Academic literature on the topic 'Організаційна взаємодія'

Досягнення завдань кримінального провадження залежить від належним чином організованої взаємодії дізнавача та інших компетентних суб’єктів – представників правоохоронних, державних органів, громадських організацій та окремих громадян. Основи взаємодії дізнавача з іншими компетентними суб’єктами під час досудового розслідування кримінальних проступків, вчинених неповнолітніми, регламентовані за змістом нормативно-правових актів. Обґрунтована важливість взаємодії під час розслідування кримінальних проступків, вчинених неповнолітніми, дізнавача із підрозділами ювенальної превенції, кіберполіції, дільничних офіцерів поліції Національної поліції України. Також дізнавач взаємодіє із такими уповноваженими службовими особами: інспекторами-криміналістами, слідчими, оперативними працівниками Національної поліції України, експертами Експертної служби МВС України. Спільне вирішення поставлених завдань відбувається за сприяння компетентних представників державних органів: Служби у справах дітей та сім’ї районної/обласної державної адміністрації, Національної соціальної сервісної служби України (Нацсоцслужби). З метою реалізації профілактичної функції корисною є взаємодія із громадськими організаціями, які опікуються інтересами дітей. Зокрема, відомою в усьому світі та Україні є «Ла Страда» – громадська правозахисна організація, котра покликана протидіяти торгівлі людьми, домашньому насильству та спрямована на забезпечення прав дітей. Взаємодію дізнавача з іншими компетентними суб’єктами – представниками правоохоронних, державних органів, громадських організацій та окремих громадян розглянуто як специфічну систему, об’єднану спільною метою – досягненням завдань кримінального провадження. Таку взаємодію класифіковано за підставами: за характером зв’язків (безпосередня й опосередкована); за часом (постійна і тимчасова); за етапами здійснення (організаційна і тактична); за функціями (оперативно-розшукова, кримінальна процесуальна, адміністративно-правова, організаційно-управлінська, виховна); за суб’єктами (відповідно до залучених органів, підрозділів, організацій, окремих громадян).

Сьогодні організаційна культура є визначальним чинником стратегії поведінки підприємця на ринку, вектору його підприємницької діяльності. Організаційна культура проявляється в організаційній структурі, статусних відмінностях, цінностях, міфах і символах, ритуалах і церемоніях, традиціях, у діловому спілкуванні та способах вирішення суперечливих ситуацій, у психологічному кліматі. Вимоги до професійних знань, навичок і якостей підприємців, як й інших працівників, формуються саме на основі прийнятої на підприємстві філософії організаційної культури. У статті проаналізовано результати емпіричного дослідження впливу конкурентної взаємодії між суб’єктами підприємницької діяльності на організаційну культуру їхніх підприємств, зокрема на стратегії поведінки працівників у конфліктній взаємодії, на психологічний клімат та цінності в колективі. Висвітлено рекомендації щодо оптимізації організаційної культури в умовах конкурентного середовища.

The author analyzes the essence and content of the organizational interaction which is one of the key categories of the management sociology, being on the stage of formation of its notion-categorial apparatus.

У статті проаналізовано стан вищої освіти в Україні, зокрема в Чернігівському регіоні. Визначено основні проблеми вищої освіти та запропоновано шляхи їх вирішення. Доведено, що взаємодія системи вищої освіти з інноваційними кластерами дозволить суттєво покращити її якість, стимулювати розвиток науково-освітнього потенціалу, а також позитивно впливатиме на соціально-економічне зростання регіону. Розглянуто сутність та основні складові інноваційного кластера, визначено взаємодію такого кластера із системою вищої освіти (на прикладі Chernihiv IT Cluster). Наукова новизна цього дослідження полягає в розробці й обґрунтуванні теоретичних та практичних засад формування механізму взаємодії інноваційного кластера із системою вищої освіти. У результаті дослідження вперше розроблено механізм взаємодії інноваційного кластера із системою вищої освіти. Запропонований механізм спрямований на організаційно-інвестиційне забезпечення взаємодії інноваційного кластера із системою вищої освіти. Механізм враховує стимулюючі та стримуючі фактори взаємодії, а також містить організаційний та інвестиційний блоки, які забезпечують результативність дії механізму щодо ефективної співпраці інноваційного кластера із системою вищої освіти.

У статті розкрито організаційно-управлінські умови розвитку конфліктологічної компетентності фахівців медичної галузі у професійній взаємодії.Серед особливо значущих організаційно-управлінських умов, що сприяють розвитку конфліктологічної компетентності фахівців медичної галузі у професійній взаємодії, виокремлено вивірену кадрову політику, високий авторитет керівника, наявність високої організаційної культури, як системи свідомих і несвідомих уявлень, цінностей, правил, заборон, традицій, що розділяються всіма членами колективу, престиж діяльності та організації, сприятливий соціально-психологічний клімат. Показано, що предметна неузгодженість у взаємодіях – перша за рангом обставина, що приводить до непродуктивного розгортання конфлікту, в тому числі і в тих випадках, коли він спеціально ініційований. Зіткнення дій, за якими стоїть істотно різна інтерпретація матеріалу, породжує конфлікти, що вимагають спеціальних перетворень у формальних характеристиках і у матеріалі для приведення їх у вирішувальний вигляд. Якщо цього не відбувається, то в результаті подібного конфліктування, зазвичай, спостерігається або ескалація конфліктної напруги з деструктивними наслідками для сторін, або псевдорішення за рахунок удаваного успіху, але неодмінно з подальшим відновленням зіткнень, причому з досить неясними підставами. Такі взаємодії називають «конфліктними монстрами». Ключові слова: фахівці медичної галузі, конфлікт, конфліктологічна компетентність, умови розвитку конфліктологічної компетентності, професійна взаємодія.

У статті показано, шо суттєвими аспектами смисложиттєвих орієнтацій працівників управлінської сфери є соціальна взаємодія, ціннісне самоперетворення, взаємопроникнення процесів життєпроектування індивіда в його соціально-психологічний світ. Доведено, що уособлюючими для понять «смисложиттєві орієнтації» й «самоактуалізація» є цінності та цілі. Саме система цінностей визначає життєві цілі особистості й, власне, життєвий стиль опредмечує смисл життєдіяльності, механізмом реалізації смисложиттєвих орієнтацій є життєві плани та стратегії. Розкривається взаємозв’язок зазначених властивостей з самоактуалізацією й спрямованістю до саморозвитку, й виокремлюються соціально-психологічні параметри смисложиттєвих орієнтацій та самоактуалізації, висвітлюється їх змістовно-критеріальні принципи у працівників сфери управління. Смисложиттєві орієнтації розглядаються як складні психологічні утворення, що є підґрунтям міжособистісних взаємовідносин; превалюючи вектори самореалізації особистості; результат узгодження життєвих цілей та системи цінностей. Доведено, що саме система особистісних смислів сприяє самоактуалізації менеджера. Тобто, власне, ресурс, процес та результат є провідними складовими самоактуалізації фахівця управлінської сфери. Так, ресурс розподіляється на: особистісні ресури (особистісно-професйний потенціал: спрямованість, здібності, риси характеру, креативність тощо); управлінські ресурси (компетентність, управлінський досвід, управлінська позиція, задоволеність управлінською діяльністю, стиль управління тощо); організаційні ресурси (сфера діяльності організації, цілі, організаційна культура, психологічний клімат тощо); суспільні ресурси (умови розвитку суспільства, специфіка ринку праці тощо). У структурі процесу виокремлюються етапи від самовизначення й самовираження до особистісної самоактуалізації впритул до «акме». Здобутком самоактуалізації є особистісна й професійна зрілість; ефективність управлінської моделі й соціально-корисний результат організаційної політики компанії. Таким чином, самоактуалізація розглядається, як спрямованість працівника сфери управління щодо вдосконалення, реалізацію власних здібностей в процесі активності та діяльності, сприяє оформленню автентичності й цілісності особистості через її розкриття, усвідомлення та єдність усіх складових власної індивідуальності. Відповідно, процес становлення самоактуалізації особистості працівника сфери управління здійснюється завдяки набутту статусу суб’єкту індивідуального та соціального розвитку впродовж усього життєвого шляху. Ключові слова: життєвий шлях особистості, працівники сфери управління, самоактуалізація, самореалізація, смисложиттєві орієнтації.

У статті проаналізовано правові підстави та законодавче регулювання відносин місцевих державних адміністрацій з органами місцевого самоврядування, що представляли відповідні територіальні громади у процесі добровільного об’єднання територіальних громад. Наведено та здійснено аналіз нормативної бази, що регулює процеси добровільного об’єднання територіальних громад у тій частині, де відбувалася взаємодія місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, що представляли відповідні територіальні громади у процесі добровільного об’єднання територіальних громад. У межах даного наукового дослідження сформульовано поняття добровільного об’єднання територіальних громад, вказано на переваги та недоліки обов’язку місцевих державних адміністрацій здійснювати організаційну підтримку та інформаційно-просвітницьке сприяння територіальних громад у процесі добровільного об’єднання територіальних громад як з боку позитивного впливу на швидкість та повноту отримання консультацій органами місцевого самоврядування, так і вказано на існування корупційних ризиків.

В дисертації розвинуто методичні засади формування системи організаційного розвитку та обгрунтовано концептуальні засади класифікації його моделей; визначено сутність коопетиції, здійснено кластеризацію теорії коопетиції за напрямками досліджень та хронологією становлення, виявлено найбільш ймовірні сфери формування стратегічних коопетиційних альянсів; запропоновано теоретико-методологічні засади визначення ключових факторів успіху підприємств – галузевих лідерів та отримано концептуальне пояснення причин і наслідків формування конкурентного тиску та ключових драйверів коопетиційної взаємодії; розроблено методологію галузевої селекції потенціальних учасників коопетиційної взаємодії, а також методичний інструментарій вибору потенційного коопетиційного партнера, методологічні основи та методичний інструментарій оцінювання ступеня готовності підприємства до впровадження стратегії коопетиції як проактивної стратегії організаційного розвитку.
The disseration is aimed to develop theoretical basis and methodology for forming coopetition model of the organizational development in the context of strategic management. In the thesis, the methodology and methodical guidelines for evaluation of the readiness of an enterprise to implement coopetition model are performed that based on integral indicator assessment which generalizes the features of industry dynamics, market heterogeneity, the degree of cooperation inside of an enterprise and competition level. At the same time, the understanding of coopetition is presented as a system of paradoxical multilevel interactions between proactive economic entities that choose the partner consciously despite the previous experience or duration of the interactions towards new value creation and new competences generation. The classification of the coopetition is developed by restructuring the features, types and number of participants of the interaction, meanwhile, the organizational development models are classified by including the coopetition as an atypical and yet normal attribute of organizational dynamic. Therefore, the organizational models are classified by the following approaches: situational, selection, dialectic, theological, institutional, phenomena, game theory, revolutionary, cyclic and wave approach, and structural functionalism. The organizational development is interpreted as a system of coopetitive organizational and economic interrelations that are formed owing to dialectic interactions of planned and spontaneous interventions into organizational processes and structures, that develop co-evolutionarily reproducing mutual influence of the transformations in the business environment and strategic management concepts. As a results of overview of previous findings and comparative analysis the system of key features of organizational development is complemented by the following: coevolution of the strategic and organizational adaptations (or mutations), multifunctional leadership, the existence of systematic paradox of organizational development (proactivity and adaptivity co-existence), and coopetitive features of organizational development. In the thesis, the bibliometric analysis was conducted to reveal the clusters of the main academic outcomes in the sphere of coopetition research, the chronology analysis, global trends and the most possible trajectories of the future development of coopetition research were presented. The hypothesis about the existence of certain drivers of competitive, coopetitive and cooperative behavior in the market was formulated and proved by DEA which implies the determination of the efficiency of transformation of the inputs of an enterprise into outputs, and which gives the opportunity to reveal the industrial specifics of forming the competitive pressure, key drivers of competitive and coopetitive interactions. The air crafting industry became the pilot for the research to check the hypothesis. It is proved that the competitive pressure from B2B customers (airlines) arise and shifted the focus of competitive interactions between main players towards cost-effective decisions to the detriment of human-friendly decisions. Coopetition as an opposite to rent-seeking behaviour may offer many options that will bring benefits in terms of resources economization, as well as safety and security benefits. The methodology of the preliminary selection of the potential partners was performed in the thesis. The offered methodology is based on evaluation of three criteria: market share, intentions to competences development and ability to cooperate. These criteria allowed to form the profiles of the enterprises (outsider, laggard, business shark, lone ranger, scout, benefactor, innovator and technological leader) and their possible interferences (coopetition, intense competition, light competition, the cooperation of strong ones, cooperation of weak ones, neutrality and opportunism). The matrix of interference presented in the thesis is an effective tool for decisionmaking about the choice of strategic partner for coopetition. The methodical toolbox is developed as a two-steps approach which implies the microeconomic stability evaluation and cooperation stability assessment. The microeconomic stability hexagon is based on the evaluation of the dispersion of revenue and margin, research and development costs, sales and administration costs, long-term debts (quantitative data), meanwhile the cooperation stability hexagon is based on assessment of cooperative interactions in a sphere of supply, research and production (combination of quantitative and qualitative data). After revealing the most relevant potential partner for further coopetition there is a need to evaluate the business-patterns and strategic ploys in accordance complementarity of the further structuring business-processes. CANVAS modelling as a methodical approach was re-structured and re-grouped towards the search of homogeneity and /or heterogeneity of the patterns, and new zones of interactions with the potential partner, which can be done by the modification of neural network analysis (as it was performed in the thesis). The CANVAS-model is complemented by new blocks of the analysis: competitors-opportunists and competitors-voluntars (neologism). In the thesis the qualitative data research was performed (the combination of the expert evaluations and empiric research). The survey data were collected and processed to reveal the main antecedents and laws of coopetition appearance in such industries of Ukraine as: air crafting, car manufacturing, chemistry, energy and machine-building industries. It was revealed the link between the readiness to implement the coopetition strategy and life cycle of the organization, between readiness and internality – externality, and reactivity of the TOP-management of the enterprises. It is proved the coopetition is related to the competences-oriented strategy and is the opposite to the risk-avoiding and rent-seeking behavior. The hypothesis about the interrelations between the readiness to implement coopetition and the organizational characteristics was proved. Thus, the industrial specifics were revealed as a result of data processing: there is a link between the readiness and life cycle of the organization, internality or externality of TOP-management and activity degree in a process of decision-making. The criterions of the partner choice were detailed for the industries of Ukraine, and the link between opportunism and readiness to implement the coopetition was identified. In the thesis, it is offered to use the term "organizational viscosity" as a characteristic of an organizational system that affects the speed of evolution towards coopetition as a new paradigm, and which is related to decentralization and speed of decision-making and dynamics of organizational configurations.

У роботі проведено дослідження та узагальнення теоретико-методичних основ та практичних підходів до побудови організаційно-фінансових взаємодій на територіальному рівні, виявлення проблем та систематизація заходів щодо їх удосконалення. Об'єкт дослідження – процес побудови організаційно-фінансових взаємодій на територіальному рівні . Методи дослідження - метод теоретичного порівняння та узагальнення; логіко-діалектичний метод; логіко-історичний метод; метод аналізу та синтезу; метод порівняльного аналізу. У магістерській роботі визначені сутність та склад організаційно-фінансових взаємодій на територіальному рівні; систематизовані методичні підходи до побудови організаційно-фінансових взаємодій між органами місцевого самоврядування і громадянами та суб’єктами господарювання та узагальнені методичні підходи до побудови організаційно-фінансових взаємодій між органами місцевого самоврядування і органами державної влади. Проведений структурно-динамічний аналіз показників місцевих бюджетів вцілому по Україні та проведений аналіз організаційно-фінансових взаємодій на рівні міста Суми. Визначені проблеми розбудови організаційно-фінансових взаємодій в умовах реформ децентралізації та запропоновані напрямки їх вирішення.

У дослідженні вперше у юридичній науці здійснено цілісний аналіз конституційно-правових засад взаємодії держави і релігійних організацій, який включав наукове переосмислення сучасної моделі державно-церковних відносин в Україні, окреслення її відмінностей від історичного досвіду попереднього тоталітарного режиму радянської влади, визначення правового статусу релігійних організацій як суб’єктів громадянського суспільства. Наукова новизна одержаних результатів полягає у встановленні й наданні наукового обґрунтування факту зміни характеру державно-церковних відносин в українському суспільстві, які трансформувалися від антагоністичної сепарації до коопераційної моделі з притаманною їй більшою взаємодією органів державної влади з релігійними організаціями. Також науково доведено, що чинним конституційно-правовим засадам державно-церковних відносин бракує юридичної визначеності, відсутність якої негативно позначається на взаємодії держави і релігійних організацій, стає причиною суспільної напруги під час обговорення важливих суспільних проблем, ускладнює процес реформування релігійного законодавства з огляду на відмову України від тоталітарної політики радянської влади та перехід до демократичних засад урядування. Результати наукового дослідження дали змогу сформулювати пропозиції для практичного впровадження з метою подальшого розвитку державно- церковної взаємодії в умовах коопераційної моделі відносин, трансформація якої відбулася як наслідок запровадження в Україні демократичної політичної системи, релігійної свободи та плюралізму. В исследовании впервые в юридической науке осуществлен целостный анализ конституционно-правовых основ взаимодействия государства и религиозных организаций, включающий научное переосмысление современной модели государственно-церковных отношений в Украине, определение её отличий от исторического опыта предыдущего тоталитарного режима советской власти, уточнение правового статуса религиозных организаций как субъектов гражданского общества. Научная новизна исследования заключается в установлении и предоставлении научного обоснования факту изменения характера государственно-церковных отношений в украинском обществе, трансформировавшихся из антагонистической сепарации в кооперационную модель с присущим ей большим взаимодействием органов государственной власти с религиозными организациями. Также научно доказано, что действующим конституционно-правовым основам государственно-церковных отношений не хватает юридической определенности, отсутствие которой негативно сказывается на взаимодействии государства и религиозных организаций, становится причиной напряжения при обсуждении важных общественных проблем, усложняет процесс реформирования религиозного законодательства, учитывая отказ Украины от тоталитарной политики советской власти и переход к демократическим основам управления. Результаты научного исследования позволили сформулировать предложения для практического внедрения с целью дальнейшего развития государственно-церковного взаимодействия в условиях кооперационной модели отношений, трансформация которой состоялась вследствие внедрения в Украине демократической политической системы, религиозной свободы и плюрализма. For the first time in legal science of Ukraine, the research includes a holistic analysis of the constitutional and legal foundations of church-state interaction, including the academic rethinking of the modern model of church-state relations in Ukraine, determining its differences from the historical experience of the previous totalitarian regime of the Soviet Union, and clarifying the legal status of religious organizations in as subjects of civil society. The topicality of the research is due to the growing role of religious organizations in the civil society activity in Ukraine and in solving various social problems that the state is unable to overcome. As well, there is a need to ensure the constitutional right to freedom of conscience and religion for persons in special conditions: at military and penitentiary, medical, and educational institutions. In addition, the Law of Ukraine "On Freedom of Conscience and Religious Organizations", adopted in April 1991 (before the retrieval of Ukraine's state independence), today doesn't provide a proper legal basis for the participation of religious organizations in public life: those activities that go outside of the religious building and other places of worship. The negative experience and consequences of the repressive policy of the Soviet regime on religious organizations, analyzed in the dissertation, allow the author to conclude that it is necessary to improve the constitutional and legal basis of church- state cooperation to remove from public discourse grounds for manipulation of the definition of church-state separation and releasing the legal practice from the current legal uncertainties, ambiguous interpretations, legal conflicts. The dissertation includes the analyzes the case-law of the European Court of Human Rights, documents of international institutions such as the UN, the Council of Europe and the OSCE on ensuring freedom of conscience and religion, focusing on aspects of church-state interaction and foreign experience in legal regulation of this relations. The scientific novelty of the research emerges in establishing and providing scientific justification for the fact that the church-state relations have changed in Ukrainian society and have transformed from an antagonistic separation to a cooperative model with its inherent great interaction between government bodies and religious organizations. It is also scientifically argued that the current constitutional and legal foundations of state-church relations have a lack of legal certainty, the absence of which negatively affects the church-state interaction, causes public tension during discussions important social problems, and complicates the process of reforming religious legislation considering that Ukraine refused from the totalitarian policy of the Soviet regime after the transition to a democratic political system. The author proposes a new version of Article 35 (3) of the Constitution of Ukraine, aimed at abandoning Soviet wording in favor of the clearer terminology, which recognizes church and state as the separate and independent social institutions that can cooperate on a partnership basis. Another proposal prescribes to amend the Law of Ukraine "On Freedom of Conscience and Religious Organizations" with the aim to eliminate terminological restrictions on the activities of religious organizations and better ensure the autonomy of religious associations (denominations). The research reveals the concept of secularism of political authority, emphasizing that it doesn't exclude the possibility of the state bodies to develop the cooperation with religious organizations in solving social problems and meeting the religious needs of certain categories of citizens (servicemen and their families, convicts and prisoners and prison staff, patients and medical staff). The results of the dissertation research made it possible to formulate proposals for practical implementation with the aim of further developing church-state interaction in the context of the cooperative model of relations which appeared as a result of the introduction of a democratic political system, religious freedom, and pluralism in Ukraine. The author argues in favor of implementing his proposals for further legal support of chaplaincy in the army and other military formations of the state, penitentiary and medical institutions as a form of church-state interaction in Ukraine.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний авіаційний університет, Київ, 2010. Дисертацію присвячено удосконаленню теоретичних засад та розробці практичних рекомендацій щодо управління взаємодією підприємств при здійсненні технічного обслуговування повітряних суден в системі інтегрованої логістичної підтримки їх життєвого циклу. У дисертаційній роботі розроблено організаційно-економічний механізм взаємодії авіакомпанії із суб’єктами, що надають авіатехнічні послуги, який дозволяє регулювати економічні відносини між організаціями, та складається із структурних механізмів координації підприємств, кросфункціональної взаємодії та інтеграції процесів на основі інформаційних технологій та електронного документообігу. Метою формування такого організаційно- економічного механізму є скорочення витрат володіння авіаційною технікою для авіакомпанії. Автором визначено організаційні моделі взаємодії авіакомпанії із організаціями, які здійснюють різні форми технічного обслуговування сучасних повітряних суден, зокрема авіавиробником, авіаремонтним заводом, спеціалізованим авіасервісним підприємством, провайдером авіатехнічних послуг, та запропоновано економіко-математичну модель вибору оптимального варіанту здійснення усіх форм технічного обслуговування з метою максимізації сумарного дисконтованого потоку грошових коштів авіакомпанії.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 – экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). – Национальный авиационный университет, Киев, 2010. Диссертация посвящена усовершенствованию теоретических основ и разработке практических рекомендаций в сфере управления взаимодействием предприятий при осуществлении технического обслуживания воздушных судов в системе интегрированной логистической поддержки жизненного цикла. В диссертационной работе разработан организационно-экономический механизм взаимодействия авиакомпании с субъектами, предоставляющими авиатехнические услуги, который позволяет регулировать экономические взаимоотношения между организациями, и состоит из структурных механизмов координации предприятий, кроссфункционального взаимодействия и интеграции процессов на основе информационных технологий и электронного документооборота. Целью формирования такого организационно- экономического механизма является сокращение стоимости владения авиационной техникой для авиакомпании. Автором определены организационные модели взаимодействия авиакомпании с организациями, которые осуществляют различные формы технического обслуживания современных воздушных судов, в частности с авиапроизводителем, авиаремонтным заводом, специализированным сервисным предприятием, провайдером авиатехнических услуг, и предложено экономико-математическую модель выбора оптимального варианта осуществления всех форм технического обслуживания с целью максимизации суммарного дисконтированного потока денежных средств авиакомпании.
The thesis for obtaining the scientific degree of a Candidate of Economic Sciences by the speciality 08.00.04 – “Economics and Enterprise Management (by the types of economic activity)”. – National Aviation University, Kyiv, 2010. This thesis addressed the improvement of theoretical foundation and elaboration of practical recommendations regarding the management of enterprises interaction at carrying out the maintenance of aircraft in the system of aircraft's life cycle integrated logistic support. The dissertation elaborated the organizational-economic mechanism of interaction between airlines and agents, which provide maintenance, repair and overhaul services; it allows regulating economic relations between organizations and consists of structural mechanisms of enterprises coordination, cross-functional processes interaction and integration on the basis of information technologies and electronic workflow. The aim of shaping such an organization-economic mechanism is reduction of aircraft’s total cost of ownership by the airline. The author defined the organizational models of airline interaction with enterprises, which carry out different forms of maintenance of modern aircraft, in particular with aircraft manufacture, aircraft repair and overhaul plant, MRO service organization, MRO service provider, and also suggested the economic-mathematical model of choosing the optimum alternative of carrying out all forms of maintenance with the aim of maximizing the consolidated discounted cash flow of the airline.

Події, що сталися в Україніпротягомостаннього часу, змусили по-новому подивитися на проблеми нашої держави. Вони все більш і більш виходить за рамки кабінетів високих політиків і стають надбанням і турботою простих українців. Слід визнати, що на сьогодні існує велика проблема недовіриукраїнського суспільствадовлади, суду та в цілому правової системи України, а громадські організації та їх представники мають великий авторитет, до їх думок населення прислухається. В сучасному демократичному суспільстві є нормою зростаюча соціально – політична активність громадян та їх безпосередня участь в житті держави. Відповідно до статті 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації України для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Громадські організації – невід’ємна складова громадянського суспільства. Вони є добровільними об’єднаннями громадян, що створюються для вирішення громадських проблем та вираження спільних інтересів. В державах розвинутої демократії громадські організації діють в усіх сферах суспільного життя, вносять вагомий внесок в справу загального добробуту і стабільного поступу, є важливим чинником соціального та політичного життя.
События, щосталися в Украинипротягомостаннього времени, заставили по-новому посмотреть на проблемы нашего государства. Они все более и более выходит за рамки кабинетов высоких политиков и становятся достоянием и заботой простых украинский. Следует признать, что сегодня существует большая проблема недовириукраинського суспильствадовлады, суда и в целом правовой системы Украины, а общественные организации и их представители имеют большой авторитет, к их мнений населения прислушивается. В современном демократическом обществе является нормой растущая социально - политическая активность граждан и их непосредственное участие в жизни государства. В соответствии со статьей 36 Конституции Украины граждане Украины имеют право на свободу объединения в политические партии и общественные организации Украины для осуществления и защиты своих прав и свобод и удовлетворения политических, экономических, социальных, культурных и других интересов. Общественные организации - неотъемлемая составляющая гражданского общества. Они являются добровольными объединениями граждан, создаваемые для решения общественных проблем и выражение общих интересов. В государствах развитой демократии общественные организации действуют во всех сферах общественной жизни, вносят весомый вклад в дело всеобщего благосостояния и стабильного развития, является важным фактором социальной и политической жизни.
The events that took place in Ukraine during the past, led to a new look at the problems of our state. They are more and more beyond the cabinets of high politicians and become the property and care of ordinary Ukrainians. It must be admitted that today there is a big problem of distrust of Ukrainian society in the power, the court and in general the legal system of Ukraine, and public organizations and their representatives have a great authority, they listen to their opinions. In today's democratic society, the growing socio-political activity of citizens and their direct participation in the life of the state is the norm. According to Article 36 of the Constitution of Ukraine, citizens of Ukraine have the right to freedom of association in political parties and public organizations of Ukraine in order to exercise and protect their rights and freedoms and to satisfy political, economic, social, cultural and other interests. Public organizations are an integral part of civil society. They are voluntary associations of citizens, created for solving public problems and expressing common interests. In developed democracies, civil society organizations operate in all spheres of public life, make a significant contribution to welfare and sustainable development, and are an important factor in social and political life.

Децентралізація та субсидіарність як засадничі принципи реформи місцевого самоврядування й територіальної організації влади створюють на локальному рівні, зокрема, умови для активізації транскордонного співробітництва (далі – ТКС) як одного з інструментів розвитку громад і регіонів України. В останнє десятиліття активно формується мережа горизонтальних економічних, культурних, освітніх та наукових взаємозв’язків між прикордонними регіонами України та країнами ЄС, яка забезпечує взаємодію органів влади та місцевого самоврядування, бізнесу, університетів, наукових установ, організацій громадянського суспільства. Серед сприятливих чинників розвитку такої взаємодії варто виділити географічну близькість (близькість до кордонів країн ЄС – Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії), цільову довгострокову політику ЄС щодо макрорегіонів (макрорегіональна стратегія ЄС для Дунайського регіону, та перспективи створення Карпатського макрорегіону); організаційні можливості (досвід проєктного менеджменту та реалізації ініціатив у сфері ТКС, потенціал агенцій регіонального розвитку; історичні та соціокультурні зв’язки, передусім західноукраїнських територій із європейськими країнами; науково експертний потенціал; зовнішньополітичний вектор України (прагнення до інтеграції в євроатлантичний цивілізаційний простір).

Досліджено методологічні, організаційні, правові, політичні та інші аспекти забезпечення стійкості регіонів і територіальних громад. Проаналізовано кращі світові практики в цій сфері на прикладах формування та функціонування округів безпеки Нідерландів і місцевих форумів стійкості Великої Британії. Визначено проблеми та перспективи забезпечення стійкості регіонів і територіальних громад в Україні. Запропоновано рекомендації щодо формування комплексної моделі міжвідомчої взаємодії та координації діяльності у сферах національної безпеки та стійкості на регіональному і місцевому рівнях в Україні. Розраховано на експертів, науковців, фахівців у сфері національної безпеки, суб’єктів владних повноважень, представників громадських організацій та окремих громадян, усіх, хто цікавиться проблемами розбудови національної стійкості. Видання також може стати в пригоді під час розроблення та ухвалення нормативно-правових актів, що регулюватимуть правовідносини в цій сфері.

Присвячено проблемам формування ефективного державно-приватного партнерства у сфері національної безпеки. Проаналізовано теоретичні підходи до державно-приватного партнерства та їхні особливості в безпековій сфері. Досліджено кращий світовий досвід (США, ЄС, Німеччини, Великої Британії, Польщі, Бельгії та інших країн) із розбудови довіри між державним і приватним сектором у сфері національної безпеки. Розглянуто нормативно-правові та організаційні засади державно-приватного партнерства в Україні, наведено ефективні приклади такої взаємодії. Окреслено перспективні напрями розвитку безпекового державно-приватного партнерства в Україні та можливі способи їх імплементації. Визначено, що недержавний (приватний) сектор безпеки має стати невід’ємним складником системи забезпечення національної безпеки України. Розраховано на фахівців, які займаються теоретичною й практичною діяльністю у сферах національної безпеки і оборони, державного управління, приватної та корпоративної безпеки, науковців, викладачів, аспірантів, докторантів і студентів, а також працівників недержавного (приватного) сектору, які цікавляться сучасними проблемами державно-приватного партнерства.

У монографії досліджені теоретичні та практичні аспекти забезпечення національної стійкості в умовах мінливості й невизначеності безпекого середовища. Запропоновано міждисциплінарну теоретичну основу для розроблення практичних механізмів забезпечення національної стійкості, встановлено закономірності формування системи забезпечення національної стійкості та її взаємодії із системою забезпечення національної безпеки, визначені особливості адаптивного управління національною стійкістю в умовах мінливого безпекового середовища. Здійснено аналіз у світі практик забезпечення національної стійкості, що існують у світі, з точки зору можливості їх імплементації в Україні. Розроблені рекомендації щодо концептуальних засад та моделі забезпечення національної стійкості в Україні, формування й реалізації комплексної державної політики у сфері національної безпеки та стійкості, удосконалення законодавства Україні у відповідній сфері тощо. Для експертів, науковців, фахівців у галузі національної безпеки, суб’єктів владних повноважень, представників громадських організацій та окремих громадян, усіх, хто цікавиться проблемами забезпечення національної стійкості. Видання також може стати в пригоді під час розроблення та ухвалення нормативно-правових актів, що регулюватимуть правовідносини в цій сфері.