Contents
Academic literature on the topic 'Отруєння людини'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Отруєння людини.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Отруєння людини"
1
Зінов'єва, М. Л., Н. В. Курділь, М. Г. Проданчук, О. П. Кравчук, and П. Г. Жмінько. "Сучасні аспекти розробки засобів базової терапії та профілактики гострих отруєнь фосфорорганічними сполуками (огляд літератури)." Ukrainian Journal of Modern Toxicological Aspects 91, no. 2 (September 15, 2021): 91–103. http://dx.doi.org/10.33273/2663-4570-2021-91-2-91-103.
Full textAbstract:
Вступ. Незважаючи на значний досвід застосування базових засобів терапії гострих отруєнь фосфорорганічними сполуками (ФОС) антихолінестеразної дії та результати пошукових досліджень, проведених у світі, існуючі наразі методи терапії таких отруєнь виявляються недостатніми та не відповідають сучасним вимогам щодо ефективного лікування та збереження здоров‘я людини. Мета. На підставі аналізу наукових публікацій зробити огляд сучасних лікарських засобів базової терапії та профілактики гострих отруєнь ФОС на етапах їхнього експериментального дослідження, визначити основні напрямки подальшої розробки цих засобів. Методи. Проведено системний контент-аналіз даних літератури з використанням бази даних PubMed. Результати. Сучасні принципи фармакотерапії гострих отруєнь антихолінестеразними ФОС базуються на застосуванні антихолінергічних засобів (переважно атропіну), реактиваторів холінестерази та антиконвульсивної дії. М-холінолітична терапія залишається обов’язковим базовим компонентом терапії гострого отруєння ФОС. Сьогодні дослідження спрямовані на пошук менш токсичних М-холінолітиків з більш широким спектром терапевтичних ефектів. Нині ще не створений реактиватор холінестерази, який має таку характеристику спектру дії і здатний запобігти центральним ефектам при отруєннях ФОС. Недостатньо досліджена й ефективність комбінованої дії реактиваторів АХЕ. Одним з підходів до вирішення проблеми захисту центральної нервової системи при отруєнні ФОС може бути пошук комбінації реактиваторів периферичної холінестерази з нейропротекторами, здатними долати гематоенцефалічний бар’єр. Розробка антиконвульсивних терапевтичних агентів потребує подальшого дослідження механізму епілептичного статусу за гострого отруєння ФОС. Висновки. Триває інтенсивний пошук засобів лікування отруєнь ФОС в усьому світі. Але на часі важливість пошуку і впровадження уніфікованої методології дослідження терапевтичної ефективності широкого спектру фармакологічних засобів на етапі їх доклінічної оцінки. Зусилля щодо пошуку засобів фармакологічної корекції отруєнь ФОС мають супроводжуватися формуванням більш зваженої регуляторної політики у сфері застосування пестицидів. Також необхідно створити чітку і послідовну політику щодо інформаційних заходів, які б зосереджували увагу на небезпечності ФОС, а також сприяли профілактиці ментальних розладів, що провокують суїцидальні наслідки. Ключові слова: фосфорорганічні сполуки, гостре отруєння, засоби базової терапії, засоби профілактики.
2
Кобиш, А. І., О. М. Чечет, С. В. Шуляк, Ю. А. Омельчун, К. С. Мягка, Т. В. Марченко, and Н. В. Лінійчук. "ПРОБЛЕМА ПОШИРЕННЯ ТОКСИКАНТІВ У ТВАРИННИЦТВІ І ДОВКІЛЛІ." Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, no. 3 (54) (February 17, 2022): 17–25. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2021.3.3.
Full textAbstract:
Значне розширення масштабів синтезу і застосування у сільському господарстві різних небезпечних хімічних сполук спричинює щоденний небезпечний вплив на організм комах, тварин і, безперечно, людини. Саме тому виникає потреба у контролі за поширенням токсикантів хімічної і біологічної природи у тваринництві і довкіллі. Нами проведено аналіз поширення токсикантів у тваринництві і довкіллі шляхом хіміко-токсикологічного аналізу кормів, посліду, крові, внутрішніх органів, умісту шлунку загиблих від отруєння тварин, а також загиблих бджіл, ґрунту, зеленої маси і продуктів бджільництва. У роботі застосовувалися сучасні методи досліджень. Уміст важких металів визначено методом атомно-абсорбційної спектрометрії, пестицидів – методом газової хроматографії і рідинної хромато-мас-спектрометрії, мікотоксинів – методом високоефективної рідинної хроматографії, імуноферментного аналізу і тонкошарової хроматографії. Ізоніазид досліджено у шлунку собак методом рідинної хроматографії із мас-спектрометричним детектором. Аналіз складу важких металів у біологічному матеріалі загиблих тварин показав, що частіше зустрічаються харчові отруєння їх миш’яком. Окрім того, зареєстровано значну частку отруєнь собак ізоніазидом. Установлено, що продукти бджільництва досить часто контамінуються пестицидами. Досліджено, що кукурудза, порівняно з іншими злаковими, частіше вражається мікроміцетами роду Aspergillus flavus і Fusarium. У кормах найчастіше виявлялися такі мікотоксини, як дезоксиніваленол, Т‑2 токсин і зеараленон, рідше – афлатоксини. Таким чином, токсичне навантаження на екосистему призводить до порушення безпеки харчового ланцюга і зниження ефективності виробництва продукції тваринництва. Контамінація токсикантами кормів, а також медоносних рослин становить загрозу не тільки для сільськогосподарських тварин і корисних комах, але і для споживачів тваринницької продукції. Тому на національному і міжнародному рівнях дуже важливим є здійснення ефективного контролю за виробництвом та імпортом безпечних кормів і харчових продуктів.
3
Карпюк, Зоя, and Ірина Нетробчук. "ВПЛИВ БІОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ НА ГІДРОХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ВОДИ: ЦВІТІННЯ МОРЯ." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 5 (June 14, 2021): 421–25. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.04.06.2021.088.
Full textAbstract:
«Цвітіння» води через забруднення біогенними речовинами посилює процес евтрофікації водойм, унаслідок якого порушуються процеси саморегуляції, самоочищення, погіршується стан всієї екосистеми. Шкідливе цвітіння вод найчастіше спричиняють три типи водоростей: ціанобактерії, діатомові водорості, динофлагеляти. Ціанобактерії активно розмножуються в озерах, річках або лиманах. Діатомові водорості і динофлагеляти зазвичай викликають «червоні припливи» на узбережжі заток, морів, океанів. Вони виробляють токсини, що здатні нагромаджуватися в молюсках, безхребетних, морських їжаках, рибі і спричиняти отруєння птахів, ссавців, людей, які їх споживають. Бурхливе цвітіння водоростей спровоковане техногенним забрудненням, розораністю водозабірних ландшафтів, масовим використанням фосфатовмісних мийних засобів. Крім заходів на державному рівні, спрямованих на очищення вод, зміну їх гідрологічних параметрів, проведення інформаційних кампаній щодо питання цвітіння води та його шкідливого впливу на довкілля і здоров’я людини, потрібна усвідомлена відмова кожного від фосфатовмісних мийних засобів у побутовому використанні.
4
Безусов, Анатолій Тимофійович, Тетяна Анатоліївна Манолі, Тетяна Іванівна Нікітчіна, and Яна Олегівна Баришева. "ЩОДО ПИТАННЯ ПРО УТВОРЕННЯ БІОГЕННИХ АМІНІВ У ХАРЧОВИХ ПРОДУКТАХ." Scientific Works 82, no. 2 (February 15, 2019): 40–46. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v82i2.1152.
Full textAbstract:
У статті показано, що особливої популярності останнім часом набувають фермен-товані продукти. Однак у процесі виробництва зрілих вин, сирів, ковбас і багатьох рибних продуктів утворюються біогенні аміни в результаті декарбоксилювання вільних амінокислот під дією ферментних систем мікробного походження при порушенні умов зберігання. Біогенні аміни - це група азотовмісних органічних сполук з аліфатичною (путресцин, кадаверин, спермін, спермидин), ароматичною (тирамін, фенілетиламін) або гетероциклічною (гістамін, триптаміну) структурою. Деякі з них мають велику біологічну активність (гістамін, серотонін, дофамін, тирамін), інші (путресцин і кадаверин) підсилюють токсичну дію гістаміну на організм людини. В окремих випадках, коли вміст гістаміну в десятки разів перевищує гранично допустимий рівень, риба може набувати гострого смаку. Отруєння гістаміном можуть мати летальний результат. Аналіз літературних даних показав, що до причин утворення біогенних амінів відносять: мікробіологічну якість вихідної сировини, умови і терміни зберігання сировини і готової продукції, наявність декарбоксілазно позитивних мікроорганізмів.
5
Tkachyshyn, V. S. "Інтоксикація бензолом." EMERGENCY MEDICINE 17, no. 7 (January 5, 2022): 5–9. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.17.7.2021.244587.
Full textAbstract:
Бензол є представником групи ароматичних вуглеводнів і належить до групи кров’яних отрут, що викликають пригнічення кістковомозкового кровотворення з розвитком гіпопластичної або апластичної анемії. При впливі бензолу можуть розвиватися гострі та хронічні інтоксикації. У виробничих умовах проникнення бензолу і його гомологів в організм людини можливе через легені і неушкоджену шкіру. Симптоматика змін нервової системи і кістковомозкового кровотворення при гострому і хронічному впливі бензолу розрізняється. Гостра інтоксикація проявляється симптоматикою ураження центральної нервової системи із явищами загальних мозкових порушень, аналогічних до отруєння речовинами, що мають наркотичні властивості. Хронічна інтоксикація розвивається повільно, непомітно для хворого і характеризується ураженням кісткового мозку з порушенням процесів утворення клітин крові. Атиповою формою хронічної бензольної інтоксикації є розвиток бензольного лейкозу. Тому бензол відноситься до групи промислових канцерогенів. Типові форми гострої і хронічної бензольної інтоксикації неважко розпізнати. Для встановлення діагнозу бензольної інтоксикації насамперед необхідно мати дані, що підтверджують контакт хворого з бензолом. Важливе значення мають повторні дослідження периферичної крові, пункція кісткового мозку. Специфічних антидотів при бензольній інтоксикації немає. Проводиться симптоматичне лікування. Тому важливе значення має профілактика розвитку бензольної інтоксикації на виробництві до стадії виникнення глибоких необоротних порушень.
6
Проданчук, М. Г., Г. М. Балан, О. П. Кравчук, П. Г. Жмінько, І. М. Максимчук, and Н. П. Чермних. "До обґрунтування переліку небезпечних високотоксичних хімічних речовин, які підлягають особливому контролю щодо обігу, зберігання, використання та утилізації. Частина II (сполуки миш'яку та ціаніди)." Ukrainian Journal of Modern Toxicological Aspects 91, no. 2 (September 15, 2021): 13–21. http://dx.doi.org/10.33273/2663-4570-2021-91-2-13-21.
Full textAbstract:
Мета. Виділити групу високотоксичних хімічних речовин, які за останні десятиліття найчастіше використовуються в умисних кримінальних та суїцидальних інцидентах, диверсійних і терористичних актах, обіг, зберігання, використання та утилізацію яких потрібно особливо прискіпливо контролювати правоохоронним органам. У даній частині статті йдеться про сполуки миш’яку та ціаніди. Матеріали та методи. Аналітичний огляд наукових публікацій виконаний з використанням реферативних баз даних наукових бібліотек Pub Med, Medline і текстових баз даних наукових видавництв Elsevier, Pub Med, Central, BMJ group та інших VIP-баз даних. Використано методи системного, порівняльного та контент-аналізу. Результати та висновки. Проаналізовано наукові публікації, в яких йдеться про високотоксичні сполуки миш’яку та ціаніди, які становлять загрозу життю і здоров’ю людини. Останнім часом, зокрема понад чверть сторіччя, вони стали справжньою зброєю в руках злочинців, кримінальних елементів і терористів у всьому світі. Не можна замовчувати й суїцидальні інциденти, які також мають місце поряд з умисними кримінальними, терористичними та диверсійними актами. На основі аналізу токсичності, клінічних та морфологічних проявів інтоксикації цих хімічних речовин, враховуючи різні шляхи надходження до організму, обґрунтовано необхідність внесення їх до Переліку особливо небезпечних хімічних речовин, обіг яких, зберігання, використання та утилізація потребують більш жорсткого контролю з боку правоохоронних органів. Ключові слова: сполуки миш’яку, ціаніди, ризик для здоров’я, гострі отруєння.
7
Shyshkin, I. O., O. L. Tymchyshyn, and V. O. Gelmboldt. "ГОСТРА ТОКСИЧНІСТЬ 4-КАРБОКСИМЕТИЛПІРИДИНІЮ ГЕКСАФТОРОСИЛІКАТУ." Фармацевтичний часопис, no. 3 (September 7, 2018): 80–84. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2018.3.9319.
Full textAbstract:
Мета роботи. Вивчення токсикометричних характеристик 4-карбоксиметилпіридинію гексафторосилікату як потенційного антbкарієсного препарату в гострому експерименті на щурах при пероральному введенні.Матеріали і методи. Проведено дослідження гострої токсичності 4-карбоксиметилпіридинію гексафторосилікату на 48 щурах-самцях лінії Вістар масою 180–200 г. Основним критерієм кількісної характеристики токсичності 4-карбоксиметилпіридинію гексафторосилікату була ЛД50, яка визначалася з використанням методу найменших квадратів. Розраховано такі показники небезпеки: 1/ЛД50 – обернена величина середньосмертельної дози (абсолютна токсичність), ЛД84/ЛД16 – діапазон смертельних доз (зона гострої токсичної дії), 1/(ЛД50 – S) – сумарний показник токсичності та S – функція кута нахилу (варіабельність смертельних доз). Статистичну обробку отриманих результатів проводили з використанням програми «StatPlus 2009» (компанія AnalystSoft, США, 2009).Результати й обговорення. Результати визначення гострої токсичності 4-карбоксиметилпіридинію гексафторосилікату показують, що ця сполука при пероральному шляху введення належить до III класу токсичності (помірно токсичні сполуки). З огляду на варіабельність смертельних доз, вивчений гексафторосилікат можна зарахувати до сполук, які не становлять високої потенційної небезпеки виникнення та розвитку отруєння. Розрахункові показники токсичності та небезпеки 4-карбоксиметилпіридинію гексафторосилікату показують, що він не становить особливої небезпеки і для людини. Висновки. Гостра токсичність 4-карбоксиметилпіридинію гексафторосилікату в експерименті на щурах при пероральному шляху введення становить 481,28 мг/кг, що дозволяє віднести це похідне до III класу токсичності (помірно токсичні сполуки).
8
Проданчук, М. Г., Г. М. Балан, О. П. Кравчук, П. Г. Жмінько, І. М. Максимчук, and Н. П. Чермних. "До обґрунтування переліку небезпечних високотоксичних хімічних речовин, які підлягають особливому контролю щодо обігу, зберігання, використання та утилізації. Частина ІІІ (дипіридилові гербіциди паракват і дикват)." Ukrainian Journal of Modern Toxicological Aspects 91, no. 2 (September 15, 2021): 31–40. http://dx.doi.org/10.33273/2663-4570-2021-91-2-31-40.
Full textAbstract:
Мета. Виділити групу високотоксичних хімічних речовин, які за останні десятиліття найчастіше використовуються в умисних кримінальних та суїцидальних інцидентах, диверсійних і терористичних актах, обіг, зберігання, використання та утилізацію яких потрібно особливо прискіпливо контролювати правоохоронним органам. У даній частині статті йдеться про дипіридилові гербіциди паракват і дикват. Матеріали та методи. Аналітичний огляд наукових публікацій виконаний з використанням реферативних баз даних наукових бібліотек PubMed, Medline і текстових баз даних наукових видавництв Elsevier, PubMed, Central, BMJ group та інших VIP-баз даних. Застосовано методи системного, порівняльного та контент-аналізу. Результати та висновки. Аналітичний огляд літературних даних та досліджень, проведених у ДП «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя МОЗ України», продемонстрував, що високотоксичні дипіридилові гербіциди паракват і дикват можуть становити значну загрозу життю і здоров’ю людини. Останнім часом, зокрема понад чверть сторіччя, вони стали справжньою зброєю в руках злочинців, кримінальних елементів і терористів у всьому світі. Не можна замовчувати й суїцидальні інциденти, які також мають місце поряд з умисними кримінальними, терористичними та диверсійними актами. На основі аналізу токсичності, клінічних та морфологічних проявів інтоксикації за дії цих хімічних речовин, враховуючи різні шляхи надходження до організму, обґрунтовано необхідність внесення їх до Переліку особливо небезпечних хімічних речовин, обіг яких, зберігання, використання та утилізація потребують більш жорсткого контролю з боку правоохоронних органів. Ключові слова: дипіридилові гербіциди, паракват, дикват, ризик для здоров’я, гострі отруєння.
9
Dmukhalska, Ye B., and T. Ya Yaroshenko. "ОКИСНЮВАЛЬНІ ПРОЦЕСИ В ЩУРІВ РІЗНОГО ВІКУ ЗА КОМБІНОВАНОЇ ДІЇ СОЛЕЙ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ ТА ФОСФОРОРГАНІЧНИХ ПЕСТИЦИДІВ." Medical and Clinical Chemistry, no. 2 (July 11, 2019): 97–102. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i2.10301.
Full textAbstract:
Вступ. Отруєння солями важких металів, таких, як Плюмбум, Купрум, є небезпечним для здоров’я населення. В організм людини велика частина цих сполук надходить із продуктами харчування, питною водою, атмосферним повітрям та ін. Свинець, мідь та їх сполуки проявляють кумулятивну, цитотоксичну дію на організм, викликають активацію окcидативного стресу.
Мета дослідження – вивчити коригувальну дію пептиду на окиснювальні процеси у тварин різних вікових періодів, уражених Плюмбуму ацетатом, Купруму сульфатом і гліфосатом у формі раундапу.
Методи дослідження. Досліди проводили на лабораторних нелінійних білих щурах-самцях трьох вікових періодів: статевонезрілих (молодих масою 70–90 г і віком 1–3 міс.), статевозрілих (дорослих масою 170–210 г і віком 5–8 міс.), старих (масою 250–300 г і віком 20–24 міс.), яким внутрішньошлунково протягом 30-ти днів вводили водні розчини Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і гліфосату у формі гербіциду раундапу та виконували корекцію порушень вільнорадикального окиснення ліпідів і білків пептидом цистеїл-гістидил-тирозил-гістидил-ізолейцином. Швидкість процесів вільнорадикального окиснення оцінювали за вмістом ТБК-активних продуктів, дієнових кон’югатів та окисномодифікованих білків (ОМБ370 і ОМБ430) у сироватці крові.
Результати й обговорення. Досліджено комбіновану дію Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і гліфосату на показники окисної модифікації білків і ліпідів у щурів різних вікових періодів. Встановлено, що досліджувані ксенобіотики підвищують концентрацію ТБК-активних продуктів, дієнових кон’югатів, окисну модифікацію білків.
Висновок. Введення Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і гліфосату у формі раундапу викликає в щурів оксидативний стрес, який супроводжується зростанням вмісту продуктів вільнорадикального окиснення ліпідів та білків.
10
Dumukhalska, Ye B. "МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ В ОРГАНАХ ЩУРІВ ЗА КОМБІНОВАНОЇ ДІЇ СОЛЕЙ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ ТА ФОСФОРОРГАНІЧНИХ ПЕСТИЦИДІВ." Medical and Clinical Chemistry, no. 1 (April 15, 2019): 68–79. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v0.i1.10008.
Full textAbstract:
Вступ. Отруєння свинцем є небезпечним для здоров’я населення. Свинець і його сполуки використовують у промисловості для виготовлення фарб, емалей та ін., тому одним з основних шляхів потрапляння свинцю в організм людини є вдихання пилу і диму його сполук. Свинець проявляє імунотоксичність, викликає ураження печінки, нирок, органів дихання, кровоносної та нервової систем.
Мета дослідження – вивчити вплив Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і гліфосату у формі раундапу на морфологічні зміни в тканинах серця, нирок та печінки щурів різного віку.
Методи дослідження. Досліди проводили на лабораторних нелінійних білих щурах-самцях трьох вікових періодів: статевонезрілих (молодих масою 70–90 г і віком 1–3 міс.), статевозрілих (дорослих масою 170–210 г і віком 5–8 міс.), старих (масою 250–300 г і віком 20–24 місяці), яким внутрішньошлунково протягом 30-ти днів вводили водні розчини Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і гліфосату (у формі гербіциду раундапу) та виконували корекцію пептидом цистеїл-гістидил-тирозил-гістидил-ізолейцином. Гістологічні препарати вивчали після забарвлення їх гематоксиліном і еозином за допомогою світлового мікроскопа OLYMPUS “CX 21”.
Результати й обговорення. Встановлено, що введення тваринам водних розчинів Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і раундапу впливає на функції їх органів. Під час морфологічних досліджень було виявлено клітинні ураження в тканинах серця, нирок та печінки щурів, викликані введенням ксенобіотиків. Гістологічні ураження включали запалення, гіперхромну анемію, поліморфну інфільтрацію клубочків та клітинну дегенерацію нирок і печінки. Спостерігали дистрофію паренхіматозних клітин, некротичні процеси та застійні явища в серці, нирках і печінці всіх піддослідних тварин.
Dissertations / Theses on the topic "Отруєння людини"
1
Бахарєва, Ганна Юріївна. "Небезпека газоподібних викидів метану як беззаперечний фактор для створення технологій для боротьби із цими викидами." Thesis, НТУ "ХПІ", 2014. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/10332.
Full text