Academic literature on the topic 'Опіка та піклування'

Статтю присвячено дослідженню суспільно небезпечного діяння злісного невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування. Встановлено форму цього діяння та надано його визначення, проаналізовано зміст ознаки злісності та обґрунтовано необхідність її виключення зі ст. 166 КК України. Проведено розмежування цього злочину із суміжними кримінальними правопорушеннями. Вивчено судову практику по застосуванню ст. 166 КК України

У статті ми звертаємося до питання підготовки педагогічних працівників. Зокрема, розкриваємо сучасний стан підготовки вчителів до організації співпраці із сім’ями учнів молодшого шкільного віку. На основі теми досліджуємо останні наукові пошуки молодих науковців та коротко розглядаємо мінуси освітніх програм у цьому напрямі. Окрему увагу приділяємо питанню доопрацювання алгоритму підготовки до взаємодії з родинами через тре- нінгові форми навчання та законодавство для фахівців соціальної сфери. Розкриваємо вплив розуміння сімейних інституцій на організації супроводу дитини в початковій школі. Для цього окреслюємо форми сім’ї, які існують відповідно до законодавства (сім’я, або подружжя; особи, які проживають однією сім’єю; усиновлення; опіка, піклування; сім’я патронатного вихователя; прийомна сім’я; дитячий будинок сімейного типу). Презентуємо основні елементи, за якими відбувається оцінка потреб дитини соціальними працівниками (потреби для розви- тку дитини; батьківський потенціал сім’ї; фактори сім’ї та середовища) і які лише частково мають можли- вість опрацювати вчителі в своїй щоденній практиці. Окрім того, зазначаємо особливості сімей, які дозволя- ють соціальному працівнику оцінити функціональність цієї сім’ї відповідно до оцінки потреб дитини та її сім’ї, визначити пріоритетні напрями роботи відповідно до визначених потреб. Характеризуємо вплив відсутності або незнання вчителем інформації відповідно до сімейного становища учня на надання освітніх послуг та забезпечення якісного та ефективного психолого-педагогічного супроводу дитини. Як пропозицію за текстом уводимо ті аспекти підготовки педагогічних працівників, які варто було б включити в освітні програми, (зокрема, в навчальні та робочі програми дисциплін, пов’язаних з організацією вза- ємодії з родиною чи вивчення історико-культурних витоків сімейного виховання).

У статті аналізуються форми сімейного виховання дітей-сиріт в історичній ретроспективі, досліджується сучасна ситуація щодо забезпечення права дитини на виховання в сім’ї в Україні. Метою статті є аналіз історичних передумов та сучасних перспектив забезпечення права дитини на виховання в сім’ї. Для досягнення мети використано комплекс методів дослідження, таких як: аналіз, синтез, порівняння, систематизація. Акцентовано увагу на тому, що проблема забезпечення права дитини на виховання в сім’ї має історичні корені. Припускається, що існуючі у прадавні часи форми сімейного влаштування дітей (усиновлення, опіка, піклування, патронаж) стали своєрідним орієнтиром для розроблення та впровадження сучасних сімейних форм виховання дитини. Звертається увага на сучасні перспективи оптимізації ситуації в межах досліджуваної проблеми: курс на стратегію деінституціалізації через залучення міжсекторальної партнерської взаємодії у процесі створення належних умов для підтримки і розвитку правових форм сімейного виховання дитини. Наведено зміст діяльності коаліції «Відкриваємо двері дітям», проаналізовано позитивні результати деінституціалізації в розвинених країнах світу. У висновках зазначено, що необхідність забезпечення права дитини на виховання в сім’ї насамперед зумовлюється пріоритетністю сімейного середовища для повноцінного розвитку дитини. Наголошується на важливості комплексного підходу до вирішення досліджуваної проблеми, зокрема й шляхом здійснення аналізу історичних прототипів сучасних сімейних форм виховання. Зазначається, що успішність процесу забезпечення права дитини на виховання в сім’ї значною мірою залежить від налагодження конструктивної взаємодії між учасниками реалізації національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей. Суттєва роль при цьому належить організаціям третього сектору (Альянс «Україна без сиріт», фонд Петра Порошенка, «Партнерство кожній дитині», «Надія і житло для дітей», коаліція «Права дітей в Україні», «Дитина з майбутнім»), що активно долучилися до впровадження досліджуваної ситуації.

Розвиток та ускладнення нотаріальних правовідносин поставило на порядок денний питання про реформування нотаріального законодавства, яке нині викладене безсистемно, а тому потребує кодифікації. Проте для реалізації цього завдання необхідні насамперед теоретичні напрацювання щодо виокремлення та систематизації існуючих, а також розроблення нових загальних і спеціальних правил вчинення нотаріальних проваджень. Окрім цього, участь дітей у нотаріальному провадженні досі залишається практично не врегульованою, що спричинює потребу у відповідних наукових дослідженнях. Мета статті полягає у тому, щоб напрацювати теоретичні концепції для врегулювання невирішених питань щодо вчинення нотаріальних проваджень за участю дітей. Це має сприяти конкретизації повноважень законних представників, забезпечити можливість дітей брати участь у нотаріальному провадженні особисто, запровадити субпредставництво дітей у нотаріальному процесі адвокатом, а також встановити коло правочинів, у яких потрібна згода органів опіки та піклування, щоб усі інші могли вчинятися безперешкодно і без ускладнень без такої згоди. Авторка досліджує різні питання участі дітей у нотаріальному провадженні та представництва їхніх інтересів, а також участі органів опіки та піклування у вчиненні правочинів за участю дітей. Обґрунтовано, що у разі звернення батьків як законних представників дітей до нотаріуса, дієздатність батьків і повноваження на укладення правочину від імені дітей визначається й обмежується згодою органів опіки та піклування. Доведено, що у випадках, коли за вчиненням правочину звертається неповнолітня особа, межі її дієздатності встановлюються також двома згодами: згодою батьків і дозволом органів опіки та піклування на вчинення пра-вочину. Запропоновано внести зміни у законодавство, передбачивши можливість субпредставництва інтересів малолітніх дітей у нотаріальному провадженні адвокатом. Досліджено міжнародний досвід захисту та охорони прав дітей у нотаріаті. Авторка дійшла висновків, що процедура заміни законного представника у нотаріальному процесі не передбачена законом, як це відбувається у цивільному процесі, що потребує законодавчого врегулювання. У випадку укладення правочинів щодо нерухомого майна чи інших нотаріально посвідчуваних правочинів іншими особами, відмінних від батьків дитини, а також при укладенні договорів на користь дітей, то згода органу опіки та піклування не повинна вимагатися.

У статті обґрунтовано теоретичні положення та розроблено практичні рекомендації щодо удосконалення механізму надання житлових субсидій в сучасній Україні. Визначено змістовну сутність поняття «житлова субсидія», зазначено її різновиди. Розглянуто й охарактеризовано поняття «механізм державного управління», «механізм надання житлових субсидій» та його складові. Охарактеризовано право на отримання житлової субсидії в сучасній Україні; визначено коло суб’єктів, що мають право на призначення субсидії; розглянуто право на призначення субсидії особі, яка має у власності транспортний засіб; визначено право на призначення субсидії особі, яка має депозит у банку; досліджено право на призначення житлової субсидії неповнолітнім дітям, які залишилися без батьківської опіки (піклування), та/або недієздатним особам працездатного віку, над якими встановлено опіку. Надано пропозиції щодо удосконалення умов призначення житлової субсидії в сучасній Україні; в ієрархічній послідовності визначено такі три основні умови отримання житлової субсидії як: дохід, майновий стан, зайнятість особи-претендента. Удосконалено порядок призначення житлової субсидії в сучасній Україні; визначено найпоширеніші ситуації щодо зловживання правом на отримання житлової субсидії з боку осіб-претендентів; розглянуто питання верифікації державних виплат; запропоновано ввести адміністративну відповідальність за надання особами-претендентами на отримання житлової субсидії завідомо неправдивих даних. Запропоновано внести зміни до Положення про порядок призначення житлових субсидій. Визначено перспективні напрями подальших теоретико-практичних досліджень щодо удосконалення механізму надання житлових субсидій в сучасній Україні.

Проблема дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування з кожним днем стає актуальнішою і болючішою темою для нашого суспільства. Однак останніми роками змінилися пріоритети державної політики. Перевага надається вихованню дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування у родині (усиновлення, опіка та піклування, передача на виховання у дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї). Під опікою та піклуванням слід розуміти сімейну форму влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за якою дитина передається на виховання до сім’ї опікуна (піклувальника), які в силу закону зобов’язані створити умови для здійснення їхніх особистих немайнових та майнових прав та інтересів, а також забезпечити належний фізичний та духовний розвиток дитини, їх матеріальне утримання. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування – над дитиною у віці від 14 до 18 років. Опіка та піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

У роботі розглянуто теоретичні й методичні основи щодо вдосконалення механізму встановлення опіки над повнолітніми недієздатними або обмежено дієздатними особами. В результаті системного аналізу наявних нормативно-правових актів та положень виявлено основні причини такого тривалого перебування неповносправних фізичних осіб в інтернатних закладах. Також виявлено проблему відсутності механізму поновлення дієздатності. Виявилось, що судова система не врахувала можливості присутності на засіданнях тяжкохворих пацієнтів, тому мною запропоновано застосування засобів відеозв'язку, тим більше це зручно в період карантину. Запропоновано основні напрямки вдосконалення діяльності органів опіки та піклування Конотопської міської ради. Виявлено потребність в спеціальних місцях тимчасового утримання недієздатних осіб, щодо яких розглядаються судові справи.
В работе рассмотрены теоретические и методические основы совершенствования механизма установления опеки над совершеннолетними недееспособными или ограниченно дееспособными лицами. В результате системного анализа имеющихся нормативно-правовых актов и положений выявлены основные причины столь длительного пребывания инвалидов физических лиц в интернатных учреждениях. Также выявлена ​​проблема отсутствия механизма восстановления дееспособности. Оказалось, что судебная система не учла возможности присутствия на заседаниях тяжелобольных пациентов, поэтому мне предложено применение средств видеосвязи, тем более это удобно в период карантина. Предложены основные направления усовершенствования деятельности органов опеки и попечительства Конотопского городского совета. Выявлена ​​потребность в специальных местах временного содержания недееспособных лиц, в отношении которых рассматриваются судебные дела.
The paper considers theoretical and methodological bases for improving the mechanism of establishing guardianship over adult incapacitated or partially incapacitated persons. As a result of a systematic analysis of existing regulations and provisions, the main reasons for such a long stay of disabled individuals in boarding schools were identified. The problem of lack of the mechanism of restoration of legal capacity is also revealed. It turned out that the judicial system did not take into account the possibility of the presence of seriously ill patients at meetings, so I suggested the use of video communications, especially convenient during the quarantine period. The basic directions of improvement of activity of bodies of guardianship and care of the Konotop city council are offered. The need for special places of temporary detention of incapable persons in respect of whom court cases are being considered has been identified.

Рудий Н.Я. Інститут опіки і піклування в Україні: історико-правове дослідження: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень / Рудий Назар Ярославович. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2011. - 232 с.
У дисертації досліджується виникнення та розвиток інституту опіки та піклування в Україні з ІХ століття до проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року). Розглянуто та проаналізовано нормативно-правові акти, архівні матеріали та наукову літературу, щодо опіки і піклування на українських землях. З’ясовано причини та умови виникнення первинних норм, що регулювали відносини у сфері опіки, подальший їх розвиток та трансформацію в окремий інститут права. Відображено поетапне формування інституту опіки і піклування на українських землях відповідно до розвитку суспільно-економічних формацій держави і права та рівня духовно-культурного розвитку українського суспільства. Вказано на вплив іноземних держав (у складі яких перебували українські землі) на розвиток інституту опіки і піклування та важливу роль українського звичаєвого права, норми якого зберігали національні особливості опіки і піклування. Відповідно до результатів дослідження, сформульовано загальні засади інституту опіки і піклування в Україні, які сформувалися протягом тривалого історичного періоду та знання яких буде корисним при реформуванні сучасного українського законодавства щодо опіки і піклування. The thesis studies the origin and development of the institute of guardianship & trusteeship in Ukraine starting from IX century till the proclamation of independence of Ukraine on 24 August, 1991. Normative and legal acts were taken into account and analyzed so as archival materials and scientific literature regarding the guardianship and trusteeship within Ukraine. Causes and conditions of the primary rules that were governing the relations in the sphere of guardianship, were found, also their further development and transformation into a separate institute of law. Clearly reflected are the results of the gradual formation of the institute of guardianship and trusteeship in Ukraine according to the development of socio-economic formations of the state and law and the level of spiritual and cultural development of Ukrainian society. Specified on the influence of foreign countries (including the Ukrainian lands), development of the institute of guardianship and trusteeship and the important role of the Ukrainian common law which norms are preserved the national features of guardianship and trusteeship. According to the results of this research there were formulated general principles of the institute of guardianship & trusteeship of Ukraine, which were formed during the long historical period and will be helpful in reforming the current Ukrainian legislation as for guardianship and trusteeship.

Значною проблемою є потреба захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлених Конституцією України. Практично кожен рік в Україні біля 10 тисяч дітей залишаються без батьківського піклування з різних причин. Вони потребують кваліфікованої допомоги психологів, соціологів, юристів у територіальній громаді, проте мало де зазначено це у нормативно-правових актах.

Красник, К. С. Форми здійснення права особи на сім’ю за сімейним законодавством України : дис. ... д-ра філос.: 081, 08 / Катерина Сергіївна Красник; МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. - Харків, 2020. - 217 с.
Дисертаційне дослідження є кваліфікаційною науковою працею, в якій запропоновано нові теоретичні узагальнення та положення щодо поняття, сутності та особливостей форм здійснення права особи на сім’ю за сімейним законодавством України, обґрунтовано пропозиції, спрямовані на вдосконалення чинного сімейного законодавства України щодо здійснення права особи на сім’ю. Уточнено поняття «сім’я» як об’єкт охорони приватного права, розглянуто шлюб як форму здійснення права особи на сім’ю; розкрито проживання жінки та чоловіка однією сім’єю без реєстрації шлюбу між собою як форму здійснення права особи на сім’ю. Розглянуто усиновлення як форму здійснення права дитини на сім’ю; обґрунтувано положення про опіку та піклування, особливості прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу. Визначено інші форми здійснення права дитини на сім’ю.
The dissertation research is a qualifying scientific work, which offers new theoretical generalizations and provisions on the concept, nature and features of forms of exercising the right to a family under the family law of Ukraine, substantiates proposals aimed at improving the current family legislation of Ukraine on the exercise of the right to a family. 'yu. The concept of "family" as an object of protection of private law is specified, marriage is considered as a form of exercising a person's right to a family; the residence of a woman and a man in one family without registration has been revealed intermarriage as a form of exercising a person’s right to a family. Adoption is considered as a form of exercising the child's right to a family; the provisions on guardianship and care, features of a foster family, family-type orphanage are substantiated. Other forms of exercising the child's right to a family have been identified.
Диссертационное исследование является квалификационной научной работой, в которой предложены новые теоретические обобщения и положения относительно понятия, сущности и особенностей форм осуществления права человека на семью за семейным законодательством Украины, обоснованы предложения, направленные на совершенствование действующего семейного законодательства Украины относительно осуществления права человека на семью. Уточнено понятие «семья» как объект охраны частного права, рассмотрен брак как форма осуществления права человека на семью; раскрыто проживания женщины и мужчины одной семьей без регистрации брака между собой как форму осуществления права человека на семью. Рассмотрено усыновление как форма осуществления права ребенка на семью; обосновано положение об опеке и попечительстве, особенности приемной семьи, детского дома семейного типа. Определены другие формы осуществления права ребенка на семью.

Дрозд А. Д. Органи опіки та піклування в механізмі забезпечення основних прав і свобод дітей-сиріт : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник К. О. Алімов. Зaпорiжжя : ЗНУ, 2020. 92 c.
UA : Робота викладена 92 сторінках друкованого тексту. Перелік посилань включає 71 джерело. Об’єктом дослідження даної кваліфікаційної роботи є суспільні відносини в сфері організації та функціонування органів опіки та піклування у сфері забезпечення прав і свобод дітей-сиріт та осіб позбавлених батьківського піклування. Предметом дослідження є правові засади організації та здійснення догляду, утримання, всиновлення, опіки та піклування над сиротами. Сучасний європейський розвиток держави передбачає вдосконалення форм та методів виховування дітей-сиріт та осіб позбавлених батьківського піклування. Використання нових, сучасних європейських стандартів й інструментів є пріоритетним. Перехід від дитбудинків до усиновлення, з дотриманням законних прав і свобод дітей, є найважливішими завданнями органів опіки та піклування. Як показує зарубіжний досвід, перехід від дитбудинків пішов тільки на користь. Це і заощаджені кошти, що отримують усиновлювачі та опікуни, а влаштування в родини є кращим шляхом для соціалізації дітей. Застарілість нинішньої системи та інтеграція європейських норм і досвіду зумовлює актуальність обраної теми та необхідність проведення глибокого аналізу нинішніх проблем сирітства. Метою кваліфікаційної роботи є концептуальний аналіз нормативно-правової бази, щодо дітей сиріт, та сформувати конкретні шляхи удосконалення державної політики щодо виховання і утримання дітей-сиріт та осіб позбавлених батьківського піклування.
EN : The work outlines 92 pages of printed text. The list of links includes 71 sources. The subject of study of this qualification work is the social relations in the sphere of organization and functioning of guardianship and guardianship bodies in the sphere of ensuring the rights and freedoms of orphans and persons deprived of parental care. The subject of the study is the legal foundations for the organization and care, maintenance, adoption, custody and care of orphans. The modern European development of the state envisages the improvement of forms and methods of raising orphans and persons deprived of parental care. The use of new, modern European standards and instruments is a priority. The transition from orphanages to adoption, while respecting the legal rights and freedoms of children, is the most important task of the guardianship and care authorities. As the foreign experience shows, the transition from the orphanages was only for the benefit. These are the savings of adoptive parents and carers, and family placement is the best way to socialize children. The obsolescence of the current system and the integration of European norms and experience determines the relevance of the chosen topic and the need for a thorough analysis of the current problems of orphanage. The purpose of the qualification work is to conceptually analyze the legal framework on orphan children and to formulate concrete ways to improve the state policy on the upbringing and maintenance of orphaned children and persons deprived of parental care.

Борисенко Д. Р. Теоретичні та практичні аспекти захисту прав дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник О. О. Щипанова. Зaпорiжжя : ЗНУ, 2020. 110 c.
UA : Робота викладена 110 сторінках друкованого тексту. Перелік посилань включає 100 джерел. Охорона дитинства в Україні визначена як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, який заключається у створенні належних умов для розвитку дитинства, гарантуванні та забезпеченні реалізації прав дитини. Під час ратифікації Конвенції Організації об’єднаних націй про права дитини, Україна зобов’язалася дотримуватися наступних фундаментальних принципів у сфері захисту дітей: пріоритетність інтересів дітей; забезпечення прав дітей на повноцінне життя у суспільстві; залучення до життя спільноти; неприсутність дискримінації. В Україні, у зв’язку із пониженням життєвого рівня населення, нестабільною ситуацією в країні, соціальною напруженістю у суспільстві, світоглядною невизначеністю існують такі верстви дитячого населення як діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Саме зазначені чинники посилили проблему дитячого сирітства в Україні, їх бездоглядності й безпритульності. В умовах девальвації моральних цінностей, різкого зниження життєвого рівня населення, спонукали до збільшення кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. У нових соціально-економічних умовах проблеми захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не тільки не втратили своєї актуальності, а й набули особливої гостроти. Треба наголосити, що сьогодні в Україні нараховується понад 324 тис. дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. На профілактичному обліку служб у справах дітей перебуває майже 250 тис. дітей, які бродяжать та жебракують. Щорічно в притулках перебуває від 35 до 40 тис. дітей. Майже 30 тис. дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, потребують соціального сприяння та матеріального забезпечення. В Україні кожна десята дитина, яка перебуває під опікою держави не має рідних. За офіційною статистикою Департаменту з питань захисту прав дітей та усиновлення Міністерства соціальної політики, на 1 січня 2019 в Україні 78 485 дітей-сиріт, де 25–28 % – сироти, інші – діти, сироти за живих батьків та діти, позбавлені батьківського піклування. Зокрема, із загальної кількості понад 63 918 дітей перебувають під опікою найближчих родичів, водночас 29 000 діти – із родин, які опинилися у складних життєвих обставинах, але можуть виховувати дітей, відтак в інтернатних закладах залишаються близько 7 600 дітей. Мета дослідження полягає у повному та всебічному вивчені наукових праць, міжнародного досвіду, чинного законодавства України та виходячи за вивченого сформулювати наукові висновки щодо захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти захисту прав дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування.
EN : The work is outlined in 110 pages of printed text. The list of links includes 100 sources. Childcare in Ukraine has been identified as a strategic nationwide priority, which is to create the right conditions for childhood development, to guarantee and ensure the realization of the rights of the child. In ratifying the United Nations Convention on the Rights of the Child, Ukraine committed itself to upholding the following fundamental principles in the field of child protection: the priority of the interests of children; ensuring the rights of children to a full life in society; involvement in community life; non-discrimination. In Ukraine, due to the declining standard of living, unstable situation in the country, social tensions in society, ideological uncertainty, there are such strata of the child population as orphans and children deprived of parental care. These factors exacerbated the problem of orphaned children in Ukraine, their homelessness and homelessness. In the context of devaluation of moral values, a sharp decrease in the standard of living of the population, the number of orphans and children deprived of parental care was increased. In the new socio-economic conditions, the problems of protecting the rights of orphans and children deprived of parental care have not only lost their relevance but also become particularly acute. It should be emphasized that in Ukraine today there are more than 324 thousand orphans and children deprived of parental care. There are nearly 250,000 wandering and begging children on record for child services. There are between 35 and 40 thousand children annually in shelters. Nearly 30,000 orphans and children deprived of parental care need social assistance and financial support. In Ukraine, every tenth child in the care of the state has no relatives. According to official statistics from the Department for the Protection of Children's Rights and Adoption of the Ministry of Social Policy, as of January 1, 2019 in Ukraine 78 485 orphans, where 25-28% are orphans, others are children, orphans for living parents and children deprived of parental care. In particular, more than 63,918 children are under the care of their closest relatives, while at the same time 29,000 children are from families who have found themselves in difficult life circumstances but can raise children, so about 7,600 children remain in residential care. The purpose of the study is to fully and comprehensively study the scientific works, international experience, the current legislation of Ukraine and to formulate scientific conclusions on the protection of orphans and children deprived of parental care. The subject of the study is the social relations that arise in the field of protection of orphans and children deprived of parental care. The subject of the study is theoretical and practical aspects of protection of the rights of orphans and children deprived of parental care.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2021. У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове розв’язання актуальної науково-прикладної проблеми сімейного права України – розроблена системна концепція загальної класифікації сімейних правовідносин, що містить потенціал для ефективної розбудови останніх у процесі сучасної рекодифікації цивільного законодавства. В роботі на підставі вивчення наукових досліджень з проблем приватного права, законодавства періоду входження України до складу інших держав та в добу незалежності виявлено трансформаційні процеси в розвитку інститутів сімейного права. Доведено послідовну змінюваність інститутів сімейного права залежно від звичаєвих, моральних та релігійних норм. Обґрунтовано та доведено існування взаємозв’язку і взаємовпливу соціальних норм у сімейних відносинах. За результатами проведення дослідження окреслено перспективи розвитку сімейного законодавства в процесі рекодифікації цивільного та сімейного законодавства. Обґрунтовується доцільність здійснення рекодифікації Цивільного кодексу України шляхом декодифікації Господарського кодексу України.

Доніна Н. О. Організація ефективної роботи органів опіки та піклування в регіоні : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 281 "Публічне управління та адміністрування" / наук. керівник О. В. Маловічко. Запоріжжя : ЗНУ, 2019. 96 с.
UA : Мета дослідження: розкрити умови, фактори та напрямки оптимізації організації ефективної роботи органів опіки та піклування в регіоні. Об’єкт дослідження: є органи опіки та піклування, що забезпечують захист прав і інтересів осіб, визнаних судом недієздатними або обмеженими у дієздатності. Предмет дослідження: організація ефективної роботи органів опіки та піклування в регіоні. Методи дослідження: порівняльно-історичний, структурно-функціональний, теоретичного узагальнення, порівняльний, науково-теоретичний аналіз, аналіз статистичних даних. Гіпотеза: ключовий фактор недостатнього рівня ефективності роботи органів опіки та піклування як на державному так і на місцевому рівнях -відсутність дієвого актуального, що відповідає вимогам часу законодавства, наявність великої кількості правових колізій та прогалин, а також відсутність будь-якого контролю з боку держави за діяльністю органів опіки та піклування. Висновки: 1. На сьогоднішній день в Україні відсутній цілісний нормативний акт, який мав би системно врегулювати діяльність органів опіки та піклування в частині забезпечення захисту недієздатних та обмежено дієздатних осіб; існує велика кількість непрацюючих норм, які лише декларують права, не гарантуючи їх реалізації. 2. Наслідком недостатньої уваги до даної сфери з боку держави у формі відсутності будь-якого контролю за діяльністю органів опіки та піклування є безвідповідальність органів місцевого самоврядування при делегуванні функцій опіки та піклування своїм виконавчим органам.