Journal articles on the topic 'Неоднозначні погляди'

У статті обґрунтовується положення про те, що правовий механізм методів наукового дослідження проблематики кримінальної відповідальності за порушення прав на комерційні позначення є важливим механізмом забезпечення охорони та захисту об’єктів інтелектуальної власності. Досліджуються погляди вчених щодо визначення понять «метод» та «методологія». Зроблено висновок, що неоднозначні поняття методу та методології наукового досліджен- ня зумовлені різними поглядами науковців щодо їх найбільш істотних та суттєвих ознак. Зазначено, що структурними складовими поняття «комерційні позначення» є зареєстровані та охо- ронювані законом: знак для товарів і послуг, фірмове найменування, кваліфіковане зазначення походження товару. Наведені приклади використання автором таких методів наукового дослідження, як: діалектичний, системний, структурний, логіко-семантичний, формальнологічний методи та метод моделювання. Іншими методами, які ефективно використовувались науковцями для дослідження проблематики є: методи наукової абстракції; аналізу і синтезу; індукції і дедукції; сходження від простого до складного; генетичний метод; конкретно-соціологічний метод; методи формалізації; метод аналогії; системно-структурний метод; формально-логічний метод; метод правової герменевтики. Із врахуванням наукових поглядів щодо визначення понять «метод» та «методологія» розроблені авторські дефініції «метод» та «методологія дослідження кримінальної відпові- дальності за незаконне використання комерційних позначень», які пропонуються для наукового обігу.

Стаття присвячена висвітленню проблеми естетичного виховання особистості дитини в контексті викликів сьогодення. Автор зазначає, що нині проблема естетичного виховання особистості набуває особливого значення, оскільки загострюються суспільні суперечності, втрачаються загальнолюдські цінності, життєві ідеали дітей та юнацтва. З погляду психології та педагогіки естетичне виховання є актуальною, проте все ж недостатньо дослідженою проблемою. Неупереджений аналіз засвідчує, що погляди вчених на цю важливу проблему неоднозначні, тому утворюють мозаїчну картину на рівні теоретико-емпіричних міркувань. Мета статті полягає в аналізі теорії естетичного виховання зростаючої особистості, узагальненні психолого-педагогічної та науково-методичної літератури з проблеми, визначенні теоретико-методичних засад дослідження, виокремленні ефективних умов естетичного виховання дітей. Під час роботи над публікацією використано метод історико-педагогічної ретроспективи для з’ясування еволюції поглядів науковців, педагогів на проблему естетичного виховання школярів, теоретичного аналізу, синтезу та узагальнення для виокремлення ефективних умов естетичного виховання зростаючого покоління. Проаналізовано елементи естетичної культури як важливого складника всебічного розвитку особистості. Доведено, що характер і ступінь розвитку естетичного почуття і естетичного смаку, їх виховання є важливим чинником формування естетичної культури особистості. Автором відзначено, що проблема виховання естетичної культури школярів є надзвичайно актуальною і необхідною для подальшого вивчення та наукового обґрунтування.

У статті на основі методології державного управління проведено теоретико-методологічний аналіз впливу Великої депресії США на зайнятість та національну безпеку. На основі ретроспективного аналізу проведено порівняння Великої депресії з теперішньою економічною кризою в США в частині забезпечення продуктивної зайнятості та її впливу на національну безпеку, що дало змогу встановити зв’язки між історичними уроками та сьогоденням. Помічено, що наслідки коронавірусної пандемії негативно впливають не тільки на економіку США, але й на економічне зростання інших держав світу та світову економіку загалом. Зазначено, що за прогнозами експертів МВФ, втрати світової економіки через пандемію коронавірусу можна прирівняти з наслідками Великої депресії. Наголошено, що в розгортанні історичних подій Великої депресії можна простежити аналогічний сучас- ним реаліям у США перебіг явищ, пов’язаних з асиметричним збагаченням невеликої когорти крупних капіталістів (олігархів) на фоні тотального зубожіння більшості американців – представників середніх і бідних прошарків суспільства. Актуалізована теоретична та практична значущість результатів дослідження, зокрема, на основі проведеного аналізу, наголошено, що рівень безробіття є найбільш прийнятним показником, за яким можна зро- бити висновки щодо перебування країни в стані депресії. Визначено відмінність у кризах теперішній (паніка і крах на американському фондовому ринку; поширення коронавірусної інфекції COVID-19) і Великої депресії (принцип «золотий стандарт», якого в минулому дотримувався уряд США в системі фінансування з державного бюджету, дефляцію та відсутність будь-якої реальної антикризової фіскальної чи грошової політики та ін.). Зроблено висновок, що погляди сучасних американських науковців на аналогії і відмінності в станах зайнятості та безробіття в США в період Великої депресії та теперішньої економічної кризи, оцінки експертів і фахівців щодо наслідків їх впливу на економіку, інші сфери суспільного життя американців неоднозначні. Більшість із них обстоюють точку зору, що теперішня економічна криза є найбільшою у повоєнний період історії США, аргументуючи її безпрецедентним підвищенням рівня безробіття, погіршенням базових показників економічного та соціального розвитку.

Індія як провідна держава, що розвивається, уже тривалий час дотримується власного підходу до вирі-шення проблеми віднесення прибутків до постійно-го представництва нерезидента. По-перше, Індія не визнає авторизованого підходу Організації еконо-мічного співробітництва та розвитку і не використо-вує у своїй договірній практиці сучасної редакції статті 7 Модельної податкової конвенції Організації економічного співробітництва та розвитку. Основною причиною цього є те, що використання авторизовано-го підходу Організації економічного співробітництва та розвитку має неоднозначні наслідки в контексті асиметричних відносин між державою резидентства і державою джерела доходу з погляду інвестиційних потоків. Інакше кажучи, використання авторизовано-го підходу Організації економічного співробітництва та розвитку, заснованого на аналізі функцій, активів і ризиків, зумовлює ігнорування умов, які визначають рівень прибутку, але пов’язані не з чинниками поста-чання, а із чинниками ринку збуту. Незважаючи на це, авторизований підхід Організації економічного спів-робітництва та розвитку рекомендований у безальтер-нативній формі як основний у Модельній податковій конвенції Організації економічного співробітництва та розвитку. По-друге, внутрішнє законодавство Індії дозволяло використовувати досить широкий обсяг ме-ханізмів віднесення прибутків до постійного представ-ництва – від методів формульного розподілу і до мето-ду, заснованого на аналізі функцій, активів і ризиків. Таке широке розмаїття можливих методів зумовило виникнення неоднозначної практики їх застосування та негативно відображається на інвестиційному клі-маті. З огяду на зазначене, у квітні 2019 року Індія винесла на публічне обговорення пропозиції щодо змі-ни правил віднесення прибутку до постійного представ-ництва, унікальність яких полягає в тому, що ними вперше пропонується використання формульного під-ходу, який є альтернативою авторизованому підходу Організації економічного співробітництва та розвитку. Пропозиція щодо фракційного розподілу заснована на визначенні прибутків нерезидента, отриманих із тери-торії Індії, на основі трьох чинників, як-от об’єм прода-жів, наймана робоча сила (кількість у поєднанні з опла-тою праці) та розмір активів. Окремо варто зазначити, що передбачено також можливість модифікації такої формули для введення додаткового показника рівня залученості користувачів з Індії в разі використання сучасних бізнес-моделей, які можуть не передбачати істотної присутності нерезидента в Індії, однак водно-час прибуток такого нерезидента генерується через іс-нування значної кількості користувачів в Індії та їх-ньої активної залученості.

Роль імунних реакцій як клітинного, так і гуморального типу в патогенезі COVID-19, неоднозначна та суперечлива. В представленому огляді літератури аналізуються два погляди на цю проблему, а саме – захисну та стимулюючу вірусну інфекцію, імунопатологічна роль різних імунних клітин, особливо антитіл.Приведені дані про направленість та рівень нейтралізуючих і не нейтралізуючих віруси антитіл в крові хворих, реконвалесцентів та здорових осіб і відмічається, що до 30-50% пацієнтів мають низькі рівні вірус нейтралізуючих антитіл, а це ускладнює можливості використання антитіл для профілактики та лікування тяжких форм захворювання. Характеризується антиген специфічний та неспецифічний механізми дії антитіл при корона інфекції, які по-різному впливають на перебіг захворювання. В огляді коротко обговорюються проблеми, пов’язані з отриманням та використанням різних типів моноклональних антитіл для лікування тяжко хворих. В статті робиться висновок, що імунні препарати із крові реконвалесцентів та моноклональні антитіла, які містять великий рівень нейтралізуючих антитіл, можуть бути одним із специфічних методів лікування COVID-19.

У статті досліджено сутність процесу рейтингової оцінки страхових компаній зі страхування життя, як інструменту виявлення їх фінансової надійності та стійкості на страховому ринку. Охарактеризовано та узагальнено підходи щодо визначення поняття «рейтинг», «рейтингова оцінка» та «рейтингування». Виділено ознаки об’єктивної рейтингової оцінки об’єкта оцінки. Рейтингові оцінки вельми складні і неоднозначні. Крім того, можливі різноманітні підходи до оцінки діяльності страхових компаній. З погляду на це, виникає питання який для нас є найбільш придатним Досліджено нормативно-правову базу щодо здійснення рейтингової оцінки страховиків на основі чого зроблено висновок, що на сьогоднішній день в Україні існує система нормативно-правових актів, що закріплюють статус та порядок рейтингування. Наведено методику оцінки діяльності страхової компанії, яка затверджена Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 3755 «Про затвердження Рекомендацій щодо аналізу діяльності страховиків». Відповідно до цієї методики за даними 2017 року розрахували показники тестів раннього попередження для обраних страхових компаній зі страхування життя різних корпоративних моделей: ПрАТ «Страхова компанія «PZU Україна страхування життя» – іноземний капітал, ПАТ СК «Блакитний Поліс» – кептивна страхова компанія та ПрАТ «Страхова Група «ТАС – страхування життя» – вітчизняний капітал та розробили рейтингування за цими даними. Інтегральна рейтингова оцінка кожної компанії визначена шляхом порівняння розрахованого значення із шкалою нормативних показників відповідно до методики. Зроблено висновок, що рейтинг оцінює відносну фінансову безпеку страхувальників, які уклали договір із страховиком, і є зручним інструментом для диференціації кредитної якості страхових компаній, а також дозволяють констатувати, що вітчизняний страховий ринок, демонструючи досить високі темпи розвитку, не посідають чільних позицій у рейтингу світового страхового ринку і майже не впливають на результати його функціонування.

Метою статті є проаналізувати основні питання біоетики, які торкаються важливих аспектів існування людини в сучасному світі. Серед основних виділяють поняття евтаназії, аборту, використання стовбурових клітин, штучне запліднення, клонування. Розкрито сутність основних аспектів поняття евта- назії та аборту, показано негативний прояв цих питань. Біоетика показала, наскільки суперечливим і неоднозначним є позиція людей і підхід до вирішення цих проблем. Біоетика наголошує на важли- вості й цінності людського існування та намагається використо- вувати всі засоби для збереження земного життя. Зокрема, у кон- тексті цього питання християнські церкви також виступають проти впровадження вказаних способів і закликають шукати інші варіанти вирішення цих украй важливих проблем. Однією із запропонованих альтернатив, наприклад, є паліативне лікування, що дасть хворому змогу почуватися безпечно в останні миті сво- го життя. З’ясовано позицію окремих християнських церков на певні визначені питання. Позиція різних церков, наприклад, право- славної та католицької, є однозначно негативною. Християнські церкви дотримуються традиційного загальнохристиянського погляду, який уважає подібні дії неприйнятними. Їх представники вважають неприпустимими ці речі й виступають проти абор- тів, евтаназї, штучного запліднення та, зокрема, клонування. Таке ставлення відображено в різних церковних документах. Вони висловлюють твердження, що людина призначена для жит- тя. Будь-яке заперечення цього вважається неприпустимим і засуджується християнськими церквами. Висновки. Висловлені твердження свідчать про те, що означені питання є непростими й потребують ретельного обговорення та пояснення. Розвиток біології та медицини в поєднанні із секуляризацією суспільства вимагає осмисленої позиції у вирішенні проблем біоетики. Біоети- ка підкреслює морально-етичний аспект розгляду цих проблем.

Стаття присвячена досліджен-ню питань міжнародного спадку-вання прав інтелектуальної влас-ності. Звертається увага на те, що дієвим механізмом подолання територіального характеру прав інтелектуальної власності є між-народні договори, завданням яких є визнання і захист прав на резуль-тати творчої діяльності, що вини-кли в іноземній державі на підставі іноземного права. Акцентується увага на тому, що кожна держава самостійно визначає обсяг майнових і немайно-вих прав суб’єктів права інтелек-туальної власності в спосіб закрі-плення їх у цивільних кодексах, спеціальному законодавстві у сфе-рі інтелектуальної власності та передбачає можливість переходу таких прав шляхом правонаступ-ництва до спадкоємців. Переважна більшість держав у своєму законодавстві передбачає можливість переходу від спадкодав-ця до спадкоємців лише майнових прав інтелектуальної власності. До переходу особистих немайнових прав інтелектуальної власності до спадкоємців законодавство різних держав підходить неоднозначно. У доктрині погляди науковців з питань можливості правонаступ-ництва немайнових прав інтелек-туальної власності розходяться. У зв’язку з цим запропоновано виді-ляти два види немайнових прав автора: особисті немайнові права, які тісно пов’язані із творцем та є невід’ємними, а тому не можуть входити до складу спадщини та припиняються зі смертю автора; особисті немайнові права, які тіс-но пов’язані із майновими правами автора, що можуть входити до складу спадщини поряд із майнови-ми правами інтелектуальної влас-ності та сприятимуть можливості спадкоємців здійснювати охорону та захист прав інтелектуальної власності спадкодавця. Не вирішеним є питання, пов’я-зане з тим, до кого переходять права інтелектуальної власності у випадку відсутності спадкоєм-ців або відмови спадкоємців від спадщини. У зв’язку зі специфікою об’єкта спадщини вважаємо, що права інтелектуальної власності повинні в цьому випадку перехо-дити до установи, яка забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності. У статті звертається увага на те, що різний підхід у законодав-стві держав до видів прав інтелек-туальної власності, їх змісту, пра-вонаступництва таких прав та їх охорони призводить до усклад-нення міжнародного спадкування прав інтелектуальної власності. У зв’язку з цим виникає потреба в міжнародній і національній уніфіка-ції норм у сфері спадкування прав інтелектуальної власності та гар-монізації законодавства держав.

У статті розкрито внутрішні обставини, за яких інтернальність гальмує або стимулює саморозвиток студентів-психологів. Важливість забезпечення особистісно-професійного саморозвитку майбутніх психологів пояснено вимогами до особистісних якостей цих фахівців. Як один із внутрішніх чинників стимулювання саморозвитку розглянуто інтернальність. Розкрито психологічний зміст інтернальності як одного з двох полюсів локусу контролю. Обґрунтовано позитивний, але дещо неоднозначний характер впливу інтернальності на готовність майбутніх психологів до особистісно- професійного саморозвитку. У результаті теоретичного аналізу виокремлено умови, які провокують негативний вплив інтернальності на саморозвиток, а саме: песимістичний атрибутивний стиль (пояснення невдач стабільними глобальними внутрішніми чинниками); прийняття відповідальності тільки за причини проблем; орієнтація на стан. Проаналізовано характеристики «доброго» та «поганого» інтернального контролю відповідно до наукових поглядів різних дослідників. Сформульовано припущення щодо існування певних внутрішніх умов, за яких інтернальність буде мати більш виражений і однозначний вплив на саморозвиток студентів-психологів. На основі аналізу наукових джерел запропоновано такі умови позитивного впливу інтернальності на саморозвиток: оптимістичний атрибутивний стиль (пояснення невдач варіативними та специфічними, а успіхів – стабільними та глобальними внутрішніми чинниками); прийняття відповідальності за подолання проблем без концентрації на їхніх причинах; орієнтація на дію. Проаналізовано та конкретизовано значення цих умов для особистісно- професійного саморозвитку саме студентів-психологів з урахуванням змісту та специфіки їхньої майбутньої професійної діяльності. Наведені положення підкріплено експериментальними даними сучасних дослідників. Зроблено висновок про перспективність емпіричної перевірки припущення щодо впливу зазначених умов на характер взаємозв’язку інтернальності та особистісно-професійного саморозвитку студентів-психологів.

Метою роботи є виконавський аналіз зазначеного в назві статті твору та пошук відповідей на питання, які турбують виконавців та дослідників творчості Й. С. Баха вже понад 100 років, зокрема питан- ня метру, ритму та жанрових особливостей п’єс, зібраних у клавірній партиті мі-мінор. Методологія дослідження спирається на системно-а- налітичний та компаративний методи. Користуючись відомостями із трактатів, що належать до досліджуваної епохи, автор намагаєть- ся поновити зв’язок із втраченою усною виконавською традицією, яка зумовлювала безпосередні відносини виконавця і виконуваного ним тво- ру, минаючи нотний текст. Паралелі із сюїтами Й. Фробергера дають відповідь на питання відповідності нотного запису і реального звучан- ня твору. Порівнюючи два збережені варіанти мі-мінорної партити Й. С. Баха, вдається прослідкувати напрямок композиторського задуму, що є надзвичайно важливим для вірного виконавського аналізу та корек- тного відтворення того, що чув автор партити, записуючи її. Аналіз окремих п’єс з огляду на ціле дає змогу побачити й осмислити їх із нового ракурсу, а також вибудувати драматургію циклу. Наукова новизна даної статті полягає в пошуках власної інтерпретації досліджуваного твору через порівняння різних трактувань авторитетних європейських дослід- ників крізь призму власного виконавського досвіду. Висновки. Клавірна партита Й. С. Баха мі-мінор у своїй нотації має ряд неоднозначних епі- зодів, буквальне виконання яких призводить до стильових і жанрових не- відповідностей. Феномен усної виконавської традиції в часи Й. С. Баха, безумовно, йшов на спад, проте зв’язок його творчості з більш ранні- ми композиторськими школами – Дж. Фрескобальді, Й. Фробергером – є очевидним, отже, й інтерпретація його музики має лежати в тій са- мій площині. Спираючись на відомості з трактатів, знаходимо ряд «не- нотованих» закономірностей, таких як загострення пунктирного рит- му, синхронізація поліритмії та тріольне виконання жиги, що записана дуолями. Ці та інші деталі є, на наш погляд, вкрай важливими для сти- лістично вірного, а головне – виразного виконання досліджуваного твору.

Актуальність статті полягає в тому, що один з ключових принципів проведення службового розслідування в органах прокуратури встановлює вимогу призначення та проведення цього складового етапу дисциплінарного провадження виключно з підстав, які чітко встановлені законодавством України. Даний момент говорить про те, що підстави – це невід’ємний юридичний фактор існування категорії службових розслідувань взагалі. Необхідно відмітити, що в існуючій нормативно-правовій базі, положення якої регулюють діяльність органів прокуратури України, підхід до визначення підстав проведення службових розслідувань є досить неоднозначний. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм чинного законодавства, розмежовано зміст підстав та приводів проведення службового розслідування в органах прокуратури України. Сформовано наукову позицію з приводу змісту та особливостей закріплених у законодавстві приводів проведення службових розслідувань щодо прокурорів. Акцентовано увагу на специфіці кожної підстави проведення службових розслідувань в прокуратурі. Окремі підстави призначення та проведення службових розслідувань прямо пов’язані із особою прокурора, зокрема: порушення незалежності прокурора при здійсненні ним покладених на нього функцій та повноважень; фізичної смерті, травмування прокурора, посягання на його життя у межах виконання ним покладених на нього повноважень; посягання на життя, здоров'я, житло та майно прокурора чи його близьких родичів, пов'язані зі службовою діяльністю прокурора; будь-які інші події за участі прокурора, які викликали суспільний резонанс. Зроблено висновок, що охарактеризовані як «підстави» у Наказі Офісу Генерального прокурора «Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно прокурорів» факти за яких проведення та призначення службових розслідувань в органах прокуратури можливе та законне є обставинами об’єктивної дійсності, що вже мають місце. На відміну від приводів, які лише містять в собі інформацію про можливе вчинення порушень службової дисципліни, підстави - це конкретні юридичні факти, які трапились з особою прокурора та вплинули на його службово-правовий статус, або вчинені ним особисто порушення.

Стаття присвячена дослідженню історичних передумов формування поняття «особа з інвалідністю» та виокремленню етапів його розвитку. Акцентується увага на історичній зумовленості еволюційного шля-ху поглядів на питання інвалідності. З’ясовано, що із зародженням християнства, для якого серед основних були ідей любов до ближнього, підтримка нужденних, хворих, ставлення до людей з інвалідністю стало більш гуманним. Умови для життя таких людей були досить жорстокими. Так, панували різні забобони, релігійні упередження, наприклад, у періоди стихійних лих, епідемій, війн такі люди вважалися грішниками, при-чиною всіх бід. Інвалідність ототожнювалась із чимось надприроднім, такі люди переслідувались. Але все ж із того часу поступово починає створюватись та роз-ширюватись мережа прототипів закладів соціального захисту для людей з особливими потребами, заснову-ються притулки, шпиталі, богадільні, монастирі тощо. Наголошено, що інвалідність – це соціальне явище, а не захворювання чи вирок. Особи з інвалідністю не вимагають чогось специфічного, лише елементар-не – вони потребують бути забезпеченими можливістю жити серед людей, бути в суспільстві і відчувати себе людьми. Як доводить практика, люди з особливими по-требами можуть бути і стають повноцінними членами суспільства, які надихають своїм прикладом багатьох, зокрема й абсолютно здорових людей. Визначено, що в післявоєнний період другої половини XX ст. доміну-ючою стає ідея можливої інтеграції людей з інвалідні-стю у суспільство. Так, еволюція ставлення до людей з особливими потребами здобуває якісних змін, у мину-ле відходять глузування, ізоляція їх від суспільства та утримання у лікувальних закладах, насильницька сте-рилізація, знищення. Зроблено висновок, що до цьо-го моменту соціальний захист людей з інвалідністю є досить неоднозначним: двояким було ставлення до лю-дей із такими проблемами – від упередженого до пер-шого розуміння того, що вони потребують підтримки та можуть бути повноцінно соціалізованими в суспіль-ство, а інвалідність є соціальним ризиком, що в кон-тексті права соціального забезпечення означає стано-вище людини, на подолання або зниження негативного впливу якого направлений соціальний захист.

Political discourse defined by linguists as persuasive discourse effectively employs the ability of language to communicate and give shape to reality. Socrates and Aristotle were well aware of the power of language to distort perception and influence behavior, and thus be a tool, or weapon, for achieving the speaker’s goals. Based on principles worked out by Classical rhetoricians modern rhetoric is revived on a new basis synthesizing theoretical data of pragmatics, psycholinguistics and communication theory. As a result, the emphasis is laid not upon sharing knowledge but rather upon forming the opinion. Language of politics nowadays tends to be ambiguous, indefinite and vague. Political discourse provides contexts in which the speaker doesn’t mean exactly what the words literally mean. That is, the speaker’s denotation differs from the semantic meaning. Political discourse defined by linguists as persuasive discourse effectively employs the gift of language to communicate and give profile to reality. Politicians use a wide range of language means to manipulate the electorate: euphemisms, jargon, gobbledygook, inflated language, simplified or overcomplicated syntax. Politics seems to be the realm of doublespeak which is presented as a heterogeneous phenomenon providing cloudy vagueness of political language. The influence on addressee’s perception is conveyed due to manipulative potential of language. The enormous power is in the meaning of the words, what they mean to the human being who hears them. Far more than simple communication, truth, falsehood and the infinite shades between them, words have the power to manipulate other people’s thinking and behavior. On grammatical level one of the characteristic traits of political discourse (especially political slogans) is the use of verbless sentences. Verbless sentences in the English language may be viewed in the context of nominalization trend. It must be noted that verbless sentences in the analytical English language break all grammatical norms. Hence designed to mislead, Doublespeak is presented as a heterogeneous phenomenon providing cloudy vagueness of political language.Key words: political discourse, doublespeak, euphemisms, simplified or overcomplicated syntax, verbless sentences, nominalization. Політичний дискурс, визначений мовознавцями як дискурс переконання, ефективно використовує здатність мови спілкуватися та формувати уявлення про реальність. Сократ та Аристотель добре усвідомлювали силу мови спотворювати сприйняття та впливати на поведінку, а отже, бути інструментом чи зброєю для досяг-нення цілей мовця. На основі принципів, вироблених класичними риторами, сучасна риторика відроджується на новій основі, синтезуючи теоретичні дані прагматики, психолінгвістики та теорії комунікації. Як результат, акцент робиться не на обміні знаннями, а на формуванні відповідної думки та поглядів. Мова політики в наш час має тенденцію бути неоднозначною, невизначеною та розмитою. Політичний дискурс вводить контексти, в яких оратор не має на увазі саме те, що буквально означають слова. Тобто денотат мовця відрізняється від семантичного значення. Політичний дискурс, визначений лінгвістами як персуазивний, ефективно застосовує дар мови спілкуватися та впливати на свідомість слухачів. Політики використовують широкий спектр мовних засобів для маніпулювання електоратом: евфемізми, жаргонізми, спрощений або ускладнений синтаксис. Політика здається цариною подвійної мови, яка подається як різнорідне явище, що забезпечує невизначеність мови політики. Вплив на сприйняття адресата передається завдяки маніпулятивному потенціалу мови. Велике значення має семантика слів, те, що вони означають для людини, яка їх чує. Слова на позначення правди, брехні мають силу маніпулювати мисленням та поведінкою інших людей. На граматичному рівні однією з характерних рис політичного дискурсу (особливо політичних гасел) є використання бездієслівних речень. Бездієслівні речення в англійській мові можна розглядати в контексті тенденції номіналізації. Слід зазначити, що бездієслівні речення в аналітичній англійській мові порушують усі граматичні норми. Отже, розроблена для введення в оману, подвійна мова представлена як неоднорідне явище, що забезпечує невизначеність мови політики.Ключові слова: політичний дискурс, евфемізми, спрощений і ускладнений синтаксис, бездієслівні речення, номіналізація.

В умовах тотальної інформатизації суспільства вплив Інтернет на особистість набуває глобальних масштабів. Особистість є передумовою й продуктом існування суспільства, держави. В історії розвитку людства відомо багато прикладів, коли людина за певних умов потрапляє в середовище звірів і під впливом інформації на рівні тваринного й рослинного оточення набуває ознак, характерних для представників тваринного світу. Це ще раз підтверджує науковий висновок, що особистість може бути сформована лише при наявності фізіологічних задатків та під впливом інформації, що поширюється в соціумі. Інформація – це відомості про осіб, предмети, технології, засоби, ресурси, події та явища, що відбуваються в усіх сферах діяльності держави, життя суспільства й в довкіллі, незалежно від форми їх надання; відомості, подані у вигляді сигналів, знаків, звуків, рухомих або нерухомих зображень чи в інший спосіб. Особистість постійно перебуває під впливом інформації, що поширюється в просторі цілеспрямовано або довільно.Під впливом комп’ютеризації змінюються особистісні схильності і інтереси, ціннісні орієнтації і життєві позиції, настрої і погляди. Нове середовище існування у віртуальному просторі, розширення сфери комунікацій, зміна інтелектуальних і емоційних ресурсів індивіда здійснюють вплив на процес виникнення нової форми ментальності, людина сучасної цивілізації.Комп’ютер сьогодні став важливим засобом спілкування, а в майбутньому може перетворитися на один із основних засобів комунікативної взаємодії. Якщо це дійсно відбудеться, то, пам’ятаючи, ще «The medium is the message» (засіб передавання повідомлення є саме повідомлення), логіка комп’ютерних мереж неминуче почне перетворюватися на логіку спілкування сучасної людини. Тим самим Інтернет як «мережа мереж», тобто сучасна технологічна база інформаційно-комунікаційних потоків, стає епіцентром розвитку сучасної особистості [1].Через множинність охарактеризованих рис Інтернет розповсюдження віртуального спілкування вкрай неоднозначне у своїх наслідках. До позитивних наслідків впливу на особистість Інтернету можна віднести, наприклад, розширення пізнавальних практик. Так, багато дослідників звертають увагу на те, ще з розповсюдженням Інтернету різко зростає значення візуального мислення. Останнє – це розумова діяльність, в основі якої лежить операція наочними графіками, просторово структурованими схемами. Треба думати, що Інтернет всебічно сприятиме взаємопроникненню і взаємопосиленню раціонального і поза раціонального способів освоєння дійсності. До того ж, Інтернет, зводячи всі життєві сфери у віртуальну площину, незрівнянно збільшує кількість взаємодій і саму кількість соціальних сфер, в яких відбуваються ці взаємодії, через що сукупна дія сколективізується і інтенсифікується.До негативних наслідків розповсюдження «віртуального» спілкування можна віднести: скорочення соціальної взаємодії, звуження соціальних зв’язків (аж до самоти), розвиток депресивних ситуацій, аутизація дітей і підлітків, формування неадекватності соціальної перцепції і так далі. «Люди місячного світла» спілкуються безпосередньо (не через ЗМІ), але це спілкування не можна назвати «живим».Дослідники відзначають, що Інтернет підсилює процес опосередкованого спілкування людей, учасники якого найчастіше мають поверхневі, неглибокі міжособистісні відносини. Виникаючі тут контакти часто носять сурогатний, неповноцінний характер. Це веде до скорочення впливу найближчого оточення на особистість як засобу соціального контролю, порушенню механізмів детермінації позитивного поводження. Більш того, можливість анонімної участі в мережевому спілкуванні нерідко формує в молодих людей представлення про вседозволеність і некараність будь-яких проявів у мережевому середовищі. На думку психологів, анонімність і відсутність заборон звільняють сховані комплекси (у першу чергу, пов’язані з тягою до насильства і сексуальності), стимулюють людей змінювати тут свій стиль поведінки, поводитися більш розкуто і навіть переходити деякі моральні межі.Інтернет здатний впливати навіть на психічне здоров’я особистості. Вченими відзначаються випадки хворобливої пристрасті до участі в мережевих процесах (так званої «Інтернет-залежності»). Дана залежність виявляється в нав’язливому бажанні необмежено довго продовжувати мережеве спілкування. Для підлітків, що одержують доступ до Інтернет, віртуальна середовище іноді здається навіть більш адекватним, чим реальний світ. Можливість перевтілитися в якусь безтілесну «ідеальну особистість» відкриває для них нові відчуття, що їм хочеться випробувати постійно або дуже часто. Фахівці відзначають, що до деякої міри зазначена залежність близька до патологічної захопленості азартними іграми, а її деструктивні ефекти схожі з виникаючими при алкоголізмі. Психологи виділяють кілька підтипів такої залежності, враховуючи те, до чого сформувалася пристрасть у конкретної особистості. Патологія виявляється в руйнуванні звичайного способу життя, зміні життєвих орієнтирів, появі депресії, наростанні соціальної ізоляції.Надмірна захопленість Інтернетом змушує багатьох людей проводити все більше часу в мережі. Термін «Інтернет-залежність» вперше був запропонований А. Голдбергом у 1995 р. Під цим поняттям він розумів непереборний потяг до Інтернету, що характеризується «згубною дією на побутову, навчальну, соціальну, робочу, сімейну, фінансову сфери діяльності». За ступенем відходу від реальності Інтернет-залежність дуже нагадує потяг до наркотиків, алкоголю, азартних ігор тощо. Інтернет-залежність виявляється в тому, що люди настільки віддають перевагу життю в Інтернеті, що фактично починають відмовлятися від свого «реального» життя, проводячи до 18 годин на день у віртуальній реальності не менше, ніж 100 годин в тиждень. Інше визначення Інтернет-залежності: нав’язливе бажання ввійти в Інтернет, знаходячись off-line, і нездатність вийти з Інтернету, будучи в on-line. Частково використовується ще й таке: «Інтернет-залежність  це нав’язлива потреба у використанні Інтернету, що супроводжується соціальною дезадаптацією та яскраво вираженими психологічними симптомами» [2] .На сьогоднішній день Інтернет-залежність не визнається особливим захворюванням. Але батькам слід контролювати дітей при користуванні ними Інтернетом. Старших дітей, які користуються Інтернетом самостійно, потрібно привчити розповідати про своє спілкування в чаті, повідомляти, якщо виникають конфліктні ситуації, або якщо діти чимось налякані. Контролювати діяльність дітей в Інтернеті можуть допомогти новітні програми, за допомогою яких можна побачити, які саме сайти самостійно переглядала ваша дитина. Слід навчити дітей не виказувати особистої інформації незнайомцям з Інтернету. І останнє правило, щодо обмеження часу перебування дітей у мережі задля збереження їхнього здоров’я та заради профілактики Інтернет-залежності. Чим менше дитина, тим менше повинен бути час її перебування в Інтернеті [3].Особливої уваги вимагає і проблема впливу на установки особистості розповсюджених у глобальних мережах ігор з елементами насильства. Дослідження показали, що жорстокі ігрові епізоди нерідко приводять до наростання агресивності поведінки молодих людей. Очевидно, з розвитком технологій зазначена проблема буде ускладнюватися, оскільки компанії-розроблювачі ігор постійно підвищують якість відповідності ігрового простору реальності, а це веде до зростання ступеня занурення особистості у віртуальне середовище.Складно прогнозувати вплив Інтернету на моральні цінності і психологічні установки особистості, її емоційну сферу. Самодостатність і самотність, заміна реального спілкування віртуальними контактами, можливість сховатися під маскою аноніма чи створити придуманий образ, вступити у гру і ухилитися від відповідальності – всі ці нові грані людських стосунків набули нового значення. В цих умовах виникають емоційні стреси, дисгармонії, драми і конфлікти, депресії і невпевненість у собі, страхи і нові комплекси. Зрозуміло, найбільш відчутно все це позначається на особистості.Таким чином, середовище, що формується в глобальній мережі Інтернет, здатне впливати на формування негативних психологічних установок у формуванні особистості. Більш того, при уважному вивченні в мережевому середовищі можна знайти прояв відомих механізмів соціальної детермінації злочинності: шляхом визначеного соціального формування особистості; шляхом давання їй розпоряджень протиправного або суперечливого характеру; шляхом постановки особистості в ситуації, що змушують і полегшують вибір злочинного варіанта поведінки.Безумовно, у сучасних умовах неможливо (та й неправильно) ізолювати молоду людину від використання мережевих ресурсів. Однак повинні бути продумані шляхи нейтралізації негативного інформаційного впливу Інтернет на особистість. Особливу роль у цьому процесі повинна грати родина. Зацікавлена участь дорослих, що дають об’єктивну оцінку інформації, що надходить, і здійснюють її фільтрацію, дозволить правильно зорієнтувати молоду людину в інформаційних потоках. Не повинна залишатися осторонь від розглянутої проблеми і держава. Назріла необхідність визначення твердих критеріїв допустимості розміщення в мережах певних видів інформації. Варто виробити працюючі механізми обмеження доступу до окремих сайтів для різних вікових категорій аудиторії Інтернету. Потрібно законодавчо закріпити відповідальність власників сайтів за зміст розташовуваних інформаційних матеріалів.

Мотивація - одна з найбільш складних проблем психологічної науки. До теперішнього часу вона недостатньо повно і всебічно вивчена, що стримує рішення і інших, пов'язаних з нею теоретичних і практичних завдань. Їй приділяється велика увага як у вітчизняній, так і в зарубіжній науці. Сьогодні немає єдиних поглядів щодо даної проблеми. Методологічні орієнтири і світоглядна позиція вчених виступають як підстави, що лежать в її осмисленні. Представники західної психологічної науки розглядають мотивацію з біологізаторских позицій як прояв біологічної сутності, як відображення внутрішніх інстинктивних спонукань. Вітчизняні вчені розуміють її в руслі взаємодії соціального і біологічного за провідної ролі соціального начала. Особлива увага приділяється діяльнісному підходу. Існує відмінність понять мотивації та мотиваційної системи. При цьому виділяють різні мотивуючі чинники. Розглядається неоднозначність розуміння мотивів представниками психологічної науки. Виділяється різноманіття дефініцій поняття мотиву. Деякі вчені вважають, що мотиви визначають поведінку не тільки людей, а й тварин. Однак не всі вчені згодні з цією точкою зору, вважаючи, що поведінка тварин, їх активність визначаються стимулами, інстинктами, а не мотивами. Проблема усвідомленості мотивів неоднозначно розглядається різними вченими. Одні з них кажуть про мотиви, які можуть проявляти неусвідомлений характер, а інші стверджують те, що мотиви усвідомлені. Демонструється перехід свідомих і несвідомих мотивів один в одного, а також провідна роль усвідомлених мотивів при виборі стратегії поведінки.