Journal articles on the topic 'Особовий склад'

У статті розглядається програма протидії негативному інформаційно-психологічному впливу на особовий склад органу охорони державного кордону і заходи для особового складу призначені для протидії негативному інформаційно-психологічному впливу. Підбираючи надійну програму для особового складу, ми створили певну систему, ураховуючи при цьому історичній досвід протидії негативному інформаційно-психологічному впливу на особовий склад, Дана програма спрямована на протидію інформаційним впливам на прикордонника, формування у нього опірності інформаційним атакам. Метою даної програми є вплив на особистісні зміни за рахунок ознайомлення особового складу з методами протидії негативному інформаційному впливу на особовий склад Нами було здійснено аналіз понять, сутності, змісту проблеми протидії негативному інформаційно-психологічному впливу у різних обставинах і історичних епохах. З’ясовано, що негативний інформаційно-психологічний вплив на особовий склад Могилів-Подільського прикордонного загону – це використання пропаганди проти прикордонників, яка зазвичай спрямована проти України, її органів влади, керівництва Державної прикордонної служби України та може бути причиною зміни державної політики чи розладу економічної системи. Підбираючи методики для підготовки особового складу, створено певну систему, ураховуючи при цьому етапність формування мотивації до протидії негативному інформаційно-психологічному впливу на особовий склад Могилів-Подільського прикордонного загону, структуру професійної мотивації до протистояння ворожим впливам (когнітивний, емоційно-вольовий, операційний компоненти) і типові умови її реалізації. Зазначимо, що кожний із визначених етапів методики підготовки має свою мету і методики, що мають практичну спрямованість та є доступними для вивчення, цьому також сприяє легка в розумінні графічно відображена модель протидії негативному інформаційно-психологічному впливу на особовий склад органу охорони державного кордону.

У статті розглядається методика протидії негативному інформаційно-психологічному впливу на особовий склад Могилів-Подільського прикордонного агону в контексті інформаційної війни й етапи методики підготовки особового складу до протидії негативному інформаційно-психологічному впливу. З’ясовано, що негативний інформаційно-психологічний вплив на особовий склад Могилів-Подільського прикордонного загону – це використання пропаганди проти прикордонників, яка зазвичай спрямована проти України, її органів влади, керівництва Державної прикордонної служби України та може бути причиною зміни державної політики чи розладу економічної системи, системи безпеки у районах виконання службових обов’язків. Підбираючи методики для підготовки особового складу, створено певну систему, ураховуючи при цьому етапність формування мотивації до протидії негативному інформаційно-психологічному впливу на особовий склад Могилів-Подільського прикордонного загону, структуру професійної мотивації до протистояння ворожим впливам (когнітивний, емоційно-вольовий, операційний компоненти) і типові умови її реалізації. Зазначимо, що кожний із визначених етапів методики підготовки має свою мету і методики, що мають практичну спрямованість та є доступними для вивчення.

У статті представлена система протидії негативному інформаційно-психологічному впливу на особовий склад Збройних Сил України та основні заходи, що реалізуються в її підсистемах. Взаємодію складових вказаних підсистем відображає механізм протидії негативному інформаційно-психологічному впливу на особовий склад Збройних Сил України. Запропонований механізм протидії негативному інформаційно-психологічному впливу передбачає виконання низки заходів, пов’язаних як із попередженням, так і з виявленням та усуненням наслідків впливу.

Представництво ЗУНР у Парижі діяло від початку 1919 р. до березня 1923 р. Впродовж цього періоду неодноразово змінювався його особовий склад, структура та офіційна політика. У 1919 р. галицькі дипломати належали до складу Надзвичайної дипломатичної місії УНР та офіційно дотримувалися соборницьких поглядів. Водночас, дехто із них намагався вести власну політику в рамках “галицького бюро”. У грудні 1919 р. відбувся розрив між УНР та ЗУНР і галичани вийшли із соборницької делеґації, заснувавши Український національний комітет, який незабаром покинули. Від 1920 р. представники ЗУНР у Парижі виступали за визнання самостійности галицького реґіону. Водночас, дехто із них дотримувався проросійських та навіть прорадянських поглядів, що істотно впливало на характер діяльности представництва.

У статті представлений методичний підхід до визначення підрозділів для здійснення протидії негативному інформаційному (психологічному) впливу противника на основі оцінювання їх спроможностей за методикою DOTMLPFI. Проаналізовано причини недостатньої ефективності протидії негативному інформаційному (психологічному) впливу на особовий склад на початку Антитерористичної операції, визначені основні завдання з протидії негативному інформаційному (психологічному) впливу. Запропоновані схема процедур планування протидії негативним інформаційним (психологічним) впливам та варіант типової групи спроможностей “Протидія негативним інформаційним (психологічним) впливам”. Наведені результати оцінювання спроможності “Аналіз та прогнозування інформаційного (психологічного) впливу противника”, що розраховані авторами.

У статті висвітлено повсякденне життя населення Острожчини у період німецької окупації (1941–1944 рр.). Простежено процес формування районної, міської та сільських управ, які становили невід’ємну частину гітлерівської адміністрації. Виокремлено функції української допоміжної поліції, охарактеризо­вано її особовий склад. З’ясовано економічну політику німецьких загарбників, в основі якої лежала нещадна експлуатація місцевого населення, котре, крім того, було позбавлене громадянських прав і свобод, страждало від дефіциту продовольства, інфляції, жахливих побутових умов тощо. Показано, що масові репресії, примусове вивезення острожан на роботи до Райху стали жахливим повсякденням. Проаналізований стан освіти, культури релігійного життя на Острожчині в умовах «нового порядку».

Мета статті полягала у здійсненні аналізу виявлених у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України та Державного архіву Миколаївської області раніше невідомих архівних документів і узагальнення отриманих із них розрізнених відомостей в цілях уточнення та розширення кола знань про авіаційні частини у Миколаєві доби Української революції. Автором доведено, що в період Української революції, у 1917-1918 рр., у Миколаєві дислокувався Миколаївський повітроплавний парк, який розташовувався у Варварівці (район міста). Саме тут германці, вступаючи до Миколаєва 16 березня 1918 р. захопили літаки, які потім використовували у власних цілях. У першій половині 1918 р. в Миколаєві дислокувався Одесько-Подільський науково-кадровий повітроплавний загін, у другій половині 1918 р. – Харківсько-Катеринославський науково-кадровий повітроплавний загін. Виявлені авторкою документи дозволили встановити чисельність загонів і парку, частково відновити особовий склад цих підрозділів, але, на жаль, вони не містять відомостей про типи літаків.

Мета дослідження: узагальнити сучасні принципи надання екстреної медичної допомоги, що застосовують в тактичній медицині. Матеріал і методи: бібліографічний, семантичний, власні спостереження під час стажування в США. Результати та їх обговорення. Показано, що 18 % смертельних наслідків бойової травми є превентивними. Серед превентивних смертей під час бойових дій визначають три основні: 1) зовнішня кровотеча з рани кінцівки (61 %); 2) напружений пневмоторакс (33 %); 3) порушення прохідності дихальних шляхів (6 %). З метою реалізації першочергових заходів щодо збереження життя поранених військовослужбовці мають бути забезпеченими сучасними кровоспинними джгутами та кровоспинними препаратами на основі хітозану, багатофункціональною пов’язкою типу Compressed Gauze та оклюзійною герметичною пов’язкою, що входить до індивідуального перев’язувального пакета. На ранньому госпітальному етапі обсяг хірургічного лікування бойової травми має бути чітко регламентований відповідним протоколом.Висновки. До табеля оснащення бригади тактичних медиків повинна входити голка з клапаном Геймліха для пункційного дренування напруженого пневмотораксу. Розробка та впровадження принципів тактичної медицини є однією із складових цивільно-військового співробітництва, а особовий склад військовослужбовців, співробітників управлінь внутрішніх справ, Національної гвардії та цивільне населення мають бути навченими принципам надання першої допомоги пораненим при надзвичайних ситуаціях.

В умовах збройного конфлікту для обладнання району оборони підрозділів чи не основна роль відводиться інженерній техніці для землерийних робіт. Що в свою чергу повинно забезпечити живучість підрозділу. В роботі досліджуються існуючі методики, які використовуються як складові системи підтримки прийняття рішень: щодо вибору варіанту фортифікаційного обладнання району оборони (зосередження, опорних пунктів); визначення сил та засобів для фортифікаційного обладнання; підвищення ефективності застосування інженерної техніки в процесі облаштування району оборони (зосередження, опорного пункту). Досліджений інструментарій може дозволити: швидко і якісно провести оперативно-тактичні розрахунки, покращити ступінь обґрунтованості прийняття рішення; провести розподіл сил та інженерної техніки, виходячи із наявних ресурсів та часу, а також прийняти обґрунтоване рішення щодо їх раціонального використання; визначити кількісну та якісну потребу в інженерній техніці та матеріальних засобах, що мають використовуватись для вирішення завдань інженерного забезпечення; раціонально використати наявний час, моторесурс, паливно-мастильні матеріали, зменшити навантаження на особовий склад, що залучається до виконання завдань. Однак деякі з зазначених методик потребують доповнення, окрім того доцільним є розробка комплексної методики раціонального використання інженерної техніки прикордонними підрозділами швидкого реагування, в якій будуть поєднанні вищезазначені методики а також обов’язковим елементом буде мережеве планування, де фактичні затрати часу на фортифікаційне обладнання повинні бути максимально наближені до обрахованих витрат часу.

Завдання підвищення рівня живучості системи логістичного забезпечення в умовах ведення бойових дій в сучасних умовах стає все більш актуальним. Це пов’язано з тим, що успіх бойових дій досягається головним чином шляхом ураження військових об’єктів, до яких належать: особовий склад, пункти управління, бойова і транспортна техніка, запаси матеріальних засобів та інші об’єкти логістики. Крім того, наявністю у складі ЗС України досить великої кількості об’єктів логістичного забезпечення, рівень живучості яких не відповідає рівню розвитку і можливостям сучасних засобів ураження противника. З метою розв'язання цих проблем визначені чинники, які суттєво впливають на рівень живучості та ефективне функціонування системи логістичного забезпечення. Проведений аналіз чинників, що пов’язані з вірогідністю ураження об’єктів логістики та чинників, що безпосередньо впливають на рівень живучості логістичного об'єкта. Проаналізовано математичні складові цих чинників для того, щоб визначити шляхи їх нейтралізації та послаблення негативного впливу. Визначено, що суттєвий вплив на нейтралізацію приведених чинників та підвищення живучості об’єктів логістики мають заходи зі створення хибних об’єктів. Обґрунтовано суб’єктивні показники, які необхідно змінювати для підвищення рівня живучості. Пропонується підвищити живучість шляхом розосередження та взаємо віддаленням об’єктів логістичного забезпечення, що виключає можливість поразки одним боєприпасом більше одного об’єкту чи його елементу. Приведено необхідні математичні рівняння. Визначена невідповідність між рівнем розвитку сучасних засобів ураження і рівнем живучості об’єктів логістичного забезпечення. Водночас на практиці створюється тенденція щодо підвищення ролі важливості об’єктів логістики в забезпеченні загальної динаміки функціонування військ (сил), які є першочерговими цілями для вогневого ураження ракетами та артилерією противника та його диверсійно розвідувальними групами.Ці недоліки свідчать про т е, що в раніше виконаних дослідженнях вплив живучості об’єктів логістики на ефективність логістичного забезпечення не достатньо розглядався в теорії. Тому далі у дослідженнях необхідно проаналізувати наявні наукові підходи щодо оцінювання живучості системи логістичного забезпечення в умовах ведення бойових дій з метою визначення шляхів їх удосконалення.

Проведення аварійно-рятувальних робіт під час ліквідації надзвичайних ситуацій в Україні на цей час ускладнюється проблемою невідповідності існуючого аварійно-рятувального озброєння в оперативно-рятувальних підрозділах сучасним завданням. І це вимагає системних досліджень, результати яких у вигляді багатофакторних закономірностей оперативної діяльності першого рятувального підрозділу дозволять обґрунтувати пропозиції щодо підвищення ефективності проведення аварійно-рятувальних робіт. Відмічено, що важливою та нерозв’язаною частиною проблеми є відсутність математичної моделі ліквідації надзвичайної ситуації у загальному вигляді.Показано, що уявлення процесу проведення аварійно-рятувальних робіт під час ліквідації надзвичайної ситуації у вигляді функціонування системи «надзвичайна ситуація – аварійно-рятувальні роботи – рятувальник» дозволяє отримати математичну модель ліквідації надзвичайної ситуації першим рятувальним підрозділом у вигляді відповідної упорядкованої множини. В цій системі в якості вихідних даних присутні показники, що характеризують безпосередньо особовий склад оперативного розрахунку, оперативно-рятувальну техніку, умови проведення аварійно-рятувальних робіт та надзвичайну ситуацію.Отримано математичну модель ліквідації надзвичайної ситуації першим рятувальнимпідрозділом, що врахує нелінійний вплив обраних факторів на ефективність проведення аварійнорятувальних робіт, а також їх зв'язок між собою. Математична модель представляє собою систему чотирьох аналітичних залежностей. Перша уявляє собою функціонал, який описує процес проведення аварійно-рятувальних робіт. Друга дозволяє уявити цей функціонал як сукупність однофакторних моделей. Третя забезпечує визначення вагових коефіцієнтів при вирішенні багатофакторного завдання. Четверта дозволяє оцінити і вибрати оперативно-технічні рекомендації щодо підвищення ефективності процесу ліквідації відповідної надзвичайної ситуації за результатами ранжування факторів за ступенем впливу на ефективність проведення аварійно-рятувальних робіт.

Проведення аварійно-рятувальних робіт під час ліквідації надзвичайних ситуацій в Україні на цей час ускладнюється проблемою невідповідності існуючого аварійно-рятувального озброєння в оперативно-рятувальних підрозділах сучасним завданням. І це вимагає системних досліджень, результати яких у вигляді багатофакторних закономірностей оперативної діяльності першого рятувального підрозділу дозволять обґрунтувати пропозиції щодо підвищення ефективності проведення аварійно-рятувальних робіт. Відмічено, що важливою та нерозв’язаною частиною проблеми є відсутність математичної моделі ліквідації надзвичайної ситуації у загальному вигляді.Показано, що уявлення процесу проведення аварійно-рятувальних робіт під час ліквідації надзвичайної ситуації у вигляді функціонування системи «надзвичайна ситуація – аварійно-рятувальні роботи – рятувальник» дозволяє отримати математичну модель ліквідації надзвичайної ситуації першим рятувальним підрозділом у вигляді відповідної упорядкованої множини. В цій системі в якості вихідних даних присутні показники, що характеризують безпосередньо особовий склад оперативного розрахунку, оперативно-рятувальну техніку, умови проведення аварійно-рятувальних робіт та надзвичайну ситуацію.Отримано математичну модель ліквідації надзвичайної ситуації першим рятувальнимпідрозділом, що врахує нелінійний вплив обраних факторів на ефективність проведення аварійнорятувальних робіт, а також їх зв'язок між собою. Математична модель представляє собою систему чотирьох аналітичних залежностей. Перша уявляє собою функціонал, який описує процес проведення аварійно-рятувальних робіт. Друга дозволяє уявити цей функціонал як сукупність однофакторних моделей. Третя забезпечує визначення вагових коефіцієнтів при вирішенні багатофакторного завдання. Четверта дозволяє оцінити і вибрати оперативно-технічні рекомендації щодо підвищення ефективності процесу ліквідації відповідної надзвичайної ситуації за результатами ранжування факторів за ступенем впливу на ефективність проведення аварійно-рятувальних робіт.

Актуальність започаткованого дослідження вбачається в тому, що українське сьогодення характеризується не лише нестабільною політичною й економічною обстановкою, а й збройною агресією з боку Росії, що зумовлює пошук дієвих форм, методів і засобів навчання майбутніх офіцерів Збройних Сил України, опанування ними професійною компетентністю, яка у своїй основі передбачає не лише засвоєння професійних військових знань, а й формування і розвиток у курсантів особистісних якостей. Метою статті є визначення сутності психолого-педагогічної компетентності майбутніх офіцерів і визначення форм, методів і засобів її формування в освітньому процесі на заняттях спеціальних дисциплін військового спрямування. Зазначено, що під час навчання в закладах вищої військової освіти курсанти повинні опанувати психолого-педагогічну компетентність, що є невід’ємним складником професійної компетентності, оскільки у своїй подальшій діяльності вони повинні як навчати особовий склад професійних (військових) знань, умінь і навичок, так сприяти всебічному розвитку майбутніх підлеглих. Розглянуто підходи дослідників щодо визначення сутності професійної і психолого-педагогічної компетентностей майбутніх офіцерів. Зазначено, що курсанти, здебільшого, не усвідомлюють ролі психологічного і педагогічного аспектів професійної діяльності офіцера. Психолого-педагогічна компетентність майбутніх офіцерів розглядаєть як інтегративне особистісне утворення, що характеризується наявністю сукупності теоретичних психолого-педагогічних знань, практичних умінь і навичок здійснення освітньо-виховного процесу з підлеглими, сформованістю необхідних особистісних якостей,здатністю вирішувати різноманітні професійно-педагогічні ситуації і попереджувати конфліктні ситуації, що сприятиме виконанню на високому рівні професійних обов’язків. Зазначено, що в ході викладання навчальної дисципліни «Повітрянодесантна підготовка» можливим є використання таких інтерактивних форм і методів навчання, як проблемні лекції, лекції бесіди, дискусії, мозкові штурми, квести, розв’язання педагогічних ситуацій (кейсів), рольові ігри, метод проєктів.

Основними джерелами забезпечення військ (сил) озброєнням та військовою технікою (ОВТ) в ході ведення бойових дій є: виробництво (закупівля) ОВТ; відновлення пошкодженого ОВТ; використання завчасно створеного резерву (непорушних запасів) ОВТ. Додатковими джерелами забезпечення військ ОВТ у особливий період можуть бути: техніка, що постачається з національної економіки; надходження ОВТ в рамках допомоги від країн-партнерів; трофейне ОВТ. Але, як свідчить досвід ведення бойових дій під час проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, безпосередньо під час проведення операції (бойових дій) забезпечення військ ОВТ здійснюється, головним чином, за рахунок відновлення ОВТ, яке вийшло з ладу через бойові чи експлуатаційні причини. Це пов’язано з фінансово-економічними можливостями держави, перевищенням термінів експлуатації ОВТ, потребою у швидкому постачанні справного ОВТ для підтримання необхідного рівня бойової готовності підрозділів до виконання поставлених завдань та рядом інших чинників, що впливають на наявність та стан ОВТ в підрозділах та військових частинах. Виконання завдання щодо вчасного відновлення пошкодженого озброєння в ході бою покладається на систему відновлення озброєння та військової техніки, яка являє собою складну (велику) систему, що містить підсистему управління та виконавчу підсистему, основою якої є сили і засоби системи відновлення ОВТ. У загальному випадку під силами і засобами системи відновлення ОВТ потрібно розуміти особовий склад ремонтно-відновлювальних органів та засоби технічної розвідки, евакуації, ремонту ОВТ, що використовуються для їх вчасного виявлення, проведення навантажувально-розвантажувальних та транспортувальних робіт, ремонту та підготовки до бойового використання тощо. Для ефективної роботи всіх складових цієї складної системи необхідне завчасне планування та попереднє прогнозування щодо виробничих можливостей цих підрозділів. Тому в статті пропонуються шляхи удосконалення науково-методичного апарату щодо оцінювання системи відновлення та військової техніки.

Відповідно до Військової доктрини однією із загроз військової безпеки України є здійснення терористичних актів або диверсії на важливих державних об’єктах, у тому числі на ядерних установках. Завдання з охорони таких об’єктів виконують військові частини Національної гвардії України шляхом виставлення варт. У разі нападу озброєних злочинців на вартового або на об’єкт у караулі виділяються резервні групи, особовий склад яких може вступати в бій з нападниками. При цьому основним, повторюваним підпроцесом, є вогневої контакт, який починається і закінчується в заздалегідь невідомий (випадковий) момент часу і має заздалегідь невідому (випадкову) тривалість і результати. Крім того, при оцінці можливостей підрозділу охорони виконати завдання щодо недопущення проникнення озброєних злочинців до життєво важливих центрів об’єкта необхідно враховувати характеристики місцевості навколо і всередині об’єкта, що охороняється, а також інші фактори і параметри, які можуть впливати на результат виконання завдань з охорони довіреного об’єкта. Ця задача та особливості її виконання породжують проблему оцінки можливостей підрозділу охорони виконати завдання щодо недопущення проникнення озброєних злочинців до життєво важливих центрів об’єкта.У статті наведено варіант застосування геоінформаційної моделі як основи інформаційно-аналітичного забезпечення процесів охорони важливих державних об’єктів у разі нападу озброєних злочинців. Така модель дозволяє враховувати характеристики місцевості та розміщення адміністративних споруд навкруг і в середині об’єкта, що охороняється, та застосовувати математичний апарат неповно доступних систем масового обслуговування для оцінки математичного сподівання кількості обслужених (знищених) озброєних злочинців, яке (математичне сподівання) характеризує можливість виконання завдання з недопущення проникнення озброєних злочинців до життєво важливих центрів об’єкта силами підрозділу охорони. Одночасно ГІМ дозволяє обрати раціональний варіант структури бойового порядку резервної групи варти по всій протяжності рубежу блокування з метою виконання поставлених завдань щодо недопущення проникнення озброєнихзлочи нців до життєво важливих центрів об’єкта.

У статті на матеріалі антропонімікону Радехівського району Львівської області простежено динаміку чоловічих та жіночих імен з 1970 р. до 2020 р. Окреслено склад жіночого та чоловічого іменникá зазначеного району, здійснено його якісний та кількісний аналіз, зокрема визначено частотні, маловживані та поодинокі імена на шести зрізах, кожен з яких охоплює десятиріччя, що дало змогу визначити найуживаніші імена в кожному десятиріччі і впродовж шістдесяти років загалом, стрижень стабільних імен, зміни в наборі найуживаніших імен, збереження класичних і появу нових імен, частотність уживання онімів. Указано причини, що впливали на оновлення й розширення асортименту найуживаніших імен. Упродовж останніх десятирічь ХХ ст. (з 1970 р. до 2000 р.) у чоловічому та жіночому антропоніміконі Радехівського району Львівської області засвідчено відносну консервативність у виборі імен для хлопчиків і дівчаток та своєрідну певну прерогативу, що її надають деяким іменам. Новонароджених називають переважно в честь дідусів, батьків, бабусь, матерів та інших шанованих членів родини. Для цього періоду характерний постійний і компактний набір лексем, який складається виключно з традиційних, рекомендованих церковними святцями календарних імен. Спостережено значну концентрацію імен, тобто невелика кількість їх охоплює більшу частину новонароджених. У XXI ст. ситуація вибору імен змінилася. З початку століття спостережено значне оновлення й розширення асортименту як чоловічих, так і жіночих імен. Установлено, що на перший план під час називання народжених дітей у цей період виходять індивідуальні уподобання батьків, а основним мотивом іменування стає мода на імена, яка дала поштовх до формування вузького кола ультрамодних чоловічих та жіночих імен і виведення з обігу багатьох традиційних антропонімів, що змістилися з центральної в периферійну зону іменника. До найяскравіших новин в антропонімії цього часу уналежнюємо численні запозичення та багатокомпонентні лексеми, що набули документальної сили.

В статті досліджуються питання оцінювання впливу системи попередження про надзвичайні ситуації на потенційно-небезпечних об’єктах на спроможності військ (сил). Ефективне застосування військ (сил) в умовах виникнення надзвичайних ситуацій на потенційно-небезпечних об’єктах можливе тільки у разі обладнання місць розташування (базування) відповідними системами попередження. Ефективність системи попередження може бути оцінена ймовірнісним показником здатності даної системи виконувати покладені на неї завдання попередження військ (сил) про надзвичайні ситуації на потенційно-небезпечних об’єктах. Оцінювання ефективності системи попередження запропоновано здійснити відповідним показником, який залежить від імовірності сприйняття особовим складом сигналу попередження та ймовірності адекватної реакції особового складу на сигнал попередження.

Проведено аналіз досвіду побудови системи оборони Польщі, вплив у на цей процес органів публічної влади країни, інституцій громадянського суспільства на формування елементів національної безпеки у т. ч. територіальної оборони країни, як суспільно-політичного інституту державної безпеки. Автор розкриває особливості військового будівництва в Польщі сил територіальної оборони та визначив провідну роль у цьому процесі органів державної влади, місцевого самоврядування та всіх інституцій громадянського суспільства. Ним розкрито хронологію рішень держави по формуванню сил територіальної оборони при консолідованій єдності всіх органів публічної влади. Сили територіальної оборони розглядаються в Польщі як окремий, п’ятий вид Збройних сил країни, але який формується і забезпечується за активної участі громадських організацій патріотичного спрямування, органів місцевого самоврядування. Автор актуалізує польський досвід для реалій військового будівництва в Україні, виокремлюючи позитивні риси: консолідованість суспільства навколо ідеї державної безпеки, активне залучення громадянського суспільства, активна співпраця органів місцевого самоврядування з військами територіальної оборони, національно-патріотичне виховання силами територіальної оборони в навчальних закладах країни. Зазначено що польська територіальна оборона спирається на громадські патріотичні організації оборонної спрямованості. А сама їхня структура має 2 складові: цивільну, що забезпечує взаємодію з цивільними адміністраціями, та військову, яка відповідає за базову військову підготовку особового складу і підвищення його кваліфікації. Звертається увага на необхідність розгортання навчальних (підготовчі) центри для сил територіальної оборони через які мають пройти всі особові склади формування, а держава та органи місцевого самоврядування мають створити умови престижу служби, соціальні гарантії та певні преференції, особливо для молоді, що належить до сил територіальної оборони.

У статті висвітлено завдання, особливості професійної підготовки та специфіку оперативно-службової діяльності мобільних підрозділів Митно-прикордонної служби США. Авторами досліджено організаційно-штатну структуру американських підрозділів спеціального призначення сфери охорони кордону, яка представлена трьома оперативними підрозділами в складі загону спеціального призначення Митно-прикордонної служби США. Розглянуто стандартні та спеціалізовані операції, визначені для виконання підрозділами. З’ясовано, що персонал мобільних підрозділів Митно-прикордонної служби США повинен на високому рівні володіти базовими навичками: надання першої медичної допомоги; використання табельної зброї; патрулювання; застосування сили та спеціальних засобів; ведення операцій у складі мобільної польової групи; використання супутникової навігації та орієнтування на місцевості. Виявлено, що мобільні підрозділи загонів спеціальних операцій на постійній основі залучено до таких видів професійної підготовки персоналу: індивідуальної, спільної, спеціальної та підвищення кваліфікації. Інтерес для системи професійної підготовки Державної прикордонної служби України становить реалізація спільної підготовки, що може виходити за межі потреб загону спеціальних операцій і проводитися спільно з іншими правоохоронними відомствами для перевірки готовності своїх підрозділів та оцінки індивідуальних навичок виконання особовим складом загону спеціальних операцій нетипових функцій, до сприяння у здійсненні яких його може бути залучено. Відбір на навчання у мобільні підрозділи Митно-прикордонної служби США спроектовано з огляду на вимоги Спеціальної програми відбору персоналу до спеціальних підрозділів США, яка охоплює проведення вступного тестування кандидатів, організацію інтенсивного курсу підготовки, що передбачає вивчення тактики дій у складі малих підрозділів, оперативне планування, удосконалення навичок володіння зброєю, відпрацювання тактики оборонних дій і проведення аеромобільних операцій.

В умовах демобілізації особового складу і загального скорочення Збройних сил пройшли реорганізацію усі ланки Тилу Збройних сил. Було ліквідовано багато його підрозділів, частин, установ, з’єднань, органів управління і навіть такі великі структурні елементи, як трофейна служба і війська охорони тилу. При цьому в ході демобілізації в народне господарство повернулися сотні тисяч різних фахівців, були передані техніка, устаткування, інвентар і різне майно на десятки мільйонів рублів. У розпорядження цивільних міністерств і відомств спрямовувалися цілі частини і установи тилу (залізничні, автомобільні, авіаційно-технічні, медичні, ветеринарні та ін.) з особовим складом, технікою, устаткуванням, запасами матеріальних засобів. Підрозділи, що залишилися у складі тилу, частини і установи усіх його військ і служб перекладалися на штати мирного часу, укомплектовувалися найбільш підготовленими кадрами і переміщалися в призначені райони і пункти постійною, дислокації і базування. У цих районах створювалася відповідна матеріально-технічна база і на її основі організовувалася їх планомірна підготовка і діяльність по забезпеченню військ. Перероблялися мобілізаційні плани і проводилися заходи, спрямовані на підтримку високої бойової готовності усіх структурних елементів Тилу Збройних сил. Стаття присвячена дослідженню особливостей організації діяльності тилу Збройних у повоєнний період. Також в статті проаналізовано основні напрямки та підходи різних вчених щодо вивчення вказаної проблематики. Наголошено, що централізація управління військовим будівництвом в єдиному органі управління сприяла підвищенню ефективності будівельних робіт в інтересах Збройних сил, а також дозволяла налагодити координацію дій і розподілити напрями будівельних робіт з цивільними міністерствами і відомствами що мало особливе значення в умовах реалізації четвертого п’ятирічного плану і відновлення народного господарства. З’ясовано, що після безпосереднього підпорядкування повітряно-десантних військ Міністрові Збройних сил був сформований тил повітряно-десантних військ, вдосконалення якого здійснювалося з урахуванням найважливішої вимоги до нього - забезпечення максимальної автономності в тиловому відношенні їх з’єднань, частин і підрозділів в умовах виконання бойових завдань. Особлива увага приділялася посиленню транспортних і інших можливостей військової ланки тилу, підвищенню його мобільності і маневреності.

Національна гвардія України виконує різні за призначенням службово-бойові завдання. Виконання цих завдань ускладнюється в умовах виникнення масових заворушень суспільно-політичного характеру. Важливою функцією, яка виконується органом військового управління Національної гвардії України у цих умовах, є прийняття рішення на виконання службово-бойових завдань під час проведення оперативних і спеціальних дій (спеціальних операцій). Серед основних складових прийняття рішення є оцінювання і прогнозування суспільно-політичної обстановки, яке дозволяє прийняти адекватне до ситуації рішення на проведення спеціальної операції. У статті визначено сутність оцінювання та прогнозування суспільно-політичної обстановки, її чинники й умови, які безпосередньо або опосередковано впливають на діяльність Національної гвардії України. Визначено також рівні складності суспільно-політичної обстановки та їх зміст. Установлено рівні стабільності суспільно-політичної обстановки та встановлені чинники, які визначають її сутність. Обґрунтована діяльність групи цивільно-військового співробітництва. Наведено результати апробації роботи групи цивільно-військового співробітництва під час проведення командно-штабних навчань: створення нештатного складу групи, зміст пропозицій заступнику по роботі з особовим складом щодо діяльності групи, результати роботи групи щодо оцінки цивільного середовища, яка складається з п’яти таблиць, об’єднаних в формуляр «Оцінка цивільного середовища», та результати постійного моніторингу суспільно-політичної обстановки.

У державній соціальній практиці повинна бути прийнята науково-значима для сучасних умов система показників соціальних змін, яка дозволить отримувати достовірну інформацію про результати реформ, що проводяться та їх практичні результати. Інноваційний процес формування ринкової економіки і правової держави в Україні пов’язаний перш за все з розвитком нової правової культури, тому формування процесу здійснення добору працівників поліції має важливе значення. У статті розглянуто досвід зарубіжних країн, зокрема Сполучених штатів та Федеративної республіки Німеччини, щодо адміністративно-правових засад здійснення добору персоналу для заняття посади поліцейського. Вивчено досвід зазначених країн та врахованого його можливу імплементацію до сучасних українських реалій. Охарактеризовано принципи та особливості проведення добору. Наголошено, що сьогодні добір компетентних, професійних кадрів, які будуть відповідати інтересам громадян і держави є однією з найважливіших проблем на протязі існування інституту державної служби. Актуальність дослідження обумовлена тим, що якісний склад підрозділів національної поліції не повністю відповідає вимогам по заміщенню ними посад, а тому успіх проведення політики держави залежить від кадрового потенціалу. Відтак для роботи з кадрами потрібна чітко продумана система кадрового забезпечення поліцейської служби, яка буде спрямована на підвищення професійних і психолого-емоційних компетенцій апарату служби та на збагачення їх професійного потенціалу. Від кадрових рішень залежить ефективність, якість і професіоналізм здійснення виконання покладених на поліції функції. Зроблено наступний висновок, щодо вивчення досвіду зарубіжних країн: конкурсний професійний добір включає проводиться в декілька етапів: попередню співбесіду; перевірка відомостей щодо кандидата, вивчення та аналіз інформації, що міститься в особовій справі; поліграфічне випробування; психологічне тестування; медичне обстеження; перевірка фізичної підготовки кандидата; письмові та усні іспити; заключна співбесіда, після якої формується остаточне рішення про придатність кандидата до служби в поліцейському формуванні. Найбільш чітка система критеріїв для діагностики фізичних, психічних, інтелектуальних та інших якостей особистості сформована в ФРН і США.

Мета статті – проаналізувати пріоритизацію лідерських компетенцій майбутніми офіцерами, через оцінку ними значення поведінкових стандартів для ефективного виконання місії та удосконалення структури військового формування. Респондентами були обрані курсанти, які навчаються у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації за спеціальністю «Військове управління», – майбутні офіцери по роботі з особовим складом. Кількість респондентів, які були обрані для участі в опитуванні, склала 50 осіб, серед них 37 чоловіків й 13 жінок. Основу діагностичного опитувальника склав перелік поведінкових стандартів як показників лідерських компетенцій, визначених у відповідності з Доктриною ADP 6-22 «Army Leadership and the Profession». Отримані результати вказують, що чільне місце у відповідях респондентів займає лідерська компетенція, яка проявляється у вмінні змусити підлеглих вийти за рамки своїх особистих інтересів й працювати на загальне благо. Нами були встановлені певні гендерні відмінності у пріоритетах курсантів-жінок та курсантів-чоловіків. Так, курсанти-жінки вбачають розвиток лідерського потенціалу в пріоритизації компетенції управління людськими ресурсами, а саме – у володінні навичками ефективного спілкування і здатності зміцнювати довіру в колективі. При цьому лідерські компетенції розглядаються ними як результат прагнення до саморозвитку. Для курсантів-чоловіків визначальною є функціональна спрямованість лідерських компетенцій, оскільки вони розглядають лідерські поведінкові стандарти як практичні інструменти постановки і досягнення мети. Вони вважають, що між лідером та іншими членами групи має зберігатися певна дистанція, критерієм його ефективності служать не міжособистісні відносини з підлеглими, а виконання завдання, яке він повинен забезпечити. Курсанти обох статей демонструють інтегральний підхід до розуміння військового лідерства, яке поєднує парадигми командного духу і харизматичності особистості. Квінтесенція інтегрального підходу полягає в об’єднанні індивідуальної та командної природи лідерства, при якому реалізується іманентна потреба особистості в пошуках своєї ідентичності, коли індивідуальність схвалюється, і вміння підпорядковувати свої інтереси інтересам військової організації (місії)

У зв’язку із загальною інформатизацією освіти і швидким розвитком цифрових засобів обробки інформації назріла необхідність впровадження в лабораторні практикуми вищих та середніх навчальних закладів цифрових засобів збору, обробки та оформлення експериментальних результатів, в тому числі під час виконання лабораторних робот з основ електротехнічних пристроїв та систем. При цьому надмірне захоплення віртуальними лабораторними роботами на основі комп’ютерного моделювання в порівнянні з реальним (натурним) експериментом може призводити до втрати особової орієнтації в технології освіти і відсутності надалі у випускників навчальних закладів ряду практичних навичок.У той же час світові компанії, що спеціалізуються в учбово-технічних засобах, переходять на випуск учбового устаткування, що узгоджується з комп’ютерною технікою: аналого-цифрових перетворювачів і датчиків фізико-хімічних величин, учбових приладів керованих цифро-аналоговими пристроями, автоматизованих учбово-експеримен­тальних комплексів, учбових експериментальних установок дистанційного доступу.У зв’язку із цим в області реального експерименту відбувається поступовий розвиток інформаційних джерел складної структури, до яких, у тому числі, відносяться комп’ютерні лабораторії, що останнім часом оформлюються у новий засіб реалізації учбового натурного експерименту – цифрові електронні лабораторії (ЦЕЛ).Відомі цифрові лабораторії для шкільних курсів фізики, хімії та біології (найбільш розповсюджені компаній Vernier Software & Technology, USA та Fourier Systems Inc., Israel) можуть бути використані у ВНЗ України, але вони мають обмежений набір датчиків, необхідність періодичного ручного калібрування, використовують застарілий та чутливий до електромагнітних завад аналоговий інтерфейс та спрощене програмне забезпечення, що не дозволяє проводити статистичну обробку результатів експерименту та з урахуванням низької розрядності аналого-цифрових перетворювачів не може використовуватись для проведення науково-дослідних робіт у вищих навчальних закладах, що є однією із складових підготовки висококваліфікованих спеціалістів, особливо в університетах, які мають статус дослідницьких.Із вітчизняних аналогів відомі окремі компоненти цифрових лабораторій, що випускаються ТОВ «фірма «ІТМ» м. Харків. Вони поступаються продукції компаній Vernier Software & Technology, USA та Fourier Systems Inc. та мають близькі цінові характеристики на окремі компоненти. Тому необхідність розробки вітчизняної цифрової навчальної лабораторії є нагальною, проблематика досліджень та предмет розробки актуальні.Метою проекту є створення сучасної вітчизняної цифрової електронної лабораторії та відпрацювання рекомендацій по використанню у викладанні на її основі базового переліку науково-природничих та біомедичних дисциплін у ВНЗ I-IV рівнів акредитації при значному зменшенні витрат на закупку приладів, комп’ютерної техніки та навчального-методичного забезпечення. В роботі використані попередні дослідження НДІ Прикладної електроніки НТУУ «КПІ» в галузі МЕМС-технологій (micro-electro-mechanical) при створенні датчиків фізичних величин, виконано огляд технічних та методичних рішень, на яких базуються існуючі навчальні цифрові лабораторії та датчики, розроблені схемотехнічні рішення датчиків фізичних величин, проведено конструювання МЕМС – первинних перетворювачів, та пристроїв реєстрації інформації. Розроблені прикладні програми інтерфейсу пристроїв збору інформації та вбудованих мікроконтролерів датчиків. Сформульовані вихідні дані для розробки бездротового інтерфейсу датчиків та програмного забезпечення цифрової лабораторії.Таким чином, у даній роботі пропонується нова вітчизняна цифрова електронна лабораторія, що складається з конструкторської документації та дослідних зразків обладнання, програмного забезпечення та розробленого єдиного підходу до складання навчальних методик для цифрових лабораторій, проведення лабораторних практикумів з метою економії коштів під час створення нових лабораторних робіт із реєстрацією даних, обробки результатів вимірювань та оформленням результатів експерименту за допомогою комп’ютерної техніки.Цифрова електронна лабораторія складається із таких складових частин: набірного поля (НП); комплектів модулів (М) із стандартизованим вихідним інтерфейсом, з яких складається лабораторний макет для досліджування об’єкту (це – набір електронних елементів: резисторів, ємностей, котушок індуктивності, цифро-аналогових та аналого-цифрових перетворювачів (ЦАП та АЦП відповідно)) та різноманітних датчиків фізичних величин; комп’ютерів студента (планшетного комп’ютера або спеціалізованого комп’ютера) з інтерфейсами для датчиків; багатовходових пристроїв збору даних та їх перетворення у вигляд, узгоджений з інтерфейсом комп’ютера (реєстратор інформації або Data Logger); комп’ютер викладача (або серверний комп’ютер із спеціалізованим програмним забезпеченням); пристрої зворотного зв’язку (актюатори), що керуються комп’ютером; трансивери для бездротового прийому та передачі інформації з НП.Таким чином, з’являється новий клас бездротових мереж малої дальності. Ці мережі мають ряд особливостей. Пристрої, що входять в ці мережі, мають невеликі розміри і живляться в основному від батарей. Ці мережі є Ad-Hoc мережами – високоспеціалізованими мережами з динамічною зміною кількісного складу мережі. У зв’язку з цим виникають завдання створення та функціонування даних мереж – організація додавання і видалення пристроїв, аутентифікація пристроїв, ефективна маршрутизація, безпека даних, що передаються, «живучість» мережі, продовження часу автономної роботи кінцевих пристроїв.Протокол ZigBee визначає характер роботи мережі датчиків. Пристрої утворюють ієрархічну мережу, яка може містити координатор, маршрутизатори і кінцеві пристрої. Коренем мережі являється координатор ZigBee. Маршрутизатори можуть враховувати ієрархію, можлива також оптимізація інформаційних потоків. Координатор ZigBee визначає мережу і встановлює для неї оптимальні параметри. Маршрутизатори ZigBee підключаються до мережі або через координатор ZigBee, або через інші маршрутизатори, які вже входять у мережу. Кінцеві пристрої можуть з’єднуватися з довільним маршрутизатором ZigBee або координатором ZigBee. По замовчуванню трафік повідомлень розповсюджується по вітках ієрархії. Якщо маршрутизатори мають відповідні можливості, вони можуть визначати оптимізовані маршрути до визначеної точки і зберігати їх для подальшого використання в таблицях маршрутизації.В основі будь-якого елементу для мережі ZigBee лежить трансивер. Активно розробляються різного роду трансивери та мікроконтролери, в які потім завантажується ряд керуючих програм (стек протоколів ZigBee). Так як розробки ведуться багатьма компаніями, то розглянемо та порівняємо новинки трансиверів тільки кількох виробників: СС2530 (Texas Instruments), AT86RF212 (Atmel), MRF24J40 (Microchip).Texas Instruments випускає широкий асортимент трансиверів. Основні з них: CC2480, СС2420, CC2430, CC2431, CC2520, CC2591. Всі вони відрізняються за характеристиками та якісними показниками. Новинка від TI – мікросхема СС2530, що підтримує стандарт IEEE 802.15.4, призначена для організації мереж стандарту ZigBee Pro, а також засобів дистанційного керування на базі ZigBee RF4CE і обладнання стандарту Smart Energy. ІС СС2530 об’єднує в одному кристалі РЧ-трансивер і мікроконтролер, ядро якого сумісне зі стандартним ядром 8051 і відрізняється від нього поліпшеною швидкодією. ІС випускається в чотирьох виконаннях CC2530F32/64/128/256, що розрізняються обсягом флеш-пам’яті – 32/64/128/256 Кбайт, відповідно. В усьому іншому всі ІС ідентичні: вони поставляються в мініатюрному RoHS-сумісному корпусі QFN40 розмірами 6×6 мм і мають однакові робочі характеристики. СС2530 являє собою істотно покращений варіант мікросхеми СС2430. З точки зору технічних параметрів і функціональних можливостей мікросхема СС2530 перевершує або не поступається CC2430. Однак через підвищену вихідну потужність (4,5 дБм) незначно виріс струм споживання (з 27 до 34 мА) при передачі. Крім того, ці мікросхеми мають різні корпуси і кількість виводів (рис. 1). Рис. 1. Трансивери СС2530, СС2430 та СС2520 фірми Texas Instruments AT86RF212 – малопотужний і низьковольтний РЧ-трансивер діапазону 800/900 МГц, який спеціально розроблений для недорогих IEEE 802.15.4 ZigBee-сумісних пристроїв, а також для ISM-пристроїв з підвищеними швидкостями передачі даних. Працюючи в діапазонах частот менше 1 ГГц, він підтримує передачу даних на малих швидкостях (20 і 40 Кбіт/с) за стандартом IEEE 802.15.4-2003, а також має опціональну можливість передачі на підвищених швидкостях (100 і 250 Кбіт/с) при використанні модуляції O-QPSK у відповідності зі стандартом IEEE 802.15.4-2006. Більше того, при використанні спеціальних високошвидкісних режимів, можлива передача на швидкості до 1000 Кбіт/с. AT86RF212 можна вважати функціональним блоком, який з’єднує антену з інтерфейсом SPI. Всі критичні для РЧ тракту компоненти, за винятком антени, кварцового резонатора і блокувальних конденсаторів, інтегровані в ІС. Для поліпшення загальносистемної енергоефективності та розвантаження керуючого мікроконтролера в ІС інтегровані прискорювачі мережевих протоколів (MAC) і AES- шифрування.Компанія Microchip Technology виробляє 8-, 16- і 32- розрядні мікроконтролери та цифрові сигнальні контролери, а також аналогові мікросхеми і мікросхеми Flash-пам’яті. На даний момент фірма випускає передавачі, приймачі та трансивери для реалізації рішень для IEEE 802.15.4/ZigBee, IEEE 802.11/Wi-Fi, а також субгігагерцового ISM-діапазону. Наявність у «портфелі» компанії PIC-мікроконтролерів, аналогових мікросхем і мікросхем пам’яті дозволяє їй запропонувати клієнтам комплексні рішення для бездротових рішень. MRF24J40 – однокристальний приймач, що відповідає стандарту IEEE 802.15.4 для бездротових рішень ISM-діапазону 2,405–2,48 ГГц. Цей трансивер містить фізичний (PHY) і MAC-функціонал. Разом з мікроспоживаючими PIC-мікроконтролерами і готовими стеками MiWi і ZigBee трансивер дозволяє реалізувати як прості (на базі стека MiWi), так і складніші (сертифіковані для роботи в мережах ZigBee) персональні бездротові мережі (Wireless Personal Area Network, WPAN) для портативних пристроїв з батарейним живленням. Наявність MAC-рівня допомагає зменшити навантаження на керуючий мікроконтролер і дозволяє використовувати недорогі 8-розрядні мікроконтролери для побудови радіомереж.Ряд компаній випускає завершені модулі ZigBee (рис. 2). Це невеликі плати (2÷5 кв.см.), на яких встановлено чіп трансивера, керуючий мікроконтролер і необхідні дискретні елементи. У керуючий мікроконтролер, у залежності від бажання і можливості виробника закладається або повний стек протоколів ZigBee, або інша програма, що реалізує можливість простого зв’язку між однотипними модулями. В останньому випадку модулі іменуються ZigBee-готовими (ZigBee-ready) або ZigBee-сумісними (ZigBee compliant).Всі модулі дуже прості в застосуванні – вони містять широко поширені інтерфейси (UART, SPI) і управляються за допомогою невеликого набору нескладних команд. Застосовуючи такі модулі, розробник позбавлений від роботи з високочастотними компонентами, так як на платі присутній ВЧ трансивер, вся необхідна «обв’язка» і антена. Модулі містять цифрові й аналогові входи, інтерфейс RS-232 і, в деяких випадках, вільну пам’ять для прикладного програмного забезпечення. Рис. 2. Модуль ZigBee із трансивером MRF24J40 компанії Microchip Для прикладу, компанія Jennic випускає лінійку ZigBee-сумісних радіомодулів, побудованих на низькоспоживаючому бездротовому мікроконтролері JN5121. Застосування радіомодуля значно полегшує процес розробки ZigBee-мережі, звільняючи розробника від необхідності конструювання високочастотної частини виробу. Використовуючи готовий радіомодуль, розробник отримує доступ до всіх аналогових і цифрових портів вводу-виводу чіпу JN5121, таймерам, послідовного порту і інших послідовних інтерфейсів. У серію входять модулі з керамічної антеною або SMA-коннектором з дальністю зв’язку до 200 метрів. Розмір модуля 18×30 мм. Версія модуля з підсилювачем потужності і підсилювачем вхідного сигналу має розмір 18×40 мм і забезпечує дальність зв’язку більше 1 км. Кожен модуль поставляється з вбудованим стеком протоколу рівня 802.15.4 MAC або ZigBee-стеком.За висновками експертів з аналізу ринку сьогодні одним з найперспективніших є ринок мікросистемних технологій, що сягнув 40 млрд. доларів станом на 2006 рік зі значними показниками росту. Самі мікросистемні технології (МСТ) почали розвиватися ще з середини ХХ ст. і, отримуючи щоразу нові поштовхи з боку нових винаходів, чергових удосконалень технологій, нових галузей науки та техніки, динамічно розвиваються і дедалі ширше застосовуються у широкому спектрі промислової продукції у всьому світі.Прилад МЕМС є об’єднанням електричних та механічних елементів в одну систему дуже мініатюрних розмірів (значення розмірів механічних елементів найчастіше лежать у мікронному діапазоні), і достатньо часто такий прилад містить мікрокомп’ютерну схему керування для здійснення запрограмованих дій у системі та обміну інформацією з іншими приладами та системами.Навіть з побіжного аналізу структури МЕМС зрозуміло, що сумарний технологічний процес є дуже складним і тривалим. Так, залежно від складності пристрою технологічний процес його виготовлення, навіть із застосуванням сучасних технологій, може тривати від кількох днів до кількох десятків днів. Попри саме виготовлення, доволі тривалими є перевірка та відбраковування. Часто виготовляється відразу партія однотипних пристроїв, причому вихід якісної продукції часто не перевищує 2 %.Для виготовлення сучасних МЕМС використовується широка гама матеріалів: різноманітні метали у чистому вигляді та у сплавах, неметали, мінеральні сполуки та органічні матеріали. Звичайно, намагаються використовувати якомога меншу кількість різнорідних матеріалів, щоби покращити технологічність МЕМС та знизити собівартість продукції. Тому розширення спектра матеріалів прийнятне лише за наявності специфічних вимог до елементів пристрою.Спектр наявних типів сенсорів в арсеналі конструктора значно ширший та різноманітніший, що зумовлено багатоплановим застосуванням МЕМС. Переважно використовуються ємнісні, п’єзоелектричні, тензорезистивні, терморезистивні, фотоелектричні сенсори, сенсори на ефекті Холла тощо. Розроблені авторами в НДІ Прикладної електроніки МЕМС-датчики, їх характеристики, маса та розміри наведені у табл. 1.Таблиця 1 №з/пМЕМС-датчикиТипи датчиківДіапазони вимірюваньГабарити, маса1.Відносного тиску, тензорезистивніДВТ-060ДВТ-1160,01–300 МПа∅3,5–36 мм,5–130 г2.Абсолютного тиску,тензорезистивніДАТ-0220,01–60 МПа∅16 мм,20–50 г3.Абсолютного тиску, ємнісніДАТЄ-0090,05–1 МПа5×5 мм4.Лінійного прискорення,тензорезистивніДЛП-077±(500–100 000) м/с224×24×8 мм,100 г5.Лінійного прискорення,ємнісніАЛЄ-049АЛЄ-050±(5,6–1200) м/с235×35×22 мм, 75 г6.Кутової швидкості,ємнісніДКШ-011100–1000 °/с

В статті розглянута сутність, технології та особливості консцієнтальних впливів в системі сучасної гібридної війни Росії проти України. Показані цілі, напрямки та завдання підривної російської пропаганди по руйнуванню громадянської та патріотичної свідомості особового складу Збройних Сил та населення України. Розкриті основні напрями протидії консцієнтальним впливам російськой пропаганди.

У статті висвітлені сучасні погляди щодо змісту та організації психологічного забезпечення особового складу військових частин (підрозділів) Збройних Сил України. За результатами дослідження уточнено та конкретизовано зміст та порядок проведення заходів з контролю бойового (оперативного) стресу в процесі психологічного забезпечення військ (сил) Збройних Сил України в загальній системі морально-психологічного забезпечення. Напрямок подальших досліджень полягає в удосконаленні існуючих методів діагностики проявів бойового (оперативного) стресу та підвищенні якості надання психологічної допомоги учасникам бойових дій за рахунок удосконалення існуючої системи психологічної реабілітації особового складу Збройних Сил України.

У статті розглядається один з напрямків інформаційних операцій, які проводяться Російською Федерацією проти України, - це психологічний вплив на особовий склад силових структур: ЗС України та інших збройних формувань і правоохоронних органів, які задіяні в АТО/ООС на сході України. Проаналізовано використання військової техніки радіоелектронної боротьби для здійснення психологічного впливу на особистість військового на полі бою. Використовуються засоби встановлення перешкод для унеможливлювання трансляції українського телебачення. Також для розсилки смс-повідомлень використовується військовий комплекс радіоелектронної боротьби виробництва РФ РБ-341В «Леєр-3», призначений для проведення РЕБ у мережах сотового зв’язку стандарту GSM. Всі смс-повідомлення можна умовно поділити на категорії: «смс-страшилки» (залякування і образи українських військових. Також в цих повідомленнях міститься і пропозиція здатися у полон і інформація про те, як це можна зробити), «смс-борг» (повідомлення від нібито банківських структур про негайне погашення заборгованості, якої у військового насправді немає), «смс-лозунги» (різноманітні лозунги, які розраховані на виникнення у військового недовіри до командування і діючої влади взагалі), «смс-фейки» (неправдива інформація, яка має викликати у військового паніку, і порушити виконання ним наказів своїх командирів). У поодиноких випадках українські військові отримували неправдиві смс-повідомлення з інформацією про тяжку хворобу їх близьких. Також на мобільні телефони цивільних, які перебували поряд з військовими на передовій, надходили смс-повідомлення, які можна умовно об’єднати у групу «смс-зрада» (вони мали на мету викликати недовіру до українських військових, і особливо до Національної гвардії України, і також невдоволення українською владою). Наводяться приклади кожного виду смс повідомлень з аналізом їх впливу на особистість військового.

Визначено основні чинники результативності навчально-методичного супроводу опанування стресових і посттравматичних стресових станів засобами само- і взаємодопомоги курсантами – військовими психологами першого курсу навчання і магістрантами. За авторською анкетою проведено порівняльний аналіз самооцінювання їхніх умінь та первинних навичок, а також здатності надавати психологічну допомогу в цьому особовому складі. Використано також методи включеного спостереження, індивідуального консультування, співбесіди з учасниками для отримання від них зворотного зв’язку. Як основні серед чинників результативності навчально-методичного супроводу визначено активність, мотивацію, спрямованість та командну згуртованість курсантів. З՚ясовано, що останній чинник у першокурсників проявився більшою мірою, ніж у магістрантів: першокурсники були більш зацікавленими в самопідготовці і дещо активнішими під час аудиторних занять. Хоч і магістранти, і першокурсники засвідчили, що отримали основні базові знання й уміння та зможуть самостійно їх застосовувати у своїй професійній діяльності, однак рівень засвоєння технологій у першокурсників загалом вищий, ніж у магістрантів. Встановлено, що курсанти оволоділи груповими техніками зняття стресових і посттравматичних стресових станів і зможуть скористатися ними під час проведення занять з особовим складом. Завдяки проведеному самооцінюванню з’ясовано, що вони засвоїли основні тілесно зорієнтовані та дихальні психотехнології зняття стресових і поттравматичних стресових станів у різних зонах тіла. При цьому показники першокурсників за всіма позиціями дещо вищі, ніж у магістрантів. Разом з тим кожен четвертий із числа курсантів-магістрантів засвідчив, що не отримав необхідних знань та умінь і не зможе самостійно застосовувати запропоновані технології у своїй професійній діяльності. Ще майже кожен третій магістрант зазначив, що запропоновані технології видалися йому малоефективними. Аналіз анкетних відповідей цих учасників показав, що вони набули певних знань та умінь, проте потребують більше пояснень, додаткових знань та вмінь і тренінгових вправ для посилення впевненості у собі та власних фахових компетенціях. На відміну від магістрантів, у всіх першокурсників оцінки засвоєння та ефективності цих технологій були позитивними. Встановлено, що понад половину учасників занять мають потребу в отриманні додаткових знань та умінь щодо застосування запропонованих технологій. Також з’ясовано, що участь у спецкурсі стала стимулом для вдосконалення фахової психологічної підготовки його учасників. З’ясовано, що у першокурсників ця потреба є більш вираженою, ніж у магістрів. Фактична здатність ефективно застосовувати набуті учасниками знання та вміння може бути визначена лише під час їхньої практичної діяльності, тому результативність навчально-методичного супроводу потребує дослідження під час стажування у військах та під час практичної роботи з особовим складом за місцем проходження служби.

Стаття присвячена вивченню і висвітленню проблемних питань оперативно-розшукової протидії злочинам проти громадської безпеки силами та засобами оперативних підрозділів ДПСУ. В ході проведеного наукового дослідження: висвітлено різні погляди науковців на роль і місце оперативно-розшукової діяльності в протидії злочинності; уточнено поняття «сил» та «засобів» оперативних підрозділів ДПС України; розмежовано всі злочини проти громадської безпеки на чотири підгрупи;відповідно до повноважень ДПС України надано кримінально-правову та оперативно-розшукову характеристику складів злочинів «Терористичний акт» та «Створення злочинної організації» відповідно Кримінального кодексу України. Проаналізовані та структуровані основні причини та умови, які обумовлюють поширення злочинів проти громадської безпеки. В ході опитування проведеного серед оперативних співробітників ДПС України, встановлено основні проблемними питаннями щодо протидії злочинам проти громадської безпеки, до яких віднесено: слабкі знання співробітників оперативних підрозділів щодо порядку здійснення оперативно-розшукових та оперативно-технічних заходів; недостатній рівень матеріально-технічного забезпечення оперативно-розшукових відділів та окремих секторів; низька укомплектованість підрозділів особовим складом; плинність персоналу оперативних підрозділів в зоні проведення ООС, що негативно впливає як, на загальну оперативну обстановку так і на роботу з конфідентами; недостатньої швидкості обробки та передачі інформації, обумовлена, як застарілою програмно-технічною базою так і недоліками в організації і здійсненні інформаційно-аналітичної діяльності що не дає змогу вчасно реагувати на зміни в оперативній обстановці; неготовність якісно протидіяти корупційним викликам і іншим порушенням в сфері службової діяльності. Зауважено, що врахування цих недоліків дасть можливість керівному складу оперативних підрозділів ДПС України переглянути організаційні та окремі тактичні підходи щодо запобігання, припинення, розслідування злочинів проти громадської безпеки.