Dissertations / Theses on the topic 'Незалежність України'

Зроблено висновок, що найбільш ефективним у вирішенні завдань електрифікації міського пасажирського транспорту сьогодні буде застосування до відповідних державних, комунальних та приватних підприємств засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання, основні з яких названо Господарським кодексом України у пункті 2 статті 12, та статтях 13-17. Завдяки їм та іншим засобам через імперативні та диспозитивні методи управління економікою можна буде знизити споживання вуглеводнів у сфері міського пасажирського транспорту, провести його електрифікацію та забезпечити енергетичну та економічну незалежність держави. It is concluded that the most effective in solving the problems of urban passenger transport electrification today will be the use of the means of regulatory influence of the state on the activity of economic entities to the relevant state, communal and private enterprises, the main ones of which are called the Economic Code of Ukraine in paragraph 2 of Article 12, and in the articles 13-17. Thanks to them and other means through imperative and disposable methods of economic management, it will be possible to reduce the consumption of hydrocarbons in the area of urban passenger transport, to carry out its electrification and to ensure the energy and economic independence of the state. Сделан вывод, что наиболее эффективным в решении задач электрификации городского пассажирского транспорта сегодня будет применение к соответствующим государственным, коммунальным и частным предприятиям средств регулирующего воздействия государства на деятельность субъектов хозяйствования, основные из которых названы Хозяйственным кодексом Украины в пункте 2 статьи 12 и статьях 13-17. Благодаря им и другим средствам через императивные и диспозитивные методы управления экономикой можно будет снизить потребление углеводородов в сфере городского пассажирского транспорта, провести его электрификацию и обеспечить энергетическую и экономическую независимость государства.

Зроблено висновок, що найбільш ефективним у вирішенні завдань електрифікації міського пасажирського транспорту сьогодні буде застосування до відповідних державних, комунальних та приватних підприємств засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання, основні з яких названо Господарським кодексом України у пункті 2 статті 12, та статтях 13-17. Завдяки їм та іншим засобам через імперативні та диспозитивні методи управління економікою можна буде знизити споживання вуглеводнів у сфері міського пасажирського транспорту, провести його електрифікацію та забезпечити енергетичну та економічну незалежність держави.
Сделан вывод, что наиболее эффективным в решении задач электрификации городского пассажирского транспорта сегодня будет применение к соответствующим государственным, коммунальным и частным предприятиям средств регулирующего воздействия государства на деятельность субъектов хозяйствования, основные из которых названы Хозяйственным кодексом Украины в пункте 2 статьи 12 и статьях 13-17. Благодаря им и другим средствам через императивные и диспозитивные методы управления экономикой можно будет снизить потребление углеводородов в сфере городского пассажирского транспорта, провести его электрификацию и обеспечить энергетическую и экономическую независимость государства.
It is concluded that the most effective in solving the problems of urban passenger transport electrification today will be the use of the means of regulatory influence of the state on the activity of economic entities to the relevant state, communal and private enterprises, the main ones of which are called the Economic Code of Ukraine in paragraph 2 of Article 12, and in the articles 13-17. Thanks to them and other means through imperative and disposable methods of economic management, it will be possible to reduce the consumption of hydrocarbons in the area of urban passenger transport, to carry out its electrification and to ensure the energy and economic independence of the state.

У статті звернута увага, що громадянське суспільство є одним з основних елементів становлення демократичної держави.
The article draws attention to the fact that civil society is one of the main elements of the establishment of a democratic state. At present, Ukraine is undergoing a gradual process of establishing a democratic state and a civil society. This paper examines the state, the main problems of the formation and formation of civil society in Ukraine, the prospects for further development, and the factors that influence this, and what should be done to improve the development of civil society in Ukraine at the present time

В роботі розглядається суть, характер, результати, перспективи виборчого процесу в незалежній Україні. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/15738

На сьогодні одним з основних інститутів демократії є вибори. Вони являють собою певний механізм, який забезпечує її існування та функціонування, а також з ними пов’язана реалізація політичних прав громадян та їх участь у формуванні різних органів держави. Вибори стимулюють позитивні зміни і загальний розвиток суспільства, оскільки ведеться пошук оптимальних шляхів для подолання недоліків існуючого політичного курсу та утвердження нового напрямку діяльності держави.

У дослідженні здійснено цілісний конституційно-правовий аналіз правової природи та сутності судової влади, основним структуроутворюючим і функціональним принципом організації якої запропоновано розглядати принцип поділу державної влади. В конституційній системі розподілу влади судова влада є самостійною і незалежною гілкою державної влади, що покликана служити суспільству та здійснювати правосуддя, вирішувати в судовому порядку правові спори та конфлікти. Судова влада визначає межі розсуду інших гілок державної влади, є правообмежувальним чинником у діяльності законодавчої, виконавчої влади та Глави держави. Відтак її роль у механізмі поділу влади полягає у стримуванні інших гілок державної влади від порушень конституційної законності, а також захисті прав і свобод людини та громадянина в державі. Запропоновано авторське визначення судової влади як самостійного виду державної влади, що має виключну компетенцію розглядати юридично значимі справи, вирішувати спори та конфлікти в суспільстві шляхом здійснення правосуддя, що реалізується судами в порядку, визначеному чинним законодавством з метою захист прав, свобод і законних інтересів людини. Доведено, що правозахисна функція судової влади є самостійна функція, що здійснюється у випадку порушення прав, свобод і законних інтересів людини. Систему засобів здійснення правозахисної функції судової влади розглянуто в широкому і вузькому розумінні. У широкому до таких засобів віднесено: засоби нормативно-правового забезпечення реалізації конституційного права на судовий захист; засоби контролю за дотриманням всіма суб’єктами, що беруть участь у реалізації конституційного права на судовий захист, положень нормативно-правових актів у вказаній сфері реалізації; засоби контролю за дотриманням суб’єктами, діяльність яких направлена на реалізацію конституційного права на судовий захист, встановлених державою правил їх реалізації. Вузьке розуміння включає засоби: зовнішньоорганізаційну діяльність реалізації права на судовий захист; внутрішньоорганізаційну діяльності у сфері судоустрою; відповідальність як засіб забезпечення конституційного права людини на судовий захист. Запропоновано визначення поняття судового права як самостійної галузі матеріального публічного права в національній правовій системі, що представляє собою сукупність юридичних норм, що має власний предмет правового регулювання, особливий метод правового регулювання, принципи правового регулювання, та заслуговує на прийняття власного кодифікованого джерела права. Ключовими напрямами конституційної реформи у сфері судоустрою названо правоконкретизацію і процесуалізацію правозахисної функції судової влади, що сприяють оптимізації правозахисного потенціалу судової влади в Україні.
В исследовании осуществлен целостный конституционно-правовой анализ правовой природы и сущности судебной власти, основным структурообразующим и функциональным принципом организации которой предложено рассматривать принцип разделения государственной власти. В конституционной системе разделения властей судебная власть является самостоятельной и независимой ветвью государственной власти, призвана служить обществу и осуществлять правосудие, решать в судебном порядке правовые споры и конфликты. Судебная власть определяет границы усмотрения других ветвей государственной власти, является правоограничительным фактором в деятельности законодательной, исполнительной власти и Главы государства. Поэтому её роль в механизме разделения властей состоит в сдерживании других ветвей государственной власти от нарушений конституционной законности, а также защите прав и свобод человека и гражданина в государстве. Предложено авторское определение судебной власти как самостоятельного вида государственной власти, имеет исключительную компетенцию рассматривать юридически значимые дела, разрешать споры и конфликты в обществе путем осуществления правосудия, реализуется судами в порядке, определенном действующим законодательством с целью защиты прав, свобод и законных интересов человека. Доказано, что правозащитная функция судебной власти является самостоятельной функцией, осуществляется в случае нарушения прав, свобод и законных интересов человека. Систему средств осуществления правозащитной функции судебной власти рассмотрено в широком и узком смысле. В широком к таким средствам отнесены: средства нормативно-правового обеспечения реализации конституционного права на судебную защиту; средства контроля за соблюдением всеми субъектами, участвующими в реализации конституционного права на судебную защиту, положений нормативно-правовых актов в указанной сфере реализации; средства контроля за соблюдением субъектами, деятельность которых направлена на реализацию конституционного права на судебную защиту, установленных государством правил их реализации. Узкое понимание включает средства: внешнеорганизационную деятельность реализации права на судебную защиту; внутриорганизационную деятельности в сфере судоустройства; ответственность как средство обеспечение конституционного права человека на судебную защиту. Предложено определение понятия судебного права как самостоятельной отрасли материального публичного права в национальной правовой системе, представляет собой совокупность юридических норм, имеет собственный предмет правового регулирования, особый метод правового регулирования, принципы правового регулирования, и заслуживает принятия собственного кодифицированного источника права. Ключевыми направлениями конституционной реформы в сфере судоустройства названо правоконкретизацию и процессуализацию правозащитной функции судебной власти, способствуют оптимизации правозащитного потенциала судебной власти в Украине.
The analysis of legal nature and essence of the judiciary, the main structural and functional principle of the organization of which is proposed to consider the principle of separation of state power. The judiciary determines the limits of discretion of other branches of government, is a restrictive factor in the activities of the legislature and the executive. The role of the judiciary in the mechanism of separation of powers is to deter other branches of government from violations of constitutional law, as well as to protect the rights and freedoms of man and citizen in the state. It is proposed to define the judiciary as an independent type of state power that has the exclusive competence to consider legally significant cases, resolve disputes and conflicts in society by administering justice administered by courts in the manner prescribed by applicable law to protect human rights, freedoms and legitimate interests. The function of protecting human rights and freedoms is exercised by the judiciary through the administration of justice. It is proved that the human rights function of the judiciary is an independent function performed in case of violation of human rights, freedoms and legitimate interests. The system of means of exercising the human rights function of the judiciary of the constitutional right to judicial protection can be considered both broadly and narrowly. In a broad sense, such means include: means of regulatory and legal support for the implementation of the constitutional right to judicial protection; means of control over the observance by all subjects participating in the exercise of the constitutional right to judicial protection of the provisions of normative legal acts in the specified sphere of implementation; means of control over the observance by the subjects, whose activity is aimed at the realization of the constitutional right to judicial protection, of the rules of their realization established by the state. A narrow understanding of the human rights function of the judiciary includes the following means of implementation: means of external organizational activities for the implementation of the constitutional right to judicial protection; means of internal organizational activity in the field of judicial system; responsibility as a means of ensuring the constitutional human right to judicial protection. The definition of judicial law as an independent branch of substantive public law in the national legal system is proposed, which is a set of legal norms that has its own subject of legal regulation, a special method of legal regulation, principles of legal regulation, and deserves its own codified source of law. The key areas of constitutional reform in the judiciary are the concretization and proceduralization of the human rights function of the judiciary, which contributes to the optimization of the human rights potential of the judiciary in Ukraine.

Дисертаційна робота присвячена вирішенню наукової проблеми розвитку теоретико-методологічних і методичних засад розбудови фінансового нагляду в України. У дисертації уточнено понятійно-категоріальний апарат дослідження фінансового нагляду, обґрунтовано концептуальні відмінності фінансового нагляду від інших функцій держави у фінансовому секторі, запропоновано класифікацію фінансового нагляду, визначено умови досягнення фінансової стійкості як мети фінансового нагляду, обґрунтовано концептуальні засади стратегічного розвитку фінансового нагляду, розроблено науково-методичний підхід щодо визначення відповідності нагляду міжнародним принципам, запропоновано науково-методичний підхід щодо оцінювання незалежності наглядових органів, розроблено періодизацію розвитку фінансового нагляду в Україні, розроблено методичне підґрунтя комплексного оцінювання і порівняння дотримання вимог банківської діяльності, досліджено особливості нагляду за діяльністю небанківських фінансових посередників в Україні, розроблено моделі прогнозування фінансового стану фінансових посередників та науково-методичні підходи до визначення максимально граничного значення нормативу достатності регулятивного капіталу банків, оцінювання системної важливості фінансових посередників, визначення системного ризику фінансового сектору та аналізу взаємозв’язку між стійкістю фінансового сектора та розвитком фінансового сектора й соціально-економічним розвитком країн.
Диссертационная работа посвящена решению научной проблемы развития теоретико-методологических и методических основ совершенствования финансового надзора в Украине. В диссертации углублен понятийно-категориальный аппарат исследования финансового надзора, обоснованы концептуальные различия финансового надзора от других функций государства в финансовом секторе, предложена классификация финансового надзора, определены условия достижения финансовой устойчивости как цели финансового надзора, обоснована концепция стратегического развития финансового надзора, разработан научно-методический подход к определению соответствия надзора международным принципам, предложен научно-методический подход к оценке независимости надзорных органов, разработана периодизация развития финансового надзора в Украине, предложен методический подход к комплексной оценке соблюдения требований банковской деятельности, исследованы особенности надзора за деятельностью небанковских финансовых посредников в Украине, разработаны модели прогнозирования финансового состояния финансовых посредников и научно-методические подходы к определению максимально предельного значения норматива достаточности регулятивного капитала банков, оцениванию системной важности финансовых посредников, определению системного риска финансового сектора и анализу взаимосвязей между устойчивостью финансового сектора и развитием финансового сектора и социально-экономическим развитием стран.
The thesis is devoted to developing theoretical, methodological and methodical foundations and practical tools for financial supervision in Ukraine and working out practical recommendations aimed at its improvement. According to the results of the structural-decomposition analysis, the categorical apparatus of financial supervision was specified in the dissertation. It was proposed to understand financial supervision from the point of view of managerial and organizational approaches. The conceptual differences between financial supervision and other state functions in the financial sector in particular financial regulation, financial control, and financial monitoring were defined, which made it possible to determine their common and distinctive features regarding the purpose, object, subjects and employing methods. The essence of financial soundness and conditions for its achievement as a goal of financial supervision were determined by incorporation of criteria of reliability, transparency, and efficiency in the work of financial intermediaries, financial market and supervisory bodies. The study of strategic and fundamental documents related to the economic system, the financial sector, and financial supervision revealed a superficial and fragmentary approach to defining the current situation, key issues in financial supervision, and directions for their solution. To solve this problem, the concept of strategic development of financial supervision was developed, based on a combination of such approaches: institutional, functional, structural and resultant. The paper determined the quantitative assessments of the compliance of financial supervision with international principles in general and in its directions in accordance with the structure of the financial sector by means of a grade and score of the implementation of each of the principles and the use of the arithmetic mean and geometric meanwhile. It gave a comprehensive assessment of the compliance of national supervisory systems with international standards and best world practices. According to the results of the evaluation, it was established that, among all international financial supervision principles, the practical implementation of the principles related to ensuring an adequate level of institutional, operational and financial independence and accountability of supervisory bodies remained the most problematic. The institutional structure of financial supervision in Ukraine was identified as sectoral: financial supervisors have been established for the banking sector, non-bank financial intermediaries and the securities market. The assessment of the independence of financial supervision was carried out by calculating diffuse indices in accordance with the rating assessments of the criteria of institutional, operational and financial independence. It allowed creating the basis for the proper performance of the function of financial supervision by the state. Based on indicators of banks, insurance companies, credit unions, pawnshops, financial companies, pension funds, and securities market applied a hierarchical method of cluster analysis the stages of the financial sector development were defined, which became the basis for identifying key changes in the financial regulation and supervision. In order to assess the level of compliance with banking requirements, an integral indicator was determined, its dynamics and regularities were analysed. Financial requirements of insurance companies, credit unions, asset management companies and entities which manage assets of private pension funds, professional securities market participants engaged in securities trading, institutional asset management, depository activities of clearing activities, organization of trade on the stock market, as well as institutional investors were investigated in areas of capital adequacy, liquidity, solvency, management of significant risks, assets diversification. In the context of the bankruptcy of a large number of financial intermediaries in recent years, it was advisable to forecast their financial situation. The formalization of forecasting the state of financial intermediaries was carried out using a linear, logit-and probit-regression. The predictors for regression were chosen employing F-test for dispersions, Farrar – Globe algorithm, and correlation coefficients. Methodical approach to the determination of the maximum value of the adequacy ratio of regulatory capital of banks with a view to ensuring the minimum level of compliance of banking supervision was formed under the component ‘adequacy of regulatory capital – credit risks’ and ‘liquidity – investment’. It served as an empirical basis for the establishment and adjusting banking requirements. The financial crisis revealed the financial sector’s excessive dependence on systemically important financial intermediaries so that the scientific approach for determining their systemic importance was developed in the work. It involved market share, equity-to-asset ratio, return on assets ratio and interconnection with other financial intermediaries and identification of the different types of financial intermediaries, which allowed reducing the risk of regulatory arbitrage. An example of systemically important banks and non-life insurance companies demonstrated the relationship between the activities of systemically important financial intermediaries and financial and economic macroeconomic indicators. In order to assess the systemic financial risk, indicators of the functioning of the sector of financial corporations and institutional sectors that affect the financial sector (non-financial corporations, households, government, ‘other world’) and macroeconomic factors were used. Their ranges of values were defined according to international data financial statistics, recommendations and standards of international financial organizations. Based on the binary characteristics and weight coefficients found employing the principal components method, quantitative and qualitative levels of the financial systemic risk in Ukraine were determined. A summary assessment of financial soundness was based on the IMF’s financial soundness indicators. Taking into account the importance of not only financial soundness but also the financial development, a comparative evaluation of these characteristics of the financial sector for developed and developing countries was carried out using the matrix method, which became the basis for grouping countries and determining the patterns of their movement in clusters. Employing nonparametric methods, the impact of financial soundness on the socio-economic development of the countries was demonstrated, which allowed denying the negative and significantly restraining influence of increasing financial soundness, which requires strengthening the supervision requirements for financial intermediaries, economic growth and socio-economic development of developed countries, as well as developing countries.

Соловйов Д. О. Радянська спадщина та розбудова незалежної України (1991-1999 рр.) : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 032 "Історія та археологія" / наук. керівник Ф. Г. Турченко. Запоріжжя : ЗНУ, 2021. 74 с.
UA : Кваліфікаційна робота магістра складається з 74 сторінок друкованого тексту. Містить 21 опублікованих джерел, 24 позицій літератури. Об'єктом роботи є період створення головних владних і суспільних інституцій незалежної України, економічної кризи та спроб її подолання, встановлення зовнішніх зв’язків та пріоритетів, налагодження взаємодії з міжнародними організаціями та створення власного іміджу, процесу ядерного роззброєння, перших спроб зміни вищого керівництва держави та передачі влади, боротьби з кримським сепаратизмом, проведення економічних реформ та побудови ринкової економіки, прийняття Конституції України та політичного протистояння всередині держави. Предметом дослідження є соціально-економічні, політичні та державотворчі процеси, що відбувалися в Україні у 1990-х роках, а також міжнародні виклики, які державі доводилося долати в цей період. Мета окреслюється визначенням головних ознак, що характеризують перший етап розбудови незалежної Української держави. Новизна роботи полягає в тому, що я узагальнив особливості зовнішньополітичної ситуації, за якої відбувалася розбудова незалежної України та удосконалив опис реформ, що були проведені в 1990-х роках. Основні висновки. Головними ознаками, що характеризують перший етап розбудови незалежної України є створення головних владних і суспільних інституцій, а також нової законодавчої бази, економічна криза та спроби її подолання шляхом проведення ринкових реформ та приватизації, встановлення міжнародних дипломатичних зв'язків та покращення іміджу України на світовій арені за допомогою відмови від ядерної зброї, подолання внутрішньополітичних складнощів, таких як сепаратизм у Криму, практика демократичної зміни влади та політичних протистоянь. Отже, період 1991-1999 років в Україні позначився процесом активного державотворення.
EN : The master's qualifying work consists of 74 pages of printed text. Contains 21 published sources, 24 items of literature. The object of work is the period of creation of the main governmental and public institutions of independent Ukraine, economic crisis and attempts to overcome it, establishing external relations and priorities, establishing cooperation with international organizations and creating one's own image, the process of nuclear disarmament, the first attempts to change top leadership. and the transfer of power, the fight against Crimean separatism, economic reforms and the construction of a market economy, the adoption of the Constitution of Ukraine and political confrontation within the state. The subject of the study is the socio-economic, political and state-building processes that took place in Ukraine in the 1990s, as well as the international challenges that the state had to overcome during this period. The aim is to determine the main features that characterize the first stage of building an independent Ukrainian state. The novelty of the work is that I summarized the peculiarities of the foreign policy situation in which the development of independent Ukraine took place and improved the description of the reforms that were carried out in the 1990s. Conclusions. The main features of the first stage of building an independent Ukraine are the creation of major governmental and social institutions, as well as the creation of a new legal framework, economic crisis and attempts to overcome it through market reforms and privatization, international diplomatic relations and improving Ukraine's image in the world arena through the renunciation of nuclear weapons, overcoming domestic political difficulties, such as separatism in Crimea, the practice of democratic change of government and political confrontation.Consequently, the period 1991-1999 in Ukraine was marked by the process of active state formation.

Безуглий С. А. Гарантії діяльності суддів як правовий фундамент незалежної судової системи України : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник С. В. Омельянчик. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 89 с.
UA : Кваліфікаційна робота розміщена на 89 сторінках друкованого тексту, містить 78 джерел використаної інформації. Розвиток демократичної держави неможливий без функціонування самостійної та незалежної судової влади. Самостійність та незалежність, неупередженість і об'єктивність прийняття рішення означає, що жоден суддя не може бути підданий будь-якому тиску з боку третіх осіб незважаючи на те, які посади займають ці треті особи. Саме для того існують гарантії суддівської системи, які мають прямий зв'язок з незалежністю та справедливістю всієї системи. На сьогоднішній день роль суду має бути переосмислена з позицій підвищення вимог до забезпечення конституційних та міжнародно-правових стандартів. Суд має стати щебільшдієвим органом захисту прав людини та основних свобод, щодіє на принципах справедливості, незалежності, доступності і відкритості. В цьомуаспектісудово-правова реформа в нашійдержаві повинна спрямовуватись на підвищенняефективностіправосуддя, зокрема шляхом забезпеченняналежноїорганізації кожного конкретного суду та підсилення гарантій діяльності судді як ключового учасника судового процесу. Мета дослідження полягає у повному та всебічному вивченні та аналізі гарантій, які надаються суддям під час їхньої професійної діяльності, що виступають складовою незалежності всієї судової системи України. Об’єкт дослідження – суспільні відносини у сфері суддівської професійної діяльності. Предметом дослідження виступають гарантії діяльності суддів як правовий фундамент незалежної судової системи України. Методологічну основу роботи складають сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових принципів і підходів та спеціально-наукових методів пізнання конституційно-правових явищ, використання яких дало змогу отримати науково-обґрунтовані результати. Для проведення дослідження будуть застосовані такі загальнонаукові методи як: аналіз і синтез. Теоретико-методологічною основою дослідження в роботі є історичний метод та метод матеріалістичної діалектики, застосування яких сприяло розглянути всі процеси забезпечення гарантій діяльності суддів, що виступають як правовий фундамент незалежної судової системи України.
EN : Qualifying work is placed on 89 pages of printed text, contains78 sources of information used. The development of a democratic state is impossible without the functioning of an independent and independent judiciary. Independence and independence, impartiality and objectivity in the decision-making process mean that no judge can be subjected to any pressure from third parties, regardless of the positions held by these third parties. That is why there are guarantees of the judicial system that have a direct link to the independence and fairness of the whole system. To date, the role of the court must be reconsidered from the standpoint of increasing the requirements for ensuring constitutional and international legal standards. The Court should become an even greater body for the protection of human rights and fundamental freedoms, acting on the principles of justice, independence, accessibility and openness. In this aspect, judicial reform in our State should be aimed at improving the effectiveness of justice, in particular by ensuring the proper organization of each particular court and strengthening the guarantees of the activity of a judge as a key participant in the judicial process. The purpose of the study is to fully and comprehensively examine and analyze the guarantees provided to judges in their professional activities, which form an integral part of the independence of the entire judicial system of Ukraine. The object of the study is public relations in the field of judicial professional activity. The subject of the study is the guarantees of the activities of judges as the legal foundation of the independent judicial system of Ukraine. The methodological basis of the work is a set of philosophical, philosophical, general scientific principles and approaches and specially-scientific methods of knowledge of constitutional and legal phenomena, the use of which has allowed to obtain scientifically sound results. For the study will be applied such general scientific methods as: analysis and synthesis. The theoretical and methodological basis of the research in the work is the historical method and the method of materialistic dialectics, the use of which helped to consider all the processes of ensuring the guarantees of the activity of judges, which act as the legal foundation of the independent judicial system of Ukraine.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2017. Дисертацію присвячено дослідженню конституційно-правового статусу омбудсмана з питань міграції, науково-методологічних підходів до визначення поняття «інститут омбудсмана», «інститут омбудсмана з питань міграції», його характерних ознак. Досліджено ґенезу інституту омбудсмана з питань міграції, яка розглядається як результат розвитку та трансформації інституту класичного омбудсмана «загальної компетенції», сформованого у межах правових і політико-адміністративних систем скандинавських країн. Проаналізовані основні моделі інституту омбудсмана та виявлені тенденції його трансформації й функціональної спеціалізації, які привели до виникнення спеціалізованих омбудсманів, в тому числі й до омбудсмана з питань міграції. Розглянуто стан розробленості наукових досліджень інституту омбудсмана з питань міграції та перспективи запровадження інституту омбудсмана з питань міграції в Україні. З’ясовується структура та принципи міжнародного захисту прав мігрантів, визначається поняття прав людини мігранта, як об’єкту конституційно-правового регулювання, та їх гарантій, дослідженні актуальні проблем конституційно-правового забезпечення прав мігрантів в Україні, визначений конституційно-правовий статус внутрішньо переміщених осіб. Обґрунтовується необхідність посилення уваги до забезпечення прав людини мігранта та підвищення ефективності відповідної системи умов і засобів їх реалізації та охорони, що у сукупності утворюють механізм забезпечення конституційно-правового статусу людини мігранта. Відмічається, що одним із засобів посилення законодавчого забезпечення міграційної політики держави може стати узаконення правового інституту омбудсмана з питань міграції.

Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, десяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (80 позицій), додатків. Загальний обсяг роботи становить 65 сторінок. На сучасному етапі існування Української держави, тема церкви залишається актуальною. Найбільшої уваги заслуговують дослідження, присвячені різносторонньому розвитку трьох найбільших православних конфесій України – УПЦ, УПЦ КП та УАПЦ у 1990-х рр. По даній темі нами була здійснена спроба зробити комплексний та історичний аналіз. Мета дослідження полягає в тому, щоб на підставі огляду широкого кола літератури та джерел провести аналіз основних аспектів розвитку УПЦ, УАПЦ та УПЦ КП на теренах України протягом першого десятиліття незалежності. У першому розділі магістерської роботи було проаналізовано стан наукової розробки теми в історіографії та джерельну базу досліджуваної проблематики. У другому розділі було досліджено розвиток православних церков в період здобуття незалежності. Становлення релігійної мережі почалося у кінці 1980-х – на початку 1990-х років. У третьому розділі досліджено особливості розвитку православних конфесій України та відносини між ними в перше посттоталітарне десятиліття. Одним з основних міжконфесійних консультативно-дорадчих органів головну роль тут відіграла Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій. У висновках роботи підведено підсумки наукового дослідження та конкретизовано його результати.
The study consists of an introduction, three chapters, ten subsections, conclusions, a list of sources and literature (80 items), appendices. The total volume of the work is 65 pages. At the present stage of the existence of the Ukrainian state, the theme of the church remains relevant. The most noteworthy are studies devoted to the diverse development of the three largest Orthodox denominations in Ukraine – the UOC, UOC-KP and UAOC in the 1990s. We have attempted to make a comprehensive and historical analysis on this topic. The study aims to analyze the main aspects of the development of the UOC, UAOC, and UOC-KP in Ukraine during the first decade of independence, based on a review of a wide range of literature and sources. In the first section of the master's thesis, the state of scientific development of the topic in historiography and the source base of the researched problems were analyzed. The second section examines the development of the Orthodox Churches during the period of statehood. The formation of a religious network began in the late 1980s and early 1990s. The third section examines the peculiarities of the development of Orthodox denominations in Ukraine and the relations between them in the first post-totalitarian decade. The All-Ukrainian Council of Churches and Religious Organizations played a major role in one of the main interfaith advisory bodies. The conclusions of the work summarize the results of scientific research and specify its results.