Academic literature on the topic 'Організаційно-правова основа'

Анотація. Еволюція взаємодії громадянського суспільства та держави спрямована на пошук максимально ефективного механізму гарантування та реалізації Основним Законом прав і свобод людини і громадянина. Однією з таких форм взаємодії, яка зовні оформилась у вигляді окремих суб’єктів адміністративного права – громадських рад, які є новими для адміністративної науки й практики. Будучи різновидом консультативно-дорадчих органів їх створення ініціюється відповідним запитом суспільства, окремих суспільних груп, окремих громадян з тих чи інших суспільно-важливих питань, що входять до сфери компетенції того чи іншого органу публічної влади. Наша держава в порівнянні із іншими зарубіжними країнами не має значного досвіду якісного правового та організаційного забезпечення діяльності подібних колективних суб’єктів. Впродовж всього часу функціонування громадських рад їх правова основа роботи та організаційні засади діяльності неодноразово змінювались. Останні диктувались державою та спрямовувались на покращення діяльності таких консультативно-дорадчих органів. Однак, доволі часто вони не покращували загального правового регулювання діяльності громадських рад. Однією з причин такого результату стало поверхневе правове регулюванням діяльності громадських рад яке обумовлено відсутністю ґрунтовних та комплексних теоретичних, практичних дослідження особливостей їх діяльності, яка визначається адміністративним законодавством України. Водночас, складність вивчення таких колективних суб’єктів, створення яких ініціюється безпосередньо суспільством обумовлюється особливістю їх правової природи, яка має власні, притаманні лише їй особливості. Саме вивчення останніх є одним з ключових завдань, яке необхідно виконати науці та практиці адміністративного права виконати. В даній статті ми спробуємо дослідити організаційно-правові основи забезпечення функціонування інституту громадських рад як одного з різновидів консультативно-дорадчих органів за допомогою яких громадянське суспільство, зацікавлені особи мають змогу на всіх рівнях діяльності органів публічної влади долучитись до процесу вивчення тих інших питань суспільного життя вирішення яких належить таким органам влади. Ми зробили спробу аналізу вітчизняного чинного законодавства, яким визначаються конкретні правові засади діяльності громадських рад та встановлюються підвалини для організації їх діяльності. Це дало змогу зробити висновки стосовно наявності окремих проблемних аспектів діяльності громадських рад при органах виконавчої влади, які стосуються порядку їх формування та особливостей реалізації конкретних рішень громадських рад.

У статті відстоюється положення, що духовну безпеку населення України здатне забезпечити лише демократичне правове суспільство, побудоване на основі правової компетентності та соціальної дові-ри його громадян, вияву високої громадянської позиції; одним із перспективних шляхів підтримання у суспільстві сталості і духовної безпеки, втілення ідей рівності і недискримінації є підвищення рівня правової культури та освіченості.Вищу освіту розглянуто як чинник розбудови правової держави, де правова культура громадян тісно пов’язана з усіма елементами правової системи формування правової культури молоді. Формування правової культури студентства визначене як тривалий процес, що реалізується в основному у середо-вищі ЗВО, визначає ступінь і характер правового розвитку особистості в суспільній правовій культурі, тісно взаємопов’язане з правовою освіченістю людини, зокрема, її розвиненою правосвідомістю, вмін-нями і навичками реалізовувати свої права, підпорядкувати поведінку вимогам правових норм.На основі аналізу наукової літератури встановлено, що складниками правової культури студентства є: повага до правових норм суспільства; наявність дієвих правових знань, норм права; висока культура, широка ерудованість; правові навички щодо реалізації суб’єктивних прав і свобод; особисто вмотиво-вана стала правомірна поведінка; громадсько-правова активність.Доведено, що у середовищі ЗВО є потреба у створенні цілісної системи формування правової куль-тури студентства із застосуванням різноманітних механізмів заохочення громадянської активності молоді, поширення студентського самоврядування, розвитку форм волонтерської діяльності та взаємо-допомоги. Визначено й охарактеризовано основні структурні компоненти системи формування право-вої культури студентської молоді у ЗВО: цільовий (формування всіх складників правової культури сту-дентства на основі принципів поінформованості та знань, доступності правової допомоги і підтримки, індивідуального підходу та толерантного ставлення; дотримання безпеки); суб’єкт-суб’єктний (надава-чі освітніх послуг, споживачі освітніх послуг, а також освітні стейкхолдери); організаційно-змістовий (зміст навчання студентів, специфіка виховної роботи та рівень студентського самоврядування тощо). The article defends the position that the spiritual security of the Ukrainian population can be ensured only by a democratic legal society, built on the basis of legal competence and social trust of citizens, the demonstration of a high civil position. One of the perspective ways to maintain sustainability, spiritual security in society and the implementation of the ideas of equality and non-discrimination is to increase the level of legal culture and education.High education is seen as a factor in building the rule of law, where the legal culture of citizens is closely linked to all elements of the legal system of youngsters’ legal culture. Students’ formation of the legal culture is defined as a long process, implemented mainly in environment of high education institutions. It determines the degree and character of individual’s legal development in public legal culture. Its closely interrelated with the legal personal education, including developed legal awareness, skills and abilities to realize own rights, and subject behavior to the requirements of legal norms.Based on the analysis of the scientific literature, the components of students’ legal culture are established. These are: respect the legal norms of society; availability the effective legal knowledge, legal norms; high culture, wide erudition; legal skills in the exercise of subjective rights and freedoms; personally motivated constant lawful behavior; social and legal activities.It is proved that there is a need to create an entire system of forming the students’ legal culture with the use of various mechanisms to encourage civic activity of young people, the spread of students’ government, the development of forms of volunteerism and mutual assistance. The main structural components of the system of formation students’ legal culture in higher education institutions are defined and characterized. Objective component (formation of all components the students’ legal culture on the basis of awareness and knowledge principles, availability of legal assistance and support, individual approach and tolerant attitude; safety). Subject-subjective component (providing the educational services, consumers of educational services, as well as educational stakeholders). Organizational and maintenance component (content of students’ education, specifics of educational work and the level of students’ self-government, etc.).

Стаття спрямована на дослідження складових систем забезпечення електронної комерції та їх систематизацію. Метою даної статті є дослідження особливостей основних засобів та інструментів підтримки систем електронної комерції, а також вдосконалення існуючих класифікацій її інфраструктури. Проаналізовано існуючі підходи до класифікації елементів інфраструктури систем електронної комерції, що дозволило визначити їх основні переваги та недоліки. Запропоновано підхід, який передбачає розгляд інфраструктури систем електронної комерції на семи рівнях: ІТ-інфраструктура, телекомунікаційна, організаційно-правова, фінансова, логістична, маркетингова та кадрова інфраструктура.

Регулювання соціальної сфери є однією з головних функцій держави. У соціальній сфері держави цивільний захист має такі функції, як політична і правова. Інформаційну діяльність розглянуто як необхідну складову частину організації державного управління у сфері цивільного захисту, роботи керівного складу та фахівців. Ця діяльність розглядається як частина роботи Держав- ної служби України з надзвичайних ситуацій, виконання завдань якої пов’язана безпосередньо з регулюванням соціальних процесів. Політико-правову складову частину забезпечення цивільного захисту, у т. ч. і пожежної без- пеки розкрито через призму необхідності поширення заходів державного контролю. Розкрито основні підходи до розв’язання проблем підвищення управління єдиною державною системою цивільного захисту, її інформаційно-правового забезпечення. Висвітлено актуальність потреби вдосконалення механізмів організаційно-правового регулювання у цій сфері, доведено необхідність надання пріоритетності про- цесам інформатизації управління у справі забезпечення цивільного захисту в Україні.

Оподаткування відіграє надзвичайно важливу роль у забезпеченні організаційно-правової та економічної основи держави та функціонування локальних спіль-нот територіальних громад. Незважаючи на те, що податки в різних державах світу відрізняються за ха-рактером конструювання окремих елементів їхнього правового механізму, незмінним залишається їхнє цільове призначення – формування належних і ста-більних основ для функціонування окремих територі-альних колективів, індивідуалізовані суб’єкти яких і є платниками відповідних муніципальних майнових податків. Забезпечення належного функціонуван-ня податків багато в чому залежить від послідовності законодавця в конструюванні юридичних процедур. Незважаючи на велику кількість праць, присвячених дослідженню різних аспектів природи податково-пра-вової процедури, необхідно констатувати, що в юри-дичній літературі так і не сформовано усталеної, повно-цінної дефініції цього поняття.Метою статті є огляд й упорядкування у правовій доктрині напрямів і підходів до означення та характер-них рис поняття «правова процедура», висвітлення сут-ності поняття «податкова процедура» для вироблення цілісного уявлення щодо такої категорії, а також викла-дення власного бачення щодо її необхідності для забез-печення оптимального функціонування оподаткуван-ня. У статті розглянуто поняття та іманентні ознаки юридичної процедури в розрізі правової науки та те-орії держави і права, визначено значення юридичних процедур для забезпечення реалізації принципу пра-вової визначеності, запропоновано визначення подат-ково-процедурної норми та обґрунтовано її значення для впорядкування податкових правовідносин.Встановлено, що відсутність процедурного регулю-вання може поставити під сумнів можливість вчинен-ня представниками податкових органів відповідних дій. Це пояснюється тим, що через відсутність регла-ментаційних норм орган публічної влади вимушений вигадувати алгоритм власної діяльності, виходячи за межі формалізовано визначеного поля, а тому існує ризик зумовити цим нелегітимність таких дій.

У статті досліджуються конституційно-правові проблеми організації та функціонування муніципальної влади в контексті її співвідношення з феноменом народовладдя. Висвітлюється еволюція системи уявлень про місцеве самоврядування у вітчизняній та зарубіжній юридичній думці в аспекті теоретико-методологічного розуміння вчення про муніципальну владу. Така постановка питання обумовлюється тим, що питання щодо місця і ролі муніципальної влади у системі народовладдя, її правової природи, співвідношення та взаємодії таких феноменів, як народовладдя та громадоправство, відносяться до найбільш дискусійних у сучасній конституційній теорії. Метою статті є поглиблення концептуально-конституційних основ муніципальної влади як загальноправової категорії, категорії сучасного конституційного права та народовладдя, а також як виду публічної влади. Отримати найпродуктивніші результати та зробити найоптимальніші висновки щодо проблем муніципальної влади у межах загальної теорії народовладдя можна тільки за умови використання комплексного концептуально-конституційного підходу, розглядаючи, наприклад, становлення і розвиток місцевого самоврядування та муніципальної влади у межах еволюційного процесу розвитку природи та суспіль ства як цілісного організму. За такого методологічного підходу муніципальну владу необхідно розглядати як політико-правовий та соціально-культурний феномен, який виникає у результаті еволюції людства. З цієї точки зору муніципальна влада – це вже не результат акту октроювання державою або породження суб’єктивної волі більшості, а прояв об’єктивних (закономірних) явищ соціально-політичного розвитку, які необхідно враховувати. Робиться висновок, що публічна влада не є винятково прерогативою держави, існує кілька її видів. Диференціація публічної влади обумовлена її специфічними ознаками, видовими та формальними, суб’єктно-об’єктними та функціональними характеристиками. Відзначаючи багатовимірність і багатоаспектність феномена влади, автор ґрунтується на концептуальній позиції, згідно з якою джерелом влади є організація суспільства, для якого вона є важливою функцією, що забезпечує впорядковуючий, регулюючий вплив на всі основні сфери суспільного життя. Стверджується, що в основі сучасного вчення про публічну владу має бути покладено ідею щодо форм, видів та рівнів публічної влади, зокрема наявності трьох форм публічної влади (безпосереднє народовладдя, народне представництво, непредставницькі форми функціонування публічної влади, або так зване професійне владарювання), трьох видів публічної влади (публічна влада Українського народу, державна влада та муніципальна влада) і трьох рівнів її здійснення (загальнодержавна, регіональна та локальна). Аналіз концептуальних проблем організації та функціонування публічної влади в сучасній Україні, які обумовлені формуванням демократичної соціально-правової держави та інститутів громадянського суспільства, показує, що в основі цих процесів – визнання і гарантування місцевого самоврядування як самостійного рівня здійснення Українським народом належної йому влади та організаційно й функціонально відокремленого від держави виду публічної влади територіальної громади, яку (владу) доцільно розглядати як муніципальну. У цьому контексті розкривається конституційно-правова природа муніципальної влади як виду публічної влади в Україні.

Актуальність: сучасні трансформації професійної (професійно-технічної) освіти (далі – П(ПТ)О) та нові виклики сьогодення детермінують нові вимоги до майстра виробничого навчання як основного транслятора вмінь і навичок для здобувачів професійної освіти, що зумовлює необхідність неперервного професійного розвитку майстрів виробничого навчання закладів П(ПТ)О; професійний розвиток майстрів виробничого навчання є основою забезпечення якісної підготовки кадрів у системі професійної (професійно-технічної) освіти; ґрунтовна нормативно-правова база є основою успішного професійного розвитку майстрів виробничого навчання у закладах П(ПТ)О. Мета: проаналізувати нормативно-правові документи в освітній сфері на наявність у них вимог щодо професійного розвитку майстрів виробничого навчання. Методи: теоретичні (теоретичний аналіз нормативно-правових документів з проблеми професійного розвитку майстрів виробничого навчання в системі методичної роботи закладів П(ПТ)О); емпіричні (вивчення та аналіз нормативно-правового забезпечення професійного розвитку майстрів виробничого навчання у системі методичної роботи). Результати: здійснено теоретичний аналіз освітніх нормативно-правових документів на наявність у них вимог щодо професійного розвитку майстрів виробничого навчання. Висновки: необхідність професійного розвитку майстрів виробничого навчання регламентується змістом концептуальних освітніх документів, в яких професійний розвиток співвідноситься з методичною роботою педагогічних працівників і включає навчально-методичну, науково-методичну, організаційно-методичну, інформаційно-методичну та інші види методичної роботи; професійний розвиток майстрів виробничого навчання має бути одним із стратегічних пріоритетів сучасного закладу П(ПТ)О і покликаний сприяти професійному розвитку та підвищенню кваліфікації педагогічних працівників з метою підвищення якості освіти.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню питань, що стосуються організаційно-правової основи внутрішньої системи правосуддя міжнародних міжурядових організацій (далі – ММУО). У роботі охарактеризовано становлення і розвиток внутрішньої системи правосуддя ММУО. Вказано, що створення Адміністративного трибуналу Ліги Націй було зумовлено необхідністю вирішення суперечок між співробітниками персоналу та адміністрацією організації, наділеної імунітетом від юрисдикції держав, що виникали у зв’язку з неналежним виконанням чи порушенням умов призначення і внутрішніх актів, якими було визначено порядок проходження міжнародної цивільної служби. Приділено увагу питанню реформування внутрішньої системи правосуддя ООН, зосереджено на існуючих недоліках внутрішньої системи вирішення суперечок ООН, яка існувала до 2009 року.

Визначається поняття громадського порядку як об’єкта адміністративно- правової охорони. Окреслюються особливості забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Надається характеристика правовим засадам забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах та визначається місце серед них адміністративно-правового регулювання. Встановлюються завдання та функції Служби судової охорони. Визначаються компетенція і повноваження Служби судової охорони. З’ясовуються особливості юридичної відповідальності працівників Служби судової охорони. Розглядається організаційно-штатна структура Служби судової охорони. Узагальнюється зарубіжний досвід охорони та підтримання громадського порядку в судах та визначаються можливості його використання в Україні. Окреслюються перспективні напрямки вдосконалення адміністративного законодавства, яке регламентує здійснення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Визначаються напрямки удосконалення організаційних засад здійснення охорони та підтримання громадського порядку в судах.
В диссертации приведено теоретическое обобщение и новое решение научной задачи, которая заключается в решении комплекса теоретических и практических проблем административно-правового обеспечения охраны и поддержания общественного порядка в судах. В результате проведенного исследования сформулирован ряд выводов, предложений и рекомендаций, направленных на совершенствование соответствующего законодательства. Определяется понятие общественного порядка как объекта административно-правовой охраны, под которым предлагается понимать состояние общественных отношений, сложившееся в результате регулятивного воздействия на них правовых и иных социальных норм, определяющее режим поведения субъектов в общественных местах с целью обеспечения безопасности жизни и здоровья людей, уважения их чести и достоинства, нормального функционирования государственных и общественных институтов, сохранения собственности и поддержания общественного порядка. Отмечается, что общественный порядок является необходимым условием для: а) нормального общения людей, безопасной и беспрепятственной реализации ими своих прав и обязанностей; б) надлежащего выполнения органами публичной власти и их должностными лицами своих задач и функций. Определяются особенности обеспечения охраны и поддержания общественного порядка в судах. Дается характеристика правовым основам обеспечения охраны и поддержания общественного порядка в судах и определяется место среди них административно-правового регулирования. Устанавливаются задачи и функции Службы судебной охраны. Определяются компетенция и полномочия Службы судебной охраны. Доказано, что компетенция и полномочия Службы судебной охраны формируют фундамент ее правового статуса. Отмечается, что ни компетенция, ни полномочия не являются постоянными категориями, а зависят от развития общественных отношений, возникающих в ходе осуществления правосудия, а также характера и объема задач, которые возлагаются на Службу судебной охраны. Под компетенцией Службы судебной охраны предложено понимать определенный объем задач, которые возлагаются на эту Службу и реализуются с учетом предоставленных ей прав и обязанностей. Полномочия Службы судебной охраны, в свою очередь, определены как совокупность предоставленных государством и закрепленных в установленном законом порядке прав и обязанностей, необходимых и достаточных для надлежащего выполнения возложенных на нее задач и функций. Выясняются особенности юридической ответственности работников Службы судебной охраны. Рассматривается организационно-штатная структура Службы судебной охраны. Определено, что организационно- штатная структура территориальных органов Службы судебной охраны окончательно сформирована не во всех регионах. Она находится на стадии своего становления. В краткосрочной перспективе будут доукомплектованы органы управления, продлено обучение и повышение квалификации сотрудников, укомплектованы подразделения оперативно-внезапного действия и личной безопасности судей. Предложено в ближайшее время разработать и утвердить приказом Государственной судебной администрации Положение об организационно-штатной структуре Службы судебной охраны. Обобщается зарубежный опыт охраны и поддержания общественного порядка в судах и определяются возможности его использования в Украине. Определяются перспективные направления совершенствования административного законодательства, регламентирующего осуществление охраны и поддержания общественного порядка в судах. Определяются направления совершенствования организационных основ осуществления охраны и поддержания общественного порядка в судах.
The concept of public order as an object of administrative and legal protection has been determined. Specific features of ensuring the protection of public order in the courts have been outlined. The author has provided characteristics of legal principles of ensuring the protection of public order in the courts and has determined the place of administrative and legal regulation among them. The tasks and functions of the Judicial Protection Service have been established. The competences and powers of the Judicial Protection Service have been determined. Specific features of legal liability of the employees of the Judicial Protection Service have been clarified. The organizational structure of the Judicial Protection Service has been considered. International experience for protecting and keeping public order in the courts has been generalized; and opportunities for its application in Ukraine have been determined. The perspective directions for improving administrative legislation regulating the protection of public order in the courts have been outlined. The directions for improving organizational principles of protecting and keeping public order in the courts have beendetermined.