Dissertations / Theses on the topic 'Патоген'

Для розвитку МХ (алергії) необхідно 3 ступені:перетворення лікарського препарату в таку форму, яка може реагувати з білками;перетворення лікарського препарату в таку форму, яка може реагувати з білками організму з утворення повноцінного антигена; імунна реакція організму на цей комплекс, що став чужорідним у вигляді утворення антитіл через утворення імуноглобулінів. Таким чином, під впливом лікарських препаратів відбувається специфічна імунологічна перебудова організму. Виділяють наступні стадії алергічних проявів: преімунологічну – утворення повних (повноцінних) алергенів (антигенів); імунологічну – на території шокових органів відбувається реакція антиген-антитіло; патохімічну – в результаті утворення комплексу антиген-антитіло вивільняється до 20 біологічних активних речовин(БАР): гістамін, гепарин, серотонін, кінін; патофізіологічну – виявляється патогенетичною дією БАР на різні органи і тканини. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/6911

У романі «За ширмою» Б. Антоненко-Давидович описав одну з найбільш небезпечних хвороб ХХ століття – рак. Вибір автором саме карциноми, а не туберкульозу, пропасниці, цинги чи віспи, є, на нашу думку, символічним, як і сама назва роману, бо віддзеркалювала процеси, які відбувалися у суспільстві.

Гострі кишкові інфекції (ГКІ) залишаються досить актуальною проблемою охорони здоров'я XXI століття, що пов'язано з високою захворюваністю серед населення у всіх вікових групах. На сьогодні в структурі інфекційних захворювань вони поступаються гострим респіраторним вірусним інфекціям. Виявлення збудника та визначення його ролі в етіологічному тлумаченні інфекційного захворювання має велике епідеміологічне значення, дозволяє простежити шляхи розповсюдження інфекцій, оптимізувати терапію та заходи їх профілактики.

Згідно сучасних рекомендацій, антибактеріальні препарати показані при інвазивних і секреторних діареях у дітей раннього віку, а також пацієнтам усіх вікових груп при тяжких формах інвазивних діарей, черевному тифі, кишковому амебіазі та холері.

Відомо, що роль умовно-патогенних мікроорганізмів у виникненні гострих кишкових захворювань серед населення значно зросла за останні роки, що підтверджується численними бактеріологічними дослідженнями. Тому метою роботи було вивчення частоти умовно-патогенних бактерій (УПБ) у дорослих з гострими кишковими захворюваннями (ГКЗ). При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/32133

Питання патогенезу шигельозу у дітей активно вивчаються в клінічних дослідженнях, Провідну роль в імунопатогенезі хвороби відіграє цитокінова відповідь. Тому, вкрай актуальним подальше поглиблене вивчення цитокінової відповіді при шигельозі у дітей. Мета роботи - вивчення діагностичної ролі динаміки рівнів IL-1 IL-4, периферичної крові хворих на шигельоз дітей.

Фактор некрозу пухлин альфа (TNF-α) – це поліпептидний цитокін, який вважається основним в ініціації багатьох патофізіологічних відповідей організму. За структурою це гомотример, проявляє свою біологічну активність після зв’язування із специфічними мембранними рецепторами gp55 і gp75. Основними продуцентами TNF-α є моноцити та макрофаги, а головними індукторами синтезу TNF-α є бактеріальний ліпополісахарид та інші компоненти мікроорганізмів. Взаємодія TNF-α з рецепторами зумовлює активацію факторів транскрипції, які є регуляторами генів широкого спектру медіаторів таких як, ІЛ-1, ІЛ-6, ІЛ-8, простагландини, фактор активації тромбоцитів. Володіючи можливістю активувати апоптоз, TNF-α зумовлює також активацію в клітинній мембрані активних форм киснютаNO. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/27007

На сьогоднішній день у повсякденній клінічній практиці все гострішою стає проблема нечутливості збудників інфекційних захворювань до етіотропної терапії. Особливо це стосується тих нозологічних одиниць, що викликаються патогенною бактерійною флорою.

У теперешній час бешиха є дуже поширеною патологією в Україні та інших країнах СНД, при цьому привертає особливу увагу висока питома вага хворих з рецидивним перебігом даної хвороби, яка складає від 45 до 55 % від загальної кількості зареєстрованих пацієнтів з даним діагнозом. Відомо, що в патогенезі рецидивної бешихи (РБ) суттєве значення мають порушення з боку імунного статусу пацієнтів, причому зі збільшенням кількості та особливо частоти виникнення рецидивів хвороби, ступінь вираженості імунодефіциту вірогідно збільшується. Тому за останні роки найбільш суттєва увага дослідників надається саме вивченню ефективності корекції імунного статусу пацієнтів у лікуванні та медичної реабілітації хворих на РБ. При розробці раціональної програми лікування хворих на РБ, нашу увагу привернула можливість застосування методу дифференційованої імунокорекції (ДІ), який грунтується на попередньому вивченні чутливості імунокомпетентних клітин (лімфоцитів та моноцитів/макрофагів) до дії тих імуноактивних препаратів, які мають намір вводити тому чи іншому хворому.

The focus of the paper is on three components of the disinfection process: disinfectants introduced in the environment, infectious agents in it and human health as an object of protection. It has been established that for the preservation of human health the most significant are the characteristics of disinfectants, such as high efficiency and low toxicity.
Uwzględnia się trzy składniki procesu dezynfekcji: dezynfekcja wprowadzana do środowiska, czynników zakaźnych i zdrowia człowieka jako przedmiot ochrony. Ustalono, że w celu zachowania zdrowia ludzi najważniejsze są właściwości środków dezynfekujących, takich jak wysoka skuteczność i niska toksyczność.
На сегодняшний день основной целью применения дезинфекционных средств (ДС) в медицине и в быту является уничтожение возбудителей и переносчиков заболеваний, поэтому их значимость в комплексе противоэпидемических и профилактических мероприятий для нейтрализации путей и факторов передачи инфекционных и паразитарных заболеваний неоспорима. При этом современные ДС, обладая способностью убивать живую клетку, не могут быть абсолютно безвредными для организма человека, который состоит из множества клеток.

Introduction: Giant cells are the cells that superior to their size common cell types. They can be as in normal so in pathological conditions. Cells that are encountered in normal conditions are divided into two types: megakaryocytes and multinucleate cells.

В статье, на основании данных из литературных источников, проанализированы особенности патогенеза ротавирусной инфекции. Несмотря на многочисленные исследования, которые проводятся в этом направлении в отечественной и зарубежной литературе, вопрос патогенеза остается предметом обсуждений, что требует проведения дальнейших исследований для его изучения.
The article, based on data from the literature, especially analyzed the pathogenesis of rotavirus infection. Despite numerous studies that are carried out in this direction in domestic and foreign literature, the question of the pathogenesis remains a matter of debate that requires further research to study it.

В Україні щорічно гострими респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ) хворіє від 10 до 16 млн. людей, з них діти складають 66,4% захворілих. У 4% випадків ці захворювання ускладнюються синуситом, гострим середнім отитом та іншими бактеріальними інфекціями. Бактеріальний пейзаж та вибір антибіотика (АБ) на амбулаторному прийомі є одним з найактуальніших питань педіатра. Часті ГРВІ характеризуються персистенцією патогенної флори у різних відділах респіраторного тракту. Зі зменшенням кількості ГРВІ у дітей зменшується частота виявлення та спектр патогенних мікроорганізмів.
В Украине ежегодно острыми респираторными вирусными инфекциями (ОРВИ) болеет от 10 до 16 млн. Человек, из них дети составляют 66,4% заболевших. В 4% случаев эти заболевания осложняются синуситом, острым средним отитом и другими бактериальными инфекциями. Бактериальный пейзаж и выбор антибиотика (АБ) на амбулаторном приеме является одним из самых актуальных вопросов педиатра. Частые ОРВИ характеризуются персистенцией патогенной флоры в разных отделах респираторного тракта. С уменьшением количества ОРВИ у детей уменьшается частота выявления и спектр патогенных микроорганизмов.
In Ukraine, every year from acute respiratory infection (ARI) suffers from 10 to 16 million. People, including children make up 66.4% of the patients. In 4% of cases of these diseases are complicated by sinusitis, acute otitis media and other bacterial infections. Bacterial scenery and choice of antibiotic (AB) at the outpatient clinic is one of the most pressing issues of the pediatrician. Frequent SARS are characterized by persistence of pathogens in different parts of the respiratory tract. With a decrease in the number of acute respiratory viral infections in children is reduced incidence of and range of pathogens.

Млеко магарице је тек последњих година доспело у фокус научних истраживања, иако су његова благотоворна терапеутска и козметичка својства позната још од античких времена. Упркос томе што знање о функционалности млека магарице константно расте, његов антимикробни потенцијал остаје најмање истражен. Литературни подаци о микробиологији и евентуалној антимикробној активности млека магарице балканске расе која егзистира на подручју Србије и околних балканских земаља су јако лимитирани. Ово млеко се традиционално конзумира без претходне топлотне обраде, што покреће низ питања која се односе на здравствену безбедност конзумирања млека у сировом стању. Предмети истраживања ове докторске дисертације били су утврђивање микробиолошког квалитета сировог млека магарице балканске расе, као и испитивање његове антибактеријске активности према одабраним сојевима Escherichia coli, Salmonella Enteritidis, Salmonella Typhimurium, Staphylococcus aureus, Listeria monocytogenes и Klebsiella pneumoniae. У циљу утврђивања главних носилаца антибактеријског дејства, као и самог модела антибактеријског деловања, у одабраним узорцима овог млека намењеним извођењу антибактеријских испитивања, извршено је одређивање садржаја антимикробних протеина - лизозима и лактоферина, као и садржаја калцијума. У узорцима млека магарице предвиђеним за испитивање антибактеријске активности према S. aureus и L. monocytogenes, одређен је садржај масних киселина са документованом антибактеријском активношћу према Грампозитивним бактеријама. Присуство L. monocytogenes и Salmonella spp. није утврђено ни у једном од 137 испитаних узорака сировог млека магарице, док је број E. coli, колиформних бактерија, Enterobacteriaceae, квасаца и плесни и суспектног B. cereus био испод границе детекције методе. Према резултатима добијеним у овој докторској дисертацији сви испитани узорци сировог млека магарице балканске расе су задовољавали захтеве европских регулатива 92/46/ЕЕC и EC 853/2004 и са микробиолошког аспекта су у потпуности били безбедни за директно конзумирање без претходне топлотне обраде. Сирово млеко магарице балканске расе је показало различиту антибактеријску активност према Грам позитивним и Грам негативним бактеријским сојевима тестираним у оквиру ове докторске дисертације, чији интензитет је зависио од нивоа контаминације узорака млека тестираним патогеном и температуре инкубирања. Температура инкубирања од +15 °C је у односу на +9 °C била генерално повољнија за активност антибактеријских супстанци у млеку магарице према свим тестираним патогенима, али је антибактеријски потенцијал узорака млека магарице на +15 °C био лимитиран бржим умножавањем испитаних бактерија на овој температури. То је посебно важило за узорке са већим нивоима контаминације (103 и 104 cfu/ml). Антибактеријска активност сировог млека магарице према L. monocytogenes и S. aureus се нa свим радним температурама састојала од продужeња лаг фазе и инхибирања бактеријског раста, док се у случају S. Enteritidis, S. Typhimurium, E. coli АTCC 8739, E. coli АTCC 10536 и K. pneumoniae она огледала у редукцији њиховог почетног броја и/или продужењу лаг фазе. Резултати ове докторске дисертације су указали на калцијум зависну природу антибактеријске активности сировог млека магарице према S. Enteritidis, S. Typhimurium и оба тестирана соја E. coli. Најснажнију антибактеријску активност према K. pneumoniae показали су узорци млека магарице, који су поред великог садржаја лизозима имали и велики садржај лактоферина, па би у овом случају основни механизам антибактеријског деловања млека магарице могао бити синергизам лизозима и лактоферина. Лизозим је највероватније главни носилац антибактеријске активности млека магарице балканске расе, обзиром да је у односу на други антимикробни агенс – лактоферин у тестираним узорцима млека магарице детектован у вишеструко већој концентрацији. Известан допринос антибактеријској активности млекамагарице балканске расе према L. monocytogenes и S. aureus могле би да дају и масне киселине са документованим антибактеријским дејством према Грам позитивним бактеријама (линолна, лауринска и олеинска киселина), које су у анализираним узорцима млека магарице у збиру чиниле од 40,3 до 54,7% од укупних масних киселина.
Mleko magarice je tek poslednjih godina dospelo u fokus naučnih istraživanja, iako su njegova blagotovorna terapeutska i kozmetička svojstva poznata još od antičkih vremena. Uprkos tome što znanje o funkcionalnosti mleka magarice konstantno raste, njegov antimikrobni potencijal ostaje najmanje istražen. Literaturni podaci o mikrobiologiji i eventualnoj antimikrobnoj aktivnosti mleka magarice balkanske rase koja egzistira na području Srbije i okolnih balkanskih zemalja su jako limitirani. Ovo mleko se tradicionalno konzumira bez prethodne toplotne obrade, što pokreće niz pitanja koja se odnose na zdravstvenu bezbednost konzumiranja mleka u sirovom stanju. Predmeti istraživanja ove doktorske disertacije bili su utvrđivanje mikrobiološkog kvaliteta sirovog mleka magarice balkanske rase, kao i ispitivanje njegove antibakterijske aktivnosti prema odabranim sojevima Escherichia coli, Salmonella Enteritidis, Salmonella Typhimurium, Staphylococcus aureus, Listeria monocytogenes i Klebsiella pneumoniae. U cilju utvrđivanja glavnih nosilaca antibakterijskog dejstva, kao i samog modela antibakterijskog delovanja, u odabranim uzorcima ovog mleka namenjenim izvođenju antibakterijskih ispitivanja, izvršeno je određivanje sadržaja antimikrobnih proteina - lizozima i laktoferina, kao i sadržaja kalcijuma. U uzorcima mleka magarice predviđenim za ispitivanje antibakterijske aktivnosti prema S. aureus i L. monocytogenes, određen je sadržaj masnih kiselina sa dokumentovanom antibakterijskom aktivnošću prema Grampozitivnim bakterijama. Prisustvo L. monocytogenes i Salmonella spp. nije utvrđeno ni u jednom od 137 ispitanih uzoraka sirovog mleka magarice, dok je broj E. coli, koliformnih bakterija, Enterobacteriaceae, kvasaca i plesni i suspektnog B. cereus bio ispod granice detekcije metode. Prema rezultatima dobijenim u ovoj doktorskoj disertaciji svi ispitani uzorci sirovog mleka magarice balkanske rase su zadovoljavali zahteve evropskih regulativa 92/46/EEC i EC 853/2004 i sa mikrobiološkog aspekta su u potpunosti bili bezbedni za direktno konzumiranje bez prethodne toplotne obrade. Sirovo mleko magarice balkanske rase je pokazalo različitu antibakterijsku aktivnost prema Gram pozitivnim i Gram negativnim bakterijskim sojevima testiranim u okviru ove doktorske disertacije, čiji intenzitet je zavisio od nivoa kontaminacije uzoraka mleka testiranim patogenom i temperature inkubiranja. Temperatura inkubiranja od +15 °C je u odnosu na +9 °C bila generalno povoljnija za aktivnost antibakterijskih supstanci u mleku magarice prema svim testiranim patogenima, ali je antibakterijski potencijal uzoraka mleka magarice na +15 °C bio limitiran bržim umnožavanjem ispitanih bakterija na ovoj temperaturi. To je posebno važilo za uzorke sa većim nivoima kontaminacije (103 i 104 cfu/ml). Antibakterijska aktivnost sirovog mleka magarice prema L. monocytogenes i S. aureus se na svim radnim temperaturama sastojala od produženja lag faze i inhibiranja bakterijskog rasta, dok se u slučaju S. Enteritidis, S. Typhimurium, E. coli ATCC 8739, E. coli ATCC 10536 i K. pneumoniae ona ogledala u redukciji njihovog početnog broja i/ili produženju lag faze. Rezultati ove doktorske disertacije su ukazali na kalcijum zavisnu prirodu antibakterijske aktivnosti sirovog mleka magarice prema S. Enteritidis, S. Typhimurium i oba testirana soja E. coli. Najsnažniju antibakterijsku aktivnost prema K. pneumoniae pokazali su uzorci mleka magarice, koji su pored velikog sadržaja lizozima imali i veliki sadržaj laktoferina, pa bi u ovom slučaju osnovni mehanizam antibakterijskog delovanja mleka magarice mogao biti sinergizam lizozima i laktoferina. Lizozim je najverovatnije glavni nosilac antibakterijske aktivnosti mleka magarice balkanske rase, obzirom da je u odnosu na drugi antimikrobni agens – laktoferin u testiranim uzorcima mleka magarice detektovan u višestruko većoj koncentraciji. Izvestan doprinos antibakterijskoj aktivnosti mlekamagarice balkanske rase prema L. monocytogenes i S. aureus mogle bi da daju i masne kiseline sa dokumentovanim antibakterijskim dejstvom prema Gram pozitivnim bakterijama (linolna, laurinska i oleinska kiselina), koje su u analiziranim uzorcima mleka magarice u zbiru činile od 40,3 do 54,7% od ukupnih masnih kiselina.
Donkey's milk has recently become a very popular topic among scientific community although it has been used for therapeutic and cosmetic purposes since ancient times. Even though the number of investigations concerning donkey's milk functionality has increased, the studies on its antimicrobial potential are limited. Especially, there is a lack in literature data on microbiological quality and antibacterial activity of donkey's milk obtained from Domestic Balkan breed originated in Serbia and other countries in Balkan region. The fact that this milk is traditionally consumed without heat treatment launches a series of issues concerning its safety.The aim of this thesis was to determine microbiological quality of Domestic Balkan donkey's milk, as well as to investigate its antibacterial activity against the selected strains of Escherichia coli, Salmonella Enteritidis, Salmonella Typhimurium, Staphylococcus aureus, Listeria monocytogenes and Klebsiella pneumonia. In order to determine the major antibacterial substances, as well as the model of antibacterial activity, the content of antimicrobial proteins (lysozyme and lactoferrin) and calcium was determined. The amount of fatty acids which are known to be effective against Gram-positive bacteria was determined in milk samples tested for antibacterial activity against S. aureus и L. monocytogenes. The presence of L. monocytogenes and Salmonella spp. was not detected in any of the 137 raw donkey's milk samples, while the levels of E. coli, coliform bacteria, Enterobacteriaceae, yeast and molds and suspect Bacillus cereus were below the limit of detection of the assays. According to obtained results, all examined Domestic Balkan donkeys' raw milk samples werein accordance with the EU regulations 92/46/ЕЕC and EC 853/2004 in terms of theirmicrobiological quality, thus being completely safe for direct consumptions, without thermal treatment. Raw Domestic Balkan donkey's milk has expressed different antibacterial activities against Gram-positive and Gram-negative bacteria strains tested in this thesis, with the intensities which depended on contamination level and incubation temperature. In comparison to temperature of +9 °C, the incubation temperature of +15 °C was more favourable for activity of antibacterial substances in donkey's milk against all tested pathogens. However, the antibacterial potential of donkey's milk samples at +15 °C was limited with rapid multiplication of bacteria at this temperature. This was especially pronounced in samples characterized with higher contamination levels (103 and 104 cfu/ml). Antibacterial activity of raw donkey's milk against L. monocytogenes and S. aureus at all tested temperatures reflected in prolonged lag phase and inhibition of bacterial growth, while the activity against S. Enteritidis, S. Typhimurium, E. coli АTCC 8739, E. coli АTCC 10536 and K. pneumonia comprised reduction of initial bacterial numbers and/or prolongation of lag phase.Results obtained in this thesis have indicated on calcium dependent antibacterial activity of raw donkey's milk against S. Enteritidis, S. Typhimurium and both E. coli strains. The most pronounced antibacterial activity against K. pneumonia was found in donkey's milk samples which besides high content of lysozyme had high content of lactoferrin, thus indicating that the basic antibacterial mechanism of donkey's milk might be the synergism between lysozyme and lactoferrin. Lysozyme was probably the substance with the highest antimicrobial activity in Domestic Balkan donkey's milk, since it was detected in significantly higher concentrations than lactoferrin. The fatty acids which are known to be effective against Gram-positive bacteria (linoleic, lauric and oleic) and which comprised from 40.3 to 54.7% of total fatty acids in tested samples, may also contribute to antimicrobial activity of Domestic Balkan donkey's milk against L. monocytogenes and S. aureus.

Helicobacter pуlorі відноситься до умовно патогенних мікроорганізмів, може викликати хронічне враження слизової оболонки шлунку (стійке запалення з утворенням виразок та пухлин). При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/32123

Останнім часом в різних країнах світу все більше з’являється повідомлень щодо спалахів захворювань людей, які пов'язані з вживанням харчових продуктів, які можуть бути джерелом патогенних мікроорганізмів і головним чином, це бактерії родів Campylobacter, Salmonella, Listeria monocytogenes, ентерогеморагічні Escherichia coli і Enterobacter sakazakii (Cronobacter spp). Рід Listeria налічує біля 10 видів, проте патогенний для людини та тварин є лише Listeria monocytogenes, яка при потраплянні до харчових продуктів, може викликати отруєння в споживачів.

Незважаючи на успіхи досягнуті у боротьбі з інфекційними хворобами у світі, їх роль в патології залишається значною. Гострі кишкові інфекції у загальній структурі інфекційної захворюваності займають друге місце. В Україні, як і у світі, зростає захворюваність на гострі кишкові інфекції (ГКІ), викликані умовно патогенними мікроорганізмами (УПМ) та вірусами (В). Не останню роль у цьому питанні відіграють соціально-економічні чинники.

ГКІ – це діарейні захворювання, які об¢єднують більш ніж 30 захворювань бактеріальної, вірусної або протозойної етіології, загальним симптомом яких є діарея. Усі ці захворювання мають єдиний переважно фекально-оральний механізм передачи збудника й розвитку внаслідок цього характерного симптомо-комплекса гострої діареї. Збудники інфекційних та паразитарних хвороб дедалі швидше поширюються серед людського населення. Доведено, що на сучасному етапі більшість діарейних захворювань викликаються умовно-патогенними мікроорганізмами (УПМ) родини Enterobacteriaceae. Найбільш часто збудниками виступають мікроорганізми родів: Klebsiella, Proteus, Enterobacter, Citrobacter та ін.

У сучасних умовах змінилася етіологічна структура збудників інфекційних захворювань, що пов’язано з постійною еволюцією бактерій і залученням у патологічні процеси умовно патогенних мікроорганізмів (УПМ). Мета роботи – встановити вплив температури повітря на захворюваність на гострі кишкові інфекції (ГКІ) у Сумській області.

Останні роки в Україні спостерігається тенденція до зростання значення умовно патогенної мікрофлори (УПМ) у виникненні патологічних станів запального генезу та переважання їх в структурі гострих кишкових інфекцій (ГКІ). При ГКІ виникають транзиторні або стійкі зміни мікробної флори кишечника, виражені в тій чи іншій формі, які проявляються в клінічній картині та в період реконвалесценції метеоризмом, непереносимістю окремих харчових продуктів, нестійкими випорожненнями. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/32288

У розвинених державах і в країнах третього світу серед збудників позашпитальних і нозокоміальних інфекцій лідирують умовно патогенні мікроорганізми (УПМ) родини Enterobacteriaceae. Україна не стала винятком – превалювання полірезистентних УПМ у етіологічній структурі гострих кишкових інфекційних захворювань (ГКІ) призвело до пошуку лікувальних засобів, що мають найменший негативний вплив на організм хворого. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/32334

Мета роботи: Удосконалити критерії діагностики гострих кишкових інфекцій спричинених бактерійними і вірусними чинниками, сальмонелами на підставі визначення клініко-епідеміологічних та лабораторних особливостей перебігу хвороби.

Staphylococcus aureus є опортуністичним патогенним мікроорганізмом тіла людини та тварин, який викликає гнійно-запальні процеси, сепсис та інші захворювання. Потрапляючи в харчові продукти, S. aureus продукує ентеротоксини що спричиняють харчові отруєння. У 1960-х роках у Великобританії описано перші випадки нечутливості до метициліну S. aureus - Methicillin-resistant S. aureus (MRSA). MRSA швидко розповсюдився по всьому світу та сприяє виникненню важковиліковним інфекційним хворобам таким як сепсис та пневмонії. Довгий час MRSA вважався внутрішньолікарняною інфекцією, та у 1990-х роках фіксують захворювання, викликані позалікарняними MRSA – CA-MRSA (community-associated MRSA). У 2003 році виділено MRSA зоонозного походження LA-MRSA (livestock-associated MRSA). Надмірне та неконтрольоване використання антибіотичних препаратів в медицині та тваринництві занепокоює науковців, так як вони констатують підвищення резистентності цього патогенну до різних антибіотиків. Таким чином, S. aureus стає однією з основних проблем у сфері охорони здоров'я, а його стійкість до антибіотиків спонукає до вивчення генетичних факторів, що забезпечують дану резистентність.

Acute intestinal infections (AII) caused by opportunistic microorganisms (OM) family Enterobacteriaceae are one of the most actual health problem. At present, information about the features reactivity of the immune system in response to the invasion of OM has not been studied. Was found that immune parameters have a higher prognostic rank than clinical and medical history and other laboratory data. Thus, monitoring the levels of cytokines in the serum of patients allows to identify patients at increased risk of complications and possible protracted disease course and justify the effectiveness of therapeutic agents. When you are citing the document, use the following link http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/35921

Pathogenic bacteria or pathogen is responsible for occurrence of infectious diseases in humans and animals. Medical intervention in an infection primarily involves attempts to eradicate infecting pathogen using substances that actively inhibit or kill it, which are known as antibiotics.

Однією з найважливіших проблем у практиці інфекціоніста, що не втрачає і натепер своєї актуальності, є проблема гострих кишкових інфекцій (ГКІ). За останні десятиліття значно змінилася етіологічна структура ГКІ у всьому світі, у тому числі, й в Україні. Етіологічна палітра гострих кишкових інфекцій надзвичайно різноманітна. Так, якщо в першій половині ХХ століття провідна роль належала патогенним бактерійним збудникам, то протягом останніх десятиріч відзначається домінування умовно-патогенної флори і вірусів.

Актуальність проблеми пов’язана зі значною поширеністю в сучасних умовах гострих кишкових інфекцій (ГКІ), що викликані умовно-патогенними бактеріями (УПБ). Дана група інфекційних захворювань стійко зберігає одне з провідних місць серед інфекційної захворюваності населення. Крім того, ГКІ наносять не лише збиток здоров'ю людей, але й істотний економічний збиток. За останній час значно розширилися дані про етіологію, епідеміологічні особливості, патогенез та клінічні класифікації ГКІ, при цьому була показана все більш зростаюча роль у виникненні діарейних станів інфекційного генезу умовно патогенних збудників. Тому потрібна розробка нових, патогенетично обґрунтованих підходів до лікування ГКІ, що викликані УПБ.

В Україні, як і в багатьох країнах третього світу, існують екологічні та соціально-економічні передумови для існування гострих кишкових інфекцій, вони посідають друге місце в інфекційній патології. Поряд з цим, у результаті широкого застосування антибактеріальних препаратів, постала проблема зростання чисельності полірезистентних штамів, пригнічення нормальної мікрофлори.