Academic literature on the topic 'Ознаки Інтернет-послуг'

В Україні проводиться реформа фінансового сектору економіки, ключовим завданням якої є зменшення обсягу готівки та збільшення безготівкового обслуговування через сучасні дистанційні канали. У статті розглянуто теоретичні основи надання традиційних та дистанційних банківських послуг, а також зазначено їх основні ознаки. Серед дистанційних послуг, які надаються банківськими установами України основна перевага належить інтернет-банкінгу. Здійснено класифікацію послуг інтернет-банкінгу на основні та додаткові. Проаналізовано інфраструктуру безготівкових розрахунків в Україні та інших країнах, зокрема кількість банкоматів та POS-терміналів, кількість держателів платіжних карток і банків-членів карткових платіжних систем, а також банки, що мають найбільшу кількість емітованих платіжних карток в Україні. Окремо у статті проаналізовано дистанційні канали обслуговування клієнтів Приватбанку та Ощадбанку через лідируючі місця на ринку в системі Приват24 і Ощад24. Надано рекомендації для розширення обсягу надання банками безготівкових послуг.

Питання про правовий режим веб-сайту практично не висвітлено у нау ковій літературі. Зважаючи на невелику кількість праць, присвячених дослідженню Інтернет-сайту як об’єкта ІТ-права та права інтелектуальної власності, необхідно констатувати, що у юридичній літературі не сформовано уніфікованого підходу до розуміння його правової сутності. Метою статті є характеристика Інтернет-сайту як об’єкта ІТ-права та права інтелектуальної власності, з’ясування його правового режиму, характеристика ознак Інтернет-сайту, а також викладення власного бачення щодо вдосконалення правового регулювання цих відносин. З’ясовано, що веб-сайт як об’єкт ІТ-права не існує поза межами Інтернету. Встановлено, що за змістом веб-сайт є сукупністю даних, електронної (цифрової) інформації та інших об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, а всі інформаційні матеріали Інтернет-сайту пов’язані між собою та структуровані у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до веб-сайту здійснюється через адресу мережі Інтернет (доменне ім’я, запис про каталоги чи виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом). Автор доходить висновку, що Інтернет-сайт – складний об’єкт ІТ-права та права інтелектуальної власності, оскільки: містить програмні засоби (відповідні комп’ютерні програми, завдяки яким веб-сайт функціонує), має інформаційне наповнення (тексти, зображення тощо) й унікальне доменне ім’я (яке зазвичай відображає знак для товарів і послуг, комерційне найменування або ім’я фізичної особи), інформація, що міститься на веб-сайті, зберігається на віддаленому комп’ютері (хостингу), а доступ до нього можливий із будь-якого комп’ютера (чи іншого пристрою), підключеного до мережі Інтернет, завдяки використанню відповідного програмного забезпечення (публічний доступ будь-якої особи).

Статтю присвячено дослідженню загальних ознак правовідносин у сфері інформаційних комунікацій у мережі Інтернет. Встановлено, що однією з особливостей правовідносин у сфері інформаційних комунікацій є їхня опосе-редкованість і необмежений простір застосування. Тому в статті звернуто увагу, що основна частина таких правовідносин виникають та існують у межах або за допомогою мережі Інтернет. Зокрема, розглядаючи види інформаційної діяльності та інформаційних комунікацій, які здійснюються в межах або за допомогою мережі Інтернет, встановлено їхню неоднорідність. Наприклад, дуже широкий попит на застосування отримали цивільно-правові відносини у сфері е-торгівлі, надання страхових послуг, реалізація та захист прав інтелектуальної власності, інтер-нет-маркетинг тощо, які можна об'єднати в загальне поняття правовідносин у сфері інформаційних комунікацій. Ми приєднуємось до думки, що перелік відносин, які виникають у мережі, є досить загальним, але очевидним є те, що вони неоднорідні за своєю правовою природою, а отже, знайти чіткі критерії, які дали б змогу провести певну їх класифікацію, дуже важко. Єдиним об'єднувальним фактором є віртуальне середовище виникнення, зміни та припинення цих відносин. У процесі дослідження встановлено, що є потреба в ефективній організації інформаційних процесів в усіх видах юридичної діяльності, зокрема у сфері інформаційних комунікацій, виявленні їхніх особливостей і тенденцій розвитку з метою ефективного та своєчасного правового регулювання таких суспільних відносин. Саме інформація, інформаційні відносини, інформаційні права відіграють важливу роль у розвитку цивілістики. Отже, можна констатувати, що правовідносини у сфері інформаційної комунікації виникають щодо реалізації інформаційних прав особи і їхній зміст полягає у здійсненні певних дій із метою отримання різних видів інформації, захисту прав на інформацію, реалізації прав інтелектуальної власності у сфері інформаційної комунікації. Особливістю цих відносин є їхня сфера застосування у мережі Інтернет, тобто правовідносини у сфері інформаційних комунікацій виникають та існують у межах або за допомогою мережі Інтернет.

Стаття присвячена оцінці стану електронної комерції на світовому та національному рівні за 2019-2020 роки, що відповідає періоду введення карантину, пов’язаному з пандемією COVID-19. Проведено комплексне дослідження основних факторів, що визначають розвиток стратегії електронної торгівлі в умовах невизначеності та ризиків в різних країнах світу, розроблено комплекс рекомендацій для суб’єктів господарювання малого та середнього бізнесу, а також на рівні державного та технічного регулювання щодо перспективного розвитку онлайн торгівлі та електронної комерції в умовах пандемії COVID-19. Представлено аналіз результатів опитування споживачів, підприємців, що здійснюють онлайн- та офлайн-торгівлю, щодо змін у структурі споживання товарів та послуг, обсягів товарообігу за різними формами торгівлі, зокрема онлайн- та офлайн-торгівлі, структури ринку, каналів просування та проблем з доставкою товарів, а також складений прогноз розвитку електронної комерції в умовах пандемії COVID-19 як на міжнародному, так і на національному рівні. Зроблено аналіз споживчих переваг щодо здійснення онлайн-покупок за різними ознаками товарів та послуг, визначено перелік товарів, що становлять основну частку покупок онлайн-торгівлі, встановлено значущість застосування видів соціальних мереж, інтернет-телефонії та телеконференцій, а також стрімінгу відео і фільмів. Показано вплив карантинних умов пандемії COVID-19 на сферу електронної комерції, визначено тенденції змін в різних сферах діяльності. Надано аналіз найбільш актуальним міжнародним трендам, що віддзеркалюють специфіку пандемічного впливу COVID-19 на зміну динаміки онлайн-продажів, суттєвим фундаментальним зрушенням в структурі глобального попиту онлайн-покупок, розвитку цифрових інструментів комунікації і дистанційного споживання товарів і послуг. Запропоновано інноваційні форми розвитку ринку електронної комерції у сфері онлайн- та офлайн-торгівлі з метою збільшення обсягів продаж у різних сегментах споживчого ринку. Акумульовані найбільш важливі і екстрені заходи в напрямку розвитку електронної комерції, запропоновані бізнесу, національним урядам, міжнародним та національним організаціям у відповідь на виклики пандемії COVID-19.

У статті всебічно розкрито роль сучасних digital-технологій у розвитку банківської системи. Обґрунтовано необхідність використання цифрових технологій у банківській діяльності, яка полягає у загальному покращенні обслуговування клієнтів; зменшенні операційних витрат банку, пришвидшенні виконання банківських операцій та зростання конкурентоспроможності банку. Зазначено, що основним заходам з оптимізації витрат фінансової установи можна вважати автоматизацію та оптимізацію бізнес-процесів. Напрямки введення інформаційних технологій у банківську діяльність систематизовано за декількома ознаками, а саме: створення корпоративних комп’ютерних систем; продаж банківських послуг у мережі Інтернет; розвиток внутрішньобанківської системи управління та їх автоматизація. Зроблено короткий ретроспективний аналіз розвитку Інтернет-банкінгу в Україні.

Дисертація є комплексним науковим дослідженням Інтернет-послуг як об’єкта цивільно-правових відносин. Досліджено ознаки Інтернет-послуг та їх правову природу, запропоновано визначення поняття «Інтернет-послуга», проаналізовано передумови та особливості надання Інтернет-послуг, узагальнено й систематизовано їх види: послуги з надання доступу до мережі Інтернет (Інтернет-провайдинг); послуги в мережі Інтернет (послуги реєстрації доменних імен, послуги хостингу); послуги, опосередковані мережею Інтернет (дистанційне навчання, Інтернет-банкінг, реклама, розміщення контенту тощо), де поділ наводиться з урахуванням кінцевого результату, який досягається внаслідок надання Інтернет-послуги (доступ до мережі, місце виконання зобов’язання (послуги), Інтернет – як інструмент для надання інших послуг). З’ясовано зміст цивільно-правових відносин, які виникають внаслідок надання та отримання Інтернет-послуг, та охарактеризовано суб’єктів цивільних правовідносин з надання та отримання таких послуг. Розкрито цивільно-правову відповідальність сторін за порушення права на Інтернет-послуги та визначено цивільно-правові способи захисту прав на них. Проаналізовано зарубіжний та вітчизняний досвід застосування цивільно-правових способів захисту порушених прав у сфері зазначених послуг, а також тенденції розвитку у напрямі їх вдосконалення.