To see the other types of publications on this topic, follow the link: Оцінка вартості капіталу.
Journal articles on the topic 'Оцінка вартості капіталу'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 26 journal articles for your research on the topic 'Оцінка вартості капіталу.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Тарасюк, Галина Миколаївна, Ольга Петрівна Пащенко, Ігор Віталійович Орлов, and Наталія Павлівна Ігнатова. "Підходи до дослідження інтелектуального капіталу на основі вартісно орієнтованого управління." Економіка, управління та адміністрування, no. 4(94) (December 29, 2020): 11–21. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2020-4(94)-11-21.
Full textAbstract:
Чітка проєкція управління інтелектуальним капіталом з метою прирощення вартості в площину концепції вартісно орієнтованого управління актуалізує дослідження в цьому напрямі. Досліджено питання підходів до структуризації інтелектуального капіталу підприємства. Встановлено, що інформаційною базою для вартісно орієнтованого управління інтелектуальним капіталом є звітність підприємств, а точніше – інформація про нематеріальні активи підприємства. Уточнено, що відповідно до поділу інтелектуального капіталу на людський, структурний і клієнтський не всі з наданих підвидів відображаються в звітних даних. Обґрунтовано, що звітна інформація може бути представлена за допомогою як фінансових, так і нефінансових показників, тому аналізувати слід як фінансову звітність, так і управлінську, в якій може уточнюватися специфіка інтелектуального капіталу і його компонентів. Визначено чотири підходи до дослідження інтелектуального капіталу на основі концепції вартісно орієнтованого управління. А саме: 1) вартісно орієнтоване управління інтелектуальним капіталом; 2) оцінка (визначення) вартості інтелектуального капіталу; 3) управління вартістю інтелектуального капіталу; 4) інтелектуальний капітал як драйвер вартості підприємства. Запропоновано для подальших досліджень обирати проблематику вартісно-орієнтованого управління людським, структурним та клієнтським капіталом як складовими інтелектуального капіталу.
2
Бабайлов, Василь, and Ярослава Левченко. "УТОЧНЕННЯ СУТНОСТІ КАПІТАЛУ." Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, no. 27 (November 14, 2021): 15. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.27.15.
Full textAbstract:
УДК 330.14; JEL Classification: D24
Анотація. Капітал – найважливіше поняття економіки. Однак досі існують різні його трактування. Це значно знижує ефективність економічної діяльності. Вся історія економіки і економічної думки свідчить про те, що економіка спрямована на вирішення різних проблем господарської діяльності. При цьому можно виділити п’ять основних груп проблем: осмислення у Доантичну епоху досвіду усієї господарської діяльності (управління як єдності економіки, інженерії, адміністрації і виробництва); відокремлення, визначення в Античну і Середньовічну епохи основних понять суто економічної діяльності; визначення меркантилістами і фізіократами основного джерела створення багатства (вартості), – торгівлі або сільського господарства; визначення різними школами економіки ролі держави у господарській діяльності; визначення важливих аспектів соціальної економіки. Однак серед них існує одна актуальна проблема, яка й досі притаманна навіть декільком групам економічних проблем – це проблема визначення істиного сенсу капіталу. Вона існує ще з часів Аристотеля. Тому у даному контексті представляє інтерес аналіз останніх досліджень і публікацій щодо вирішення поставленної проблеми. Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про те, що досі нема однозначної думки про істинний сенс капіталу. Головна причина цього в тому, що сенс капіталу шукають тільки у частинах, тільки у окремих елементах формули простого (тобто, натурального), або товарного господарства. Тому й досі відсутнє визначення його важливіших аспектів, якими є сутність і зміст, саме які надають 70% поняття. Метою є встановлення сутності і змісту капіталу. Було вирішено такі задачі: встановлено джерела, причини і особливості появи терміну і поняття «Капітал»; оцінено визначення капіталу як вартості; визначено головне джерело капіталу. Методики дослідження. Для досягнення поставленої мети в роботі були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи і прийоми дослідження: порівняльний аналіз наукової літератури та інформаційних джерел на основі методів порівняння, систематизації та узагальнення; узагальнення результатів аналізу і логічна генерація висновків. Результати. Встановлені джерела, причини і особливості появи терміну і поняття «Капітал». Зроблена оцінка визначення капіталу як вартості різними поколіннями економістів; встановлено головне джерело визначення сутності і змісту капіталу – формули простого (тобто, натурального) або товарного господарства; визначена сутність капіталу як грошова і товарна вартості тільки в круговороті; визначений зміст капіталу, який включає три елементи в їх тісному зв’язку в перетворенні: грошової вартості у товарну; товарної в нову товарну; нової товарної вартості у нову грошову. Наукова новизна: вперше встановлені сутність і зміст капіталу. Практична значимість: Визначення сутності і змісту капіталу буде сприяти підвищенню розуміння поняття, сенсу капіталу і ефективності практики господарської діяльності.
3
Давидов, О. І. "ОЦІНКА ФУНДАМЕНТАЛЬНО-СТЕЙКХОЛДЕРСЬКОЇ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВ У СИСТЕМІ ВАРТІСНО-ОРІЄНТОВАНОГО УПРАВЛІННЯ." Підприємництво та інновації, no. 15 (December 30, 2020): 93–99. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/15.15.
Full textAbstract:
У статті досліджено методичні і практичні питання оцінки фундаментально-стейкхолдерської доданої вартості підприємств у системі вартісно-орієнтованого управління на мікроекономічному рівні. Запропоновано методику оцінки фундаментально-стейкхолдерської доданої вартості як індикатора додаткових фінансових вигод підприємства та його ключових стейкхолдерів. Обгрунтовано методику розрахунку базових показників оцінки фундаментально-стейкхолдерської доданої вартості підприємств – фундаментально-стейкхолдерського доходу, інвестованого капіталу та його ринкової вартості. Виконано практичні розрахунки фундаментально-стейкхолдерської доданої вартості гірничо-збагачувальних комбінатів України. Проаналізовано тенденції формування фундаментально-стейкхолдерської доданої вартості гірничо-збагачувальних комбінатів України.
4
Buhas, Vasyl, and Alyona Pirogova. "АНАЛІЗ МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ОЦІНКИ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, no. 6 (December 24, 2020): 259–64. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0224.
Full textAbstract:
В сьогоденні питання всебічної оцінки природних ресурсів залишаються найменш вивченими. Відповідно цьому важливим та актуальним є питання економічної оцінки природних ресурсів, виступає основою ціни на природні ресурси, що дає можливість розглядати їх як одну із форм капіталу і брати участь у товарно-грошових відносинах. Об’єктивна необхідність оцінки обумовлюється дією загальних економічних законів, їх роллю та змістом у процесі виробництва незалежно від будь-якої суспільної формації, а ступінь цієї необхідності – рівнем та характером розвитку матеріального виробництва. Економічна оцінка природних ресурсів є результатом економічних розрахунків, на основі яких визначається прогноз цінності окремих компонентів природи. Вона має безперечний вплив на формування структури економіки, вибір заходів, пов'язаних з природоохоронною діяльністю, формування соціально-економічних, науково-технічних програм розвитку підприємства, регіонів, країни. Економічна оцінка також забезпечує стратегію розвитку окремого підприємства від формування затрат до розподілу прибутку, з її допомогою формуються відносини на ринку природних ресурсів та ін. Оскільки природні ресурси є основою суспільного виробництва, то економічна оцінка відіграє роль у формуванні всіх економічних зв'язків суспільного виробництва, виконує планово облікову і стимулюючу функції і в цьому контексті, безумовно, є економічною категорією. Об’єктами оцінки вартості природних ресурсів можуть бути: запаси природних ресурсів; природні об’єкти, що перебувають у власності, а також різні права, пов’язані з їхнім використанням оренда, концесія, право забудови, екосистемні послуги й екологічні блага функції, що виконуються природними об’єктами екологічний збиток. Відомі дві концепції економічної оцінки природних ресурсів: витратна, яка визначається за критерієм витрат на освоєння і використання нових ресурсів, і рентна – за критерієм народногосподарського ефекту ренти. Основа утворення ренти – якісні відмінності природних ресурсів. Економічною основою її існування, як відомо з теорії рентних відносин, є монополія держави на експлуатацію кращих за якістю природних ресурсів. За одних і тих же засобів виробництва і технологічних рішень праця у кращих умовах є більш продуктивною.
5
Oleksandr, Davydov. "VALUATION OF THE INVESTED CAPITAL IN THE MODEL OF THE FUNDAMENTAL AND STAKEHOLDER VALUE ADDED OF ENTERPRISES." Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Economic Sciences, no. 35 (November 4, 2019): 90–96. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2307-8030/2019-35-16.
Full text
6
Markus, Olga. "НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ МЕТОДИКИ ОБЛІКОВОЇ ОЦІНКИ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ З ВРАХУВАННЯМ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЇХ ВПЛИВУ НА ЕКОНОМІЧНУ БЕЗПЕКУ ПІДПРИЄМСТВА." Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 2, no. 22 (June 30, 2020): 186–92. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2020-02-186-192.
Full textAbstract:
У статті здійснено наукове обґрунтування методичних основ облікової оцінки нематеріальних активів, як частини інтелектуального капіталу, з врахуванням вагомості їх впливу на економічну безпеку підприємства. Запропоновано використання справедливої вартості для відображення нематеріальних активів у фінансовій звітності підприємства як при їх первісній оцінці так і на дату балансу. Формалізовано підходи до оцінювання первісної вартості та переоцінки нематеріальних активів.
Запропоновано концептуально нову модель обліку для формування фінансової звітності на основі капіталізації інтелектуального капіталу у формі нематеріальних активів підприємства. Сформовано передумови не лише для розкриття інтелектуального потенціалу підприємства (перетворення його в капітал при первісному визнанні нематеріальних активів), а й для розвитку існуючого інтелектуального капіталу за складовими, враховуючи їх вплив на приріст чистого прибутку.
7
Сівіцька Ю.О. "СУТНІСТЬ ПРОЦЕСУ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ ЦІЛІСНОГО МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ АГРОХОЛДИНГУ." Економічний форум 1, no. 3 (July 20, 2020): 88–96. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-3-14.
Full textAbstract:
Аграрні підприємства України стають все більш конкурентноздатними та відчувають потребу у залученні додаткових фінансових ресурсів не тільки шляхом кредитування, але й за участю інвесторів. При залученні інвесторів, особливо з іноземним капіталом, важливого значення набуває оцінка вартості аграрного бізнесу, переважна більшість якого зараз являє собою цілісні майнові комплекси. Мета статті -виявити сутність процесу оцінки вартості цілісного майнового комплексу агрохолдингу шляхом визначення найбільш коректної методології оцінки бізнесу, що відповідає даній меті.
Виробничий та управлінський процеси агрохолдингу мають істотні відмінності, порівняно з іншими галузями. Звідси виникає гостра необхідність у вирішенні питань теоретико-методологічного характеру, які виникають у процесі реалізації оціночних процедур з оцінки цілісного майнового комплексу (ЦМК) агрохолдингу. Адже саме правильно проведена процедура оцінки вартості бізнесу агрохолдингу здатна підвищити вартість компанії та її інвестиційну привабливість. Погляди дослідників та провідних вчених на проблему визначення вартості бізнесу акціонерних компаній (агрохолдингів) суттєво різняться. Вибір методичного підходу та методу оцінки певної компанії, а в нашому випадку – ЦМК сільськогосподарського підприємства, залежить від виду вартості, який потрібно розрахувати в процесі оцінки вартості.
У статті обґрунтовано сутність категорії «вартість» у контексті визначення вартості ЦМК аграрного підприємства. Проведено узагальнення основних методів визначення вартості бізнесу аграрних акціонерних компаній. Запропоновано оцінювати вартість ЦМК аграрного підприємства, виходячи не тільки з мети оцінки, але й враховуючи синергетичний ефект, тобто, придбання вигід від впровадження інтеграційних зв’язків з оточенням, які мають агрохолдинги.
8
Levandivskyi, O. T., I. F. Balaniuk, D. I. Shelenko, and L. S. Sas. "ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ КАПІТАЛІЗАЦІЇ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ РЕГІОНУ У ВЗАЄМОВІДНОСИНАХ ІЗ ТЕРИТОРІАЛЬНИМИ ГРОМАДАМИ." Actual problems of regional economy development 2, no. 17 (November 30, 2021): 124–34. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.17.124-134.
Full textAbstract:
У статті розглянуто фінансовий механізм капіталізації земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств у взаємовідносинах з територіальними громадами, етапи його формування. Акцентовано увагу на необхідності ринкової капіталізації земель сільськогосподарського призначення у взаємовідносинах з територіальними громадами. Розглядається й аналізуються методичні підходи у грошовій оцінці земельних ресурсів. Відображено нормативну грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення в Україні за сільськогосподарськими угіддями. Проведено аналіз орендної плати щодо використання земель сільськогосподарського призначення за регіонами.
Досліджено основні види оцінки земельних ресурсів залежно від мети та методів її проведення. Здійснено аналіз нормативно-правових актів, які регламентують порядок проведення оцінки земельних ресурсів. З’ясовано, що вартість, за якою земельні ресурси відображаються в обліку залежить від способу набуття їх у власність та/або користування, а також від мети їх використання. Встановлено, що в бухгалтерському обліку для оцінки земельних ресурсів використовуються такі види вартостей, як: первісна (історична (фактична) собівартість або справедлива вартість) та переоцінена.
У процесі дослідження використано такі основні методи: системно-структурний та абстрактнологічний (для теоретичних узагальнень результатів аналітичних розрахунків і формулювання висновків); аналізу і синтезу (для деталізації об’єкта дослідження через його поділ на окремі складові та зведення результатів їх вивчення в одне ціле); метод порівняльного аналізу (для обґрунтування застосування окремих інструментів регулювання виробничих і управлінських відносин); економіко-статистичний – групування, кореляційно-регресійний аналіз (для виявлення впливу чинників на окремі його критерії); розрахунковоконструктивний (в опрацюванні стратегії розвитку).
Доведено, що з формуванням ринку земель питання з нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення набувають нового змісту та потребують подальшого дослідження. Звернута увага на взаємовідносини територіальних громад і сільськогосподарських підприємств щодо наповнення місцевого бюджету платою за використання земельних ресурсів. Визначено капіталізацію земельних ресурсів з поступовою трансформацією їх у капітал задля підвищення ринкової ціни.
Виявлено значну диференціацію вартості сільськогосподарських земель у регіонах України за нормативно грошовою оцінкою. Зосереджено увагу на значній недооцінці земельних ресурсів та довгому терміні їх капіталізації. Із метою трансформації земельних ресурсів у фінансові активи обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення фінансового механізму капіталізації земельних ресурсів в аграрному секторі. Зокрема, наголошується на системі експертної та нормативно грошової оцінки земель, формування та розвитку інфраструктури ринку сільськогосподарських земель.
9
Могілат, І. М. "Проблеми оцінки вартості капіталу в економіці України." Формування ринкових відносин в Україні, no. 1 (116) (2011): 69–73.
Find full text
10
Анзіна, Г. В. "Особливості оцінки вартості власного капіталу в умовах граничних ринків." Економіка. Фінанси. Право, no. 5 (2015): 4–9.
Find full text
11
Решетова, Г. В. "Методичні аспекти оцінки вартості компанії в умовах граничних ринків капіталу." Інвестиції: практика та досвід, no. 16, серпень (2014): 124–29.
Find full text
12
Македон, В'ячеслав. "ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ ПРОЕКТІВ ЗЛИТТІВ ТА ПОГЛИНАНЬ В СЕРЕДОВИЩІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ." Підприємництво та інновації, no. 23 (April 29, 2022): 67–74. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/23.13.
Full textAbstract:
У статті досліджено особливості організації фінансово-економічного аналізу корпоративних проектів злиттів та поглинань для промислових підприємств. Виділено базові блоки проведення фінансово-економічного аналізу та надано структурний розподіл показників цих блоків. Обґрунтовано використання тривимірного показника фінансової стійкості при реалізації угод злиттів та поглинань. Впроваджено модульний підхід для групування фінансових показників проектів злиттів та поглинань, в межах якого виділено групу показників зовнішнього фінансового аналізу, групу показників внутрішньогосподарського аналізу та групу комплексних показників системи фінансового менеджменту. Визначено особливості використання інвестиційного аналізу для оцінки рівня зростання вартості акціонерного капіталу. Доведено що вартість підприємства визначається непрямим методом – як різниця між ринковою вартістю власного і позикового капіталу.
13
Rud N. "БРЕНД ЯК НЕМАТЕРІАЛЬНИЙ АКТИВ В ІННОВАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ." Economic forum 1, no. 4 (November 24, 2021): 94–100. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-4-13.
Full textAbstract:
В статті показано, що в сучасному конкурентному середовищі продовжується боротьба брендів, а не товарів, за їхнє місце у свідомості споживачів. Підприємства не формують потенціал стратегічного розвитку за рахунок бренда як нематеріального активу.
Виділено нові категорії споживачів: людям необхідні прості, зручні і компактні речі (маленька квартира); екологи – обмеження споживання і збереження природи; екоактивісти – зниження шкідливих викидів в атмосферу (зменшення кількості відряджень, проведення Zoom – конференцій); питання харчування – більшість людей хочуть стати ваганами чи вегетаріанцями, їсти більше овочів і фруктів; прихильники повторного використання ресурсів, переробки матеріалів.
Деталізовані визначальні характеристики поняття «бренд». Наведені підходи вчених до формулювання даного поняття. Запропоновано авторське визначення бренду як інтелектуальної власності (нематеріального активу), яка має певну вартість та відображає особливості товару, його унікальність і створює незабутнє враження у споживача.
Виокремлено сфери сучасного використання бренду. Відмічено, що бренди створюються за допомогою інновацій і процвітають за наявності безперервного потоку інновацій. Саме нововведення викликають тимчасову конкурентну перевагу, оскільки інноваційна продукція викликає у споживачів відчуття, що бренд дійсно є лідером і спрямований на задоволення потреб споживачів.
Процес бренд-менеджменту підприємства має спрямовуватись на зростання його сили та вартості. За цими основними характеристиками бренд-менеджменту можливо здійснити оцінку ефективності формування та використання брендів та марочного капіталу підприємства.
Використання нематеріальних активів зростає з переходом конкуренції в нецінову форму. Для їх ефективного використання необхідно впроваджувати принципово нові способи обліку. Питання оцінки та відображення нематеріальних активів в обліку залишається до цього часу дискусійним.
Доведено, що не існує реальної моделі обчислення вартості бренду; головним фактором недосконалості оцінки вартості бренду є відірваність його від звітностей компаній та не відображення таких нематеріальних активів на балансі компаній; форс-мажорні обставини мають безпосередній вплив на вартість матеріальних активів, в той час як нематеріальні активи не втрачають свою вартість.
14
Зеленіна, О. О. "Проблемні питання оцінки та визнання балансової вартості кредиту як елементу позикового капіталу підприємства." Вісник Житомирського державного технологічного університету. Економічні науки, Вип. 3 (53) ч. 1 (2010): 318–25.
Find full text
15
Гринь, В. П. "РОЗВИТОК ЗВІТНОСТІ ЩОДО СТРАТЕГІЧНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА." Підприємництво і торгівля, no. 28 (February 5, 2021): 20–26. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-28-03.
Full textAbstract:
Обґрунтовано необхідність забезпечення стратегічної орієнтації системи фінансового обліку шляхом удосконалення звітності про стратегічні активи підприємства. Запропоновано розуміти стратегічні активи підприємства як сукупність ресурсів підприємства, які забезпечують формування його конкурентних переваг. Метою написання статті визначено удосконалення підходів до визнання та оцінки стратегічних активів підприємства та розробка методики їх відображення в спеціалізованих звітах. Виділено два види стратегічних активів підприємства (капіталізовані стратегічні активи, що відображаються в бухгалтерському балансі підприємства у вигляді традиційних активів підприємства; некапіталізовані стратегічні активи, що не є окремими об’єктами бухгалтерського обліку). Розроблено методику ідентифікації стратегічних активів підприємства в системі обліку. Обґрунтовано необхідність використання моделі «VRIO» (Дж.Б. Берні, Д.Н. Кларк) та узагальнення результатів в Звіті про стратегічні активи підприємства, що використовуватиметься зовнішніми стейкхолдерами для прийняття інвестиційних та позикових рішень. В основу структури запропонованого звіту покладено 6-ти компонентну структуру капіталу підприємства, визначену в міжнародному стандарті інтегрованої звітності . Визначено та проаналізовано основні причини неможливості імітації стратегічних активів конкурентами. Розроблено порядок визнання стратегічних активів у вузькому розумінні в фінансовому обліку. Сформовано модель відповідності окремих видів стратегічних активів видам конкурентних переваг, які вони забезпечують. Обґрунтовано доцільність проведення паралельної оцінки стратегічних активів за відновлювальною вартістю або за вартістю заміщення в системі фінансового обліку. Визначено необхідність врахування при розрахунку відновлювальної вартості та вартості заміщення стратегічних активів такого обсягу затрат, які підприємство повинно буде витратити у випадку втрати конкретного стратегічного активу. Розроблено деталізовану структуру Звіту про стратегічні активи підприємства. Описано механізм формування звіту про стратегічні активи на підприємстві та переваги його впровадження для зовнішніх користувачів.
16
Грицишин, А. Т. "МОДЕЛЮВАННЯ ТА ОЦІНКА ОСНОВНИХ ДЕТЕРМІНАНТІВ МІЖНАРОДНИХ РЕЗЕРВІВ В УКРАЇНІ." Actual problems of regional economy development 2, no. 16 (November 25, 2020): 44–54. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.44-54.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню процесу управління міжнародними резервами в України, зокрема, моделюванню основних детермінантів резервних активів в країні. На підставі аналізу емпіричних досліджень факторів впливу на обсяг та динаміку резервних активів виокремлено шість основних груп детермінантів міжнародних резервів, а саме: розмір та рівень розвитку економіки, поточний рахунок платіжного балансу, рахунок операцій з капіталом платіжного балансу, волатильність валютного курсу, альтернативна вартість зберігання міжнародних резервів та інституційні чинники. На основі вищезгаданої класифікації змодельовано та виконано регресійний аналіз основних детермінантів міжнародних резервів в Україні протягом 1993–2018 років. Економетричне дослідження встановило прямий та значущий вплив таких показників, як середня схильність до експорту, середня схильність до імпорту, відношення прямих іноземних інвестицій до ВВП та індекс Джонсів. Також встановлено обернений та значущий вплив альтернативної вартості зберігання міжнародних резервів. Такі показники як ВВП на душу населення та реальний ефективний валютний курс визначено статистично незначущими факторами впливу на міжнародні резерви в Україні.
У дослідженні використано такі методи: описово-аналітичний та статистико-економічний метод – під час побудови статистичних та аналітичних таблиць; моделювання та формалізації – під час побудови моделей факторів впливу на міжнародні резерви; регресійний аналіз – для перевірки валідності моделей факторів впливу на міжнародні резерви; порівняльний аналіз – для порівняння отриманих результатів дослідження.
17
Bezpalko, E., and T. Belova. "METHODICAL ASPECTS OF VALUATION THE COST OF GOODS AND SERVICES AS INTELLECTUAL CAPITAL INNOVATION ECONOMY." Scientific Works of National University of Food Technologies 24, no. 1 (February 2018): 66–73. http://dx.doi.org/10.24263/2225-2924-2018-24-1-9.
Full text
18
Задорожний, З. М., В. Ясишена, В. Муравський, and I. Омецінська. "ЕВОЛЮЦІЯ ОБЛІКУ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ І ЙОГО ТРАНСФОРМАЦІЯ ДО МІЖНАРОДНИХ ВИМОГ." Financial and credit activity problems of theory and practice 5, no. 40 (November 8, 2021): 191–203. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v5i40.244984.
Full textAbstract:
Анотація. Розглянуто еволюцію рахунків бухгалтерського обліку в частині обліку нематеріальних активів і об’єктів, пов’язаних з ними, удосконалено підходи до його побудови для достовірного відображення цих об’єктів у фінансовій та управлінській звітності з урахуванням сучасних тенденції розвитку економіки. Актуальність розв’язання наукової проблеми полягає в тому, що нині є потреба у розробленні нової методології обліку нематеріальних активів і об’єктів, пов’язаних з ними. Це пов’язано з наявністю значних відмінностей між балансовою і ринковою вартостями підприємств, що зумовлене недосконалістю класифікації нематеріальних активів і об’єктів, пов’язаних з ними, їхнім визнанням, оцінкою, відображенням на рахунках і у фінансовій звітності. Методологічними засобами проведеного дослідження є методи наукової абстракції, історичний, моделювання, аналіз змісту нормативних документів, порівняння, групування, абстрактно-логічний метод. Наголошено, що Глобальний моніторинг нематеріальних фінансів, який демонструє ринкову вартість провідних підприємств світу, вказує на значну питому вагу нематеріальної складової у вартості компаній і їхню недостатню розкритість в обліку. Зазначено, що особливу увагу необхідно приділяти відображенню нематеріальних активів і об’єктів, пов’язаних із ними, в українському Плані рахунків бухгалтерського обліку, який повинен забезпечувати єдність облікової інформаційної системи кожного суб’єкта господарювання, а також одночасно бути основою щодо узгодженості облікових показників у фінансовій звітності, на основі якої формуються статистичні показники. Вивчення історії розвитку нематеріальних активів і об’єктів, пов’язаних з ними, у Планах рахунків бухгалтерського обліку, що діяли з 1959 року донині, дало змогу відмітити зміни, які відбулися, виявити фактори, що вплинули на їхню еволюцію, установити недоліки при відображенні в обліку, окреслити й проаналізувати сучасний стан і дати оцінку розвиткові цієї категорії на майбутнє. Відмічено, що найбільшої трансформації з 1993 року зазнав рахунок, на якому ведеться облік гудвілу. Зазначено, що виокремлення об’єктів нематеріальних активів для включення їх у План рахунків бухгалтерського обліку України здійснено з урахуванням міжнародних, європейських та українських стандартів експертної оцінки й обліку. Обґрунтовано необхідність виокремлення субрахунку для обліку безпосередньо програмного забезпечення із введенням субрахунку для обліку програмних прошивок для програмних пристроїв. Розкрито доцільність виокремлення на окремому рахунку поточних нематеріальних активів. Зазначено необхідність ведення обліку внутрішнього гудвілу, що дасть змогу визначити сильні сторони компанії під час її поточної діяльності, а також розкрити їх при продажу, за потреби. Рекомендовано для обліку внутрішнього гудвілу використовувати аналітичні рахунки, на яких згруповано інтелектуальні активи за їх видами (людські активи, персональний внутрішній гудвіл керівника, клієнтські активи, нематеріальні активи, пов’язані з контрактами, організаційні активи, соціальні активи, екологічні активи). Ключові слова: нематеріальні активи (НМА), гудвіл, інтелектуальний капітал, рахунки бухгалтерського обліку, фінансовий облік, управлінський облік. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 4; бібл.: 30.
19
Yemets, O. I. "УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ." Actual problems of regional economy development 1, no. 15 (November 4, 2019): 58–68. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.15.58-68.
Full textAbstract:
Ефективна інвестиційна діяльність господарюючого суб’єкта є платформою для успішного розвитку не лише мікрорівня, а й макрорівня.Менеджмент інвестиційної діяльності часто визначають вектори як державної так і регіональної та галузевої стратегії розвитку.Додатній темп економічного зростання ВВП є ключовим чинником, що впливає на рішення суб’єктів господарювання щодо здійснення інвестування.Проведено аналіз динаміки номінального ВВП України та визначено тенденції до його зростання, визначено темпи приросту ВВП за 2005-2018 рр., розраховано частку валового нагромадження у структурі ВВП. Аналіз цифрової інформації дозволяє нам зробити висновки, про те, що номінальний ВВП має тенденцію до зростання, проте частка валового нагромадження у ВВП коливається від 14,1 % до 28,2% протягом аналізованого періоду.Це дасть змогу прийняття стратегічне рішення щодо управління інвестиційною діяльністю в умовах децентралізації. Управління інвестиційною діяльністю варто розмежувати на макро- та мікрорівнях. Нами встановлено, що ефективність даної діяльності прямо залежить від сприятливого інвестиційного клімату та макроекономічного регулювання, а також довгострокового та короткострокового періодів її здійснення.Стан інвестиційної діяльності господарюючого суб’єкта можна визначити за допомогою алгоритму: оцінювання інвестиційної стратегії; визначення привабливих напрямків для ефективного вкладення капіталу з метою сталого розвитку підприємств, зважування вартості джерел інвестиційних ресурсів; вибір розрахунку ризику та ефективності інвестиційних проектів; оперативному виявленню чинників, які впливають на відхилення фактичних результатів інвестування від запланованих; визначення міри досягнення цільових показників після впровадження інвестиційних проектів, а також можливих резервів покращення результатів.Варто погодитись, що важливими чинниками інвестиційної привабливості в Україні є: низький рівень корупції, прозорі та чітко визначені законодавча та нормативна бази, політична стабільність.При інвестуванні керівництво кожного підприємства зобов’язане вирішувати завдання щодо розробки інвестиційної стратегії підприємства, вибирати форми та об'єкти інвестування, шукати джерела фінансування, вибирати інвесторів та учасників інвестиційного процесу, розробляти, аналізувати та оцінювати інвестиційні проекти, здійснювати контроль за результатами інвестиційної діяльності.Перспективними завданнями управління інвестиційною діяльністю підприємства повинні стати: максимізувати інвестиційний прибуток господарюючого суб’єкта; мінімізувати інвестиційний ризик суб’єкта господарювання; знайти напрями покращення інвестиційних процесів.Виявлено галузеві особливості управління інвестиційною діяльністю на господарюючого суб’єкта. За рахунок покращення інформаційної забезпеченості, стратегічного планування, оцінки організації, посилення контролю, постійного моніторингу інвестиційних проектів, здійснення фінансово-економічних розрахунків можна досягнути високої ефективності управління інвестиційною діяльністю господарюючого суб’єкта.Маючи чітку організацію процесу управління інвестиційною діяльністю господарюючого суб’єкта можна стверджувати про систему її ефективного функціонування в умовах децентралізації.
20
Kutsyk, V. I., and I. V. Petriv. "Balanced scorecard as a component of effective corporate valuation." Herald of Lviv University of Trade and Economics. Economic sciences, no. 56 (2018): 123–28. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2018-56-20.
Full text
21
Сукрушева, Ганна. "АДАПТАЦІЯ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ МОДЕЛЕЙ МОТИВАЦІЇ ЯК ЕФЕКТИВНОГО ІНСТРУМЕНТУ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ОРГАНІЗАЦІЇ В СУЧАСНИХ УМОВАХ." Економіка та суспільство, no. 35 (January 25, 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2022-35-52.
Full textAbstract:
В останні роки до управління людськими ресурсами пред'являються все більш високі вимоги. Світ праці стає все більш складним в технічному і соціальному плані і тому вимагає все більше спеціалізованих знань. Знання керівників, в галузі мотивації, як стратегічного фактору конкуренції, будуть відіграють важливу роль в процесі збільшення вартості компанії в майбутньому. Отже, успіх будь-якої компанії багато в чому залежить від її співробітників, їх кваліфікації та мотивації. У цьому контексті робоча сила являє собою форму людського капіталу. Тому головною характеристикою орієнтованого на успіх управління персоналом є прагнення до найбільш ефективного використання людей, що працюють в компанії. Цілеспрямоване кадрове управління потенціалом співробітників, підтримує безперервну передачу знань в довгостроковій перспективі, є важливим фактором успіху кожної компанії. Таким чином, ступінь, в якій компанія може підтримувати свою конкурентоспроможність, все більше залежить від того, наскільки добре компанії вдається оптимізувати підбір, розвиток і мотивацію своїх співробітників. Тому правильна оцінка, розвиток і просування співробітників стають все більш важливими.
22
Козюк, Віктор, and Юлія Шкодич. "ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ СОЦІАЛЬНО-ЕОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТУВАННЯ У ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА." Економіка та суспільство, no. 35 (January 25, 2022). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2022-35-47.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження обумовлена залежністю прогресу цивілізації від людського інтелекту та освітнього потенціалу. Сучасне виробництво стає все більш інтелектуальним, глобальна конкуренція зі сфери економіки переходить на освіту, науку, культуру та виховання. Саме тому знання, здібності та професіоналізм працівників відіграють вкрай важливу роль у зміцненні інновацій, підвищенні конкурентоспроможності компаній, ринкової вартості та прибутковості, а також визначенні перспектив подальшого динамічного зростання та економічного розвитку країни. Метою дослідження є згрупування показників соціально-економічної ефективності інвестування у людський капітал та формування груп індикаторів оцінки отриманого результату. Для досягнення мети та вирішення поставлених завдань використані такі загальнонаукові та спеціальні методи: теоретичного узагальнення – для визначення сутності та розвитку поняття інтелектуального капіталу та формування висновків; порівняльного аналізу – для дослідження тенденцій та перспектив розвитку професійного навчання, розвитку поглядів на процес інвестування в інтелект в контексті економічної науки. Головна увага акцентується на необхідності вкладення коштів у розвиток інтелекту працівників підприємств, відстеженню економічного змісту даного поняття у ретроспективі, що дає можливість прослідкувати вагомість цього процесу. Базуючись на результатах дослідження, нами згруповано показники оцінки соціально-економічної ефективності інвестування підприємством у людський капітал та визначено індикатори інтенсивності інвестування.
23
Yevtushenko, Maryna, and Natalia Koroleva. "THE CONCEPT OF CASH FLOW FOR VALUE ESTIMATION OF CORPORATE ENTERPRISES CAPITAL." Black Sea Economic Studies, no. 47 (November 2019). http://dx.doi.org/10.32843/bses.47-48.
Full text
24
Пилипенко, Анастасія, Юлія Решетнікова, and Тетяна Лободзинська. "ОСОБЛИВОСТІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ФІНАНСОВОГО ОБЛІКУ У СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ АМЕРИКИ, КИТАЙСЬКІЙ НАРОДНІЙ РЕСПУБЛІЦІ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ." Економіка та суспільство, no. 32 (October 26, 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-32-29.
Full textAbstract:
Стаття присвячена сутності та особливостям стандартів бухгалтерської фінансової звітності, затверджених у Сполучених Штатах Америки, Китайській Народній Республіці та Європейському Союзі. Проаналізовано подібності та відмінності відносно Міжнародних стандартів фінансової звітності. Досліджено алгоритми прийняття змін у відповідних національних стандартах, спричинені оновленням міжнародних. З’ясовано історичні аспекти формування Китайських національних стандартів бухгалтерського обліку та ступінь впливу Загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку на функціонування ринку капіталу в США. Виокремлено основне джерело розбіжностей у фінансовій звітності країн-учасниць ЄС. Виявлено наслідки використання різних методів оцінки вартості активів, затверджених у кожній з досліджуваних територіальних одиниць, на фінансовий результат діяльності підприємств.
25
Дергачова, В. В., Курт Майнка Марсель, and О. В. Мартиненко. "ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ ПЕРЕРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ПЕРЕХОДУ ДО «БЕЗКОНТАКТНОЇ ЕКОНОМІКИ»." Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», no. 18 (September 20, 2021). http://dx.doi.org/10.20535/2307-5651.18.2021.240320.
Full textAbstract:
Метою статті є дослідження інвестиційно-інноваційного забезпечення підприємств переробної промисловості України в контексті переходу до «безконтактної економіки». У статті ідентифіковано основні характеристики «безконтактної економіки», її недоліки, переваги та можливості для підприємств переробної промисловості України. Здійснено аналіз інвестиційного клімату, шляхом порівняння рейтингових оцінок України за останні десять років у світових рейтингах, які характеризують інвестиційно-інноваційну привабливість держави, у результаті чого, виявлено, що інвестиційне середовище держави є несприятливим для зовнішнього інвестора. Розглянуто основні джерела фінансування переробної промисловості (капітальні та прямі іноземні інвестиції). Проаналізовано динаміку та структуру капітальних інвестицій у промисловість України, зокрема її переробний сектор, за період 2010-2020 років. Досліджено щорічні інвестиційні надходження в економіку України, виокремлено періоди коливань та встановлено причини, які вплинули на них. Здійснено структурний аналіз прямих іноземних інвестицій за видами економічної діяльності (визначено пріоритетні сфери інвестування переробної промисловості України) та географічну диверсифікацію за країнами-експортерами капіталу. У контексті інвестиційно-інноваційного забезпечення переробної промисловості, розглянуто інноваційно-активні підприємства України, динаміку витрат підприємств за видами економічної діяльності на інновації та науково-дослідні розробки. Обумовлено важливість стимулювання інвестиційно-інноваційної активності підприємств переробної промисловості України. Визначено, що задля сталого економічного зростання підприємств переробної промисловості в контексті переходу до «безконтактної економіки», потрібно зосередитися на збільшенні доданої вартості товарів, а це потребує створення нових або оновлення наявних виробничих потужностей на підприємствах та, відповідно, значних інвестиційних потоків. Разом з тим, ідентифіковано напрями покращення інвестиційно-інноваційного забезпечення підприємств переробної промисловості в умовах «безконтактної економіки», впровадження яких, здатне сприяти зростанню ефективності виробничого процесу, його інноваційному розвитку, та, в результаті, структурній модернізації національної економіки.
26
"Кравцов О. О. ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ІНФОРМАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА." TRADE AND MARKET OF UKRAINE, no. 46 (2) 2019 (December 26, 2019): 34–44. http://dx.doi.org/10.33274/2079-4762-2019-46-2-34-44.
Full textAbstract:
Мета — проаналізувати сучасні підходи до визначення економічного змісту інформаційних ресурсів і цінності інформації в суспільному виробництві. Методи. Для досягнення поставленої мети були застосовані загальнонаукові методи абстрактно-логічного аналізу, індукції та дедукції, за допомогою яких виявлені спільні риси і відмінності у наукових поглядах на предмет дослідження — економічний зміст інформаційних ресурсів. Результати. Інформатизація є глобальною тенденцією світового розвитку останніх десятиліть. Вона проявляється в широкому застосуванні інформаційних технологій в усіх сферах суспільного життя. На думку провідних науковців, швидке розширення інформаційного простору та доступність інформації суттєво вплинули на суспільні відносини, що зумовило перехід до нового суспільного ладу, який отримав назву «інформаційне суспільство». На основі дослідження філософ ських парадигм у статті зроблений висновок, що незважаючи на відмінності у розумінні генезису інформаційного суспільства, спільним для них є визнання якісно нового рівня виробничих відносин на цьому етапі суспільного розвитку. Це підтверджують характер і основні напрями промислової революції Industry 4.0, що відбувається в економічно розвинутих країнах. Industry 4.0 докорінно змінює методи управління продуктивними силами, осередками яких стають «розумні» підприємства (смарт-підприємства). У статті обґрунтовано, що основних змін зазнає ключова управлінська функція — процес прийняття рішень. Виробництво товарів і послуг на смарт-підприємствах здійснюється під контролем автоматизованих інформаційних систем, які за допомогою алгоритмів штучного інтелекту обробляють і впорядковують великі масиви даних «BigData». Сучасний 3D-процес прийняття рішень заснований на структуризації, характеризації і оптимізації переведених в єдиний цифровий формат результатів кількісних вимірів, якісних оцінок і відомостей. У таких умовах найголовнішим чинником конкурентоспроможності смартпідприємства стає досконалість інформаційних систем і технологій, а також повнота та достовірність інформації, що ними обробляється. У статті доведено, що категорія «інформація» набуває нового економічного змісту в інформаційному суспільстві. Вона стає додатковим джерелом створення вартості, одним із видів економічних ресурсів, що споживається в суспільному виробництві нарівні з капіталом і працею. Інформація як ресурс має певні властивості, які вимагають змістовного дослідження в рамках економічної теорії. Зокрема, потребують визначення критерії, згідно з якими певна інформація може вважатися інформаційним ресурсом. Автором запропоновані три атрибути, наявність яких у сукупності відомостей дозволяє вважати цю інформацію економічним ресурсом: використання в процесі прийняття рішень щодо створення економічних благ, наявність носія, можливість передачі шляхом комунікації між учасниками процесу прийняття рішень.