Journal articles: 'Панкреатин'

1

Koval, V. Yu. "Роль антитіл до еластази, циркулюючих автоантитіл до антигенів глутаматдекарбоксилази та острівцевих клітин при хронічному панкреатиті." GASTROENTEROLOGY, no. 4.54 (December 25, 2014): 96–99. http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.4.54.2014.82082.

Full text

Abstract:

У статті наведено аналіз наявності антитіл до еластази, циркулюючих автоантитіл до антигенів глутаматдекарбоксилази та острівцевих клітин при різних формах хронічного панкреатиту. У всіх хворих на хронічний панкреатит виявлено високий рівень циркулюючих автоантитіл до антигенів глутаматдекарбоксилази, показники яких є найвищими при хронічному псевдотуморозному та калькульозному панкреатиті. Наявність циркулюючих автоантитіл до антигенів острівцевих клітин спостерігається в усіх групах хворих, однак найвищі показники виявлено при хронічному паренхіматозному та калькульозному панкреатиті. У 70 % хворих на хронічний панкреатит виявляють антитіла до еластази. При хронічному псевдотуморозному панкреатиті з порушенням екс- та інкреторної функції підшлункової залози виявлено значне збільшення антитіл до еластази. Підвищення рівня антитіл до еластази, циркулюючих автоантитіл до антигенів глутаматдекарбоксилази та острівцевих клітин при хронічному панкреатиті може свідчити про напруження імунної системи, що потрібно враховувати при лікуванні.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Сабат, З. І., and Л. С. Бабінець. "МОЖЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ ВЕГЕТАТИВНОГО СТАТУСУ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ПАНКРЕАТИТІ В АМБУЛАТОРНІЙ ПРАКТИЦІ І НАУЦІ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (April 29, 2021): 17–22. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i1.11989.

Full text

Abstract:

Вегетативна нервова система забезпечує пристосування організму до змін умов зовнішнього і внутрішнього середовищ. У сучасних умовах здоров’я розглядається як здатність організму адаптуватися до цих змін, а хвороба - як стрес і порушення адаптації. Вивчення вегетативного статусу при хронічному панкреатиті є надзвичайно актуальним та інформативним для наступного ефективного лікування. Мета – проаналізувати доцільність і методики визначення стану вегетативного статусу пацієнтів із хронічним панкреатитом, які використовуються в амбулаторній медицині та науковій практиці. Основна частина. Хронічні захворювання органів травлення, зокрема хронічний панкреатит, значно поширені у структурі захворюваності внутрішніх органів. Залучення сегментарних і надсегментарних вегетативних структур до патологічного процесу значно ускладнює перебіг хронічного панкреатиту, у зв’язку з чим визначення стану вегетативної нервової системи та подальша вегетотропна корекція має важливе значення для підвищення ефективності лікування хронічної гастроентеральної патології загалом і хронічного панкреатиту зокрема. Висновки. Визначення варіантів стану вегетативної нервової системи, а особливо наявності вегетативної дисфункції при хронічному панкреатиті повинно стати підґрунтям для диференційного підходу до регуляції стану вегетативної нервової системи, що приводитиме до ефективнішої та раціональнішої оптимізації функціонального стану підшлункової залози і нормалізації трофологічного статусу пацієнтів на ранніх стадіях захворювання.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Viun, T. I. "GENETIC DETERMINANTS OF OSTEOPOROTIC RISK IN CALCIUM-DEPENDENT DISEASES - CHRONIC PANCREATITIS AND HYPERTENSIVE DISEASE." Inter Collegas 6, no. 1 (April 23, 2019): 43–49. http://dx.doi.org/10.35339/ic.6.1.43-49.

Full text

Abstract:

GENETIC DETERMINANTS OF OSTEOPOROTIC RISK IN CALCIUM-DEPENDENT DISEASES - CHRONIC PANCREATITIS AND HYPERTENSIVE DISEASEViun T.I., Pasieshvili L.M.Objectives: to determine the genetic determinants of osteoporotic risk in the comorbidity of calcium-dependent diseases - chronic pancreatitis and hypertensive desease. Subjects and methods: two groups of patients were formed for the study - the main one - 70 patients with chronic pancreatitis and hypertensive disease; and the comparison group - 40 persons with isolated course of chronic pancreatitis. The polymorphism of VDR, LCT and FDPS genes as well as the comparison of pathological alleles of these genes was investigated with the definition of the possible influence of these indices on the course of the disease and formation of complications. Results show that patients with a combined course of CP and HD have an increased risk of osteoporosis, which is expressed by an increase in the number of fractures compared with healthy people. As the genetic determinants of the development of osteopenic syndrome in these patients, there is the presence of the allele of the VR gene, the VDR gene and the SS allele of the FDPS gene. The presence of the LC allele of the LCT gene has no independent predictive value, but in combination with the identified variants of the genes, VDR and FDPS promote an increase in osteoporosis risk. Key words: chronic pancreatitis, hypertonic disease, osteoporosis, VDR gene polymorphism, LCT gene polymorphism, FDPS gene polymorphism. ГЕНЕТИЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ОСТЕОПОРОТИЧНОГО РИЗИКУ ПРИ КАЛЬЦІЙЗАЛЕЖНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ – ХРОНІЧНОГО ПАНКРЕАТИТУ ТА ГІПЕРТОНІЧНОЇ ХВОРОБИ.В’юн Т. І., Пасієшвілі Л. М.Мета дослідження: визначити генетичні детермінанти остеопоротичного ризику при коморбідності кальційзалежних захворюваннях – хронічному панкреатиті та гіпертонічній хворобі. Матеріали та методи: для проведення дослідження було сформовано дві групи хворих - основна - 70 пацієнтів з хронічним панкреатитом та гіпертонічною хворобою; та група порівняння - 40 осіб з ізольованим перебігом хронічного панкреатиту. Досліджували поліморфізм генів VDR, LCT та FDPS, співставлення патологічних аллелей даних генів, з визначенням можливого впливу даних показників на перебіг захворювання та формування ускладнень. Результати показують, що пацієнти з поєднаним перебігом ХП та ГХ мають підвищений остеопоротичний ризик, який проявляється збільшенням кількості переломів порівняно зі здоровими особами. В якості генетичних детермінант розвитку остеопенічного синдрому у даних хворих є наявність алеля ВВ гена VDR і алеля СС гена FDPS. Наявність алеля CС гена LCT не має самостійного предиктивного значення, проте в комплексі з означеними варіантами генів VDR і FDPS сприяє збільшенню остеопоротичного ризику.Ключові слова: хронічний панкреатит, гіпертонічна хвороба, остеопороз, поліморфізм гена VDR, поліморфізм гена LCT, поліморфізм гена FDPS. ГЕНЕТИЧЕСКИЕ ДЕТЕРМИНАНТЫ ОСТЕОПОРОТИЧЕСКОГО РИСКА ПРИ КАЛЬЦИЙЗАВИСИМЫХ ЗАБОЛЕВАНИЯХ - ХРОНИЧЕСКИЙ ПАНКРЕАТИТ И ГИПЕРТОНИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ.Вьюн Т. И., Пасиешвили Л. М.Цель исследования: определить генетические детерминанты остеопоротического риска при коморбидности кальцийзависимых заболеваниях - хроническом панкреатите и гипертонической болезни. Материалы и методы: для проведения исследования были сформированы две группы больных: основная - 70 пациентов с хроническим панкреатитом и гипертонической болезнью; и группа сравнения - 40 человек с изолированным течением хронического панкреатита. Исследовали полиморфизм генов VDR, LCT и FDPS, сопоставление патологических аллелей данных генов, с определением возможного влияния данных показателей на течение заболевания и формирования осложнений. Результаты показывают, что пациенты с совокупным течением ХП и ГБ имеют повышенный остеопоротический риск, который проявляется увеличением количества переломов по сравнению со здоровыми лицами. В качестве генетических детерминант развития остеопенического синдрома у данных больных является наличие аллеля ВВ гена VDR и аллеля СС гена FDPS. Наличие аллеля CС гена LCT не имеет самостоятельного предиктивного значения, однако в комплексе с обозначенными вариантами генов VDR и FDPS способствует увеличению остеопоротические риска.Ключевые слова: хронический панкреатит, гипертоническая болезнь, остеопороз, полиморфизм гена VDR, полиморфизм гена LCT, полиморфизм гена FDPS.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Babinets, L. S., and O. R. Shaygen. "КЛІНІЧНІ АСПЕКТИ ХРОНІЧНОГО ПАНКРЕАТИТУ В ПОЄДНАННІ ІЗ ВІРУСНИМ ГЕПАТИТОМ С." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (August 20, 2019): 69–74. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i2.10371.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовані особливості поєднаного перебігу хронічного панкреатиту із вірусним гепатитом С. Проведені дослідження показали негативний вплив супутнього вірусного гепатиту С на перебіг хронічного панкреатиту, що виражався більш значно вираженими клінічними патологічними ознаками, порівняно із групою ізольованого хронічного панкреатиту. В останні роки збільшилась увага до інфекційного чинника, вплив якого може призвести до розвитку запального процесу в підшлунковій залозі. Значне поширення вірусного гепатиту С серед населення, різноманітність його позапечінкових проявів обумовлюють актуальність проблеми. Недостатність розробки питань первинної та вторинної профілактики хронічного панкреатиту мотивує до глибшого вивчення механізму його розвитку на тлі вірусного гепатиту С. Мета – вивчити клінічний перебіг хронічного панкреатиту у хворих із супутнім вірусним гепатитом С. Матеріал і методи. Обстежено 57 хворих на хронічний панкреатит із супутнім вірусним гепатитом С. Групу порівняння склали 20 осіб, хворих на хронічний панкреатит. Для встановлення клінічного діагнозу хронічного панкреатиту та вірусного гепатиту С усі хворі були обстежені згідно із протоколами МОЗ України (накази № 638 МОЗ України від 10.09.2014 р. та № 729 МОЗ України від 18.07.2016 р.). Діагноз хронічного панкреатиту та вірусного гепатиту С верифікували на підставі даних анамнезу захворювання, клінічних проявів і результатів лабораторно-інструментальних досліджень. Загальноклінічні й біохімічні обстеження проводили хворим на хронічний панкреатит у фазі загострення та нестійкої ремісії, хворим на вірусний гепатит С – у фазі стійкої ремісії. Результати. У клінічному перебігу хронічного панкреатиту із супутнім вірусним гепатитом С провідне місце займали больовий, диспепсичний синдроми та порушення випорожнення. Вони були більш значно виражені, ніж у групі порівняння (вірогідна відмінність стосовно показників групи ізольованого хронічного панкреатиту (p<0,05)). У хворих на хронічний панкреатит із супутнім вірусним гепатитом С виявили анемію легкого ступеня, зниження рівня альбуміну в крові, гіпербілірубінемію, гіперхолестеринемію, підвищення рівнів АЛТ та АСТ, амілази крові та діастази сечі (p<0,05). У хворих на хронічний панкреатит із супутнім вірусним гепатитом С сумарний рівень копрограми у балах склав (5,20±0,82), а в хворих на хронічний панкреатит – (3,10±0,32); було виявлено значно гірші рівні показників, більш виражений запальний синдром і дисбактеріоз. У двох досліджуваних групах переважала стеаторея II типу. Глибина структурних змін у підшлунковій залозі за даними УЗД у групі хворих на хронічний панкреатит із супутнім вірусним гепатитом С становила (2,56±1,10) балів, що відповідає процесу середнього ступеня тяжкості, у групі ізольованого хронічного панкреатиту – (1,90±0,60) балів. Висновки. За оцінкою даних дослідження встановлено негативний вплив супутнього вірусного гепатиту С на клінічний перебіг хронічного панкреатиту.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Milastnaia, A. G., and V. B. Dukhnickiy. "Діагностика гострого деструктивного панкреатиту у собак." Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, no. 2 (September 18, 2019): 104–12. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.14.

Full text

Abstract:

У статті наведено результати клінічного, лабораторного та інструментального обстеження собак, хворих на гострий деструктивний панкреатит. Основними клінічними ознаками гострого деструктивного панкреатиту собак є інтенсивний біль, часті напади блювання, здуття черевної порожнини. Лейкоцитарні індекси інтоксикації організму собак за гострого деструктивного панкреатиту характеризувалися збільшенням ядерного індексу, індексу швидкості осідання еритроцитів, реактивної відповіді нейтрофілів. Гострий деструктивний панкреатит собак супроводжувався активізацією процесів перекисного окиснення ліпідів. Ультразвуковим дослідженням лози собак, хворих на гострий деструктивний панкреатит, встановлено збільшення розмірів підшлункової залози, зниження ехогенності, нечіткість її контурів та наявність вільної рідини у черевній порожнині; дослідженням у В-режимі непарних вісцеральних гілок черевного відділу аорти – деформацію контуру судинної стінки і зростання індексу резистентності магістральних судин і, навпаки, його зниження у дрібних артеріях підшлункової залози.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Коробко, Л. Р., В. В. Бенедикт, and В. О. Ткач. "КОМПАРТМЕНТ-СИНДРОМ ЯК ПРЕДИКТОР ТЯЖКОСТІ ПЕРЕБІГУ ГОСТРОГО ПАНКРЕАТИТУ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 1 (May 22, 2021): 71–75. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.1.11718.

Full text

Abstract:

Резюме. У ході проведеного дослідження встановлено прямо пропорційну залежність між рівнем внутрішньочеревного тиску (ВЧТ) і клініко-морфологічною формою та тяжкістю гострого панкреатиту (ГП). А саме: інтраабдомінальну гіпертензію (ІАГ) І–ІІ ступів тяжкості було констатовано у 22,5 % хворих на набряковий інтерстиціальний панкреатит та у 43,5 % на некротичний панкреатит. Компартмент-синдром було діагностовано у 56,5 % пацієнтів із некротичним панкреонекрозом, що супроводжувався ознаками стійкої поліорганної недостатності (ПОН) та гнійними ускладненнями. Мета дослідження – встановити зв’язок між розвитком абдомінального компартмент-синдрому та тяжкістю перебігу гострого панкреатиту. Матеріали і методи. Було обстежено 112 пацієнтів із гострим панкреатитом, який встановили на основі клініко-анамнестичних даних, центру лікування гострого деструктивного панкреатиту Рівненської обласної клінічної лікарні. В результаті аналізу клінічних, лабораторних та інструментальних методів дослідження було діагностовано 79,5 % хворих на інтерстиціальний набряковий панкреатит (n=89) та 20,5 % (n=23) – некротичний панкреатит. В розрізі визначення ступеня ІАГ непрямим методом, пацієнтів поділили на три групи: першу групу – 61,6 % (n=69) складали обстежувані, внутрішньочеревний тиск в яких був у межах норми (5–7 мм рт. ст). Друга група – 26,8 % (n=30) – пацієнти з ВЧТ 12–20 мм рт. ст. та третя група – 11,6 % (n=13) – з ВЧТ >20 мм рт. ст. Результати. Етіологічними чинниками були: алкоголь – 54,5 %, аліментарні – 24,1 %, біліарні – 17 % та інші причини – 4,5 %. Частка супутньої патології становила 33,9 % з перевагою артеріальної гіпертензії. Вивчення ВЧТ було проведено в розрізі ступеня тяжкості ГП та клініко-морфологічної форми. Серед усіх обстежуваних 61,6 % хворих переважно з легким перебігом (за винятком (n=4 – середньої тяжкості) набрякового панкреатиту), ВЧТ був у межах норми. І–ІІ ступені ІАГ було визначено у 30 пацієнтів, зокрема 17,8 % – набряковий панкреатит, легкого ступеня тяжкості та 43,5 % – некротичний панкреонекроз, середнього та тяжкого ступенів перебігу захворювання. У міру прогресування тяжкості захворювання, появи стійкої ПОН та гнійних ускладнень (n=23) у 56,5 % було діагностовано виникнення компартмент-синдрому. Висновки. Між рівнем ВЧТ, клініко-морфологічною формою та тяжкістю захворювання встановлено прямий сильний кореляційний зв’язок (r=0,7853).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Firsova, V. G., V. V. Parshikov, and V. P. Gradusov. "Tactical Issues of Treatment of Fluid Collections According to the Revised Atlanta Classifiction of Local Complications of Acute Pancreatitis." Vestnik of Experimental and Clinical Surgery 9, no. 2 (June 19, 2016): 114. http://dx.doi.org/10.18499/2070-478x-2016-9-2-114-123.

Full text

Abstract:

Актуальность. Тактика ведения больных с жидкостными скоплениями при остром панкреатите четко не определена.Оценка результатов лечения на основании единых установленных классификационных критериев позволит более четкоопределить показания к различным видам оперативных вмешательств у данной категории больных.Цель исследования Анализ результатов лечения больных острым панкреатитом с различными типами жидкостных ско-плений согласно пересмотренной классификации Атланты.Материалы и методы. 109 пациентов с острым панкреатитом и формированием жидкостных скоплений, которые раз-делены на типы согласно пересмотренным критериям Атланты (2012). Интерстициальный панкреатит был у 7 человек,некротический – у 102. Острые жидкостные перипанкреатические скопления отмечены в 5 случаях, панкреатическиепсевдокисты – в 2. Острые некротические жидкостные скопления были у 93 лиц. С диагнозом отграниченного некрозабыло госпитализировано 9 больных. Показаниями к хирургическому лечению было нагноение жидкостных образований,в отсутствие панкреатической инфекции – стойкий болевой синдром, быстрый рост объема жидкостной структуры.Сравнение групп проведено с использованием двустороннего точного критерия Фишера, критерия χ2, уровень значимостиотличий принят ≤0,05.Результаты. При интерстициальном панкреатите в результате консервативных мероприятий в 2 случаях достигнутрегресс жидкостных структур, включая панкреатическую псевдокисту, в 2 – значительное уменьшение размеров. Принаружном дренировании регресс достигнут у 2 лиц с острыми перипанкреатическими скоплениями. В случае панкреатиче-ской псевдокисты возник рецидив после удаления дренажа. При консервативном лечении острых некротических скопленийу 20% больных они регрессировали, у 40% – сформировался отграниченный некроз, у 36% – отмечалось увеличение размеровили нагноение, у 4% – уменьшение размеров. Дренирование острых некротических скоплений под УЗИ-контролем выпол-нено у 16 больных, открытым доступом – у 17. Сравнение результатов лечения оперированных малоинвазивным и откры-тым путем не выявило значимых отличий летальности (р=0,224) и частоты регресса (р=0,728). В группе отграниченногонекроза (46 человек) у 12 лиц операции были выполнены открытым путем, у 10 – под УЗИ-контролем. Частота регрессабыла выше при открытых операциях по сравнению с пункционным дренированием (р=0,027). У 24 больных с отграничен-ным некрозом (52%) консервативное лечение привело к стабилизации или уменьшению размеров образования, стиханиюболей, исчезновению признаков воспаления. Среди них на фоне активного врачебного наблюдения, в сроки от 4 месяцев до1 года, отграниченный некроз регрессировал у 8 лиц.Выводы. Формирование жидкостных образований при остром панкреатите требует продолжения консервативных ме-роприятий. В большинстве случаев оперативное лечение показано при нагноении. Пункционное дренирование под УЗИ-контролем является операцией выбора при остром некротическом скоплении. При отграниченном некрозе большей эффек-тивностью обладает открытое внебрюшинное дренирование.Ключевые слова: острый панкреатит, жидкостные скопления, пересмотренная классификация Атланты, дренированиепод УЗИ-контролем, открытый внебрюшинный доступ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Usenko, О. Yu, А. І. Sukhodolya, S. А. Sukhodolya, І. V. Loboda, V. М. Моnastyrskyi, and P. V. Prosvitlyuk. "ПАНКРЕАТИЧНІ НОРИЦІ ЯК УСКЛАДНЕННЯ ХРОНІЧНОГО ПАНКРЕАТИТУ. ДІАГНОСТИКА Й ЛІКУВАННЯ." Klinicheskaia khirurgiia, no. 9 (July 29, 2017): 10. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.09.10.

Full text

Abstract:

Вступ. Хронічний панкреатит (ХП) зумовлює виникнення різних ускладнень: функціональних розладів, прогресування недостатності екзо– та ендокринної функції підшлункової залози (ПЗ), формування панкреатичних нориць (ПН), цукрового діабету. Як правило, захворювання виявляють у пацієнтів молодого віку (у середньому 20 – 50 років), що суттєво впливає на соціально–економічний стан у суспільстві. Мета дослідження. Покращити результати лікування пацієнтів за ускладненого перебігу ХП, у яких сформувались внутрішні та зовнішні ПН, шляхом індивідуального підходу до діагностики та хірургічної корекції. Матеріали і методи. Оперовані 148 пацієнтів з приводу ускладнених форм ХП. У 31 (21%) пацієнта виявлені зовнішні та внутрішні ПН. Причиною утворення ПН у 10 (32%) хворих був гострий панкреатит, панкреонекроз, у 20 (64,5%) – ХП, в 1 – травма. У 9 (43%) пацієнтів, яких раніше оперували з приводу гострого панкреатиту, загострення ХП, панкреонекрозу, сформувалася зовнішня ПН, у 5 (55,5%) з них – стійка часткова, у 4 (44,4%) – повна зовнішня ПН внаслідок деструкції протоки ПЗ, дебіт соку понад 400 мл на добу. Результати та обговорення. Оперативні втручання виконані у 9 (43%) пацієнтів з приводу ПН. Несвоєчасне хірургічне лікування ускладнених форм ХП зумовлює формування внутрішніх та зовнішніх ПН. Для доопераційної верифікації зовнішніх ПН слід проводити ендоскопічну ретроградну холангіопанкреатографію (ЕРХПГ) та фістулографію, для інтраопераційної діагностики та верифікації норицевого ходу – інтраопераційну панкреатовірсунгографію. Основним оперативним втручанням з приводу будь–яких нориць є дренування протоки ПЗ, у деяких ситуаціях – у поєднанні з резекційними методами. Висновок. Проблема хірургічного лікування внутрішніх та зовнішніх ПН є актуальною, потребує індивідуального підходу до діагностики, обгрунтування показань до виконання операцій, інколи – етапних оперативних втручань.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Lupaltsov, V. I., A. I. Yagnyuk, N. N. Skalii, and M. S. Kotovschikov. "Панкреатобилиарная манометрия в профилактике постманипуляционного панкреатита после эндоскопической ретроградной холангиопанкреатографии." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 4 (January 10, 2020): 12–16. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2019.4.10704.

Full text

Abstract:

Цель работы: снижение частоты возникновения острого постманипуляционного панкреатита за счёт использования панкреатобилиарной манометрии. Материалы и методы. Предложено устройство, регистрирующее давление в общем панкреатическом протоке при выполнении эндоскопической ретроградной холангиопанкреатографии (ЭРХПГ), которое в режиме реального времени с помощью графической кривой отображает давление в панкреатическом протоке. Так, при резком “пиковом” подъеме кривой ситуацию расценивали как повышение давления в панкреатическом протоке, что являлось показанием к введению контраста с меньшей объемной скоростью и проведению противопанкреатической терапии. Эта методика была использована у 128 пациентов с 2013 по 2018 гг. Результаты исследований и их обсуждение. У больных первой группы острый постманипуляционный панкреатит развился у 21,8 %, тогда как у пациентов второй группы, у которых профилактические мероприятия острого постманипуляционного панкреатита проводились тотчас после выявления его признаков – у 6,3 %. Клинические симптомы острого панкреатита и амилолитическая активность крови в группе, где применялись методики манометрического контроля, наблюдались реже, чем в группе сравнения. Использование разработанных методик манометрического контроля во время лечебно-диагностических манипуляций на фатеровом сосочке достоверно снижает риск возникновения острого постманипуляционного панкреатита.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Khomiak, I. V., O. V. Rotar, V. I. Rotar, A. I. Khomiak, A. S. Palianytsia, and B. V. Petriuk. "Хірургічна тактика лікування гострого некротичного панкреатиту." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 2 (January 21, 2020): 97–101. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.2.10774.

Full text

Abstract:

Мета роботи: оцінити ефективність розробленої хірургічної тактики лікування гострого некротичного панкреатиту. Матеріали і методи. Проведений аналіз результатів лікування 317 хворих на гострий некротичний панкреатит, в яких протягом 2013–2019 рр. використовували запропоновану тактику проведення хірургічних втручань. Для оцінки ефективності лікування вивчали вперше виявлену органну недостатність після операції, тривалість інтенсивної терапії, післяопераційні ускладнення та летальність. Результати досліджень та їх обговорення. Застосовували покрокову тактику хірургічного лікування, яка розпочиналася з діапевтичних транскутанних втручань у 48,2 % та ендоскопічних – у 46,2 % спостережень. Транскутанні втручання супроводжувалися меншою частотою ускладень у хворих із гострими некротичними скупченнями, а ендоскопічні – у пацієнтів із відмежованими вогнищами панкреатичного некрозу. Широкі лапаротомні некрсеквестректомії виконані в 14,5 % спостережень після 4 тижня від початку захворювання. Загальна летальність становила 3,5 %, післяопераційна – 6,5 %. Використання покрокової хірургічної тактики лікування хворих на гострий некротичний панкреатит зменшує потребу в широких лапаротомних некрсеквестректоміях та сприяє зниженню рівня післяопераційних ускладнень.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Чеканцева, Д. Ю., Н. С. Канівець, Л. П. Каришева, and В. В. Боброва. "ДІАГНОСТИКА ГОСТРОГО ПАНКРЕАТИТУ В СОБАКИ: КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК З ВЕТЕРИНАРНОЇ ПРАКТИКИ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 3 (September 25, 2020): 227–32. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.03.26.

Full text

Abstract:

Панкреатит – це запалення підшлункової залози, що в собак найчастіше має гострий перебіг. Ухворих тварин виявляються блювання, кольки, скавчання, неприродна поза під час стояння, інколипроноси. Дослідження проводили в умовах клініки ветеринарної медицини міста Миколаєва. Мета досліджень – аналіз діагностики собаки у разі гострого панкреатиту. Ми дослідили і навели випадок з клінічної практики – це собака породи боксер віком 5 років масою тіла 17 кг, хвора на гострий панкреатит. Описано різні методи діагностики для постановки правильного діагнозу. В результаті проведеного обстеження брали до уваги дані анамнезу хворої тварини. Виявлено основну причину захворювання ‒ безконтрольна годівля (необмежений доступ до годівниці, у якій постійно був корм), яка спричинює надмірне споживання собакою кормів. Визначено зміни клінічного стану собаки та встановлено характерні ознаки (гіпертермію, тахіпное, тахікардію, невластиву позу під час стояння, кволість). У разі гематологічних досліджень діагностовано «запальну анемію» і помірний лейкоцитоз. Під час аналізу біохімічних показників виявлено гіперферментемію альфа-амілази, яка була майже удвічі вище за показник норми для собак. Підвищення активності в сироватці крові цього ферменту реєструється у разі ураження клітин підшлункової залози, особливо у разі гострого панкреатиту. Водночас діагностували білірубінемію та підвищення активності трансаміназ (АлАТ і АсАТ). Ультрасонографічно встановлено зміни розмірів та структури підшлункової залози. Візуалізація органу під час сонографії була нечітка та гіпоехогенна, що підтверджує набряк його тканин. На отримані результати доцільно зважати ветеринарам-практикам за необхідності диференціювання захворювань підшлункової залози.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Smachylo, I. I., A. D. Bedenyuk, I. V. Smachylo, V. B. Dobrorodniy, and Yu M. Futujma. "Дренування рідинних скупчень заочеревинного простору при лікуванні гострого некротичного панкреатиту." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 4 (January 11, 2020): 126–28. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2019.4.10723.

Full text

Abstract:

Гострий панкреатит – одне з найтяжчих ургентних хірургічних захворювань. У близько чверті хворих розвиваються його некротичні форми з високим рівнем летальності. Тому нашою метою було покращення результатів хірургічного лікування хворих із гнійно-септичними ускладненнями некротичного панкреатиту шляхом застосування мініінвазивних (щадних) операційних втручань. Проведено аналіз комплексного лікування 37 хворих на гострий некротичний панкреатит у період гнійно-септичних ускладнень із поширенням гнійних періпанкреатичних запливів у заочеревинний простір. Після верифікації локалізації поширення запливу під контролем ультразвукового апарата методом “вільної руки” вводили троакар. Відстань до вогнища складала від 4 до 12 см. Виконували дренування рідинного утвору, гнійника з введенням у його порожнину дренажної трубки “нелотон” діаметром 12 Fr. При неефективності дренажної функції даного діаметра в 17 (46 %) пацієнтів вводили дренаж діаметром 20 Fr. При використанні даної методики спостерігали покращення її евакуаторної спроможності з відходженням секвестрів великого розміру. Це дозволило зменшити прояви інтоксикаційного синдрому, синдрому системної запальної відповіді та запобігти повторним лапаротомним операційним втручанням.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Oshmyanska, N. Yu, Yu A. Gaidar, and A. P. Galenko. "ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», м. Дніпропетровськ." GASTROENTEROLOGY, no. 4.50 (August 1, 2013): 70–73. http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.4.50.2013.86386.

Full text

Abstract:

Довгостроково існуючий хронічний панкреатит (ХП) на останніх стадіях розвитку призводить до руйнування ендокринної тканини залози, однак механізми цих змін недостатньо вивчені. Метою роботи було вивчення якісних і кількісних особливостей гістоструктури острівцевого апарата підшлункової залози (ПЗ) на різних стадіях розвитку фіброзу у хворих на ХП. На підставі комплексного морфологічного та імуногістохімічного дослідження операційного матеріалу підшлункової залози хворих на хронічний панкреатит установлено, що на пізніх стадіях розвитку фіброзу ПЗ відзначається хронічна гіпоксія паренхіми й компенсаторна реакція на неї у вигляді атрофії та метаплазії. Перебіг хронічного панкреатиту характеризується послідовним розвитком перидуктального, перилобулярного та внутрішньолобулярного фіброзу, що супроводжується атрофією ацинарної тканини. Усе це комплексно впливає на ендокринну тканину. На пізніх стадіях розвитку фіброзу ПЗ зміни острівцевого апарата відбуваються за типом атрофії, що знаходить відображення в зменшенні кількості середніх острівців і зменшенні загальної площі ендокринної тканини, та проліферації, що виражається в збільшенні кількості малих (у більшості своїй новостворених) острівців і тубулоострівцевих комплексів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Dziubanovskyi, I. Ya, and A. I. Banadyha. "Клінічний моніторинг перебігу і запобігання ускладненням гострого панкреатиту." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 2 (January 20, 2020): 15–20. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.2.10758.

Full text

Abstract:

Мета роботи: здійснити моніторинг перебігу гострого панкреатиту з метою запобігання виникненню ускладнень. Матеріали і методи. Основою дослідження було комплексне клініко-лабораторне обстеження 226 хворих на гострий панкреатит (ГП), що перебували на лікуванні у хірургічних відділеннях Тернопільської університетської лікарні та Тернопільської комунальної лікарні № 2 у період з 2014 по 2019 рік. Було здійснено як загальні лабораторні обстеження, так і спеціальні, зокрема, визначення рівня прокальцитоніну (ПКТ) імунохроматографічним методом. Комп’ютерна томографія (КТ), ультразвукова діагностика (УЗД), магнітнорезонансна панкреатохолангіографія стали основними інструментальними методами обстеження. Програмний аналіз отриманих даних здійснено в програмі Statistica Soft 13.0. Результати досліджень та їх обговорення. Раннє визначення ПКТ для верифікації інфікованого гострого некротичного панкреатиту дало змогу в пацієнтів ІІ групи дослідження запобігти ускладненням ГП, обравши активну хірургічну тактику лікування. У 86,7 % хворих з високим рівнем ПКТ, що не були оперовані в ранні терміни, виникали ускладнення. Підвищений рівень ПКТ у хворих на тяжкий чи критичний ГП досить ймовірно говорить про інфікованість запалення, тому має поставати питання про раннє хірургічне втручання з метою запобігання ускладненням.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Khrystych, T. M. "Ліпідний спектр крові при хронічному панкреатиті за коморбідності з ішемічною хворобою серця: можливості корекції." GASTROENTEROLOGY, no. 3.53 (September 1, 2014): 56–63. http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.3.53.2014.82120.

Full text

Abstract:

Мета дослідження. Оцінити значимість змін ліпідного спектра крові у хворих на хронічний панкреатит з ішемічною хворобою серця в патогенезі коморбідності даних захворювань і в динаміці лікування полікозанолом. Матеріали і методи. Дослідження проведене серед 22 пацієнтів (із них 10 пацієнтів із хронічним панкреатитом та дисліпідемією і 12 хворих із коморбідністю хронічного панкреатиту та ішемічної хвороби серця при синдромі ХСН I–II A-Б стадії II–III функціонального класу) і серед 10 практично здорових осіб. Чоловіків було 13, жінок — 9, віком від 31 до 69 років. Пацієнтам двох груп додатково до протокольного лікування призначали полікозанол по 10 мг 1 раз під час вечері, курсом до 3 місяців. Для вивчення особливостей ліпідного спектра крові визначали рівень загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів високої щільності, тригліцеридів (використовуючи реактиви фірми Lachema (Чехія), методом Златікс — Зака). Рівень холестерину ліпопротеїдів низької щільності визначали за допомогою розрахункового методу за формулою Фрідевальда (Friedewald) з урахуванням того, що концентрація тригліцеридів не перевищувала 4,5 ммоль/л. Крім цього, визначали холестерин ліпопротеїдів дуже низької щільності та індекс атерогенності, використовуючи загальноприйняті розрахункові методи. Результати. У хворих із поєднаним перебігом хронічного панкреатиту з ішемічною хворобою серця в більшості випадків має місце вірогідне (р < 0,05) підвищення показників загального холестерину, ліпопротеїдів низької і дуже низької щільності, тригліцеридів. При аналізі типів дисліпідемій встановлено, що частіше зустрічалися ІІа і ІІв типи (22 і 25 % відповідно), але при коморбідності частіше виявлявся ІІа і ІV тип дисліпідемій. У динаміці тримісячного лікування полікозанолом у хворих на хронічний панкреатит вірогідно підвищувалися показники холестерину ліпопротеїдів високої щільності і знижувалися показники тригліцеридів, що свідчить про гіполіпідемічний ефект препарату і про можливість використання його в поєднанні зі статинами з метою зменшення ризику кардіоваскулярних подій. Висновок. Коморбідність хронічного панкреатиту з ішемічною хворобою серця підвищує ризик прогресування дисліпідемії та атеросклерозу. Підтвердженням цього є підвищений індекс атерогенності у даній групі пацієнтів поряд із вираженістю порушень ліпідного спектра крові. Додаткове до курсового лікування призначення полікозанолу хворим із хронічним панкреатитом та дисліпідемією, а також у поєднанні з ішемічною хворобою серця сприяє зниженню і нормалізації деяких показників ліпідного спектра крові. Це дозволяє рекомендувати препарат для тривалого лікування даних груп пацієнтів, у тому числі в поєднанні зі статинотерапією.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Tarabrin, O. A., and S. S. Scherbakov. "Особенности диагностики нарушений гемостаза и оптимизация инфузионной терапии при тяжелом течении деструктивного панкреатита." EMERGENCY MEDICINE, no. 2.57 (March 8, 2014): 40–44. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.2.57.2014.83094.

Full text

Abstract:

В работе патогенетически обосновываются и апробируются способы повышения эффективности лечения деструктивного панкреатита с помощью экспресс-диагностики и коррекции нарушений гемостаза, а также проанализирован клинический опыт применения многокомпонентного, полиионного, коллоидно-гиперосмолярного раствора нового поколения Гекотон в комплексном лечении панкреатического шока. Исследование проведено у 86 больных с тяжелыми формами ОДП. Состояние системы гемостаза оценивали с помощью показателей анализатора АРП-01 «Меднорд» (низкочастотная пьезоэлектрическая тромбоэластография, НПТЭГ), классическими лабораторными тестами. Использование метода тромбоэластографии позволило своевременно оценить нарушения гемостаза в остром периоде деструктивного панкреатита, с минимальными материальными затратами в короткие сроки, непосредственно у постели больного. Специфическая коррекция нарушений гемостаза при деструктивном панкреатите посредством воздействия на ключевые патогенетические факторы с помощью Гекотона, целевого назначения НПТЭГ с разным механизмом действия, Латрена, трасилола, свежезамороженной плазмы и лечебного плазмафереза позволяет уменьшить частоту легочных осложнений в 1,7 раза, сокращает время пребывания в стационаре на 23 %, а также снижает летальность на 30,9 % при тяжелом течении заболевания.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Babinets, L. S., and K. Yu Kуtsai. "МЕДИКАМЕНТОЗНА КОРЕКЦІЯ ПОКАЗНИКІВ АБДОМІНАЛЬНОГО ОЖИРІННЯ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (September 20, 2019): 187–89. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i2.10451.

Full text

Abstract:

Проблема хронічного панкреатиту і коморбідного ожиріння на сьогоднішній день є досить актуальною. У щоденній практиці перед лікарем постають питання вибору ефективної схеми лікування таких пацієнтів. Мета дослідження – визначити вплив метадоксину (Ліверія ІС) на показники абдомінального ожиріння при його включенні до стандартної терапії. Матеріал і методи. Досліджено 100 хворих на хронічний біліарний панкреатит з супутнім ожирінням. Хворих було поділено на 2 групи. Перша група (45 осіб) отримувала загальноприйняту (ЗПЛ) схему лікування. Друга група (55 осіб) отримувала в комплексі до ЗПЛ метадоксин. При визначенні абдомінального ожиріння використовували наступні індекси: WHR, WTR,WAR і WHtR. Результати. Після проведеного лікування позитивна динаміка показників абдомінального ожиріння спостерігалась в обох групах. Включення до стандартної схеми лікування метадоксину сприяло достовірно вищій ефективності лікування. Показник WHR був на 13,3 % нижчий у 2 групі, порівняно з таким 1 групи, WTR – на 15,4 %, WAR – на 14,0 %, WHtR – на 16,2 % відповідно. Дані 2 групи після лікування були статистично достовірними щодо таких у 1 групі (р<0,05). Висновок. Застосування у комплексному лікуванні метадоксину (Ліверія ІС) у хворих на хронічний біліарний панкреатит сприяло істотному достовірному підвищенню ефективності загальноприйнятого лікування за показниками абдомінального ожиріння.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Melnyk, N. A., L. S. Babinets, O. E. Fedoriv, and O. E. Kopach. "СУПУТНЯ ІШЕМІЧНА ХВОРОБА СЕРЦЯ ЯК ФАКТОР ЗНИЖЕННЯ ЯКОСТІ ЖИТТЯ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ." Вісник наукових досліджень, no. 2 (June 29, 2019): 30–33. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2019.2.10250.

Full text

Abstract:

Актуальність проблеми хронічного панкреатиту зростає через те, що у 15,5 % пацієнтів із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, в тому числі з панкреатитом, виникає ішемічна хвороба серця. Велике медико-соціальне значення як хронічного панкреатиту, так й ішемічної хвороби серця визначають їх значним внеском у патологію людей соціально активного віку, великими витратами на діагностику і лікування, зниженням якості життя. Мета дослідження – вивчити і порівняти якість життя пацієнтів із хронічним панкреатитом відносно хворих на хронічний панкреатит та супутню ішемічну хворобу серця. Матеріали і методи. Дослідження склали 52 пацієнтів із хронічним панкреатитом і супутньою ішемічною хворобою серця та 30 хворих з ізольованим хронічним панкреатитом. Якість життя усіх пацієнтів оцінювали за допомогою загального медичного опитувальника – the Medical Outcomes Study 36-Item (SF-36) і спеціалізованого гастроентерологічного опитувальника the Gastrointestinal Symptom Rating Scale (GSRS). Результати досліджень та їх обговорення. У ході дослідження було встановлено достовірно нижчу якість життя у пацієнтів із коморбідним перебігом хронічного панкреатиту та ішемічної хвороби серця як психологічним, так і фізичним компонентом здоров’я (відповідно до опитувальника SF-36) (р<0,05). Аналізуючи дані опитування хворих основної групи за допомогою спеціалізованого гастроентерологічного опитувальника GSRS, було встановлено, що провідне місце в клініці захворювання займають больовий, диспепсичний та діарейний синдроми (р<0,05). Висновки. Пацієнти із хронічним панкреатитом і супутньою ішемічною хворобою серця мали статистично значимо нижчий рівень якості життя за усіма шкалами як неспецифічного опитувальника SF-36, так і специфічного гастроентерологічного опитувальника GSRS щодо таких у групі хворих з ізольованим хронічним панкреатитом.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Cherkun, O. Yu, D. A. Sytnik, A. S. Kaliuzhka, and V. D. Sheiko. "Органна дисфункція в динаміці гострого панкреатиту." Klinicheskaia khirurgiia 85, no. 8 (August 30, 2018): 15–17. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.08.15.

Full text

Abstract:

Мета. Визначити динаміку органної дисфункції у залежності від характеру локальних ускладнень гострого панкреатиту (ГП). Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 422 хворих із ГП, які перебували в хірургічному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні з 2010 по 2015 р. Середньотяжкий і тяжкий панкреатит із розвитком локальних парапанкреатичних ускладнень діагностовано у 107 (25,4%) хворих. Результати. При середньотяжкому перебігу ГП транзиторну первинну органну дисфункцію спостерігали у 65,9% хворих. Друга хвиля поліорганної недостатності (ПОН) виникла у 18,1% хворих внаслідок прогресування гнійно-септичних ускладнень (ГСУ) на 10 – 14-ту добу захворювання. При тяжкому ГП ПОН у 7,9% пацієнтів мала безперервний, у 14,3% – інтермітуючий характер, обумовлений розвитком ГСУ. Висновки. Ризик другої хвилі ПОН та несприятливого перебігу захворювання зростає з поширеністю локальних парапанкреатичних ускладнень на три і більше анатомічних ділянок переважно у пацієнтів з тяжким ГП.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Гевко, У. П., М. І. Марущак, Р. О. Бобик, and А. М. Шумеляк. "ОСОБЛИВОСТІ ВУГЛЕВОДНОГО ОБМІНУ В ПАЦІЄНТІВ З КОМОРБІДНИМ ПЕРЕБІГОМ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 2 ТИПУ: ЗВ’ЯЗОК ІЗ ПОЛІМОРФІЗМОМ ГЕНА IRS1." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 1 (May 22, 2021): 37–45. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.1.12102.

Full text

Abstract:

Резюме. Незважаючи на значні успіхи у дослідженнях генетичної схильності до цукрового діабету 2 типу (T2DM), які були підтверджені великомасштабними геномними та клінічними дослідженнями, більшість генетичних факторів, що спричиняють розвиток T2DM, залишається не визначеними. Мета дослідження – з’ясувати асоціацію поліморфізму гена IRS1 (rs2943640) із вуглеводним обміном у хворих на цукровий діабет 2 типу в поєднанні з ожирінням та хронічним панкреатитом. Матеріали і методи. У дослідження було включено 33 хворих на T2DM (пацієнти з T2DM, з T2DM + ожиріння, з T2DM + ожиріння + хронічний панкреатит) та 10 практично здорових осіб. Рівень глікованого гемоглобіну (HbA1c) визначали за допомогою автоматичного біохімічного аналізатора COBAS 6000 (Roche Hitachi, Німеччина). Рівень інсуліну в крові – на імуноферментному аналізаторі фірми «Thermo Scientific Multiskan FC», концентрацію глюкози – за допомогою стандартних наборів на автоматичному біохімічному аналізаторі фірми COBAS INTEGRA® 400 (Roche Diagnostics). Поліморфізм гена IRS1 (rs2943640) C>А генотипували за допомогою методу ПЛР у режимі реального часу TaqMan (Applied Biosystems, Foster City, CA, USA). Результати. У носіїв С-алеля гена IRS1 (rs2943640), хворих із поєднаним перебігом цукрового діабету 2 типу, ожиріння та хронічного панкреатиту виявляються найвищі показники інсуліну та HOMA-IR, які вірогідно більші від даних у хворих на цукровий діабет 2 типу (відповідно на 329,75 і 65,13 %) та у пацієнтів із поєднаним перебігом цукрового діабету 2 типу й ожиріння (відповідно на 314,53 і 69,23 %). У хворих на цукровий діабет 2 типу, незалежно від наявності/відсутності коморбідних ожиріння та хронічного панкреатиту носіїв генотипу С/С-гена IRS1 (rs2943640), були найвищі показники вуглеводного обміну стосовно даних у носіїв С/А- генотипу. Висновки. У хворих із поєднаним перебігом цукрового діабету 2 типу, ожиріння та хронічного панкреатиту на характер порушень вуглеводного обміну впливає поліморфізм гена IRS1 (rs2943640).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Desyateryk, V. І., М. S. Кrykun, and V. P. Frantsev. "Можливості комп’ютерної томографії для діагностики місцевих ускладнень некротичного панкреатиту згідно з переглянутою класифікацією (Атланта, 2012)." Klinicheskaia khirurgiia, no. 2 (February 2, 2018): 9–11. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.02.09.

Full text

Abstract:

Мета. Вивчити діагностичну цінність комп’ютерної томографії (КТ) щодо змін, пов’язаних з розвитком інтра– та перипанкреатичних скупчень, згідно з переглянутою класифікацією (Атланта, 2012), для своєчасного доповнення чи зміни лікувальної тактики. Матеріали і методи. Обстежені 62 пацієнти. Всі пацієнти розділені на дві групи: основну і порівняльну. До основної групи увійшли 30 (48,38%) пацієнтів, що перебували в клініці з 2014–2016 рр. Цим хворим за показаннями проводили КТ, а гострий панкреатит (ГП) класифікували у відповідності з переглянутою класифікацією (Атланта, 2012). До порівняльної групи увійшли 32 (51,62%) пацієнти, яких спостерігали у 2011–2013 рр., у них використана перша класифікація (Атланта, 1992), а КТ проводили не системно. Результати. КТ має відмінні діагностичні можливості щодо виявлення інтра– та перипанкреатичних скупчень рідини у хворих з ГП: чутливість – 84,62%, специфічність – 100%, площа під ROC–кривою – 0,923 (р < 0,001). Оптимальний результат діагностики інтра– та перипанкреатичних скупчень рідини у хворих з ГП отримано при комплексному застосуванні разом лабораторних даних і клінічних симптомів та КТ: чутливість – 96,15%, специфічність – 100%, площа під ROC–кривою – 0,962 (р < 0,001). Висновки. В переглянутій класифікації (Атланта, 2012) передбачене раннє використання КТ з метою своєчасного виявлення місцевих ускладнень некротичного панкреатиту, що дає додаткові можливості для корекції лікувальної тактики. Використання КТ разом з клінічними та лабораторними даними для діагностики місцевих ускладнень некротичного панкреатиту покращує діагностичні можливості кожного з цих методів, а в сукупності вони в цілому підвищують чутливість діагностичного комплексу до 96,15%.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Susak, Ya M., R. S. Tsimbalyuk, M. V. Maksymenko, I. O. Tіulіukin, and O. V. Hodzinsky. "Лапароскопічна холедохолітотомія в лікуванні хворих на гострий панкреатит з жовчною гіпертензією." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 4 (January 4, 2019): 101–6. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2018.4.9721.

Full text

Abstract:

Мета роботи: поліпшити результати лікування хворих на гострий біліарний панкреатит (ГБП) із жовчною гіпертензією (ЖГ) шляхом застосування лапароскопічної холедохолітотомії. Матеріали і методи. У дослідження залучено 50 пацієнтів (6 чоловіків та 44 жінки, середній вік – 58,4 року) з ГБП та ЖГ середнього ступеня тяжкості, спричиненою холедохолітіазом. В усіх пацієнтів біліарне походження панкреатиту діагностовано згідно із критеріями, запропонованими Нідерландською дослідницькою групою з вивчення панкреатиту. Госпіталізація хворих у лікарню відбувалася в строки від 2 до 48 год від початку захворювання. Більшість пацієнтів (60 %) госпіталізовано не пізніше 24 год від початку захворювання. Супутні захворювання виявлено у 36 (72 %) пацієнтів: ішемічну хворобу серця – у 28 (56 %), гіпертонічну хворобу різного ступеня тяжкості – в 27 (54 %), хронічний гепатит – у 15 (30 %), підвищення індексу маси тіла, яке відповідало ожирінню, – в одного (2 %), цукровий діабет – у 2 (4 %), анемію – в одного (2 %). Застосовано персоналізований алгоритм хірургічного лікування, який дав змогу обрати метод усунення біліарної гіпертензії в перші 12–72 год після виникнення больового нападу. Результати досліджень та їх обговорення. В перші 12–72 год захворювання виконали: ФЕГДС з ЕПСТ (n=33), лапароскопічну холецистектомію, холедохоскопію та літоекстракцію із зовнішнім дренуванням позапечінкових жовчних проток (n=13), перкутанну крізьпечінкову пункцію жовчних шляхів (n=7). Лапароскопічну літоекстракцію виконали в 26 % хворих, що дало змогу одномоментно ліквідувати причину ЖГ та виконати холецистектомію. Летальність становила 2 % (один хворий). Середній термін перебування в стаціонарі – 12,46 доби.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Шайген, О. Р. "КОМПЛЕКСНА ТЕРАПІЯ ХРОНІЧНОГО ПАНКРЕАТИТУ, КОМОРБІДНОГО З ХРОНІЧНИМ ВІРУСНИМ ГЕПАТИТОМ С, ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ БІОРЕГУЛЯЦІЙНОЇ ТЕРАПІЇ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (March 25, 2022): 181–85. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i4.12818.

Full text

Abstract:

РЕЗЮМЕ. Проведені дослідження показали негативний вплив супутнього хронічного вірусного гепатиту С на перебіг хронічного панкреатиту, що проявився значно виразнішими патологічними ознаками, порівняно із групою контролю. У статті проаналізовані зміни клінічних показників хворих на хронічний панкреатит, поєднаний з хронічним вірусним гепатитом С, у процесі комплексного лікування із застосуванням біорегуляційної терапії. Застосування комплексної біорегуляційної терапії сприяло статистично значимому підвищенню ефективності лікування хронічного панкреатиту із супутнім хронічним вірусним гепатитом С. Значне поширення вірусного гепатиту С серед населення, різноманітність його позапечінкових проявів обумовлюють актуальність проблеми. Мета – дослідити зміни клінічних показників хворих на хронічний панкреатит (ХП) у поєднанні з хронічним вірусним гепатитом С (ХВГС) у процесі комплексного лікування із застосуванням біорегуляційної терапії (БРТ). Матеріали та методи. Обстежено 106 хворих на ХП (серед них 72 з ХП на тлі ХВГС (I і II групи) і 34 – з ізольованим ХП (III група)). Всім пацієнтам призначали курс препаратів базисної (аналгетики, спазмолітики, поліферментні препарати, інгібітори протонної помпи, алюмінійвмісні антациди, антибактеріальні препарати, вітаміни, гепатопротектори), а I групі (36 пацієнтів) – одночасно курс БРТ: комплексний біорегуляційний коректор зовнішньосекреторної недостатності ПЗ (Momordica Compositum: по 1 ампулі 2,2 мл внутрішньомʼязово 3 рази на тиждень № 10) т. а комплексний біорегуляційний гепатотропний препарат (Hepeel: по 1 табл. сублінгвально 3 рази на день за 15–20 хв до їди або через 1 год після їди впродовж 1-го місяця). Результати лікування порівнювали з даними пацієнтів, які отримували лише стандартну медикаментозну терапію (II група – 36 пацієнтів). Обстеження проводили перед та після курсу терапії. Результати. Поглиблення зовнішньосекреторної недостатності ПЗ було встановлено у групі хворих на ХП+ХВГС: показник фекальної еластази-1 статистично значимо нижчий, порівняно із групою хворих на ізольований ХП, що свідчить про ферментативну недостатність середнього ступеня тяжкості (p<0,05). У групі хворих на ХП ЗСН ПЗ переважала легкого ступеня тяжкості. Виявлено достовірне погіршення показників копрограми у групі хворих ХП+ХВГС у порівнянні із групою хворих на ізольований ХП (p<0,05). Після лікування досягли покращення результатів копрограми та підвищення рівня фекальної еластази-1. Висновки. За отриманими даними можна стверджувати про вищу ефективність комплексу лікування хворих на ХП із супутнім ХВГС за запропонованою схемою із включенням БРТ у порівнянні з протокольною терапією.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Shevchuk, I. M., V. I. Pylypchuk, and V. M. Galyuk. "Сучасні аспекти хірургічного лікування ускладнених форм хронічного панкреатиту." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 1 (January 17, 2020): 137–41. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.1.10751.

Full text

Abstract:

Мета роботи: покращення результатів хірургічного лікування хворих на ускладнені форми ХП з порушенням функції суміжних органів. Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів обстеження та лікування 182 хворих на хронічний панкреатит (ХП). Результати досліджень та їх обговорення. У 43,9 % хворих мали місце чітко виражені симптоми пошкодження сусідніх органів, спричинені хронічним панкреатитом. Найчастіше зустрічалась біліарна гіпертензія (БГ). У 99 (54,4 %) хворих виконано операції резекційного типу. Операції дренуючого типу проведено у 77 (42,3 %) хворих. У 6 (3,3 %) хворих із тяжкою супутньою патологією виконані симптоматичні операції. У хворих, у яких виявлено порушення функції суміжних органів, операції резекційного типу були застосовані у 76,3 % випадків. При вивченні віддалених результатів кращими виявились показники якості життя у хворих, які перенесли резекційні операції на ПЗ. Проведені об’єктивні дослідження, лабораторні та дані УЗД вказували на відсутність у пацієнтів ознак порушень функції суміжних органів у віддалені терміни після операції. Хронічний панкреатит є тяжким захворюванням, при якому у 15,1 % наявні ознаки екдокринної недостатності ПЗ, у 79,2 % – екзокринної недостатності, а у 43,9 % – симптоми порушення функції суміжних органів. Відсутність чітко сформульованих показів до оперативного втручання хронічного панкреатиту спричиняє його тривале та малоефективне консервативне лікування, часто призводить до запізнілої госпіталізації в хірургічний стаціонар та в кінцевому результаті – до не завжди позитивних результатів операції. Основними методами хірургічного лікування хворих на ХП вважаємо резекційні, які ми використали у 54,3 % випадків, проте у пацієнтів з порушенням функцій суміжних органів питама вага таких оперативних втручань зростає до 76,3 %.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Kurbonov, К. М., K. R. Ruziboyzoda, and S. G. Ali-Zade. "Diagnosis and Treatment of Pancreatogenic Bleedings." Novosti Khirurgii 28, no. 6 (December 24, 2020): 648–54. http://dx.doi.org/10.18484/2305-0047.2020.6.648.

Full text

Abstract:

Цель. Оценить результаты оказания помощи пациентам с панкреатогенными кровотечениями. Материал и методы. Проанализированы результаты лечения 84 пациентов с панкреатогенными кровотечениями (ПК). В 73 (86,9%) случаях кровотечения были после прямых вмешательств на поджелудочной железе (n=12) и гнойно-септических осложнений острого панкреатита (ОП) (n=61). В 11 (13,1%) наблюдениях кровотечения возникли при хроническом панкреатите (ХП), осложненном ложными кистами (ЛК) поджелудочной железы. В 42 (50%) наблюдениях имело место кровотечение типа А, в 26 (31%) – типа В и в 16 (19%) – типа С. Оценивались результаты оказания помощи в зависимости от типа и тяжести кровотечения. Результаты. Консервативная терапия в 31 наблюдении из 42 при кровотечениях типа А позволила добиться стойкого гемостаза. В 12 случаях при ПК, обусловленных пенетрирующими в поджелудочную железу язвами желудка и двенадцатиперстной кишки, для достижения гемостаза эффективно использовали методику комбинированного эндоскопического гемостаза с проведением антисекреторной терапии. При наличии внутрибрюшных послеоперационных профузных кровотечений типа В и С вследствие панкреонекроза в 38 наблюдениях выполняли релапаротомию, прошивание кровоточащего сосуда с тампонированием (n=7) поджелудочной железы, санацией и дренированием брюшной полости. Отмечено 18 летальных исходов. Резекция хвоста поджелудочной железы со спленэктомией выполнена в 4 наблюдениях, в 9 случаях для достижения гемостаза при кровотечениях из ЛК ПЖ производили прошивание кровоточащего сосуда с наружным дренированием и тампонированием ЛК ПЖ (n=6), а также продольный панкреатоеюноанастомоз (n=3). Летальные исходы были отмечены в 2 наблюдениях. В 2 случаях выполняли рентгеноэндоваскулярную эмболизацию желудочно-двенадцатиперстной артерии. Осложнений и летальных исходов не отмечено. Заключение. Кровотечения, сопровождающиеся выраженными гемодинамическими нарушениями, требуют выполнения открытых оперативных вмешательств. Рентгеноэндоваскулярные методы эффективны при кровотечениях, развивающихся при остром и хроническом панкреатите и в послеоперационном периоде. Научная новизна статьи Предложено выделять три типа панкреатогенных кровотечений. Использование предложенного варианта классификации наряду с учетом тяжести кровотечения позволяет выбрать наиболее патогенетически обоснованный способ гемостаза. Продемонстрировано, что тяжелые панкреатогенные кровотечения, сопровождающиеся выраженными гемодинамическими нарушениями, требуют выполнения неотложных открытых оперативных вмешательств. Рентгеноэндоваскулярные методы являются эффективными малоинвазивными методами гемостаза артериального кровотока при кровотечениях, развивающихся на фоне острого и хронического панкреатита, а также при кровотечениях в послеоперационном периоде.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Турлыгазы, Ж. Б., Д. Ж. Байдиллаева, Р. А. Бакриев, А. Б. Канатаева, А. Г. Шымырбай, and А. С. Сейткали. "Reasons for the prevalence of acute pancreatitis in medical students." Vestnik, no. 2 (June 25, 2021): 61–65. http://dx.doi.org/10.53065/kaznmu.2021.60.81.010.

Full text

Abstract:

Острый панкреатит за последнее десятилетие занимает лидирующие позиции в практике абдоминальной хирургии, уступая место лишь острому аппендициту. А так же имеет ряд осложнений с неблагоприятными исходами. По данным литературы определено около 120 факторов, способные привести к развитию острого панкреатита. В данной статье преведены статистические данные социологического опроса, указывающие на ряд факторов способных привести к развитию данной патологии, частота их влияния, гендерные особенности а так же связи их между собой. Over the past decade, acute pancreatitis has taken a leading position in the practice of abdominal surgery, giving way only to acute appendicitis. It also has a number of complications with unfavorable outcomes. According to the literature, about 120 factors have been identified that can lead to the development of acute pancreatitis. This article presents the statistical data of a sociological survey, indicating a number of factors that can lead to the development of this patho logy, the frequency of their influence, gender characteristics, as well as their relationship with each other.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Andryuschenko, V. P., D. V. Andryuschenko, and V. V. Kunovsky. "Фармакотерапія больового синдрому у хворих на гострий панкреатит." EMERGENCY MEDICINE, no. 3.58 (April 11, 2014): 61–64. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.3.58.2014.83256.

Full text

Abstract:

З метою підвищення ефективності фармакотерапії больового синдрому у хворих на гострий панкреатит опрацьовано схему мультимодальної аналгезії на основі поєднаного використання нестероїдних протизапальних препаратів (ін’єкційних) та коаналгетиків — сучасних спазмолітичних лікарських засобів комбінованої дії, зокрема Ентероспазмілу, що приймають перорально. Здійснено порівняльну оцінку динаміки больового синдрому в основній групі пацієнтів (n = 32) при застосуванні зазначеної схеми знеболювання та в групі порівняння (n = 11) при використанні традиційних аналгетиків за допомогою оригінальної візуально-аналогової шкали оцінювання інтенсивності болю. Констатовано, що у хворих основної групи вираженість больового синдрому на третю добу становила 6,0 ± 1,2 бала, а в групі порівняння — 12,0 ± 1,8 бала. При реалізації запропонованої медикаментозної схеми спостерігалось вірогідне зменшення кількісного показника болю впродовж трьох діб, тоді як при традиційній аналгезії подібна тенденція не проявлялась. Констатовано також більш виражене усунення диспептичних проявів і клінічних та рентгенологічних ознак парезу кишечника. Запропонована схема фармакотерапії болю ефективна при гострому панкреатиті та відповідає сучасній концепції fast track хірургії («швидкісний шлях у хірургії»).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Белоусова, О. Ю., and И. Г. Солодовниченко. "Risk Factors of Formation and Optimal Correction of Pancreatic Exocrine Insufficiency in Pediatric Practice: Myths and Reality." Педиатрия. Восточная Европа, no. 1 (May 11, 2020): 120–28. http://dx.doi.org/10.34883/pi.2020.8.1.010.

Full text

Abstract:

В статье обсуждаются трудности дифференциальной диагностики хронических заболеваний поджелудочной железы, указывается роль применения препаратов ферментов поджелудочной железы у пациентов с хроническим заболеванием панкреас. В детском возрасте особенности патологии поджелудочной железы имеют свою специфику, о которой следует помнить как педиатрам, так и специалистам семейной медицины. Хронический панкреатит, ранее распространенный во взрослой популяции, не только все чаще распознается и диагностируется в педиатрической практике, но и протекает подчас значительно тяжелее, чем у взрослых. К сожалению, в мире накоплено все еще недостаточно исследований, позволяющих ответить на все фундаментальные вопросы, касающиеся детского панкреатита. И несмотря на то что имеется огромный опыт касательно патофизиологии, этапов развития, особенностей клиники и диагностики данной патологии у взрослых, следует соблюдать осторожность при экстраполировании этих данных на пациентов педиатрического профиля, так как панкреатит у детей имеет иную этиологию, различные проявления и исходы по сравнению с панкреатитом у взрослых. Разнообразие этиологических факторов и клинических симптомов панкреатита определяет сложности в его диагностике и требует более широкого внедрения в практику унифицированных методов исследования, которые дают возможность не только установить характер патологических изменений в поджелудочной железе и генез их развития, предположить возможные варианты течения заболевания, но и разработать эффективную тактику лечебно-профилактических мероприятий. In the article, there are discussed the difficulties of differential diagnostics of chronic pancreatic disease. The role of pancreatic enzymes preparations in patients with chronic pancreatic disease is highlighted. In childhood, the features of pancreatic pathology have their own specifics, which should be remembered both by pediatricians and family medicine specialists. Chronic pancreatitis, which was previously common in the adult population, is not only increasingly recognized and diagnosed in pediatric practice, but also it has sometimes much more severe course than in adults. Unfortunately, there is still insufficient research in the world to answer all the fundamental questions regarding childhood pancreatitis. Despite the fact that there is enormous experience regarding pathophysiology, development stages, clinical features, and diagnostics of this pathology in adults, one should be careful when extrapolating these data to pediatric patients, because pancreatitis in children has a different etiology, manifestations, and outcomes, if compared with pancreatitis in adults. Diversity of etiological factors and clinical symptoms of pancreatitis causes the difficulties of its diagnostics and requires wide introduction of the unified methods of examination into medical practice, which would let not only to reveal the nature of pathological changes in the pancreas and the genesis of their development, predict possible variants of the course of disease, but also to develop the effective tactics of therapeutic and preventive measures.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Suslov, Anrey Vladimirovich. "Oxidative status of pancreatic tissue on the background of the antioxidant and antihypoxic therapy." Vestnik of Experimental and Clinical Surgery 9, no. 1 (February 23, 2017): 72. http://dx.doi.org/10.18499/2070-478x-2016-9-1-72-75.

Full text

Abstract:

Цель исследования Анализируя антиокислительный и энергетический статус ткани поджелудочной железы изучить ме-ханизмы влияния антиоксидантной и антигипоксантной терапии при остром панкреатите.Материалы и методы Проведены экспериментальные работы на 46 животных, которым моделировалась отечную фор-му острого панкреатита. В контрольные сроки исследования (1, 3 и 5-е сутки) животным производили релапаротомию,в ткани поджелудочной железы интраоперационно исследовали окислительно-восстановительный потенциал и коэффи-циент диффузии кислорода, оценивали микроциркуляцию и морфологическое состояние. Выполняли биопсию ткани под-желудочной железы с целью изучения процессов перекисного окисления липидов. Животным первой опытной серии (n=12)в послеоперационном периоде проводили антиоксидантную терапию этоксидол (10 мг/кг). Животным второй опытнойсерии (n=12) в послеоперационном периоде проводили антигипоксантную терапию ремаксола (15 мл/кг).Результаты и их обсуждение Полученные в ходе выполнения исследования научные данные свидетельствуют об опреде-ленной «изолированности» формирования дефицита энергии и развития процессов перекисного окисления липидов. Вос-становление тканевого дыхания в поджелудочной железе не снижает интенсивности процессов перекисного окислениялипидов.Выводы Интенсивность перекисного окисления липидов в ткани поджелудочной железы лимитируется другими, дополни-тельными механизмами, исключающими нарушение энергетического статуса ткани.Ключевые слова Острый панкреатит, антиоксидант, антигипоксант, тканевое дыхание, перекисное окисление липидов,механизмы влияния

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Лихман, В. М., А. О. Меркулов, О. М. Шевченко, С. В. Ткач, Д. О. Мирошниченко, Є. О. Білодід, Н. В. Бацман, and К. М. Яцько. "Діагностичні критерії гострого деструктивного панкреатиту." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 3 (December 3, 2021): 23–29. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.3.12535.

Full text

Abstract:

Мета роботи: дослідження білків гострої фази у крові хворих на гострий панкреатит різного ступеня тяжкості. Матеріали і методи. В основу дослідження покладено результати обстеження 88 хворих із гострим панкреатитом різного ступеня тяжкості, які перебували на лікуванні в клініці Інституту загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМНУ, м. Харків, а також 45 донорів (контрольна група). Результати досліджень та їх обговорення. Проводили визначення активності сироваткових ензимів у динаміці гострого деструктивного панкреатиту. Верифікацію показників проводили перед операцією й після операційного лікування в динаміці, а також перед повторною операцією і після неї у динаміці. Маркери тканинної деструкції можуть одночасно слугувати індикаторами тяжкості запального процесу в підшлунковій залозі й визначати якість проведеного операційного втручання. У порядку обговорення та порівняння з роботами інших авторів можна встановити доведену діагностичну цінність феритину та лактоферину як маркерів гострого деструктивного процесу підшлункової залози на підставі достовірного підвищення їх рівня в сироватці крові й ексудатах хворих. Виявлені зміни концентрації клініко-лабораторних показників альфа-2-макроглобуліну, лактоферину, С-реактивного білка, феритину в сироватці крові корелюють зі ступенем запальних процесів і гнійно-деструктивних змін у підшлунковій залозі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Potochylova, Viktoriia, Valeryii Voitsekhovskyi, and Andrii Islamov. "Чутливість до антибактеріальних препаратів факультативно-анаеробних мікроорганізмів, виділених від хворих із гострим некротичним панкреатитом." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 8(381) (February 15, 2019): 5–10. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2018-381-5-10.

Full text

Abstract:

Вивчення видового складу та чутливості до антимікробних препаратів факультативно-анаеробних мікроорганізмів у хворих на гострий некротичний панкреатит. Ідентифікацію мікроорганізмів та визначення їх чутливості до антибіотиків методом серійних розведень проводили на мікробіологічному аналізаторі VITEK 2 compact 15 (Франція), а також і диско-дифузійним методом. Виділені із гною штами перевіряли на чутливість до таких антибіотиків, як гентаміцин, лінезолід, ципрофлоксацин, амікацин, нетілміцин, азтреонам, фосфоміцин, тейкопланін, ванкоміцин, тійгециклін, левофлоксацин, тетрациклін, офлоксацин, іміпенем, меропенем, піперацилін/тазобактам, ампіцилін, цефтріаксон, цефподоксім, доксіциклін, колістин, цефепім, цефтазидім, тобраміцин. Під час дослідження зразків гною із підшлункової залози, отриманих із допомогою ендоскопа, у процесі та після оперативних утручань і санації черевної порожнини у хворих із гострим некротичним панкреатитом виділено різноманітну факультативно-анаеробну мікрофлору. Для виділення факультативно-анаеробних мікроорганізмів використовували селективні й елективні поживні середовища, робили висів за методом Голда. Для накопичення біомаси застосовували цукровий бульйон, із якого кожні 24 години робили пересів на пластинчасті поживні середовища. Інкубація факультативних анаеробів проводилася в термостаті при температурі 37°С 24 години. Під час ендоскопічного дослідження грампозитивну флору виділяли у 27,89 % випадків, у процесі та після оперативних утручань і при санаціях черевної порожнини у 27,36 % випадків. Під час ендоскопічного дослідження грамнегативну флору виділяли у 21,05 % випадків, під час та після оперативних утручань і при санаціях черевної порожнини – у 23,7 % випадків. У зв’язку з тим, що в протоколах надання медичної допомоги в розділі «Діагностична програма» не передбачено проведення мікробіологічних досліджень і визначення чутливості до антибіотиків у виділених штамів, а щодо деяких рекомендованих антибіотиків право вибору антибіотика належить лікарю, збільшення досвіду стосовно резистентності мікроорганізмів сприятиме покращенню тактики лікування гнійного некротичного панкреатиту. Проведені дослідження підтверджують розповсюдження множинної антибіотикорезистентності серед виділених штамів. Установлено, що в мікрофлори, виділеної у хворих на ГНП, найбільший відсоток таких чутливих штамів, як тейкопланін, цефамандол, колістин, лінезолід, ванкоміцин, тайгециклін. Отримані результати досліджень можуть бути використані в подальшому для вдосконалення тактики лікування хворих на гострий некротичний панкреатит.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Литвинова, М. М., К. Ф. Хафизов, К. А. Никольская, Л. В. Винокурова, Е. А. Дубцова, А. Д. Мацвай, М. Г. Ипатова, А. И. Хавкин, Т. Ф. Мухина, and Д. С. Бордин. "Clinical and genetic characteristics of chronic pancreatitis in patients under 20 years old." Nauchno-prakticheskii zhurnal «Medicinskaia genetika», no. 8(217) (August 31, 2020): 80–82. http://dx.doi.org/10.25557/2073-7998.2020.08.80-82.

Full text

Abstract:

Хронический панкреатит (ХП) представляет собой актуальную проблему современной медицины. При проявлении ХП у детей заболевание протекает особенно тяжело и часто требует хирургического лечения. В России работ по выявлению генетических причин панкреатита крайне мало. Еще меньше данных о влиянии генетических факторов на риск развития панкреатита у детей. В настоящей работе с помощью технологии массового параллельного секвенирования проведено генотипирование 25 больных ХП с манифестацией заболевания до 20 лет. Секвенировалась кодирующая последовательность генов SPINK1 и PRSS1. В группе обследуемых выявлено 11 носителей мутаций анализируемых генов, что составляет 44% от общего числа больных. Установлен спектр мутаций и особенности клинического течения ХП у лиц моложе 20 лет в России. Выявление молекулярно-генетической причины ХП позволяет прогнозировать характер течения заболевания и проводить профилактику болезни у ближайших родственников больного. Chronic pancreatitis (CP) is an urgent problem of modern medicine. If CP manifests in childhood, the course of the disease is particularly severe and often requires surgical treatment. In Russia there are few investigations of the genetic causes of pancreatitis. There is even less data on the influence of genetic factors on the pancreatitis development in children. In this study we performed genotyping of 25 CP patients with a clinical manifestation of the disease at the age under 20 years old. Genetic analysis was carried out by Next Generation Sequencing (NGS). All coding regions of the SPINK1 and PRSS1 genes were analyzed. Mutations of the mentioned genes were found in 11 patients (44%). The spectrum of mutations and the clinical course of CP in Russian individuals younger than 20 years old have been established. The identification of the molecular genetic cause of CP helps to predict the severity of the disease and to prevent the disease in the relatives of the patient.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Babinets, L. S., and Z. Ya Onufryk. "ВПЛИВ КУРІННЯ НА ЗАГАЛЬНОКЛІНІЧНІ ТА БІОХІМІЧНІ ПАРАМЕТРИ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ХРОНІЧНИМ ПАНКРЕАТИТОМ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (February 12, 2021): 23–29. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i4.11753.

Full text

Abstract:

РЕЗЮМЕ. Хронічний панкреатит (ХП) у курців спостерігається в 2 рази частіше, ніж у некурців, а ризик розвитку захворювання зростає залежно від кількості викурених сигарет. Мета – дослідити вплив куріння на основні загальноклінічні та біохімічні параметри та показники ендотоксикозу в пацієнтів із хронічним панкреатитом. Матеріал і методи. Обстежено 64 амбулаторних пацієнти поза загостренням: 21 – з ізольованим ХП і 43 – із ХП на тлі супутнього куріння. Діагноз встановлювали за загальноприйнятим методом, анамнез куріння розраховували в одиницях «пачки-роки» (одна пачка складала 20 цигарок). Параметри загальноклінічного і біохімічного аналізу крові визначали за загальноприйнятими у клініці методиками. Оцінку ендогенної інтоксикації (ЕІ) проводили за рівнями молекул середньої маси (МСМ1 і МСМ2), рівнем ЕІ (РЕІ), а також вмістом циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) у сироватці крові. Результати. Куріння негативно впливало на клінічний перебіг хронічного панкреатиту поза загостренням за рахунок наявності проявів диспепсичного (на 14,4 %), больового (на 7,5 %) і астено-невротичного (на 31,1 %) синдромів у більшої кількості пацієнтів-курців, порівняно некурцями (p<0,05). Поєднання ХП і куріння сприяло поглибленню анемічного синдрому (наявність анемії 88,37 % у групі курців проти 71,42 % у групі некурців; латентної анемії – відповідно 34,88 % проти 23,80 %; легкого ступеня – 41,86 % проти 47,61 %; середнього ступеня – 11,63 % у групі курців при відсутності такої у групі некурців) і виснаженню вісцерального пулу білка за показником загального білка, а також більшій інтенсивності запального процесу у ПЗ за вмістом амілази у крові, порівняно з аналогічними параметрами пацієнтів-некурців. Висновки. Встановили вірогідно вищий рівень ендогенної інтоксикації пацієнтів з хронічним панкреатитом стосовно групи контролю (на 60,71 % – у некурців і на 102,19 % – у курців), вищий вміст МСМ1 стосовно групи здорових у групі курців проти такого у некурців – на 42,46 % проти 30,20 %, а також вищий рівень циркулюючих імунних комплексів у групі курців проти такого у некурців (р<0,05). Це довело ускладнювальний вплив куріння на перебіг хронічного панкреатиту, а також глибину загальноклінічних і біохімічних лабораторних параметрів і показників ендотоксикозу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Ярешко, В. Г., Ю. О. Міхеєв, В. Д. Скрипко, and О. Ф. Шпиленко. "Хірургія біліарних стриктур при хронічному панкреатиті." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 4 (February 18, 2022): 65–71. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.4.12479.

Full text

Abstract:

Мета роботи: визначити оптимальні терміни виконання операції для профілактики біліарної стриктури при хронічному панкреатиті, оптимальний вид втручання на жовчних протоках, оптимальну комбінацію операції на жовчних протоках та на підшлунковій залозі, встановити показання для останніх. Матеріали і методи. Ретроспективний аналіз історій хвороби пацієнтів, оперованих із діагнозом хронічний панкреатит з 2001 до 2020 р. Біліарні стриктури діагностували при механічній жовтяниці та при дилатації гепатикохоледоха ≥10 мм. Біліарні стриктури підтверджували за допомогою інтраопераційної холангіографії. Виконували холедоходуоденостомію, гепатикоентеро-, холедохоентеростомію, трансдуоденальну папілосфінктеротомію, дуоденозберігальні резекції головки підшлункової залози. Ефективність операцій оцінена за відсутністю холангіту/механічної жовтяниці при спостереженні. Статистичний аналіз виконували з допомогою IBM SPSS Version27. Для аналізу категоріальних даних застосовували χ² Пірсона, точний критерій Фішера. Рівень статистичної значущості встановлено на рівні p<0,05. Результати досліджень та їх обговорення. Відсутність рецидиву біліарних стриктур спостерігали у 85,7 % пацієнтів. Рецидив біліарних стриктур (холангіт/жовтяниця) спостерігали у 8 пацієнтів (14,3 %). Ознаки рецидиву виявлено: в групі, де використовували трансдуоденальну папілосфінктеротомію у 33,3 %, у 16,7 % пацієнтів з холедоходуоденостомію, у 9,7 % хворих з дуоденозберігальними резекціями головки підшлункової залози. Щодо останніх, то цим хворим резекційну декомпресію доповнювали фенестрацією холедоха в резекційну порожнину. Біліарні стриктури спостерігали у 18,8 % пацієнтів із тривалістю симптомів до 3 років та у 33,8 % – більше 3 років.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Сірчак, Є. С., В. Є. Барані, В. Ю. Коваль, and З. Й. Фабрі. "Клінічні особливості ураження підшлункової залози у хворих на цукровий діабет та хронічний панкреатит." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 60, no. 2 (December 31, 2019): 63–67. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2019.60.63-67.

Full text

Abstract:

Вступ. Цукровий діабет (ЦД) – найнебезпечніший виклик людству в XXI столітті. Патології підшлункової залози, у тому числі хронічний панкреатит (ХП), за темпами розповсюдження, відсотком хворих, котрі тимчасово, а то й постійно втратили працездатність, без перебільшення також можна віднести до вагомих медико-соціальних проблем сучасності. Мета дослідження: визначити клінічні особливості ураження підшлункової залози при хронічному панкреатиті у хворих на цукровий діабет 1 та 2 типів. Матеріали та методи. Обстежено 84 хворих на ЦД та ХП. Хворих розподілено на 2 групи: в І групу увійшло 40 хворих на ЦД 1 типу, а ІІ груп склали 44 пацієнти на ЦД 2 типу. Усім обстеженим пацієнтам проведено загальноклінічні, антропометричні, інструментальні та лабораторні методи дослідження. Результати досліджень та їх обговорення. У всіх хворих на ЦД клінічно спостерігаються зміни з боку органів травлення. У пацієнтів І групи переважали прояви кишкової диспепсії, а у хворих ІІ групи – скарги, характерні для біліарної диспепсії. У 57,5 % хворих І та у 63,6 % хворих ІІ групи визначали больовий синдром. У групі хворих з ЦД 1 типу переважали пацієнти з нормальною вагою тіла та дефіцитом маси тіла (45,0 % та 35,0 % обстежених відповідно – р<0,01), тоді як серед пацієнтів з ЦД 2 типу – особи з ожирінням І ст. та надмірною вагою тіла (38,6 % (р<0,01) та 31,5 % (р<0,05) обстежених відповідно). Висновки. 1. Клінічні ураження ПЗ у хворих на ЦД 1 типу та ХП проявляється ознаками кишкової диспепсії (проноси, поліфекалія, метеоризм) та вираженими спастичними болями періодичного характеру. 2. У хворих на ЦД 2 типу та ХП ураження підшлункової залози у переважної більшості випадків проявляється диспептичними розладами (нудота, блювання, гіркота у роті) на фоні постійного, ниючого болю у верхніх відділах черева. 3. При оцінці вгодованості в групі хворих на ЦД 1 типу та ХП переважають пацієнти з нормальною вагою та дефіцитом маси тіла, тоді як серед хворих з ЦД 2 типу та ХП – особи з ожирінням І ст. та надмірною вагою тіла. Ключові слова: цукровий діабет, хронічний панкреатит, підшлункова залоза.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Gontsaryuk, D. O., K. V. Ferfetska, F. V. Kuzik, and L. O. Pits. "АЛЕРГІЧНІ ПРОЯВИ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ПАНКРЕАТИТІ (погляд на проблему)." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (September 20, 2019): 175–79. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i2.10449.

Full text

Abstract:

РЕЗЮМЕ. Алергію раніше вважали станом, що супроводжує хронічний панкреатит, але не має загальних механізмів розвитку. Згодом було з’ясовано, що такий механізм полягає у порушенні цитокінової ланки імунного захисту та мікроциркуляції. Було показано, що довготривале порушення кровообігу може зменшувати секрецію ферментів підшлункової залози, а порушення процесів травлення, у свою чергу, підтримує поступлення алергенів у організм, тим самим вказуючи на існування певного зв’язку між алергічними процесами та патогенезом хронічного панкреатиту. Проникнення алергенів може відбуватися інгаляційним, парентеральним шляхами або через шлунково-кишковий тракт. Одним із суттєвих факторів є реактивні дискінетичні та ферментативні порушення функції печінки та жовчовивідних шляхів. Підкреслюється, що алергічний синдром при ХП реєструється у 30 % випадків проявами харчової, медикаментозної алергії (кропив’янкою, екземою, алергічними синуситами). Найчастіше ХП проявляється «еозинофільним» панкреатитом зі збільшенням еозинофілів до 30–40 %. Є симптоми, на які повинен звертати увагу лікар і пояснювати їх значення для пацієнтів. Увагу слід акцентувати на тому, що будь-які червоні плями на шкірі, свербіж після споживання певного продукту, є алергічною реакцією. Зниження артеріального тиску і тахікардію при цьому слід розцінювати як прояви алергічної реакції. Свербіж у носоротоглотці та сухий кашель, бронхоспазм є прогностично негативними ознаками алергічної реакції. Пацієнтам із ХП (особливо із зовнішньосекреторною недостатністю) слід проводити діагностику стану клітинного та гуморального імунітету, визначення продуктів, які можуть викликати харчову алергію, та обов’язково – консультації з дерматологами й алергологами з метою вирішення питання тактики та стратегії терапії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Hristich, T. N., and D. O. Hontsariuk. "ЕТІОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ, ЩО ФОРМУЮТЬ ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (October 1, 2018): 20–27. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i3.9221.

Full text

Abstract:

Хронічний панкреатит (ХП) – одне з поширених гастроентерологічних захворювань, яке становить близько 8–10 % у структурі усіх захворювань органів травлення. Нерідко це захворювання діагностують пізно (алкогольної природи – до 30 місяців, іншої етіології – до 60 місяців від початку розвитку захворювання). За останні роки збільшилася частота захворювання на ХП, який супроводжується структурними змінами, що призводить до екзо- та ендокринної недостатності ПЗ, характеризується значним погіршенням якості життя і достатньо високим ризиком розвитку цукрового діабету й пухлин підшлункової залози. Через 10 років після встановлення діагнозу ХП приблизно 25 % пацієнтів змушені залишити свою професійну діяльність або стають інвалідами. При цьому розвивається зовнішньосекреторна недостатність ПЗ, страждає травлення завдяки формуванню мальдигестії (синдром порушеного перетравлювання) та мальабсорбції (синдром зниженого всмоктування). Знання етіологічних чинників (куріння, алкоголізм, інфекційні, вірусні, гельмінтозні чинники, спадковість, метаболічний синдром, ендокринні захворювання, холелітіаз, хронічна ниркова недостатність тощо) при цьому мають значення не тільки для діагностики, але й для перебігу, диференційного діагнозу, лікування, реабілітаційних заходів та прогнозу перебігу захворювання.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Dronov, О. І., І. О. Коvalska, К. О. Zadorozhna, and А. І. Gorlach. "ВПЛИВ ОЖИРІННЯ НА ПЕРЕБІГ ТА ПРОГНОЗ ГОСТРОГО ПАНКРЕАТИТУ." Klinicheskaia khirurgiia, no. 11 (November 20, 2017): 9. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.11.09.

Full text

Abstract:

Вступ. Ожиріння є фактором ризику виникнення гострого панкреатиту (ГП). Сьогодні аналіз несприятливого впливу ожиріння на тяжкість перебігу та прогноз ГП не застосовують на практиці для прогнозування та оптимізації лікувальної тактики. Мета дослідження: проаналізувати вплив індивідуальних параметрів ожиріння на тяжкість перебігу ГП. Матеріали і методи. Проведений проспективний аналіз результатів лікування 30 хворих з приводу ГП. Досліджене співвідношення індивідуальних параметрів ожиріння за даними комп’ютерної томографії (КТ) та тяжкості перебігу ГП, його локальних та системних ускладнень. Результати. Найбільш значуща кореляція встановлена між площею вісцерального жиру і електронним індексом маси тіла (еІМТ) та тяжкістю синдрому поліорганної недостатності (СПОН), тривалістю SIRS (systemic inflammatory response syndrome), тяжкістю локальних ускладнень за шкалою Balthazar. На основі результатів кореляційного аналізу відзначено, що найбільше на тривалість лікування хворих у стаціонарі впливали тривалість SIRS, тяжкість СПОН, КТ індекс тяжкості за Balthazar. На основі мультиваріантного аналізу, єдиним параметром, що впливає на тривалість лікування хворого у стаціонарі, є тривалість SIRS, решта параметрів, в тому числі індивідуальні параметри ожиріння, на цей показник не впливали. У хворих при ожирінні достовірно частіше виявляли інфікування скупчень рідини в поєднанні з інфікуванням вогнищ некрозу порівняно з такими у хворих за збільшеної та нормальної маси тіла, проте, у них частіше спостерігали формування псевдокіст підшлункової залози (р < 0,05). При дослідженні інфікування скупчень рідини і вогнищ некрозу достовірно частіше інфікування спостерігали у хворих при ожирінні. У пацієнтів при ожирінні спостерігали більш раннє інфікування скупчень рідини і вогнищ некрозу (p = 0,006). Висновки. Ожиріння є фактором, що впливає на тяжкість перебігу ГП, частоту локальних і системних ускладнень. Ключові слова: гострий панкреатит; ожиріння; ускладнення; синдром системної запальної відповіді; поліорганна недостатність.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Babinets, L. S., Yu Ya Kotsaba, and I. M. Halabitska. "ВПЛИВ ЗОВНІШНЬОСЕКРЕТОРНОЇ ФУНКЦІЇ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ ТА ІНШИХ ПАРАМЕТРІВ НА ТРОФОЛОГІЧНИЙ СТАТУС ПАЦІЄНТІВ ІЗ ХРОНІЧНИМ ПАНКРЕАТИТОМ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (April 22, 2019): 14–16. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i1.10041.

Full text

Abstract:

Трофологічна недостатність, що розвивається у хворих на хронічний панкреатит, за своєю природою є полінурієнтною, тобто виникає дефіцит як макро- (білків, жирів, вуглеводів), так і мікрокомпонентів (вітамінів та деяких хімічних елементів) у різних співвідношеннях. Мета – оцінити взаємозалежність між показниками трофологічного статусу та основними характеристиками захворювання у хворих на хронічний панкреатит. Матеріал і методи. Обстежено 115 пацієнтів з хронічним панкреатитом. Серед них було 75 жінок і 40 чоловіків, середній вік хворих складав (52,4±3,2) роки, середня тривалість хвороби – (12,8±3,1) роки. Результати. За даними кореляційно-регресійного аналізу було доведено, що вік пацієнтів, тривалість захворювання, функціональна здатність підшлункової залози за значенням рівня фекальної α-еластази та її структурний стан за результатами УЗД (вираженими в балах) і еластографії є предикторами формування та прогресування анемії, гіпопротеїнемії та вітамінної недостатності у хворих на хронічний панкреатит. Висновки. Врахування вищеперерахованих факторів у клінічній практиці є важливим і впливає на результат лікування.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Sukhodolia, A. I., S. A. Sukhodolia, V. P. Mosiychuk, and M. V. Makohonskyi. "Хронічний панкреатит та цукровий діабет - предиктори розвитку раку підшлункової залози." Klinicheskaia khirurgiia 86, no. 4 (June 12, 2019): 67–71. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2019.04.67.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Khomiak, A. "Парадуоденальний (groove) панкреатит: сучасний погляд на діагностику та хірургічне лікування." Klinicheskaia khirurgiia 86, no. 8 (August 29, 2019): 76–80. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2019.08.76.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Sirchak, Ye S., S. M. Opalenyk, and N. Yu Kurchak. "ОСОБЛИВОСТІ БІОІМПЕДАНСОМЕТРІЇ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ ТА АТЕРОСКЛЕРОЗ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (April 25, 2019): 121–24. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i1.10061.

Full text

Abstract:

У статті описано та проаналізовано результати біоімпедансометрії у хворих на хронічний панкреатит та атеросклероз. Мета – дослідити особливості біоімпедансометрії у хворих на хронічний панкреатит (ХП) та атеросклероз. Матеріал і методи. У дослідження включено 60 хворих на ХП віком від 40 до 60 років. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб віком від 40 до 60 років. Залежно від наявності порушень у ліпідограмі всіх хворих було поділено на дві групи. До першої увійшли 28 хворих на ХП без атеросклеротичних змін, до другої – 32 хворих на ХП й атеросклероз. Всім пацієнтам було проведено дослідження ліпідного спектра крові з визначенням рівня загального холестерину плазми крові (ЗХ), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) і ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), коефіцієнта атерогенності (КА). Крім того, всім хворим було проведено біоімпедансне дослідження складу тіла з визначенням рівня жирової, м'язової, кісткової маси, рідини в організмі та обчисленням індексу маси тіла (ІМТ). Для інтерпретації результатів дослідження всіх хворих було поділено за статтю на підгрупи. Результати. Отримані результати вказують на те, що у хворих на ХП та атеросклероз навіть при нормальному показнику ІМТ спостерігається ожиріння за результатами біоімпедансного дослідження складу тіла, що супроводжується тяжчим перебігом захворювання та несприятливим прогнозом. Тому до комплексу заходів із діагностики ХП необхідно включати не тільки визначення показників ліпідного обміну та ІМТ, а й дослідження складу тіла. Висновки. В ході дослідження було виявлено дефіцит маси тіла за результатами біоімпедансного обстеження та ІМТ у хворих на хронічний панкреатит без атеросклеротичних змін. У хворих на хронічний панкреатит та атеросклероз було встановлено «приховане» ожиріння за результатами біоімпедансометрії при нормальному значенні ІМТ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Boyko, V. V., and K. V. Gorbenko. "Патогенетична роль гіпертригліцеридемії в ускладненнях післяопераційного періоду у хворих з ушкодженнями підшлункової залози." EMERGENCY MEDICINE, no. 1.56 (January 1, 2014): 44–46. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.1.56.2014.82814.

Full text

Abstract:

Проаналізовані результати лікування 100 постраждалих з ушкодженням підшлункової залози. Визначена динамічна характеристика тригліцеридемії у постраждалих із наявністю та відсутністю посттравматичного панкреатиту. Доведена значущість гіпертригліцеридемії як додаткового фактора ризику розвитку посттравматичного панкреатиту.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Осадчук, Д. В., and А. В. Чорномидз. "ДОСВІД ЛІКУВАННЯ ГОСТРОГО ДЕСТРУКТИВНОГО ПАНКРЕАТИТУ." Bukovinian Medical Herald 20, no. 2 (78) (June 30, 2016): 235–40. http://dx.doi.org/10.24061/2413-0737.xx.2.78.2016.115.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Измайлова, Александра Сергеевна. "Основные аспекты диагностики хронического панкреатита." Естественные и Технические Науки, no. 04 (2020): 190–93. http://dx.doi.org/10.37882/2223-2966.2020.04.18.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Василюк, С. М., А. Г. Шевчук, В. В. Іванина, В. І. Гудивок, А. І. Гуцуляк, and В. С. Осадець. "Хірургічне лікування гострого біліарного панкреатиту." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 57, no. 1 (June 21, 2018): 26–30. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2018.57.26-30.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Tsiuk, I. I., T. M. Harashchuk, and I. Z. Yatskiv. "Кишкова кровотеча як ускладнення панкреатиту." EMERGENCY MEDICINE, no. 4.67 (July 17, 2015): 113–17. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.4.67.2015.78509.

Full text

Abstract:

У статті наведено випадок товстокишкової кровотечі як ускладнення хронічного алкогольного панкреатиту в молодого чоловіка. На нашу думку, патологічний процес перебігав так: хронічна алкогольна інтоксикація, куріння — розвиток хронічного панкреатиту — псевдокіста головки підшлункової залози — кровотеча в просвіт кісти — розрив псевдокісти підшлункової залози — кровотеча між листками очеревини та в позаочеревинний простір — утворення нориці в брижі товстого кишечника — перфорація стінки попереково-ободової кишки — масивна кровотеча в просвіт товстого кишечника — летальний кінець.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

Datsiuk, O. I., and N. V. Tytarenko. "Систематичний огляд досліджень режимів інфузійної терапії в комплексі лікування гострого панкреатиту." EMERGENCY MEDICINE, no. 7.70 (November 7, 2015): 31–34. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.7.70.2015.78721.

Full text

Abstract:

Інфузійна терапія є наріжним каменем лікування гострого панкреатиту в ранній фазі. Основною метою останньої повинно бути запобігання локальній та системній відповіді на медіатори запалення або зведення її до мінімуму. Проте на сьогодні немає консенсусу щодо об’єму, швидкості, типу та кінцевих точок стартової рідинної ресусцитації. У цій статті наведений огляд результатів рандомізованих та обсерваційних досліджень тактичних підходів щодо проведення інфузійної терапії в комплексі лікування гострого панкреатиту. У цьому огляді основна увага приділяється обґрунтуванню оптимальної кількості та швидкості інфузії в ранній фазі гострого панкреатиту.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Никитина, Е. В., and Г. В. Илюкевич. "Renal Replacement Technologies in the Intensive Care of Patients with Acute Necrotizing Pancreatitis." Хирургия. Восточная Европа, no. 4 (December 31, 2021): 460–69. http://dx.doi.org/10.34883/pi.2021.10.4.014.

Full text

Abstract:

В настоящее время высокий уровень летальности при остром панкреатите связан с увеличением доли деструктивных форм заболевания. В современной клинической практике наряду с традиционными методами интенсивной терапии, направленными на ключевые факторы патогенеза, применяются и новые подходы, в частности заместительная почечная терапия (ЗПТ). В представленном обзоре рассмотрены современные представления о месте ЗПТ в интенсивной терапии острого некротизирующего панкреатита (ОНП). Показано, что у пациентов с полиорганной дисфункцией раннее применение методов ЗПТ своевременно купирует эндогенную интоксикацию и гипоксию, тем самым снижая вероятность их прогрессирования и уровень летальности. До сих пор в литературе нет единого мнения о стратегии применения ЗПТ у пациентов с ОНП. Результаты многочисленных исследований весьма противоречивы. Отсутствует единое мнение по поводу показаний к началу проведения ЗПТ, длительности и завершению процедуры. Дискутабельными остаются вопросы о преимуществах одного вида продленной ЗПТ над другим, выбора режима и критериев оценки эффективности, нет также общей стратегии проведения продленной ЗПТ. Анализ имеющихся литературных данных показал необходимость продолжения дальнейших исследований с целью оценки возможностей и эффективности использования почечно-заместительных технологий в интенсивной терапии пациентов с тяжелым течением острого панкреатита. Currently, a high mortality rate in acute pancreatitis is associated with an increase in the proportion of destructive forms of the disease. In modern clinical practice, along with traditional methods of intensive therapy aimed at key factors of pathogenesis, new approaches are also used, in particular, renal replacement therapy (RRT). The present review examines the current understanding of the place of RRT in the intensive care of acute necrotizing pancreatitis (АNP). It has been shown that in patients with multiple organ dysfunction, the early use of RRT methods timely stops endogenous intoxication and hypoxia, thereby reducing the likelihood of their progression and the level of mortality. Until now, there is no consensus in the literature on the strategy of using RRT in patients with АNP. The results of numerous studies are very contradictory. There is no consensus on the indications for the start of the RRT, the duration and completion of the procedure. Questions about the advantages of one type of extended RRT over another, the choice of the mode and criteria for evaluating the effectiveness remain debatable, there is also no general strategy for conducting an extended RRT. The analysis of the available literature data has shown the need to continue further studies in order to assess the possibilities and effectiveness of using renal replacement technologies in intensive care of patients with severe acute pancreatitis.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Maksymiuk, V. V. "Сучасні підходи до діагностики, прогнозування перебігу та лікування гострого некротичного панкреатиту." EMERGENCY MEDICINE, no. 7.62 (October 1, 2014): 84–87. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.7.62.2014.84151.

Full text

Abstract:

У статті наведені сучасні принципи діагностики та лікування гострого некротичного панкреатиту. У разі розвитку дуже тяжкого клінічного перебігу гострого некротичного панкреатиту та ферментного шоку рекомендована рання первинна внутрішньовенна інфузія розчину Гекотон®, що дозволяє забезпечувати досягнення швидкого та стабільного волемічного ефекту.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Панкреатин'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles