To see the other types of publications on this topic, follow the link: Облік фондів.
Journal articles on the topic 'Облік фондів'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 46 journal articles for your research on the topic 'Облік фондів.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Волкова, А. О. "ЩОДО ПИТАНЬ ЖИТЛА ДЛЯ ТИМЧАСОВОГО ПРОЖИВАННЯ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ: ОГЛЯД ОСНОВНИХ ЗМІН." Актуальні проблеми права: теорія і практика, no. 2 (42) (January 27, 2022): 54–62. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2021-42-2-54-62.
Full textAbstract:
Стаття присвячена висвітленню питань правотворчої та правозастосовної практики у сферізабезпечення внутрішньо переміщених осіб тимчасовим житлом крізь призму останніх змін у законо-давстві України. Наголошено на тому, що розв’язання житлових проблем внутрішньо переміщених осіб,зокрема, забезпечення останніх тимчасовим житлом, на регіональному та місцевому рівні не втрачаєсвоєї актуальність, оскільки процес внутрішнього переміщення й досі триває. У статті висвітлено рядпроблемних аспектів реалізації права внутрішньо переміщених осіб на тимчасове житло, які й досі небули врегульовані на законодавчому рівні, та запропоновано шляхи їх вирішення. Наголошено на низько-му рівні поінформованості внутрішньо переміщених осіб щодо можливостей отримання житла длятимчасового проживання на постконфліктних територіях та нерозуміння останніми процедури по-становки на облік громадян, які потребують надання житлового приміщення з фондів житла длятимчасового проживання.Ключові слова: житло, внутрішньо переміщені особи, фонд житла, тимчасове житло, житлова політика.
2
Zakora, A., and V. Sazonov. "ОПТИМІЗАЦІЯ ТРАЄКТОРІЇ РУХУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ МОБІЛЬНИХ РОБОТІВ ПРИ ДИСТАНЦІЙНОМ ЗОНДУВАННІ ЗЕМЕЛЬ ЛІСОВОГО ФОНДУ." Journal of Rocket-Space Technology 29, no. 4 (November 17, 2021): 190–93. http://dx.doi.org/10.15421/452121.
Full textAbstract:
Робота присвячена вибору оптимальних траєкторій руху інтелектуальних мобільних роботів (ІМР) з автономною системою пересування і навігації при дистанційному зондуванні земель лісового фонду. Це завдання є актуальною при використанні мобільних роботів з обмеженим часом роботи. Вона має безліч практичних застосувань, зокрема, при моніторингу, фотозйомки, картографуванні, охоронному патрулювання лісового фонду, також при організації роботи автоматизованих складських приміщень. Розглянута задача є оптимизационной; цільовою функцією є сума переміщень об'єктів (ІМР) до місць виконання завдання. Для вирішення завдання використовується перетворення матриці переміщень, що дозволяє в результаті отримати розподіл об'єктів по точках мети з найменшим сумарним переміщенням і в необхідному для подальшого використання форматі. Для вирішення завдання розроблений алгоритм з попередніми розбиттям на підсистеми. На основі математичної моделі руху ІМР розраховані траєкторії руху для оптимального розподілу об'єктів по місцях роботи. Аналіз отриманих результатів математичного моделювання процесу показує істотну економію часу при переміщенні об'єктів до місця і, відповідно, збільшення часу роботи. Розроблений алгоритм і програмний модуль надають можливість оптимізувати розподіл інтелектуальних мобільних роботів, які проводять облік лісових ресурсів, в результаті, отримувати об'єктивну інформацію про стан лісових фондів. Програма призначена для використання при моніторингу, фотозйомки лісових масивів. Програмний блок реалізований у вигляді окремого модуля для інтегрування в геоінформаційну систему.
3
Sopov, D. S. "Порушені землі Луганщини та їх класифікація." Вісник Дніпропетровського університету. Геологія, географія 26, no. 1 (March 30, 2018): 176–83. http://dx.doi.org/10.15421/111819.
Full textAbstract:
Земельні ресурси, які є основним засобом виробництва, територіально обмежені. Земельний фонд Луганщини за досить нетривалий період природокористування зазнав значних змін. Екстенсивне сільськогосподарське землекористування, розроблення родовищ корисних копалин, промислове та житлове будівництво, утворення комунікацій викликало суттєву проблему – виникнення порушених земель, через що скорочуються площі, придатні для господарського використання. Порушені землі створюють реальну перспективу деградації земельного фонду, що спричинює виникнення складних економічних, екологічних, соціально-політичних проблем. Проблема дефіциту земель породила проблему рекультивації порушених земель, науково обґрунтоване вирішення якої можливе лише через удосконалення методів виявлення, обліку та класифікації таких земель. Запропоновані в різні часи класифікації порушених земель враховували або їх ознаки в сукупності, або в будь-якому поєднанні. Частіше за все ознаки, які бралися за основу класифікації, були не одного рівня, навіть несумісними. З метою визначення оптимальних шляхів відновлення та збереження земельного фонду розроблено класифікацію порушених земель Луганщини із зазначенням генетичного чинника, характеристикою основних видів антропогенно порушених земель, запропонованими видами рекультивації та перспективами їх відновлення та використання. Висловлена думка, що так звані порушені землі – чи то природним шляхом, чи то через господарську діяльність людини – є резервом у земельному фонді області.
4
Дробязко, С. І. "Особливості організації обліку у недержавних пенсійних фондів." Економіка. Фінанси. Право, no. 8 (2013): 34–36.
Find full text
5
Гончарова, В. Г., and А. В. Конєва. "ОБЛІК ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ ЗАГАЛЬНОГО ФОНДУ МІСЦЕВИХ ГРОМАД У ПЕРІОД РЕФОРМУВАННЯ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ." Visnik Zaporiz'kogo nacional'nogo universitetu. Ekonomicni nauki, no. 2 (50) (August 12, 2021): 28–33. http://dx.doi.org/10.26661/2414-0287-2021-2-50-05.
Full textAbstract:
Досвід багатьох країн світу свідчить, що проблеми конкретного села, міста або вулиці можуть ефективно вирішуватися тільки на місцевому рівні. Фінансова підтримка малих громад з використанням системи дотаційного вирівнювання є обтяжливою для державного бюджету та унеможливлює розвиток малих міст та селищ. Для того, щоб громада мала потужний потенціал для розвитку та ефективного функціонування, існувала необхідність в об’єднанні адміністративно-територіальних одиниць. Укрупнені територіальні громади мають більше повноважень в управлінні та краще фінансове забезпечення. Децентралізація, як нове явище для нашої країни, розглядається як спосіб організації влади в державі, при якому утворена територіальна громада має право самостійно вирішувати питання з організації своєї роботи виходячи з власних потреб. Процес бюджетної децентралізації включає в себе передачу повноважень в управлінні доходами та видатками місцевим органам громад з метою підвищення ефективності їх використання та управління. Найважливішим показником господарсько-фінансової діяльності будь- якої бюджетної установи є виконання кошторису, який неможливий без здійснення видаткової частини бюджету. Виходячи з цього слід зазначити, що облік видатків є одним із головних завдань фінансового обліку в державній установі. У статті досліджено стан проведення реформи децентралізації на території України, головні її досягнення та недоліки; визначено поняття та окреслені основні аспекти застосування програмно-цільового методу у бюджетному плануванні; розглянуто теоретичні та практичні аспекти організації обліку, аналізу і контролю доходів та видатків загального фонду місцевих установ.
6
Klymenko, O. M., I. A. Kuian, and Yu V. Danyliuk. "Рецензія на підручник за редакцією Грушка В. І. та Скулиш Ю. І. «Пенсійна система»." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 5 (October 10, 2019): 154–56. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.05.16.
Full textAbstract:
Актуальність наукового осмислення проблематики пенсійного забезпечення обумовлюється нагальною потребою розробки дієвих механізмів реалізації пенсійної реформи. Складність, багатоаспектність та соціальна значущість процесів модернізації пенсійної системи держави є додатковими викликами на цьому шляху, що потребують уваги не лише законотворця і виконавчої влади, а й наукової спільноти.
У світлі цього рецензований підручник колективу авторів, за редакцією В.І. Грушка та Ю.І. Скулиш, є вагомим за обсягом та досягнутими результатами дослідженням сучасних систем пенсійного забезпечення і страхування. Самостійне місце у тексті книги займає також аналіз засад та особливостей функціонування недержавних пенсійних фондів в Україні та окремих зарубіжних країнах. За складністю поставлених завдань та своїм практичним потенціалом підручник можна назвати не лише навчальним виданням (із такими класичними елементами, як питання для самоперевірки, словник основних понять і термінів, перелік рекомендованої літератури та значна кількість корисних не лише в навчальному процесі, але й для практичної діяльності додатків), а й універсальною працею з питань пенсійного забезпечення.
Видання характеризується комплексним підходом до розгляду питань пенсійної реформи, що знайшло безпосереднє відображення у побудові загального змісту та його структурних елементів.
У першій главі розглядаються загальні питання правової природи та значення соціального захисту й соціального страхування у світлі завдань і функцій сучасної соціальної держави, розкриваються складові елементи системи соціального захисту, прослідковується історичне становлення пенсійного страхування та інших видів соціального захисту населення (соціального та пенсійного забезпечення) у їх функціональному та еволюційному взаємозв’язку. Окремий підрозділ 1.3 присвячено характеристиці сучасного стану пенсійного забезпечення в Україні, його проблем, наслідків дії численних негативних факторів.
Засновуючись на багатосторонньому аналізі конкретних соціально-економічних показників, що ілюструється численними актуальними таблицями та графіками, автори резюмують, що характерними рисами нинішньої пенсійної системи є низький рівень пенсій, старіння населення, збільшення кількості дострокових пенсіонерів, нестача коштів у Пенсійному фонді тощо. Аргументується необхідність запровадження низки заходів, спрямованих на детінізацію економіки країни та поліпшення фінансового стану в рамках солідарної пенсійної системи, зокрема оптимізації єдиного соціального внеску, звільнення солідарної пенсійної системи від невластивих їй виплат, розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, запровадження єдиних для всіх громадян правил пенсійного забезпечення, побудованих на принципах пенсійного страхування та ін.
Друга глава присвячена характеристиці структури та особливостей систем пенсійного забезпечення, в першу чергу, – солідарної системи. Заслуговує на увагу проведений авторами аналіз трьох рівнів системи пенсійного забезпечення: солідарної та накопичувальної систем загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, системи недержавного пенсійного забезпечення, що здійснювався з огляду на їхню структуру, суб’єктний склад та особливості реалізації правовідносин. Визначено сутність, порядок внесення та адміністрування єдиного соціального внеску, види пенсій та детально описано механізми управління в солідарній системі.
Третя, четверта та п’ята глави, об’єднані темами сутності накопичувальної системи пенсійного страхування та порядку створення, особливостей функціонування недержавних пенсійних фондів. Базові теоретичні позиції викладаються у главі третій, де, серед іншого, визначені джерела формування накопичувальної системи пенсійного страхування, способи використання коштів цієї системи, управління пенсійними активами недержавного пенсійного фонду, його організаційна структура тощо.
Важливим питанням, що детально розглядається на сторінках підручника, є діяльність із адміністрування пенсійних фондів, для чого юридична особа повинна отримати в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, ліцензію на провадження відповідної діяльності. Важливо, що правовою підставою надання адміністратором послуг пенсійному фонду є договір, який укладається з радою пенсійного фонду у письмовій формі та повинен містити широкий перелік істотних умов.
У главі четвертій ключовим питанням є забезпечення належної діяльності недержавних пенсійних фондів. Пропонується перелік робіт, що здійснюються в рамках діяльності з недержавного пенсійного забезпечення, серед яких: розроблення пенсійних схем та інвестиційних декларацій; укладення пенсійних контрактів; укладення договорів з компанією з управління пенсійним фондом, компанією з управління пенсійними активами, банківською установою-зберігачем, аудитором чи аудиторською фірмою, страховими організаціями; залучення пенсійних внесків і ведення персоніфікованого обліку цих внесків і пенсійних контрактів; накопичення пенсійних активів, їх розміщення та інвестування та ін. Попри договірну природу аналізованих відносин, важливе місце посідає система державного нагляду та регулювання недержавного пенсійного забезпечення, функції у сфері яких на сьогодні покладено на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг в Україні, Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольний комітет та Національний банк.
Додаткової цінності підручнику надає проведений у підрозділі 4.4 порівняльний аналіз пенсійного забезпечення та пенсійних систем у зарубіжних країнах.
У главі п’ятій увага зосереджується на дослідженні структури пенсійних схем, можливих видів та умов здійснення пенсійних виплат, порядку визначення розміру останніх та, з іншого боку, порядку, розміру та термінів сплати пенсійних внесків. Розглянуто механізми здійснення недержавного пенсійного забезпечення залежно від суб’єкта його провадження: пенсійними фондами, страховими організаціями або банківськими установами. Не залишені поза увагою авторів підручника й питання оподаткування пенсійної діяльності та успадкування пенсійних активів. Окремо висвітлено питання про можливість розроблення недержавним пенсійним фондом пенсійних схем для юридичних осіб. Мова йде про накопичення у фонді, коли внески здійснюються підприємством на користь своїх працівників.
Наукове, навчальне та практичне значення підручника «Пенсійна система» за редакцією В.І. Грушка та Ю.І. Скулиш полягає у формуванні цілісної картини правової природи пенсійної системи, особливостей функціонування систем пенсійного забезпечення та пенсійного страхування у світлі виконання державою функції соціального захисту, в окресленні тенденцій і перспектив розвитку пенсійного забезпечення.
Слід відзначити належний науковий рівень підручника, поєднаний з доступністю викладення матеріалу. Розкриття змісту пенсійного страхування, правового регулювання діяльності недержавних пенсійних фондів, управління активами останніх та інвестування пенсійних резервів сприятиме отримання студентом не просто сукупності інформації, а системи взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих знань.
Ще однією позитивною рисою рецензованої праці є наведення після кожної глави питань для самоперевірки, що, безумовно, сприятиме полегшенню підготовки студентів до практичних занять, складання заліків та іспитів, підвищить рівень засвоєння матеріалу.
Заслуговує на увагу список рекомендованої у підручнику літератури, в тому числі, подання окремо переліку законодавчих актів, монографій, підручників, навчальних посібників, наукових статей, посилань на інформаційні джерела. Таке групування рекомендованих джерел сприятиме покращенню інформаційно-пошукових навичок, формуванню системних знань у студентів.
Розміщення в кінці підручника додатків стане у нагоді для закріплення вивченого матеріалу та застосування на практиці отриманих знань.
Підручник буде корисним студентам і слухачам вищих навчальних закладів, у яких вивчаються дисципліни, дотичні до проблематики пенсійної системи, в тому числі, з фінансів і кредиту, права соціального забезпечення і пенсійного права, окремі спецкурси та практикуми з відповідних тем, а також для викладачів, аспірантів, практичних працівників і всіх, хто цікавиться питаннями пенсійної системи.
7
Bondarchuk, N. V. "ОБЛІК ОПОДАТКУВАННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ПІДПРИЄМСТВІ." Actual problems of regional economy development 1, no. 13 (April 25, 2017): 140–46. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.13.140-146.
Full textAbstract:
Стаття спрямована на визначення порядку ведення обліку оподаткування заробітної плати та напрямів його удосконалення в сільськогосподарському підприємстві. Визначено, що від правильності визначення розміру зарплати та її структури в значній залежить правильність розрахунку пов’язаних із нею сум обов’язкових платежів до бюджету. Зазначено, що із заробітної плати в нашій країні утримується податок з доходів з фізичних осіб та воєнний збір. На фонд оплати праці нараховується єдиний соціальний внесок. Наведено основні рахунки, які використовуються для відображення в обліку операцій з оподаткування заробітної плати та основні бухгалтерські записи. Зазначено, що оподаткування заробітної плати, що менша за мінімальну, незважаючи на просте теоретичне пояснення, на практиці є дуже трудомістким процесом, що вимагає певної послідовності, точності та уважності. З метою покращення процесу оподаткування заробітної плати запропоновано проводити розрахунок сум нарахованого Єдиного соціального внеску на зарплату, що менша за мінімальну, у спеціально розробленій формі, яка допоможе спростити розрахунок суми Єдиного соціального внеску на заробітну плату, яка менша за мінімальну, що, в свою чергу, покращує облік оподаткування заробітної плати.
8
Гура, Н. О. "Діяльність недержавних пенсійних фондів як о"бєкт обліку та звітності." Фінанси України, no. 11 (216) (2013): 100–108.
Find full text
9
Юшко, С. В. "Амортизація основних фондів у податковому обліку: критичний погляд на проблему." Фінанси України, no. 10 (2008): 80–88.
Find full text
10
Корчемна, І. С. "Науково-документне забезпечення руху рукописних фондів бібліотек під час обліку." Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія, no. 2 (2007): 58–64.
Find full text
11
Юшко, С. В. "Амортизація основних фондів у податковому обліку: критичний погляд на проблему." Фінанси України, no. 10 (2008): 80–88.
Find full text
12
Усатенко, О. В. "Сутнісно-логічна модель венчурного інвестування венчурних фондів для цілей бухгалтерського обліку." Бізнес Інформ, no. 6 (2016): 95–100.
Find full text
13
Руденко, Н. О. "Облік доходів спеціального фонду державних вищих навчальних закладів." Інвестиції: практика та досвід, no. 20, жовтень (2013): 68–71.
Find full text
14
Біла-Тіунова, Л. Р. "ПЕНСІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ ТА ДОСВІД СВІТОВОЇ ПРАКТИКИ." Знання європейського права, no. 1 (March 27, 2022): 58–61. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.316.
Full textAbstract:
У статті досліджено стан системи пенсійного забезпечення в Україні та проблеми функціонування її складових рівнів. Враховуючи те, що Пенсійний фонд включається у фінансову систему країни, розглянуто місце фінансової системи у реалізації завдань економічної політики держави та завдання вдосконалення її функціонування. Встановлено, що функціонування фінансової системи забезпечується фінансовими інститутами (державними і недержавними), які сукупно здійснюють реалізацію всіх функцій, необхідних для діяльності держави та ринкової економіки. Серед різноманіття фінансових інститутів виокремлено державні цільові фонди, сутність яких зводиться до фінансування суспільних потреб цільового характеру, у тому числі потреб вразливих верств населення. Звернено увагу на наявні моделі пенсійних систем зарубіжних країн. Розглянуто основні завдання Пенсійного фонду України, серед яких реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та питання реформи пенсійного забезпечення. Проаналізовано три рівні пенсійної системи: солідарна система, накопичувальна система, добровільно-накопичувальна пенсійна система. Зазначено, що перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення. Акцентовано увагу на тому, що поєднання у відповідному співвідношенні солідарної та накопичувальної (на обов’язковій та добровільній основі) складових дає найменш ризиковану та найбільш дієву можливість успішного функціонування пенсійної системи країни та повноцінного забезпечення пенсіонерів. Сьогодні існує проблема фінансування солідарної системи за рахунок низького рівня заробітної плати в Україні та невеликих відрахувань до Пенсійного фонду. Зроблено висновок про необхідність обов’язкової накопичувальної системи, яка збалансує солідарну систему та пришвидшить детінізацію ринку праці і забезпечить особистий накопичувальний рахунок для кожної людини з метою зміцнення пенсійної системи та впровадженню євроінтеграційних змін.
15
Бородіна, Н. З. "Особливості і значення персоніфікованого обліку у Пенсійному фонді України." Актуальні проблеми економіки, no. 1 (115) (2011): 212–18.
Find full text
16
Палцулич, Є. І. "ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ДЕРЖАВНІ ІНТЕРЕСИ." Прикарпатський юридичний вісник, no. 2(27) (January 21, 2020): 37–41. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(27).184.
Full textAbstract:
У статті на підставі перегляду матеріалів привати-заційної практики Фонду державного майна України та його регіональних відділень проаналізовані фактори і процеси, що впливають на незаконне роздержавлен-ня. Розглянуте найбільш проблемне питання – неві-дображення серед державного майна нематеріальних активів, що включаються до приватизаційної маси основних засобів підприємства, а також охарактеризо-вані проблеми законодавчого регулювання вказаного процесу, що негативно впливає на реформування дер-жавної власності. Розкриті аспекти необхідності дотримання крите-рію «економічної доцільності» при передачі об’єктів приватним власникам, а також збереження «держав-ного інтересу» під час приватизації. При цьому прово-дився аналіз елементів і потреб держави в її існуванні й розвитку, особливо під час приватизації суб’єктів господарювання певних галузей та сфер, які обслуго-вують загальнодержавні інтереси та впливають на її економічну безпеку. Автором наголошено, що кожен актив підприємства має бути належним чином обліко-ваним, оціненим й зареєстрованим як основний засіб, що відображає загальну ринкову вартість об’єкту, який планується до приватизації. Підтверджене судження про відсутність належного фінансово-господарського обліку на важливих підприємствах, що часто призво-дить до розбалансування напрямів розвитку України й супроводжується нанесенням шкоди економічній без-пеці держави. Таким чином, невідображення і недоо-цінка нематеріальних активів під час приватизації підприємств, що мають ознаки домінування на ринку товарів, мають стратегічне чи загальнодержавне зна-чення, вкрай негативно впливають на стан економічної безпеки держави.
17
Ripetskyi, Ye Yo, R. Yo Ripetskyi, and L. I. Dorosh. "Облік зміни площ лісових угідь у структурі земельного фонду за характеристиками супутникового знімка." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 2 (March 28, 2019): 15–19. http://dx.doi.org/10.15421/40290202.
Full textAbstract:
На прикладі гірського агроландшафтного середовища показано застосування технології дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) до контролю зміни площ лісових угідь через їх вирубування. На підставі супутникового знімка QuickBird здійснено моделювання вирубок лісових угідь і отримано зображення територій з різними зонами вирубок. Зміни у структурі площ лісових угідь відбувається способом переміщення лінії розмежування "лісовий покрив – вирубка", за якого площі з лісового покриву переходять до зони вирубок. Доведено, що гістограмні характеристики RGB супутникового знімка QuickBird мають інформативність про зміни площ у структурі "лісовий покрив – вирубка". Показано, що величини медіан усіх RGB-каналів однозначно реагують на зміни площ лісового покрову. Найбільш чутливим до динаміки зміни площ з усіх RGB-каналів є канал Green. Фізичне пояснення цього процесу здійснено на підставі тестових фрагментів "лісовий покрив" і "вирубка". Встановлено, що завдяки різній текстурі "лісового покрову" і "вирубки" їхні гістограмні характеристики відрізняються зонами розміщення пікселів за яскравістю. Для фрагменту "лісовий покрив" основна частина пікселів у гістограмі зосереджена в діапазоні з кодом 0–100, тоді як для фрагменту "вирубка" вона зміщується вправо до діапазону 100–200. Більш однорідна текстура вирубок дає СКВ 24, що створює графік із чітко виразним екстремумом, який стає дедалі помітнішим із поширенням площі вирубок. Отримано аналітичну залежність між динамікою зміни площ ΔS на границі "лісовий покрив – вирубка" і кількості пікселів Nекстр, що припадає на екстремум за кількістю пікселів у діапазоні гістограми 100–200. Показано її достатньо високу чутливість, що дає змогу вирішувати задачі обліку зміни площ лісових угідь у структурі земельного фонду за характеристиками супутникового знімка.
18
Борисова, Н. В. "Проблеми планування в єдиному кошторисі коштів загального та спеціального фондів бюджетних установ та обліку їх надходження і витрачання." Менеджмент, Вип. 6 (2006): 35–44.
Find full text
19
Ошмарін, Я. В. "Амортизаційний фонд: необхідність формування та відображення в обліку." Вісник Житомирського державного технологічного університету. Економічні наки, Вип. 2 (2006): 84–91.
Find full text
20
Ошмарін, Я. В. "Амортизаційний фонд: необхідність формування та відображення в обліку." Вісник Житомирського державного технологічного університету. Економічні наки, Вип. 2 (2006): 84–91.
Find full text
21
ПОРОДЬКО, ВІКТОРІЯ. "Поняття і способи штучного погіршення житлових умов як підстави для відмови у взятті на квартирний облік." Право України, no. 2020/08 (2020): 238. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-08-238.
Full textAbstract:
Розроблення та прийняття в Україні нового житлового законодавства потребують ретельного дослідження різних аспектів житлових правовідносин, врахо вуючи і забезпечення гарантованої Основним Законом рівності громадян у праві на житло. Однією зі складових цього процесу є створення прозорого механізму надання житлових приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, спроможного запобігати несправедливому розподілу житла. Метою статті є встановлення змісту поняття “штучне погіршення житлових умов”, сучасне визначення його способів, спрямованих на отримання права зарахування на квартирний облік, аналіз співрозмірності правових наслідків, передбачених у таких випадках житловим законодавствам. Доведено, що штучне погіршення житлових умов полягає у свідомому та умисному створенні обставин, схожих за своїм змістом із підставами набуття права на одержання житлового приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду. Водночас констатовано, що чинний перелік способів штучного погіршення житлових умов, визначений положеннями Житлового кодексу, не охоплює усіх можливих форм дій суб’єктів правовідносин у таких випадках. Акцентовано увагу на правових наслідках штучного погіршення житлових умов, розглянуто відповідальність за такі дії, встановлену житловим законодавством, та внесено пропозицію про запровадження більш ефективного реагування на протиправну поведінку особи, завдяки державі спрямовану на покращення свого матеріального становища й інтересів інших громадян. Одночасно здійснено аналіз положень нормативно-правових актів та судової практики для встановлення відмінностей між штучним погіршенням житлових умов і поданням неправдивих відомостей, які стали підставою для взяття на квартирний облік. Маючи спільну мету, такі дії мають різні об’єктивні ознаки та правові наслідки. На основі опрацювання норм законів, підзаконних нормативно-правових актів і наукових джерел авторка порівняла окремі способи штучного погіршення житлових умов, з’ясувала їхні об’єктивні й суб’єктивні ознаки та сформувала висновки щодо оновлення і доповнення існуючого переліку способів погіршення житлових умов, який підлягає законодавчому закріпленню для недопущення його довільного тлумачення.
22
Довжук, Ігор. "ОРГАНІЗАЦІЯ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ ТА ВИКОРИСТАННЯ РЕТРОСПЕКТИВНОЇ ІНФОРМАЦІЇ." Society. Document. Communication, no. 6/2 (July 3, 2019): 44–55. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-6/2-44-55.
Full textAbstract:
У статті розглядаються питання організації документів Національного архівного фонду України на всіх структурних рівнях, що здійснюється на підставі наукової класифікації, а також використання ретроспективної інформації.
Для забезпечення інформаційної цілісності Національного архівного фонду, підвищення ефективності систем інтелектуального доступу до документів архіви проводять організаційно-правові, науково-методичні та технологічні заходи, спрямовані на формування ієрархічно пов'язаних документальних комплексів на всіх структурних рівнях НАФ, створення мережі архівних установ і визначення профілю архівів.
Документи НАФ України, склад якого представлено документами, що повноцінно відбивають усі напрями життєдіяльності суспільства, зберігаються в державних архівних установах та приватних колекціях і перебувають під охороною держави. Облік, збереження і використання цього вельми цінного для держави інформаційного масиву є основними завданнями архівних установ України.
Найпоширенішими формами використання документної інформації архівів є ініціативне інформування; виконання соціально-правових, генеалогічних і тематичних запитів громадян; експозиційна робота архіву; використання через засоби масової інформації; користування документами в читальному залі; публікація документів. Особливість ініціативного інформування полягає у випереджальному задоволенні попиту великих суспільних груп, владних структур, установ, організацій, окремих громадян.
23
Горбатовська, Ю. Г. "Регламентація обліку і аналізу доходів і видатків загального фонду бюджетних установ." Формування ринкових відносин в Україні, no. 7/8 (110/111) (2010): 59–62.
Find full text
24
Динь, І. М. "Шляхи покращення персоніфікованого обліку та інформаційних технологій у системі пенсійного фонду України." Актуальні проблеми економіки, no. 10 (2007): 46–52.
Find full text
25
Корчемна, І. "Розвиток методичних засад комплектування та обліку особових архівних фондів Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського (1940-1980-ті роки)." Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, Вип. 44 (2016): 636–46.
Find full text
26
Dybach, Inna. "НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МАТЕРІАЛЬНОГО СТИМУЛЮВАННЯ ПРАЦІ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 4(20) (2019): 37–51. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-4(20)-37-51.
Full textAbstract:
У статті розглянуто необхідність матеріального стимулювання праці науково-педагогічних працівників. Розроблено процедуру удосконалення системи мотивації праці професорсько-викладацького складу за допомогою розробки науково-методичного підходу до застосування норм праці в системі матеріального стимулювання. Запропоновано використання надбавки «за високі досягнення науково-педагогічного персоналу у праці». Опрацьовано науково-методичний підхід до розрахунку такої надбавки, що ґрунтується на визначені трудомісткості виконаних робіт науко-педагогічних працівників за певний проміжок часу, порівняної з граничним (мінімальним) місячним фондом робочого часу. Досліджено використання норм часу для планування і обліку навчальної роботи та переліків основних видів методичної, наукової та організаційної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти, з урахуванням найсуттєвіших факторів впливу на ефективність трудових процесів та інформаційних технологій.
27
Руденко, Н. О. "Впровадження системи обліку доходів спеціального фонду державних вищих навчальних закладів в розрізі центрів відповідальності." Вісник Сумського національного аграрного університету. Фінанси і кредит, no. 1 (32) (2012): 174–79.
Find full text
28
О. К. Андрющенко. "ОБРАЗ ГОРОДА В ПОЭЗИИ П. ВАСИЛЬЕВА И О. ГРИГОРЬЕВОЙ." Bulletin of Toraighyrov University. Philology series, no. 1.2022 (March 31, 2022): 9–20. http://dx.doi.org/10.48081/elyj9076.
Full textAbstract:
В статье рассматривается понятие «образ города». Автор анализирует поэзию павлодарских поэтов разных временных эпох – Павла Васильева и Ольги Григорьевой, которые неразрывно связаны с историей и культурным обликом Павлодара. Поэзия Павла Васильева является культурной и литературной ценностью евразийского масштаба. Ольга Григорьева является современным автором, но ее поэзия по праву входит в общекультурный фонд павлодарского Прииртышья. Анализируя поэтические тексты, автор выявляет облик города разных эпох. Работа является продолжением научных изысканий в рамках проекта «Общекультурный ландшафт Павлодара как энциклопедическое явление».
29
Pivniova, О. M., and O. E. Lubenchenko. "Міжнародні стандарти фінансової звітності та знецінення фінансових активів на прикладі КП “Луганський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі”." Scientific Bulletin of the National Academy of Statistics, Accounting and Audit, no. 1-2 (March 20, 2018): 102–12. http://dx.doi.org/10.31767/nasoa.1-2.2018.10.
Full textAbstract:
В статті розглянуто особливості відображення в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності дебіторської заборгованості у відповідності до міжнародних стандартів. На практичному прикладі розглянуто, в який спосіб обліковий персонал має враховувати особливості МСФЗ 9 “Фінансові інструменти”, розкрито алгоритм розрахунку резерву під очікувані кредитні збитки при первісному визнанні фінансового інструменту, що обліковується за амортизованою вартістю.
30
Тургумбаев, Ахан Аскарович. "Об особо охраняемых природных территориях Западного Казахстана." Вестник ВГУ. Серия: География. Геоэкология, no. 2 (April 12, 2020): 55–58. http://dx.doi.org/10.17308/geo.2020.2/2886.
Full textAbstract:
Цель: концентрировать внимание научной общественности и административных органов Западно-Казахстанской области на необходимость организации ООПТ на месте распространения степных ландшафтов «Рын песков». Методы и материалы. На территории области находятся 10 объектов природно-заповедного фонда. Из них три имеют статус государственных заказников, а семь объектов отнесены к охраняемым территориям с разными природными функциями: гидробиологическими, ботаническими, ландшафтными, ландшафтно-биосферными, зоологическими и комплексными. В Западно-Казахстанской области земли особо охраняемых природных территорий составляют 12,4 тыс. га. При исследовании территории «Рын песков» на площади около 300-350 тыс. га были использованы космические материалы, полевые экспедиционные исследования и литературные данные. Результаты. Степной ландшафт «Рын песков» значительно изменил свой облик за последние 60-70 лет под влиянием пастьбы скота.
31
Bezay, Oleg V., and Vladimir B. Bezgin. "Social Image and Fate of Peasant Rebels of 1920–1921: Materials from the Fonds of the State Archive of the Tambov Region." Herald of an archivist, no. 3 (2019): 685–99. http://dx.doi.org/10.28995/2073-0101-2019-3-685-699.
Full text
32
Myroniuk, Viktor. "Дешифрування видового складу лісових насаджень за даними сезонних мозаїк супутникових знімків Landsat і вибіркової інвентаризації лісів." Наукові праці Лісівничої академії наук України, no. 19 (December 26, 2019): 135–43. http://dx.doi.org/10.15421/411935.
Full textAbstract:
Дешифрування видового складу лісових насаджень за супутниковими знімками має важливе значення для оцінювання стану та динаміки лісових ресурсів. Для цього в роботі використано часові ряди знімків Landsat 8 OLI, а як джерело опорної інформації – дані регіональної інвентаризації лісів Сумської області 2013 р., отримані на 333 кругових пробних ділянках. Супутникові знімки відібрано для часового періоду 2014-2016 рр. та скомпоновано в безхмарні мозаїки для трьох сезонів: квітень - жовтень, літо, осінь. Для дешифрування поширення деревостанів різного видового складу, а також деревних видів, які домінують у складі насаджень, на основі методу k найближчих сусідів (k-NN) спрогнозовано значення сум площ перерізів восьми найбільш представлених у лісовому фонді області видів. У дослідженні використано алгоритм k-NN методу, адаптований до платформи хмарних обчислень Google Earth Engine. Як міру пошуку найближчих сусідів застосовано Евклідову відстань у просторі спектральних показників супутникових знімків Landsat і допоміжної неспектральної інформації. За результатами досліджень отримано неперервні попіксельні оцінки сум площ перерізів деревостанів сосни, дуба, клена, липи, берези, ясена, осики та вільхи. На основі отриманих карт встановлено поширення основних лісотвірних деревних видів Сумської області, а за оцінками сум площ перерізів створено карту деревних видів, які домінують у насадженнях. На основі порівняння розподілу площі деревостанів за деревними видами, що домінують у насадженнях, встановлено узгодженість у відсотковому співвідношенні оцінок із офіційними даними обліку лісів області. На основі виконаних досліджень визначено актуальним запровадження в інвентаризацію лісів України методів дистанційного зондування Землі.
33
Stepanenko, L. Р. "Динаміка запасів і площ головних лісотвірних порід Київської області." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 10 (November 29, 2018): 45–48. http://dx.doi.org/10.15421/40281009.
Full textAbstract:
Важливим показником оцінки лісостану є його продуктивність, тому важливою проблемою лісового господарства є питання з підвищення продуктивності лісів. Проведено аналіз та виявлено закономірності збільшення основних показників продуктивності насаджень Київської області за шість періодів обліку лісового фонду від 1978 р. до 2011 р. та наведено їхню характеристику. Встановлено збільшення лісистості на 2,4 %, водночас відбулося зменшення площі вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок загалом в області, що пов'язано з територіальними та адміністративними змінами. Також встановлено збільшення запасів як загалом, так і на один гектар. Це відображає ефективність лісогосподарьких заходів. Виявлено зменшення відсотка запасів м'яколистяних завдяки збільшенню хвойних та твердолистяних деревостанів. У регіоні досліджень найпоширеніші такі деревні види: з групи хвойних порід – сосна звичайна, з групи твердолистяних – дуб звичайний, з групи м'яколистяних – береза повисла, вільха клейка, осика. Одним із показників продуктивності деревостанів є бонітет. Встановлено, що середні класи бонітету насаджень є досить високі, що свідчить про те, що підбір головних лісотвірних порід у Київській області відповідає їх географічному середовищу та умовам місцезростання. З'ясовано, що насадження Київщини не оптимальні. Це видно з вікової структури деревостанів.
34
Ponomareva, I. G., T. A. Lisyana, and О. N. Matsola. "ОСОБЛИВОСТІ БІОЦЕНОЗУ ПІХВИ У ЖІНОК ІЗ МІКОПЛАЗМОВОЮ ІНФЕКЦІЄЮ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 2 (March 4, 2021): 129–34. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2020.2.11851.
Full textAbstract:
Мета дослідження – вивчити особливості біому статевих органів та структуру асоціативних форм інфікування піхви у жінок із мікоплазмовою інфекцією.
Матеріали та методи. Обстежено 80 жінок із мікоплазмовою інфекцією та запальними захворюваннями статевих шляхів (І група) та 70 жінок без мікоплазмової інфекції, але із запальними захворюваннями статевих шляхів (ІІ група).
Проведення мікробіологічних досліджень та облік результатів здійснювали відповідно до наказу № 234 МОЗ України від 10.05.2007 року. Гарднерельоз діагностували методом бактеріоскопії шляхом фарбування мазків за Романовським із подальшим урахуванням «ключових» клітин, постановкою амінового тесту та визначенням pН. Діагностику хламідіозу здійснювали люмінесцентним методом за допомогою наборів «Хламі-Скан» (Москва, Росія). Діагностику мікоплазмозу здійснювали двома методами: люмінесцентним методом, за допомогою наборів «Міко-Скан» (Москва, Росія) та культуральним методом із застосуванням електроліт-дефіцитного поживного агару для виділення та ідентифікації мікроорганізмів у сечі (Махачкала, Росія). Результати бактеріологічних досліджень підлягали статистичній обробці за методом Стьюдента.
Результати дослідження та їх обговорення. Встановлено, що мікроекологія піхви в обстежених жінок характеризується дисбалансом між нормальною мікрофлорою Lactobacillus та умовно-патогенною мікрофлорою та формуванням 3–4-компонентних асоціацій аеробних та анаеробних мікроорганізмів, грибів р. Candida в поєднанні з Chlamydia trahomatis. Виявлено, що у пацієнток із запальними захворюваннями статевих шляхів без мікоплазмової інфекції біоценоз піхви відрізняється від стану мікроекології статевих органів жінок із мікоплазмовою інфекцією зниженням частоти діагностики хламідіозу та гарднерельозу на фоні збільшення концентрації умовно-патогенної мікрофлори.
Висновки. Результати роботи свідчать про необхідність бактеріологічного обстеження жінок на наявність мікоплазмової інфекції, поглибленого вивчення етіології інфекційно-запальних захворювань статевих органів та застосування адекватних методів профілактики й терапії дисбіотичних захворювань піхви.
35
Myklush, Stepan, Yuriy Myklush, Serhii Havryliuk, Iurii Debryniuk, and Volodymyr Savchyn. "Стиглі букові деревостани у різних категоріях лісів рівнинної частини України." Наукові праці Лісівничої академії наук України, no. 22 (June 10, 2021): 156–64. http://dx.doi.org/10.15421/412113.
Full textAbstract:
За матеріалами обліку лісового фонду визначено площі стиглих букових насаджень у виділених лісовпорядкуванням 21 категорії лісів та лісових ділянок. Встановлено, що понад 57% стиглих деревостанів за площею зосереджено в експлуатаційних лісах та 15,7% – у лісогосподарській частині зелених зон. Стиглі букові насадження ростуть у букових, дубових, ялицевих та соснових типах лісу, але переважають в умовах свіжої грабової бучини займаючи понад 10 тис. га та вологої грабової бучини – 8,5 тис га. Насадження формуються за частки бука лісового у складі від 2 до 10 одиниць. В окремих регіонах поряд з буком у складі беруть участь дуб звичайний, ялиця біла, сосна звичайна, а супутниками найчастіше є граб звичайний, клени явір та гостролистий, береза повисла, осика. В експлуатаційних лісах зосереджено понад 52% чистих за складом деревостанів як за площею так і за кількістю ділянок. Найпоширенішими є насадження з відносною повнотою 0,5, що охоплюють площу майже 7,4 тис. га (1762 ділянки) та з повнотою 0,7, площа яких 7,3 тис. га, і які ростуть на 1150 ділянках. Найвищою продуктивністю стиглі букові лісостани характеризуються в лісогосподарській частині лісів зелених зон, де їхні запаси в окремих насадженнях сягають 590-661 м3∙га-1.
Виконання буковими насадженнями різнопланових функцій потребує застосування лісогосподарських заходів, які найповніше відповідають меті господарювання, постійному збереженню лісового середовища, посиленню виконання насадженнями визначених функцій, вчасному та якісному природному відновленню лісових ділянок. У більшості категорій лісів і лісових ділянок, зокрема, у рекреаційно-оздоровчих лісах і лісах, що виконують екологічні та охоронні функції, вимагається здійснення заходів для поступового переформування одновікових букових лісостанів у різновікові складної структури.
36
Lievi, L. "ГЕНЕТИЧНІ АЛГОРИТМИ ОПТИМІЗАЦІЇ В ЗАДАЧАХ КЕРУВАННЯ ЗРОШУВАЛЬНИМИ СИСТЕМАМИ." Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 3, no. 61 (September 11, 2020): 36–40. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2020.3.036.
Full textAbstract:
На сьогодні спостерігається тенденція збільшення складності математичних і формальних моделей реальних систем і процесів управління. Це пов’язано з необхідністю підвищення адекватності цих моделей та врахування якомога більшої кількості факторів, які впливають на процеси прийняття рішень. Традиційні методи побудови моделей не приводять до задовільних результатів, коли описання проблеми, що підлягає вирішенню, с самого початку є неточним і неповним. Прагнення отримати всю вичерпну інформацію для побудови точної математичної моделі скільки-небудь складної реальної ситуації може привести лише до втрати часу та коштів, оскільки це може бути в принципі неможливо. До недавнього часу при проектуванні і дослідженні систем автоматизованого управління і систем інтелектуальної підтримки процесів підготовки і прийняття рішень використовувалися два великі класи математичних моделей і методів: один з них представлений детермінованими, а другий ймовірними моделями. Сьогодні відбувається бурхливий розвиток і все більш широке застосування в різних областях третього, абсолютно нового класу моделей і методів, заснованих на принципах теорії нечітких множин. Набув розвитку такий новий напрямок, як м’які обчислення, за допомогою яких стало можливим оптимізувати нечіткі моделі. Використання методів оптимізації дозволило будувати адекватні моделі процесів і систем навіть при достатньо грубій початковій нечіткій моделі. Однак у системах, заснованих на нечіткому підході, особливо при великій кількості змінних, практично неможливо врахувати синергізм, що може виникати при сумісній появі деяких конкретних значень окремих змінних, та неможливо забезпечити облік відмінностей у важливості факторів, що впливають на прийняття рішення. Зокрема в даній роботі генетичні алгоритми використано як оптимізаційні методи, що дозволяють мінімізувати відстань між бажаним та модельним результатом логічного висновку. На основі генетичних алгоритмів навчання нечітких регресійних моделей розроблено інтелектуальну систему підтримки прийняття рішень при діагностуванні параметрів режимів зрошення. Таку систему впроваджено у процес визначення строків та норм поливу при зрошенні овочевих культур сімейства пасльонових. Розроблена система підтримки прийняття рішень дозволяє в залежності від вибору режиму зрошення визначати потребу рослин у воді і або отримувати високі врожаї на фоні раціонального використання води, або заощаджувати водні ресурси при певних втратах врожаю, що з економічної точки зору є доцільним в порівнянні з витратами на подачу додаткових об’ємів поливної води для досягнення максимальних врожаїв
37
Лебедева, Арина Александровна. "БЕГУЩАЯ ПО ВОЛНАМ ВРЕМЕНИ: МОДЕЛЬ КАНОЭ ИЗ XIX в." Вестник антропологии (Herald of Anthropology), no. 4 (52) (December 12, 2020): 103–14. http://dx.doi.org/10.33876/2311-0546/2020-52-4/103-114.
Full textAbstract:
В корабельном фонде Центрального военного-морского музея хранится модель микронезийского каноэ, изготовленная в 1819 г. по чертежам, снятым непосредственно c судна островитян в ходе плавания Отто Евстафьевича Коцебу 1815–1818 гг. Этот предмет, реконструирующий доконтактный облик микронезийского каноэ, является чрезвычайно ценным источником по традиционной культуре мореплавания региона. Однако именно в таком качестве модель ранее не привлекала внимания исследователей. В ходе проведенной работы мы, во-первых, рассмотрели исторический контекст появления предмета, что позволило провести его атрибуцию. Во-вторых, были определены конструктивные параметры модели путем проведения обмеров и создания теоретического чертежа. Данные были конвертированы в графические программы. Микронезийские каноэ – высокотехнологичные объекты традиционной культуры, в них реализованы самобытные принципы судостроения, основанные на эмпирическом использовании островитянами законов гидро- и аэродинимики, сегодня выраженных сложными формулами и уравнениями. Поэтому для «активации» исследовательского потенциала модели необходимо оперировать этими точными техническими данными. Только такой подход может обеспечить адекватный анализ конструктивных характеристик для корректной постановки и решения вопросов, связанных c мореходными возможностями каноэ. Настоящее исследование, таким образом, задумано, как первое в серии, посвященной данному предмету. In the ship storage of the central Naval Museum there is a model of a Micronesian canoe, which dates back to the first quarter of the XIX century. The model was carved according to the scheme of Micronesian canoe that was made during the voyages of Otto von Kozebue in 1815–1818. Thus, the model is an object of exceptional value for understanding the traditional navigational culture of the region. However, the item has not been studied yet. Firstly, we attributed the model by investigating the historical context of it’s appearance in the museum collection. Then, accurate technical and constructive data were acquired by measuring of the item and making a theoretical drawing of it; the data were uploaded to digital graphic programs. Micronesian canoes are the hi-tech objects of traditional culture, which demonstrate the original shipbuilding principles, based on the empirical knowledge of physical laws of the islanders. To activate the investigative potential of the model we need to have exact technical parameters. It is the only way to analyze the constructive specifications and solve the questions of seafaring possibilities of the canoes. This publication is the first in the series, devoted to this item.
38
Нагорна, А. М., Д. В. Варивончик, Л. В. Харчук, Н. В. Медведовська, І. Г. Кононова, and В. А. Гвоздецький. "ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ ТА МЕДИКО-СТАТИСТИЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ГОСТРОГО ПРОФЕСІЙНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ COVID-19 У ПРАЦІВНИКІВ ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ (ПЕРШИЙ РІК ПАНДЕМІЇ: 2020-2021)." Інфекційні хвороби, no. 2 (June 30, 2021): 17–28. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2021.2.12160.
Full textAbstract:
У 2020 р. проблема зараження коронавірусом людини (2019-nCoV/SARS-CoV-2) стала актуальною у всьому світі. 11.03.2020 р. ВООЗ оголосила пандемію SARS-CoV-2. За один рік пандемії у світі (станом на 12.03.2021 р.) зареєстровано 120,1 млн випадків зараження SARS-CoV-2, з яких внаслідок COVID-19 померли 2,7 млн осіб. В Україні зареєстровано – 1,451 млн інфікованих SARS-CoV-2 (в т.ч. 68,3 тис. працівників галузі охорони здоров’я (ГОЗ)); з яких внаслідок COVID-19 померли 28,1 тис. осіб (в т.ч. працівників ГОЗ – 612 осіб). На сьогодні однією з найвагоміших науково-практичних проблем залишається оцінка ризиків і профілактика цієї гострої професійної патології.
Матеріали і методи. Використані офіційні статистичні дані МОЗ України щодо нормативного регулювання епідемічного розслідування COVID-19, організації розслідування COVID-19 у сфері охорони здоров’я, у сфері охорони праці, обліку випадків захворювання на COVID-19. Отримані та проаналізовані статистичні дані захворюваності на COVID-19 (за інформацією територіальних підрозділів Фонду соціального страхування України, Державної служби України з питань праці) за 2020 р. – березень 2021 р. Використовувались загальноприйняті статистичні методи дослідження для характеристики даних, отриманих для суцільної вибірки в Україні.
Результати досліджень та їх обговорення. Проаналізовані нормативно-правові акти процедури розслідування випадків гострого професійного захворювання на COVID-19, а саме Наказ МОЗ України від 25.02.2020 № 521 «Про внесення зміни до Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, Інструкція № 374 «Про застосування переліку професійних захворювань», затвердженої спільним наказом МОЗ, Національної Академії медичних наук України, Мінпраці від 29.12.2000 р. № 374/68/33», Наказ МОЗ України від 15.07.2020 № 1604 щодо Переліку посад медичних та інших працівників, що безпосередньо зайняті у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та лікування пацієнтів із випадками гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», Постанова КМУ від 13.05.2020 № 394 розділ V Переліку професійних захворювань, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2000 № 1662, доповнено гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, яка стосується тільки роботи «медичних та інших працівників, що безпосередньо зайняті у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та лікування пацієнтів із випадками гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Визначені медико-статистичні закономірності інфікування SARS-CoV-2 та захворювання на COVID-19 працівників галузі охорони здоров’я. Кількість повідомлень про випадки інфікування SARS-CoV-2 на робочому місці (підозра на гостре професійне захворювання), що надійшли до Держпраці України (12.03.2021 р.), становила – 43 130 працівників, в т.ч. випадків смертей від COVID-19 – 522. Загалом повнота надходження повідомлень про гостре професійне захворювання становила (відносно зареєстрованих випадків інфікування ПОЗ): для інфікування SARS-CoV-2/захворювання на COVID-19 – 63,5 (4,8-219,3) %; випадків смерті від COVID-19 – 85,6 (36,4-450,0) %. Коливання рівнів захворюваності на COVID-19 значно відрізняються по областях, причини потребують ретельнішого аналізу, вони багатопланові, але виявлені закономірності можуть слугувати певною основою для ухвалення управлінських рішень щодо обліку, реєстрації, профілактики і лікування цієї патології.
Висновки. Кількість хворих на гостре професійне захворювання COVID-19 постійно збільшується, має хвилеподібний характер, відповідно до загального перебігу епідемії в популяції населення України. Кумулятивний ризик інфікування SARS-CoV-2 працівниками галузі охорони здоров’я вищий в 2,5 рази, ніж серед загального населення, а смерті від COVID-19 – в 1,1 разу.
Домінуючі причини інфікування SARS-CoV-2 працівників галузі охорони здоров’я: надання медичної допомоги хворим на COVID-19 зі здійсненням інтервенційних процедур (46,3 %); наявні організаційні недоліки в забезпечені інфекційного контролю в ЗОЗ (33,7 %); психофізіологічні причини, які обумовлені роботою працівників в екстремальних умовах надання стаціонарної допомоги хворим на COVID-19 («червона зона») (14,0 %); технічні (4,5 %); техногенні, природні, екологічні та соціальні (1,4 %).
Нормативне регулювання встановлення гострого професійного захворювання на COVID-19 регламентовано тільки для працівників галузі охорони здоров’я і потребує розповсюдження його й на інші види економічної діяльності в Україні (працівники освіти, соціальної допомоги тощо).
Є суттєві організаційні та ресурсні (кадрові) недоліки: з надання повідомлень до Держпраці України щодо підозри гострого професійного захворювання на COVID-19 та смерті від нього; щодо об’єктивної статистичної реєстрації випадків захворювання працівників галузі охорони здоров’я на COVID-19; щодо своєчасного та повного розслідування зв’язку захворювання (смерті) з умовами праці тощо.
Подальші дослідження будуть спрямовані на удосконалення системи оцінки ризиків та убезпечення роботи працівників галузі охорони здоров’я, в умовах епідемії SARS-CoV-2/COVID-19 в Україні.
39
Руденко, Константин Александрович. "ГЕНДЕРНЫЕ АСПЕКТЫ КАЗАНСКОЙ АРХЕОЛОГИИ ВО ВТОРОЙ ПОЛОВИНЕ XIX – XX ВВ." Археология Евразийских степей, no. 5 (October 29, 2021): 145–52. http://dx.doi.org/10.24852/2587-6112.2021.5.145.152.
Full textAbstract:
В статье рассматриваются вопросы, связанные с гендерной ситуацией в казанской археологии на протяжении второй половины XIX – и всего ХХ века. До 1917 года в российской археологии женского участия практически не было. Единственным исключением была графиня П.С. Уварова, а перед Первой мировой войной начала археологическую деятельность В.В. Гольмстен, ученица одного из знаменитых российских археологов В.А. Городцова. В Казани, где было много общественных организаций и краеведческих обществ, функционировавших в последней четверти XIX века – первом десятилетии ХХ века, женщин-археологов не было. Феминная археология в Казани стала формироваться только в советское время. Эта ситуация была обусловлена предоставлением женщинам в СССР социальных и гражданских прав и снятий ограничений на получение образования. Важнейшим фактором была и демографическая ситуация в СССР после двух мировых войн и Гражданской войны. Автор выделяет три этапа казанской феминной археологии: первый – 1918–1937; второй – 1938–1950 и третий – 1960–1990-е. Все они связаны с деятельностью трех выдающихся археологов: В.Ф. Смолина, А.П. Смирнова и А.Х. Халикова. На первом этапе сформировалось первое студенческое поколение женщин-археологов: З.А. Акчурина, А.М. Ефимова, Л.И. Вараксина, родившееся в атмосфере революционного энтузиазма. На втором этапе, в основном уже в послевоенные годы, археологией продолжили заниматься, но уже на профессиональном уровне З.А. Акчурина, А.М. Ефимова и О.С. Хованская, учившаяся у археолога В.В. Гольмстен. Наставником и научным руководителем их был московский археолог А.П. Смирнов, почти ровесник по возрасту. Ему удалось создать уникальный коллектив, который в дальнейшем пополнился молодыми участниками – студентками послевоенного поколения Т.А. Хлебниковой и Н.Д. Аксеновой. Именно они продолжили и укрепили казанскую феминную археологию, хотя на третьем этапе она отошла на второй план, вытесненная целенаправленным утверждением маскулинной основы археологии в ТАССР. Но при этом число женщин-археологов в казанской археологии было достаточно большим, что, по мнению автора, отражало те же демографические последствия Второй мировой войны. Одной из особенностей казанской феминной археологии этого периода стало гендерное ученичество. Библиографические ссылки Аксенова Н.Д. Любовь моя – Болгары. Воспоминания, научные работы. Казань: Заман, 2010. 176 с. Вторая муза историка: неизученные страницы русской культуры ХХ столетия / Сост., коммент. А.А. Сванидзе. М.: Наука, 2003. 782 с. Голдина Р.Д. Силуэты растаявших веков: (О работе Камско-Вятской археологической экспедиции Удмуртского университета). Ижевск: Удмуртия, 1996. 211 с. Жебелёв С.А. Русское археологическое общество за третью четверть своего существования 1897–1921. Исторический очерк. Приложение: Биобиблиографический словарь членов РАО (1846–1924). 2-е изд. М.: Индрик, 2017. 672 с. Кузьминых С.В. Виктор Федорович Смолин. Казань: Казан. ун-т, 2004. 30 с. Кузьминых С.В., Смирнов А.С. Археология в Северо-Восточном археологическом и этнографическом институте // Поволжская археология. 2015. №1 (11). С. 214–240. Кузьминых С.В., Сафонов И.Е., Сташенков Д.А. Вера Владимировна Гольмстен: материалы к биографии. Самара: Офорт, 2007. 168 с. Лебедев Г.С. История отечественной археологии. 1700–1971 гг. СПб.: Изд-во СПбГУ, 1992. 464 с. Матвеева Г.И. Экспедиция в прошлое. Записки археолога. Самара: Самар. регион. фонд «Полдень. XXII век», 1998. 160 с. Пушкарева Н.Л. Гендерная теория и историческое знание. СПб.: Алатейя; АНО «Женский проект СПб.», 2007. 496 с. Репина Л.П. Историческая наука на рубеже ХХ–XXI вв.: социальные теории и историографическая практика. М.: Кругъ, 2011. 560 с. Руденко К.А. Археология XX века: две жизни — две судьбы: О.С. Хованская и А. М. Ефимова. Казань: МОиН РТ, 2010. 176 с. Руденко К.А. История археологического изучения Волжской Булгарии (X–XIII вв.). Казань: РИЦ «Школа», 2014. 768 с. Руденко К.А. Казанские археологи в первые годы после Великой Отечественной войны (1945–1949) (по материалам переписки А. П. Смирнова и А. М. Ефимовой). Казань: Школа, 2021. 476 с. Руденко К.А. Ольга Сергеевна Хованская: страницы биографии // Хованская О.С. Труды по археологии. Казань: Школа, 2021. С. 5–23. Серых Д.В. Всероссийские Археологические съезды как форма организации отечественной археологической науки во второй половине XIX – начале XX вв. Казань: Отечество, 2014. 188 с. Сидорова И.Б. Ученое братство: Общество археологии, истории и этнографии при Казанском университете (1879–1931 годы). Ч. 1. Казань: Отечество, 2014. 264 с. Сидорова Л.А. Советские историки: духовный и научный облик. М.: ИРИ РАН, 2017. 248 с. Скотт Дж. Гендер: полезная категория исторического анализа // Ведение в гендерные исследования. Ч. II: Хрестоматия / Под ред. С. В. Жеребкина. Харьков: ХЦГИ, 2001; СПб.: Алетейя, 2001. С. 405–436. Труд, семья, быт советской женщины / Отв. ред. С.В. Поленина. М.: Юрид. лит-ра, 1990. 432 с. Уварова П.С. Былое. Давно прошедшие счастливые дни / Труды ГИМ. Вып. 144. М.: ГИМ, 2005. 336 с.
40
Качмар, Оксана, Світлана Герчанівська, and Оксана Сливінська. "ОБЛІК БІБЛІОТЕЧНИХ ФОНДІВ." Економіка та суспільство, no. 26 (April 27, 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-26-83.
Full textAbstract:
У статті досліджено систему обліку бібліотечних фондів у сучасних умовах. Узагальнено об’єкти і одиниці обліку бібліотечних фондів за трьома групами згідно чинного законодавства: видання, аудіовізуальні документи, електронні видання. Визначено вимоги, які висуваються до обліку бібліотечного фонду. В системі облікового механізму бібліотечних фондів виділено три види обліку: бібліотечний, бухгалтерський і статистичний. Доведено, що бібліотечний облік фонду ведеться з метою встановлення кількості документів у підрозділах та по бібліотеці в цілому, він показує порядок надходження документів та їхнє вибуття, забезпечує контроль за зберіганням, наявністю та рухом документів, сприяє оптимальному формуванню і використанню бібліотечного фонду. Бухгалтерський облік фонду ведеться сумарно і здійснюється шляхом реєстрації надходження та вибуття документів бібліотечного фонду на підставі первинних документів, що надаються до бухгалтерії. Статистичний облік встановлює точні дані про розмір, склад та рух бібліотечного фонду для складання статистичної звітності. Усі ці види обліку взаємопов’язані та доповнюють один одного.
41
"Штик Ю.В. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ВИНАГОРОД ПРАЦІВНИКАМ: ФОРМУВАННЯ КОМПЛЕКСНОГО МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ." TRADE AND MARKET OF UKRAINE, no. 47 (1) 2020 (July 2, 2020): 96–104. http://dx.doi.org/10.33274/2079-4762-2020-47-1-96-104.
Full textAbstract:
Мета — обґрунтувати методичні положення та розробити практичні рекомендації з удосконалення бухгалтерського обліку винагород працівникам. Методи. Теоретико-методологічну основу дослідження склали загальнонаукові та специфічні методи пізнання, що базуються на системно-структурному підході щодо вивчення проблематики обліку винагород працівникам. Для вивчення методики бухгалтерського обліку використовувався метод спостереження, а практичні рекомендації і пропозиції з формування комплексного методичного забезпечення та удосконалення відображення винагород працівникам в обліку розроблялися із застосуванням систематизації процесного підходу. Результати. У статті розроблено пропозиції з удосконалення системи рахунків бухгалтерського обліку винагород працівникам, а саме: формування комплексного методичного забезпечення обліку винагород працівникам, який враховує склад об’єктів обліку згідно з їх класифікацією, рекомендовані для ведення первинного і поточного обліку винагород працівникам та запропоновані рахунки бухгалтерського обліку, використання яких забезпечить формування фінансових звітів за удосконаленою системою рахунків. Формування комплексного методичного забезпечення обліку винагород працівникам має здійснюватися шляхом видалення субрахунку обліку розрахунків за депонентами, який в умовах поширення безготівкових форм розрахунків є «рудиментом» сучасного бухгалтерського обліку; виділення серед поточних винагород працівникам облікових регістрів для відображення інформації про негрошові винагороди, отримані актуарні доходи та інвестиції за активами пенсійних планів; розвитку методики обліку активів за пенсійними планами, у якій запропоновано відображати інші довгострокові винагороди (окрім відстрочених грошових винагород) окремо за довгостроковими очікуваними періодами відсутності, довгостроковими соціальними виплатами, а також довгостроковими заохочувальними та компенсаційними винагородами; відображення інших довгострокових винагород, окрім відстрочених грошових винагород на рахунку 56 «Довгострокові винагороди працівникам», з використанням таких субрахунків, як 561 «Довгостро- кові очікувані періоди відсутності», 562 «Довгострокові соціальні виплати», 563 «Довгострокові заохочувальні та компенсаційні винагороди»; забезпечення формування витрат за мірою виникнення зобов’язань щодо внесків до пенсійного фонду, які здійснюються в межах плану зі встановленими внесками, з використанням субрахунку 551 «Винагороди за планом із встановленими внесками» і субрахунку 552 «Винагороди за іншими соціальними програмами». Впровадження розробленого комплексного методичного забезпечення обліку винагород працівникам дозволить підвищити аналітичність інформації, що сприятиме посиленню мотивації персоналу підприємств; використання запропонованих рахунків бухгалтерського обліку забезпечить формування інтегрованих фінансових звітів. Ключові слова: методичне забезпечення, методика обліку, виплати працівникам, облік винагород працівникам, міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.
42
Klochkov, V. V. "3.1. АНАЛИЗ ВЛИЯНИЯ ОСНОВНЫХ ПРОИЗВОДСТВЕННЫХ ФОНДОВ НА КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТЬ ВЫСОКОТЕХНОЛОГИЧНЫХ ПРЕДПРИЯТИЙ (НА ПРИМЕРЕ АВИАСТРОЕНИЯ)." Audit and Financial Analysis, no. 1_2020 (March 12, 2020). http://dx.doi.org/10.38097/afa.2020.25.99.006.
Full textAbstract:
The influence of fixed assets on the competitiveness of high-tech enterprises and their products is considered. We systematize significant characteristics of fixed assets and mechanisms of their impact on the competitiveness of products and enterprises (for which we propose quantitative indicators, taking into account the specifics of the Russian high-tech industry). Special attention is paid to the modern organizational structures of high-tech industries, which affect both competition and the appearance of fixed assets. The aircraft industry is considered as the main example.Рассматривается влияние основных производственных фондов на конкурентоспособность высокотехнологичных предприятий и их продукции. Систематизированы значимые характеристики основных фондов и механизмы их влияния на конкурентоспособность продукции и предприятия (для которых предложены количественные показатели с учетом специфики российской высокотехнологичной индустрии). Особое внимание уделено современным организационным структурам высокотехнологичных отраслей, которые накладывают отпечаток и на конкуренцию, и на облик основных фондов. В качестве основного примера рассматривается авиастроение.
43
Tsenkler, Natalia. "METHODICAL SUPPORT OF ACCOUNTING OF NON-STATE PENSION FUNDS ACTIVITIES." Eastern Europe: economy, business and management, no. 6(23) (2019). http://dx.doi.org/10.32782/easterneurope.23-106.
Full text
44
Колісник, Олена, and Ауріка Томша. "МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ І АУДИТУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА." Економіка та суспільство, no. 37 (March 29, 2022). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2022-37-29.
Full textAbstract:
Стаття присвячена актуальним питанням підходів до здійснення обліку власного капіталу підприємства та проведення його аудиту. У теперішній час, коли більшість підприємств мають недержавну форму власності, власний капітал набуває важливе економічне значення, бо показує кількість власних засобів підприємства, які знаходяться у його розпорядженні та представляють собою фонди та резерви. Економічна важливість власного капіталу підприємства і багатогранність його структури становить необхідність ведення правильного та достовірного обліку, здійснення будь-яких форм контролю. Величина власного капіталу може відбиватися на іміджі та інвестиційній привабливості суб’єкта господарювання. Проте, постійних розвиток форм підприємства та розвиток нових форм ведення бізнесу вимагають нового дослідження особливостей формування власного капіталу на підприємствах різних організаційно-правових форм.
45
Булатовић, Марија. "СТАРА И РЕТКА КЊИГА У УНИВЕРЗИТЕТСКОЈ БИБЛИОТЕЦИ «СВЕТОЗАР МАРКОВИЋ»." БИБЛИОТЕКАРСТВО СРПСКЕ 1, no. 5 (November 17, 2016). http://dx.doi.org/10.7251/bscsr1405248b.
Full textAbstract:
Књига је по UNESCO-вој дефиницији укоричена штампанаомеђена публикација од најмање 49 страница, тј. штампана колекцијапапира. У библиотечком смислу књига је самостална целина састав-љена од листова са текстом, повезом и омотом.Предуслови за појаву књиге били су настанак писма и материјалапогодног за писање, а историја књиге обухвата период од 50 векова. Зато време књига је мењала свој облик у зависности од материјала од когје израђена, начина писања и умножавања тог материјала.Универзитетска библиотека "Светозар Марковић" у свом фонду ретко-сти има рукописне књиге, као и старе и ретке штампане књиге, часо-писе и новине, архивску збирку, збирку карата и докторских, магис-тарских и специјалистичких радова, а рукописне, ћирилске иорјенталне књиге су јако вредне.Ћирилских рукописа има 90, а најстарији ћирилски рукописи су из 13.века и то одломак Апостол јеванђеља, писан на кожи, и Псалтир нађену селу Пецари код Беле Цркве у Рашкој.Орјентална рукописна збирка поседује 397 рукописа у 633 књиге и тона арапском, персијском и османском језику. Већина их је настала нанашој територији, а најстарији рукопис је из 1206. године.
46
Самсонова, И. Д., В. Ю. Нешатаев, В. Т. До, and Т. З. Нгуен. "Ecological and biological analysis of honey plants of birch stands." Известия СПбЛТА, no. 229() (December 23, 2019). http://dx.doi.org/10.21266/2079-4304.2019.229.104-117.
Full textAbstract:
Леса разных природно-климатических и почвенных зон отличаются друг от друга по составу древесных пород и имеют различную медоносную ценность. Значимость лиственных лесов заключается в получении продуктов пчеловодства (мед, пыльца, перга, маточное молочко), которые являются результатом переработки веществ лесных энтомофильных растений под пологом березняка и на открытых пространствах в структуре лесного фитоценоза (опушка, лесная поляна, редина). Вопросами учета видового разнообразия медоносов лесных экосистем в различных географических зонах занималось большое количество ученых. В настоящее время изучение медоносных ресурсов в Северо-Западном регионе остается актуальным, так как цветущая флора распространена на территории с неустойчивыми климатическими условиями и уменьшением площади коренных растительных сообществ.В лесном фонде Ленинградской области березняки по занимаемой площади находятся на 3-м месте и представлены преимущественно древостоями смешанного состава. Объект исследования - фитоценозы с преобладанием березы в составе древостоев, которые произрастают в условиях различного типа леса и имеют под пологом и на лесных опушках значительное количество медоносных растений. Объекты исследования подобраны в лесном фонде Ленинградской области на территории нескольких лесничеств. В результате исследований авторами был определен видовой состав компонентов лесного фитоценоза. При учете растительности нижнего яруса использовали апробированную методику учетных работ. На опытных объектах закладывали круговые учетные площадки площадью 10 м2. Определяли характеристику и выполняли учет компонентов нижнего яруса, а также определяли наличие подроста, подлеска, живого напочвенного покрова. Проводилось комплексное геоботаническое обследование живого напочвенного покрова. В ходе учетных работ выполнялся систематический, биоморфный, фитоценотический и экологический анализы. Результаты исследования показали, что березняки не однородны. Наблюдаются известные особенности структуры, строения и некоторые вариации и в растительном покрове. Выявлен флористический состав медоносных ресурсов подроста, подлеска и живого напочвенного покрова под пологом березняка кисличного, черничного и травяно-таволжного и на лесных опушках. Установлен 71 вид из 31 семейства. Наиболее часто встречаются медоносные растения из семейства Розоцветные ( Rosaceae ) - 13 видов, второе место занимают растения из семейства Сложноцветные ( Asteraceae ) - 7 видов, а третье место занимают растения из семейства Лютиковые ( Ranunculaceae ) - 5 видов. Количество медоносных биоресурсов в весенний период представлено более широким видовым разнообразием (33 вида), чем остальные периоды сезона. Многовековое влияние экологических факторов и приспособительные реакции растений к ним определили облик растений и их отношение к этим факторам. Многолетние травы являются основными формами жизни медоносных растений (66), небольшая часть - кустарники и травы однолетники. В экологическом отношении все медоносные растения варьируют по своему местоположению. Преобладают мезофиты (28 видов, 38). К этой группе относятся медоносные растения, произрастающие в березняках кисличном и травяно-таволжном, а также на лесной опушке. Подавляющее большинство энтомофильных растений является нектароносами (37 видов) и обеспечивают продуктивный медосбор в исследуемых условиях. Полученные результаты можно использовать при своевременном планировании и организации кочевки лесной пасеки с целью получения продуктивного медосбора для условий Северо-Запада России и при инвентаризации березняков таежной зоны. Кроме этого, материалы исследования могут быть использованы и при разработке лесных планов, лесохозяйственных регламентов, проектов освоения лесных участков. Основной итог проведенного исследования - выполнен эколого-биологический анализ нектаро-пыльценосной флоры по таксономии, жизненным формам, местам произрастания, влиянию природных условий на их произрастание. The forests of different climatic and soil zones differ from each other in the composition of tree species and have different melliferous value. The importance of deciduous forests is in obtaining bee products (honey, pollen, perga, royal jelly), which are the result of processing substances of forest entomophilous plants under the canopy of birch forests and in open spaces (edge, forest gaps). The number of scientists was engaged in the issues of accounting for the species diversity of the melliferous forests of forest ecosystems in various geographical areas. Currently, the study of honey resources in the North-West region remains relevant, as the flowering flora is spread over areas with unstable climatic conditions and a decrease in the area of indigenous plant communities. In the forest fund of the Leningrad Region, birch forests occupy the third place and are represented mainly by stands of mixed composition. The object of the study is phytocenoses with a predominance of birch of three forest types ( Myrtillus -type, Filipendula ulmaria - type, Oxalis -type). They have a significant number of honey plants under the canopy and on forest edges. The objects of research are selected in the forest fund of the Leningrad region in the territory of several forest districts. As a result of the research, we determined the species composition of the understory. For estimating the number of young trees, shrubs, the cover of the speciesof the lower layer we used circular subplots of 10 m2 each. Systematic, biomorphic,phytocenotic, and environmental analyzes of the understory species were performed. The results of the study showed that birch forests are not uniform. The floristic composition of the honey resources of undergrowth and ground cover of birchwood of three forest types and on forest edges is revealed. 71 species from 31 families were found. The most common are honey plants from the Rosaceae family (13 species), the second place belongs to the plants of the Asteraceae (7 species), and the third place is occupied by plants from the Ranunculaceae family (5 species). The number of honey- bearing bioresources in the spring period is represented by wider species diversity (33 species) than the other periods of the season. The centuries-old influence of environmental factors and adaptive reactions of plants to them, determined the appearance of plants and their relationship to these factors. Perennial grasses are the main life forms of honey plants (66), a small part belongs to the shrubs and annual grasses. Ecologically, all honey plants vary in their location. Mesophytes prevail (28 species, 38). This group includes honey plants growing in birch forests, as well as on the forest edge. The overwhelming majority of entomophilous plants are nectariferous plants (37 species). They provide productive honey collection in the studied conditions. The obtained results can be used in the timely planning and organization of the forest apiary migrations in order to obtain a productive honey collection for the conditions of the North-West of Russia and in the inventory of birch forests of the taiga zone. In addition, research materials can be used in the development of forest plans, forestry regulations, forest development projects. The main result of the study is the ecological and biological analysis of nectar-polleniferous flora by taxonomy, by life forms, by growing places, by the influence of natural conditions on their growth.