Journal articles on the topic 'Оцінка екологічної безпеки'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Оцінка екологічної безпеки.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Оцінка екологічної безпеки.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
КЛИМЕНКО, Олександр, Людмила КЛИМЕНКО, and Людмила КОРНІЙКО. "АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА БІОСФЕРОЦЕНТРИЧНОГО СКЛАДНИКА ЕКОБЕЗПЕКИ СЕЛІТЕБНИХ ТЕРИТОРІЙ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ." Проблеми хімії та сталого розвитку, no. 4 (January 19, 2022): 30–38. http://dx.doi.org/10.32782/pcsd-2021-4-5.
Full textAbstract:
У статті розглянуто питання оцінки стану екологічної безпеки селітебних територій Рівненської області. Аналіз останніх досліджень показує, що екологічна безпека формується під дією екологічних, соціально-економічних та техногенних факторів. Оцінено біосфероцентричний складник екологічної безпеки селітебних територій Рівненської області. Оцінку біосфероцентричного складника екологічної безпеки проводили із використанням методики З.В. Герасимчук та А.О. Олексюк. Розрахунок цього складника екологічної безпеки рекомендується здійснювати за двома типами показників: дестимуляторів, за якими перевищення фактичних даних над мінімальними негативно відображається на рівні екологічної безпеки, та стимуляторів, за якими перевищення фактичних даних над максимальними є сприятливими для екологічної безпеки регіону. У біосфероцентричному блоці проаналізуємо показники антропогенного впливу на природне середовище через формування скидів, викидів та відходів. Біосфероцентричний складник екологічної безпеки містить показники сумарних викидів забруднювальних речовин, щільності викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря, споживання свіжої води, частини забруднених зворотних вод у загальному обсязі скидання, утворення відходів І–ІІІ класів небезпеки у спеціально відведених місцях. Інтегрований показник екологічної безпеки біосфероцентричної складової Рівненської області оцінюється такими трьома станами, як екологічна небезпека (5 районів), екологічна загроза (9 районів) та екологічний ризик (2 райони). Проведено кластерний аналіз, у результаті якого встановлено групування показників біосфероцентричного складника у 3 субкластери. Установлено, що на селітебні території Рівненської області відбувається значне антропогенне навантаження на природне середовище. Це в майбутньому значно негативно вплине як на показники якості довкілля, так і на якість життя людини. З огляду на це, для забезпечення екологічної безпеки території необхідно формувати основні та допоміжні стратегії, які будуть залежати від стану екологічної безпеки та фінансових можливостей регіону.
2
Юрків, Н. М., І. І. Дідович, and Е. А. Кульчицька. "Методика розрахунку рівня екологічної безпеки експортної діяльності лісогосподарських підприємств." Scientific Bulletin of UNFU 31, no. 1 (February 4, 2021): 62–67. http://dx.doi.org/10.36930/40310110.
Full textAbstract:
Проаналізовано та обґрунтовано поняття еколого-безпечного експортного виробництва лісогосподарських підприємств, як такого, за якого фінансові надходження від реалізації експортної продукції є на рівні, що дає змогу відшкодовувати витрати на виробництво і реалізацію цієї продукції, витрати на відтворення лісу і на відновлення корисних соціальних та екологічних функцій лісу, які внаслідок вирубок понесли відповідні втрати. Встановлено, що для забезпечення екологічно безпечного функціонування лісових екосистем у процесі експортної діяльності лісогосподарських підприємств фінансові надходження від реалізації експортної продукції повинні повністю компенсувати виробничі втрати (вилучені деревинні ресурси), а також втрати соціальних і екологічних функцій лісу. Систематизовано еколого-економічні фактори, які впливають на безпеку експортної діяльності лісогосподарських підприємств, а також проаналізовано величину і характер цього впливу. Запропоновано та обґрунтовано методику оцінювання рівня екологічної безпеки експортної діяльності, яка базується на розрахунку коефіцієнта рівня екологічної безпеки підприємства. Ця методика передбачає здійснення комплексного оцінювання безпеки експортної діяльності показниками, що враховують ступінь екологічної загрози від виробничого навантаження на лісові екосистеми в процесі виробництва лісопродукції на експорт і ступінь навантаження від експортної діяльності на соціальні та екологічні функції лісу. Запропонована методика розрахунку рівня екологічної загрози від експортної діяльності лісогосподарських підприємств з урахуванням впливу зазначених факторів дає змогу оцінити стан еколого-економічної безпеки експортної діяльності цих підприємств. Така оцінка слугуватиме передумовою для розроблення та прийняття підприємством необхідних управлінських рішень для підвищення ефективності експортної діяльності на засадах сталого розвитку. Запропоновану методику можна використати для оцінювання стану еколого-економічної безпеки експортної діяльності підприємств суміжних галузей національного господарства для прийняття ними адекватних управлінських рішень.
3
Yakymchuk, A. Yu, O. L. Kardash, and O. F. Yakymchuk. "ОЦІНЮВАННЯ СТАНУ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ НА ОСНОВІ ТАКСОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, no. 90 (October 2, 2020): 260. http://dx.doi.org/10.31713/ve2202024.
Full textAbstract:
Концепція сталого розвитку ґарантує безпечне для життя і здоров’я населення навколишнє середовище. Оцінка стану навколишнього середовища підтверджується аналізом фактичних показників екологічної безпеки, що проведено у даному науковому дослідженні. Особлива увага відведена таким важливим показникам екологічної безпеки, як лісовідновлення, впровадження ресурсозберігаючих, маловідходних, безвідходних інновацій промисловими підприємствами України, витрати на збереження біорізноманіття і середовища існування, тощо. Запропоновано шляхи усунення недоліків у методиці оцінки рівня екологічної безпеки України. Проаналізовано стан екологічної безпеки у країнах Європейського Союзу та визначено нові тенденції її удосконалення на національному рівні відповідно до концепції сталого розвитку. Здійснено аналіз основних індикаторів екологічної безпеки, задля приведення індикаторів до безвимірності проведено їх стандартизацію з урахуванням характеру їхнього впливу на інтегральний індикатор безпеки, розраховано таксономічний показник рівня екологічної безпеки, який комплексно характеризує вплив змін значень індикаторів на сукупний стан економічної безпеки України. У даній статті розглянуто перспективи підвищення рівня екологічної безпеки України відповідно до європейських нормативів і стандартів.
4
Levytska, S. O. "ЕКОНОМІЧНА ВИГОДА АКТИВІВ В ТРАНЗАКЦІЯХ СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНОГО БІЗНЕСУ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 3, no. 91 (December 20, 2020): 111. http://dx.doi.org/10.31713/ve3202011.
Full textAbstract:
Метою дослідження є: узагальнення на основі міжнародної та вітчизняної практики розвитку бізнесу факторів впливу на оцінку економічної вигоди активів підприємств з урахуванням вимог щодо соціально-економічної та екологічної збалансованості бізнесу; визначення та обґрунтування методичних та організаційних підходів щодо ідентифікації варіативних форм економічної вигоди, її оцінки. Підтверджено, що міжнародна практика підприємництва, враховуючи суспільну корисність бізнесу, виокремлює підвищення впливу на оцінку корисності підприємства результативність вирішення ним питань соціального забезпечення та екологічної безпеки як на рівні своєї діяльності, безпосередньо, так і в регіональному масштабі. Зазначене суттєво міняє роль і доповнює зміст поняття «економічна вигода»: оцінка потребує перегляду з урахуванням використання активу; серед елементів оцінки, крім економічних фінансових показників, з’являються нефінансові – якісні, що в цілому підвищує достовірність облікової інформації. Досліджено альтернативні форми економічної вигоди від використання виробничих ресурсів зарезультатами транзакцій вітчизняних підприємств в контексті політики збалансованого ведення бізнесу. Наведено міжнародну практику визначення фінансових результатів діяльності суб’єктів на основі аналітичного обліку елементів оцінки економічної вигоди, враховуючи їх вплив на вирішення питань економічного розвитку, соціального захисту та екологічної безпеки. В роботі уточнено критерії оцінки економічної та соціально-економічної вигоди, соціального ефекту. Зазначене уможливить проведення результативного стратегічного планування як розрахунково-платіжної дисципліни, так і розвитку бізнесу на перспективу, що, безперечно, позитивно вплине на поступальний збалансований розвиток підприємництва в Україні.
5
Turlova, Yu, H. Polishchuk, L. Kozliuk, and O. Penyazkova. "Злочини проти екологічної безпеки." Nuclear and Radiation Safety, no. 2(90) (June 14, 2021): 42–51. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2021.2(90).05.
Full textAbstract:
Метою статті є визначення низки загальних ознак і рис, які дозволять виокремити злочини проти екологічної безпеки у відносно самостійну групу для їх дослідження та систематизації.
Методологічну основу дослідження становить система загальнонаукових методів і підходів, що забезпечили об’єктивний аналіз досліджуваного предмета.
Доведена ієрархічність досліджуваної системи, тобто наявність підпорядкованих підсистем, а також той факт, що система злочинів проти екологічної безпеки являє собою підсистему, тобто складову систему вищого рівня – системи екологічних злочинів.
Стверджується, що система кримінально-правових норм у сфері екологічної безпеки являє собою сукупність норм, що встановлюють, які саме конкретні посягання цієї категорії є злочинами, та правового інституту екологічної безпеки, до норм якого відсилають бланкетні диспозиції зазначених норм.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в статті вперше запропоновано авторський варіант системи злочинів проти екологічної безпеки, що має за рівнем локалізації узагальнений об’єкт посягання та залежно від характеру посягання може поділятись на такі категорії: злочини міжнародного характеру, що посягають на екологічну безпеку людства; злочини, які полягають у порушенні порядку здійснення оцінки впливу на довкілля, правил екологічної безпеки під час виробничої діяльності, що заподіяло (або створило небезпеку заподіяння) суттєву екологічну шкоду; злочини у сфері ядерної та радіаційної безпеки; злочини у сфері біологічної безпеки; злочини, які полягають у потуранні екологічній небезпеці, а саме невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення та приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення; злочини у сфері поводження з відходами.
Аналіз відповідних кримінально-правових норм із позиції системного підходу надали аргументи для виокремлення злочинів цієї категорії у відносно самостійну групу та обґрунтування авторського варіанта класифікації злочинів проти екологічної безпеки, що сприятиме їх комплексному дослідженню та удосконаленню.
6
Нестер, А. А. "Оцінка екологічної безпеки територій підприємств виробництва плат та гальваніки." Екологічна безпека та природокористування, no. 3/4 (24), липень - грудень 2017 р. (2017): 39–43.
Find full text
7
Писаренко, П. В., М. С. Самойлік, О. Ю. Диченко, Ю. М. Ноженко, and Ю. В. Рубан. "МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕКО-ІННОВАЦІЙ У КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 4 (December 25, 2020): 135–41. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.04.16.
Full textAbstract:
Зважаючи на те, що задача підвищення якості життя населення країни і забезпечення йому умов для здорового способу життя має найвищий державний пріоритет і включена практично у всі соці-альні розділи державних та регіональних цільових програм, шляхи її розв’язання потребують пода-льшого детального вивчення. Зокрема, зостається недостатньо глибоко дослідженою проблема вза-ємообумовленості різних процесів, пов’язаних з ринковими перетвореннями в сільській місцевості та переходом сільських населених пунктів до збалансованого і ефективного функціонування в режимі екологічно чистих поселень на основі чіткої державної інвестиційної політики в цій сфері. До того ж постає необхідність у комплексному дослідженні, яке би включало і екологічні (стан навколиш-нього середовища), і соціальні (якість життя населення), і економічні (дохід населення та країни загалом) аспекти цього питання. Тому у статті проведено еколого-економічну оцінку територій на регіональному та міжрегіональному рівні для визначення напрямів удосконалення структури і підви-щення якості життя населення з огляду використання ринкових інновацій типу екопоселень. У ро-боті запропонована модель еколого-економічної оцінки території, що відображає еколого-економічні залежності «натуральний збиток – соціально-еколого-економічні фактори» та яка є си-стемою одночасних економетричних рівнянь. На основі отриманої економіко-математичної моделі проведена узагальнююча оцінка економічного збитку за забруднення довкілля для регіонів України. Розроблена система вибору селективних збиткомінімізуючих рішень, на основі інтегральної оцінки збитку за забруднення довкілля зважаючи на економічні фактори, яка може використовуватися з погляду гармонізації інтересів екологічної та економічної безпеки з метою створення екопоселень, а також її можуть використовувати регіональні органи управлінь охорони навколишнього середови-ща, економіки як інструмент відбору найбільш пріоритетних стратегій екологічно безпечного еко-номічного розвитку територій, які дають найбільший соціально-економічний ефект.
8
Іatsyshyn, Andrii V., Oleksandr O. Popov, Volodymyr O. Artemchuk, Valeriia O. Kovach, and Iryna S. Zinovieva. "АВТОМАТИЗОВАНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ У ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ." Information Technologies and Learning Tools 72, no. 4 (September 21, 2019): 286–305. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v72i4.2993.
Full textAbstract:
Стан довкілля значною мірою залежить від компетентності фахівців у галузі екологічної безпеки, які відповідають за прийняття управлінських рішень щодо зменшення негативного впливу на природне навколишнє середовище. Тому важливим є постійне підвищення кваліфікації управлінських кадрів, зокрема щодо застосування автоматизованих системи управління екологічною безпекою. Проаналізовано закордонні та вітчизняні публікації в галузі управління екологічною безпекою за даними моніторингу. На підставі власного багаторічного досвіду роботи в галузі екологічної безпеки та на основі наукових джерел визначено, що важливими є розробка та впровадження спеціалізованих систем управління екологічною безпекою за даними моніторингу. Такі системи необхідні для: виявлення і прогнозування прихованих тенденцій і закономірностей розвитку екологічних процесів, ідентифікації раніше невідомих взаємозв'язків між екологічними параметрами і факторами впливу, розробки оптимізаційних рекомендацій у галузі екологічної безпеки, візуалізації результатів аналізу, підготовки попередніх звітів і проєктів допустимих рішень з відповідним оцінюванням тощо. Розглянуто основні принципи управління екологічною безпекою. Описано основні блоки удосконаленої системи управління екологічною безпекою за даними екологічного моніторингу, а саме: «Задачі стратегічного управління екологічною безпекою», «Бази даних та алгоритми оцінювання ситуації і прийняття управлінських рішень у галузі екологічної безпеки», «Управління даними», «Система підготовки рішень (на основі економічної оцінки «ризик-ціна-ефект»)», «Система підготовки рішень», «Інтелектуальний аналіз даних», «Система підтримки прийняття рішень (СППР)», «Задачі тактичного управління екологічною безпекою». Запропоновано удосконалену структуру автоматизованої інформаційної системи управління екологічною безпекою територій, що зазнають техногенного впливу від промислових, потенційно-небезпечних об’єктів та транспорту. Описано призначення блоків (модулів) систем і зв’язків між ними. Побудовано параметричну модель експертно-інформаційної системи, яка охоплює: базу знань, моделювання, підтримку ухвалення рішень та налаштування контрольно-вимірювального блоку. Показано, що розроблені системи забезпечують функціонування системи управління екологічною безпекою, дають змогу описувати структурні елементи та інформаційні зв’язки між ними, що підвищує оперативність опрацювання вихідних даних. Обґрунтовано шляхи застосування автоматизованої інформаційної системи управління екологічною безпекою в підвищенні кваліфікації фахівців, відповідальних за прийняття управлінських рішень у галузі екологічної безпеки. Отже, одночасно з удосконаленням складових системи управління екологічною безпекою за даними моніторингу, важливим є підвищення кваліфікації фахівців у галузі екологічної безпеки, зокрема працівників міністерств, підприємств та організацій, які відповідають за прийняття рішень щодо зменшення негативного впливу на довкілля та підготовку майбутніх фахівців у цьому напрямку.
9
БОЛОННИЙ, В. Т. "ПРАВОВА ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ТРУБОПРОВІДНОГО ТРАНСПОРТУ НАФТИ ПРИ РОЗГЕРМЕТИЗАЦІЇ ЛІНІЙНОЇ ЧАСТИНИ." Європейські перспективи, no. 2 (2020): 138–43. http://dx.doi.org/10.32782/ep.2020.2.22.
Full text
10
Кірова, М. О. "Оцінка впливу стану екологічної безпеки населення міста Києва на рівень захворюваності." Землеустрій, кадастр і моніторинг земель, no. 3 (2017): 107–16.
Find full text
11
ЧУГАЙ, Ангеліна, Галина БОРОВСЬКА, and Данило ТИМОШЕНКО. "ОЦІНКА ТЕХНОГЕННОГО ВПЛИВУ НА ПОВІТРЯНИЙ БАСЕЙН ПІВНІЧНИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ." Проблеми хімії та сталого розвитку, no. 4 (January 19, 2022): 68–73. http://dx.doi.org/10.32782/pcsd-2021-4-10.
Full textAbstract:
Проблема забруднення і техногенного впливу на повітряний басейн залишається особливо гострою для регіонів України. У роботі здійснено оцінку і аналіз техногенного впливу на повітряний басейн окремих північних областей України (Житомирська, Чернігівська і Сумська). За даними Національної доповіді, обсяги викидів забруднювальних речовин у цих регіонах від стаціонарних джерел є незначними (порівняно з іншими регіонами). Переважними джерелами викидів залишаються пересувні. Як вихідні дані використані матеріали Регіональних доповідей про викиди забруднювальних речовин в атмосферне повітря за 2015–2020 рр. Для оцінки техногенного впливу на повітряний басейн використано модуль техногенного навантаження на повітряний басейн МПБ. Також проаналізовано вплив виробничої діяльності на стан повітряного басейну із застосуванням коефіцієнта екологічної шкоди КЕШ від викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Виявлено, що в Житомирській і Сумській областях показники загального обсягу викидів є майже порівняними за період дослідження. У Чернігівській області з 2017 р. спостерігається суттєве зменшення викидів забруднювальних речовин. Внесок пересувних джерел забруднення максимальним є у Житомирській області, мінімальним – у Чернігівській. Рівень техногенного навантаження за значенням МПБ є максимальним у Сумській області. При максимальних значеннях викидів забруднювальних речовин у 2015–2016 рр. у Чернігівській області рівень техногенного навантаження є нижчим порівняно із Сумською. Значення КЕШ у Житомирській області в середньому вище, ніж у Чернігівській. Відзначено суттєве зменшення КЕШ у Чернігівській області, що свідчить про поліпшення умов екологічної безпеки від виробничої діяльності регіону. Отримані результати можна уточнювати з урахуванням однакового переліку забруднювальних речовин, які враховуються при розрахунках.
12
Kharlamova, G., and V. But'kovsky. "ENVIRONMENTAL SAFETY INDEX: THE CONCEPT AND EVALUATION." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv Economics, no. 160 (2014): 92–97. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2667.2014/160-7/18.
Full text
13
Levytska, S. О. "НЕФІНАНСОВІ ПОКАЗНИКИ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ У СУЧАСНИХ УМОВАХ РИНКУ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, no. 92 (April 8, 2021): 152. http://dx.doi.org/10.31713/ve4202015.
Full textAbstract:
Статтю присвячено формуванню нефінансових показників господарської діяльності підприємств на принципах збалансованості економічної, соціальної та екологічної складових бізнесу. Досліджено етапи формування нефінансових показників господарської діяльності підприємств в контексті збалансованості економічної, соціальної та екологічної складових бізнесу. Узагальнено міжнародну практику використання нефінансових показників як невід’ємної частини звітності підприємства. Запропоновано визначення потенціалу корисності такої звітної інформації, зокрема через вартісну оцінку: економічної вигоди – матеріально-грошових надходжень, одержаних в результаті операцій підприємницького характеру; соціально-економічної вигоди – економічної вигоди, оцінка якої враховує як прямі надходження активів, так і задокументовану оцінку впливу операції на збільшення економічної вигоди за результатами реалізації соціальних програм; соціальноекономічного ефекту – нематеріальної соціально-економічної вигоди, одержаної суб’єктами господарювання через оцінку попередження та зменшення втрат (або збільшення доходів). Проаналізовано нефінансові показники у Звітах про управління (які оприлюднюються вітчизняними емітентами цінних паперів з 2019-го року), їх відповідність міжнародній практиці розкриття таких даних в інтегрованій звітності юридичних осіб.Узагальнюючи практику використання нефінансових параметрів емітентами цінних паперів України (які підприємства включають до Звіту про управління), така нефінансова інформація в роботі структурована за рівнями споживачів: мегарівень – інформація, призначена для суб’єктів підприємницької діяльності на міжнародних ринках; макрорівень – інформація, призначена для державного управління та контролю; мезорівень – інформація, призначена для постачальників, покупців, споживачів, кредиторів; макрорівень – інформація, призначена для власників, менеджерів, службовців, партнерів. Проведена в роботі систематизація переліку нефінансових показників за галузевою приналежністю підприємств (на основі ідентичності операційної діяльності), визначення на державному рівні варіативності вибору з урахуванням організаційно-економічної структури підприємства дозволили проаналізувати показники фінансових результатів, реалізацію соціальної підтримки та екологічної безпеки відповідно до бізнеспрограм досліджуваних підприємств. Обґрунтовано критерії "корисності", серед яких чільне місце належить об’єктивній оцінці розвитку бізнесу, організації бізнес-моделі та стратегії корпоративного управління в довгостроковій перспективі, задоволенню потреб інвесторів (власників, працівників, партнерів та інших зацікавлених сторін) у розумінні звітної інформації про продуктивність виробничих ресурсів, а також ефективному зв’язку між динамікою економічних викликів та внутрішніми та зовнішніми ризиками ділової діяльності. Запропоновано методичні аспекти підготовки нефінансових показників для підприємств з урахуванням сучасних викликів на світових ринках, а саме: на умовах дотримання принципу підготовки якісної нефінансової звітної інформації; на основі вибору ключових напрямків господарської діяльності як об’єктів щодо визначення нефінансових показників.
14
Немченко, Валерій Вікторович. "ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЦИВІЛІЗОВАНОГО РИНКУ ЗЕМЛІ В УКРАЇНІ." Economic and food security of Ukraine, no. 3-4 (March 6, 2019): 3–9. http://dx.doi.org/10.15673/efs.v6i3-4.1279.
Full textAbstract:
У статті розглядається створення цивілізованого ринку землі, який може стати міцним поштовхом до залучення інвестицій, розвитку малого і середнього підприємництва на селі. У той же час, Україна ще не готова до створення ринку землі. Для його розвитку необхідне реформування, яке здатне підняти життєвий рівень населення і ціну землі. Формування ринку землі передбачає створення екологічного економіко-інноваційного механізму підвищення її родючості.Незважаючи на те, що існує мораторій, земля продається і купується за різними корупційними схемами. До таких схем відносяться оренда терміном на 49 років, фіктивні договори позики та стягнення неіснуючої заборгованості шляхом позову до суду з оплатою боргу землею, рейдерські захоплення, зміна цільового сільськогосподарського призначення для забудови та багато інших.Обґрунтовано, що значне місце на ринку земельних ресурсів, відводиться державі. Держава повинна не тільки визначати розмір земельної ділянки, але і розмір оренди, її термін. Пріоритет віддається оренді, а не приватної власності. Держава зобов'язана обмежувати діяльність агрохолдингів, оскільки вони створюють загрозу країні, сприяють монополізації виробництва, монокультурного розвитку, завдаючи шкоди біосфері, не підтримуючи малі і середні сільськогосподарські підприємства.Для функціонування ринку землі необхідно створення іпотечного банку, науково-обгрунтована оцінка землі (яка в країні занижена), судова система, здатна захистити власника, боротьба з корупцією.Формування ринку землі передбачає створення екологічно-економічного механізму управління, підвищення родючості. Агресивна використання сільськогосподарських угідь, недотримання сівозміни, суттєве зменшення обсягів природоохоронної діяльності створили реальну загрозу ресурсно-екологічної безпеки розвитку аграрного сектора і в цілому держави. Орієнтація на кон'юнктуру зовнішніх агропродовольчих ринків ще більше її посилить. Ось чому сьогодні викликають інтерес нові екологічні технології, які здатні зберегти грунту, але, на жаль, доступу до них більшість аграрних підприємств не має або їх недооцінює. Землі померлих власників, які не мають спадщини, повинні безкоштовно передаватися державі. У разі наявності спадкоємців і бажаючих продати землю, вона повинна продаватися державі за цінами національного ринку. Такі землі в майбутньому можуть надаватися в оренду або продаватися державою тільки за світовими цінами, які сьогодні значно вище національних.
15
Гончаренко, И., Л. Пісня, and М. Кірієнко. "Результати експертно-аналітичного оцінювання екологічної небезпеки та важливості заходів управління та контролю в процесі утворення твердих побутових відходів." Науковий журнал «Інженерія природокористування», no. 4(14) (February 25, 2020): 103–13. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2019.4(14).103-113.
Full textAbstract:
У статті розкрито комплексний експертно-аналітичний підхід до оцінки екологічної небезпеки в процесі утворення твердих побутових відходів (ТПВ), який базується на застосуванні методу аналізу ієрархії (МАІ) Т. Сааті та дозволяє врахувати: критерії вкладу небезпечності відходів для кожного з природних середовищ, кількісні та якісні характеристики утворення відходів, умови їх накопичення із можливим збільшенням небезпечності при цьому, наявність процесів управління та контролю, типи об’єктів утворення ТПВ, та порівняти внески заходів підвищення екологічної безпеки на цих об’єктах.
Розроблена ієрархічну структуру процесу утворення ТПВ також дозволяє наглядно-просторово зрозуміти зв’язки та взаємодію елементів між собою, де рівнями ієрархії є: «екологічна безпека процесу утворення ТПВ → складові довкілля, що зазнають впливу → фактори впливів → джерела утворення ТПВ → заходи з підвищення екологічної безпеки».
Отримані значення узагальнених вагових коефіцієнтів та пріоритетів ієрархії дозволило по новому зрозуміти сутність формування небезпек в процесі утворення ТПВ, зокрема, внески наявних дієвого управління та контролю поводження з ТПВ та забезпечення безпечних умов накопичення ТПВ в порівнянні із кількісними та якісними характеристиками складу ТПВ. Важливим результатом є встановлення внеску в екологічну небезпеку поводження з ТПВ в процесі їх утворення типу джерел утворення, а саме, об’єктів масового скупчення людей, приватної житлової забудови, багатоповерхової житлової забудови та торгівельних підприємств.
Серед оцінюваних заходів підвищення екологічної безпеки впливу на навколишнє природне середовище ТПВ в процесі їх утворення можливе через забезпечення виключно екологічно безпечної тари та пакувальних матеріалів, що за розрахунками склало 35,9% від загального впливу.
Отримані результати з використанням комплексного експертно-аналітичного підходу шляхом застосування методу аналізу ієрархій Т.Сааті до оцінювання процесів та об’єктів поводження з ТПВ є перспективним методом для прийняття ефективних управлінських рішень та потребує подальшого застосування в нагальній галузі забезпечення екологічної безпеки поводження з ТПВ в Україні.
16
Trysnyuk, V., V. Shumeiko, T. Trysnyuk, A. Kurilo, and J. Holovan. "ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКАКАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУВ УМОВАХ ТЕХНОГЕННОГО ПИЛОВОГО ЗАБРУДНЕННЯАТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ." Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, no. 59 (February 26, 2020): 127–31. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2020.1.127.
Full textAbstract:
Стаття присвячена екологічній безпеці Карпатського регіону на основі моніторингу джерел техногенного пилового забруднення. Визначено реальні умови формування екологічної небезпеки з урахуванням вторинного пилового забруднення атмосферного повітря. Встановлено підсилення впливу проявів екологічної небезпеки на стан захворюваності населення стосовно певних нозологічних форм в зонах безпосередньої дії джерел вторинного пилового забруднення атмосферного повітря. Метою роботи є розв’язання науково-практичного завдання з управління екологічною безпекою під дією чинників техногенного пилового забруднення та розробки конкретних технічних рішень. Об’єкт дослідження є інформаційні технологій для діагностики і оцінки стану довкілля та техногенних об’єктів. Система управління екологічною безпекою в регіоні з інтенсивним вторинним пиловим забрудненням атмосферного повітря включає комплексну систему техніко-технологічного управління екологічною безпекою в умовах інтенсивної дії джерел вторинного пилового забруднення атмосферного повітря. Теоретичним базисом побудови зазначеної системи є сукупність принципів, розроблених на основі всебічного аналізу та узагальнення результатів попередніх теоретичних досліджень та практичного досвіду з управління екологічною безпекою на регіональному рівні. Встановлено специфічні особливості формування екологічної небезпеки при дії чинників пилового забруднення, обґрунтовано диференціацію джерел небезпеки з виділенням первинного і вторинного (стосовно основного технологічного процесу промислового виробництва) пилового забруднення атмосферного повітря. Розроблено методологію оцінки впливу на стан атмосферного повітря джерел вторинного пилового забруднення. Запропоновано методичний підхід щодо оцінки стану екологічної безпеки в умовах інтенсивного пилового забруднення атмосферного повітря, який базується на застосуванні модифікованого методу комплексної оцінки рівня техногенної небезпеки промислових об’єктів
17
Malanchuk, Ye Z., O. Iu Vasylchuk, P. P. Volk, V. V. Zaiets, and V. V. Semeniuk. "Evaluation of environmental safety in the storage of phosphogypsum wastes." Mining Journal of Kryvyi Rih National University, no. 103 (2018): 109–14. http://dx.doi.org/10.31721/2306-5435-2018-1-103-109-114.
Full text
18
ZHUK, Petro. "ASSESSMENT OF ENVIRONMENTAL SAFETY AS A COMPONENT OF QUALITY OF LIFE IN CROSS-BORDER SUBREGIONS." Economy of Ukraine 2021, no. 2 (February 20, 2021): 75–88. http://dx.doi.org/10.15407/economyukr.2021.02.075.
Full textAbstract:
The results of elaborations of available theoretical-analytical materials on measuring the quality of life are generalized, their orientation mainly on the assessment of the quality of life at the macro level for international comparisons is revealed. Methodical methods for assessing environmental safety as a component of quality of life at the level of administrative subregions of neighboring countries are substantiated and proposed: subjective assessment based on sociological research using questionnaires and objective assessment with a choice of representative, comparative, reliable assessment indicators, substantiation of their standards and calculations of environmental safety indices. The results are given of approbation of the proposed methods with coverage of subjective and obtained on the basis of quantitative indicators adapted to the system of official statistics of Ukraine and Poland objective assessments of the ecological component of quality of life in the studied cross-border subregions: Zhovkva, Sokal, Yavoriv districts of Lviv Oblast of Ukraine and Jaros?aw, Przemy?l, Lubacz?w Counties of the SubcarpathianVoivodeship of Poland. Significant disparities are identified not in favor of domestic subregions in the levels of environmental safety according to the results of objective assessment, which to some extent is smoothed in subjective assessment due to its dependence on the specific values and guidelines and environmental awareness of respondents. Conclusions are made on the complementarity of the results of subjective and objective environmental safety assessment, high value of the importance given by respondents to environmental safety as a component of quality of life, the impact of environmental safety asymmetry on the results of its subjective assessment, in particular, the priority of protection and preservation of certain components natural environment aimed at solving these problems.
19
Ребкало, М. М. "Аспекти ефективності охорони екології Чорного моря: міжнародно-правовий огляд." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1(30) (July 13, 2020): 227–31. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).551.
Full textAbstract:
Стаття присвячена міжнародно-правовому режи-му збереження екології Чорного моря, який базуєть-ся на положеннях міжнародних актів універсального та регіонального характеру. Об’єктами його впливу є джерела забруднення та їх об’єми, екосистема Чор-ного моря, охорона водних об’єктів морського й при-бережного середовища від негативного техногенного впливу, підтримка розвитку господарської та іншої діяльності, яка відповідає встановленим вимогам з охорони навколишнього середовища і забезпечення екологічної безпеки, в тому числі із застосуванням доступних екологічно безпечних технологій, ство-рення універсального контролю за природокористу-ванням у регіоні. У статті проаналізовано ефектив-ність охорони Чорного моря в контексті оцінки таких показників: стан міжнародного співробітництва щодо збереження середовища цього регіону; доцільність та реальність програм екологічної безпеки Чорного моря; розвиток законодавства країн Чорноморського басейну з екологічної безпеки; відповідність моніто-рингу Чорного моря сучасним вимогам. Оцінено ре-зультати співпраці міжнародної спільноти з охорони екології Чорного моря, яка здійснюється шляхом під-писання міжнародних актів як на багатосторонній, так і двосторонній основі. Встановлено, що в напрямі екологічної безпеки сформовано та узгоджено низку міжнародних проєктів, в яких інтегровані глобальні та регіональні ініціативи прибережних країн. Еко-логічне законодавство чорноморських країн втілює положення міжнародних актів та власні інтереси, ви-ходячи з ризиків та небезпек, які можуть їм загрожу-вати. Зауважено, що екологічний моніторинг загалом відповідає вимогам міжнародного морського права і реалізується на рівні органів державної виконавчої влади цих країн. Загалом міжнародне регулювання екологічної безпеки в основному сприяє ефективнос-ті охорони навколишнього середовища та створенню правових умов для раціонального використання при-родних ресурсів Чорного моря.
20
Smadych, I. "ОБГРУНТУВАННЯ ВИМОГ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЇ ГІРСЬКИХ РАЙОНІВ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ В КОНТЕКСТІ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ." Ecological Safety and Balanced Use of Resources, no. 1(19) (July 12, 2019): 120–29. http://dx.doi.org/10.31471/2415-3184-2019-1(19)-120-129.
Full textAbstract:
Створення рекреаційних інфраструктури в Карпатському регіоні в період з 2000 року зазнало ряд змін, що відбувалися в соціально-економічній, політичній, демографічній, геополітичній та інших сферах. Вони ставлять нові вимоги до створення об’єктів сучасної рекреації. Першочергову роль в рекреаційному освоєнні гірських районів Івано-Франківської області належить врахування вимог екологічності, як базисного елемента збереження середовища для розвитку рекреації.
В попередніх дослідженнях проведено аналіз та оцінку потенціалу незадіяних рекреаційних ресурсів регіону та охарактеризовано особливості та чинники архітектурно-планувальної організації. Виділені чинники формування рекреаційної сфери поділяються на п’ять груп: соціальні; економічні; демографічні; політичні; екологічні; ті що відносяться до матеріальної та духовної культури населення.
В дослідженні обгрунтовано наступні вимоги екологічної безпеки розвитку рекреації в гірських районах Івано-Франківської області, а саме: вимога відповідності стратегіям та планам регіонального розвитку, яка передбачає врахування та узгодження стратегій та програм збереження підвищення екологічної безпеки на всіх рівнях рекреаційного районування та проектування; поглиблення наукової обґрунтованості проектних рішень з врахування даних екологічного моніторингу, соціальної орієнтованості архітектурних рішень при формуванні рекреаційного середовища, що передбачає зміну систем громадських обговорень та роботи з територіальними громадами, енергоефективності та екологічності проектованих об’єктів, що передбачає використання альтернативних джерел енергії, енергоощадних матеріалів та конструкцій, а також екологічної безпеки проектних рішень.
21
Бузунко, О. "Функції держави із забезпечення судового захисту екологічних прав громадян." Юридичний вісник, no. 1 (April 12, 2021): 235–41. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.2104.
Full textAbstract:
Відповідно до ст. 16 Конститу-ції України забезпечення екологіч-ної безпеки і підтримання екологіч-ної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи пла-нетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави. Забезпечення екологічної функції пов’язане з тим, що екологічна функція, будучи однією із головних, неможлива без загальнообов’язкових правил поведінки, які закріплені в нормах права. Реалізуючи конституційне положення та забезпечуючи прак-тичну реалізацію екологічної функції, держава, маючи систему законодавчих і судових органів та уповноважених суб’єктів виконав-чої влади, спроможна не тільки захищати свободи, права і інте-реси громадян, права та інтереси юридичних осіб, а у разі необхідно-сті застосовувати до порушників екологічного законодавства заходи державного примусу.
У статті звертається увага, що нині порушення екологічних прав, свобод та інтересів грома-дян відбуваються майже щодо всіх об’єктів екологічних відносин, це покладає на державу обов’язок забезпечити судовий захист еко-логічних прав громадян. Проаналі-зовано нормативно-правові акти, зокрема, закони України: «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про судоустрій і статус суддів», «Про оцінку впливу на довкілля», «Про Основні засади (стратегію) державної екологіч-ної політики України на період до 2030 року» щодо деталізації та змісту функцій держави із забез-печення судового захисту екологіч-них прав громадян.
Внаслідок здійсненого аналізу юридичної літератури з’ясовано, що серед науковців наявні різні доктринальні погляди щодо функ-цій держави.
Здійснення досліджень сучасних функцій держави дало підстави виокремити найбільш глобальні її функції із забезпечення судового захисту екологічних прав грома-дян, до яких ми відносимо: соці-альну функцію; правоохоронну функцію; регулятивну функцію; інформаційну функцію; міжнародну функцію.
Проаналізувавши функції дер-жави із забезпечення судового захисту екологічних прав грома-дян, надано авторське визначення поняття «функції держави із забезпечення судового захисту еко-логічних прав громадян».
22
Kolyesnik, Dmytro, Volodymyr Shmandiy, Olena Kharlamova, and Tatyana Rygas. "ASSESSMENT OF ECOLOGICAL SAFETY STATE OF THE KREMENCHUK RESERVOIR AQUATORIUM FOR THE PRESERVATION OF LANDSCAPE-BIOLOGICAL DIVERSITY IN CLIMATE CHANGE CONDITIONS." Transactions of Kremenchuk Mykhailo Ostrohradskyi National University, no. 3(128) (June 11, 2021): 24–29. http://dx.doi.org/10.30929/1995-0519.2021.3.24-29.
Full textAbstract:
Purpose. The problem of preserving the landscape-biological diversity and ecological safety of fresh waters of the reservoirs of the Dnieper cascade is quite relevant due to its growing deficit in the face of climate change. In reservoirs, the coastline is eroding, causing changes in natural landscapes. Almost everywhere, fresh water pollution is growing and becoming more diverse, as a result of which water becomes unfit not only for drinking or the existence of aquatic organisms, but also for technical purposes. When determining the need for water, it is also important to take into account the own needs of aquatic ecosystems in the water quantity and quality. Fresh water is the most important component of nature with a high rate of biodiversity. It is a medium-higher habitat for many species of living organisms, both aquatic and semi-aquatic, providing purity and self-restoration of surface water quality. Fresh water ecosystems are closely linked to terrestrial ecosystems by thousands of different connections that ensure balance in nature. Therefore, biodiversity conservation is important. Methodology. The research was performed using phytoindication, the method of determining the anatomical and morphological changes of plant indicators. Results. The state of ecological safety of surface waters was assessed using indicators of anatomical and morphological changes of indicator plants, which allow drawing conclusions about the resistance of the ecosystem to harmful factors, as well as the need for additional, more accurate physicochemical studies. The object of the research is the Kremenchuk reservoir, the largest among the reservoirs of the Dnieper cascade. The ecological danger formed in it extends both to the coastal part of the water area and reaches the Black Sea. It is the need for additional physical and chemical tests to accurately identify sources of impact on the water of the Kremenchuk reservoir near the Svitlovodsk and further development of measures to ensure the ecological safety. Originality. For the first time is conducted a study of the ecological safety of the Kremenchuk Reservoir waters by the phytoindication method. According to this study, is demonstrated the effectiveness and simplicity of environmental monitoring using bioindication methods. Practical value. According to this study, we demonstrate the effectiveness and simplicity of environmental monitoring using phytoindication methods. References 14, tables 1, figures 3.
23
Кононенко, Інна Анатоліївна. "СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ В ЕКОЛОГІЧНІЙ СФЕРІ." Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, no. 1 (May 10, 2022): 7–12. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.1.1.
Full textAbstract:
У статті досліджено значення стратегічного планування в екологічній сфері. З’ясовано, що питання ефективності стратегічного планування вимагають пошуку шляхів впровадження та реалізації різних форм участі громадян у розв’язанні екологічних проблем загальнодержавного та місцевого значення. Встановлено, що ефективним інструментом налагодження взаємодії між усіма суб’єктами екологічної політики є спільна розробка та реалізація стратегічних і програмних документів. Умовою ефективності визнано вирішення можливих конфліктів з урахуванням інтересів усіх суб’єктів співпраці. Охарактеризовано взаємодію різних рівнів публічного управління у процесі стратегічного планування в екологічній сфері. Визнано необхідність формування перспективних напрямів удосконалення стратегічного планування в екологічній сфері. Охарактеризовано Закон України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики на період до 2030 року» та Стратегію екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату до 2030 року. Наголошено на необхідності розбудови ефективної взаємодії суспільства й держави в екологічній сфері на засадах співпраці та партнерства. З’ясовано, що на національному рівні впливові організації громадянського суспільства не бажають брати участь у конкурсах проєктів, однак на місцевому рівні такий інтерес присутній. Виявлено проблему низького рівня якості проєктів та складності їх адміністрування. Наголошено на необхідності пошуку шляхів усунення недоліків щодо якості процесу формування та реалізації стратегічних і програмних документів в екологічній сфері. Представлено процес від планування до оцінки стратегічних та програмних документів, що допомагає визначити напрям руху, бачення процесу та результатів стратегії, програми, проєкту. Наведено та охарактеризовано ключові етапи планування, моніторингу та аналізу стратегічних та програмних документів в екологічній сфері.
24
Самойлік, М. С. "МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕСУРСНО-ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ У РЕГІОНІ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 2 (June 26, 2014): 129–36. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2014.02.26.
Full textAbstract:
Розроблені методологічні засади забезпечення ре-сурсно-екологічної безпеки регіону, що включаютьтри етапи: ідентифікацію небезпеки, визначення зонресурсно-екологічної безпеки та формування ідеї ви-рішення проблеми; вибір заходів забезпечення до-статнього рівня ресурсно-екологічної безпеки регіонуна основі оптимізаційних економічних моделей такомплексної оцінки альтернативних сценаріїв вико-ристання природно-економічного потенціалу регіону,що враховує екологічний, економічний та технологіч-ний критерії; коректування та узгодження рішень наоснові інтегральної моделі розвитку економіко-екологічних систем використання вторинних мате-ріальних та енерґетичних ресурсів регіону з ураху-ванням внутрішньорегіональної специфіки.
In the articles worked out methodological principles of resource-ecological safety providing in the region, it includes three stages: authentication of danger, determination of resource-ecological safety zones and forming of idea of problem decision; a choice of providing events of sufficient resource-ecological strength of region security (it comes true on the basis of optimization economic models and complex estimation of alternative scenarios of the naturally-economic potential use in the region that takes into account an ecological, economic and technological criterion); adjustment and concordance of decisions (it comes true on the basis of integral model of the economic- ecological systems development of the secondary material and power resources use in the region taking into account a regional specific).
25
Hobela, V. V., V. S. Dudiuk, and V. M. Hobela. "Забезпечення еколого-економічної безпеки у посткризовий період." Scientific Bulletin of UNFU 31, no. 5 (November 25, 2021): 79–83. http://dx.doi.org/10.36930/40310512.
Full textAbstract:
Збалансування екологічної та економічної систем є екстреною потребою сьогодення, яка виникла внаслідок активного економічного розвитку та нехтування екологічними обмеженнями. Результатом такої непродуманої активності стало вичерпання природних ресурсів, збільшення рівня забруднення довкілля та посилення глобальних екологічних проблем. Здійснений у цьому дослідженні теоретичний аналіз дає підстави стверджувати, що екологізація як безпекова діяльність, на сьогодні набула дуже вагомого значення в межах еколого-економічних систем, особливо у посткризовий період, коли всі країни намагатимуться якнайшвидше відновити економіку після завершення пандемії коронавірусу СOVID-19. Проаналізовано можливі сценарії розвитку економіки після завершення пандемії та їх вплив на довкілля. Ідентифіковано найоптимальніший шлях, що полягає в економічному відновленні, яке супроводжуватиметься інтенсивними процесами екологізації економіки. Обґрунтовано, що такий шлях дасть змогу отримати найбільший еколого-економічний ефект та сприятиме подоланню глобальних екологічних проблем. Запропоновано вдосконалити систему управління екологізацією шляхом використання найефективніших інструментів екологізації та адаптувати її до посткризових реалій. Для цього розроблено методику та алгоритм оцінки ефективності інструментів екологізації з використанням методу експертного опитування та методики Кендалла для оцінки узгодженості думок експертів. Встановлено ефективність інструментів екологізації та виокремлено найефективніші з них. Ґрунтуючись на результатах дослідження, розроблено основні заходи з удосконалення системи управління екологізацією економіки у посткризовий період шляхом інтенсифікації використання найефективніших інструментів. Оскільки у дослідженні з'ясовано, що екологічні податки є найефективнішим інструментом екологізації, оцінено їхню частку у структурі податкових платежів України та інших розвинених країн. На підставі цього підтверджено гіпотезу щодо необґрунтовано низьких ставок екологічних податків в Україні. Запропоновано низку управлінських заходів з екологізації економіки у посткризовий період.
26
Buzhyn, O., A. Shvydenko, O. Kulitsa, R. Zaiets, and V. Hora. "ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА: ЕКСПЛУАТАЦІЯ ҐРУНТІВ У ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ." Ecological Safety and Balanced Use of Resources, no. 1(19) (July 11, 2019): 53–58. http://dx.doi.org/10.31471/2415-3184-2019-1(19)-53-58.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано необхідність моніторингу змін стану ґрунтового покриву і формування відповідних програм з призупинення деградації й відтворення родючості. Визначено, що для оцінки якості відношення виробників продукції рослинництва до збереження ґрунту слід враховувати не тільки кількість внесення органічних та мінеральних добрив а й їх співвідношення (коефіцієнт екологічної збалансованості).
Проаналізовано склад основних полютантів, що надходять в атмосферне повітря, ґрунт і ґрунтові води від тваринницьких підприємств. Встановлено, що для поліпшення екологічної ситуації та виробництва якісної продукції тваринництва необхідно використовувати екологічно безпечні технології та впроваджувати сучасні технології з утилізації відходів, осадів стічних вод, дотримання всіх санітарних та ветеринарних вимог згідно з нормативно-правовим регулюванням.
Визначено, що коефіцієнт екологічної збалансованості внесення органічних та мінеральних добрив у Черкаській області у 1,7 рази вище аналогічного показника по Україні, що відповідно у 2,6 та 4,3 разів нижче існуючих норм. Внесення мінеральних добрив по Черкаській області у 2,3, а по Україні у 2,6 разів менше від норми. Внесення органічних добрив по Черкаській області у 6,7, а по Україні у 16,0 разів менше від норми.
Застосовуючи коефіцієнт екологічної збалансованості внесення органічних та мінеральних добрив у рослинництві, вивчено рівень збереження ґрунтів Черкаської області. Виявлено що коефіцієнт рівня збереження ґрунтів Черкаської області становить 0,39, а в Україні 0,23, що, як на рівні Черкаської області, так і на рівні країни, призводить до деградації ґрунтів і вказує на низьку технологічно-екологічну культуру виробників сільськогосподарської продукції.
27
Azarov, Sergiy, Mykhailo Divizinyuk, Valrntina Loboichenko, Volodymyr Mirnenko, and Roman Shevchenko. "Нові підходи до розробки комплексних методів цивільної безпеки." Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, no. 3 (June 28, 2020): 51–63. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.3.5.
Full textAbstract:
В досліджені розглянуто проблема розробки комплексних методів попередження надзвичайних ситуацій з накопичувальним та імпульсним негативним впливом наслідків на стан довкілля, які за своєю природою відносяться до кола задач спільної проблематики наукових напрямків цивільного захисту та екологічної безпеки. З метою вирішення поставленої задачі послідовно розглянуті широке коло пов’язаних між собою завдань, які дозволили в рамках існуючих світових підходів щодо формування методології наукових досліджень в області швидко прогресуючих сфер природно-техногенно-соціального середовища, дослідити процес діалектичної трансформації поля проблематики цивільної безпеки, визначити основні її етапи та характерні умови. Останнє дало змогу визначити логічні зв’язки, які дозволили суттєво зменшити наявні методологічні розбіжності спеціальних методів окремих наукових напрямків та однозначно узгодити у подальшому вибір групи методів з доказу достовірності отриманих результатів в межах застосування шуканих комплексних методів. Це дозволило: по-перше, розробити загальні підходи з дослідження задач спільного кола проблематики наукових напрямків цивільного захисту та екологічної безпеки та визначити основні логічні функціональні та часові зв’язки комплексних методів попередження надзвичайних ситуацій з накопичувальним та імпульсним впливом на стан довкілля; по-друге, на прикладі аналізу небезпеки технологічного процесу хімічних підприємств малотоннажного виробництва розробити структуру комплексного методу з оцінки та попередження надзвичайних ситуацій з накопичувальним та імпульсним впливом на стан довкілля, який композиційно складається з функціональних елементів спеціальних методів наукових напрямків цивільний захист та екологічна безпека, які поєднані прямими та зворотними функціональними і часовими зв’язками.
28
Vashchenko, V., V. Zlochevsky, and V. Skalozubov. "Ризик-орієнтовані підходи оцінки екологічної безпеки об’єктів з радіоактивними відходами." Nuclear and Radiation Safety, no. 4(52) (December 6, 2011): 56–59. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2011.4(52).09.
Full textAbstract:
У статті запропоновані оригінальні ризик-орієнтовані методи оцінки екологічної безпеки об’єктів з радіоактивними відходами. Як критерії безпеки використані імовірнісні норми з летальних результатів і надійності захисту бар’єрів безпеки. На основі отриманих імовірнісних показників встановлено, що умови екологічної безпеки виконуються по нормативному критерію летальних результатів.
29
Radzyvyliuk, Yelyzaveta. "ОСОБЛИВОСТІ УБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ ІТАЛІЇ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНО- КОМУНІКАТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 1 (7) (March 18, 2020): 112–22. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2020-01-112-122.
Full textAbstract:
У статті досліджено особливості убезпечення інформаційного простору Італії в контексті розвитку інформаційно-комунікативних технологій. У роботі наведено нове розвʼязання актуальної наукової проблеми, що полягає в розробленні концептуальних та правових засад забезпечення інформаційної безпеки, а також практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів її забезпечення. Отримані в процесі дослідження результати дають підстави стверджувати, що реалізація національних інтересів в інформаційній сфері буде дієвою в разі законодавчого визначення національних цінностей і зумовлених ними національних інтересів. Виходячи з розробленої моделі взаємодії національних цінностей, інтересів цілей та надбань в інформаційній сфері, ми запропонували основними критеріями оцінки негативного впливу на інформаційну безпеку держави вважати деструктивні трансформації національних цінностей в інформаційній сфері, які можливо встановлювати шляхом соціологічних опитувань і вивчення громадської думки. Такі критерії доцільно акумулювати в методологічній базі й на її підставі моніторити стан і динаміку вітчизняної інформаційної сфери, виявляти найбільш вразливі сфери. Запропоновано та обґрунтовано включити до об’єктів забезпечення інформаційної безпеки національні інтереси, цінності, цілі й надбання в інформаційній сфері; розроблено критерії оцінки негативного впливу загроз на стан інформаційної безпеки, якими запропоновано вважати деструктивні трансформації національних цінностей в інформаційній сфері, що дає змогу створити правове підґрунтя відповідної методологічної бази; виділено у вітчизняній системі інформаційного права нову складову частину – забезпечення інформаційної безпеки, а також проаналізовано причини й передумови її виникнення; у системі інформаційно-психологічного складника інформаційної безпеки виокремлено такі елементи, як духовна, воєнна, соціальна, економічна, екологічна та глобальна безпека й змістовно схарактеризовано взаємозв’язки між ними, що дало змогу врахувати сучасні загрози та розробити пріоритетні напрями державної політики забезпечення інформаційної безпеки.
30
Chaika, O. G., O. O. Matskov, O. M. Stokalyuk, and M. V. Ruda. "Дослідження вмісту важких металів у ґрунті на прилеглих територіях автозаправних станцій." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 10 (November 29, 2018): 62–65. http://dx.doi.org/10.15421/40281013.
Full textAbstract:
Визначено вміст важких металів на прилеглих територіях автозаправних станцій. Встановлено, що забруднення поверхні землі транспортними викидами поблизу та на автозаправній станції нагромаджується поступово, залежно від кількості автотранспорту, що проїжджає через прилеглу трасу, дорогу, магістраль та заїжджає безпосередньо на автозаправні станції і зберігається дуже довго навіть після ліквідації дорожнього полотна. Підвищення екологічної та аварійної безпеки під час експлуатації автозаправних станцій разом з виконанням заходів зі зниження забруднення вод і ґрунтів потребує проведення контролю рівня концентрацій небезпечних речовин для унеможливлення перевищення санітарних, екологічних та вибухонебезпечних норм. Очевидно, що безумовною вимогою експлуатації автозаправних станцій є оцінювання впливу на навколишнє середовище забруднювальних речовин з визначенням їх концентрацій. Виявлено, що ступінь забруднення довкілля хімічними елементами, і передусім важкими металами, визначається відносно фонового вмісту елементів або гранично допустимої концентрації. З'ясовано, що основними забруднювальними металами, які можуть негативно впливати на господарську діяльність у прилеглих територіях і спричинять негативний вплив на здоров'я людини, є цинк та хром. Встановлено шкалу оцінки екологічної небезпеки забруднення ландшафтів автозаправними станціями. Запропоновано для підвищення екологічної безпеки автозаправних станцій здійснювати постійний моніторинг ґрунтового покриву в межах санітарно захисної зони та на прилеглих територіях, посилити вимоги до очисних та ресурсоощадних систем та забезпечити виконання плану обов'язкової періодичної технічної діагностики обладнання автозаправних станцій.
31
Мережко, Н. В., and В. В. Ткачук. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ВИСОКООКТАНОВОГО БЕНЗИНУ ТА ДИЗЕЛЬНОГО ПАЛИВА З БІОДОБАВКАМИ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Technical sciences, no. 24 (July 3, 2020): 26–34. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1221-2020-24-04.
Full textAbstract:
В умовах значної залежності України від іноземних продуктів нафтопереробки вини- кає нагальна потреба у формуванні власного потенціалу нафтопереробної промисловості, підвищенні ефективності використання вже освоєних нафтових родовищ та освоєнні нових із використанням передових технологій видобутку нафти. Диверсифікація діяльності суб’єктів господарювання, імпле- ментація України у світовий економічний простір актуалізують питання підвищення якості продукції та послуг. Не винятком є і продукція паливно-енергетичного комплексу, зокрема бензин та дизельне паливо, які виступають основою світового та національного паливно-енергетичного балансу еконо- міки та широко використовуються у всіх видах економічної діяльності. В умовах енергозалежності України, тотального фальсифікування нафтопродуктів, екологічної ситуації в нашій країні та світі покращення експлуатаційних та екологічних властивостей моторних палив, використання біодобавок за умови економічної доцільності є важливим питанням сьогодення. Виробництво бензину та дизель- ного палива з високими споживними властивостями дозволить: збільшити рівень ВВП країни; закрі- пити позиції на національному та світовому ринку нафтопродуктів; забезпечити екологічну безпеку країни; сформувати потенціал паливного комплексу країни; забезпечити соціо-еколого-економічну ефективність. У статті досліджено ефективність виробництва запропонованих бензину та дизель- ного палива з біодобавками. Метою статті є визначення ефективності впровадження у виробництво високооктанового бензину та дизельного палива з біодобавками, та оцінка економічної доцільності такого виробництва. Якісні продукти нафтопереробки дозволять зменшити екодеструктивне наван- таження на довкілля, забезпечити екологічну безпеку країни, покращити експлуатаційні характе- ристики транспортних засобів (наземних, повітряних, морських), задовольнити запити вимогливих споживачів тощо. Проведені розрахунки показують економічну доцільність та ефективність впрова- дження запропонованої виробничої лінії, рентабельність якої задля виробництва 1 т бензину з біодо- бавками складає 7,9 %, а рентабельність від продажу 1 т дизельного палива з біодобавками – 20,9 %.
32
Heretsun, H. M., Yu H. Masikevich, and R. A. Holyonko. "Аналіз забруднення атмосферних опадів домішками на вулицях міста." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 1 (February 28, 2019): 66–69. http://dx.doi.org/10.15421/40290114.
Full textAbstract:
Проведено аналіз даних моніторингу атмосферних опадів. Виявлено утворення локальних осередків підвищеного забруднення атмосферного повітря, що зумовлює трансформацію хімічного складу опадів. Це супроводжується перерозподілом кількостей основних іонів та закисленням атмосферних опадів. З'ясовано, що атмосферні опади в межах активного впливу автотранспортних комплексів утворюють екологічно небезпечні модифікації, які переносять на підстилаючу поверхню придорожньої зони весь комплекс забруднень. Вміст домішок, порівняно із фоновою територією, зростає на 15–30 %. Встановлено кореляційні залежності між компонентами. На основі аналізу кількості переважаючих компонентів та їх кореляційних взаємозв'язків показано переважання континентального впливу з високою антропогенною складовою у формуванні складу опадів. Отримано кінетичні закономірності вимивання сульфатів і нітратів. Встановлено, що найбільш небезпечними, з погляду екологічної безпеки, є перші хвилини випадання дощів. Показано, що спостерігають помітне зменшення концентрації сульфатів і нітратів у воді дощових опадів зі збільшенням тривалості опадів. Запропоновано кількісну оцінку можливих проявів екологічної небезпеки, зумовленої атмосферними опадами.
33
Іванюта, С. П. "Про інтегральну оцінку рівня екологічної безпеки регіонів України." Екологічна безпека та природокористування, Вип. 13 (2013): 24–34.
Find full text
34
Mamatqulova, Saida, and Rahmatjon Tadjikuziyev. "МЕТОД ОЦІНКИ РІВНЯ КВАЛІФІКАЦІЇ РЕМОНТНИХ РОБОТНИКІВ ПІДПРИЄМСТВА АВТОМОБІЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ." ΛΌГOΣ. МИСТЕЦТВО НАУКОВОЇ ДУМКИ, no. 10 (February 4, 2020): 41–44. http://dx.doi.org/10.36074/2617-7064.10.008.
Full textAbstract:
Забезпечення робочого стану ремонтних господарств автомобільної промисловості та автосервісів, забезпечення якісного персоналу для обслуговування та ремонту, комп’ютеризація процесів управління, регулювання та діагностика технічного стану організації, посилення вимог дорожньої та екологічної безпеки, які тягне за собою перетворення технологічних процесів обслуговування та ремонту деталей, вузлових з’єднань і вузлів, підвищення продуктивності ремонтних працівників, а також технічного оснащення виробництва.
35
Лутковська, С. М. "Формування критеріїв та індикаторів оцінки рівня екологічної безпеки регіонів України." Економіка. Фінанси. Менеджмент: актуальні питання науки і практики, no. 1 (51) (2020): 40–52.
Find full text
36
Самойлік, М. С. "УПРАВЛІННЯ РЕСУРСНО-ЕКОЛОГІЧНОЮБЕЗПЕКОЮ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 3 (September 25, 2014): 1147–154. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2014.03.31.
Full textAbstract:
У статті проведено SWOT-аналіз чинників функ-ціонування існуючої системи управління ресурсно-екологічною безпекою (РЕБ) та сформовано модельрегіонального кластеру управління РЕБ, яка можебути реалізована для двох випадків: розкриття інно-ваційно-інвестиційного потенціалу вторинних мате-ріальних та енерґетичних ресурсів; створення еколо-гоорієнтованих виробничих кластерів, які визнача-ються виробничою специфікою регіонів. Розробленоконцептуальні засади кластерної політики управлін-ня ресурсно-екологічної безпеки у регіоні, алгоритмреалізації якої включає: підготовчий, аналітичний,організаційно-економічний етапи та оцінку ефекти-вності діяльності кластеру, яка також передбачаєрозробку сценарію довгострокового розвитку клас-теру, у тому числі прогнозів функціонування поокремих напрямах, формування методики оцінкиефективності кластеру з точки зору синерґетичнихефектів і вкладу в стратегію розвитку регіону щодозабезпечення РЕБ.
In the articles worked out SWOT-analysis of factors of existent control functioning system by resource-ecological safety (RES) and a regional to the cluster case of RES frame is formed, that can be realized for two cases: opening of innovative-investment potential of secondary material and power resources; creation of productive clusters ecological that is determined by the productive specific of regions. Conceptual principles of cluster politics of management of resource-ecological safety are worked out in a region, the algorithm of realization of that includes: preparatory, analytical, organizationally-economic the stages and efficiency estimation of cluster activity that envisages development of scenario of long-term development of cluster also, including prognoses of functioning on separate directions, forming of estimation methodology of cluster efficiency from the point of effects sinergistical view and contribution to strategy of region development in relation to providing RES.
37
Beley, О. І., S. Ya Petriv, О. Yu Mirzoeva, and R. B. Stasiuk. "ВПЛИВ ПАВОДКОВИХ ВОД НА ЕКОЛОГІЧНУ БЕЗПЕКУ ДОВКІЛЛЯ." METHODS AND DEVICES OF QUALITY CONTROL, no. 2(41) (December 1, 2018): 58–61. http://dx.doi.org/10.31471/1993-9981-2018-2(41)-58-61.
Full textAbstract:
Розглянуто питання оцінки наслідків повеневих явищ на екологічну ситуацію в регіоні, виникнення засухи, епідемій інфекційних хвороб, зсувів та лавин в гірській місцевості, а також неврожаю сільськогосподарських культур. Проведено аналіз сучасних наукових публікацій стосовно досліджуваної проблеми. Наведено результати дослідження паводкових явищ на прикладі річки Прут та їх впливу на різні аспекти життя Карпатського регіону. Запропоновано регресійну модель для прогнозування процесів формування та розвитку паводкових явищ, рівня їх інтенсивності та тривалості. Проведено модельні розрахунки та наведено аналіз їх результатів.
38
Sikora, L. S., N. K. Lysa, R. L. Tkachuk, B. I. Fedyna, and V. I. Kunchenko-Kharchenko. "Інтеграція ігрових, системних та інформаційно-ресурсних концепцій оцінки енергоактивної взаємодії техногенних і екологічних систем (Ч. 1)." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 11 (December 27, 2018): 112–24. http://dx.doi.org/10.15421/40281121.
Full textAbstract:
Встановлено, що сучасний пришвидшений розвиток техногенних виробничих структур призвів до росту концентрації шкідливих викидів та їх об'єму в екосередовище (ґрунт, воду, атмосферу), зріс рівень забруднення сіл, міст, цілих регіонів. Ускладнення технологічних процесів, ріст виробничих потужностей теплових електростанцій, транспорту, нафтогазовій промисловості, у структуру яких входять енергоактивні об'єкти, ускладнив процеси управління, що призвело до зниження в певних галузях рівня безпеки їх функціонування та підвищило ризики аварій та катастроф. При цьому рівень ризиків аварій і техногенних катастроф залежить від багатьох факторів і компонент надійності систем: надійність і якість проектів техногенних систем, моделей і алгоритмів функціонування; якість конструкцій, агрегатів, комплектуючих, способу їх монтажу; відповідність побудованих структур до проектних вимог, методів їх налагодження та випробування для введення в експлуатацію; якість стратегій, алгоритмів опрацювання даних та прийняття управлінських рішень; якість підготовки (інженерної, знаннєвої, практичної тощо) виробничого й адміністративного персоналу, а також їхніх позитивних і негативних рис; підготовка ресурсів для виконання виробничого процесу та їх якості; здатність протистояти ресурсним та інформаційним атакам на техногенну систему; здатність протистояти інформаційним та ментально-психологічним атакам на оперативно-керуючий персонал при прийнятті управлінських рішень. Усі ці аспекти оцінки ризиків мають як стратегічний, так й ігровий характер і визначають динаміку процесів у техногенних системах, а також рівень і характер впливу на екологічне середовище. Для вирішення цієї проблеми виділено, розв'язано та розроблено такі задачі та методи: визначено та оцінено актуальність проблеми мінімізації ризиків техногенних систем на екологічне середовище; проаналізовано літературні джерела, в яких розглядають цю проблему; сформульовано мету дослідження та методи розв'язання задач; проаналізовано причини і фактори виникнення конфліктних ситуацій як технічного, так й інформаційного характеру; проаналізовано й побудовано ігрові моделі стратегій управління; розроблено метод вирішення конфліктів у техногенних системах; розроблено метод структуризації системи та її агрегації; розглянуто системну гру та спосіб її представлення; побудовано загальну схему взаємодії техногенних систем, які формують шкідливі викиди, з екологічним та соціальним середовищем, як основу вироблення координаційних стратегій екозахисту та технології глибинного перероблення відходів; виявлено нові техногенні характеристики та їхній характер і вплив на екологічне середовище.
39
Sikora, L. S., N. K. Lysa, R. L. Tkachuk, B. I. Fedyna, and V. I. Kunchenko-Kharchenko. "Інтеграція ігрових, системних та інформаційно-ресурсних концепцій оцінки енергоактивної взаємодії техногенних і екологічних систем (Ч. 2)." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 1 (February 28, 2019): 126–35. http://dx.doi.org/10.15421/40290127.
Full textAbstract:
Сучасний прискорений розвиток техногенних виробничих структур призвів до росту концентрації шкідливих викидів та їх об'єму в екосередовище (ґрунт, воду, атмосферу), зріс рівень забруднення сіл, міст, цілих регіонів. Ускладнення технологічних процесів, ріст виробничих потужностей теплових електростанцій, транспорту, нафтогазової промисловості, у структуру яких входять енергоактивні об'єкти, ускладнив процеси управління, що призвело до зниження в певних галузях рівня безпеки їх функціонування та підвищило ризики аварій та катастроф. При цьому рівень ризиків аварій і техногенних катастроф залежить від багатьох факторів і компонент надійності систем: надійність і якість проектів техногенних систем, моделей і алгоритмів функціонування; якість конструкцій, агрегатів, комплектуючих, способу їх монтажу; відповідність побудованих структур до проектних вимог, методів їх налагодження та випробування для введення в експлуатацію; якість стратегій, алгоритмів опрацювання даних та прийняття управлінських рішень; якість підготовки (інженерної, знаннєвої, практичної…) виробничого й адміністративного персоналу, а також їхніх позитивних і негативних ознак; підготовка ресурсів для виконання виробничого процесу та їх якості; здатність протистояти ресурсним та інформаційним атакам на техногенну систему; здатність протистояти інформаційним та ментально-психологічним атакам на оперативно-керуючий персонал при прийнятті управлінських рішень. Усі ці аспекти оцінки ризиків мають як стратегічний, так й ігровий характер і визначають динаміку процесів у техногенних системах, а також рівень і характер впливу на екологічне середовище. Для вирішення цієї проблеми виділено, розв'язано та розроблено такі задачі та методи: визначено та оцінено актуальність проблеми мінімізації ризиків техногенних систем на екологічне середовище; проаналізовано літературні джерела, в яких розглядають цю проблему; сформульовано мету дослідження та методи розв'язання задач; проаналізовано причини і фактори виникнення конфліктних ситуацій як технічного, так й інформаційного характеру; проаналізовано і побудовано ігрові моделі стратегій управління; розроблено метод розв'язання конфліктів у техногенних системах; розроблено метод структуризації системи та її агрегації; розглянуто системну гру та спосіб її представлення; побудовано загальну схему взаємодії техногенних систем, які формують шкідливі викиди, з екологічним та соціальним середовищем, як основу вироблення координаційних стратегій екозахисту та технології глибинного перероблення відходів; виявлено нові техногенні характеристики та їхній характер і вплив на екологічне середовище.
40
Karaieva, N. V. "МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ТА ПРОГРАМНІ ЗАСОБИ ОЦІНКИ РИЗИКУ ЗДОРОВ’Ю НАСЕЛЕННЯ ПРИ НЕСПРИЯТЛИВОМУ ВПЛИВІ ФАКТОРІВ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА." Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, no. 47 (February 8, 2018): 164–69. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2018.1.164.
Full textAbstract:
Доведено необхідність вдосконалення нормативно-методичного забезпечення оцінки ризику здоров’юнаселення при несприятливому впливі факторів навколишнього середовища як базової умови функціонуванняефективного механізму управління екологічною безпекою України. Визначено, що в базовій схемі оцінки ризику здоров’ю найбільш дискусійним є питання, щодо використання тих чи інших моделей оцінки залежності "доза-відгук", зокрема: лінійної моделі; лінійно-експоненціальної моделі; порогової моделі та моделііндивідуальних порогів дії. Досліджено світовий та вітчизняний досвід їх використання в залежності відтипу задач та програмні засоби їх розрахунку.
41
Середа, М. С. "ДІАГНОСТИКА РИЗИКІВ ТА ЗАГРОЗ ВПЛИВУ ТЕХНОГЕННО ПОРУШЕНИХ ЗЕМЕЛЬ ПІД ЗВАЛИЩАМИ ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ УГІДДЯ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 3 (September 24, 2021): 91–100. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.03.11.
Full textAbstract:
Проблема поводження з твердими побутовими відходами (ТПВ) є надзвичайно актуальною для регіонів України. Звалища відходів займають цінні в сільськогосподарському значенні земельні ресур-си та забруднюють їх, створюють збитки довкіллю та сільському господарству. Тому метою наших досліджень стало формування методичних засад класифікації звалищ твердих побутових від-ходів за рівнем небезпеки для прилеглих територій для подальшого вибору методу відновлення таких територій. Визначено, що основними загрозами впливу техногенно порушених земель під звалищами твердих побутових відходів на сільськогосподарські угіддя є такі: загрози екологічного та санітар-но-гігієнічного характеру; загрози економічного та продовольчого характеру; загрози ресурсного характеру. Зважаючи на причинно-наслідковий зв’язок наявних загроз впливу техногенно порушених земель під звалищами твердих побутових відходів на сільськогосподарські угіддя сформовано комплекс показників, що характеризують рівень небезпечності звалищ твердих побутових відходів для прилеглих територій, визначені межі оцінювання рівня небезпеки звалищ твердих побутових відходів для прилеглих територій за інтегральною оцінкою. На основі проведеної оцінки рівня небезпеки звалищ твердих побутових відходів для прилеглих територій на прикладі Полтавської області встановлено, що у зоні передкризового стану перебуває 40 % від загальної кількості звалищ твердих побутових відходів; зоні кризового стану – 53 % від загальної кількості звалищ твердих побутових відходів; зоні критичного стану – 7 % від загальної їх кількості. Враховуючи, що більшість звалищ твердих побутових відходів знаходяться на відстані менше 200 м до сільськогос-подарських угідь (93 %), та мають передкризовий, кризовий або критичний рівень небезпеки для прилеглих територій, невирішеність проблем у цій сфері створює небезпеку для екологічної й продо-вольчої безпеки цих територій та сталого розвитку агроекосистем. Реалізація методичного підходу дає змогу оцінити рівень небезпеки звалищ твердих побутових відходів для прилеглих територій розвитку, визначити основні загрози та ризики для сільськогоподарських угідь, що знаходяться у зоні впливу звалищ твердих побутових відходів, та напрями їхнього подолання. Практичне застосування розробленої методики можливе в рамках програмно-цільового методу при розробці та реалізації національних та регіональних програм, спрямованих на поліпшення процесу управління сферою поводження з твердих побутових відходів.
42
Azarov, S. I., V. L. Sydorenko, and O. S. Zadunay. "Assessment of safety of the Shelter object in the process of its transformation into an environmentally friendly system." Problems of General Energy 2019, no. 3 (September 24, 2019): 55–59. http://dx.doi.org/10.15407/pge2019.03.055.
Full text
43
Pakharenko, Olha, and Fedir Shvets. "ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В КОНТЕКСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВИ." Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 4, no. 20 (December 30, 2019): 25–33. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2019-04-25-33.
Full textAbstract:
Інтелектуальні ресурси є тим важливим невичерпним джерелом, що здатне продукувати нові рішення назрілих політичних, економічних, соціальних, екологічних проблем. Використання всіх можливостей державної політики, взаємодії державних органів із структурами громадянського суспільства, міжнародними організаціями, застосування міжнародного виходу з аналогічних кризових ситуації надає можливість досягнути безпечного рівня за даним напрямком та створити передумови стійкового соціально-економічного розвитку.
У статті уточнено та поглиблено сутність, функції і структуру інтелектуального капіталу, досліджено та удосконалено теоретико-методологічні підходи до його оцінки. Проведено аналіз основних показників, що мають вплив на рівень науково-технологічної безпеки в Україні.
44
Hrybinenko, Olha. "Assessment of the level of security of Ukraine according to the system of economic, social and ecological indicators." Vìsnik Marìupolʹsʹkogo deržavnogo unìversitetu. Serìâ: Ekonomìka 10, no. 19 (2020): 5–20. http://dx.doi.org/10.34079/2226-2822-2020-10-19-5-20.
Full text
45
Лебеденко, Т. Е., Г. В. Крусір, В. І. Соколова, and Г. С. Шунько. "ОЦІНКА ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО КОМПЛЕКСУ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 62 (January 4, 2021): 32–37. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-62-04.
Full textAbstract:
Проведене дослідження життєвого циклу продукції підприємства ресторанного господарства на усіх етапах виробництва методом балансових схем дало змогу оцінити негативні впливи, які опосередкова-но здійснюються на кожному етапі видобутку сировини, приготування та реалізації готової продукції. Зокре-ма, потужний вплив чинять процеси видобутку сировини, при яких використовуються паливно-енергетичні та водні ресурси; відбувається забруднення атмосферного повітря пилом, НМЛОС, відп-рацьованими газами та продуктами згоряння палива; навантаження на літосферу пов’язано з виснаженням ґрунтового покриву, використанням мінеральних добрив, пестицидів, відчуженням земель та накопиченням відходів. Оцінивши життєвий цикл сировини, допоміжних матеріалів та технологічних процесів методом релевантних таблиць (матриць Леопольда), ми визначили, що істотного впливу на навколишнє середовище завдає вплив відходів виробництва, який оцінено у 385 балів та відноситься до значного впливу. Вплив сировини рослинного та тваринного походження і технологічні процеси пов’язані з їх збором та транспортуванням; робота гарячого цеху, миття посуду та функціонування автостоянки оцінюється з урахуванням повного життєвого циклу і є помірними. Вплив використання питної води, підготовки та миття сировини, функціону-вання холодного цеху та оформлення страв оцінюється як незначний. При аналізі впливів стадій життєвого циклу, інфраструктури та відходів підприємства визначено, що значний вплив на компоненти довкілля чинять відходи ресторанного підприємства. Помірними є впливи, пов’язані з вирощуванням сировини, реалізацією про-дукції, утилізацією, функціонуванням агропромислового комплексу, ресторану, автостоянки та котельні. Не-значний вплив на довкілля відбувається при споживанні продукції, проте слід відзначити, що при наданні пос-луг кейтерингу або їжі на виніс використовуються додаткові пакувальні матеріали, накопичення яких негати-вно впливає на ґрунтовий покрив, накопичуючись на звалищах та полігонах. При функціонуванні ресторану існує ймовірність виникнення ризикових аспектів, пов’язаних із розливами паливно-мастильних речовин, вибу-хами, пожежами та ризиком санітарно-епідеміологічної небезпеки. Ідентифікація екологічних аспектів рес-торанного господарства свідчить про те, що значного негативного впливу навколишньому природному середо-вищу завдають стічні води, витрати паливно-енергетичних ресурсів та відходи виробництва, зокрема харчові відходи. За результатами дослідження зроблено висновки та надано рекомендації щодо поліпшення рівня еко-логічної безпеки готельно-ресторанного підприємства.
46
Токаренко, О. В. "Оцінка регіонального впливу процесів підтоплення земель на екологічну безпеку полігонів твердих побутових відходів (на прикладі Херсонської області)." Екологічна безпека та природокористування, Вип. 16 (2014): 40–48.
Find full text
47
Смерницький, Д. В. "ПРАВОВІ ОСНОВИ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ДЛЯ СФЕРИ ТЕХНІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ." Знання європейського права, no. 4 (November 10, 2021): 47–49. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i4.259.
Full textAbstract:
У статті розглянуто питання правового регулювання підготовки фахівців для сфери технічного регулюван-ня. Встановлено, що технічне регулювання – це правове регулювання відносин у сфері визначення та виконанняобов’язкових вимог до характеристик продукції або пов’язаних із ними процесів і методів виробництва, а такожперевірки їх додержання шляхом оцінки відповідності та/або державного ринкового нагляду і контролю нехар-чової продукції чи інших видів державного нагляду (контролю). До складових елементів технічного регулюваннябуло віднесено: розроблення технічних регламентів, стандартів, кодексів усталеної практики, технічних умов;проведення визначеними суб’єктами (як державними, так і недержавними) оцінки відповідності, сертифікації,метрологічного забезпечення, державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції чи інших видівдержавного нагляду, а також діяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, державнихустанов щодо адміністративно-правового регулювання сфери дотримання якості та безпечності продукції, робіті послуг. З огляду на міжгалузевий характер сфери технічного регулювання вона вимагає залучення для роботифахівців різного профілю – як технічних спеціальностей, так і юристів, фахівців у сфері екології, стандартизації,оцінки відповідності та сертифікації, метрології, котрі залучаються до розробки технічних регламентів, норма-тивних документів, а також проведення відповідних випробувань продукції. Визначено, що підготовка фахівціву сфері технічного регулювання повинна бути комплексною. Програма підготовки має включати системний під-хід із наданням поглиблених знань із технічного регулювання, оцінки відповідності, сертифікації, стандарти-зації, метрології, екологічної безпеки та правознавства. Крім того, підготовка кваліфікованих фахівців вимагаєне тільки вивчення загальних теоретичних основ спеціальності, а й набуття практичних знань і навиків. Одниміз основних питань підготовки фахівців із технічного регулювання є проходження практичної підготовки (ста-жування). Набуті під час стажування навики допомагають дипломованому фахівцю у подальшій роботі, а такожу виконанні наукових досліджень, у тому числі дисертаційних. Зроблено висновок, що під час підготовки фахів-ців із технічного регулювання у закладах вищої освіти необхідно системно запроваджувати практику проведен-ня стажування з відривом від навчання в установах, підприємствах та організаціях різних напрямів діяльності(таких як випробувальні та сертифікаційні лабораторії, підрозділи стандартизації, метрологічні установи тощо).
48
Dvoretskyi, A. I., V. I. Lyashenko, F. F. Topolnyi, and G. D. Kovalenko. "ВПЛИВ УРАНОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ НА СТАН ДОВКІЛЛЯ ТА НАСЕЛЕННЯ." Metallurgicheskaya i gornorudnaya promyshlennost, №4, 2018, no. 4 (August 2018): 99–109. http://dx.doi.org/10.33101/s04-4567678.
Full textAbstract:
Мета. Дати оцінку впливу уранової промисловості на стан довкілля та населення на основі розробки та впровадження інженерно-технічних рішень та заходів щодо зменшення гамма-випромінювання та концентрації радону в приміщеннях, виконання екологічної та соціально-побутової реабілітації забрудненої території, житлових будинків, об'єктів соціальної сфери та населення, що проживає в зоні впливу, спрямовані на підвищення екологічної безпеки довкілля та населення для мінімізації негативого впливу радіаційних та інших факторів. Методика. Використані радіометричні методи (вимірювання експозиційної дози та інтенсивності γ-випромінювання, вимірювання радіоактивності γ-і β-випромінювання, вимірювання потужності експозиційної дози γ-випромінювання, визначення потужності поглиненої дози γ-випромінювання в повітрі, аналіз природних радіонуклідів(ПРН); статистичний та математичний методи дослідження з використанням комплексного системного підходу. Радіоекологічні дослідження включали: вимірювання потужності експозиційної дози (ПЭД) γ-випромінювання за мережею 100х100 м і 20х10 м (пішохідна γ-зйомка) в обсязі 40 км2; аналіз грунтів на вміст радіонуклідів; відбір проб води на вміст радію і урану; визначення суммарної α- і β-активності грунтів; визначення концентрації радону в житлових приміщеннях. Результати. Показана роль спеціалістів різних органів державної влади та місцевого самоврядування у вирішенні вищезгаданих завдань, для регіонів, що знаходяться в зоні впливу гірничо- металургійних комбінатів з видобутку та первинної переробки уранових руд. Встановлено, що перевищення нормативного рівня еквівалентної рівноважної концентроції радону 50 Бк / м3 в окремих приміщеннях, обумовлено його виділенням з підпільного простору та каналів введення зовнішньої теплової та водопровідної мереж, внутрішніх каналів розподілу тепломереж. Наукова новизна. Доказується, що засипка каналу теплової мережі з зовнішньої сторони будівлі шаром глини на глибину 1 м і його ущільнення, герметизація введення теплової та водопровідної мереж через фундамент будівлі та бетонування приямка зменшують обємну активність радону в приміщенні в 5-6 разів. Практична цінність. Приведений поки що рідкісний досвід щодо підвищення радіаційного та соціального захисту населення міста Жовті Води, Україна, яке проживає в зоні впливу об'єктів уранової промисловості. Іл. 6. Бібліогр.: 27 назв
49
Забулонов, Юрій, Володимир Буртняк, and Людмила Одукалець. "СПЕКТРОМЕТР-ІДЕНТИФІКАТОР НА ОСНОВІ ТВЕРДОТІЛЬНОГО ДЕТЕКТОРА ДЛЯ ОБ’ЄКТІВ ЯДЕРНО-ПАЛИВНОГО ЦИКЛУ." Science and Innovation 17, no. 3 (June 17, 2021): 49–55. http://dx.doi.org/10.15407/scine17.03.049.
Full textAbstract:
Вступ. Наслідком аварії на Чорнобильській АЕС стало радіаційне забруднення значної території. З метою запобігання потрапляння радіоактивних елементів в довкілля та продукти харчування необхідним є використання спеціалізованих приладів, що дозволяють здійснювати контроль радіаційної обстановки.Проблематика. Одним з найбільш ефективних способів оперативного виявлення та ідентифікації джерел іонізуючого випромінювання в довкіллі є контроль за розповсюдженням радіонуклідів, присутніх у продуктах харчуваннята будівельних матеріалах.Мета. Розробка сучасного вітчизняного обладнання для автоматизованого оперативного виявлення, ідентифікації та моніторингу джерел іонізуючого випромінювання в середовищі в режимі реального часу.Матеріали й методи. Використано методи математичного та комп’ютерного моделювання, натурного макетування, машинного проєктування. Для дослідження технічних характеристик системи, її особливостей проведено натурнівипробування окремих її каналів в зоні відчуження Чорнобильської АЕС.Результати. Створено та апробовано експериментальну систему автоматизованого оперативного виявлення, ідентифікації та моніторингу джерел іонізуючого випромінювання в навколишньому середовищі в режимі реального часу, а також ідентифікації виявлених радіоактивних ізотопів та достовірної оцінки їхньої активності.Висновки. Створений спектрометр-ідентифікатор є системою швидкого реагування нового покоління на базі сучасних технологій, синтезу принципів радіометрії, спектрометрії та математичного моделювання для ефективного контролю питомої активності рідких, в'язких, сипучих харчових і нехарчових проб, ідентифікації їхнього радіонуклідного складу. Впровадження ідентифікатора-спектрометра сприятиме суттєвому скороченню часу на проведення оперативної масової перевірки харчових і нехарчових проб та ідентифікації їхнього радіонуклідного складу, що, в свою чергу, підвищить рівень екологічної безпеки населення в епоху широкої експлуатації об'єктів ядерно-паливного циклу.
50
Stakhiv, O., and M. Simonov. "Концентрація солей важких металів у пресованих та сухих хлібопекарських дріжджах." Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 20, no. 85 (March 2, 2018): 76–80. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8514.
Full textAbstract:
Використання дріжджів у харчовій промисловості широко розповсюджене ще з давніх часів. Науково-технічний прогрес допоміг перейти виробництву дріжджів на новий щабель та забезпечити високий рівень якості та безпеки готової продукції. Однак, незважаючи на автоматизацію та контроль промислового вирощення дріжджів, існує необхідність дослідження процесів біоакумулювання забруднюючих речовин у шляху перенесення важких металів «антропогенні забруднення – ґрунт – цукрові буряки – меляса – дріжджі – готовий продукт». У статті наведені данні щодо вмісту важких металів у пресованих та сухих хлібопекарських дріжджах різних виробників. Для токсикологічної оцінки було обрано 2 зразки пресованих і 4 зразки сухих дріжджів та досліджено концентрацію солей важких металів, які нормуються згідно з ДСТУ 4812:2007. Визначення солей Плюмбуму, Кадмію, Купруму, Цинку та Арсенію проводили методом атомно-абсорбційної спектрометрії з атомізацією у полум’ї. Для визначення Гідраргіуму у дріжджах використовували метод атомно-абсорбційної спектрометрії (холодної пари). Результати отримані при токсикологічному дослідженні пресованих дріжджів перевищували допустимі показники лише за двома параметрами: концентрація солей Плюмбуму – перевищувала норму у 2 рази, а солей Кадмію – у 1,5 раза. При супутньому дослідженні сухих дріжджів показники концентрацій солей Кадмію, Плюмбуму та Цинку перевищували норми, вказані в ДСТУ 4812:2007, у декілька разів, концентрації солей Гідраргіуму, Арсенію та Купруму були у межах норми. Однак цей документ не є нормативним для даної категорії харчових продуктів. Вміст досліджених солей важких металів коливася у широких межах. На нашу думку, відмінність концентрації у різних зразках зумовлена тим, що меляса, використана при виробництві дріжджів, була отримана з різних біогеохімічних регіонів. Відповідно зразки, у яких показники мали найнижчі результати, були вирощені на більш екологічно чистій мелясі. Наші дослідження показали, що не всі експериментальні зразки є безпечними за умови тривалого споживання. Перспектива подальших досліджень полягає у дослідженні показників якості та безпеки продуктів харчування, виготовлених з дріжджів різного походження.