Academic literature on the topic 'Організаційно-економічні механізми'

Визначено, що організаційно-економічний механізм управління в будівництві, має свої особливості та потребує більш детального вивчення його складових. Проаналізовано такі поняття, як «управління», «інвестиційно-будівельний комплекс», «система», «оpганізаційноекономічний механізм». Виокремлено чотиpи рівні розвитку інфраструктури в будівництві: деpжавний, pегіональний, лoкальний, внутрішньофіpмовий. Проаналізовано три гpупи видів управління: інституційнe; інфoрмаційне. Bідповідно, основними пpинципами побудови системи управління інфраструктурою запропоновано структуру оpганізаційно-економічного механізму управління інфраструктурою в будівництві.

У статті досліджуються фактори впливу пандемії COVID-19 на продовольчу безпеку Загрозливі реалії змусили відреагувати ФАО, Всесвітню продовольчу програму ООН, Всесвітній економічний форум у Давосі, СОТ, які хоча і задекларували наміри мінімалізації ризиків на глобальному рівні, однак не передбачили для цього правові механізми. У юридичній літературі відсутній єдиний підхід до розуміння шляхів подолання загроз продовольчій безпеці в умовах пандемії. Метою статті є висвітлення організаційно-правових механізмів міні-малізації негативних наслідків пандемії в галузі продовольчої безпеки, а також розроблення рекомендацій щодо зниження ризиків та загроз. Констатовано, що для України пандемія не тільки являє загрозу, але і відкриває нові можливості для розвитку агропромислового комплексу та залучення іноземних інвестицій. Аналіз Державної програми стимулювання економіки для подолання наслідків COVID-19 призвів до висновку, що в частині забезпечення продовольчої безпеки програма є неефективною, оскільки не передбачені організаційно-правові інструменти досягнення цілей. Обгрунтована необхідність розроблення національної стратегії, яка заклала би правові, соціальні та економічні підвалини забезпечення національної продовольчої безпеки під час пандемії та в пост-COVID період. Для розроблення організаційно-правового механізму забезпечення національної продовольчої слушним буде використання досвіду ЄС. Стратегія ЄС «Від ферми до виделки» не тільки пропонує комплексні механізми забезпечення продовольчої безпеки, але і передбачає посилення міжнародної співпраці, зокрема з Україною, в галузі досліджень харчових продуктів та інновацій, забезпеченні сталого агровиробництва та природокористування, зокрема в межах програми «Горизонт 2020».

У статті розкриті засади організаційно-економічних механізмів місцевого та регіонального розвитку за сучасних умов подальшого реформування системи публічного управління в Україні та децентралізації владних повноважень. Визначено провідний досвід країн з розвиненими ринковими відносинами у сфері бюджетування. Мета статті полягає в обґрунтуванні організаційно-економічних засад і складових механізмів місцевого та регіонального розвитку і теоретичне визначення закономірностей у контексті використання провідного європейського досвіду в Україні. Наукова новизна полягає в теоретичному обґрунтуванні змісту та концептуальних підходів до процесу формування організаційно-економічних засад і складових механізмів місцевого та регіонального розвитку в сфері публічного управління та регулювання в Україні. Висновки. У статті обґрунтовані нові підходи до вирішення проблеми функціонування основних організаційно-економічних механізмів місцевого та регіонального розвитку в контексті застосування досвіду та умов подальшого реформування публічного (державного та місцевого) управління в Україні, які впливають на рівень автономії місцевих бюджетів у Європі. Доведено, що виникнення проблем у сфері «ресурсної залежності» місцевої влади є наслідком зростаючої кількості питань щодо забезпечення дієвого функціонування організаційно-правових механізмів розвитку, оскільки місцеві органи влади не мають повноцінного законодавчого підґрунтя стосовно ресурсного забезпечення виконання делегованих їм повноважень у процесі реформи децентралізації владних повноважень. Існує лише вісім європейських країн, в яких органи місцевого самоврядування мають право встановлювати власні виплати за ресурси та ставки податків, а також визначати базу оподаткування окремих податків і зборів. У той же час податкові системи цих країн мають низьку частку місцевих податків. Реалії сучасного господарського розвитку – це повна залежність органів місцевої влади від тих, хто формує та надає матеріальні ресурси для реалізації владних повноважень на місцях. Адекватним теоретичним підґрунтям розв’язання цього питання є ресурсний підхід, спрямований на створення принципово нових організаційних ресурсів розвитку. Відзначимо, що в більшості європейських країн регіональні та місцеві органи влади самостійно визначають граничні ресурсні ставки (податки) на місцевому рівні (у Бельгії, Іспанії, Великобританії, Данії, Нідерландах, Швеції, Швейцарії та Фінляндії такі надходження забезпечують близько 84 % доходів місцевих бюджетів, у Польщі, Норвегії, Чехії та Угорщині – 45 %. Лише в одній європейській країні (Португалії) на центральному рівні встановлені граничні ставки місцевих податків та база оподаткування цих податків. Дослідження еволюції основних ідей ресурсного підходу показав, що на кожному виокремленому етапі формування ресурсної теорії розвитку в межах проаналізованих наукових напрямів першочерговості набувають питання, об’єднані концептуальною ідеєю ресурсного підходу. Слід також відзначити, що в усіх європейських країнах з розвиненими ринковими відносинами існує господарська практика пропорційного розподілу доходів між місцевими, регіональними та центральними бюджетами, але немає управлінської практики, де частка розподілу визначається місцевою владою. Важливо, що в деяких європейських країнах (чотири країни) цю пропорцію можна змінити лише за умови погодження цих змін з місцевою владою. Окремо слід зазначити, що формування ресурсної та податкової політики на місцевому рівні в європейських країнах базується на консенсусі та поєднує дві основні цілі: - забезпечити сприятливий податковий клімат для ефективного розвитку ресурсних можливостей на основі використання організаційно-економічних механізмів місцевого та регіонального розвитку для прибуткової діяльності суб’єктів господарювання та подальшого реформування системи державного управління в Україні; - мобілізація та конвертація ресурсів регіонального та місцевого управління на засадах дієвого надходження до місцевих бюджетів відповідних податкових платежів для надання якісних послуг населенню.

Мета: висвітлити деякі питання функціонування та організації системи екстреної медичної допомоги в Україні на основі вивчення літературних джерел. Матеріали і методи. Застосовано бібліосемантичний та аналітичний методи. Результати. В Україні активно опрацьовують організаційно-економічні механізми реформування системи охорони здоров’я. А також, маючи на меті удосконалити надання догоспітальної допомоги та забезпечити доступність, своєчасність й підвищення якості екстреної медичної допомоги населенню України прийнято низку нормативно-правових актів, відповідно до яких екстреною вважають медичну допомогу, яка полягає у здійсненні працівниками системи системи екстреної медичної допомоги невідкладних організаційних, діагностичних та лікувальних заходів, спрямованих на врятування і збереження життя людини. Висновки. Результати проведеного аналізу літературних джерел, в яких досліджуються різні аспекти організації та діяльності системи охорони здоров’я в Україні, дозволили визначити основні проблеми надання екстреної медичної допомоги.

У статті розвиток регіонального туризму розглядається як соціально-економічний феномен єдиної, цілісної соціально-економічної системи, де економіка і соціологія є її основними підсистемами. Під час дослідження організаційно-економічного механізму управління індустрією туризму в регіонах застосовано системний підхід. Визначено, що організаційно-економічні процеси в туристичній індустрії в регіонах є рухом елементів соціальної системи, її підсистем, будь-якого соціального об'єкта та здійснюються під дією внутрішніх і зовнішніх умов; на побудову організаційно-економічного механізму управління в туристичній індустрії регіону впливають соціальні зміни в динаміці. Кожен організаційно-економічний механізм у туристичній індустрії регіону складається з декількох стадій, що розрізняються за змістом і механізмами, способами взаємозв'язку компонентів, що визначає його напрям і темпи на даній стадії. Означено характерні риси організаційно-економічних процесів у туристичній індустрії регіону, які дають змогу вважати його ядром, центральним моментом соціокультурної ситуації в регіоні. У теоретичному аспекті якісні зміни, вироблені організаційно-економічними процесами в туристичній індустрії регіону, розмежовано на горизонтальні і вертикальні рівні. На підставі розглянутої методології організаційно-економічних процесів у туристичній індустрії регіону сформовано визначення організаційно-економічних процесів у туризмі та розглянуто систему чинників впливу організаційно-економічних процесів (соціальної системи) на розвиток туристичної індустрії і туристичної галузі регіону в цілому. Обґрунтовуючи туризм як категорію соціальну та масовості, визначено основні численні чинники, вплив яких може визначати рівень туристичного попиту: загальноекономічні (добробут суспільства і збільшення вільного часу); соціально-демографічні (вікова структура, структура сім’ї, рівень доходів та освіти населення, співвідношення міського і сільського населення); чинники культурного і суспільно-психологічного характеру.

Корпорації, на сучасному етапі розвитку нашої країни, можуть стати одним із потужних і ефективних інструментів управління сучасними бізнес процесами. Запорукою не тільки інвестиційної привабливості компанії, ай гарантією ефективного функціонування підприємств в умовах зростаючої конкурентної боротьби, є ефективність корпоративного управління, і тому проблема поліпшення корпоративного управління викликає підвищений інтерес не тільки з боку вітчизняного бізнесу, законодавчої і виконавчої влади, але й вітчизняної економічної науки. Проведені дослідження підтверджують факт, що корпоративне управління, це складний процес, який поєднує в собі організаційно–правові, економічні, мотиваційні, соціально–психологічні та інші механізми. Ефективне управління корпораціями дає можливість по новому займатися підприємницькою діяльністю, шляхом поліпшення фінансових результатів компанії за рахунок більш високої продуктивності (рентабельності), інвестиційного капіталу, мобілізація капіталу для швидшого виконання проектів, ніж конкуренти. Критерії ефективного корпоративного управління можна розглядами двома загальним складовими: значна частка нематеріальних активів, що призводить до зростанні вартості та інвестиційної привабливості на ринку; наявність гарантованого дисциплінарного контролю за роботою топ–менеджерів. Процес корпоративного управління охоплює всіх учасників зацікавлених в розвитку корпорації, кожна з яких має свої інтереси. Вдосконалення системи корпоративного управління сприяє підвищенню ефективності організацій та розширенню їх доступу до зовнішніх джерел фінансування, що є однією з умов стійкого зростання економіки. Удосконалення системи корпоративного управління залишається одним із пріоритетних завдань, як на загальнодержавному рівні так і на міжнародному, проте вони мають бути розроблені з врахуванням інтересів всіх учасників. Крім вище перерахованих напрямів вирішення проблем корпоративного управління подальшого дослідження заслуговують такі його аспекти, як: посилення впливу держави на процеси корпоративного управління; збільшення відповідальності вищого керівництва перед усіма акціонерами; посилення ролі аудиторської діяльності управлінських органів корпорації; формування системи управління ризиками та ціла низка інших актуальних проблеми.

У статті розкрито власне бачення проблеми посилення дієвості сучасних інструментів та механізмів, що застосовуються саме в питаннях регулювання вітчизняного рибальства та аквакультури. Запропоновано організаційний механізм регулювання підтвердження законності походження риби та інших живих водних ресурсів, що надходять до рибопереробних підприємств або потрапляють до торгівельної мережі для реалізації. Удосконалено організаційно-економічний механізм регулювання вітчизняного рибальства та аквакультури з урахуванням досвіду провідних країн-виробників риби в Європейському Союзі. Запропоновано ввести зміни до Правил любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства в сучасних умовах діяльності.

У роботі здійснено понятійно-структурний аналіз механізмів формування та реалізації реінжинірингу бізнес процесів підприємств у галузі культури та туризму. Узагальнено сучасні моделі та системи підготовки бізнес процесів у зарубіжних країнах (Польща, Франція, США) та запропоновано імплементацію їх досвіду в Україні. Проведено комплексний аналіз сучасної державної політики та роботи підприємств у сфері культури та туризму в Україні. Виявлено зв’язок між розвитком культурного регулювання та туристичною привабливістю, а отже розвитком у цій сфері. Запропоновано підхід до оцінювання ефективності роботи організаційно-економічних засад у сфері культур та туризму. Визначено напрями вдосконалення механізмів формування та реалізації реінжинірингу у сфері бізнес процесів підприємств у галузі культури та туризму. Підготовка організації для освоєння нового продукту на ринку, при залучені інноваційних методів управління підприємством та утримання рівня конкурентно-спроможності.
В работе осуществлено понятийно-структурный анализ механизмов формирования и реализации реинжиниринга бизнес процессов предприятий в области культуры и туры. Обобщены современные модели и системы подготовки бизнес процессов в зарубежных странах (Польша, Франция, США) и предложено имплементацию их опыта в Украине. Проведен комплексный анализ современной государственной политики и работы предприятий в сфере культуры и туризма в Украине. Выявлена связь между развитием культурного регулирования и туристической привлекательности, а значит развитием в этой сфере. Предложен подход к оценке эффективности работы организационно-экономических принципов в сфере культуры и туризма. Определены направления совершенствования механизмов формирования и реализации реинжиниринга в сфере бизнес процессов предприятий в области культуры и туризма. Подготовка организации для освоения нового продукта на рынке, при привлечены инновационных методов управления предприятием и содержание уровня конкурентно-способности.
The conceptual-structural analysis of mechanisms of formation and implementation of reengineering business processes of enterprises in the field of culture and tourism is carried out. The modern models and systems of preparation of business processes in foreign countries (Poland, France, USA) are generalized and implementation of their experience in Ukraine is proposed. A comprehensive analysis of the current state policy and the work of enterprises in the field of culture and tourism in Ukraine is conducted. The link between the development of cultural regulation and tourism attractiveness, and hence the development in this area, is revealed. The approach to the evaluation of the effectiveness of the organizational and economic principles in the field of culture and tourism is proposed. The directions of perfection of mechanisms of formation and realization of reengineering in sphere of business processes of enterprises in the field of culture and tourism are determined. Preparation of an organization for the development of a new product in the market, with the involvement of innovative methods of enterprise management and maintaining the level of competitiveness.

Дисертація присвячена вирішенню питань розроблення і наукового обґрунтування організаційно-економічних засад управління розвитком корпоративної культури промислових підприємств як одного з основних факторів їх економічного зростання. Досліджено концептуальні підходи до розуміння феномена «корпоративна культура» як економічної категорії, розкрито підходи до управління розвитком корпоративної культури на основі врахування концепції зацікавлених сторін. Уточнено умови та особливості становлення корпоративної культури на промислових підприємствах України та визначено основні перешкоди, що стримують її розвиток. У дисертації розроблено теоретико-методичні засади критеріальної бази та методичні засади комплексної багатофакторної оцінки рівня корпоративної культури підприємства. Сформовано організаційно-економічний механізм управління розвитком корпоративної культури промислового підприємства. Розроблено й науково обґрунтовано методичні підходи до оптимізації заходів з управління корпоративною культурою підприємства за критерієм їх ефективності. Досліджено практичні аспекти та визначено напрями вдосконалення системи управління розвитком корпоративної культури промислових підприємств.
Диссертация посвящена решению вопросов разработки и научного обоснования организационно - экономических основ управления развитием корпоративной культуры промышленных предприятий как одного из основных факторов их экономического роста. Исследованы концептуальные подходы к пониманию феномена «корпоративная культура» как экономической категории, раскрыто подходы к управлению развитием корпоративной культуры на основе учета концепции заинтересованных сторон. Уточнены условия и особенности становления корпоративной культуры на промышленных предприятиях Украины, которые классифицировано в зависимости от разных уровней анализа с выделением макро-, мезо- и микрофакторов, что позволяет выявить проблемные зоны, детализировать препятствия на пути становления и развития, а также разработать меры по изменению корпоративной культуры промышленных предприятий Украины. В диссертации разработаны теоретико-методические основы критериальной базы (интеллектуальную составляющую характеризуют индикаторы развития персонала и проявления инноваций; с точки зрения социального развития учитываются индикаторы, характеризующие условия труда, характер и содержание рабочих; социальное обеспечение и характеризуют организацию труда и стимулы к ней; духовное развитие характеризуется: морально-психологическим климатом; формированием системы ценностей; культурной адаптации) и и методические основы комплексной многофакторной оценки формальными процедурами (с использованием метода анализа иерархий, матричного анализа, бинарных характеристик) уровня корпоративной культуры предприятия, учитывает состояние его отдельных составляющих и их элементов, повышает точность анализа и качество принятых по его результатам управленческих решений. Сформирован организационно-экономический механизм управления развитием корпоративной культуры промышленного предприятия, который структурно включает: цели; входящую и исходящую информацию, включая профиль желаемой культуры, выраженный через согласованную систему ценностей и систему показателей; подсистему воздействия; блок функционального обеспечения соответствующих изменений, характеризующееся уровнем функционального построения предприятия; блок организационного обеспечения который позволяет оценить уровень организации структуры управления формированием и развитием культуры; блок ресурсного обеспечения - предполагает наличие следующих составляющих: кадровая, правовая, информационная, финансовая и техническая. Реализация на практике предложенного механизма управления корпоративной культурой предприятия создает предпосылки эффективного и взаимосогласованного взаимодействия персонала предприятия, повышает его конкурентоспособность на национальном и международном рынках. Разработаны и научно обоснованы методические подходы к оптимизации мероприятий по управлению корпоративной культурой предприятия по критерию их эффективности на основе диагностико-поискового (метод расстановки приоритетов) и диагностико-контрольного (метод минимизации затрат и максимизации прибыли) методов, что обеспечивают баланс экономических интересов заинтересованных сторон, определяет состав и последовательность действий, ответственных, ресурсы и систему показателей для оценки достигнутых изменений по указанным направлениям. Исследованы практические аспекты и определены направления совершенствования системы управления развитием корпоративной культуры промышленных предприятий.
Thesis deals with the issues of development and scientific study of organizational and economic bases of corporate culture industry as one of the main factors of economic growth. The conceptual approach to understanding the phenomenon of "corporate culture" as an economic category, series approaches to managing corporate culture based on consideration of the concept of stakeholders. Specified peculiarities of the corporate culture at industrial enterprises of Ukraine and the obstacles that hinder its development. In the thesis the theoretical and methodological basis of criteria framework and methodological foundations of complex multi-level assessment of the corporate culture of the company. Formed organizational and economic mechanism of development of the corporate culture of the industrial enterprise. Developed and scientifically substantiated methodological approaches to optimize the management of the corporate culture of the company by the criterion of efficiency. Investigated the practical aspects and directions of improvement of the management of the development of the corporate culture industry.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення науково-практичного завдання, що полягає в удосконаленні організаційно-економічних основ управління екосистемними послугами водно-болотних угідь. Запропоновано концептуальні підходи до вдосконалення класифікаційних ознак екосистемних послуг, здійснено вартісну оцінку екосистемних послуг водно-болотного угіддя у контексті необхідності формування механізму управління та розвитку системи платежів за екосистемні послуги, сформовано структуру організаційно-економічного механізму управління екосистемними послугами водно-болотних угідь, визначені методичні положення щодо впровадження та функціонування фінансових та організаційних механізмів управління екосистемними послугами водно-болотних угідь. У роботі запропоновані методичні підходи до проведення індикаторної оцінки екосистемних послуг водно-болотних угідь у механізмі управління як основи для вибору стратегій управління такими послугами. Визначені напрями систематизації стратегій управління екосистемними послугами водно-болотних угідь, а також сформовано критеріальну основу для розвитку платежів за екосистемні послуги. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/35800
В диссертации осуществлено теоретическое обобщение и предложено новое решение научно-практической задачи, заключающейся в совершенствовании организационно-экономических основ управления экосистемными услугами водно-болотных угодий. Экосистемные услуги водно-болотных экосистем определены как экономическая категория, охватывающая потоки экономических выгод и ценностей, которые получают хозяйствующие субъекты и другие заинтересованные стороны от использования существующих свойств водно-болотных экосистем, а также таких, которые образуются в результате генерирования, восстановления, поддержки, регулирования экосистемных процессов, формирующихся в результате целенаправленной деятельности субъектов хозяйствования различных форм собственности и иерархических уровней управления. Вышеизложенные особенности предложенной дефиниции экосистемных услуг и необходимость принятия эффективных управленческих решений, направленных на их имплементацию в экономический механизм функционирования субъектов хозяйствования, обусловили целесообразность совершенствования классификационных признаков экосистемных услуг через выделение функционально-регуляторных, экосистемных, организационно-экономических признаков и признаков времени. Эти признаки определяют такие виды экосистемных услуг: по стадиям и причинам динамики экосистем; по функциональному назначению (экосистемные услуги обеспечения, регулирования, поддержки и социокультурные экосистемные услуги); по типам бенефициаров экосистемных услуг и формам их потребностей; по срокам реализации и уровню легальности использования; по степени осязаемости экосистемных услуг; по пространственным признакам, типам и размеру экосистем; по этапам и вектору процесса предоставления экосистемной услуги; по способу оплаты и форме собственности; по степени вклада в благосостояние населения и уровню потребительской полезности. Исходя из основных принципов теории хозяйственного механизма разработан организационно-экономический механизм управления экосистемными услугами водно-болотных угодий, который структурно является частью синергетического механизма функционирования экономики экосистем. Сущностно-содержательную основу данного механизма определено как динамическое взаимодействие и согласование организационных структур и процессов управления, основанных на совокупности стратегий, стимулов, ресурсов и инструментов, которые влияют и обусловливают изменение состояния экосистемных услуг водно-болотных угодий. Функционирование данного механизма происходит в пределах круга изменений экосистемных услуг водно-болотного угодья. Научно обосновано, что развитие механизма эффективного управления требует структурированного подхода к декомпозиции и выбору стратегии управления экосистемными услугами водно-болотных угодий по следующим признакам: общие и доминантные стратегии, стратегии по способу достижения цели управления экосистемными услугами, стратегии по характеру поведения субъектов управления экосистемными услугами, а также целевые стратегии по видам таких услуг. В работе предложены методические подходы к проведению индикаторной оценки экосистемных услуг водно-болотных угодий в механизме управления как основы для выбора стратегий управления такими услугами. Определены направления систематизации стратегий управления экосистемными услугами водно-болотных угодий, а также сформирована критериальная основа для развития платежей за экосистемные услуги. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/35800
The thesis presents a theoretical synthesis and proposes a new solution of scientific and practical tasks of improving organizational and economic bases of wetlands ecosystem services management. The conceptual approaches to improve classifications of ecosystem services have been offered. In the thesis is implemented the valuation of wetlands ecosystem services in the context of the need to develop management mechanism and development of payments for ecosystem services system, the structure of organizational-economic mechanism of wetlands ecosystem services management has formed, methodological position on the implementation and functioning of financial and organizational mechanisms of wetlands ecosystem services has identified. The paper presents the methodological approaches to indicator assessment of wetlands ecosystem services in the mechanism of management as a basis for selecting ecosystem services management strategies. Determined the directions of systematization of wetlands ecosystem services management strategies and criterial basis for the development of payments for ecosystem services has formed. When you are citing the document, use the following link http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/35800

Яворська, А. Ф. Організаційно-економічний механізм забезпечення сталого розвитку морської транспортної галузі України : дис. ... канд. екон. наук : 08.00.03 / А. Ф. Яворська. - Одеса, 2020. - 233 с.
Дослідження присвячено обґрунтуванню теоретичних та практичних засад функціонування організаційно-економічного механізму забезпечення сталого розвитку морської транспортної галузі в Україні. У дисертації визначено, що такий механізм доцільно позиціонувати як диверсифікований континуум інструментарію, організаційно-економічних заходів, методів, принципів, спрямованих на удосконалення або докорінну зміну соціо-еколого-економічних відносин у морській транспортній галузі, які формуються та реалізуються органами державної влади та громадськістю. Представлено та деталізовано складові концептуальної моделі механізму забезпечення сталого розвитку морської транспортної галузі. Узагальнено ключові напрями стимулювання сталого розвитку морської транспортної галузі, які набули поширення у світовій практиці. Обґрунтовано якісно новий концептуальний підхід до формування та реалізації інтегрованого оргaнiзaцiйно-економiчного механізму забезпечення сталого розвитку морської транспортної галузі на засадах «зеленої» економіки. Формалізовано шляхи вдосконалення державної політики організаційно-економічного забезпечення сталого розвитку морської транспортної галузі України. Запропоновано інструментарій ефективної реалізації організаційно-економічного механізму забезпечення сталого розвитку морської транспортної галузі України в контексті впровадження науково-методичного підходу до формування кластерів у морській транспортній галузі
Исследование посвящено обоснованию теоретических и практических основ функционирования организационно-экономического механизма обеспечения устойчивого развития морской транспортной отрасли. В диссертации определено, что такой механизм целесообразно позиционировать как диверсифицированный континуум инструментария, организационно-экономических мероприятий, методов, принципов, направленных на совершенствование или коренное изменение социо-эколого-экономических отношений в морской транспортной отрасли, формируются и реализуются органами государственной власти и общественностью для обеспечения результативности концепции ее реформирования и удовлетворения общественных потребностей. Представлены и детализировано составляющие концептуальной модели механизма обеспечения устойчивого развития морской транспортной отрасли, функционирование которого возможно благодаря сочетанию инструментов и стимулов устойчивого развития, на основе сформированного нормативно-правового, организационного, кадрового, финансового, информационного, экономического и технического обеспечения. Обзор ключевые направления стимулирования устойчивого развития морской транспортной отрасли, получили распространение в мировой практике. Обоснованы возможности использования такого опыта в процессе формирования организационно-экономического механизма обеспечения устойчивого развития морской транспортной отрасли Украины, а именно: использование преимуществ государственно-частного взаимодействия в процессе обеспечения устойчивого развития морской транспортной отрасли; учета социально-экономических и экологических особенностей функционирования морской транспортной отрасли; обеспечение доступности и качества услуг морского транспорта основываясь на принципах социальной справедливости и общественной солидарности; привлечения «зеленых» инвестиций; развитость инфраструктуры морской транспортной отрасли. Государственная политика развития морской транспортной отрасли должна осуществляться на основе использования эффективных экономико-правовых стимулов и реализации организационных мероприятий, повышающих заинтересованность национальных и иностранных инвесторов. Предложено качественно новый подход к формированию интегрированного организационно-экономического механизма обеспечения устойчивого развития морской транспортной отрасли на основе «зеленой» экономики, который позволяет устранить существующие противоречия и проблемы, используя программно-целевые методы, ключевые положения системного подхода и концепции устойчивого развития. Предложено пути совершенствования государственной политики организационно-экономического обеспечения устойчивого развития морской транспортной отрасли Украины: обеспечение нормализации законодательства; налаживания международного сотрудничества; развитие государственно-частного партнерства; формирование соответствующего институциональной среды. Обосновано целесообразность использования кластерного подхода для совершенствования организационно-экономического механизма обеспечения устойчивого развития морской транспортной отрасли Украины. Предложено инструментарий эффективной реализации такого механизма в контексте внедрения научно-методического подхода к формированию кластеров в морской транспортной отрасли, включающий последовательную реализацию следующих этапов: анализ и диагностика предпосылок создания кластера; разработка структуры кластера; формирование кластера; оценка эффективности стратегии развития кластера.
The research is devoted to substantiation of theoretical and practical bases of functioning of organizational and economic mechanism for ensuring sustainable development of the maritime transport industry. The dissertation determines that the mechanism of sustainable development of the maritime transport industry should be positioned as a diversified continuum of tools, organizational and economic measures, methods, principles aimed at improving or profoundly changing the socio-ecological and economic relations in the maritime transport industry, which are formed and regulated by the authorities. and the public. The components of the conceptual model of the mechanism for ensuring the sustainable development of the maritime transport industry are presented and detailed. The key areas for promoting the sustainable development of the maritime transport industry, which have become widespread in the world, are summarized. A qualitatively new conceptual approach to the formation and implementation of an integrated organizational and economic mechanism for ensuring the sustainable development of the maritime transport industry based on the principles of a «green» economy is substantiated. The ways of improving the state policy of organizational and economic support for sustainable development of the maritime transport industry of Ukraine have been formalized. The toolkit for effective implementation of the organizational and economic mechanism of ensuring the sustainable development of the maritime transport industry of Ukraine in the context of the introduction of a scientific and methodological approach to the formation of clusters in the maritime transport industry is proposed.

Стаття присвячена теоретико-методичним засадам формування організаційно-економічного механізму управління економічним потенціалом регіону з урахуванням вимог еколого-економічної безпеки. Подано авторське вирішення наукового завдання – вдосконалення організаційно-економічного механізму екологізації експортно-імпортних операцій з урахуванням вимог забезпечення глобальної екологічної безпеки, що сприятиме підсиленню адаптивності та конкурентоспроможності національної економіки. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/26720

У статті здійснено узагальнення теоретичних та методичних підходів до врахування впливу експортно-імпортних операцій на стан навколишнього природного середовища. Подано авторське вирішення наукового завдання – удосконалення організаційно-економічного механізму екологізації експортно-імпортних операцій з урахуванням вимог забезпечення глобальної екологічної безпеки, що сприятиме підсиленню адаптивності та конкурентоспроможності національної економіки.