Journal articles on the topic 'Організаційні структури'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Організаційні структури.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Організаційні структури.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
БУТИЛІНА, Олена, and Ірина ЄВДОКИМОВА. "ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ У СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБАХ." Humanitas, no. 3 (October 28, 2021): 25–31. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.3.4.
Full textAbstract:
Стаття містить аналіз організаційних структур управління у соціальних службах. Метою роботи є визна- чення особливостей організаційної структури управління у соціальній службі й оцінка можливостей побудови гнучких структур управління з урахуванням вимог зовнішнього оточення та тенденцій розвитку соціальної роботи в Україні. У контексті трансформації змістового наповнення професійних функцій соціальних пра- цівників і часткової зміни формату їх роботи актуалізується потреба у формуванні іншої моделі управління у соціальних службах. У статті було використано сукупність методів і прийомів наукового пізнання, а саме: методи аналізу та теоретичного узагальнення, системного аналізу. Шляхом дослідження структури та характеру управлін- ських зв’язків у соціальних службах визначено домінуючу модель управління – лінійно-функціональну. Їй прита- манні певні переваги та недоліки, зокрема опір змінам і втрата гнучкості реагування на зміни у зовнішньому середовищі. Це знижує ефективність роботи соціальної служби та доводить необхідність запровадження іншого підходу до менеджменту. У статті охарактеризовано декілька чинників, що впливають на систему управління і закріплюють ієрархічні відносини у цих організаціях. Відзначено, що недержавним організаціям соціальної сфери притаманна більша гнучкість, мобільність і здатність відповідати на виклики оточення. У статті визначено організаційну структуру управління соціальної служби та чинники, які її характеризують. Наведено декілька рекомендацій щодо оптимізації системи управління соціальної служби, а саме: 1) поступовий відхід від лінійно-функціональної моделі до мобільної системи, котра працює за принципом проєктів; 2) упро- вадження посади менеджера з персоналу у соціальних службах, що дозволить ефективно розв’язувати питан- ня соціального розвитку організації та персоналу; 3) активне налагодження зв’язків державних і недержавних структур із метою глибшого розуміння змін зовнішнього середовища і можливостей урахування їх у діяльності. Авторками визначено перспективний напрям досліджень – розробку основ актуальної моделі управління у соціальних службах і цілісної стратегії роботи з персоналом у межах менеджменту організації з урахуван- ням вимог зовнішнього середовища. Організаційна структура управління соціальних служб в Україні є недостатньо ефективною з огляду на умови, що інтенсивно змінюються. Система управління вимагає удосконалення у напрямі створення цілісної моделі менеджменту персоналу й активної співпраці з організаціями недержавного сектору.
2
Lipych, Lubov, Oksana Khilukha, Myroslava Kushnir, and Anna Mokhniuk. "ЕВОЛЮЦІЯ РОЛІ ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ В УПРАВЛІННІ БІЗНЕС-СТРУКТУРАМИ." Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 2, no. 18 (June 3, 2019): 37–43. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2019-02-37-43.
Full textAbstract:
В статті обґрунтовано, що зі зміною особливостей розвитку виробництва та суспільства, змінювалася праця, а відповідно і вклад людських ресурсів. Криза «етики праці» зумовила перехід до концепції управління «людськими ресурсами». Сучасні форми управління людськими ресурсами бізнес-структур трактують працівників як вартість, здатну до швидкого і багатогранного розвитку, тобто відбувся перехід до управління людським капіталом, яке виходить за рамки конкретного підприємства і спонукає перетворенню традиційного суб'єкта господарювання у складну організаційну структуру. Організаційні зв'язки цієї структури визначають методи контактів персоналу бізнес-структури з внутрішнім і зовнішнім середовищем, а також можливості внутрішньої міграції працівників. Доведено, що в цьому процесі вплив на людей як капітал трансформується в нову цінність – управління капіталом знань бізнес-структури.
3
Панченко, В. А., and О. П. Панченко. "ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПОБУДОВИ МАТРИЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ В УМОВАХ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 65 (January 28, 2022): 97–103. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-65-13.
Full textAbstract:
У теорії та практиці менеджменту персоналу залишається недостатньо ґрунтовно розкрита специфіка організаційного проектування, особливо для виробничих підприємств. Передбачається, що застосування матричної організаційної структури управління в умовах впровадження інновацій може вирішити проблеми бюрократії, недисциплінованості, нераціональної організації праці, одночасно зменшуючи фінансові витрати на управління персоналом. Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні вдосконалення системи управління персоналом шляхом створення матричної організаційної структури управління в умовах впровадження інновацій. Для того, щоб бізнес ефективно, злагоджено та систематично працював, він потребує планової структури, яка відповідає меті, завданням, стилю, розмірам та комерційним операціям підприємства. Обґрунтовано, що організаційна структура управління підприємством є одночасно: системою елементів для досягнення конкретних бізнесцілей; соціальним об’єктом керівництва; формою взаємодії усіх елементів (ланок, рівнів) управління. Обґрунтовано, що інновації являють собою новостворені або удосконалені конкурентоздатні технології, продукцію або послуги, які суттєво поліпшують структуру та якість виробничих процесів, соціальної сфери підприємства. Визначено, що менеджери можуть впроваджувати різні удосконалення, інновації, здійснювати модернізацію системи управління персоналом, перерозподіляти ресурси, розширювати та укрупнювати різні відділи, що вимагає якісної зміни організаційної структури. Визначено, що матрична організаційна структура виробничого промислового підприємства має відповідати програмно-цільовому характеру проектної господарської діяльності. Побудовано проект та визначено переваги та недоліки застосування матричної організаційної структури управління підприємством в умовах впровадження інновацій. Доведено, що матричну організаційну структуру для виробничого підприємства можна ефективно використовувати в умовах високого рівня невизначеності і динамізму ринкового середовища при впровадженні інновацій. Це дозволить визначити зміни цілей і завдань, розробку нової стратегії бізнесу, досягти низького рівня структурованості проблем, мотивації працівників при проектуванні робіт. Організаційна структура управління підприємством являє собою соціально-виробничу систему, яка складається з рівнів та органів менеджменту, підпорядкованих робочих елементів (відділів, цехів, служб, структурних підрозділів) та передбачає їх взаємозв’язок, які забезпечують реалізацію стратегічних цілей бізнесу підприємства. За результатами проведеного дослідження можна стверджувати, що матрична організаційна структура управління відповідає основним вимогам реалізації інноваційних проектів у межах всього підприємства і націлена на розвиток бізнесу. При цьому досягається одночасно вертикальна, функціональна спеціалізація і проектно-цільова інтеграція всіх працівників та менеджерів підприємства, що призводить до зменшення кількості помилок в управлінні персоналом. Перспективами подальших досліджень можуть стати обґрунтування та проектування організаційної структури відділу економічної безпеки інноваційного підприємства.
4
Koshchii O. "ОПТИМІЗАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ СТРУКТУР ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ." Economic forum 1, no. 4 (November 24, 2021): 70–78. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-4-10.
Full textAbstract:
В статті розглянуто питання низької ефективності функціонування вітчизняних підприємств та обґрунтовано необхідність її підвищення. Виявлено неадекватність організаційних структур вітчизняних підприємств процесам, що відбуваються в реальній економіці, та негативний вплив цього на ефективність їх діяльності. Описано основні проблеми у формуванні організаційних структур вітчизняних підприємств та негативні наслідки до яких це призводить. Обґрунтовано необхідність оптимізації організаційних структур вітчизняних підприємств як передумови підвищення ефективності їх функціонування на ринку. Розкрито, що необхідність в оптимізації організаційної структури підприємства виникає у випадку суттєвих змінах ситуації на ринку, при зміні цілей і коригуванні стратегій підприємства, при досягненні підприємством певних етапів розвитку, коли існуюча структура стримує зростання. Визначено основні сучасні тенденції в розвитку організаційних структур підприємств. Наведено основні критерії за якими варто проводити оптимізацію організаційної структури підприємства. Розглянуто особливості вибору організаційної структури підприємства залежно від його виду. Описано основні етапи та принципи процесу оптимізації організаційної структури підприємства. Розглянуто основні підходи до оптимізації організаційної структури підприємства: функціональний підхід, організаційний підхід, процесний підхід, проектний підхід, бенчмаркінг. Проаналізовано практичну доцільність використання розглянутих підходів до оптимізації організаційної структури на вітчизняних підприємствах. Запропоновано використання програмного забезпечення для формування та оптимізації організаційних структур вітчизняних підприємств: ARISToolset, BonitaSoft, BPMN 2.0 CamundaModeler, Business Architect for ER/Studio, Erwin Business Process, Draw.io, FoxManager, IBM Rational System Architect.
5
ЗАЛОЖ, Віктор, Андрій МАЛЬЦЕВ, and Олексій ГЛУЗДАНЬ. "НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ АПАРАТ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ РІВНІВ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 82, no. 1 (February 2, 2021): 59–86. http://dx.doi.org/10.32453/3.v82i1.531.
Full textAbstract:
У статті розглянуті теоретичні основи проектування організаційної структури управління Державної прикордонної служби України та запропоновано науково-методичний апарат обґрунтування оптимізації рівнів управління.
Організаційна структура управління є ключовою категорією, яка тісно пов'язана з місією Державної прикордонної служби України, її функціями та завданнями, управлінською діяльністю керівників всіх рівнів управління і розподілом між ними повноважень. Подальша оптимізація організаційної структури управління, зокрема, перехід до трирівневої системи управління потребує вироблення стратегічного бачення та наукового обґрунтування цього процесу.
Організаційна структура управління прикордонного відомства має ряд структурних характеристик таких, як комплексність, формалізація і співвідношення централізації і децентралізації, які суттєво впливають на побудову ієрархії управління. На визначення кількості рівнів управління відомства істотно впливають і низка чинників, а саме: його розмір та різноманітність здійснюваних прикордонним відомством видів діяльності; масштаб керованості; технологія виконання завдань; організаційна культура; зовнішнє середовище та чинники національної культури; людський і економічні чинники.
Основними індикаторами оптимальної організаційної структури управління будуть виступати: чітко сформовані цілі, функції та завдання; швидка передача інформації та ефективний зворотний зв’язок; мінімальна кількість рівнів управління; оптимальний масштаб керованості, раціонального поєднання централізації і децентралізації; чітке розмежування функцій, повноважень та відповідальності; раціональний розподіл прийняття управлінських рішень між рівнями управління; економічність; динамічність і гнучкість; стабільність.
В якості науково-методичного апарату обґрунтування необхідної кількості рівнів управління обрано організаційне моделювання, що дозволяє для кожної ланки управління розподілити повноваження і відповідальність які, у свою чергу, є базою для побудови й оцінки різних варіантів організаційної структури. Використання пропонованого науково-методичного апарату дозволяє при єдності наукових принципів і методів формування організаційної структури найбільш цілеспрямовано та гнучко побудувати процедуру оптимізації кількості рівнів управління, щоб досягти максимальної відповідності конкретним вимогам.
6
Мойсеєнко, І. П. "Нові організаційні структури в економіці знань." Вісник Національного університету "Львівська політехніка", no. 547 (2005): 328–34.
Find full text
7
Харченко, Н. П. "СТРУКТУРА ПРАВОВОГО РЕЖИМУ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1(26) (November 28, 2019): 24–27. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(26).5.
Full textAbstract:
У статті акцентується на тому, що питання структури правового режиму є важливим елементом комплексного та системного пізнання правового режиму як загальнотеоретичної конструкції. Адже характеристика будь-якого правового режиму розкривається винятково через окреслення особливостей тих чи інших його елементів. Саме від вибору конкретних складових правового режиму здійснюються різні упорядковуючи впливи на конкретні суспільні відносини. Розглянуто структуру правового режиму, окреслено наукові пози-ції щодо виокремлення елементів правового режиму, особливості застосування цієї категорії у вітчизняному законодавстві, а також надано авторське бачення структури правового режиму. Дослідження вітчизняних нормативно-правових актів, які визначають окремі види правових режимів, уможливило дійти висновку про правову неунормованість структурних елементів правового режиму. Висновується, що структура правового режиму доволі поверхнево окреслюється в загальнотеоретичних доктринальних працях. Натомість бачення цієї проблематики в галузевих наукових розробках у цій сфері є доволі плюралістичним. Констатовано, що основу будь-якого правового режиму складають нормативно-правові акти, які встановлюють особливий порядок діяльності у тих або інших сферах, що проявляється через мету та завдання встановлення правового режиму, особливості правового статусу уповноважених державних органів, що спеціально створені або наділені повноваженнями формувати та підтримувати відповідний режим або органів місцевого самоврядування; регламентацію поведінки суб’єктів права та їх взаємовідносин; систему контролю та відповідальності у разі порушення відповідного правового режиму та спеціальні організаційні, технічні, матеріально-фінансові засоби забезпечення відпо-відного правового режиму.
8
Kykhtuik, Oksana. "РОЛЬ МОТИВАЦІЙНИХ ЧИННИКІВ В ОРГАНІЗАЦІЙНІЙ ПОВЕДІНЦІ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ." Psychological Prospects Journal, no. 33 (June 9, 2019): 152–62. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-33-152-162.
Full textAbstract:
У статті здійснено теоретико-методологічний аналіз основних теорій мотивації та визначено роль мотиваційних чинників в організаційній поведінці. Обґрунтовано сучасні тенденції, зміни, які відбуваються у світі під час вивчення та спрямованості організаційної поведінки. Описано роль головних мотиваційних чинників, які впливають на організаційну поведінку індивіда. Виокремлено такі головні процеси організаційної поведінки, як управління, влада й політика, інформація та комунікації, прийняття рішень, конфлікти й переговори, медіація, зміни, стрес. Здійснено теоретичний аналіз головних теорій мотивації: підкріплення, змістових, процесуальних. Виявлено, що кожна з цих наукових концепцій зосереджена на одному чи декількох мотиваційних чинниках: підкріплення чи нагороди; потреби або пізнання, задоволення, ефективність. Актуалізовано питання про необхідність використання інтегрованого підходу щодо мотивації працівників в організаціях. Висвітлено поняття організаційного середовища та його впливу на розвиток особистості в організаційній структурі. Виокремлено важливий мотиваційний чинник особистості на робочому місці як задоволеність працею, що об’єднує, інтегрує всі наявні теорії мотивації. Описано вплив винагороди як мотиваційного чинника на задоволеність працею робітника. Урахування всіх мотиваційних чинників сприятиме успішному розвитку, конкурентоспроможності організаційних структур, можливості становлення на міжнародному ринку. Перспективною вбачаємо необхідність розроблення та впровадження навчання з особистісного розвитку працівників, викладання аспектів психології мотивації у формі соціально-психологічних тренінгів для організаційних структур.
9
Kamyshnykova, Evelina. "СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ КОРПОРАТИВНОЮ СОЦІАЛЬНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 4(20) (2019): 61–71. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-4(20)-61-71.
Full textAbstract:
Статтю присвячено розробленню організаційного забезпечення стратегічного управління корпоративною соціальною відповідальністю з урахуванням рефлексивного підходу до управління відносинами зі стейкхолдерами. Розглянуто наявні теоретичні підходи до визначення сутності поняття «організаційне забезпечення» та запропоновано комплексний структурно-ресурсний підхід до характеристики цієї категорії. Досліджено варіанти формування організаційних структур щодо впровадження стратегічних соціально відповідальних рішень у практику діяльності підприємств. Запропоновано модель організаційно-управлінської структури для реалізації стратегічного управління корпоративною соціальною відповідальністю, яка передбачає введення на функціональному рівні нового підрозділу – департаменту з корпоративної соціальної відповідальності у складі трьох відділів: проєктно-аналітичного, рефлексивного управління та комунікаційного.
10
Іванько, А. В., and М. М. Ксенофонтов. "ЧИННИКИ З ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ СТРУКТУР УПРАВЛІННЯ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ." Actual problems of regional economy development 2, no. 16 (November 25, 2020): 229–36. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.229-236.
Full textAbstract:
Метою статті є дослідження чинників з формування організаційних структур управління в сільськогосподарських підприємствах. Предметом даного дослідження є виділення найбільш значущих для організаційної структури управління сільськогосподарських підприємств чинників та формування підходу до способу їх врахування в управлінні в будь-якому окремому секторальному суб’єкті господарювання.
У статті організаційна структура управління суб’єктів господарювання розуміється як цілісна ієрархічна система, що складається із сукупності впорядкованих підрозділів та рівнів управління, у межах якої здійснюється організація процесу комунікації між ними з метою забезпечення ефективного процесу функціонування підприємства через взаємодію складових як із внутрішнім, так і з зовнішнім його середовищем, формується з урахуванням певних чинників.
Проведено узагальнення чинників, що впливають на формування організаційних структур управління сільськогосподарських підприємств з виділенням серед них трьох ключових блоків: стратегічного або цільового, ефективності та товарного асортименту. Кожен з цих блоків не має виключного впливу. Вплив чинників по кожному з зазначених блоків слід враховувати збалансовано при узгодженні їх між собою. Наголошується на запровадженні інтегрованого підходу до формування організаційних структур управління. Розглядуються механізми управління, які є більш доцільними для застосування по кожному з виділених блоків чинників.
11
Деньга, Світлана Миколаївна. "Організаційні структури як основа системи господарського контролю підприємства." Актуальні проблеми економіки, no. 4 (2008): 235–42.
Find full text
12
Федоришин, Галина, and Роман Фучко. "Вплив конкурентної взаємодії підприємців на організаційну культуру." Збірник наукових праць: психологія, no. 24 (December 23, 2019): 120–29. http://dx.doi.org/10.15330/psp.24.120-129.
Full textAbstract:
Сьогодні організаційна культура є визначальним чинником стратегії поведінки підприємця на ринку, вектору його підприємницької діяльності. Організаційна культура проявляється в організаційній структурі, статусних відмінностях, цінностях, міфах і символах, ритуалах і церемоніях, традиціях, у діловому спілкуванні та способах вирішення суперечливих ситуацій, у психологічному кліматі. Вимоги до професійних знань, навичок і якостей підприємців, як й інших працівників, формуються саме на основі прийнятої на підприємстві філософії організаційної культури. У статті проаналізовано результати емпіричного дослідження впливу конкурентної взаємодії між суб’єктами підприємницької діяльності на організаційну культуру їхніх підприємств, зокрема на стратегії поведінки працівників у конфліктній взаємодії, на психологічний клімат та цінності в колективі. Висвітлено рекомендації щодо оптимізації організаційної культури в умовах конкурентного середовища.
13
Вільгуцька, Р. Б., Г. В. Лема Г.В., О. Є. Федорчак, and Л. І. Михайлишин. "ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ: ОЦІНКА, ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, УПРАВЛІНСЬКІ КОМПЕТЕНЦІЇ." Actual problems of regional economy development 2, no. 16 (November 25, 2020): 158–70. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.158-170.
Full textAbstract:
У статті наведено існуючі підходи до визначення сутності поняття «інвестиційна привабливість підприємства», «організаційна структура підприємства» і «розвиток компетенцій працівників». Розкрито підходи до тлумачення сутності інвестиційної привабливості підприємства різними авторами. Розглянуто метод прогнозування ринкової вартості підприємства на підставі модифікації лінійної регресійній моделі залежності між вартістю акцій певного підприємства і обсягом виплачуваних дивідендів. Впровадження цього методу може здійснюватися у три етапи: формування рядів даних для регресорів та залежної змінної, цикл пов'язаний з необхідністю отримання рівняння необхідної точності та розрахунку ринкової вартості підприємства у майбутньому. Запропоновано спосіб економічної оцінки інвестиційної привабливості підприємства на основі розрахунку очікуваної майбутньої ринкової вартості його акцій. Також подається суть еталонного інвестиційного інструменту. Відображено вплив реструктуризації організаційної структури управління на розвиток компетенцій працівників. Пропонується розглянути показник мобільності організаційних структур управління, який вказує, як зміна потенціалу організаційної структури управління впливає на показники економічного розвитку підприємства. Це демонструє, наскільки поточна ОСУ відповідає потребам підприємства. Наведено та охарактеризовано етапи впровадження навчального процесу на підприємстві, що складається з таких етапів, як: збір та обробка інформації, вибір методів навчання, оцінка ефективності навчання.
14
Ярмолка, В. М. "Організаційні структури управління маркетингом на посередницьких підприємствах туристичної індустрії." Актуальні проблеми економіки, no. 8 (98) (2009): 156–61.
Find full text
15
Давидова, Л. "Організаційні структури видавництва вищих навчальних закладів України: львівський досвід." Вісник Книжкової палати, no. 9 (254) (2017): 3–6.
Find full text
16
Давидова, Л. "Організаційні структури видавництв вищих навчальних закладів України: львівський досвід." Вісник Книжкової палати, no. 8 (253) (2017): 3–7.
Find full text
17
Боднар, Борис Євгенович, Анатолій Аркадійович Косолапов, and Євген Борисович Боднар. "Організаційні аспекти створення й експлуатації хмарних систем." New computer technology 13 (December 25, 2015): 135–39. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v13i0.894.
Full textAbstract:
Метою виконаних досліджень є визначення концептуальних основ побудови організаційної структури хмарних систем (ClouS). Для цього розглядаються завдання формування принципів і етапності побудови і впровадження ClouS. Об’єкт дослідження – процеси створення хмарних систем. Предмет дослідження – практичні результати розробки і впровадження ClouS в технічному університеті в умовах фінансової кризи. Представлено результати тематичних досліджень і практичної реалізації перспективних систем. Основні висновки роботи стосуються необхідності класифікації ClouS («диванні» ClouS і спеціалізовані ClouS) і використання системних принципів їх реалізації в умовах обмеженого фінансування університетів.
18
Пономаренко, Тетяна. "СТРУКТУРА ОСВІТНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК ОБ’ЄКТ УПРАВЛІННЯ." Public management 19, no. 4 (May 29, 2019): 217–27. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-4(19)-217-227.
Full textAbstract:
Визначена та проаналізовано розгляду аналізу та сутність, зміст структури освітньої організації. Розглянуто навчальний заклад як об’єкт управління, а також концептуальні підходи до побудови організаційної струк- тури та структури управління навчальним закладом. Змодельовано організа- ційну структуру та структуру навчального закладу. Визначено, що управлін- ня сучасними навчальними закладами має ґрунтуватися на методологічних засадах як системі положень, в основі яких лежить чітке розуміння законів, закономірностей, принципів, на використанні різноманітних підходів як су- купності способів, прийомів розгляду управлінських проблем, які повніше забезпечують теоретичну основу управління. Обґрунтовано, що навчальний заклад — це організація, що на постійній і безперервній основі здійснює освіт- ній процес з метою навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення осо- бистості. Навчальний заклад є ланкою системи освіти та інституційною ос- новою педагогіки. Доведено, що структура управління навчальним закладом обумовлена його структурою і є складною. Складність зумовлюється об’єк- тивними чинниками — розміром, об’єктом, диференційованими напрямами роботи тощо. Так, в організаційній структурі загальноосвітнього навчального закладу виділяються три рівні: директор, заступники директора, керівники методичних об’єднань, психологи, соціальні педагоги, організатори вихов- ної роботи. Деякі вчені виділяють четвертий рівень, до якого відносять ор- гани класного і шкільного самоврядування, щоб підкреслити суб’єкт-суб’єк- тні зв’язки. Але керівники методичних об’єднань працюють здебільшого на громадських засадах, а функції психологів, соціальних педагогів, організа- торів виховної роботи є тільки частково управлінськими, учнівське само- врядування скероване трьома попередніми рівнями. Тому фактично управ- лінська функція виконується директором і його заступниками з делегуванням повноважень іншим членам колективу. Такий тип управління називається лі- нійним, а директор і його заступники лінійними керівниками.
19
Топило, Вікторія Анатоліївна. "Порядок вибору концепції бюджетування у вертикально інтегрованих структурах." Економіка, управління та адміністрування, no. 3(97) (October 13, 2021): 53–60. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-3(97)-53-60.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження питань бюджетування у вертикально інтегрованих структурах обумовлена важливістю впровадження ефективних інформаційно-управлінських систем для підтримки та розвитку фінансового потенціалу; наявністю проблеми неекономного використання ресурсів для одержання майбутніх конкурентних переваг; необхідністю запровадження ефективної системи бюджетів для мотивації персоналу вертикальної структури на отримання єдиного фінансового результату в межах сформованої стратегії. Метою статті є оцінка концептуальних підходів до впровадження системи бюджетування на підприємствах та наукове обґрунтування вибору ефективної концепції формування бюджетів у вертикально інтегрованих структурах на основі ідентифікації детермінант впливу на підприємство та існуючих обмежень. У статті запропоновано порядок вибору концепції бюджетування у вертикально інтегрованих структурах на підставі оцінки впливу системоутворюючих факторів внутрішнього (управлінські, технологічні, організаційні) та зовнішнього (галузеві, правові, економічні) середовищ, яка є теоретичним базисом створення індивідуальної моделі бюджетування, сформованої з урахуванням існуючих обмежень, методичного інструментарію, і структурованою у контур системи управління суб’єкта господарювання. Впровадження індивідуальної концепції бюджетування у вертикально інтегрованих структурах має бути спрямоване на вирішення таких завдань: системне охоплення всіх видів і напрямів діяльності вертикально інтегрованої структури; транспарентність звітної інформації; чіткий порядок формування облікової інформації; забезпечення інформаційної безпеки; гнучкість системи бюджетування, що надає можливість пристосувати окремі бюджети та генеральний бюджет до трансформацій зовнішнього і внутрішнього середовищ; оперативність системи бюджетування.
20
Савченко, Н. С. "ПОЛЬСЬКІ ПЕДАГОГИ ПРО ПОЗАШКІЛЬНУ ОСВІТУ (ЇЇ ЦІЛІ, ФУНКЦІЇ, ЗМІСТ, ЗАСАДИ, МЕТОДИ, ФОРМИ)." Educational Dimension 30 (May 19, 2022): 326–35. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4860.
Full textAbstract:
Проаналізовано сутність, функції, засади, методи і організаційні форми позакласних і позашкільних занять, що є одним з істотних елементів структури педагогічних знань польських учителів. Детально розглянуто навчально-виховні позакласні і позашкільні заняття краєзнавчо-туристичного характеру з елементами рекреації, що дають багато можливостей для розвитку здібностей вихованців.
21
Frankov, О. "Механізми захисту персональної інформації у чаті." COMPUTER-INTEGRATED TECHNOLOGIES: EDUCATION, SCIENCE, PRODUCTION, no. 43 (July 1, 2021): 223–29. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2524-0560-2021-43-37.
Full textAbstract:
У статті розкрито механізми захисту персональної інформації у чаті. Сформовано низку проблем, які є ключовими у забезпеченні безпечного інформаційного простору для спілкування. Запропоновано формальний опис глобальних комунікацій з використанням дискретних структур. Наголошено, що захист особистої інформації є важливою проблемою у розподілених сервісах і мережевих комунікаціях, включаючи хмарні сервіси. Тому слід застосовувати спеціальні технологічні та організаційні заходи щодо захисту персональних даних. Підкреслено призначення заходів захисту, як спеціально технічних так і організаційних. Обґрунтовано той факт, що права на конфіденційність пов'язані з особистою інформацією яку, безпосередньо, можна зібрати в процесі використання мережевих засобів спілкування. Позначено, що можна збирати і фіксувати будь-яку особисту інформацію без відома користувача, і, більш того, особисті дані можуть бути передані на законних підставах будь-якій третій особі. Сформовано модель здійснення комунікацій у мережі Інтернет, яка включає дві окремі групи: учасники / особи, визначені як сукупність користувачів, що мають можливість ініціалізації віддаленого доступу через Інтернет та інформаційне середовище, з конкретними технологічними компонентами для визначення конкретної структури і призначення простору, в тому числі модуль для попередньої реєстрації та збір даних у власній базі даних. Запропоновано графічну інтерпретацію життєвого циклу обробки персональних даних з детальним описом кожної окремої позиції. Структуровано всі можливі ланки зв’язку політики захисту даних із загальною структурою політики безпеки і структурними рівнями системи захисту персональних даних. Сформовано чотири основні механізми захисту персональної інформації у чаті та запропоновано у подальшому виконати формування єдиного підходу до реалізації системи захисту персональної інформації у соціальних мережах з урахуванням міжнародного досвіду.
22
Гопка, Максим, and Наталия Сулима. "ОРГАНИЗАЦИОННАЯ СТРУКТУРА УПРАВЛЕНИЯ:." Modern engineering and innovative technologies, no. 09-02 (October 29, 2018): 31–34. http://dx.doi.org/10.30890/2567-5273.2019-09-02-015.
Full text
23
Терехова, О. Ю. "ПОНЯТТЯ Й ЕЛЕМЕНТИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ОКРУЖНИХ АДМІНІСТРАТИВНИХ СУДІВ В УКРАЇНІ." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1(26) (November 28, 2019): 181–85. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(26).35.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню поняття й елементів адміністративно-правового статусу окружних адміністративних судів в Україні. Розглянуто поняття «правовий статус», зокрема як багатоаспектну категорію, яка дозволяє розкрити особливості суб’єкта правовідносин, а порівняно з правовим статусом інших учасників відносин – виявити наявні недоліки та сформулювати напрямки їх усунення. Розкрито доктринальні підходи до розуміння правового статусу суду. Наголошено на доцільності виділяти базовий, спеціальний і конкретний правовий статус окружних адміністративних судів. Наведено виділені у науковій доктрині ознаки правового статусу адміністративних судів. З метою визначення змісту адміністративно-правового статусу окружних адміністративних судів в Україні розглянуто зміст понять «адміністративно-правовий статус суб’єкта адміністративного права», «адміністративно-правовий статус державних і муніципальних органів», «адміністративно-правовий статус органів судової влади», «адміністративно-правовий статус адміністративних судів» і відповідно існуючі підходи до розуміння їх структурних елементів. Виділено класифікацію елементів адміністративно-правового статусу на цільовий, організаційно-структурний, компетенційний блоки, а також на основні та додаткові тощо. З’ясовано відсутність єдності серед науковців у підходах до визначення змісту адміністративно-правового статусу. Розкрито сутність компетенції як прояву адміністративної правосуб’єктності органу влади, організаційної структури – обов’язкової ознаки органу державної влади, юридичної відповідальності та юридичних гарантій віднесення яких до елементів адміністративно-правового статусу є дискусійним. Встановлено, що мета, завдання, функції, компетенція, організаційна структура, юридичні гарантії і юридична відповідальність окружного адміністративного суду в Україні є складниками його адміністративно-правового статусу, що закріплені на законодавчому рівні та в сукупності визначають правове становище зазначеного суду серед суб’єктів адміністративних правовідносин.
24
Залож, Віктор, Андрій Мальцев, and Олексій Глуздань. "МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ПОБУДОВИ ЛАНОК ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 85, no. 2-3 (April 11, 2022): 58–79. http://dx.doi.org/10.32453/3.v85i2-3.837.
Full textAbstract:
У статті розглянуті методичні підходи щодо побудови ланок організаційної структури управління Державної прикордонної служби України. У процесі формування організаційної структури управління необхідно керуватись основними правилами: охоплення всіх видів діяльності; здатність оперативно реагувати на ситуації, що змінюються; мінімальне число рівнів і ланок управління; мінімальні витрати часу на прийняття рішень і їх проходження від керівників до виконавців; оптимальне поєднання централізації і децентралізації управління; дотримання оптимальної чисельності керівників, фахівців і виконавців; рівномірність навантажень на кожну ланку і рівень управління. Основними шляхами удосконалення організаційної структури управління є: вибір оптимального типу організаційної структури управління; вибір оптимальної норми керованості; правильна постановка мети та відповідно до цього правильний розподіл функцій(за вдань) між різними рівнями та ланками управління; вироблення оптимального складу та структури органів (підрозділів), зокрема забезпечення й обслуговування управління тощо. Проблема полягає у визначенні та дотриманні принципів створення ланок організаційної структури управління, що формують відповідний рівень управління. Тому у статті запропонований методичний підхід до побудови ланок організаційної структури управління, який враховує основні чинники, що впливають на рішення розглянутої проблеми: діапазон контролю; механізм координації; зміст функцій; централізація і децентралізація управління; обсяг повноважень і відповідальності; гранична кількість особового складу для формування структурних підрозділів. Запропонований підхід є методологічною основою, що враховує комплекс принципів формування організаційних структур управління, і дозволяє цілеспрямовано та гнучко побудувати процедуру оптимізації структури Державної прикордонної служби України з тим, щоб досягти максимальної відповідності конкретним вимогам.
25
Демидюк, О. "Модель організації Вищої ради правосуддя: теоретико-прикладний аналіз." Юридичний вісник, no. 2 (August 26, 2020): 219–25. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1726.
Full textAbstract:
Стаття відображає результати наукового аналізу існуючої організаційної структури (моделі) Вищої ради правосуддя.
Констатується, що в результаті внесення у 2016 р. змін до Основного Закону держави щодо правосуддя відбулася реорганізація Вищої ради юстиції у Вищу раду правосуддя (ВРП). Значна концентрація у ВРП широкого кола різноманітних повноважень, зокрема й щодо питань суддівської кар'єри, істотно змінила статус і роль цього органу у системі судової влади порівняно з попередніми роками його діяльності. Це привернуло увагу до діяльності ВРП не лише науковців, а й нового складу парламенту. Незважаючи на відносно нетривалий час роботи оновленого органу суддівського врядування, законодавець вирішив створити у її структурі новий орган. Цей крок зазнав критики з боку міжнародних інституцій, а Конституційний Суд України визнав відповідні законодавчі положення неконституційними.
Автор зазначає, що організаційна структура ВРП зумовлена, перш за все, її законодавчо визначеним статусом і повинна повноцінно та ефективно забезпечувати виконання покладених на неї функцій. Повною мірою їх реалізує пленарний склад ВРП. Водночас на структурні одиниці ВРП покладається реалізація лише окремих із них, що постають як конкретні завдання.
На підставі системного аналізу норм чинного законодавства та локальних актів ВРП зроблено висновки про те, що існуюча структура ВРП організована з урахуванням (під впливом) трьох чинників: 1) міжнародних стандартів; 2) чинного законодавства України; 3) ініціативи ВРП, зумовленої потребою ефективного функціонування. Вона є динамічною та мобільною. При цьому її основу становлять сталі структурні елементи, існування яких прямо передбачене законом. Утворення інших органів у структурі ВРП можливе як результат законотворення або локального нор-мотворення.
Автор наголошує, що підходи до зміни структури ВРП як органу, відповідального за забезпечення незалежності судової влади в державі, повинні бути виваженими та такими, що не посягають на фундаментальні цінності демократичної держави, не створюють загрози невиправданого запровадження контролю над ним. Вони повинні бути спрямованими на оптимізацію роботи ВРП та забезпечення ефективної реалізації її функцій.
26
КРАСОВСЬКА, Євгенія. "МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ ІНЖЕНЕРІЇ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 29, 2021): 159–70. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-159-170.
Full textAbstract:
У статті представлено результати практичної реалізації методики вивчення інженерної справи «Спробуй змінити світ!». Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні розробленої методики через результати її застосування. Емпіричне дослідження застосування розробленої методики проводилося упродовж 2020 – 2021 р. у Дитячій академії «Футурум» Науково-методичного центру НЦ «МАНУ при проведенні навчальних занять за програмами «Людина. Світ. Наука» та «Мова. Світ. Наука» за методикою CLIL. Визначено основні аспекти сприяння вивчення інженерії на загальний розвиток дитини та основну мету навчання інженерії. Проведено обґрунтування структури заняття з інженерії «Спробуй змінити світ!», визначено педагогічні прийоми та засоби для успішної реалізації методики. Вивчення інженерної справи із застосуванням методики «Спробуй змінити світ!» реалізується через застосування як наукових знань, так і практичного досвіду для створення корисних проєктів з повсякденних матеріалів. Результати. Розроблена методика вивчення інженерної справи сприяє розвитку критичного, творчого та новаторського мислення; отриманню навичок аналізу та пошуку унікальних та інноваційних рішень через експерименти та прототипування. Методика дозволить учням самостійно навчитися ставити цілі та визначати шляхи їх досягнення, працювати в команді, використовувати набутий досвід за рамками освітнього процесу – в реальному житті. Зроблено висновок, що основна мета застосування методики – викликати у дітей інтерес до дослідного пізнання світу через конструювання та створення моделей своїми руками, тестування та вдосконалення своїх винаходів, а також залучити дітей до дослідницько-експериментальної діяльності, розвивати пізнавальну ініціативу учнів. Навчальна програма заснована на ітеративному процесі проєктування і проєктному навчанні, завдяки чому учні розуміють важливість інженерії в реальному світі, більше цікавляться інженерією, що може позитивно вплинути на вибір професії у майбутньому. Ключові слова: інженерія, проєкт, прототипування, дослідження, експерименти, практичне навчання; конструювання.
27
Minchak, N. J., and I. I. Slimakovska. "Організаційна культура підприємства як складник ефективного управління." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 9 (October 25, 2018): 61–64. http://dx.doi.org/10.15421/40280912.
Full textAbstract:
Досліджено особливості формування організаційної культури. Обґрунтовано вплив організаційної культури на систему управління підприємством. З'ясовано, що організаційна культура перебуває у нерозривному зв'язку з основними елементами менеджменту та здійснює вплив на них. Визначено сутність організаційної культури як рівня організаційної структури управління підприємством. Розглянуто наукові підходи до формування організаційної культури підприємства. Проаналізовано наукові дослідження і публікації щодо ефективності розвитку організаційної культури підприємства. Визначено основні чинники, що впливають на формування організаційної культури підприємства. Запропоновано шляхи удосконалення формування організаційної культури підприємства. Досліджено внутрішні чинники, що впливають на формування організаційної культури. Обґрунтовано поділ чинників на групи за характером впливу на організаційну культуру. Виокремлено зовнішні та внутрішні фактори впливу на організаційну культуру підприємства. Доведено, що формування організаційної культури залежить від середовища, в якому працює підприємство. Розглянуто кодекс корпоративної поведінки. З'ясовано, що під час формування організаційної культури одночасно з цінностями підприємства потрібно враховувати і цінності працівників. Розглянуто роль керівника у процесі формування організаційної культури підприємства. Доведено, що на рівень організаційної культури впливають умови праці. Виокремлено основні фактори забезпечення прояву організаційної культури у зовнішньому середовищі.
28
Солоненко, Юлія, and Яна Куца. "Оптимізація організаційної структури управління підприємством." Фінансовий простір, no. 4(44) (December 28, 2021): 136–45. http://dx.doi.org/10.18371/fp.4(44).2021.136145.
Full textAbstract:
В сучасних умовах існування підприємництва необхідно швидко адаптуватися до умов ринкової економіки, удосконалюючи організаційну структуру управління підприємством, яка забезпечує ефективність роботи підприємства. Від правильної побудови апарату управління, складу підрозділів та взаємозв’язків між ними буде залежати подальша ефективність роботи організаційної структури підприємства.
29
ХАВРУК, Володимир, and Олександр ПАРХОМЕНКО. "МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ ЕФЕКТИВНОСТІ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ВАНТАЖНИХ АВТОМОБІЛІВ." СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МАШИНОБУДУВАННІ ТА ТРАНСПОРТІ 2, no. 17 (November 14, 2021): 161–72. http://dx.doi.org/10.36910/automash.v2i17.646.
Full textAbstract:
У роботі розглядається питання оцінки ефективності експлуатації вантажних автомобілів. Встановлено, що ефективність експлуатації автомобілів функціонально пов’язана з економічною ефективністю, надійністю і безвідмовністю автомобілів – зв’язок між якими представлено у вигляді структурно-функціональної схеми.
З’ясовано, що чистий прибуток автотранспортного підприємства залежить від трьох складових: тарифної вартості перевезень, собівартості перевезень і величини податків.
Наведені формули для визначення собівартості перевезень вантажів, витрат на транспортування вантажу, умовно-технічних витрат. В структурі умовно-технічних витрат розглянуті витрати: на паливо, на мастильні матеріали, на шини, на запасні частини і матеріали при виконанні технічного обслуговування і ремонту рухомого складу.
На основі аналізу структури собівартості перевезень вантажів автомобілями встановлено десять показників, якими визначаються «незаплановані» витрати, такі наприклад, як: витрати, пов’язані зі збільшенням відстані транспортування вантажу; витрати, пов’язані з ушкодженням і втратою вантажу; витрати, пов’язані з додатковим зберіганням вантажу; витрати, пов’язані зі збільшенням вартості підготовки вантажу до перевезення; витрати, пов’язані зі збільшенням вартості складування вантажу.
Встановлено, що умовно-постійні витрати (витрати на амортизацію, накладні витрати, величина податків) не впливають істотно на величину річного економічного ефекту при оновленні рухомого парку.
Отримані залежності для визначення: питомих умовно-технічних витрат на експлуатацію автомобіля при доставці вантажів; величини річного економічного ефекту, що досягається власником вантажних автомобілів при оновленні рухомого складу.
Ключові слова: вантажний автомобіль, критерій, рухомий склад, собівартість, умовно-організаційні витрати, умовно-технічні витрати.
30
Близнюк, Андрій. "ОСОБЛИВОСТІ ІНСТИТУЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНОЇ СФЕРИ." Public management 15, no. 5 (September 29, 2018): 42–52. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2018-15-5-42-52.
Full textAbstract:
Систематизовано та уточнено теоретичні основи дослідження інституційного забезпечення механізмів державного регулювання розвитку рекреаційної сфери.
Інституційну підтримку сектору рекреації формують державні та неу- рядові організаційні структури, створені на різних рівнях механізму, та ре- алізують свої рішення за допомогою методів державного управління в ре- креаційній сфері в межах своїх повноважень. Існують тісні підпорядковані, координаційні зв’язки між цими організаційними структурами. Здійснено аналіз функціонального призначення основних інституційних акторів у ре- креаційній сфері.
Визначено проблемні питання сучасного стану інституційного забезпе- чення механізмів державного регулювання розвитку рекреаційної сфери в Україні. Визначено, що складність її регулювання полягає в тому, що в Ук- раїні відсутня чітка, уніфікована система державного регулювання рекреа- ційної сфери, тому певні її аспекти в нашій державі нині перебувають під контролем багатьох державних органів (міністерства, служби, агентства).
Підкреслено, що в системі державного управління рекреаційною сферою немає органу, що відповідає за проведення виключно функцій управління рекреаційними територіями; фактично усі органи державної влади мають функції управління відповідно до реакційних територій та рекреаційних ресурсів, поряд з функціями управління іншими ресурсами, об’єктами, те- риторіями. Адміністративна діяльність органів влади спрямована на вирі- шення проблем організації, охорони рекреаційних територій та використан- ня рекреаційних ресурсів тією мірою, що й для виконання інших завдань у різних сферах діяльності суспільства.
Викладено напрями оптимізації інституційного механізму державного регулювання розвитку рекреаційної сфери. Зазначено, що організаційно- економічний механізм має ґрунтуватися на формуванні регіональних інсти- туцій, що дасть можливість концентрувати та координувати зусилля всіх суб’єктів рекреаційної діяльності з метою досягнення оптимального рівня рекреаційного потенціалу на регіональному рівні.
31
Козьміних, А. В. "Інформаційні механізми євроінтеграційної політики України." Актуальні проблеми політики, no. 65 (September 2, 2020): 41–48. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i65.304.
Full textAbstract:
Механізм євроінтеграції охоплює всі сфери суспільного життя: політичну, економічну, соціальну тощо. Проте саме інформаційна його складова є зв'язуючою ланкою решти механізмів, що обумовлює актуальність теми даної статті. Метою статті стало узагальнення уявлень щодо інформаційного механізму євроінтеграційної політики України та аналіз політико-правової основи інформаційних євроінте-граційних кампаній. Успішна реалізація євроінтеграційної політики можлива лише за умов системного використання механізмів реалізації політики органами державної влади, що представляють собою сукупність методів, принципів, засобів, спрямованих реалізовувати управлінські рішення, сприяти вирішенню проблем під час проведення політики у сфері європейської інтеграції. До таких механізмів віднесені: політичний (полягає у формуванні політики), інституційно-організаційний (його завдання -забезпечити інститутами та організувати їх ефективну роботу), економічний (фінансове забезпечення), правовий (нормативно-правове забезпечення), інформаційний (інформаційне забезпечення процесів євроінгеграції). Інформаційний механізм реалізації євроінтеграційної політики України є складовою інформаційної політики держави в цілому та спрямований за забезпечення прозорості та публічності євроінгеграції нашої держави, сприяє інформуванню широких верств населення про стандарти та цінності ЄС, переваги співпраці нашої держави з членами ЄС, сприяє формуванню позитивного міжнародного іміджу України, а також формуванню та функціонуванню єдиного інформаційного простору на основі демократичних принципів. Він забезпечує інформацією органи публічної влади та інститути громадянського суспільства, допомагає налагодити їх комунікацію та співпрацю з метою глибоко аналізу та розробки методів врегулювання проблем на шляху до євроінтеграції. Важливою складовою інформаційного забезпечення має бути інформаційно-аналітичне забезпечення, яке повинно сприяти підготовці, прийняттю та реалізації ефективних управлінських рішень у сфері європейської інтеграції. Інформаційно-аналітичне забезпечення передбачає створення необхідної інформаційної інфраструктури, яка поєднує в собі організаційні структури, що забезпечують творення, поширення та споживання інформації, інформаційно-телекомунікаційні структури, інформаційні технології.
32
Kirylenko , V., and O. Mejko . "КОМПЛЕКСНИЙ МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ШТАТНИХ СТРУКТУР ПРИКОРДОННИХ ПІДРОЗДІЛІВ." Актуальні Проблеми Державного Управління, no. 1(57) (May 26, 2020): 53–64. http://dx.doi.org/10.34213/ap.20.01.06.
Full textAbstract:
Проаналізовано проблему функціонування механізму державного управління організаційно-штатною структурою прикордонного підрозділу, а також Стратегію розвитку МВС України та Державної прикордонної служби. Визначено механізм державного управління в прикордонній сфері діяльності та розкрито його структуру. Зазначено, що якісна реалізація комплексного механізму державного управління забезпеченням формування організаційно-штатної структури прикордонних підрозділів можлива лише за умов якісної організації інформаційно-аналітичної діяльності.
33
Павлович-Сенета, Ярина. "ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ІНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ БЮДЖЕТНО-ФІНАНСОВОЇ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ." Молодий вчений, no. 3 (91) (March 31, 2021): 301–5. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-3-91-63.
Full textAbstract:
Статтю присвячено аналізу теоретико-правових підходів щодо проведення в Україні муніципальної реформи, що пов’язана з реформуванням територіального устрою та формуванням фінансової автономії новостворених об’єднаних територіальних громад. Досліджуються уже реалізовані заходи щодо організації фінансової самостійності місцевих бюджетів та розглядаються перспективи подальшого впровадження заходів зазначених реформ. На підставі проведеного наукового аналізу організаційних та інституційних засад бюджетно-фінансової децентралізації в Україні авторами висловлюються власні пропозиції спрямовані на подальше зміцнення матеріальної та фінансової бази розвитку об’єднаних територіальних громад. Зазначено, що головною метою реформи місцевого самоврядування та територіального устрою, що тривають сьогодні в Україні, є створення умов для надання якісних публічних послуг на найближчому до громадянина рівні. Проміжними цілями реформи є оптимізація структури адміністративно-територіального устрою для створення ефективної системи публічної адміністрації через широку децентралізацію виконавчої влади та перетворення місцевого самоврядування у фінансово спроможний, ефективний та відповідальний інститут публічної влади. Муніципальна реформа включає оптимізацію фінансово-економічної бази органів місцевого самоврядування, оптимізацію міжбюджетних відносин, формування дієвих місцевих бюджетів, які здатні забезпечити виконання функцій місцевого самоврядування Під поняттям бюджетної децентралізації пропонується розуміти процес передачі повноважень (функцій, компетенції, відповідальності) від центральних органів влади до місцевих, тобто перерозподіл функцій і повноважень єдиної державної влади між відповідними органами державної влади з одного боку, і органами місцевого самоврядування з іншого. Зазначено, що важливими джерелами забезпечення матеріально-фінансової самостійності органів місцевого самоврядування і економічного зростання адміністративно-територіальних одиниць є комунальна власність, природні ресурси, земля.
34
Nahorniak, H. S. "РЕАЛІЗАЦІЯ КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯК СКЛАДОВОЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ ВІТЧИЗНЯНОЇ МАШИНОБУДІВНОЇ ГАЛУЗІ: ІНСТРУМЕНТАРІЙ УДОСКОНАЛЕННЯ." Actual problems of regional economy development 2, no. 14 (July 27, 2018): 142–50. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.14.142-150.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню змісту кадрового забезпечення як складової інтелектуального капіталу підприємств вітчизняної машинобудівної галузі, запропоновано інструментарій його удосконалення. Встановлено, що розвиток сучасного підприємства забезпечується соціальною взаємодією її працівників і взаємодією самого підприємства з навколишнім середовищем. Обмін суб'єктивних цінностей працівників дозволяє значною мірою реалізовувати трудовий потенціал підприємства. Сам по собі процес формування інтелектуального капіталу підприємства представляє собою організаційно-управлінські інновації, які визначаються потребами інноваційного розвитку у виробничо-технологічній сфері. Обмін знаннями та навичками індивідуумів у процесі взаємодії є одним з найважливіших чинників розвитку національної інноваційної системи.Необхідною умовою модернізації української економіки є підвищення результативності інноваційної діяльності, яка в значній мірі визначається здібностями економічних суб'єктів до використання та генерації нових знань, отриманими інтелектуальними результатами, отриманими продуктивними відносинами із зовнішнім середовищем, що в трактується, як кадрове забезпечення, яке є необхідною складовою інтелектуального капіталу. Оцінка зазначеної складової інтелектуального капіталу є найважливішим інструментом ефективного управління його якістю в інтересах інноваційного розвитку машинобудівних підприємств і забезпечує зворотний зв'язок у людино-орієнтованому управлінні інноваційною діяльністю. У зв'язку з цим, розробка інструментарію удосконалення кадрового забезпечення як складової інтелектуального капіталу на сьогодні є актуальним завданням, що має вагоме наукове та практичне значення.Конкретизовано зміст поняття “кадрове забезпечення як складова інтелектуального капіталу”, дано авторське трактування поняття “кадрове забезпечення як складова інтелектуального капіталу машинобудівних підприємств”. Розкрито питання управління кадровим забезпеченням як складової інтелектуального капіталу вітчизняних підприємств машинобудування. Окреслено ряд проблем, які безпосередньо впливають на зростання інтелектуального капіталу в машинобудуванні України. Подано інструментарій розвитку машинобудівної галузі за рахунок удосконалення кадрового забезпечення як складової інтелектуального капіталу.Визначено модель інтелектуального капіталу, яка може бути інтерпретована за допомогою трьох основних складових: людський капітал (містить таку складову, як кадрове забезпечення); організаційний капітал (корпоративні інформаційні системи, бази даних, технічне і програмне забезпечення, організаційні структури, патенти, ноу-хау, ліцензії, товарні знаки, корпоративна культура); споживчий капітал (капітал відносин, що представляє причинно-наслідкових механізм взаємодії компанії зі споживачами, постачальниками, конкурентами, також соціально-економічний потенціал її брендів, торгових марок, іміджу та репутації). Зазначено, що в узагальненому вигляді структура кадрового забезпечення представляє собою чотири взаємодіючих компонента: моральні цінності (моральний і культурний рівні); творчі здібності (у тому числі, креативність); освіту (знання, отримані у процесі навчання); професіоналізм (досвід роботи з урахуванням виконаних трудових завдань).
35
Yatsyshyn, Y. I., O. M. Korniyenko, I. Ya Horodetska, M. V. Korolyov, and B. P. Hromovyk. "ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ." Фармацевтичний часопис, no. 2 (June 9, 2020): 60–68. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.2.11174.
Full textAbstract:
Мета роботи. З’ясування наявних організаційно-правових форм суб’єктів фармацевтичного підприємництва та аналіз особливостей їхньої структури й локалізації в територіально-адміністративних одиницях Тернопільської області.
Матеріали й методи. Матеріали дослідження: Реєстр місць провадження діяльності з оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами (ЛЗ), статистичні дані щодо населення Тернопільської області. Використано методи інформаційного пошуку, системного і статистичного аналізу, порівняння та узагальнення.
Результати й обговорення. Встановлено, що на території Тернопільської області станом на 28.02.2020 р. з 290 суб’єктів підприємницької діяльності (СПД), які мають ліцензію на оптову і роздрібну торгівлю ЛЗ, 257 зареєстровані в області, решта – в інших регіонах України. Фармацевтичне забезпечення здійснюють 4 аптечні склади, 523 аптеки та 99 аптечних пунктів. Майже три четвертих місць провадження діяльності з роздрібної реалізації ЛЗ належать СПД, що зареєстровані у Тернопільській області. В містах зосереджено понад двох третіх, зокрема в м. Тернопіль – третина, від усіх місць провадження діяльності з роздрібної реалізації ЛЗ. Власниками майже половини аптечних закладів (АЗ) є фізичні особи-підприємці (ФОП), понад двох п’ятих – товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ), решта – комунальні та приватні підприємства і підприємства колективної власності. Ліцензію на виробництво ЛЗ мають лише 9 аптек. За забезпеченістю АЗ й щільністю населення адміністративно-територіальні одиниці Тернопільської області розподілилися на 8 з 10 кластерів за наявності кластера-лідера – м. Тернопіль. Розподіл районів має значну асиметрію – низький рівень забезпечення АЗ характерний для трьох, а мала щільність населення – для семи районів із 17-ти.
Висновки. За результатами дослідження встановлено, що: фармацевтичне забезпечення населення Тернопільської області здійснюють СПД різних організаційно-правових форм господарювання, більшість серед яких становлять ФОП і ТзОВ; порівняно з минулим роком кількість АЗ зменшилася внаслідок суттєвого скорочення місць провадження діяльності ФОП; частка мережевих аптек складає третину від усіх СПД фармацевтичного ринку Тернопільщини, а за кількістю місць провадження діяльності їх удвічі більше; у сільській місцевості розміщені менше третини АЗ, що перевищує аналогічний показник по Україні; лише 1,4 % АЗ мають ліцензію на виробництво ЛЗ, що на 0,2 % менше, ніж в середньому по Україні; забезпечення АЗ у сільській місцевості у 2,8 раза нижча ніж у міській; спостерігається суттєва диференціація адміністративно-територіальних одиниць за забезпеченістю АЗ й щільністю населення.
36
Хараберюш, І. Ф. "Організаційно-правові основи захисту власності засобами охоронної техніки в Україні." Науково-теоретичний журнал «Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка» 1, no. 85 (March 29, 2019): 286–95. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.85.286-295.
Full textAbstract:
У статті розглянуто охоронну техніку як складову спеціальної техніки. Як наукова категорія охоронна техніка являє собою сукупність наукових положень і рекомендацій щодо застосування технічних, програмно-технічних, програмних засобів, речовин, інформаційних систем, наукових і спеціальних методів їх використання під час виконання завдань суб’єктами охоронної діяльності. Визначено систему та проблеми охоронної техніки.Система охоронної техніки складається з таких елементів: загальних положень, напряму застосування та функціонального призначення засобів охоронної техніки. Виділено правові засади використання охоронної техніки та організаційні структури її застосування для охорони об’єктів. Показано, що нормативно-правові акти, які становлять правову основу захисту майна та застосування технічних засобів охорони, належать до різних галузей права. Визначено категорію «організація технічної охорони об’єктів», її класифікацію та перспективи розвитку.
37
НАГОРНЯК, Г. С. "ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ НА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНИХ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ У КОНТЕКСТІ ЙОГО СТВОРЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ." REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, no. 5 (21) (June 17, 2021): 45–58. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/242087.
Full textAbstract:
У статті розглянуто можливості впливу інтелектуального капіталу на соціально-економічний розвиток вітчизняних машинобудівних підприємств у контексті його створення та використання. Виявлено важливість впливу нематеріальних складових на діяльність підприємства, а також розглянуто становлення та розвиток поняття “інтелектуальний капітал”. Проаналізовано зв’язок поняття “інтелектуальний капітал” з традиційними категоріями, які використовуються для визначення нематеріальних чинників: нематеріальні активи, нематеріальні ресурси, інтелектуальна власність та показано їх спільні та відмінні риси. Визначення інтелектуального капіталу підприємства повинно надавити можливість його розгляду у динаміці через зміну його форм у процесі створення та використання, а також розкриватись не лише через сукупність складових, ресурсів і не через порядок його розрахунку, а через сукупність соціально-економічних відносин.З урахуванням проведеного дослідження вітчизняних і закордонних наукових джерел, запропоновано власне, уточнене визначення поняття “інтелектуальний капітал”, під яким слід розуміти сукупність знань, інформаційних ресурсів, інтелектуальних активів, інформаційно-комунікаційних технологій, професійних й універсальних компетенцій, організаційної культури та мотивації персоналу, застосовуваних у процесі комплексного управління для генерації доданої вартості та забезпечення конкурентних переваг підприємства в умовах інноваційного розвитку соціально-економічної системи й ефективної адаптації до вимог цифрової економіки на основі принципів системного підходу.Поділ інтелектуального капіталу на структурні компоненти, що містять усю сукупність елементів даної категорії, має принципове значення з погляду пошуку джерел його збільшення й оцінювання ефективності його використання. Виділення структурних елементів інтелектуального капіталу має вагоме значення не лише з теоретико-аналітичної, але й з практичної точок зору, дозволяючи вірогідно виявити об'єкт і суб'єкт управління, побудувати оптимальні організаційно-управлінські зв'язки між ними. У цілому можна стверджувати про те, що комплексна структура інтелектуального капіталу поєднує у своєму складі наступні основні елементи: людський, структурний (організаційний), соціальний, споживчий (клієнтський), управлінський та інноваційний капітал.
38
Плаксієнко, В. Я., and Т. В. Гладіліна. "НАУКОВО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ НА ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО СОРТОВИПРОБУВАННЯ СОРТІВ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 3 (September 25, 2014): 120–26. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2014.03.25.
Full textAbstract:
У статті визначено формування структури ви-трат на проведення Державного сортовипробуваннясортів пшениці озимої в селекційних і науково-дослідних установах (на базі селекційного центруПДАА) та розглянуто правове забезпечення прове-дення Державного сортовипробування сортів рослинв Україні з метою діагностування й вдосконаленняшляхів формування витрат на створення сорту звикористанням інноваційних методів селекції пшени-ці озимої, що впливають на розвантаження селекцій-ного процесу у просторі й часі, на зменшення витратселекційного процесу, ефективнішого використаннясортових рослинних ресурсів селекційних установ тапідвищення науково-технічного рівня виробництвазерна.
The paper is to form the pattern of expenditure for state variety trials in winter wheat breeding and research institutions (based on the selection center PGAA) and considered legal security of the State variety testing of plant varieties in Ukraine to diagnose and improve the ways of forming the costs of creating varieties with using innovative methods of breeding wheat affecting the discharge of the selection process in space and time, to reduce the costs of the selection process, the effective use of high-quality plant resources, breeding institutions and enhance scientific and technological level of grain production.
39
Богданов, Р. І. "Удосконалення організаційної структури служби економічної безпеки підприємства." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 1(257) (February 10, 2020): 12–17. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-257-1-12-17.
Full textAbstract:
У статті поставлена проблема невідповідності лінійно-функціонального устрою служби економічної безпеки підприємства вимогам часу. Необхідне удосконалення організаційного проектування управлінських структур у системі економічної безпеки підприємства на основі ситуаційного підходу. Розглянуто аспекти застосування матричного типу організаційної структури служби економічної безпеки, як відповідного ідеології ситуаційного підходу. Запропоновано формувати структуру управління служби економічної безпеки підприємства за матричним типом шляхом ситуаційного розподілу функціональних повноважень співробітників у вигляді створення тимчасових оперативних груп.
40
Khodanovich, O. L. "Організаційні структури військової розвідки і контррозвідки в Українській Державі гетьмана П. Скоропадського (квітень–грудень 1918 р.)." Воєнно-історичний вісник 28, no. 2 (December 1, 2020): 23–28. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2018-28-2-23-28.
Full text
41
Дроздов, С. С., Г. В. Пєвцов, and А. В. Тристан. "Методика проведення функціонального обстеження військової організаційної структури." Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, no. 4(41), (October 25, 2020): 20–26. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2020.41.02.
Full textAbstract:
Специфічні фактори діяльності Повітряних Сил Збройних Сил України вимагають пошуку нових підходів до проектування раціональної організаційно-штатної структури. Показано, що при розробці принципів і методик проектування найбільш важливим є встановлення порядку розподілу завдань між структурними складовими, їх внеску в досягнення цілей організації, а також відповідність штатної чисельності поставленим завданням (функціям). Запропоновано методичний апарат, який дозволяє здійснити наукове обґрунтування основних напрямків як вдосконалення систем управління, так і оптимізації військових організаційних структур в цілому.
42
Iaremchuk, S. S. "Стан і динаміка релігійної мережі незалежної України." Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, no. 9(137) (August 17, 2016): 52. http://dx.doi.org/10.15421/171678.
Full textAbstract:
У статті досліджено організаційну складову релігії в Україні, а саме: величину і динаміку зростання релігійної мережі. З’ясовано класифікацію релігійних організацій, яка застосовується в Україні. Зокрема, різновидами релігійних організацій є: релігійні громади, управління, центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади. Виявлено специфіку сучасного ведення статистичного обліку релігійної мережі України, яка обумовлена зовнішньополітичними факторами. Проаналізовано відомості загальної кількості (без конфесійної деталізації) релігійних організацій та динаміку їх розвитку в Україні протягом останніх трьох десятиліть. Вказано на перехід організаційної структури релігії в Україні з 2000-х рр. від екстенсивного до інтенсивного розвитку. Розглянуто стан та особливості розвитку різновидів релігійних організацій України станом на 1 січня 2016 р. Охарактеризовано інші складові релігійної мережі України, які юридично не відносяться під категорію релігійних організацій (священнослужителі; будівлі релігійного призначення; школи, засновані релігійними організаціями; релігійні мас-медіа тощо). Оцінено вплив регіональної специфіки на релігійну карту України.
43
Корнієнко, Г. "Структурний поділ агробізнесу: правовий аспект." Юридичний вісник, no. 2 (August 26, 2020): 188–94. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1722.
Full textAbstract:
У статті розглядається проблема визначення структури агробізнесу, який розуміється як окреме еко-номіко-правове явище, яке не можна ототожнювати з АПК. Відмінними ознаками, притаманними агробізнесу, є такі: 1) це різновид бізнесу/ підприємницької діяльності; 2) він має самостійний предмет правового регулювання; 3) здійснюється спеціальними суб'єктами; 4) між суб'єктами агробізнесу виникають стійкі правовідносини, які зумовлені дією ланцюга агробізнесу; 5) основна мета агробізнесу полягає в отриманні прибутку; 6) існує специфічне організаційне та матеріально-технічне забезпечення агробізнесу.
Встановлено, що структура агробізнесу - це така організація його внутрішньої системи, за якої цілісність та ефективність функціонування агробізнесу забезпечуються оптимально поєднаними за певними принципами елементами, логічно взаємопов'язаними та взаємозалежними. З'ясування особливостей багаторівневої внутрішньої структури об'єкта, що вказує на його складну природу, дає змогу глибше його осмислити й надати цілісну, всебічну характеристику. Агробізнес будь-якої держави має власну структуру, яка визначається станом економіки, соціальними чинниками, кліматичними та географічними умовами, рівнем розвитку сільськогосподарської галузі. Зважаючи на особливості, характерні для вітчизняного агробізнесу, вбачається за доцільне виокремлювати структуру аграрного бізнесу залежно від:
1) виду підприємницької діяльності в аграрній сфері (інноваційна діяльність у сфері селекції та технології виробництва, контролю сільськогосподарської продукції, новітніх моделей управління сільськогосподарським підприємством; діяльність із виробництва, збереження та переробки сільськогосподарської продукції; логістика агробізнесу; забезпечення матеріально-технічним обладнанням (постачання сільськогосподарської техніки, агросервісне обслуговування тощо); реалізація (маркетинг) сільськогосподарської продукції; діяльність щодо поводження з відходами сільськогосподарського виробництва); 2) галузі сільськогосподарського виробництва (аграрні інновації; виробництво сільськогосподарської продукції; логіс-тична галузь агробізнесу; галузь реалізації сільськогосподарської продукції); 3) території здійснення агробізнесу; 4) організаційно-правової форми діяльності сільськогосподарських товаровиробників; 5) сільськогосподарських кластерів.
44
Іванюк, А. В. "КОНЦЕПТУАЛЬНА ФУНКЦІОНАЛЬНО-ОРГАНІЗАЦІЙНА МОДЕЛЬ РЕГІОНАЛЬНОГО ЦЕНТРУ КАРДІОЛОГІЇ НА ПРИНЦИПАХ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 3 (December 23, 2021): 42–46. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.3.12625.
Full textAbstract:
Мета: обґрунтувати концептуальну функціонально-організаційну модель регіонального центру кардіології (РЦК) на принципах державно-приватного партнерства (ДПП).
Матеріали і методи. У дослідженні використовували загальнонаукові методи аналізу, синтезу, узагальнення, моделювання, інтерпретації наукових даних, а також системний і структурно-функціональний підходи.
Результати. Для вирішення проблеми фінансування та розвитку найбільш витратної третинної високоспеціалізованої кардіологічної допомоги населенню регіону був реалізований проект обґрунтування концептуальної функціонально-організаційної моделі РЦК на принципах ДПП, тобто об’єднання сил і засобів держави і бізнесу.
Модель РЦК розроблена як самоврядний, господарсько і юридично самостійний суб’єкт медичної діяльності, що забезпечує оптимальне поєднання державного регулювання і ринкового саморегулювання. Економічна ефективність розробленої моделі РЦК забезпечується за рахунок юридичної та господарської самостійності моделі, багатоканального фінансування та прибутковості комерційної діяльності.
Медична допомога у моделі РЦК представлена двома напрямками – медико-соціальним (безоплатним) та економічно рентабельним (платним), кожний з яких орієнтований на свого споживача послуг і в цілому забезпечує підтримку кардіологічного здоров’я усіх верств населення регіону.
Організаційна структура моделі РЦК на принципах ДПП інтегрує три центри: центр високоспеціалізованої стаціонарної допомоги, центр консультативної амбулаторно-поліклінічної екстреної і планово-консультативної допомоги, центр організаційно методичної, інформаційно-аналітичної, інтеграційної та статистичної роботи, а також два блоки – адміністративно-господарський та допоміжних підрозділів.
Пацієнторієнтованість моделі забезпечує доступність високоспеціалізованої медичної допомоги для різних категорій населення.
Висновки. Потенціал моделі РЦК на принципах ДПП орієнтований на бізнес-процеси та інтегрування медичних послуг, забезпечує її економічну, медичну і соціальну ефективність та оптимальне функціонування у ринкових умовах. Реалізація моделі РЦК на практиці дасть змогу виконати її цільову функцію – задовольнити потреби населення регіону в доступних і якісних високотехнологічних кардіологічних послугах.
45
Авербух, Герман Миколайович, and Анна Леонідівна Сухорукова. "ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ТА ДІЄВОСТІ МЕХАНІЗМІВ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ПУБЛІЧНОЇ СЛУЖБИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ." Public management 28, no. 3 (April 12, 2022): 10–16. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-3(28)-1.
Full textAbstract:
Мета роботи. Метою написання статті є комплексне розкриття концептуальних проблем сучасних механізмів управління персоналом публічної служби та окреслення шляхів підвищення їх ефективності та дієвості в контексті європейської інтеграції.Методологія. З метою створення ефективного механізму управління персоналом публічної служби і підвищення ефективності її діяльності доведено необхідність розроблення цілісної системи організаційних заходів, що передбачає: реалізацію основних норм права; забезпечення прав державних службовців на професійний розвиток; вирішення питань, що стосуються правового, соціального та організаційного статусу державного службовця; введення правових норм, що регулюють планування кар’єри, проведення кваліфікаційних іспитів.Наукова новизна. Передбачено пріоритетність прийняття на державному рівні «Концепції державної кадрової політики України» з використанням сучасних кадрових технологій, модернізації кадрових служб державних органів, підвищення кваліфікації та реформування системи оплати праці державних службовців. Підкреслено, що Концепція має визначити систему поглядів, вихідних позицій та ідей, які розкриють загальні методологічні підходи та організаційні технології в управлінні кадрами, основи кадрової роботи.Висновки. Наголошено на доцільності прийняття законів «Про соціально-правовий захист державних службовців», «Про професійну освіту державних службовців».Підкреслено, що у сучасних умовах необхідна модернізація структури та змісту роботи кадрових служб органів державної влади, оскільки від їхньої діяльності багато в чому залежить ефективне використання людських ресурсів. Перебудова діяльності кадрових служб повинна проводитися в таких напрямах: забезпечення комплексного вирішення завдань якісного формування та ефективного використання кадрового потенціалу на основі управління всіма компонентами людського фактора; впровадження активних методів пошуку і вдосконалення планування професійної підготовки персоналу.
46
Tykhomyrova, Yevheniia. "МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ОФОРМЛЕННЯ АРХІТЕКТУРИ КЛІМАТИЧНИХ ЗМІН." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 2 (4) (October 25, 2018): 3–12. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2018-02-03-12.
Full textAbstract:
У статті розкрито нормативно-правове забезпечення розв’язання проблем зміни клімату. Проаналізовано зміст основних міжнародно-правових актів, що регулюють питання зміни клімату, та організаційні структури, котрі пов’язані з ними, зокрема кліматичні конференції й Міждержавну групу експертів зі зміни клімату (МГЕЗК). Простежено вплив міжнародних конференцій на прийняття міжнародно-правових документів, які ставили за мету розв’язання глобальної проблеми зміни клімату. Особливу увагу приділено спеціальній резолюції ООН «Збереження глобального клімату для теперішньої та майбутньої діяльності людини», Всесвітній кліматичній програмі, Всесвітній програмі досліджень клімату, Віденській конвенції про охорону озонового шару, Монреальському протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар, Базельській конвенції про контроль за трансграничним переміщенням небезпечних відходів та їх видаленням, а також Рамковій Конвенції ООН про зміну клімату, Кіотському протоколу до Рамкової конвенції й Паризькій кліматичній угоді.
Уважаємо, що потрібно враховувати: кліматична політика здійснюється на різних рівнях – від місцевого до глобального, – а відтак потребує нормативно-правового та організаційного забезпечення розв’язання проблем зміни клімату на всіх цих рівнях, що має перетворюватися на інструментарій прийняття колективних рішень, пошуку компромісів, котрі задовольняють усі сторони переговорів щодо кліматичних змін.
47
Gevko, V. L. "Формування моделі управління організаційною культурою підприємств мережевих структур в контексті макротрендів бізнесу." Bulletin of Sumy National Agrarian University, no. 3(81) (September 30, 2019): 107–11. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.3.19.
Full textAbstract:
В статті розкрито теоретико-прикладні аспекти організаційної культури підприємств мережевих структур в сучасних умовах макротрендів бізнесу. Сформовано модель формування організаційної культури підприємства мережевих структур, яка з практичної точки зору включає сім етапів. Досліджено, що формування організаційної культури необхідно ідентифікувати за циклом функціонування підприємств мережевих структур на основі фаз зародження організаційної культури; становлення; фаза розквіту; фаза занепаду. Обгрунтовано, що при формуванні організаційної культури керівництву підприємству мережевих структур необхідно зосередити увагу на: відборі та навчанні персоналу з необхідними навичками; делегуванні повноважень і розширенні сфери відповідальності; розвитку лідерства; створенні адекватної системи оцінки результатів роботи персоналу і системи винагород. На основі чого відзначено, що удосконалення існуючої організаційної культуру необхідно застосовувати в контексті таких умов: організація перебуває у стані кризи; в організацію прийшов новий лідер; організація є достатньо молодою або невеликою за розмірами; організаційна культура є слабкою. Доведено, що організаційна культура підприємств мережевих структур є системою, яка включає підсистеми, пов’язані тісними зв’язками прямого і зворотного характеру.
48
СТОРОНСЬКА, Оксана. "ПРІОРИТЕТИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ АВСТРІЇ У СФЕРІ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 2020): 435–43. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-435-443.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню державної політики Австрії в галузі професійної підготовки педагогічних кадрів. Її метою є аналіз ключових пріоритетів австрійської державної політики у сфері професійної освіти педагогів, відображених передовсім у правовій базі системи педагогічної освіти та національній концепції її реформування. Досягнення цієї мети передбачає застосування теоретичних дослідницьких методів – аналізу, інтерпретації, узагальнення наукової літератури з проблеми дослідження та нормативно-правових документів Австрії щодо професійної підготовки педагогічних кадрів. Передовсім у статті на підставі аналізу наукових джерел і національних звітів про освіту Австрії узагальнено найбільш проблемні аспекти професійної підготовки кадрового забезпечення освітньої галузі (недостатня інтегрованість у міжнародний освітній простір, невідповідність сучасним реаліям освітньої практики, структуро-організаційні розбіжності, застарілість змісту і технологій тощо), які зумовили розгортання масштабної державно-політичної роботи із розробки і реалізації системи реформаційних заходів. У процесі подальшого пошуку на основі вивчення нормативно-правових документів виявлено пріоритетні напрями австрійської державної політики у сфері педагогічної освіти (інтернаціоналізація, стандартизація, академізація, професіоналізація тощо), розглянуто систему реформаційних заходів (ліквідація розбіжності статусів різних груп педагогічних кадрів, оновлення переліку напрямів і спеціальностей їх підготовки, впровадження єдиної ступеневої структури, запровадження механізмів контролю якості освіти тощо). Здійснене дослідження дає підстави для висновку про виваженість, послідовність, гнучкість, випереджальний характер сучасної австрійської державної політики у сфері педагогічної освіти, що створює передумови для якісної професійної підготовки нових генерацій педагогічних кадрів, здатних до ефективної професійної діяльності в умовах ХХІ століття. Ключові слова: педагогічна освіта Австрії, професійна підготовка вчителів, державна політика, законодавча база, напрями реформування.
49
Бірбіренко, С. С., Ю. О. Жаданова, and Ю. В. Терешко. "ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ." Підприємництво і торгівля, no. 32 (December 20, 2021): 5–10. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-32-01.
Full textAbstract:
У статті встановлено необхідність формування і реалізації механізму стратегічного управління підприємством внаслідок його функціонування у мінливих умовах зовнішнього середовища з його динамічними змінами, обумовленими загостренням карантинних обмежень, пов’язаних із боротьбою з COVID-19. Надано функціонально-семантичний аналіз таких категорій, як «механізм», «господарський механізм», «організаційний механізм», «економічний механізм», «організаційно-економічний механізм», «механізм стратегічного управління», «організаційно-економічний механізм управління». Наведено специфічні особливості між господарським, економічним та організаційно-економічним механізмами. Встановлено, що за своїми властивостями економічний механізм є важливою структурною складовою частиною загального господарського механізму та «працює» на засадах використання економічних важелів, використовуючи які, суб’єкт управління чинить безпосередній вплив на об’єкт управління. Визначено, що організація за своїми властивостями не є функцією управління, а економічний механізм характеризується ширшим і вагомішим змістом, ніж управління. Головна роль в управлінні належить саме економічному механізму, оскільки саме він чинить безпосередній вплив на формування й функціонування структурних елементів організаційного механізму. З’ясовано, що в основі наведених понять лежать системний підхід, на базі якого робиться припущення, що будь-яка система є певною сукупністю взаємопов’язаних елементів, має вхід, вихід і зв’язки із зовнішнім оточенням, та комплексний підхід, який передбачає всебічне охоплення усіх сфер і рівнів функціонування економічної діяльності підприємства. Запропоновано авторське визначення організаційно-економічного механізму стратегічного управління підприємством, сутність якого зводиться до такого: це забезпечення комплексного використання економічних законів, методологічних підходів і принципів управління, які в практичній діяльності підприємства реалізуються за допомогою удосконалення організаційних структур управління. За допомогою методів та важелів механізму досягається узгодження ухвалення рішень з економічними законами, методологічними підходами та принципами управління.
50
Багорка, М. О., І. Г. Кадирус, and Н. І. Юрченко. "МАРКЕТИНГОВІ ПІДХОДИ В УПРАВЛІННІ ЗБУТОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ОПТОВИХ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ." Підприємництво і торгівля, no. 28 (February 5, 2021): 7–14. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-28-01.
Full textAbstract:
У статті узагальнено основні підходи до організації маркетингової діяльності оптових торговельних підприємств. Установлено, що в сучасних умовах ведення бізнесу відбуваються кардинальні зміни в підходах до збутової діяльності підприємства: орієнтація на запити споживача, жорстка конкуренція, суттєвий вплив науково-технічного прогресу на всі сфери життя визначили, що основою збутової діяльності оптових торговельних підприємств є маркетингова діяльність та маркетингове управління. Виокремлено проблеми, з якими стикаються оптові підприємства: проблеми формування товарної політики, дотримання балансу інтересів учасників ринку, недостатнє інформаційне забезпечення про ринки і нові технології, адаптація до динамічних змін зовнішнього середовища, ефективне управління матеріальними, людськими ресурсами і продажем товарів. Зазначено чинники ризику функціонування оптових підприємств в умовах із високим рівнем невизначеності майбутнього. Розроблено практичні рекомендації щодо організації збутової діяльності оптових торговельних підприємств на основі прийняття маркетингових управлінських рішень. Для забезпечення ефективності збутової діяльності запропоновано провести низку заходів: здійснити організаційні зміни всередині підприємства, забезпечити управління закупівельно-збутовою діяльністю підприємства, досягти відкритого діалогу між учасниками процесу, розвивати вертикальні, горизонтальні й інтегровані маркетингові системи. Установлено, що необхідним для підприємства є створення маркетингово-орієнтованої структури, до складу якої разом із менеджерами увійдуть фахівці-маркетологи, які посилять роботу відносно маркетингових досліджень, аналітичної роботи, використання маркетингових інструментів. Цей структурний підрозділ буде здатен оптимізувати й узгодити роботу між усіма підрозділами підприємства. Установлено, що впровадження маркетингового підходу у практичну діяльність оптових торговельних підприємств є резервом для підвищення ефективності використання наявного ресурсного потенціалу, а особливо маркетингового, для забезпечення його конкурентоспроможності та сталого розвитку.