Journal articles on the topic 'Олійна основа'

Наведено математичну модель для дослідження роботи адгезії олійних композицій на деревинній підкладці. Теоретично визначено час розтікання олійної композиції на деревині. Задано граничні умови термодинамічних параметрів, які описують взаємозв'язок деревини (тверде тіло) з олійною композицією (рідина) на основі закону Гіббса для побудови математичної моделі роботи адгезії. Визначено вплив термодинамічних властивостей деревини та олійної композиції на крайовий кут змочування поверхні. Отримано залежність часу розтікання олійної композиції по поверхні деревини.

Метою роботи було виявлення антиоксидантного ефекту екстрактів із лікарських рослин родини Ericaceae: брусниці звичайної (Vaccinium vitis-idaea L.), буяхів (Vaccіnіum ulіgіnosum L.), журавлини болотної (Oxycoccus Hill L.), чорниці звичайної (Vaccinium myrtillus L.), на окиснювальну стабільність харчових олій та олійних емульсій (основи майонезів). Об’єктом дослідження стала олія соняшникова та емульсія на основі цієї олії. Для їхньої стабілізації вико- ристовували олійні, водні та водно-спиртові екстракти із пагонів брусниці, буяхів, журавлини і чорниці. Для визначення антиоксидантного ефекту обраховували пероксидне число екстрактів і контрольного зразка. Такі дослідження є актуальними, оскільки антиоксидантна дія фітоекстрактів брусниці звичайної, буяхів, журавли- ни болотної, чорниці звичайної є маловивченою, порівняно з іншими представниками родини Вересових. Визначення ступенів інгібування процесу окиснення олії соняшникової за додавання олійних екстрактів пока- зало, що екстракти чорниці та журавлини мають сильний антиоксидантний ефект (ступені інгібування 57% і 51%, відповідно), екстракт брусниці володіє середнім антиоксидантним ефектом (35%), екстракт буяхів вияв- ляє слабкий антиоксидантний ефект (21%). Обрахувавши відсоток інгібування процесу окиснення емульсії на основі олії соняшникової за додавання водних фітоекстрактів, встановлено, що водні екстракти чорниці та журавлини виявляють середній антиоксидант- ний ефект (41% та 37%, відповідно), водні екстракти брусниці та буяхів мають слабкий антиоксидантний ефект (24% і 15%, відповідно). За використання водно-спиртових фітоекстрактів для приготування емульсії на основі олії соняшникової встановлено, що ступінь інгібування процесу окиснення в усіх випадках є дещо вищим, ніж за використання водних фітоекстрактів, а саме: водно-спиртовий екстракт чорниці виявляє сильний антиоксидантний ефект (53%), водно-спиртові екстракти журавлини та брусниці мають середній антиоксидантний ефект (46% і 32%, відповідно), водно-спиртовий екстракт буяхів чинить слабкий антиоксидантний ефект (19%).

Мета роботи. Провести дослідження з розробки емульгелю з сухим екстрактом шоломниці байкальської, обрати оптимальний гелеутворювач, емульгатор та визначити вміст олійної фази. Вивчити реологічні показники. Матеріали та методи. Структурно-механічні (реологічні) властивості гелевих основ і зразків вивчали за допомогою ротаційного віскозиметра «Реотест-2» (Німеччина) з коаксіальними циліндрами. Вибір вмісту олійної фази проводили за допомогою методу оптичної мікроскопії. Ступінь дисперсності та визначення лінійних розмірів частинок емульгелю проводили за допомогою електронного мікроскопа «ConusAcademy» із вбудованою фотокамерою. Для вивчення реопараметрів розрахували показники механічної стабільності. Результати й обговорення. У результаті проведених досліджень до складу емульгелю обрано раціональний гелеутворювач – карбопол Ultrez 10 NF, обрано концентрацію емульгатора Prolipid 141TM та визначено вміст олійної фази. Проведено дослідження реологічних властивостей та механічної стабільності запропонованого складу емульгелю. Висновки. Як гелеутворювач обрано Ultrez 10 NF (1,5 %), як олійну фазу – олію кукурудзяну (20 %), як емульгатор – Prolipid 141TM (3 %). Доведено, що отриманий емульгель є структурованою системою з пластичним типом течії.

Досить стрімкий розвиток олійної галузі та зрос-тання попиту на жири рослинного походження усвіті зумовили суттєве підвищення інтересу науко-вців до проблем виробництва олійних культур в Укра-їні. У статті розглянуто основні тенденції розвиткуданої галузі, зовнішні та внутрішні чинники, що здій-снюють вплив на неї, визначено організаційно-економічні особливості формування ефективногорозвитку галузі виробництва олійних культур, здійс-нено аналіз економічної ефективності виробництваолійних культур, а також визначено головні резервиїї підвищення у Полтавській області. Sufficiently rapid development of the oilseeds production industry and the increasing demand for vegetable fats in the world resulted a significant increasing of the scientific interest to problems ofoilseed production in Ukraine. The article discusses the major trends of this industry development, the external and internal factors which make an influence on it, organizational and economic peculiarities of the effective development of oilseed production industry, the analysis of economic efficiency ofoilseeds production has been provided, as well as the main reserves of its increase in Poltava regionhas been identified.

У статті розглянута розробка рецептур м’ясних паштетів з використанням білково-жирових емульсій (БЖЕ) на основі вітамінізованих купажованих рослинних олій (ВКРО). Досліджено органолептичні, фізико-хімічні та функціонально-технологічні показники нових рецептур м’ясних паштетів з метою збагачення біологічно активними компонентами. В процесі роботи було створено вісім рецептур паштетів з м’яса птиці зі використанням розроблених БЖЕ, що входили до складу рецептури в кількості 15…20% та дві рецептури з вітамінізованими купажованими рослинними оліями двокомпонентного та трикомпонентного складів у кількості 10%. Контролем були зразки паштетів, виготовлені згідно з ДСТУ 4432:2005, які містили 10% свинячого шпику. Як основну сировину в рецептурах паштетів використовували куряче та індиче м'ясо (попередньо бланшоване), печінку курячу (попередньо бланшовану), яйця курячі. Дана сировина забезпечує дієтичність продукту, збалансовує вироби за амінокислотним складом. Також в рецептуру дослідних зразків входили такі інгредієнти, як морква та цибуля пасеровані, манка, хліб пшеничний (попередньо гідратований). Внесення розроблених ВКРО та БЖЕ на їх основі дозволяє збалансувати продукт за жирнокислотним та вітамінним складом. Вивчено також зміни структурно-механічних властивостей у готовому продукті при заміні в ньому шпику на БЖЕ. Проведено ряд мікробіологічних випробувань, а саме: визначення кількості мезофільних аеробних та факультативно-анаеробних мікроорганізмів (МАФАнМ), бактерій групи кишкової палички (БГКП), сульфітредукувальних клостридій, Staphylococcus aureus, L.Monocytogenes та Salmonella. Подовжено термін зберігання м’ясних паштетів у 2 рази (48 год), тимчасом як за ДСТУ 4432:2005 – 24 год. Технологія купажування рослинних олій розроблена і впроваджена на Одеському заводі кісточкових та рослинних олій, ТОВ «АВА», (акт від 26.03.2015 р.). Апробацію проведено на виробничих площах ТОВ «Зернопром», де виготовлено пробну партію м’ясних паштетів з використанням білково-жирових емульсій, створених на основі вітамінізованих купажованих рослинних олій (акт від 18.03.2016 р.).

У статті проаналізовано групи ризиків суб’єктів економічних відносин на ринку олійних культур, запропоновано схему методів управління цими ризиками. Досліджено основні показники ринку олійних культур в Україні з використанням можливостей описової статистики RSudio та змодельовані умовні ситуації настання тих чи інших ризиків.

У статті досліджується особливості впливу жирнокислотного складу рослинних рафі- нованих олій на фізико-хімічні показники якості купажів цих олій. Купажі рослинних рафінованих олій є основою для приготування маринаду для натуральних м’ясних маринованих напівфабрикатів. Тому визначення фізико-хімічних показників купажів на початкових етапах є досить важливим, адже в подальшому це буде безпосередньо впливати на технологію, тривалість виробництва, а також на тер- міни зберігання продукту. Досліджені 3 рафіновані олії: соняшникова, оливкова та ріпакова, а також утворені з них 4 купажі з різним співвідношенням олій з урахуванням їх жирнокислотного складу. Особливу увагу акцентуємо на ріпаковій олії, адже у своєму складі вона містить велику кількість ліноленової кислоти, порівняно із соняшниковою та оливковою, для яких більшою мірі характерна ліно- лева та олеїнова кислоти. У процесі дослідження встановлено, що купажування олій здійснюється для отримання оптимального співвідношення ω-6:ω-3 поліненасичених жирних кислот, яке для здо- рової людини становить 10:1. Відповідно, оптимальний рівень споживання лінолевої кислоти (ω-6) становить 10 г/добу, ліноленової (ω-3) – 1 г/добу. Простежено вплив жирнокислотного складу олій, особливо співвідношення насичених та ненасичених жирних кислот, на кислотне та пероксидне числа рослинних олій, які свідчать не лише про перевагу тих чи інших жирних кислот, але й про свіжість олій. Доведено, що ще одним важливим чинником, який свідчить про якість рослинних олій, є ступінь окислення жирових продуктів. Стійкість олій до окислення залежить від ступеня їх ненасиченості та вмісту токоферолів. Підтверджено, що швидкість окислення олій із високим вмістом поліненаси- чених жирних кислот значно більша, ніж із низьким вмістом, що є результатом наявності в полінена- сичених жирних кислотах подвійних та потрійних зв’язків. Дослідним шляхом визначено купажі, які будуть використовуватись у наступних дослідженнях, а саме купаж № 3 – соняшникова: ріпакова олії у співвідношенні 70:30 та купаж № 4 – соняшникова: оливкова олії у співвідношенні 80:20. Подальші дослідження спрямовані на створення маринадів на основі купажів рослинних олій для визначення їх впливу на показники якості натуральних м’ясних маринованих напівфабрикатів.

У статті представлено огляд літературних даних про питання органічного методу ведення сільського господарства. Викладено поняття ʺорганічне сільське господарствоʺ і ʺорганічна продукціяʺ. Розглянуто рівень світового розвитку органічного напрямку ведення сільського господарства та його перспективи для України. Матеріали приведені на підставі літературних даних, різних звітів світових організацій органічного напрямку у сільському господарстві та матеріалів, наданих Органічним рухом України. Дослідники встановили, що метод органічного господарювання дозволяє отримувати високоякісну сировину і продукти харчування з використанням нових технологій, які спрямовані на захист та покращення стану навколишнього середовища. Вирощена продукція на органічній основі повинна бути екологічно чистою і відповідати міжнародним стандартам якості. На території України на даний час працюють 12 іноземних та 1 український сертифікаційні органи. Український сертифікаційний орган «Органік стандарт» має міжнародну акредитацію на проведення сертифіка- ційних робіт та визнання Єврокомісії та Швейцарської Конфедерації. У статті наведено аналіз розподілу площі, органічно оброблених земель у світі і в Україні. Лідером по споживанню органічної продукції є Швейцарія. У роботі приводиться схема переходу до органічного виробництва. Представлені найбільш поширені логотипи європейської, американської та японської системи сертифікації органічних продуктів. Експортний потенціал сектору оці- нюється у 50 млн. євро. Основні країни-споживачі української «органіки»: Німеччина, Австрія, Польща, Італія, Франція, Нідерланди, Данія, Швейцарія, США, Канада. В основному експортують такі органічні товари з України: зернові, бобові, олійні культури ягоди фрукти. Також експортується олія соняшникова, шрот соняшниковий, ефірні олії, концентрований яблучний сік, горіхи, джеми, сиропи та березовий сік. Встановлено, що Україна має потужний потенціал агропромислового комплексу і може стати одним із головних експортерів органічної продукції на ринку ЄС.

Мета. На основі досвіду провідних країн-виробників льонопродукціі теоретично обгрунтувати напрямки й можливості екологічно безпечної переробки льону в товари різного функціонального призначення. Методика. Для досліджень використані аналітичні методи аналізу та синтезу, порівняльного аналізу та узагальнення даних існуючих досліджень в країнах-виробниках продукції на основі льону олійного та льону-довгунця. Результати. В статті приведені основні результати досліджень способів раціонального використання льону олійного та льону-довгунця для отримання інноваційних товарів різного функціонального призначення з врахуванням умов України. Через кризу, що триває друге десятиліття, є потреба докорінної зміни існуючих підходів до льонарської галузі. Класичні технології сьогодні малоефективні, енергомісткі та в багатьох випадках призводять до отримання волокна низької якості. Способом подолання кризи льонарства є поступове введення у сівозміни льону олійного в північно-західних областях України і відновлення вирощування льону-довгунця. На основі сучасних досліджень та аналізу стану світового та вітчизняного ринку виробів з льону можна стверджувати, що відродження льоновиробництва залежить від комплексного використання всіх складових льону олійного та льону-довгунця. На сьогодні в різних країнах проводять пошуки способів максимального використання всього потенціалу льону, адже утилізація спалюванням це екологічна та економічна проблема в світі. Досліджено, що основні показники, які визначають використання складових урожаю льону: вид, вміст лубу (волокна), висота рослини. В результаті проведених досліджень встановлено, що, відповідно до стану стеблової частини, іі найкраще використовувати для виробництва довгого і короткого волокна та паливних матеріалів. Доведено, що льон олійний, придатний для виготовлення короткого, неорієнтованого волокна різної якості, яке можна використовувати в різних галузях господарства. Нажаль, в Україні поки ще не існує промислово налагодженого виробництва такого волокна, хоча є позитивні зрушення і триває пошук шляхів отримання волокна льону необхідної якості. Встановлено, що для виготовлення паливних матеріалів з рослинної сільськогосподарської сировини можливо використовувати технології та технічні засоби, за допомогою яких отримують брикети. Також, напрямком використання стебел льону, що дозволить швидко вирішити наявну проблему і не потребує великих затрат, є виробництво малогабаритних паливних рулонів для сучасних твердопаливних котлів. Новизна. Теоретично обґрунтовані та класифіковані напрямки ефективного безвідходного використання льону з врахуванням адаптації до умов України. Практична значимість. Запропонована об’єднана класифікаційна схема, що враховує усі можливі напрямки використання льону олійного та льону-довгунця для виготовлення інноваційних товарів різного функціонального призначення. Визначені раціональні напрямки використання та запропоновані нові види продукції з льону.

У статті з’ясовано роль і місце числівників у маркуванні поетичної картини світу письменників із кола шістдесятників – Івана Драча, Бориса Олійника, Миколи Вінграновського, Ліни Костенко як вияву їхньої схильності до екстравертивної чи інтровертивної психологічної сутності, крізь призму якої окреслюється ідіостиль письменників. За методологічну основу роботи править учення про мову як психічний феномен. За допомогою методів лінгвопсихологічної інтерпретації, заґрунтованих на логіці вербальної поведінки особистості та на розробленій К.-Г. Юнгом класифікації психологічних типів, з’ясовано психологічне підґрунтя мовних особистостей аналізованих письменників

У статті охарактеризовано динаміку і структуру сільськогосподарських угідь Волинської області та України. Визначено основні фактори впливу на валовий збір зернових, зернобобових та олійних культур. Використано індексний метод розрахунку впливу площі та урожайності на валовий збір. Окреслено перспективні напрями використання сільськогосподарських угідь, які забезпечать перехід сільського господарства на інтенсивний шлях розвитку.

В статті представлені структурно-механічні показники натуральних м’ясних маринованих напівфабрикатів: пенетрація, пластичність. Визначено вплив маринаду на основі купажованих рослинних олій, збагачених ферментом бромелаїном на структурно-механічні показни

Мета роботи. Аналіз фармацевтичного ринку України та визначення доцільності виготовлення на основі субстанцій лопуха великого лікарських препаратів різної направленості дії, зокрема в умовах аптеки. Матеріали і методи. На основі бібліосемантичного, аналітичного та логічного методів досліджень при проведенні аналізу джерел літератури визначено доцільність використання сировини лопуха великого в розробці оригінальних лікарських препаратів завдяки наявності в ній активних речовин широкого спектра дії. Результати й обговорення. У результаті маркетингового аналізу визначено, що на фармацевтичного ринку України присутні три препарати з коренів лопуха великого ‒ Детоксифіт та Нефрофіт (у формі складних зборів) Аллотон (у формі розчину для зовнішнього застосування), 5 дієтичних добавок (з них 1 засіб ‒ таблетки і 4 ‒ фіточаї) та косметичні засоби (у вигляді шампунів для волосся ‒ 6 позицій, масок для волосся, кондиціонеру, олійного екстракту, крему для обличчя ‒ по 1 пропозиції. Виробниками продукції є Україна (4 засоби), Польща, Італія та Франція ‒ по 2 засоби. У народній медицині широко використовують відвар, настій, настоянку, олійні розчини, мазі, фітокреми, сухий порошок із коренів, свіже та висушене листя і насіння лопуха великого при артриті, ревматизмі, псоріазі, ранах, пухлинах, подагричних вузлах, для покращання стану волосся і трофіки волосистої частини голови; боротьби з алопецією та сухою себореєю, проявляючи протизапальну, спазмолітичну, полівітамінну, загальнозміцнювальну, антибактеріальну, імуностимулювальну та антифунгінальну дію; покращує обмінні процеси в організмі. Висновки. Враховуючи достатню сировинну базу лопуха великого, широкий спектр фармакологічної дії його субстанцій, при цьому обмежений асортимент на фармацевтичному ринку лікарських препаратів на його основі, було визначено доцільність виготовлення оригінальних засобів різної направленості дії з сировини лопуха великого, зокрема і в умовах аптеки.

У роботі з’ясовано, що у світі зростає кількість захворювань, пов’язаних із порушенням балансу поживних речовин у щоденному раціоні людей. З цією метою обґрунтовано необхідність створення нових продуктів із збалансованим хімічним складом. Обґрунтовано доцільність використання кісточок сливи та дерену як сировини для виробництва олії. Досліджено хімічний склад олії з кісточок сливи та олії з кісточок дерену. З’ясовано, що олія з кісточок сливи має наближене до оптимального співвідношення жирних кислот. А в олії з кісточок дерену виявлено деякі відхилення від оптимального співвідношення жирних кислот. Крім того, вміст токоферолів в даних оліях вищий, ніж в традиційних оліях. Встановлено, що жирнокислотний склад традиційних олій не відповідає оптимальному співвідношеню насичених, мононенасичених та поліненасичених жирних кислот, а олії у нативному вигляді з «ідеальним» складом жирних кислот відсутні. Тому доцільним вирішенням цієї проблеми є створення купажів з різних видів олій. Розроблено купажі з олією з кісточок дерену та соєвою і соняшниковою оліями. Встановлено, що біологічна цінність жиру отриманих купажів відповідає оптимальному співвідношенню жирних кислот. Крім того, отримано купаж, який можна рекомендувати для лікувального харчування.

У представленій статті, на основі дотримання принципів історизму та об’єктивності, проаналізовано зміну напрямів наукового забезпечення сільськогосподарського виробництва Кіровоградської області, форм та методів популяризації наукових досягнень і шляхів їх освоєння виробництвом протягом останнього століття. Встановлено, що у ХХ ст. - на початку ХХІ ст. провідними науково-дослідними установами, що впливали на розвиток аграрного сектору в зоні північного Степу України були: Аджамська сільськогосподарська дослідна станція, Українська науково-дослідна станція олійних культур, Кіровоградська державна сільськогосподарська дослідна станція, Кіровоградське НВО «Еліта», Кіровоградський інститут агропромислового виробництва НААН, що в ході ряду реорганізацій стали основою сучасного Інституту сільського господарства Степу НААН. Аналіз методів поширення наукових досягнень у сільськогосподарське виробництво регіону від початку ХХ ст. до сьогодення, дозволив встановити, що основними з них були: публікація результатів досліджень у спеціалізованих виданнях; семінари, наради, на яких інформували про досягнення аграрної науки; огляд на науково-демонстраційних полігонах нових сортів рослин та технологій їх вирощування; реклама наукової продукції у ЗМІ та ін. На території сучасної Кіровоградщини, протягом періоду, що досліджувався, першочерговими закладами із випробування та впровадження наукової продукції сільськогосподарського спрямування були: «колективні досліди», опорно-показові пукти, дослідні господарства. У періоди активізації заходів із популяризації, поширення та впровадження наукових досягнень у с.-г. виробництво Кіровоградської області спостерігалося досягнення високих показників виробничої продуктивності та економічної ефективності в агарній сфері регіону. Зменшення активізації наукового забезпечення с.-г. виробництва відповідало періодам із найнижчим рівнем основних виробничо-фінансових показників аграрного сектору Кіровоградської області.

Мета роботи. Хроматографічний аналіз ефірних олій монарди лимонної (Monarda citriodora Cerv. ex Lag, родина Lamiaceae Martinov), отриманих із трави рослини в різні фази вегетації. Матеріали і методи. Матеріалом для досліджень була трава M. citriodora, яку заготовляли на дослідних ділянках у Херсонській області на початку цвітіння та у період масового цвітіння рослин. Ефірну олію отримували методом гідродистиляції. Аналіз її компонентного складу проводили методом газової хроматографії з мас-спектрометричним детектуванням (ГХ/МС). Для отримання «хроматографічних відбитків» компонентів ефірної олії використовували метод тонкошарової хроматографії (ТШХ). Результати й обговорення. На основі ГХ/МС аналізу вивчено компонентний склад ефірних олій сировини M. citriodora. Всього в ефірній олії із трави рослини при її заготівлі на початку цвітіння ідентифіковано 28 компонентів, під час масового цвітіння – 27. В обох ефірних оліях домінували ароматичні монотерпеноїди тимол і карвакрол. Проведення заготівлі сировини M. citriodora у фазу масового цвітіння визначено більш перспективним з огляду на вищий сумарний вміст в ефірній олії тимолу й карвакролу (84,07 %) порівняно з початком цвітіння (75,09 %). Запропоновано застосувати ТШХ-аналіз ефірної олії з трави досліджуваної рослини, заготовленої під час масового цвітіння, як експрес-метод її ідентифікації. Висновки. Визначено компонентний склад та специфічні особливості ефірних олій M. citriodora вітчизняної заготівлі у дві різні фази вегетації, на основі чого їх віднесено до тимолово-карвакролового хемотипу. У перспективі визначено доцільним вивчення потенціалу фармакологічної активності ефірної олії M. citriodora.

У статті автор мав на меті здійснити огляд літературознавчих праць, присвячених літературній діяльності Українських січових Стрільців, у яких актуалізований генераційний аспект її представлення, або ж уміщені думки інспіруючого значення. Таким чином до аналізу було залучено джерела від міжвоєнного часу починаючи і аж до наших днів. Лінійку дослідницьких персоналій від міжвоєнного періоду до повоєнного формують імена галицьких дослідників А. Животка, Є. Пеленського, Б. Романенчука, Р. Олійника-Рахманного, І. Коломийціва, Меріяма, В. Радзикевича. За доби незалежності України суттєвий внесок у розробку теми стрілецької літератури вніс Тарас Салига, низка публікацій якого у сукупності спонукає шукати напрямки можливих досліджень. Особливо у його доробку вирізняється антологія «Стрілецька Голгофа», структура якої власне і скеровує нас у бік генераційного погляду на літературу січового стрілецтва, хоч автор наголошував на тематичному принципі упорядкування книги, а не на структурно-соціальному. Продовжувачами у темі стрілецького письменства постають Н. Мафтин, М. Хороб, Л. Сирота, М. Мельник, О. Утріско, фокусуючись на окремих персоналіях зі стрілецької шеренги. При цьому виразною є інтенція усіх дослідників бачити творчу стрілецьку постать в об’єктиві культурно-історичного часу, в потоці подій, що для генераційного підходу є продуктивним. М. Ільницький актуалізував феномен січових стільців відповідним розділом в академічному підручнику «Історії української літератури». Важливим чинником у сприйнятті стрілецького гурту є чинник літературно-ідеологічного напрямку, що його опосередковано вирізняють праці М. Комариці, Р. Олійника-Рпхманного, І. Коломийціва як домінанту міжвоєнного літературного процесу в Галичині, за якою визначалися усі літературні сили тогочасся. Також на основі представлених праць можна виснувати про необхідність розгляду стрілецького літературного буття в рамках пресових структур, які стрільці творили самі, від початку визвольних змагань і до початку другої світової війни, таким чином відповідно структуруючись у рамках літературного процесу. Розвідки І. Крупського, Р. Олійника-Рахманного, Л. Сніцарчук, В. Перидерій, вказують, що такий розгляд може бути продуктивним. Так само слід враховувати великий емоційний зв’язок стрілецьких авторів із обраним літературно-ідеологічним напрямком, полемічність комунікації особливо у міжвоєнний час.

Представлені технологічні варіанти отримання дисперсних систем з наночастинками срібла та міді за допомогою методу електронно-променевого осадження(EB-PVD) з направленим парового потоку на поверхню рідких матриць-носіїв. Досліджено морфологію, розміри, структури і стабільність учасі наночастинок срібла і міді в отриманих дисперсних системах. Представлені приклади стабільності композитів на основі гліцерину, політетрагідрофурану, олій синтетичного та рослинного походження з наночастинками металів розміром 15...52 нм. Стабільність дисперсних систем була покращена шляхом використання дисперсних систем на основі матриць і з низькою температурою кристалізації. Застосування мономерів з низькою температурою кристалізації може стати альтернативою для додаткового використання поверхневоактивних речовин, що спрощує процес зберігання наночастинок і розширює сферу їх застосування.

Матеріали статті відображають основні фактори створення нових жирових продуктів функціонального призначення. Проаналізовано вплив емульгаторів, стабілізаторів і структуроутворювачів на формування споживчих властивостей жирових продуктів. Доведено, що спільне застосування фізіологічно функціональних інгредієнтів, зокрема харчових волокон, каротиноїдів, токоферолів дозволяє отримати нові види жирових продуктів, дає можливість частково захистити їх від окиснення і в сукупності забезпечити позитивний вплив на організм людини. Обґрунтовано вибір біологічно активних речовин, емульгаторів, стабілізаторів, згущувачів, які можуть бути застосовані також у технології виготовлення нових видів жирових продуктів із заданими технологічними властивостями, з метою розширення їх асортименту. Враховуючи регіональні особливості технологій, визначено можливі напрямки промислового випуску жирових продуктів з використанням регіональних сировинних ресурсів. Встановлено необхідні кроки для вирішення поставленої проблеми розробки технологій жирових продуктів, які мають задані властивості. Вперше буде розроблено і впроваджено у виробництво нові види олійно–жирових продуктів, які володітимуть високою якістю, харчовою і біологічною цінністю, тривалим терміном зберігання, і дозволить зберегти та залучити регіональні сировинні ресурси.

Сучасні темпи нарощування обсягів виробництва та розширення асортименту традиційних харчових продуктів лише частково вирішують проблему дефіциту повноцінних білків, поліненасичених жирних кислот, вітамінів та мінеральних речовин, проте не в змозі забезпечити збалансованість раціону за основними поживними речовинами. Аналіз тенденцій розвитку світового ринку свідчить про щорічне зростання асортименту традиційних харчових продуктів на рівні 2…3 %, а продуктів для здорового харчування на 40…50 %. Проте, у цьому напрямку вітчизняна галузь суттєво відстає від Японії, Західної Європи, США, де 80…90 % населення забезпечено продуктами для адекватного харчування, тоді як в Україні їх частка значно менша. Враховуючи вищезазначене, набуває актуальності створення вітамінізованих купажів рослинних олій та білково-жирових емульсій на їх основі, з метою часткової заміни тваринних жирів на білково-жирові емульсії (БЖЕ) у рецептурах м'ясних паштетів. Це дозволить скоригувати раціони харчування незамінними нутрієнтами, досягти необхідного співвідношення ω-6: ω-3 жирних кислот, вітамінів: β-каротину та токоферолу і розширити асортимент м'ясних виробів збалансованого складу. У статті розглянута розробка рецептур м’ясних паштетів з використанням білково-жирових емульсій (БЖЕ) на основі вітамінізованих купажованих рослинних олій (ВКРО). Досліджено якісні показники: органолептичні, структурно-механічні та функціонально-технологічні нових рецептур м’ясних паштетів з метою збагачення біологічно активними компонентами. Покращено консистенцію, розроблено 10 нових рецептур м’ясних паштетів.

Мета. Встановити можливість використання стеблової частини врожаю льонуолійного, вирощеного в природно-кліматичних умовах Західного Полісся для підвищенняефективності і екологічної безпечності її утилізації.Методика. Для досліджень використовували аналітичні та розрахункові методи.Значення показників отримані експериментально з допомогою сучасних вимірювальнихзасобів відповідно до діючих нормативно-технічних документів.Результати. В статті представлені основні результати теоретикоекспериментальних досліджень процесів збирання та переробки стеблової частиниврожаю льону олійного. Запропоновано алгоритм, що описує технологічний процесзбирання льону олійного з врахуванням фази його стиглості та погодних умов, яківпливають на вибір способу збирання та подальшого використання стеблової частиниврожаю.При науковому підході льон олійний вважається культурою безвідходноговиробництва, але для території Західного Полісся перешкодою в широкому поширеннільону олійного став високий стеблестій, який може досягати одного метра у довжині.Технології виробництва льону олійного в умовах Західного Полісся недосконалі, такожпотребують модернізації операції збирання з метою використання всього потенціалурослини. Основна проблема, яка на сьогоднішній день не вирішена, - спалювання стебловоїчастини врожаю. Для збереження вирощеного врожаю, запропонована технологіязбирання льону з урахуванням фази зрілості і переробки стебел для подальшоговилежування в тресту або виготовлення паливних матеріалів з використаннямзернозбирального комбайна вдосконаленої конструкції.Оцінка споживчих властивостей волокна льону олійного вказує на значний йогопотенціал, як сировини для текстильної промисловості. Однак, складності, що виникаютьпри вилежуванні стебел в тресту, вимагають пошуку нових напрямків використанняволокнистої маси, яка формується в процесі збору льону олійного зернозбиральнимкомбайном. Відповідно до погодних умов збору і первинної переробки в поточному сезоні і в умовах Західного Полісся зі стебел льону олійного можна отримувати якісне короткенеорієнтоване волокно або паливні матеріали циліндричної форми. Для обох випадківобов'язкова операція руйнування стебел.Наукова новизна. Запропоновано адаптовану до природно-кліматичних умовЗахідного Полісся технологію комплексної переробки біологічного потенціалу льонуолійного та льону-довгунцю для отримання товарів різного функціонального призначення.Практична значимість. Запропонована технологія дозволить підвищитиефективність використання льону олійного в умовах Західного Полісся і задовільнитьекологічні вимоги

У статті запропонована концептуальна модель комплексних технологій переробки стебел льону залежно від класифікаційних ознак стеблостою. Ситуація у вітчизняному льонарстві на сьогодні неоднозначна. Спостерігається значне зменшення виробництва льону на волокно і зростання виробництва льону на насіння. Також, на основі існуючих досліджень, можна стверджувати, що в Україні зростає інтерес до комплексної переробки луб’яних культур. Основними виробниками льону олійного в Україні є південні та східні області. Західна Україна традиційно вважається виробником льону-довгунця. Проте, за останні чотири роки на цих територіях з’явилось й стрімко зростає виробництво льону олійного. Дослідження показали значні відмінності між льоном олійним, який вирощений у різних природно-кліматичних умовах. Особливістю сортів льону олійного, вирощеного у вологих та прохолодних умовах, є значне збільшення довжини стебла. Висока урожайність стеблової частини ускладнює застосування традиційної технології збирання льону олійного, яка передбачає використання зернозбиральних комбайнів. Після видалення насіння на полі лишаються валки стебло-волокнистої маси, яка потребує подальшої переробки. Однак, агровиробники не мають відповідних технологій і засобів. У результаті проведених досліджень розроблена концептуальна модель ресурсозберігаючих технологій збирання стебел льону з одночасною переробкою стебло-волокнистої маси в продукцію різного функціонального призначення: малогабаритні паливні рулони, паливні брикети та волокно, залежно від класифікаційних ознак стебел льону. На її основі подані пропозиції щодо технологій збирання льону з одночасною обробкою стебел й переробкою стебло-волокнистої маси для агровиробників.

У даний час виробництво рослинних жирів має дуже важливе значення, у зв’язку з їх широким застосуванням в різних галузях народного господарства. Надзвичайно висока їх харчова цінність полягає в тому, що вони легко засвоюються організмом людини і є високо енергетичним продуктом. Екологічна чистота рослинних олій досягається технологічними обробками, що приводять до видалення небажаних з'єднань і домішок На підставі аналізу літературних джерел, наприклад запропонованої фізико-математичної моделі, заснованої на рівнянні Смолуховського, що описує динаміку зміни функції розподілу часток рідинно-крапельних аерозолів за розмірами та побудованих модифікацій чисельних методів для вирішення завдань, пов'язаних з процесами коагуляції у гетерогенних системах для частинок, що стикаються, описуваних рівняннями Больцмана і Смолуховського. Наведено запропонований математичний опис протікання процесу коагуляції при очищенні рослинних олій. Який дозволить розраховувати оптимальний час коагуляції на обладнанні, яке використовується при первинному і вторинному очищенні рослинних олій. Розглянута зміна дисперсного складу домішок при коагуляції на основі поняття анізотропії вільного пробігу частинки. Розроблена спеціальна шкала класових інтервалів гістограми розподілу їх розмірів. Розраховані імовірності класових інтервалів методами теорії марковських ланцюгів. Слідуючи цій методиці, розрахована таблиця перехідних ймовірностей часток у класових інтервалах у результаті злипання після першого зіткнення. З представленого розрахованого початкового розподілу часток по розмірах видно, що найбільша імовірність припадає на четвертий клас. Наведені результати були використані при виборі оптимального часу перебування олії в робочій зоні машини.

У статті здійснено аналіз сучасної стратегії розвитку аграрної сфери Карпатського макрорегіону. Зазначено, що орієнтація інвестицій на нарощування виробництва зернових та олійних культур, створення транспортної інфраструктури для експорту продукції з низькою доданою вартістю не буде створювати пріоритетів для інвестування в екологічно чисте агровиробництво та виробництво продукції з високою доданою вартістю, зокрема в переробну та харчову галузь. В сучасних умовах головне завдання місцевих органів влади в плані підвищення конкурентних переваг сільгоспвиробництва полягає в тому, щоб найбільш ефективно використовувати земельні угіддя, унікальні можливості макрорегіону і забезпечити населення достатньою кількістю високоякісних продуктів харчування, а промисловий сектор-сировиною. Розглянуто чинники, які обумовлюють інвестиційну привабливість аграрної сфери. Упродовж багатьох років інвестиційні пріоритети надавалися рослинництву, зокрема вирощуванню високорентабельних культур: ріпаку, соняшнику, зернових та сої. Проаналізовано залучення прямих іноземних інвестицій в аграрну сферу макрорегіону. Окреслено основні проблеми, що перешкоджають широкомасштабному залученню інвестицій в аграрну сферу макрорегіону та потребують вирішення.

Весною 2020 року перед системою освіти України постав новий виклик у вигляді дистанційного навчання на всіх ланках освіти. Причиною стала всесвітня пандемія COVID-19, яка вразила всі сфери життя людства. Раніше проблеми та переваги дистанційного навчання вивчали українські науковці П. Дмитренко, І. Кузьміна, В. Кухаренко, В. Олійник, Ю. Пасічник, О. Рибалко, Н. Сиротенко, П. Стефаненко та ін. Всі вони досліджували особливості дистанційного навчання студентів. Це можна пояснити тим, що однією з основних вимог до такої форми навчання є вміння вчитися самостійно, стійка мотивація та сильна самоорганізація. Темою наукової роботи стали труднощі навчання англійської мови старшокласників у закладах загальної середньої освіти України в умовах дистанційного освітнього процесу. У статті описані труднощі, що виникли під час викладання англійської мови старшокласникам. Так, вчителі та старшокласники стикалися з труднощами технічного (проблеми з технікою та Інтернетом), організаційного (недотримання он-лайн розкладу, порушення розпорядку дня, невчасна здача завдань) та психологічного (втома, ізоляція, обмеження живого спілкування) характеру. У роботі подані рекомендації щодо подолання труднощів дистанційного навчання, а саме поєднання синхронної та асинхронної взаємодії з чітким зазначенням всіх термінів, навчальних посібників, платформ, додаткових ресурсів, шляхів додаткового зв’язку з урахуванням можливих технічних та особистих труднощів; тісна взаємодія з батьками. Необхідно пояснювати хід та особливості дистанційного навчального процесу, завдання, вимоги та чіткі терміни не тільки учням, але і батькам, щоб ті допомагали своїм дітям організувати свій час та простір для плідної роботи; якщо в учня немає доступу до цифрових технологій, доцільно повідомити йому перелік тем, послідовність їх вивчення за наявним в учня підручником, а також перелік завдань, які необхідно виконати для досягнення передбачених результатів навчання. Якщо є змога, відбувається комунікація телефоном чи електронною поштою, проте основну частину навчальної діяльності учень здійснює самостійно. Отже, у статті визначені основні труднощі, що виникали в процесі навчання старшокласників англійської мови (технічні, організаційні, психологічні) та окреслені можливості їх подолання. Наголошено, що велику роль у вирішенні труднощів відіграють вчителі.

Мета. Метою дослідження є розробка методичного підходу до оперативної оцінки системи менеджменту виробничих підприємств з використанням показників, що характеризують організаційну структуру їх управління, управлінський персонал та ефективність його діяльності. Методологія / методика / підхід. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, концептуальні положення й результати досліджень вітчизняних і закордонних науковців за проблематикою оцінки системи менеджменту суб’єктів господарювання. Дослідження здійснено з використанням сучасних загальнонаукових і спеціальних методів: абстрактно-логічного – для теоретичних узагальнень результатів наукового пошуку та формулювання висновків; індуктивно-дедуктивного – для формування системи показників оцінки системи менеджменту підприємства; монографічного – для поглиблення розуміння поняття «система менеджменту»; анкетного опитування експертів – для формування найбільш придатних для оперативної оцінки показників. Інформаційну базу дослідження становили статистична та фінансова звітність підприємств олійно-жирової галузі. Результати. Розроблено алгоритм оцінки системи менеджменту виробничих підприємств. Алгоритм спрямований на оцінювання організаційної структури управління підприємством, управлінського персоналу та ефективності його управлінської діяльності. Обґрунтовано оптимальний мінімально достатній перелік показників для оцінки системи менеджменту виробничих підприємств. Запропоновано до практичного використання методику оцінки системи менеджменту виробничих підприємств. Оригінальність / наукова новизна. У статті вперше запропоновано методичний підхід до оцінки системи менеджменту виробничих підприємств з використанням оціночних показників, визначення яких не потребує додаткових наукових досліджень. Практична цінність / значущість. Запропонований методичний підхід може бути застосований на підприємствах для організації аналітичної роботи з оцінки ефективності функціонування системи менеджменту за тривалий час господарювання (три, п’ять і більше років). Отримані результати розрахунків будуть корисними для щорічного корегування (за потребою) організаційно-економічного механізму управління підприємствами.

Мета роботи. Провести анатомо-морфологічне дослідження надземної частини пахучки звичайної (Сlinopodium vulgare L.) з родини Глухокропивові ( Lamiaceae Martinov) та встановити її діагностичні ознаки. Матеріали і методи. Препарати для мікроскопічного дослідження виготовляли з фрагментів трави пахучки звичайної, заготовленої у період цвітіння, і обробляли у суміші етиловий спирт: гліцерин: вода у співвідношенні 1:1:1 впродовж трьох діб. Окрім того, у ході експерименту використовували тимчасові препарати трави рослини, які фіксували у розчині хлоралгідрату. При проведенні макроскопічного аналізу користувались діючою нормативною документацією «Трави» ДФУ. Підготовлені для аналізу фрагменти трави поміщали на скляну пластину або предметні скельця, ретельно їх розправляли і розглядали спочатку неозброєним оком, а потім з допомогою лупи (10х) та мікроскопа «Біомед 6» (10х, 40х, 100х). Використовували не менше ніж 15 зразків кожної серії трави рослини, заготовлених у двох областях України - Львівській та Івано-Франківській. Результати й обговорення. На основі проведеного морфолого-анатомічного дослідження фрагментів листків, стебел та квіток Сlinopodium vulgare встановлено наявність специфічних трихом епідерми, особливості локалізації ефірних олій та характерні ознаки поперечних зрізів стебел і листків та забарвлення віночка квіток. Діагностичними мікроскопічними ознаками трави рослини можна вважати трихоми епідерми, які представлені простими дво- і триклітинними волосками, а також залозистими волосками, що мають двоклітинну головку; присутні також ефіроолійні залозки. Характерною ознакою є те, що по краю листкової пластинки зустрічаються прості одно- та двоклітинні волоски. Листок рослини амфістоматичного типу; клітини нижньої епідерми мають дещо менші розміри, ніж верхньої; продихи у верхній епідермі зустрічаються поодиноко, у той час як у нижній – у значній кількості. Ефіроолійні залозки зосереджені переважно у нижній епідермі листка. Стебло рослини пряме, короткоопушене, чотиригранне. Листки дрібні, яйцеподібні або видовжено яйцеподібні, довжиною 2-5 см, по краю дрібнорубчасто-пильчасті, волохато-волосисті від опушення, знизу – світло-зелені; листорозміщення супротивне. Листки, стебла і генеративні органи густо вкриті волосками і характерними ефіроолійними залозками. Квітки неправильні, дрібні, щетиновидно-лінійні, з густовійчастими приквітками, в 15-40-квіткових кільцях, що утворюють півкулясті суцвіття. Чашечка трубчаста, з багатьма жилками, густо опушена, з шиловидними зубцями. Віночок двогубий, різних відтінків фіолетово-пурпурового кольору, до 15 мм завдовжки, удвічі довший, ніж чашечка. Забарвлення віночка квіток при зростанні рослини у Львівській обл. варіює від світло-пурпурового до фіолетово-пурпурового, у Івано-Франківській обл. він завжди фіолетово-пурпуровий. Верхня губа віночка коротка, дволопатева, нижня – трилопатева. Андроцей двосильний, складається з чотирьох тичинок, що приростають до трубки віночка. Біля основи зав’язі є нектароносний диск. При проведенні якісної реакції на вміст ефірних олій з використанням Судану III їх максимальну локалізацію зафіксовано у ефіроолійних залозках нижньої епідерми листка. Висновки. Таким чином, встановлено характерні морфологічні та анатомічні діагностичні ознаки листків, стебел та квіток пахучки звичайної з родини Глухокропивові як лікарської рослини народної медицини, яка поширена в Львівській та Івано-Франківській областях України в дикорослому стані та є перспективною для подальшого вивчення та використання у фармації.

Соняшник – це одна із найважливіших олійних культур у світі. Основною цінністю соняшнику є його насіння, яке використовується в якості сировини для виробництва олії. Україна є світовим лідером із виробництва та перероблення соняшнику. Так, за 2019–2020 роки в Україні було зібрано 16,5 млн т соняшнику. Це більше ніж в Росії, ЄС та Аргентині. Схема перероблення соняшнику в готовий продукт містить основні етапи: вирощування соняшнику, збирання насіння, очищення насіння, лущення насіння, гідротермічне оброблення, екстрагування, рафінування та розливання олії в тару. Один із найбільш важливих та відповідальних етапів технології виробництва соняшнику – збирання. Для реалізації цього процесу використовуються зернозбиральні комбайни, які агрегатуються із спеціально розробленими для соняшника пристосуваннями – жатками. У статті викладено результати аналізу окремих, найбільш популярних, моделей соняшникових жаток. Подано огляд конструкцій жаток соняшнику, які випускаються провідними світовими виробниками. Серед них жатки виробників John Deer «Frontier SH», Claas «Sunspeed», Moresil «G-4570», Oros «Sun», Сapello «Helianthus», Franco Fabril «SF», Geringhoff «SunLite», Geringhoff «SunStar», Geringhoff «SunStar». Українськими виробниками жаток для соняшнику є «Бердянський завод сільгосптехніки», ВКО «МААНС», КБ «Альфа». Проаналізовано основні особливості будови цих жаток, що відрізняють їх від жаток традиційної конструкції. Кожна із жаток має свої переваги, які дозволяють покращувати результати їх роботи залежно від пріоритетів, що поставлені виробниками. Досягаються покращення конструкцій соняшникових жаток шляхом встановлення додаткових конструктивних елементів. На підставі одержаних результатів огляду конструкцій жаток встановлено, що сучасні іноземні виробники пропонують різноманітні технічні рішення для інтенсифікації процесу збирання соняшнику та зменшення втрат насіння.

New acrylic monomers were obtained via transesterification of olive, canola, and high-oleic soybean oils by N-hydroxyethylacrylamide. The kinetic features of homopolymerization of these monomers were studied and the influence of linoleic (C18: 2) and linolenic (C18: 3) acid esters on the polymerization rate and the molecular weight of homopolymers were compared. It was found that the chain transfer and propagation rate constants increase in monomer’s range: olive (CM = 0.016) <high-oleic soybean (CM = 0.018) <canola (CM = 0.025). Features of homopolymerization are associated with varying degrees of unsaturation of fatty acid fragments.

Мета роботи. Фітохімічний аналіз сполук терпенової природи у траві трьох видів триби Mentheae родини Lamiaceae (Dracocephalum moldavica L., Lophanthus anisatus (Nutt.) Benth та Satureja hortensis L.) хроматографічними та спектрофотометричним методами. Матеріали і методи. Траву заготовляли на дослідних ділянках у Тернопільській області на початку масового цвітіння. Ефірні олії отримували шляхом гідродистиляції. Для ідентифікації терпенових сполук використовували метод тонкошарової хроматографії. Компонентний склад тритерпеноїдів визначали методом високоефективної рідинної хроматографії. Сумарний вміст тритерпеноїдів визначали спектрофотометрично. Результати й обговорення. Методом ТШХ встановлено домінуючі компоненти та специфічні «хроматографічні відбитки» ефірних олій для кожного з видів, а також ідентифіковано нелеткі терпенові сполуки їхньої сировини – урсолову кислоту та β-ситостерол. Методом ВЕРХ встановлено, що урсолова та еускафова кислоти були основними тритерпеновими сполуками трави усіх досліджуваних видів; еускафова кислота (0,56 %) превалювала в сировині Satureja hortensis, урсолова (0,21 %) – у Lophanthus anisatus. Методом спектрофотометрії виявлено зниження сумарного вмісту тритерпеноїдів у напрямі Lophanthus anisatus (1,67±0,04 %) > Satureja hortensis (1,26±0,03 %) > Dracocephalum moldavica (1,05±0,03 %). Висновки. На основі проведеного фітохімічного аналізу у траві досліджуваних видів ідентифіковано сполуки терпенової природи, а також встановлено компонентний склад і сумарний вміст тритерпеноїдів.

Продукція сільськогосподарського виробництва є необхідною для забезпечення харчових продуктів, безпечних для здоров'я та життя людей. Саме тому оцінка пропозиції сільськогосподарської продукції на ринку має важливе значення і є метою даного дослідження. В процесі наукових досліджень використовувались такі методи та прийоми: монографічний, системно-аналітичний, абстрактно-логічний, економіко-статистичні тощо. Інформаційною базою досліджень є дані Державної служби статистики України. Під пропозицією сільськогосподарської продукції розуміємо ту кількість виробленої сільськогосподарської продукції, яка є на ринку в даний час або може бути туди доставлена в будь який період часу. Встановлено, що основними складовими пропозиції сільськогосподарської продукції в Україні є пропозиція сільськогосподарської продукції сільськогосподарськими підприємствами, господарствами населення та за рахунок імпорту. Проведений аналіз демонструє, що у переважній більшості продукції основною складоутворюючою частиною пропозиції сільськогосподарської продукції є сільськогосподарські підприємства (більше 60 %). Господарства населення переважають у тих видах продукції, які характеризуються значною часткою ручної праці (плодоягідна та овочева продукція, молоко). Частка імпорту в обсязі пропозиції є незначною і коливається в межах 0,2 – 1 %. Підтверджено, що основним фактором, що впливає на формування пропозиції продукції сільського господарства, є ціна. Також встановлено стійку тенденцію до зростання цін на основні види сільськогосподарської продукції в Україні за останні десять років: ціна на продукцію зернових культур зросла в 3,5 раза, продукції олійних культур, плодів, ягід та продукції галузі тваринництва – майже в з рази. Проведено оцінку експорту-імпорту вітчизняної сільськогосподарської продукції за останні роки.

В Меморандумі неперервної освіти Європейського союзу зафіксовано, що «Європа вже вступила в «епоху знань»…». Тому сьогодні безперечною є теза про успішність переходу до економіки і суспільства, основаних на знаннях, за умов супроводу його процесом неперервної освіти – учіння довжиною в життя (lifelong learning) [7]. Відтак, концепція освіти впродовж всього життя у ХХІ столітті набула ключового значення.Очевидно, що необхідність у неперервній освіті, професійній підготовці виникає щоразу, коли людина зустрічається з чимсь новим, що з’являється в його професійному й особистому житті. Тому ця необхідність нині набуває все більшої актуальності. За результатами дослідження проблеми неперервності освіти в глобалізованому світі М. Вартанян дійшов висновку, що неперервна освіта має репрезентувати «не тільки освітній шлях людини довжиною в життя з широким спектром можливостей доступу до освіти, але й трьохмірний освітній простір, в якому кожна людина може і зобов’язана знайти свою освітню траєкторію, що відповідає її індивідуальним запитам і потребам суспільства, рівень глибини якої залежить лише від його здібностей» [1, 21]. Ця позиція науковця близька нам за суттю, оскільки відповідає потребам керівників професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ) з огляду на специфіку їх управлінської діяльності і може бути основою для побудови такої освітньої траєкторії кожного з них. Вона цілком органічно вбудовується в цілісну систему неперервної професійної освіти як її складова, забезпечуючи підвищення професіоналізму керівників ПТНЗ, їх потребу в постійному професійному вдосконаленні.Проблема неперервної професійної освіти знаходиться в центрі уваги відомих вітчизняних і зарубіжних учених, серед яких О. Гагаріна, Т. Десятов, С. Коваленко, Л. Кравченко, Л. Лукьянова, Н. Ничкало, В. Олійник, Л. Сігаєва тощо. Безумовно, що основною сферою реалізації неперервності підвищення професійного рівня управлінця (менеджера) є післядипломна освіта, додаткова освіта та самоосвіта. На переконання В. Олійника, самоосвіта керівного персоналу ПТНЗ (як окремий елемент системи післядипломної педагогічної освіти) має бути керованою в міжкурсовий період за акумулятивним принципом і становити фундамент для здобуття вищих освітньо-кваліфікаційних рівнів [1111, 252].Досліджуючи наукові основи підготовки менеджерів освіти у системі неперервної педагогічної освіти, Л. Кравченко модифікувала поняття «педагогічна професійна підготовка менеджера освіти» як «поетапний концентричний індивідуалізований процес цілеспрямованого формування особистісно і соціально значущих професійно-педагогічних компетентностей фахівця та його самоздійснення у системі освіти впродовж життя» [5]. Ідеї, сформульовані Л. Кравченко в концепції професійної підготовки менеджера освіти, можна вважати основоположними для розвитку інформаційно-аналітичної компетентності (ІАК) керівників ПТНЗ, оскільки вони відображають поступальне вдосконалення професіоналізму як індивідуального процесу довжиною в усе життя, висвітлюють наукові засади до організації керованої самоосвіти в міжкурсовий період.Відомо, що будь-який підхід визначається певною ідеєю, концепцією, принципом і базується на основних категоріях. Ідеї неперервності освіти людини в усі періоди її життєдіяльності, розвинуті до теоретичних положень, створили передумови для розробки і розвитку акмеології (акме в перекладі з давньогрецької – вища точка, розквіт, зрілість, найкраща пора) як нової міждисциплінарної галузі наукового знання, що межує з усіма науками, які вивчають людину і які вивчає сама людина в процесі професійного становлення. Акмеологія цілеспрямовано виокремлює професіоналізм і чинники впливу на нього [6, 7]. Завданням акмеології є побудова, розроблення і вдосконалення систем професійної майстерності, для яких ключовими є поняття продуктивності і рівня професіоналізму [3].Здійснення науковцями досліджень в галузі акмеології стосуються вивчення і використання резервних можливостей педагога щодо стану професійного і особистісного зростання – акме. Однак, досягнення суб’єктом навчання вершини професійної майстерності було «природнім в умовах орієнтації освіти на підготовку необхідних для держави спеціалістів і при розгляді професійної освіти як головної цінності…» [16, 45]. Водночас, при такому підході ця парадигма також орієнтується на соціальні норми і фактично дублює андрогогічну. Тому, на думку Ю. Фокіна, цей напрям можна назвати професійною акмеологією. Очевидно, в реаліях сьогодення, коли здійснюється переорієнтація на особистість, її індивідуальні потреби, виникла необхідність змінити орієнтири. Вчений вважає, що при акмеологічному підході до процесів навчання було б більш природним орієнтуватись на потенціал суб’єкта учіння, на його індивідуальність (людина як унікальна самобутня особистість, яка реалізує себе в творчий діяльності). Тоді орієнтація на соціальні норми стає нераціональною і керуватись слід нормами, що залежать від індивідуальності суб’єкта навчання. У такому разі змінюються орієнтири акмеологічної парадигми – викладання має бути спрямоване на допомогу суб’єкту навчання в досягненні вершини його можливостей, в найбільш повній реалізації ним потенціалу своєї особистості. Тобто, той потенціал, яким володіє суб’єкт навчання, може бути розвинутим до таких висот специфічної діяльності, про існування яких інші люди й не здогадувались, а соціальні норми відсутні. В той час як суспільно визнану вершину професійної майстерності індивід досягти нездатний. Такий підхід зараз використовується в дефектології, але «для забезпечення досягнення вершини реалізації індивідуального потенціалу такого підходу потребує кожний, навіть із здібностями і можливостями для одержання установленої суспільством вищої освіти» [16, 46].Такий погляд близький нам за своєю сутністю, оскільки він відповідає особливостям управлінської діяльності керівного персоналу ПТНЗ. Адже в Україні функціонують різнотипні ПТНЗ різних форм власності та підпорядкування, які відрізняються за рівнем атестації, профілем підготовки кваліфікованих робітників для різних галузей виробництва, умовами соціально-економічного регіонального розвитку тощо.Для подальшого дослідження заявленої проблеми необхідно визначити сутність поняття «керівник ПТНЗ». Семантичний аналіз поняття «керівник» показав що це «той, хто керує ким-, чим-небудь, очолює когось, щось» [9, 827]. Це також менеджер – найманий робітник, зайнятий професійною організаторською діяльністю в органах керування підприємства, фірми, установи, наділений суб’єктом власності визначеними повноваженнями. До числа керівників відносять лінійних і функціональних керівників організації та її структурних підрозділів [2]. В сучасну професійну педагогіку вводяться нові поняття і категорії, що вказує на її постійний розвиток і конвергенцію з іншими науками, зокрема менеджментом. Так, в науковому дослідженні Л. Кравченко на основі авторського компетентнісно-концентричного наукового підходу репрезентовано поняття «менеджер освіти». Нею визначено, що це професіонал високого рівня, освітній лідер, організатор педагогічної взаємодії, що «має спеціальну професійну підготовку, конвергентний світогляд, наділений владними повноваженнями з боку держави чи власника закладу, професійно керує педагогічним колективом відповідно до мети, місії й освітніх стандартів та соціально значущих педагогічних вимог, забезпечує рентабельність і конкурентоздатність освіти, здійснює моніторинг внутрішнього і зовнішнього педагогічного середовища, проводить маркетинг освітніх послуг, налагоджує ефективні зв’язки з громадськістю, як креативна особистість займається оперативним упровадженням інновацій у практику діяльності закладу» [5]. Отже, на основі смислового визначення цього поняття керівниками є директор і його заступники, директор (завідувач) філіалу, завідувач відділення, старший майстер, тобто ті особи, які працюють на керівних посадах, визначених Типовими штатними нормативами ПТНЗ. Вони мають затверджені функціональні обов’язки, що корелюють із змістом наукової категорії «менеджер освіти», і виходять за межі педагогічної діяльності, чим і зумовлюється необхідність визначення індивідуальної траєкторії їх самоосвіти. Керівництво нею в міжкурсовий період сьогодні здійснюється обласними навчально-(науково-)методичними центрами професійно-технічної освіти, які, зазвичай, і визначають зміст самоосвітньої діяльності керівного персоналу ПТНЗ, виходячи з потреб регіону (планують семінари, круглі столи, педагогічні читання, надання методичної допомоги тощо). Однак, останнім часом спостерігається тенденція зростання потреби керівників ПТНЗ у дослідженні окремих проблем розвитку педагогічних процесів, що виражається в координації тем дисертацій, створенні експериментальних майданчиків, підписанні договорів з науковими установами про співпрацю, участь у міжнародних і всеукраїнських виставках, публікації статей у фахових виданнях, виступах на всеукраїнських науково-практичних та науково-методичних семінарах тощо. Реалізація цієї потреби і визначає індивідуальну траєкторію руху особистості керівника до тієї вершини професіоналізму (акме), яку сьогодні він визначає самостійно і здебільшого інтуїтивно. Водночас саме поняття «керована» (самоосвіта) передбачає визначення цілей, планування, організацію, координацію, контроль, при необхідності корегування, аналізу і обов’язково рефлексії.Стратегія управління сучасним ПТНЗ потребує від керівників знань, умінь, навичок і здатності приймати неординарні рішення, організовувати інноваційні, творчі процеси в умовах певної невизначеності, високої конкуренції на ринку освітніх послуг і ринку праці, що зумовлює необхідність постійного суб’єктивного розвитку та опанування різними компетентностями, зокрема інформаційно-аналітичною, яка науковцями визнана невід’ємною складовою управлінської діяльності. Педагогічна практика свідчить, що формування і розвиток інформаційно-аналітичної компетентності (ІАК) не носить цілеспрямованого і обґрунтованого характеру в системі підвищення кваліфікації керівників ПТНЗ. Прояв цієї компетентності здебільшого залежить від ситуативних чинників, а тому в практиці управління не корелює з професіоналізмом управлінця. Однак, нерідко її недостатній розвиток стає причиною невдач в управлінській діяльності [14, 449].Аналіз останніх досліджень і публікацій з філософії, соціології, менеджменту, педагогіки і психології засвідчує зростання інтересу вчених до інформаційного аспекту дійсності та діяльності, що виникає на її основі, та висвітлений в наукових працях Ю. Абрамова, Д. Блюменау, Н. Ващекіна, В. Глушкова, О. Єлчанінової, С. Злочевського, Л. Кедровської, О. Кузя, А. Урсула та інших. Значна увага приділяється вивченню проблеми інформаційного забезпечення управління організаціями (В. Афанасьєв, Г. Воробйов, В. Волович, Н. Дніпренко, Л. Козачкова, В. Тарасенко, С. Шапіро тощо). В. Биков, Г. Бордовський, І. Гришанов, Ю. Дорошенко, М. Жалдак, Л. Калініна, Т. Коваль, В. Лапінський, А. Олійник, Н. Островерхова, Т. Поясок, С. Сисоєва, Л. Сущенко, Н. Тверезовська, І. Утюж та інші розглядають інформаційно-аналітичну діяльність у контексті управління навчальними закладами та організації навчально-виховним процесом.Вивчення результатів науково-дослідної роботи вказує на те, що кожний окремо взятий процес управління в ПТНЗ здійснюється за допомогою інформації – її вивчення, аналізу і синтезу, якісно-смислової переробки, в результаті чого виникає нова інформація та нові знання. З кожним днем у практичних працівників зростає об’єм інформації, що потребує обробки, вивчення, осмислення та прикладного застосування. Тобто, постійний розвиток ІАК суб’єктів управління ПТНЗ є очевидною необхідністю. На це вказують і результати вивчення нами ступеня готовності керівного складу ПТНЗ до реалізації ІАК в практичній діяльності. Саме труднощі, що виникають у роботі з різною інформацією, брак часу, відсутність необхідних «знань, умінь і навичок» як фундаменту інформаційно-аналітичної діяльності (ІАД), часто демотивують керівників до вивчення наукових підходів здійснення управління педагогічним і учнівським колективами, вивчення сучасних тенденцій розвитку професійної освіти і навчання, досвіду роботи своїх колег як за кордоном, так і на теренах країни, тощо.Повертаючись до проблеми нашого дослідження, зазначимо, що ІАК керівників ПТНЗ за визначенням учених (О. Гайдамак, Н. Гайсинк, Т. Єлканова, Н. Зинчук, О. Назначило, В. Омельченко, Н. Рижова, І. Савченко, О. Філімонова, В. Фомін, Н. Фролова, В. Ягупов) є складним, інтегрованим, особистісним та індивідуальним утворенням, до складу якого обов’язково входять когнітивний і функціональний (діяльнісний, процесуальний) компоненти. Для їх розвитку в системі неперервної освіти, а також самоосвіти необхідно передбачити певний зміст – програму як інформаційну технологію розвитку ІАК керівного складу ПТНЗ. Саме її розроблення забезпечить керовану самоосвіту управлінців, а використання різних форм контролю і самоконтролю, самооцінки (рефлексії) – стимулювання до опанування наукових підходів у роботі з інформацією. Таким чином, окреслиться роль обласних навчально-(науково-)методичних центрів професійно-технічної освіти в реалізації акмеологічної парадигми щодо розвитку менеджерів освіти.Існують різні підходи до розроблення навчальних програм. У науковій літературі, що висвітлює результати дослідження проблеми розвитку ІАК, представлені програми формування і розвитку цього утворення у студентів і курсантів. У нашому дослідженні ми маємо справу з дорослими людьми з багатим досвід педагогічної роботи і управлінської діяльності, амбітними у визначенні життєвих і професійних цілей, що необхідно враховувати як при конструюванні змістової складової інформаційної технології розвитку в них ІАК, так і процесуальної. Тому вважаємо, що розроблення програми має здійснюватись на основі діагностики (для визначення рівня сформованої ІАК, потенціалу особистості керівника та його потреб). Адже в «самому загальному вигляді компетентність фахівця – це актуальна особиста якість людини, заснована на знаннях, інтелектуально і особисто зумовлених його соціально-професійними інтересами» [15, 14–15]. Вибір форм навчання також бажано узгоджувати. При цьому необхідно запропонувати декілька, щоб була альтернатива вибору. Не менш важливим є з’ясування очікувань учасників процесу розвитку ІАК щодо обраних ними інформаційних ролей (приймальник, розповсюджувач, оратор) [13]. Одним із методів з’ясування очікувань є робота з «листами очікувань», в яких пропонується закінчити одну із фраз (наприклад: «я сподіваюсь, що виконання цієї програми буде …», «я бажав би (бажала) унести з собою …», «я очікую, що …», «я буду розчарований (розчарована), якщо …» і т. ін.). Вони мають певне значення: для організаторів процесу навчання – дають інформацію про те, на що сподіваються учасники процесу, для самих керівників – це деякою мірою стимул для цілеспрямованої роботи.Ефективний розвиток ІАК керівників ПТНЗ у процесі неперервної професійної освіти, зокрема в міжкурсовий період, як зазначалось вище, передбачає визначення мети і завдань. Метою нашої програми є розвиток ІАК керівників ПТНЗ, а завдання полягають у: вивченні теоретичної основи ІАД (систему теоретичних і технологічних знань); розвинути в керівників інформаційно-аналітичні уміння, рефлексивні здібності, що допомагають усвідомлювати і оцінювати ІАД. Отже, реалізація програми розвитку ІАК дасть змогу її учасникам опанувати системою інформаційно-аналітичних знань (базовими поняттями, технологіями – способами і методами – здійснення ІАД; реалізувати їх на практиці (опанувати інформаційно-аналітичними уміннями); оцінювати і корегувати ІАД, визначати перспективи розвитку ІАК у межах власного потенціалу.При розробленні програми можливе використання блочно-модульного структурування навчального матеріалу з урахуванням рівня сформованості ІАК керівника. Ґрунтуючись на результатах попереднього опитування керівного персоналу ПТНЗ, зазначимо, що зміст програми може містити, наприклад, такі теми: основні теоретичні положення розвитку ІАК, організація ІАД, засоби забезпечення ІАД, інформаційний пошук, обробка і фіксація інформації, аналіз і синтез отриманої інформації, практичне використання інформації в управлінській діяльності, самодіагностика рівня ІАК.Для визначення блочно-модульного розподілу навчального матеріалу, орієнтуючись на загальну структуру діяльності і логіку управлінської діяльності керівників ПТНЗ, ми визначили структуру їх ІАД і виокремили інформаційно-аналітичні уміння, які необхідні в роботі з інформацією. Одержані результати показані на рис. 1, який ілюструє, що на першому етапі ІАД – мотиваційно-цільовому – керівник використовує управлінські уміння (коректне формулювання своїх інформаційних запитів; визначення потреби певного інформаційного ресурсу в межах оперативного і стратегічного управління ПТНЗ; сприйняття і активний пошук усіх різновидів і типів інформації; уміння, що запезпечують планування, організацію і регулювання інформаційно-аналітичної дільності; створення і забезпечення розвитку інформаційної системи ПТНЗ); на другому етапі – організаційно-виконавчому – затребувані

Стадія гідратування рослинних олій проводиться з метою вилучення полярних ліпідів – фосфоліпідів. Ефективність проведення цієї стадії полягає не лише в низькому остаточному вмісті фосфоліпідів у гідратованій олії, а й у безпечності застосованих гідратуючих агентів, швидкості, простоті проведення гідратування та низькій вартості процесу. Досліджено процес гідратування соняшникової олії в присутності нового гідратуючого агенту – ацетату кальцію. Ацетат кальцію (харчова добавка Е 263) є безпечною речовиною, що повністю засвоюється організмом людини та не чинить негативного впливу на довкілля. Встановлено раціональні умови проведення гідратування з метою одержання олії зі вмістом фосфоліпідів ˂ 0.05 %, а саме: кількість ацетату кальцію – 0.01 %;тривалість гідратування – 10 хв; кількість води – 1 %. Визначено раціональні умови проведення гідратування в присутності ацетату кальцію. Досліджено основні показники якості гідратованої олії та лецитину, одержаного в результаті гідратування. Вони відповідають вимогам діючих нормативних документів. Одним з недоліків лецитину соняшнику є його здатність переходити з рідкого стану до пластичного, тобто підвищувати в’язкість в процесі зберігання. Доведений подвійний технологічний ефект використання ацетату кальцію – як ефективного гідратаційного агенту та добавки, що суттєво знижує в’язкість лецитинів (які одержують на стадії гідратування) до значень, за яких вони не утворюють пластичної модифікації.

Авторка статті висвітлює історію зародження та функціонування одного із видів ансамблевого бандурного мистецтва – дуету бандурис- тів. Мета статті – аналіз творчої специфіки дуетного виконавства у бандурному мистецтві. Серед завдань: історія зародження та розвитку ансамблевого виконавства бандуристів в Україні та за її межами; кла- сифікація бандурних дуетів; висвітлення творчої діяльності та профе- сійних здобутків провідних дуетних колективів бандуристів. Методологія дослідження спирається на загальнонаукові методи дослі- дження – емпіричні (спостереження, опис, інтерв’ю), теоретичні (аналіз) та порівняльно-історичний метод. Наукову новизну статті складає визначення засад класифікації бандурних дуетів та критеріїв аналізу їх творчості. Зазначено, що дует у типології бандурних колективів – найпрості- ший за формою, але, водночас, представлений різноманітними виконав- ськими зразками. Визначено основні типи дуетів – однорідні та мішані, які, у свою чергу, поділяються на інструментальні та вокально-інстру- ментальні. У статті також проаналізовано експериментальні типи мішаних форм сучасних дуетів України та зарубіжжя за участю банду- ри, зокрема баян і бандура, гітара і бандура та ін. Підкреслено значення композиторської творчості (О. Герасименко, Ю. Олійника, В. Павлі- ковського, Р. Гриньківа та ін.) у створенні ансамблевого бандурного репертуару, зокрема для дуетів бандури і фортепіано. Визначено принципи формування репертуару дуетів у бандурному виконавстві, що охоплює як оригінальну композиторську творчість, так і аранжування, кавери та обробки творів фольклорного, академіч- ного та джазово-естрадного спрямування. Провідні ансамблеві дуетні колективи («Бандурна розмова», B&B Project, «Діалоги», «Double Blast» та ін.) успішно гастролюють в Україні та за кордоном, беруть участь у міжнародних конкурсах та фестивалях, пропагуючи можливості українського народно-академічного інструментарію. Висновки. Дуети бандуристів – одна з найдавніших ансамблевих форм, яка постійно перебуває в процесі творчого експериментування. Сучасні дуетні колективи – в пошуках нового репертуару та реаліза- ції себе в різноманітних жанрах.

Мета статті – встановити критерії фітосанітарногопресингу, проаналізувати врожайність кондиційногонасіння культури, його олійність залежно від ступенябіологізації технології вирощування. Методи. Методдосліджень – двофакторний польовий дослід, де фак-тор А був представлений двома варіантами районова-них гібридів середньостиглої екологічної групи: TuncaF1 та РR64F66 F1, а фактор В (технологія вирощування):традиційна інтенсивна зональна (контроль), біологізо-вана І, біологізована ІІ, органічна й екстенсивна. Дослідсупроводжувався дослідженням засміченості посівівбур’янами кількісно-ваговим методом із диференціацієюза групами та видами бур’янів, заселеності й ураженостіпосіву фітофагами та патогенами, лушпинності й олій-ності насіння згідно із загальноприйнятими методиками.Біологізована й органічна технології вирощування доз-воляють контролювати весь спектр найбільш шкодочин-них фітофагів, за ефективністю не поступаються син-тетичним інсектицидам. Фунгіцидний захист соняшникуорганічними препаратами за дієвістю й ефективністю не поступається системі захисту на основі синтетич-них фунгіцидів: ураженість гібридів найбільш розпо-всюдженими фітопатогенами не вирізнялася залежновід типу препарату. Залучення до- та післясходовогоборонування штригельними боронами і ротаційнимимотиками та міжрядних культивацій до системи захистукультури від бур’янів як складової частини біологізова-ної й органічної технології вирощування соняшнику непоступається за ефективністю застосуванню ґрунтовихта страхових синтетичних гербіцидів, а у другу поло-вину вегетації переважає їх за контролем другої – тре-тьої хвиль пізніх ярих видів. Максимального значенняпоказник урожайності насіння гібридів, що досліджува-лися, набув за варіантами органічної та біологізованоїІІ технологій вирощування і становив 2,16–2,20 тоннина гектар; за традиційної / інтенсивної та біологізованоїІ він становив 1,87–1,88 тонни на гектар. Вирощуваннякультури за екстенсивною технологією (без застосу-вання будь-яких добрив та засобів захисту рослин)визнане нами як неефективне – у середньому за рокипроведення досліджень урожайність насіння не пере-вищувала 0,70–0,73 тонни на гектар за епіфітотійногорозвитку хвороб, високого рівня враженості фітофагамита забур’яненості агроценозу.

Останнім часом усе більш широке поширення одержують альтернативні біопалива на основі рослинних олій (рапсових, соєвого, соняшникового, арахісового, пальмового) та їх похідних. Інтенсивні роботи з переведення дизелів на біопаливо ведуться як у країнах з обмеженим енергетичним потенціалом, так і в країнах з великими запасами нафтового палива, а також у високорозвинених країнах, що мають фінансову можливість придбання нафтових енергоносіїв. На даний час у Європі (Німеччина, Франція, Австрія й ін. країни) щорічно виробляється більш 1,5 млн. т біопалива. Це - сумішеве біопаливо, що містить до 10 % складного метилового ефіру, який отримується з рапсової олії. Аналіз ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств водного транспорту свідчить, що середній рівень рентабельності їх основних послуг не високий. Отже, існує необхідність пошуку резервів підвищення ефективності перевезень і роботи транспортного флоту. Одним з напрямків наукового пошуку є економічна оцінка використання ресурсів і, насамперед, палива в компанії для досягнення корисного результату в діяльності. Проблема пошуку та оцінки ресурсозберігаючих технологій роботи транспортних судів є актуальною. Особливу гостроту їй додає ситуація на ринку енергоносіїв за умови постійного коливання цін на паливо. Резерви для зменшення витрат на паливо полягають у нормуванні ходових операцій, вибору оптимальних режимів роботи двигунів на різних ділянках рейсу, вибору швидкості, що з одного боку забезпечить своєчасне виконання транспортної операції – а з іншого дозволить отримати економію у витраті палива. Дослідження полягає у можливості доведення отриманих теоретичних положень до практичних рекомендацій та безпосередньо пристроїв та обладнання, які дозволять використовувати альтернативні види палива з метою підвищення екологічних та енергетичних характеристик судових двигунів. Ключові слова. паливо, двигуни, ресурсозберігаючі технології, дизельне паливо, транспортний флот

Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освіту обумовило появу мережевих технологій навчання. Розвиток Інтернет-технологій відкриває нові шляхи для впровадження дистанційних технологій у вищу освіту та потребують необхідного сучасного мережевого навчально-методичного забезпечення. Специфікою вищого навчального закладу морського профілю є наявність проходження курсантами довготривалої морської практики, а в таких умовах найбільш ефективною є дистанційна форма навчання.Таким чином, створення мережевих освітніх ресурсів у вищому навчальному закладі морського профілю є актуальною проблемою, розв’язання якої обумовить перехід на новий рівень використання телекомунікаційних технологій, дозволить організацію навчальної діяльності на основі інформаційних освітніх ресурсів в глобальних мережах.Питання використання ІКТ у навчальному процесі ВНЗ розглядалися багатьма вітчизняними та закордонними науковцями такими, як Є. С. Полат, М. І. Жалдак, Н. В. Морзе, С. А. Раков, В. В. Олійник, О. В. Співаковський, В. Ю. Биков, В. М. Кухаренко та інші. У структурі інформаційної культури вчителя Н. В. Морзе серед інших складових виділяє культуру використання ІКТ і культуру спілкування через засоби ІКТ [3].Розробці методичної підтримки засобів ІКТ присвячені роботи таких науковців, як В. Ю. Биков, А. Ф. Верлань, Т. Л. Архіпова, О. М. Гончарова, А. М. Гуржій, Ю. О. Жук, Л. І. Білоусова та ін. У своїх працях науковці відмічають високу ефективність використання інформаційно-комунікаційних технологій в навчальному процесі. Значна кількість досліджень присвячених створенню нової системи інформаційного забезпечення освіти, розробленню автоматизованих навчальних систем тощо.О. В. Співаковський проводить дослідження методики викладання із використанням мультимедійних навчальних програм, застосування Інтернет-технологій, електронних бібліотек, мережевих навчальних систем; реалізації дистанційного навчання [4].В роботах Р. С. Гуревича, Л. В. Жиліної, Т. І. Чепрасової розглядається необхідність електронних навчально-методичних комплексів для якісного здійснення процесу навчання та його методичного забезпечення, структура яких включає: електронний навчальний посібник; комп’ютерний практикум лабораторного моделювання; систему тестування; мережеву Web-версію курсу тощо [1; 5].Визначення електронного навчально-методичного комплексу можна сформулювати так: навчально-методичний комплекс-це навчальна програмна система комплексного призначення, що забезпечує неперервність та повноту дидактичного циклу процесу навчання. Вона являє собою теоретичний матеріал, контроль рівня знань та умінь, інформаційно-пошукову діяльність, математичне та імітаційне моделювання з комп’ютерною візуалізацією та сервісні функції при умові здійснення інтерактивного зворотного зв’язку [2].Освітні мережеві навчально-методичні комплекси (МНМК) є програмно-інформаційним посередником між тими, хто навчаються і викладачами, тому функції навчально-методичного комплексу створенні підтримки користувачів.Мережеві навчально-методичні комплекси повинні забезпечувати всі традиційні форми навчання у вищому навчальному закладі:лекції, практичні заняття, консультації. В ході роботи з МНМК можуть бути також здійснені консультацій в он-лайн режимі з викладачем для студентів, що не мають змогу отримати допомогу на території ВНЗ.Мережевий навчально-методичний комплекс в процесі навчання подає навчальні матеріали у доступній формі, наочно, згідно змісту та методики навчання; грає роль помічника в розв’язанні вправ та контролера в прийнятті результатів тестувань, контрольних робіт, звітів тощо, наявність журналу успішності допомагає контролювати рівень засвоєння матеріалу. При розробці мережевого навчально-методичного комплексу необхідно поєднати технологічні етапи створення навчальних курсів з дидактичними принципами навчання та основними ступенями учбового процесу.Мережевий навчально-методичний комплекс містить всі необхідні матеріали такі, як план роботи, робоча програма, електронний лекторій, можливо відео лекторій, практикум, бібліотеку електронних посібників, тренажери, варіанти контрольних та розрахунково-графічних робіт, засоби он-лайн тестування, теми проектів, рефератів тощо.МНМК є основним засобом для організації навчального процесу в нових освітніх умовах для очної, заочної та дистанційної форм навчання. Навчально-методичний комплекс спонукає тих, хто навчається, до активної пошукової навчальної діяльності, самостійного оволодіння знаннями, шукати та знаходити джерела необхідної інформації, розвитку творчих здібностей тощо.Нами було створено МНМК навчання курсу «Вищої математики» майбутніх судноводіїв. При цьому самостійна робота курсантів стає переважаючою в структурі навчально-освітньої діяльності.МНМК курсу «Вища математика» складається з блоків: інструктивний, інформаційний, комунікативний та контролювальний (рис. 1). Рис. 1 Кожен блок являє собою комплект дидактичних ресурсів (рис. 2).МНМК є результатом розвитку та інформатизації традиційних навчально-методичних комплексів. Комплекс здатен забезпечити в належному об’ємі всі традиційні види занять у вузі (лекції, практичні заняття, науково-дослідницьку роботу, самостійну роботу, модульні контрольні роботи, заліки).Кожен курсант має вільний доступ до необхідного навчального матеріалу. Реєструючись у системі і отримуючи доступ до навчального матеріалу, який відповідає його спеціальності та академічному рівню, курсант може розпочати свою самостійну роботу скрізь, де є вільний доступ до мережі Інтернет.Весь матеріал комплексу розподілений на курси:1. Класики 1 курс.2. Класики 2 курс.3. СП 1 курс.4. СП 2 курс.5. Заочне відділення 1 курс.6. Заочне відділення 2 курс.7. СП заочне відділення 1 курс. Рис. 2 Мережевий навчально-методичний комплекс для забезпечення самостійної роботи курсантів Херсонської державної морської академії з вивчення курсу вищої математики, здійснення перевірки сформованості знань, вмінь та навичок курсантів розраховано і на користування викладачів інших спеціальностей кафедри.Сучасний судноводій або судновий механік – це людина, яка крім знання спеціальних дисциплін, повинна володіти ІКТ, вміти інтегрувати свої знання у інноваційні технологій, самостійно творчо вирішувати наукові, технічні, суспільні задачі, критично мислити, захищати свою точку зору. Він повинен вміти працювати в злагоді з оточуючими, постійно поповнювати і поновлювати свої знання шляхом самоосвіти, самовдосконалення. Вища школа реалізує цю задачу при особливій організації освітнього процесу, спрямовану на активну самостійну роботу курсантів.

Стаття присвячена дослідженню теоретико-методологічних аспектів забезпечення конкурентоспроможності підприємств олійно-жирової галузі України. Проаналізовано особливості ринку олійно-жирової продукції, проблеми та перспективи його розвитку. Виявлено основні чинники, що сприяють позитивній динаміці розвитку олійно-жирового комплексу України. Обгрунтовано шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції за рахунок реструктуризації сировинної та технічної бази галузі, відродження виробництва традиційних вітчизняних олійних культур, використання інноваційних технологій, активізації роботи зі зміцнення і розширення позицій України на світових ринках. Визначено заходи щодо подальшого ефективного та конкурентоспроможного розвитку даного ринку на довгострокову перспективу.