To see the other types of publications on this topic, follow the link: Особистість учителя.
Journal articles on the topic 'Особистість учителя'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Особистість учителя.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Скоромна, Маріанна. "РОЛЬ ОСОБИСТОСТІ ПЕДАГОГА У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА." Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, no. 8(102) (October 27, 2020): 383–91. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.08/383-391.
Full textAbstract:
У даній статті викладено основний зміст науково-педагогічного дослідження, пов’язаного з вивченням проблеми взаємозв’язку особистісних якостей учителя та процесу формування особистості його учнів. Актуальність дослідження визначається важливістю такого аспекту педагогічної взаємодії як вплив особистості вчителя молодших класів на формування особистісних якостей дітей молодшого шкільного віку, на формування соціально прийнятних навичок, набутих дітьми під керівництвом педагога. Ураховуючи особливі відносини педагогів із дітьми молодшого шкільного віку, а саме наслідування поведінки дорослих, бажання демонструвати схвалювані педагогом вчинки, ми звертаємо увагу на особистісні особливості педагогів, їх психологічне здоров’я. У нашій статті ми намагаємося довести, що особистість педагога має вплив на формування особистості дитини, який можна спостерігати в якостях особистості учнів, які найбільш часто будуть зустрічатися в даному класі і відповідатимуть основним рисам особистості вчителя даного класу. Ми вважаємо, що враховуючи велику кількість часу, яку діти проводять зі своїм учителем у період активного формування їх особистості, основним об’єктом для наслідування поведінки та характеру спілкування є саме вчитель.
2
ПОПОВА, Ольга, and Анжеліка ЛЕСИК. "ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО ФОРМУВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ В УЧНІВ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (December 2020): 381–87. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-381-387.
Full textAbstract:
АНОТАЦІЯ У статті зроблено спробу теоретично обґрунтувати зміст теоретичної підготовки майбутніх учителів початкової школи до формування толерантності учнів як актуальну проблему. Педагог має бути не лише компетентним фахівцем у галузі початкової освіти, а й творчою особистістю, здатною організувати навчання молодших школярів на засадах педагогіки співробітництва, дитиноцентризму, гуманізму, толерантності. Концепція Нової української школи спрямовує сучасного вчителя на побудову такого освітнього середовища, у якому відносини будуються на основі спільності інтересів, цілей, солідарності, взаємоповаги й довіри. толерантність молодших школярів може сформувати тільки надзвичайно моральний педагог, який володіє принципами й прийомами спілкування, здатний бачити в кожному повноцінну особистість, цілісно сприймати її як індивідуальну й неповторну, а також здатного до саморозвитку й самовдосконалення. Авторами визначено суть толерантності в різних галузях науки. Сучасні філософи розуміють толерантність як моральну якість особистості, що характеризує терпиме відношення до інших людей, незалежно від їхньої етнічної, національної або культурної приналежності; терпиме відношення до інших поглядів, звичок. Психологи тлумачать толерантність як стійкість до конфліктів, готовність до діалогічного спілкування з людьми, які викликають негативну реакцію; здатність індивіда в проблемних ситуаціях активно взаємодіяти із зовнішнім середовищем для успішної адаптації, недопущення конфронтації й розвитку позитивних взаємин з оточенням. У педагогічних дослідженнях підходи до толерантності визначаються у двох аспектах: діалогічність як форма вияву толерантності, взаємодія в умовах мультикультурності. Толерантність учителя початкової школи виявляється в робочій обстановці під час взаємодії з усіма учасниками освітнього процесу, обумовлена життєвим досвідом, властивостями характеру, моральними принципами, й передбачає використання всіх засобів для досягнення комунікативної мети. Підготовка майбутніх учителів початкової школи до формування толерантності в молодших школярів буде ефективнішою, якщо цей процес забезпечуватиметься спеціально розробленим комплексом завдань, які передбачають вироблення практичних умінь і навичок розвивати толерантність в учнів. Саме цьому присвячуватимуться подальші наукові розвідки з проблеми дослідження. Ключові слова: толерантність, підготовка майбутніх учителів початкової школи, толерантність учителя початкової школи.
3
Чернушенко, Н. М. "МОВНА ОСОБИСТІСТЬ УЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ У СВІТЛІ ВИМОГ МОДЕРНІЗАЦІЇ ОСВІТИ ХХІ СТОЛІТТЯ." Spiritual-intellectual upbringing and teaching of youth in the 21st century, no. 3 (2021): 312–16. http://dx.doi.org/10.34142//2708-4809.siuty.2021.74.
Full textAbstract:
“Linguistic personality” concept is generalized in the article; objective and subjective factors that influence linguistic personality formation of a primary school teacher are stated; expediency of linguistic personality concept essence is substantiated for training of the future new Ukrainian school teachers, problems of linguistic personality formation of future teachers in the scope of modern linguodidactics
4
Овчар, Н. В. "ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНОЇ ДОШКИ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ." Теорія та методика навчання та виховання, no. 51 (2021): 120–32. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.51.12.
Full textAbstract:
Стрімкий процес інформатизації суспільства вимагає від учителя вміння швидко орієнтуватися у потоці інформації, вибирати найцінніше та доносити учням. Також це стосується і вміння використовувати сучасні засоби навчання, наприклад, інтерактивну дошку (ІД). Для найкращого результату педагогу необхідно вміти із нею працювати. Це потребує правильної підготовки майбутніх учителів ще в процесі навчання у ЗВО. Інтерактивна дошка виступає мультимедійним засобом навчання (мультимедіа). Вона поєднує в собі можливості звичайної дошки та комп’ютера. Її використання у початковій школі сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу, оскільки у дітей даного віку переважає наочно-образне мислення. Для ефективного навчання майбутніх вчителів початкової школи використовувати інтерактивну дошку, варто звернути увагу на певні особливості. Наприклад, уміння грамотно використовувати переваги ІД на уроках, знати її можливості; створювати навчальний продукт, що відповідає психологічним вимогам до дітей певного віку; готовність самого вчителя працювати й удосконалювати навички роботи з таким засобом та інше. Важливо, щоб майбутні вчителі отримали необхідний обсяг теоретичних знань та практичних навичок. Вміле використання мультимедіа на уроках, дозволяє гармонійно поєднувати різні види інформації. Подавати її у максимально простому та зрозумілому для молодших школярів форматі. Підготовка майбутніх учителів початкових класів, на нашу думку, має організовуватися таким чином, щоб максимально розвивати творчі вміння як тих хто навчається, так і тих хто навчає. Педагог – багатостороння особистість, що зобов’язана йти у ногу з часом. Застосування в навчальному процесі інтерактивної дошки вимагає знань про специфіку роботи з мультимедіа. Зокрема, про технічні характеристики, елементи програмування, знання програмного забезпечення та вміння ним користуватися, вміння оперувати інформацією, дотримання санітарно-гігієнічних норм, психологічних особливостей при роботі з дітьми тощо. Тому, вважаємо, що ефективне використання інтерактивної дошки на уроках у початковій школі залежить від рівня підготовленості майбутнього учителя до такої роботи
5
Dobizha, N. V., and I. I. Onishchuk. "Personality of a foreign language teacher through the prism of personality theory." Problems of Modern Psychology : Collection of research papers of Kamianets-Podilskyi National Ivan Ohiienko University, G. S. Kostiuk Institute of Psychology of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine, no. 41 (May 30, 2018): 79–89. http://dx.doi.org/10.32626/2227-6246.2018-41.79-89.
Full text
6
Нагрибельний, Ярослав. "ОСМИСЛЕННЯ ІДЕЙ Я. А. КОМЕНСЬКОГО В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ РЕАЛІЙ." New pedagogical thought 101, no. 1 (March 11, 2020): 8–12. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2020-101-1-8-11.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано педагогічні праці Я. А. Коменського як феномен педагогічної думки, що став точкою відліку для сучасної педагогіки і є потужною спонукою до переосмислення й нового прочитання ідей видатного педагога, які мають виняткове значення для сьогодення. Особливу увагу приділено репрезентуванню його педагогічної спадщини в контексті сучасних глобалізаційних змін у суспільстві й освіті. Акцентовано, що педагог створив низку навчальних книг, зокрема «Відкриті двері до мов і всіх наук» (підручник із латинської мови), «Астрономія», «Фізика», які засвідчують енциклопедичність його знань. Зроблено спробу описати унікальну педагогічну постать Я. А. Коменського як учителя, вихователя, підручникотворця, науковця, філософа, богослова – багатогранну особистість, який став не тільки розробником ідей, теорій, принципів, а й успішним творцем класно-урочної системи, побудованої на засадах демократизму й гуманізму, що підтверджує свою доцільність і життєздатність понад два століття.
7
Шурин, Олена. "РЕАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ." Інноватика у вихованні 2, no. 13 (June 15, 2021): 196–202. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v2i13.361.
Full textAbstract:
У статті розкрито основні аспекти реалізації особистісно орієнтованого підходу у професійній підготовці майбутнього вчителя. На основі аналізу наукової та психолого-педагогічної літератури виокремлено науковців, які займалися дослідженням та впровадженням особистісно орієнтованого підходу в процесі підготовки майбутніх педагогів. Проаналізовано поняття особистісно орієнтованого підходу та близьких за змістом понять, зокрема: особистісно орієнтованого навчання, особистісно орієнтованої взаємодії, особистісно орієнтованої освіти. Розтлумачено особистісно орієнтований підхід, як найважливіший психолого-педагогічний принцип, що передбачає врахування своєрідності та індивідуальності особистості майбутнього вчителя; створення умов для самопізнання, самореалізації та саморозвитку особистості студента; систему відносин, за якою кожен студент відчуває себе особистістю і відчуває увагу педагога особисто до нього; спрямування навчально-виховного процесу на кожну окрему особистість з визнанням її унікальності. Сформульовано головну мету особистісно орієнтованого підходу, яка полягає в розвитку мислення майбутніх учителів, їх творчого потенціалу, гармонійному формуванні і всебічному розвитку їх особистості, розкритті неповторної індивідуальності. Визначено важливі ознаки особистісно орієнтованого підходу та педагогічні умови його здійснення.
8
Гринькова, Надія Михайлівна, and Жанна Григорівна Стельмашук. "АКТУАЛІЗАЦІЯ ІДЕЙ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО ЩОДО ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ." Інноватика у вихованні, no. 10 (November 7, 2019): 151–56. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i10.184.
Full textAbstract:
Анотація. У статті крізь призму завдань Нової української школи актуалізовано педагогічні ідеї Василя Олександровича Сухомлинського (1918-1970) щодо підготовки вчителя. З’ясовано, що у своїй педагогічній спадщині учений неодноразово звертався до характеристики основних професійних функцій вчителя як наставника дітей, посередника між дитиною та соціумом. На основі аналізу педагогічних праць В.О.Сухомлинського виділено та схарактеризовано окремі вимоги щодо особистості педагога, його психолого-педагогічної та фахової підготовки: високий рівень психологічної культури, психолого-педагогічних знань, уміння реалізовувати професійне самопізнання, самовиховання, саморозвиток; висока моральність, яка проявляється у гуманному ставленні до дітей, любові до власної справи. Доведено актуальність поглядів Василя Олександровича Сухомлинського на проблему підготовки педагога в контексті реформаторських ідей Нової української школи. З’ясовано, що саме він визначив провідні концепти, які лягли в основу побудови Нової української школи, а саме: підготовка високо компетентних і конкурентноздатних, гуманістично зорієнтованих педагогів, якi здатні ефективно виконувати роль коуча, фасилітатора, тьютора, модератора в індивідуальній освітній траєкторії дитини. Констатовано, що мудрі заповіді Великого педагога-практика, педагога-гуманіста є сьогодні дороговказами підготовки учителя, здатного виховати всебічно розвинену, гармонійну і щасливу особистість.
9
Богуш, Алла. "МЕТОДИЧНА СПРЯМОВАНIСТЬ ПЕДАГОГIЧНОЇ СПАДЩИНИ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО: МЕТОДИЧНА АБЕТКА ВЧИТЕЛЯ." Інноватика у вихованні, no. 10 (November 7, 2019): 27–33. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i10.177.
Full textAbstract:
У статті позиціоновано аналіз методичної спрямованості педагогічної спадщини Василя Сухомлинського, його «методичної абетки». Подано визначення понять «методика», «методика навчання», «методика виховання», «методична спрямованість педагогічної діяльності вчителя». Розкрито методичні поради, методичні нотатки В. О. Сухомлинського.
Методика визначається як цілісна система взаємопов’язаних засобів, форм, методів і прийомів позитивного впливу на особистість, яка навчається чи виховується, та вчення про цю систему. Методика дає відповідь на запитання практики: кого?, чого?, як?, для чого?
Методичну спрямованість педагогічної діяльності вчителя розуміємо як умотивовану позитивну налаштованість на виховання і навчання учнів, розвиток у них творчого мислення, допитливості, винахідливості, потягу до нових знань, формування у них практичних дослідницьких умінь і навичок, емоційно-ціннісного ставлення до довкілля, громадянського світогляду, моральної вихованості і високої духовності.
Узагальнено розуміння Василем Сухомлинським феномену «методика виховання/навчання» як ємного, більш узагальненого поняття, що вміщує такі його складники: педагогічна майстерність, педагогічна культура учителя, його мовленнєва та емоційно-почуттєва культура, психологічна обізнаність із віковою категорією учнів та «спеціальна спрямованість виховання», що, по суті, становить методичну культуру вчителя. У статті докладно прописано найбільш вагомі, на наш погляд, методичні поради і рекомендації Василя Сухомлинського вчителю/вихователю.
10
Зіза, Олександр. "Формування музичного мислення майбутніх учителів музичного мистецтва в ході застосування компетентнісного підходу." Scientific journal of National Pedagogical Dragomanov University. Series 14. Theory and methodology of arts education 27 (December 27, 2019): 76–80. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series14.2019.27.12.
Full textAbstract:
У статті досліджуються особливості реалізації компетентнісного підходу до формування мисленнєвої діяльності майбутніх учителів музичного мистецтва у процесі музичного навчання загалом та під час удосконалення музично-інтонаційного словника. Компетенцію ми розуміємо як сукупність взаємопов’язаних якостей особистості, сукупність знань, умінь, навичок та способів діяльності. Також виокремлюємо поняття компетентність як володіння людиною відповідною компетенцією, що містить її особистісне ставлення до предмета діяльності. Компетентнісний підхід в освіті пов'язаний з особистісно-орієнтованим і діяльнісним підходами до навчання, оскільки ґрунтується на особистості індивіда та може бути реалізованим і перевіреним тільки в процесі виконання певного комплексу дій. Об’єм музичного мислення розглядається нами з точки зору розвиненості музично-інтонаційного словника майбутніх учителів, удосконалення якого створює основу для формування здібності поєднувати окремі музичні враження в цілісну картину музичного мистецтва, і творчого прояву учителя в музиці. Мислення як процес пізнання предметів або явищ включає пошук зв’язків: зовнішніх і внутрішніх, істотних і неістотних. У музичному мистецтві особливо важливий зв’язок явищ у русі, мінливості в співвідношенні звучних елементів. Інтонаційний словник розуміємо як “запас” музичних інтонацій, котрі сподобалися і запам’яталися.
11
Штельмах, Г. Б. "Особистістно зорієнтоване навчання як один із шляхів формування предметних компетентностей майбутніх учителів філологічних спеціальностей." Освітній вимір 34 (January 13, 2012): 473–79. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v34i0.3641.
Full textAbstract:
Штельмах Г. Б. Особистістно зорієнтоване навчання як один із шляхів формування предметних компетентностей майбутніх учителів філологічних спеціальностей.
У статті розглянуто переваги особистісно зорієнтованого навчання під час процесу професійної підготовки майбутніх учителів-філологів, досліджуються функції педагогічного спілкування.
12
Kostrikova, Kateryna, Olga Koltsova, Victoria Koval, and Ivan Hlukhov. "Ефективність впровадження програми олімпійської освіти у формуванні поведінкових рис учнів початкової школи." Physical education, sport and health culture in modern society, no. 3(51) (September 30, 2020): 23–31. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2020-03-23-31.
Full textAbstract:
У статті висвітлено актуальність проблеми формування культури здоров’я та здорового способу життя учнів початкової школи закладів середньої освіти. За рахунок процесу інтеграції програми олімпійської освіти в заклади середньої освіти будуватиметься за допомогою крос-курікулярної технології, яка передбачає, що кожен урок – це окремий блок, який має чітко визначену структуру. Діяльність учителя зводитиметься не до ре- трансляції знань, а до створення компетентнісного освітнього середовища для пошуку й відкриттів. Розглянута програма олімпійської освіти, яка є передумовою для того, щоб молодь долучилася до спорту, спричинивши зростання здорового способу життя, позитивного впливу на формування цінностей та особистість. Із метою виявлення ефективності програми з використанням олімпійських цінностей у процесі роботи з учнями закладів середньої освіти міста Херсона проведено комплексну діагностику сформованості поведінкових рис цінностей дітей за допомогою методики «Олімпійський опитувальник» Р. Телама, метод семантичного диференціалу В. Ф. Петренко. Важливою особливістю інтеграції олімпійських цінностей в освітній процес школярів є заохо- чення чіткого й послідовного послання на те, наскільки спорт є важливою частиною культури, що має величезний виховний вплив. Доведено, що з упровадженням у заклади середньої освіти програми олімпійської освіти діти та молодь розуміють, що довговічність, яка зумовлена спортом, висвітлює інші цілі життя й допомагає знайти свій власний шлях у суспільстві. Олімпійський спорт, олімпійська освіта, концепція спортивних занять та виховання особистості в культурі олімпійських цінностей підкреслює значення загальних людських цінностей. Глобальний орієнтир в олімпійській освіті – виховання молодої людини з осмисленням гуманістичних ідеалів, здорового способу життя, позитивного мислення, цінності олімпізму та віри в майбутнє.
13
Талдонова, Лілія. "Виховання духовної особистості в навчальному процессі сучасної школи." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(56)Т2 (2021): 255–65. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-255-265.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню проблем духовності та моральності в вихованні майбутніх поколінь. Враховується досвід науковців, які працювали та працюють над проблемою духовного виховання учнів; розкривають сутність педагогіки духовності та її історичні витоки, аргументовано доводять закономірність введення педагогіки духовності. В статті визначено, на чому повинна будуватися освіта; як створити простір, в якому виховна система пронизуватиме увесь педагогічний процес. Зазначається, що основою виховного впливу є духовний контакт учителя та учня; саме від нього залежить ефект суспільного виховання. Надано декілька визначень поняття “духовність”. Розкрите поняття культури як розуміння певного соціального механізму, який відтворює ті чи інші еталони і норми поведінки, духовні цінності людей. Розглядається вплив літературної освіти на формування духовного світу дитини; окреслюються головні завдання, що стоять перед вчителями-словесниками на сучасному етапі. Надаються приклади нових підходів до викладання літератури, як одного з найдоступніших для школярів видів мистецтва, який формує систему цінностей підростаючого покоління; заходи позакласної роботи, які сприяють формуванню морально-духовних цінностей сучасної молоді; критерії та рівні сформованості духовності школярів; основні умови і вимоги формування духовності особистості. Підкреслено вплив фактів і явищ навколишнього середовища, кіно, телебачення, інтернету на учнів і надані рекомендації педагогам щодо цього, щоб спрямувати ці впливи на правильний шлях. Відмічається, що є головним у вихованні старшокласників, бо саме юність – завершальний етап формування особистості. Ключові слова: морально-духовні цінності, духовність, духовна атмосфера життєтворчості, духовні чесноти, культурна спадщина народу, меркантильність, цинізм, цілеспрямованість, образне мислення, емоційна сфера учнів, духовно і морально зріла особистість, критерії та показники духовності, рівні сформованості духовності, ефект суспільного виховного впливу.
14
Бєляєв, С. Б., and Ю. О. Кривенко. "ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ УЧНІВСЬКОГО КОЛЕКТИВУ В УМОВАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, no. 3 (April 29, 2021): 166–70. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-25.
Full textAbstract:
Статтю присвячено питанням формування учнівського колективу через упровадження засад педагогіки партнерства як одного з основних аспектів функціонування Концепції Нової української школи на основі аналізу дефініцій поняття колективу. Ідеї педагогіки партнерства спрямовані на створення суспільства, яке є вільним від кліше та офіціозу. Ця нова ланка має подолати інертне мислення, перейти на інший рівень міжособистісних відносин. Партнерські відносини беруть початок у закладі освіти, де вся шкільна спільнота працює над створенням оптимального та психологічно безпечного освітнього середовища, вільного від булінгу та утиску самовираження суб’єктів освітнього процесу, якими виступають учні та педагогічні працівники закладу освіти. У статті розкриваються основні можливості та перспективи формування учнівського колективу на засадах педагогіки партнерства, що є оптимальним шляхом до налагодження взаєморозуміння, поваги та толерантного ставлення до оточення. Встановлено, що учнівський колектив може бути утворено тільки шляхом налагодження спеціальної роботи педагогічного колективу з формування високоморальної та позитивно налаштованої особистості дитини. Аналіз основних визначень поняття «колектив» дав змогу розкрити його багатоаспектність, оскільки воно розглядається не тільки в межах педагогічних наук. На сучасному етапі розвитку суспільства колектив відіграє велику роль у менеджменті, адже неможливо керувати організацією, якщо не встановлено корпоративні зв’язки. Це дало підстави розглядати особистість учителя не тільки з позиції Концепції Нової української школи, а й як менеджера освітнього процесу. Доведено необхідність налаштування вчителя на виконання ролі лідера, який сприяє підвищенню якості та оригінальності у виконанні роботи, розвитку творчого підходу до справи. Демократичний клімат у колективі сприяє утворенню дружніх та відвертих відносин між членами колективу, формуванню почуття гордості за загальні досягнення та готовності розділяти труднощі колективу.
15
Нагрибельний, Ярослав. "РОЛЬ АКАДЕМІКА ІВАНА ЗЯЗЮНА В РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ." ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 1, no. 15 (January 20, 2020): 89–98. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(15).2019.89-98.
Full textAbstract:
У статті на основі аналізу педагогічних праць Івана Андрійовича Зязюна визначено вплив його наукових ідей на розвиток педагогічної освіти в Україні. Зазначено, що фундаментальні основи майстерної педагогічної діяльності вчителя складають, на думку І.А. Зязюна, такі аспекти: цільовий, зорієнтований на цілісну особистість учня як самоцінність, змістовий, спричинений появою авторизованих варіантів навчальних курсів, процесуальний, що уможливлює корелювання методики і змісту відповідно до особистісного розуміння і стилю, професійно-особистісний, за якого актуалізуються самобутні і неповторні вміння та особистісні якості педагога, що характеризують його акторську майстерність, рефлексію згідно з власною, екслюзивною педагогічною дією.
Аналіз змісту наукових студій Івана Зязюна переконує, що концептуальні засади педагогічної майстерності побудовані на засадах етнопедагогіки, культурології, історії, дидактики.
Ключові слова: педагогічна спадщина Івана Зязюна, особистість, учитель, учень, педагогічна майстерність, людиноцентризм, філософія освіти.
16
Шпаляренко, Юлія. "ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН." Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології 9(103), no. 9(103) (November 30, 2020): 270–80. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.09/270-280.
Full textAbstract:
У статті розглянуто досвід щодо формування громадянської компетентності майбутніх учителів початкової школи у процесі вивчення педагогічних дисциплін на факультеті початкового навчання Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського. Визначено, що сьогодні особливого значення набуває громадянська компетентність особистості, описано необхідність мати сформовану громадянську компетентність учителю початкової школи. Охарактеризовано особистість, яка має сформовану громадянську компетентність, проведено теоретичний аналіз стану досліджуваної проблеми в сучасній науці, запропоновано вправи, спрямовані на формування визначеного феномену, зазначено, під час вивчення яких дисциплін доцільно проводити таку роботу.
17
Яновська, Л. Г., and А. О. Яновський. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІСТОРІЇ ДО ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ АКСІОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, no. 1 (September 8, 2021): 254–59. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-39.
Full textAbstract:
Статтю присвячено одній з актуальних проблем підготовки майбутніх учителів історії – компетентнісному підходу в освітньому процесі. Учитель історії має не лише збагачувати учнів історичними знаннями, а насамперед допомагати їм орієнтуватися у соціальному й культурному просторі, формувати в учнів національну самосвідомість, сприяти цілісному сприйняттю світу. Задля реалізації означених цілей в освітньому процесі закладів загальної середньої освіти вчитель історії має бути готовим до цього. Отже, професійна підготовка майбутнього вчителя історії має базуватися на формуванні у нього ціннісних (аксіологічних) орієнтацій, здатності критично мислити, приймати ефективні рішення у складних життєвих і педагогічних ситуаціях. Доведено, що підготовка майбутніх учителів історії до формування в учнів аксіологічної компетентності сприяє підготовці їх до творчої діяльності через парадигму гуманістичної освіти та виховання. У процесі творчої діяльності відбувається створення нових ціннісних понять, які залежать від економічних, політичних, соціальних відносин у суспільстві. У статті, зокрема, розкривається сутність таких понять, як компетентність, компетенція, професійна компетентність, предметні компетентності (історичні), аксіологічна компетентність, педагогічна практика. У дослідженні виділено підходи в освітньому процесі педагогічних закладів вищої освіти, що сприяли ефективній підготовці майбутніх учителів історії до формування в учнів аксіологічної компетентності (діяльнісний, цілісний та ціннісний (аксіологічний)). Діяльнісний підхід сприяв підготовці до формування історичних компетентностей та застосування їх у практичній діяльності, стимулював особистість до самоосвіти та інтеграцію у професійну діяльність під час проходження педагогічної практики. Застосування цілісного підходу сприяло впровадженню в освітній процес ЗВО цілісної структури теоретичної і практичної підготовки майбутніх учителів історії. Ціннісний (аксіологічний) підхід був спрямований на особистісно орієнтоване навчання, створення психологічно сприятливих умов в освітньому процесі, спрямованих на ціннісні (аксіологічні) орієнтації особистості. Нами визначено педагогічні умови в підготовці майбутніх учителів до формування в учнів аксіологічної компетентності, а саме: 1) активне впровадження на заняттях у ЗВО моделювання педагогічної діяльності, педагогічних тренінгів; 2) упровадження в календарний план педагогічної практики завдань, спрямованих на формування в учнів аксіологічної компетентності; 3) мотивація майбутніх учителів історії до самоосвіти та самовдосконалення. Нами доведено, що саме застосування визначених педагогічних умов сприятиме ефективній підготовці майбутніх учителів історії до формування в учнів аксіологічної компетентності.
18
O.V., Рopova, and Tsapko A.M. "JUSTIFYING THE TECHNOLOGY STAGE CONTENT OF PREPARING FUTURE TEACHERS FOR PEDAGOGICAL FACILITATION IN THEIR PROFESSIONAL ACTIVITY." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 93 (February 23, 2021): 117–22. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-93-17.
Full textAbstract:
The article proves the relevance of special training of future teachers for pedagogical facilitation, which is defined as a type of pedagogical interaction that provides conscious, intensive and productive development and self-development of its participants and which aims to create favorable conditions for the implementation of internal resources of each student.The result of professional training of future teachers for pedagogical facilitation is the appropriate training, which is defined as a stable integrative personal formation, that includes professional motives, goals, general and professional knowledge and skills, personal qualities of the future teacher, that provide productive interaction with students and effective pedagogical support with them.The structure of the readiness of future teachers for pedagogical facilitation includes the following components: motivational-intentional (stable professional motives, needs, interests, values and attitudes; pedagogical orientation to facilitative pedagogical activity; positive attitude to the student as the highest value; desire for professional and personal self-satisfaction); cognitive-positional (knowledge of facilitation: the essence and mechanisms of facilitation interaction; ideas and provisions of personality-oriented learning, ways of its implementation; principles of education; age-related and psychological characteristics of students; knowledge of pedagogical conflictology); procedural and experimental (the presence of groups of skills that are necessary for the implementation of pedagogical facilitation); personality-reflexive: (the presence of professional and personal qualities necessary for the implementation of pedagogical facilitation). The pedagogical technology of preparation of future teachers for pedagogical facilitation is developed and substantiated, which provides realization of organizational-preparatory, stimulating-instructive, cognitive-activity, praxeological-experimental and reflexive-corrective stages.Key words: future teacher, pedagogical facilitation, professional training, readiness for pedagogical facil-itation, pedagogical technology. У статті доведено актуальність спеціальної підготовки майбутніх учителів до педагогічної фасилітації, яку визначено як вид педагогічної взаємодії, що забезпечує усвідомлений, інтенсивний і продуктивний розвиток і саморозвиток її учасників, ставить за головну мету діяльності створення сприятливих передумов для реалізації внутрішніх ресурсів кожного учня.Результатом професійної підготовки майбутніх учителів до педагогічної фасилітації є відповідна підготовленість, яку визначено як стійке інтегративне особистісне утворення, що включає професійні мотиви, цілі, загальнонаукові та професійні знання й уміння, особистісні якості майбутнього педагога, що забезпечують продуктивну взаємодію з учнями й надання їм ефективної педагогічної підтримки.У структурі підготовленості майбутніх учителів до педагогічної фасилітації виокремлено такі ком-поненти: мотиваційно-інтенційний (стійкі професійні мотиви, потреби, інтереси, цінності та установки; педагогічна спрямованість на фасилітаційну педагогічну діяльність; позитивне ставлення до учня як найвищої цінності; прагнення до професійного й особистісного самовдосконалення); когнітивно-по-зиційний (знання про фасилітацію: суті й механізмів фасилітаційної взаємодії; ідей і положень особистісно орієнтованого навчання, шляхів його здійснення; принципів виховання; вікових і психоло-гічних особливостей учнів; знання з педагогічної конфліктології); процесуально-досвідний (наявність груп умінь, необхідних для здійснення педагогічної фасилітації); особистісно-рефлексивний (наявність професійно-особистісних якостей, необхідних для здійснення педагогічної фасилітації). Розроблено й обґрунтовано педагогічну технологію підготовки майбутніх учителів до педагогічної фасилітації, що передбачає реалізацію організаційно-підготовчого, стимулювально-настановчого, когнітивно-діяльніс-ного, праксеологічно-досвідного та рефлексивно-корегувального етапів.Ключові слова: майбутній учитель, педагогічна фасилітація, професійна підготовка, підготовленість до педагогічної фасилітації, педагогічна технологія
19
Hrechanyk, N. I. "ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ: ПРОФЕСІОГРАФІЧНИЙ ПІДХІД." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 93, no. 6 (November 29, 2019): 83–99. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-93-6-83-99.
Full textAbstract:
Стаття присвячена одній із актуальних проблем підготовки майбутніх учителів початкової школи – формуванню культурологічної компетентності в контексті професіографічного підходу. Метою дослідження є теоретичне осмислення ролі і місця професіографічного підходу у формуванні даної особистісної здатності фахівця у системі вищої педагогічної освіти.
Здійснено аналіз змісту понять: «професія», «професійна підготовка», «професійна компетентність», «культурологічна спрямованість», «культурологічна готовність». Дані поняття позиціонуються, як складові сутнісної характеристики досліджуваного феномена. Зокрема, врахована специфіка професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи.
У статті представлена така інтерпретація базових понять: культурологічна спрямованість – це розуміння і внутрішнє прийняття особистістю цілей і завдань професійної діяльності в культурологічній площині, а також пов’язаних із нею мотивів, потреб, переконань, поглядів; культурологічна готовність – це особистісна якість, яка передбачає, по-перше – психологічну готовність, яка виявляється в об’єктивній самооцінці, наявності позитивних інтересів, переконань значущості культурологічної діяльності; по-друге – об’єктивний аналіз знаннєвого культурологічного багажу в площині професійної діяльності, а також сформованість умінь і навичок впровадження культурологічних знань у практичну площину; формування культурологічної компетентності майбутніх учителів початкової школи у професійній підготовці майбутніх учителів початкової школи – це організований процес, метою якого є опанування особистістю відповідними знаннями, вміннями, навичками, необхідними для успішної педагогічної діяльності за законами загальнолюдських, культурних і професійних цінностей.
На підставі проведеного аналізу виділені такі етапи формування культурологічної компетентності майбутніх учителів початкової освіти: формування культурологічної спрямованості; формування готовності до реалізації культурологічного потенціалу; формування навичок актуалізації культурологічного потенціалу у професійній діяльності.
20
Ван, Ся. "ТВОРЧІСТЬ І ОЦІНЮВАННЯ ЯК ЧИННИКИ СТАНОВЛЕННЯ ХУДОЖНЬО-ВИКОНАВСЬКОЇ САМОЕФЕКТИВНОСТІ ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА." Мистецька освіта: зміст, технології, менеджмент, no. 15 (March 2, 2020): 203–17. http://dx.doi.org/10.37041/2410-4434-2020-15-14.
Full textAbstract:
У статті йдеться про актуальність дослідження, яка зумовлена потребами модернізації музично-педагогічної освіти. Підкреслюється значення виконавської майстерності для продуктивного перебігу музично-виховного процесу. Художньо-виконавська самоефективність визначається як необхідна професійна якість сучасного учителя музичного мистецтва. Підкреслюється, що впевненість у власній спроможності надихнути дітей мистецтвом, вміння доцільно використати для цього власні музично-виконавські ресурси, ефективність у застосування методів і прийомів художньої взаємодії з учнями – характерні особливості професійної діяльності вчителя.Наведено авторське визначення дефініції «художньо-виконавська самоефективність учителя музичного мистецтва». Художньо-виконавська самоефективність – це особистісне динамічне утворення, яке виражає впевненість у власних виконавських можливостях, сприяє художній результативності інтерпретаційної діяльності, спроможності учителя музики донести до учнів твір мистецтва у всій повноті його естетичних переваг. Особливу увагу в статті приділено розкриттю ролі оцінювальних і творчих процесів у становленні художньо-виконавської самоефективності учителя. Самоконтроль і самооцінювання визначаються як важливі детермінанти досягнення виразності інтерпретації, а також як засоби встановлення художньо-творчого контакту між учителем-виконавцем і юними слухачами. Вагомим чинником становлення художньо-виконавської самоефективності особистості визнається також творче спрямування музично-виконавської діяльності. У статті наголошується, що інтерпретаційний процес за своєю суттю – джерело творчої енергії. Успішному виконавцю притаманна здатність до творчого самовиявлення. Отже, творчість є не тільки важливим фактором створення високохудожнього трактування музичного твору, а й необхідним стимулом формування художньо-виконавської самоефективності учителя музичного мистецтва.
21
Zakhozha, Nataliia, Svitlana Savchuk, Volodymyr Zakhozhyi, Ninel Matskevych, Oksana Usova, and Olena Demianchuk. "Психологічний компонент готовності майбутніх фахівців фізичного виховання до професійної діяльності." Physical education, sport and health culture in modern society, no. 3(55) (September 30, 2021): 3–9. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2021-03-03-09.
Full textAbstract:
Актуальність. З огляду на те, що сутність професійної готовності до педагогічної діяльності трактується дослідниками як цілісний прояв особистості, комплексна здібність до роботи певного типу, результат професій- ної освіти й виховання, зрілості особистості, значний інтерес викликає дослідження психологічного компонента підготовки майбутніх фахівців із фізичного виховання. Мета роботи – висвітлити мотиваційний та емоційний компоненти психологічної готовності як складової частини професійної готовності майбутніх фахівців із фізичного виховання; виявити їх рівень. Методи – аналіз спеціальної науково-методичної літератури, анкету- вання, педагогічний експеримент, методи математичної статистики. Результати. Окреслено, що професійна готовність являє собою інтегральне особистісне утворення, яке включає психологічну установку на досягнення поставленої мети, оптимальну суму знань, необхідну систему вмінь, навичок, мотиви, потреби, здібності, особистісні якості. Визначено рівень психологічної готовності студентів третього та четвертого курсів факультету фізичної культури, спорту та здоров’я. Основними мотивами обраної професії респонденти назвали любов до дітей і соціальну значущість професії. Висновки. Професійна діяльність учителя фізичної культури висуває високі вимоги як до фахового рівня, так і до його особистісних якостей, зокрема вміння володіти собою, не порушуючи внутрішнього спокою дитини, особливої атмосфери, вселяти довіру до себе, а також ураховувати побажання батьків. Загалом за всіма показниками рівень мотиваційного та емоційного компонентів психологічної готовності майбутніх учителів фізичного виховання до роботи з дітьми можна констатувати вищим від середнього. Дані експерименту свідчать, що майбутні вчителі фізичного виховання роблять свідомий вибір на користь формування позитивного ставлення до фізичної культури, зміцнення здоров’я, формування здорового способу життя.
22
Гриценко, А. П. "КОНЦЕПЦІЯ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІСТОРІЇ У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ." Педагогіка та психологія, no. 62 (August 2019): 68–78. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.62.08.
Full textAbstract:
У статті аналізуються основні теоретичні положення концепції формування професійної компетентності майбутніх учителів історії у процесі фахової підготовки й виокремлюються теоретичний, методичний, практичний та методологічний концепти. Звернено увагу, що завдяки інтеграції ряду педагогічних підходів методології системи (особистісно-орієнтованого, компетентнісного, гуманістичного, системного, діяльнісно-розвивального, середовищного, аксіологічного, акмеологічного, суб’єкт-суб’єктного) відбувається інтенсифікація результатів названої системи. Крім того, упровадження інтеграційного підходу допомагає загальному об’єднанню означених принципів формування професійної компетентності майбутніх учителів історії у процесі фахової підготовки завдяки поєднанню складових освітнього процесу (зміст, форми, методи, засоби) з інноваційністю та інтегрованістю навчання. Автор вважає, що професійна компетентність майбутніх учителів історії є конструктом п’яти взаємообумовлених та взаємозалежних компонентів: інформаційно-когнітивного, операційнодіяльнісного, креативно-проектного, оцінно-рефлексивного та мотиваційноціннісного. Розглядаючи професійну компетентність майбутніх учителів історії динамічною властивістю особистості, автором визначено, що процес її розвитку включає чотири рівні: початковий; середній; достатній; високий. У поданій статті звернено увагу, що дієвість концепції формування професійної компетентності майбутніх учителів історії у процесі фахової підготовки досягається рядом педагогічних умов, основними з яких є: упровадження інноваційних технологій навчання до процесу фахової підготовки майбутніх учителів історії; створення інформаційно-освітнього середовища фахової підготовки майбутніх учителів історії у закладах вищої освіти; переорієнтація освітнього процесу на оволодіння майбутніми учителями історії методологією науково-технічної творчості; проектування змісту освіти на основі ідей компетентнісного підходу; цілеспрямований розвиток особистісно-професійних якостей майбутніх учителів історії.
23
Тіщенко, О. М. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ХОРЕОГРАФІЇ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ." Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, no. 50 (2018): 57–71. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2018.50.04.
Full textAbstract:
У статті розкрито хід варіативного педагогічного експерименту з перевірки теоретично обґрунтованих педагогічних умов формування міжкультурної компетентності майбутніх учителів хореографії в освітньому середовищі університету: 1) розроблення інтегрованого міжкультурного і міждисциплінарного змісту освіти, що реалізується в аудиторній та позааудиторній навчально-пізнавальній, науково-дослідницькій, художньо-творчій діяльності, практичній підготовці майбутніх учителів хореографії; 2) застосування інтерактивних, ігрових, тренінгових та дослідницьких форм і методів роботи для забезпечення пріоритетності формування особистісно-афективного складника міжкультурної компетентності майбутніх учителів хореографії; 3) активне використання потенціалу міжнародного контингенту студентів педагогічного університету, створення середовища міжкультурного спілкування для забезпечення майбутнім учителям хореографії можливості набуття досвіду комунікації з представниками різних культур. Застосовано діагностичні методики вимірювання рівня сформованості в учасників експерименту особистісно-афективного (ІНТОЛ, «Етнічна толерантність–інтолерантність», «Індекс толерантності», анкета для студентів на виявлення ставлення до багатокультурності освітнього простору, «Етнічна ідентичність», «Рівень комунікативної толерантності», модифікований опитувальник YOGA тощо), когнітивного (тестування, аналіз виступів студентів у процесі навчальних дискусій, аналіз студентських рефератів, екзаменаційних, курсових, проектних робіт тощо) і процесуального (спостереження за діяльністю студентів, самоаналіз, експертне опитування тощо) складників міжкультурної компетентності. Статистична обробка результатів експерименту за допомогою критерію Пірсона χ2 засвідчила суттєво вищі рівні сформованості складників міжкультурної компетентності в учасників експериментальних груп порівняно з контрольними групами.
24
Шингоф, Ірина. "ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ВЧИТЕЛЯ-СЛОВЕСНИКА ЗАСОБАМИ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ У ЗАКЛАДАХ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ." ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 1, no. 15 (January 20, 2020): 124–31. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(15).2019.124-131.
Full textAbstract:
Автором статті обґрунтовано актуальність порушеної проблеми. Акцентовано увагу на тому, що професійний розвиток вчителя є усвідомленим процесом, спрямованим на удосконалення педагогічних якостей відповідно до соціальних вимог і потреб щодо особистісно-професійного зростання. Доведено доцільність упровадження інноваційних технологій у навчанні дорослих; наголошено на важливості застосування особистісно-орієнтованого підходу, що передбачає безпосередню участь кожного суб’єкта навчального процесу у пошуку шляхів і засобів розв’язання проблем; охарактеризовано особливості застосування інтерактивних технологій в післядипломній педагогічній освіті, що сприяють обміну інформацією, досвідом, удосконаленню професійного саморозвитку вчителів філологічного напряму. У статті наведено приклади застосування різноманітних завдань, проблемних запитань для обговорення в групах під час проведення занять з учителями-словесниками. Проаналізовано можливості використання тренінгових і кейс-технологій, «Світового кафе», педагогічного практикуму тощо.
Ключові слова: післядипломна педагогічна освіта; професійний розвиток; інтерактивні технології; учителі-філологи.
25
Приймак С. Г. "МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ КІНЕЗІОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ СПОРТИВНО-ПЕДАГОГІЧНОГО УДОСКОНАЛЕННЯм." ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, no. 49 (October 30, 2021): 100–107. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi49.261.
Full textAbstract:
У контексті дослідження кінезіологічна компетентність студента, що відображає інтегративний вплив спортивно-педагогічної діяльності на його особистість, розглядається як визначальний чинник формування такого морфофункціонального стану систем організму, що забезпечує успішність реалізації професійної діяльності. Відповідно до системного підходу, під структуризацією розуміють сполучення окремих елементів системи в підсистеми за певними ознаками. Запропонованою методичною системою розвитку функціональних можливостей майбутніх учителів фізичної культури у процесі спортивно-педагогічного вдосконалення передбачено, що визначальними її елементами є антропологічний, культурологічний, особистісно-діяльнісний, компетентнісний підходи. Мета статті – розробити модель формування кінезіологічної компетентності при підготовці майбутніх учителів фізичної культури відповідно їхнім функціональним можливостям. Методологічною основою дослідження є концептуальні ідеї теорії пізнання, принципи науковості, доступності, цілісності, інтегративності, які пояснюють важливі педагогічні аспекти професійної підготовки майбутнього фахівця з фізичного виховання та спорту. Для отримання найбільш значущих результатів дослідження та їх інтерпретації застосовувались такі методи: теоретичний аналіз і синтез, систематизація, узагальнення інформації, викладеної у наукових джерелах. З метою обґрунтування й розроблення методичної системи розвитку функціональних можливостей майбутніх учителів фізичної культури у процесі спортивно-педагогічного удосконалення розглянуто методологічні й емпіричні основи технологічної моделі, які можуть бути реалізовані на основі системного й діяльнісного підходів.
26
Абрамович, Тетяна. "Психологічна компетентність у професійному розвитку педагога Нової української школи." New pedagogical thought 106, no. 2 (July 7, 2021): 83–88. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-106-2-83-88.
Full textAbstract:
Початком освітньої реформи в Україні, покликаної модернізувати концептуальні засади всіх освітніх ланок, змінити стереотипне ставлення громадськості до розуміння сутності освітньої парадигми, сформувати нові стандарти і результати навчання, стало прийняття Законів України «Про освіту» (2017) та «Про повну загальну середню освіту» (2020), Концепції «Нова українська школа» (2016), Державного стандарту початкової освіти (2018) та Державного стандарту базової середньої освіти (2020). Концепцією Нової української школи серед низки пріоритетів у розвитку освіти визначено особистісно орієнтоване навчання і виховання, що передбачає психологізацію освітнього процесу шляхом підвищення рівня психологічної компетентності всіх його учасників: здобувачів освіти, батьків, учителів. Діяльність учителя є поліфункіональною та передбачає реалізацію певних компетентностей, аби діяти якісно й ефективно, бути конкурентоздатним та успішним. Науковцями давно доведено, що педагоги – це не тільки «змінна величина», необхідна для успішного реформування освітньої системи, а передусім «найбільш визначний носій змін» у реалізації реформ. Ця дуальна роль учителя в освітніх реформах – бути суб’єктом і об’єктом трансформацій – робить професійний розвиток учителів «зоною виклику» (Пуховська, 2011, с. 97–106). В умовах постійних динамічних змін, що стосуються знань, технологій, інформації, обставин життя, людство постало перед фактом, що знання оновлюються навіть швидше ніж відбувається зміна поколінь (Огнев’юк, 2013, с. 6–11). Така ситуація обумовлена тим, що отримані знання дуже швидко «старіють», виникає потреба не лише в здобутті нових, а й у постійному їх оновленні, неперервній освіті педагогів. До того ж динаміка змін на ринку праці в умовах світової економічної кризи ускладнює педагогічні проблеми підготовки конкурентоспроможних фахівців.
27
Чижевський, Борис. "ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРОМЕТЕЙ!" Інноватика у вихованні 1, no. 12 (November 21, 2020): 6–17. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i12.321.
Full textAbstract:
Анотація. У статті висвітлено значення творчої спадщини Василя Олександровича Сухомлинського – видатного педагога, філософа, науковця, письменника, керівника у минулому, теперішньому та майбутньому.
Для багатьох українських та зарубіжних освітян він є своєрідним Прометеєм у педагогіці, позаяк цілком сучасними є роздуми, рекомендації, поради, викладені у працях В. О. Сухомлинського. Як директор школи та учитель він був яскравою особистістю, його уроки були відкриті для відвідування представниками педагогічної громадськості держави, колег, батьків. Він ділився своїми творчими знахідками, планами, здобутками, радився з колегами та всебічно підтримував і пропагував діяльність учителів Павлиської школи.
Педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського – це 48 монографічних праць і брошур, два художні твори, понад 600 статей та близько 1500 оповідань і казок для дітей. Він вважав, що учителі несуть в народ світло знань, науки. На його глибоке переконання народ – живе, вічне джерело педагогічної мудрості, та якби у вчителів не було постійного духовного спілкування з людьми, вони не могли б успішно вчити і виховувати молоде покоління.
В. О. Сухомлинський обґрунтував власну концепцію виховання як розвитку творчих сил особистості в умовах колективної співдружності на основі спільних етико-естетичних цінностей, інтересів та потреб. У своїх пошуках він йшов від школи навчання, спрямованої на розвиток інтелекту, до трудової школи, як основи розвитку дітей та підготовки їх до життя, де основним засобом виховання стає педагогічно обґрунтована й методично спрямована праця. Не менш актуальною є позиція великого педагога у тому, що у школі вчать не тільки читати, писати, думати, пізнавати навколишній світ та багатства науки і мистецтва, а також у школі вчать жити, у школі вчяться жити.
28
Баханов, К. "Учитель історії та особистісно орієнтоване навчання." Історія в школах України, no. 9 (2008): 8–11.
Find full text
29
Баханов, Костянтин Олексійович. "Учитель історії та особистісно орієнтоване навчання." Історія в школах України, no. 10 (2008): 19–20.
Find full text
30
Баханов, К. "Учитель історії та особистісно орієнтоване навчання." Історія в школах України, no. 9 (2008): 8–11.
Find full text
31
Баханов, Костянтин Олексійович. "Учитель історії та особистісно орієнтоване навчання." Історія в школах України, no. 10 (2008): 19–20.
Find full text
32
Kotyk, Tetiana. "ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ." Mountain School of Ukrainian Carpaty, no. 23 (November 24, 2020): 14–19. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.23.14-19.
Full textAbstract:
Переорієнтація сучасної української школи із знаннєвої на компетентнісну має на меті формування в учнів життєвого досвіду, необхідних знань, умінь та цінностей, важливих для успішної реалізації в швидкозмінюваному суспільстві.Концепція Нової української школи проголошує особистісно зорієнтоване навчання, тобто орієнтоване не на звичайне засвоєння знань, а на формування особистості самої дитини, її характеру, ставлення до світу. Мета модернізації системи освіти – переведення вектора пізнання із зовнішнього світу дитини, створеного природою та людиною, на засвоєння процесів взаємодії з цим світом, розуміння смислів власної діяльності.Відтак особливої актуальності набуває наукове обґрунтування процесу підготовки вчителів до реалізації завдань Нової української школи, зокрема в аспекті розвитку такої особистісної якості учнів, як емоційний інтелект. У статті розкрито сутність емоційного інтелекту як психолого-педагогічного феномену, вимоги до емоційного інтелекту вчителів початкової школи та особливості його розвитку в сучасних учителів. Висвітлено різні дефініції поняття «емоційний інтелект» та узагальнено його сутність і структуру відповідно до професійної діяльності вчителя молодших класів, визначено емоційніскладові професійних компетентностей учителя початкової школи. Висвітлено результати аналізу професійного стандарту «Учитель початкових класів закладу загальної середньої освіти» та Типової освітньої програми для підвищення кваліфікації педагогічних працівників щодо самоосвіти вчителів з розвитку емоційного інтелекту самих педагогів. Дійшли висновку, що обов’язковою трудовою функцією вчителя є необхідність самооцінювання й визначення сильних і слабких сторін власноїпедагогічної діяльності, у тому числі її емоційної складової. Зважаючи на такий висновок, звернулися до праць психологів, в яких висвітлено особливості емоційного інтелекту сучасних учителів початкової школи. Було встановлено, що більшість учителів не розуміють емоцій інших людей за зовнішніми проявами та відчувають значні труднощі в керуванні власними емоціями, дуже песимістично оцінюють власні можливості впливати на емоційні стани учнів та їх змінювати. Найбільшпроблемними компонентами власного емоційного інтелекту вчителі визнали здатність, а точніше нездатність, керувати власними емоціями, невміння здійснювати емоційну саморегуляцію. Проаналізовано та узагальнено думки психологів щодо моделі емоційного інтелекту педагога, на основі чого дійшли висновку, що незважаючи на розбіжності в трактуванні змісту та компонентів емоційного інтелекту вчителів, науковці спільні в думці про те, що це інтегроване динамічне утворення, структуру якого складають емоційний, когнітивний та діяльнісний компоненти, які в єдності забезпечують вимоги педагогічної професії, її гуманістичної сутності. Відтак, встановили значущість для педагогічної діяльності вчителів початкової школи таких особистісних якостей і складових емоційного інтелекту, як емпатія, здатність до саморегуляції, комунікативність.
33
Дроздова-Кучерук, Катерина. "МЕТОДИКА РЕАЛІЗАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА ДО ВИХОВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ УЧНІВ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 19, no. 4 (May 8, 2020): 171–81. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v19i4.265.
Full textAbstract:
Готовність майбутніх учителів музичного мистецтва до виховання національної самосвідомості учнів ми розуміємо як стійку особистісну характеристику майбутнього учителя, що містить високий рівень мотивації, наявність знань, умінь та навичок, необхідних для ефективного виховання національно-свідомих школярів, спроможних брати участь у розбудові та захисті нашої незалежної держави.Ефективне формування означеної готовності є складним процесом, результати якого залежать від цілого ряду забезпечених закладами вищої освіти педагогічних умов.У статті теоретично обґрунтовані педагогічні умови, які є підґрунтям для досягнення високого рівня готовності до виховання національної самосвідомості учнів: цілеспрямований розвиток мотивації студентів до виховання національної самосвідомості учнів; забезпечення зразків освітньо-виховного середовища у процесі співтворчості учителів та студентів; відбір і систематизація музичного репертуару. Аналізується методика реалізації педагогічних умов формування готовності майбутніх педагогів-музикантів до виховання національної самосвідомості учнів, яка здійснювалась у три етапи: професійно-мотиваційний, інформаційно-змістовий та творчо-діяльнісний. На професійно-мотиваційному етапі основну увагу приділяли формуванню позитивної мотивації майбутніх педагогів-музикантів до виховання національної самосвідомості учнів. На інформаційно-змістовому етапі формували знання, уміння та навички майбутніх учителів музичного мистецтва. Творчо-діяльнісний етап зорієнтовувався на втілення набутого студентами досвіду спілкування з національним музичним мистецтвом у практичній діяльності (під час проходження педагогічної практики, концертно-виконавської діяльності, участі у науково-практичних конференціях). У ході формувального експерименту апробовано методику формування готовності майбутніх учителів музичного мистецтва до виховання національної самосвідомості учнів та підтверджено ефективність її впровадження у навчально-виховний процес закладів вищої освіти.
34
Собченко, Тетяна. "МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ЗДІЙСНЕННЯ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ-ФІЛОЛОГІВ." Інноватика у вихованні 1, no. 13 (June 15, 2021): 213–20. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i13.360.
Full textAbstract:
Суттєві зміни, які відбуваються у системі вищої освіти, спрямовані на забезпечення її якості та доступності в Україні. Одним із шляхів вирішення проблеми є впровадження технології змішаного навчання. Актуальність проблеми здійснення змішаного навчання майбутніх учителів-філологів зумовлена низкою факторів, серед яких вирішальними є інформатизація та цифровізація усіх сфер життя, зокрема системи вищої освіти, а також світова пандемія, яка прискорила перехід на такий формат навчання усі заклади вищої освіти. Метою статті є висвітлення методологічних засад реалізації змішаного навчання майбутніх учителів-філологів у закладах вищої педагогічної освіти. У статті проаналізовано суть поняття «змішане навчання». Визначено та уточнено ті моделі змішаного навчання, які можуть бути застосовані у процесі вивчення педагогічних дисциплін майбутніми учителями-філологами. Проаналізовано особливості побудови моделі змішаного навчання та фактори, які слід враховувати при виборі чи створенні власної моделі. Розкрито дидактичні принципи змішаного навчання. Виділено та проаналізовано основні методологічні підходи реалізації змішаного навчання майбутніх учителів-філологів: системно-синергетичний, особистісно-діяльнісний, компетентнісний, ресурсний, герменевтичний.
35
ВІТЮК, Валентина. "ПРАВОПИСНЕ ПОРТФОЛІО ЯК ІНДИКАТОР ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ТРАЄКТОРІЇ ФОРМУВАННЯ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОПИСНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ." Acta Paedagogica Volynienses, no. 3 (October 27, 2021): 49–56. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.3.8.
Full textAbstract:
У статті зазначено, що в контексті актуальних вимог до професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів Нової української школи проблема формування та вдосконалення правописної компетентності студентів в умовах сьогодення набуває виняткової актуальності. У статті висвітлено питання забезпечення якості мовної освіти за допомогою технології портфоліо як однієї з ефективних форм накопичення та оцінювання індивідуальних досягнень студентів. Описано європейське мовне портфоліо: історію виникнення, структуру та зміст. Визначено правописне портфоліо як важливий компонент мовного портфоліо, як сучасну освітню технологію, в основу якої покладено особистісно орієнтований підхід до навчання, метод автентичного оцінювання результатів навчальної діяльності студентів у процесі вивчення правопису української мови, індивідуальну траєкторію вдосконалення правописної компетентності майбутніх фахівців Нової української школи. Проаналізовано значення правописного портфоліо для суб’єктів освітнього процесу: викладача й студента. Виділено структуру правописного портфоліо майбутнього учителя початкової школи. Запропоновано схему-зразок правописного портфоліо у системі лінгвістичної підготовки майбутніх учителів Нової української школи. У процесі роботи над науковою розвідкою використовувалися такі методи дослідження: теоретичні: аналіз і синтез під час опрацювання лінгвістичної, педагогічної та методичної літератури з досліджуваної проблеми; теоретичне осмислення й узагальнення досвіду викладачів і власного досвіду роботи для визначення стану робо- ти з формування правописної компетентності майбутніх учителів початкової школи; емпіричні: спостереження й аналіз занять з дисципліни «Сучасна українська мова з практикумом», «Практикум з українського правопису», бесіди з викладачами й студентами.
36
Ігнатьєва, Я. В. "ФОРМУВАННЯ МУЗИЧНО-ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 92, no. 5 (November 29, 2019): 97–107. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-92-5-97-107.
Full textAbstract:
В статті розглянуті теоретичні і практичні аспекти формування музично-естетичної культури майбутніх учителів музичного мистецтва; розкрито причини, які впливають на низький рівень сформованості музично-естетичної культури: падіння рівня культури в молодіжному середовищі; антидуховні і антисоціальні явища в суспільстві; відсутність систематичного, цілеспрямованого педагогічного впливу на особистість, низька ефективність прийомів і методів, покладених в основу формування музично-естетичного виховання; недостатнє розуміння сутності музично-естетичної культури особистості як динамічного інтегративного особистісного утворення, що виявляється у сформованості системи музично-естетичних знань, умінь і навичок, естетичних почуттів, музично-естетичного смаку; комплексу методичних знань з музичного виховання школярів і здатності застосовувати їх у майбутній професійно-педагогічній та художньо-естетичній діяльності. Розкривається послідовність етапів формування музично-естетичної культури майбутніх учителів музичного мистецтва в культурно-освітньому просторі педагогічного закладу вищої освіти, яке здійснюється на основі цілісного педагогічного впливу на когнітивну, емоційно-ціннісну та творчу сферу майбутнього вчителя музичного мистецтва на основі визначених рівнів педагогічного забезпечення процесу естетичного, музичного розвитку та соціокультурної активності особистості: інтелектуальний рівень, орієнтований переважно на музично-естетичні знання; аксіологічний рівень, що відображає переважно цінності і смисли музично-естетичної активності, культурної поведінки особистості, усвідомлення особистістю соціальних і соціально-психологічних цінностей культури; творчий рівень, що передбачає включення студента в активну художньо-творчу діяльність.
Ключові слова музично-естетична культура, вчитель музичного мистецтва, вищий педагогічний заклад освіти, художньо-творча діяльність.
37
Лісова, Світлана. "УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ЗНАНЬ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ." Інноватика у вихованні 1, no. 11 (May 30, 2020): 36–44. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i11.262.
Full textAbstract:
Анотація: Проведено аналіз наукових досліджень з проблеми систематизації педагогічних знань в системі фахової підготовки майбутніх вчителів технології, розглянуто комплексний характер професійно-педагогічної підготовки. Проаналізовано специфіку складових фахової підготовки майбутніх вчителів технологій; з огляду на специфіку навчання у ВНЗ, розкрито етапи становлення фахівця. Здійснено аналіз сучасних тенденцій навчання у ВНЗ, специфіки форм організації навчального процесу. Розкрито освітні цілі професійної підготовки майбутнього вчителя, що розглянуто в єдності з розвивальними, які допомагають оволодіти педагогічною майстерністю. Проаналізовано умови організації навчального процесу, що визначаються психологічними, дидактичними аспектами активізації навчальної діяльності. Обґрунтовано класифікацію пізнавальної діяльності студентів в єдності її типів. Здійснено аналіз контрольно-регулятивного компоненту дидактичних структур, що припускає використання якісних і кількісних характеристик ефективності пізнавальної діяльності студентів. Розкрито з позиції особистісно орієнтованого навчання характеристики, що відображають реалізацію особистістю можливостей та ступінь прояву творчості у процессі фахової підготовки. Розглянуто значення здатності до рефлексії, що набуває великого значення у професійній діяльності майбутнього вчителя; умови формування рефлексії у процесі здійснення фахової підготовки.
38
Стельмашук, Жанна Григорівна. "ЧИННИКИ ТА ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ." Інноватика у вихованні 1, no. 12 (November 21, 2020): 220–26. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i12.309.
Full textAbstract:
У статті на основі здійсненого теоретичного аналізу розглянуто сутність поняття «емоційного інтелект». Уточнено, що емоційний інтелект майбутніх учителів початкової школи являє собою сукупність здібностей, здатностей, знань, умінь і навичок, що дають змогу особистості розуміти власні емоції та емоції інших людей, управляти власними емоціями, створювати сприятливу емоційну атмосферу в процесі педагогічного спілкування.
Доведено неоднозначність поглядів учених щодо можливості розвитку емоційного інтелекту. З’ясовано, що у сучасних психолого-педагогічних дослідженнях виділяють дві групи передумов розвитку емоційного інтелекту: біологічні (функціональна асиметрія мозку, властивості темпераменту та когнітивні здібності) та соціальні (умови родинної соціалізації, особистісні установки, власна активність особистості та її релігійність).
Схарактеризовано біологічні передумови розвитку емоційного інтелекту майбутніх учителів початкової школи, його вікові закономірності розвитку в онтогенезі.
На основі застосування методів теоретичного аналізу, синтезу та узагальнення обґрунтовано педагогічні умови розвитку емоційного інтелекту у майбутніх учителів початкової школи (розуміння майбутніми учителями сутності емоційного інтелекту як важливої складової особистісної самореалізації та успішної професійної діяльності; створення сприятливого освітнього середовища в закладі освіти; впровадження в освітній процес закладу вищої освіти активних форм, методів та засобів його розвитку).
39
Ярослав, Л. О. "МОДЕЛЬ КОНФЛІКТОЛОГГЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ." Educational Dimension 30 (May 19, 2022): 259–67. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4845.
Full textAbstract:
Проаналізовано соціально-психологічний та конструктивний підходи до розгляду сутності та структури конфліктологічної компетентності спеціаліста. Розроблено та теоретично обґрунтовано модель конфліктологічної компетентності майбутнього вчителя, яка представлена як єдність структурної та процесуальної складових. Виділено критерії її розвитку. Виявлено особистісно-професійні якості, що здійснюють позитивний вплив на розвиток конфліктологічної компетентності майбутнього учителя.
40
Стасенко, О. А. "ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ЯК ЗАПОРУКА УСПІШНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, no. 1 (September 7, 2021): 242–47. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-37.
Full textAbstract:
У статті наголошується на тому, що вдосконалення державних стандартів в освітній галузі є одним із ключових напрямів реформування системи підготовки майбутніх учителів фізичної культури, оскільки педагогічна діяльність фахівця, який формує особистість дитини, певною мірою складна. Визначено, що підготовка студента як майбутнього вчителя фізичної культури неможлива без усвідомлення себе як суб’єкта педагогічної діяльності, яка повинна включати як набуття спеціальних знань, умінь та навичок, так і формування професійних компетентностей відповідно до вимог сучасних закладів середньої освіти. Узагальнено досвід фахової підготовки майбутніх учителів фізичної культури, який набувається у процесі вивчення психолого-педагогічних, медико- біологічних та спеціальних дисциплін. Установлено, що одним із першочергових завдань фахової підготовки майбутніх учителів фізичної культури, які постають перед сучасною системою вищої педагогічної освіти, є ефективний пошук та використання оптимальних шляхів підвищення ефективності навчальних технологій, спрямованих на формування професійних компетентностей майбутніх педагогів. Доведено, що формуванню професійної компетентності у закладах вищої освіти педагогічного профілю має приділятися велика увага. Майбутні учителі фізичної культури повинні вміти різноаспектно вирішувати комплексні завдання і проблеми в галузі фізичної культури, керуючись принципами толерантної комунікації, творчої й інноваційної професійної діяльності у виробничих ситуаціях, що характеризуються невизначеністю умов та вимог сьогодення. Обґрунтовано структуру особистості вчителя фізичної культури, в якій знаходять своє відображення загальні та фахові (предметні) компетенції, а також програмні результати навчання (знання), уміння й комунікація. Акцентується увага на оволодінні системою практичних умінь та навичок займатися головними видами і формами раціональної фізкультурної діяльності в закладах середньої освіти; збереженні й зміцненні здоров’я, розвитку і вдосконаленні психофізичних можливостей, якостей та властивостей особистості; набутті досвіду творчого використання фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової діяльності для досягнення особистих і професійних цілей; формуванні загальної культури, гуманістичної спрямованості, компетентності, педагогічних здібностей та педагогічної техніки; умінні спілкуватися з колегами, учнями та їхніми батьками.
41
Іванова, Вікторія Валентинівна. "Розвиток педагогічної творчості майбутніх учителів у системі професійної підготовки." Педагогіка вищої та середньої школи 50 (April 18, 2017): 275–82. http://dx.doi.org/10.31812/pedag.v50i0.1312.
Full textAbstract:
У статті розглянуто проблему розвитку педагогічної творчості майбутніх учителів у системи професійної підготовки. Автор статті приходить до висновку, що завдання вищої педагогічної школи полягає в тому, щоб навчання зробити творчим процесом, що, зі свого боку, стимулює становлення творчої індивідуальності майбутніх учителів. Ці два процеситісно пов’язані між собою й взаємообумовлені, оскільки творча особистість визначає характер педагогічної діяльності. Автором обґрунтовуються оптимальні умови формуваннятворчого саморозвитку майбутнього вчителя.
42
ПРІМА, Раїса, and Дмитро ПРІМА. "ДО ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ПОЗИЦІЇ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ У ПЛОЩИНІ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Acta Paedagogica Volynienses, no. 4 (November 26, 2021): 117–23. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.4.18.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано теоретичні аспекти формування творчої позиції майбутніх учителів у площині здоров’язбережувальної професійної діяльності. Актуалізовано необхідність підготовки креативних, самостій- них, ініціативних педагогів, здатних до реалізації творчого підходу в організації освітнього процесу, що сприяти- ме збереженню і зміцненню здоров’я школярів, вихованню у них культури здоров’я. Необхідною є підготовка педа- гогів зі сформованою творчою позицією як особистісно-професійною характеристикою. У площині проблемного поля дослідження поняття «творча позиція» здійснено логіко-семантичний аналіз категорії «позиція». Конста- товано міждисциплінарність, багатозначність представлення поняття «позиція» у науковому дискурсі. Творча позиція майбутніх учителів розглядається як складне і полікомпонентне особистісне утворення, що характе- ризується позитивним ставленням до майбутньої професійної здоров’язберігаючої діяльності, настановою на творчу працю, її емоційне сприйняття і задоволеність результатами, а також прагненням до розвитку осо- бистісних і професій них якостей у процесі спільної з дітьми творчої діяльності і вирішення нестандартних професійних ситуацій на підставі здоров’яформувального підходу. Відзначено, що результативність професійної здоров’язбережувальної діяльності потребує активного залу- чення студентів до здоров’язбережувального навчального процесу у закладі вищої освіти, формування у них активної позиції щодо зміцнення і збереження як власного здоров’я, так і здоров’я їхніх майбутніх вихованців (зокрема, через використання здоров’язбережувальних технологій інтерактивної взаємодії як головного напряму вирішення зазначених проблем). Згідно з логікою авторського задуму зроблено уточнення щодо дефініціювання й типології здоров’язбережувальних технологій, акцентовано на здоров’ятворчості, здоров’ятворчій педагогічній діяльності.
43
Ericheva, Tamara, and Olga Palienko. "Історіографія проблеми підготовки майбутніх учителів до організації проектної діяльності." Pereiaslav Chronicle, no. 15 (August 20, 2019): 83–89. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7732-2019-1(15)-83-89.
Full textAbstract:
Метою статті є дослідження історії впровадження методу проектів у школах України, виявлення недоліків і досягнень із метою удосконалення підготовки майбутніх учителів до організації проектного навчання. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності та системного аналізу фактів і подій. У статті розглянуто актуальність проблеми підготовки майбутніх учителів до організації проектної діяльності. Спираючись на роботи вчених проаналізовано проектне навчання на Україні в історичному аспекті. Результати дослідження дали можливість виявити, що першим періодом активного використання методу проектів в Україні можна назвати 20-30 роки минулого століття. Проте, з ряду причин, експеримент зазнав поразки. На другому етапі (1931-2000 рр.) вказаній проблемі не приділялося належної уваги. Починаючи з 1931 року на сторінках радянської літератури розпочалась критика методу проектів. У радянський період педагогіка ставила перед школою завдання підготувати учнів, використовуючи в основному пояснювально-ілюстративні технології. Лише з 2001 року (третій період) проектне навчання почало набувати популярності. Кризові явища у всіх галузях суспільного життя, включаючи сферу освіти, призвели до заміни авторитарної парадигми навчання на особистісно-орієнтовану. З’являються публікації українських вчених, педагогів і викладачів про вплив методу проектів на освітнійпроцес, вивчається сутність проектної діяльності учнів. Проектна технологія навчання починає вивчаться разом із іншими інноваційними технологіями. та набуває популярності при вивченні багатьох шкільних предметів. Проводяться дослідження використання методу проектів у позакласній діяльності класного керівника. Проте, недостатньо вивчається питання підготовки майбутніх учителів до організації проектної діяльності учнів. Проведений аналіз історичних фактів дає можливість зробити висновок, що неналежна підготовка педагогічних кадрів, відсутність методичного комплексу підготовки призводить до негативних наслідків. Дуже важливо, щоб будучи студентами, майбутні учителі вже були підготовлені до організації проектної діяльності.
44
Чувасова, Наталія Олександрівна. "Формування творчого потенціалу майбутніх учителів хімії та біології у процесі фахової підготовки." Освітній вимір 45 (June 25, 2015): 119–25. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v45i0.2595.
Full textAbstract:
Чувасова Н. О. Формування творчого потенціалу майбутніх учителів хімії та біології у процесі фахової підготовки.
У статті на основі зіставлення, порівняння, узагальнення наукової інформації феноменів «творчість», «творча особистість», «потенціал», «творчий потенціал» розглядаються різні підходи до визначених понять. Виокремлено якості, чинники творчого потенціалу та риси його розвитку.
45
Столярчук, О. А. "ДОСЛІДЖЕННЯ ДИНАМІКИ КРИЗ ФАХОВОГО НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ." Educational Dimension 29 (May 19, 2022): 305–11. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4955.
Full textAbstract:
Аргументовано, що в процесі фахової підготовки особистість переживає певні кризи професійного навчання. З’ясовано найбільш кризові ситуації для студентського віку. Проаналізовано зміст становлення студентів як майбутніх суб’єктів педагогічної діяльності. Виокремлено кризи їх фахового навчання. На підставі емпіричних досліджень підтверджено переживання криз адаптації, апробації та фахової готовності більшістю майбутніх учителів. Наголошено, що студенти, маючи значний досвід фахового навчання, спроможні виявити та оцінити наявність у себе симптомів кризи та характер її перебігу.
46
БІЛОЗЕРСЬКА, Світлана. "ОСОБИСТІСНІ ЯКОСТІ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА." Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, no. 3 (52) (February 21, 2022): 20–26. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.3.3.
Full textAbstract:
У статті розглядається проблема формування професійного іміджу як важливої компетенції кожного майбутнього вчителя та затребуваної особистісно-професійної якості, що безпосередньо підвищує ефективність навчання. У системі професійної освіти майбутніх вчителів приділяється достатньо уваги оволодінню академічним знанням, проте формуванню вчителя як гармонійно розвиненої особистості, суб’єкта педагогічної діяльності, психічні якості якого вдало поєднуються з фізичним, духовним, моральним, особистісним, соціальним розвитком, зовнішньою привабливістю, вчителя, який володіє адекватною самооцінкою, повагою та розвиненою Я-концепцією, часто залишається поза межами діяльності навчальних закладів. Мета статті – проаналізувати найбільш значущі та бажані особистісні якості, які є основою формування позитивного професійного іміджу майбутнього педагога. Як показали результати нашого короткого наукового дослідження, сучасного майбутнього вчителя вже не можна обмежувати лише навичками добору та подання навчального матеріалу. Його діяльність у нових соціально-економічних умовах має бути зосереджена на творчості, ефективному спілкуванні, вмілому поєднанні демократичності з педагогічною вимогливістю та зв’язку навчального матеріалу з життям, що загалом вимагатиме від майбутнього педагога оволодіння відповідними особистісними якостями. Висновки. Доводиться думка, що професійна підготовка майбутніх вчителів потребує не лише системного вдосконалення змісту та методики їх навчання, а й формування та розвитку особистості, оволодіння тими особистісно-професійними якостями, які забезпечать повноцінну професійну діяльність педагога в сучасному українському суспільстві. При цьому професійні якості майбутнього вчителя нової ери невіддільні від особистісних, що виглядає цілком логічно, оскільки неможливо стати справжнім, ефективним учителем, маючи лише той чи інший показник. Отже, сформованість усіх особистісних і професійних характеристик забезпечать сучасному вчителю високу продуктивність праці та сприятливий професійний імідж.
47
Пінська, Олена Леонідівна. "Психолого-педагогічні засади організації особистісно орієнтованого навчання майбутніх педагогів." Освітній вимір 38 (May 16, 2013): 398–401. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v38i0.3257.
Full textAbstract:
Пінська О. Л. Психолого-педагогічні засади організації особистісно орієнтованого навчання майбутніх педагогів.
У статті розглядаються основні психолого-педагогічні концепції організації особистісно орієнтованого навчання в процесі підготовки майбутніх учителів. Доведено позицію про те, що головною метою освіти постає створення умов для розвитку здібностей, індивідуально особистісних властивостей студентів.
48
Maksymiv, Yuliia, and Svitlana Chupakhina. "Особливості становлення особистісно-професійних якостей майбутніх учителів-логопедів." Освітній простір України, no. 13 (September 28, 2018): 66–76. http://dx.doi.org/10.15330/esu.13.66-76.
Full textAbstract:
У статті обгрунтовано сучасні підходи до формування професійної культури майбутнього вчителя-логопеда, підгрунтям для яких стає рівень професійної підготовки фахівців та їх етико-деонтологічний рівень в умовах переходу вищої освіти на європейські стандарти. Проаналізовано сучасні підходи до визначення поняття “деонтологія” та порівняння педагогічної етики і педагогічної деонтології. Визначено деонтологічну підготовку майбутнього-вчителя логопеда як цілеспрямований і керований процес, який розпочинається у закладі вищої педагогічної освіти й продовжується в професійній діяльності. Деонтологічна підготовка передбачає знання про “правильну” поведінку логопеда в різних ситуаціях. Важливим завданням вчителя-логопеда стають уміння дотримуватись специфічних, професійних та етичних вимог у системі “вчитель-учень”, “вчитель-батьки”, “вчитель-вчитель” тощо. Визначено умови успішної організації навчально-виховного процесу та означеної взаємодії в сучасній системі інклюзивного навчання. Обґрунтовано підходи до корекційно-розвиткової роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, доведено необхідність дотримання особливих вимог до професійної компетентності вчителя-логопеда, оскільки вона є вирішальним чинником розвитку й навчання. Визначено, що вирішення означених завдань значною мірою залежить від професіоналізму логопеда, його культури, духовності, моральності. Доведено важливість особливого підходу до ситуацій ризику в діяльності вчителя-логопеда, визначення особливостей поведінки в означених ситуаціях з огляду на принципи педагогічної деонтології, виявлення взаємозв’язку між ініціативою, творчістю, новаторством й ризиком; визначення видів ризику.Отож деонтологічний компонент компетентність визначено як результат підготовки педагогів, що доводить необхідність спеціальної деонтологічної підготовки вчителів-логопедів для роботи з людьми з особливими освітніми потребами.Підтверджено, що деонтологічна підготовка вчителів-логопедів є однією з можливостей цілеспрямованої трансляції в соціокультурне середовище належних підходів до суб’єктів сучасної освіти – логопедів та їх вихованців з особливими освітніми потребами.
49
Порохня, Лиана Анатольевна. "Обоснование технологии формирования готовности будущих учителей к предупреждению и разрешению конфликтных ситуаций." Освітній вимір 47 (January 14, 2016): 250–60. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v47i0.2468.
Full textAbstract:
Порохня Л. А. Обгрунтування технології формування готовності майбутніх учителів до попередження і розв’язання конфліктних ситуацій.
У статті обґрунтовано технологію формування готовності майбутніх учителів до попередження і розв’язання конфліктних ситуацій. Виокремлено та охарактеризовано етапи даної технології: мотиваційно-ціннісний, змістовно-операційний, особистісно-розвивальний. Етапи технології формування готовності майбутніх учителів до попередження та розв’язання конфліктних ситуацій визначають динамічний характер моделі формування готовності майбутніх учителів до попередження і розв’язання конфліктних ситуацій з-поміж учнів.
50
Бедевельська, Маріанна. "Педагогічні умови ефективності підготовки майбутніх учителів іноземних мов." Освітній вимір 41 (May 8, 2014): 14–20. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v41i0.2857.
Full textAbstract:
Бедевельська М. В. Педагогічні умови ефективності підготовки майбутніх учителів іноземних мов.
У статті визначено й теоретично обґрунтовано педагогічні умови дієвості педагогічної технології формування педагогічної майстерності майбутніх учителів іноземних мов на засадах компетентнісного підходу: створення мотиваційного середовища, упровадження особистісно орієнтованого і проблемного навчання, забезпечення професійної адаптації.