To see the other types of publications on this topic, follow the link: Ознаки дії хвороби.
Journal articles on the topic 'Ознаки дії хвороби'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 27 journal articles for your research on the topic 'Ознаки дії хвороби.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
МАКАРУК, Лариса. "МУЛЬТИМОДАЛЬНІ ЗАСОБИ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ЗАБОРОНИ В АНГЛОМОВНИХ ІНФОГРАФІЧНИХ ТЕКСТАХ У ПЕРІОД ПАНДЕМІЇ COVID-19." Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, no. 47 (January 27, 2022): 111–19. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.47.15.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню англомовних інфографічних текстів із теми COVID-19. Увагу зосереджено на спектрі засобів, які покликані репрезентувати заборону певних дій у період пандемії. Встановлено, що саме цей сегмент інформації ілюструють за посередництвом піктограм, які різні за розмірами та формою. Більшість виявлених піктограм мають форму кола, значно менша частина фігурує у формі квадрата. Причому всі кола мають чітке обрамлення здебільшого червоного кольору та перехресну лінію, яка підсилює заборону виконання певної дії. Окрім того, кількість піктограм у кожному тексті варіюють. Переважно всі тексти сфокусовані на використання кількох піктограм, які візуально актуалізують небажаність контактування з індивідами, уникання відвідин громадських місць, дотиків обличчя, а саме: носа, рота, очей. Також зовсім небажаним є потискання рук, що символізує привітання та обійми. Обґрунтовано, що продуценти цих текстів також акцентують увагу реципієнтів на небажаності користування громадським транспортом та роботи в офісі, якщо останні мають будь-які ознаки хвороби. На основі здійсненого аналізу встановлено, що частину представлених піктограм складно зрозуміти, якщо не враховувати вербального складника. Тож у таких текстах доцільним є використання останнього, який і допомагає декодувати істинну семантику. Оскільки представлені тексти присвячені темі здоров’я, у них найбільше уваги приділено піктограмам з відповідними вербальними поясненнями, які виражають наказовим способом, найчастіше вдаючись до лексем на зразок don’t, avoid, touch, have як початкових заборонних інструментів. Одиничні вербальні речення без урахування візуального елемента можуть мати антонімічне трактування. У таких випадках лише завдяки піктограмі зрозуміло, що йдеться про заборону, а не про дозвіл виконувати певні дії.
2
Дубова, О. А., О. А. Згозінська, Л. О. Ковальова, and П. В. Ковальов. "СПЛЕНОМЕГАЛІЯ ЯК УСКЛАДНЕННЯ, СПРИЧИНЕНЕ БАБЕЗІОЗОМ У СОБАК." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 2 (June 27, 2019): 126–32. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.02.16.
Full textAbstract:
Надзвичайно розповсюдженою кровопротозойною хворобою собак регіону Центрального ПоліссяУкраїни є бабезіоз. Збудники паразитують в еритроцитах хворих тварин, зумовлюючи їхнє руйну-вання. Рештки зруйнованих клітин, вивільнені фактори еритроцитів сприяють реакції з боку лімфо-їдних тканин. Постійна патогенна стрес-стимуляція органів системи мононуклеарних фагоцитівзбудниками захворювання, особливо селезінки, призводить до гіперпластичних змін – спленомегалії.Мета роботи – визначити механізм формування спленомегалії, спричинений бабезіозом та патоген-ний вплив зміненої селезінки, встановити клінічні ознаки, стан організму під час цього ускладнення,обґрунтувати рекомендації щодо лікування хворих тварин. Матеріалом дослідження слугували соба-ки, хворі на спонтанний бабезіоз, з ускладненням хвороби на спленомегалію. Проводили клінічні і ла-бораторні дослідження для встановлення загального стану функціонування організму хворих собак.Виявлено виражену сезонну активність спалахів бабезіозу. Ускладнення перенесеного бабезіозу спле-номегалією відмічено в середньому у 7 % хворих собак. Основну кількість їх зареєстровано наприкін-ці осінньої хвилі спалаху бабезіозу в зимовий період. Спленомегалія є віддаленим наслідком дії збудни-ка та патологічних реакцій, відповідно на його вплив. Клінічно ускладнення проявляється збільшен-ням селезінки в розмірах, периспленітом. Розлади шлунково-кишкового тракту зумовлені компресій-ним впливом селезінки і часто гепатомегалією, що розвивається паралельно до гіперплазії селезінки.Лабораторні дослідження свідчать про завершення запалення і розвиток гіперплазії селезінки, запа-льні процеси, а також дистрофічні зміни у печінці, ниркову недостатність, що сукупно визначаєсимптомокомплекс псевдогепаторенального синдрому. Гіперпластично змінена селезінка загрожуєнаростанням несприятливих явищ позапечінкової портальної гіпертензії, компресійних порушеньорганів черевної порожнини, септичного розплавлення органу. Такий стан визначає необхідністьпроведення спленектомії для збереження здоров’я та життя тварини.
3
Delva, I. I. "Синдром Персонейджа — Тернера: принципи діагностики й лікування." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL 17, no. 8 (January 31, 2022): 39–44. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.17.8.2021.250819.
Full textAbstract:
Синдром Персонейджа — Тернера (СПТ) — гостра нетравматична мультифокальна патологія плечового сплетення і його гілок неуточненої етіології. Як етіологічні розглядаються інфекційні, імунні, механічні й спадкові фактори. СПТ характеризується монофазним перебігом з гострим початком, варіабельним за часом періодом плато, повільним відновленням, різноманітними резидуальними явищами у вигляді хронічного болю й парезів. Захворювання маніфестує виникненням раптового гострого болю в плечовому поясі й руці. Протягом першого тижня захворювання на стороні болю приєднуються рухові розлади, які в 70 % випадків виникають у м’язах, що іннервуються верхнім стовбуром плечового сплетення. При підозрі на СПТ мають бути виключені: травми, компресії й пухлини плечового сплетення, шийні компресійні радикулопатії, синдром грудного отвору, хвороби мотонейрона, поперечний мієліт, патологія плечового суглоба, спондильоз, міофасціальний больовий синдром, костохондрит, гострий інфаркт міокарда, тромбоемболія легеневої артерії, комплексний регіонарний больовий синдром. Голкова електроміографія є визначальною в підтвердженні діагнозу СПТ, однак вона набуває інформативності лише через 2–3 тижні від початку захворювання. Магнітно-резонансна томографія плечового пояса у відновному періоді захворювання виявляє ознаки денервації м’язів плечового пояса, а в резидуальному періоді — ознаки атрофії м’язів і їх ліпідної інфільтрації. До цього часу не існує жодного методу лікування СПТ, що довів би свою ефективність у рандомізованих клінічних дослідженнях. Пероральний прийом преднізолону в гострому періоді захворювання асоціюється зі зменшенням больового синдрому і збільшенням імовірності повного функціонального відновлення. Менеджмент пацієнтів із СПТ передбачає адекватне нівелювання больового синдрому. Серед великої когорти нестероїдних протизапальних препаратів, що застосовуються для лікування гострого болю, все більше уваги приділяється декскетопрофену. Переваги декскетопрофену зумовлені його високою біодоступністю, швидким початком дії, різнорівневою (периферичною і центральною) активністю. На сьогодні в Україні декскетопрофен випускається у трьох формах (розчин для ін’єкцій, таблетки і гель) виключно як препарат Сертофен. Саме наявність різних форм Сертофену (декскетопрофену) дозволяє використовувати препарат як у стаціонарних, так і в амбулаторних умовах, а також дає можливість проводити ступінчасту протибольову й протизапальну терапію з наступним переходом на топікальну форму. При зменшенні больового синдрому активно застосовується фізична реабілітація, ортопедичні операції з метою фіксації лопатки.
4
Kurchenko, A. I., A. N. Nikolaenko, G. V. Fedoruk, and A. E. Khaldieieva. "ВПЛИВ ПРЕПАРАТУ ЕРБІСОЛ УЛЬТРАФАРМ НА ПОКАЗНИКИ КЛІТИННОГО ІМУНІТЕТУ ПРИ ЧАСТО РЕЦИДИВУЮЧІЙ ГЕРПЕСВІРУСНІЙ ІНФЕКЦІЇ." Immunology and Allergy: Science and Practice, no. 3 (November 28, 2021): 52–60. http://dx.doi.org/10.37321/immunology.2021.3-06.
Full textAbstract:
Мета дослідження – вивчення впливу препарата Ербісол УЛЬТРАфарм (виробник ТОВ «Ербіс») на клітинну ланку імунної системи при часто рецидивуючій герпес вірусній інфекції.Матеріали та методи. Обстежено 20 хворих на часто рецидивуючий герпес (з позитивними ІФА та ПЛР аналізами до відбору в групу дослідження) із загостренням 5-6 разів на рік, та 15 практично здорових донорів без клінічних проявів герпесної інфекції на протязі життя. Всі хворі отримували стандартну рекомендовану терапію – місцево препарат валацикловір та внутрішньо м’язево препарат Ербісол Ультрафарм за рекомендованою виробником схемою.Методом протокової цитофлуориметрії визначено субпопуляційний склад лімфоцитів периферійної крові (CD3, CD4, CD8, CD19, CD56) та експресіюактивуючих та інгібуючих рецепторів (CD314(NKG2D) і CD94(NKG2A)) на цитотоксичних клітинах з використанням реагентів для визначення кластерів диференциації виробництва «Beckman Coulter Іnc.» Цитофлуорометричний аналіз виконували на проточному цитометрі NAVIOS («Beckman Coulter Іnc.»).Результати дослідження. Всі паціенти, які отримали препарат Ербісол УЛЬТРАфарм констатували поліпшення загального самопочуття. Клінічні симптоми хвороби у вигляді пухирцевих висипів зменьшувались за площею ураження та проявах болі та свербіжу в порівнянні з попереднім загостренням.За 3-місячний термін подальшого спостерігання нових рецидивів не виявлено. Зміни експресії активуючих та інгібуючих рецепторів CD 314+ та CD 94+ і на NK- і на Т-цитотоксичних клітинах показали активуючий ефект впливу препарату Ербісол УЛЬТРАфарм на Т-клітинну ланку імунної системи, а динаміка змін кількості та співвідношень активуючих NKG2D (CD314) і інгібуючих NKG2A (CD94) рецепторів – на ознаки імуноадаптивного ефекту дії препарату.Висновки. Препарат Ербісол УЛЬТРАфарм, застосований в схемі лікування часто рецидивуючого герпеса, ефективно впливає на зміни показниківекспресії СD314(NKG2D) та СD94 (NKG2A) на натуральних кілерах та Т-цитотоксичних клітинах. Отримані результати змін показників клітинного імунітету в динаміці вказують на активуючий вплив препарату, що є основою для подальшого вивчення доказових механізмів взаємовідносин Т-цитотоксичних та NК-клітини при імунозалежних станах за умови використання схем імуномодулюючої терапії препаратом Ербісол УЛЬТРАфарм.
5
Maliuvanchuk, S. V., A. R. Grytsyk, and M. V. Melnik. "ДОСЛІДЖЕННЯ МОРФОЛОГО-АНАТОМІЧНИХ ОЗНАК ТРАВИ AJUGA REPTANS L." Medical and Clinical Chemistry, no. 4 (January 31, 2019): 120–24. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i4.9359.
Full textAbstract:
Вступ. Актуальним завданням сучасної фармації є продовження досліджень лікарської рослинної сировини, яка має багатовіковий досвід використання. Перспективними для фітотерапії об’єктами є представники роду Горлянка, які традиційно застосовують у науковій та народній медицині багатьох країн при захворюваннях шлунка, сечокам’яній хворобі, отитах, стоматитах, жовчнокам’яній хворобі, запаленні придатків матки, а також як протималярійний засіб та як засіб, що поліпшує обмін речовин. У зв’язку із цим, особливий інтерес викликає вид, склад якого характеризується високим вмістом біологічно активних сполук, що зумовлюють протизапальну, кровоспинну й антиоксидантну дії горлянки повзучої (Аjuga reptans L.). Рослини роду Горлянка, що ростуть на території України, досліджено недостатньо. Перспективним є вивчення спільних та відмінних морфолого-анатомічних діагностичних ознак будови рослинної сировини досліджуваного виду роду Ajuga R. флори України.
Мета дослідження – встановити морфолого-анатомічні ознаки горлянки повзучої трави для виділення діагностичних ознак.
Методи дослідження. Для досліджень використовували повітряно-суху та свіжозібрану і фіксовану в суміші гліцерин – етанол – вода (1:1:1) рослинну сировину. Дослідження проводили загальновідомими методами із застосуванням мікроскопів ЛОМО Р-1 (Росія) та REICHERT L.4 (Австрія). Отримані дані фіксували за допомогою схематичних рисунків та фотографій, зроблених фотокамерою Canon A 720 IS.
Результати й обговорення. У результаті проведеного макро- та мікроскопічного аналізу встановлено діагностичні ознаки горлянки повзучої трави.
Висновки. Методом макроскопічного аналізу було досліджено зовнішні ознаки сировини горлянки повзучої і встановлено анатомічні діагностичні ознаки листків трави цієї рослини. Також методом мікроскопічного аналізу виявлено слабозвивисті клітини верхнього епідермісу і звивистостінні клітини нижнього епідермісу, діацитний тип продихового апарату; прості волоски; ефіроолійні залозки з великими голівками із 6–8 епітеліальних клітин. Перспективним є використання встановлених основних морфолого-анатомічних діагностичних ознак горлянки повзучої трави для розробки проекту методів контролю якості лікарської рослинної сировини.
6
Podpryatov, S. E., V. P. Korchak, I. O. Belouso, S. S. Podpriatov, I. V. Satsiuk, and I. M. Slobodianiuk. "Компартмент-синдром кінцівок та черевної порожнини." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 3 (October 26, 2020): 93–98. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.3.11467.
Full textAbstract:
Мета роботи: оцінити власний досвід діагностики та лікування компартмент-синдрому (КС) кінцівок та черевної порожнини.
Матеріали і методи. Проведений аналіз клінічного перебігу, діагностики та лікування КС у 5 пацієнтів.
Результати досліджень та їх обговорення. КС верхньої кінцівки спостерігали у 2 хворих, нижньої – в одного. У всіх пацієнтів ознаки КС виникли через 3 тижні після первинного ураження. В одному спостереженні після укусу собаки спостерігали значне підвищення активності трансаміназ. Виконання декомпресії фасціальних футлярів та проведення антиклостридіальної антибактеріальної терапії впродовж 23 діб дозволило досягти повного одужання пацієнта. В другому спостереженні травма плеча на тлі приймання варфарину супроводжувалась наростанням підфасціальної гематоми. Застосування іншого препарату антикоагулянтної дії та здійснення фасціотомії сприяло одужанню. В обох пацієнтів за даним ультразвукового дослідження виявлено втрату структурності та набряк м’язів. Патогномонічність цих ознак слід перевірити в подальших дослідженнях. У третього пацієнта з КС, тотальною підшкірною та міжм’язовою флегмоною гомілки та стегна на тлі лімфостазу виконано ампутацію кінцівки на рівні верхньої третини стегна.
Інтраабдомінальну гіпертензію (ІАГ) на рівні 20 мм рт. ст. і вище в перші 3 доби після внутрішньочеревного операційного втручання спостерігали у 12 пацієнтів. Завдяки інтенсивній терапії у 9 пацієнтів нормалізувались гемодинаміка, дихання та показники метаболізму та внутрішньочеревний тиск. У 3 пацієнтів хірургічні ускладнення зумовили виконання релапаротомії.
Абдомінальний компартмент-синдром (АКС) спостерігали у 2 хворих. Стан одного хворого був помилково оцінений як неадекватне поповнення водно-електролітного балансу. Продовжено інтенсивну терапію з позитивним балансом 3200 мл. В подальшому виникли ниркова недостатність та рецидивуючий сепсис, лікування яких впродовж 27 діб виявилось неефективним. Ще у одного хворого своєчасна діагностика АКС і проведення адекватної терапії супроводжувались швидким одужанням.
Компартмент-синдром кінцівок та черевної порожнини є небезпечним для життя ускладненням, яке має особливі прояви і потребує спеціального лікування.
7
Symonenko, N. A., O. S. Shpychak, H. D. Slipchenko, and О. А. Ruban. "Обґрунтування вибору допоміжних речовин для створення таблеток на основі пастернаку посівного трави екстракту густого." Ukrainian Journal of Military Medicine 2, no. 4 (December 30, 2021): 149–60. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.4(2)-149.
Full textAbstract:
Вступ. У сучасних умовах серцево‐судинні захворювання займають одну з провідних позицій з-поміж неінфекційних хвороб в усьому світі, що, зі свого боку, призводить до інвалідизації та смертності хворих. Найбільш поширеними нозологічними формами, що потребують особливої уваги та невідкладних дій з боку медичних працівників, є ішемічна хвороба серця (з ознаками стенокардії та інфаркту міокарда), атеросклероз, інсульт, серцева недостатність, кардіоневрози, артеріальна гіпертензія, хвороби периферійних артерій та ін. Особливу роль у лікуванні вище зазначених патологій відіграють фітопрепарати, актуальність розроблення на упровадження у виробництво і медичну практику яких не викликає сумніву.
Мета. Обґрунтування вибору допоміжних речовин з метою їх уведення до складу таблеток кардіопротекторної, протизапальної та спазмолітичної дії, розроблених на основі рослинної субстанції пастернаку посівного трави екстракту густого для лікування та профілактики захворювань серцево‐ судинної системи.
Матеріали та методи. У роботі були використані фізико‐хімічні, фармакотехнологічні та статистичні методи аналізу. Як активний фармацевтичний інгредієнт було обрано пастернаку посівного трави екстракт густий та дозволені до медичного застосування допоміжні речовини. Таблетки отримували методом вологої грануляції. Дослідження впливу допоміжних речовин на такі показники, як однорідність маси таблеток, стираність та стійкість до роздавлювання, а також їх розпадання проводили відповідно до вимог ДФУ 2‐го видання. Також вивчали залежність стійкості таблеток до вологи від природи допоміжних речовин у їх складі.
Результати. Результати випробувань свідчать про недоцільність попереднього переведення густого екстракту у сипкий стан у разі змішування з досліджуваними носіямичерез високі значення вологопоглинальної здатності отриманих систем. Тому на наступному етапі випробувань густий екстракт безпосередньо уводили до складу таблеткової маси з подальшим гранулюванням. На підставі проведених фармакотехнологічних досліджень нами було установлено, що оптимальний залишковий вміст вологи в масі для таблетування має знаходитись в межах (2,5 ± 0,5) %. Визначено оптимальне значення тиску пресування на рівні 110 МПа, що забезпечує розпадання таблеток протягом 5–6 хв. та необхідну стираність на рівні 0,2–0,3 %.
Висновки. На основі проведених фізико‐хімічних і фармакотехнологічних досліджень та одержаних результатів було обрано оптимальний склад допоміжних речовин для нового таблетованого лікарського засобу, розробленого на основі рослинної субстанції пастернаку посівного трави екстракту густого методом вологої грануляції, а саме: мікрокристалічну целюлозу, крохмаль картопляний, кросповідон XL 10, аеросил.
8
Дрок, І. С. "ФОРМИ ВЗАЄМОДІЇ ПОЛІЦІЇ ТА МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ В УМОВАХ ЗАГОСТРЕННЯ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІЧНОЇ СИТУАЦІЇ В УКРАЇНІ." Прикарпатський юридичний вісник, no. 6(35) (May 7, 2021): 87–90. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i6(35).695.
Full textAbstract:
Метою написання статті є визначення форм взаємодії поліції та медичних закладів в умовах загострення санітарно-епідемічної ситуації в Україні та надання їм характеристики. У статті наголошено на важливості злагодженої взаємодії поліції та медичних закладів, особливо в умовах загострення санітарно-епідемічної ситуації.
Автор виділяє п’ять форм такої взаємодії, які охоплюють як внутрішню, так і зовнішню діяльність поліцейських:
взаємодію під час функціонування електронного сервісу «Дій вдома» - Єдиного державного вебпорталу електронних послуг та, зокрема, інформаційної системи епідеміологічного контролю за поширенням COVID-19, що є частиною сервісу. Станом на 15 червня 2020 року 40 314 осіб скористалися мобільним додатком «Дій вдома».
Взаємодія Національної поліції України та органів МОЗ України полягає в тому, що органи МОЗ України вносять до системи «Дій удома» інформацію про осіб, які потребують самоізоляції, а Національна поліція України здійснює поточний контроль дотримання правил самоізоляції;
проведення медичними працівниками інструктажів для поліцейських перед патрулюванням громадських місць про правила дотримання карантину, особливості застосування протиепідемічних заходів, специфіку розповсюдження хвороби COVID-19, ознаки хвороби COVID-19;
огляд поліцейських медичним працівником перед патрулюванням громадських місць;
залучення лікарів до онлайн-консультацій;
виклик швидкої медичної допомоги (або спеціально обладнаних медичних бригад (за можливості)) у разі виявлення в осіб ознак COVlD-19.
Окремі форми взаємодії, визначені нами, активно реалізуються та мають позитивні результати (як- от використання програми «Дій удома»). Проте деякі форми взаємодії, запропоновані в роботі, потребують обов’язкового впровадження у діяльність Національної поліції України та медичних закладів (як-от проведення інструктажів медичними працівниками для поліцейських перед патрулюванням громадських місць; залучення лікарів для онлайн-консультацій поліцейських).
9
Колішецька, М. А. "ЗНАЧЕННЯ ПРОЦЕСІВ ВІЛЬНОРАДИКАЛЬНОГО ОКИСНЕННЯ ТА АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ В БРОНХАХ МОРСЬКИХ СВИНОК У ПАТОГЕНЕЗІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ Й ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ВИРАЗКОВОЇ ХВОРОБИ ШЛУНКА ТА ЇХ ФАРМАКОЛОГІЧНА КОРЕКЦІЯ." Medical and Clinical Chemistry, no. 1 (May 22, 2021): 63–67. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i1.12108.
Full textAbstract:
Вступ. Лікарі практичної охорони здоров’я досить часто спостерігають різне поєднання захворювань, у тому числі трапляються випадки бронхіальної астми і виразкової хвороби шлунка, які, безперечно, обтяжують перебіг цих недуг та лікування.
Мета дослідження – вивчити стан прооксидантної і антиоксидантної систем у бронхах морських свинок за умов розвитку експериментальної бронхіальної астми (ЕБА) та експериментальної виразкової хвороби шлунка (ЕВХШ) до лікування і після застосування антиоксиданта тіотриазоліну.
Методи дослідження. Експериментальне дослідження проводили на 64 морських свинках (самцях) масою 180–220 г, яких поділили на 6 груп по 9 тварин у кожній, крім 1-ї (10 тварин). До 1-ї групи (контрольної) входили інтактні морські свинки, до 2-ї – тварини з ЕБА та ЕВХШ (5-та доба), до 3-ї – морські свинки на 19-ту добу поєднаного модельного процесу, до 4-ї – тварини з ЕБА й ЕВХШ (26-та доба), до 5-ї – морські свинки на 33-тю добу ЕБА та ЕВХШ до лікування, до 6-ї –етварини з ЕБА й ЕВХШ після застосування тіотриазоліну внутрішньом’язово в дозі 100 мг на 1 кг маси щодня впродовж 10 діб (з 23-ї до 33-ї) експерименту.
Результати й обговорення. Результати біохімічних досліджень свідчать про те, що за умов розвитку ЕБА та ЕВХШ спостерігали характерні ознаки розвитку оксидантного стресу, що проявлявся надмірним утворенням продуктів ліпопероксидації на тлі депресії ензимної ланки антиоксидантної системи. Введення тіотриазоліну призводило до суттєвого зниження вмісту дієнових кон’югатів і малонового діальдегіду в бронхах – відповідно, на 44,3 % (р1≤0,05) та 38,5 % (р1≤0,05), а також підвищення рівня супероксиддисмутази, каталази і глутатіонпероксидази в бронхах – відповідно, на 32,1 % (р1≤0,05), 38,3 % (р1≤0,05) та 35,1 % (р1≤0,05) порівняно з групою тварин, яких не піддавали впливу цього препарату.
Висновок. Результати проведеного впродовж 10 діб лікування тіотриазоліном показали достовірне пригнічення надмірної активності ліпопероксидації з одночасним підвищенням активності антиоксидантної системи в морських свинок при експериментальній бронхіальній астмі та експериментальній виразковій хворобі шлунка.
10
Kondratenko, S. I., O. M. Mogіlnay, O. V. Sergienko, O. P. Samovol, Yu M. Lankaster, and R. V. Krutko. "АДАПТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КОЛЕКЦІЙНИХ ЗРАЗКІВ ГІБРИДІВ F1 КАБАЧКА." Vegetable and Melon Growing, no. 66 (January 2, 2020): 28–38. http://dx.doi.org/10.32717/0131-0062-2019-66-28-38.
Full textAbstract:
Мета. Оцінити адаптивний потенціал гібридів F1 кабачка зарубіжної селекції за комплексом кількісних цінних ознак. Методи. Об’єкт досліджень – 19 гібридів F1 походженням з США, Великобританії, Іспанії і Італії. Стандарт – вітчизняний гібрид Атілла F1. Для оцінки параметрів адаптивної здатності і екологічної пластичності гібридів F1 використовували наступні показники: загальна і специфічна адаптивна здатність генотипу (ЗАЗi і САЗi); відносна стабільність (Sgi); коефіцієнт екологічної пластичності (bi); селекційна цінність генотипу (СЦГi). Результати. За результатами досліджень 2017–2019 років для агрокліматичної зони Лівобережного Лісостепу України виділено перспективні гібриди F1 як цінні генетичні джерела для адаптивної селекції кабачка. Серед проаналізованих гібридів F1 виділилося два зразки Alexander F1 (К-2128) і Mikinos F1 (К-2129), які мали, у порівнянні зі стандартом, кращі показники адаптивного потенціалу та вищі показники загальної урожайності (Xmed = 72,28…79,05 т/га, СЦГ і = 39,60…68,12) та вмісту вітаміну С у плодах (Xmed = 11,92…12,01 мг/100 г, СЦГi = 4,82…10,55). Ще один гібрид, Paychek F1 (К-2132), мав високий адаптивний потенціал та рівень прояву за трьома кількісними ознаками – загальною урожайністю (Xmed = 78,16 т/га, СЦГi = 53,87), вмістом загального цукру (Xmed = 2,81 %; СЦГi = 1,54) та вітаміну С у плодах (Xmed = 19,64 мг/100 г, СЦГi = 8,15). Висновки. Виділено три перспективних, високоврожайних гібридів F1 кабачка (Mikinos F1 (К-2129), Paychek F1 (К-2132) Alexander F1 (К-2128)), які за рівнем прояву ознаки “Загальна урожайність” належать до інтенсивного типу вирощування (bi > 1). Виділено чотири гібриди F1 (Gold Rush F1 (К-2125), Afrodite F1 (К-2126), Celeste F1 (К-2127) та Cronos F1 (К-2131)), які за проявом ознаки “Вміст загального цукру у плодах” та чотири гібридні зразки (Best of British F1 (К-2116), Defender F1 (К-2117), Eight Ball F1, Cronos F1 (К-2131)), які за проявом ознаки “Вміст вітаміну С у плодах” продемонстрували низьку залежність від умов вирощування (bi < 1) і є цінними генетичними джерелами для адаптивної селекції. Виділено 2 гібриди F1 (Mikinos F1 (К-2129), Paychek F1 (К-2132)), у яких був більш подовжений період плодоношення майже на 7–12 діб у порівнянні з стандартом. За період 2017–2019 рр. до комплексу основних збудників хвороб (вірусів, бактеріозу і фузаріозу) та шкідника попелиці виділено один гібридний зразок – Celeste F1 (К-2127), у якого спостерігався рівень стійкості на рівні 7 і 9 балів за шкалою РЕВ.
11
Kondratenko, S. I., O. M. Mogіlnay, O. V. Sergienko, O. P. Samovol, Yu M. Lankaster, and R. V. Krutko. "АДАПТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КОЛЕКЦІЙНИХ ЗРАЗКІВ ГІБРИДІВ F1 КАБАЧКА." Vegetable and Melon Growing, no. 66 (January 2, 2020): 28–38. http://dx.doi.org/10.32717/10.32717/10.32717/0131-0062-2019-65-28-38.
Full textAbstract:
Мета. Оцінити адаптивний потенціал гібридів F1 кабачка зарубіжної селекції за комплексом кількісних цінних ознак. Методи. Об’єкт досліджень – 19 гібридів F1 походженням з США, Великобританії, Іспанії і Італії. Стандарт – вітчизняний гібрид Атілла F1. Для оцінки параметрів адаптивної здатності і екологічної пластичності гібридів F1 використовували наступні показники: загальна і специфічна адаптивна здатність генотипу (ЗАЗi і САЗi); відносна стабільність (Sgi); коефіцієнт екологічної пластичності (bi); селекційна цінність генотипу (СЦГi). Результати. За результатами досліджень 2017–2019 років для агрокліматичної зони Лівобережного Лісостепу України виділено перспективні гібриди F1 як цінні генетичні джерела для адаптивної селекції кабачка. Серед проаналізованих гібридів F1 виділилося два зразки Alexander F1 (К-2128) і Mikinos F1 (К-2129), які мали, у порівнянні зі стандартом, кращі показники адаптивного потенціалу та вищі показники загальної урожайності (Xmed = 72,28…79,05 т/га, СЦГ і = 39,60…68,12) та вмісту вітаміну С у плодах (Xmed = 11,92…12,01 мг/100 г, СЦГi = 4,82…10,55). Ще один гібрид, Paychek F1 (К-2132), мав високий адаптивний потенціал та рівень прояву за трьома кількісними ознаками – загальною урожайністю (Xmed = 78,16 т/га, СЦГi = 53,87), вмістом загального цукру (Xmed = 2,81 %; СЦГi = 1,54) та вітаміну С у плодах (Xmed = 19,64 мг/100 г, СЦГi = 8,15). Висновки. Виділено три перспективних, високоврожайних гібридів F1 кабачка (Mikinos F1 (К-2129), Paychek F1 (К-2132) Alexander F1 (К-2128)), які за рівнем прояву ознаки “Загальна урожайність” належать до інтенсивного типу вирощування (bi > 1). Виділено чотири гібриди F1 (Gold Rush F1 (К-2125), Afrodite F1 (К-2126), Celeste F1 (К-2127) та Cronos F1 (К-2131)), які за проявом ознаки “Вміст загального цукру у плодах” та чотири гібридні зразки (Best of British F1 (К-2116), Defender F1 (К-2117), Eight Ball F1, Cronos F1 (К-2131)), які за проявом ознаки “Вміст вітаміну С у плодах” продемонстрували низьку залежність від умов вирощування (bi < 1) і є цінними генетичними джерелами для адаптивної селекції. Виділено 2 гібриди F1 (Mikinos F1 (К-2129), Paychek F1 (К-2132)), у яких був більш подовжений період плодоношення майже на 7–12 діб у порівнянні з стандартом. За період 2017–2019 рр. до комплексу основних збудників хвороб (вірусів, бактеріозу і фузаріозу) та шкідника попелиці виділено один гібридний зразок – Celeste F1 (К-2127), у якого спостерігався рівень стійкості на рівні 7 і 9 балів за шкалою РЕВ.
12
Кузнєцова, Лариса, Віктор Літус, Володимир Бабаджан, Алла Юркіна, Олег Назар, Тетяна Бондаренко, and Олексій Кузнецов. "ДОСЛІДЖЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ІМУНІТЕТУ НА МОДЕЛІ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ У ЛАБОРАТОРНИХ ТВАРИН (ЩУРИ) ПРИ ДІЇ СТАНДАРТИЗОВАНОГО ЕКСТРАКТУ ЛИСТЯ РЕЛІКТОВОГО ДЕРЕВА ГІНКГО ДВОЛОПАТЕВОГО." Immunology and Allergy: Science and Practice, no. 3-4 (December 24, 2020): 42–49. http://dx.doi.org/10.37321/immunology.2020.3-4-05.
Full textAbstract:
Вступ. На відміну від численних випадків хвороби у людини, алергічна астма не розвивається в тваринному світі, тому виникає необхідність виявлення декількох характерних ознак астми у тварин.Матеріали і методи. На моделі БА досліджували дію на лабораторних тваринах стандартизованого екстракту листя реліктового дерева гінкго дволопа-тевого (СЕГД). Після 2-кратної сенсибілізації щурам з 1-ої по 24 добу вводили через рот водний екстракт СЕГД у дозі 20 мг/кг/добу. Після закінчення останньої інгаляції у імунізованих і інтактних тварин досліджували реакції клітинного і гуморального імунітету.Результати. Вивчали дослідження показників імунітету на моделі бронхіальної астми у лабораторних тварин (щури) при дії стандартизованого екстракту листя реліктового дерева гінкго дволопатевого (СЕГД). Дослідження фагоцитарної активності клітин периферичної крові щурів показало, що фагоцитарне число мало стійку тенденцію до зниження у тварин з модельованою алергією, як при проведенні експериментальної терапії, так і без неї. Використання препаратів СЕГД у період введення дозволяючої дози алергену сприяє зниженню сенсибілізації лабораторних тварин, що визначає перспективність клінічного використання препаратів при лікуванні хворих на бронхіальну астму.Обговорення. Проведення у сенсибілізованих тварин експериментальної терапії істотно знижувало активність продукції ФГМ, що може свідчити про певний десенсибілізуючий ефект від застосування препарату СЕГД.Висновки. Представлена модель алергії у бронхолегеневій тканині із застосуванням у вигляді алергену яєчного альбуміну відтворена і може служити базою для випробування нових антиалергічних засобів.
13
Чечет, О. М. "ЗАХОДИ ПРОФІЛАКТИКИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ І ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ У ПТАХІВНИЦТВІ." Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, no. 3 (54) (February 17, 2022): 60–69. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2021.3.9.
Full textAbstract:
Птахівнича галузь в Україні динамічно розвивається за рахунок економічної привабливості і досить швидкого повернення інвестицій, що стимулює інтенсифікацію вирощування птиці. Через це переущільнюється поголів’я, скорочуються санітарні розриви, що призводить до накопичення патогенної вірусної та бактеріальної мікрофлори у навколишньому середовищі. Порушення ветеринарно-санітарних правил, низька якість кормів, збої у технології вирощування, стреси різного походження створюють умови для зниження резистентності організму птиці, послаблюють імунну систему і, як наслідок, стають причиною виникнення інфекційних хвороб різної етіології. Перебіг асоційованих інфекцій у латентній формі відбувається у більш тяжкій формі та більш тривалий час зі значною варіабельністю клінічних ознак і різними ускладненнями, що обтяжує проведення діагностичних і профілактичних заходів. Окрім того, тісні зв’язки між вітчизняними та зарубіжними сільськогосподарськими товаро- виробниками є основною причиною занесення на територію України збудників інфекційних хвороб. Наявна загроза епізоотії та, відповідно, збитків для птахівництва вимагає застосування повного комплексу прогресивних програм імунної корекції і профілактики захворювань, ефективних заходів біологічного захисту, що оптимізують метаболічні процеси в організмі птиці, підвищуючи природну резистентність. Мета роботи – вивчення, моніторинг, аналіз, узагальнення та оцінка ринку імунобіологічних препаратів, біоцидів і кормових добавок для птахівничої галузі на сучасному етапі розвитку вітчизняного аграрного сектору. Аналіз запропонованих та офіційно зареєстрованих в Україні імуномодулюючих препаратів, антибіотиків, біоцидів, нутріцевтиків і кормових добавок для птахівництва свідчить, що більшість із них (65,8%) - це засоби, представлені зарубіжними виробниками, однак асортимент вітчизняної фармакологічної індустрії (34,2%) свідчить про високий потенціал українських виробників ветеринарних препаратів і кормових добавок для птахівничої галузі. Задля ефективної і пролонгованої дії цих заходів потрібно здійснювати систематичну ротацію біоцидів із метою запобігання виникненню стійкості збудників захворювань заразної етіології серед поголів’я птахів. Комплекс лікувально-профілактичних заходів має обов’язково враховувати локальну епізоотичну ситуацію, стійкість бактерій і вірусів до дії фізико-хімічних факторів і дезінфектантів, прогресивні та універсальні методи імунної модуляції організму птиці. Для технологічної системи вирощування птахів нами запропоновано нові біоцидні препарати «Біолайд» і «Діолайд». Комплексне використання препаратів на основі цих діючих речовин не потребує ротації дезінфікуючих засобів і пролонгованої дії на патогенні мікроорганізми. Нами запропоновано також нові пробіотичні препарати «Біозапін» і «Біомагн». Комплекс запропонованих препаратів покращить профілактику інфекційних хвороб і підвищить продуктивність у птахівництві.
14
Передера, О. О., Р. В. Передера, and К. С. Савченко. "ДІАГНОСТИКА САЛЬМОНЕЛЬОЗУ БРОЙЛЕРІВ У ПРИВАТНОМУ ГОСПОДАРСТВІ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 3 (September 25, 2020): 219–26. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.03.25.
Full textAbstract:
У статті наведено основні моменти діагностики, ліквідації та профілактики бройлерів. У період досліджень було вивчено епізоотичний процес захворювання бройлерів на сальмонельоз у динаміці. При цьому брали до уваги синхронність захворювання значної кількості птиці, зміну корму для групи птиці, де було зареєстроване захворювання. Один зі складників комбікорму (м’ясо-кісткове борошно) мало сумнівне походження, приватного виробництва. Клінічні ознаки у бройлерів не були характер-ними для сальмонельозу. У курчат стрімко розвивалося пригнічення. Бройлери відмовлялися від кор-му. Анемія була досить помітною при дослідженні шкіри гребеня, сережок і слизових оболонок. Кури сиділи, нахохливши пір’я, через 1‒2 доби від появи перших клінічних ознак гинули. Виявлені при розти-ні патологоанатомічні зміни були типовими для сальмонельозу птиці. Добре вираженими були зміни, що настали в результаті сепсису. Найбільш характерні патологічні зміни виявляли в селезінці, серці, печінці та тонкому відділі кишківника. Зміни в печінці більшості бройлерних курчат вказували на тривалі токсичні процеси, що могли бути пов’язані не лише з інтенсивним розмноженням і виділен-ням ендотоксинів патогенними мікроорганізмами, а й наслідком дії токсинів гриба. У всіх бройлерів при розтині виявляли ознаки фібринозного перитоніту та численні спайки в порожнині. Реєстрували збільшення нирок. Матеріалом для бактеріологічного та мікологічного дослідження слугували шма-точки внутрішніх органів загиблої птиці, проби комбікорму та м’ясо-кісткового борошна. При про-веденні бактеріологічних досліджень застосовували також специфічні поживні середовища: середо-вище Ендо, агар Плоскирєва, середовище Лєвіна, та вісмут сульфіт агар. Проби комбікорму та м’ясо-кісткового борошна для виявлення патогенних грибів культивували на агарі Сабуро. У резуль-таті бактеріологічного дослідження збудник сальмонельозу було виявлено у внутрішніх органах за-гиблої птиці, комбікормі та м’ясо-кістковому борошні. Ріст збудника сальмонельозу на диференцій-них поживних середовищах був характерний, швидкий та інтенсивний. У пробах комбікорму і м’ясо-кісткового борошна були виявлені гриби роду Aspergilus. Одним із важливих моментів у діагностиці інфекційних хвороб є визначення чутливості виділеної мікрофлори до лікарських засобів. Для визна-чення чутливості мікроорганізмів до антимікробних засобів диско-дифузійним методом відповідно до загальноприйнятого стандарту NCCLS застосовували агар Мюллера-Хинтона. Згідно з резуль-татами досліджень виділена культура сальмонел була резистентною до поліміксину, тілозину, нео-міцину, тетрацикліну, левоміцетину, ріфампіцину, декаметоксину. Помірну стійкість збудник про-демонстрував до гентаміцину, канаміцину, цефалозоліну. У досліджуваному приватному господарс-тві чиста культура виділеного збудника показала найвищу чутливість до амоксициліну.
15
Бакуменко, О. М., В. А. Власенко, О. М. Осьмачко, А. О. Бурдуланюк, В. І. Татаринова, В. М. Деменко, О. М. Ємець, М. М. Сахошко, А. Г. Башлай, and В. В. Півторайко. "ХАРАКТЕРИСТИКА АДАПТИВНИХ ОЗНАК У МІЖСОРТОВИХ ГІБРИДІВ ПШЕНИЦІ М’ЯКОЇ ОЗИМОЇ В УМОВАХ-ПІВНІЧНО-СХІДНОГО ЛІСОСТЕПУ." Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Agronomy and Biology 45, no. 3 (February 21, 2022): 10–17. http://dx.doi.org/10.32845/agrobio.2021.3.2.
Full textAbstract:
У 2018–2019 році на дослідному полі Сумського національного аграрного університету проведено дослідження щодо формування елементів структури врожаю, стійкості до фітопатогенів та інших адаптивних ознак міжсортовими гібридами пшениці озимої. Матеріалом досліджень слугували лінії (потомств F4 та F5), створені міжсортовим схрещуванням сортів пшениці озимої різного екологічного та генетичного походження з числа, занесених у різні роки до Державного реєстру сортів рослин придатних для поширення в Україні, зокрема з 1AL/1RS та 1BL/1RS транслокаціями і без інтрогресованих компонентів. За тривалістю вегетаційного періоду від повних сходів до повного колосіння досліджувані зразки розподілились на дві групи – середньоранні та середньостиглі. Вегетаційний період у середньому складав 218 діб для F4 та 216 – для F5. Найнижчий цей показник (214 діб) виявився у гібридів п’ятого покоління, створених за участі сортів, які є носіями 1BL/1RS транслокації. Найдовший період вегетації зафіксований у цих же комбінаціях, проте – четвертого покоління. За рівнем зимостійкості усі групи гібридних комбінацій поступалися сорту-стандарту Подолянка, хоча і мали наближений до нього рівень показника (5,37–5,96 за 9-бальною шкалою). Гібридні потомства у польових умовах характеризувалися порівняно задовільною зимостійкістю. Перезимували на рівні стандарту з оцінкою 6 балів і вище 58,9 % (F4 ) та 64,3 % (F5) досліджуваних зразків. Спостерігається пряма залежність між: групою стиглості → висотою рослин (r = 0,95) → стійкістю до перезимівлі (r = 0,87). Отже, чим коротший період вегетації генотипу, тим нижча висота рослин та бал перезимівлі рослин. У наших дослідах коефіцієнт кореляції близький до + 1, що свідчить про тісний прямолінійний кореляційний зв'язок (майже функціональний), між групою стиглості → висотою рослин → зимостійкістю. За стійкістю до листкових хвороб перевищували стандарт: до бурої іржі – 96,75 % досліджуваних потомств; до борошнистої роси та септоріозу кращими за Подолянку виявилися 77 %. У досліджуваних генотипів урожайність варіювала від 225 до 891 г/м2. Середнє популяційне значення ознаки для F4 та F5 складало 640 г/м2. Цей показник вказує на адаптивний оптимум урожайності культури, яку представляють новостворені потомства в F4 та F5.
16
Звенігородська, Т. В., and І. В. Худолій. "ХРОНІЧНИЙ ГІНГІВОСТОМАТИТ СВІЙСЬКИХ КОТІВ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 4 (December 27, 2019): 147–52. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.04.18.
Full textAbstract:
На сьогодні у вітчизняних літературних джерелах досить мало інформації щодо хронічного гінгі-востоматиту котів. Тому нашою метою було зібрати повідомлення іноземних та вітчизняних вете-ринарних видань щодо етіології, клінічних ознак, діагностики та лікування цього захворювання. Хро-нічний гінгівостоматит котів перебігає тяжко та характеризується запальними процесами слизо-вих оболонок ротової порожнини. Тварини при цьому відмовляються від корму, втрачають вагу, че-рез постійний біль у них змінюється поведінка, вони стають агресивними або навпаки в’ялими та боязкими. Етіологія гінгівостоматиту досі невідома, існує декілька теорій, що пов’язують розвиток захворювання з специфічними бактеріями зубного нальоту, вірусами, бартонельозом та зміненим імунним статусом (при лейкозі або вірусі імунодефіциту котів). Проте жодна з цих теорій не знай-шла повного підтвердження. Вчені дотримуються думки, що хронічний гінгівостоматит котів – це гіперімунна запальна реакція на невідомий чинник. Діагноз гінгівостоматит підтверджується візуальним оглядом. Для виключення супутніх хвороб варто проводити рентгенологічне дослідження зубів та прилеглих тканин. Як додаткові методи можна використовувати клінічний та біохімічний аналізи крові, а також тести на визначення вірусних інфекцій. При проведенні диференційної діагностики від пародонтиту та гінгівіту варто пам’ятати, що каудальний гінгівостоматит обов’язково вклю-чає в себе запалення м’якого піднебіння та глотки. При хворобах пародонта навпаки запалення ре-єструється лише на яснах та навколо зубів. Лікування хронічного гінгівостоматиту котів може бути консервативним або хірургічним. При консервативному лікуванні використовують антибіотики широкого спектру дії, кортикостероїди, нестероїдні протизапальні препарати, імуносупресори та інші. Хірургічне лікування полягає у видаленні всіх зубів або лише тих, біля яких є запалення. Обов’язковою умовою при виборі будь-яких методів лікування є санація ротової порожнини та гігіє-нічна чистка зубів.
17
Maly, V. P., I. M. Asoyan, I. V. Sai, and I. V. Andrusovych. "ПАТОГЕНЕЗ КОРОНАВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ COVID-19." Інфекційні хвороби, no. 3 (December 4, 2020): 73–83. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2020.3.11555.
Full textAbstract:
Коронавірус SARS-CoV-2 проникає через слизові оболонки дихальних шляхів (ДШ) і ентероцити тонкої кишки за допомогою рецепторів ангіотензин перетворюючого фактора 2 (АПФ2). У найбільшій кількості АПФ2 експресується на поверхні клітин дихального тракту, особливо на альвеолоцитах І і ІІ типу, що пояснює ураження легень у інфікованих. Порушення процесу газообміну, пов’язане з ураженням альвеол і капілярів, призводить до гіпоксемії і вторинних (опосередкованих) уражень внутрішніх органів і систем. Збуднику SARS-CoV-2 сприяють протеази, які знаходяться всередині цих клітин. Активність АПФ2 обумовлена інтерфероном (ІФН), роль і дольова участь яких в інфекційному процесі вивчається. Розвиток системного васкуліту у зв’язку з тропністю глікопротеїну коронавірусів (КВ) до ендотеліоцитів, які мають рецептор АПФ2, також опосередковано призводить до патологічних змін у легенях, серці, мозку, нирках, травному каналі (ТК). У результаті ендотеліальної дисфункції та запрограмованої некротичної загибелі клітин (апоптоз і піроптоз) при COVID-19 виникає системне порушення мікроциркуляції в судинному руслі різних органів і систем, що характеризує клінічні прояви та наслідки в інфікованих. Не виключається і автоімунний механізм ураження внутрішніх органів. Зв’язування SARS-CoV-2 з рецепторами на поверхні клітин призводить до запального процесу з продукцією прозапальних цитокінів, концентрація яких може бути надзвичайно високою у вигляді так званого «цитокінового шторму», який лежить в основі гострого респіраторного дистрес-синдрому (ГРДС) і сндрому поліорганної недостатності (СПОН). Ризик летального висліду асоційований безпосередньо з високим рівнем інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) у сироватці крові.
Через 5-7 діб від початку хвороби виникає інтерстиційна пневмонія, спочатку вогнищева, яка швидко перетворюється на зливну. Уражається система мононуклеарних фагоцитів; розвивається лімфопенія, пригнічується синтез ІФН. КВ пневмонія може ускладнитися приєднанням бактерійної флори, про що свідчить підвищення рівня прокальцитоніну в сироватці крові. Також це відбувається і при погіршенні стану хворого. Крім того, на тяжкість хвороби вказує високий рівень С-реактивного білка (СРБ), лактатдегідрогенази (ЛДГ), D-димеру, феритину тощо. Паралельно відбуваються зміни і в системі згортання крові. Знижується рівень гемоглобіну, що обтяжує гіпоксичний синдром.
Патоморфологічні зміни ГРДС включають гостру ексудативну та продуктивну фази. У першій фазі переважають ознаки дифузного альвеолярного пошкодження, гострого бронхіоліту, набряку і геморагій інтерстиційної тканини. Для продуктивної фази властиві розвиток фіброзуючого альвеоліту з організацією ексудату в просвіті альвеол і бронхіол. Також КВ інфекція може спричиняти серйозні ураження в інших внутрішніх органах і системах.
Таким чином, патоморфологічні зміни в інфікованих SARS-CoV-2 обумовлені безпосередньою дією nCoV, гіперактивністю імунної системи, високим рівнем цитотоксичності СD8+ Т-клітин, автоімунними процесами тощо.
18
Ivanova, V. O. "Вплив антифібринолітичної терапії на індуковану травмою коагулопатію та перебіг травматичної хвороби." Klinicheskaia khirurgiia 85, no. 10 (October 29, 2018): 49–52. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.10.49.
Full textAbstract:
Мета. Визначити ефективність раннього призначення транексамової кислоти хворим з травматичними ураженнями.
Матеріали і методи. Досліджено систему гемостазу та перебіг травматичної хвороби впродовж 72 год у 108 хворих з множинними травматичними ураженнями. Хворих розподілили на дві групи в залежності від методу профілактики та комплексної корекції: 1-ша група - 54 пацієнти, які не отримували антифібринолітичних засобів, 2-га група - 54 пацієнти, яким вводили транексамову кислоту 1000 мг внутрішньовенно болюсно під час госпіталізації та 15 мг/кг кожні 6 год протягом трьох діб. Усім хворим проводили інструментальні, лабораторні дослідження, оцінювали загальний стан та здійснювали постійний моніторинг показників вітальних функцій, величини діурезу, динаміки рівня загальної креатинфосфокінази (КФК), рівня гемоглобіну крові, потреби у гемотрансфузії та ретроспективно аналізували тривалість лікування у відділенні інтенсивної терапії (ВІТ). На момент госпіталізації до ВІТ стан хворих за шкалою NISS (New Injury Severity Score - Оновлена шкала тяжкості пошкоджень) був оцінений у (28,34 ± 2,06) бала.
Результати. Під час госпіталізації до ВІТ у пацієнтів з травматичними ураженнями діагностували підвищення агрегації тромбоцитів з активацією судинно-тромбоцитарного гемостазу, гіпокоагуляцію та значно активований фібриноліз. За даними моніторингу показників гемодинаміки у всіх пацієнтів констатували зниження систолічного артеріального тиску (САТ), середнього артеріального тиску (СрАТ) та підвищення шокового індексу (ШІ) і частоти серцевих скорочень (ЧСС), що є ознаками травматичного шоку, активації симпатоадреналової системи та централізації кровообігу. У пацієнтів 2-ї групи динаміка зниження рівня загальної КФК була більш виражена, рівень гемоглобіну стабільно вищий, а отже, вони потребували гемотрансфузії еритроцитарної маси у значно меншому об’ємі в порівнянні з пацієнтами 1-ї групи, що можна пов'язати з раннім призначенням терапії індукованої травмою коагулопатії та зменшенням крововтрати.
Висновки. Виявлені зміни свідчать про те, що введення препаратів з групи інгібіторів фібринолізу хворим з травматичними ураженнями позитивно впливає на показники фібринолітичної системи, перебіг травматичної хвороби, нормалізує кровообіг, сприяє виходу пацієнтів із стану травматичного шоку, знижує потребу у гемотрансфузії.
19
БЕРЕЗЮК, Віктор, Олена ЗАБОЛОТНА, and Олександр САМОЙЛЕНКО. "ПРОФІЛЮВАННЯ РИЗИКУ ЗАНЕСЕННЯ ТА ПОШИРЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ КОРОНОВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ COVID-19 В ПУНКТАХ ПРОПУСКУ ЧЕРЕЗ ДЕРЖАВНИЙ КОРДОН." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 83, no. 2 (February 21, 2021): 41–57. http://dx.doi.org/10.32453/3.v83i2.557.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз ефективності застосування загальнодержавного профілю ризику щодо запобігання занесення та поширення на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19. Проведено уточнення інформації про загрозу та індикатори ризику до діючого профілю ризику у відповідності до останніх трендів та тенденцій поширення інфекції.
На практиці термін «профіль» означає особливий продукт аналізу, який узагальнює відомості та створює загальний шаблон всіх важливих характеристик злочину, правопорушення або особливої групи осіб, що несе загрозу.
Мета створення профілю полягає в підготовці та інформуванні прикордонників про ймовірні шаблони поведінки злочинців, торговців людьми, мігруючих контрабандистів, а також про можливі методи їхніх дій, як індивідуально, так і в діючих групах.
Профілі ризику використовуються для характеристики злочинців, правопорушників та осіб, що несуть загрозу, шляхом збору та аналізу великого обсягу даних, що стосуються конкретних правопорушень або типів злочинців, та зіставлення цих даних з відомостями, відомими про конкретного злочинця, правопорушника. Так, для складання картини тенденцій поведінки дорослих учасників злочину може бути проаналізовано певну кількість справ, пов’язаних із злочинцями, що нелегально перевозять дітей в Європу авіатранспортом під виглядом родичів.
Крім того, профілювання має переваги порівняно зі звичайними перевірками, що проводяться виключно з використанням діючих технологій.
Профілювання більше концентрується на ідентифікації осіб, які можуть становити загрозу, ніж на безпосередньому виявленні самих об'єктів.
Воно потребує менше часу, ніж перевірка всіх пасажирів; є економічно ефективнішим і може застосовуватися за будь-яких обстави без втручання в повсякденну діяльність. Опитування й аналіз характеру роблять процес непередбачуваним для людини з поганими намірами.
Крім того, профілі ризику можуть використовуватися для опису шаблонів не лише злочинців та правопорушників, а й осіб, що несвідомо несуть загрозу, потрапляючи в Україну через пункти пропуску, шляхом аналізу інформаційних тенденцій, які можливо виявити зі стійкого зв’язку з типом таких осіб. Мова йде про осіб, що є потенційними носіями та поширювачами вірусних інфекцій, особливо коронавірусної інфекції COVID-19.
Так, певну кількість осіб, в яких було підтверджено наявність вірусної інфекції (симптомів, ознак) під час перетинання державного кордону, може бути проаналізовано для складання профілю про методи та типові ознаки їх виявлення:
подібним чином складання профілів, як метод, можна застосовувати до країн, угруповань, етнічних груп, маршрутів, способів подорожі, тощо;
профіль може бути складено тільки шляхом ретельного аналізу великого обсягу даних, наскільки це можливо; чим менше буде обсяг опрацьованих даних, тим меншою буде надійність будь-якого можливого опису тенденції.
20
Силенко, C. І., Л. С. Єремко, О. С. Силенко, О. Ю. Роговий, О. В. Андрущенко, and В. В. Гангур. "ДОБІР ВИХІДНОГО МАТЕРІАЛУ ЧИНИ ПОСІВНОЇ (LATHIRUS SATIVUS L.) ДЛЯ СТВОРЕННЯ ПОСУХОСТІЙКИХ СОРТІВ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 3 (September 25, 2020): 99–108. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.03.11.
Full textAbstract:
Одним зі шляхів стабілізації виробництва білка рослинного походження за умов глобального по-тепління є розширення посівних площ зернобобових культур, що характеризуються високою адапта-ційною здатністю до дії несприятливих абіотичних факторів навколишнього середовища, серед яких чина посівна (Lathirus sativus L), яка займає одне із провідних місць. Ця культура за біологічними особливостями характеризується здатністю вступати в симбіотичні взаємовідносини з бульбочко-вими бактеріями роду Rhizobium та фіксувати молекулярний азот атмосфери, надзвичайно високою толерантністю як до періодичних затоплень, так і до нестачі вологи у ґрунті та його засолення, стійкістю до шкідників і хвороб. Вплив несприятливих абіотичних чинників відображається на усіх складниках процесу формування продуктивності рослин. У цьому відношенні важливим завданням селекційного процесу є усебічна оцінка зразків з метою відбору найбільш стійких щодо впливу посуш-ливих умов на всіх етапах розвитку. Метою досліджень була оцінка колекційних зразків чини посівної за ознакою посухостійкості та виділення цінних джерел з метою залучення їх у селекційний процес. Для вивчення генетичного різноманіття колекційних зразків чини посівної за реакцією на посуху були використані індекс сприйнятливості до посухи, індекс толерантності, середня урожайність, індекс стабільності урожаю, індекс урожайності, індекс толерантності до стресу та середнє геометрич-не урожайності, та метод пророщування насіння в розчині цукрози. За результатами проведеної оцінки виділено чотири зразки чини посівної, що підтвердили свою посухостійкість у польових і ла-бораторних дослідженнях. Ці зразки можуть бути залучені до селекційних програм зі створення ви-соко адаптивних сортів (UD0400060 з Афганістану; UD0400078, UD0400080 з Ефіопії та UD0400719 з Тунісу).
21
Деркач, І. М. "ВПЛИВ КЛАТРОХЕЛАТУ ФЕРУМУ(IV) НА ДИНАМІКУ БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ СИРОВАТКИ КРОВІ ПОРОСЯТ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 3 (September 24, 2021): 186–93. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.03.23.
Full textAbstract:
В усьому світі найбільш поширеним видом анемій у тварин є ферумдефіцитна анемія, яка вини-кає, відповідно за умови дефіциту Феруму в організмі та у разі впливу інших чинників. Хвороба хара-ктеризується високим показником летальності серед молодняку, особливо свиней. Найбільш часто на неї хворіють поросята-сисуни у віці 5‒10 діб. Відомо, що патогенез ферумдефіцитної анемії складають послідовні взаємопов’язані процеси, основними з яких є порушення синтезу гемоглобіну та оксигенова гіпоксія. Метою наших досліджень було визначити вплив клатрохелату Феруму(IV) та ціанокобаламіну за умови їх застосування поросним свиноматкам на біохімічні показники сироватки крові поросят, які є основними маркерами ферумдефіциту в організмі. У статті представлено ре-зультати наших клінічних досліджень Феруму в новій рідкісній валентності – IV та у формі клат-рохелату, зокрема його протианемічної ефективності. Для виконання поставленої мети було сфор-мовано 2 групи новонароджених поросят-аналогів (гібриди порід ландрас та велика біла) у період їх утримання зі свиноматками на підсосі – контрольна та дослідна, по 15 тварин у кожній. У дослідну групу були відібрані поросята, народжені від свиноматок, яким у період вагітності двічі внутріш-ньом’язово вводили 10 % розчин клатрохелату Феруму(IV) та розчин ціанокобаламіну. Поросятам контрольної групи за традиційною схемою профілактики ферумдефіцитної анемії вводили ферумде-кстрановий препарат (з розрахунку 200 мг Феруму на одне введення). Результати проведених дослі-джень таких показників, як вмісту Феруму, еритропоетину, феритину, трансферину, відсотку насичення трансферину в сироватці крові та ферумзв’язувальної здатності сироватки крові підтве-рджують, що запропонована схема профілактики ферумдефіцитної анемії – на основі застосування клатрохелату Феруму(IV) та ціанокобаламіну поросним свиноматкам – виявилась ефективною, причому в разі відсутності народження мертвих плодів та клінічних ознак анемії в поросят.
22
Zaremba, E. H., V. M. Karplyak, N. O. Rak, O. V. Zaremba-Fedchyshyn, and O. V. Zaremba. "ОПТИМАЛЬНИЙ МЕТОД ЛІКУВАННЯ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ, ПОЄДНАНОЇ З ДИСПЛАЗІЄЮ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (October 1, 2018): 61–68. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i3.9276.
Full textAbstract:
Артеріальна гіпертензія (АГ) є одним із найагресивніших факторів ризику формування та прогресування патології серцево-судинної системи (ССС) з ураженням органів-мішеней та розвитком асоційованих захворювань: ішемічної хвороби серця, гострої та хронічної церебральної патології, системного атеросклерозу, ураження клубочкового апарату нирок з розвитком нефропатії та ниркової недостатності.
Мета дослідження – покращити ефективність лікування хворих на АГ, поєднану з ДСТ, на основі вивчення клінічного перебігу, вираженості зовнішніх і внутрішніх фенотипових ознак ДСТ, активності запалення, системи згортання крові, з застосуванням комбінації ІАПФ та БКК та використанням метаболічної терапії в комплексному лікуванні.
Матеріал і методи. Обстежено 57 хворих (24 жінки та 33 чоловіки) на АГ ІІ – ІІІ стадії з проявами ДСТ. Хворі були поділені на 3 групи: І група (основна) – 35 хворих, які, крім базисної терапії, отримували 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинат (мексикор); ІІ група (порівняння) – 22 хворих, які отримували базисну терапію згідно з клінічним протоколом; ІІІ група – 20 практично здорових осіб. До базисної терапії в якості гіпотензивних засобів входила комбінація раміприл/амлодипін (хартил АМ) з титруванням дози залежно від вихідних рівнів АТ, добового моніторингу артеріального тиску (ДМАТ). Обстеження хворих проводили згідно з розробленим нами протоколом: об’єктивний огляд, лабораторні дослідження (коагулограма: протромбіновий час (ПЧ), протромбіновий індекс (ПІ) та загальний фібриноген (ЗФ); визначення С-реактивного протеїну (СРП)), інструментальні методи обстеження (ЕКГ, ехоКГ, ДМАТ, УЗД внутрішніх органів та судин нижніх кінцівок, УЗ дуплексне обстеження сонних і хребтових артерій, рентгенологічне дослідження кістково-суглобової системи), консультації офтальмолога, невропатолога, травматолога, стоматолога.
Результати. У результаті проведеного дослідження в хворих на АГ ІІ–ІІІ стадій діагностовано ДСТ різного ступеня вираженості. У І групі хворих ДСТ середнього ступеня тяжкості виявлено в 30 (85,7 %), у ІІ групі – в 20 (90,9 %), тяжкого ступеня – в 5 (14,3 %) та 2 (9,1 %) пацієнтів відповідно.
Результати дослідження показали, що до 10 діб лікування в основній групі середньодобові САТ і ДАТ знижувалися на 15,6 % і 17,5 % відповідно, а до 30 діб – на 25,2 % і 26,4 %. Після застосування раміприлу/амлодипіну та 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату в комплексному лікуванні хворих на АГ, поєднану з ДСТ, рівень СРП знизився на 42,8 % на 10 день лікування (p<0,01) та удвічі після 30 днів спостереження. Достовірно змінився рівень ПІ на 10 день – 85,52±4,93 (р<0,05), через 30 днів стаціонарного лікування – 82,39±5,13 (р<0,05).
Висновки. Застосування раміприлу/амлодипіну та 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату в комплексному лікуванні хворих на АГ, поєднану з ДСТ, покращує клінічний перебіг захворювання, зменшує частоту рецидивів гіпертонічних кризів, знижує кількість ускладнень, призводить до зменшення термінів стабілізації АТ, сприяє нормалізації СРП та показників системи згортання крові.
23
Droniak, M. M., I. M. Shevchuk, V. M. Droniak, and O. Ya Popadyuk. "Прогнозування перебігу післяопераційного перитоніту." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 1 (January 16, 2020): 24–27. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.1.10732.
Full textAbstract:
Мета роботи: розпрацювати шкалу прогнозування ризику розвитку післяопераційного перитоніту.
Матеріали і методи. У роботі проаналізовано 244 випадки післяопераційного перитоніту (ПП), прооперованих у відділенні хірургії Івано-Франківської обласної лікарні протягом 2010–2019 рр. Супутні захворювання виявлено у 176 (72,1 %) хворих. Незначно переважали хворі чоловічої статі – 138 (56,6 %). Вік пацієнтів був у межах 18–88 років (медіана – 61 р.). За тяжкістю стану більшість хворих (147 осіб (60,2 %)) – протягом 1–4 діб після операції (медіана – 2 доби) перебували у відділенні реанімації та інтенсивної терапії. Перитоніт був місцевим відмежованим у 125 (51,2 %), розлитим – у 119 (48,8 %) хворих. Післяопераційні ускладнення розвинулись у 74 випадках (30,3 %) і були гнійно-септичними у 75 %.
Результати досліджень та їх обговорення. Зважаючи на результати наших досліджень, для визначення тяжкості перебігу післяопераційного перитоніту в якості предикторів пропонуємо наступні показники: вік хворого понад 60 років, кількість лейкоцитів у периферичній крові понад 12х109 г/л, рівень С-реактивного білка в сироватці крові понад 10 мг/л, активність лужної фосфатази понад 1400 нмоль/л-с, вміст дієнових кон’югат понад 2,5 од. оптичної щільності, вміст малонового діальдегіду понад 5 нмоль/мл, рівень молекул середньої маси понад 0,350 ум. од. Значення СРБ, що перевищують 5 мг/л, є несприятливою прогностичною ознакою, при легкому перебізі ПП перевищення цього рівня було у 42 (30,9 %) із 136 хворих, а при тяжкому – у 98 (90,7 %) із 108 хворих.
При позитивних чотирьох і більше критеріях був імовірний тяжкий перебіг ПП. Враховуючи результати проведених досліджень, для визначення тяжкості перебігу післяопераційного перитоніту ми запропонували робочу систему прогнозування перебігу ПП. Попередня апробація цієї системи показників підтвердила її чутливість 71,2 %, а специфічність 81,4 %.
24
Kulyk, O. V. "КЛЮЧОВІ ОСОБЛИВОСТІ АНАМНЕЗУ ХВОРИХ ІЗ ПОСТТРАВМАТИЧНИМИ ПОСТКОМАТОЗНИМИ ТРИВАЛИМИ РОЗЛАДАМИ СВІДОМОСТІ." Вісник наукових досліджень, no. 4 (October 29, 2018): 135–40. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.4.9469.
Full textAbstract:
Проблематика черепно-мозкового травматизму й надалі набуває як медичної, так і соціальної значущості через високі показники інвалідизації та летальності. Нагальною потребою є подальше вивчення причин, епідеміології та клінічних варіантів тяжкої черепно-мозкової травми (ЧМТ), наслідками якої є не лише неврологічні розлади, когнітивні чи психологічні дисфункції, а й тривалі розлади свідомості. Тому продовження пошуку нових можливостей ефективного лікування та виходжування хворих із тривалими розладами свідомості після тяжкої ЧМТ не втрачає своєї актуальності.
Мета дослідження – проаналізувати ключові анамнестичні фактори та вивчити взаємозв’язок між причинами, клінічними варіантами тяжкої ЧМТ, глибиною коми та синдромами посткоматозного порушення свідомості.
Матеріали і методи. В основу роботи покладено результати діагностики, реабілітації та відновного лікування 220-ти хворих із постткоматозними тривалими розладами свідомості після тяжкої ЧМТ. Опис клініко-неврологічної картини посткоматозного порушення свідомості у пацієнтів після тяжкої ЧМТ проводили залежно від клінічної форми її тяжкості й глибини травматичної церебральної коми, що мали різну за виразністю і подібну за семіотикою (ознаками) неврологічну симптоматику, проте на момент включення хворого в дослідження, а потім у ході реабілітаційного лікування, в основному визначали стадію відновлення посткоматозного розладу свідомості.
Результати досліджень та їх обговорення. Головну увагу приділено анамнестичним даним щодо клінічної форми ЧМТ та рівня глибини травматичної коми як ключових факторів впливу на розвиток тривалих посткоматозних порушень свідомості у пацієнтів, яким і надалі застосовували методи медичної (фізичної) реабілітації. Розкрито причини травматизму, проаналізовано варіанти поєднання клінічних форм тяжкої ЧМТ у пацієнтів із посткоматозними порушеннями свідомості, досліджено залежності між ними. У дослідженні акцентується увага на тому, що у більшості травмованих хворих помірна кома (кома І) була проявом тяжкого забою головного мозку, поєднаного зі стисненням головного мозку субдуральною, епідуральною гематомою, фрагментами стисненого перелому кісток склепіння черепа. Навіть при дифузному аксональному пошкодженні (ДАП) незначно переважали пацієнти, яким діагностовано кому І. разом з тим, глибока кома, незважаючи на відмінні числові значення кількості пацієнтів, у яких її виявлено, мала аналогічну закономірність залежності від поєднаних клінічних форм тяжкої ЧМТ і тому так само часто спостерігалася саме при тяжкому забої головного мозку, поєднаному зі стисненням головного мозку вищеописаними чинниками, залишаючи на другому місці забої головного мозку з лінійними переломами кісток склепіння та основи черепа (з епідуральними нашаруваннями крові). І зовсім відмінна ситуація з термінальною (позамежовою) комою, яку діагностовано більшості пацієнтів, була проявом ізольованого ДАП і його варіантами в поєднанні зі стисненням головного мозку епідуральною гематомою та фрагментами стисненого.
Висновки. Саме тяжкі забої головного мозку зі стисненням його різними окремими факторами є найчастішими органічними субстратами посткоматозного порушення свідомості, незалежно чи була діагностована кома І, чи кома ІІ, якщо її тривалість становила більше 10 діб. Ізольоване чи поєднане ДАП у більшості випадків, порівняно з іншими клінічними формами тяжкої ЧМТ, мало симптоматику коми ІІІ. І якщо додати дорожньо-транспортну пригоду (ДТП), як головну причину ДАП, то кома ІІІ, як прояв крайнього ступеня тяжкості ЧМТ, була найтиповішою для такого виду травмування, яке, у свою чергу, призвело до того, що більшість хворих, яка вийшла з коми ІІІ, все одно залишилась у вегетативному стані, незважаючи навіть на тривале інтенсивне відновне лікування та реабілітацію.
25
M.A., Kozihora. "THE CONCEPT OF CONTINUOUS TRAUMATIC STRESS AND THE CONTEXT OF ITS APPLICATION." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 4 (December 1, 2021): 17–25. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-4-2.
Full textAbstract:
Purpose. The aim of the article is to determine the conceptual content of continuous traumatic stress and the contexts of its application. Methods. The investigation uses methods of the literature theoretical study in combination with analysis, synthesis and generalization. Results. The article presents the results of the analysis of the main psychological literature sources to determine the conceptual content of the prolonged traumatic stress concept. The main application contexts of the continuous traumatic stress concept are singled out and analyzed: the context of man - caused and natural disasters, the military context, the contexts of domestic violence and pandemics. The leading feature of continuous traumatic stress caused by disasters has been found to be that they cannot determine the exact time when one traumatic event ended and another began. A sign of prolonged traumatic stress in servicemen who are in the combat zone is that they are not only there, but also directly involved in the action. Equally important is the context of domestic violence against women and children. It was found that women who are constantly in such stressful situations, constantly feel discomfort when communicating with men. Children who experience prolonged domestic violence have broken relationships with adults and lack communication skills with peers. The introduction of quarantine in connection with a pandemic has been identified as a continuous traumatic and stressful situation. The pandemic situation has a negative impact not only on the social status, but also on the psychological state of people, including the most vulnerable groups: health workers, people with chronic diseases and the elderly. After the disease, some people experience fear, anxiety, depression, which disappear in a few months. Conclusions. The results of the study allowed us to conclude that prolonged traumatic stress indicates the impact of past, present and future stressors, which cannot be avoided. This concept is used in several contexts: man-made and natural disasters, the military context, the contexts of domestic violence and pandemics. Traumatic situations have not only social but also psychological impact, which manifests itself both immediately and sometime after a long traumatic experience.Key words: constant danger, traumatic event, domestic violence, military conflicts, psychological trauma, pandemic. Мета. Метою статті є визначення концептуального змісту тривалого травматичного стресу та контексти його застосування. Методи. У дослідженні використано методи теоретичного вивчення літератури в сукупності аналізу, синтезу й узагальнення. Результати. У статті представлено результати аналізу основних психологічних літературних джерел щодо визначення концептуального змісту поняття тривалого травматичного стресу. Виділено та проаналізовано основні контексти застосування поняття тривалого травматичного стресу: контекст техногенних і природних катастроф, військовий контекст, контексти домашнього насилля та пандемії. З’ясовано, що провідною особливістю тривалого травматичного стресу людей внаслідок катастроф є те, що вони не можуть визначити точний час моменту, коли одна травмуюча подія закінчилась, а інша розпочалася. Ознакою тривалого травматичного стресу у військовослужбовців, які перебувають у зоні проведення бойових дій, є те, що вони не тільки там перебувають, а й беруть безпосередню участь у діях. Не менш важливим є контекст домашнього насильства щодо жінок та дітей. Виявлено, що жінки, які постійно перебувають у таких стресових ситуаціях, постійно відчувають дискомфорт під час спілкування з чоловіками. У дітей, які переживають тривале домашнє насильство, порушуються зв’язки з дорослими, є недостатня кількість навичок спілкування з однолітками. Визначено, що тривалою травматичною і стресовою ситуацією є введення карантину у зв’язку з пандемією. Ситуація пандемії негативно впливає не тільки на соціальний статус, а й на психологічний стан осіб, зокрема найбільш уразливих груп: медпрацівників, осіб із хронічними захворюваннями, літніх людей. Після перенесеної хвороби деякі люди відчувають страх, занепокоєння, депресію, які за декілька місяців зникають. Висновки. Результати дослідження дали змогу дійти висновків про те, щотривалий травматичний стрес позначає вплив минулих, теперішніх та майбутніх стресорів, яких неможливо уникнути. Це поняття застосовується в декількох контекстах: техногенних та природних катастроф, військовому контексті, контекстах домашнього насильства та пандемії. Травматичні ситуації мають не лише соціальний, а й психологічний вплив, що проявляється як одразу, так і за деякий час після тривалого травматичного досвіду.Ключові слова: постійна небезпека, травмуюча подія, домашнє насильство, військові конфлікти, психологічна травма, пандемія.
26
Solomenchuk, T. M., and V. V. Protsko. "ХАРАКТЕРИСТИКА МОРФО-ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ КОРОНАРНОГО КРОВООБІГУ В ПЕРИМЕНОПАУЗАЛЬНИХ ЖІНОК, ГОСПІТАЛІЗОВАНИХ З ПРИВОДУ ГОСТРОГО КОРОНАРНОГО СИНДРОМУ БЕЗ ПІДЙОМУ СЕГМЕНТА ST." Вісник наукових досліджень, no. 2 (August 17, 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.2.7853.
Full textAbstract:
Особливу увагу кардіологи та науковці надають жінкам із гострим коронарним синдромом (ГКС) перименопаузального віку. Завдяки дії естрогенів, жінки протягом репродуктивного періоду мають нижчий ризик розвитку гострої коронарної патології, кардіоваскулярне протективне значення яких втрачається унаслідок істотного зниження естрогенового фону в перименопаузальний період.Мета дослідження – провести порівняльний аналіз стану вінцевого кровообігу за даними коронарної ангіографії у жінок із гострим коронарним синдромом без підйому сегмента ST (ГКСбпST) залежно від рівня статевих гормонів.Матеріали і методи. Обстежено 81 жінку віком 35–76 років (середній вік (59,1±1,06) року, яких госпіталізовано з приводу ГКСбпST і визначали рівень жіночих статевих гормонів (естрадіол, ЛГ (лютеїнізуючий гормон), ФСГ (фолікулостимулювальний гормон гіпофіза) та проводили коронароангіографію. Залежно від гормонального статусу всіх пацієнток загальної групи поділили на дві підгрупи: І підгрупа (n=50) – жінки з індексом співвідношення рівня ЛГ/ФСГ<1 (естрогенодефіцит). У ІІ підгрупу (n=31) увійшли хворі жінки з індексом ЛГ/ФСГ>1 (відносно збережений естрогеновий фон).Результати досліджень та їх обговорення. Порівняно з жінками, які мають відносно збережений естрогеновий фон (ІІ підгрупа), у жінок з естрогенодефіцитом (І підгрупа) достовірно частіше реєструються тяжкі гемодинамічно значимі ураження коронарних артерій, а саме: у 6 разів частіші багатосудинні ураження (35,14 % (І) проти 5,88 % (ІІ)), у 2–2,8 раза частіше з локалізацією переважно в проксимальних (81,08 % (І) та 29,41 % (ІІ)) медіальних сегментах 70,83 % (І) та 35,29 % (ІІ)), майже у половини – у поєднанні з ураженнями дистальних сегментів (48,65 % (І) проти 17,65 % (ІІ)). Найчастіше виявляються зміни в основних магістральних артеріях – лівій коронарній артерії та її передній міжшлуночковій гілці. У двох із трьох жінок з ГКСбпST загальної групи (55 хворих, 67,90 %) відмічено непрямі ознаки істотних порушень коронарної мікроциркуляції та міокардіальної перфузії, які у півтора раза достовірно частіше реєструвалися в осіб з ознаками гіпоестрогенії в постменопаузальному періоді. У третини обстежених жінок (33,33 %) загальної групи при коронароангіографії виявляли практично інтактні коронарні артерії. У жінок з гемодинамічно значимими стенозами візуалізувались дефекти (звиразкування) атеросклеротичних бляшок. Індекс виразкування, який в загальній групі становив (0,770±0,012) од., виявився достовірно нижчим серед жінок І підгрупи (0,736±0,013) од., порівняно з хворими з ІІ підгрупи (0,830±0,018) од., що свідчило про глибші деструктивні зміни в уражених коронарних артеріях на ґрунті естрогенодефіциту.Висновки. Естрогенодефіцит у перименопаузальних жінок із ГКСбпST призводить до тяжких дифузних уражень коронарного русла: формування множинних гемодинамічно значимих стенозів та тромбозів на ґрунті виразнішого звиразкування атеросклеротичних бляшок у магістральних коронарних артеріях, виникнення грубих порушень міокардіальної перфузії та мікроциркуляції, що стає основою розвитку гострих порушень коронарного кровообігу в жінок.
27
Lytvyn, K. Yu, L. R. Shostakovych-Koretska, and O. O. Volikova. "ГЕНЕТИЧНІ ВАРІАЦІЇ АЛЕЛЕЙ HLA DRB1 ПРИ ЦЕРЕБРАЛЬНОМУ ТОКСОПЛАЗМОЗІ У ПАЦІЄНТІВ З ВІЛ-ІНФЕКЦІЄЮ." Інфекційні хвороби, no. 2 (June 15, 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2018.2.9021.
Full textAbstract:
Токсоплазмоз ЦНС є однією з найрозповсюдженіших причин ураження мозку у пацієнтів зі СНІДом. Поліморфізм локусів HLA DRB1 пов’язаний із захистом проти ВІЛ-1 та може впливати на розвиток опортуністичних захворювань. Мета роботи – вивчити варіації алелей HLA DRB1 при церебральному токсоплазмозі та порівняти їх з даними пацієнтів при інших опортуністичних захворюваннях IV клінічної стадії ВІЛ-інфекції для визначення протекторних можливостей.Пацієнти і методи. Обстежено 70 пацієнтів з ВІЛ-інфекцією та опортуністичними захворюваннями, індикаторними для IV клінічної стадії, віком від 24 до 61 років, серед яких чоловіків було 41 (58,6 %), жінок – 29 (41,4 %). 66 (94,3 %) пацієнтів були виписані з лікарні з покращенням стану, 4 (5,7 %) хворих померли внаслідок захворювання. Пацієнти були розподілені на дві групи: основну групу склали 23 хворих (32,9 %) з токсоплазмозом головного мозку, підтвердженим детекцією ДНК Toxoplasma gondii в лікворі, серологічними дослідженнями та характерними ознаками на серії томограм, а у померлих пацієнтів дослідженням автопсійного матеріалу тканини мозку. Групу порівняння склали 47 хворих (67,1 %), які мали інші опортуністичні захворювання.Типування DRВ1 алелів проводилось методом ПЛР, варіантом сіквенс-специфічних праймерів (PCR-SSP). Дослідження здійснювалося наборами «HLA-ДНК-ТЕХ» для типування генів DRВ1 виробництва «ДНК-Технологія» (РФ).Статистична обробка результатів дослідження проводилась з використанням пакету прикладних програм STATISTICA v.6.1®. Результати. Аналіз варіацій алелей локусів DRB1 системи HLA II класу у 70 хворих з IV клінічною стадією ВІЛ-інфекції довів, що в більшості випадків визначались алелі локусів DRB1*01 (21,4 %), DRB1*04 (18,6 %), DRB1*07 (25,7 %), DRB1*11 (35,7 %), DRB1*13 (18,6 %), DRB1*15 (17,1 %), DRB1*16 (21,4 %). Алелі DRB1*02, DRB1*05, DRB1*06, DRB1*09, DRB1*18 не виявлялись в жодному випадку. Встановлено тенденції до збільшення серед хворих з токсоплазмозом носіїв алелей DRB1*01 (30,4 %), DRB1*15 (26,1 %), DRB1*16 (30,4 %), порівняно з іншими опортуністичними захворюваннями – 17,0 %, 12,8 % і 17,0 % відповідно, що при більшій кількості спостережень в означених групах може досягти критичного рівня статистичної значимості (p<0,05) для прогнозування церебрального токсоплазмозу. Водночас ризик розвитку токсоплазмозу серед ВІЛ-позитивних пацієнтів з алелями DRB1*13 був вірогідно нижчим, ніж при інших захворюваннях (rs=-0,26; p<0,05). Так, алель гена DRB1*13 виявлявся в 1 (4,3 %) хворого з токсоплазмозною інфекцією і у 12 (25,5 %) хворих з опортуністичними захворюваннями іншої етіології (р=0,048 FET), що свідчить про можливу захисну дію означених алелей. Проведений аналіз варіацій алелей DRB1 системи HLA II класу при токсоплазмозі окремо залежно від статі показав наявність вірогідних асоціацій з токсоплазмозом у жінок, носіїв алелей гена DRB1*16 (46,2 %; p<0,01), в той час як у чоловіків такий варіант частіше асоціювався з опортуністичними захворюваннями іншої етіології (25,8 проти 10,0 %; p>0,05). Протилежні тенденції встановлені відносно алелей DRB1*04: у жінок вони були виявлені лише у пацієнток без токсоплазмозної інфекції (31,3 %; p<0,05), у чоловіків, навпаки, носіїв алелей DRB1*04 було більше серед хворих з токсоплазмозом (30,0 проти 16,1 %; p>0,05). Висновки. Експресія варіанта HLA-DRB1 має певний зв’язок зі статтю, впливає на прогресування ВІЛ та розвиток токсоплазмозу. Тенденція до збільшення носіїв алелей DRB1*01 (30,4 %), DRB1*15 (26,1 %), DRB1*16 (30,4 %) серед пацієнтів з токсоплазмозом свідчить про підвищену чутливість до токсоплазмозу та необхідність посилення профілактичних заходів у групі. Нижчий ризик розвитку токсоплазмозу серед ВІЛ-позитивних пацієнтів з алелями DRB1*13, ніж інших захворювань (rs=-0,26; p<0,05), свідчить про протекторну дію даного генетичного варіанту відносно токсоплазмозу.