Dissertations / Theses on the topic 'Охорона правова'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 dissertations / theses for your research on the topic 'Охорона правова.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse dissertations / theses on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
Романенко, Є. О. "Кримінально-правова охорона права інтелектуальної власності." Master's thesis, Сумський державний університет, 2019. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/76761.
Full textСегодня интеллектуальная собственность стала стратегически важным фактором конкурентоспособности национальннои экономики, развития високотехннологичних отраслей промисловности, квалификонваности рабочей силы и досягненння высоких стандартинв жизни. В течение длительного периода Украина является стабильнинм донором интелектунальних ресурсов для найрозвиннутиших стран. Это обусловило рост угроз национальнний безопасности и дальнейшее видставанння Украины от других стран мира. Массовые и системные нарушения прав на объекты интелектунальнои собственности не лучшим образом позначаютнься на имидже и престиже нашего государства на мижнароднному уровне.
Today, intellectual property has become a strategically important factor in the competitiveness of the national economy, the development of high-tech industries, the skills of the workforce and the achievement of high standards of living. For a long period, Ukraine has been a stable donor of intellectual resources for the most developed countries. This has led to increased threats to national security and a further backwardness of Ukraine from other countries in the world. Mass and systematic violations of intellectual property rights do not best affect the image and prestige of our country at the international level.
Загорулько, В. М. "Правова охорона фотографічних творів." Master's thesis, Сумський державний університет, 2020. https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/81916.
Full textThe creation of an effective system of legal protection of intellectual property is perhaps the most important task today for the development of Ukrainian statehood. This is due to the rapid development of technology among the various types of results of human mental activity, namely in: scientific, artistic, industrial and so on. As for the photographic work as an object of copyright, it can be called one of the well-known and most popular types of images of the world around us with a wide range of uses in advertising, information, education, science, as well as in everyday life. That is why a photographic work occupies one of the main places among the objects of copyright.
Неверова, С. А. "Правова охорона баз даних." Thesis, Сумський державний університет, 2017. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/66851.
Full textЗолота, Леся Володимирівна, Леся Владимировна Золотая, and Lesya Volodymyrivna Zolota. "Адміністративно-правова охорона наукових творів." Thesis, Сумський державний університет, 2020. https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/79096.
Full textЗолота, Л. В. "Правова охорона трансгенних харчових продуктів." Thesis, Сумський державний університет, 2017. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/66514.
Full textКоргунова, Г. М. "Кримінально-правова охорона прав журналістів." Thesis, Вектор, 2020. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/43780.
Full textКоргунова, Г. М. "Кримінально-правова охорона прав журналістів." Thesis, Вектор, 2020. https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/50887.
Full textШульга, А. М., A. M. Shulga, and ORCID: http://orcid org/0000-0003-3745-4869. "Кримінально-правова охорона земельних ресурсів України: теоретико-правовий аспект : дисертація." Thesis, Харків, 2019. http://dspace.univd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/6708.
Full textНаукова робота є першим в Україні комплексним дослідженням, у якому з урахуванням положень чинного законодавства, досягнень юридичної теорії і практики висунуто низку концептуальних у теоретичному та прикладному аспектах положень і висновків, які визначають механізм кримінально-правової охорони земельних ресурсів України, розкривають місце, роль і функції такої охорони. У дисертації виявлено й вирішено окремі питання теоретико-правових проблем охорони земельних ресурсів України, розглянуто закріплені законодавством засоби забезпечення їх кримінально-правової охорони від суспільно небезпечних посягань. Проаналізовано історичні чинники забезпечення кримінально-правової охорони цих природних ресурсів, вироблено загальнотеоретичну дефініцію юридичної конструкції «злочини проти земельних ресурсів». З’ясовано сутність і характерні особливості видів об’єкта злочинів проти земельних ресурсів України. Запропоновано при визначені об’єктів розглядуваних злочинів використовувати змішаний (комбінований) підхід. Особливу увагу приділено характеристиці земельних ресурсів як специфічного предмета досліджуваних злочинів. Проведено системний аналіз складів злочинів, які входять до групи злочинів проти земельних ресурсів, виявлено недоліки їх конструкції, сформульовано й обґрунтовано висновки, рекомендації і пропозиції з удосконалення відповідних норм чинного кримінального законодавства. Підкреслено особливості форм реалізації кримінальної відповідальності за злочини проти земельних ресурсів України й заходи їх кримінально-правової охорони.
The thesis is the first complex scientific research in Ukraine, in which, if take into account the legislation, theoretical and practical achievements, a number of concepts and theoretical concepts and conclusions are put forward that define the mechanism of criminal law protection of land resources of Ukraine, reveal the place, role and functions of such security. The research of the main issues of criminal law protection of land resources of Ukraine from criminal encroachments, a critical analysis of modern domestic and foreign theoretical developments in this area, legislative and judicial practice point to the particular intricacy, complexity and functional relation on the directions of criminal law policy. The state of development of both sectoral and intersectoral environmental protection and directly land protection legislation, theoretical approaches to the optimization of measures for the protection of land resources as an object of the natural environment, land ownership rights and land use, as well as agricultural activities. The features of the implementation forms of criminal responsibility for crimes against land resources of Ukraine are considered.
Научная работа является первым в Украине комплексным исследованием, в котором с учетом законодательства, достижений юридической теории и практики выдвинут ряд концептуальных в теоретическом и прикладном аспектах положений и выводов, определяющих механизм уголовно-правовой охраны земельных ресурсов Украины и раскрывающих место, роль и функции такой охраны. В диссертации выявлены и решены отдельные вопросы теоретико-правовых проблем охраны земельных ресурсов Украины, рассмотрены закрепленные законодательством средства обеспечения их уголовно-правовой охраны от общественно опасных посягательств. Фундаментом исследования послужили общенаучные и специальные методы научного познания. Проанализированы исторические факторы обеспечения уголовно-правовой охраны земельных ресурсов Украины, выработано общетеоретическую дефиницию юридической конструкции «преступления против земельных ресурсов». Раскрыты сущность и характерные особенности видов объектов преступлений против земельных ресурсов Украины. Предложено при определении объектов этих преступлений использовать смешанный (комбинированный) подход. Особое внимание уделено характеристике земельных ресурсов как специфического предмета исследуемых преступлений. Проведен системный анализ составов преступлений, входящих в группу преступлений против земельных ресурсов Украины, выявлены недостатки их конструкции, сформулированы и обоснованы выводы, предложения и рекомендации по совершенствованию определенных норм действующего уголовного законодательства Украины. Подчеркнуты особенности форм реализации уголовной ответственности за преступления против земельных ресурсов Украины и меры их уголовно-правовой охраны.
Халаїм, Ніна Олексіївна. "Правова охорона промислових зразків в Україні." Diss. of Candidate of Legal Sciences, КНУТШ., 2000.
Find full textМакода, Володимир Євгенович. "Правова охорона промислових зразків в Україні." Diss. of Candidate of Legal Sciences, КНУ ім.Т.Шевченка, 2001.
Find full textГришко, І. Ю., Леся Володимирівна Золота, Леся Владимировна Золотая, and Lesya Volodymyrivna Zolota. "Правова охорона сортів рослин в Україні." Thesis, Сумський державний університет, 2020. https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/79052.
Full textТруфанова, Анна Олександрівна. "Міжнародно-правова охорона культурної спадщини України." Thesis, Тернопіль: Вектор, 2020. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/41921.
Full textФілик, Наталія Володимирівна, and Н. В. Панченко. "Правова охорона промислових зразків в Україні." Thesis, НАУ, 2013. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/18466.
Full textКовтун, О. О. "Кримінально-правова охорона діяльності захисника чи представника з надання правової допомоги." Thesis, Чернігів, 2020. http://ir.stu.cn.ua/123456789/19646.
Full textМетою випускної кваліфікаційної роботи є комплексне вивчення та аналіз кримінально-правих норм (ст.ст. 397-400 КК) та підвищення ефективності регулятивної сутності кримінального права у сфері правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги на основі комплексного кримінально-правого дослідження злочинів, що посягають на діяльність захисника чи представника особи. У розділі 1 роботи досліджуються питання щодо історичних аспектів кримінальної відповідальності за діяльність захисника чи представника з надання правової допомоги. Розділ 2 присвячений характеристиці об’єктивних та суб’єктивних ознак складів злочинів, що посягають на діяльність захисника чи представника з надання правової допомоги. У розділі 3 присвячений дослідженню особливостей покарання за злочини, що посягають на діяльність захисника чи представника з надання правової допомоги в кримінальному законодавстві і судовій практиці. Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному аналізі законодавчих актів та правозастосовних проблем, присвячених кримінальноправовому дослідженню діяльності захисника чи представника особи з надання правової допомоги. Внесок автора полягає у формуванні науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення відповідних кримінальноправових норм (ст.ст. 397-400 КК). Основні положення і висновки роботи обговорювалися на міжкафедральному науково-практичному семінарі юридичного факультету навчально-наукового інституту права і соціальних технологій Чернігівського національного технологічного університету «Правнича наука: традиції та вектори розвитку» (м. Чернігів, 23 квітня 2020 р.)
The purpose of the final qualification work is a comprehensive study and analysis of criminal law (Articles 397-400 of the Criminal Code) and increase the effectiveness of the regulatory nature of criminal law in the field of lawful activities of a lawyer or representative of a person to provide legal assistance on the basis of comprehensive criminal law, encroaching on the activities of the defender or representative of the person. Section 1 examines the historical aspects of criminal liability for the activities of a lawyer or legal aid representative. Section 2 is devoted to the characterization of objective and subjective features of corpus delicti that encroach on the activities of a defense counsel or legal aid representative. Section 3 is devoted to the study of the peculiarities of punishment for crimes that encroach on the activities of a lawyer or a representative to provide legal assistance in criminal law and judicial practice. The scientific novelty of the obtained results lies in the complex analysis of legislative acts and law enforcement problems devoted to the criminal-legal investigation of the activity of a defender or a representative of a person providing legal assistance. The author's contribution is to form scientifically sound proposals for improving the relevant criminal law (Articles 397-400 of the Criminal Code). The main provisions and conclusions of the work were discussed at the interdepartmental scientific-practical seminar of the Faculty of Law of the Educational and Scientific Institute of Law and Social Technologies of Chernihiv National Technological University "Legal Science: Traditions and Vectors of Development" (Chernihiv, April 23, 2020).
Вислоцька, Т. Ю., and T. Yu Vyslotska. "Кримінально-правова охорона таємниці в Україні: дисертація." Thesis, ЛьвДУВС, 2017. http://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/3547.
Full textДисертація є комплексним дослідженням охорони таємниці. У роботі проаналізовано стан теоретичного дослідження питання кримінально-правової охорони таємниці та розвиток нормативного закріплення охорони таємниці в пам’ятках вітчизняного кримінального права. Констатовано, що попри відповідну увагу до охорони таємниці в теорії кримінального права, сьогодні вчені одностайні лише щодо того, що таємниця є інформацією, обмеженою в доступі, відомості (інформація), що складають ту чи іншу таємницю, повинні розцінюватися в кримінальному праві як предмет кримінально-правової охорони, питання захисту тієї чи іншої таємниці повинні бути врегульовані нормами Особливої частини КК України, таємниця має свою видову класифікацію в кримінальному праві, пов’язану з особливостями предмета охорони. Водночас низка інших питань, які стосуються охорони таємниці, залишаються недослідженими або ж дискусійними. Досліджено історію становлення охорони таємниці в кримінальному законодавстві України. Аргументовано, що норми про охорону таємниці були розміщені в Литовських статутах. Поступово законодавець виокремлює окремі види таємниці, охоронюваної у кримінальному законі. Спочатку своє закріплення знайшли норми про охорону державної таємниці, згодом - сімейної та особистої таємниці, таємниці листування, різновидів професійної таємниці, комерційної таємниці тощо. Рівень захисту таємниці в кримінальному законодавстві залежав від конкретної історичної епохи. Здійснено порівняльний аналіз нормативної регламентації охорони таємниці в кримінальних законах України та окремих зарубіжних держав. Встановлено, що положення більшості проаналізованих кримінальних законів мають, порівняно зі законодавством України, низку як спільних, так і відмінних рис. До спільних, зокрема, належать: відсутність законодавчого визначення поняття таємниці та однозначності його тлумачення; закріплення норм про охорону окремих видів таємниці в кримінальному законі; тощо. Аналіз санкцій за посягання на таємницю, що охороняється нормами кримінального права, свідчить про те, що в КК зарубіжних держав по-різному визначена суспільна небезпечність аналізованих діянь. Узагальнено систему норм та дано загальну характеристику типових посягань на таємницю. Автором систематизовано норми в залежності від суб’єкта, якому належить таємниця. Зокрема запропонована класифікація передбачає поділ таємниць на приватні (що належать фізичним і юридичним особам, які вправі самостійно визначати, яка інформація повинна залишатися в обмеженому доступі) і публічні (що належать державі)). Обґрунтовано доцільність перегляду особливостей побудови Особливої частини КК України. З метою систематизації та згрупування в межах певного структурного елементу КК України норм про охорону таємниці, запропоновано в Особливій частині передбачити розділи «Злочини проти приватного життя фізичної особи», «Злочини проти приватного життя юридичної особи» та ін. розмістити окремі види таємниці, що охороняються нормами кримінального законодавства. Проаналізовано види діянь, пов’язані з посяганням на таємницю, яких є більше 10, зокрема розголошення, збирання, порушення, передача, зберігання, використання, знищення, поширення, зміна, втрата, отримання (з метою розголошення). Доведено, що державна таємниця захищена гірше ніж комерційна чи банківська, оскільки не передбачено кримінальну відповідальність за незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять державну таємницю за відсутності ознак державної зради або шпигунства. Сформульовано дефініцію поняття таємниці та визначено її істотні ознаки. Встановлено співвідношення поняття таємниця та секрет. Розглянуто класифікацію таємниць, що охороняються нормами кримінального права. Запропоновано для виділення критерію класифікації таємниць, які охороняються кримінальним законодавством, врахувати такі основні умови: 1) критерієм класифікації повинні стати істотні ознаки поняття таємниці; 2) він повинен виражати найбільш характерну, суттєву ознаку кола таємниць, що охороняються кримінальним законодавством; 3) критерій повинен бути спроможним виступати в якості підстави для поділу. Наведено приклади класифікації таємниць з використанням різних критеріїв в доктрині кримінального права та критично проаналізовано позитивні та негативні особливості запропонованих варіантів класифікації таємниці. Обґрунтовано положення класифікувати таємницю в залежності від суб’єктного складу правовідносин. Здійснено комплексне дослідження меж кримінально-правової охорони таємниці за чинним КК України. Встановлено, що особиста і сімейна, професійна і службова, медична і лікарська, комерційна і банківська таємниці комерційна таємниця та ноу-хау є пов’язаними між собою, однак їх не можна ототожнювати. Конкретизовано перелік відомостей, що характеризують зміст різних видів таємниці. Удосконалено підхід про недоцільність встановлення кримінальної відповідальності за порушення священнослужителем таємниці сповіді, оскільки для реагування на відповідне діяння достатньо засобів, які містяться в нормах канонічного права. Наведені додаткові аргументи щодо необхідності встановлення кримінальної відповідальності за розголошення адвокатської і нотаріальної таємниці особою, якій вона стала відома у зв’язку із професійною діяльністю. Зроблено висновок щодо доцільності законодавчого закріплення визначених критеріїв оцінки інформації, що належить до державної таємниці, розробки критеріїв здійснення поділу відомостей за ступенем таємності відповідно до розміру можливих суспільно-небезпечних наслідків за спеціально розробленою методикою, перегляду відомостей, що входять до ЗВДТ-2005 щодо їх відповідності принципу законності та усунення суб’єктивного фактору на визначення цінності інформації та надання їй відповідного грифу таємності. Встановлено співвідношення складів злочинів, які забезпечують охорону таємниці, між собою та з іншими складами злочинів. В процесі розмежування складів злочинів, що посягають на таємницю, приділено увагу конкуренції кримінальних норм. Проаналізовано змістову конкуренцію норм, що посягають на таємницю, зокрема: 1) конкуренцію загальної і спеціальної норми; 2) конкуренцію частини і цілого. Проведено порівняння об’єктивних та суб’єктивних ознак посягання на таємницю з метою встановлення правильної кваліфікації злочинних діянь, предметом яких є таємна інформація. Розглянуто недоліки правозастосовної практики у частині призначення покарання за посягання на таємницю. Доведено непослідовність законодавця при конструюванні санкцій статей Особливої частини КК України щодо таємниці. Обґрунтовано, що призначення такого покарання як виправні роботи у складах злочинів передбачених в ст.ст. 381, 387 (ч. 2) КК України є неможливим, зважаючи на те, що відповідно до ч. 2 ст. 57 КК України виправні роботи не застосовуються, з-поміж інших, до працівників правоохоронних органів, прокурорів, службових осіб, якими прийнято рішення про відповідні заходи, якими і є працівники правоохоронних органів, прокуратури тощо. У зв’язку із цим, даний вид покарання має бути вилучений законодавцем із відповідних санкцій. Констатовано, що при реалізації кримінальної відповідальності, доцільно виходити з того, що чим вищий рівень таємності відомостей, що становлять державну таємницю, тим суворішим має бути покарання за посягання на даний вид таємниці. Запропоновано зміни до статей Загальної та Особливої частин КК України, пов’язаних з охороною таємниці, з метою вдосконалення практики їх застосування. The dissertation is a comprehensive research on secrecy. The article analyzes the state of theoretical study of the issue of criminal-legal secrecy and the development of normative securing of secrecy in the monuments of domestic criminal law. It is stated that despite the appropriate attention to the protection of secrecy in the theory of criminal law, today scientists are unanimous only about that the secret is information restricted in access, data (information), which constitutes one or another of the secrets, should be regarded as the subject of criminal law protection of criminal law, the issues of protection of one or another secret must be regulated by the norms of the Special Section of the Criminal Code of Ukraine, the secret has its own classification in criminal law, related to the peculiarities of the subject of protection. At the same time, a number of other issues relating to the protection of secrecy remain unexplored or controversial. The history of secrecy in the criminal legislation of Ukraine has been researched. It is argued that the rules on the protection of secrecy were placed in Lithuanian statutes. Gradually, the legislator distinguishes certain types of secrets protected by the criminal law. At first, the rules on the protection of state secrets were established, and then family and personal secrets, the secrets of correspondence, types of professional secrecy, commercial secrets, etc. The level of protection of secrecy in criminal law depended on a particular historical epoch. A comparative analysis of regulatory regulation of secrecy in the criminal laws of Ukraine and certain foreign countries was carried out. It is established that the provisions of the majority of analyzed criminal laws have a range of both common and distinctive features, in comparison with the legislation of Ukraine. Common ones include, in particular, the lack of a legislative definition of the concept of secrecy and the uniqueness of its interpretation; securing the rules on the protection of certain types of secrecy in the criminal law; etc. Analysis of sanctions for encroachment on the secrets protected by the rules of criminal law, shows that in the Criminal Code of foreign countries differently defined the social danger of the analyzed acts. The system of norms is generalized and the general characteristic of typical encroachments on the secret is given. The author systematized the rules, depending development of normative securing of secrecy in the monuments of domestic criminal law. It is stated that despite the appropriate attention to the protection of secrecy in the theory of criminal law, today scientists are unanimous only about that the secret is information restricted in access, data (information), which constitutes one or another of the secrets, should be regarded as the subject of criminal law protection of criminal law, the issues of protection of one or another secret must be regulated by the norms of the Special Section of the Criminal Code of Ukraine, the secret has its own classification in criminal law, related to the peculiarities of the subject of protection. At the same time, a number of other issues relating to the protection of secrecy remain unexplored or controversial. The history of secrecy in the criminal legislation of Ukraine has been researched. It is argued that the rules on the protection of secrecy were placed in Lithuanian statutes. Gradually, the legislator distinguishes certain types of secrets protected by the criminal law. At first, the rules on the protection of state secrets were established, and then family and personal secrets, the secrets of correspondence, types of professional secrecy, commercial secrets, etc. The level of protection of secrecy in criminal law depended on a particular historical epoch. A comparative analysis of regulatory regulation of secrecy in the criminal laws of Ukraine and certain foreign countries was carried out. It is established that the provisions of the majority of analyzed criminal laws have a range of both common and distinctive features, in comparison with the legislation of Ukraine. Common ones include, in particular, the lack of a legislative definition of the concept of secrecy and the uniqueness of its interpretation; securing the rules on the protection of certain types of secrecy in the criminal law; etc. Analysis of sanctions for encroachment on the secrets protected by the rules of criminal law, shows that in the Criminal Code of foreign countries differently defined the social danger of the analyzed acts. The system of norms is generalized and the general characteristic of typical encroachments on the secret is given. The author systematized the rules, depending The comprehensive study of the criminal law secrets under the current Criminal Code of Ukraine was conducted. It has been established that personal and family, professional and service, medical, commercial and banking secrets and know-how are interrelated, but they cannot be identified. A list of information characterizing the content of different types of secrets is specified. The approach to the inappropriateness of establishing criminal liability for the violation of a clergyman’s secrecy of confession is improved, so far as for responding to the relevant act there are sufficient means, which are contained in the norms of canon law. The additional arguments regarding the need to establish criminal liability for the disclosure of lawyer’s and notary’s secrecy by a person to whom they became aware in connection with professional activities are described. The conclusion is made on the appropriateness of the legislative consolidation of stated criteria for the evaluation of information that is classified as state secrets, the development of criteria for the division of information by degree of secrecy in accordance with the size of possible social and dangerous consequences by a specially designed methodology, revision of the information included in the code that constituting the state secret-2005 on their compliance the principle of legality and the elimination of the subjective factor in determining the value of information and giving it an appropriate privacy seal. The correlation of the body of crimes, securing the secrecy, between themselves and with others body of crimes is established. In the process of delimiting the body of crimes that encroach on the secret, attention is paid to the competition of criminal norms. The content competition of the norms encroaching on the secret is analyzed, in particular: 1) competition of general and special norms; 2) competition part and whole. The comparison of objective and subjective features of encroachment on secrets was conducted in order to establish the correct qualification of criminal acts, the subject of which is secret information. The shortcomings of the practice of law enforcement in the part of imposing punishment for encroachment on the secret are considered. The inconsistency of the legislator in the designing of sanctions on articles of the Special Section of the Criminal Code of Ukraine on secrecy has been proved. It is motivated that the purpose of such a punishment as correctional practice in the body of the crimes provided in Art. 381, 387 (part 2) of the Criminal Code of Ukraine is impossible, considering that in accordance with Part 2 of Art. 57 of the Criminal Code of Ukraine correctional practice is not applied, among other things, to law enforcement officers, prosecutors, officials who have decided on appropriate measures, that are the employees of law enforcement agencies, prosecutors, etc. In this regard, this type of punishment should be removed by the legislator from the appropriate sanctions. It is stated that in the realization of criminal liability, it is reasonable to proceed from the fact that the higher the level of secrecy of the information constituting the state secret, the more severe should be punishment for encroachment on this kind of secrecy. The changes to articles of the General and Special Sections of the Criminal Code of Ukraine related to the protection of the secrecy, with the aim of improving the practice of their application are proposed.
Кунєв, Ю. Д., and М. І. Легенький. "Адміністративно-правова охорона регулятивних норм засобами адміністративної відповідальності." Thesis, Національний авіаційний університет, 2021. https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/53529.
Full textЛиховид, О. С. "Особливості правової охорони у цивільному праві." Thesis, Українська академія банківської справи Національного банку України, 2006. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/60334.
Full textЗолота, Л. В. "Адміністративно-правова охорона права інтелектуальної власності у сфері наукової діяльності в Україні." Thesis, Університет сучасних знань, 2019. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/73034.
Full textДиссертационное исследование посвящено комплексному изучению проблем и особенностей административно-правовой охраны прав интеллектуальной собственности в сфере научной деятельности в Украине. В работе исследуется и совершенствуется понятийно-категориальный аппарат, а именно: "право интеллектуальной собственности в сфере научной деятельности", "административно-правовая охрана прав интеллектуальной собственности в сфере научной деятельности", "механизм административноправовой охраны прав интеллектуальной собственности в сфере научной деятельности в Украине", "субъекты административно-правовой охраны прав интеллектуальной собственности в сфере научной деятельности в Украине", "формы административно-правовой охраны прав интеллектуальной собственности в сфере научной деятельности", "методы административноправовой охраны прав интеллектуальной собственности в сфере научной деятельности", "административная ответственность за нарушение права интеллектуальной собственности в сфере научной деятельности" и пр. Определены сущность и содержание административно-правовой охраны прав интеллектуальной собственности в сфере научной деятельности, изучено современное состояние ее правового регулирования. Комплексно охарактеризованы элементы механизма административно-правовой охраны прав интеллектуальной собственности в сфере научной деятельности в Украине, а именно: определена система субъектов, деятельность которых прямо или косвенно направлена на осуществление и обеспечение административноправовой охраны прав интеллектуальной собственности в сфере научной деятельности, исследованы формы и методы такой правовой охраны, а также выяснены особенности административной ответственности за нарушение права интеллектуальной собственности в сфере научной деятельности. Предложены конкретные направления совершенствования административного законодательства, регулирующего охрану прав интеллектуальной собственности в сфере научной деятельности в Украине: 1) адаптация и гармонизация национального законодательства, регулирующего правовую охрану интеллектуальной деятельности в сфере научной деятельности с нормами и стандартами международного права; 2) систематизация действующего законодательства в сфере правовой охраны интеллектуальной собственности путем принятия комплексного кодифицированного нормативно-правового акта – Кодекса интеллектуальной собственности; 3) урегулирование правовой охраны интеллектуальной собственности на научные открытия путем определения отдельного раздела в Кодексе интеллектуальной собственности; 4) более детальное урегулирование правовой охраны интеллектуальной собственности на результаты научной деятельности путем определения отдельного раздела в Кодексе интеллектуальной собственности; 5) определение в Кодексе интеллектуальной собственности положений, которые будут определять Национальную систему охраны интеллектуальной собственности в Украине; 6) принятие Положения о создании Национального органа интеллектуальной собственности в соответствии с положениями Концепции реформирования государственной системы правовой охраны интеллектуальной собственности в Украине. Также определены пути оптимизации системы субъектов такой административно-правовой охраны и перспективные направления совершенствования взаимодействия между ними.
The author of the dissertation has provided theoretical generalization and a new solution to the scientific problem, which consists in determining the essence and specific features of administrative and legal protection of intellectual property right in the field of scientific activity. The elements of the mechanism of administrative and legal protection of intellectual property right in the field of scientific activity in Ukraine have been characterized, namely: the author has determined the system of subjects, the activity of which is directly or indirectly aimed at implementing and ensuring administrative and legal protection of intellectual property right in the field of scientific activity, has studied the forms and methods of such legal protection, and has clarified the specific features of administrative liability for the violation of intellectual property right in the field of scientific activity. The author has suggested directions for improving administrative legislation that regulates the protection of intellectual property right in the field of scientific activity in Ukraine, has determined measures for optimization of the system of subjects of such administrative and legal protection and perspective directions for improving the interaction between them.
Єфіменко, Леонід Васильович. "Правова охорона цивільних прав та інтересів у нотаріальній діяльності." Diss. of Candidate of Legal Sciences, М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2013.
Find full textГорпинюк, О. П., and O. P. Horpyniuk. "Кримінально-правова охорона інформаційного аспекту приватності в Україні: дисертація." Thesis, ЛьвДУВС, 2011. http://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/217.
Full textДисертація є комплексним науковим дослідженням проблем кримінально-правової охорони інформаційного аспекту приватності в Україні. Запропоновано авторське визначення поняття «приватність (в інформаційному аспекті)», розвинуто визначення інших понять: «кореспонденція», «порушення таємниці кореспонденції». Розглянуто історичний та зарубіжний досвід кримінально-правової охорони приватності. Здійснено юридичний аналіз ознак цих складів злочинів та санкцій, передбачених за їх вчинення, розглянуто питання кримінально-правової кваліфікації аналізованих складів злочинів. Сформульовано законні випадки доступу до інформації з обмеженим доступом про особу. На підставі отриманих у ході дисертаційного дослідження результатів розроблено пропозиції щодо вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність та практики його застосування.Thesis is a complex scientific research of the problems of criminal and legal protection of informative aspect of privacy in Ukraine. The author’s determination of the concept of privacy (in an informative aspect) is offered, the definition of other concepts such as «correspondence», «violation of secret of correspondence» is developed. Historical and foreign experience of criminal and legal protection of privacy is considered. The judicial analysis of indicia of these offenses and sanctions for their commission is made as well as the problems of criminal and legal qualification are reviewed. The legal occurrences of admission to information with the limited access about a person are formulated. On the ground of the results received in the course of the research, the proposals for improving the Ukrainian legislation about criminal responsibility as well as for the practice of its using have been done by the author.
Волошина, Валерія Володимирівна. "Кримінально-правова охорона життя та здоров’я дітей в Україні." Thesis, Національний авіаційний університет, 2020. https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/44838.
Full textМакаренко, М. П. "Правова охорона добре відомих торговельних марок за законодавством України." Thesis, НТУ "ХПІ", 2015. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/16196.
Full textХарченко, Вадим Борисович, Вадим Борисович Харченко, and Vadym Borysovych Kharchenko. "Кримінально-правова охорона об'єктів права інтелектуальної власності, створених у зв'язку з виконанням трудового договору." Thesis, Видавництво СумДУ, 2009. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/16302.
Full textДавидович, І. І. "Кримінально-правова охорона представників влади і громадськості, які охороняють правопорядок." Diss. of Candidate of Legal Sciences, КНУТШ, 2007.
Find full textОмецинська, В. Ю., and V. Yu Ometsynska. "Кримінально-правова охорона статевої свободи та статевої недоторканості дитини: дисертація." Thesis, ЛьвДУВС, 2019. http://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/3528.
Full textУ дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми кримінально-правової охорони статевої свободи та статевої недоторканості дитини. Робота складається з трьох розділів. У першому розділі проаналізовано загальні засади дослідження. Доведено, що проблема кримінально-правової охорони статевої свободи та статевої недоторканості дитини в українській правничій літературі комплексно не аналізувалася. Часткові моменти висвітлювалися у межах розробки двох інших кримінально-правових проблем: а) кримінально-правового захисту дітей від злочинних посягань в Україні; б) кримінально-правової охорони статевої свободи та статевої недоторканості особи. Проте, з огляду на істотні зміни законодавства в частині відповідальності за посягання на статеву сферу дітей, відповідні розробки не завжди можуть бути використані для тлумачення законодавства, вирішення питань розмежування таких злочинів тощо. Досліджено систему норм, спрямованих на кримінально-правову охорону дитини загалом, та від посягань на її статеву свободу та статеву недоторканість зокрема. За результатами аналізу КК України встановлено, що у ньому міститься 43 статті, у яких ознакою основного чи кваліфікованого складу злочину є дитина як потерпілий у злочині. Водночас констатовано розбалансованість такої системи і відсутність чітких критеріїв її побудови. А систему норм, спрямованих на кримінально-правову охорону статевої свободи та статевої недоторканості дитини, складають 9 статей (19 норм): ч. 2, 3 ст. 149, ч. 3, 4 ст. 152, ч. 3, 4 ст. 153, ст. 154, ст. 155, ст. 156, ч. 2, 4 ст. 301, ч. 3, 4 ст. 302, ч. 3, 4 ст. 303 КК України. Проаналізовано відповідність кримінального законодавства України у сфері захисту статевої свободи та статевої недоторканості дитини міжнародним стандартам, зокрема Конвенції про права дитини 1989 р., Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства 2007 р. та ін. Встановлено неповну відповідність національного законодавства таким актам у частині: відповідальності за обіг дитячої порнографії; невиключення зі сфери кримінально-правового реагування добровільних сексуальних стосунків між неповнолітніми тощо. Проведено огляд кримінальних законів Республіки Польща, Французької Республіки та ФРН у частині закріплення відповідальності за посягання на статеву сферу особи загалом, і дитини зокрема. Доведено, що ці кримінальні закони мають істотно вищий ступінь казуїстичності викладу законодавчого матеріалу, а відтак можуть бути орієнтиром для подальшого вдосконалення вітчизняного законодавства, зокрема в частині регламентації відповідальності за обіг дитячої порнографії тощо. У другому розділі дисертації подано комплексну характеристику складів злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості дитини. Підтримано домінуючу в літературі позицію, що при розгляді питання про об’єкт злочину доцільно виходити з концепції «об’єкт злочину – суспільне відношення». Поняття статевої свободи дитини визначено як право особи у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років на вчинення дій сексуального характеру за обопільною згодою партнерів (добровільне, без примусу, без насилля), без обмежень щодо статі партнера та форм статевого задоволення, що не порушує водночас законні права й інтереси інших осіб, держави та суспільства. Зауважено, що хоча відповідальність за вступ особи, яка досягла віку 14 років, у сексуальні стосунки з неповнолітньої особою (ст. 155 КК України) не передбачена, у таких випадках варто говорити не про наявність у такої особистатевої свободи, а про невстановлення кримінальної відповідальності з огляду на суб’єкта такого діяння. Визначено поняття статевої недоторканості як заборони втручання у будьякій формі у статеву сферу особи, яка не набула статевої свободи (не досягла встановленого законом шістнадцятирічного віку) або, будучи наділеною статевою свободою, втратила можливість її реалізації. Доведено, що з об’єктивної сторони склади злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості дитини мають формальний склад – вважатимуться закінченими з моменту вчинення відповідних діянь, передбачених диспозиціями відповідних статей. Запропоновано авторський підхід до тлумачення поняття розбещення як розпусних фізичних або інтелектуальних дій сексуального характеру, які не передбачають фізичного контакту зі статевими органами винної чи потерпілої особи. Наголошено на необґрунтованості підходу, що ст. 152 КК України сьогодні не передбачає відповідальності за зґвалтування жінкою чоловіка. Доведено, що така відповідальність можлива. Розглянуто питання про співвідношення ч. 4 ст. 152 та ч. 4 ст. 153 КК України зі ст. 155 КК України у ситуаціях статевих зносин з особою, яка не досягла чотирнадцятирічного віку. Запропоноване авторське розуміння змісту складу злочину, передбаченого ст. 154 КК України та його співвідношення з суміжними складами. Встановлено, що у більшості злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості дітей суб’єкт загальний. Наголошено, що під час його встановлення особливу увагу слід приділяти питанням осудності особи з огляду на можливу наявність захворювання на педофілію, яка може, в окремих випадках, навіть виключати осудність. Запропоновано позицію, що посиленій кримінально-правовій охороні дитина повинна підлягати лише від посягань з боку дорослих, а не від рівних собі, а відтак, вчинення злочину щодо неповнолітнього, як обставина, що обтяжує відповідальність, не враховується при кваліфікації діянь суб’єкта, що не досяг вісімнадцятирічного віку. Під час аналізу суб’єктивної сторони складів злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості дітей обґрунтовано, що вона характеризується умисною формою вини, яка включає в себе усвідомлення суспільно небезпечного характеру свого діяння (факту сексуальних дій) та усвідомлення «спеціального» статусу потерпілої особи, а у окремих випадках також «відсутності згоди». Вид умислу, водночас, може бути як прямим, так і непрямим. Якщо винний усвідомлює дві останні ознаки – умисел є прямим. Якщо свідомо припускає наявність таких – умисел є непрямим. Якщо винний добросовісно помиляється стосовно «спеціального» статусу потерпілої особи та згоди – відповідальність виключається. У третьому розділі дисертації проаналізовано питання кваліфікуючих ознак та караності досліджуваних злочинів. Констатовано, що у статтях, які передбачають відповідальність за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості дітей, законодавцем використано широкий набір кваліфікуючих ознак, які стосуються потерпілого, об’єктивної сторони та суб’єкта. Зміст цих ознак проаналізовано. Визначено також їхню «вартість» – ступінь посилення відповідальності. Встановлено, що «вартість» кваліфікуючих ознак вчинення злочину щодо «неповнолітнього» та «малолітнього» настільки висока, що більшість інших кваліфікуючих ознак не впливають на кваліфікацію таких діянь (охоплюються). З огляду на це підтримано позицію, що кваліфікуючі ознаки мають бути закріплені у Загальній частині та має бути чітко визначено їх вплив на міру покарання при вчинені будь-якого злочину. За результатами аналізу меж караності досліджуваних складів злочинів встановлено, що з 19 складів таких злочинів: злочинами невеликої тяжкості є 2 (11%); середньої тяжкості – 4 (21%); тяжкими – 8 (42%); особливо тяжкими – 5 (26%). Основним покаранням (17 з 19 норм) є позбавлення волі на певний строк. Максимальне покарання за вчинення злочину стосовно неповнолітнього (від 14 до 18 років), порівняно з відповідальністю за такі ж діяння щодо дорослої особи, збільшується в середньому в 2,86 раза (без врахування ст. 302 КК – у 1,8 раза); за вчинення злочину стосовно малолітнього (до 14 років), порівняно з відповідальністю за такі ж діяння щодо дорослої особи, – в 4 рази (без врахування ст. 302 КК – у 2,5 раза); максимальне покарання за вчинення злочину стосовно малолітньої особи, порівняно з відповідальність за такі ж діяння щодо неповнолітньої, збільшується в середньому в 1,4 раза. У роботі є додатки, де подано повний перелік статей за Розділами Особливої частини КК України, у яких передбачена або диференційована відповідальність за злочини проти дитини, а також у формі таблиць проілюстровано види суспільно небезпечних діянь, за які передбачена відповідальність у чинній та попередніх редакціях ст.ст. 152–155 КК України; вплив кваліфікуючих ознак на відповідальність за посягання на статеву свободу та статеву недоторканість дитини; порівняння караності діянь за чинними та попередніми редакціями ст.ст. 152–155 КК України. General conclusion and new solution of the scientific problems of criminal legal protection of sexual freedom and sexual inviolability of a child are made in the thesis. General principles of this research paper are analyzed in Part I. The problem of criminal legal protection of sexual freedom and sexual inviolability of a child in the Ukrainian legal literature has not been comprehensively analyzed. Some issues were covered in terms of two other criminal legal researches: a) criminal legal protection of children from criminal offenses in Ukraine; b) criminal legal protection of sexual freedom and sexual inviolability of a person. However, considering the significant amendments to the legislation regarding the responsibility for such offences against sexual freedom of children, the appropriate researches cannot be always valuable for interpretation of the legislation or for resolving issues of differentiation among such offences, etc. The system of norms on criminal legal protection of a child in general and on offences against his/her sexual freedom and sexual inviolability was researched. According to the analysis of the Criminal Code of Ukraine, it is established that the Code contains 43 articles where a child as a victim of a crime is an element of the general corpus delicti or qualified corpus delicti. The imbalance of such system and absence of clear criteria for its construction were noted. The system of norms on criminal legal protection of sexual freedom and sexual inviolability of a child consists of 9 articles (19 norms): pp. 2, 3 Art. 149, pp. 3, 4 Art. 152, pp. 3, 4 Art. 153, Art. 154, Art. 155, Art. 156, p. 2, 4 Art. 301, p. 3, 4 Art. 302, p. 3, 4 Art. 303 of the Criminal Code of Ukraine. The conformity of the criminal legislation of Ukraine in the sphere of protection of sexual freedom and sexual inviolability of a child with the international standards, in particular the Convention on the Rights of the Child 1989, the Council of Europe Convention on the Protection of Children against Sexual Exploitation and Sexual 2007, etc. is analyzed. The incomplete compliance of the national legislation with the above mentioned acts has been defined in the sphere of: responsibility for the distribution of the child pornography; non-exclusion of voluntary sexual relations between minors from the criminal responsibility sphere, etc. The criminal laws of the Republic of Poland, the French Republic and the Federal Republic of Germany have been reviewed in terms of establishing the responsibility for offences against sexual rights of a person in general and a child in particular. It is proved that these criminal laws have a significantly higher degree of casuistic presentation of legislative material, and therefore can be a benchmark for further improvement of national legislation, in particular, in the regulation of responsibility for the distribution of child pornography, etc. Part II of the thesis presents a comprehensive description of the corpus delicti of the crimes against sexual freedom and sexual inviolability of a child. The preferable position described in the scientific literature that the object of the crime is considered to be a public relation is maintained. The concept of sexual freedom of a child is defined as the right of a person between the age of sixteen and eighteen years to intercourse with the mutual consent of the partners (voluntarily, without coercion, without violence), without restrictions on the sex of the partner and forms of sexual pleasure, without violating the rights and interests of other people, the state and the society. It is noted that nevertheless the responsibility for sexual intercourse by a person, who has reached the age of 14 years, with a minor (Article 155 of the Criminal Code of Ukraine) is not provided, in such cases it is necessary to note that in this case we do no talk about sexual freedom of such a person, but about nonestablishment of criminal responsibility because of a subject of such action. The concept of sexual inviolability as a prohibition of interfering in any form with the sexual sphere of a person who has not acquired sexual freedom (has not reached the age of sixteen), or having been granted sexual freedom, has lost the possibility of its implementation. The objective side of corpus delicti of crimes against sexual freedom and sexual inviolability of a child has a formal composition – they are considered to be completed from the moment of committing the respective actions stipulated by the dispositions of the relevant articles. The author 's approach to interpreting the concept of abusive behavior as lecherous physical or intellectual acts of a sexual nature that do not involve physical contact with the sexual organs of the perpetrator or the victim is offered. We also pay attention on the groundless position of some scientists who consider that Art. 152 of the Criminal Code of Ukraine does not provide responsibility for rape of a male by female. It is proved that such responsibility is possible. The question of the correlation of p. 4 of Art. 152 and p. 4 of Art. 153 of the Criminal Code of Ukraine with Art. 155 of the Criminal Code of Ukraine in situations of sexual intercourse with a person under the age of fourteen is examined. The author 's understanding of the elements of corpus delicti of a crime under Art. 154 of the Criminal Code of Ukraine and its correlation with the contiguous corpus delicti is offered. It is established that in most crimes against sexual freedom and sexual inviolability of a child, the subject of a crime is general. It was emphasized that special attention should be paid to the issues of the person's sanity considering the possible pedophilia disease, which, in some cases, could even exclude sanity. The position was suggested that a child should be subjected to enhanced criminal legal protection only from the acts of an adult, not of his or her peers, and therefore the commission of a crime against a minor as an aggravating circumstance cannot be taken into account in qualifying the actions of a subject who has not reached eighteen years. In the analysis of the subjective side of the corpus delicti of crimes against sexual freedom and sexual inviolability of children it is substantiated that this side is characterized by an intentional form of guilt, which includes awareness of the socially dangerous nature of their actions (sexual acts) and awareness of the “special” status of the victim, and in some cases also “lack of consent”. The type of intention, in this case, can be either direct or indirect. If the perpetrator is aware of the last two signs – the intention is direct. If he/she is consciously assuming the presence of such – the intention is indirect. If the perpetrator is wrongly mistaken about the victim's “special” status and consent – liability is excluded. Part III of the thesis analyzes the issues of qualifying signs and the punishability of the above mentioned crimes. It has been stated that the articles on liability of the crimes against sexual freedom and sexual inviolability of children use a wide range of qualifying signs that relate to the victim, to the objective side and the subject. The contents of these features have been analyzed. We also determined their “value” – the degree of increased responsibility. It is established that the “value” of qualifying signs of a crime against a “minor” and an “infant” is so high that most other qualifying signs do not affect the qualification of such acts. Therefore, we support the view that qualifying signs should be foreseen in the General Part and their impact on the punishment for any crime should be clearly defined. According to the results of the analysis of the limits of the punishment of the investigated crimes, it was found that 19 of the corpus delicti of such crimes are: 2 (11%) are minor crimes; medium grave crimes – 4 (21%); grave crimes – 8 (42%); 5 (26%) were especially grave crimes. The main punishment (17 out of 19 norms) is imprisonment for a certain term. The maximum punishment for committing a crime against a minor (from 14 to 18 years) in comparison with the responsibility for such actions against an adult is increased on average 2.86 times (without taking into account Article 302 of the Criminal Code – 1.8 times); for committing a crime against an infant (up to 14 years old) in comparison to the responsibility for such actions against an adult – 4 times (without taking into account Article 302 of the Criminal Code - 2.5 times); the maximum punishment for committing a crime against an infant in comparison with the responsibility for such acts against a minor is on average 1.4 times higher. There are annexes to the thesis which provide a complete list of articles in the Chapters of the Special part of the Criminal Code of Ukraine that provide or differentiate responsibility for crimes against a child, as well as in the form of tables illustrating the types of socially dangerous acts for which liability is provided in the current and previous editions of articles 152-155 of the Criminal Code of Ukraine; the impact of qualifying signs on the responsibility for crimes against sexual freedom and sexual inviolability of a child; a comparison of punishability of actions according to the current and previous editions of articles 152-155 of the Criminal Code of Ukraine.
Тимчаль, М. В., and M. V. Tymchal. "Кримінально-правова охорона в Україні осіб, взятих під захист: дисертація." Thesis, ЛьвДУВС, 2019. http://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/3542.
Full textДисертація є першим в Україні комплексним кримінально-правовим дослідженням безпеки осіб, взятих під захист, що дало змогу отримати наукові результати, які можуть мати вагоме значення для науки кримінального права, для правозастосочої діяльності органів держави, а також для вдосконалення вітчизняного законодавства з метою наближення до європейських та міжнародних стандартів. В результаті проведеного дослідження було доведено необхідність прийняття в Україні Єдиної державної програми захисту учасників кримінального судочинства, а також обгрунтованого про внесення відповідних змін до ст. 380 КК України. З метою вирішення всіх задач, які поставлені в даному дисертаційному дослідженні, розглядаються наукові підходи та стан вивчення інституту забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному сдуочинстві. Однією з проблем дослідження даного інституту є те, що проведено ряд досліджень та наукових розробок щодо вдосконалення охорони учасників кримінального судочинства, але всі вони стосуються норм кримінальнопроцесуального законодавства України, водночас не існує жодного підходу щодо вдосконалення кримінально-правової охорони осіб, взятих під захист. В дисертаційному дослідженні проводиться повний аналіз складів злочинів, пов’язаних із забезпеченням безпеки осіб, взятих під захист. Було проведено опитування в м. Миколаєві Миколаївській області серед співробітників правоохоронних органів про вплив на учасників кримінального судочинства та на них, а також про порушення кримінальних проваджень за ст. 380 та ст. 381 КК України. За результатами цього опитування були зроблені наступні висновки, зокрема, в Україні найчастіше застосовуються заходи безпеки, які є малозатратними, але такі заходи не завжди є ефективними; заходи безпеки застосовуються неофіційно, а за домовленістю керівників підрозділів; за досліджуваний період (2013-2017 рроки та перше півріччя 2018 року) в місті та області не було порушенно жодного провадження за злочини, передбачені ст. ст. 380, 381 КК України. Для визначення соціальної зумовленості складів злочинів за ст. 380 та ст. 381 КК України було розглянуте питання криміналізації та декриміналізації цих складів злочинів, а також проаналізована офіційна статистика відносно злочинів, пов’язаних із забезпеченням безпеки осіб, взятих під захист. З метою визначення проблеми забезпечення безпеки осіб, беруть участь у кримінальному судочинстві, проаналізовано законодавче та доктринальне визначення поняття забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві. В дисертаційному досліджені запропоноване авторське визначення поняття забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства та з цього поняття виділено їх головні ознаки. Для повного та всебічного дослідження в роботі були розглянуті та визначені особливості видів заходів безпеки, що застосовуються до осіб, взятих під захист. Також проаналізовані деякі норми КПК України та Кримінально-виконавчого кодексу України, що регулюють забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства. Для досягнення успіху в процесі забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства аналізуються норми КК та КПК, як держав, які мають успіх в захисті свідків та потерпілих (США, ФРН, Франція), так і держав, з якими історично пов’язана Україна і сусідніх держав (деякі держави колишнього СРСР – Республіка Білорусь, Латвійська Республіка, Словацька Республіка, Республіка Польща, Республіка Молдова, Республіка Грузія), а також інших держав (Нідерланди, Австрія, Австралія, Китай). Проаналізувавши кримінальне законодавство цих держав, було запропоновано та доведено про необхідність внести відповідні зміни до вітчизняного кримінального законодавства в сфері забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства з метою його наближення до європейських стандартів. Зокрема, передбачити умови звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 380 КК України; додати до ст. 380 КК України ч. 2, в якій вказати, що ті самі діяння, що передбачені в ч. 1 даної статті, але вчинені з метою одержання неправомірної вигоди; ввести поняття «негайні заходи безпеки» – заходи безпеки, які застосовуються до особи впродовж 24 годин; визначити повний перелік заходів, які можуть бути застосовані негайно; додати для всіх учасників кримінального судочинства захід безпеки у вигляді «переміщення особи в безпечне місце» тощо. Під час дослідження об’єктивних та суб’єктивних ознак складів злочинів, пов’язаних із забезпеченням безпеки осіб, взятих під захист, були проаналізовані особливості кожного з елементів складів злочинів. Об’єктами злочинів, повязаних із забезпеченням безпеки осіб, взятих під захист, є суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність органів правосуддя та органів, які сприяють здійсненню правосуддя, а саме суспільні відносини, що виникають в сфері забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства. Додатковим об’єктом за ст. 380 КК України можуть бути суспільні відносини, що охороняють життя, здоров’я та власність осіб, взятих під захист. Предметом складу злочину, передбаченого ст. 381 КК України є інформація (відомості) про заходи безпеки щодо осіб, взятих під захист. Проаналізовано ознаки об’єктивної сторони досліджуваних складів злочинів. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 380 КК України виражається у формі: а) дій, зокрема це, несвоєчасне прийняття рішення; прийняття недостатньо обґрунтованого рішення; невжиття достатніх заходів (застосовується захід, який є неефективним для захисту особи); несвоєчасне вжиття достатніх заходів; б) бездіяльності: неприйняття рішення; невжиття достатніх заходів (до особи не вживається той захід, який потрібен для її захисту); несвоєчасне вжиття достатніх заходів (в той час, коли потрібно здійснювати захист нічого не забезпечувалося). Під розголошенням відомостей про заходи безпеки (ст. 381 КК України) слід розуміти діяння (дії або бездіяльність), внаслідок яких вони стають надбанням хоча б однієї особи, яка не має права на ознайомлення з ними. Оскільки склади злочинів, передбачені ст. ст. 380, 381 КК України, відносяться до матеріальних складів, то вони вважаються закінченими з моменту настання суспільно-небезпечних наслідків: пошкодження або знищення майна, що завдало матеріальну шкоду у великих розмірах; тілесні ушкодження середньої та тяжкої ступенів тяжкості; побої; вбивство тощо. Основними ознаками об’єктивної сторони даних складів злочинів є наявність тяжких наслідків та причинний зв’язок між діяннями і наслідками. Суб’єктом даних видів злочинів може бути тільки фізична особа, пояснюючи це тим, що орган, який здійснює правосуддя або сприяє його здійсненню, не може нести кримінальну відповідальність. За ст. 380 КК України – це лише повнолітня особа (18 років), а за ст. 381 КК України – загальний вік (16 років), оскільки перелік злочинів, відповідальність за які настає з 14 років вичерпний. Оскільки дані склади злочинів вчиняються спеціальним суб’єктом, то розглядається поняття та ознаки службової особи. Службовими особами, які можуть бути суб’єктами досліджуваних складів злочинів є службова особа органу, який приймає рішення про застосування заходів безпеки або про відмову в їх застосуванні; службова особа органу, який забезпечує захист особи; службова особа органу, якій стало відомо про застосування до особи заходів безпеки у зв’язку з її службовим становищем. Досліджувані склади злочинів вчиняються зі змішаною (складною, з двома формами, подвійною, комбінованою) формою вини. Детальне визначення суб’єктивної сторони складів злочинів передбачає, що до діяння – умисел або необережність, а до наслідків – тільки необережність. У випадку, коли особа до наслідків відноситься – умисно, то її діяння слід кваліфікувати за сукупністю злочинів. При визначенні кваліфікації за досліджуваними складами злочинів автор наводить приклади кваліфікації діянь за сукупністю складів злочинів, а також пропонує перелік злочинів, які є суміжними із злочинами, передбаченими ст. ст. 380, 381 КК України. Розглянуте питання співучості у цих злочинах та особливості їх кваліфікації (умисне сприяння злочину проти особи, взятої під захист). Проведено розмежовуння діяння, які передбачені у складах злочинів, пов’язаних із забезпеченням безпеки осіб, зі складами злочинів, які можуть бути підставами для застосування щодо учасників кримінального судочинства заходів безпеки (наприклад, ст. ст. 195, 343, 345, 347, 348, 376, 377, 378, 379, 397, 398, 399, 400 КК України). Під час встановлення особливостей покарання за злочини, пов’язані із забезпеченням безпеки учасників кримінального судочинства розглянута судова практика, види та міри покарання та визначені зміни і доповнення, які необхідно внести до вітчизняного кримінального законодавства. Також наведені випадки, при яких особа може нести дисциплінарну, адміністративну чи кримінальну відповідальності. Відносно запропонованої ч.2 ст.380 КК України обґрунтована міра покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна. The dissertation is the first in Ukraine comprehensive criminal-law research on the security of persons taken under protection, which allowed to obtain scientific results that could be of great importance for the science of criminal law, for the law-enforcement activity of state bodies, as well as for the improvement of domestic legislation in order to approach European and international standards. As a result of the study, the necessity of adopting the Unified State Program for the Protection of Participants in Criminal Proceedings in Ukraine, as well as substantiating the introduction of the relevant amendments to Art. 380 of the Criminal Code of Ukraine. One of the problems of the research of this institute is that a number of research and scientific developments have been carried out to improve the protection of participants in criminal justice, but they all relate to the norms of the criminal-procedural legislation of Ukraine; at the same time, there is no one approach to improving the criminal legal protection of persons taken under protection. In the dissertation research the full analysis of the syllables of crimes related to the security of persons taken under protection. According to the results of survey, the following conclusions were made, in particular, the most frequently used security measures in Ukraine are low-cost ones, but such measures are not always effective; security measures are applied informally, but by agreement of heads of units; for the investigated period (2013-2017 and the first half of 2018) there was no prosecution in the city and the region for crimes stipulated in art. Art. 380, 381 of the Criminal Code of Ukraine. In dissertation research the author's definition of a concept of safety of participants of criminal justice is offered and from this concept their main features are highlighted. For a full and comprehensive study, the features of the types of security measures that were applied to persons taken under protection were considered and identified. Some provisions of the CPC of Ukraine and the Criminal-Executive Code of Ukraine, which regulate the security of participants in criminal justice, are also analyzed. After analyzing the criminal legislation of some states, it was suggested and proved to be necessary to make appropriate changes to the domestic criminal law in the area of ensuring the safety of participants in criminal justice in order to bring it closer to European standards. In particular, to provide conditions for exemption from criminal liability under Art. 380 of the Criminal Code of Ukraine; add to article 380 of the Criminal Code of Ukraine Part 2, in which to indicate that the same acts as provided for in Part 1 of this article, but committed for the purpose of obtaining unlawful benefit; introduce the concept of "immediate security measures" – the security measures that apply to a person within 24 hours; define a complete list of measures that can be applied immediately; To add security measures to all participants in criminal proceedings in the form of moving a person to a safe place, etc. The objects of crimes connected with the security of persons taken under protection are social relations that ensure the normal functioning of the organs of justice and bodies that promote the administration of justice, namely, social relations that arise in the field of ensuring the safety of participants in criminal justice. Since these crimes are committed by a special subject, the concept and characteristics of an official are considered. Service persons who may be subjects of the investigated crimes are the official of the body that decides on the application of security measures or the refusal to apply them; An official is a body that protects a person; a servant of the body, who became aware of the application to the person of security measures in connection with her official position. The investigated crimes are committed with a mixed (complex, with two forms, double, combined) form of guilt. A detailed definition of the subjective part of the syllables of crimes presupposes that the act - intent or carelessness, and to the consequences - only negligence. In the case of a person to the consequences of the consequences - intentionally, then its actions should be qualified for a set of crimes. In determining the qualifications for the investigated crimes, the author gives examples of the qualification of acts in the totality of crimes, and also offers a list of crimes that are adjacent to the crimes provided for in Art. Art. 380, 381 of the Criminal Code of Ukraine. The issue of complicity in these crimes and the peculiarities of their qualification (deliberate promotion of a crime against a person taken under protection) is considered. The delineation of the acts envisaged in the components of the crimes connected with the security of persons with the composition of crimes, which may serve as grounds for the application of security measures against participants in criminal proceedings (for example, Articles 195, 343, 345, 347, 348 , 376, 377, 378, 379, 397, 398, 399, 400 of the Criminal Code of Ukraine). When establishing the peculiarities of punishment for crimes related to the security of participants in criminal proceedings, the jurisprudence, types and penalties and certain changes and additions to be made to the domestic criminal law are considered. Also, there are cases in which a person may be subject to disciplinary, administrative or criminal liability. In relation to the proposed part 2 of article 380 of the Criminal Code of Ukraine, the measure of punishment in the form of imprisonment for a term of 5 to 10 years is grounded with confiscation of property.
Мисливий, В. А., Альона Миколаївна Клочко, Алена Николаевна Клочко, and Alona Mykolaivna Klochko. "Кримінально-правова охорона банківської діяльності як інституту фінансової системи України." Thesis, Сумський державний університет, 2016. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/46340.
Full textВартилецька, І. А., and О. В. Процюк. "Кримінально-правова охорона національної безпеки України: необхідність ефективного законодавчого регулювання." Thesis, Національний авіаційний університет, 2021. https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/48661.
Full textІваненко, Дмитро Дмитрович, Дмитрий Дмитриевич Иваненко, Dmytro Dmytrovich Ivanenko, and Ю. С. Сітало. "Правова охорона географічних зазначень походження товарів в Україні та Європейському Союзі." Thesis, Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка, 2017. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/67221.
Full textПахомов, Володимир Васильович, Владимир Васильевич Пахомов, and Volodymyr Vasylovych Pakhomov. "Щодо взаємодії органів правової охорони права інтелектуальної власності." Thesis, Сумський державний університет, 2020. https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/79092.
Full textСтанкевич, Ю. В. "Окремі проблеми правозастосування у сфері кримінально-правової охорони інтелектуальної власності в умовах модернізації суспільства." Thesis, Національний авіаційний університет, 2020. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/41702.
Full textСьогодення в умовах динамічного формування глобального інформаційного простору, швидкої та легкодоступної можливості отримання інформації, розвиненості інформаційних технологій ставить нові задачі науковій спільноті щодо створення належної та дієвої охорони інтелектуальної власності, особливо у найбільш суспільно небезпечному кримінально-правовому аспекті.
Яковлєва, Я. С. "Правова охорона вод у населених пунктах: досвід Європейського союзу та шляхи впровадження в Україні." Thesis, Сумський державний університет, 2018. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/66826.
Full textДавидова, Н. О. "Цивільно-правова охорона особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують її природне існування." Diss. of Candidate of Legal Sciences, КНУТШ, 2005.
Find full textРоманчик, Тетяна Володимирівна. "Проблемні питання захисту прав інтелектуальної власності в Україні." Thesis, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 2014. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/25546.
Full textОлефір, О. О. "Проблема розширення прав кримінально-правової охорони людини щодо вільного вираження особистих поглядів." Thesis, Вектор, 2020. https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/50876.
Full textОлефір, О. О. "Проблема розширення прав кримінально-правової охорони людини щодо вільного вираження особистих поглядів." Thesis, Вектор, 2020. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/43789.
Full textХозей, Н. В. "Цивільно-правове регулювання патентів на винахід." Thesis, Чернігів, 2020. http://ir.stu.cn.ua/123456789/19776.
Full textМета магістерської роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та узагальнень практики його реалізації визначити основні проблеми правового регулювання патентів на винахід, проаналізувати законодавство зарубіжних країн та Європейського Союзу з метою вироблення рекомендацій щодо удосконалення правового регулювання у зазначеній сфері. Для досягнення зазначеної мети слід вирішити наступні задачі: - охарактеризувати ґенезу становлення правової охорони винаходу; - з’ясувати поняття та ознаки винаходу як об’єкта інтелектуальної власності; - проаналізувати нормативно-правове регулювання відносин з охорони винаходів на сучасному етапі; - визначити особливості суб’єктів права інтелектуальної власності на винахід; - проаналізувати особливості процедури отримання охоронних документів на винахід; - охарактеризувати патент як охоронний документ, а також права, які випливають з патентування; - висвітлити особливості охорони винаходу за кордоном; - дослідити якою є судова практика в сфері захисту прав на винахід; - визначити основні тенденції і напрямки вдосконалення національного законодавства у сфері охорони винаходів. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають в процесі створення та патентування винаходів, розпорядження та захисту патентних прав. Предметом дослідження є цивільно-правове регулювання патентів на винаходи, а саме сутність, теоретичні та практичні проблеми, а також можливості удосконалення. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані у дослідженні узагальнення, пропозиції, висновки можуть бути використані у практичній та науково-дослідній сфері – для подальшого вивчення, впровадження та вдосконалення правового регулювання патентів на винахід, а також у правозастосовній діяльності – з метою законодавчого вдосконалення норм, що регулюють відносини у сфері створення та патентування винаходів, розпорядження та захисту патентних прав.
Россохацька, А. А. "Проблеми правового регулювання охорони і раціонального використання земель." Thesis, Сумський державний університет, 2013. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/34117.
Full textЯнішевська, Катерина Дмитрівна, Екатерина Дмитриевна Янишевская, and Kateryna Dmytrivna Yanishevska. "Деякі аспекти правової охорони віл-інфікованих засуджених." Thesis, Сумський державний університет, 2020. https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/78750.
Full textТрушківська, Леся Вікторівна. "Кримінально-правова охорона особистих благ захисника чи представника особи у зв"язку з наданням ними правової допомоги (ст.ст. 398, 400 КК України)." Diss. of Candidate of Legal Sciences, М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2012.
Find full textХворост, Оксана Олексіївна, Оксана Алексеевна Хворост, Oksana Oleksiivna Khvorost, and В. М. Горова. "Особливості охорони знаків ідентифікації виробників товарів та послуг." Thesis, Видавництво СумДУ, 2010. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/15476.
Full textШурко, О. І. "Адміністративно-правове забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах." Thesis, Сумський державний університет, 2020. https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/77937.
Full textВ диссертации приведено теоретическое обобщение и новое решение научной задачи, которая заключается в решении комплекса теоретических и практических проблем административно-правового обеспечения охраны и поддержания общественного порядка в судах. В результате проведенного исследования сформулирован ряд выводов, предложений и рекомендаций, направленных на совершенствование соответствующего законодательства. Определяется понятие общественного порядка как объекта административно-правовой охраны, под которым предлагается понимать состояние общественных отношений, сложившееся в результате регулятивного воздействия на них правовых и иных социальных норм, определяющее режим поведения субъектов в общественных местах с целью обеспечения безопасности жизни и здоровья людей, уважения их чести и достоинства, нормального функционирования государственных и общественных институтов, сохранения собственности и поддержания общественного порядка. Отмечается, что общественный порядок является необходимым условием для: а) нормального общения людей, безопасной и беспрепятственной реализации ими своих прав и обязанностей; б) надлежащего выполнения органами публичной власти и их должностными лицами своих задач и функций. Определяются особенности обеспечения охраны и поддержания общественного порядка в судах. Дается характеристика правовым основам обеспечения охраны и поддержания общественного порядка в судах и определяется место среди них административно-правового регулирования. Устанавливаются задачи и функции Службы судебной охраны. Определяются компетенция и полномочия Службы судебной охраны. Доказано, что компетенция и полномочия Службы судебной охраны формируют фундамент ее правового статуса. Отмечается, что ни компетенция, ни полномочия не являются постоянными категориями, а зависят от развития общественных отношений, возникающих в ходе осуществления правосудия, а также характера и объема задач, которые возлагаются на Службу судебной охраны. Под компетенцией Службы судебной охраны предложено понимать определенный объем задач, которые возлагаются на эту Службу и реализуются с учетом предоставленных ей прав и обязанностей. Полномочия Службы судебной охраны, в свою очередь, определены как совокупность предоставленных государством и закрепленных в установленном законом порядке прав и обязанностей, необходимых и достаточных для надлежащего выполнения возложенных на нее задач и функций. Выясняются особенности юридической ответственности работников Службы судебной охраны. Рассматривается организационно-штатная структура Службы судебной охраны. Определено, что организационно- штатная структура территориальных органов Службы судебной охраны окончательно сформирована не во всех регионах. Она находится на стадии своего становления. В краткосрочной перспективе будут доукомплектованы органы управления, продлено обучение и повышение квалификации сотрудников, укомплектованы подразделения оперативно-внезапного действия и личной безопасности судей. Предложено в ближайшее время разработать и утвердить приказом Государственной судебной администрации Положение об организационно-штатной структуре Службы судебной охраны. Обобщается зарубежный опыт охраны и поддержания общественного порядка в судах и определяются возможности его использования в Украине. Определяются перспективные направления совершенствования административного законодательства, регламентирующего осуществление охраны и поддержания общественного порядка в судах. Определяются направления совершенствования организационных основ осуществления охраны и поддержания общественного порядка в судах.
The concept of public order as an object of administrative and legal protection has been determined. Specific features of ensuring the protection of public order in the courts have been outlined. The author has provided characteristics of legal principles of ensuring the protection of public order in the courts and has determined the place of administrative and legal regulation among them. The tasks and functions of the Judicial Protection Service have been established. The competences and powers of the Judicial Protection Service have been determined. Specific features of legal liability of the employees of the Judicial Protection Service have been clarified. The organizational structure of the Judicial Protection Service has been considered. International experience for protecting and keeping public order in the courts has been generalized; and opportunities for its application in Ukraine have been determined. The perspective directions for improving administrative legislation regulating the protection of public order in the courts have been outlined. The directions for improving organizational principles of protecting and keeping public order in the courts have beendetermined.
Савінова, Н. А., and N. A. Savinova. "Кримінально-правова політика забезпечення інформаційного суспільства в Україні: дисертація." Thesis, ЛьвДУВС, 2013. http://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/788.
Full textДисертація є першим в Україні дослідженням теоретичних і прикладних проблем кримінально-правової політики забезпечення охорони суспільних відносин у інформаційному суспільстві. У дисертації шляхом системно-структурного дослідження сутності кримінально-правової політики забезпечення інформаційного суспільства в Україні, розроблення відповідних доктрини та концепції кримінально- правового забезпечення розвитку інформаційного суспільства вирішено наукову проблему кримінально-правової протидії суспільно небезпечним діянням, які трансформувалися та виникли під впливом можливостей комунікативних процесів. Міжгалузевий аналіз основних складових кримінально-правової політики забезпечення інформаційного суспільства, її доктрина, визначення основних напрямів її розвитку на концептуальному рівні, наданий проект Концепції кримінально-правового забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні можуть стати теоретичною основою ефективної протидії суспільно небезпечним посяганням у інформаційному суспільстві. The thesis is the first in Ukraine to study theoretical and applied problems of criminal law policy on the information society protection. The thesis, using systematic structural investigation of the essence of criminallaw policy for the information society in Ukraine, development of appropriate doctrine and concept of criminal-law ensuring of the information society development, solves the problem of criminal-law combating of socially dangerous acts, which have transformed and arisen under the influence of the current capabilities of communication processes. Interdisciplinary analysis of the main components of the criminal justice policies for the information society, its doctrine, as well as determining the main directions of its development at a conceptual level and provided suggestions for project of Concept of criminal-law ensuring the development of the information society of Ukraine may become the theoretical foundation of an effective countering anti-socially dangerous encroachment in the Information Society.
Солощук, Михайло Миколайович, and В. Б. Курило. "Дослідження економіко-правових умов використання засобів індивідуалізації учасників господарського обігу з використанням CASE-засобів." Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2011. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/41739.
Full textГлущенко, Наталія Володимирівна, Наталия Владимировна Глущенко, and Nataliia Volodymyrivna Hlushchenko. "Адміністративно-правовий механізм охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій." Thesis, Сумський державний університет, 2021. https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/83656.
Full textThe dissertation deals with peculiarities of the administrative and legal mechanism to protect and defend intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology and determines the areas for its improvement. The author’s definition of the concept “administrative and legal mechanism to protect and defend intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology” is formulated. The elements of administrative and legal mechanism to protect and defend intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology are: 1) legal relations (subjects, object, content); 2) principles of administrative and legal protection and defense of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology; 3) administrative and legal norms governing the protection and defense of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology; 4) administrative liability for infringement of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology. The content of constitutional, sectoral, and intersectoral principles of administrative and legal protection and defense of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology is revealed. It is proposed to define the administrative and legal regulation of protection and defense of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology as an intentional influence of administrative and legal norms adopted under the law on public relations in the field of acquisition and implementation of exclusive personal and property rights in the field of medicine and biotechnology to organize them, develop in the interests of right holders and society and the state, as well as protection against unlawful encroachment. Sources of administrative and legal regulation of protection and defense of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology are classified: by the place of regulations in the hierarchy of legislation, by objects of intellectual property rights in medicine and biotechnology that need protection and defense, by the direction of the provisions of regulations on the protection or defense of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology. The peculiarities of the subjects of the administrative and legal mechanism to protect and defend intellectual property rights are determined: it is an obligatory element of the specified mechanism; they include the legislative, executive, judicial authorities; the transition from a three-tier to a two-tier system of executive bodies of Ukraine, the powers of which include issues to protect and defend intellectual property rights, has been completed; the creation of the Supreme Court of Intellectual Property continues, which affects the state of the judicial procedure implementation for the protection of intellectual property rights. Among the executive bodies that are the subjects of the administrative and legal mechanism to protect and defend intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology, given their powers, the following structural subdivisions are singled out: a) subjects the authority for which to protect and defend intellectual property rights is the main – National Intellectual Property Authority and its structural units; b) subjects exercising powers to protect and defend intellectual property rights within the essential tasks (Cabinet of Ministers of Ukraine, Ministry for Development of Economy, Trade and Agriculture of Ukraine, Ministry of Health of Ukraine, State Service of Ukraine on Medicines and Drug Control, the Antimonopoly Committee of Ukraine, the State Customs Service of Ukraine, the National Police of Ukraine, the Security Service of Ukraine). Administrative and legal forms to protect and defend intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology are proposed to be defined as the external manifestation of management activities of state bodies (their officials), carried out within the administrative legislation limits and procedures, to create appropriate conditions for personal and property rights to the results of intellectual activity in the field of medicine and biotechnology and their protection from unlawful encroachments. The administrative and legal forms to protect intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology are highlighted: issuance of administrative acts; conclusion of administrative agreements; provision of administrative services. It is determined that the administrative and legal form to protect intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology is the application of the right holder to government agencies. Emphasis is placed on the peculiarities of administrative and legal forms to protect and defend intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology, as well as their common features. The content of administrative liability for infringement of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology under the Code of Administrative Offenses of the Law of Ukraine “On Protection against Unfair Competition”, the Customs Code of Ukraine is revealed. To improve the mechanism of prosecution under Art. 476 of the Customs Code of Ukraine, it is proposed to give to customs authorities the right on own initiative to take samples of the goods declared for customs clearance for examination. The experience of the USA, Japan, Poland, and Germany on protection and defense of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology is summarized. The priority directions to improve the administrative and legal mechanism to protect and defend intellectual property rights in the field of medicine and biotechnologies are formulated: 1) consolidation at the legislative level of the concepts “invention in the field of medicine” and “biotechnological invention”; 2) adoption the Law of Ukraine “On protection of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology”; 3) improvement of the methodology to examine the application for inventions, the object of which is a medicinal product; 4) specification of the provisions of the Procedure for permitting the Cabinet of Ministers of Ukraine to use a patented invention (utility model) related to a medicinal product as of 04.12.2013; 5) improving the interaction of the subjects of administrative and legal mechanism to protect and defend intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology, in particular: а) the State Expert Center of the Ministry of Health of Ukraine and National Intellectual Property Authority on the examination of documents submitted for state registration of a medicinal product in terms of name; b) National Intellectual Property Authority and the bodies of the State Customs Service of Ukraine to enter the first information to the Customs Register of Intellectual Property Rights. The scientific novelty of the obtained results is that the presented scientific work is one of the first attempts in Ukrainian science of administrative law to comprehensively determine the nature and features of the administrative and legal mechanism to protect and defend intellectual property rights in medicine and biotechnology that allowed to formulate several new conceptual scientific positions and to provide author’s suggestion on the investigated issues. The practical significance of the conclusions and provisions of the dissertation lies on the fact that they can be used: 1) to develop further areas for improving the administrative and legal mechanism to protect and defend intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology; 2) to amend the legislation governing administrative and legal protection and defense of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology; 3) during classes and preparation of educational and methodical literature for the courses “Administrative Law”, “Commercial Law”.
Муляр, Галина Володимирівна, Галина Владимировна Муляр, and Galina Vladimirovna Muliar. "Адміністративно-правове забезпечення реалізації права на охорону здоров’я." Thesis, Національний авіаційний університет, 2021. https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/49801.
Full textДиссертация посвящена изучению концептуальных представлений и разработке авторской парадигмы административно-правового обеспечения реализации права на охрану здоровья, а также определению перспектив его дальнейшего развития. Сформулированы научно-методологические подходы к решению проблем в сфере правового обеспечения реализации права на охрану здоровья. Проанализирован генезис административно-правового обеспечения реализации права на охрану здоровья. Раскрыты принципы и функции административно-правового обеспечения реализации права на охрану здоровья. Охарактеризованы конституционные принципы реализации права человека на охрану здоровья и условия их административно-правового обеспечения. Определены модели обеспечения реализации права на охрану здоровья. Охарактеризованы направления обеспечения реализации права на охрану здоровья. Выделены и сформированы направления административно-правового обеспечения реализации права на охрану здоровья. Рассмотрено участие Верховной Рады Украины и Уполномоченного Верховной Рады Украины по правам человека в обеспечении реализации права на охрану здоровья в качестве общих субъектов. Определена роль Президента Украины и органов исполнительной власти как субъектов обеспечения реализации права на охрану здоровья. Охарактеризованы органы местного самоуправления как субъекты обеспечения реализации права на охрану здоровья. Раскрыта роль судов и органов прокуратуры в обеспечении реализации права на охрану здоровья. Проанализировано влияние общественных объединений и других субъектов на обеспечение реализации права на охрану здоровья. Рассмотрены лицензирование, аккредитация медицинских учреждений и аттестация врачей как средства обеспечения реализации права на охрану здоровья. Проанализированы стандартизация и сертификация в сфере здравоохранения как средства обеспечения реализации права на охрану здоровья. Определены формы и методы административно-правового обеспечения реализации права на охрану здоровья. Определена сущность административной ответственности за правонарушения в сфере здравоохранения. Исследован зарубежный опыт правового обеспечения реализации права на охрану здоровья. Определены перспективы развития административно-правового обеспечения реализации права на охрану здоровья.
Administrative and legal guaranteeing of the right to health care is defined as a system of actions of authorized entities, which provides target-oriented impact on the state of guaranteeing of the right to health care through law norms, means, forms and methods of administrative and legal influence. It has been stated that the realization of the right to health care is a process of transforming legally possible behavior enshrined in law norm into the actual action of the entity to support the preservation of physiological, psychological health, ability to work, social activity, expectancy of life. Administrative and legal means of guaranteeing of the right to health care are perceived as a set of techniques and methods of activity of medical legal relations entities, regulated by the norms of administrative law, applied in order to realize the right to health care. It has been established that the methods of studying administrative and legal guaranteeing of the right to health care are the system of philosophical, generally scientific, specific and special methods, which assist to the process of cognition of administrative provision of the right to health care in the state. The principles of administrative and legal guaranteeing of the right to health care have been offered to be understood as the initial provisions, principles and standards, which should be the basis for guaranteeing the realization of the right to health care by authorized entities. The functions of administrative and legal guaranteeing of the right to health care have been offered to understand as separate components (directions) of administrative and legal guaranteeing for its realization due to the nature and content of the right to health care. The author has carried out the classification of the indicated functions, which is based on organizational and regulatory components. It has been emphasized that the realization of the right to health care is ensured not only by the constitutional basis in the form of the relevant norm (norms), but also by a set of regulatory acts of administrative and legal nature, which ensure the provisions of the Constitution of Ukraine. The constitutional principles of the realization of the right to health care have been characterized. The author has studied the essence of the right to health care as a complex category, the content of which determines the directions for guaranteeing the realization of this right. A typology of models for guaranteeing the realization of the right to health care has been suggested. According to that typology the author has singled out: the basic, optional and absolute models, and has provided their advantages and disadvantages. The author has carried out the analysis of the main functions of the Verkhovna Rada of Ukraine on guaranteeing the realization of the right to health care. The forms of interaction of the Verkhovna Rada with the President of Ukraine in the field of health care have been determined. The author has suggested the systematization of powers of the Ministry of Health of Ukraine and their classification according to various criteria. The author has improved the definition of the legal status of central executive agencies and the scope of their powers on guaranteeing the realization of the right to health care. The author has proved the necessity of optimizing the system of the Ministry of Health of Ukraine, reviewing its functions, delimitation of powers between structural units, in particular regarding the implementation of control and supervisory activities. The author has studied the special nature of the functions of local self-government, which are characterized by autonomy in resolving community problems and are related to the implementation of democracy. The emphasis has been placed on their separation from the functions of state executive agencies in the field of health care in regard to guaranteeing the realization of the right to health care. The author has emphasized on the expediency of generalizing court practice within medical cases and its harmonization with the legal positions of the European Court of Human Rights. It has been offered to determine the criteria for the selection of public associations (organizations) with their further inclusion into the list of entities of implementing control over the quality of medical care. The necessity of establishing the legal institution “Health Care Ombudsman” with further specification of the procedure of its functioning has been proved. The main purpose of accreditation has been determined the stimulation of medical facilities to improve quality indicators. The emphasis has been placed on the wider involvement of representatives of the professional medical community into the certification of medical employees. International standards in the health care sector have been analyzed. The main requirements and standards enshrined in international acts have been singled out. The advantages of implementing the quality management system of a health care facility have been established. The author has substantiated the expediency for creating the National Technical Advisory Group on Immunization and Adoption of the Law of Ukraine “On Approval of the National Program of Immunological Prophylaxis and Protection of the Population from Infectious Diseases for 2021-2027”. Areas for improving administrative liability in the health care sector have been defined. The author has analyzed international experience for guaranteeing the realization of the right to health care, which allowed us to form areas for the improvement of national legislation. The author has defined perspectives for the development of administrative and legal guaranteeing of the right to health care by distinguishing criteria aimed at solving the problems of individual and public health.
Падалка, І. О. "Адміністративно-правовий механізм охорони права власності в Україні." Master's thesis, Сумський державний університет, 2018. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/71719.
Full textИзвестно, что возможность осуществления любого субъективного права напрямую зависит от того, насколько оно гарантированно государством. Решение этой задачи достигается с помощью различных гарантий: экономических, социальных, политических, юридических. Среди последних особое место занимает охрана, сам факт существования которой способен оказывать несомненное влияние на участников правовых отношений. Таким образом, наличие средств охраны гражданских прав, в том числе права собственности, является необходимым условием их беспрепятственного осуществления. Во все времена институт права собственности занимал центральное место в гражданском праве. Его основные положения обусловливают содержание других разделов цивилистики (наследственного, обязательственного права и т.д.). Именно этим актуализируется интерес к исследованию охраны права собственности со стороны представителей юридической науки. Статья 13 Конституции Украины провозглашает, что основополагающим принципом в сфере охраны права собственности является положение о том, что государство обеспечивает равную защиту всех субъектов права собственности. В последние годы вопрос об охране права собственности приобрело важное теоретическое и практическое значение. Анализ современной судебной практики свидетельствует о том, что нет единой позиции судебных органов по разрешению споров, связанных с нарушением права собственности. Суды общей юрисдикции и хозяйственные суды, рассматривая споры, связанные с охраной и защитой нарушенных прав собственности, неоднозначно применяют нормы действующего законодательства, поэтому неопределенность судебных органов в вопросе единообразного применения положений гражданского права к спорам данной категории приводит к нарушению конституционных прав собственников.
It is known that the possibility of exercising any subjective right directly depends on how much it is guaranteed by the state. Solving this problem is achieved through various safeguards: economic, social, political, legal. Among the latter, a special place is security, the very existence of which is capable of giving undoubted influence on the participants in legal relations. Thus, the availability of remedies for civil rights, including property rights, is a prerequisite for their unimpeded exercise. At all times, the Institute of Property Rights was central to civil law. Its main provisions stipulate the content of other sections of civilization (inheritance, binding law, etc.). It is this that actualization of interest in the study of the protection of property rights by representatives of legal science. Article 13 of the Constitution of Ukraine declares that the basic principle in the sphere of property rights protection is the provision that the state ensures equal protection of all subjects of property rights. In recent years, the issue of the protection of property rights has become important theoretical and practical value. The analysis of modern judicial practice shows that there is no single position of judicial authorities in resolving disputes related to violation of property rights. Courts of general jurisdiction and economic courts, considering disputes related to the protection and protection of violated property rights, ambiguously apply the rules of the current legislation, therefore uncertainty of the judicial authorities in the matter of uniform application of the provisions of civil law to disputes in this category leads to violation of the constitutional rights of owners.
Газдайка-Василишин, І. Б., and I. B. Hazdaika-Vasylyshyn. "Некорисливі злочини проти власності за кримінальним правом України: дисертація." Thesis, ЛьвДУВС, 2010. http://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/296.
Full textДисертацію присвячено комплексному дослідженню складів некорисливих злочинів проти власності за кримінальним правом України. Розглянуто стан дослідження проблем некорисливих злочинів проти власності; проаналізовано підходи вчених до визначення поняття та видів цієї групи злочинів, охарактеризовано соціальну зумовленість кримінальної відповідальності за некорисливі посягання на власність. Проаналізовано кожен із елементів складів некорисливих злочинів проти власності.17 Сформульовано конкретні пропозиції щодо кримінально-правової кваліфікації некорисливих злочинів проти власності та їх відмежування від суміжних складів злочинів. Запропоновано внесення змін та доповнень до Кримінального кодексу України, спрямованих на подолання виявлених проблемних питань.Dissertation is devoted to complex investigation of components of nonmercenary crimes against property in criminal law of Ukraine. A state of studies of non-mercenary crimes against property are overview; The approaches of scientists to the definition and types of crimes of this group are analyzed, the social condition of criminal liability for non-mercenary infringement of property is characterized. Each element of the components of non-mercenary crimes against property are analyzed. Concrete proposals for criminal legal qualification of non-mercenary crimes against property and their separation from related criminal offenses are formulated. Proposed Amendments to the Criminal Code of Ukraine aimed at overcoming the identified problems are proposed.
Шевчук, М. В., and M. V. Shevchuk. "Відносини щодо використання бюджетних коштів як об’єкт правової охорони: дисертація." Thesis, ЛьвДУВС, 2020. http://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/3537.
Full textУ дисертаційному дослідженні здійснено комплексну наукову розробку теоретичних та прикладних проблем правової охорони відносини щодо використання бюджетних коштів. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень, запропонованих особисто здобувачем. Запропоновано вважати, беручи за основу нормативно-правові конструкції, елементом яких є поняття «використання бюджетних коштів» та операції (стадії) виконання бюджету за видатками, що відносини щодо використання бюджетних коштів передбачають взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних зобов’язань, отримання товарів, робіт і послуг, здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов’язань, а також використання товарів, робіт і послуг для виконання заходів бюджетних програм. При цьому, відносини щодо використання бюджетних коштів складають окремий вид правовідносин у структурі видаткових бюджетних відносин, передумовою їх виникнення є відносини щодо фінансування з бюджету, а необхідною умовою належного функціонування ‒ бюджетний контроль. Доведено доцільність переглянути систему правової охорони відносин щодо використання бюджетних коштів, імплементувавши до неї норми щодо охорони ефективного використання коштів за допомогою застосування заходів державного примусу. Доведено, що відповідно до принципу цільового використання бюджетні кошти повинні бути використані на цілі, визначені бюджетними призначеннями, бюджетними асигнуваннями, паспортом бюджетної програми чи порядком використання бюджетних коштів. Використання коштів за невідповідними кодами економічної класифікації видатків може свідчити про можливе порушення цього принципу, однак не може вважаться єдиною достатньою підставою для кваліфікації діяння як нецільове використання. Зокрема, необхідно враховувати, що в умовах застосування програмно-цільового методу не буде вважатися використанням коштів не за цільовим призначенням здійснення видатків за кодом економічної класифікації, що не в повній мірі відповідає економічній сутності платежу, однак відповідає цілям, визначеним у паспорті бюджетної програми чи в порядку використання бюджетних коштів. Запропоновано механізмом правової охорони відносин щодо використання бюджетних коштів вважати сукупність правових засобів, за допомогою яких держава здійснює правовий вплив на відносини щодо використання бюджетних коштів з метою профілактики, виявлення і припинення протиправного використання бюджетних коштів, притягнення винних осіб до юридичної відповідальності та вирішення публічно-правових спорів у цій сфері. Елементами механізму правової охорони відносин щодо використання бюджетних коштів є: норми права, правовідносини (щодо застосування заходів юридичної відповідальності за протиправне використання бюджетних коштів; профілактики порушень бюджетного законодавства, що регулює використання бюджетних коштів; виявлення і припинення протиправного використання бюджетних коштів; судового розгляду спорів, що виникають під час використання бюджетних коштів), акти безпосередньої реалізації прав і обов’язків та акти правозастосування. Доведено, що до суб’єктів правової охорони відносин щодо використання бюджетних коштів належать суб’єкти правотворчості (Верховна Рада України, Президент України, органи місцевого самоврядування, органи виконавчої влади), органи бюджетного контролю, правоохоронні органи та суди. Відзначено, що систему підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність як суб’єкти правової охорони відносин щодо використання бюджетних коштів, складають оперативні підрозділи Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Служби безпеки України та податкової міліції. Створення Бюро фінансових розслідувань зумовить передачу частини повноважень Національної поліції та Служби безпеки України щодо здійснення оперативно-розшукової діяльності до нової правоохоронної структури, а також ліквідацію податкової міліції. Наголошено на тому, що застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства є одним із ключових елементів системи фінансово-правової охорони відносин щодо використання бюджетних коштів. До заходів впливу, що застосовуються з метою правової охорони відносин щодо використання бюджетних коштів, слід віднести попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства, зупинення операцій з бюджетними коштами, призупинення бюджетних асигнувань, зменшення бюджетних асигнувань, повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету. Підставою їх застосування є найбільш поширене та небезпечне правопорушення, що посягає на досліджуваний вид відносин ‒ нецільове використання бюджетних коштів. Безспірне ж вилучення коштів з місцевих бюджетів, підставою застосування якого є здійснення видатків (кредитування) місцевого бюджету, які відповідно до Бюджетного кодексу України мають проводитися з іншого бюджету, як захід впливу спрямований на правову охорону як відносин щодо використання бюджетних коштів, так й іншого виду видаткових відносин ‒ щодо фінансування з бюджету. Зважаючи на те, що попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства може застосовуватися усіма органами бюджетного контролю, доведено доцільність врегулювання порядку застосування цього заходу впливу за допомогою нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України. Крім загальних процесуальних аспектів (письмова форма, строки та процедура складання і направлення попередження) у постанові Кабінету Міністрів України «Про порядок застосування попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства» важливим є: розділити повноваження органів бюджетного контролю щодо підстав (конкретних порушень бюджетного законодавства) застосування цього заходу впливу; закріпити принцип реагування на порушення бюджетного законодавства єдиним правозастосовним документом, що включає змістовні характеристики і попередження, і вимоги щодо усунення порушення бюджетного законодавства, а також забороняє направлення окремо попередження, а окремо вимоги; встановити критерії конкретизації (визначеності) вимоги щодо усунення порушення бюджетного законодавства, зазначивши, що в ній в обов’язковому порядку мають бути зазначені які саме дії повинен здійснити учасник бюджетного процесу для усунення порушення та на підставі яких положень нормативно-правових актів. Зважаючи на поширеність адміністративно-караного нецільового використання бюджетних коштів, значну суспільну шкідливість цього правопорушення та непоодинокі випадки уникнення відповідальності посадових осіб розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, доведено необхідність посилення відповідальності за це адміністративне правопорушення. Для цього необхідно вилучити нецільове використання бюджетних коштів з ч. 5 ст. 164-12 КУпАП, зазначивши цей проступок у ч. 7 цієї статті, і передбачивши за його вчинення штраф у розмірі від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім того, доцільно збільшити строки накладення адміністративного стягнення за нецільове використання бюджетних коштів (протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення), внісши відповідні зміни у ч. 3 ст. 38 КУпАП. Обґрунтовано думку про те, що позивачам ‒ розпорядникам чи одержувачам бюджетних коштів під час формулювання змісту позову про оскарження рішення щодо застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства (вимоги органів державного фінансового контролю про усунення порушень) слід враховувати, що оскарженню підлягають лише ті положення, на підставі яких у них виникають обов’язки вчинити певні дії. Такі обов’язки не виникають у випадку отримання від органів бюджетного контролю вимоги відшкодувати збитки, заподіяні бюджету нецільовим використанням коштів (оскільки стягнення збитків здійснюється або у добровільному порядку, або за рішенням суду, а не на підставі владного рішення відповідного суб’єкта), що зумовлює визнання судами звернення з позовом про скасування цих вимог неналежним способом захисту порушеного права та відповідно відмову у задоволенні позову. Відзначено, що адміністративні суди під час розгляду справ щодо оскарження вимог органів державного фінансового контролю про усунення порушень бюджетного законодавства (нецільового використання бюджетних коштів) у випадку зазначення у вимозі не лише зобов’язання відшкодувати збитки бюджету, але й здійснити інші дії щодо усунення порушення (притягнути винних осіб до відповідальності, привести у відповідність до вимог чинного законодавства правові акти бюджетної установи тощо), прохання позивача щодо скасування вимоги у цій частині повинні визнавати належним способом захисту порушеного права, у зв’язку з чим суди мають дати правову оцінку вимозі, а також фактичним обставинам, на підставі яких у вимозі було зобов’язано учасника бюджетного процесу здійснити певні дії (у тому числі й щодо наявності чи відсутності факту нецільового використання бюджетних коштів). Обґрунтовано думку про те, що у справах за позовом органів державного фінансового контролю до розпорядників (одержувачів) про відшкодування значної суми збитків, завданих держаному чи місцевим бюджетам нецільовим використанням бюджетних коштів, важливим є забезпечити можливість використання правил загального позовного провадження та касаційного оскарження. Для цього потрібно внести зміни до ч. 4 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачивши, що за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо відшкодування збитків, завданих держаному чи місцевим бюджетам, у сумі, що перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. The dissertation deals with the comprehensive scientific elaboration of theoretical and applied problems of legal protection of relations concerning the use of budgetary funds. As a result of the research, a number of new scientific statements proposed by the applicant are formulated. Taking the normative and legal constructions as a basis, the element of which is the concept of "use of budgetary funds" and operations (stages) of execution of expenditure budget, the relations concerning the use of budgetary funds involve managers and recipients of budget commitments, goods, works and services, making payments in accordance with the budget commitments, as well as the use of goods, works and services to implement budget programs. At the same time, the relations concerning the use of budgetary funds is a separate type of legal relations in the structure of budget expenditure relations, a precondition for their emergence is the relations concerning the budget financing, and a necessary condition for proper functioning is budget control. The expediency of revising the system of legal protection of relations concerning the use of budgetary funds with implementing to it the norms on the protection of effective use of funds through the application of state coercive measures is grounded. It is proved that in accordance with the principle of ring-fenced financing, budgetary funds must be used for purposes determined by budgetary appropriations, budgetary allocations, budget program passport or the procedure for using budgetary funds. The use of funds under inappropriate codes of economic classification of expenditures may indicate a possible violation of this principle, but cannot be considered the only sufficient basis for the classification of the act of non-ring-fenced use. In particular, it should be taken into account that in terms of application of the program-target method, the use of funds without a particular purpose will not be considered expenditure execution under the economic classification code, which does not fully correspond to the economic essence of the payment, but meets the objectives specified in the passport of the budget program or in the use of budgetary funds. The mechanism of legal protection of relations on the use of budget funds is defined as a set of legal means by which the state has a legal influence on relations on the use of budget funds in order to prevent, detect and stop the illegal use of budget funds, bring perpetrators to justice and resolve public law disputes in this area. The elements of the mechanism of legal protection of relations on the use of budget funds are as follows: law, legal relations (on the application of legal liability for misuse of budget funds; prevention of violations of budget legislation governing the use of budget funds; detection and termination of misuse of budget funds; litigation, arising from the use of budget funds), acts of direct realization of rights and obligations, and acts of law enforcement. It is proved that the subjects of legal protection of relations on the use of budget funds include law-making entities (the Verkhovna Rada of Ukraine, the President of Ukraine, local governments, executive authorities), budget control bodies, law enforcement agencies and courts. It is noted that the system of units that carry out operational and investigative activities as subjects of legal protection of relations on the use of budget funds consists of operational units of the National Police, National Anti-Corruption Bureau of Ukraine, State Bureau of Investigation, Security Service of Ukraine and tax police. The establishment of the Bureau of Financial Investigations will result in the transfer of authority of the National Police and the Security Service of Ukraine in the sphere of operational and investigative activities to the new law enforcement agency, and the elimination of the tax police. It is emphasized that the application of measures of influence for violation of budget legislation is one of the key elements of the system of financial and legal protection of relations on the use of budget funds. The measures of influence applied for the purpose of legal protection of relations on the use of budget funds should include the warning about improper execution of the budget legislation with the requirement on elimination of violation of the budget legislation, suspension of operations with budget funds, suspension of budget allocations, reduction of budget allocations, return of budget funds to the relevant budget. The reason for their application is the most widespread and dangerous offense that encroaches on the investigated species relationships which is the misuse of public funds. The undisputed withdrawal of funds from local budgets, the basis of which is the implementation of expenditures (crediting) of the local budget, which according to the Budget Code of Ukraine should be carried out from another budget, as a measure aimed at legal protection of relations on the use of budget funds and other expenditure relations - on financing from the budget. Taking into consideration that the warning about improper implementation of budget legislation with the requirement to eliminate violations of budget legislation can be applied by all budgetary control bodies, the expediency of regulating the application of this measure of influence by a normative-legal act of the Cabinet of Ministers of Ukraine is proved. In the resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On the procedure for applying the warning on improper implementation of budget legislation with the requirement to eliminate violations of budget legislation" there are following important issues in addition to the general procedural aspects (written form, terms and procedure for drafting a warning): to share the powers of budgetary control bodies on the grounds (specific violations of budget legislation) of the application of this measure of influence; to consolidate the principle of responding to violations of budget legislation with a single legal document, which includes substantive characteristics, warnings, and requirements for eliminating violations of budget legislation, as well as prohibits sending separate warnings and separate requirements; to establish criteria for concretization (certainty) of the requirement to eliminate violations of budget legislation, noting that it must specify the provisions of normative-legalacts, on the basis of which a participant in the budget process has to take actions to eliminate such violation. Taking into consideration the prevalence of administratively punishable misuse of budget funds, significant social harm of this offense and the frequent cases of evasion of officials’ responsibility, managers (recipients) of budget funds in connection with the expiration of administrative prosecution, the need to strengthen liability for this administrative offense is determined. To do this, it is necessary to remove the misuse of budget funds from Part 5 of Article 164-12 of Code of Ukraine on Administrative Offenses, having noted this misdemeanor in Part 7 of this article and provided the penalty at a rate from one hundred to two hundred non-taxable minimum incomes of citizens for its commission. In addition, it is advisable to increase the period of imposition of administrative penalties for misuse of budget funds (within six months from the date of its detection, but not later than two years from the date of its commission), making appropriate changes in Part 3 of Article 38 of Code of Ukraine on Administrative Offenses. The opinion is substantiated that the plaintiffs – managers or recipients of budget funds when formulating the content of the claim to appeal the decision on the application of measures of influence for violations of budget legislation (requirements of public financial control to eliminate violations) should take into account that only those provisions are subject to appeal, on the basis of which they have obligations to take certain actions. Such obligations do not arise in the case of receiving from the budget control authorities a claim for covering damages caused to the budget by misuse of funds (because the recovery is carried out either voluntarily or by court decision, and not on the basis of an authoritative decision of the entity), which causes the courts to recognize the appeal with a claim for cancellation of these requirements in an improper way to protect the violated right and, accordingly, the refusal to satisfy the claim. It is noted that the administrative courts during the consideration of cases on appealing the requirements of state financial control to eliminate violations of budget legislation (misuse of budget funds) in the case of specifying in the request not only the obligation to compensate budget losses, but also to take other actions to eliminate violations (bring the perpetrators to justice, bring in line with the requirements of current legislation, the legal acts of the budgetary institution, etc.), the plaintiff's request to cancel the claim in this part should be recognized as the appropriate way to protect the violated right, in connection with which the courts must give a legal assessment of the claim, as well as the factual circumstances on the basis of which the claim required the participant in the budget process to take certain actions (including the presence or absence of the fact of misuse of budget funds). The opinion is substantiated that in cases of lawsuits of state financial control bodies to managers (recipients) for compensation of a significant amount of damages caused to the state or local budgets by misuse of budget funds, it is important to ensure the use of general claims and cassation appeals. To do this, they need to amend Part 4 of Art. 12 of the Code of Administrative Procedure of Ukraine, providing that under the rules of general claim proceedings the cases are considered in disputes over covering damages caused to the state or local budgets in the amount exceeding five hundred living wage for able-bodied persons.
Омельченко, Ганна Василівна. "ПИТАННЯ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ КОМП’ЮТЕРНОЇ ПРОГРАМИ ЯК ОБ’ЄКТА АВТОРСЬКОГО ПРАВА." Thesis, НАУ, 2016. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/17517.
Full text