To see the other types of publications on this topic, follow the link: Науково-обґрунтовані методи.

Journal articles on the topic 'Науково-обґрунтовані методи'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles

Select a source type:

Consult the top 35 journal articles for your research on the topic 'Науково-обґрунтовані методи.'

Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.

You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.

Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.

1

Vozhehova, R. A., and L. M. Hranovska. "Degradation and reconstruction measures of fertility of soils of southern steppe of Ukraine." Interdepartmental thematic scientific collection "Agriculture" 2, no. 95 (December 22, 2018): 7–13. http://dx.doi.org/10.31073/zem.95.7-13.

Full text
Abstract:
У статті представлені результати багаторічних досліджень щодо причин деградації та опустелювання ґрунтів, які зрошуються в південному Степу України. Науково-обґрунтовані напрями зниження рівня деградації та відтворення родючості ґрунтів. Методологічну основу досліджень складають сучасні методи науково дослідження: історичний, системний аналіз і підхід, економікостатистичні та графічні методи. Визначені природні та антропогенні фактори впливу на процеси деградації та опустелювання ґрунтів і доведено, що однією із причин деградації є їх природна засушливість, яка супроводжується недостатньою кількістю опадів, від’ємним водним балансом і, пов’язаним з цим, специфічним процесом ґрунтоутворення. Обґрунтовані напрями збереження родючості ґрунту та наведено приклад практичного застосування результатів досліджень в ДПДГ «Асканійське» Інституту зрошуваного землеробства НААН. Розроблені напрями збереження родючості ґрунтів дозволять попередити їх деградацію, забезпечити бездефіцитний баланс гумусу, підвищити ефективність сільськогосподарської діяльності на зрошуваних землях, покращити екологічний стан агроландшафтів, а також вирішити важливе державне завдання – забезпечити продовольчу безпеку як складову національної безпеки України.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

ГАРНАГА, О. М. "ПАРАМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ ЗБАЛАНСОВАНОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ." REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, no. 5 (21) (November 19, 2021): 190–93. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/229793.

Full text
Abstract:
Мета. Стаття присвячена розробці та обґрунтуванню параметрів аналізу збалансованого землекористування. Методика. Для вирішення даної наукової проблематики застосовано структурний метод та метод абстрактно-логічного узагальнення. Результати. У статті розкрито основні аспекти розвитку землекористування. Наголошено, що для того щоб землекористування було раціональним та успішно впроваджувати науково обґрунтовані методи ведення господарства, необхідно володіти повними і достовірними відомостями про землю, її продуктивні властивості, природний і господарський стан. Зазначено, що ефективність використання земельних ресурсів будучи соціо-еколого-економічною категорією, повинна мати кількісні параметри, що характеризують кожен з аспектів задіяних у процесі управління землекористуванням. Представлено перелік соціо-еколого-економічних параметрів, які у разі їх використання забезпечать підвищення ефективності збалансованого землекористування. Наукова новизна. Запропонована систематизація параметрів оцінки ефективності дозволить забезпечити повну інтеграцію екологічних, економічних та соціальних аспектів використання земельних ресурсів, що є головною умовою побудови системи збалансованого землекористування. Практична значимість. Застосування запропонованого функціоналу дасть можливість підвищити ефективність використання земельних ресурсів та розробити дієвий механізм розвитку збалансованого землекористування.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

Лавер, О. Г., Ю. М. Фатула, and К. О. Лавер. "Про можливі військові втрати Закарпаття у Першій світовій війні (архівно-статистичне дослідження)." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 60, no. 2 (December 31, 2019): 72–77. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2019.60.72-77.

Full text
Abstract:
Вступ. Питання військових втрат жителів Закарпаття в лавах австро-угорської армії у Першій світовій війні на сьогоднішній день є практично не вивченим. Мета дослідження: на підставі бібліографічних та архівних матеріалів, використовуючи науково обґрунтовані математичні розрахунки, встановити найбільш імовірні можливі втрати Закарпаття у Першій світовій війні. Матеріали та методи. Аналізується достовірність джерельних баз із підрахунку військових втрат. Авторами на основі достовірних джерел наводяться наближені розрахунки можливих втрат закарпатців за трьома напрямками: 1) базуючись на чисельності населення тодішнього Закарпаття та Австро-Угорщини; 2) аналізуючи територіальний принцип мобілізації в Австро-Угорщині; 3) опираючись на архівні дані чеського військового державного архіву (м. Прага). Результати досліджень та їх обговорення. На підставі введення поняття розмаху військових втрат широкий інтервал втрат коливається в межах 9.775 – 33.204 загиблих австро-угорських вояків, мобілізованих із території нинішнього Закарпаття. Звужений інтервал дає оцінку 13.596 – 17.594 – 23.889, хоча, на думку авторів, реальні втрати, вірогідніше, коливаються у вимірі 17.5000 – 18.000. Висновки. Авторами вперше оприлюднені науково обґрунтовані цифри найбільш імовірних військових втрат закарпатців у Першій світовій війні, яка була драматичною сторінкою в історії нашого краю. Ключові слова: Перша світова війна, австро-угорська армія, військові втрати, Закарпаття.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
4

Safonova, O. V., and A. M. Urbanovych. "КРУГЛИЙ СТІЛ ЯК ОДИН ІЗ МЕТОДІВ ФОРМУВАННЯ МАЙБУТНЬОГО ЛІКАРЯ." Медична освіта, no. 4 (September 17, 2018): 169–71. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2018.4.8836.

Full text
Abstract:
Мета роботи – підвищити ефективність та якість підготовки майбутніх лікарів, використовуючи нові методи навчання. Основна частина. Формуючи майбутнього лікаря як конкурентоспроможного спеціаліста, слід використовувати різні напрямки, методи та форми навчання. В першу чергу, необхідно навчити студента мислити клінічно, аналізувати та використовувати набуті знання в клінічній роботі, розширити його світогляд. Одним із засобів цього досягнути є проведення круглих столів за різною тематикою. Під час підготовки до проведення цього заходу в студентів формуються навички та звички роботи з науковою літературою, вміння користуватися різними освітніми та науковими ресурсами. Підготовка до публічного виступу і сам виступ вимагають використання аналітичного мислення, вміння вибрати найголовніше, логічно побудувати доповідь, передбачити можливі запитання та бути готовим дати науково обґрунтовані відповіді на них. Висновок. Використання такої форми навчання, як круглий стіл, дозволяє не тільки більш ефективно формувати та поглиблювати клінічне мислення майбутнього лікаря, удосконалювати навички та вміння працювати з науковою медичною літературою, спілкуватися з пацієнтами, працювати з аудиторією, але й проводити просвітницьку діяльність серед пацієнтів, сприяючи покращенню лікувального процесу.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
5

Повякель, ЛІ, ОП Васецька, ГІ Петрашенко, ОО Бобильова, ВЄ Кривенчук, and ОС Зубко. "Методичні принципи віднесення відходів до певної класифікаційної категорії щодо небезпеки." Ukrainian Journal of Modern Toxicological Aspects 90, no. 1 (May 20, 2021): 60–69. http://dx.doi.org/10.33273/2663-4570-2021-90-1-60-69.

Full text
Abstract:
Мета. Обґрунтувати підходи з'ясування проблеми оцінки негативного впливу відходів на здоров'я населення та навколишнє середовище, який виникає з моменту утворення і на всіх етапах поводження з відходами. Матеріали та методи. Одним з пріоритетних напрямків наближення до вимог Європейського Союзу при поводженні з відходами є гармонізація сучасного українського законодавства до європейських стандартів, адаптація положень нормативно-правових актів, у тому числі класифікація відходів за ступенем небезпеки. У статті проводиться порівняльний аналіз законодавчої бази з оцінки небезпеки відходів, існуючої в даний час в Україні, з рекомендаціями ВООЗ та Директивами ЄС. Обґрунтовані і рекомендовані для впровадження методичні принципи віднесення відходів до певної класифікаційної категорії за небезпекою. Результати та висновки. Науково обґрунтовано, що віднесення відходів до певної класифікаційної категорії за небезпекою повинно ґрунтуватися не тільки на кількісних розрахунках за хімічним складом і токсичності складових інгредієнтів, які входять до складу відходів, а й на експериментальній перевірці зразків з використанням альтернативних методів. Ключові слова: відходи, Директиви ЄС, класифікація, біотестування, токсичність, небезпека, альтернативні методи.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
6

Шаповалов, Микола, and Руслана Сушко. "Особливості організації дистанційного навчання як форми проведення уроків фізичної культури." Слобожанський науково-спортивний вісник 6, no. 81 (February 22, 2021): 42–46. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2021-1.006.

Full text
Abstract:
Мета: дослідити сучасні підходи до дистанційного навчання на уроках фізичної культури у закладах загальної середньої освіти. Матеріал і методи: застосовано аналіз науково-методичної літератури та інформативних даних мережі Інтернет; анкетування за допомогою google-форми; методи математичної статистики, організовано анкетування 95 учнів загальноосвітніх шкіл міст Києва і Білої Церкви. Результати: проаналізовано сучасний стан питання щодо організації і проведення дистанційного навчання. Визначено, що організація уроків фізичної культури носить переважно формальний характер, є малоефективною і повинна зазнати кардинальних змін, не може бути альтернативою практичним заняттям в спортивному залі, а лише їх доповненням. Оцінка задоволеності учнями проведенням уроків фізичної культури надала обґрунтовані підстави зрозуміти проблеми організації дистанційних уроків, необхідність змін у підходах до навчання фахівців фізичного виховання, що саме доцільно додати в організації уроків фізичної культури під час дистанційного навчання задля ефективної відповідності вимогам та потребам сучасного школяра. Висновки: виявлено, що рівень задоволеності учнів проведенням уроків фізичної культури в умовах карантинних обмежень, напряму залежить від зацікавленості, відповідальності, професіоналізму наставника та активного зворотного зв`язку учень-вчитель. Відсутність зазначених складових нівелює гармонійний розвиток школяра і провокує негативні наслідки. З’ясована переважна зацікавленість учнів у отриманні знань, вмінь та навичок, носіями яких є вчитель фізичної культури. Ключові слова: фізична культура, урок, дистанційне навчання, коронавірус.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
7

Kravets, Michael. "МОДЕЛЬ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДО КРАЄЗНАВЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." HUMANITARIUM 45, no. 2 (July 3, 2020): 169–76. http://dx.doi.org/10.31470/2308-5126-2019-45-2-169-176.

Full text
Abstract:
У статті обґрунтована чітка послідовність процесу моделювання підготовка майбутніх учителів фізичної культури до краєзнавчої діяльності. Розкривається мета побудови авторської моделі, дослідження дієвості та ефективності її створення. Обґрунтовуються цільовий, змістовий і результативний блоки моделі. Визначаються критерії підготовки майбутніх учителів фізичної культури до краєзнавчої діяльності на засадах компетентнісного підходу: мотиваційний, когнітивний, діяльнісний які розкривають ефективність застосування системи підготовки майбутніх учителів до краєзнавчої діяльності. Конструювання моделі відображає вибір методів, форм і засобів навчання що забезпечить формування краєзнавчої компетентності майбутніх учителів фізичної культури. Обґрунтовані інноваційні педагогічні технології (диференційоване та індивідуальне навчання студентів; застосування в освітньому процесі контекстного навчання, що забезпечує інтеграцію відповідних компетентностей; упровадження в освітній процес інформаційно-комунікаційних технологій; поєднання навчання студентів з науково-пошуковою діяльністю; організація спільної навчально-дослідної роботи викладачів і майбутніх учителів; творчо-проблемні, ігрові методи, дослідження рольових моделей соціальної взаємодії, презентація ідей, проектні технології тощо). У моделі представлені рівні сформованості краєзнавчої компетентності майбутніх учителів фізичної культури (низький середній, високий).
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
8

Voitovych, Iryna, Vasyl Voitovych, and Ninel Matskevych. "Рекреаційний туризм у процесі підготовки майбутніх фахівців галузі фізичної культури та здоров’я." Physical education, sports and health culture in modern society, no. 3 (43) (September 27, 2018): 3–11. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-03-03-11.

Full text
Abstract:
Актуальність дослідження зумовлена суперечністю між потребою в компетентних спеціалістах у сфері фізичної культури, туризму та рекреації й недостатніми моделями їх підготовки, зокрема з дисципліни «Рекреаційний туризм». Мета дослідження – розробити модель оптимального освітнього процесу навчання рекреаційному туризму студентів факультетів фізичної культури з напряму рекреаційного туризму. Методи дослідження – анкетування, теоретичне моделювання, аналіз й узагальнення літературних джерел, педагогічне спостереження, метод математичної статистики. Результати роботи. Установлено, що професійна підготовка майбутніх фахівців рекреаційного туризму визначається як процес, що відображає науково та методично обґрунтовані освітньо-виховні заходи вищого закладу освіти, які мають теоретичний і практичний характер. Дані дослідження засвідчили, що під час вивчення навчального предмету «Рекреаційний туризм» студенти надають перевагу практичним заняттям, інформаційним лекціям (26,9 %), лекціям-візуалізаціям (26,9 %), лекціям-дискусіям (22,6 %), зустрічам із практиками в галузі рекреаційного туризму, відвідуванню екскурсій, туристичних об’єктів, турагентств тощо. Науковці також рекомендують доповнювати систему освіти підготовки таких фахівців такими методами навчання, як проблемні ситуації, ділові ігри, Інтернет-тренінги, конференції, та створювати міжпредметні зв’язки з іноземними мовами, економікою й менеджментом. Щодо розділів дисципліни, які б студенти хотіли опанувати передусім на практичному рівні, то найбільшу зацікавленість відзначено в активних видах туризму, таких як спортивний, зокрема пішохідний, туристичних послугах, краєзнавстві та туристичній анімації. Висновки. Отже, формування ефективної моделі профільної підготовки студентів факультетів фізичної культури й здоров’я, саме комплексність в організації навчального процесу з рекреаційного туризму, урахування думки студентів, колег і напрацювання теоретиків та практиків щодо підбору змісту, методів і форм занять, способів оцінки знань, дасть змогу підвищити рівень знань та мотивацію до вивчення цієї дисципліни.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
9

Kindrat, Pavlo, and Vadym Kindrat. "Інформаційно-аналітичний комплекс оцінювання у фізичному вихованні." Physical education, sport and health culture in modern society, no. 2(54) (July 1, 2021): 19–24. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2021-02-19-24.

Full text
Abstract:
Актуальність теми дослідження. Упровадження сучасних інформаційних технологій у навчальний процес покликане автоматизувати рутинну діяльність та підвищити якість сприйняття отримуваної інформації. Розкриття повного потенціалу застосування інформаційно-комунікаційних технологій у фізичному вихованні потребує доповнення навчальних матеріалів аналітичними комплексами, орієнтованими на допомогу в здій- сненні поточного моніторингу фізичного стану учнів й приведення навчального навантаження у відповідність до їхніх можливостей. Мета дослідження – установлення методичного підґрунтя та ключових засад функціонування інформаційно-аналітичного комплексу оцінювання показників фізіологічного розвитку учнів і їхньої фізичної підготовленості в процесі фізичного виховання. Методи дослідження – аналіз науково- методичної літератури, абстрагування, синтез й узагальнення. Результати роботи. Визначення інформаційно- аналітичного комплексу оцінювання у фізичному вихованні як зручного інструменту діагностики фізичного розвитку учнів та індивідуалізації навчального процесу, зумовлює необхідність застосування в ньому алгорит- мів, що ґрунтуються на математичних моделях і реалізовуються через інтуїтивно-зрозумілий програмний інтерфейс. Для забезпечення функціонального наповнення цього комплексу в ньому виокремлено три підсистеми: програмне втілення математичних моделей, базу даних кінцевих і проміжних результатів, систему візуалізації отриманих результатів. За основу й перший етап створення комплексу запропоновано обрати моніторинг фізичного розвитку та фізичної підготовленості як таких, що представляють найбільший інтерес в парадигмі фізичного виховання. Урахування представлених у науково-методичній літературі методик обчис- лень зазначених параметрів дало змогу розробити схему модулів оцінювання, а також установити взаємозв’язки між вихідними антропометричними та фізіологічними параметрами учнів. Ключові висновки. Результатом реалізації інформаційно-аналітичного комплексу стає можливість здійснювати індивідуальну оцінку гармоній- ності фізіологічного розвитку учнів, їхньої фізичної підготовленості, прогнозування оптимальних результатів підсумкових випробувань, виходячи з їх антропометричних даних та функціонального стану серцево-судинної й дихальної систем. Обґрунтовані переваги й недоліки запропонованої моделі інформаційно-аналітичного комплексу дали змогу встановити перспективні напрями його подальшого вдосконалення, зокрема узгодження та усунення неточностей у наявних методиках оцінювання фізичної підготовленості й фізичного розвитку учнів, удосконалення застосованих оцінних та прогностичних моделей.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
10

Морозов, О. В., В. В. Морозов, and Є. В. Козленко. "Науково-методологічне обґрунтування типовості Інгулецького зрошуваного масиву для сухостепової зони України." Аграрні інновації, no. 6 (July 9, 2021): 21–30. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.6.4.

Full text
Abstract:
В основу реалізації Стратегії зрошення і дренажув Україні на період до 2030 року покладено відновлення,реконструкцію і модернізацію наявних зрошувальнихі дренажних систем, а також будівництво нових об’єк-тів. На всіх зрошувальних системах за багато десятирічїх функціонування накопичений значний обсяг інфор-мації, яка відображає особливості проєктно-вишуку-вальних робіт, будівництва й експлуатації, технологійвирощування сільськогосподарських культур, у томучислі режими їх зрошення, моніторингу еколого-меліо-ративного стану земель, типи і характеристики ґрунтів,їх родючість, водно-сольовий та поживний режим, типи,параметри і режим роботи штучного дренажу, способиі методи вирішення проблем. Серед усіх зрошуваль-них систем сухостепової зони України особливу рольвідіграє Інгулецька зрошувальна система, яка функ-ціонує з 1957 р. і є першою на Півдні України. На ційсистемі вперше для зрошуваного землеробства регіонубули розроблені технології вирощування сільськогоспо-дарських культур, розроблені їх режими зрошення,агромеліоративні та гідрогеолого-меліоративні заходищодо охорони і збереження ґрунтів, обґрунтовані опти-мальні параметри закритого горизонтального дренажу,рекомендації щодо використання для зрошення водирізної мінералізації і хімічного складу та багато інших актуальних питань. Результати досліджень вищеназ-ваних робіт можуть впроваджуватися у сільськогоспо-дарське виробництво, водне господарство і меліораціюземель не тільки на землях Інгулецької зрошувальноїсистеми. Але в кожному конкретному випадку необ-хідно застосовувати науково обґрунтовану методологіюі методи обґрунтування типовості об’єктів дослідженняі об’єктів, на яких впроваджуються результати проведе-них досліджень або відбувається їх адаптація до новихприродних і господарських умов. У визначенні типо-вості зрошуваних об’єктів у сухостеповій зоні Україниосновним методом рекомендується застосовуватирізні види районування території: фізико-географічне,ґрунтове, ландшафтне, кліматичне, природно-сіль-ськогосподарське, біопродуктивності земельних угідь,гідрогеологічне та ін. Інгулецький зрошуваний масивза основними видами районування території – гідроге-ологічного, ґрунтового, агрокліматичного та ландшафт-ного – є типовим практично для всіх зрошуваних маси-вів сухостепової зони. Висновок. Одержані результатидослідження доцільно застосовувати у розробці іннова-ційних технологій вирощування сільськогосподарськихкультур; технологій і режимів зрошення; у системі моні-торингу й управління еколого-агромеліоративним ста-ном зрошуваних земель; в обґрунтуванні оптимальнихпараметрів і режимів функціонування закритого горизон-тального дренажу; розробці еколого-агромеліоративнихзаходів з охорони і підвищення родючості ґрунтів.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
11

Moskalenko, Nataliya, Antonina Polyakova, and Olga Mykytchyk. "Методичні основи організації рухової діяльності дітей молодшого дошкільного віку залежно від рівня фізичного стану." Physical education, sports and health culture in modern society, no. 2(46) (June 30, 2019): 28–34. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-02-28-34.

Full text
Abstract:
Вступ. Останнім часом особливе занепокоєння викликає факт зниження здоров’я дітей дошкільного віку. Підвищення рівня фізичного стану дітей молодшого шкільного віку значною мірою залежить від оптимального рухового режиму в закладах дошкільної освіти. Його змістом є комплекс організаційних форм фізичного виховання (фізкультурні заняття, фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня, активний відпочинок, самостійна рухова діяльність дитини), який використовується в педагогічному процесі закладів дошкільної освіти. Мета статті – науково обґрунтувати організаційно-методичні підходи до організації рухової діяльності дітей молодшого дошкільного віку в умовах закладів дошкільної освіти різного типу для підвищення рівня їхнього фізичного стану. Дослідження проводили протягом 2013–2014 років у закладах дошкільної освіти комбінованого типу, санаторного типу, компенсуючого типу та загального розвитку. Розроблені організаційно-методичні підходи реалізовували в таких формах організації роботи з фізичного виховання в умовах роботи закладів дошкільної освіти: фізкультурних заняттях, фізкультурно-оздоровчих заходах у режимі дня, активному відпочинку, самостійній руховій діяльності дітей у режимі дня. Методи дослідження – теоретичні (аналіз й узагальнення науково-методичної літератури та інтернет-джерел); педагогічні (спостереження, експеримент). Результати. Визначено форми роботи та види рухової діяльності для оптимізації фізичного стану дітей 3–4 років у закладів дошкільної освіти різного типу. Організація процесу рухової активності дітей в умовах закладів дошкільної освіти передбачає такі компоненти: організовані форми рухової активності дітей, комплексний підхід до методів регулювання рухової активності, різноманітність рухів в організованих формах рухової діяльності, самостійна рухова активність, міжвікова ігрова взаємодія. Висновки. Обґрунтовані організаційно-методичні підходи до організації раціонального рухового режиму дітей 3– 4 років у закладів дошкільної освіти різного типу. Запропонована модель оптимізації рухової активності дітей молодшого дошкільного віку не замінює й не виключає обов’язкових занять фізичними вправами відповідно до державних програм виховання та розвитку дитини.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
12

Пустовойт, Євген Олексійович. "ВПЛИВ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ НА РОЗВИТОК КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ РЕГІОНУ." Public management 29, no. 1 (May 24, 2022): 110–15. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2022-1(29)-16.

Full text
Abstract:
Визначено, що розвиток конкурентних переваг регіону полягає у постійному пошуку нових можливостей, необхідно, щоб цей процес був керованим, включаючи вивчення майбутніх потреб усіх зацікавлених сторін, розробку проектів та їх реалізацію. У розвитку конкурентних переваг регіонів беруть участь органи публічного управління, населення безпосередньо чи через участь у громадських ініціативах (некомерційних організаціях), бізнес-структури, що діють у регіоні або сфера діяльності яких пов’язана із цим регіоном; освітні та наукові організації. Органи публічного управління можуть бути як ініціаторами цього процесу так і організаторами. Велике значення має їх готовність до проектування розвитку конкурентних переваг регіонів та реалізації цих проектів. У той же час ініціаторами та організаторами можуть виступати й інші суб’єкти, проте в даному випадку була б доцільною підтримка з боку регіональної адміністрації (адміністративна, фінансова, юридична тощо). Зазначено, що джерелом конкурентних переваг регіону є розвиток таких специфічних сфер активності, як взаємодія та обмін знаннями між органами державної влади, місцевого самоврядування, науковими та освітніми установами, громадськими організаціями; підготовка керівних кадрів та фахівців органів державного регіонального управління та місцевого самоврядування, регіональних підрозділів органів влади; державно-приватне партнерство, запровадження державного індикативного планування та інші. У свою чергу, це сприяє розвитку пріоритетних сфер суспільної діяльності, наприклад, покращення якості життя населення, збільшення тривалості життя, розвитку регіональної економіки, формування сприятливої демографічної обстановки тощо. Зазначено, що можливості управління (прийняття рішень) на основі інформації, що отримується в реальному часі, в регіональних системах доступні не тільки операторам, але і всім користувачам. Завдання вирішується шляхом побудови інтегрованої системи: виробнича інфраструктура, новітні інформаційні технології. Впровадження інтелектуальних регіональних систем має стратегічний характер, визначає загалом конкурентоспроможність країни на світовому ринку. Мета роботи. Мета полягає у дослідженні та визначенні впливу публічного управління на розвиток конкурентних переваг регіону. Методологія. При дослідженні загально-теоретичних проблем публічного управління на регіональному рівні використано такі методи дослідження, як аналіз, синтез, наукова абстракція. У дослідженні використано методи, які використані у розвитку конкурентних переваг регіону та визначені у працях Трухана О.Л., Васильцівa Т.Г., Столбовa В.Ф., Подольчак Н.Ю., Іващенко О.В., Ольшанська О.В., Кокнаєва М.О., Мойсеєнко І.П., Полевик Г.М., Коваленко М.А., Пастернак-Таранушенко Г.А., Мартинюк В.П. Наукова новизна. Уточнено поняття «конкурентоспроможність регіонів», що зі сторони впливу органів публічного управління передбачає гнучке, динамічне реагування складових регіону на зміни навколишнього середовища і здатність створювати нове оточення; визначення соціальних, економічних, технологічних, культурних тенденцій розвитку, що намітилися, своєчасне реагування і в той же час створення нових тенденцій. Розвинуто науково обґрунтовані напрями розвитку регіону залежно від його специфіки, а саме: організація інноваційних виробництв з глибоким ступенем переробки ресурсів; створення структур, що об’єднують учасників кластера, що представляють їх інтереси та здійснюють науково-технологічні та маркетингові дослідження; використання інноваційних технологій у вдосконаленні інфраструктури. Висновки. Представлені напрями впливу органів публічного управління на розвиток конкурентних переваг регіону є одним із рішень, вироблених за допомогою системи інформаційної підтримки аналітичної діяльності, організації комунікацій між існуючими виробництвами, науково-дослідними та навчальними закладами в регіоні, активізації обміну знаннями між ними.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
13

Шевчук, В. М. "Концептуальні основи формування окремих криміналістичних методик (проблеми визначення поняття та ознак)." Актуальні проблеми держави і права, no. 86 (September 23, 2020): 246–58. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i86.2452.

Full text
Abstract:
Стаття присвячена дослідженню актуальних проблем окремої криміналістичної методики, її поняття і ознак, формування її концептуальних основ та перспективних напрямів сучасних досліджень. Проведено аналіз наукових підходів до дослідження поняття «окрема криміналістична методика», здійснено їх критичний аналіз, виокремлено суттєві ознаки цього поняття, запропоновано авторське визначення сучасного розуміння криміналістичної методики. Запропоновано окрему криміналістичну методику розглядати як інформаційно-пізнавальну модель, яка містить систему методів, засобів, прийомів, рекомендацій, слідчих та судових технологій типізованого характеру, викладених у описовій або формалізованій формі щодо організації та оптимального здійснення процесу збору, оцінки і використання доказової інформації стосовно специфіки вчинення кримінальних правопорушень з метою забезпечення ефективного їх розслідування, профілактики і судового розгляду кримінальних проваджень. Вбачається, що до суттєвих ознак окремої криміналістичної методики необхідно віднести такі: інформаційність; системність; структурованість; формалізованість; технологічність; рекомендаційність; ефективність. Обґрунтовується, що окрема криміналістична методика має інформаційно-пізнавальну спрямованість і фактично являє собою інформаційно-пізнавальну модель, яка розробляється на підставі вивчення та узагальнення значної кількості практики розслідування кримінальних правопорушень і відображає саме типове для всього масиву розслідуваних деліктів і містить науково обґрунтовані та апробовані практикою методико-криміналістичні рекомендації. Пізнавальна цінність цієї моделі полягає в тому, що суб'єкти досудового розслідування та судового розгляду мають можливість використовувати її як своєрідний орієнтир стосовно підвищення ефективності та оптимізації процесу виявлення, розслідування, профілактики кримінальних правопорушень та їх судового розгляду. Доводиться, що сучасний розвиток криміналістичної методики потребує розширення меж дослідження та уточнення його предмету та сучасного розуміння. Вбачається, що відповідні методико-кри-міналістичні рекомендації потрібні для усіх учасників кримінального провадження з метою реалізації своїх кримінально-процесуальних функцій у процесі досудового розслідування та судового розгляду. Тому криміналістика має розробляти ефективні методико-криміналістичні рекомендації не лише для суб'єктів досудового розслідування, а й для судового розгляду кримінальних проваджень, адресованих для судді (суду), прокурора, захисника, які включаються в об'єктно-предметну сферу криміналістичної методики. Обґрунтовано нові наукові підходи розроблення та формування концептуальних основ криміналістичної методики, запропоновано окремі пропозиції з вирішення досліджуваних дискусійних проблем, визначено перспективні напрями криміналістичних досліджень у цій царині знань.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
14

Poberezhna, L. Ya. "ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ЗАСОЛЕННЯ НА ФІЗИКО-МЕХАНІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТІВ ТЕХНОГЕННО НАВАНТАЖЕНИХ ТЕРИТОРІЙ." Scientific Bulletin of UNFU 25, no. 8 (October 29, 2015): 203–9. http://dx.doi.org/10.15421/40250834.

Full text
Abstract:
Розроблено методики зі встановлення фізичних, міцнісних, деформаційних властивостей засолених суглинків і глин у лабораторних умовах. За результатами досліджень доведено недоцільність визначення гранулометричного складу засолених ґрунтів за загальноприйнятими методиками, а також вперше встановлено аналітичні залежності між міцнісними характеристиками ґрунту та рівнем його засоленості. Показано критичний вплив вилуговування на зчеплення ґрунтів та показники внутрішнього тертя. Розроблено науково обґрунтовані та експериментально перевірені методичні рекомендації для визначення деформаційних характеристик засолених ґрунтів.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
15

Medushevskiy, Sergii. "РОЗРОБКА УНІФІКОВАНОЇ МЕТОДИКИ ОЦІНКИ РИЗИКІВ У ПРОЦЕСІ ВАЛІДАЦІЇ АВТОМАТИЗОВАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ." TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOG IES, no. 2 (12) (2018): 151–58. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2018-2(12)-151-158.

Full text
Abstract:
Актуальність теми дослідження. Інтенсивність впровадження інформаційних систем у виробничі процеси та зростання складності конфігурацій таких систем безпосередньо пов’язано з певною сукупністю ризиків, основною причиною яких є уразливості інформаційних технологій і систем. Коли ризик стає неприйнятно великим, необхідно застосовувати відповідні обґрунтовані заходи для своєчасного виявлення причин і зниження рівня ризику або ж повної ліквідації ризику. Постановка проблеми. Відсутність єдиної уніфікованої методики оцінювання ризиків ставить під загрозу не тільки проект впровадження і валідації системи, а і якість продукції, цілісність даних і безпеку для кінцевого споживача. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останніми роками дослідження зазначеної проблеми проводилося в багатьох наукових вітчизняних і закордонних працях, в яких було запропоновано та апробовано різні варіації методик та підходи до оцінювання ризиків при розробці та експлуатації інформаційних систем відповідного рівня складності. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Усі сучасні системи аналізу та управління ризиками, як вітчизняні, так і зарубіжні, спираються у своїй роботі на досить суб’єктивні думки експертів, або ж допускають застосування спеціальних опитувальників, на питання яких часто змушені відповідати некомпетентні особи. Сучасні методики оцінювання ризиків не дозволяють у повному обсязі виявити і належним чином оцінити можливі ризики під час проектування, розроблення, впровадження та експлуатації АІС на фармацевтичному виробництві. Постановка завдання. Метою роботи є розробка методики управління ризиками проектів, пов’язаних із розробкою, впровадженням валідацією і подальшим супроводом автоматизованих інформаційних систем для фармацевтичних виробництв. Виклад основного матеріалу. У статті представлена покрокова методика управління ризиками в процесі валідації автоматизованих інформаційних систем, запропонована схема розподілу ключових ролей і обов’язків членів групи оцінки ризиків. Розглянуто класифікацію рівнів тяжкості, ймовірності виникнення і ймовірності виявлення в розрізі кількісної та якісної шкали оцінювання. Запропоновано принцип інтерпретації результатів оцінки ризиків. Висновки відповідно до статті. Підсумковим результатом стало створення уніфікованої науково обґрунтованої методики управління ризиками в проектах зі створення автоматизованих інформаційних систем, що дозволяє підвищити ефективність впровадження та експлуатації АІС, унаслідок чого успішне проходження процесу валідації.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
16

Дакі, О., and Сю Бойко. "МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ СУДНОВИХ КОМПЛЕКСІВ." Vodnij transport, no. 1(29) (February 26, 2020): 124–31. http://dx.doi.org/10.33298/2226-8553.2020.2.30.14.

Full text
Abstract:
З урахуванням недоліків існуючих моделей функціонування об'єктів експлуатації розроблені вимоги до математичної моделі процесу технічної обслуговування і ремонту об'єктів судового обладнання суден. На підставі розроблених вимог обґрунтовані клас моделі та метод моделювання. У статті наведені способи визначення середнього часу відновлення об'єкту суднового обладнання в експлуатуючої організації, а також особливості розроблення математичної моделі процесу технічного обслуговування та ремонту об'єктів суднових комплексів, що дозволяє отримати кінцеві аналітичні вирази для розрахунків відповідних показників ефективності процесу. Перспективними напрямками подальших досліджень у зазначеній сфері може бути широке коло питань щодо розроблення науково-методичного апарату технічного прогнозування з урахуванням специфіки застосування суднового обладнання в різноманітних умовах використання. Ключові слова: ефективність експлуатації, суднові комплекси, моделювання
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
17

Дакі, О., and Сю Бойко. "МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ СУДНОВИХ КОМПЛЕКСІВ." Vodnij transport, no. 1(29) (February 26, 2020): 124–31. http://dx.doi.org/10.33298/2226-8553.2020.1.29.14.

Full text
Abstract:
З урахуванням недоліків існуючих моделей функціонування об'єктів експлуатації розроблені вимоги до математичної моделі процесу технічної обслуговування і ремонту об'єктів судового обладнання суден. На підставі розроблених вимог обґрунтовані клас моделі та метод моделювання. У статті наведені способи визначення середнього часу відновлення об'єкту суднового обладнання в експлуатуючої організації, а також особливості розроблення математичної моделі процесу технічного обслуговування та ремонту об'єктів суднових комплексів, що дозволяє отримати кінцеві аналітичні вирази для розрахунків відповідних показників ефективності процесу. Перспективними напрямками подальших досліджень у зазначеній сфері може бути широке коло питань щодо розроблення науково-методичного апарату технічного прогнозування з урахуванням специфіки застосування суднового обладнання в різноманітних умовах використання. Ключові слова: ефективність експлуатації, суднові комплекси, моделювання
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
18

Danilov, Yu, I. Kellier, and O. Zadkova. "МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ РАЦІОНАЛЬНИХ ПАРАМЕТРІВ ЛІТАЛЬНОГО АПАРАТА З УРАХУВАННЯМ ВИТРАТ НА РОЗРОБЛЕННЯ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЮ." Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 3, no. 61 (September 11, 2020): 53–56. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2020.3.053.

Full text
Abstract:
Стаття присвячена вирішенню актуальної науково-практичної задачі визначення раціональних льотнотехнічних характеристик і конструктивно-компонувальної схеми літального апарата за критерієм ефективності при фіксованій вартості, який враховує ефективність і витрати на досягнення цієї ефективності. Метою статті є розробка методики обґрунтування тактико-технічних характеристик перспективного літального апарата з урахуванням економічного критерію. Результати. Завдання технічних вимог та рівня технічної досконалості дозволили визначити в першому наближенні геометричні та масові характеристики літальних апаратів. За розробленою методикою було визначено раціональні льотно-технічні характеристики літального апарата. Проведений ваговий розрахунок літального апарата. Визначені геометричні та об'ємні розміри літального апарата. Визначені економічні показники. Висновки. Теоретично обґрунтовані тактико-технічні характеристики перспективного літального апарата з урахуванням економічного критерію. Результати можуть бути використані для обґрунтування напрямків розробки перспективних літального апарата
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
19

Попова, Людмила Степанівна, Ірина Миколаївна Зелепугіна, Наталія Тарасівна Сеннікова, and Ганна Вячеславівна Попова. "Деякі особливості викладання вищої математики при дистанційній формі навчання." Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school 1 (April 3, 2014): 214–17. http://dx.doi.org/10.55056/fund.v1i1.436.

Full text
Abstract:
Традиційні форми навчання студентів передбачають проведення групових занять в певні години у певному місці, при безпосередньому контакті між учнем та вчителем. Останнім часом, завдяки розвитку інформаційних технологій, комп’ютерних мереж та засобів зв’язку з’явилась можливість розвитку нової форми навчання – дистанційної. Характерною особливістю дистанційного навчання є те, що студент має можливість практично повністю самостійно, в індивідуальному темпі одержувати необхідні йому знання, в незалежності від місця розташування вузу. Використовуючи комп’ютерні мережі, студент може користуватись для свого навчання різноманітними навчально-методичними та іншими матеріалами викладачів та вчених будь-яких навчальних закладів та іншою літературою, звітувати викладачу про виконання завдань, одержувати потрібні консультації. А викладач, за допомогою розроблених тестів, може контролювати якість засвоєння матеріалу і, при необхідності – коректувати процес навчання.В наш час дистанційна форма навчання розглядається в світі як один з найбільш ефективних і перспективних способів підготовки висококваліфікованих спеціалістів. Ця форма навчання має певні переваги перед традиційними і основне – це те, що студенти мають рівні можливості для навчання незалежно від місця їх проживання, соціального статусу, національності, а в деяких випадках – стану здоров’я, можливість навчатися без відриву від виробництва, зменшення транспортних і готельних витрат. При цьому, студент може сам обирати навчальні предмети, методи їх вивчення, викладачів та інше. Є можливість проведення занять за індивідуальним розкладом і в індивідуальному темпі. При цьому термін одержання освіти можна змінювати в залежності від індивідуальності студента.При традиційних формах навчання колективне навчання більш ефективне. Саме колективні настанови, що задають безпосередньо лідери серед самих учнів, виявляють дух і настрій навчального процесу. Вплив лідера в колективі може бути як позитивним, тоді процес навчання активізується, так і негативним, що призводить до зниження активності учнів в процесі одержання знань. Учбові плани складають, орієнтуючись на середнього студента. Проведення занять у великих групах зменшує витрати на навчання, але не дає змогу викладачеві працювати із кожним студентом у індивідуальному темпі. При дистанційній освіті колектив учнів-однодумців можна створювати більш гнучко за допомогою віртуальних класів, об’єднуючи студентів у відповідності з їх здібностями. Процес навчання повинен ініціюватись, підтримуватись і направлятись досвідченим педагогом та психологом. Таким чином диференційоване навчання є однією з переваг дистанційного навчання. Для його успішної роботи та підтримки зворотного зв’язку між учнями та вчителем необхідно мати психологічний портрет та карту процесу навчання для кожного учня, тобто необхідна служба психологічної підтримки, розвинута гнучка система тестування, розвинута служба програмних засобів навчання, систем коректування процесу навчання, продумана система стимулюючих факторів.Традиційні форми навчання передбачають безпосередній контакт між учнем та вчителем. Іноді між учнем та вчителем виникають специфічні бар’єри, які носять соціальний або психологічний характер. Під час дистанційного навчання ці бар’єри зникають зовсім або зменшується їх значимість. Але не можна недооцінювати і той позитивний вплив особистості викладача на студента при безпосередньому їх спілкуванні, ту позитивну емоційну окрасу, яку надає вчитель своїм заняттям, намагаючись зацікавити студентів в одержанні знань.У віртуальному класі за рахунок колективної організації процесу спілкування можливо більш ефективно розв’язати проблему розвитку зацікавленності до предмету, що вивчається.Зворотний зв’язок між учнем та вчителем при дистанційному навчанні може здійснюватись шляхом створення системи тестування для неперервного контролю та аналізу засвоєння матеріалу. Для спілкування викладача і групи студентів згодом, з розвитком системи дистанційного навчання можливі використання телемостів.Відомо, що освітня роль математики полягає в тому, що вона активізує і розвиває інтелектуальні здібності людини, формує вміння проводити аналогії, логічно обґрунтовувати власну точку зору, творчо застосовувати одержані знання. Методика викладання математики неперервно розвивається, змінюється для найкращого втілення цієї мети в сучасних умовах, особливо при використанні нових форм навчання. При вивченні математики дуже важливим є систематизація знань, а також якість засвоєння базових знань, які формуються і накопичуються, починаючи з початкової школи, з набуття навичок усних розрахунків, які стимулюють розвиток пам’яті. Спостерігаючи проблеми, що виникають у студентів, які не мають таких навичок, ми підтримуємо тих досвідчених шкільних викладачів, які не дозволяють учням до певного віку користуватись калькуляторами при розв’язанні задач.При традиційних формах навчання активізуються одночасно декілька механізмів сприйняття інформації: через зір і слух; механічно (при запису), емоції. Все це активізує різні ділянки роботи мозку. Відсутність однієї з них – згубна. Відомо, що в цьому пересвідчилися в багатьох розвинених країнах світу. Тому, при дистанційній формі навчання особливо гостро постає питання про розвиток методик, які б передбачали і активізували таку самостійну роботу студентів, при якій комп’ютер не був єдиним засобом навчання, щоб запобігти одностороннього розвитку. Тим більше, що основну частину учбового матеріалу студент має засвоїти самостійно. Тому, перш за все, студент повинен бути готовим до самостійної роботи і мати зацікавленість в отриманні нових знань.Математика оперує абстрактними поняттями, між якими існує логічний зв’язок. Втрата логічного зв’язку призводить до часткового або повного нерозуміння подальшого матеріалу, як теоретичного так і при розв’язанні задач. Використання тільки довідкового матеріалу не може повністю поновити логічний зв’язок. Особливість математики полягає в тому, що кожне абстрактне поняття повинно фіксуватися в асоціативній пам’яті студента для подальшого оперування ним при розв’язанні конкретних задач і аналізі результатів. Важливим моментом при вивченні математики є написання математичних символів, знаків дій. Тому необхідно не тільки бачити формули на екрані комп’ютера, але й самостійно їх прописувати на аркуші паперу. Особливо це стосується тих розділів математики, коли для подальшого навчання необхідний процес “технічного” оволодіння навичками (наприклад, диференціювання, інтегрування, тощо). Такі навички здобуваються тільки шляхом запису.Безумовно, дистанційна форма навчання є перспективною на сучасному етапі, але всі методики обов’язково повинні містити обґрунтовані досвідченими психологами елементи. Вивчення математики не зводиться до засвоєння певних формул, понять, методів, навіть там, де математика не є фаховою дисципліною. Тому при складанні методик вивчення вищої математики при дистанційній формі навчання необхідно застосовувати не тільки новітні інформаційні технології, але й передбачати традиційне безпосереднє спілкування учня з вчителем, проведення прикладних, учбових науково-дослідних робіт.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
20

Дроздова-Кучерук, Катерина. "МЕТОДИКА РЕАЛІЗАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА ДО ВИХОВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ УЧНІВ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 19, no. 4 (May 8, 2020): 171–81. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v19i4.265.

Full text
Abstract:
Готовність майбутніх учителів музичного мистецтва до виховання національної самосвідомості учнів ми розуміємо як стійку особистісну характеристику майбутнього учителя, що містить високий рівень мотивації, наявність знань, умінь та навичок, необхідних для ефективного виховання національно-свідомих школярів, спроможних брати участь у розбудові та захисті нашої незалежної держави.Ефективне формування означеної готовності є складним процесом, результати якого залежать від цілого ряду забезпечених закладами вищої освіти педагогічних умов.У статті теоретично обґрунтовані педагогічні умови, які є підґрунтям для досягнення високого рівня готовності до виховання національної самосвідомості учнів: цілеспрямований розвиток мотивації студентів до виховання національної самосвідомості учнів; забезпечення зразків освітньо-виховного середовища у процесі співтворчості учителів та студентів; відбір і систематизація музичного репертуару. Аналізується методика реалізації педагогічних умов формування готовності майбутніх педагогів-музикантів до виховання національної самосвідомості учнів, яка здійснювалась у три етапи: професійно-мотиваційний, інформаційно-змістовий та творчо-діяльнісний. На професійно-мотиваційному етапі основну увагу приділяли формуванню позитивної мотивації майбутніх педагогів-музикантів до виховання національної самосвідомості учнів. На інформаційно-змістовому етапі формували знання, уміння та навички майбутніх учителів музичного мистецтва. Творчо-діяльнісний етап зорієнтовувався на втілення набутого студентами досвіду спілкування з національним музичним мистецтвом у практичній діяльності (під час проходження педагогічної практики, концертно-виконавської діяльності, участі у науково-практичних конференціях). У ході формувального експерименту апробовано методику формування готовності майбутніх учителів музичного мистецтва до виховання національної самосвідомості учнів та підтверджено ефективність її впровадження у навчально-виховний процес закладів вищої освіти.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
21

Габорець, О. А. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ САМОВДОСКОНАЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, no. 3 (April 29, 2021): 197–203. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-30.

Full text
Abstract:
Стаття присвячена проблемі формування самовдосконалення майбутніх лікарів в умовах ефективного впровадження сучасних освітніх інформаційних технологій у навчальному процесі вищого медичного навчального закладу освіти. Шляхом вивчення й аналізу науково-педагогічної літератури автором розкрито сутність поняття «умова» та охарактеризовано зміст поняття «педагогічні умови», що трактується як комплекс взаємозалежних заходів педагогічного процесу, які забезпечують певне оновлення змісту навчання, застосування нових методик і технологій, планомірне формування у здобувачів компонентів педагогічної компетентності, тобто підвищення якості розвитку самовдосконалення до майбутньої професійної діяльності. Аналізуючи наукові розвідки щодо проблеми педагогічних умов формування самовдосконалення, автором визначені й теоретично обґрунтовані основні педагогічні умови ефективного впровадження сучасних інформаційних технологій (ІТ) в освітньому процесі вищого медичного навчального закладу освіти як засобу формування самовдосконаленню студентів-медиків. А саме: формування позитивної мотивації до використання інформаційних технологій у навчанні, що може відбуватися у разі дотримання певних етапів (потреба, позитивне ставлення, інтерес у використанні ІТ тощо) та сприяє формуванню системи знань, умінь і навичок щодо здійснення самовдосконалення; поетапне використання інформаційних технологій у навчальному процесі як засобу самовдосконалення в майбутній професійній діяльності, що дасть змогу ефективно досягати поставлених цілей шляхом візуалізації процесу вирішення проблеми; організація самостійної пізнавальної діяльності студентів засобами інформаційних технологій, що містить в собі розроблення та впровадження позааудиторних заходів як домінуючого елементу самореалізації і саморозвитку.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
22

Колосов, A. M. "Cинергетична модель впливу курсу національної валюти на ВВП в Україні." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 6(262) (December 23, 2020): 44–55. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-262-6-44-55.

Full text
Abstract:
В Україні поточний курс гривні до іноземних валют є одним з базових показників для складання чергового річного бюджету України, оцінки рівня внутрішнього валового продукту (ВВП), дієвості Національного банку України та стану економіки в цілому. В Україні відсутні чіткі науково обґрунтовані орієнтири щодо того, яким чином коливання курсу національної валюти України впливає на рівень ВВП, що дає простір для зловживань шляхом штучного регулювання курсу національної валюти в інтересах певних зацікавлених груп, а теоретичне вирішення задачі по встановленню науково обґрунтованого паритету між коливаннями курсових показників перешкоджало б цьому і сприяло збереженню стабільності динаміки ВВП, що впливає на багато інших економічних показників. В якості досліджуваного показника статистичної залежності в моделі самоорганізації курсів запропоновано коефіцієнт паритетності, який відображає ставлення індексу курсу гривні (розрахованого в гривнях за 1 долар) до індексу ВВП в доларовому вимірі за підсумками звітного року. Застосовуючи метод точкового відображення отримано траєкторію зміни коефіцієнта паритетності протягом 23 років, яка показує, що при відсутності зовнішніх впливів (світових економіко-фінансових криз або збройних конфліктів), що обурюють динаміку досліджуваного показника, в цілому відбувається процес самоорганізації взаємодії великої кількості невизначених факторів, тим або іншим чином пов'язаних з показниками, які розглядаються. При цьому спостерігається стійка спрямованість величини даного показника до певної точки тяжіння, атрактору на рівні показника 0,8. Економічне значення цього результату полягає в тому, при плавному знецінення гривні в межах щорічних індексів не більше 1,02-1,04, а то і при зміцненні гривні з індексами менше 1 до 0,97, має місце гарантоване збільшення показника ВВП в доларах з індексами до попереднього року на рівні 1,17, тобто на 17%, що як раз і спостерігається за звітними даними за 2017-2019 роки.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
23

ВЕРХІВКЕР, Я. Г., and О. М. МИРОШНІЧЕНКО. "СУЧАСНІ ВИДИ ПОЛІМЕРНОЇ ТАРИ ДЛЯ КОНСЕРВОВАНИХ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ." Товарознавчий вісник 1, no. 14 (March 10, 2021): 6–17. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2021-14-1.

Full text
Abstract:
Мета. Розробка умов консервування, технологічних параметрів та режимів стерилізації харчових продуктів в асортименті, для нових видів полімерної споживчої тари для конкретного теплового обладнання. Методика. Для вимірювання міцності закупорювання або тиску розгерметизації тари, який виникає при стерилізації за рахунок теплового розширення продукту застосовували стандартний мембрано-компенсаційний метод. Розробка режимів стерилізації консервів виконувалася відповідно до вимог діючої інструкції, яка включає аналітичний розрахунок режиму, що забезпечує вироблення промислово-стерильних консервів, лабораторне випробування підібраного режиму і його виробничу перевірку. Для аналітичного розрахунку режимів стерилізації, враховують зміну температури продукту під час стерилізації. Для практичного застосування використовують спосіб розрахунку, заснований на аналітичному порівнянні еквівалентності нормативної летальності з фактичною даного режиму стерилізації, у точці продукту, яка найменш прогрівається під час теплової обробки консервів. Будь-який з методів розрахунку режиму спирається на дані по термостійкості певного штаму мікроорганізмів тест-культури, які повинні гарантувати промислову стерильність консервів. Результати. Проведено дослідження, в результаті яких отримані значення важливого технологічного параметра тари - міцності закупорювання, для чотирьох нових видів полімерної упаковки; визначені оптимальні значення цього показника, без яких неможливо провести якісний процес герметизації упаковки, тобто забезпечити цілісність тари. Показник міцність закупорювання, також дозволив визначити фізичний параметр процесу тепловій стерилізації - протитиск у обладнанні, якій дає змогу забезпечити відсутність фізичного браку консервів. Розроблено науково-обґрунтовані параметри, режими високотемпературної стерилізації для м'ясних, рибних, овочевих продуктів, перших та других обідніх консервованих страв в сучасних полімерних видах споживчої упаковки, що дасть підприємствам можливість випускати консервовані якісні продукти, безпечні у використанні, з високою харчовою цінністю. Наукова новизна. В роботі використовували такі нові види полімерної споживчої упаковки для фасування харчових продуктів, як комбінована металева банка з полімерної кришкою, полімерна напівжорстка тара з кришкою з фольги з нанесенням термопласту, СPET тара, реторт-пакети. Матеріал, з якого виготовлена тара містить необхідний бар'єрний термостійкий шар, що забезпечить її стійкість до високих температур стерилізації і гарантує тривалий термін зберігання консервів. Практична значимість. Одержані результати дослідження технологічних показників міцності закупорювання полімерної тари, режимів стерилізації певного асортименту консервованих продуктів можуть використовуватися більшістю підприємств харчової промисловості, так як цей вид тари сьогодні актуальний на ринку як у виробників продукції, так і у споживачів.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
24

ЗАГУМЕННА, ЮЛІЯ. "Правова реформа у сфері національної безпеки України: теоретико-правовий аспект." Право України, no. 2021/02 (2021): 88. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-02-088.

Full text
Abstract:
Метою статті є визначення через призму сучасної теоретичної юриспруденції та націобезпекознавства феномену правової реформи у сфері національної безпеки на прикладі сучасної України. Така реформа досліджена як інваріант правових реформ, який підпорядкований усім загальним закономірностям ініціювання, організації та проведення правової реформи як родового явища. З’ясовано, що така реформа постає як складне, багатогранне суспільне явище, яке відображає певний рівень загальнотеоретичної правової думки та націобезпекознавства, особливості правової науки, стану законодавчих і концептуальних розробок, на основі узагальнення яких можна розглянути її в різних аспектах. Зроблено висновок, що правова реформа в галузі національної безпеки передбачає планомірні, науково обґрунтовані, суспільно прийнятні та виправдані зміни: 1) у законодавстві, що гарантує національну безпеку та захищає національні інте реси; 2) у структурі, організації та діяльності органів державної влади та інших суб’єктів, відповідальних за забезпечення національної безпеки, у системі їх функцій та повноважень, а також у способах (формах, методах) їх реалізації; 3) в якісному зміцненні стану захищеності всього масиву суспільних відносин, що центруються довкола національної безпеки та охоплюються об’єктом реформи, від зовнішніх і внутрішніх, реальних і потенційних загроз. Отже, реформа національної безпеки постає в єдності трьох компонентів: нормативно-правового (регулятивного), управлінського (суб’єктного) та об’єктного (зміна сфери суспільних відносин у галузі національної безпеки). Доведено, що реформа національної безпеки має відбуватися у правовій площині, правовими засобами, із залученням тих конструктивних елементів і напрацювань, які зроблені в межах як загальнотеоретичної юриспруденції, так і галузевих правових наук. Виявлено, що з процесуального боку ця реформа є комплексом заходів, які ініціюються, організуються та проводяться уповноваженими суб’єктами забезпечення національної безпеки (як правило, вищими органами державної влади) відповідно до наявних суспільних потреб, призводять до суттєвих змін у нормативно-правовій, інституційній та/або функціональній підсистемах національної безпеки, що зумовлює якісно вищий рівень захисту національних інтересів від реальних і потенційних, внутрішніх та зовнішніх загроз. Натомість в інституційному сенсі така реформа має упорядкувати й раціоналізувати діяльність державного апарату, в усіх його необхідних складових, зі здійснення заходів, спрямованих на приведення всієї системи національної безпеки України у відповідність до суспільних потреб, забезпечення її інституційної спроможності постійно (безперервно), ефективно і своєчасно відповідати (реагувати) на виклики національним інтересам, активно й послідовно захищати ці інтереси як усередині держави, так і за кордоном тощо.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
25

Бурачек, Віктор Романович. "Проблеми та переваги дистанційного навчання при викладанні дисциплін математичного циклу." Theory and methods of e-learning 3 (February 5, 2014): 29–34. http://dx.doi.org/10.55056/e-learn.v3i1.312.

Full text
Abstract:
Одним з питань, яке на сьогодні активно вивчається всіма ланками вищої школи в Україні, є питання шляхів та методів впровадження дистанційної форми навчання. Дане питання викликане не стільки важливістю чи необхідністю існування вказаної форми навчання, скільки конкретними формами прояву дистанційного навчання в освітньому просторі України, а також тими проблемами, які при цьому випливають. Спробуємо розглянути основні з таких проблем та можливі шляхи їх подолання.Однією з основних проблем, на наш погляд, є недостатня кількість інформації щодо дистанційних курсів на українських теренах. Слабкий рівень ознайомленості користувачів з можливостями та правилами використання спеціалізованого програмного забезпечення, яке застосовується при дистанційному навчанні (саме навчанні, а не спілкуванні!), низька пропускна здатність мереж, відсутність активної промоції... І це – враховуючи терміни впровадження системи дистанційного навчання в державі [1]. Як показує досвід, в Росії вже давно функціонує віртуальний навчальний заклад INTUIT (Інтернет-університет інформаційних технологій), який на сьогодні дає можливість дистанційно отримати вищу освіту (рис. 1). Ще одним «каменем спотикання» є надзвичайна складність щодо узгодження навчальних планів для різних навчальних закладів. З одного боку, певні вимоги і нормативи відповідного міністерства, з іншого – індивідуальний підхід до змісту навчальних планів і програм. Це вносить певну напруженість у процес наповнення дистанційних курсів, оскільки зажди існує небезпека відхилення від програми.Але найсерйознішою проблемою є однотипність підходу до методичного забезпечення дистанційних курсів, тобто, вимоги щодо його структури. З точки зору змісту й ролі різних дисциплін в процесі оволодіння фахом такі вимоги повинні бути строго диференційованими. Навіть викладання однієї й тієї ж дисципліни студентам різних спеціальностей вимагає вибіркового підходу викладача до співвідношення між обсягами матеріалу різних тем і розділів (наприклад, при викладанні курсу «Математичка для економістів» для студентів спеціальностей «Маркетинг» і «Економічна кібернетика»).У жовтні минулого року на базі Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ відбувся міжвузівський науково-методичний семінар на тему «Шляхи і методи впровадження дистанційної форми навчання при викладанні дисциплін математичного та інформаційного циклів». Як показало обговорення, для різних навчальних закладів характерним є власне бачення такого виду навчання. Однак, в загальному використовується шаблонний підхід, спрямований на пряме перенесення аудиторних методів роботи зі студентами на віртуально-електронне спілкування [2].В першу чергу, це проявляється у переліку форм подання матеріалу. Як правило, викладачі, які розробляють такі дистанційні курси, змушені:а) створити друкований формат конспекту лекцій, до якого додати:б) типові задачі та приклади для демонстрації практичного застосування теоретичного матеріалу;в) список основних питань для самоперевірки знань;г) перелік літературних джерел.По-друге, контроль знань студентів зазвичай набуває форм:а) комп’ютерного тестування;б) розв’язування нескладних задач та прикладів у заданому обсязі;в) контрольних робіт за матеріалом змістовного тематичного модуля.Всі інші засоби (електронна пошта, соціальні мережі, чати та ін.) є просто різними видами передачі інформації в обох напрямках (викладач  студент).І найголовнішою проблемою, яка стоїть на шляху якісного й ефективного впровадження дистанційного навчання в Україні, є відсутність (у більшості випадків) переконливої особистої мотивації для нинішніх студентів щодо отримання ґрунтовних знань з більшості навчальних дисциплін, зокрема, й математичних.Висвітлені проблеми жодною мірою не повинні привести до висновку про недоцільність впровадження дистанційного навчання в українських навчальних закладах. І причин тому є кілька.По-перше, наявність спеціалізованого програмного забезпечення E-Learning (Atutor, Moodle), достатньо потужного, різноманітного і доступного з точки зору користувача, яке дозволяє застосувати широкий спектр засобів подачі матеріалу та перевірки знань студентів. Вагомим аргументом на користь деяких з платформ є їх безкоштовне поширення як Open Source-проектів.Інша перевага проявляється з урахуванням поширеної практики паралельного навчання студентів у кількох вищих навчальних закладах. Застосування дистанційного навчання в такій ситуації звільняє студента від необхідності вишукувати час на безпосереднє відвідування занять та спілкування з викладачем.З точки зору викладання дисциплін математичного циклу, то ту немає однозначного типового підходу до дистанційної форми навчання. Зупинимося на цьому детальніше.Вивчення курсу «Математика для економістів» логічно можна розбити на кілька етапів – «Вища математика», «Теорія ймовірностей і математична статистика», «Економіко-математичне моделювання».Враховуючи важливість чіткого і логічно виваженого подання основних фундаментальних понять, термінів, правил та способів їх застосування, курс «Вища математика» на сьогодні повинен викладатися суто аудиторно, коли викладач має змогу вже в ході лекції чи практичного заняття розібрати зі студентами основні позиції та незрозумілі питання. Орієнтація нинішньої базової середньої освіти на просте накопичення знань учнями та тестовий їх контроль призвели до втрати ними (у більшості випадків) здатності самостійно проаналізувати матеріал і зробити обґрунтовані висновки з вивченого. Тому викладачам вищих навчальних закладів на перших курсах приходиться формувати логічно-аналітичний апарат студентів, як кажуть, «з чистого аркуша». Тим більше, коли це стосується вміння студентів, наприклад, економічних спеціальностей, застосувати вивчений математичний апарат при розв’язуванні фахових задач.При вивченні курсу «Теорія ймовірностей і математична статистика», першого, так би мовити, прикладного розділу математики, викладач змушений сформувати у студента здатність абстрактно-логічної побудови процесу знаходження розв’язку та вироблення системи статистичної обробки числових даних. На цьому етапі особисте спілкування є також конче необхідним, враховуючи надзвичайну різноманітність задач та деяку нестандартність підходу до їх розв’язування в кожному конкретному випадку. Хоча проведення контролю, наприклад, модульного, вже допускає використання дистанційних засобів, особливо при вивченні статистичних методів.Та, як показує практика, стан справ тут далеко не такий втішний. Дослідження усереднених якісних показників успішності студентів кількох чернівецьких вузів впродовж 10 років показали (рис. 2), що тут спостерігається стійка тенденція до спадання (кількість студентських груп та навчальних закладів дозволяє вважати вибірку репрезентативною). Дещо інша ситуація формується, коли студенти переходять до вивчення третього розділу – «Економіко-математичного моделювання». Як правило, цей розділ вони вивчають або на другому, або аж на третьому курсі (залежно від навчального плану для різних спеціальностей), досягнувши при цьому певного рівня знань фахового характеру. Отримані знання в даному етапі вже дозволяють більшості студентів свідомо підійти до осмислення умови задачі, вибору потрібного математичного інструментарію та його застосування в задачі. Тому на цьому етапі безпосередня присутність викладача не завжди є обов’язковою, і серії очних консультацій буває достатньо для деталізації способів та правил отримання позитивного результату при обробці даних.В останні кілька років для студентів ЧТЕІ КНТЕУ кількох спеціальностей («Економіка підприємства» та «Міжнародна економіка») в навчальних планах освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» та «магістр» з’явився достатньо цікавий і, на наше переконання, потрібний курс – «Статистичний аналіз та економіко-математичне моделювання в економічних дослідженнях». Цінність даного курсу можна сформулювати трьома позиціями:1. Студенти п’ятого курсу мають вже майже повний набір знань фахового характеру і досить вільно здатні розібратися в економічній постановці різноманітних практичних задач.2. Програма курсу, складена викладачами кафедри вищої математики та інженерно-технічних дисциплін ЧТЕІ КНТЕУ, дозволяє цілісно й повно розглянути перелік та основні правила застосування математичних методів обробки економічної інформації різного типу.3. Враховуючи необхідність проведення досліджень в рамках виконання дипломних робіт, перші два пункти суттєво полегшують роботу студентів, підвищуючи її ефективність.При викладанні даного курсу викладач може активно використати дистанційні засоби, даючи студентам практичні завдання комплексного характеру та контролюючи хід їх розв’язування та отримані результати, що допоможе виробити у студентів навички самостійного вибору оптимальних методів розв’язування, проведення комплексних обчислень, аналізу отриманих результуючих даних.В ході модульного контролю можна шляхом тестування перевірити знання студентами основних термінів і понять, типових алгоритмів розв’язування, а також правильність застосування цих алгоритмів для нескладних розрахункових задач.Висновки:1. Дистанційне навчання як сучасний спосіб отримання знань та їх контролю є прогресивною методикою, яка дозволяє використати віддалену передачу даних від викладача до студента та отримання результатів виконання завдань.2. Відсутність в Україні єдиної політики щодо шляхів впровадження дистанційного навчання (враховуючи методичне, змістове, мотиваційне, нормативне та матеріальне забезпечення) робить дистанційну освіту недостатньо популярною, позбавленою законодавчої підтримки.3. При вивченні дисциплін математичного циклу студентами вищих навчальних закладів різної спеціалізації застосування дистанційного навчання повинно бути диференційованим, з огляду на різний ступінь складності та важливості матеріалу та підготовки студентів.4. Суттєвим покращенням умов впровадження і використання дистанційного навчання може стати орієнтування базової загально-освітньої школи на вироблення в учнів здатності аналізувати отримувані знання, а не просте їх накопичення.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
26

Годецька, Тетяна. "ДЕВІАНТНІСТЬ ВЗАЄМОВІДНОСИН У СІМ’ЯХ УЧАСНИКІВ АТО: ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ." Молодь і ринок, no. 10/196 (December 23, 2021). http://dx.doi.org/10.24919/2308-4634.2021.248820.

Full text
Abstract:
У статті на основі аналітичного огляду наукових джерел та емпіричних досліджень провідних науковців НАПН України проаналізовано стан девіантності взаємовідносин у сім’ях учасників АТО та шляхи її подолання; з’ясовано та виявлено науково й експериментально обґрунтовані перспективні шляхи подолання девіантних розладів у родинах; запропоновано ефективні форми та методи виходу із зазначеної гострої ситуації. Зроблено висновок, що для більш ефективного відновлювання здоров’я постраждалих, до одночасного залучення агентів соціально-психологічного супроводу необхідно долучити саме референтних для них як професіоналів-психологів, так і членів їх сімей.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
27

Скрипник, В. В. "ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ." Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», no. 20 (April 1, 2022). http://dx.doi.org/10.20535/2307-5651.20.2021.252585.

Full text
Abstract:
Стаття присвячена дослідженню інноваційного розвитку аграрних підприємств, зокрема проаналізовано сучасний стан розвитку аграрних підприємств на інноваційних засадах, визначено коло певних проблем що стримують впровадження інновацій в агропромислову сферу та розроблені науково обґрунтовані заходи спрямовані на покращення стану інноваційного розвитку аграрних підприємств. Методологічною основою дослідження є синтез результатів фундаментальних і прикладних досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем інноваційного розвитку підприємництва агропродовольчої сфери та формування напрямів його покращення. У дослідженні застосовано методи теоретичного й емпіричного дослідження. Передбачається подальше дослідження інноваційного розвитку підприємств в агропромисловій сфері в контексті українських реалій, з урахуванням інтеграційних та глобалізаційних умов.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
28

Cтупа, В. Ф. "Детермінанти вчинення службової недбалості." Актуальні проблеми держави і права, no. 83 (February 6, 2020). http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i83.137.

Full text
Abstract:
У статті розглянуто різні точки зору на причини й умови, що зумовлюють службову недбалість, та проаналізовано науково-обґрунтовані заходи, які б сприяли успішній боротьбі із цим негативним соціально-правовим явищем, скоротили б його поширеність і постійно сприяли його подоланню.У статті з’ясовано негативне ставлення до права та закону, що лежить в основі службової недба-лості, а правова неврегульованість здійснення системного контролю за діяльністю службових осіб, вибірковий підхід до застосування правових норм надають широкі можливості порушувати закони і діяти всупереч йому. Такі причини говорять про необхідність забезпечення суворого контролю за за-конністю в діяльності службових осіб різних рівнів. Висновок, зроблений у статті, свідчить, що неналежне виконання своїх службових обов’язків пра-цівниками органів внутрішніх справ, державної фіскальної служби, фіскальних органів, прокуратури та суду в останні роки призвело до масових порушень прав конкретних осіб, підірвало авторитет пра-воохоронних та контролюючих органів і судову систему в цілому.На наш погляд, деякі з умов роботи службової особи можуть певною мірою впливати на вибір його поведінки, проте саме рішення діяти всупереч нормам закону не є єдиним рішенням ситуації, що скла-лась. Вивчення кримінологічних аспектів організаційно-управлінської діяльності дає нам підстави вважати, що службова недбалість в основному відбувається через наявні особисті недоліки службових осіб та їх негативні методи управління.Нам видається, що тотальна безкарність за вчинення службової недбалості є однією з найважливі-ших умов, що сприяють її вчиненню. Проте із-за лояльного ставлення такі особи піддавалися заходам дисциплінарного впливу, що певною чином могло негативно вплинути на моральну і правову свідо-мість як самих порушників, так і інших працівників, які знали про їхні службові правопорушення.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
29

Dementievska, Nina P. "ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСІВ ДЛЯ НАВЧАЛЬНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ З КУРСУ ФІЗИКИ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ." Information Technologies and Learning Tools 29, no. 3 (June 28, 2012). http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v29i3.692.

Full text
Abstract:
Використання віртуального комп’ютерного моделювання фізичних процесів і явищ стає все популярнішим серед учителів природничих наук. Таке моделювання для навчального експерименту має низку дидактичних переваг і потребує вдосконалення методики використання в сучасній школі. Для того, щоб комп’ютерне моделювання було успішним у педагогічному плані, потрібне дотримання цілої низки умов. Педагоги всього світу співпрацюють на веб-сайті Phet (http://phet.colorado.edu/), що пропонує науково обґрунтовані й ефективні комп’ютерні симуляції для вивчення предметів природничого циклу на різних мовах світу, а також елементи методики їх використання в середній школі.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
30

Саух, Петро Юрійович, Микола Васильович Набок, Олександр Іванович Кізілов, and Ірина Іванівна Кузіна. "ЯКІСТЬ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ ОЧИМА СТУДЕНТІВ." Herald of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine 3, no. 2 (December 30, 2021). http://dx.doi.org/10.37472/2707-305x-2021-3-2-11-5.

Full text
Abstract:
Стаття є науково обґрунтованим результатом аналізу даних масштабного дослідницького проєкту «Студенти закладів вищої освіти про своє навчання», що його реалізовували упродовж лютого — листопада 2021 р. Центр інноваційного розвитку вищої освіти Національної академії педагогічних наук України та Центр соціально-гуманітарних досліджень Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Використана методологія та методика збору інформації, параметри вибіркової сукупності загалом відображають модель генеральної сукупності і відповідають вимогам репрезентативності, що є підставою поширювати висновки здійсненого дослідження на всю генеральну сукупність студентів закладів вищої освіти України.На основі системного аналізу результатів соціологічного дослідження визначено не лише сильні сторони освітнього процесу, а й істотні больові точки в роботі закладів вищої освіти різних регіонів України. На цій основі запропоновано низку заходів, повʼязаних із продукуванням практичних навичок і вмінь в освітньому процесі, з рівнем залученості студентів до науково-дослідної та науково-пошукової роботи, академічною мобільністю, критеріями оцінювання знань, проблемами працевлаштування та протидією тенденціям міграції інтелектуального капіталу України. Окреслені в дослідженні пропозиції дають змогу органам законодавчої та виконавчої влади, роботодавцям, керівникам закладів вищої освіти зробити відповідні коригувальні кроки та ухвалити обґрунтовані рішення щодо подальших дій у реформуванні системи вищої освіти в короткостроковій та середньостроковій перспективі.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
31

Фідкевич, Олена Львівна, and Наталія Валеріївна Бакуліна. "ПРОБЛЕМИ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ МОВ І ЛІТЕРАТУР НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН." Herald of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine 3, no. 1 (June 25, 2021). http://dx.doi.org/10.37472/2707-305x-2021-3-1-2-7.

Full text
Abstract:
У доповіді висвітлено основні результати наукового дослідження «Методика компетентнісно орієнтованого навчання мов і літератур національних меншин у ліцеї», що здійснювалося впродовж 2018-2020 рр. науковими співробітниками підрозділу відділу навчання мов національних меншин і зарубіжної літератури Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України. Презентовано визначені й обґрунтовані науково-методичні засади компетентнісно орієнтованого навчання мов і літератур національних меншин у ліцеї; уперше розроблені методики компетентнісно орієнтованого навчання інтегрованого курсу російської мови та літератури в ліцеї, компетентнісно орієнтованого навчання новогрецької мови і літератури на основі роботи з культурологічними текстами, роботи з культурологічними текстами в процесі компетентнісно орієнтованого навчання мови іврит, компетентнісно орієнтованого навчання ромської мови в школі; концептуальні засади конструювання компетентнісно орієнтованих підручників інтегрованого курсу російської мови та літератури, навчально-методичного посібника з навчання мови іврит, практичного посібника з навчання новогрецької мови і літератури та методичного посібника з навчання ромської мови, сформовано та структуровано їхній навчальний зміст, розроблено методичний апарат; представлено наукову, виробничо-практичну та навчальну продукцію, створену науковими співробітниками за темою дослідження, на виконання невідкладних завдань реформування української школи, Програми спільної діяльності Міністерства освіти і науки України та Національної академії педагогічних наук України, співпраці з міжнародними партнерами й організаціями, методичної допомоги освітянам в умовах дистанційного та змішаного навчання; визначено перспективні напрями роботи.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
32

Слюсаревський, Микола Миколайович. "ПРО НАУКОВУ І НАУКОВО-ОРГАНІЗАЦІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ІНСТИТУТУ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ НАПН УКРАЇНИ ЗА 2017-2021 рр. ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО РОЗВИТКУ." Herald of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine 3, no. 2 (December 30, 2021). http://dx.doi.org/10.37472/2707-305x-2021-3-2-2-7.

Full text
Abstract:
У доповіді викладено найвагоміші результати наукової та науково-організаційної діяльності Інституту соціальної та політичної психології НАПН України за минуле п’ятиліття. У звітному періоді підготовлено комплексну роботу «Життєвий світ і психологічна безпека людини в умовах суспільних змін», відзначену Державною премією України в галузі науки і техніки за 2019 рік. Істотними науковими надбаннями Інституту також стали соціально-психологічні теорії, концепції, підходи, психологічно обґрунтовані моделі, нові діагностичні та корекційні методики, стратегії, технології і тренінгові програми. Широкого резонансу набули експериментальні напрацювання установи з питань наскрізної медіаосвіти, формування позитивної громадської думки щодо освітніх інновацій. Показано позитивну динаміку цитувань наукових праць вчених Інституту: з 2015 р. кількість цитувань зросла у понад 10 разів.Представлено деякі перспективні напрями подальшого розвитку установи, пов’язані, зокрема, із вдосконаленням роботи з підготовки проєктів на здобуття грантів Національного фонду досліджень України, комерціалізацією наукової діяльності, розширенням спектру освітніх послуг, створенням разом із закладами вищої освіти спільних структурних підрозділів тощо.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
33

Булгаков, A. "Удосконалена методика обґрунтування складу сил і засобів топогеодезичного забезпечення військ оперативного командування у мирний час." Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ імені Івана Черняховського, April 22, 2022, 116–22. http://dx.doi.org/10.33099/2304-2745/2021-3-73/116-122.

Full text
Abstract:
Аналіз досвіду топогеодезичного забезпечення (ТГЗ) Збройних Сил України (ЗС України) за останні роки вказує на наявність у цій сфері діяльності суттєвих проблемних питань, а саме: застарілість топографічних карт та топогеодезичної техніки; недосконалість організаційної структури сил і засобів (СіЗ) ТГЗ ЗС України. На сьогоднішній день у складі військ ОК залишилися лише картографічні частини та склад топографічних карт, які не спроможні здійснювати своєчасне та у необхідних обсягах оновлення топогеодезичної інформації (ТГІ). Такий стан свідчить про потребу у відтворенні в ОК необхідного складу СіЗ ТГЗ. Для успішного проведення якісних змін в системі ТГЗ необхідно прийняти відповідні науково обґрунтовані рішення, які в свою чергу, потребують використання сучасного методичного апарату. У статті висвітлена удосконалена методика обґрунтування складу СіЗ ТГЗ військ ОК у мирний час. Новизна запропонованої методики полягає у наступному: по-перше, у визначеній аналітичній залежності коефіцієнту “старіння” ТГІ від часу, яка, на відміну від існуючих, має нелінійний характер та більш адекватно відображає процес зазначеного старіння, що дозволяє більш коректно визначати обсяги робіт, які повинні виконуватися топогеодезичними підрозділами; по-друге, удосконалено спосіб визначення величини коефіцієнту підготовленості спеціалістів топогеодезичних підрозділів, у якому, на відміну від існуючих, рівень підготовленості особового складу визначається виходячи з частки особового складу різної кваліфікації та впливу цього рівня на швидкість виконання топогеодезичних робіт; по-третє, запропоновано спосіб визначення оптимального варіанту складу сил і засобів ТГЗ, який, на відміну від існуючих, базується на вирішенні оптимізаційної задачі математичного програмування з мінімізацією витрат на створення та утримання топогеодезичних відділень. При цьому забезпечуватиметься виконання обсягу робіт, які повинні виконуватись топогеодезичними підрозділами.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
34

Булгаков, A. "Удосконалена методика обґрунтування складу сил і засобів топогеодезичного забезпечення військ оперативного командування у мирний час." Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ імені Івана Черняховського, April 22, 2022, 116–22. http://dx.doi.org/10.33099/2304-2745/2021-3-73/116-122.

Full text
Abstract:
Аналіз досвіду топогеодезичного забезпечення (ТГЗ) Збройних Сил України (ЗС України) за останні роки вказує на наявність у цій сфері діяльності суттєвих проблемних питань, а саме: застарілість топографічних карт та топогеодезичної техніки; недосконалість організаційної структури сил і засобів (СіЗ) ТГЗ ЗС України. На сьогоднішній день у складі військ ОК залишилися лише картографічні частини та склад топографічних карт, які не спроможні здійснювати своєчасне та у необхідних обсягах оновлення топогеодезичної інформації (ТГІ). Такий стан свідчить про потребу у відтворенні в ОК необхідного складу СіЗ ТГЗ. Для успішного проведення якісних змін в системі ТГЗ необхідно прийняти відповідні науково обґрунтовані рішення, які в свою чергу, потребують використання сучасного методичного апарату. У статті висвітлена удосконалена методика обґрунтування складу СіЗ ТГЗ військ ОК у мирний час. Новизна запропонованої методики полягає у наступному: по-перше, у визначеній аналітичній залежності коефіцієнту “старіння” ТГІ від часу, яка, на відміну від існуючих, має нелінійний характер та більш адекватно відображає процес зазначеного старіння, що дозволяє більш коректно визначати обсяги робіт, які повинні виконуватися топогеодезичними підрозділами; по-друге, удосконалено спосіб визначення величини коефіцієнту підготовленості спеціалістів топогеодезичних підрозділів, у якому, на відміну від існуючих, рівень підготовленості особового складу визначається виходячи з частки особового складу різної кваліфікації та впливу цього рівня на швидкість виконання топогеодезичних робіт; по-третє, запропоновано спосіб визначення оптимального варіанту складу сил і засобів ТГЗ, який, на відміну від існуючих, базується на вирішенні оптимізаційної задачі математичного програмування з мінімізацією витрат на створення та утримання топогеодезичних відділень. При цьому забезпечуватиметься виконання обсягу робіт, які повинні виконуватись топогеодезичними підрозділами.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
35

Koval, Myroslav, Nellia Nychkalo, and Andrii Kuzyk. "ПЕДАГОГІКА І ПСИХОЛОГІЯ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ." Herald of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine 3, no. 2 (December 30, 2021). http://dx.doi.org/10.37472/2707-305x-2021-3-2-3-6.

Full text
Abstract:
У статті розглянуті та охарактеризовані різні аспекти підготовки і проведення та узагальнені результати VI Міжнародної науково-практичної конференції «Інформаційно-комунікаційні технології в сучасній освіті: досвід, проблеми, перспективи». Конференція відбулася 4-5 листопада 2021 року у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності відповідно до плану роботи Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Національної академії педагогічних наук України. Її проведення започатковано у 2006 році Міністерством надзвичайних ситуацій України та НАПН України.Організатори цьогорічної конференції: Національна академія педагогічних наук України, Відділення професійної освіти і освіти дорослих НАПН України, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН України, Інститут професійно-технічної освіти НАПН України, Інститут інформаційних технологій та засобів навчання НАПН України, Львівський державний університет безпеки життєдіяльності як структурний підрозділ Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Департамент освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації.На пленарних засіданнях виступили з науковими доповідями вітчизняні та зарубіжні вчені — знані фахівці у сфері професійної педагогіки та педагогіки і психології безпеки життєдіяльності. В їхніх доповідях викладені теоретичні засади, досвід використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в освітньому процесі сучасних закладів освіти та обґрунтовані перспективи цифровізації підготовки фахівців нової генерації.Цікаві дискусії відбулися на засіданнях чотирьох секцій: 1. Цифрова трансформація освіти і науки: стан і перспективи. Цифровізація підготовки здобувачів освіти у закладах освіти різних рівнів. Проблеми сучасної кібербезпеки, психопедагогіки безпеки, культура безпеки професійної діяльності фахівців. 2. Теорія і практика проєктування інформаційно-освітнього середовища у професійній підготовці фахівців. Науково-методичні засади впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освітній процес закладів формальної і неформальної освіти.3. Актуальні психолого-педагогічні проблеми професійної підготовки фахівців в умовах змішаного навчання.4. Підготовка педагогів закладів формальної і неформальної освіти до створення та використання електронних освітніх ресурсів. Інформаційні технології у наукових дослідженнях. Менеджмент інноваційних освітніх проєктів, програм, підготовка грантів. Роботою секцій керували знані вчені та педагоги закладів вищої освіти. Під час конференції відбувся обмін інноваційним досвідом використання ІКТ у закладах освіти. Учасники конференції взяли участь у семінарах, воркшопах, майстер-класах і тренінгах, що проводили науково-педагогічні працівники Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, а також інших закладів освіти, установ і компаній, що здійснюють виробничу та освітню діяльність у сфері інформаційних технологій.На підсумковому засіданні обговорено результати роботи секцій, обґрунтовано висновки та пропозиції до рекомендацій конференції. Найважливіші з них викладено у цій статті. Всього у пленарних, секційних засіданнях та інших заходах взяли участь понад 100 осіб з 7 країн — Болгарії, Великої Британії, Канади, Молдови, Німеччини, Польщі та України, 60 з них виступили з науковими доповідями і повідомленнями.У статті також висвітлено організаційно-технічні аспекти проведення конференції, зокрема використання онлайн-платформи Zoom та системи менеджменту конференцій Indico.За результатами обговорення актуальних проблем використання ІКТ у сучасній освіті запропоновано інноваційні підходи та методики організації освітнього процесу в закладах вищої освіти в умовах цифровізації. Ідеї інноваційного досвіду застосування ІКТ рекомендовано впроваджувати в освітній процес закладів освіти різних типів і форм власності, особливо дистанційного та змішаного навчання в умовах пандемії COVID-19.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
We offer discounts on all premium plans for authors whose works are included in thematic literature selections. Contact us to get a unique promo code!

To the bibliography