Journal articles on the topic 'Особливості студента'

Мета дослідження: cхарактеризувати особливості самостійної роботи студентів з дисциплін природничо-математичного циклу в умовах змішаного навчання та особливості управління такою роботою. Об’єкт дослідження: навчання студентів дисциплін природничо-математичного циклу. Предмет дослідження: самостійна робота студентів з дисциплін природничо-математичного циклу в умовах змішаного навчання. Використані методи дослідження: аналіз наукових джерел, педагогічне спостереження. Результати дослідження. Специфіка самостійної роботи студентів з дисциплін природничо-математичного циклу в умовах змішаного навчання полягає у значній частці продуктивної, зокрема дослідницької навчальної діяльності; поступовому переході від репродуктивних до частково-пошукових і творчих методів навчання; високій систематизації та, одночасно, динамічності навчального матеріалу; необхідності реалізовувати індивідуальний підхід до вибору методів навчання та рівня завдань для кожного студента; необхідності оперативного надання адресної допомоги студенту; активному застосуванні професійно орієнтованих комп’ютерних засобів під час самостійної роботи відповідно до рівня інформатизації майбутньої професійної діяльності. Зазначена специфіка висуває певні вимоги до управління самостійною роботою студентів у процесі навчання дисциплін природничо-математичного циклу й визначає особливості управління: гнучкість управління проявляється в реалізації адаптивного режиму подання студенту навчальних завдань; персоніфікованість управління самостійною роботою студентів забезпечується різноманітністю комп’ютерних засобів та варіативністю способів їх застосування, що дає можливість вибору індивідуального варіанту виконання самостійної роботи для кожного студента; оперативність корекції діяльності студента здійснюється на основі нагромадження та аналізу статистичних даних про хід і результативність навчальної діяльності кожного студента. Основні висновки і рекомендації. Застосування різноманітних комп’ютерних засобів в умовах змішаного навчання забезпечує: ефективну роботу викладача й студентів, засвоєння студентами великого обсягу матеріалу, своєчасне коригування навчальної діяльності студентів, підвищення рівня їх самостійності, перехід від репродуктивного характеру самостійної роботи студентів до частково-пошукового, творчого.

У статті проаналізовані основні психологічні бар’єри у спілкуванні між викладачем та студентом. На основі даних літератури розглянуто причини виникнення бар’єрів педагогічного спілкування, їх характерні особливості та можливі шляхи вирішення описаних проблем. Основною ідеєю статті є те, що професійний педагог поєднує у собі не лише знання конкретного предмета, але і педагогічну майстерність, тобто вміння увійти в контакт зі студентом, зацікавити його, виховати потрібні якості, перетворити студента з об’єкта навчання у суб’єкт. Багато залежить і від особистих здібностей викладача, його педагогічної інтуїції. Але, навіть володіючи викладацьким талантом, необхідно постійно вдосконалювати свою педагогічну майстерність.
 Продуктивне спілкування в системі викладач – студент відбувається лише за умови організації педагогічного процесу на демократичних засадах, позитивного ставлення викладача до студентів, захопленості спільною творчою діяльністю. Тому при організації взаємодії зі студентами на практичних заняттях викладачам варто використовувати найбільш продуктивні інтер­активні методи навчання, збільшувати зацікавленість студентів-медиків до дисциплін, які вони вивчають, посилювати мотивацію студентів на здобуття освіти.

У статті проаналізовано особливості засвоєння практичних навичок при вивченні педіатрії. Звертається увага на специфіку самого об’єкта пізнання – здорову та хвору дитину у різні вікові періоди. Запропонований алгоритм пізнання: «Знаю – розумію – бачив – робив – вмію». Підкреслена роль активної позиції студента в навчальному процесі. Студент, спостерігаючи за роботою викладача під час навчально-лікувального процесу, вчиться мистецтва спілкування з батьками хворої дитини та налагоджування контакту між лікарем та дитиною. Така практика дає можливість студенту втілювати складову алгоритму «бачив». В усіх нових навчальних програмах акцент робиться на самостійній роботі студента. Але ця складова навчального процесу буде ефективною для студента лише при умові достатнього багажу знань. Для цього доцільно проводити практичні заняття в клініці методами рольової гри чи дискусії малими групами. Приміряючи на себе роль лікаря, студент починає відчувати потребу в удосконаленні своїх знань, з’являється бажання до професійної самореалізації, самоосвіти та саморозвитку. Застосування вищенаведених особливостей дає можливість студенту краще оволодіти практичними навичками та допомагає скласти іспит ОСКІ, а також підготуватися до державного професійно орієнтованого іспиту на 6 курсі.

У статті розглянуто особливості підсумкового контролю знань студентів-правників в умо- вах дистанційного навчання. Виокремлено структурні елементи дистанційного навчання: 1) підготовленість студентів-правників (стартовий рівень освіти й навички самостійної роботи); 2) кваліфікований викладацький склад, який володіє навчальним матеріалом, сучасними педагогічними й інформаційними технологіями. Установлено, що в сучасних умовах превалювання дистанційного навчання для викладача важливе розроблення таких методів контролю знань студентів, які забезпечували б належ- не відбиття ступеня засвоєння ними програми відповідного курсу, виходячи зі збільшення обсягів самостійної роботи студента. Відповідно, нагальним питанням оновлення підходів до оцінювання підсумкового рівня знань студентів є встановлення зворотного зв’язку студент – викладач, викладач – студент, коли студент отримує не лише оцінку, що виступає показни- ком його рівня знань, але й коментарі викладача щодо проведеної роботи з вказівками, що зроблено не досить добре та як можливо усунути наявні недоліки. Зазначена особливість є надважливою в сучасних умовах запровадження інформаційних технологій дистанційного навчання та дозволяє з’ясувати під час проведення підсумкового контролю знань: 1) обсяг і глибину отриманих студентом знань; 2) основні труднощі в процесі засвоєння необхідного навчального матеріалу; 3) рівень готовності студента до сприйняття нового матеріалу; 4) ефективність використовуваних протягом навчального періоду методів, прийомів і форм навчання. Окремо під час проведення іспиту (без білетів або з білетами) зображено найпоширеніші помилки, яких не слід допускати екзаменатору: 1) питання студенту озвучувати всі й одне за одним; 2) висловлювати своє обурення з приводу неправильної відповіді; 3) демонструвати студенту свої вагання з приводу оцінки його відповіді й змінювати вже прийняте рішення. Виокремлено недоліки тестової форми проведення підсумкового контролю, основними з яких є: 1) неможливість проявити творчі здібності, нестандартний підхід до розв’язання проблем; 2) неможливість самостійно й грамотно формулювати свої думки, відстоювати власну позицію; 3) притаманність елементу випадковості.

У статті проаналізовано психолого-педагогічна готовність педагогів до роботи з обдарованими дітьми. Висвітлюються сучасні концептуальні підходи до проблеми обдарованості, прийняті у вітчизняній психології та педагогіці; наводяться прийоми і методи ідентифікації як явної, так і прихованої обдарованості. Охарактеризовані сприятливі соціальні й психологічні умови для розвитку творчої обдарованості студентів. Звернено увагу на категорії обдарованих; сфери діяльності обдарованого студента; характерні особливості обдарованих студентів. Зроблений комплексний аналіз поняття «інтелектуально-творчий потенціал» студента. Представлена специфіка роботи з обдарованими студентами у закладі вищої освіти. Розкриті особливості підготовки роботи з обдарованими студентами: проблемні запитання; побудова гіпотез; «виділяти найкраще»; «запитання – відповідь; «інформаційно – пізнавальна суперечність»; «незавершене рішення». Запропоновані шляхи формування готовності педагогів до роботи з обдарованими дітьми: заняття у наукових товариствах; участь у тематичних масових заходах (вечорах любителів літератури, історії, фізики, хімії та ін.); огляди-конкурси художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими тощо.

У статті досліджуються комунікативні аспекти в системі вищої освіти та психолого-педагогічні особливості спілкування у міжособистісній взаємодії викладачів і студентів. Аналізуються основні стилі педагогічного спілкування, серед яких найефективнішим є демократичний стиль, що ґрунтується на повазі, довірі, орієнтації на самоорганізацію, самоуправління особистості та колективу. Доведено, що «суб'єкт-суб'єктна» педагогічна взаємодія спрямована на гуманізацію стосунків зі студентами, сприяє розкриттю їх творчого потенціалу. Зазначено, що організація продуктивної співпраці викладача і студентів на основі діалогу сприяє підвищенню ефективності навчального процесу у вищому навчальному закладі, створенню умов для самоактуалізації та самореалізації кожного студента. Визначено перспективи подальших наукових досліджень.

Борова Т. А., Гончар О. В. Особливості взаємодії викладачів та студентів у навчальному процесі.
 У статті розглянуто особливості взаємодії викладача та студента в навчальному процесі. Обґрунтовано модель взаємозв’язку між професійним розвитком науково-педагогічних працівників та підвищенням рівня навченості студентів. Виокремлено елементи професійної діяльності викладача. Схарактеризовано основні чинники ефективної взаємодії керівника, викладача і студента у навчальному процесі.

АНОТАЦІЯ У статті на основі аналізу наукової літератури визначено діяльнісні та психологічні компоненти процесу аудіювання, які обумовлюють успішність навчання нерідної мови іноземних студентів. Актуальність наукових пошуків підвищення результативності навчання іноземців обумовлюється чисельними труднощами лінгвістичного та екстралінгвістичного характеру, з якими стикається студент-початківець під час включення в нове освітнє середовище. Формування комунікативної компетенції аудіювання до рівня адекватного сприйняття та розуміння навчальної лекції є однією з нагальних потреб та умов успішності професійної підготовки іноземців. У статті розглядаються особливості функціонування процесів, за допомогою яких забезпечується успішність усного сприйняття інформації, та труднощі, що викликаються недостатнім рівнем сформованості цих механізмів для сприйняття повідомлення нерідною мовою. Авторами обґрунтовується виникнення найбільшої у порівнянні з іншими видами мовленнєвої діяльності психічної напруги та активної розумової діяльності студента під час аудіювання. На думку авторів, виокремлення складових процесу сприйняття усного повідомлення визначає вибір ефективної системи завдань та вправ для усунення невідповідності розвитку механізмів аудіювання та формування необхідних навичок та вмінь, враховуючи індивідуальні особливості та потреби студентів-іноземців. Автори також приходять до висновку, що побудова мовної підготовки повинна враховувати минулий особистий досвід мовних мігрантів та особистісні вподобання, які вони застосовують для набуття комунікативних компетенцій зокрема в аудіюванні. Зазначено, що завданням викладача є організація та управління навчальною діяльністю студента, орієнтація його діяльності на досягнення бажаного результату під час вирішення студентом спеціально організованих навчальних завдань різного ступеню складності, метою яких є засвоєння студентом предметних знань, практичних умінь, навичок, розвиток його особистості в цій діяльності та спілкуванні з іншими людьми. У статті наголошується, що послідовне формування аудитивних навичок та вмінь у відповідності до основ особистісно-діяльнісного підходу побудови процесу мовної підготовки є одним з ефективних способів досягнення необхідного рівня комунікативної компетенції в області аудіювання. Ключові слова: іноземні студенти, мовна підготовка, мовленнєва діяльність, аудіювання, аудитивні вміння, особистісно-діяльнісний підхід.

У статті проаналізовано змішане навчання (blended learning) та форми його організації. Blended learning розглядається як модель освітнього процесу із чітким комбінуванням очної та онлайн форм навчання із використанням технічних засобів та Інтернет-ресурсів. З’ясовано, що планування ефективної моделі змішаного навчання з іноземної мови – це сукупність взаємопов’язаних видів навчальної діяльності, де вагоме місце займає самостійна робота студента й цілеспрямована робота викладача.
 Наголошується на тому, що роль викладача у змішаному навчанні модифікується і зводиться до ролі творця, модератора, контролера. Викладач у змішаному навчанні – розробник Робочої програми з дисципліни/Cилабусу, керівник і виконавець свого «проєкту». Змішане навчання головним чином зосереджене на готовності викладача, який мотивує студентів до вивчення мови, добре володіє технічними можливостями використання навчальних платформ в режимі онлайн, чітко визначає доцільність певного виду завдання із своєї дисципліни, розуміє основну мету кожного завдання, яке готує студента до оволодіння кінцевими компетентностями та відповідає змісту освітньої програми.
 Правильно організована самостійна робота студента є ефективною у процесі формування усіх видів мовленнєвої діяльності: читання, говоріння, аудіювання та письмо. Завдання з іноземної мови та їх види відіграють вагому роль та впливають на якість отриманих знань. Дієвим предиктором успішної комунікації іноземною мовою в умовах змішаного навчання, на думку авторів, стане організація самостійної роботи студентів, яка трансформується у виконання студентами чітко складених некомунікативних та умовно-комунікативних вправ. У статті окреслено різноманітні види завдань для організації самостійної роботи з іноземної мови в умовах змішаного навчання.

Мета статті — з’ясувати особливості навчання студентів професійної майстерності в закладах вищої освіти мистецького профілю в умовах реформування, що безпосередньо впливає на майбутнє мистецької освіти в Україні. Методологію дослідження визначають загальнонаукові теоретичні методи аналізу, синтезу й абстрагування, що дало змогу вивчити специфіку навчання студентів професійної майстерності в мистецьких закладах вищої освіти та здійснити переосмислення їхньої ролі й місця і в освітній системі, і в суспільстві загалом. Наукова новизна дослідження визначається осмисленням теоретичних і практичних особливостей навчання студентів професійної майстерності в мистецьких закладах вищої освіти, що пов’язано із затвердженням стандартів вищої освіти із культурно-мистецьких спеціальностей та відповідності міжнародним стандартам із збереженням фундаментальних мистецьких вітчизняних традицій. Висновки. Встановлено, що під час навчання студентів професійної майстерності в закладах вищої освіти мистецького профілю необхідно враховувати соціальні зміни, науковий прогрес, їхню роль і місце в освітній системі чи навпаки — деструктивні перетворення в суспільстві та його інституціях, які також впливають на формування свідомості й підсвідомості студента й викладача. Виявлено, що у фаховій підготовці студентів у мистецьких закладах вищої освіти ключове місце відводиться педагогічним нововведенням у культурно-мистецьких освітніх процесах (самоосвітній, дослідницький, управлінський, психологічний тощо). Сутність цих процесів полягає передусім у зміні ставлення студента до процесу навчання та осмисленні свого місця в мистецькій галузі. Важливе значення для професійної підготовки студентів має самостійна робота, що як специфічна форма освітньої діяльності потребує самовдосконалення, розширення світогляду, поглиблення знань, планування та ін., оскільки саме зацікавлення студентом певною спеціальністю спрямовує його на оволодіння професійною майстерністю.

Актуальність розгляду запропонованої теми визначається важливістю усвідомлення особистості студента як суб’єкта власної інтелектуальної діяльності. Виникає наукова потреба охарактеризувати поняття метапізнавальної діяльності, проаналізувати особливості метакогнітивного моніторингу у навчальній діяльності студентів, визначити його компоненти та місце у структурі метапізнання студентів. У статті автор теоретично аналізує психологічні особливості метакогнітивного моніторингу навчальної діяльності студентів. Зокрема охарактеризовано такі компоненти, як метапізнання, метакогнітивні процеси, метакогнітивний досвід, метакогнітивні стратегії. Розглядається структурно-функціональна модель метакогнітивного моніторингу навчальної діяльності Нельсона та Наренса.Теоретичний аналіз засвідчує позитивний зв’язок між якістю метакогнітивного моніторингу та навчальною успішністю студентів та дозволяє узагальнити, що формування у студентів адекватної самооцінки, стимулювання їхньої навчальної мотивації, розвитку високих показників рефлексивності, здатності до зворотного зв’язку сприяє у формуванні навичок їхнього ефективного метакогнітивного моніторингу навчальної діяльності. У роботі стверджується, що студентам необхідно розвивати здатність до самостійного оцінювання своєї діяльності та їїрезультатів, навчатися використовувати метакогнітивний моніторинг.

Розглянуто зміст курсу «Самовиховання конкурентоспроможної особистості», який розроблений і структурований у відповідності з принципами та якостями, характерними для екзістенціально орієнтованої освіти. Акцентовано особливу увагу на тому, що провідним компонентом розробленого курсу є взаємодія педагога зі студентами, що ґрунтується на цінностях екзистенціалізму. Описано особливості рефлексивного управління діяльністю студента. Рекомендовано в процесі підготовки студентів до самовиховання використовувати методи, які б сприяли розвитку активності та формуванню внутрішній мотивації до самовиховної діяльності.

У статті розглядаються питання особливостей вивчення анатомії людини серед іноземних студентів у вищих медичних навчальних закладах України. Розкриваються особливості адаптації та аналізуються фактори, що впливають на пристосування до нової соціальної й культурної сфери іноземних студентів у світлі Стратегії розвитку медичної освіти. Проведений вибірковий аналіз змісту навчальних програм із переважної більшості дисциплін,що вивчаються в рамках навчальної програми, загалом корелює із сучасними тенденціями розвитку медичної науки, а застосування міжпредметної інтеграції навчальних планів супроводжується підвищенням ефективності навчання майбутніх лікарів. Аналізуючи рушійні чинники поведінки студента, спостерігається тенденція, що саме психологічні мотиваційні фактори посідають ключове місце в поведінці особи. Тому одним із центральних завдань вищої школи є аналіз та формування мотивації студента до навчання. Актуальним для підготовки кадрів високого кваліфікаційного рівня є питання оптимізації навчального процесу в навчальних закладах медичного спрямування. З огляду на вищевикладене,заняття з іноземними студентами мають здійснювати найкваліфікованіші й найдосвідченіші викладачі кафедр. На нашу думку, оптимізацію навчального процесу викладання анатомії людини серед студентів-іноземців варто будувати на основі комплексного та систематичного підходу.А завдяки високому професійному рівню викладання отримаємо зростання якості підготовки фахівців, що дозволить їм успішно працевлаштуватись у лікувально-діагностичних установах різних країн світу.

У статті розглянуто один із ефективних методів формування професійної компетенції у студентів закладів вищої освіти, а саме інтерактивні технології. Проаналізовано переваги інтерактивних методів навчання для професійної підготовки студентів у галузі економічних дисциплін; визначено такі пріоритети: студенти засвоюють новий матеріал як активні учасники процесу навчання; майбутні фахівці здобувають навички володіння сучасними технологіями оброблення інформації; виробляється вміння самостійно вивчати й аналізувати законодавчі та нормативні документи, відстежувати внесені до них зміни, а також оперативність та актуальність отриманої інформації. Професійні компетенції передбачають певні знання і вміння студента в конкретній галузі, які спрямовані на подальший професійний розвиток майбутнього спеціаліста, а також уміння приймати правильні рішення, виходячи із ситуації. Інтерактивні технології є низкою педагогічних методик, що забезпечують необхідний освітній ефект за допомогою включення студентів у спільну з педагогом діяльність за заданими правилами та умовами.

Ковалевський С. В., Кошева Л. В. Особливості формування корпоративних особистісних якостей студентів засобами фізичного виховання.
 У статті розкрито особливості процесу формування особистісних якостей студента в контексті корпоративної культури, яка є основною складником, що дозволяє організації бути успішною в умовах ринкових відносин. Висвітлено шляхи формування корпоративних якостей студентів як майбутніх випускників, орієнтованих на ринок праці.

Мета статті дослідити рівень фізичної підготовленості студентів та взаємозв’язок фізичного і психічного статусу здоров’я. Встановлено, що рівень психофізичної підготовленості студентів до занять фізичними вправами можна підвищити через удосконалення організації занять фізичними вправами, збільшення кола тренувальних засобів, збільшення кількості занять і зменшення їх тривалості, збільшення обсягу навантаження різного рівня інтенсивності і змісту занять. Доведено існування взаємозв’язку між соматичними, психічними, функціональними властивостями організму студента. Встановлено, що від рівня фізичної підготовленості залежність рівень фізичної працездатності, а від рівня фізичної працездатності.

Традиційні форми навчання студентів передбачають проведення групових занять в певні години у певному місці, при безпосередньому контакті між учнем та вчителем. Останнім часом, завдяки розвитку інформаційних технологій, комп’ютерних мереж та засобів зв’язку з’явилась можливість розвитку нової форми навчання – дистанційної. Характерною особливістю дистанційного навчання є те, що студент має можливість практично повністю самостійно, в індивідуальному темпі одержувати необхідні йому знання, в незалежності від місця розташування вузу. Використовуючи комп’ютерні мережі, студент може користуватись для свого навчання різноманітними навчально-методичними та іншими матеріалами викладачів та вчених будь-яких навчальних закладів та іншою літературою, звітувати викладачу про виконання завдань, одержувати потрібні консультації. А викладач, за допомогою розроблених тестів, може контролювати якість засвоєння матеріалу і, при необхідності – коректувати процес навчання.В наш час дистанційна форма навчання розглядається в світі як один з найбільш ефективних і перспективних способів підготовки висококваліфікованих спеціалістів. Ця форма навчання має певні переваги перед традиційними і основне – це те, що студенти мають рівні можливості для навчання незалежно від місця їх проживання, соціального статусу, національності, а в деяких випадках – стану здоров’я, можливість навчатися без відриву від виробництва, зменшення транспортних і готельних витрат. При цьому, студент може сам обирати навчальні предмети, методи їх вивчення, викладачів та інше. Є можливість проведення занять за індивідуальним розкладом і в індивідуальному темпі. При цьому термін одержання освіти можна змінювати в залежності від індивідуальності студента.При традиційних формах навчання колективне навчання більш ефективне. Саме колективні настанови, що задають безпосередньо лідери серед самих учнів, виявляють дух і настрій навчального процесу. Вплив лідера в колективі може бути як позитивним, тоді процес навчання активізується, так і негативним, що призводить до зниження активності учнів в процесі одержання знань. Учбові плани складають, орієнтуючись на середнього студента. Проведення занять у великих групах зменшує витрати на навчання, але не дає змогу викладачеві працювати із кожним студентом у індивідуальному темпі. При дистанційній освіті колектив учнів-однодумців можна створювати більш гнучко за допомогою віртуальних класів, об’єднуючи студентів у відповідності з їх здібностями. Процес навчання повинен ініціюватись, підтримуватись і направлятись досвідченим педагогом та психологом. Таким чином диференційоване навчання є однією з переваг дистанційного навчання. Для його успішної роботи та підтримки зворотного зв’язку між учнями та вчителем необхідно мати психологічний портрет та карту процесу навчання для кожного учня, тобто необхідна служба психологічної підтримки, розвинута гнучка система тестування, розвинута служба програмних засобів навчання, систем коректування процесу навчання, продумана система стимулюючих факторів.Традиційні форми навчання передбачають безпосередній контакт між учнем та вчителем. Іноді між учнем та вчителем виникають специфічні бар’єри, які носять соціальний або психологічний характер. Під час дистанційного навчання ці бар’єри зникають зовсім або зменшується їх значимість. Але не можна недооцінювати і той позитивний вплив особистості викладача на студента при безпосередньому їх спілкуванні, ту позитивну емоційну окрасу, яку надає вчитель своїм заняттям, намагаючись зацікавити студентів в одержанні знань.У віртуальному класі за рахунок колективної організації процесу спілкування можливо більш ефективно розв’язати проблему розвитку зацікавленності до предмету, що вивчається.Зворотний зв’язок між учнем та вчителем при дистанційному навчанні може здійснюватись шляхом створення системи тестування для неперервного контролю та аналізу засвоєння матеріалу. Для спілкування викладача і групи студентів згодом, з розвитком системи дистанційного навчання можливі використання телемостів.Відомо, що освітня роль математики полягає в тому, що вона активізує і розвиває інтелектуальні здібності людини, формує вміння проводити аналогії, логічно обґрунтовувати власну точку зору, творчо застосовувати одержані знання. Методика викладання математики неперервно розвивається, змінюється для найкращого втілення цієї мети в сучасних умовах, особливо при використанні нових форм навчання. При вивченні математики дуже важливим є систематизація знань, а також якість засвоєння базових знань, які формуються і накопичуються, починаючи з початкової школи, з набуття навичок усних розрахунків, які стимулюють розвиток пам’яті. Спостерігаючи проблеми, що виникають у студентів, які не мають таких навичок, ми підтримуємо тих досвідчених шкільних викладачів, які не дозволяють учням до певного віку користуватись калькуляторами при розв’язанні задач.При традиційних формах навчання активізуються одночасно декілька механізмів сприйняття інформації: через зір і слух; механічно (при запису), емоції. Все це активізує різні ділянки роботи мозку. Відсутність однієї з них – згубна. Відомо, що в цьому пересвідчилися в багатьох розвинених країнах світу. Тому, при дистанційній формі навчання особливо гостро постає питання про розвиток методик, які б передбачали і активізували таку самостійну роботу студентів, при якій комп’ютер не був єдиним засобом навчання, щоб запобігти одностороннього розвитку. Тим більше, що основну частину учбового матеріалу студент має засвоїти самостійно. Тому, перш за все, студент повинен бути готовим до самостійної роботи і мати зацікавленість в отриманні нових знань.Математика оперує абстрактними поняттями, між якими існує логічний зв’язок. Втрата логічного зв’язку призводить до часткового або повного нерозуміння подальшого матеріалу, як теоретичного так і при розв’язанні задач. Використання тільки довідкового матеріалу не може повністю поновити логічний зв’язок. Особливість математики полягає в тому, що кожне абстрактне поняття повинно фіксуватися в асоціативній пам’яті студента для подальшого оперування ним при розв’язанні конкретних задач і аналізі результатів. Важливим моментом при вивченні математики є написання математичних символів, знаків дій. Тому необхідно не тільки бачити формули на екрані комп’ютера, але й самостійно їх прописувати на аркуші паперу. Особливо це стосується тих розділів математики, коли для подальшого навчання необхідний процес “технічного” оволодіння навичками (наприклад, диференціювання, інтегрування, тощо). Такі навички здобуваються тільки шляхом запису.Безумовно, дистанційна форма навчання є перспективною на сучасному етапі, але всі методики обов’язково повинні містити обґрунтовані досвідченими психологами елементи. Вивчення математики не зводиться до засвоєння певних формул, понять, методів, навіть там, де математика не є фаховою дисципліною. Тому при складанні методик вивчення вищої математики при дистанційній формі навчання необхідно застосовувати не тільки новітні інформаційні технології, але й передбачати традиційне безпосереднє спілкування учня з вчителем, проведення прикладних, учбових науково-дослідних робіт.

У статті розкрито особливості психологічної безпеки особистості студента у медіасередовищі. Сучасна молодь постійно звертається до медіаактивності для реалізації власних комунікативних, освітніх та інших потреб, проте психологічні наслідки такого активного переходу в онлайн-функціонування ще повною мірою не досліджено. Соціальні мережі поставили перед інтернет-спільнотою два гострі питання: питання приватності та питання свободи слова. Саме питання приватності у медіасередовищі часто порушується, а це є прямою загрозою для психологічної безпеки особистості. Для підвищення рівня безпеки у медіасередовищі науковці рекомендують розвивати критичне мислення, а також формувати усталену систему цінностей особистості. Метою дослідження було вивчення особливостей взаємозв’язку психологічної безпеки та медіаактивності як складової соціального життя студента. Для реалізації мети дослідження було використано методики «Діагностика психологічної безпека особистості» (І. Приходько) й Анкета медіаактивності особистості (авторська). Для статистичного опису даних використано кореляційний аналіз Пірсона. В опитуванні взяли участь 52 студенти 1–4 курсів віком 17–20 років. Здійснений кореляційний аналіз дає змогу стверджувати про існування взаємозв’язку медіаактивності та психологічної безпеки особистості. Відносно безпечною для психологічного благополуччя особистості виявлено таку медіаактивність, як перегляд онлайн-трансляцій чи відеозаписів передач і серіалів. Загалом виявлено, що загрозою психологічній безпеці особистості можуть бути такі дії у мережі, як публікація власних світлин і їх поширення, коментування контенту у соціальних мережах. Перспективи дослідження вбачаємо у вивченні психологічної безпеки особистості у медіасередовищі з урахуванням когнітивно-стильових особливостей студента.

Одним з основних елементів сучасної освіти можна вважати мультимедійне освітнє середовище (МОС), в якому здійснюється взаємодія викладача й студента за допомогою засобів мультимедіа [1]. Використання мультимедіа як особливого класу програмного й апаратного забезпечення, глобальної мережі Internet та дистанційних навчальних курсів дозволяє активізувати пізнавальну діяльність студентів, реалізувати творчі здібності, адаптувати процес навчання до їхніх індивідуальних особливостей. Вони дозволяють використовувати інформаційно-пошукові системи, освітні портали, бібліотечні каталоги та файл-сервери, що піднімає дистанційну освіту на більш якісний рівень. Концепцію саморозвитку студентів [2] в умовах МОС можливо сформулювати наступним чином: саморозвиток є можливим в умовах інформатизації освіти та оптимізації методів освіти, активного використання технологій відкритої освіти. Така концепція містить декілька стратегічних напрямків (рис. 1), які в сумі дають можливість підготувати студентів, що здатні орієнтуватись та саморозвиватись в умовах МОС.У цілому, МОС може бути представленим за допомогою основних характеристик мислення, на які воно впливає (рис. 2). Оскільки використання мультимедіа у дистанційній освіті дає можливість студентам усвідомлювати й рефлектувати мисленнєвий процес, такий підхід дозволяє переглянути уявлення про їхні психічні функції (мислення, уяву, увагу, пам’ять та ін.).Засоби мультимедиа у контексті МОС дозволяють диференціювати рівень складності навчальних завдань, обрати оптимальний темп навчання, підвищити оперативність виконання завдань.Одним з засобів формування МОС є дистанційна освіта, що на сьогоднішній день переживає бурний розвиток в Україні [3]. Вона виокремлюється серед інших форм навчання,оскільки її характерною рисою виступає опосередкована взаємодія викладача та студента у інформаційному навчальному середовищі.Дистанційна освіти має певні організаційно-методичні принципи, серед яких виділяються модульність побудови навчального матеріалу, гнучкість та оперативність оновлення інформації, орієнтація навчального матеріалу на особистість студента, врахування його здібностей та мотивації. Разом з цим з боку викладача необхідно чітко планувати власну професійну діяльність, створювати сприятливе інформаційно-комунікативне середовище, обирати ефективні методи впливу на особистість студентів, враховувати особливості їхньої емоційної сфери, надавати їм зворотній зв’язок.Основним середовищем дистанційної освіти є мультимедійна система, заснована на застосуванні інформаційно-комунікативних технологій. Сучасні мультимедійні системи спроможні покращити якість навчання, полегшити керування навчально-виховним процесом, поширити використання інтегрованих міждисциплінарних навчальних програм, створити мотивацію самоосвіти й саморозвитку особистості студентів.Дистанційна освіта має евристичний характер, тобто студент самостійно шукає і засвоює знання, способи освітньої діяльності. Однак він не тільки отримує знання, але й планує власну освітню діяльність, складає план власних занять, висуває стратегічні цілі, розвивається як особистість. Дистанційна форма освіти прискорює процес екстеріоризації навчального матеріалу, його матеріалізації у вигляді таблиць, схем, малюнків, анімації, розвиває можливості одночасного розгляду декількох варіантів перетворення об’єкту [4; 5].Таким чином, дистанційна освіта як невід’ємний елемент мультимедійного освітнього середовища ВНЗ є перспективним дидактичним засобом, який за певними умовами дає можливість підвищити ефективність навчального процесу за умови врахування індивідуальних особливостей студентів, їх рівня компетенції та мотивації, відповідності освітніх потреб та мети навчання.

Стаття присвячена питанню вдосконалення технічної майстерності студентів-скрипалів, які навчаються у закладах вищої педагогічної освіти мистецького профілю. Автором були розглянуті поняття «корекція», «технологія» та «компетентність» студентів факультетів мистецтв. Ці поняття стали основою нового поняття. Була розкрита сутність дефініцій «корекційна компетентність» та «технологічна компетентність». Доведено, що обрані категорії мають спільну основу. Аналіз теоретичних джерел виявив недостатнє розкриття даного питання, а тому нами було запропоновано власне визначення поняття «технологічно-корекційна компетентність», а також розкрито важливість формування даної компетентності у студентів факультетів мистецтв. Зазначено, що вік студента закладу вищої освіти прямо впливає на розвиток технологічно- корекційної компетентності. Технологічно-корекційна компетентність є притаманною кожному музиканту-виконавцю, оскільки її врахування допомагає вчасно провести профілактику професійних захворювань, перенапруження, а також сприяє подальшій успішній виконавській діяльності. Доведено важливість компетентнісного підходу в навчанні студентів факультетів мистецтв, який сприяє подоланню традиційних труднощів у професійній педагогічній освіті, допомагає розвинути нове бачення змісту освіти, її методів і технологій. Компетентнісний підхід розкривається як можливість застосовувати інноваційні методи в поєднанні з класичними формами навчання. Це дозволяє побудувати дієву систему занять, результатом застосування якої стане сформованість виконавської культури, високого рівня стресостійкості та витривалості. Використання цієї системи також позитивно вплине на творчу самореалізацію студентів на етапі професійного мистецького становлення. Результатами теоретичних узагальнень стали умовиводи щодо поєднання професійних навичок, які показують здатність виокремлювати й ефективно виконувати завдання професійної діяльності на технологічній основі. Технологічно-корекційна компетентність дозволяє не лише опановувати певні технічні навички та підвищити загальнокультурний рівень студента, а й уміти застосовувати набуті знання та вміння в різних ситуаціях, в тому числі й стресових.

Формування самокерованої, самостійної особистості, здатної управляти розвитком власних здібностей, підвищенням свого професійного і культурного рівня впродовж усього життя – актуальна проблема сучасності. Одним зі шляхів її вирішення є впровадження самокерованого автономного навчання, що розглядається як такий його вид, що забезпечує процес самоуправління навчальною діяльністю, його внутрішню та зовнішню сторони. Досліджено взаємозв’язок між поняттями самоуправління, самокерівництво, автономія навчання в закладі вищої освіти. Акцентовано увагу на відмінності понять і функцій самоуправління та самокерівництва навчанням, охарактеризовано їх особливості. Самоуправління розглядається як процес досягнення цілей навчання, що спрямовується і підтримується виконанням функцій самокерівництва та наданням студентам автономії у навчанні. Воно передбачає здійснення функцій цілепокладання, самопланування, самоорганізації, самомотивації, самоконтролю. Функції самокерівництва навчанням – низка незалежних самовизначень студента: очікувань, цілей, ресурсів, можливостей, культури, власної стратегії і моделі навчання, а також прояв відповідальності, самомотивування, саморегуляції, ініціативи, самооцінки й відповідності їх процесу навчання. Усі функції самоуправління та самокерівництва у процесі їх реалізації інтегруються, здійснюючи синергетичний ефект для досягнення очікуваних результатів навчання. З’ясовано та розведено суті понять «автономія» та «автономність». Автономність – це якість особистості, її самостійність, здатність до самовизначення щодо прийняття рішень і дій студента на основі власних принципів, поглядів, цінностей тощо. Автономія – це визнання і надання автономних прав студенту на розвиток і вияв автономності у процесі навчання, умова формування самостійності і здатності до самокерованого автономного навчання, здійснення процесу самоуправління. Усі підходи знайшли втілення у функціональній моделі самокерованого автономного навчання студентів.

Осучаснення традиційного навчального процесу вимагає впровадження новітніх методів оцінювання знань студентів, особливо володіння професійними навичками на перших етапах клінічної підготовки.
 При оцінці знань студентів традиційно більшу увагу приділяють контролю за теоретичними знаннями, бо щоб оцінити практичні навички та вміння, треба більше часу, об’єктивності. При контролі знань студентів слід оцінити ще і комунікативні та когнітивні здібності, що досить важко для викладача, бо відсутня стандартизація в критеріях оцінки, різні за складністю завдання, деякі особистісні особливості студента. Сьогодні слід відмітити, що засвоювати практичні навички на пацієнтах стало більш складно, враховуючи етичні норми та права людини, безпеку хворих, тому слід ширше застосовувати нові форми оцінювання практичних вмінь студентів, їх вміння володіти методами обстеження пацієнтів.
 Розглянуто організацію проведення ОСКІ-1 і його значення в оцінюванні клінічних практичних навичок студентами молодших курсів. ОСКІ-1 спрямований на перевірку практичних вмінь і знань студентів з пропедевтики внутрішньої медицини, загальної хірургії та педіатрії. Даний іспит дозволяє об’єктивно оцінити вміння виконувати практичні навички з обстеження пацієнта, проведення СЛР, первинної обробки рани, визначення групи крові та оцінити результат. Станції збору анамнезу в терапевтичного хворого та хворого хірургічного профілю дають можливість оцінити комунікативні навички студента, а підсумувати і визначити провідний синдром – частково дозволяє оцінити і теоретичні знання з предмета. Цей іспит є об’єктивним, викладач-спостерігач не втручається у виконання завдання певної станції, не впливає на проведення цього іспиту, лише оцінює за закритим чек-листом. Форма проведення ОСКІ залишається передовою, бо послуговує не тільки як оцінка клінічних знань і вмінь, але і як засіб корекції навчального процесу.
 Перший досвід застосування ОСКІ-1 на молодших курсах приніс задоволення викладачам і студентам, він стимулює всі сторони навчального процесу до подальшого самовдосконалення у здобутті знань з клінічного обстеження пацієнтів.

У даній статті представлено новий теоретико-емпіричний розгляд цільової спрямованості особистості студента з наголосом на ролі психологічної освіти в її розвитку. Цільова спрямованість в даному досліджені розглядається за допомогою таких прикмет, як системність, стійкість, ієрархічність, та має зв’язок з усією системою характеристик особистості. Аналізу підлягали такі можливості студентів як: визначення мети шляхом усвідомлення того, що має бути досягнуто, передбачення способу його досягнення, а також здатність підпорядковувати вчинки та дії обраній цілі, неухильне прагнення до неї, яке проявляється в умінні тривалий час зберігати мету й організувати свою поведінку для її здійснення. Охарактеризовано позиції особистості (егоцентрична, раціональна, альтруїстична), які супроводжують прояви цільової спрямованості різного ступеня (низький, середній, високий). Егоцентрична позиція передбачає задоволення біологічних і матеріальних потреб, меркантильно-утилітарну мотивацію. Раціональна позиція полягає у задоволенні соціальних потреб, прагматичній та престижній мотивації. Альтруїстична позиція визначається як задоволення духовних потреб при творчій та внутрішній мотивації відповідно до здійснюваної діяльності. На підставі аналізу результатів розвитку цільової спрямованості особистості студентів на різних курсах навчання за спеціальністю психологія було встановлено, що студенти четвертого року навчання мають вищі показники альтруїстичної та раціональної позиції. У них простежується позитивне ставлення до себе, до оточуючих людей, розуміння їх потреб та проблем, бажання допомогти, підвищення емоційної стійкості до високого та середнього рівнів, позитивні зрушення у прийнятті власних недоліків, сприйнятті власного Я-образу, підвищення рівня самостійності та організованості, самовизначення в житті, розвиток вміння ставити конкретні цілі та вчасне їх виконання, підвищення рівня навчальної мотивації.

У статті розкрито особливості використання методів, засобів, форм і технологій навчання у підготовці майбутніх учителів іноземних мов; розглянуто погляди провідних науковців на проблему класифікації методів навчання; охарактеризовано низку інтерактивних методів, засобів, форм та технологій, що є ефективними у підготовці майбутніх учителів іноземної мови до професійної діяльності. Наголошено, що інтерактивна взаємодія, на основі якої розроблено досліджені методи навчання, характеризується високим показником інтенсивності спілкування учасників, їх прямою комунікацією, допомагає урізноманітнити сприйняття інформації й покращити таким чином її засвоєння. Використання інтерактивних методів навчання спонукає не лише студента, але й викладача до постійної творчості, сприяє розвиткові педагогічних здібностей, орієнтує на пошук унікальних якостей студентів, особливостей їх мислення.

У роботі розглядаються особливості методологічних підходів до розробки психолого-педагогічних аспектів розвитку правосвідомості студентів у вищому навчальному закладі як майбутніх фахівців юридичного профілю. Описано компоненти розвитку правосвідомості, тому що розвиток правосвідомості юристів має вагоме практичне значення, оскільки правосвідомість є орієнтиром для суб’єктів права в соціально-правових ситуаціях, дозволяє їм робити відповідний етичний і правовий вибір, на підставі якого вони можуть ухвалювати юридично значущі рішення. У формуванні правової свідомості студентів має бути акцентовано на контрольно-оціночному компоненті, тому що про рівень розвитку правової свідомості студентів можна судити з об’єктивних і суб’єктивних показників. Об’єктивними показниками правової вихованості є показники навчальної діяльності студента (успішність, дисципліна, активність у різних сферах життя, правові знання, вміння). Суб’єктивні показники правової вихованості – це ставлення до права, оцінка права, правові цінності, правові установки, мотиви. Головним підсумком розвитку правосвідомості студентів має стати розуміння пріоритетності правових норм, особлива значущість права і освоєння правових засобів його дії в сучасному суспільстві. Правова сформованість студента виявляється в інтеграції правових знань, умінь, навичок, досвіду правомірної поведінки, особистісних установках. Успішність розвитку правосвідомості студентів залежить від організації навчально-пізнавальної діяльності, врахування особливостей психології студентів, використання сучасних інтенсивних психолого-педагогічних технологій, побудови освіти на принципах гуманізму, демократизму і плюралізму, використання технологій співробітництва, розвитку потреби студентів у безперервному навчанні і самоосвіті.

Стаття присвячена дослідженню ролі і місця довіри між студентом і викладачем при вивченні фундаментальних дисциплін у технічному вищому навчальному закладі.
 Завдання дослідження: встановлення актуальності вивчення довіри між студентом і викладачем у технічному ВНЗ, а також визначення оптимального рівня довіри студента викладачу в умовах вивчення фундаментальних дисциплін.
 Об’єкт дослідження: формування довіри між студентом і викладачем в навчальній діяльності.
 Предмет дослідження: особливості формування довіри між студентом і викладачем.
 Для розв’язання поставлених завдань використано теоретичні методи (аналіз літератури з проблеми дослідження), емпіричні методи (метод опитування) та методи математичної статистики.
 Результати дослідження проаналізовано і представлено у зручному для сприйняття вигляді.
 За результатами дослідження зроблено висновки щодо актуальності подальшого дослідження довіри між студентом і викладачем у технічному ВНЗ при вивченні фундаментальних дисциплін, а також окремих особливостей її формування.

Мета роботи – оцінити ефективність використання методу логічних ігор як самостійної роботи студентів під час вивчення дисципліни “Сімейна медицина”.
 Основна частина. У дослідженні було використано метод логічних ігор (кросворд) для підготовки до теми “Організація надання невідкладної допомоги в практиці сімейного лікаря. Невідкладна допомога, що надається сімейним лікарем у випадку раптової смерті на догоспітальному етапі” у студентів 6 курсу, що вивчали дисципліну “Сімейна медицина”. У дослідженні взяли участь 56 студентів, які були розподілені на 2 групи: перша (25 студентів) готувалася до заняття, використовуючи лише методичні рекомендації, друга (31 студент) – на додаток до методичних рекомендацій отримала кросворд, складений співробітниками кафедри, який містив 0 питань з відповідної теми. Кросворд було видано за 1 день до теми з метою спрямувати увагу студента на важливі деталі під час підготовки до заняття: етіологію, препарати та їх дозування, особливості ЕКГ. На занятті було роздано кейси за темою з питаннями без запропонованих можливих відповідей. Отримані результати виявили збільшення успішності студентів другої групи порівняно зі студентами першої.
 Висновки. Використання методу логічних ігор допомагає, з одного боку, підвищити активну складову навчання та додати позитивних емоцій у навчальний процес. Це, у свою чергу, сприяє кращому засвоєнню отриманих знань. З іншого боку, дана методика сприяє спрямуванню уваги на запам’ятовування важливих у діяльності лікаря термінів і назв лікарських засобів з точним дозуванням.

У статті проаналізовано результати онлайн-анкетування студентів щодо їхнього ставлення до переваг та недоліків дистанційної форми навчання. В умовах пандемії COVID-19 дистанційне навчання є однією з провідних світових тенденцій в освіті. Ця технологія реалізує принцип безперервної освіти і здатна задовольнити постійно зростаючий попит на знання в інформаційному суспільстві. Отримані результати онлайн-анкетування студентів вказують на існування суб’єктивних перешкод у здобутті знань під час дистанційного навчання, яке передбачає значну самомотивацію студента щодо власного навчання, а також високий рівень самоорганізації. Для покращення доступності навчально-методичних матеріалів, збільшення контакту між викладачем і студентом необхідно залучати інтерактивні платформи, які дозволять покращити процес викладання та засвоєння необхідного навчального матеріалу. 
 Широке запровадження дистанційної форми освіти у 2020 р., зумовлене поширенням пандемії COVID-19 та необхідністю дотримання всіх карантинних заходів задля збереження здоров’я та життя всіх учасників освітнього процесу, поставило нові виклики перед здобувачами вищої освіти, подолати які необхідно спільними зусиллями всіх зацікавлених сторін із залученням новітніх інтерактивних платформ, та підвищення мотиваційного фактора у здобутті нових знань.

Стаття присвячена опрацюванню методики моделювання індивідуального житлового будинку на схилах та створення анімаційних послідовностей для презентаційних переглядів в середовищі графічної системи AutoCAD. Характерною ознакою розвитку сучасної будівельної індустрії є застосування на стадії розробки систем комп’ютерного проектування (САПР). Вивчення та засвоєння студентами графічної системи AutoCAD, яка є однією із поширеніших комп’ютерних систем інженерного рівня, базується, зокрема, на методичному забезпеченні лабораторних та практичних занять з інженерної та комп’ютерної графіки. Адже в умовах інформаційного суспільства навчальний процес повинен проходити як засіб професійного розвитку студентів, а головне завдання освіти – створення умов для самоосвіти, пов’язаної з розвитком творчого та критичного мислення студента при наявності певної кількості знань та навичок, необхідних майбутньому спеціалістові. Тенденція до зменшення кількості аудиторних годин у ВШ вимагає самостійного опрацювання студентами багатьох тем по спеціальності. Багато з напрямків досліджень, які надаються студентам на самоопрацювання, пов’язані з розв’язанням складних інженерних завдань. Актуальною розробкою для районів із змінним рельєфом є будівництво на схилах. В статті розглянуто особливості такого будівництва та підходи до проектування будівлі з використанням найсучасніших методів моделювання та новітніх технологій у будівництві. Результати представленої роботи покладені в основу одного з розділів навчально-методичного посібника для студентів інженерно-будівельного напрямку підготовки з курсу інженерної та комп’ютерної графіки, який дозволить набути теоретичних знань та відпрацювати методику моделювання житлових будинків на схилах в середовищі системи AutoCAD.

Розглянуто проблему підвищення результативності навчального процесу ВНЗ шляхом розвитку саморегуляції діяльності. Висвітлено аспекти покращення навчальної і професійної діяльності студента із врахуванням прийняття участі в цьому процесі здатності до саморегуляції. Розкрито особливості відносин викладача і студентів у педагогічному процесі в умовах рефлексивної діяльності. Зроблено висновок, що рефлексивний характер навчального процесу та звернення до саморегуляції діяльності стає важливою якістю взаємодії викладача і студентів, підвищує мотивацію і результативність навчання.

Майбутній економіст повинен вміти перспективно використовувати постійно зростаючий об’єм фактологічних даних та ефективно залучати інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) не тільки для вирішення відомих йому проблем, але й для розв’язування нестандартних, не передбачуваних життєвих та професійних ситуацій. Тому формування у студентів основ інформаційної культури, достатніх для впевненого та ефективного використання сучасних ІКТ у власній професійній діяльності стає сьогодні однією з актуальних задач вищої школи.Однак система знань, навичок та умінь стосовно роботи з апаратними та програмними засобами, яка постійно ускладнюється, повинна засвоюватися студентами економічних спеціальностей за значно скорочені терміни навчання (в 2005 р. затверджена нова навчальна програма дисципліни “Інформатика” для підготовки студентів економічних спеціальностей фахового спрямування “Економіка підприємництва”, що передбачає подвійне зменшення кількості аудиторних годин для вивчення курсу). Це потребує пошуку нових підходів та знаходження внутрішніх резервів для інтенсифікації процесу навчання інформатики у вищих навчальних закладах, які б ґрунтувалися на особистісно орієнтованих концепціях підготовки фахівців.Відповідно до перманентності навчання, навчальна програма університетської дисципліни “Інформатика” орієнтована на першокурсника, який досягнув базового рівня знань, умінь та навичок з шкільного курсу інформатики (ШКІ), що відповідає державному стандарту, та володіє навичками самостійного опрацювання навчального матеріалу. Однак аналіз рівня підготовки першокурсників економічних спеціальностей з ШКІ вказує на те, що рівні сформованості знань та практичних умінь студентів досить сильно відрізняються між собою (це обумовлено тим, що абітурієнти економічних факультетів не складають обов’язкових вступних іспитів з інформатики). Тому для значної кількості студентів навчання інформатики не буде проходити на відповідному їм рівні складності.Вирішення цієї проблеми можна досягти через включення до навчального плану вибіркової дисципліни “Вступ до інформатики” та диференціацію навчання інформатики, що передбачає створення сприятливих умов для розвитку кожного окремого студента (рис. 1).

Резюме. У статті наведено результати дослідження індивідуальних особливостей прояву вегетативних реакцій під час OSCE в умовах пандемії СОVID-19 у студентів-випускників стоматологічного факультету 2021 р. Сучасне суспільне життя постійно ставить людину в ситуацію, коли необхідне напруження всіх емоційних і фізичних сил. Однією з таких ситуацій є екзаменаційна сесія, де студенти переживають екзаменаційний стрес, який негативно впливає на серцево-судинну, нервову, імунну системи.
 Мета дослідження – вивчити особливості вегетативної регуляції серцево-судинної системи у студентів-випускників стоматологічного факультету різного психосоматичного типу особистості під час екзаменаційної сесії в умовах складання OSCE у 2021 р.
 Матеріали і методи. В нашому дослідженні було задіяно 48 студентів V курсу стоматологічного факультету Тернопільського національного медичного університету (ТНМУ) імені І. Я. Горбачевського МОЗ України. Дистанційне навчання упродовж семестру проводили з використанням програмного забезпечення Microsoft Teams у навчальному середовищі Moodle. Екзамен проводили у формі OSCE, відповідно до наказу ТНМУ про організацію навчального процесу. Дослідження проводили відразу після завершення іспиту OSCE. Студентів поділили на дві групи: екстраверти (32) та інтроверти (16) відповідно до опитувальника Айзенка. Стан вегетативної нервової системи у них оцінювали за індексом Кердо.
 Результати досліджень та їх обговорення. До страху перед іспитами додаються особливості епідемічної ситуації у зв’язку з пандемією СОVID-19, а також особливості дистанційного навчання і самого іспиту. Реакція вегетативної нервової системи кожного студента індивідуальна. Представники чоловічої і жіночої статей по-різному реагують на стресові ситуації. Тому в цих умовах набуває актуальності дослідження стану вегетативної нервової регуляції стану серцево-судинної системи в осіб різного психосоматичного типу особистості і статі дослідженням окремих параметрів діяльності серцево-судинної системи, а також за інтегральним показником її діяльності – індексом Кердо.
 Висновки. Серед студентів-випускників, відповідно до опитувальника Айзенка, переважали особи-екстраверти. Показники діяльності ВНС значно відрізнялися в осіб різного психосоматичного типу особистості й статі. Не виявлено осіб у стані вегетативної рівноваги. Найбільш чутливими до впливу емоційного стану на частоту пульсу виявились особи-інтроверти жіночої статі. Особи чоловічої статі виявилися менш стресостійкими порівняно з особами жіночої статі.

Сучасна освітня система ставить перед викладачами чимало прикладних питань, таких як «Як забезпечити становлення особистості, яка буде успішною в професійному та суспільному житті?», «Як формувати та розвивати у студентів навички адаптування до сучасних умов життя?», «Як створити умови всебічного розвитку студента у ВНЗ?», «Як зробити навчання творчим процесом, що зацікавлює та навіть захоплює всіх його учасників – як викладачів, так і студентів?». Відповідями на ці запитання, на нашу думку, можуть виступати активні методи навчання, які знаходять сьогодні все більше застосування у ВНЗ.Проте, у даній статті хотілося б зробити акцент на впровадження активних методів навчання саме у дистанційні курси та виявити особливості застосування цих методів при змішаному навчанні.Змішане навчання інтегрує в собі властивості як денної, так і дистанційної форми навчання. Сам навчальний процес при змішаному навчанні складається із трьох етапів. Перший етап – вивчення теоретичного матеріалу, пропонується студентам пройти дистанційно. Тобто, студенти отримують весь необхідний теоретичний матеріал заздалегідь. Цей матеріал складається з лекцій, наочних динамічних презентацій, методичних рекомендацій для вивчення курсу, глосарію, запитань для самоперевірки отриманих знань, начальних і навчально-контролюючих тестів та прикладів використання теорії на практиці тощо. Після вивчення теоретичного матеріалу студент переходить на другий та третій етапи, які вже, в свою чергу, є очними. На другому етапі студент потрапляє на очні лекційні, практичні та лабораторні заняття, на яких набуває певних знань, вмінь та навичок. І на третьому етапі, після закріплення отриманих навичок, студент захищає виконані домашні та індивідуальні роботи та отримує оцінку.Відомо, що найбільш ефективне сприйняття інформації відбувається під час максимального занурення студента у навчальний процес. Так, якщо на звичайній лекції засвоюється лише близько 20% інформації, то на дискутивній проблемній лекції засвоюється вже понад 75%, а в ділових іграх та при використанні інших активних засобів навчання цей показник досягає вже 90%. Різні педагоги-спеціалісти по-різному оцінюють ефективність активних навчальних засобів в процесі засвоєння матеріалу. Але в цілому майже всі вони сходяться на тому, що активні навчальні засоби при грамотному їх використанні здатні на 30-50% зменшити час, що необхідний для ефективного засвоєння навчального матеріалу та значно збільшити зацікавленість учбовими дисциплінами.Під активним навчанням ми розуміємо таку організацію та ведення навчального процесу, яка направлена на всебічну активізацію навчально-пізнавальної та практичної діяльності студентів у процесі засвоєння навчального матеріалу за допомогою комплексного використання як педагогічних, так і організаційних засобів.Незалежно від форми навчання активні методи відіграють значну роль. У традиційному навчанні активно використовуються такі методи як проблемна лекція, парадоксальна лекція, евристична бесіда, пошукова лабораторна робота, розв’язання ситуаційних задач, колективно-групове навчання, ситуативне моделювання, метод проектів, ділова гра тощо. Але пряме впровадження цих важливих методів у дистанційне навчання є або зовсім неможливим, або надзвичайно важким, або неефективним заняттям. Адже специфіка використання активних методів у дистанційному навчанні пов’язана не тільки зі специфікою саме цих методів, а й має враховувати особливості навчання на відстані.Всі вищеназвані активні методи навчання частково впроваджуються в навчальний процес як шкіл, так і вищих навчальних закладів, але, на жаль, цей процес впровадження дуже дискретний. Він має місце лише в практиці окремо взятих викладачів та вчителів новаторів як проява їх професійної майстерності і тим більше дуже рідко спостерігається в дистанційній практиці. Але активні методи навчання мають реальну можливість значно підвищити якість дистанційних курсів з будь-якої навчальної дисципліни та допомогти студентам побачити зв’язки навчальних завдань з реальними майбутніми професійними проблемами.Зазначимо основні особливості активних методів навчання: підвищення активізації діяльності студентів у процесі навчання; підвищення ступеня мотивації та емоційності; підвищення ступеня партнерства у навчанні; забезпечення тісної взаємодії між студентами та студентів з викладачами.Таким чином, у процесі використання активних методів навчання змінюється роль студентів і вони вже не тільки пасивно запам’ятовують та сприймають навчальний матеріал, але й перетворюються на активних учасників навчального процесу, які постійно перебувають в активному пошуку нової корисної інформації, контактів, рішень тощо та розвивають критичне мислення. Саме ця нова роль та притаманні їй характеристики дозволяють викладачам створити активного творчого студента, активну креативну особистість та як наслідок сучасну успішну людину.Загальновідомо, що центром сучасного заняття має бути не викладання, а саме навчання та самостійна робота студентів над матеріалом, що вивчається. Тим більше це стосується дистанційного навчання, де роль самостійної роботи збільшується в декілька разів і стає головною. Завдання викладача в цьому випадку не тільки забезпечити своїх дистанційних студентів навчальною та методичною літературою (переважно в електронному вигляді), а й намагатися зробити студентів більш активними та самостійними. І саме для цього на допомогу приходять кейсові активні методи навчання, які спонукають студентів активно працювати над інформацією як в групі з партнерами, так і самостійно.На жаль, групова дистанційна робота сьогодні ще мало вивчена та розроблена. Процеси її розробки та впровадження дуже трудомісткі та займають дуже багато часу. Особливо це стосується математичних дисциплін. Тому ми вирішили провести експеримент впровадження в дистанційний курс «Оптимізаційні методи та моделі» кейсових ситуацій.Аналіз конкретних ситуацій особливо привабливий для студентів, які не завжди добре сприймають традиційні курси науки в форматі лекцій і зосереджені більше на запам’ятовуванні фактичного матеріалу, ніж на розвитку розумових навичок високого рівню. Кейсовий метод навчання надзвичайно гнучкий і зручний в якості інструменту навчання, що буде продемонстровано на прикладах в даній статті. Хотілося б додати, що кейсовий метод здатний допомогти студентам навчитися критично оцінювати інформаційні матеріали, що необхідні в їх майбутній професійної діяльності, що містяться в ЗМІ, а також придбати навички колективної та групової роботи.Отже, основна мета кейсового навчання – не стільки передати зміст предметної галузі, скільки показати студентам, що являє собою науковий процес в реальному житті і сформувати навички на більш високому рівні. Кейси ідеально підходять для спільного вивчення дисципліни та навчання в малих групах, і у великих класах, як показує досвід міжнародних шкіл. Ми розробляємо кейси для впровадження їх в форуми дистанційного курсу «Оптимізаційні методи та моделі» для групового обговорення. У процесі навчання студентів оптимізаційним методам та моделям ми використовуємо дистанційний курс, що містить активні методи навчання – кейси (або ситуативні завдання). При проектуванні цього курсу ми намагалися гармонічно поєднати в ньому такі компоненти, як: теоретичний матеріал дисципліни; практикуми, що дозволяють студентам навчитися розв’язувати задачі; практичні і лабораторні завдання для перевірки ступеню засвоєння отриманих знань і вмінь та придбання навичок використання цих знань на практиці; активні методи навчання (кейси) для підвищення активізації, мотивації, зацікавленості курсом та практичної значущості курсу.Використання кейсових технологій у курсі базується на постійній активній взаємодії всіх учасників навчального процесу (тьютору, розробника курсу, слухачів). Таким чином організована тісна взаємодія в міні-колективі дозволяє стати викладачам і студентам рівноправними активними суб’єктами навчання. Вона значною мірою впливає на розвиток критичного мислення, надає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати свою думку, поглиблює знання з обговорюваної проблеми. Активні методи також навчають студентів формувати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стислій формі, переконувати інших тощо.Розглянемо більш детально процес проектування цього курсу, а саме його частини, що стосується активних методів навчання.У процесі проектування курсу «Оптимізаційні методи та моделі» було виявлено, що кількість навчальних годин, що відведено для вивчення цього курсу досить незначна для детального оволодіння матеріалом курсу. Хоча знання та вміння, що мають бути отримані студентами з цієї дисципліни стають одними з головних при написанні дипломного проекту, а саме його частини, що стосується постанови математичної моделі, яка має надати прогноз та рекомендації щодо змін на краще на підприємстві, яке аналізується у роботі.Тому, вивчив теорію щодо різних методів навчання, увага була зосереджена саме на активних методах навчання. І найбільш зручним для вивчення дисциплін математичного циклу було обрано кейс-метод. Реальні данні для рейсових ситуацій було взято із збірнику [1] та доповнено новими запитаннями, що глибше розкривають міждисциплінарні зв’язки математичних методів та економічної теорії, а також дозволяють закріпити вже засвоєний на попередніх рівнях матеріал. Ці кейси було адаптовано для використання в дистанційному курсі у вигляді проблемних форумів і подавалося студентам як задача тижня, в обговоренні якої брали участь всі зацікавлені студенти, яких не задовольняв базовий рівень засвоєння дисципліни, які хотіли побачити та потренуватися на «живих» задачах та майбутніх професійних проблемах, які бажали спробувати себе у розв’язанні реальних нестандартних, творчих задач.Розглянемо детальніше, що являють собою спроектовані кейси для нашого дистанційного курсу. Так, кожна задача курсу ґрунтується на попередній, випливає з попередньої і враховує дані попередньої задачі. Для кожного завдання ми пропонуємо по три запитання – перше з яких стандартне запитання математичного програмування, яке вимагає від студента побудови моделі та рішення задачі лінійного програмування за допомогою електронних таблиць. Друге запитання – творчого характеру і передбачає від студента висунення гіпотези за отриманими даними в першому запитанні. Третє запитання – дослідного характеру, яке вимагає більш строгих логічних висновків або доведень, що підтверджують або спростовують припущення, сформульовані в другому запитанні. Причому кожне наступне запитання і кожна наступна задача є розвитком попередніх. Таким чином, при виникненні забруднень у студента відповісти на попереднє запитання він має можливість підглянути наступне запитання – і за його формулюванням спробувати знову відповісти на попереднє запитання.Таким чином, розробка та впровадження дистанційних курсів з використанням активних методів навчання, а саме кейсів, потребує високого ступеню професіоналізму викладача як зі свого навчального предмету так і з суміжних дисциплін, як висококласного спеціаліста-комп’ютерщика, так і грамотного психолога-організатора складного творчого навчального процесу на відстані. Адже тільки грамотно розроблені та професіонально впроваджені активні методи навчання дозволяють: забезпечити високий рівень навчання; сприяти розвитку навичок критичного мислення та пізнавальних інтересів студентів; продемонструвати практичну компоненту знань; посилити зворотний зв’язок, який вкрай необхідний у дистанційному навчанні; організувати ефективну систему мотиваційного контролю з розвивальною функцією; допомогти студентам зв’язати знання з різних дисциплін; зацікавити студентів реальними професійними проблемами; продемонструвати студентам їх спроможність розв’язувати ці проблеми.Змішана форма навчання студентів, що використовує активні методи навчання, дозволяє згладити основні недоліки дистанційного навчання, і в той же час максимально ефективно використовувати весь апарат дистанційного навчання з урахуванням всіх його переваг. А використання кейс-методу при цьому дозволяє студентам не тільки побачити практичні проблеми в дії та спробувати колективно їх розв’язати, а й актуалізувати певний комплекс знань, який необхідно засвоїти при вирішенні цих проблем при вдало суміщенні навчальної, аналітичної, соціальної та виховної діяльностей, що безумовно є ефективним в реалізації сучасних завдань системи освіти.

Самостійна робота залишається сьогодні основним засобом отримання глибоких фундаментальних знань студентами та вироблення у них прагнення до неперервного набуття нових знань, умінь і навичок. Метою роботи є аналіз стану самостійної роботи студентів у ЗВО та системи її організації і проведення під час вивчення розділу «Оптика» загального курсу фізики на фізичних спеціальностях ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника». Для досягнення окресленої мети застосовані такі методи: аналіз науково-педагогічної літератури,синтез, узагальнення, систематизація, що дало можливість з’ясувати особливості процесу організації самостійної роботи студентів фізичних спеціальностей.На основі теоретичного аналізу та практичного досвіду організації самостійної роботи студентів у процесі вивчення розділу «Оптика» загального курсу фізики на фізичних спеціальностях ЗВО зроблено такі висновки: під самостійною роботою студента слід розуміти будь-яку його діяльність, спрямовану на набуття знань, умінь і навичок, необхідних йому в майбутній професійній діяльності; самостійна робота студентів є ефективною тільки за умови правильного її планування та організації, якісного забезпечення її навчально-методичним супроводом з широким використанням інформаційних технологій; самостійна робота студента буде успішною тільки за умови здійснення чіткого контролю за її виконанням та об’єктивного оцінювання викладачем; поділ самостійної роботи на аудиторну і позааудиторну є чисто умовним і не має під собою жодного підґрунтя. Розглянуті в статті форми і методи самостійної роботи студентів разом із якісним навчально-методичним супроводом навчального процесу утворюють єдину систему навчання, яка повинна розкривати творчі здібності студентів, готувати їх до активного пошуку, викликати потребу вдосконалювати свою майстерність.

Розкрито основні особливості партнерської взаємодії в умовах вищої школи. Виділені характеристики партнерства як важливого феномену суб’єкт-суб’єктної взаємодії. Проаналізовано процесуальний аспект партнерської взаємодії. На конкретних прикладах показано зв'язок розвитку суб’єктності студента як необхідної якості майбутнього професіонала і встановлення партнерських взаємовідносин всіх суб’єктів навчальної діяльності. Визначено сприятливі умови для ефективної партнерської взаємодії викладачів і студентів – майбутніх педагогів.

У статті розглянуто проблему опанування особистістю складними життєвими обставинами через зміцнення її здоров'я у психологічній сфері. Схарактеризовано своєрідність феномена «психоемоційне здоров'я студентів» і на цьому підґрунті представлено розроблений питальник, котрий осмислено в якості базового діагностувального інструментарія щодо визначення емпіричних даних стосовно типового стану психоемоційного здоров'я студентів молодших і старших курсів навчання у закладі вищої освіти за сучасних умов, що склались через COVID – 19, та впливовості факторів на означену особистісну властивість. У ході емпіричної частини проведеного дослідження виявлено найпоширеніші типи позиції студентів в умовах дистанційного навчання в період COVID – 19: позицію «жертви», котра характеризує тих студентів, які демонструють пригніченість загальною панікою в соціумі, неспокій через неуможливлення отримати «тут і зараз» відповідь – роз’яснення викладача відносно незрозумілого на занятті, тривожність від штучно створеною ізоляцією від студентського загалу; позицію «відсутності само ідентифікації із суб’єктом освітнього процесу», яка характеризує студентів, котрі виявляють розгубленість через брак стимулів у суб’єкт-суб’єктній навчальній взаємодії, знервованість недосконалістю різнорівневих індивідуально-навчальних завдань у межах предметної специфіки, страх перед екзаменаційними випробуваннями; позицію «заручника життєвих незручностей», котра притаманна студентам, які виявляють агресивність через застаріле покоління гаджетів та неякісний інтернет, емоційне несприйняття оточуючими у зв’язку із необхідністю власного «життєвого» простору у наявних житлових умовах, обурення від технічної недосконалості обладнання робочого місця. Ключові слова: психоемоційне здоров'я; особистість студента; рефлексивна компетентність викладача; психологічна підтримка; самозбереження; пандемія; дистанційне навчання.

У статті розглянуто особливості проведення практичних занять із дисципліни «Методика навчання географії» для студентів спеціальності «Середня освіта (Географія)». Обґрунтовано, що тематика практичних робіт та зміст пропонованих завдань повинен враховувати сучасні тенденції розвитку освіти та вимоги до підготовки компетентного вчителя. Визначено структурні елементи практичного заняття: тема заняття; мета; обладнання; аудиторна робота, де відображено питання для обговорення і практичні завдання; завдання для самостійної позааудиторної роботи; список рекомендованої літератури. Встановлено, що зміст практичного завдання повинен бути професійно спрямованим, що сприяє підвищенню внутрішньої мотивації студента до навчальної діяльності. Подано зміст практичної роботи «Методика підготовки вчителя географії до проведення уроків».

Розкрито особливості організації професійно-педагогічної практики майбутніх учителів у загальноосвітніх школах Федеративної Республіки Німеччина (ФРН). Виявлено, що у результаті реформаційних перетворень на початку ХХІ ст. у ФРН професійна підготовка майбутніх учителів в університетах набула більшої практичної спрямованості. Охарактеризовано умови реалізації нових видів практики студентів у загальноосвітніх школах ФРН, а саме: практика на профпридатність, практика-орієнтування, практика професійного поля, практичний семестр. З’ясовано, що практика на профпридатність не є складовою університетської фази підготовки, але є однією з умов допуску до проходження стажування після завершення навчання в університеті. Встановлено, що обов'язковою умовою для зарахування претендент на посаду вчителя є стажування – друга фаза підготовки вчителів у ФРН. Виявлено, що під час професійно-педагогічної практики і стажування значна увага приділяється рефлексії індивідуального досвіду студентом і стажером, що надає можливості проаналізувати здібності майбутнього вчителя і визначити перспективи подальшого професійного розвитку. Розкрито значення портфоліо студента, яке містить протокол рефлексії індивідуального досвіду практики, і є розгорнутим описом професійної біографії майбутнього вчителя. Наявність портфоліо є однією з умов допуску студента до проходження стажування в школі після завершення навчання в університеті. З’ясовано, що ефективність підготовки майбутніх учителів залежить не лише від змісту освітніх програм, а й від якості педагогічного супроводу осіб, задіяних у здійсненні консультативної підтримки студентів-практикантів. Обґрунтовано, що прогресивні ідеї німецького досвіду педагогічної освіти є актуальними в умовах освітніх реформ в Україні.

У статті розглянуто особливості реалізації педагогічного супроводу формування готовності студентів ЗВО до науково-дослідницької діяльності на засадах академічної доброчесності. Звертається увага, що для сучасного випускника ЗВО не менш актуальною, ніж наявність глибоких предметних знань і практичних умінь і навичок, є сформованість у нього готовності до науково-дослідницької діяльності, під час здійснення якої найважливіша умова – це дотримання принципів академічної доброчесності. Вивчено наукові підходи вітчизняних та зарубіжних учених до цього питання, підкреслюється їхня загальна позиція, що життя та діяльність ученого (у тому числі вченого-початківця, студента-дослідника) повинні відповідати стандартам і традиціям академічної доброчесності, щоби протидіяти суттєвій деформації освітнього середовища. Аргументується вибір як основи педагогічного супроводу педагогічної технології формування готовності студентів ЗВО до науково-дослідницької діяльності на засадах академічної доброчесності. Наведено опис змісту та основних елементів складників технології формування готовності студентів закладів вищої освіти до науково-дослідницької діяльності на засадах академічної доброчесності: описово-цільового, наукознавчого, процесуально-дієвого, оцінно-рефлексивного. Наведено комплекс заходів, що були реалізовані у процесі педагогічного супроводу формування готовності студентів ЗВО до науково-дослідницької діяльності, таких як: мотивація студентів до наукового пізнання, самовиявлення у різних видах науково-дослідницької діяльності; розвиток інтересу до змісту дисципліни; оволодіння студентами знаннями, що дають цілісне уявлення наукову комунікацію, правила виконання науково-дослідних робіт і принципи академічної доброчесності; роз’яснення студентам цілей академічної сумлінності, причин та видів порушень; розроблення та прийняття студентами «Кодексу наукової етики»; підтримка їх взаємодії із суб’єктами наукової та професійної спільноти тощо. Робиться висновок, що презентована у статті педагогічна технологія є орієнтиром для розвитку методичної компетентності викладачів у процесі педагогічного супроводу формування готовності студентів ЗВО до науково-дослідницької діяльності на засадах академічної доброчесності і дає змогу впроваджувати й удосконалювати цей процес на практиці.

Розглянуто проблему саморозвитку особистості та організації самоосвітньої діяльності студентів. Розкрито сутність поняття «саморозвиток», «самоосвіта». Досліджено особливості педагогічного процесу, який спрямований на формування і розвиток самоосвітньої діяльності студентів. З’ясовано причини низького ціннісного ставлення до саморозвитку, самовиховання у студентів. Визначено умови успішної організації саморозвитку, самоосвіти майбутніх учителів.

Метою дослідження є впровадження онлайн-сервісу Kahoot! як засобу здійснення поточного контролю знань студентів та підвищення мотивації до навчання. Задачами дослідження є аналіз онлайн-сервісу Kahoot!, формування питань для здійснення поточного контролю, проведення тестування та оцінка ефективності використання даного онлайн-сервісу. Об’єктом дослідження є процес організації контролю за навчально-пізнавальною діяльністю студентів. Предметом дослідження є процес організації поточного контролю знань студентів при вивченні дисциплін інформатичного циклу з використанням онлайн-сервісу Kahoot!. У роботі здійснено аналіз онлайн-сервісу Kahoot! та описано особливості його використання для здійснення поточного контролю знань студентів. У середовищі Kahoot! створено тести для забезпечення поточного контролю інформатичних дисциплін та описано особливості їх використання в умовах проведення очних занять. Для визначення ефективності використання онлайн-сервісу Kahoot! використано метод педагогічного експерименту, результати якого доводять позитивний вплив цього засобу на рівень засвоєння знань студентів та підвищення мотивації до навчання. Запропонований засіб перетворює пасивного студента, який сприймає навчальний матеріал на поверхневому рівні, на цілеспрямованого та мотивованого учасника навчального процесу, який глибоко вивчає матеріал та здійснює активну розумову діяльність.

Розглянуто проблему інтенсифікації пізнавальної діяльності в процесі вивчення іноземних мов з позицій, що враховують орієнтації особистості на європейській мовній орбіті, вибудовують нові парадигми взаємовідносин викладача і студента. Запропоновано оновлення методологічних вимог у викладанні іноземних мов. Описано особливості студентського командного проекту. Виявлено, що методологія командного проекту надає унікальних можливостей для індивідуального підходу до студентів, враховує їх психологічні й творчі можливості, особистісні властивості та інтелектуальні запити, що відповідає освітнім вимогам і формує необхідні професійні якості.

У представленій статті зазначено, що сьогодні конкуренція за привабливі робочі місця між різними за віком, досвідом та освітою категоріями працівників активно підвищується. Гострота цієї конкуренції зростає і за рахунок студентів вищих навчальних закладів. Далі автором описані результати власного дослідження особливостей взаємодії і сприйняття працюючих студентів роботодавцями. Виявлено та проаналізовано основні тенденції ставлення роботодавців до працюючих студентів: зацікавленість у співпраці, основні причини, які спонукають роботодавців взаємодіяти зі студентами, думки роботодавців щодо мотивів, які спонукають студентів працювати, особливості сприйняття роботодавцями студентів як працівників, які види діяльності зазвичай пропонують виконувати роботодавці студентам, на які поступки щодо потреб студентів готові йти роботодавці. В дослідженні описуються питання формальних взаємовідносин роботодавців зі студентами. Відповіді респондентів також дозволили проаналізувати особливості сприйняття роботодавцями працюючих студентів і скласти ієрархію позитивних та негативних якостей працюючих студентів з точки зору роботодавців. У висновках статті підсумовуються особливості сприйняття і взаємодії роботодавців зі студентами та йдеться про те, чи вдається студентам реалізовувати себе у додатковій трудовій діяльності та формувати необхідні їм професійні вміння і навички.

У статті наведено навчально-методичні матеріали, необхідні для вивчення теми «Терміни на позначення органів травної системи» на заняттях із дисципліни «Основи українською медичної термінології» у вищому навчальному закладі. Комплекс завдань спрямований на розвиток комунікативних умінь та навичок студентів: вивчити лексику на позначення органів травної системи, правил здорового способу життя; уміти будувати монологічні та діалогічні висловлювання, що містять опис перетравлення їжі, застосовуючи засвоєні лексичні одиниці та фрази; розвивати первинні навички збору анамнезу гастроентерологічних захворювань; запам’ятати словосполучення та речення для володіння правилами поведінки людини, яка спрямована на збереження та зміцнення здоров’я; засвоїти етапи перетравлення їжі; уміти розрізняти та підписувати українські терміни на позначення основних органів травної системи до малюнка. Запропонована система завдань сприятиме оволодінню вміннями та навичками спілкуватися в усній та письмовій формі відповідно до цілей та соціальних норм мовленнєвої поведінки в типових сферах та ситуаціях. Враховуючи різні методи та форми роботи, виокремлено ті завдання, за допомогою яких вдалося забезпечити активну участь кожного студента на занятті, стимулювати інтерес і прагнення вивчати медичну термінологію відповідно до теми заняття. Для перевірки знань із вивченої теми студентові запропоновано комплекс тестових та творчих завдань. Матеріали, описані у статті, призначені для іноземних студентів медичних спеціальностей, які володіють мовою на початковому рівні. Завдання, дібрані на основі чотирьох основних видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письмо), допоможуть іноземним студентам не лише розширити свій словниковий запас, а й досягти соціальної взаємодії в іншомовному професійному середовищі.

У статті розглянуто особливості проведення олімпіади у медичному ВНЗ, аналіз здобутих результатів та перспективи подальшого розвитку. Показано особливості організації та проведення Всеукраїнської студентської олімпіади в Тернопільському державному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського на прикладі кафедри хірургії. Доведено необхідність застосування комплексного підходу у підготовці студентів. Зокрема, особливу увагу викладачам кафедр необхідно звертати не лише на теоретичну підготовку студентів, а насамперед на вміння розв’язувати конкретні клінічні випадки біля ліжка хворого та під час операційних втручань, добру орієнтацію в топографічній анатомії та оперативній хірургії. Одним із пріоритетних завдань перед учасниками відбору до 2 етапу є відмінна теоретична та практична база для виконання навичок із надання екстре­ної медичної допомоги, оскільки більшість Всеукраїнських олімпіад клінічного спрямування включає в себе вищенаведену ланку невід’ємного багажу знань студента-медика.
 Проведення відбору студентів для участі у Всеукраїнській олімпіаді з клінічних дисциплін повинно бути багатогранним, а не лише зводитися до відповідей на теоретичні запитання. Вищенаведена підготовка дозволить краще підготувати студентів для майбутньої олімпіади та виховати фахівця високого рівня кваліфікації.

Стрес є невід’ємною частиною життя кожного студента, зокрема іноземного. З одного боку, він допомагає пристосовуватись до нових умов проживання та навчання, з іншого – впливає на працездатність та продуктивність. Зазвичай саме стрес спонукає особистість мобілізувати сили для подолання перешкод, позитивно впливає на наш організм, якщо не має затяжного та систематичного характеру, хоча поняття «стрес» має переважно негативні конотації, такі як переживання, відчуття безпорадності, безсилля, відчаю. Знервованість, замкнутість, конфліктність, байдужість, неуспішність, відсутність інтересу до навчання свідчать про наявність труднощів адаптаційного періоду. Наш світ із підвищеним темпом життя, динамічними змінами, очікуваннями вимагає формування здатності до адекватного реагування на повсякденні критичні ситуації зі збереженням працездатності та психологічної стійкості, що має велике практичне значення, оскільки стресостійкість захищає особу від дезінтеграції, особистісних розладів, створює основу внутрішньої гармонії, психічного здоров’я. Особистісні характеристики й риси вікової групи студентства переважно перебувають у стані формування й становлення. В умовах багатонаціональної студентської аудиторії опиняються особи з різною ментальністю, світоглядом і сприйняттям дійсності. Формування стійкості до стресу для студента – це ключ до його ефективної діяльності, успішної адаптації в усіх сферах, зокрема, до навчання в закладі вищої освіти. У статті проаналізовано дослідження щодо впливу емоційних переживань, стресу та стресостійкості на процес адаптації іноземних студентів до нових умов життя та навчання. Узагальнено психологічні особливості емоційних переживань інокомунікантів до університетського етапу навчання та індивідуальні особливості їхньої поведінкової активності в стресових умовах. Наведено деякі шляхи супроводу студентів задля підтримки фізичного здоров’я та емоційного стану, впливу на навчальну активність студентів, підвищення їхньої стресостійкості.

У статті визначені особливості застосування методики змішаного навчання (blended learning) в процесі іншомовної підготовки майбутніх вчителів нефілологічних спеціальностей у закладах вищої освіти Польщі та Чехії. Здійснено аналіз публікацій європейських, здебільшого польських і чеських, вчених-дидактів, які досліджують різні методики комп’ютерної підтримки вивчення іноземних мов. Наведено основні подібності та відмінності між традиційним, електронним і змішаним навчанням іноземним мовам. Показано, що вивчення іноземної мови значно спрощується за умови використання сучасних ІКТ, які дають можливість поєднати технічні та гуманітарні науки, що, своєю чергою, дає можливість створити відповідне середовище для вивчення мови, поєднати традиційні та інноваційні методи вивчення мови. Використання змішаного навчання (blended learning), в основі якого знаходиться концепція об’єднання аудиторного навчання і технологій електронного навчання, створює сучасному викладачеві необмежені можливості в процесі викладання предмету іноземна мова професійного спрямування. Завдяки гнучкості та доступності, даний метод навчання дозволяє розширити можливості студентів, прийняти до уваги індивідуальні потреби, ритм і темп засвоєння матеріалу, який вивчається; стимулювати утворення активної позиції студента, підвищення його мотивації, самостійності, соціальної активності; зробити процес навчання більш індивідуальним і в той же час персоналізувати навчальний процес. Це допомагає студенту самостійно визначати свої цілі та методи їх досягнення, в той час, як викладач виступатиме в ролі наставника. При розробці курсу за методикою blended learning викладачеві необхідно враховувати багато важливих елементів, щоб забезпечити якість та ефективність навчальної програми, на якій базуються цей курс. Процес розробки, як правило, відбувається у кілька етапів: докладне планування курсу; розробка навчальних матеріалів; розміщення розроблених матеріалів на платформі електронного навчання. За умови правильного розроблення та організації навчання за методикою blended learning, студенти отримують можливість навчатися в своєму власному темпі, в зручному місці та в зручний для них час, а також можливість брати на себе персональну відповідальність за власне навчання. Найбільша перевага комплементарних навчальних курсів полягає в тому, що вони ставлять студента в центр процесу викладання та навчання.

У статті обґрунтовано актуальність проблеми розробки основ психоемоційного здоров'я здобувачів вищої освіти. В умовах відсутності чітких наукових уявлень про компонентно-структурний склад поняття «психоемоційне здоров'я особливості» дотично вікового стану її раннього дорослішання, загострюється проблематика психологічно значущих зв'язків між показниками вияву певних особистісних характеристик і досліджуваною інтегративною особистісною властивістю. Найбільш тісний зв'язок параметрів психоемоційного здоров'я сучасного студентства прослідковується з показниками вияву стресостійкості, соціально-психологічної адаптованості, суб’єктивного благополуччя, емоційної зрілістю, емоційним інтелектом. Відповідно до набутих результатів емпіричного дослідження створюється можливість розширити наукові уявлення про феномен «психоемоційне здоров’я особливості студента» це дозволить спрямувати дослідницький пошук щодо створення навчально - розвивальної програми, яка має на меті визначити основи психоемоційного здоров’я здобувачів вищої освіти, забезпечити розвиток їх здатності до самопізнання, самовідновлення, самозбереження здоров’я у психоемоційній сфері життєдіяльності , також розробити і втілити в освітній процес закладу вищої освіти механізми психологічного супроводу процесу збагачення психоемоційного здоров’я студентів. Ключові слова: психічне здоров’я, психологічне здоров’я, емоційне здоров’я, психоемоційне здоров’я студентів.

У статті обґрунтовано актуальність використання методів активізації навчання при викладанні дисциплін у вищій школі. Навчання із використанням методів активізації полягає у взаємному партнерстві педагога і студентів, демократичному, діалогічному, заохочувальному стилі спілкування, максимальному підвищенні суб’єктності магістрів, спрямованості на продуктивну й творчу діяльність, формуванні соціальних навичок. Для підвищення ефективності, результативності, мотивації та активізації навчальної діяльності здобувачів вищої освіти під час вивчення дисципліни «Андрагогіка» встановлено, що доцільним є використання методів активізації навчання, які сприяють більш усвідомленому та ефективному формуванню результатів навчання, підвищенню інтересу до навчання, можливості аналізу власної та командної (групової), діяльності на занятті, посиленню ступеня об’єктивності оцінювання тощо.Схарактеризовано особливості використання методів активізації навчання при вивченні здобувачами вищої освіти андрагогіки. Визначено, що під час навчання магістрів дисципліні «Андрагогіка», ефективним буде використання таких методів активізації навчання: метод проєктів, кейс-метод, ігрові методи та портфоліо. Метод проєктів полягає у розробленні здобувачами вищої освіти якісного кінцевого продукту, готового для впровадження. При розробленні проєкту у студентів формується досвід самостійного аналізу наукової літератури в галузі, відбувається здобуття знань та їх практичне застосування при вирішення завдань. Кейс-метод дозволяє реалізувати колективні форми навчання при вирішенні конкретних ситуацій, наближених до професійних. Ігрові методи передбачають імітацію студентами професійних дій шляхом гри за визначеними правилами. Різновидом ігрових методів, що сприяє формуванню практичних навичок у студентів є навчальний тренінг. Метод портфоліо полягає у формуванні власного портфоліо студента з дисципліни. Цей метод акцентує увагу на досягненнях студента, інтегрує кількісну та якісну оцінку із перевагою самооцінювання над зовнішнім оцінюванням.Ключові слова: метод навчання; метод активізації навчання; андрагогіка; метод проєктів; кейс-метод; ігровий метод; портфоліо.