Academic literature on the topic 'Неперервна підготовка'

У статті представлено узагальнення результатів дослідження щодо сутності базових понять проблеми неперервної фізичної підготовки офіцерів-прикордонників на різних рівнях військової освіти. З’ясовано, що неперервна фізична підготовка офіцерів-прикордонників – це постійний керований процес фізичного розвитку та самовдосконалення, набуття ними вміннями і навичками особистої безпеки, фізичної витривалості, здатності застосовувати набуті прикладні знання фізичних тренувань та фізично-вольові якості у процесі оперативно-службової діяльності, що передбачає послідовне чергування навчання на рівнях військової освіти з професійною діяльністю або практикою для формування загальної фізичної та спеціальної фізичної готовності з урахуванням сучасних вимог до фахівців з безпеки державного кордону. Метою неперервної фізичної підготовки офіцерів є опанування ними визначеним обсягом теоретичних знань, прикладних рухових навичок, формування і розвиток фізичних і психологічних якостей, тактико-технічних навичок захисту і нападу з використанням спеціальних засобів та прийомів рукопашного бою, готовність їх застосувати у необхідний момент; здатності переносити значні фізичні навантаження без зниження професійної працездатності в умовах повсякденної діяльності з охорони державного кордону України, а при необхідності – під час ведення сучасного бою; опанування методичними навичками навчання підлеглих застосовувати силу та спеціальні засоби при виконанні службових обов’язків. Встановлено, що результатом неперервної фізичної підготовки є здатність до постійного професійного фізичного розвитку та самовдосконалення, застосовувати у процесі оперативно-службової діяльності набуті прикладні і методичні знання з фізичної підготовки, прикладні рухові вміння і навички особистої безпеки, навички захисту і нападу з використанням спеціальних засобів та прийомів рукопашного бою, уміння застосовувати фізичну силу та спеціальні засоби при виконанні службових обов’язків, фізична витривалість переносити фізичні навантаження без зниження професійної працездатності в умовах повсякденної діяльності з охорони державного кордону, а при необхідності і при веденні сучасного бою. Ця здатність охоплює фізично-вольові властивості особистості офіцера, загальну фізичну та спеціальну фізичну підготовленість з урахуванням сучасних вимог до фахівців з безпеки державного кордону.

У статті представлено узагальнення результатів аналізу досліджень та публікацій, у яких вчені та автори пропонують підходи щодо вдосконалення освітнього процесу у військових закладах вищої освіти (ВЗВО), системи спеціальної фізичної підготовки, покращення ефективності занять з фізичної підготовки, оновлення освітньо-професійних програм, навчальних та методичних матеріалів із навчальних дисциплін, що стосуються фізичного виховання, спеціальної фізичної підготовки та особистої безпеки.Метою статті є узагальнення та класифікація результатів дослідження, у яких розглядаються різноманітні аспекти неперервної фізичної підготовки військовослужбовців сектору безпеки і оборони. Результати пілотного огляду масиву публікацій з проблеми дисертаційного дослідження дозволили класифікувати дисертаційні роботи, наукові статі та інші публікації до декількох груп. З’ясовано, що перша група охоплює наукові праці, у яких дослідники розглядають окремі аспекти фізичної підготовки майбутніх офіцерів та військовослужбовців Державної прикордонної служби України (ДПСУ). До другої групи увійшли наукові праці, у яких дослідники розглядають теоретичні і методичні засади навчання курсантів військових закладів вищої освіти різним видам спорту. Третя група умовно охоплює наукові праці, у яких дослідники розглядають різноманітні аспекти покращення стану здоров’я військовослужбовців засобами фізичної культури і спорту. До четвертої групи увійшли публікації, що охоплюють наукові праці, де дослідники розглядають методичні засади фізичної підготовки військовослужбовців. П’яту групу досліджень охоплюють публікації, у яких дослідники розглядають організаційно-методичні засади спеціальної фізичної підготовки військовослужбовців та формування умінь і навичок особистої безпеки. Ще одна група досліджень і публікацій – шоста, охоплює праці, у яких автори розглядають різноманітні аспекти вдосконалення фізичної підготовки фахівців правоохоронних органів і військових формувань.Узагальнення результатів огляду масиву публікацій з проблеми дисертаційного дослідження дозволяє перейти до наступного етапу дослідження – узагальнення особливостей та характеристики змісту фізичної підготовки курсантів і слухачів на тактичному та оперативно-тактичному рівнях в умовах традиційної системи військової освіти у ВЗВО ДПСУ.

У статті охарактеризовано проблему неперервної підготовки вчителів початкової школи до роботи в сучасних умовах. Обґрунтовано поняття «неперервна освіта вчителя початкової школи». Доведено, що неперервна освіта вчителів початкової школи передусім орієнтована на цілісний розвиток людини як особистості й суб’єкта діяльності та передбачає постійний рух уперед, якісний і кількісний прогрес в оперуванні власними професійними знаннями і вміннями, набуття життєвого і професійного досвіду.

Кардинальні соціальні перетворення, потреба подальшого невпинного розвитку різних галузей економіки диктують необхідність комплексної модернізації вітчизняної професійної освіти як єдиної системи всіх її ланок і ступенів. Аналіз наукових підходів щодо розроблення педагогічних основ неперервної освіти виявив комплекс загальних завдань, що визначають її функції – компенсаторну, адаптивну, інтегративну, самореалізації. Багатовимірний характер неперервної професійної освіти забезпечує низка властивостей (багаторівневість, доповнюваність, маневреність, наступність) і характеристик, що дозволяють задовольняти все різноманіття особистісних і суспільних потреб.Професійна підготовка фахівців технічного профілю характеризується багаторівневим характером організації навчання у закладах освіти, що відрізняються цілями, структурою навчальних планів, методами, формами і засобами навчання. Урахування специфіки підготовки фахівців цього профілю під час реалізації неперервної освіти у закладах вищої освіти (ЗВО) вимагає перебудови основних компонентів традиційної педагогічної системи з урахуванням певних особливостей, до яких відносимо: системність і цілісність організації професійної підготовки; випереджальну спрямованість; ступеневість усіх ланок; завершеність етапів підготовки; узгодженість, відкритість і варіативність освітніх програм. Важливим також є дотримання специфічних принципів: наступності, прогностичності, варіативності, автономності, адаптивності.Неперервна підготовка фахівців розглядається як логічне поєднання послідовних ланок професійної освіти. Кожен ступінь є сукупністю взаємопов’язаних і взаємозумовлених елементів, націлених на вирішення конкретного завдання. Цілісність багаторівневої системи забезпечується взаємодією окремих ланок, оптимізованою в адміністративній структурі ЗВО. Це потребує формування та реалізації єдиного комплексу наскрізних освітніх програм.Модернізація української вищої школи у напрямі формування цілісної неперервної професійної освіти сприятиме підготовці нового покоління фахівців технічного профілю, які володітимуть інноваційним мисленням, розвинутими професійними компетентностями, високою духовністю та загальною культурою.

The article discusses the role of a foreign language in the context of the realisation of the concept of lifelong education in Ukraine. The authors emphasize the importance of learning English as a foreign language which provides the opportunity for academic mobility, successful employment, competitiveness in the labour market and self-actualisation in any professional field, which in the long run will have a positive impact on social and economic development of the country. Nowadays a foreign language, English in particular, is considered not only as a discipline, but also a means of intercultural communication, an important tool of personal interaction in all spheres of human life. Therefore, learning English becomes an important component of lifelong education. According to the authors, the effectiveness of lifelong education depends on a number of factors, namely the compliance of knowledge and skills with professional and personal needs, the degree of active involvement of students in learning, productive feedback of participants in the educational process, implementation of the principle of continuity in education, sustained motivation, academic achievements. Since the leading role in the implementation of the concept of lifelong education belongs to the state, the authors consider it necessary to create the following conditions: to encourage foreign language training at all levels of the education system and provide favourable environment for learning a foreign language; to improve the regulatory framework for lifelong education; to ensure the continuity of educational standards and programmes; to involve employers, international organizations and other stakeholders in the process of training, including the development of curricula, standards, assessment of quality of education; to provide flexible, variable, student-centred programmes and their compliance with current labour market needs; to create new forms of organisation of educational activity; to introduce effective multifunctional distance learning platforms widely; to support foreign language training courses for employed and unemployed population; to integrate international teaching experience, modern pedagogical technologies; to enhance teacher training and professional development.Key words: lifelong education, foreign language teaching, motivation, continuity of education, professional training. Стаття присвячена дослідженню ролі іноземної мови в контексті реалізації концепції неперервної освіти в Україні. Автори наголошують на важливості вивчення іноземної мови, яка забезпечує можли-вість академічної мобільності, успішного працевлаштування, конкурентоспроможності на ринку праці та самореалізації в будь-якій професійній діяльності, що в перспективі матиме позитивний вплив на соціально-економічний розвиток країни. У сучасних умовах іноземна мова, зокрема англійська, сприймається не тільки як навчальна дисципліна, а і як засіб міжкультурної комунікації, важливий інстру-мент спілкування в усіх сферах життєдіяльності людини. Тож навчання іноземної мови стає вагомим складником неперервної освіти. На думку авторів, ефективність системи неперервної освіти залежить від низки чинників, а саме відповідності знань і вмінь професійним та особистим потребам, ступеня активного залучення студентів у навчальний процес, забезпечення продуктивного зворотного зв’язку учасників освітнього процесу, реалізації принципу наступності в освіті, наявності стійкої мотивації, досягнення успіхів у навчанні. Оскільки провідна роль у реалізації концепції неперервної освіти належить державі, автори вважають необхідним створення таких умов: посилення іншомовної підготовки на всіх рівнях освіти й забезпечення загальнодоступного освітнього середовища для вивчення іноземної мови; удосконалення нормативно-правової бази неперервної освіти; наступність освітніх стандартів і програм; залучення роботодавців, міжнародних організацій та інших стейкхолдерів на всіх етапах професійної підготовки майбутніх фахівців, від дидактичної участі в розробці програм і стандартів до оцінювання якості освіти; забезпечення гнучкості, варіативності, студентоцентрованості освітніх програм і їх відповідності сучасним потребам ринку праці; створення нових форм організації навчаль-ної діяльності; широке впровадження в освітній процес ефективних мультифункціональних платформ дистанційного навчання; організація навчальних курсів, зокрема іноземних мов, для активного працездатного та безробітного населення; залучення зарубіжного педагогічного досвіду, сучасних освітніх технологій; посилення підготовки та якісне підвищення кваліфікації педагогічних працівників.Ключові слова: неперервна освіта, навчання іноземної мови, мотивація, наступність освіти, професійна підготовка.

The article considers the problem of monitoring the professional teacher’s readiness to work in an inclusive education environment. A review of scientific research was conducted and the methods of the professional teacher’s readiness to work in the inclusive education environment were developed, because the system of continuous teacher’s training to work in the inclusive education environment needs development and implementation of monitoring the professional teacher’s readiness to work in the inclusive education environment. It is proposed to interpret monitoring as a system of continuous, scientifically and methodologically approved observation of the dynamic of professional and postgraduate primary school teacher’s training to work in the conditions of inclusion and correlation the quality of this training with the predefined criteria, indicators and stages with the further prolonged development of mechanisms and procedures of reaching this criteria. It is indicated that that development of the program, methodology and algorithm of monitoring the professional teacher’s readiness to work in inclusive education conditions foresees taking into account the components and criteria of teacher’s readiness, the conditions, components and functions of the postgraduate education of teacher. Monitoring of the professional teacher’s readiness to work in inclusive education conditions foreseed the goal, task, the principles, stages, diagnostic’s toolkit, stages and forms; it was carried out in the form of the survey, test, interview and self-diagnosis. It was marked that the methods offered by us foreseed the implementation of the stages of teacher’s professional readiness, on the basis of monitoring’s data. With the help of the developed diagnostic toolkit we made monitoring in the experimental educational institutions where 462 students (257 bachelors and 205 masters) and 162 teachers took part. We made a resume in the absolute and relative measurements according to the bachelors masters and postgraduate stages. According to the monitoring’s results we made a conclusion and defined the main differences between the target groups of the respondents of the research and marked the need to provide the scientifically proved and empirically verified the measures of scientifically methodological accompaniment.Key words: monitoring, stages of the professional readiness, continuous training, professional training, inclusive education. У статті розглядається проблема здійснення моніторингу професійної готовності вчителів до роботи в умовах інклюзивного навчання. Проведено огляд наукових досліджень та розроблено методику моніторингу професійної готовності вчителів до роботи в умовах інклюзивного навчання, оскільки система неперервної професійної підготовки педагога до роботи в умовах інклюзивного середовища навчання потребує розроблення й упровадження моніторингу професійної готовності учителів до роботи в умовах інклюзивного навчання. Запропоновано трактування моніторингу як системи неперервного, науково і методично обґрунтованого спостереження динаміки фахової та післядипломної підготовки вчителя початкової школи до роботи в умовах інклюзії та співвіднесення якості цієї підготовки із заздалегідь визначеними критеріями, показниками і рівнями з подальшою пролонгованою побудовою механізмів і процедур їх досягнення. Вказано, що розробка програми, методики, алгоритму моніторингу професійної готовності вчителів до роботи в умовах інклюзивного навчання передбачала врахування компонен-тів і критеріїв готовності педагога, умов, складників і функцій післядипломної освіти педагогів. Моні-торинг професійної готовності вчителів до роботи в умовах інклюзивного навчання передбачав мету, завдання, принципи, етапи, інструментарій діагностики, рівні, форми; здійснювався у формі анкетування, тестування, інтерв’ювання, самодіагностики. Зазначено, що пропоновані нами методики передбачали встановлення на основі даних моніторингу рівнів професійної готовності вчителів до роботи в умовах інклюзивного навчання. За розробленим діагностичним інструментарієм проведено моніторинг в експериментальних закладах освіти. Респондентами дослідження стали 462 студенти (257 бакалаврів, 205 магістрів) та 162 вчителі. Узагальнено дані моніторингу в абсолютних і відносних вимірах за бакалаврським, магістерським і післядипломним рівнями. Відповідно до результатів моніторингу зроблено висновки, визначено основні відмінності між цільовими групами респондентів дослідження та вказано на необхідність упровадження в процес підготовки та підвищення кваліфікації вчителів початкової школи науково обґрунтованих і емпірично перевірених заходів науково-методичного супроводу.Ключові слова: моніторинг, рівні професійної готовності, неперервна підготовка, професійна підготовка, інклюзивна освіта.

У статті розглянуто концептуальні засади неперервної професійної підготовки в практиці фармацевтичної діяльності. Проаналізовано чинні нормативні кваліфікаційні характеристики професійної діяльності спеціалістів фармацевтичної сфери; наукові праці, в яких висвітлювалися проблемні питання щодо професійної підготовки. Розкрито основну складову професійної діяльності фармацевтів. У наукових дослідженнях науковця І. Бойчука зазначено, що професійна підготовка спеціалістів фармацевтичного профілю базується на оволодінні продуктивними знаннями, уміннями та навиками з метою гармонійного розвитку професійної самореалізації особистості. Проаналізувавши наукові педагогічні джерела, термін «професійна підготовка» окреслюємо як цілісний процес формування професійних знань, умінь і навичок, практичного досвіду і належних етичних норм поведінки, за допомогою яких реалізується ефективна професійна діяльність. А інші вчені вбачають значення такої професійної підготовки у здобутті фахівцем професійної освіти, в результаті чого відбувається оволодіння продуктивними знаннями, інтегративними уміннями та формування важливих індивідуально-професійних якостей.На основі аналізу наукових досліджень виокремлено ряд основних завдань неперервної професійної освіти. Сформовано професійну модель фахівця фармацевтичного профілю. Є підстави вважати, що модель особистості спеціаліста фармацевтичного профілю має включати опис системи його якостей, які забезпечують ефективну реалізацію професійних завдань, а також його саморозвитку, враховуючи динамічність розвитку індивіда, майбутньої професійної діяльності. Таким чином, формування цієї моделі стає основною метою професійної неперервної підготовки. Таким чином, професійна модель фармацевта акцентує увагу науково-педагогічних працівників на вдосконаленні їхньої професійної підготовки у системі неперервної освіти, яка є найважливішою на сучасному етапі розвитку фармацевтичної сфери.

У статті розкривається сутність та зміст поняття «професійна підготовка» у визначеннях вітчизняних та зарубіжних дослідників. З’ясовано, що практика прикордонної підготовки дещо відрізняється у різних країнах, що обумовлено особливостями національних правових систем, цілями й рівнем розвитку суспільства і держави; національно-історичними традиціями; розвитком законодавства; вимогами і службовими завданнями конкретної правоохоронної діяльності; національними особливостями системи професійної підготовки співробітників правоохоронних органів; педагогічними теоріями змісту освіти. Проте на сучасному етапі розвитку професійної підготовки європейських правоохоронців простежується низка загальних тенденцій. Авторкою висвітлено та проаналізовано основні тенденції підготовки фахівців у сфері охорони кордону країн Європейського Союзу. До таких тенденцій відносяться: створення відомчої системи неперервної професійної освіти; інтеграційні тенденції, що виражаються у прагненні до зближення, узгодження різних підходів, гармонізації професійної підготовки шляхом упровадження єдиних стандартів; виражена національна традиційність, існуюча поряд із тенденціями до інтеграції навчання; підвищення якості підготовки шляхом удосконалення змісту, умов, форм і методів навчально-виховного процесу, застосування ефективних педагогічних технологій у навчально-практичній діяльності; активність і професійна спрямованість навчання, яка досягається широким розповсюдженням у прикордонній підготовці практичного навчання, поєднання теорії з практикою; гуманізація процесу підготовки, що полягає в утвердженні особи як найвищої соціальної цінності, створенні нового зразка підготовки, орієнтованої на особистість фахівця; віднесення комунікативного аспекту професійної прикордонної підготовки до розряду пріоритетних. Окрему увагу приділено аналізу структури і змісту Уніфікованої програми підготовки для прикордонників та фахівців берегової охорони ЄС.

Стаття має на меті провести аналіз однієї з форм організації закладів освіти – університетських комп- лексів – для з’ясування потенціалу такої форми для підвищення якості професійної підготовки як одного із шляхів впровадження системи неперервної освіти. Встановлено, що неперервна освіта реалізується шляхом інтеграції навчальних планів та освітніх програм за умови системної взаємодії усіх ланок освіти, умож- ливлюючи комфортний перехід здобувачів освіти з одного ступеня на інший. У зв’язку з цим підвищується роль допрофесійної підготовки майбутніх фахівців у середніх загальноосвітніх та професійно-технічних закладах освіти (ліцеях), діяльність яких повинна пов’язуватися з роботою вищих навчальних закладів від- повідного профілю та бути зумовленою специфікою майбутньої професії, а також стати першою ланкою ступеневої підготовки фахівців. Встановлено, що для реалізації принципів неперервної освіти важливого значення набуває мережева взаємо- дія, тобто наявність чіткої координації та налагодженої системи зв’язків між усіма структурними підрозді- лами освітнього комплексу. Головною характеристикою освітнього комплексу є таке поєднання закладів освіти різних типів, за якого спостерігаємо глибинну інтеграцію усіх компонентів навчальної діяльності як на рівні цілей, так і на рівні процесу їх досягнення. Доведено, що організація навчально-виховного процесу в освітньому комплексі є раціональною завдяки мінімі- зації повторення та накопичення непотрібної інформації у викладанні дисциплін і вибудовуванню логіки подання наукових знань та методів навчання. Професійне удосконалення фахівців відбувається поступово шляхом інте- грації окремих компонентів їх підготовки за різними освітніми програмами та охоплює усі ланки професійної науки – початкову, середню, вищу та фундаментальну наукову. Підвищення якості професійної підготовки в умо- вах освітнього комплексу забезпечується узгодженістю, цілісністю, комплексністю та адаптованістю освіт- ніх програм на різних етапах неперервної освіти, що сприяє професійно-особистісному становленню здобувача освіти на усіх стадіях цього процесу.

Католик Г.В. Концепція Я дитячого практичного психолога: дисертація на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / Католик Галина Вікторівна. - Київ: Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 2019. - 581 с.
У десертаційному дослідженні запропоновано теоретичне та експериментальне вивчення концепції Я дитячого практичного психолога. Обгрунтовано важливість та актуальність порушеної проблеми, недостатня її наукова розробка, відсутність відповідного концептуального підходу. Зазначено, що все це свідчить не лише про важливість та необхідність подальших досліджень формування професійної концепції Я практичного психолога загалом, а й створення нового концептуального бачення концепції Я дитячого практичного психолога. Остання має унікальну своєрідність та специфіку площини становлення і визначається типом особистісного розвитку та психологічного знання. Проведений детальний теоретичний аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури засвідчує, що в прямій постановці проблема формування концепції Я дитячих практичних психологів у системі післядипломної спеціальної освіти в межах професійних спілок не була розроблена, хоча саме вона є головним вузлом, де зосереджено розбіжності між практикою підготовки фахівця та його конкретною професійною діяльністю. У дисертації представлені різноманітні результати дослідження особливостей формування Яконцепції, на основі яких пропонується нове бачення різних структур Я та вводиться поняття концепції Я як інтегративного складного феномену. Детально проаналізовано структуру концепції Я особистості та її складові: когнітивну, емоційно-оцінкову, вчинково-креативну, спонтанно-духовну; запропоновано авторську модель формування концепції Я в онтогенезі; виокремлено первинні передумови формування складових цього феномена, що являють собою ядро подальшого розвитку концепції Я; запропоновано психодинамічний підхід до розуміння формування концепції Я та її модель, починаючи з пренатальних та постнатальних етапів розвитку з урахуванням ментального простору пренатальної самості. Узагальнено та уточнено перелік об’єктивних та суб’єктивних критеріїв ефективності психолога-практика. Зазначено, що зв’язок між особистісним та професійним ресурсом в контексті діяльності дитячого психолога-практика є значно глибшим і більш принциповим, ніж в будь-якій іншій професії. В контексті цього встановлено, що головним серед неспецифічних чинників, які визначають успіх психотерапевтичного впливу, визнано стосунок, що імпліцитно укладається між психологом та його клієнтом і який забезпечує клієнтові корегуючий досвід для інтерналізації та, як наслідок, гармонізацію його власного Я. Здійснено теоретикометодологічне обґрунтування авторського підходу до проблеми формування концепції Я дитячих практичних психологів у системі післядипломної освіти. Вивчено умови формування адекватного образу професії дитячого практичного психолога, проаналізовано процес формування концепції Я в освітньому післядипломному процесі в проекті з психодинамічної інтегративної дитячо-юнацької психокорекції та психотерапії. Побудовано теоретичну модель континуально-ієрархічної структури концепції Я дитячого практичного психолога в контексті інтеграції її особистісної та професійної складових, теоретичну модель становлення професійної складової концепції Я дитячого практичного психолога. Обґрунтовано модель професійного освітнього простору в контексті формування концепції Я дитячого психолога. Створено психодіагностичну програму для первинного психотерапевтичного інтерв’ю з метою проведення професійного відбору фахівців, які мотивовані та здатні оволодіти компетенціями дитячого практичного психолога. Ця програма побудована на основі існуючих в світовому науковому прострі подібних успішних проектів з метою якісного професійного відбору кандидатів для оволодіння системою інтрапсихічних та інтерперсональних взаємодій в напрямку психодинамічної інтегративної дитячо-юнацької психокорекції та психотерапі Розглянуто результати досліджень у західній та східноєвропейській психологічних та психотерапевтичних школах. Проаналізовано теоретико-методологічні дослідження особливостей вітчизняного менталітету, де науковці виокремили певні ментальні архетипові yтвoрeння. Досліджено передумови виникнення та адаптації ще на початку минулого століття психоаналітичного напряму у вітчизняному просторі. Аналізуючи передумови виникнення та інтеграції цього напряму науковці виокремлюють суспільне підгрунтя: культурологічна площина, гуманітарні запити, високий рівень та фундаментальні здобутки природничих наук. Підкреслено, що згідно кроскультурних досліджень характерною особливістю сучасного вітчизняного клієнта є його орієнтація на вирішення та подолання емоційних проблем та неефективних патернів поведінки, опрацювання пережитого травматичного досвіду, масової самоушкоджувальної поведінки серед підлітків та молоді (на зразок суспільних феноменів «синіх китів»), суїцидальних та парасуїцидальних наростаючих тенденцій. Існує запит на суппортивний супровід, що передбачає поступову зміну екзистенційних процесів. При цьому дитячий психолог-практик повинен бути обізнаним в різних ситуаціях та застосуванні науково доведених та коректних технік та прийомів. Важливою у практичній діяльності психолога є інтеграція різних видів психокорекційних та психотерапевтичних впливів, таких як: індивідуальна, групова, сімейна, системна психотерапія тощо, а також диференціація їх при застосовуванні для різних вікових категорій дітей, підлітків та молоді. Досліджено також, що методи психодинамічної парадигми відповідають науково-практичним вимогам. Конкретизовано вимоги до професійної освіти дитячого практичного психолога, у тому числі до її змісту та рівнів, специфічних умов формування професійно значущих якостей, засобів формування його концепції Я, професійної самоідентифікації, а також способів організації професійного середовища, яке би забезпечило становлення практичної складової професійної компетенції. На основі теоретичної рефлексії цих даних збудовано структурну інтегративну тривимірну модель післядипломної психотерапевтичної освіти з напрямку «Психодинамічної інтегративної дитячої та юнацької психокорекції та психотерапії», втілену на практиці у контексті спеціалізованих психотехнічних проектів. Дана освітня модель побудована на наступних принципах: аналізу та синтезу, єдності біологічного та соціального, креативності, рефлексивного релятиві му, єдності експериментальної та генетичної ліній розвитку. Програма передбачає комплексність, інтегративність, послідовність викладу, та передбачає врахування історичного аспекту, теорії розвитку, орієнтацію на застосування теорії на практиці. Освітню програму розроблено згідно вимог отримання Європейського сертифікату з дитячо-юнацької психотерапії. Емпірично досліджено динаміку формування концепції Я дитячого практичного психолога в процесі оволодіння знаннями і навиками психотерапевтичної роботи у освітньому проекті з психодинамічної інтегративної дитячо-юнацької психотерапії. Розроблено і успішно апробовано авторську проективну методику «Візуалізація концепції Я» для виявлення ресурсних та дефіцитарних особистісних зон з подальшим використання її як при психодіагностиці поперечних зрізів, так і при лонгітюдному дослідженні та психотерапевтичних компенсаторних техніках. Використано якісні методи дослідження, в тому числі аналаз сновидінь, аналіз кейсів групової динаміки, аналіз кейсів індивідуальної динаміки в інтрапсихічному та інтерперсональному просторах учасників. Зазначено, що дослідження тривало протягом 16 років з 2001 по 2016 рр. Його структура передбачає формат лонгітюдного дослідження, що здійснювалось в авторських освітніх проектах з психодинамічної інтегративної дитячо-юнацької психокорекції та психотерапії, які проводились нами у містах Львові, Одесі, Києві та Дніпропетровську. Загальна кількість учасників проектів 270 осіб. Дослідження проводилось перед початком освіти на рівні первинного інтерв’ю, задіюючи описану у відповідному розділі даної дисертації психодіагностичну систему, в процесі освітніх семінарів та при завершенні проекту через 5 років, після проходження всього навчального циклу. В проектах навчались професійні практичні психологи, які отримали вже освіту у якомусь із напрямків психотерапії та мали стосунок або бажали його мати у роботі з дитячо-юнацькою категорією клієнтів. Кожна навчальна група налічувала від 22 до 35 учасників. Навчальні семінари відбувались 6 раз на рік по два дні або чотири рази на рік по 3 дні (кількість навчальних годин зберігалась та тематика семінарів теж була сталою). Між семінарами відбувались самозустрічі (підгрупи) учасників з метою відпрацювання та відреагування динамічних та особистісних аспектів, які опрацьовувались на попередніх психотерапевтичних семінарах в рамках освітніх проектів. Результати підгруп протоколювались у вигляді рефлексій та опрацьовувались в контексті лонгітюдного дослідження. Нами було розроблено програму та описано організацію емпіричного дослідження, спрямованого на перевірку теоретичної континуальноієрархічної структури особистісної та професійної складових концепції Я дитячого практичного психолога, як складного психічного явища, що має певні прояви на формально-динамічному рівні, змістовноособистісному й імперативному рівнях; розкрито основні принципи організації та зміст емпіричного дослідження; обґрунтовано репрезентативність вибірки; визначено та описано методичну процедуру дослідження концепції Я дитячого практичного психолога та психологічних властивостей, що супроводжують її прояви. На основі емпіричного дослідження було засвідчено, що розроблений нами концептуальний підхід до багатоступеневої освіти психологапрактика в галузі психодинамічної інтегративної дитячо-юнацької психотерапії та психокорекції, був інтерналізований дитячими психологами по завершенню освітнього циклу в цілісну концепцію Я та на всіх її рівнях. Оскільки було визначено, що головним професійним інструментом дитячого психолога-практика є концепція Я, яка визначається як складний феномен: багатошарова психічна реальність, що включає різні рівні організації психічної діяльності: індивідуальні основи, колективні основи, онтогенетичні основи, соціальні основи та самореферентність, які підлягають рефлексивній експлуатації в терапевтичному стосунку з клієнтом, то формування професійної складової концепції Я первинно полягало в психокорекційно-психотерапевтичному опрацюванні образів його інтрапсихічного простору і наступній професійній рефлексії. Таким чином, ми виходили з того, що професійна складова концепції Я бачиться нами як первинно опрацьована і професійно відрефлексована особистісна концепція Я. Остання, в свою чергу, являє собою інтерналізовані частки різних інтерперсональних взаємодій, що екстеріоризуються у вигляді сукупності уявлень людини про себе і становлять зміст її самопрезентації. Тому на старті, в процесі і по завершенню освіти було проведено психодіагностичні заміри, які давали нам можливості контролю становлення їх особистісної та професійної складових концепції Я. За критерій сформованої концепції Я дитячого психолога було обрано дві опції: перша – професійна самореалізація після завершення проекту та соціалізація в професійному середовищі (наявність професійної практичної діяльності, участь у супервізійних проектах, наявність офіційного робочого місця і т.д.), друга – гармонізація концепції Я в аспектах, що проявляються в конструктивних способах самопрезентації та позитивному самоставленні. В дослідженні було застосовано наступні методики – інтроспекція змістів самосвідомості, метод нарації та рефлексія концепції Я в психотерапевтичному сетінгу засобами авторських проективних технік «Візуалізація концепції Я», проективних методик «Три дерева» та «Лінія життя», аналізу символів регресивних станів та сновидінь, а також шкала Я-концепції Теннессі, шкала самомоніторингу М.Снайдера, шкала технік самопрезентації С.Лі та Б.Куіглі, методика дослідження самоставлення Століна-Пантілєєва, методи спостереження, техніки тренінгової та психотерапевтичної роботи (авторська розробка). Методи аналізу даних містили типологізацію, графічне моделювання, психосемантичну реконструкцію, методи багатовимірної статистики, методи статистичного висновку, методи статистичного аналізу психометричних психодіагностичних характеристик. У висновках дисертаційного дослідження здійснено узагальнення отриманих результатів та запропоновано нове вирішення концепції Я практичного психолога в галузі психодинамічної інтегративної дитячої та юнацької психотерапії, що виявляється в розбудові комплексного концептуального підходу в теорії та практиці освітнього простору. У контексті цього підсумовано, що у дослідженні представлено розроблену концепцію Я дитячого практичного психолога як підґрунтя побудови цілісної моделі динаміки формування концепції Я в онтогенезі: теоретично досліджено динамічні аспекти розвитку концепції Я практичного психолога в онтогенетичному контексті; представлено комплексний підхід до розуміння концепції Я та її функцій; побудовано динамічну модель формування концепції Я в онтогенетичному ракурсі як візуалізації структур формування концепції Я дитячого практичного психолога. Визначено, що концепція Я є екстерналізацією власних інтрапсихічних змістів, що проявляються у вигляді сукупності уявлень людини про себе та генетично закладені в її структуру Я. Описано раніше не досліджувані аспекти загальної структури концепції Я, зокрема, пренатальні та постнатальні ментальні субструктури пренатальної самості, які являються первинними комунікативними бондінґутвореннями та чинять вплив на особистісний та професійний стосунок дитячого психолога-практика з різними категоріями клієнтів. Запропоновано психодинамічний підхід до розуміння формування концепції Я. Виявлено змістові критерії взаємозв’язку психографічних та професіографічних структур у контексті формування концепції Я дитячого практичного психолога, умови формування адекватного образу професії дитячого практичного психолога. Визначено: що з точки зору якості терапевтичного стосунку важливою насамперед є комунікативна компетентність психолога, яку включають як центральну опцію професіограми. Вона означає: здатність психолога до ідентифікації з емоційними запитами дитини-клієнта та її найближчого оточення. Також, обгрунтовано, що основним інструментом професійного впливу є власне Я психолога, його інтерсубєктивний ресурс, тобто те, що становить фундамент його особистісної концепції Я. Головним серед неспецифічних факторів, які визначають успіх психотерапевтичного впливу, визнано стосунок, який імпліцитно укладається між психологом та дитиною-клієнтом та її оточенням, і який забезпечує клієнтові корегуючий досвід для інтерналізації і, як наслідок, гармонізацію його власного Я. Професійну складову концепції Я дитячого психолога-практика пропоновано також визначати як складний феномен: багатошарову психічну реальність, що включає різні рівні організації психічної діяльності: індивідуальні структури, колективні інтерналізовані структури, онтогенетичні та філогенетичні основи, соціальні інтерналізовані інтервенції та самореферентність, професійні компетенції та вчинки, які підлягають рефлексивній експлуатації в психокорегуючому стосунку з клієнтом. Запропоновано модель континуально-ієрархічної структури концепції Я дитячого практичного психолога, у межах якої можливе розуміння її як цілісної конструктури, яка інтегрує множини взаємопов'язаних та взаємодіючих складових. Вона складається з взаємоінтегрованих трьох рівнів - соціально-обумовлених субструктур, що контейнують відповідні їм соціальні патерни: субструктури досвіду, наповнені власними життєвими переживаннями та їх віддзеркаленнями; генетично обумовлені субструктури, що передбачають архетипічні змісти. Це континуально-ієрархічне утворення представляється нами як макросистема, що складається з різнорівневих підсистем та відповідних формально-динамічних, змістовно-особистісних та соціально-імперативних характеристик, які є взаємопроникливими, взаємодоповнюючими, та взаємопов’язаними. Серцевиною цієї цілісності є макроструктура професійної складової концепції Я дитячого психолога, в якій інтегруються найбільш значимі індивідуальні, суб'єктні, особистісні та професійні властивості. З’ясовано теоретико-методологічні аспекти професійної підготовки дитячих психологів-практиків у післядипломному професійному просторі та конкретизовано вимоги до сучасної професійної освіти дитячого психолога у контексті формування його концепції Я, у тому числі до її змісту та рівнів, специфічних умов формування професійно значущих якостей, встановлено особистісні сфери (площини) для психотерапевтичних інтервенцій в процесі освітнього проекту дитячого практичного психолога, засобів гармонізації та професіоналізації його концепції Я, професійної самоідентифікації, а також способів організації професійного середовища, яке би забезпечило становлення практичної складової професійної компетенції фахівця. Зазначено, що це, в першу чергу, опрацювання імпліцитних та експліцитних змістів власної концепції Я та подальша інтерналізація здобутих знань та навиків, в процесі чого відбуваються зміни на формально-динамічному, змістовно-особистісному та соціально-імперативному рівнях. Обґрунтовано логічність провадження в професійний вітчизняний простір психодинамічної дитячо-юнацької психотерапії, як професійного формувального середовища. На основі теоретичної рефлексії та практичного психотерапевтичного досвіду супервізорства розроблено програму післядипломної підготовки фахівців з психодинамічної інтегративної дитячої та юнацької психотерапії та втілено її на практиці у вигляді спеціалізованих психотерапевтичних проектів, у структурі яких задіяно первинне психотерапевтичне інтерв’ю, практичні, теоретичні, волонтерські едукаційні блоки. Пропонована програма передбачає формування концепції Я дитячого практичного психолога, ґрунтується на поділі самої освіти на первинно практичну, яка включає психотерапевтичне опрацювання власного життєвого досвіду, та вторинно теоретичну та волонтерську, що містить засвоєння спеціалізованої психологічної теорії з опорою на здобуту в терапії рефлексію особистісних переживань. The dissertation research suggests the theoretical and experimental study of the self-concept of a child practitioner psychologist. The work substantiates the importance and urgency of the raised problem, the insufficiency of its scientific development, and the absence of the corresponding conceptual approach. It is noted that all before mentioned attests the importance and necessity of further research into the formation of a professional self-concept of a practitioner psychologist in general. It also attests the creation of a new conceptual vision of the self- concept of a child practitioner psychologist. The latter is uniquely peculiar and specific in the context of the formation and is determined by the type of personal development and psychological knowledge. A detailed theoretical analysis of Ukrainian and foreign scientific literature proves that in the direct formulation, in the system of special postgraduate education within professional unions, the problem of the formation of the self-concept of child practitioner psychologists was not developed. Although it is the main point that unites the differences between the practice of training a specialist and his specific professional activities. The dissertation presents various outcomes of studying the features of the formation of the self-concept, based on which a new vision of different structures of the Self is suggested. The dissertation introduces the self-concept as an integrative complex phenomenon. The structure of the self-concept of one’s personality and its components is thoroughly analysed. These are cognitive, emotional-appraisal, behavioural-creative, and spontaneous-spiritual components. The author suggests their model of formation of the self-concept in ontogenesis. The primary prerequisites for forming the components of this phenomenon are identified, which represent the core of the further development of the self-concept; The psychodynamic approach to understanding the formation of the selfconcept and its model has been suggested, starting with the prenatal and postnatal stages of development while taking into consideration the mental space of the prenatal self. The list of objective and subjective criteria of a practitioner psychologist’s efficiency is summarized and specified. It is noted that in the context of the activity of a child practitioner psychologist, the connection between a personal and professional resource is much deeper and more fundamental than in any other profession. In this context, it has been established that among the non-specific factors, the main one determining the success of psychotherapeutic influence, is the relationship implicitly established between the psychologist and his client. Such a relationship provides the client with a corrective experience to internalize and consequently harmonize their self. The author theoretically and methodologically substantialized their approach to the problem of forming the self-concept of child practitioner psychologists in the system of postgraduate education. The author studies the conditions for the formation of an adequate image of the child practitioner psychologist profession. They also analyse the process of the self-concept formation in the postgraduate educational project on psychodynamic integrative child and adolescent psychocorrection and psychotherapy. The theoretical model of the continuumhierarchical structure of the self-concept of the child practitioner psychologist in the context of integrating their personal and professional components and the theoretical model of the formation of the professional component of the self-concept of the child practitioner psychologist was developed. The dissertation substantiates the model of professional educational space in the context of the formation of the self-concept of a child psychologist. A psycho-diagnostic program for the primary psychotherapeutic interview was created. It aims to conduct a professional selection of motivated specialists who are able to master the competencies of a child practitioner psychologist. In order to perform a quality professional selection of candidates for mastering the system of intrapsychic and interpersonal interactions in the sphere of psychodynamic integrative child and adolescent psycho-correction and psychotherapy, this program was based on the successful worldwide projects. The author considers the results of the research in Western and Eastern European psychological and psychotherapeutic schools. The theoretical and methodological researches of the national mentality features, where the scientists singled out certain mental archetypal formations were analysed. The dissertation researches preconditions of occurrence and adaptation of the psychoanalytic sphere in the Ukrainian context at the beginning of the last century. By analysing the preconditions for the emergence and integration of this trend, scientists highlight the social background: the culturological plane, humanitarian needs, the high level and fundamental achievements of the natural sciences. It is emphasized that according to cross-cultural research the characteristic feature of modern Ukrainian client is their focus on solving and overcoming emotional problems and ineffective patterns of behaviour, treatment of traumatic experience, massive self-destructive behaviour among adolescents and youth (such social phenomena as "blue whales"), suicidal and parasuicidal growing tendencies. There is a demand for support which involves the gradual change of existential processes. In this case, a child practitioner psychologist must be aware of various situations and the application of the appropriate scientifically proven methods and techniques. In the psychologist's practical sphere, it is important to integrate various types of psycho-corrective and psychotherapeutic influences (e.g. individual, group, family, systemic psychotherapy, etc.). When applied to different age groups of children and adolescents, the differentiation of the mentioned influences is required. The methods of the psychodynamic paradigm meet scientific and practical requirements. The dissertation specifies the requirements of the professional education of a child practitioner psychologist (including its content and levels). It defines specific conditions for the formation of professionally significant qualities, as well as the means to form the self-concept, professional identification, and the ways of organizing a professional environment that would ensure the formation of a practical component of professional competence. Based on theoretical reflection of these data, a structured, integrated three-dimensional model of post-graduate psychotherapeutic education in the sphere of "Psychodynamic Integrative Child and Youth Psycho correction and Psychotherapy", implemented in practice in the context of specialized psycho-technical projects, was constructed. This educational model is based on the following principles: analysis and synthesis, unity of the biological and social, creativity, reflexive relativity, unity of experimental and genetic lines of development. The program involves complexity, integrality, consistency of presentation while considering the historical aspect, the theory of development, the focus on the practical application of theory. The educational program has been developed in accordance with the terms of obtaining a European Certificate in Child and Adolescent Psychotherapy. The dynamics of the self-concept of a child practitioner psychologist while mastering the knowledge and skills of psychotherapeutic work in an educational project on psychodynamic integrative child and youth psychotherapy is empirically investigated. The author's projective technique "Visualization of the self-concept" was developed and successfully tested to identify personal resource and deficiency zones with the subsequent use in the psycho diagnosis of transverse sections and the longitudinal study and psychotherapeutic compensatory techniques. Qualitative methods of research were used, including the analysis of dreams, analysis of the group dynamics cases, analysis of the individual dynamics cases in the intrapsychic and interpersonal spaces of the participants. The author notes that the research lasted for 16 years - from 2001 to 2016. Its structure implies the format of the longitudinal study carried out in the author's educational projects on the psychodynamic integrative child-youth psycho-correction and psychotherapy which we conducted in the cities of Lviv, Odessa, Kiev and Dnipropetrovsk. The total number of project participants comes to 270 people. The research was conducted before the beginning of education as the initial interview, while using the psycho-diagnostic system SEDNOR+ (it is described in the relevant section of this dissertation), during educational seminars and after the project in 4,5 years, after undergoing the entire educational cycle. The projects engaged trained professional psychologists who had already received education in the areas of psychotherapy and worked or wished to work with the children and adolescent category of clients. Each training group consisted of 22 to 35 participants. The training seminars were held 6 times a year lasting two days or four times a year for 3 days (the number of training hours was maintained and the topics of the workshops were also constant). Between the seminars, there were selfmeetings (subgroups) of participants to work out and respond to dynamic and personal aspects, which were tackled on previous psychotherapeutic seminars within the framework of educational projects. The results of the subgroups were recorded as reflections and were studied in the context of the longitudinal research. We developed a program and described the organization of an empirical study aimed at verifying the theoretical continuum-hierarchical structure of the concept’s personal and professional constituents of the self of a child practitioner psychologist, as a complex psychic phenomenon with certain manifestations at the formal-dynamic level, at the content-personal and imperative levels; the basic principles of organization and content of empirical research are revealed; the representativeness of the samples is substantiated; methodological procedure for the study of the self-concept of a child practitioner psychologist and psychological properties accompanying its manifestations is defined and described. While using the empirical research was certified that the conceptual approach to the multi-level education of a psychologist-practitioner in the field of psychodynamic integrative child and adolescent psychotherapy and psycho correction we developed, was interned by child psychologists upon the completion of the educational cycle in the integral concept of the Self and at all its levels. It has been determined that the main professional tool of a child practitioner psychologist is the self-concept, which is defined as a complex phenomenon: multi-layered psychic reality including different levels of organization of psychological activity: individual foundations, collective foundations, ontogenetic foundations, social foundations and self-referencing, which are subject to reflexive exploitation in the therapeutic relationship with the client, then the formation of the professional component of the self-concept was initially in the psychocorrection-psychotherapeutic elaboration of times its intrapsychic space and further professional reflection. Thus, we proceeded from the fact that we see the professional component of the self-concept as preliminarily studied and professionally refined personal self-concept. The latter represents the internalized particles of various interpersonal interactions that are exteriorized as a set of person’s representations of oneself and constitute the meaning of their self-presentation. Therefore, diagnostic measures were carried out in the beginning, during and at the end of the study. This allowed us to control the formation of their personal and professional components of the selfconcept. Two options were selected as of the formed self-concept of a child psychologist. The first one - professional self-realization after the completion of the project and socialization in a professional environment (professional practical activity, participation in supervisory projects, official working place, etc.). The second option is the harmonization of the self-concept in the aspects manifested in constructive ways of selfpresentation and positive self-introduction. The following techniques were used in the study: introspection of the contents of self-consciousness, the method of narration and the reflection of the self-concept in the psychotherapeutic set-up by the means of author's projective techniques (SEDNOR+ and "Visualization of the selfconcept"), projective methods "Three trees" and "Life Line", analysis of symbols of regressive states and dreams, as well as the Tennessee SelfConcept Scale, M. Snyder Self-Monitoring Scale, Self-Presentation Scale by S. Lee and B. Kuigli, Stolin-Pantileev self-testing technique, methods of observation, techniques of the training and psychotherapeutic work (author's development), (appendixes 24-25). The methods of data analysis included typology, graphical modelling, psycho-semantic reconstruction, methods of multidimensional statistics, methods of statistical conclusion, and methods of statistical analysis of psychometric psycho-diagnostic characteristics. In the conclusions of the dissertation research, the obtained results were generalized and a new solution of the self-concept of a practitioner psychologist in the field of psychodynamic integrative child and youth psychotherapy was offered. It manifests itself in the development of a comprehensive conceptual approach to the theory and practice of educational space. It is concluded that the study presents the developed self-concept of a child practitioner psychologist as the basis for constructing a holistic model of the dynamics of the formation of the selfconcept in ontogenesis: the dynamic aspects of the development of the self-concept of a practitioner psychologist in the ontogenetic context are researched theoretically; A comprehensive approach to understanding of the self-concept and its functions is presented; A dynamic model of the formation of the self-concept in the ontogenetic perspective as a visualization of the formatting structures of the child practitioner psychologist’s self-concept was constructed. The self-concept was defined as the externalization of one’s intrapsychic senses. Those manifest in the totality of one’s selfperceptions and are genetically incorporated into its structure. The previously unexplored aspects of the general structure of the self-concept are described. In particular, the prenatal and postnatal mental substructures of prenatal self that are the primary communicative bonding formations and influence the personality and professional relationship of a child practitioner psychologist and various categories of clients. The dissertation suggests the psychodynamic approach to understanding the formation of the self-concept. The author discovered the content criteria of the interconnection of psychographic and professional structures regarding the formation of the self-concept of a child practitioner psychologist; the conditions for the formation of an adequate image of the of a child practitioner psychologist profession. It has been determined that from the qualitative point of view on the therapeutic relationship, the communicative competence of the psychologist (included as the central option of the professiogram), is crucial. It means that the psychologist's ability to use emotional requests to identify juvenile clients and their immediate environment. Also, the dissertation substantializes the psychologists’ Self as the main tool of professional influence, with its intersubjective resource as the basis for the self-conception. The principal factor that determines the success of psychotherapeutic influence among the non-specific ones is the relationship implicitly formed between a psychologist and a juvenile client and their environment. The latter provides clients with a corrective experience for internalization and consequently - the harmonization of their Self. The dissertation suggests defining the professional component of the self-concept of a child practitioner psychologist as a complex phenomenon. It is a multi-layered mental reality that includes different levels of organization of mental activity: individual structures, collective internalized structures, ontogenetic and phylogenetic foundations, social internalized interventions and self-referencing, professional competencies and actions which are subject to reflexive exploitation in a psychocorrective relationship with a client. We suggest the model of the continuum-hierarchical structure of the self-concept of a child practitioner psychologist, which allows to understand it as an integral structure, which integrates the set of interconnected and interacting components. It consists of interconnected three levels - socially-determined substructures that contain their corresponding social patterns: substructures of experience, filled with their own experiences and their reflections; genetically determined substructures that provide archetypal content. We see this continuumhierarchical formation as a macrosystem consisting of multi-level subsystems and corresponding formal-dynamic, substantive-personal and socially-imperative characteristics. The aforementioned are complementary and interrelated. The core of this integrity is the macrostructure of the professional concept of a child psychologist, which integrates the most significant individual, subjective, personal and professional qualities. We have established the theoretical and methodological aspects of the professional training of child practitioner psychologists in the postgraduate professional sphere and the requirements for the modern professional education of a child psychologist in the context of the formation of their self- concept, including its content and levels, specific conditions for the formation of the professionally significant qualities. We established personal areas (planes) for psychotherapeutic interventions in the process of the educational project of a child practitioner psychologist, means of harmonization and professionalization of their self-concept, professional self-identification, as well as the ways to organize a professional environment that would ensure the formation of a practical component of the specialist’s professional competence. It is noted that first of all this is the elaboration of the implicit and explicit content of the personal self-concept and the further internalization of the acquired knowledge and skills, that involves changes on the formal-dynamic, content-personal and socially imperative levels. The logic of the conduct in the professional sphere of psychodynamic child-youth psychotherapy as a professional moulding environment is substantiated. Based on theoretical reflection and practical psychotherapeutic supervising, we developed a program for specialist postgraduate training in psychodynamic integrative pediatric and adolescent psychotherapy. This program was then implemented in the form of specialized psychotherapeutic projects involving the preliminary psychotherapeutic interviews, practical, theoretical, and volunteer educational blocks. The suggested program involves the formation of the self-concept of a child practitioner psychologist. The program divides education into the preliminarily practical (psychotherapeutic elaboration of personal life experience) and the secondary theoretical and volunteer, including the mastering of a specialized psychological theory, based on the reflection of personal experience acquired during the therapy

Кочерга А. В. Підготовка студентів заочної форми навчання освітньої програми «фізичне виховання» до управління педагогічним процесом : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки» / наук. керівник О. В. Філь. Запоріжжя : ЗНУ, 2021. 132 с.
UA : Робота викладена на 132 сторінках друкованого тексту, містить 7 таблиць, 5 рисунків. Перелік посилань включає 94 джерела. Об’єкт дослідження: підготовка студентів-заочників освітньої програми «фізичне виховання» в умовах закладу вищої освіти. Предмет дослідження: педагогічні умови підготовки студентів заочної форми навчання освітньої програми «фізичне виховання» до управління педагогічним процесом. Мета дослідження: визначити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність педагогічних умов підготовки студентів заочної форми навчання освітньої програми «фізичне виховання» до управління педагогічним процесом. У роботі проведено теоретико-методологічний аналіз стану розвитку системи заочного навчання в закладах вищої освіти; виявлено особливості підготовки студентів заочної форми навчання у закладі вищої освіти; вивчено проблему професійної підготовки студентів заочної форми навчання до управління педагогічним процесом; визначено компоненти та рівні готовності фахівців з фізичної культури до управління педагогічним процесом; розроблено, обґрунтовано та апробовано педагогічні умови підготовки студентів заочної форми навчання освітньої програми «фізичне виховання» до управління педагогічним процесом. Практична значущість дослідження: розроблено та впроваджено курс «Управління педагогічним процесом» в практику професійної підготовки фахівців з фізичної культури; розроблено діагностичний інструментарій, що дає змогу здійснювати моніторинг формування готовності студентів до управління педагогічним процесом.
EN : The work is presented on 132 pages of printed text, contains 7 tables, 5 figures. The list of references includes 94 sources. Object of research: preparation of part-time students of the educational program "physical education" in the conditions of higher education institution. Subject of research: pedagogical conditions of preparation of students of the correspondence form of training of the educational program "physical education" to management of pedagogical process. The purpose of the study: to determine, theoretically substantiate and experimentally test the effectiveness of pedagogical conditions for preparing students of distance learning educational program "physical education" to manage the pedagogical process. The paper carries out a theoretical and methodological analysis of the state of development of the system of distance learning in higher education institutions; the peculiarities of training part-time students in higher education are revealed; the problem of professional preparation of part-time students for management of pedagogical process is studied; the components and levels of readiness of specialists in physical culture to manage the pedagogical process are determined; the pedagogical conditions of preparation of students of the correspondence form of training of the educational program "physical education" for management of pedagogical process are developed, substantiated and tested. Practical significance of the research: the course "Management of pedagogical process" was developed and introduced into the practice of professional training of specialists in physical culture; Diagnostic tools have been developed that allow monitoring the formation of students' readiness to manage the pedagogical process.

У статті розроблено концепцію підготовки гірничого інженера в системі неперервної освіти. Визначено етапи означеної підготовки: загальноосвітній заклад, вищий навчальний заклад, підприємство. Обґрунтовано значення профорієнтаційної роботи, дидактичні засади фахової підготовки майбутніх інженерів в умовах сучасного вишу, а також порушено проблеми адаптації випускників гірничих факультетів на підприємстві.

У статті розглядається питання розвитку професійної компетентності педагога в системі непреривної освіти. Умови формування професійної компетентності педагога визначаються соціальним попитом та наявністю матеріально-технічної, науково-методичної баз, відповідних кваліфікованих кадрів. На сьогодні першочерговим є завдання щодо організації співпраці загальноосвітніх і професійних навчальних закладів у межах освітнього кругу і вирішення поставлених перед ним завдань, що дало б можливість підвищити ефективність і якість не тільки навчання, а й підготовки майбутніх спеціалістів та забезпечити висококваліфікованими кадрами підприємства регіону.

Передумовою забезпечення фундаменталізації професійного навчання є створення нових навчальних дисциплін (або перебудова існуючих), якісно відмінних від традиційних за структурою та змістом своєю спрямованістю на узагальнені, універсальні знання, формування фахівця нової формації, загальної культури і розвиток наукового мислення. В структурі економічної освіти курс «Моделювання економіки» забезпечує формування системи теоретичних знань та практичних навичок щодо моделювання структурних і динамічних властивостей економічних систем як засобу дослідження та управління складними явищами у макро-, мезо- й мікроекономічних системах. Компетентності, що формуються в процесі навчання курсу «Моделювання економіки», необхідні майбутньому фахівцю з економіки для створення та застосування моделей ринкової динаміки. Фундаментальні науки (зокрема, фізика) надають математичній економіці ефективні методи аналізу економічних даних та прогнозування економічних показників, що наприкінці ХХ ст. породило новий напрям досліджень – еконофізику. На нашу думку, зміст фундаменталізованого курсу «Моделювання економіки» повинен базуватися на поняттях еконофізики: складних динамічних систем (як неперервних, так і дискретних), теорії хаосу та фрактальної динаміки, тому що саме ці поняття створюють фундаментальне ядро сучасної математичної економіки. При вивченні фундаменталізованого курсу «Моделювання економіки» доцільно використовувати такі кросплатформенні системи комп’ютерної математики, як Matlab, Maxima та SAGE. Застосування SAGE дозволяє об’єднати можливості Matlab та Maxima в єдиному діяльнісному Web-середовищі та створює умови для активного застосування інноваційних технологій електронного, дистанційного та мобільного навчання.