Journal articles: 'Патологія судинна'

1

Гомелюк, Т. М., Д. В. Попович, and М. І. Марущак. "Особливості постковідного синдрому в пацієнтів, які перенесли COVID-19: вплив на серцево-судинну систему." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 4 (February 23, 2022): 110–18. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.4.12615.

Full text

Abstract:

Резюме. На початку пандемії вважалося, що COVID-19 – це короткотривала хвороба. Однак уже влітку 2020 р. Всесвітня організація охорони здоров’я, використовуючи наявні на той час дані, повідомила, що у деяких пацієнтів симптоми виснаження зберігаються тижнями або, навіть, місяцями. Клінічні дослідження пацієнтів, інфікованих SARS-CoV-2, засвідчили ураження багатьох органів або систем, включаючи легені, мозок, нирки та серцево-судинну систему. Незважаючи на величезні дослідження серцево-судинних ускладнень COVID-19 та його механізмів, ряд питань, які не мають відповіді, залишаються невирішеними. Проте варто відмітити, що дослідження також мають визначити цільову групу, терміни скринінгу після первинного одужання від COVID-19 та тести, які допоможуть у сортуванні осіб, які знаходяться в групі ризику. Мета досліджння – проаналізувати сучасні літературні джерела про постковідний синдром у хворих із коморбідним перебігом COVID-19 та серцево-судинною патологією. Матеріали і методи. У дослідженні опрацьовано наукові публікації за останні роки, які доступні у мережі «Інтернет», ключовими словами були: «COVID-19», «SARS-CoV-2», «постковідний синдром», «серцево-судинна патологія». Результати. Наявність серцево-судинного захворювання збільшує смертність у пацієнтів із COVID-19, а серцево-судинні ушкодження, включаючи міокардит, порушення серцевого ритму, ураження ендотеліальних клітин, тромботичні явища та інтерстиціальний фіброз міокарда, синдром постуральної ортостатичної тахікардії, спостерігаються в окремих пацієнтів, які перенесли COVID-19. Основна патофізіологія серцево-судинних ускладнень, пов’язаних з COVID-19, до кінця не вивчена, хоча пряма вірусна інфекція міокарда та цитокіновий шторм були запропоновані як можливі механізми. Висновки. Результати аналізу літературних джерел обґрунтовують актуальність дослідження постковідного синдрому в пацієнтів із коморбідним перебігом COVID-19 та серцево-судинною патологією. Визначення ролі COVID-19 у розвитку і прогресуванні серцево-судинних захворювань відкриє шлях для нових підходів до діагностики, стратифікації, моніторингу, профілактики та лікування цього захворювання.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Тащук, В. К., and Мухамед Васек Обейд Аль Салама. "КОМОРБІДНІСТЬ, СЕРЦЕВО-СУДИННА ПАТОЛОГІЯ І ЛІКУВАННЯ ГІПЕРУРИКЕМІЇ – ЧИ ЗАПОБІГАЄ ЗАХВОРЮВАННЮ АЛОПУРИНОЛ? (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)." Bukovinian Medical Herald 20, no. 2 (78) (June 30, 2016): 209–12. http://dx.doi.org/10.24061/2413-0737.xx.2.78.2016.110.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Баєв, В. Т., Н. В. Баєва, О. Є. Дикса, К. В. Голуб, М. С. Гречка, В. Г. Зінкевич, Ю. А. Диченко, О. О. Збарах, and І. Ю. Садова. "РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ СМЕРТНИХ ВИПАДКІВ У ВІДДІЛЕННІ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЬОВОЇ ХІРУРГІЇ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ КЛІНІЧНОЇ ЛІКАРНІ З 2006 р ПО 2019 р." Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 112, no. 3 (May 27, 2021): 80–84. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-37-3-80-84.

Full text

Abstract:

В статті описуються випадки захворювань щелепно-лицевої області з летальним кінцем. Пропонуються приклади ведення хворих з подальшим летальним кін-цем, розбір причин нижчевказаних смертей. Це до-зволить визначити основні причини, що призвели до біологічної смерті хворих відділення щелепно-лицевої хірургії та хірургічної стоматології Миколаївської обласної клінічної лікарні.З усіх наведених померлих хворих відділення щелепно-лицьової хірургії основною причиною смерті була сер-цево-судинна та дихальна недостатність різної еті-ології. В основному, у померлих хворих була фонова патологія тяжкого ступеня.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Seheda, Y. S., I. Р. Kuvikova, L. V. Моroz, О. I. Shtatko, and О. V. Tertyshna. "ВПЛИВ ЧИННИКІВ СЕРЦЕВО-СУДИННОГО РИЗИКУ НА РІВНІ ТОЛ-ПОДІБНИХ РЕЦЕПТОРІВ 2 ТА ВАСКУЛОЕНДОТЕЛІАЛЬНОГО ФАКТОРА РОСТУ У ХВОРИХ НА РЕВМАТОЇДНИЙ АРТРИТ." Medical and Clinical Chemistry, no. 1 (April 28, 2020): 11–16. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i1.11050.

Full text

Abstract:

Вступ. Серцево-судинна патологія є однією з найбільш частих коморбідностей у пацієнтів з рематоїдним артритом (РА). Активація ангіогенезу в синовіальній оболонці відіграє ключову роль у патогенезі РА. Ця патологія може впливати на перебіг імунозапальних і ангіогенних процесів, у яких беруть участь тол-подібні рецептори 2 (TLR2) та васкулоендотеліальний фактор росту (VЕGF). Мета дослідження – встановити вплив чинників серцево-судинного ризику на рівні тол-подібних рецепторів 2 та васкулоендотеліального фактора росту в сироватці крові хворих на ревматоїдний артрит. Методи дослідження. Обстежено 67 хворих на РА (73,1 % жінок) середнім віком (45,20±8,75) року та 25 практично здорових осіб контрольної групи. Діагноз РА встановлювали за критеріями ACR/EULAR 2010. Рівні TLR2 та VЕGF у сироватці крові визначали імуноферментним методом (Cloud-Clone Corp., США). Дослідження проводили з дотриманням біоетичних норм. Статистичну обробку результатів здійснювали в пакеті STATISTICA 6,0. Результати й обговорення. У хворих на РА рівні TLR2 та VEGF були достовірно більшими (у 2,78 і 2,69 раза, р<0,001), ніж в осіб контрольної групи, у хворих з індексом DAS28-ШОЕ >5,1 – вищими (в 1,3–1,4 раза), ніж у пацієнтів з помірною активністю захворювання (індекс DAS28-ШОЕ 3,2–5,1). Більш значуще зростання рівня TLR2 відмічали в серопозитивних за антитілами до цитрулінованого циклічного пептиду пацієнтів. Підвищення рівнів TLR2 і VEGF у хворих на РА асоціювалось із супутньою артеріальною гіпертензією та ожирінням і не залежало від віку, статі, дисліпідемії, тютюнокуріння. Висновки. У хворих на РА відзначають збільшення рівнів TLR2 та VEGF у сироватці крові порівняно з практично здоровими особами. Зростання рівня TLR2 сильніше асоціюється з високою активністю захворювання і серопозитивністю за антитілами до цитрулінованого циклічного пептиду, тоді як збільшення рівня VEGF ‒ з коморбідною артеріальною гіпертензією та високим індексом маси тіла.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Radchenko, G. D. "Важливе з конгресу Європейського товариства кардіологів (30.08–4.09.2013 р., м. Амстердам, Нідерланди)." HYPERTENSION, no. 5.31 (September 1, 2013): 59–62. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.5.31.2013.86463.

Full text

Abstract:

У наш час серцево-судинна захворюваність залишається провідною причиною смерті серед населення. Проблеми діагностики, лікування та профілактики виникнення серцево-судинних захворювань нещодавно обговорювалися на щорічному Європейському конгресі кардіологів (30.08–04.09.2013 р., м. Амстердам, Нідерланди), що вважається чи не найбільшим та найвпливовішим серед подібних заходів у світі. В цьому році його відвідали понад 30 000 учасників із більш як 150 країн. Важливими чинниками попередження виникнення судинної патології є своєчасне виявлення та лікування факторів ризику: артеріальної гіпертензії (АГ), дисліпідемії, паління, порушення обміну глюкози тощо.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Levytska, L. V. "ФУНКЦІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ НА ІНФАРКТ МІОКАРДА ІЗ СУПУТНІМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ПЕРИФЕРІЙНИХ АРТЕРІЙ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПІДХОДІВ ДО ЇХ ВІДНОВНОГО ЛІКУВАННЯ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (April 22, 2019): 17–22. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i1.10042.

Full text

Abstract:

Висока поширеність кардіологічних захворювань і їх часте поєднання з різними коморбідними станами спричиняють ріст кількості пацієнтів, у яких лікувальні підходи виходять за межі загальноприйнятих стандартів. Поширеність захворювань периферійних артерій (ЗПА) зростає у всьому світі, причому пацієнти із ЗПА мають не тільки знижену якість життя, але й високий ризик таких серцево-судинних подій, як інсульт, інфаркт міокарда і смерть внаслідок серцево-судинних захворювань. Мета – аналіз взаємозв'язків між наявністю коморбідної патології периферійних артерій і функціональними показниками хворих на інфаркт міокарда. Матеріал і методи. Обстежено 371 хворого на гострий інфаркт міокарда з коморбідною патологією, в тому числі ЗПА, які проходили гостру фазу реабілітації. Вік пацієнтів становив (66,16±10,41) року. Серед обстежених було 249 (67,12 %) чоловіків і 122 жінки (32,88 %). Параметри внутрішньосерцевої гемодинаміки визначали, оцінюючи ехокардіоскопічні показники, виміряні на апараті Philips HD11XE, електрокардіографічні показники серцевої діяльності вивчали за допомогою ЕКГ апарата «ЮТАС», біохімічні показники крові визначали загальноприйнятими методами, використовуючи стандартні тестові системи (Пліва-Лахема, Чехія). Результати. При вивченні зв'язків між супутньою патологією периферійних артерій у хворих на ІМ і числовими функціональними показниками було зафіксовано пряму кореляцію між наявністю судинної патології та тривалістю анамнезу артеріальної гіпертензії, величиною систолічного та діастолічного артеріального тиску, товщиною стінок лівого шлуночка та розміром правого шлуночка, а також між наявністю судинної патології і індексом коморбідності. Доведено, що ЗПА є незалежним предиктором гіршого функціонального стану в пацієнтів із ІМ внаслідок поглиблення структурно-функціональних змін серця. Висновки. Асоціація інфаркту міокарда з коморбідним захворюванням периферійних артерій є незалежним предиктором гіршого функціонального стану організму. Індекс коморбідності Чарльсона може слугувати інструментом кількісної оцінки ступеня коморбідності у хворих на ІМ із ЗПА при визначенні функціонального статусу та плануванні реабілітації.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Герасимчук, П. О., Д. Б. Фіра, and А. В. Павлишин. "ОЦІНКА ЯКОСТІ ЖИТТЯ, ПОВ’ЯЗАНОЇ ІЗ ЗДОРОВ’ЯМ У МЕДИЦИНІ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 1 (May 22, 2021): 112–22. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.1.11882.

Full text

Abstract:

Вступ. За останні десятиліття в медичній практиці все більшу увагу приділяють оцінці «якості життя, пов’язаної зі здоров’ям» («health-related quality of life» – HRQOL). Аналіз показників якості життя дозволяє оцінити не тільки здоров’я та благополуччя населення, а і якість надання медичної допомоги та реабілітації хворих, їх ефективність та стан медицини в цілому. Мета дослідження – вивчити та проаналізувати вітчизняні та зарубіжні літературні джерела щодо сучасних методів оцінки якості життя пацієнтів у медицині в контексті розвитку науки. Матеріали і методи. Пошук літератури, що знаходиться у вільному доступі в друкованих виданнях, проводили в електронних бібліотеках та інформаційних ресурсах мережі «Інтернет», PubMed, Medline. З 238 знайдених тематичних статей, в огляд літератури включено 76 наукових публікацій. Отримані дані обробили та синтезували усі автори. Результати. Проведено огляд даних сучасної наукової медичної літератури з вивчення якості життя в медицині при окремих нозологічних формах захворювань. Найбільш раціональним методом оцінки якості життя на сучасному етапі вважається застовування в дослідженні стандартизованих опитувальників, що є необхідним для отримання результатів, які можуть бути порівняні між собою, незалежно від країни дослідження. На даний час відома значна кількість спеціальних опитувальників для таких нозологій, як цукровий діабет, бронхіальна астма, рак, судинна патологія тощо. Однак значна їх частка знаходиться в стадії розробки та адаптації для різних країн світу. Процес культурної адаптації опитувальників є надзвичайно складним і потребує тісної взаємодії міжнародних розробників, перкладачів, психологів з метою їх використання в різних етнічних та культурно-соціальних групах населення. Висновки. Проведений огляд літературних джерел дозволяє зробити висновок, що поняття «якість життя, пов’язана зі здоров’ям» (HRQOL) та його вивчення є новою сучасною методологією охорони здоров’я. Вона дозволяє оцінити результати лікування хворих, реабілітаційні програми та медико-соціальну адаптацію пацієнтів, доповнюючи традиційні методики як на індивідуальному, так і на груповому рівнях.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Horodetskyy, O. T. "Активність трансаміназ у міокарді та сироватці крові при експериментальному пародонтиті та адреналіновому ушкодженні міокарда." Clinical Dentistry, no. 1 (July 1, 2020): 71–77. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.1.11224.

Full text

Abstract:

Результати багатьох досліджень показали зв’язок між хронічним пародонтитом та підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань. Запальні захворювання тканин пародонта є фактором ризику серцево-судинних патологій. Тому важливим є визначити особливість порушень активності трансаміназ в міокарді та периферичній крові за умов поєднаної патології – адреналінового ушкодження міокарда та експериментального пародонтиту. Мета роботи – з’ясувати значення показників активності аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази в міокарді та сироватці крові при об’єднаній патології експериментального пародонтиту та адреналінового ушкодження міокарда для патогенезу їх розвитку. Матеріали і методи. Досліди проведено на 45-ти нелінійних білих щурах-самцях масою тіла 0,17–0,21 кг, яких поділили на п’ять груп (по 9 тварин у кожній). Перша – контрольна, друга, третя, четверта і п’ята – групи тварин з адреналіновим ушкодженням міокарда (АУМ) під час перебігу експериментального пародонтиту (ЕП) відповідно на 1-шу, 7-му, 10-ту і 17-ту доби експерименту. Під час експерименту забирали тканина міокарда та кров щурів й оцінювали активність ферментів – аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ). Результати досліджень та їх обговорення. У тварин з поєднаною патологією АУМ та експериментальним пародонтитом результати показали підвищення показників АЛТ та АСТ. Таким чином, дослідження активації ферментативної системи амінотрансфераз в динаміці формування кардіоміопатії та пародонтиту показало поступову стимуляцію ферментативних процесів. Висновоки. Результати спостережень показують, що при комбінованій патології проходить збільшення активності досліджуваних амінотрансфераз як в крові, так і міокарді, що має важливе значення в діагностиці, запобігання виникненню та розвитку, а також для лікування ішемічної хвороби серця та патології тканин пародонта.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Regeda, M. S., and O. T. Horodetskyy. "РОЛЬ ПРОЦЕСІВ ПЕРОКСИДНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ І АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ В МІОКАРДІ В ПАТОГЕНЕЗІ ФОРМУВАННЯ АДРЕНАЛІНОВОГО УШКОДЖЕННЯ МІОКАРДА." Medical and Clinical Chemistry, no. 1 (April 15, 2019): 38–42. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v0.i1.9997.

Full text

Abstract:

Вступ. Серцево-судинна патологія залишається актуальною проблемою сьогодення як одна з основних причин смертності та інвалідності людей працездатного віку. Зокрема, в останні десятиліття особливу увагу приділяють одному з важливих молекулярних механізмів ушкодження клітин, що охоплює процеси пероксидного окиснення ліпідів і антиоксидантну систему при адреналіновому ушкодженні міокарда (АУМ). Мета дослідження – з’ясувати особливості зміни маркерів пероксидного окиснення ліпідів і антиоксидантної системи в міокарді в динаміці розвитку адреналінового ушкодження міокарда. Методи дослідження. Досліди проведено на 45 білих щурах-самцях, яких поділили на 5 груп (по 9 тварин у кожній): 1-ша – контрольна; 2-га; 3-тя, 4-та, 5-та – тварини з АУМ, відповідно, на 1-шу, 7-му, 10-ту і 17-ту доби експерименту. Визначали вміст дієнових кон’югатів, малонового діальдегіду, церулоплазміну та активність супероксиддисмутази, каталази. Результати й обговорення. За результатами біохімічних досліджень, на 1-шу, 7-му, 10-ту і 17-ту доби формування АУМ спостерігали зростання вмісту в міокарді дієнових кон’югатів. Визначення в міокарді іншого показника пер оксидного окиснення ліпідів – малонового діальдегіду показало аналогічний напрямок порушень. Встановлено, що на 1-шу добу активність супероксиддисмутази зростала, на 7-му – не зазнавала змін, на 10-ту і 17-ту – знижувалась. Аналогічно змінювалась активність каталази і церулоплазміну ЦП. Отже, при дослідженні показників прооксидантно-антиоксидантної системи в міокарді спостерігали постійне нагромадження продуктів ліпопероксидації на тлі виснаження як ензимних, так і неензимних ланок антиоксидантної системи в міокарді, що свідчило про порушення рівноваги між пероксидним окисненням ліпідів і антиоксидантною системою. Висновок. Визначення маркерів вільнорадикального окиснення (дієнових кон’югатів, малонового діальдегіду) та антиоксидантної системи (супероксиддисмутази, каталази, церулоплазміну) в міокарді показало поступову стимуляцію процесів пер оксидного окиснення ліпідів і компенсаторне підвищення активності досліджуваних ензимів із наступною депресією антиоксидантного захисту, особливо на 10-ту і 17-ту доби формування адреналінового ушкодження міокарда.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Sokolova, L. K., V. M. Pushkarev, and M. D. Tronko. "L-аргінін у нормі та патології." Endokrynologia 24, no. 4 (December 20, 2019): 373–85. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2019.24-4.373.

Full text

Abstract:

L-аргінін — умовно незамінна амінокислота, яка є клітинним регулятором багатьох життєво важливих функцій організму. Він бере участь у регуляції тонусу гладеньком’язового компонента стінки судин, бронхів, кишечника. L-аргінін є субстратом для синтази оксиду азоту (NOS), яка продукує оксидазоту (NO). NO, що утворюється в ендотелії судин, відповідає за релаксацію гладеньких м’язів і необхідний для зниження артеріального тиску. L-аргінін має високий функціональний пріоритет у продукції NO, а отже, у фізіології серцево-судинної та цереброваскулярної систем. L-аргінін може зменшувати ожиріння, знижувати артеріальний тиск, пригнічувати окислювальні процеси та нормалізувати ендотеліальну дисфункцію, сприяючи ремісії за діабету 2-го типу. L-аргінін також використовується клітинами імунної системи, може знижувати рівень інфікування, надто за порушеня імунної функції. L-аргінін уповільнює старіння, пригнічує агрегацію тромбоцитів, регулює множинні метаболічні шляхи, пов’язані з метаболізмом жирних кислот, глюкози, амінокислот і білків. Тому слід враховувати терапевтичний потенціал L-аргініну та продовжувати вивчення можливостей його використання як перспективного препарату за прогресування судинної дисфункції, пов’язаної зі старінням, діабетом і серцево-судинними захворюваннями.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Opryа, Ye V. "СТРАТЕГІЯ ТА ПРИНЦИПИ ТЕРАПІЇ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ШИЗОФРЕНІЄЮ І КОМОРБІДНИМИ СЕРЦЕВО-СУДИННИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ." Вісник наукових досліджень, no. 4 (February 1, 2019): 141–44. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.4.9800.

Full text

Abstract:

Коморбідність психічних розладів із соматичною патологією являє собою одну з провідних та надскладних проблем сучасної психіатричної практики, зокрема в питаннях терапії. Шизофренія є одним із найрозповсюдженіших психічних розладів, що характеризується високою частотою поєднання з соматичною патологією, наявність якої відмічають майже у кожного другого хворого на шизофренію. Мета дослідження – на основі комплексного аналізу клініко-психопатологічних особливостей шизофренії, що поєднана із серцево-судинними захворюваннями, розробити стратегію та принципи її терапії. Матеріали і методи. В якості методів дослідження використовували: клініко-психопатологічний метод, який доповнювали застосуванням клінічної рейтингової шкали позитивної та негативної симптоматик (Positive and Negative Syndrome Scale – PANSS) для оцінки психопатологічних проявів; а також психодіагностичний метод із застосуванням модифікованого варіанта методики Дембо–Рубінштейна для визначення особливостей самооцінки загального стану здоров’я та окремо психічного й фізичного здоров’я; адаптованого варіанта методики SUMD (The Scale to Assess Unawareness of Mental Disorder) для оцінки рівня “інсайту” психічної хвороби; та короткого опитувальника сприйняття хвороби (КОCХ, BIPQ) в адаптації В. М. Ялтонського; шкали особистісного та соціального функціонування (Personal and Social Performance Scale (PSP)) та короткої форми опитувальника про стан здоров’я (The 36-Item Short Form Survey (SF-36) для оцінки якості життя обстежених хворих. Результати досліджень та їх обговорення. У дослідженні обстежено 100 хворих на шизофренію (F20), з яких 50 осіб із наявністю хронічної серцево-судинної патології склали основну групу дослідження, 50 пацієнтів без хронічного соматичного обтяження контрольну. До основної групи залучали пацієнтів із шизофренією і серцево-судинними захворюваннями (ССЗ) тривалістю не менше 3-х років, які на момент дослідження були компенсовані. Пацієнти з постінсультними та постінфарктними станами в дослідження не брали. В структурі серцево-судинної патології хворих основної групи переважали: ішемічна хвороба серця – 64 % та гіпертонічна хвороба – 52 %, також були представлені порушення серцевого ритму – 14 %, кардіоміопатії – 6 %, вади серця (4 %) та варикозне розширення судин (4 %). У більшості випадків спостерігали коморбідність декількох серцево-судинних захворювань одночасно. Висновки. Виділено та описано провідні стратегічні завдання та тактику терапії хворих, що включали: купірування антипсихотичної симптоматики з урахуванням специфіки соматичного стану; опанування навичок контролю соматичного симптому та стресу, а також підвищення соціальної компетентності та соціально-особистісного функціонування пацієнтів. Урахування соматичного стану осіб із коморбідними серцево-судинними захворюваннями дозволяє підвищити рівень їх соціальної компетентності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Krushinskaya, Z., T. Yu Yuzvenko, and A. V. Marchenko. "Вплив етіологічних і соціальних чинників на розвиток і перебіг синдрому діабетичної стопи." Endokrynologia 24, no. 1 (April 12, 2019): 17–23. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2019.24-1.17.

Full text

Abstract:

Мета дослідження: визначити вплив етіологічних і соціальних чинників на розвиток і перебіг синдрому діабетичної стопи (СДС). Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь 2 264 хворих на цукровий діабет 2-го типу (ЦД2) (1 186 чоловіків, 1 078 жінок), які перебували на стаціонарному лікуванні в Українському науково-практичному центрі ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України протягом останніх 5 років. Пацієнтів розподілили на 2 групи: І — хворі на ЦД2 із СДС (n=705, 448 чоловіків, 257 жінок), ІІ (контрольна) — хворі на ЦД2 без СДС (n=1 559, 738 чоловіків, 821 жінка). Досліджено вік, соціальний статус, тривалість захворювання, наявність ожиріння, ускладнень ЦД2 і супутньої серцево-судинної патології, структуру оперативних втручань, лікувальну тактику, рівень глікованого гемоглобіну, а також взаємозв’язок між ними. Використано методи статистичної обробки та ретроспективного аналізу. Результати. Середній вік хворих на ЦД2 І групи був більшим за показник хворих ІІ групи, а середній вік жінок в обох групах перевищував такий чоловіків. Більшість пацієнтів в обох групах мала вік 50-69 років. Частка хворих на ЦД2 із числа соціально незахищених верств населення в І групі становила 81,4% проти 70,0% у ІІ групі, а частка жінок із цієї категорії в обох групах була більшою, ніж чоловіків. Середня тривалість ЦД2 була більшою в І групі та в жінок. Більшість хворих І групи мали тривалість ЦД2 6-10 (29,9%) і 11-15 років (23,8%), у ІІ групі — 1-5 (28,4%) і 6-10 років (28,8%). Середній індекс маси тіла (ІМТ) в обох групах відповідав ожирінню 1-го ступеня. Частка хворих з ожирінням у І групі — 45,8%, у ІІ — 54,2%, із морбідним ожирінням — 5,1% і 8,3% відповідно. Показники частоти діабетичної ангіопатії нижніх кінцівок, діабетичної ретинопатії, інфаркту міокарда та інсульту становили 39,6%, 65,1%, 18,4%, 12,2% та 24,0%, 56,3%, 8,8%, 7,2% у І і ІІ групах відповідно. Частота СДС у чоловіків (37,8%) в 1,6 раза була вищою, ніж у жінок (23,8%), а діабетичної полінейропатії — навпаки, у чоловіків. У І групі частота атеросклерозу судин нижніх кінцівок становила 47,1% проти 20,2% у ІІ групі, тромбозу вен нижніх кінцівок — 4,6% проти 2,1%, гіпертонічної хвороби — 81,7% проти 77,4%. Частки хворих на монотерапії інсулінами (18,7%), комбінованій терапії препаратами інсуліну та пероральними цукрознижувальними препаратами (ПЦЗП) (34,6%) і загалом на інсулінотерапії (53,3%) були більшими в І групі (у ІІ групі — 11,0%, 26,7% і 37,7% відповідно) за рахунок зменшення частки хворих на монотерапії та загалом на терапії ПЦЗП (у І групі — 45,2% і 79,9%, у ІІ групі — 59,9% і 86,7% відповідно). Середній рівень глікованого гемоглобіну (HbА1с) практично не різнився (у І групі — 8,90Ѓ}1,96%, у ІІ — 9,09Ѓ}2,10%). У жінок обох груп середній рівень HbА1с (у І групі — 9,23Ѓ}2,02%, у ІІ — 9,30Ѓ}2,05%) і питома вага хворих на ЦД у стадії декомпенсації (у І групі — 69,8%, у ІІ — 69,4%) були більшими, ніж у чоловіків (8,7% і 8,9%, 60,6% і 59,9% відповідно). Наявність серцево-судинних ускладнень ЦД2 і супутньої патології вплинула на структуру перативних втручань на серці і судинах. Частка хворих, яким проведено оперативні втручання на серці і судинах, у І групі була в 5,7 раза більшою, ніж у ІІ (23,3% проти 4,1%). Понад 40% (у І групі — 44,1%, у ІІ — 40,6%) становили діагностичні інтервенційні втручання. Висновки. На розвиток СДС впливають вік, соціальний статус пацієнта, тривалість ЦД2, наявність діабетичної ангіопатії та атеросклерозу судин нижніх кінцівок, а на його перебіг — прогресування діабетичної ангіопатії нижніх кінцівок, атеросклерозу судин і тромбозу вен нижніх кінцівок, наявність гіпертонічної хвороби, інфаркт міокарда та інсульту. На розвиток та перебіг СДС не справляють суттєвого впливу наявність у хворого на ЦД2 ожиріння та дисліпідемії. Частота СДС у чоловіків (37,5%) в 1,6 раза перебільшує показник у жінок (24,0%). Соціальний статус пацієнтів, наявність серцево-судинних ускладнень ЦД2 і супутньої патології негативно позначаються на можливості проведення, адекватності та ефективності лікування ЦД і супутньої патології, а також пацієнтів (збільшення частки хворих на інсулінотерапії з 37,7% до 53,3% за рахунок зменшення частки хворих на терапії ПЦЗП із 86,7% до 79,9%), частоту оперативних втручань на серці і судинах (збільшення частки хворих, яким проведено операції, із 4,1% до 23,3%).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Zhuravlyova, Larysa, and Maryna Filonenko. "THE ROLE OF TRACE ELEMENT SELENIUM IN THE DEVELOPMENT OF CARDIOVASCULAR DISEASES." Inter Collegas 6, no. 2 (August 3, 2019): 77–81. http://dx.doi.org/10.35339/ic.6.2.77-81.

Full text

Abstract:

THE ROLE OF TRACE ELEMENT SELENIUM IN CARDIOVASCULAR DISEASE DEVELOPMENT (review) Zhuravlyova L.V., Filonenko M.V. Balanced levels of trace element selenium are of high importance for many of the body’s regulatory and metabolic functions. Reduction in selenium supply in humans can lead to an increased risk of various pathologies, including cardiovascular diseases. This article considers the contemporary opinions on the role of selenium in physiology and pathophysiology of the cardiovascular system. A particular attention is payed to the effects of selenium deficiency on the development of acute coronary syndrome, including myocardial damage after ischemia/reperfusion and postinfarction remodeling of the left ventricle. Also, the intrinsic properties of selenium for inhibition of apoptosis are highlighted. Keywords: selenium, selenoproteins, cardiovascular disease. Резюме РОЛЬ МІКРОЕЛЕМЕНТУ СЕЛЕНУ В РОЗВИТКУ СЕРЦЕВО-СУДИННИХ ЗАХВОРЮВАНЬ Журавльова Л.В., Філоненко М.В. Збалансовані рівні мікроелементу селену мають велике значення для багатьох регуляторних та метаболічних функцій організму. Зниження надходження селену в організм людини може призвести до підвищеного ризику розвитку різних патологій, включаючи серцево-судинні захворювання. В статті розглянуто сучасні погляди на роль селену в забезпеченні функціонування серцево-судинної системи. Особливої уваги приділено впливу дефіциту селену на розвиток гострого коронарного синдрому, включаючи ураження міокарда після ішемії / реперфузії та постінфарктного ремоделювання лівого шлуночка. Також виствітлено аспекти внутрішніх властивостей селену щодо інгібування апоптозу. Ключові слова: селен, селенопротеїни, серцево-судинні захворювання. Резюме РОЛЬ МИКРОЭЛЕМЕНТА СЕЛЕНА В РАЗВИТИИ СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫХ ЗАБОЛЕВАНИЙ Журавлева Л.В., Филоненко М.В. Сбалансированный уровень микроэлемента селена имеет большое значение для многих регуляторных и метаболических функций организма. Снижение поступления селена в организм может привести к увеличению риска развития различных патологий, в том числе сердечно-сосудистых заболеваний. В данной статье рассмотрены современные взгляды на роль селена в обеспечении функционирования сердечно-сосудистой системы. Особое внимание уделено влиянию дефицита селена на развитие острого коронарного синдрома, включая повреждение миокарда после ишемии / реперфузии и постинфарктного ремоделирования левого желудочка. Также освещены аспекты внутренних свойств селена по ингибированию апоптоза. Ключевые слова: селен, селенопротеины, сердечно-сосудистые заболевания.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Zubkova, G. A., and V. Ye Luchytsky. "Радіонуклідна діагностика гемодинамічних порушень у чоловіків із цукровим діабетом 2-го типу." Endokrynologia 24, no. 1 (April 12, 2019): 24–28. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2019.24-1.24.

Full text

Abstract:

Серцево-судинні захворювання є найбільш поширеною у світі патологією та призводять до інвалідизації та ранньої смерті. З їх розвитком тісно пов’язано цукровий діабет 2-го типу (ЦД2), поширеність якого наразі досягла масштабів пандемії. Рання діагностика судинних уражень різних органів і систем у чоловіків із ЦД2 дає можливість за умов вчасного та адекватного лікування запобігти або сповільнити розвиток серцево-судинних подій: інфарктів та інсультів. Мета — дослідження стану тестикулярного, ниркового та мозкового кровобігу в чоловіків, хворих на ЦД2, із використанням радіонуклідного методу. Матеріали та методи. Обстежено 80 чоловіків, хворих на ЦД2, віком від 30 до 65 років. Дослiдження стану кровобігу в нижніх кінцівках, нирках, мозковій тканині та яєчках виконували на сцинтиляцiйній томографiчній гамма-камері ГКС‑301Т (СКТБ ≪Оризон≫). Результати. В обстежених спостерігали однотипні зміни в обох яєчках у вигляді сповільнення кровобігу в судинах великого, середнього та дрібного калібру, а також збільшення часу повного яєчкового кровообігу. На ранніх стадіях нефропатії у хворих на ЦД2 чоловіків уповільнюється кровобіг у капілярах. У хворих на ЦД2 виявлено вірогідне збільшення часу мозкового кровобігу. Висновок. У пацієнтів із ЦД2 мікроангіопатія передує розвитку макроангіопатії та діагностується радіонуклідними методами ще перед появою клінічної симптоматики.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Sokolova, L. K., V. M. Pushkarev, and M. D. Tronko. "Ефекти ресвератролу в нормі та за різних патологій." Endokrynologia 25, no. 1 (March 20, 2020): 76–88. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2020.25-1.76.

Full text

Abstract:

Огляд присвячено висвітленню ефектів ресвератролу (РСВ) у нормі та, надто, за патологічних станів людини. Наведено дані щодо синтезу, метаболізму РСВ, його біодоступності та механізмів дії. РСВ характеризується широким спектром фармакологічних ефектів і множинною біологічною активністю щодо хронічних захворювань як протизапальний, протипухлинний, антидіабетичний, нейро- та кардіопротекторний засіб. РСВ справляє позитивний вплив за цукрового діабету (ЦД) та діабетичних судинних ускладнень, що обумовлено його здатністю посилювати опосередковану оксидом азоту вазодилатацію. Продукти, багаті на РСВ, справляють захисний ефект за таких вікових захворювань, як ЦД 2-го типу, серцево-судинні захворювання, у тому числі атеросклероз, деякі типи раку, артрит, катаракта, артеріальна гіпертензія та когнітивні порушення. Ефекти РСВ свідчать про його перспективність як дієтичної добавки, що дозволяє поліпшити стан хворих на тяжкі хронічні захворювання, а також для профілактики цих захворювань у здорових людей та уповільнення процесів старіння.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Фучко, О. Л., and Я. І. Сливка. "Функціональний стан центральної та інтракардіальної гемодинаміки у жінок із гіперплазією щитоподібної залози та безкалькульозним холециститом." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 62, no. 2 (December 31, 2020): 80–83. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.62.80-83.

Full text

Abstract:

Вступ. Механізми впливу тиреоїдних гормонів на серцево-судинну систему є багатофакторними. Головними вважаються такі: вплив тиреоїдних гормонів на рівні геному; негеномний прямий вплив тиреоїдних гормонів на міокард, який включає дію на мембрани, саркоплозматичний ретикулум, мітохондрії; вплив тиреоїдних гормонів на периферичну циркуляцію. Мета дослідження: проаналізувати функціональний стан центральної та інтракардіальної гемодинаміки у жінок з гіперплазією щитоподібної залози та безкалькульозним холециститом. Об’єкт дослідження – гемодинамічний статус організму жінки з ГЩЗ та безкалькульозним холециститом. Предмет дослідження: зміни гемодинамічного статусу організму жінки з ГЩЗ та безкалькульозним холециститом. Матеріали та методи: загальноклінічні, стандартні лабораторні методи обстеження, спеціальні клініко-лабораторні методи: фізіологічні, біохімічні, статистичні. Параметри центральної та інтракардіальної гемодинаміки реєстрували в стані спокою методом двомірної ехокардіографії в М-режимі ехокамерою «Toshiba-140» (Японія). Результати досліджень та їх обговорення. Динаміка змін показників центральної та інтракардіальної геодинаміки вказує на різні, паралельно існуючі шляхи вторинних порушень з боку серцево-судинної системи. Так, значне збільшення ЗПОС, пов’язане зі зниженням еластичності (підвищенням жорсткості судинної стінки) артерій, є елементом концентричного типу гіпертрофії лівого шлуночка. Зростання поштовхового об’єму за відсутності вазоспастичних реакцій та підвищенні венозного тонусу є елементом ексцентричної гіпертрофії. Висновки. На підставі отриманих даних можна також говорити про наявність у пацієнтів систолічної дисфункції, яка, однак, має переважно функціональний характер. Виявлені специфічні зміни гомеостатичних характеристик в організмі жінок з гіперплазією щитоподібної залози та безкалькульозним холециститом вимагають розробки нових, більш ефективних (бажано немедикаментозних, зважаючи на патологію печінки і порушення, внаслідок цього її детоксикаційної здатності) підходів до лікування таких хворих. Ключові слова: гіперплазія щитоподібної залози, безкалькульозний холецистит, гіпотериоз, серцево-судинна система, гемодинаміка серця.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Senchuk, A. Ya, R. M. Zakordonets, and I. I. Chermak. "ОРГАНОЗБЕРІГАЛЬНА ТЕРАПІЯ ПАТОЛОГІЇ МАТКИ У ХВОРИХ З ЕКСТРАГЕНІТАЛЬНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 2 (November 16, 2018): 77–81. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2018.2.8945.

Full text

Abstract:

Мета дослідження – оцінка ефективності й безпечності використання внутрішньоматкової кріохірургії для лікування поєднаної патології ендо- та міометрія в пацієнток у перименопаузі, які мають соматичну патологію. Матеріали та методи. Обстежено і проліковано 100 пацієнток із гіперплазією ендометрія і складною соматичною патологією. Вік пацієнток варіював від 46 до 60 років і в середньому становив (54,2±6,7) року. Кріохірургічні втручання проводили за допомогою установки «Кріо-Пульс», у якій як холодоагент використовують рідкий азот. Температура кріовпливу на патологічний ендометрій становила від -140 до -170 0С. Тривалість кріовпливу і температура кріоаплікатора залежали від патоморфологічного діагнозу і збільшувалися нами у випадках комплексної (аденоматозної) неатипової гіперплазії в поєднанні з аденоміозом. Для профілактики запальних і ТЕУ в післяопераційному періоді призначали перорально антибактеріальні та ректально тромболітичні препарати. У випадках високого ризику виникнення ТЕУ хворим рекомендували прийом НМГ, еластичну компресію нижніх кінцівок і прийом судинних препаратів протягом 2–3-х місяців. Результати дослідження та їх обговорення. На підставі результатів комплексного обстеження до та після використання запропонованої терапії і профілактики ускладнень лікування поєднаної патології ендо- та міометрія, на підставі результатів диспансерного спостереження за пацієнтками протягом від 1-го до 6-ти років автори визначились із критеріями ефективності терапії. Через 3 місяці і під час наступних 2-х років диспансерного спостереження це має бути: відсутність скарг, відсутність скарг під час бімануального обстеження, зменшення розмірів матки (УЗД), товщина ендометрія 3–4 мм, від’ємні результати патоморфологічного дослідження аспіратів з порожнини матки. Ефективність лікування, за даними клінічного обстеження і результатами УЗД, становила 82,0 %, профілактики ТЕУ та запальних ускладнень – 100 % випадків. Висновки. 1. Пацієнток перименопаузального періоду з поєднаною патологією ендо- та міометрія на тлі екстрагенітальної патології слід зараховувати до групи ризику виникнення ТЕУ. 2. Методом вибору лікування та профілактики запальних і ТЕУ в таких хворих може бути внутрішньоматкова хірургія в поєднанні з тромбопрофілактикою. 3.Клінічна апробація патогенетично обґрунтованого лікувально-профілактичного методу показала його високу ефективність і нешкідливість для гінекологічних хворих із тяжкою соматичною патологією.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Yarema, N. I., L. V. Radetska, A. I. Smachilo, A. O. Bob, O. I. Kotsyuba, A. I. Khomitska, and M. E. Gavryluk. "ГЕНДЕРНІ АСПЕКТИ ФАКТОРІВ СЕРЦЕВО-СУДИННОГО РИЗИКУ ТА ОЧІКУВАНОЇ ТРИВАЛОСТІ ЖИТТЯ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 4 (March 19, 2021): 97–103. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.4.11917.

Full text

Abstract:

Мета: на основі вивчення особливостей факторів ризику серцево-судинних захворювань оптимізувати надання медичної допомоги з урахуванням гендерних аспектів. Матеріали і методи. Застосовано бібліосемантичний та аналітичний методи з метою поглибленого вивчення гендерних особливостей факторів ризику серцево-судинних захворювань. Результати. Вважається, що на серцево-судинні захворювання переважно хворіють чоловіки, а для жінок основною загрозою є рак. Насправді хвороби серця уражають більше жінок і є значно поширенішими за всі форми раку разом. І це той факт, який сьогодні, на жаль, невідомий широкому загалу. У загальній структурі смертності майже половина всіх летальних випадків припадає на серцево-судинні захворювання, із них 49 % – у жінок і 40 % – у чоловіків. Поширена думка, що жінки мають менше факторів ризику розвитку цієї патології, також є хибною. Результати багатьох досліджень довели, що фактори ризику в жінок та у чоловіків мають багато гендерних особливостей та відмінностей, які необхідно враховувати при діагностиці та лікуванні кардіоваскулярної патології лікарями загальної практики і кардіологами. Відомо, що більшість пацієнтів обох статей з факторами ризику ведуть нездоровий спосіб життя, не досягають цільових значень артеріального тиску, ліпідного та глікемічного профілей, що впливає на тривалість та якість життя. Висновки. У складі загальної стратегії протистояння смертності населення, зокрема працездатного віку, від хвороб системи кровообігу повинна бути вироблена спеціальна стратегія боротьби із загальною смертністю від цієї причини і вона повинна стати пріоритетною.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Dedova, V. O., S. S. Boyev, N. Ya Dotsenko, and I. A. Shekhunova. "Нові уявлення про місце факторів ризику в патогенезі артеріальної гіпертензії." HYPERTENSION, no. 1.39 (April 3, 2015): 68–72. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.1.39.2015.80403.

Full text

Abstract:

Артеріальна гіпертензія продовжує залишатися актуальною проблемою, є поширеною патологією та визначає структуру серцево-судинної захворюваності і смертності. Висока захворюваність на артеріальну гіпертензію серед осіб працездатного віку потребує подальшого вивчення причин і механізмів формування даної патології. Згідно з проаналізованими даними можна зробити висновок, що артеріальна гіпертензія — хронічне захворювання, що характеризується порушенням регуляції артеріального тиску в межах фізіологічних норм і його стійким підвищенням під впливом ординарних факторів ризику, що обумовлюють зрив адаптаційних можливостей регуляції, який відбувається в результаті до кінця не з’ясованих, в основному генетично детермінованих причин, що призводять до ремоделювання резистивних судин, і, як наслідок, викликає ураження серця, головного мозку, нирок, що в кінцевому підсумку викликає передчасну смерть. Тому, щоб запобігти негативному результату хвороби, лікування повинно тривати все життя, тому що відбулися структурні зміни. До того ж зручним маркером ефективності лікування для практичного лікаря є рівень артеріального тиску.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Gonchar, M., T. Ishenko, N. Buginskaya, N. Orlova, D. Kuznetsova, V. Salenko, O. Pushkar, and O. Kriganovskaya. "DISEASES OF THE RESPIRATORY SYSTEM WITH THE SUBSEQUENT FORMATION OF CARDIOVASCULAR PATHOLOGY IN CHILDREN." Inter Collegas 5, no. 3 (November 3, 2018): 129–31. http://dx.doi.org/10.35339/ic.5.3.129-131.

Full text

Abstract:

DISEASES OF THE RESPIRATORY SYSTEM WITH THE SUBSEQUENT FORMATION OF CARDIOVASCULAR PATHOLOGY IN CHILDRENM.А. Gonchar, T. В. Ishenko,N.R. Buginskaya, N.V. Orlova,D.O. Kuznetsova, V.O. Saienko Diseases of the respiratory system are one of the most frequent causes of the treatment of children in hospital facilities. The younger the child, the more often these diseases occur and the more severe it can be. Cardiovascular disorders with bronchopulmonary pathology develop slowly, potentially reversible in childhood, which requires a correct assessment of the risk of their development for a particular patient and timely correction of therapy. The presence of dyspnea, prolonged exhalation, pale skin, cyanosis of the nasolabial triangle and acrocyanosis, swelling of the nose (symptoms common to cardiac and respiratory failure) indicate the reaction of the cardiovascular system in diseases of the respiratory system. We examined 14 children: among them 7 boys and 7 girls. Ten children were diagnosed with acute obstructive bronchitis, and 4 with pneumonia. In the course of the study, the parameters were assessed, reflecting the linear dimensions of the heart cavity and the main vessels, followed by the calculation of central hemodynamics, diastolic transmittal blood flow by the method of L.K. Hattle, B. Angelsen. Key words:bronchopulmonary pathology, children, electrocardiography, doppler echocardiography of the heart. Резюме.ЗАХВОРЮВАННЯ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ З ПОДАЛЬШИМ ФОРМУВАННЯМ КАРДІОВАСКУЛЯРНОЇ ПАТОЛОГІЇ У ДІТЕЙ.Гончарь М.О., Іщенко Т.Б., Бужинська Н.Р., Орлова Н.В., Кузнєцова Д.О., Саєнко В.О.Захворювання дихальної системи є однією з найбільш частих причин зверненнями дітей в лікарняні установи. Чим молодша дитина, тим частіше зустрічаються ці захворювання і тим важче можуть протікати. Кардіоваскулярні порушення при бронхолегеневої патології розвиваються повільно і є потенційно зворотними в дитячому віці, що вимагає правильної оцінки ризику їх розвитку для конкретного хворого і своєчасної корекції тактики терапії.Про реакцію серцево-судинної системи при захворюваннях органів дихання свідчить наявність задишки, протяжного видоху, блідості шкірних покривів, ціанозу носогубного трикутника і акроцианозу, роздування крил носа (симптоми загальні для серцевої і дихальної недостатності). Нами було обстежено 14 дітей: серед них було 7 хлопчика та 7 дівчаток. У 10 дітей діагностовано гострий обструктивний бронхіт, у 4 дітей – пневмонію. В ході дослідження оцінювали показники, відображаючи лінійні розміри порожнин серця та магістральних судин з послідуючим розрахунком центральної гемодинаміки, діастолічного трансмітрального кровотоку за методом L.K. Hattle, B. Angelsen.Ключові слова:бронхолегенева патологія, діти, електрокардіографія, допплерехокардіографія серця. РезюмеЗАБОЛЕВАНИЯ ДЫХАТЕЛЬНОЙ СИСТЕМЫ С ПОСЛЕДУЮЩИМ ФОРМИРОВАНИЕМ КАРДИОВАСКУЛЯРНОЙ ПАТОЛОГИИ У ДЕТЕЙ.Гончарь М.А., Ищенко Т.Б, Бужинская Н.Р., Орлова Н.В., Кузнецова Д.А., Саенко В.А.Заболевания дыхательной системы является одной из наиболее частых причин обращениями детей в больничные учреждения. Чем младше ребенок, тем чаще эти заболевания встречаются и тем труднее могут протекать. Кардиоваскулярные нарушения при бронхолегочной патологии развиваются медленно, потенциально обратимы в детском возрасте, что требует правильной оценки риска их развития для конкретного больного и своевременной коррекции терапии. О реакции сердечно-сосудистой системы при заболеваниях дыхательной системы свидетельствует наличие одышки, удлененного выдоха, бледности кожных покровов, цианоза носогубного треугольника и акроцианоза, раздувание крыльев носа (симптомы общие для сердечной и дыхательной недостаточности). Нами было обследовано 14 детей: среди них было 7 мальчика и 7 девочек. У 10 детей диагностирован острый обструктивный бронхит, у 4 - пневмонию. В ходе исследования оценивали показатели, отражая линейные размеры полостей сердца и магистральных сосудов с последующим расчетом центральной гемодинамики, диастолического трансмитрального кровотока по методу L.K. Hattle, B. Angelsen.Ключевые слова:бронхолегочная патология, дети, электрокардиография, допплерэхокардиография сердца.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Matskevych, V. M., T. L. Lenchuk, I. V. Zhulkevych, and Yu O. Mytsyk. "ВИПАДОК УНІЛАТЕРАЛЬНОГО ШИЛОПІД’ЯЗИКОВОГО СИНДРОМУ, ПОЄДНАНОГО З ГІПОПЛАЗІЄЮ ВЕРТЕБРАЛЬНОЇ АРТЕРІЇ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (January 29, 2020): 89–93. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i4.10806.

Full text

Abstract:

Випадок асоціації одностороннього лівобічного шилопід’язикового синдрому (ШПС) з гіпоплазією хребтової артерії є рідкісною патологією, тому його представлення та обговорення є актуальними. Мета – описання випадку виявлення поєднаної рідкісної патології шилоподібного відростка та вертебральної артерії за допомогою променевих методів. Матеріал і методи. Обстежено 1 пацієнта, 2000 р.н., що звернувся до сімейного лікаря зі скаргами на підвищення артеріального тиску до 180/100 мм рт. ст., яке триває останні 2 роки та яке він не пов’язує з певними причинами. Додатково турбує біль у лівій половині шиї. Травм, втрати свідомості та оперативних втручань не було. У плановому порядку призначене ультразвукове дослідження гілок аорти, рентгенографію шийного відділу хребта, МДКТ-ангіографію судин голови та шиї. Результати. При функціональних пробах встановлено помірні гемодинамічно значущі порушення кровотоку по вертебральній артерії зліва за рахунок компресії в поперечному каналі, видовжену кісткову структуру з чітко диференційованими кірковою та губчастою речовинами. Висновки. Клінічно підозрювані випадки ШПС можуть бути виявлені за допомогою звичайних рентгенограм, але для уточнення діагнозу необхідна КТ. Компʼютерна томографія повинна бути виконана згідно із стандартним протоколом з постпроцесинговою обробкою отриманих зрізів. Обов’язковим у таких випадках є дослідження гілок аорти для виключення супутньої судинної патології.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Herman, O. M., M. V. Voloshyn, O. S. Voloshyn, M. V. Yushchak, V. D. Voloshyn, and A. V. Hantimurov. "СТРУКТУРНА РЕАКЦІЯ ЛЕГЕНЕВОЇ ТКАНИНИ ТА СУДИН МАЛОГО КОЛА КРОВООБІГУ В ТЕРМІНАЛЬНІЙ СТАДІЇ МОДЕЛЮВАННЯ ГОСТРОГО ПЕРИТОНІТУ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (October 4, 2018): 36–40. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i3.9391.

Full text

Abstract:

Метою нашого дослідження було експериментальне вивчення змін у структурі легеневої тканини та судин малого кола кровообігу за умов експериментального моделювання термінальної стадії гострого перитоніту. Матеріал і методи. Морфометричний (вимірювання товщини міжальвеолярних перегородок, діаметра альвеол); гістологічний, з метою вивчення структури легеневої тканини і судин на світлооптичному рівні, статистичний. Експерименти виконано на 40 білих щурах-самцях, 10 тварин складали інтактну контрольну групу, 30 тваринам моделювали гострий перитоніт (термінальну стадію). Результати. Характер і динаміка розвитку структурних змін, діапазон компенсаторних і адаптаційних реакцій є фундаментальною складовою пошуку корекції негативного впливу патологічних факторів на організм. Дослідження перитоніту залишається актуальною проблемою сучасної клінічної медицини, що пов’язано з тяжкістю перебігу даної патології, розвитком поліорганної недостатності і частотою летальних випадків. Після 36 год від початку експерименту відзначено істотне звуження просвіту альвеол, накопичення транссудату в легеневому інтерстиції. В термінальній стадії спостерігали паралітичне розширення просвіту артерій і колабований стан вен. Характер встановлених в процесі експерименту морфологічних змін у легеневій тканині та судинах малого кола кровообігу, їх динаміка і глибина свідчать про виражений токсичний вплив продуктів обміну в процесі розвитку ендотоксикозу. Висновки. Експериментальний гострий перитоніт у білих щурів-самців у термінальній стадії спричинив істотне звуження діаметра альвеол і просвіту бронхіол на фоні значного потовщення міжальвеолярних перегородок. Ендотоксикоз за умов даної патології викликав розвиток дистрофічних процесів і порушення нормальних тканинно-судинних взаємовідносин у легеневій тканині. У термінальній стадії гострого перитоніту спостерігали паралітичне розширення просвіту артерій і колабований стан вен малого кола кровообігу, що можна розцінювати як декомпенсацію кровообігу і дисфункцію органа.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Moiseeva, Yu A., and M. M. Zhukovska. "САМООЦІНКА СТАНУ ЗДОРОВ’Я ПАЦІЄНТІВ ТЕРАПЕВТИЧНОГО ПРОФІЛЮ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 1 (May 22, 2020): 28–31. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.1.10891.

Full text

Abstract:

Показники стану здоров’я населення України вказують на те, що хронічні неінфекційні хвороби є визначальними в структурі захворюваності й смертності населення нашої країни і залежать перш за все від способу життя. Найнебезпечнішими чинниками зниження стану здоров’я в Україні є артеріальний тиск та тютюнокуріння, яке зумовлює захворювання як дихальної, так і серцево-судинної систем. Мета дослідження – проаналізувати анкетні дані щодо самооцінки здоров’я хворих із патологією дихальної і серцево-судинної систем. Матеріали і методи. Дослідження проводили за матеріалами опитування 60 хворих із пульмонологічними та кардіологічними патологіями за анкетою, розробленою Київським міжнародним інститутом соціології. Результати. Встановлено, що серед опитаних респондентів переважали особи з досить низьким рівнем матеріального добробуту (яким вистачає на їжу, проте не вистачає грошей на задоволення іншим потреб). В обох групах пацієнтів зареєстровано найменшу кількість заможних осіб. Результати аналізу самооцінки стану здоров’я пацієнтів терапевтичного профілю показали, що хворі із патологією дихальної системи у 33,3 % випадків вважають своє здоров’я посереднім, а у 23,3 % випадків – поганим, тоді як пацієнти із серцево-судинними захворюваннями однаковою мірою оцінили своє здоров’я як хороше, посереднє, погане і дуже погане. Стан здоров’я є важливою умовою для відчуття щастя: серед тих, хто має легеневі й серцево-судинні захворювання, більшість почувається недостатньо щасливими (швидше ні, ніж так), а найменший відсоток тих, котрі є щасливими. Порівнюючи отримані дані у пацієнтів пульмонологічного і кардіологічного профілів, можна говорити про те, що за умов практично однакового матеріального добробуту, своє здоров’я як «посереднє» оцінили на 13,3 % більше пульмонологічних пацієнтів, тоді як на 16,7 % більше кардіологічних хворих вважають себе нещасливими. Висновки. У пацієнтів із серцево-судинними та легеневими захворюваннями важливою умовою для відчуття щастя є не тільки стан здоров’я, але й матеріальний добробут та місце проживання.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Vasilev, О. V., V. І. Коpetskyi, К. V. Коpchak, D. О. Cheverdіuk, V. І. Doroginskyi, О. О. Кvasivka, S. S. Sіkachov, and О. О. Коlesnik. "Хірургічне лікування пухлинної патології з ураженням магістральних судин малого тазу." Klinicheskaia khirurgiia, no. 2 (February 2, 2018): 32–34. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.02.32.

Full text

Abstract:

Мета. Провести ретроспективний аналіз досвіду резекцій магістральних судин малого тазу. Висвітлити технічні аспекти втручань в залежності від типу резекції, варіанта реконструкції. Встановити причини ускладнень, намітити шляхи їх попередження та лікування. Матеріали і методи. За період з червня 2015 по квітень 2017 року проведено хірургічне лікування 31 хворого із злоякісними новоутвореннями малого тазу з інвазією магістральних судин. Виконано резекцію 41 судини. Резекцію та реконструкцію сегментів здухвинної вени виконано у 19 пацієнтів, сегментів здухвинної артерії – у 4, комбіновану артеріовенозну резекцію та реконструкцію – у 8. Результати. Ранні специфічні ускладнення виникли у 7 (22,5%) хворих, пізні специфічні – у 3 (9,6%). Найбільш частими неспецифічними ускладненнями були: інфекція області хірургічного втручання – 10 (32,2%), неврологічний дефіцит кінцівки – 12 (38,7%). Після операції протягом 30 діб померли 3 (9,6%) пацієнти. Висновки. Виконання резекційних оперативних втручань при пухлинах малого тазу з інвазією магістральних судин є відносно безпечною процедурою за умови виконання її в спеціалізованому відділенні.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Мельник, Н. А., Ю. В. Запорожець, Д. В. Осадчук, О. І. Дзюбановський, and С. Р. Підручна. "Оцінка рівня коморбідності у хворих на гострий калькульозний холецистит із лапароскопічною холецистектомією." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 4 (February 18, 2022): 85–90. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.4.12723.

Full text

Abstract:

Мета роботи: встановлення частоти наявності і рівня коморбідності у хворих із гострим калькульозним холециститом (ГКХ), яким проводили лапароскопічну холецистектомію. Матеріали і методи. Прооперовано 457 хворих на гострий калькульозний холецистит, які перебували на стаціонарному лікуванні в міській лікарні № 2 м. Тернополя. Усім проведено клініко-лабораторні, інструментальні обстеження та верифіковано діагноз гострий калькульозний холецистит. Операційне втручання проводили лапароскопічним методом. Прихильними вважали хворих, які набрали 4–3 бали, а неприхильними – 0–2. Оцінку коморбідності проводили за допомогою спеціального індексу – індексу коморбідності Charlson (M. E. Charlson, 1987). Результати досліджень та їх обговорення. Індекс коморбідності Чарльстона в середньому склав (3,91±1,9) бала. Більшість хворих мала індекс коморбідності на рівні 3–5 балів, що вказує на наявність супутньої патології у більшості пацієнтів. Серед супутніх захворювань переважали захворювання серцево-судинної системи: перенесений інфаркт міокарда – 11 (2,5 %) хворих, гіпертонічна хвороба – 41 (9 %) хворий, ішемічна хвороба серця – 132 (29 %) хворі, серцеві аритмії – 173 (38 %) хворі, застійна серцева недостатність – 18 (4 %) хворих. Отже, прогнозуючи летальність досліджуваної когорти хворих, яким проводили холецистектомію, можна передбачити найвищі її показники із супутньою серцево-судинною та легеневою патологією, меншою мірою із варикозною хворобою та цукровим діабетом. З віком індекс коморбідності зростає, причому перебіг супутніх захворювань погіршується та зростає ризик ускладнень.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Batiukh, О. V., Kh O. Novak–Mazepa, T. V. Kharkovska, and A. I. Pak. "ПРОГНОЗУВАННЯ ВПЛИВУ ПОРУШЕНЬ СНУ І ДЕПРЕСІЇ НА РОЗВИТОК СЕРЦЕВО-СУДИННИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 3 (December 1, 2020): 145–52. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11326.

Full text

Abstract:

Резюме. Цукровий діабет (ЦД) являє собою одну з провідних медико-соціальних проблем сучасного суспільства, що зумовлено високою захворюваністю та його поширеністю, частим виникненням ускладнень. Дослідження факторів розвитку, а саме: порушення сну, депресія, серцево-судинні захворювання (ССЗ), вивчення причини, комплексне розв’язання проблеми, наявність якої негативно позначається на якості життя людини, дозволять покращити стан здоров’я пацієнтів із ЦД 2 типу. Мета дослідження – проаналізувати літературні джерела щодо впливу тривожних, депресивних розладів на розвиток і прогресування серцево-судинних захворювань у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу для ранньої діагностики захворювань та їх профілактику. Матеріали і методи. При дослідженні використано дані літературних джерел та дані проведених наукових досліджень щодо причин розвитку захворювань, зокрема депресії, цукрового діабету 2 типу, розладів сну, серцево-судинних захворювань, і їх взаємозв’язок та взаємовплив. Результати. Цукровий діабет 2 типу є найпоширенішим типом діабету, що становить близько 90 % усіх випадків діабету. Це захворювання найчастіше діагностується у дорослих людей, але все частіше спостерігається у дітей, підлітків через підвищення рівня ожиріння, малорухливого способу життя, психоемоційного перевантаження, стресів. Депресія є фактором ризику виникнення цукрового діабету та негативно впливає на його перебіг, підвищуючи ризик розвитку ускладнень. Пацієнти з ЦД страждають від супутньої депресії у 2–3 рази частіше, ніж без нього. Поширеність депресивних розладів у хворих із ЦД у середньому становить близько 14 %. Приблизно у 80 % випадків у пацієнтів із ЦД 2 типу виявляється артеріальна гіпертензія. Головною причиною смертності є гострі серцево-судинні захворювання, від яких помирає 75 % хворих. За даними клінічних досліджень у 15–25 % пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) виявляють симптоми депресії, яка в 3,7 раза підвищує несприятливий перебіг хвороби. Результати іноземних досліджень свідчать, що смертність від серцево-судинних захворювань серед людей, які сплять менше 4 год на добу на 36 % вище, ніж у тих, які сплять 4–8 год, а ризик розвитку інсульту становить 34 %. Пацієнти, які схильні до даних захворювань і спали достатню кількість часу, ризики компенсувалися і значно зменшувалися. Висновки. Основною причиною значної захворюваності та смертності від ЦД із супутніми ССЗ можна вважати високу поширеність факторів ризику і відсутність єдиного підходу до боротьби з ними. Вивчаючи чинники ризику, отримаємо можливість зрозуміти вплив мультифакторної природи на розвиток й ускладнення перебігу захворювань. Дослідження та аналіз зв’язків між депресивними порушеннями й розвитком серцево-судинної патології дозволять встановити рівень впливу цих факторів на розвиток цукрового діабету 2 типу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Trishchynska, M. A., and Yu I. Golovchenko. "Поширеність судинних факторів ризику в осіб із початковими проявами ішемії мозку." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 8.70 (January 23, 2015): 31–39. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.8.70.2014.80965.

Full text

Abstract:

Судинно-мозкова недостатність на початкових, доклінічних стадіях розвитку є найменш вивченим аспектом цереброваскулярної патології.Мета дослідження полягає у виявлені частоти та взаємозв’язків основних судинних факторів ризику й порушення судинорухової функції ендотелію в осіб без клінічно значимих судинних подій (інфаркт міокарда чи інсульт) в анамнезі.Матеріал та методи дослідження. Під нашим спостереженням перебували 295 осіб віком від 30 до 65 років, у середньому 50,70 ± 7,76 року (Me = 51, Q1 = 46; Q3 = 57). Серед обстежених хворих було 80 (27,1 %) чоловіків та 215 (72,9 %) жінок. Усім хворим було проведене загальноклінічне, клініко-неврологічне та клініко-інструментальне (у тому числі нейровізуалізація) обстеження з метою встановлення форми та стадії судинно-мозкової патології. У пацієнтів визначалися основні фактори серцево-судинного ризику: артеріальна гіпертензія, паління, дисліпідемія, цукровий діабет або порушення толерантності до глюкози, надмірна вага. Судинорухову функцію ендотелію визначали за концентрацією стійкого метаболіту оксиду азоту — нітриту (мкмоль/л) та ендотеліну-1 (нг/мл). Результати та їх обговорення. Серед обстежених пацієнтів найбільш поширеними факторами ризику серцево-судинних захворювань є артеріальна гіпертензія (65,8 %) та надмірна маса тіла (47,1 %). У результаті дослідження було виявлено, що існує зв’язок між клінічною вираженістю цереброваскулярної патології та факторами ризику (χ2(3) Пірсона; критерій V Крамера): артеріальною гіпертензією (112,612, р < 0,001; 0,618, р < 0,001), цукровим діабетом/порушенням толерантності до глюкози (14,683, р = 0,002; 0,223, р = 0,002;), надмірною вагою (32,881, р < 0,0001; 0,343, р < 0,0001). Зв’язок між діагнозом та фактом паління (6,855, р = 0,077; 0,152, р = 0,077) або дисліпідемією (5,904, р = 0,116; 0,202, р = 0,116) не мав статистичної значимості. З такими факторами ризику, як цукровий діабет та надмірна маса тіла, відзначався зв’язок середнього ступеня, а з артеріальною гіпертензією — дуже сильний зв’язок. Пацієнтів з артеріальною гіпертензією було вірогідно менше серед осіб із вегетосудинною дистонією (5,7 %/53), найбільше їх було серед хворих із дисциркуляторною енцефалопатією ІІ стадії (90,3 %/31). Аналогічна ситуація спостерігалася й за поширеністю надмірної маси тіла (22,6 %/53 та 80,6 %/31 відповідно). Був виявлений зв’язок між кількістю факторів ризику й віком пацієнтів (χ2(10) = 29,226, р = 0,001; V Крамера = 0,223, р = 0,001). Виявлено, що рівень нітриту вірогідно знижувався при прогресуванні захворювання, а рівень ендотеліну-1 — підвищувався. Був виявлений кореляційний зв’язок (за коефіцієнтом Спірмена) між концентрацією нітриту та кількістю факторів ризику (–0,262, р = 0,002); між концентрацію ендотеліну-1 та кількістю факторів ризику (0,288, р = 0,002).Висновки. Встановлені зв’язки між факторами ризику й біохімічними маркерами ендотеліальної судинорухової функції та їх характер свідчать про важлість своєчасного виявлення та корекції судинних факторів ризику з метою профілактики судинних захворювань головного мозку.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Кистерна, Олеся Сергіївна, Олексій Володимирович Мусієнко, and Роман Олександрович Тендітнік. "АНАЛІЗ ЗАСТОСУВАННЯ ФІТОПРЕПАРАТІВ ФІРМИ AMMA." Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, no. 2 (53) (January 27, 2022): 9–17. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2021.2.2.

Full text

Abstract:

У статті наведено результати аналізу ринку фітопепаратів. Встановлено, що 89 % ветеринарних фітопрепаратів на ринку України для різних видів тварин представлені вітчизняними виробниками, такими як: "O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс", "Дивопрайд", "Укрзоветпромпостач", "Природа", "Бровафарма", "Укрветпромпостач", "Ветпрепарати", "Фарматон", більшість з яких мають протипаразитарне і гігієнічне значення та окремі препарти гепатопротекторної дії – «Карсилін», "Бровафарма". Фітопрепарати з лінійкою для лікування і профілактики різних патологій для дрібних тварин представлені: 10 % – російськими виробниками: "Veda" – «Кот Баюн», «Кот Ервін» і «Фітоміни» – фірма «Апісан». Та 1% – це препарати українського виробництва компанії «Амма Лайф Саєнсіз» із індійської сировини, що є виробником фітокомплексів для людей і тварин. Такі як: Стоніл Вет (сечовивідна система), Ревма Вет (опорно-руховий апарат), Лівофер Вет (печінка, травна система), Імуно Вет (імунітет), Карді Вет (серцево-судинна система), Пурісан Вет (протиалергічнна дія), Мансі Вет (нервова система), Крумі Вет (виведення гельмінтів), Глюко Вет (контроль глюкози), Фемі Вет (репродуктологія). Спостереження за станом шпиця після курсу етіотропної терапії лептоспірозу, з хронічними патологіями бронхолегеневої (звуження трахеї) та сечовивідної систем на фоні використання фітопрепаратів «АММА» впродовж п’яти місяців: з ветеринарної лінійки: Стоніл Вет (сечовивідна система), Мансі Вет (нервова система);– Сумишварі – з лінійки для людей, демонструє нормалізацію загального стану пацієнта по виявленим патологіям. А саме: зникли тривалі спазматичні напади кашлю, що інколи проявлялися на фоні психоемоційного навантаження без агресивного і тривалого прояву; зменшилась збудливість нервової системи на різні фактори, що викликали занепокоєння; нормалізувалося сечовиділення та показники сечі, зменшилася кількість і розмір уролітів в сечовому міхурі, що свідчить про ефективність дії фітопрепаратів «АММА»: Стоніл Вет, Мансі Вет, Сумишварі за хронічної бронхолегеневої та сечової патологій. Досягнуте покращення стану даного конкретного пацієнта – шпиця з виявленим патологічним звуженням трахеї на фоні використання комплексу фітопрепаратів фірми «АММА», не може бути класичним прикладом стабілізації стану без проведення хірургічного втручання – стенування трахеї та досягнута компенсація потребує подальшого спостереження. Даний клінічний випадок на фоні комплексного підходу лікування до пацієнта, якому по певним причинам не могла бути проведена операція, свідчить про можливість застосування подібних схем лікування з метою покращення якості життя та мінімізації загрозливих симптомів з боку бронхолегеневої системи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Sokolova, L. K., V. M. Pushkarev, and M. D. Tronko. "Ефекти вітаміну D при різних патологіях." Endokrynologia 26, no. 2 (July 9, 2021): 160–78. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2021.26-2.160.

Full text

Abstract:

Вітамін D (vitamin D, VD), це універсальний стероїдний гормон, який регулює активність кількох тисяч генів. За останні десятиліття були зареєстровані численні захворювання, асоційовані з дефіцитом VD, зокрема інсулінорезистентність (ІР), метаболічний синдром, цукровий діабет (ЦД), серцево-судинні захворювання (ССЗ), рак та когнітивні порушення. Крім того, дослідження 2020 року показали, що VD може впливати на інфікування вірусом COVID‑19 SARS-CoV‑2 та перебіг хвороби. Важливим фактом є те, що епідеміологічні дослідження продемонстрували високий рівень поширення дефіциту або недостатності VD у всьому світі. Недостатність VD є сильним дієтичним пусковим механізмом, наслідком якого є важкі хронічні захворювання. Потенціал VD терапії для хворих на ЦД очевидний. Його імуномодулювальні ефекти сприяють індукції імунної толерантності та анергії Т-клітин, пригнічують активність В-клітин та вироблення антитіл, зменшують запальну реакцію, корисні для профілактики та лікування ЦД 1-го типу. VD здійснює прямий та побічний вплив на гомеостаз глюкози — секрецію інсуліну, чутливість до інсуліну та системне запалення, яке спостерігається при ЦД 2-го типу та ожирінні. Сигналінг VD необхідний для серцево-судинної функції, особливо для регуляції судинного тонусу, а також як антифібротичний та антигіпертрофічний фактор. Оскільки VD регулює нейромедіатори та нейротрофіни, багато досліджень свідчать про важливість VD для запобігання когнітивних порушень та ретинопатії. VD посилює протизапальну та противірусну реакцію епітеліальних клітин у дихальній системі при респіраторних вірусних інфекціях. Показано, що введення VD пацієнтам з його дефіцитом допомагає при інфікуванні вірусами, такими як COVID‑19. Приймання VD в осінньо-зимовий період для пацієнтів із високим ризиком розвитку захворювань дихальних шляхів надає їм додатковий захист. Під час пандемії бажано приймати 1000-2000 МО на день у формі полівітамінів або добавок VD. Щоденне вживання VD рекомендуєтьсячерез короткий період його напіврозпаду в циркуляції. VD може бути основною допоміжною терапією при лікуванні пацієнтів, які постраждали від COVID‑19, а також для осіб з його дефіцитом.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Golod, Nataliya. "Структура оперативних втручань при облітеруючому атеросклерозі нижніх кінцівок та аспекти реабілітації хворих з даною патологією." Physical education, sports and health culture in modern society, no. 3 (43) (September 29, 2018): 113–20. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-03-113-120.

Full text

Abstract:

Актуальність. Захворювання серцево-судинної системи в більшості економічно розвинених країн займають лідируючі позиції серед причин захворюваності, інвалідизації та смертності. Смертність від захворювань серцево-судинної системи переважає над смертністю від усіх злоякісних новоутворень, разом узятих, причому, 25 % померлих від серцево-судинних захворювань – це люди працездатного віку. Атеросклероз (atherosclerosis) – хронічна хвороба, яка характеризується ліпоїдною інфільтрацією внутрішньої оболонки артерій еластичного й змішаного типів із наступним розвитком у їх стінці сполучної тканини та клінічно проявляється загальними й місцевими розладами кровообігу. Атеросклероз облітеруючий – різновид атеросклерозу, що характеризується різким звуженням або повним закриттям просвіту артерій. Він спостерігається, зазвичай, в артеріях нижніх кінцівок, серця, нирок і екстракраніальних відділах судин головного мозку. Мета дослідження – установити структуру оперативних утручань при облітеруючому атеросклерозі нижніх кінцівок та виявити головні аспекти, на які має бути спрямована реабілітація хворих із цією патологією. Методи дослідження – аналіз та синтез наукових джерел, аналіз медичних карт. Проведено аналіз 59 медичних карт хворих після оперативних втручань при облітеруючому атеросклерозі нижніх кінцівок. Проаналізовано структуру утручань і їх ускладнень протягом десяти місяців 2017 р. Критерій виключення – хворі з облітеруючим атеросклерозом нижніх кінцівок із цукровим діабетом. Результати дослідження. Такі хворі потребують реабілітаційного втручання залежно від стадії захворювання, типу оперативного втручання вже в ранньому післяопераційному періоді та в амбулаторних умовах. Особливої уваги потребують хворі після ампутації фаланг пальців, опорної частини стопи та ампутацій вище коліна. Адже при ампутації нижніх кінцівок значно порушується статика тіла, центр тяжіння переміщується в бік збереженої кінцівки. Як наслідок, нахил таза, що призводить до викривлення хребта й збільшення навантаження на збережену кінцівку, відбувається атрофія м’язів кукси. Значно знижується якість життя пацієнтів. Висновки. За результатами дослідження встановлено, що відсоток жінок із цим захворюванням є меншим, порівняно з чоловіками, проте він значний, що не зовсім збігається з попередніми дослідженнями та, очевидно, потребує вивчення причин росту цього захворювання серед жінок. Також установлено, що майже чверть пацієнтів із цим діагнозом поступили в хірургічне відділення в стадії деструктивних змін із характерними виразками в дистальних відділах кінцівки й пальцях, що призвело до їх ампутації.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Бенедикт, В. В., Б. О. Мігенько, and А. М. Продан. "Поліморбідність у хворих із рецидивом пахової грижі." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 4 (February 23, 2022): 6–8. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.4.12752.

Full text

Abstract:

Резюме. Супутня патологія має значний вплив на результат планових операцій, так як сукупний ризик окремих захворювань є меншим, ніж ризик їх одночасної наявності. Мета дослідження – вивчити у пацієнтів із рецидивною паховою грижею характер поліморбідних захворювань, що дозволить проводити профілактичні заходи на етапах лікування і покращити результати хірургічного лікування. Матеріали і методи. Проведено комплексне обстеження 31 пацієнта, які перебували на стаціонарному лікуванні з приводу рецидивних пахових гриж (IV тип за L. M. Nyhus, 1993). Поряд із загальноприйнятими методами обстеження хворих проводили електрокардіоскопію, ехокардіоскопію, ультразвукове обстеження органів черевної порожнини. Для визначення поліморбідності оцінили індекс Чарльсона. Результати. Комплексна оцінка поліморбідності у хворих із рецидивною паховою грижею дозволить індивідуалізовати тактику ведення до оперції та в передопераційному періоді. Наявність у цих пацієнтів супутніх захворювань, особливо серцево-судинної патології (індес коморбідності 2 і більне балів), спонукає до широкого впровадження передопераійної програми «Fast track surgery» для мінімізації післяопераційних ускладнень, у тому числі ранніх рецидивів, а також швидкого відновлення працездатності. Висновки. Комплексна оцінка поліморбідності у хворих із рецидивною паховою грижею дозволить індивідуалізовати тактику ведення до оперції та в передопераційному періоді. Наявність у пацієнтів із паховою грижею супутніх захворювань, особливо серцево-судинної патології (індес коморбідності 2 і більне балів) спонукає до широкого впровадження передопераційної програми «Fast track surgery» для мінімізації післяопераційних ускладнень, у тому числі ранніх рецидивів, а також швидкого відновлення працездатності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Nesterova, Svitlana, Alla Sulyma, and Anatolii Korolchuk. "Функціональний стан кардіореспіраторної системи чоловіків із різним соматотипом." Physical education, sport and health culture in modern society, no. 3(55) (September 30, 2021): 69–75. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2021-03-69-75.

Full text

Abstract:

Актуальність. На сьогодні стан здоровʼя українців засвідчує тенденцію до погіршення, причому на першому місці серед причин смертності населення – захворювання серцево-судинної системи. Проведення оцінки функціонального стану серцево-судинної системи й рання діагностика патологічних процесів дають змогу попередити ускладнення та профілактику смертності від захворювань. Інтегральним показником функціонального стану серцево-судинної й дихальної систем є рівень аеробної продуктивності, який характеризує потужність аеробних процесів енергозабезпечення. Аналіз літератури засвідчив, що основою функціональних особливостей організації індивіда є морфологічна специфіка органів і тканин. Саме тому оцінку функціонального стану серцево-судинної системи доцільно проводити з урахуванням соматотипологіч- них особливостей, що дає можливість спрогнозувати залежність розвитку серцево-судинних захворювань в осіб із різним соматотипом і виокремити групи ризику розвитку патології. Завдання роботи – виявити соматоти- пологічні особливості функціонального стану серцево-судинної й дихальної систем та рівня аеробної продуктивності в чоловіків віком 18–30 років. Методи роботи. Установлення соматотипологічної прина- лежності проводили за методикою Хіт-Картера. Аналіз функціонального стану кардіореспіраторної системи проводили за показниками електрокардіографії, спірографії та величиною аеробної продуктивності. Результати. У дослідженні брали участь чоловіки віком 18–30 років, яких розподілено на п’ять соматоти- пологічних груп. Нами проведений аналіз показників біоелектричної активності серця й функціонального стану дихальної системи. Отримані результати засвідчили, що в усіх досліджуваних показники функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем перебувають у нормі. Порівняльний аналіз результатів у представників різних соматотипів виявив вірогідно нижчий рівень показників зовнішнього дихання в ендоморфів. У представників ендоморного соматотипу також зафіксовано нижчий рівень величини аеробної продуктивності, порівняно з представниками інших соматотипологічних груп. Отримані результати дають можливість припустити, що особи з перевагою жирового компонента схильні до розвитку серцево-судинних захворювань. Висновки. Отримані результати засвідчили, що рівень функціонального стану кардіореспіра- торної системи в чоловіків 18–30 років відповідає нормі. Водночас у представників ендоморфного соматотипу рівень аеробної продуктивності нижчий, порівняно з результатами представників інших соматотипологічних груп.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Osyodlo, G. V., S. A. Bychkova, О. А. Zhelekhovskyi, and О. А. Bychkov. "Особливості перебігу коморбідної патології у військовослужбовців, учасників ООС." Ukrainian Journal of Military Medicine 2, no. 4 (December 30, 2021): 104–12. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.4(2)-104.

Full text

Abstract:

Мета роботи – визначення особливостей клінічного перебігу та наявності коморбідної патології у військовослужбовців, хворих на ХОЗЛ, учасників ООС. Матеріали і методи. Було обстежено 64 військовослужбовці-учасники ООС, які перебували на стаціонарному лікуванні у клініках НВМКЦ «ГВКГ» та звернулись за консультативною допомогою до пульмонолога. Хворі були розподілені на дві групи: 1-ша група – 35 хворих на ХОЗЛ, група В, GOLD 2, які мали переважно ознаки хронічного обструктивного бронхіту, без ознак загострення; 2-га група – 29 хворих на БА, персистуючого перебігу, середнього ступеня важкості, контрольовану, яка поєднувалась з ХОЗЛ, група В, GOLD 2. Середній вік хворих становив 44,5±3,6 років. Результати. Встановлено, що у хворих 2-ї групи була наявна в анамнезі БА з класичними проявами нападоподібного кашлю та задишки, а тривалість захворювання на ХОЗЛ (класичні симптоми ХОЗЛ – постійний кашель з виділенням мокротиння та задишка) у них була вірогідно меншою. В обох групах пацієнтів у високому відсотку випадків супутня патологія була представлена серцево-судинними захворюваннями: у 1-й групі пацієнтів у вірогідно більшому відсотку випадків було виявлено ознаки СН І-ІІ ст. та ІХС. АГ ІІ стадії була виявлена в обох групах, проте у пацієнтів 2-ї групи було більше осіб з АГ І стадії (р<0,05). У пацієнтів з поєднанням БА та ХОЗЛ було встановлено вірогідно вищий відсоток осіб з ГЕРХ, що свідчить про провокуючий вплив регургітації кислого вмісту шлунку на розвиток бронхообструктивного синдрому. Патологія нирок та сечовивідної системи була представлена ХХН І-ІІ ст., яка у вірогідно вищому відсотку випадків зустрічалась у хворих на ізольоване ХОЗЛ з фенотипом хронічного бронхіту. У цій же групі хворих було вірогідно більше осіб з надлишковою масою тіла та ожирінням І ст. Кількість супутніх захворювань у військовослужбовців, хворих на ХОЗЛ, коливалась від 1 до 5. При цьому понад 50% пацієнтів мали одночасно три та більше хвороби. Висновки. Військовослужбовці з поєднаним перебігом ХОЗЛ та БА мають вірогідно більшу кількість скарг та симптомів, які суттєво впливають на активність та виконання професійних функцій. Тривалий стаж паління та високий індекс паління є одним з основних чинників формування ХОЗЛ у пацієнтів з БА. У хворих з астма-ХОЗЛ перехрестом (АХП) наявні класичні спірометричні ознаки ХОЗЛ (зниження постбронходилатаційного співвідношення ОФВ1/ФЖЄЛ менше 70%) та зворотність бронхіальної обструкції. У хворих на ХОЗЛ основна коморбідна патологія представлена патологією серцево-судинної системи: артеріальною гіпертензією ІІ стадії, ІХС та СН І-ІІ стадії. При поєднаному перебігу у хворих ХОЗЛ та БА у вірогідно вищому відсотку випадків виявляється патологія органів травлення - ГЕРХ. У сироватці крові хворих з поєднанням ХОЗЛ та БА виявлено дисбаланс цитокінів, який проявляється підвищеним вмістом IL-4 й високою концентрацією TGF-β, які є маркерами бронхіальної гіперреактивності та ремоделювання бронхів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Riznyk, Y. B., and S. S. Riznyk. "Дисфункція ендотелію судин пародонта при генералізованому пародонтиті на тлі цукрового діабету 2 типу." CLINICAL DENTISTRY, no. 4 (February 4, 2021): 57–63. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.4.11719.

Full text

Abstract:

Резюме. Дисфункція ендотелію має важливе значення у розвитку процесів ішемізації при порушенні мікроциркуляції та характеризується порушенням ендотелійзалежної релаксації судин, підвищеною адгезивністю ендотелію і розглядається не тільки як маркер судинних порушень, але і як причина розвитку, прогресування й клінічних проявів численних захворювань. Мета дослідження – виявити кореляцію між клінічними проявами ГП та функціональними змінами його судинної системи у хворих на ЦД 2 типу за рівнями вазоконстриктора ЕТ-1 і вазодилататора нітрит-аніону (метаболіту оксиду азоту) в ротовій рідині (РР). Матеріали і методи. Проведено клінічно-лабораторні дослідження 36 хворих на цукровий діабет 2 типу, в яких діагностували генералізований пародонтит, і 12 осіб без соматичної патології із клінічно інтактним пародонтом, з метою вивчення кореляції між клінічними проявами генералізованого пародонтиту на тлі цукрового діабету 2 типу та функціональними змінами його судинної системи. Результати досліджень та їх обговорення. Результати клінічно-інструментального обстеження хворих на генералізований пародонтит на тлі ЦД 2 типу виявили суттєві зміни показників індексної оцінки стану тканин пародонта, які корелювали зі ступенем тяжкості, перебігом ГП та компенсацією цукрового діабету. Результати проведених клінічно-імунологічних досліджень свідчать про те, що у хворих на генералізований пародонтит на тлі цукрового діабету 2 типу спостерігається порушення ендотелійзалежної релаксації судин, що спонукає до розвитку вираженої вазоконстрикції та зниження інтенсивності локального кровотоку. Прогресування дистрофічно-запального процесу в пародонтальних тканинах під час загострення генералізованого пародонтиту в пацієнтів із цукровим діабетом супроводжується розвитком ендотеліальної дисфункції, яка характеризується підвищеним синтезом потужного вазоконстриктора ендотеліну-1 та вазодилататора нітрит-аніону. Висновки. В результаті проведених досліджень хворих на ГП на тлі ЦД 2 типу встановлено, що патологічні зміни пародонта характеризуються високими показниками гінгівальних і пародонтальних індексів, а також підвищеною концентрацією ЕТ-1 та нітрит-аніону в РР, що знаходяться у прямій кореляційній залежності від ступеня тяжкості, перебігу ГП та стадії компенсації ЦД. Визначення рівнів ЕТ-1 і похідних оксиду азоту в РР є важливими чинниками для встановлення тяжкості патологічного процесу та ефективності лікування хворих на ГП.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Rekovets, O. L. "Зокардіс у лікуванні хворого на артеріальну гіпертензію: на які переваги може очікувати лікар?" HYPERTENSION, no. 3.41 (August 21, 2015): 35–39. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.3.41.2015.80656.

Full text

Abstract:

Зофеноприл належить до групи сульфгідрильних інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (іАПФ) пролонгованої дії. Унікальність його молекули полягає в наявності двох сульфгідрильних груп: SH-групи у молекулі зофеноприлу забезпечують його антиоксидантну активність — здатність протидіяти окислювальному стресу шляхом нейтралізації вільних радикалів, які є одним із головних факторів, що ведуть до розвитку дисфункції ендотелію судин. Ефективність зофеноприлу вивчалась у ряді рандомізованих досліджень, в яких були протестовані можливості препарату впливати на клінічний перебіг та розвиток ускладнень у пацієнтів із серцево-судинною патологією. Це забезпечило наявність серйозної доказової бази, що свідчить про певні переваги зофеноприлу. Важливою відмінною рисою зофеноприлу є подвійний шлях виведення: близько 60 % препарату виводиться з сечею, інша частина (близько 40 %) — із жовчю та калом. Саме тому, згідно з інструкцією, дозу препарату зменшують при кліренсі ендогенного креатиніну 45 мл/хв, а не 60 мл/хв, як у більшості іАПФ. Суттєвий вплив зофеноприлу на розвиток ускладнень у таких пацієнтів може бути пов’язаний із його особливими фармакологічними властивостями, що забезпечують високоефективний вплив як на процеси ремоделювання, так і на ендотеліальну дисфункцію. Як відомо, простагландин-опосередковані механізми дії іАПФ значною мірою нейтралізуються індометацином або ацетилсаліциловою кислотою. Зофеноприл має особливий кардіопротективний механізм дії, що лише частково включає в себе вплив на систему простагландинів. Додатковий захисний антиішемічний ефект препарату досягається завдяки тому, що на клітинному рівні концентрація зофеноприлу є максимальною, яка виявлена в організмі людини під час терапії іАПФ. Зофеноприл може забезпечити певні переваги в терапії підвищеного артеріального тиску у пацієнтів із супутніми проявами як гострої, так і хронічної ішемії. Зофеноприл може забезпечити додаткову антиішемічну дію у хворих з артеріальною гіпертензією та супутньою ішемічною хворобою серця. Зофеноприл справляє максимальний захисний вплив щодо розвитку серцево-судинних ускладнень у хворих із гострим інфарктом міокарда та супутньою артеріальною гіпертензією в анамнезі. Ефективність лікування зофеноприлом не знижується при одночасному застосуванні з препаратами ацетилсаліцилової кислоти. У хворих на гострий інфаркт міокарда із систолічною дисфункцією лівого шлуночка та супутньою ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією призначення комбінації зофеноприлу з ацетилсаліциловою кислотою дозволяє знизити ризик серцево-судинної смертності та госпіталізацій на 52 % порівняно з комбінацією раміприлу з ацетилсаліциловою кислотою.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Мінцер, О. П., В. М. Заліський, and М. Ю. Болгов. "ГОРМОНИ СЕРЦЯ: БІОМЕДИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ДИСТАНТНИХ, ПАРАКРИННИХ І АУТОКРИННИХ ВЗАЄМОДІЙ." Medical Informatics and Engineering, no. 3 (August 11, 2021): 4–17. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2020.3.11603.

Full text

Abstract:

Серце відіграє центральну роль у системі кровообігу та забезпечує перенесення необхідних організму кисню, поживних речовин і білкових факторів росту. Однак серце синтезує та продукує сигнальні молекули для зв'язку з віддаленими органами-мішенями. Вивчення давно відомих і недавно відкритих гормонів серця просуває даний механізм їхньої дії у координації з функцією серця та біологією органів-мішеней. Розглянуто біохімію, сигналізацію, функцію, регуляцію та клінічне значення репрезентативних гормонів серцевого походження з акцентом на їхню участь у розвитку комплексних біомедичних процесів у нормі та при серцево-судинній патології. Зроблено висновки, що обґрунтування парадигми «ендокринного серця» забезпечило перехід від класичного уявлення про серце як органа, функціонуючого виключно як кров'яний насос, до серця як саморегулюючої системи щодо навантаження в гуморальному плані. Вивчення гормонів серцевого походження дозволило виявити їхні загальні функціональні особливості та підкреслити наявність гормонозалежного механізму, що серце використовує для зв'язку з іншими органами-мішенями, які контролюють серцево-судинну функцію.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Hevko, U. P., I. G. Dikova, Kh Ya Maksiv, S. V. Dzyha, O. V. Bakalets, and N. B. Behosh. "ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ ТА ЙОГО КОМОРБІДНІСТЬ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 4 (February 25, 2021): 132–36. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.4.11827.

Full text

Abstract:

Резюме. Цукровий діабет є складною проблемою охорони здоров’я, яка за останні кілька десятиліть викликає занепокоєння міжнародного рівня. Мета дослідження – проаналізувати літературні джерела щодо коморбідних патологій, які поєднано перебігають з цукровим діабетом 2 типу (T2DM). Матеріали і методи. У дослідженні опрацьовано наукові публікації за останнє десятиліття, які доступні у мережі «Інтернет», ключовими словами були: «цукровий діабет 2 типу», «коморбідність», «супутні захворювання». Результати. Мультиморбідність, наявність двох або більше хронічних захворювань, є характерним для пацієнтів з T2DM, що робить мультиморбідність у цій популяції важливим клінічним пріоритетом. Через схожі фактори ризику, такі, як ожиріння, ендотеліальна дисфункція, запалення судин та дисліпідемія, хворі на T2DM мають більш високий ризик серцево-судинних ускладнень, хвороб нирок та гіпертензії. Також у пацієнтів із T2DM встановлено більш високий ризик депресії, захворювань шлунково-кишкового тракту, щитоподібної залози та хронічного обструктивного захворювання легень. T2DM тісно пов’язаний із надмірною масою тіла та низькою фізичною активністю. Ще одним ускладненням T2DM є еректильна дисфункція. Хоча більшість наукової літератури присвячена розвитку T2DM у хворих на панкреатит, існує й зворотна залежність: екзокринна недостатність підшлункової залози виявляється у 35 % хворих на T2DM. Крім того, високий рівень дефіциту вітаміну D є ще одним фактором, пов’язаним як із ожирінням, так і з діабетом 2 типу. Висновки. Аналіз літературних джерел свідчить про значну поширеність коморбідності у хворих на цукровий діабет 2 типу, що обґрунтовує необхідність детальнішого й всебічного дослідження механізмів розвитку поєднаної патології, особливостей перебігу, методів профілактики, лікування та попередження ускладнень.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Soltani, R. E. "ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ У ХВОРИХ НА СИНДРОМ ОБСТРУКТИВНОГО АПНОЕ-ГІПОПНОЕ У НІЧНИЙ ЧАС." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (February 12, 2021): 114–17. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i4.11762.

Full text

Abstract:

РЕЗЮМЕ. У статті наведені результати досліджень особливостей функціонування серцево-судинної системи у хворих на синдром обструктивного апное-гіпопное сну. Мета – оцінити особливості функціонування серцево-судинної системи у хворих на синдром обструктивного апное-гіпопное під час сну. Матеріал і методи. Дослідження проведено у 66 хворих із діагностованим синдромом обструктивного апное-гіпопное сну (СОАГС). Діагноз СОАГС встановлювали у пацієнтів, в яких протягом 1 години сну виявляли понад 5 зупинок дихання тривалістю 10 секунд та більше (індекс апное-гіпопное, ІАГ). Результати. Встановлено, що в нічний час під час епізодів апное-гіпопное синхронно тяжкості патології розвивається феномен активації серцево-судинної системи, який проявляється зростанням серцевого викиду, частоти серцевих скорочень та загального периферійного судинного опору. Під час сну коефіцієнт економічності кровообігу (КЕК) у пацієнтів групи контролю знижувався майже на 40 %, порівняно з даними, отриманими в них удень. Однак, порівняно з групою контролю, уночі КЕК у хворих 1-ї групи виявився вищим на 11,4 %; у хворих 2-ї групи – на 8,0 %; у хворих 3-ї групи – на 25,8 %. Висновки. Активація серцево-судинної системи у хворих на СОАГС сприяє формуванню у них гіпертонічної хвороби, а зростання загального периферійного опору судин призводить до органних порушень (серцевої, ниркової недостатності, цукрового діабету тощо).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Luchko, O. R., N. G. Virstiuk, M. M. Vasylechko, О. І. Kocherzhat, and O. S. Chovganiuk. "Особливості корекції показників ремоделювання судин у хворих на артеріальну гіпертензію з хронічним пієлонефритом." Терапевтика 2, no. 1 (July 30, 2021): 57–61. http://dx.doi.org/10.31793/2709-7404.2021.2-1.57.

Full text

Abstract:

Коморбідним станам у клініці внутрішніх хвороб приділяється велика увага, особливо захворюванням, що мають важливе медико-соціальне значення. Це цілковито стосується поєднання в одного хворого артеріальної гіпертензії (АГ) та хронічного пієлонефриту (ХПН). Метою роботи було оцінити терапевтичну ефективність мельдонію дигідрату і канефрону Н на тлі базової терапії (БТ) та їх вплив на показники ремоделювання судин у хворих на АГ iз ХПН. Матеріали та методи. Досліджували клінічні особливості перебігу коморбідної патології, товщину інтимо-медійного комплексу (ТІМК), швидкість поширення пульсової хвилі (ШППХ), плечогомілковий судинний індекс (CAVI) та вміст ендотеліну‑1 (ЕТ‑1) у крові у 80 хворихна АГ із ХПН. Усі хворі були розподілені таким чином: І групу становили 20 хворих на АГ із ХПН, які отримували БТ; ІІ групу — 20 хворих, які отримували на тлі БТ мельдоній; ІІІ групу — 20 хворих, які отримували на тлі БТ канефрон Н; ІV групу — 20 хворих, які отримували на тлі БТ поєднання мельдонію дигідрату і канефрону Н. Результати та обговорення. Встановлено, що цільового рівня артеріального тиску наприкінці терміну спостереження досягли більшість (80,0%) хворих на АГ із ХПН, які отримували мельдоній дигідрат та канефрон Н на тлі БТ. Така динаміка супроводжувалася значним поліпшенням суб’єктивного та об’єктивного стану пацієнтів, а також достовірним зниженням показників судинного ремоделювання — ТІМК, ШППХ, плечогомілкового судинного індексу та вмісту ЕТ‑1 у крові. Висновок. Комплексне антигіпертензивне лікування хворих на АГ із ХПН із включенням мельдонію дигідрату та канефрону Н дозволяє покращити перебіг і прогноз цієї коморбідності шляхом поліпшення показників ремоделювання судинної стінки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Hnatiuk, M. S., I. V. Bodnarchuk, and L. V. Tatarchuk. "МОРФОМЕТРИЧНА ОЦІНКА СТРУКТУРНОЇ ПЕРЕБУДОВИ ВЕНОЗНОГО РУСЛА ЯЗИКА ПРИ ДЕСКВАМАТИВНОМУ ГЛОСИТІ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (August 21, 2019): 88–92. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i2.10374.

Full text

Abstract:

Десквамативний глосит, як самостійна патологія, трапляється нерідко, а його діагностика доволі складна. У морфогенезі десквамативного глоситу важлива роль належить венозному руслу язика, яке при цьому захворюванні досліджене недостатньо. Мета – кількісними морфологічними методами вивчити морфогенез венозного русла язика при десквамативному глоситі. Матеріал і методи. Морфометрично досліджували венозне русло язика 30 білих щурів-самців, які були поділені на 2 групи. 1 група нараховувала 15 інтактних тварин, 2 – 15 щурів з десквамативним глоситом, який моделювали створенням опіків язика шляхом нанесення оцтової кислоти. Через 2 тижні від початку досліду здійснювали евтаназію експериментальних тварин кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу. Із язика вирізали шматочки, які фіксували у 10 % нейтральному розчині формаліну і проводили через етилові спирти зростаючої концентрації та заливали парафіном. Мікротомні зрізи завтовшки 5–7 мкм після депарафінізації фарбували гематоксиліном-еозином, за ван-Гізон, Маллорі, Вейгертом, толуїдиновим синім. На гістологічних мікропрепаратах проводили морфометрію венозних структур язика, при якій визначали діаметр закапілярних венул, венул, венозних судин, висоту ендотеліоцитів, їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення у цих клітинах, відносні об’єми пошкоджених ендотеліоцитів. Морфометричні параметри венозних судин обробляли статистично. Результати. Встановлено, що десквамативний глосит призводив до структурної перебудови венозного русла язика. При цьому діаметр закапілярних венул збільшився на 14,2 %, венул – на 16,7 % , а вен – на 13,6 %, порівняно з контрольними параметрами. Висота ендотеліоцитів венозних судин при десквамативному глоситі зменшилася на 4,25 %, а діаметр їх ядер – на 4,1 %, ядерно-цитоплазматичні відношення зросли на 5,3 %, що свідчить про порушення структурного клітинного гомеостазу. Відносний об’єм пошкоджених ендотеліоцитів у венозному руслі збільшився у 17,4 раза. Світлооптично в мікропрепаратах язика спостерігалися судинні розлади, що характеризувалися повнокров’ям переважно венозних судин, перивазальним набряком, стазами у венозній частині гемомікроциркуляторного русла, осередками діапедезних крововиливів. Відмічалися також дистрофічні, некробіотичні зміни епітеліоцитів, міоцитів, ендотеліоцитів, стромальних структур, інфільтративні та склеротичні процеси. Контури стінок венозних судин нечіткі, мало місце чергування набряклих склеротичних, гіпертрофованих та стоншених ділянок. Ці зміни призводили до порушення венозного відтоку, депонування крові у венах, що призводило до зростання опору її руху та до порушення дренажу венозної крові. Виявлені структурні зміни вказували на наявність вено-артеріальної реакції, спрямованої на збереження повноцінного кровопостачання досліджуваного органа. Контури вен з нерівномірним просвітом, варикозним розширенням, саккуляціями, звивисті, покручені. Виявлено також звужені ділянки вен з гіалізованими стінками. Наведене вище свідчить, що змодельована патологія призводить до вираженої структурної перебудови венозного русла язика, тобто до структурно-функціональних змін всіх ланок його венозної дренажної системи. Висновoк. Змодельований десквамативний глосит призводить до ремоделювання венозного русла язика, яке характеризується вираженим розширенням та повнокров’ям венозних судин, порушенням їх венозної дренажної функції, дистрофічними, некробіотичними, інфільтративними та склеротичними процесами у досліджуваному органі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Gonchar, M., and A. Boichenko. "CATAMNESTIC OBSERVATION OF CARDIOVASCULAR STATUS IN PRETERM INFANTS." Inter Collegas 5, no. 1 (April 24, 2018): 41–45. http://dx.doi.org/10.35339/ic.5.1.41-45.

Full text

Abstract:

CATAMNESTIC OBSERVATION OF CARDIOVASCULAR STATUS IN PRETERM INFANTSM.O. Gonchar, A.D. BoichenkoTo identify peculiarities of the diastolic function development of the heart ventricles in preterm infants following clinical and instrumental examination in the neonatal period and in the process of catamnestic observation the study involved examination of 244 preterm infants at gestation age from 260-7 to 376-7 weeks. Control group comprised 100 healthy full-term infants. The study showed that peculiarities of the development of diastolic function of the heart ventricles in prematurely born children included diastolic dysfunction by the type of delayed relaxation, which is typical for the fetus, until the child reaches the postconceptual age of 39-41 weeks. Normalization of the diastolic function of the heart ventricles occured in 46/61 (75.41 ± 5.51%, p = 0.1·10-6) prematurely born children to 5-6 months of actual age, in 15/61 (24.59 ± 5.51%) children to 6-8 months of actual age. Spontaneous closure of open oval window up to the age of 1 year occurred in 22/32 (68.75 ± 8.19%, p = 0.009) full-term newborns and in 21/61 (34.43 ± 6.08%) preterm infants. Hemodynamically significant patent arterial duct in 58.82 ± 11.94% of children spontaneously closes during the first three months of life. The incidence of myocardial dysfunction in newborns from mothers with extragenital pathology increased to 89.39 ± 3.79% versus 76.67 ± 5.46%, p = 0.046 children born from healthy women. The presence of extragenital pathology in mothers, including cardiovascular disorders, is a risk factor for the development of cardiovascular diseases in preterm children.Key words: preterm infants, myocardial dysfunction, catamnesis. КАТАМНЕСТИЧНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ СТАНУ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ У ПЕРЕДЧАСНО НАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙГончарь М.О., Бойченко А.Д.З метою визначення особливостей становлення діастолічної функції шлуночків серця у передчасно народжених дітей на підставі клініко-інструментального дослідження в неонатальний період та в процесі катамнестичного спостереження обстежено 244 передчасно народжені дитини зі строком гестації від 26 до 37 тижнів. Контрольна група – 100 здорових доношених новонароджених. За результатами дослідження встановлено, що до особливостей становлення діастолічної функції шлуночків серця у передчасно народжених дітей відноситься реєстрація діастолічної дисфункції за типом уповільненої релаксації, що є характерним для плода, до досягнення дитиною постконцептуального віку 39-41 тиждень. Нормалізація діастолічної функції шлуночків серця відбувається у 46/61 (75,41±5,51%, р=0,1·10-6) передчасно народжених дітей к 5-6 місяцю фактичного віку, у 15/61 (24,59±5,51%) дітей – к 6-8 місяцям фактичного віку. Спонтанне закриття відкритого овального вікна до віку 1 року відбувається у 22/32 (68,75±8,19%, р=0,009) доношених новонароджених та у 21/61 (34,43±6,08%) передчасно народжених дітей. У 58,82±11,94% дітей з гемодинамічно значущою ВАП відбувається її спонтанне закриття на протязі перших трьох місяців життя. Частота зустрічальності міокардіальної дисфункції у новонароджених від матерів з екстрагенітальною патологією зростає до 89,39±3,79% проти 76,67±5,46%, р=0,046 дітей народжених від здорових жінок. Наявність у матерів екстрагенітальної патології, в тому числі патології серцево-судинної системи, є факторами ризику розвитку серцево-судинних розладів у передчасно народжених дітей.Ключові слова: передчасно народжені діти, міокардіальна дисфункція, катамнез. КАТАМНЕСТИЧЕСКОЕ НАБЛЮДЕНИЕ СОСТОЯНИЯ СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТОЙ СИСТЕМЫ У НЕДОНОШЕННЫХ ДЕТЕЙГончарь М.А., Бойченко А.Д.С целью определения особенностей становления диастолической функции желудочков сердца у недоношенных детей на основании клинико-инструментального исследования в неонатальный период и в процессе катамнестического наблюдения обследовано 244 преждевременно рожденных ребенка со сроком гестации от 26 до 37 недель. Контрольная группа - 100 здоровых доношенных новорожденных. Установлено, что к особенностям становления диастолической функции желудочков сердца у недоношенных детей относится регистрация диастолической дисфункции по типу замедленной релаксации, что характерно для плода, по достижении ребенком постконцептуального возраста 39-41 недель. Нормализация диастолической функции желудочков сердца отмечается у 46/61 (75,41±5,51%, р=0,1·10-6) недоношенных детей к 5-6 месяцу фактического возраста, у 15/61 (24,59±5,51%) детей – к 6-8 месяцам фактического возраста. Спонтанное закрытие овального окна в возрасте 1 года зарегистрировано у 22/32 (68,75±8,19%, р=0,009) доношенных новорожденных и у 21/61 (34,43±6,08%) недоношенных детей. Спонтанное закрытие гемодинамически значимого ОАП у 58,82±11,94% детей происходит в течение первых трех месяцев жизни. Частота встречаемости миокардиальной дисфункции у новорожденных от матерей с экстрагенитальной патологией возрастает до 89,39±3,79% против 76,67±5,46%, р=0,046 детей рожденных от здоровых женщин. Наличие у матерей экстрагенитальной патологии, в том числе патологии сердечно-сосудистой системы, является факторами риска развития сердечно-сосудистых расстройств у недоношенных детей.Ключевые слова: недоношенные новорожденные, миокардиальная дисфункция, катамнез.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Denefil, O. V., O. A. Terenda, M. P. Protsyk, and N. O. Terenda. "ІНДИВІДУАЛЬНЕ СПРИЙНЯТТЯ ЧАСУ – РАННЯ ПРОГНОСТИЧНА ОЗНАКА РОЗВИТКУ ЗАХВОРЮВАНЬ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 1 (March 25, 2020): 56–60. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.1.11208.

Full text

Abstract:

Мета: виявити ризик розвитку захворювань в осіб молодого віку за показником індивідуального сприйняття часу. Матеріали і методи. Проведено анкетування 200 осіб жіночої та чоловічої статей віком від 18 до 22 років (по 100 осіб у кожній групі) для виявлення факторів ризику та визначення показника індивідуального сприйняття часу (τ) за методом Б. Й. Цуканова. В анкеті згруповано питання щодо факторів ризику патології серцево-судинної системи, сечовидільної системи, шлунково-кишкового тракту. Результати. У осіб чоловічої статі із τ=0,7–0,8 є більший ризик захворіти на хвороби шлунково-кишкового тракту, оскільки вони частіше і в більшій кількості вживають алкоголь, частіше мають надлишкову масу тіла та піддаються стресовим впливам. Ймовірно більший ризик розвитку артеріальної гіпертензії при τ=0,8–0,86 існує в осіб жіночої статі. У осіб чоловічої статі з τ=0,86–0,94 більший ризик розвитку ниркової патології порівняно із особами жіночої статі, тому що вони зазнають частішого переохолодження та вживають більше води, тим самим збільшуючи навантаження на нирки. Більша схильність до гіподинамії, переважання тютюнокуріння, споживання надлишку солоної їжі та достовірно обтяжений спадковий анамнез щодо серцево-судинної патології при τ=0,94–1,00 у осіб чоловічої статі свідчить про високий ризик розвитку в них у майбутньому патології серцево-судинної системи (ішемічної хвороби серця та цереброваскулярних захворювань). Висновки. Отримані результати вказують на наявність зв’язку певних факторів ризику розвитку захворювань з τ-типом респондентів. Визначення у подальшому в пацієнтів τ-типу дозволить спрогнозувати ризик розвитку певної патології та запропонувати їм комплекс індивідуальних профілактичних заходів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Гордієнко, Л. М. "АНАЛІЗ ВПЛИВУ МЕДИКО-СОЦІАЛЬНИХ ЧИННИКІВ НА ЧАСТОТУ РОЗВИТКУ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ СЕРЕД ЛІКАРІВ." НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЖУРНАЛ АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КЛІНІЧНОЇ ТА ПРОФІЛАКТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ 3, no. 3-4 (July 23, 2020): 19–24. http://dx.doi.org/10.33247/2312-1025.3(3-4).2019.03.

Full text

Abstract:

Резюме. Проведено медико-соціальні дослідження з метою вивчення впливу медико-соціальних характеристик на частоту формування артеріальної гіпертензії з урахуванням чинників стресу, способу життя та професійних особливостей як основних предикторів розвитку патології серцево-судинної системи, в тому числі артеріальної гіпертензії.Мета дослідження – фактори, які дозволять покращити модель профілактики та ранньої діагностики артеріальної гіпертензії серед лікарів.Методи дослідження. Для реалізації даного етапу дослідження проведено аналіз стану здоров’я 391 респондента (288 осіб – лікарі та 103 – середній медичний персонал) клінічної лікарні «Феофанія» на основі збору анамнестичних даних, опитування, об’єктивного обстеження, моніторингу артеріального тиску.Результати дослідження. З наведених результатів тільки 33% медичних працівників мають нормальний індекс маси тіла, а у 22% виявлено ожиріння. Зважаючи на те, що надлишкова маса тіла є фактором ризику серцево-судинних захворювань, проведено аналіз частоти виявлення гіпертонічної хвороби серед різних груп лікарів за оцінкою індексу маси тіла.Висновки. Наявність суттєвої залежності (p < 0,05) (асоційованості) між порушеннями циркадних ритмів артеріального тиску, розвитком артеріальної гіпертензії та професійним психоемоційним навантаженням медичних працівників окремих спеціальностей

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Petrik, N. I., I. M. Fushtei, and G. J. Solonunka. "ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ СКОРОТЛИВОЇ ФУНКЦІЇ МІОКАРДА ТА ЦЕРЕБРАЛЬНОГО КРОВОТОКУ У ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ З НАДЛИШКОВОЮ ВАГОЮ ПІСЛЯ ТЕРАПІЇ АНТИГІПЕРТЕНЗИВНИМИ ЗАСОБАМИ У ПОЄДНАННІ ЗІ СТАТИНАМИ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (May 5, 2020): 143–55. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i1.10937.

Full text

Abstract:

Метою роботи стало оцінити динаміку систолічної, діастолічної функції та ремоделювання лівого шлуночка міокарда, лінійних швидкостей кровотоку в басейнах загальної сонної артерії, внутрішньої сонної артерії, зовнішньої сонної артерії, середньої мозкової артерії, хребцевої артерії (V2) у хворих чоловічої і жіночої статі з гіпертонічною хворобою II стадії і надлишковою масою тіла під впливом комбінованої терапії антигіпертензивними препаратами та розувастатином. Матеріал і методи. У 64 пацієнтів, середній вік 59.0 [48.0; 63.0] років, з гіпертонічною хворобою II стадії і надлишковою вагою оцінювали динаміку систолічної, діастолічної функції та ремоделювання лівого шлуночка, лінійних швидкостей кровотоку в басейнах загальної сонної артерії, внутрішньої сонної артерії, зовнішньої сонної артерії, середньої мозкової артерії, хребцевої артерії під впливом комбінованої терапії (фіксовані комбінації антигіпертензивних препаратів – екватор (амлодипін 5 мг та лізиноприл 10 мг) і валодіп (амлодипін 5 мг та валсартан 80 мг) впродовж 120 діб), до якої входить розувастатин 10 мг на добу. Результати. Усім хворим було проведено загальноклінічне, лабораторне та інструментальне обстеження з метою верифікації діагнозу, визначення ускладнень і супутньої патології. На фоні лікування спостерігаються покращення скоротливості лівого шлуночка, його зворотне ремоделювання і збільшення потужності систолічного викиду. Показники діастолічної функції лівого шлуночка після проведеного лікування свідчать про покращення процесів його релаксації, податливості і скоротливості лівого передсердя на фоні проведеної терапії, про зменшення гіпертрофії лівого шлуночка та зниження ризику серцево-судинних ускладнень. Достовірне зменшення діаметрів обстежених мозкових артерій (ЗагСА, ВСА, ЗовнСА СМА та ХА) на фоні проведеної антигіпертензивної та протиліпідемічної терапії свідчить про зворотне структурно-функціональне ремоделювання судин головного мозку – зменшення товщини та підвищення еластичності судинної стінки. Висновки. Покращення еластичних властивостей СМА в результаті проведеної терапії свідчить про значне зниження серцево-судинного ризику, зокрема ризику виникнення інсульту. Таким чином, спостерігається поліпшення мозкового кровообігу та трофіки головного мозку, що свідчить про адекватність і доцільність підібраної регулярної антигіпертензивної і протиліпідемічної терапії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Markin, L. B., and L. M. Yashchenko. "ПЛАЦЕНТАРНА НЕДОСТАТНІСТЬ ЯК ФАКТОР РИЗИКУ ПЕРЕНОШУВАННЯ ВАГІТНОСТІ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 1 (May 24, 2019): 114–18. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2019.1.9871.

Full text

Abstract:

Мета дослідження – дослідити особливості морфології судин материнської і фетальної частини плаценти та її структурних компонентів за умов переношеної вагітності. Матеріали та методи. Проведено динамічне спостереження за 15-ма вагітними з моменту їх госпіталізації до виписки після пологів. Жінки були розподілені на 2 групи: перша група – 10 жінок із переношеною вагітністю ≥42+0 тижні; друга група – 5 жінок із фізіологічним перебігом вагітності. Критерії включення до дослідження: одноплідна вагітність, гестаційний вік >280 днів, відсутність тяжкої екстрагенітальної патології, переношена вагітність в анамнезі. Плаценту забирали після пологів, проводили макроскопічне та мікроскопічне дослідження. Гістологічний матеріал фіксували у 4 % нейтральному формаліні. Результати дослідження та їх обговорення. Проведені нами дослідження морфофункціональних особливостей плаценти при переношеній вагітності показали деструктивні зміни материнської частини плаценти, зокрема набряк децидуальних клітин, їх апоптоз, інфільтрацію лімфоцитами, зміну морфології стінки судин, особливо ендотеліоцитів, локальне відшарування фібриноїду на поверхні ендометрія та одночасно зміну морфології ворсинок хоріона: відшарування синцитіотрофобласта, що свідчить про порушення компонентів гематоплацентарного бар’єра, формування еритроцитарно-лейкоцитарних агрегатів у гемокапілярах ворсинок, що змінює процеси мікроциркуляції та трансендотеліального транспорту як у материнській, так і плодовій частині плаценти. Висновок. Порушення мікроциркуляції та трансендотеліального транспорту у судинах мікроциркуляторного русла материнської і фетальної частини плаценти, що проявляється запустінням судин, їх дилатацією та зміною морфології ендотелію їх внутрішньої оболонки та деструктивними процесами гемоплацентарного бар’єра, є одним із факторів ризику переношування вагітності, що негативно впливає на стан плода.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Shevchenko-Bitensky, K. V. "КЛІНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МЕДИКАМЕНТОЗНОГО КОМПЛАЄНСУ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГАЛЮЦИНАТОРНО-ПАРАНОЇДНИМИ РОЗЛАДАМИ ПРИ СУДИННІЙ ДЕМЕНЦІЇ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (January 30, 2020): 154–60. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i4.10816.

Full text

Abstract:

Актуальність проблеми клінічних особливостей медикаментозного комплаєнсу (МК) пацієнтів із судинною деменцією (СД) обумовлена, перш за все, поширеністю даної патології. Проблемі МК пацієнтів з деменцією присвячено достатню кількість досліджень, але в сучасній науці відсутні систематизовані уявлення щодо комплаєнтності хворих, клінічна картина яких включає не лише когнітивні, а й некогнітивні розлади. Особливу проблему складають галюцинаторно-параноїдні розлади (ГПР) при СД. Дослідження в цьому напрямку мають велике медико-соціальне значення. Мета – встановити особливості МК у пацієнтів з ГПР при СД. Матеріал і методи. З метою визначення особливостей МК у пацієнтів з ГПР при СД було обстежено 75 пацієнтів з вказаною патологією. 51 пацієнт з частковим та неповним МК увійшов в основну групу, 24 пацієнти з повним МК склали контрольну групу. Для реалізації мети дослідження був використаний комплекс методів дослідження, що включав клініко-психопатологічний метод, доповнений шкалою МК, шкалою GAF та шкалою BPRS. Результати. Результати досліджень показали, що у 67,9 % пацієнтів з ГПР при СД виявлено порушення МК (у 34,6 % – частковий, у 33,3 % – низький МК). Ознаками такого порушення виявилися чинники ставлення до медикації (відмова/ухилення від прийому призначених ліків і процедур, негативне ставлення до препаратів, що приймаються та низька оцінка їх ефективності), чинники, пов’язані з пацієнтом (відсутність або часткова критика до хвороби і її проявів; високий рівень продуктивної симптоматики у вигляді розпаду розумових процесів, ворожості, підозріливості, галюцинаторно-параноїдної симптоматики та низький рівень соціального функціонування); чинники, пов’язані з близьким оточенням (низький рівень соціальної підтримки); чинники, пов’язані з лікарем (низький рівень терапевтичного альянсу). Висновки. Визначені фактори МК у осіб з ГПР при СД необхідно використовувати для вдосконалення діагностики ГПР у цих хворих та розробки персоніфікованої програми їх психосоціальної реабілітації, що дозволить підвищити ефективність терапії у цього контингенту.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Konovalenko, O. V., and L. Ye Lapovets. "КОРЕЛЯЦІЙНІ ЗВ’ЯЗКИ БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ, ЦИТОКІНОВОГО ТА ІМУННОГО СТАТУСУ У ВАГІТНИХ, ЯКІ ПРОЖИВАЮТЬ НА РАДІАЦЙНО ЗАБРУДНЕНИХ І РАДІОАКТИВНО “ЧИСТИХ” ТЕРИТОРІЯХ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ." Medical and Clinical Chemistry, no. 1 (April 15, 2019): 63–67. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v0.i1.10001.

Full text

Abstract:

Вступ. Незважаючи на істотні досягнення у вивченні наслідків катастрофи для здоров’я вагітних жінок і дітей, яких вони народили, що дозволили зробити певні висновки про негативний вплив гострої та пролонгованої дії радіаційного опромінення на організм вагітної і плода, багато питань цієї складної проблеми дотепер залишаються невивченими. Мета дослідження – визначити кореляційні зв’язки показників цитокінової системи та імунного статусу з досліджуваними показниками у вагітних з екстрагенітальною патологією залежно від радіаційного забруднення території проживання Волинської області. Методи дослідження. Було обстежено 60 вагітних жінок віком 18–25 років у термін вагітності 19–37 тижні, які перебували на лікуванні та спостереженні у відділенні екстрагенітальної патології з приводу серцево-судинної патології. Обстежених жінок поділили на 2 дослідних групи: 1-ша (30 вагітних) – в основному мешканки м. Луцька та районів, які не належать до забруднених територій; 2-га (30 вагітних) – мешканки забруднених внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції районів Волині – Маневицького, Любешівського та Камінь-Каширського. До контрольної групи входили 30 вагітних жінок такого ж віку. Результати й обговорення. У 1-й групі сильні вірогідні позитивні кореляційні зв’язки виявлено між концентрацією інтерлейкіну 1β та активністю аланінамінотрансферази (r=0,78; р<0,05), між концентрацією інтерлейкіну 6 та процентним вмістом CD56+ (r=0,98; р<0,05), у 2-й – між концентрацією інтерлейкіну 1β і вмістом інтерлейкіну 6 (r=0,94; р<0,05), а також між процентним вмістом CD56+ та процентним вмістом Т-лімфоцитів (r=-0,81; р<0,05), процентним вмістом В-лімфоцитів (r=-0,79; р<0,05).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

Міхєєва, Т. М., and Ю. М. Нечитайло. "ОСОБЛИВОСТІ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ У ШКОЛЯРІВ ІЗ ХРОНІЧНОЮ ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ." Bukovinian Medical Herald 20, no. 2 (78) (June 30, 2016): 96–100. http://dx.doi.org/10.24061/2413-0737.xx.2.78.2016.84.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Ploshschenko, Yu O. "Питання профілактики серцево-судинних ускладнень анестезіологічного забезпечення некардіальних оперативних втручань." EMERGENCY MEDICINE, no. 6.53 (October 1, 2013): 183–87. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.6.53.2013.88732.

Full text

Abstract:

У статті надані сучасні алгоритми обстеження та передопераційного ведення пацієнтів із супутньою серцево-судинною патологією, а саме ішемічною хворобою серця, гіпертонічною хворобою, хронічною серцевою недостатністю. Відомо, що ризик ускладнень безпосередньо залежить від стану пацієнта до хірургічного втручання, а також від наявності супутніх захворювань та їх тяжкості. Крім цього, на прогноз впливають терміновість оперативного втручання, обсяг, складність, тривалість операції. Найбільш схильні до виникнення ускладнень пацієнти з явною або безсимптомною ішемічною хворобою серця, дисфункцією лівого шлуночка, клапанною патологією, життєзагрожуючими порушеннями ритму серця, а також пацієнти, які мають фактори ризику їх розвитку. Вибір оптимальної тактики ведення періопераційного періоду у пацієнтів дозволяє знизити частоту і тяжкість кардіальних ускладнень.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Zakhozha, Natalia, Olga Kasarda, Vladimir Zakhozhiy, Oksana Usova, and Andrey Gavrilyuk. "Фактори патології органів зору в студентів та їх профілактика." Physical education, sports and health culture in modern society, no. 2(42) (July 26, 2018): 111–16. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-02-111-116.

Full text

Abstract:

Актуальність статті зумовлена значною кількістю студентської молоді з порушенням зору, що викликає тривогу як у медиків, так і в педагогів, адже зір – один із найголовніших аналізаторів організму, який забезпечує отримання повної динамічної інформації про колір, форму, віддаль, навколишній світ тощо. Мета роботи – узагальнення причин патології органів зору та способи його збереження. Методологія дослідження – аналіз науково-методичної літератури, опитування студентів щодо користування комп’ютерними й мобільними пристроями. Результати. Узагальнено фактори патології зору, які можуть бути спадковими, вродженими та набутими. Спадкові передаються від батьків або через покоління. До вродженої патології можуть призвести негативні впливи на плід у період вагітності. Причиною набутих є захворювання внутрішніх систем й органів, передусім хвороби ЛОР-органів та серцево-судинні патології, шкідливі звички, нераціональне харчування, екологічні умови, а також робота з дисплеями. Багатогодинне читання з монітора провокує зоровий синдром і загалом погіршує зір. Студентська молодь надто захоплюється комп’ютерними й мобільними технологіями, незважаючи на їх негативний вплив. Тому науковці наголошують на необхідності дотримання правил користування комп’ютерами й мобільними пристроями, наводять спеціальні вправи для профілактики та корекції зору, завдяки яким підвищуються рівень й інтенсивність обмінних процесів в організмі, посилюється кровообіг. Регулярне їх виконання позитивно впливає як на роботу м’язів ока, так і на гостроту зору. Висновки. Керуючись як загальними, так і спеціальними рекомендаціями, такими як належна організація роботи з дисплеями, регулярні перерви, використання вправ для розслаблення та лікувальної гімнастики, можна запобігти патології зору.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Патологія судинна'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles