Academic literature on the topic 'Опір аеродинамічний'

Одним із домінуючих напрямів удосконалення конструкції автобусів є роботи з підвищення ефективності функціонування їх допоміжних систем, при цьому одночасно зі зниженням ними експлуатаційних витрат енергії, тобто покращення паливної ощадливості. На паливну ощадливість автобусів істотно впливають енергетичні витрати допоміжних агрегатів і систем. Щодо автобусів будь-якого класу, то однією із найбільших споживачів енергії є система опалення пасажирського приміщення і робочого місця водія. Встановлено, що реалізація завдання зниження енергетичних витрат системою опалення салонів автобусів є важливою проблемою під час проєктування й експлуатації автобусів. Отримано результати випробувань і здійснено їх аналіз щодо доцільності використання опалювачів салону автобусів з одним вентилятором, замість двох. Практична значущість досліджень полягає у зменшенні кількості електродвигунів з вентиляторами та зниження енергоспоживання системою опалення салону автобусів. Під час експериментальних досліджень проведено випробування аеродинамічних характеристик опалювачів з двома і одним осьовим вентилятором. Випробовували продуктивність за різних значень напруги на клемах електродвигунів та теплової ефективності радіатора обігрівача – температури повітря на вході і виході з обігрівача. За результатами експерименту встановлено, що продуктивність обігрівача із двома вентиляторами є тільки на 25 % більша, ніж з одним. Це явище пояснено на основі моделювання процесу з допомогою електричної аналогії. Обґрунтовано, що за одного і того самого типу теплорозсіювального радіатора, доцільно використовувати опалювачі салону пасажирських транспортних засобів із одним вентилятором замість двох. Причиною меншої ефективності опалювачів з двома вентиляторами є насамперед те, що аеродинамічний опір на вході двох вентиляторів є удвічі більшим, ніж на одному вентиляторі. Зі збільшенням продуктивності вентилятора теплотворність радіатора зменшується. Це пов'язано з тим, що зі збільшенням повітряного потоку через серцевину радіатора, зростання зняття повітрям температури з поверхні трубок радіатора перевищує інтенсивність теплообміну між нагріваючою рідиною і внутрішньою поверхнею трубок радіатора. Для збільшення аеродинамічної ефективності опалювачів салону доцільно зменшити аеродинамічний опір на вході у вентилятор, наприклад, застосуванням вентиляторів з високими аеродинамічними характеристиками.

У наш час дефіцит енергії і охорона навколишнього середовища змушують господарників і проектувальників систем кондиціювання до пошуку інших, непарокомпресійних джерел холодопостачання. В статті запропонована система кондиціювання повітря, яка використовує природну нерівноважність атмосферного повітря – психрометричну різницю температур. Проаналізовані процеси прямого та непрямого випарного охолодження повітря стосовно досягнення комфортної зони. На h,d- діаграмі показано, що в результаті прямого випарного охолодження можна досягти області комфорту. Відмічено, що визначальний вплив на ефективність процесу випарного охолодження має вологовміст повітря на вході в апарат. В регіонах, де він високий, вирішальну роль відіграє попереднє осушення повітря. Запропонована альтернативна установка кондиціювання повітря на основі випарного охолодження і попереднього осушення повітря, завдяки чому збільшується психрометрична різниця температур повітря та стає можливим вийти в комфортну зону без застосування парокомпресійного холодильного циклу. Осушення повітря відбувається в абсорбері розчином бромістого літію, для регенерації якого використовується тепло, що виробляється сонячними колекторами. З огляду на те, що в процесі абсорбції температура абсорбенту зростає, в схемі передбачено відведення теплоти абсорбції водою, попередньо охолодженою в градирні. Поставлено задачу досягти після установки стану повітря, близького до температури точки роси, збільшивши таким чином її холодопродуктивність. При цьому слід забезпечити зменшення габаритів установки та витрат енергії на переміщення контактуючих потоків повітря, води та розчину абсорбенту. Всі тепломасообмінні апарати в установці виконані за поперечною схемою на основі регулярної насадки. Такий підхід дозволив мінімізувати аеродинамічний опір апаратів та їх габарити. Розроблена схема сонячної системи кондиціювання повітря (ССКП) запропонована для кондиціювання одного із супермаркетів

Збільшення потужності вітроустановки при мінімальних конструкційним змінах завжди було пріоритетним напрямком досліджень у вітроенергетиці. Жорстка залежність потужності на валу ротора вітроустановки від аеродинамічних характеристик лопаті відомі і втілені в інженерні рішення. Електромашинна частина вітроустановки комплектується загальнопромисловим виконанням синхронних або асинхронних генераторами, переваги та недоліки застосування яких всебічно відомі. Також встановлено, що відношення потужності в генераторному режимі до потужності машини в двигунному режимі, стає більше одиниці в залежності від числа пар полюсів та потужності машини. Робота присвячена визначенню підвищення потужності асинхронної машини в генераторному режимі за рахунок впливу на магнітний потік гранично припустимим зменшенням повітряного проміжку між статором і ротором. В даній роботі використана вдосконалена методики розрахунку параметрів і характеристик асинхронних машин с короткозамкненим ротором на базі уточнених Т-подібних заступних схем. В таких заступних схемах в контурі намагнічування паралельно приєднані один змінний індуктивний опір, що пов’язаний з результуючим полем взаємоіндукції, та декілька змінних активних опорів, значення яких пов’язані із змінами основних та додаткових (поверхневих та пульсаційних) втрат в магнітопроводах статора і ротора. При розрахунках, що були проведені за даною методикою, повітряний проміжок був зменшений в межах 0,05мм, але, не досягав гранично допустимого значення 0,25мм. Потужність машини приймалась від 1,1 до 4,0 кВт, як найбільш доцільною для малих вітроустановок для умов нашої країни, з числом пар полюсів 1,2 та 3. Порівняння результатів з відомими даними, для діапазону потужності 1,1…4 кВт показує збільшення коефіцієнта використання для: 2р=2 до 7%, 2р=4 до 18%, а для 2р=6 до 23%. Бібл. 6, табл.1, рис. 2.

Забезпечити якісне зберігання зерна можливе лише при глибокому розумінні процесів, з цілеспрямованим урахуванням фізіологічних властивостей, що відбуваються в зернових масах на всіх етапах їх післязбиральної обробки і подальшому зберіганні.Особливо багато проблем виникає з дрібнонасіннєвими культурами (сорго, просо, амарант, ріпак, гірчиця, льон, мак та інші), що відносяться до так званим дрібнонасіннєвим через своїх геометричних розмірів і малої маси 1000 зерен (до 6 г - олійні, до 25 г - зернові). На сьогодні недостатньо вивчені та визначені фізико-технологічні, розмірні, аеродинамічні і гігроскопічні властивості та теплофізичні характеристики, інтенсивність дихання зерна цілої низки дрібнонасіннєвих культур, не встановлено їх залежність від вологості зерна чи насіння. У роботі розглянуто сучасний стан та проблеми післязбиральної обробки і зберігання дрібнонасіннєвих культур, наведено результати теоретичних та експериментальних досліджень фізичних, механічних, технологічних, аеродинамічних ігігроскопічних властивостей, розмірних характеристик дрібнонасіннєвих культур. Встановлено, що зі збільшенням вологості насіння зменшується натура, незначно зростають маса 1000 зерен та коефіцієнти зовнішнього тертя в стані спокою та руху, збільшуються розміри зернівок за довжиною, а за товщиною і шириною вони практично не змінюються. На основі досліджень аеродинамічних властивостей встановлено залежність швидкості витання від вологості зберігання дрібнонасіннєвих культур та отримано лінійні емпіричні рівняння вказаної залежності, які справедливі в діапазоні вологості 9,8…16,8 % для олійних ДК і 9,2…24,2 % для зернових дрібнонасіннєвих культур. Показано, що аеродинамічний опір дрібнонасіннєвих культур зростає зі збільшенням висоти насипу, вологості, щільності укладання, вмісту дрібної фракції і швидкості повітряного потоку. Для очищення дрібнонасіннєвих культур від важковідокремлюваних домішок можна використати різницю у аеродинамічних властивостей основного зерна та домішок. дозволили також рекомендувати для очищення від домішок з сита з круглими отворами — діаметром 8…10 мм для відділення грубих домішок, діаметром 2,6 мм для відділення крупних домішок та діаметром 1,4 мм для відділення дрібних домішок. У разі необхідності підібрати розміри отворів сит для розділення дрібнонасіннєвих культур на дві фракції, які відрізняються своїм хімічним складом, можна використати таку гранулометричну характеристику як мода.

Виробники зернопереробної галузі все частіше стали звертати увагу на дрібнонасіннєві культури такі як сорго, амарант, ріпак, гірчиця, льон, мак та ін. Оскільки виробництво дрібнонасіннєвих культур зростає, то для визначення ефективних режимів їх післязбиральної обробки та зберігання необхідне проведення широкомасштабних досліджень. В статті наведено результати теоретичних та експериментальних досліджень тепломасообмінних процесів. Отримані значення теплофізичних характеристик в залежності від вологості зерна та запропоновані формули для їх розрахунку, які можуть бути використані при виборі раціональних режимів сушіння, активного вентилювання та зберігання зернових і олійних дрібнонасіннєвих культур. Визначено питомі витрати повітря для активного вентилювання дрібнонасіннєвих культур. Важливою стадією процесу післязбиральної обробки насіння є сушіння складна і енергозатратна операція. Своєчасне і правильно проведене сушіння не тільки підвищує його стійкість під час зберігання, а й поліпшує якість насіння, тому проведено дослідження кінетики конвективного сушіння дрібнонасіннєвих культур в залежності від параметрів зерна і режимів сушіння. Нами був обґрунтований і рекомендований для використання на підприємствах двостадійний спосіб сушіння зерна. При запропонованому способі сушіння на 20…30 % підвищується продуктивність зерносушарок, на 15…25 % знижуються витрати палива, істотно поліпшується якість зерна (за рахунок зниження на 3…5 % кількості битих і розтріснутих зерен). У зв’язку з тим, що дрібнонасіннєві культури через їх розміри мають більший аеродинамічний опір в порівнянні з іншими культурами, товщину шару насіння при активному вентилюванні необхідно зменшувати. Дрібнонасіннєві культури, особливо олійні, можна вентилювати підігрітим повітрям (до 55 °С). Підвищення температури повітря прискорює процес сушіння, проте супроводжується зростанням нерівномірності знімання вологи по товщині шару з пересушуванням нижніх шарів і зволоженням верхніх шарів. Для надійного зберігання культур потрібно забезпечити ряд умов: на сито-повітряних або аеродинамічних сепараторах довести вміст домішок до рівня не більше 2 %, шляхом сушіння або активного вентилювання знизити вологість насіння до 6...8 %, засобами активного вентилювання знизити температуру насіння до 5...10 °С. Ці умови забезпечать довгострокове збереження якості дрібнонасіннєвих культур до їх відвантаження або переробки. Крім того, досліджено інтенсивність дихання зерна в залежності від його вологості і температури. Показано, що при збільшенні вологості з 7 до 11 % інтенсивність дихання дрібнонасіннєвих культур підвищується в 4,9...16,5 рази, а при збільшенні температури від 5 до 25 °С в 1,1…1,6 рази. Наслідком такого зростання інтенсивності дихання є підвищене тепловиділення, яке може приводити до самозігрівання насіння і їх псування. При інтенсивному диханні збільшуються також природні втрати насіння при зберіганні через витрачання на дихання власних сухих речовин. Для тривалого зберігання дрібнонасіннєві культури необхідно розміщувати в складах підлогового типу, які забезпечують хороший доступ повітря при порівняно невеликій висоті насипу дрібнонасіннєвих культур. Для короткочасного зберігання можна використовувати склади силосного типу. На підставі результатів проведених досліджень була удосконалена схема технологічного процесу зернозаготівельного підприємства, яка дозволяє підвищити ефективність використання основного обладнання підприємства, розширити їх функції і дозволяє формувати партії зерна різного цільового призначення.

Чернова Ю. І. Підвищення енергетичної ефективності жаротрубного парового котла VSP – 1000 в умовах КОНЦЕРНУ «МТМ» м. Запоріжжя : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 144 "Теплоенергетика" / наук. керівник Ю. М. Каюков. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 96 с.
UA : Робота викладена на 96 сторінках друкованого тексту, містить 5 таблиці, 4 рисунки. Перелік посилань включає 20 джерел з них на іноземній мові 0. В дипломній роботі розглянуто питання про дослідження теплообміну для удосконалення конструкції жаротрубного котла та вплив аеродинамічних параметрів на його роботу. Розроблено вісім креслень та презентація в яких наведено шляхи підвищення ефективності парового котла.
EN : The work is presented on 96 pages of printed text, contains 5 tables, 4 figures. The list of references includes 20 sources, 0 of them in foreign language. The thesis deals with the issue of the study of heat exchange to improve the design of the fire-tube boiler and the influence of aerodynamic parameters on its work. Eight drawings have been developed and a presentation on how to improve the efficiency of a steam boiler.

У роботі науково обґрунтована концепція аеротермогазодинамічної інте-грації триконтурного газотурбінного двигуна з турбовентиляторною пристав-кою та ступінчастої мотогондоли авіаційної силової установки. Створено нау-ково-методичний апарат для аналізу процесу аеротермогазодинамічної інтегра-ції багатоконтурних турбореактивних двигунів із заднім розташуванням турбо-вентиляторної приставки і мотогондоли авіаційної силової установки. Створено теоретичні основи аеротермогазодинамічної інтеграції багатоконтурного тур-бореактивного двигуна з турбовентиляторою приставкою та мотогондоли сило-вої установки із управлінням примежовим шаром на поверхні мотогондоли га-зогенераторного модуля. На основі результатів розрахунково-експериментальних досліджень отримані рекомендації щодо обгрунтування вимог до аеротермогазодинамічної інтеграції ступінчастої мотогондоли та газотурбінного двигуна з турбовентиля-торною приставкою авіаційної силової установки та визначення оптимальних значень параметрів робочого процесу триконтурного газотурбінного двигуна відповідно до розрахункових умов польоту.
В работе научно обоснована концепция аэротермогазодинамической ин-теграции трехконтурного газотурбинного двигателя с турбовентиляторной при-ставкой и cтупенчатой мотогондолы авиационной силовой установки. Создан научно-методический аппарат для анализа процесса аэротермогазодинамичес-кой интеграции многоконтурных турбореактивных двигателей с задним распо-ложением турбовентиляторной приставки и мотогондолы авиационной силовой установки. Созданы теоретические основы аэротермогазодинамической интег-рации многоконтурного турбореактивного двигателя с турбовентиляторной приставкой и мотогондолы силовой установки с управлением пограничного слоя на поверхности мотогондолы газогенераторного модуля. Впервые создана методика использования управления пограничным сло-ем на поверхности мотогондолы газогенератора с целью снижения внешнего аэродинамического сопротивления авиационной силовой установки и улучше-ние тягово-экономических характеристик авиационных двухконтурных и трех-контурных турбореактивных двигателей. Впервые получены общие теоретиче-ские зависимости, характеризующие совместную работу модуля мотогондолы с управлением пограничного слоя и принципиально нового типа газотурбинного двигателя с турбовентиляторной приставкой. Разработаны теоретические осно-вы графоаналитического метода определения оптимальных параметров турбо-вентиляторной приставки и мотогондолы газогенератора двухконтурных и тре-хконтурных газотурбинных двигателей, которые позволяют решать задачи оп-тимизации параметров турбовентиляторной приставки. На основе результатов расчетно-экспериментальных исследований полу-чены рекомендации по обоснованию требований к аэротермогазодинамической интеграции параметров мотогондолы и газотурбинного двигателя с турбовен-тиляторной приставкой авиационной силовой установки и определения опти-мальных значений параметров рабочего процесса трехконтурного газотурбин-ного двигателя в соответствии с расчетными условий полета.
The concept of aerothermogasdynamic integration of a double bypass gas tur-bine engine with a turbofan unit and a stepped engine nacelle of an aircraft power plant is scientifically grounded in the work. A scientific and methodological appara-tus has been created for analyzing the process of aerothermogasdynamic integration of multi-pass turbojet engines with a rear-mounted turbofan unit and engine nacelle of an aircraft power plant. The theoretical foundations of aerothermogasdynamic in-tegration of a multi-pass turbojet engine with a turbofan unit and a power plant na-celle with boundary layer control on the surface of the engine nacelle of a gas genera-tor module have been created. Based on the results of computational and experimental studies, recommenda-tions were obtained to justify the requirements for aerothermogasdynamic integration of a stepped engine nacelle and gas turbine engine with a turbofan unit of an aircraft power plant and determine the optimal values of the process parameters of a of dou-ble bypass gas turbine engine in accordance with the calculated flight conditions.