Academic literature on the topic 'Ниши терапия'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Ниши терапия.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Ниши терапия"
1
Zalessky, V. N., and I. Z. Samosuk. "Регуляция экспрессии малых РНК методами низкоинтенсивной лазерной терапии и фотодинамического воздействия (к 50-летию лазерной медицины)." Likarska sprava, no. 3-4 (June 3, 2016): 146–55. http://dx.doi.org/10.31640/ls-2016(3-4)26.
Full textAbstract:
Низкоинтенсивная лазерная терапия и фотодинамическое воздействие с доказанной эффективностью и безопасностью являются малоинвазивными терапевтическими модальностями при лечении многих заболеваний и патологических состояний. Применение различных источников лазерного излучения позволило индуцировать специфическую клеточную активность. Так как многие сигнальные пути в клетке подвергаются одновременной активации под действием лазерного излучения, углублённое изучение молекулярных механизмов клеточного фотоответа способствует развитию методов лазерной терапии. С рассмотрением деталей развития молекулярных изменений в клетке при низкоинтенсивной лазерной терапии и фотодинамического воздействия связана регистрация специфики экспрессии активности малых РНК и белков. Такой анализ позволил расширить область применения этих фототерапевтических методов и обеспечить персонифицированный подход в реабилитационной терапии. Несмотря на то, что многие авторы фиксировали внимание на малые РНК, находящиеся либо в состоянии сверх- или сниженной экспрессии после стимулирующего воздействия низкоинтенсивного лазерного излучения (НИЛИ) или фотодинамической терапии (ФДТ), только в небольшом количестве публикаций обращено внимание на регуляцию динамических изменений этого показателя. Поэтому возникла необходимость углублённого аналитического рассмотрения репрезентативности современных механизмов в действии программ лазерной терапии на основе регуляции экспрессии малых РНК.
2
ВАКУЛЕНКО, Юлія. "РОЛЬ СЕНСОРНО-ІНТЕГРАТИВНОЇ ТЕРАПІЇ У РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРА." Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, no. 3 (52) (February 21, 2022): 36–43. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.3.5.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню актуальної для сучасної клінічної та спеціальної, педагогічної психології проблеми – розгляду можливостей технологій сенсорно-інтегративної терапії у розвитку такої вищої психічної функції, як мовлення, дітей з розладами аутистичного спектра. Проаналізовано підхід сенсорно-інтегративної терапії у вітчизняній та зарубіжній психологічній теорії і практиці. Зазначена важлива роль відчуттів для нервової системи дитини, описано, які негативні наслідки можуть бути у разі розладів процесів сенсорної інтеграції та як сенсорно-інтегративна терапія може допомогти впоратися з ними, описаний надзвичайний розвитковий потенціал сенсорно-інтегративної терапії, зокрема у роботі з розвитку мовлення дітей з розладами аутистичного спектра. Сенсорний розвиток необхідний для успішного оволодіння будь-яким видом практичної діяльності (ігровою, навчальною, професійною). Значення сенсорного розвитку полягає в тому, що він впорядковує розрізнені хаотичні уявлення дитини, отримані нею у взаємодії з навколишнім світом, він розвиває спостережливість, увагу, є фундаментом для розвитку інтелекту, забезпечує засвоєння сенсорних еталонів. Проведення спеціально організованих сенсорних ігор з дитиною з аутизмом може відкрити нові можливості для її корекції та розвитку. Звертається увага на те, що цей підхід є інноваційним для нашої країни та рекомендований у практичних заняттях з розвитку мовлення дітей з розладами аутистичного спектра. Метою статті є висвітлення результатів дослідження ефективності підходу терапії сенсорної інтеграції у розвитку мовлення дітей з розладами аутистичного спектра. Висновки. Обґрунтовано застосування технологій сенсорно-інтегративної терапії для розвитку мовлення дітей з розладами аутистичного спектра.
3
Tsiurko, B. O., A. Yu Pelepeichenko, D. V. Raskalei, H. V. Kaliuzhnyi, and O. V. Makhynia. "Возможности тразодона в патогенетической терапии хронической боли." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 5.75 (July 8, 2015): 127–29. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.5.75.2015.78051.
Full textAbstract:
В статье рассматривается проблема лечения хронического болевого синдрома. Среди препаратов, рекомендуемых таким пациентам, опеределенную нишу занимают антидепрессанты. Их эффект обусловлен торможением аминов, норадреналина и серотонина в ЦНС, что последовательно приводит к увеличению активности антиноцицептивной системы, повышению болевого порога, модификации настроения, снижению болевых ощущений. Уделяется внимание ингибитору обратного захвата серотонина и антагонисту 5-HT2-рецепторов тразодону.
4
Русанов, А. П., and В. В. Вітомський. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТЕРАПЕВТИЧНОГО АЛЬЯНСУ ВПРОДОВЖ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ ПАЦІЄНТІВ З АДГЕЗИВНИМ КАПСУЛІТОМ ТА МІОФАСЦІАЛЬНИМ БОЛЬОВИМ СИНДРОМОМ." Public Health Journal, no. 3 (August 25, 2023): 14–22. http://dx.doi.org/10.32782/pub.health.2023.3.2.
Full textAbstract:
Актуальність. Дослідження біопсихосоціальних характеристик фізичної терапії є важливим й актуальним елементом науки. Мета роботи – дослідити терапевтичний альянс, який формується в пацієнтів з адгезивним капсулітом та міофасціальним больовим синдромом у грудному відділі впродовж комплексної фізичної терапії. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 28 пацієнтів. Гоніометрія плечового суглоба, оцінка болю в кінцевих точках амплітуди руху та тригерних точках використовувалась до втручання та після закінчення фізичної терапії. Для оцінки терапевтичного альянсу використовувався опитувальник «Оцінка терапевтичного альянсу» відразу після закінчення останньої процедури фізичної терапії (перше анкетування) та через 1,5 місяця (друге анкетування). Фізична терапія починалася після обстеження та консультації ортопеда-травматолога. Фізичний терапевт також консультував щодо особливостей проведення кінцевоамплітудної мобілізації та ішемічної компресії, зокрема про рівень болю, важливість взаємодії та заходи для зменшення болю під час процедур. Більшість пацієнтів впродовж 3 тижнів отримала 15 планових процедур кінцевоамплітудної мобілізації, яка проводилася фізичним терапевтом, та ішемічної компресії, яка виконувалася пацієнтом самостійно. Ішемічна компресія однієї тригерної точки виконувалася із середнім рівнем болю або вище середнього та тривалістю 30 секунд. Результати дослідження. Отримані результати підтвердили позитивну динаміку амплітуди рухів у плечовому суглобі, болю при досягненні максимальної амплітуди та в тригерних точках. Аналіз першого та другого анкетування встановив високі показники в пунктах опитувальника, а також не виявив статистичної різниці між ними. Третій пункт опитувальника мав найнижчий результат серед усіх. Результати першого опитування в доменах: ціль – 20 (18,3; 20) балів; завдання – 20 (18,3; 20) балів; взаємовідносини – 20 (18; 20) балів. Статистичні показники загальної оцінки терапевтичного альянсу становлять 60 (52,8; 60) балів. Домен взаємовідносини мав дещо нижчі показники. Проведений аналіз не виявив жодних статистичних відмінностей між результатами опитувань у доменах терапевтичного альянсу та загальним балом. Висновки. Терапевтичний альянс, який виникає між пацієнтом та фізичним терапевтом впродовж фізичної терапії, що передбачала комбінацію кінцевоамплітудної мобілізації та ішемічної компресії і характеризувалася болісністю, інтенсивною взаємодією, має високий рівень усіх трьох доменів та не змінюється у віддаленому періоді.
5
Бывальцев, В. А., И. А. Степанов, Е. Г. Белых, and А. И. Яруллина. "Молекулярная биология менингиом головного мозга." ZHurnal «Patologicheskaia fiziologiia i eksperimental`naia terapiia», no. 2() (February 20, 2017): 82–91. http://dx.doi.org/10.25557/0031-2991.2017.02.82-91.
Full textAbstract:
Цель обзора - анализ современных данных литературы о нарушении внутриклеточных сигнальных путей, играющих ведущую роль в развитии менингиом, генетических и молекулярных профилях данной группы опухолей. К настоящему времени изучено множество аберрантных сигнальных внутриклеточных путей, которые играют важнейшую роль в развитии менингиом головного мозга. Четкое понимание поврежденных внутриклеточных каскадов поможет изучить влияние генетических мутаций и их эффектов на менингиомогенез. Подробное исследование генетического и молекулярного профиля менингиом позволит сделать первый уверенный шаг в разработке более эффективных методов лечения данной группы интракраниальных опухолей. Хромосомы 1, 10, 14, 22 и связанные с ними генные мутации ответственны за рост и прогрессию менингиом. Предполагается, что только через понимание данных генетических повреждений будут реализованы новейшие эффективные методы лечения. Будущая терапия будет включать в себя комбинации таргетных молекулярных агентов, в том числе генную терапию, малые интерферирующие РНК, протонную терапию и другие методы воздействия, как результат дальнейшего изучения генетических и биологических изменений, характерных для менингеальных опухолей. Meningiomas are by far the most common tumors arising from the meninges. A myriad of aberrant signaling pathways involved with meningioma tumorigenesis, have been discovered. Understanding these disrupted pathways will aid in deciphering the relationship between various genetic changes and their downstream effects on meningioma pathogenesis. An understanding of the genetic and molecular profile of meningioma would provide a valuable first step towards developing more effective treatments for this intracranial tumor. Chromosomes 1, 10, 14, 22, their associated genes, have been linked to meningioma proliferation and progression. It is presumed that through an understanding of these genetic factors, more educated meningioma treatment techniques can be implemented. Future therapies will include combinations of targeted molecular agents including gene therapy, si-RNA mediation, proton therapy, and other approaches as a result of continued progress in the understanding of genetic and biological changes associated with meningiomas.
6
Pankiv, V. I. "Нові терапевтичні можливості управління цукровим діабетом 2-го типу: досвід використання воглібозу." INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), no. 6.62 (October 16, 2014): 51–54. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.6.62.2014.76937.
Full textAbstract:
Мета дослідження — оцінка ефективності застосування і переносимості нового інгібітору альфа-глюкозидази воглібозу (Воксиду) в лікуванні хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу. Матеріал і методи. Під спостереженням перебувало 20 пацієнтів із ЦД 2-го типу віком від 32 до 65 років, які не досягнули задовільного контролю вуглеводного обміну під впливом попереднього лікування. Перед початком дослідження і під час усього спостереження вони отримували попередню цукрознижувальну терапію (метформін і глімепірид). Загальна тривалість участі пацієнтів у дослідженні становила 3 місяці і включала чотири візити: початковий візит, перший і другий місяці — проміжні візити; через 3 місяці — завершальний візит. Рівень глікованого гемоглобіну (HbА1c) вимірювався під час першого й останнього візитів. Хворим на ЦД 2-го типу в складі комбінованої цукрознижувальної терапії додатково було призначено воглібоз (препарат Воксид, виробництво ТОВ «Кусум Фарм», Україна) по 0,2 мг перед сніданком, обідом і вечерею впродовж трьох місяців. Результати. Через 3 місяці прийому воглібозу концентрація глюкози натще знизилася на 1,8 ммоль/л і становила 7,4 ± 0,3 ммоль/л. Під час четвертого візиту рівень постпрандіальної глікемії на тлі комбінованої терапії з додаванням Воксиду вірогідно зменшився на 2,6 ммоль/л, НbA1c — на 1,2 %. Спостерігалася тенденція до зменшення індексу маси тіла в обстежених пацієнтів (на 1,1 кг/м2), однак вона не досягнула рівня статистичної значущості. Позитивний клінічний ефект від застосування препарату в нашому дослідженні був досягнутий у середньому при дозуванні 0,75 мг Воксиду на день. Лікування Воксидом безпечне для пацієнтів і добре ними переноситься. Висновки. Застосування Воксиду (воглібозу) у складі комбінованої терапії ЦД 2-го типу впродовж трьох місяців привело до статистично значущого поліпшення основних показників метаболізму і зниження інсулінорезистентності.
7
Аравіцька, Марія, and Олена Лазарєва. "Значення комплаєнтності пацієнтів у довготривалій модифікації стилю життя в процесі корекції маси тіла." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 1 (September 18, 2021): 64–72. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.1.64-72.
Full textAbstract:
Резюме. Розглянуто проблеми, пов’язані з виникненням ожиріння, та сучасні стратегії його профілактики та лікування. Мета. Визначити значення реабілітаційної комплаєнтності пацієнтів у довготривалій модифікації стилю життя у процесі корекції маси тіла в рамках програми фізичної терапії. Методи. Аналіз науково-методичної літератури, анкетування, обстеження. Результати. Обстежено осіб другого зрілого віку з аліментарно-екзогенним ожирінням І–ІІІ ступеня, яких було розподілено на дві групи. За допомогою анкетування визначали поширеність модифікованих факторів ризику виникнення ожиріння у стилі життя. Після впровадження реабілітаційної програми повторно визначали їх поширеність; ефективність програми визначали за динамікою індексу маси тіла. Початкове анкетування показало значне поширення модифікованих етіологічних факторів ожиріння. У пацієнтів основної групи після річного періоду спостереження за всіма запитаннями анкети визначалося значне зменшення поширеності факторів ризику ожиріння. На фоні застосування програми реабілітації з використанням заходів для утримання комплаєнсу на високому рівні досягнуто статистично значущого покращення індексу маси тіла. Високий рівень комплаєнсу сприяє тривалій модифікації стилю життя хворих на ожиріння, виконанню ними наданих рекомендацій і, як наслідок, значному зменшенню маси тіла. Низький рівень комплаєнсу супроводжується невиконанням рекомендацій щодо модифікації стилю життя та відсутністю зменшення маси тіла.Ключові слова: фізична терапія, реабілітація, ожиріння, модифікація стилю життя.
8
Yarmolchyk, Maria. "Психологічна програма розвитку особистісних детермінант вибору ефективних копінг-стратегій учасників операції Об’єднаних Сил на етапі декомпресії." Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, no. 3 (June 30, 2021): 233–41. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.3.22.
Full textAbstract:
Мета статті полягає в розкритті особливостей проведення заходів психологічної програми розвитку особистісних детермінант вибору копінг-стратегій. Запропоновано структуру проведення основних етапів психологічної роботи. Проаналізовано особливості проведення занять, основні методи та техніки роботи з учасниками операції об’єднаних сил. У дослідженні використано наступний психологічний інструментарій: арт-терапії: музикотерапія, ізотерапія, пісочна терапія, техніки візуалізації, психоедукація, тренінгові заняття, консультування. Дослідження було проведене з 60 респондентами під час проводження психологічної програми розвитку особистісних детермінант вибору ефективних копінг-стратегій на етапі декомпресії, після тривалого перебували в зоні проведення операції Об’єднаних Сил. Визначено, що опрацьовуючи кожен етап, військовослужбовці проходять комплексне психологічне відновлення, що дає змогу продовжувати проходження військової служби та виконання завдань за призначенням. При проведенні психологічної програми виделено наступні сфери особистості, які відіграють важливу роль у виборі ефективних копінгів: емоційно-регулятивна, ціннісно-нормативна, особистісно-рефлексивна, соціально-адаптивна. Запропонована програма реалізовувалась через ряд заходів, які проводились з респондентами під час проходження ними декомпресії за встановленим графіком і розпорядком. Запропонована програма активізує особистісні риси військовослужбовців, які виступають ресурсом для вибору копінг-стратегій. Завдяки виявленню особистісних детермінант вибору копінг-стратегій, військовослужбовці можуть частіше використовувати копінги більш ефективні у боротьбі зі стресом, водночас рідше – копінги пасивного пристосування до стресу.
9
Maltsev, D. V. "Иммуноглобулинотерапия сепсиса." EMERGENCY MEDICINE, no. 1.64 (March 15, 2015): 31–41. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.1.64.2015.79543.
Full textAbstract:
Апробация иммуноглобулинотерапии при сепсисе основывалась на представлениях о противомикробных, противовоспалительных и иммуномодулирующих эффектах антител. Препараты иммуноглобулинов используются при септической патологии по крайней мере в двух направлениях — непосредственно для купирования сепсиса и подавления проявлений системного воспалительного ответа и с целью профилактики этого осложнения в особых группах риска, например у недоношенных детей с гипоиммуноглобулинемией. На данный момент испробованы три вида препаратов иммуноглобулинов: поливалентный иммуноглобулин, содержащий почти исключительно IgG, иммуноглобулин, обогащенный IgM и IgA, и моноклональные специфические иммуноглобулины, в частности антитела к эндотоксину. Наибольшая доказательная база накоплена в отношении поливалентного IgG-содержащего иммуноглобулина, однако, по-видимому, у каждого из препаратов имеются преимущества в отдельных подгруппах пациентов.Наличие в Украине высокоочищенного поливалентного IgG-содержащего иммуноглобулина для внутривенного введения Октагам производства швейцарской компании Octapharma позволяет с оптимизмом смотреть на терапию пациентов, нуждающихся в данном виде лечения. Октагам отличает хорошая переносимость, доказанная в ходе 11-летнего проспективного наблюдательного исследования [101], высокая степень вирусной безопасности [101] и удобные условия хранения (от +2 до +25 °С) [102]. Кроме того, максимальная скорость введения Октагама составляет 0,08 мл/кг/мин [102], что делает препарат незаменимым в ситуациях, когда необходимо быстрое начало терапии.На данный момент иммуноглобулин позиционируется как средство второго ряда для лечения сепсиса при неблагоприятном течении патологического процесса, высоком риске летального исхода и полирезистентности микроорганизма к противомикробным химиопрепаратам. Однако иммуноглобулин все же имеет более обширные терапевтические ниши у септических пациентов. Речь идет об отдельных подгруппах пациентов, которым целесообразно применение препаратов иммуноглобулина как средства терапии бактериального сепсиса первого ряда наряду с антибиотикотерапией. Это лица со стрептококковым некротизирующим фасциитом и токсическим шоком, беременные, дети, инфицированные ВИЧ, пациенты с токсическим эпидермальным некролизом или аутоиммунными осложнениями, при которых доказана эффективность иммуноглобулинотерапии, а также иммунокомпрометированные больные с первичными и вторичными гипо- или дисиммуноглобулинемиями.
10
Fedorova, E. V., G. Y. Lavrenchuk, Ya O. Miroshnykov, A. I. Dovgalyuk, and I. M. Klishch. "РЕГЕНЕРАТИВНА МОДУЛЯЦІЯ ВУГЛЕВОДНОГО ОБМІНУ ТА ІНКРЕТОРНОЇ АКТИВНОСТІ Β-КЛІТИН ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 2 (September 17, 2020): 65–68. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.2.11382.
Full textAbstract:
Резюме. Гострота проблеми порушень вуглеводного обміну – метаболічного синдрому і цукрового діабету – не потребує доказів. Дані епідеміології цих захворювань, інвалідизації та передчасної смертності дуже красномовні. Водночас, залишаються актуальними питання раціональної компенсації порушень вуглеводного обміну і нерозривно пов'язане з ними відновлення інкреторної активності підшлункової залози.
Мета дослідження – з'ясувати ефективність лікування і проаналізувати зміст глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) і С-пептиду у хворих на цукровий діабет 2 типу, які до госпіталізації отримували традиційну цукрознижувальну терапію і перебували під диспансерним наглядом за місцем проживання.
Матеріали і методи. У клініці «МЦ «Інститут сімейної медицини плюс» пацієнтам було проведено комплексне лікування, яке включало: корекцію цукрознижувальної терапії, детоксикацію, патогенетичну фізіотерапію і регенеративну терапію: внутрішньовенну інфузію мультипотентних мезенхімальних стовбурових клітин і підшкірні ін'єкції екстракту плаценти. До та після лікування проводили комплексне обстеження, що включало в себе, окрім загальноклінічних і біохімічних аналізів, дослідження панелі вуглеводного обміну із визначенням HbA1c і С-пептиду.
Результати. Лікування цукрового діабету 2 типу мезенхімальними стовбуровими клітинами дозволяє не тільки підвищити ефективність лікування традиційними засобами та методиками, але часом і повністю від них відмовитися. Стовбурові клітини відновлюють чутливість тканин і клітин організму до дії інсуліну, значно покращують функцію підшлункової залози, що приводить до нормалізації рівня цукру в крові.
Висновки. Отримані дані після повторного обстеження хворих, проведеного через 3 місяці після лікування, свідчать про перспективність застосування клітинних технологій як патогенетичного методу компенсації вуглеводного обміну і запобігання ускладнень цукрового діабету.
Books on the topic "Ниши терапия"
1
Бах, Борис. Естественное омоложение по К. Ниши. Москва: АСТ, 2009.
Find full textBook chapters on the topic "Ниши терапия"
1
Русин, Людмила. "ПРОГРАМА ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ТРЕНЕРІВ З ОДНОБОРСТВ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ В СИСТЕМІ САМООСВІТИ." In Імплементація нововведень до правових та воєнних наук та підвищення ролі спорту на державному рівні (1st ed.). Європейська наукова платформа, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/indpvnprsdr.ed-1.05.
Full textAbstract:
В результаті дослідно-аналітичної роботи розглянуто актуальну проблему формування готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до застосування засобів фізичної терапії в системі самоосвіти. Враховуючи результати моніторингу Інтернет-ресурсів, аналізу науково-методичної, спеціальної та довідкової літератури встановлено, що питанням розроблення та апробації прикладних програм (методик, педагогічних моделей, тощо) формування готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до застосування технік кінезіологічного тейпування у професійній діяльності (в системі багаторічної підготовки спортсменів) присвячено недостатню кількість науково-методичних праць, що потребує подальших наукових розвідок та підкреслює актуальність і практичну складову обраного напряму дослідження. Під час вирішення поставлених перед нами завдань були використані наступні методи дослідження (на емпіричному та теоретичному рівнях): абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, моделювання, математично-статистичні (кореляційного аналізу, факторного аналізу, шкалювання) тощо. У динаміці другого етапу дослідження членами науково-дослідної групи визначено сутність та структуру готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до професійної діяльності – особистісне утворення, яке формується шляхом акцентованого педагогічного впливу на формування у тренерів готовності до підтримання престижу українського спорту на міжнародній арені завдяки всебічній та якісній підготовці висококваліфікованих атлетів, до виконання навчально-тренувальних планів на різних етапах багаторічної підготовки спортсменів-одноборців у тому числі й на етапах їхньої фізичної терапії і ерготерапії та забезпечує узгодження ним знань про зміст та структуру професійної діяльності, а також вимог цієї діяльності до рівня всебічної підготовленості, а також психофізіологічного стану одноборців, сформованих компетентностей необхідних для організації збалансованої та конкурентоспроможної системи багаторічної підготовки спортсменів, які спеціалізуються в одноборствах зі сформованими та усвідомленими ними в процесі розвитку можливостями та потребами. Враховуючи результати низки теоретичних та емпіричних досліджень вважаємо, що структура готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до професійної діяльності містить наступні компоненти: мотиваційний, функціональний, прикладний та стресостійкий. В процесі дослідно-аналітичної роботи упродовж третього етапу дослідження нами виділені рівнозначні для тренерів, які спеціалізуються в одноборствах «критерії оцінювання»: мотиваційний, змістовий та аналітико-оцінний. Крім цього, вважаємо, що для будь-якого «критерію» характерним є наявність певних «показників», які відображають найбільш важливі та інформативні властивості «об’єкту», що забезпечує його існування. Відповідно до аналізу спеціальної науково-методичної та довідкової літератури членами науково-дослідної групи встановлено, що найбільш ефективними підходами для досягнення мети обраного напряму дослідження (з метою розроблення майбутньої «Програми формування готовності тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо до застосування засобів фізичної терапії із акцентованим використанням технік кінезіологічного тейпування в системі самоосвіти») є: діяльнісний, особистісно-зорієнтований, комплексний, системний, а також структурний «підходи». Крім цього, відповідно до результатів низки емпіричних досліджень, а також враховуючи власний досвід організації системи багаторічної підготовки одноборців, нами пропонується до використання в системі оцінювання готовності тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо до застосування засобів фізичної терапії із акцентованим використанням технік кінезіологічного тейпування наступних «рівнів»: високого, достатнього та задовільного. Варто також підкреслити, що для досягнення головної мети дослідження членами науково-дослідної групи планувалося використання наступних коригуючих технік кінезіологічного тейпування: лімфатична корекція «тунелювання»; зв’язкова-сухожильна корекція «тиск»; фасціальна корекція «утримання»; механічна корекція; послаблююча корекція «ліфтинг»; функціональна корекція «пружинування». Підсумовуючи результати аналізу науково-методичної та спеціальної літератури (Інтернет-джерел), членами науково-дослідної групи розроблено та апробовано програму формування готовності тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо до застосування засобів фізичної терапії (із акцентованим використанням технік кінезіологічного тейпування) в системі самоосвіти. Розроблена та апробована «Програма» є уніфікованою і може ефективно використовуватися в системі фізичної терапії представників інших повноконтактних одноборств (олімпійських та неолімпійських видів спорту). Результати дослідження впроваджені у систему самоосвіти (підвищення кваліфікації) тренерів, які спеціалізуються в одноборствах. Напрями подальших досліджень передбачають розроблення дихальних комплексів фізичних вправ, які забезпечують підвищення працездатності тренерів з одноборств (на прикладі тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо та дзюдо) на етапі їхнього відновлення після лікування коронавірусної хвороби (COVID-19).
Conference papers on the topic "Ниши терапия"
1
Матвеев, Г. А., А. Ю. Бабенко, and Н. В. Хромова. "ВЛИЯНИЕ ТЕРАПИИ СИБУТРАМИНОМ НА ЭКСПРЕССИЮ миРНК-142 И миРНК-378 В ПОДКОЖНОЙ ЖИРОВОЙ ТКАНИ И ПЛАЗМЕ У ПАЦИЕНТОВ С ОЖИРЕНИЕМ." In Сборник тезисов III Конференции по лечению и диагностике сахарного диабета «Фундаментальная и клиническая диабетология в 21 веке: от теории к практике». ФГБУ «НМИЦ эндокринологии» Минздрава России, 2023. http://dx.doi.org/10.14341/diaconfiii25-26.05.23-60.
Full textAbstract:
ЦЕЛЬ: определить исходные значения уровней экспрессии миРНК-142 и миРНК-378 в жировой ткани
и плазме при ожирении и оценить их динамику в процессе терапии сибутрамином.
МАТЕРИАЛЫ И МЕТОДЫ: в исследование были включены 51 пациент с ожирением (средний ИМТ
37,6±4,9 кг/м2) молодого возраста (37,5±11,4 лет), которые получали терапию сибутрамином 10 мг в сутки
на протяжении 6 месяцев. Всем пациентам был выполнен забор плазмы крови с последующим двойным
центрифугированием. 13 пациентам с ожирением, подписавшим соответствующее информированное со-
гласие, была выполнена пункционная биопсия подкожной жировой ткани (ПЖТ) из передней брюшной
стенки до и через 6 месяцев терапии сибутрамином. В качестве контроля были использованы образцы
жировой ткани и плазмы группы 10 пациентов с нормальной массой тела (группа здорового контроля
(ГЗК). Статистический анализ был проведен с использованием STATISTICA 10 (StatSoftInc, США) для Windows.
Распределение изучаемых переменных имело отклонение от нормального (р<0,05 в тесте Колмогорова-
Смирнова), поэтому для сравнения выборок использовались непараметрические тесты. Для сравнения
двух независимых выборок с интервальной шкалой использовался критерий Манна-Уитни.
РЕЗУЛЬТАТЫ: исходно в ПЖТ у пациентов с ожирением экспрессия миРНК-142 была существенно сни-
жена (р≤0,001), а экспрессия миРНК-378 значимо не отличалась по сравнению с ГЗК (р=0,1). Плазменные
уровни миРНК-142 у пациентов с ожирением по сравнению с ГЗК были существенно повышены (р=0,04),
экспрессия миРНК-378 достоверно не отличалась, хотя и имела тенденцию к более высокому уровню
(р=0,07). При этом уровень обеих изученных миРНК в ПЖТ в наибольшей степени отличался от уровня в ГЗК
при 1й степени ожирения: экспрессия миРНК-378 была значимо повышена только при 1-й степени ожире-
ния (р=0,03), но не при 2й степени (р>0,05), экспрессия миРНК-142 более значимо снижена при 1 степени
ожирения (р=0,004), чем при 2 степени (р=0,08). Плазменные уровни миРНК-142 были повышены при всех
степенях ожирения (р≤0,001), существенных отличий между ними выявлено не было. Плазменные уровни
миРНК-378 были повышены при всех степенях ожирения (р≤0,001), существенных отличий между ними
выявлено не было. В процессе терапии сибутрамином в ПЖТ выявлено повышение экспрессии миРНК-142
от исходного (р=0,03) до уровня, сопоставимого с ГЗК (р=0,6). Отмечено увеличение экспрессии миРНК-378
в процессе терапии (р=0,005), и она стала достоверно выше, чем в ГЗК (р=0,02). Достоверных изменений
плазменных уровней миРНК-142 в процессе терапии сибутрамином выявлено не было. Отмечено суще-
ственное увеличение экспрессии миРНК-378 в плазме (р=0,003), которая стала выше, чем в ГЗК (р=0,03).
ВЫВОДЫ: терапия сибутрамином повышала экспрессию вовлеченной в адипогенез миРНК-378 и экс-
прессию антифиброгенной миРНК-142 в ПЖТ. Имелись содружественные изменения уровня экспрессии
миРНК-378, но не миРНК-142 в плазме и жировой ткани. Полученные данные расширяют наши представ-
ления о механизмах действия сибутрамина.
2
Петров, А. В., and А. Н. Гаврилова. "ГЛИКИРОВАННЫЙ ГЕМОГЛОБИН И САМОКОНТРОЛЬ ГЛИКЕМИИ У ПАЦИЕНТОВ С САХАРНЫМ ДИАБЕТОМ 2 ТИПА – УЧАСТНИКОВ ШКОЛ ДИАБЕТА." In X (XXIX) НАЦИОНАЛЬНЫЙ КОНГРЕСС ЭНДОКРИНОЛОГОВ с международным участием «Персонализированная медицина и практическое здравоохранение». ФГБУ «НМИЦ эндокринологии» Минздрава России, 2023. http://dx.doi.org/10.14341/cong23-26.05.23-105.
Full textAbstract:
ЦЕЛЬ: изучить параметры компенсации углеводного обмена и связанные с ними факторы у пациентов,
проходивших обучение в школах диабета и иных образовательных мероприятиях РООИ «Нижегородская
диабетическая лига».
МАТЕРИАЛЫ И МЕТОДЫ: проведено анкетирование и оценка гликированного гемоглобина (НвА1с)
у 121 пациента с сахарным диабетом 2 типа, обучавшихся в школе диабета или участвовавших в одноднев-
ных образовательных мероприятиях РООИ «Нижегородская диабетическая лига». Оценивался анамнез
сахарного диабета и его терапии, самоконтроль. Данные приведены в формате M±SD, уровень статисти-
ческой значимости принят как р<0.05
РЕЗУЛЬТАТЫ: из 121 обследованного пациента 89% составили женщины, средний возраст 65±11,5 лет;
средняя длительность диабета 9±7,0 лет. 68% пациентов получали терапию метформином; 24% - препара-
тами сульфонилмочевины; 10% - глиптинами; 7,4% (9 чел.) – глифлозинами; 22% - препаратами инсулина.
Тест на гликированный гемоглобин был выполнен у 84 пациентов (69% обследованных), средний уро-
вень составил 7,6±1,94%. Доля пациентов с НвА1с >8% была равна 32%, эти пациенты не имели достовер-
ных отличий по возрасту (68±10,6 пр.63±13,5 лет, р=0,09) и, закономерно, отличались большей длительно-
стью диабета (12±6,7 пр. 7±6,6 лет, р=0,002). Из 11 мужчин НвА1с более 8% отмечался у 9 (82%), тогда как
среди женщин такое повышение было зарегистрировано в меньшинстве случаев (26%, р=0,0003). Среди
пациентов с уровнем НвА1с более 8% 30% получали инсулинотерапию, тогда как в группе с меньшими
значениями инсулинотерапия проводилась достоверно реже (7%, р=0,006).
По результатам опросника регулярный самоконтроль не менее 1 дня в неделю проводили 70% паци-
ентов, среди них 63% измеряли уровень гликемии как натощак, так и в течение дня. 57 пациентов (69%),
проводивших регулярный самоконтроль, сообщили при анкетировании данные о средних показателях
гликемии. В наибольшей степени с уровнем НвА1с коррелировал средний показатель гликемии при са-
моконтроле в течение дня (R=0.75 p<0.0001), для средней гликемии натощак коэффициент корреляции
был меньше (R=0.57 p<0.0001). Доля пациентов, проводивших регулярный самоконтроль, не отличалась
существенно между группами, разделенными по уровню НвА1с 8%. При этом у пациентов с высокими
уровнями НвА1с при самоконтроле регистрировались высокие значения гликемии – натощак 9,1±2,6 пр.
6,4±1,1 ммоль/л, р<0,0001; в течение дня 12,5±2,4 пр. 8,6±1,1 ммоль/л, р<0,0001.
ВЫВОДЫ: среди людей с диабетом 2 типа, принимавших участие в образовательных мероприятиях
региональной общественной организации пациентов с сахарным диабетом, плохой гликемический кон-
троль отмечался не менее чем в 1/3 случаев. Мужчины с сахарным диабетом в большей степени страдают
от низкого уровня знаний и мотивации в отношении сохранения здоровья, при этом имея низкий уровень
участия в обучении. Активное привлечение мужчин с сахарным диабетом 2го типа может являться одним
из приоритетов в организации обучения.
Значительная доля пациентов не осуществляет регулярного самоконтроля гликемии, однако даже при
его проведении сохраняется риск плохого управления гликемией, связанный, по-видимому, с инерцией
в интенсификации сахароснижающей терапии и игнорированием высоких показателей гликемии по дан-
ным самоконтроля.
3
Ковалева, Е. В., А. К. Еремкина, А. Р. Елфимова, О. К. Викулова, Г. А. Мельниченко, И. И. Дедов, and Н. Г. Мокрышева. "АЛГОРИТМ СИСТЕМЫ ПОДДЕРЖКИ ПРИНЯТИЯ ВРАЧЕБНЫХ РЕШЕНИЙ ВСЕРОССИЙСКОГО РЕГИСТРА ГИПОПАРАТИРЕОЗА." In Сборник тезисов III Конференции по лечению и диагностике сахарного диабета «Фундаментальная и клиническая диабетология в 21 веке: от теории к практике». ФГБУ «НМИЦ эндокринологии» Минздрава России, 2023. http://dx.doi.org/10.14341/diaconfiii25-26.05.23-43.
Full textAbstract:
Результаты анализа Всероссийского регистра гипопаратиреоза, показавшие низкую частоту проведения
необходимого обследования для выявления осложнений заболевания, а также отсутствие достижения це-
левых показателей фосфорно-кальциевого обмена у более чем половины пациентов с гипопаратиреозом,
определило актуальность разработки и внедрения на онлайн-платформу регистра алгоритма системы
поддержки принятия врачебных решений (СППВР).
ЦЕЛЬ: создание и внедрение инструмента поддержки принятия врачебных решений на онлайн-плат-
форму Всероссийского регистра пациентов с гипопаратиреозом для помощи врачам в решении клини-
ческих задач в условиях реальной практики и обеспечения полноты и качества вносимой информации.
МАТЕРИАЛЫ И МЕТОДЫ: реализованная в регистре гипопаратиреоза СППВР разработана на основа-
нии федеральных клинических рекомендаций по гипопаратиреозу (Москва, 2021 г.).
РЕЗУЛЬТАТЫ: алгоритм анализирует полноту внесения данных в регистр, а, следовательно, выполнение
утвержденного в клинических рекомендациях объема оказания медицинской помощи данной когорте
пациентов, анализирует показатели фосфорно-кальциевого обмена, их отклонение от референсного ин-
тервала (внесенного специалистом или преднастроенного, если данные не внесены), на основании чего
формируются «подсказки» по коррекции терапии и необходимому дообследованию. В алгоритм СППВР
также вложены решения по установлению статуса заболевания – компенсация/субкомпенсация/декомпен-
сация. Так, лабораторная субкомпенсация заболевания предусматривает целевые показатели кальциемии
при наличии отклонений в таких не менее важных параметрах, как фосфор крови и кальций суточной мочи.
ВЫВОДЫ: хронический гипопаратиреоз является относительно редким эндокринным заболеванием,
требующим пожизненной многокомпонентной терапии и пристального внимания со стороны лечащих
врачей. В отсутствии заместительной гормональной терапии паратиреоидным гормоном, достижение
компенсации заболевания часто представляется сложной задачей, при этом отклонение ключевых по-
казателей фосфорно-кальциевого обмена от целевого диапазона в разы увеличивает риски развития
осложнений заболевания. Использование СППВР может стать необходимым инструментом в помочь прак-
тикующим врачам в следовании позициям федеральных клинических рекомендаций в условиях реальной
клинической практики.
4
Сечко, Е. А., А. А. Джамалудинова, and Д. Н. Лаптев. "ПРИМЕНЕНИЕ ПРЕПАРАТОВ СУЛЬФОНИЛМОЧЕВИНЫ ПРИ САХАРНОМ ДИАБЕТЕ HNF1A-MODY: ОПИСАНИЕ КЛИНИЧЕСКОГО СЛУЧАЯ." In Сборник тезисов III Конференции по лечению и диагностике сахарного диабета «Фундаментальная и клиническая диабетология в 21 веке: от теории к практике». ФГБУ «НМИЦ эндокринологии» Минздрава России, 2023. http://dx.doi.org/10.14341/diaconfiii25-26.05.23-87.
Full textAbstract:
HNF1A-MODY (maturity-onset diabetes of the young — диабет взрослого типа у молодых лиц) — второй
по распространенности тип MODY у детей, характеризующийся аутосомно-доминантным наследованием,
прогрессирующей дисфункцией β-клеток с высоким риском хронических микро- и макрососудистых ос-
ложнений. В основе заболевания лежат патогенные варианты гена ядерного фактора гепатоцитов 1 альфа
(HNF1A), который относится к факторам транскрипции и участвует в дифференцировке и функционирова-
нии β-клеток. Пациенты с HNF1A-MODY чувствительны к препаратам сульфонилмочевины (СМ) в низких
дозах, по мере прогрессирования заболевания может потребоваться инсулинотерапия.
Клинический случай: пациентка Г., 17 лет. Впервые в 12 лет случайно выявлена глюкозурия, кетонов
не было. Гликемия натощак 8,5 ммоль/л, гликированный гемоглобин (HbА1c) -7,7%. Клинических симптомов
сахарного диабета (СД) не было.
Наследственный анамнез по СД отягощен. У матери, 51 год, СД 2 типа без ожирения с 42 л, у тети по ма-
теринской линии, 54 года, СД 2 типа с 44 л, получают гликлазид.
Через 5 мес после диагностики СД, в 12,5 лет, впервые обследована в ФГБУ «НМИЦ эндокринологии».
Колебания гликемии в течение суток 5,2-9,5 ммоль/л, HbА1c 6,3%. По данным ПГТТ (0-60-120 мин) отме-
чалась нормогликемия натощак и нарушение толерантности к глюкозе на 120 мин, нормальная секреция
инсулина и С-пептида: гликемия 4,4-9,2-9,7 ммоль/л, ИРИ 3,4-24,1-25,6 мкЕ/мл, С-пептид 1,3-5,1-5,0 нг/мл.
Специфические островковые антитела отрицательные: к IA2 - 8 Ед/мл (0-10), GADA - 0,40 Ед/мл (0-1), ICA –
0,77 Ед/мл (0-1), IAA – 1,18 Ед/мл. В ходе молекулярно-генетического исследования в 4 экзоне гена HNF1A
выявлен патогенный вариант в гетерозиготном положении p.Pro 291ins C frame shift. Пациентке диагности-
рован HNF1A-MODY. Тот же вариант выявлен у матери ребенка. Пациентке рекомендована диета с ограни-
чением легкоусвояемых углеводов.
В 17 лет гипергликемия до 15 ммоль/л, HbА1c 9,1%. Учитывая наличие у пациентки HNF1A-MODY, на-
значена терапия глимепиридом 0,5 мг, в дальнейшем с увеличением дозы до 1 мг. На фоне данной терапии
отмечалась нормализация показателей гликемии. По данным пробы со стандартным жидким завтраком
на чистом фоне (контроль 0-60-120 мин): гликемия 6,1-12,6-9,1 ммоль/л, ИРИ 6,3-21,4-3,3 мкЕ/мл, С-пептид
1,5-4,4-1,7 нг/мл. Проба со стандартным жидким завтраком на фоне приема глимепирида: отмечается уве-
личение секреции ИРИ, С-пептида и улучшение показателей гликемии: гликемия 4,7-10,1-7,3 ммоль/л, ИРИ
6,0-32,2-20,2 мкЕ/мл, С-пептид 1,9-6,4-5,3 нг/мл. Через 3 мес наблюдалось снижение уровня HbA1c до 7,1%.
ВЫВОДЫ: молекулярно-генетическая диагностика диабета MODY имеет определяющее значение для
подбора оптимального лечения пациентов. При выявлении патогенных гетерозиготных вариантов в гене
HNF1A рекомендуется назначение препаратов СМ, назначение СМ в минимальной дозе позволяет из-
бежать развитие гипогликемий. Описанный случай иллюстрирует высокую эффективность глимепирида
у девочки с HNF1A-MODY.
5
Filyaev, M. A., and E. E. Akubova. "МЕТОДОЛОГИЯ ШКОЛЫ «PSY2.0» ПРИ КУРАЦИИ ПАЦИЕТОВ С ОНКОЛОГИЧЕСКИМИ ЗАБОЛЕВАНИЯМИ." In ПЕРВЫЙ МЕЖКОНТИНЕНТАЛЬНЫЙ ЭКСТЕРРИТОРИАЛЬНЫЙ КОНГРЕСС «ПЛАНЕТА ПСИХОТЕРАПИИ 2022: ДЕТИ. СЕМЬЯ. ОБЩЕСТВО. БУДУЩЕЕ». Crossref, 2022. http://dx.doi.org/10.54775/ppl.2022.78.75.001.
Full textAbstract:
Onco-psychosomatics is at the junction of sciences: psychophysiology, biology, medicine, psychology, psychosomatics and oncology. In recent years this field has developed intensively, and we are witnessing the transition from supportive counseling to a new integral paradigm of patient support. The PSY2.0 methodology extends the technology of psychological work with a cancer patient and sets new standards of working with them. The basic principles consist in a complex approach in the consideration of the whole human being, understanding of the biological laws of the functioning of the body, the relationship between mental processes and the biological meanings of organs and implies work with the psychogenic factor that led to the disease. Successful application of the PSY 2.0 methodology in various areas of counseling is achieved by combining psychological impact and changes in bodily response, including at the level of organic changes in a person. The report highlights the practical experience of cancer patients' treatment and successful use of the PSY 2.0 method, modern hypnotherapy methods, provocative therapy and regressive hypnosis in clinical practice. Онкопсихосоматика находится на стыке наук: психофизиологии, биологии, медицины, психологии, психосоматики и онкологии. За последние годы это направление интенсивно развивается, и мы наблюдаем переход из поддерживающей консультативной помощи в новую интегральную парадигму сопровождения пациента. Методика PSY2.0 расширяет технологию психологической работы с пациентом с «онко» диагнозом и задает новые стандарты работы с ними. Основные принципы заключаются в комплексном подходе в восприятии человека, понимание биологических законов функционирования организма, взаимосвязи между психическими процессами и биологическими смыслами органов и подразумевает работу с психогенным фактором, который привел к заболеванию. Успешное применение в различных сферах консультирования методики PSY 2.0 достигается совмещением психологического воздействия и перемен в телесном реагировании, в том числе на уровне органических изменений в человеке. Доклад освещает практический опыт курации онкологических больных и успешное использование метода PSY 2.0, методов современной гипнотерапии, провокативной терапии, регрессивного гипноза в клинической практике.
6
Цыганкова, О. В., Н. Е. Евдокимова, and Л. Д. Латынцева. "КОМПАРТМЕНТЫ ЖИРОВЫХ ДЕПО И КАРДИОМЕТАБОЛИЧЕСКИЕ ГУМОРАЛЬНЫЕ МАРКЕРЫ У ПАЦИЕНТОВ С ХРОНИЧЕСКОЙ СЕРДЕЧНОЙ НЕДОСТАТОЧНОСТЬЮ С СОХРАНЕННОЙ ФРАКЦИЕЙ ВЫБРОСА, ПРЕДИАБЕТОМ И АБДОМИНАЛЬНЫМ ОЖИРЕНИЕМ." In Сборник тезисов III Конференции по лечению и диагностике сахарного диабета «Фундаментальная и клиническая диабетология в 21 веке: от теории к практике». ФГБУ «НМИЦ эндокринологии» Минздрава России, 2023. http://dx.doi.org/10.14341/diaconfiii25-26.05.23-98.
Full textAbstract:
ЦЕЛЬ: изучение компартментов жировых депо и некоторых кардиометаболических гуморальных марке-
ров у пациентов с хронической сердечной недостаточностью с сохраненной фракцией выброса (ХСНсФВ),
предиабетом и абдоминальным ожирением.
МАТЕРИАЛЫ И МЕТОДЫ: в интервенционное одноцентровое открытое рандомизированное про-
спективное контролируемое исследование на базе НИИ терапии и профилактической медицины филиала
ИЦиГ СО РАН (г. Новосибирск) включено 64 человека (из них 32 – мужчины) с ХСНсФВ, предиабетом и аб-
доминальным ожирением. Пациентам проводилось: общеклиническое обследование, антропометрия,
лабораторные исследования (клинический анализ крови, определение состояния углеводного и липидного
обмена, функционального состояния печени и почек, оценка уровня NT-proBNP, высокочувствительного
С-реактивного белка (СРБ) в сыворотке крови), ультразвуковая липометрия.
РЕЗУЛЬТАТЫ: медиана возраста включенных мужчин составила – 58,00 [54,25; 60,00], жен-
щин – 58,00 [56,00; 59,00] лет. Значения массы тела у мужчин выше по сравнению с женщинами
(106,65 [94,73; 122,05] и 93,55 [86,40;111,00], р=0,036). Уровень NT-proBNP у женщин был ниже, по сравнению
c мужчинами (129,50 [126,25; 158,50] и 174,00 [127,00; 409,75], p=0,036), при более низких значениях скоро-
сти клубочковой фильтрации (СКФ) у женщин (66,29 [61,19; 75,06] и 74,19 [65,71; 81,22], р=0,034). Толщина
эпикардиального и предбрюшинного жира была сопоставима у мужчин и женщин, толщина подкожного
жира была выше у женщин (20,00 [17,04; 22,50] и 15,60 [10,10; 19,98], р=0,001). У мужчин с 3 степенью ожи-
рения уровни NT-proBNP были самыми низкими, в 2,4 раза ниже в сравнении с мужчинами с 1 степенью
ожирения (126,50 [125,00; 128,25] и 305,00 [131,75; 721,75], р=0,005) и в 2,8 раза для мужчин со 2 степенью
ожирения (126,50 [125,00; 128,25] и 348,00 [137,00; 819,00], р=0,008). У женщин при ожирении 2 степени уро-
вень NT-proBNP был максимальным и значимо отличался от аналогичного параметра у женщин с 1 степенью
ожирения (275,00 [129,75; 542,75] и 130,00 [127,25; 156,50], р=0,026). У женщин с ожирением 2 и 3 степени
уровни высокочувствительного СРБ плазмы были выше, по сравнению с женщинами с избыточной массой
тела и 1 степенью ожирения (4,40 [1,60; 8,78] и 1,75 [1,00; 2,90], р=0,047).
ВЫВОДЫ: у мужчин в сравнении с женщинами зарегистрированы более высокие значения массы
тела, СКФ, NT-proBNP плазмы. Уровни NT-proBNP при ожирении 3 степени как у мужчин, так и женщин не-
значительно превышали диагностический предел. Самые высокие уровни высокочувствительного СРБ
зарегистрированы у женщин с ожирением 2 и 3 степени, что акцентирует провоспалительный статус этих
пациенток. Оценка висцеральных эпикардиальных и предбрюшинных жировых компартментов не проде-
монстрировала значимых отличий у лиц обоих полов, что не является характерным для женской когорты
и свидетельствует о выраженных метаболических нарушениях у женщин в менопаузе; толщина подкожного
жира ожидаемо была выше у женщин.
7
Клочкова, И. С., Л. И. Астафьева, П. Л. Калинин, А. Н. Коновалов, М. А. Кутин, Д. С. Фомичев, А. Н. Шкарубо, О. И. Шарипов, Ю. Г. Сиднева, and Н. Б. Теряева. "ГИПОТАЛАМИЧЕСКОЕ ОЖИРЕНИЕ И СЕКРЕЦИЯ ЛЕПТИНА У ВЗРОСЛЫХ ПАЦИЕНТОВ С СУПРАСЕЛЛЯРНОЙ КРАНИОФАРИНГИОМОЙ ДО И ПОСЛЕ ОПЕРАЦИИ." In X (XXIX) НАЦИОНАЛЬНЫЙ КОНГРЕСС ЭНДОКРИНОЛОГОВ с международным участием «Персонализированная медицина и практическое здравоохранение». ФГБУ «НМИЦ эндокринологии» Минздрава России, 2023. http://dx.doi.org/10.14341/cong23-26.05.23-151.
Full textAbstract:
Супраселлярные краниофарингиомы (КФ) характеризуются высокой частотой поражения структур
третьего желудочка, результатом чего становится нарушение регуляции энергетического гомеостаза
с развитием гипоталамического ожирения (ГО). Лептин является одним из ключевых регуляторов массы
тела посредством взаимодействия с нейронами гипоталамуса. В норме повышение уровня лептина ассо-
циировано с усилением метаболизма и снижением массы тела. В настоящее время отсутствуют единые
диагностические критерии ГО и эффективные методы терапии. Оценка повреждения гипоталамуса до и по-
сле операции необходима для выбора хирургической тактики и возможности раннего терапевтического
вмешательства, сдерживающего увеличение веса.
ЦЕЛЬ: изучить секрецию лептина, динамику массы тела и их взаимосвязи с топографическим вариантом
КФ до и после оперативного лечения.
МАТЕРИАЛЫ И МЕТОДЫ: прооперировано 58 пациентов (28 мужчин и 30 женщин) медиана возраста
39 (29-54) с верифицированным диагнозом КФ. Степень вовлечения гипоталамуса оценена на основа-
нии предоперационной МРТ и интраоперационных данных. Критерием ГО принято увеличение массы
тела на 10 кг и более за период 6 мес. Оценка массы тела, уровня лептина крови проводилась до и через
1, 3, 6, 12 месяцев после операции. По локализации опухоли были разделены на 2 группы: 1 – стебельные
КФ (24), 2- стебельно-вентрикулярные КФ (34).
РЕЗУЛЬТАТЫ:
1. Стебельные КФ, замещают стебель гипофиза, достигая дна 3 желудочка. До операции ГО не выявлено
ни в одном случае, медиана лептина – 5,0 нг/мл (2,8-8,1). Тотальное удаление выполнено в 79% (19),
из них в 12 случаях опухоль прирастала к дну 3 желудочка. После операции ГО - 30% случаев (7), меди-
ана прибавки веса - 20 кг (10-32), медиана лептина через 1 мес – 19,8 нг/мл (9,2-23.0), через 3 мес. - 17,8
(13,3-36), через 6 мес. -17,7 ( 3,0-28,7), через 12 мес. – 11,9 (3,2-22) .
2. Стебельно-вентрикулярные КФ, замещают стебель и дно 3 желудочка с распространением в его полость.
До операции: ГO в 20% (7) случаев, медиана прибавки веса 16 кг (10-20). Медиана лептина 7,9 нг/мл
(4,8-13,4). Тотальное удаление -в 61% случаев (21). После операции: ГО - 38%(13), медиана прибавки
веса - 17 кг (11-26), из них только 2 пациента имели ГО до операции. Медиана лептина через 1 мес. –
31,0 нг/мл (18-43,6), через 3 мес. -20,6 (10,4-37,2), через 6 мес. -13,9 (8,0-21,7), через 12 мес. -12,8 (9,9-29,0).
В обоих группах прибавка веса после операции наблюдалась в течение первых 6 мес.
Статистически значимых различий уровня лептина до и после операции в данных группах не обнару-
жено.
ВЫВОДЫ: прибавка массы тела на 10 и более кг в течение 6 месяцев до операции наблюдалась только
среди пациентов со стебельно-вентрикулярными КФ, что в совокупности с данными МРТ может расцени-
ваться как признак гипоталамического повреждения опухолью и использоваться в качестве критерия ГО.
Группу риска развития ГО составляют пациенты с опухолью с вовлечением гипоталамуса, у которых не на-
блюдалось увеличение веса до операции. Нарастание массы тела после операции происходит на фоне
высокого уровня лептина, что свидетельствует о лептинорезистентности вследствие структурных нару-
шений диэнцефальной области.