Log in

Relevant bibliographies by topics / Партнерство соціальне / Journal articles

Journal articles on the topic 'Партнерство соціальне'

To see the other types of publications on this topic, follow the link: Партнерство соціальне.

Author: Grafiati

Published: 30 May 2022

Last updated: 31 May 2022

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles

Select a source type:

Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Партнерство соціальне.'

Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.

You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.

Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.

1

Сидорук, Ірина. "Соціальне партнерство у формуванні компетентності майбутніх соціальних працівників." New pedagogical thought 102, no. 2 (September 4, 2020): 80–83. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2020-102-2-80-83.

Full text

Abstract:

У статті актуалізовано доцільність упровадження підходу міжсекторної взаємодії закладу вищої освіти на рівні соціального партнерства з соціальними інститутами та установами у підготовці соціально компетентних майбутніх соціальних працівників. Розкрито роль соціального партнерства уформуванні соціальної компетентності майбутніх соціальних працівників у процесі їх фахової підготовки. Окреслено зв’язок між поняттями «взаємодія»,«партнерська взаємодія», «соціальне партнерство», «соціальна взаємодія». Соціальне партнерство розглянуто як засіб та умову забезпечення якості підготовки, конкурентоспроможності та мобільності фахівців на ринку праці, зокрема формування їх соціальної компетентності; засіб розвитку і просування технологій і знань через систему освіти; засіб розв’язання нагальних соціальних проблем, що постають перед сучасним українським суспільством. Окреслено переваги, основні напрями такого виду співпраці, визначено коло знань та вмінь, якими повинні опанувати соціально компетентні майбутні соціальні працівники у процесі фахової підготовки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Meschan, I. V. "Соціальне партнерство в наданні соціальних послуг населенню: світовий досвід і перспективи для України." Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, no. 2(142) (April 25, 2017): 43. http://dx.doi.org/10.15421/171723.

Full text

Abstract:

Соціальне партнерство розглядається як безперервний процес взаємовигідної співпраці, що постійно розвивається між державою, бізнесом і некомерційними організаціями; набуває особливого значення в соціальній сфері, в системі соціального захисту і соціального обслуговування населення. Досліджена сучасна система закладів соціального обслуговування в Україні передбачає функціонування як державних, так і недержавних комерційних і некомерційних соціальних служб і організацій соціального обслуговування, що свідчить про багатосуб’єктність в управлінні системою таких закладів. Проаналізовано надання соціальних послуг у розвинутих соціальних державах з різними моделями соціальної політики, що свідчить про розвиток соціального партнерства як формування конструктивної взаємодії трьох секторів суспільства на рівні окремих територій, громад. Доведено, що в світовій практиці існують два основні способи підтримки державою сфери виробництва соціально значущих послуг: фінансування (субсидування) і непряма підтримка. Визначено, що в умовах децентралізації влади і створення об’єднаних територіальних громад в Україні, соціальне партнерство в наданні соціальних послуг набуває особливого значення, що передбачає формування нової стратегії соціальної політики (в сторону її поступової лібералізації) і зменшення ролі держави в соціальному забезпеченні.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Капустян, В. В., and Ю. О. Костюніна. "МОДЕРНІЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ." Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, no. 4 (April 15, 2022): 54–60. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.4.8.

Full text

Abstract:

Проаналізовано нормативно-правову основу системи соціального партнерства в Україні. Звернено увагу на те, що наразі в Україні: не прийнятий базовий закон («Про соціальне партнерство в Україні»), який врегулював би головні питання, пов’язані із здійсненням соціального партнерства, зокрема – внормував діяльність соціальних інституцій, які беруть у ньому участь; відсутній механізм притягнення до відповідальності сторін соціального партнерства; зміст колективних угод не охоплює всі сторони соціально-трудових відносин, тим самим не забезпечуючи достатній соціальних захист працівників й належний рівень їх конкурентоспроможності на ринку праці; до процесу колективно-договірного регулювання залучається недостатньо кількість найманих працівників. Запропоновано напрями модернізації нормативно-правового механізму реалізації соціального партнерства на сучасному етапі державотворення. Наголошено на перспективності формування сучасного нормативно-правового забезпечення механізмів реалізації соціального партнерства на засадах: прийняття базового закону «Про соціальне партнерство в Україні»; адаптації чинного українського законодавства до міжнародних норм та стандартів; впровадження Дорожньої карти оптимізації сучасних механізмів реалізації соціального партнерства; стимулювання законодавчої соціальної орієнтації малого бізнесу; розробки нормативно-правових актів, стосовно відповідальності учасників соціального партнерства за невиконання законів, а також угод і договорів; підготовки концептуального документу в частині модернізації соціального партнерства на територіальному рівні та моделі функціонування органів соціального партнерства на територіальному рівні й на рівні об’єднаних територіальних громад з покроковим планом їх реалізації; законодавчого закріплення механізму ресурсного забезпечення процесів соціального партнерства, колективних переговорів на рівні областей, районів та об’єднаних територіальних громад.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

ПАВЛЮК, Любов. "ТРАНСФОРМАЦІЯ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПАРТНЕРСТВА В ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 2020): 381–87. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-381-387.

Full text

Abstract:

У статті актуалізуються проблеми, пов’язані з професійно-педагогічною підготовкою майбутніх учителів на прикладі соціально-педагогічного партнерства. Підкреслено актуальність і необхідність упровадження партнерських форм організації освітнього процесу. Наведено теоретичний аналіз поглядів учених з проблеми якості освіти, яка обумовлена педагогікою партнерства, при цьому виділені найбільш важливі елементи досліджуваного феномена. Детально представлено досвід європейських країн у формуванні й становленні соціально-педагогічного партнерства як фактора підвищення якості професійно-педагогічної підготовки на прикладі підготовки майбутніх учителів. На основі елементів порівняльного аналізу з досвідом зарубіжних країн представлено впровадження власних ідей при підготовці майбутніх учителів. З’ясовано, що завдяки використанню власних ідей соціально-педагогічного партнерства в освіті можна подолати безліч проблем у цій значущій сфері, вимагати створення нової моделі функціонування організацій, що здійснюють професійну підготовку. Ефективність соціально-педагогічного партнерства з організаціями різного рівня дозволить забезпечити якість підготовки педагогічних кадрів. У статті визначено, що соціально-педагогічне партнерство в підготовці майбутніх учителів передбачає забезпечення високого ступеня конкурентоспроможності випускників, їх професійну мобільність, готовність до інновацій. Дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми педагогіки соціально-педагогічного партнерства в освітньому середовищі при підготовці вчителів. Ключові слова: якість освіти; учитель; педагогічне партнерство; професійно-педагогічна підготовка; майбутній учитель; ринок праці; соціальне партнерство.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Фединець, Н. І., and Н. Б. Білозор. "СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО ЯК ДІЄВА СИСТЕМА РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 62 (January 4, 2021): 108–14. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-62-15.

Full text

Abstract:

У статті досліджуються актуальні питання, пов’язані з регулюванням соціально-трудових відносин на основі соціального партнерства. Метою статті є дефініція соціального партнерства в контексті соціально-трудових відносин, визначення основного інструментарію соціального партнерства як засобу запо-бігання подальшій конфронтації учасників соціальних відносин, аналіз нормативно-правового забезпечення врегулювання соціально-трудових відносин, з’ясування проблем застосування соціального партнерства у гос-подарюючих суб’єктів у сфері торгівлі. Підтвердженням актуальності цього питання є значний інтерес зі сторони наукової спільноти. У ході дослідження встановлено, що соціальне партнерство є універсальним за-собом, пов’язаним із налагодженням відносин між учасниками взаємодії. Виявлено, що на вітчизняних торго-вельних підприємствах регулювання соціально-трудових відносин здійснюється переважно на адміністратив-ній основі через систему управлінських рішень і методів управління. Використання адміністративних методів та авторитарного стилю керівництва процесами в торговельних мережах часто призводить до незадоволе-ності персоналу та зростання рівня конфліктності в колективі. Аргументовано, що договірна основа регулю-вання соціально-трудових питань сучасних торговельних підприємств повинна мати певне нормативно-правове підґрунтя, та визначено його зміст. З’ясовано, що існує ряд проблем у використанні соціального парт-нерства як методу регулювання соціально-трудових відносин на торговельному підприємстві. Визначено структурно-логічну схему соціального партнерства як методу регулювання соціально-трудових відносин на підприємстві. Зроблено висновок, що у врегулюванні соціально-трудових відносин на торговельному під приємстві необхідно в першу чергу акцентуватися на укладенні колективного договору. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на формування ефективного механізму вирішення проблем, що перешкоджають використанню соціального партнерства для регулювання соціально-трудових відносин.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Сокол, Любов. "ГІДНІСТЬ ЯК ПСИХОЛОГІЧНА СКЛАДОВА МОДЕЛІ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА." Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки 12, no. 8(53) (December 27, 2019): 76–85. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2019.8(53).08.

Full text

Abstract:

Соціальне партнерство, як співпраця між учасниками освітнього процесу, громадськими організаціями, приватними й державними установами, є засобом залучення підростаючої молоді до процесів реалізації проєктів широкого спектру. Важливість соціального партнерства висвітлена також у статуті Міжнародної організації праці (ILO), який підкреслює вплив особливостей співпраці між усіма ланками робочого процесу на почуття гідності людини. Соціальний діалог як механізм реалізації партнерства є фактором впливу на формування та розвиток особистості як члена суспільства. Отже, соціальне партнерство, ґрунтуючись на безумовному визнанні гідності людини як базової моральної цінності людства, передусім сприяє зміцненню почуття власної гідності на особистісному рівні громадянина. Останній зі свого боку впливає на соціальну поведінку особистості, яка набуває як морального, так і громадянського забарвлення. На сучасному етапі розвитку української державності потреба у вихованні нової генерації самостійної, критично мислячої, демократичної молоді з розвиненим почуттям гідності стає нагальною. Саме надання переваги цінностям свободи, незалежності та вільній, відповідальній самореалізації закладене у Концепцію нової української школи, яка так само є однією із ланок соціального партнерства у вихованні зростаючого покоління свідомих громадян. Так, визначено, що необхідним психологічним компонентом побудови функціонуючої моделі соціального партнерства є почуття гідності особистості. В статті представлений аналіз зарубіжного та вітчизняного досвіду побудови моделей соціального партнерства та взаємодії між інституціями різного типу для виховання компетентних, незалежних, креативних, демократичних громадян, проаналізовано психологічний компонент соціального партнерства, а саме гідність особистості. Автором проведене практичне дослідження, спрямоване з’ясувати смисловий контент, що вкладається у поняття «гідність» студентами психологічних спеціальностей закладів вищої освіти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Sorochenko, A. V. "Соціальне партнерство в Україні: проблеми запровадження." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 3 (June 1, 2018): 98–105. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2018.03.14.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена дослідженню правової природи соціального партнерства як різновиду публічно-приватного партнерства, проблемам його імплементації в Україні та напрацюванню шляхів вирішення зазначених проблем. Обґрунтовано актуальність та практичну доцільність прийняття Закону України «Про соціальне партнерство». Досліджено правовий статус європейських виробничих рад як суб’єктів відносин соціального, а відтак – і публічно-приватного партнерства.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Дружинін, Т. А. "Соціальний діалог та соціальне партнерство в контексті соціальної роботи." Актуальні проблеми психології. Екологічна психологія 7, вип. 46 (2018): 126–34.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Капустян, Віктор Васильович. "ОЦІНКА ДІЄВОСТІ ІНСТИТУЦІЙНО-ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕХАНІЗМІВ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ." Public management 29, no. 1 (May 24, 2022): 52–59. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2022-1(29)-7.

Full text

Abstract:

Здійснено оцінку дієвості інституційно-організаційного забезпечення механізмів реалізації соціального партнерства в сучасних умовах державотворення. Проаналізовано рівні, на яких реалізується соціальне партнерство в Україні: національний рівень, галузевий рівень та локальний рівень. Досліджено роль Кабінету Міністрів України, котрий виступає в соціальному партнерстві як орган, що здійснює управління об’єктами державної власності. Наголошено на дієвості створення Національної тристоронньої соціально-економічної ради як консультативно-дорадчого органу при Президентові України з представників Кабінету Міністрів України, всеукраїнських професійних спілок та їх об’єднань, всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців. Окреслено її основні завдання та запропоновано удосконалити її роботу шляхом надання Національній раді можливості забезпечення оптимального співвідношення між рівнем заробітної плати і цінами на товари та послуги в країні. У доповнення до функціонування комісії із законотворчої діяльності та мінімальних державних соціальних стандартів наголошено на доцільності створення комісії з цін та ціноутворення. Розглянуто законодавчі колізії функціонування Національної тристоронньої соціально-економічної ради, дотримання регламенту та положень його функціонування. Передбачено результативність створення в складі Національної тристоронньої соціально-економічної ради тристоронньої антикризової комісії за участі представників влади, роботодавців і профспілок, у якій сторони мають консолідувати зусилля для вдосконалення соціально-трудових відносин, недопущення зниження рівня соціальних ґарантій для працівників. З’ясовані основні перешкоди досягнення дієвого соціального партнерства в Україні. Мета статті. Метою статті є дослідження та аналіз дієвості інституційно-організаційного забезпечення механізмів реалізації соціального партнерства в сучасних умовах. Методологія. У вітчизняній та зарубіжній науковій літературі простежується значна увага з боку представників різних наук до проблем соціальної взаємодії. Так, проблемні питання соціального партнерства розглядали Н. Грошилін, К. Гутуряк, В. Давиденко, Н. Діденко, А. Колосок, А. Колот, С. Процюк, В. Скуратівський, В. Співак, В. Цвих тощо. Наукові здобутки зазначених дослідників слугують теоретичною та методологічною базою даного дослідження. Наукова новизна. Визначено особливості та підходи до діяльності головних інституцій соціального діалогу на національному рівні в Україні, участь в яких визначається на основі статусу «репрезентативності». Висновки. Для підвищення ефективності діяльності профспілок та досягнення поставлених перед ними цілей у формуванні, представленні та забезпеченні прав та інтересів у трудовій діяльності коло напрямів та адресатів повинно бути звужено. Концентрація зусиль на головних напрямах регулювання соціально-трудових відносин дозволить ефективно захищати інтереси осіб найманої праці, а в результаті – підвищити результативність профспілкової діяльності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Sukmaniuk, V. M. "ЕКОНОМІКО-ПРАВОВА МОДЕЛЬ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА В ЗАЛІЗНИЧНІЙ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ." Transport development, no. 2(7) (March 15, 2021): 17–29. http://dx.doi.org/10.33082/td.2020.2-7.02.

Full text

Abstract:

Вступ. В умовах обмеженого фінансування, породженого складною еконо- мічною ситуацією в країні, зростає актуальність і важливість застосування будь-яких форм партнерства держави і приватних підприємств у галузях, які відносяться до державної монополії та виконують значне соціальне наванта- ження. Мета. Метою статті є уточнення сутності поняття «державно- приватне партнерство» з урахуванням його визначальних характеристик та розроблення підходу до формування економіко-правової моделі державно-при- ватного партнерства, що забезпечує прискорений та ефективний розвиток залізничної інфраструктури в умовах складної загальноекономічної ситуації в країні та обмеженого фінансування стратегічно важливих галузей. Резуль- тати. До трактувань дефініції «державно-приватне партнерство» внесено принципові доповнення, що характеризують відмінності такого партнерства від інших випадків взаємодії держави з інвесторами та приватними підпри- ємцями. Обґрунтовано доцільність застосування державно-приватного парт- нерства як єдиного шляху забезпечення прискореного розвитку стратегічних галузей та отримання позитивного ефекту від реалізації суспільно значущих проєктів. Здійснено варіантний аналіз і запропоновано економіко-правову модель розвитку залізничної галузі у формі державно-приватного партнерства шляхом ведення державним підприємством та інвестором спільної діяльності без створення юридичної особи. Підкреслено соціальну спрямованість проєкту з розвитку залізничної інфраструктури та досягнення балансу розподілення вигод і ризиків між його учасниками. Висновки. Запропонований варіант парт- нерства державного підприємства і приватного бізнесу, в основі якого лежить спільна діяльність без створення юридичної особи, дасть змогу залучити значні кошти вітчизняного інвестора для суттєвого збільшення провізної спромож- ності залізниці на перевантаженій дільниці, що матиме соціальний та низку інших позатранспортних ефектів, а також сприятиме отриманню очікуваних вигод кожним учасником спільного проєкту.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Shulika, A. A. "Політика соціального партнерства як фактор модернізації соціальних інститутів у процесі демократизації політичного режиму." Grani 18, no. 10 (September 22, 2015): 16–19. http://dx.doi.org/10.15421/1715190.

Full text

Abstract:

Демократизація політичного режиму завжди супроводжується глибокими кризовими явищами, які проявляються майже в усіх сферах життєдіяльності суспільства: економічній, політичній, трудовій. Демократизація не може відбуватись в одній складовій суспільного життя. Так, наприклад, зміна лише основ формування керівних органів влади або легалізації політичних партій не може призвести до становлення демократичного політичного режиму без створення ринкової економіки, громадянського суспільства, забезпечення участі соціальних груп у прийнятті державних рішень. Перш за все це пов’язано з тим, що демократичний транзит, демократизація, яка проходить лише в одній сфері, стає неефективною та приводить або до створення нового недемократичного режиму, або до формування псевдодемократичного режиму, або до розпаду держави. Тобто процес переходу від авторитарного політичного режиму не завжди має визначений результат та призводить до формування демократичного політичного режиму. Успіх демократизації політичного режиму залежить, перш за все, від здатності модернізувати політичні та соціальні інститути. Соціальне партнерство забезпечує участь основних соціальних груп у соціальнополітичній модернізації держави. Взаємодія роботодавців та найманих працівників забезпечує інституціоналізацію соціальнотрудового життя, створення інституту співпраці соціальних груп з державними органами влади. Створення такого соціального інституту впливає на успішність розвитку демократичних механізмів взаємодії держави та суспільства, створення громадянського суспільства. Модернізація соціальнотрудових відносин за допомогою соціального партнерства забезпечує подолання основних криз демократизації політичного режиму. Це досягається за допомогою формування соціальної та політичної стабільності, що мінімізує можливі негативні наслідки демократичного транзиту політичного режиму.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Королевська, Н. Ю. "ПОНЯТТЯ «СОЦІАЛЬНА ДЕРЖАВА» В РОБОТАХ УКРАЇНСЬКИХ ФАХІВЦІВ ІЗ ПОЛІТИЧНИХ НАУК." Знання європейського права, no. 4 (November 10, 2021): 11–14. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i4.252.

Full text

Abstract:

Дослідження конституційних засад соціальної держави в Україні навряд чи може бути повним, якщо не вра-ховувати доробок фахівців із політичних наук. Метою статті було проаналізувати праці українських фахівців ізполітичних наук про соціальну політику й соціальне партнерство, що можуть стати в нагоді в процесі досліджен-ня конституційних засад соціальної держави в Україні.Під час аналізу праці О.Б. Березовської-Чміль на тему «Соціальна політика й механізми її реалізації в Україні»позитивно оцінено, що вона цілком справедливо поставила питання впливу соціальної політики на конституцій-ний лад та окреслила підходи до його вирішення. Звернено увагу на перспективність подальших розробок у такомунапрямі з урахуванням того, що конституційний лад доцільно розуміти як спосіб (форму) організації держави, якийзакріплено в її конституції. Підкреслено, що авторка справедливо розглянула те, що, реалізуючи свої політичні пра-ва, громадяни здебільшого беруть до уваги свої міркування, вподобання щодо соціальної політики.Під час аналізу праці О.Д. Дороніна на тему «Соціальна політика як засіб системного забезпечення демократич-них реформ» наголошено, що низка його розробок і пропозицій актуальна для розуміння сутності статті 1 Конститу-ції України 1996 року. Важливо врахувати зв’язок між соціальною державою та демократичною державою (зокре-ма, автор опрацьовує політичний режим, ідеологію, переважно партійну, для того, щоб підкреслити їх значущістьдля соціальної політики). Резюмовано, що автор приділяє надзвичайно значну увагу економічним проблемам, частонавіть більшу, ніж політичним, – хоча варто нагадати, що він захищав дисертацію на здобуття наукового ступенякандидата політичних наук. Такий міждисциплінарний підхід слід всіляко вітати й підкреслити перспективністьйого застосування під час подальших досліджень конституційних основ соціальної держави в Україні.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Хоменко, Марія Василівна. "Марія Хоменко: "Соціальне партнерство - інструмент забезпечення соціально-економічного розвитку регіону"." Економіст, no. 10 (2008): 62–63.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Хоменко, Марія Василівна. "Марія Хоменко: "Соціальне партнерство - інструмент забезпечення соціально-економічного розвитку регіону"." Економіст, no. 10 (2008): 62–63.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Шевченко, І. Б. "Соціальне партнерство в Україні: перспективи розвитку." Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, no. 2 (2008): 91–99.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Кудряченко, А. І. "Соціальне партнерство: європейський досвід і Україна." Стратегічні пріоритети, no. 3 (8) (2008): 132–41.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Попова, Ю. М. "Соціальне партнерство в аспекті розвитку інституціональних засад соціально орієнтованої економіки України." Держава та регіони. Державне управління, no. 3 (2007): 145–49.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Шопіна, І. "Соціальне партнерство або корпоративізм: пошук концептуальної моделі." Право України, no. 11 (2005): 44–48.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Суліма, Є. М. "Глобальне соціальне партнерство: умови, інструменти і перспективи." Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія, no. 3 (2004): 11–16.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Пономаренко, Людмила. "СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО ЯК СПОСІБ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ НА РІВНІ ГРОМАДИ." Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, no. 7(91) (September 30, 2019): 90–99. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2019.07/090-099.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Татарінов, В. В., В. С. Татарінов, and А. В. Івко. "Соціальне партнерство як фактор розвитку малого бізнесу України." Європейський вектор економічного розвитку 1, no. 26 (2019): 138–52. http://dx.doi.org/10.32342/2074-5362-2019-1-26-10.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Meschan, I. V. "Соціальне обслуговування як складова соціального захисту населення: соціолого-управлінський аспект." Grani 18, no. 8 (June 17, 2015): 71–76. http://dx.doi.org/10.15421/1715159.

Full text

Abstract:

В статті розглянуто соціальне обслуговування в контексті соціологічного і управлінського підходу, його еврістичного потенціалу в організації управління системою надання соціальних послуг. Система соціального захисту населення в Україні не відповідає сучасним вимогам глобалізаційних процесів і поступовій лібералізації соціальної політики, зменшенню ролі держави в сфері соціального захисту і соціального забезпечення. На зміну традиційній моделі соціального забезпечення (грошові виплати, пільги, матеріальна допомога тощо) приходить модель, заснована на системі надання соціальних послуг. У статті наведено аналіз розвитку системи соціального обслуговування з позиції соціологоуправлінського підходу, що дозволив виділити дві парадигмальні групи досліджень. До першої групи досліджень можна віднести концепції, вважаючі центральною проблемою інституціоналізації становлення зовнішньої форми соціального обслуговування як соціального інституту. До другої групи соціологічних концепцій інституціоналізації соціального обслуговування відносяться теорії суб’єктивної спрямованості, що ставлять в центр проблеми інституціоналізації соціальну дію індивідів. На основі аналізу соціологічних концепцій до розвитку системи надання соціальних послуг доведено, що соціальне обслуговування виступає як соціальний інститут (тобто як інституціоналізована форма надання соціальних послуг) і система соціальної практики і взаємодії надавачів і отримувачів соціальних послуг. Визначено основні напрямки підвищення ефективності управління соціальним обслуговуванням на основі соціологоуправлінського підходу. Виділено основні аспекти соціологоуправлінського підходу в системі соціального обслуговування: організаційноінституціональний аспект (розвиток мережі закладів соціального обслуговування); нормативнорегулятивний аспект (впровадження норм, правил і стандартів надання соціальних послуг); аспект комунікативної взаємодії суб’єктів соціального обслуговування. Визначено основні напрямки підвищення ефективності управління соціальним обслуговуванням на основі соціологоуправлінського підходу: удосконалення нормативноправової бази; затвердження соціальних стандартів; запровадження механізму соціального замовлення як форми міжсекторного соціального партнерства задля розвитку ринку соціальних послуг.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Тригуб, Галина, and Оксана Хникіна. "ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТА ТРУДНОЩІ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ." Актуальні питання іноземної філології, no. 13 (June 22, 2021): 157–64. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-26.

Full text

Abstract:

У статті досліджено основні проблеми запровадження інклюзивної освіти у вищих навчальних закладах України. У сучасних умовах доступність вищої освіти для молоді з обмеженими функціональними можливостями є важливою соціальною й педагогічною проблемою. Інклюзивна вища освіта – один з етапів інтеграції студентів з особливими потребами в суспільство, що допомагає їм отримати бажану професію та самореалізуватися в професійній діяльності. У статті висвітлено особливості, завдання й принципи інклюзивної освіти. Окреслено її базові функції, серед яких найважливішими є правова, функція соціалізації, виховна, освітня та економічна. Визначено ключові принципи інклюзивної освіти в Україні: науковість, системність, варіативність і корекційну спрямованість, індивідуалізацію, соціальну відповідальність сім’ї, міжвідомчу інтеграцію та соціальне партнерство. Розкрито психологічні аспекти процесу адаптації студентів до умов навчання у вищий школі. Розглянуто специфіку входження до навчального середовища студентів, які мають обмеження фізичного здоров’я. Проаналізовано труднощі адаптації студентів з особливими потребами під час інтегрованого навчання. Висвітлено основні форми та методи навчання молоді з обмеженими можливостями. Визначено можливі шляхи подолання проблем, пов’язаних з упровадженням інклюзивної освіти, а саме: вдосконалення законодавчої бази й принципів фінансування, створення сприятливого освітнього середовища, формування матеріально-технічної бази, урахування індивідуальних особливостей і потреб студентів, організація психологічної підтримки учасників навчального процесу, надання соціальної та медико-реабілітаційної допомоги, створення умов для соціалізації, самовизначення й самореалізації, підготовка адаптованих навчально-методичних матеріалів для студентів, кадрове забезпечення, подолання соціальних та професійних стереотипів, що передбачає надання допомоги випускникам з особливими потребами в працевлаштуванні й проведення широкої роз’яснювальної роботи серед роботодавців, у засобах масової інформації, у системі служб зайнятості.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Апрєлєва, І. В. "СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНЕ ПАРТНЕРСТВО В ОСВІТІ - СУТНІСТЬ, ОСНОВНІ ІДЕЇ." Теорія та методика навчання та виховання, no. 51 (2021): 7–17. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.51.01.

Full text

Abstract:

У статті висвітлено особливості соціально-педагогічного партнерства в освіті, його основні орієнтири. Зроблено акцент на тому, що у вітчизняній педагогіці соціально-педагогічне партнерство необхідно розглядати як діалогічне відношення соціальних суб’єктів, що забезпечує єдність, гармонізацію соціальних структур та вироблення освітньої стратегії єдиних дій. Це зумовлює інтеграцію інтересів різних соціальних груп у єдиному освітньому та інформаційному полі. Зазначено види (за формою: договірне, організаційне; за етапами: підготовчий, організаційний, функціональний; за рівнем: макро, мезо, мікро-рівень; за типом взаємодії: благодійність, спонсорство, співробітництво та інвестиції), форми (партнерство в галузі дошкільної освіти; партнерства ЗДО з представниками інших сфер (макросередовища), а саме: послуг охорони здоров’я, культури, фізичної культури, громадських організацій, фондів, органів управління освітою на рівні району, міста, області, служб соціального забезпечення сім’ї та дітей, а також соціальні послуги взаємодії з їх батьками (законними представниками); партнерство зі спонсорами, благодійними організаціями), принципи (добровільності, рівноправності сторін, поваги інтересів один одного, дотримання законів та нормативних актів) соціальнопедагогічного партнерства. Виокремлено основні аспекти процесу реалізації соціально-педагогічного партнерства: розвиток освітнього потенціалу дошкільного закладу; реалізація та розвиток виховного потенціалу сім’ї, партнерство дошкільного закладу та сім’ї; взаємодія соціальних інститутів і дошкільного закладу; включення дошкільнят у суспільно значущу діяльність. Визначено проблеми, що ускладнюють організацію соціально-педагогічного партнерства та запропоновано напрями його подальшого розвитку (підвищення рівня комунікативної компетенції педагогів з взаємодії з батьками для формування сімейних традицій; підвищення рівня психолого-педагогічних знань батьків; розвиток у педагогів та батьків здатності до позитивного діалогу; використання нових нетрадиційних форми та методів роботи з сім’єю, як чинник підвищення освіти дітей; педагогічна та психологічна освіта сім’ї через інформаційні технології).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Chopchik, V. D. "ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ УНІВЕРСИТЕТСЬКИХ КЛІНІК." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 4 (March 17, 2020): 68–72. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.4.10951.

Full text

Abstract:

Мета: здійснити медико-соціальне обґрунтування пріоритетних напрямків розвитку університетських клінік за нових економічних умов. Матеріали і методи. У дослідженні використано методи системного підходу та аналізу, інформаційно-аналітичний, соціологічний та медико-статистичний методи. Інформаційною базою для формування пріоритетних напрямків розвитку університетських клінік є наукові роботи вітчизняних і зарубіжних спеціалістів із державно-приватного партнерства і менеджменту, а також результати власних соціологічних досліджень, проведених за спеціально розробленою програмою у 2018–2019 рр. на базі Стоматологічного медичного центру Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, які охопили 407 пацієнтів та 109 лікарів центру. Результати. У роботі обґрунтовано пріоритетні напрямки розвитку університетських клінік на основі запровадження механізмів державно-приватного партнерства. Використання переваг співпраці держави і приватного бізнесу є важливою умовою організації сучасної моделі університетської клініки. Державно-приватне партнерство становить основу для формування юридично і господарсько самостійних клінічних університетських баз з ефективною технологією лікувального та педагогічного процесу, системою управління і підготовки кадрів. Державно-приватне партнерство дозволяє наростити інвестиційний потік для медичних університетських клінік, створити умови для використання приватної підприємницької ініціативи, забезпечити більшу ресурсну мобільність, адаптацію до зміни умов функціонування клінік, а також економічну стійкість клінічної університетської бази. Висновки. Результати дослідження засвідчили неадаптованість діючої моделі університетських клінік до нових економічних умов та необхідність розробки сучасних організаційно-правових засад для створення університетських клінік на принципах державно-приватного партнерства.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Мещан, І. В. "Соціальне партнерство в наданні соціальних послуг населенню: світовий досвід і перспективи для України." Грані 20, no. 2 (142) (2017): 43–48.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Баранник, Л. "Соціальне партнерство в системі соціального захисту населення в Україні." Україна: аспекти праці, no. 7 (2011): 39–46.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Воскобойнікова-Гузєва, О. "Соціальне партнерство як чинник розвитку бібліотечно-інформаційної сфери України." Бібліотечний вісник, no. 4 (222) (2014): 3–7.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Креденець, Н. Я. "Соціопедагогічна категорія "соціальне партнерство" в міжнародних документах та дослідженнях." Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Педагогіка, no. 4 (2011): 85–90.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Bychuk, Irina. "The Theoretical Basis of Social Partnership (with Experience of Teaching «Social Partnership in Social Work»)." Sociological studios, no. 2(7) (2015): 72–77. http://dx.doi.org/10.29038/2306-3971-2015-02-72-77.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Тур, Оксана. "Формування комунікативних умінь майбутніх документознавців на основі соціального співробітництва академічних груп." Освітній вимір 40 (February 13, 2014): 108–13. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v40i0.2965.

Full text

Abstract:

Тур О. М. Формування комунікативних умінь майбутніх документознавців на основі соціального співробітництва академічних груп. У статті визначено поняття «комунікативні вміння», «соціальне партнерство», «академічна група», виокремлено мовленнєві, діалогові, презентаційні типи комунікативних умінь, з’ясовано етапи і принципи їх формування у студентів вищої школи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Шедяков, В. Є. "Соціальне партнерство - чинник забезпечення зростання конкурентоспроможності національного проекту економічного розвитку." Формування ринкових відносин в Україні, no. 10 (65) (2006): 57–64.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Каракасіді, О. Ф., and П. І. Ліхашев. "КОЛЕКТИВНІ ДОГОВОРИ ЯК ЛОКАЛЬНІ АКТИ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА." Прикарпатський юридичний вісник, no. 6(35) (May 7, 2021): 48–50. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i6(35).685.

Full text

Abstract:

Каракасіді О. Ф., Ліхашева П. І. Колективні договори як локальні акти трудового законодавства. - Стаття. Розглянуто роль колективного договору як локального нормативно-правового акта та форми соціального партнерства за чинним законодавством та за проектом Трудового кодексу України. Він укладається після проведення колективних переговорів між роботодавцем і трудовим колективом, як правило, представленим профспілкою, містить зобов’язальні умови та діє протягом установленого строку, визначаючи локальні норми права для певного підприємства. Тобто колективний договір має змішану юридичну природу та є формою соціального партнерства, його розвиток актуальний і важливий для суспільства. Його наявність дозволяє нівелювати прогалини в трудовому законодавстві, посилити співпрацю соціальних партнерів, підвищити гарантії трудових прав працівників, покращити роботу підприємства в цілому. Проаналізовано роль профспілкових організацій у розробленні та укладенні колективних договорів Автори вбачають причину порушення трудових прав працівників на деяких комерційних підприємствах у повідомному характері реєстрації колективного договору, відсутності представницького органу тру дового колективу, внаслідок чого колективний договір взагалі не затверджується. Тому саме в комерційних структурах спостерігається найбільша кількість порушень трудового законодавства, а метод соціального партнерства перетворюється на просту декларацію. Крім того, питання встановлення посад із ненормо- ваним робочим днем, порядок надання матеріальної допомоги, пільги працівникам із великим стажем роботи на цьому підприємстві та інші питання, які регулюються саме колективним договором, тут залишаються неврегульованими. Тому на цьому етапі автори вважають за доцільне у проекті Трудового кодексу України передбачити обов’язкову реєстрацію колективного договору замість повідомної, щоб створити реальністю соціальне партнерство найманих працівників із роботодавцями під контролем держави.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Батажок, С. Г. "Соціальне партнерство як умова суспільної стабільності і забезпечення конкурентоспроможності економіки України." Теоретичні та прикладні питання економіки, Вип. 15 (2008): 280–87.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Белова, Л. О. "Соціальне партнерство в системі підготовки керівних кадрів публічної сфери в Україні." Новий колегіум, no. 1 (87) (2017): 32–36.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Kolodiychyk, Yuliia. "About the expedience of teaching the discipline «social partnership» for future social workers." Academic Notes Series Pedagogical Science 1, no. 188 (2020): 96–99. http://dx.doi.org/10.36550/2415-7988-2020-1-188-96-99.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Kolodiychyk, Yuliia. "About the expedience of teaching the discipline of «social partnership» for future social workers." Academic Notes Series Pedagogical Science 1, no. 189 (August 2020): 135–38. http://dx.doi.org/10.36550/2415-7988-2020-1-189-135-138.

Full text

Abstract:

The article reveals the essence of social partnership and its role in the sphere of social and labor relations. The purpose and key elements of social partnership are identified. The peculiarities of the tripartite model of partnership, which operates in Ukraine, are analyzed. The psychological, pedagogical and socio-cultural conditions of relations between social partners, as well the basic principles to which the parties should adhere were noted. Key elements of social partnership include: an existing social problem that needs to be addressed as quickly possible; interests and values of partners; legal validity of the partnership; opportunities and strengths of partners; rules of interaction and mutual control. The essence of social partnership in the field of social work is covered. Social technologies that are used for establishing optimal cooperation between social partners are considered: mediation, extreme support, variations and cross-offers. The most popular of which in the field of social work is social mediation, which serves to establish relationships between the client and the organization. Theoretical knowledge and practical skills necessary for future social workers to build partnerships with clients as objects of social work, as well with representatives of state institutions and public organizations as subjects of social work. The necessity of teaching the discipline «Social Partnership» for future social workers is justified. Therefore, teaching the discipline «Social Partnership» for future social workers is especially important and necessary, because modern society requires from the higher education system a fully developed competitive professional, whose knowledge, skills and abilities will successfully serve the further social development of society. The success of such development is impossible without a highly qualified social worker, whose professionalism and dedication will improve the quality of social services and improve the welfare of the Ukrainian population as a whole. To strengthen the system of social partnership in Ukraine, it is necessary to observe some important aspects: the possibility of unimpeded receipt of social protection, social guarantee or social service; strengthening the socio-regulatory framework in order to bring it into line with international law; motivation of employers to participate in social dialogue; raising public awareness of social partnership.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Іванчук, Н. В. "Соціальне партнерство як новий тип суспільного діалогу в умовах демократизації українського суспільства." Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ, no. 4 (2006): 93–101.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Костюк, Ольга Олександрівна. "Соціальне партнерство «школа – родина –громада» у антибулінговій роботі з учнівською молоддю Канади." Педагогіка вищої та середньої школи 49 (February 17, 2017): 143–54. http://dx.doi.org/10.31812/pedag.v49i0.1178.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано механізм соціального партнерства між школою, родиною та громадою в роботі з профілактики та подолання булінгу серед канадської учнівської молоді. Для дослідження було застосовано низку методів: теоретичні (аналіз та синтез, систематизація, класифікація та узагальнення) та емпіричні. У результаті проведеного аналізу з’ясовано, що тісна співпраця освітян, учнів та їхніх батьків, членів громади і громадських організацій реалізовується в різноманітних формах; їй притаманний системний характер. Досвід Канади щодо антибулінгової роботи з учнівською молоддю становить науковий інтерес та має практичне значення для національної школи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Myronov, Y. B., and Y. V. Mykhalskyi. "Social partnership in tourism: determinants and socio-economic mechanisms of development in modern conditions." Herald of Lviv University of Trade and Economics. Economic sciences, no. 56 (2018): 55–59. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2018-56-09.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Kharchenko, N. "Social partnership in education: advantages and possibilities." Theoretical and Methodical Problems of Children and Youth Education, no. 23-2 (2019): 179–94. http://dx.doi.org/10.32405/2308-3778-2019-23-2-179-194.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Sokol, Liubov. "Social Partnership in Educational Institutions: Ways of Development." Theoretical and Methodical Problems of Children and Youth Education 2, no. 25 (2021): 148–59. http://dx.doi.org/10.32405/2308-3778-2021-25-2-148-159.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Куліш, Наталія. "Соціальне служіння церков і конфесій на ниві збереження індивідуального та громадського здоров'я сучасних українців." Ukrainian Religious Studies, no. 93 (April 26, 2021): 49–69. http://dx.doi.org/10.32420/2021.93.2210.

Full text

Abstract:

Анотація. Статтю присвячено вивченню феномену соціального служіння церков і конфесій на ниві збереження індивідуального та громадського здоров’я сучасних українців. Зазначено, що включення релігійних організацій у сферу соціальної дійсності починається з її осмислення на теоретично-богословському рівні. Констатовано, що в українському контексті здійснюється міжконфесійна взаємодія на цій ниві, плідною є державно-конфесійне партнерство. Показано діапазон такої діяльності, сфери, види, формати її реалізації. Проаналізовано коло цільових груп на які вона спрямована. Наведено приклади успішних форматів реалізації соціального служіння, зокрема, медико-місіонерське служіння, діяльність харитативних місій та благодійних фондів. Констатовано, що здійснюючи соціальне служіння церкви та релігійні організації, намагаються охопити, якомога ширше коло проблемних питань, ввести їх у правове поле держави, задля поліпшення якості життя людей. Акцентовано на тому, що активне включення релігійного загалу у сферу соціального, передбачає його реакцію на нові виклики морально-етичного та медичного спрямування. Показано включеність церков та конфесій в контекст діяльності спрямованої на усвідомлення цінності здорового способу життя, заняття спортом. Наведено приклади успішних форматів реалізації соціального служіння у цьому напрямку. Визначено тенденції та перспективи подальшого дослідження проблематики.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Маслікова, І. І. "Соціальне партнерство та міжнародна співпраця в системі вищої освіти на шляхах до суспільства добробуту." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія, Вип. 106 (2012): 14–18.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Romanov, Leonid. "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ АВТОТРАНСПОРТНОЇ ГАЛУЗІ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ВИРОБНИЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ." Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, no. 16 (December 5, 2018): 33–39. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.16.33-39.

Full text

Abstract:

У статті актуалізується необхідність науково-методичного супроводу формування готовності майбутніх кваліфікованих робітників автотранспортної галузі до застосування інноваційних виробничих технологій, оскільки успішне оволодіння найсучаснішими виробничими технологіями та їх ефективне використання стає найважливішим завданням підготовки фахівців автотранспортної галузі. Визначено, що існують різні домінанти, навколо яких вибудовуються дидактичні принципи: діяльність (навчальна і професійна), особистість, соціальне партнерство, тому при визначенні принципів формування готовності майбутніх кваліфікованих робітників автотранспортної галузі до застосування інноваційних виробничих технологій доцільним є поєднання особистісних, соціальних і діяльнісних аспектів. На сьогодні автомобілебудівна промисловість технологічно розвинених країн зорієнтована на новітні технології, що, власне, є одним з найбільших індустріальних інвесторів у наукові дослідження та розробки. Визначено, що успішне оволодіння найсучаснішими виробничими технологіями та їх ефективне використання стає найважливішим завданням підготовки фахівців автотранспортної галузі в закладах професійної (професійно-технічної) освіти. Встановлено такі принципи формування готовності майбутніх кваліфікованих робітників автотранспортної галузі до застосування інноваційних виробничих технологій: науковості, системності та цілісності, наступності та безперервності, продуктивності, варіативності, розвитку суб’єктності, інтерактивності, інноваційності, соціального партнерства. Обґрунтовано методологічні основи формування готовності майбутніх кваліфікованих робітників до застосування інноваційних виробничих технологій. Так, системний підхід в концептуальному плані закладає підвалини для розгляду виробничої технології як системи; діяльнісний – вимагає цілісного розгляду всіх основних компонентів педагогічного процесу; технологічний – передбачає гнучке інструментальне управління навчальним процесом; особистісно орієнтований – передбачає врахування індивідуальних особливостей учнів; компетентнісний – забезпечує формування професійно важливих якостей особистості майбутніх кваліфікованих робітників; контекстний – зумовлює динамічний рух діяльності учнів від навчальної діяльності до професійної, трансформування першої у другу; інноваційно- зорієнтований – спрямований на забезпечення формування та розвитку критичного мислення і творчих здібностей майбутніх кваліфікованих робітників;

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Okushko, Tetiana. "Social Partnership of Civil Society Organizations in the Context of Social Change." Theoretical and Methodical Problems of Children and Youth Education 2, no. 25 (2021): 25–61. http://dx.doi.org/10.32405/2308-3778-2021-25-2-45-61.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Yatsina, O. F. "Сім'я, шлюб, партнерство, батьківство в постмодерних координатах." Проблеми політичної психології 18 (December 10, 2019): 279–89. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol18-year2016-1.

Full text

Abstract:

У теоретичній частині статті аналізуються різні підходи до розуміння понять, якими дослідники пояснюють зміни, що відбуваються в сучасному постнекласичному світі. Зокрема, увага поширюється на опис представлених у цій реальності соціально-психологічних практик як способів особистісного життєконструювання, пов’язаних з власною інтерпретацією соціальності і пошуком власних ідентичностей, як це легітимується постмодерном. Названо причини, що актуалізують аналіз змісту понять “сім’я”, “шлюб”, “партнерство”, “батьківство”. Наголошується, що важлива роль у розумінні практик належить габітусу як системі набутих індивідом схем сприймання, оцінювання, діяння, які структурують практики, генерують їх в умови соціальної реальності і в такий спосіб відображаються як реконструкції/конструкції габітусу сім’ї, шлюбу та батьківства. З’ясовано, що габітус змінюється, трансформуючись у конститутивне начало інших практик, які не вписуються в дискурс традиційної сім’ї, шлюбу, батьківства. За сигнал змін габітусу визнається полідискурсивний простір, що виконує функцію смислового поля для конструювання практик і конституювання оновлених ідентичностей. Контент-аналіз емпіричної частини виявив, що в уявленнях респондентів про сім’ю та шлюб представлено здебільшого реконструкції, запропоновані модерном, тоді як партнерство конструюється на інших критеріях соціальної реальності. Так, у побутовому дискурсі уявлення про сім’ю, шлюб, батьківство ґрунтуються на традиційній парадигмі цінностей, де критеріями вибору практик є: любов – офіційні стосунки – довіра – взаєморозуміння – підтримка – діти – щаслива родина. Тоді як практики партнерства конструюються на інших критеріях: рівність – інтимність – секс – симпатія, захопленість – свобода, тобто мають інші принципи організації, відмінні від традиційного структурно-функціонального устрою шлюбу та сім’ї. Робиться висновок про важливість результатів асоціативного емпіричного експерименту, які ілюструють різне розуміння практик повсякденного життя, оскільки називання асоціацій, пов’язаних із сім’єю, шлюбом, батьківством, партнерством, є основою для розрізнення і виділення їх сутності як соціально-психологічних понять. Ключові слова: практика, постмодерн, габітус, сім’я, шлюб, батьківство, партнерство, ідентичність, трансформація

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

Okushko, T. "Social partnership as a resource of prospective development of children’s movement in Ukraine." Theoretical and Methodical Problems of Children and Youth Education, no. 24-2 (2020): 19–37. http://dx.doi.org/10.32405/2308-3778-2020-24-2-19-37.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Radkevych, Valentyna. "ТЕНДЕНЦІЇ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ЗМІН ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ В ДОБУ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ." Professional Pedagogics 1, no. 20 (August 11, 2020): 176–84. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2020.20.176-184.

Full text

Abstract:

Актуальність статті зумовлена запитом суспільства на: відродження і зміцнення української державності; забезпечення реального суверенітету та гідного місця України в світовому співтоваристві; перехід до якісно іншої форми соціально-економічної організації суспільства; формування нової економічної, інтелектуальної та духовної еліти з інноваційним державницьким мисленням; децентралізацію управлінських повноважень у всіх сферах суспільного життя; автономізацію управлінських структур на основі розподілу управлінських повноважень; розвиток партнерських взаємовідносин між державою, приватним сектором й інституціями громадянського суспільства та ін. У зв’язку з цим актуалізується значущість урахування впливу різних тенденцій на розвиток освітньої сфери, і, зокрема, системи професійної освіти в різні періоди. Мета: виявити й охарактеризувати тенденції трансформаційних змін професійної освіти в добу незалежності України. Методи: аналіз наукових джерел, законодавчо-нормативних документів – для з’ясування сучасних тенденцій розвитку професійної освіти; методи аналізу, синтезу, узагальнення і порівняння – для виявлення спільного й відмінного, встановлення причинно-наслідкових зв’язків у процесі вивчення освітніх феноменів досліджуваного періоду. Результати: функціонування системи професійної освіти в добу незалежності – це відображення змін у соціально-економічному, політичному, духовному і культурному розвитку суспільства та трансформаційних перетворень на світовому й вітчизняному ринках праці, що впливали на: зміст професійної освіти; формування мережі закладів освіти; зміну форм управління; обсяги фінансування; механізми взаємодії з економічними структурами та ринком праці. Висновки: виявлено основні тенденції трансформаційних змін професійної освіти в добу незалежності (гуманізація, демократизація, безперервність, стандартизація, технологізація, цифровізація, економізація, соціальне партнерство); охарактеризовано пов’язані з ними пріоритети її розвитку в сучасних соціально-економічних умовах (оновлення змісту; оптимізація мережі закладів освіти; вдосконалення форм управління; підвищення рівня фінансового, кадрового й навчально-методичного забезпечення; запровадження нових механізмів взаємодії з економічними структурами та ринком праці з питань підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації робітничих кадрів).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Постніков, В. С. "Соціальне партнерство як передумова ефективної взаємодії бізнесу і органів державної влади в питаннях регулювання якості життя населення." Економіка та держава, no. 6, червень (2014): 83–85.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

We offer discounts on all premium plans for authors whose works are included in thematic literature selections. Contact us to get a unique promo code!