To see the other types of publications on this topic, follow the link: Надзвичайні події.
Journal articles on the topic 'Надзвичайні події'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Надзвичайні події.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Bozhena Ivanytska, Bozhena, and Ihor Onyskiv. "THE ROLE OF JOURNALISTS IN INFORMING SOCIETY ABOUT EXTRAORDINARY EVENTS." Bulletin of Lviv Polytechnic National University. Series: Journalistic sciences 2019, no. 3 (June 2019): 11–14. http://dx.doi.org/10.23939/sjs2019.01.011.
Full text
2
Ткачук, Роман. "ПАНДЕМІЯ ЯК ЗБУРЮВАЛЬНИЙ ВПЛИВ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ЕКСТРЕНИМ РЕАГУВАННЯМ." Науковий вісник: Державне управління 1, no. 7 (March 15, 2021): 268–302. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2021-1(7)-6-268-302.
Full textAbstract:
Неправочинне використання і злочинне використання небезпечних та патологічних біологічних агентів і продуктів генної інженерії та молекулярної біології може стати передумовою прояву нових інфекційних хвороб і повернення тих хвороб, що були вже подолані людством раніше. Також певну проблему становить порушення правил роботи з патогенними культурами і біологічних дослідницьких і промислових лабораторіях.
Сьогодення вимагає дослідження епідемій – надзвичайних ситуацій медико-біологічного характеру, як певного каталізатора подій в роботі служб екстреного реагування та перешкоди сталому функціонуванню органів управління складовими безпекових систем держави, що потребує використання іноваційних технологій прийняття управлінських рішень, що вимагають опрацювання нестандартних варіантів рішень також у сфері цивільного захисту.
За результатами аналізу нормативних актів, що є підґрунтям для прийняття управлінських рішень в системі екстреного реагування на події, що є небезпечними для життя і здоров’я людей, можна засвідчити неузгодженість самих нормативних актів за рахунок незбалансованості та відсутність розуміння комплексності наслідків будь-якого збурювального впливу (пандемія COVID-19) за умов незавершеної адміністративної реформи, де не відбулося чітке визначення місії, функцій і завдань центральних органів виконавчої влади, включених до складу ЄДСЦЗ.
Спираючись на аналіз подій та реакції систем управління, цивільного захисту зокрема, можна засвідчити, що такі непередбачувані, надзвичайні події, які перекручують усі розрахунки і докорінно змінюють усі існуючі уявлення, створюють не тільки додаткові перешкоди, а також створюють можливості щодо позитивних перетворень.
В межах децентралізації важливим є те, що чинне законодавство наділяє органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади специфічними функціями та повноваженнями, зокрема щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, які є основою їх практичної діяльності. Крім того, що ці повноваження є специфічними (це випливає зі специфіки відповідних законів), коло повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування є досить широким. Має місце дублювання повноважень названих органів місцевої влади, що спричиняє нераціональне використання кадрових, фінансових, інших ресурсів та не сприяє підвищенню ефективності державного управління щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, яке зумовлює безпеку здоров'я та життя громадян.
3
Шойко, Василь. "ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗМІСТУ ПОНЯТТЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ." Public management 22, no. 2 (February 26, 2020): 230–41. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-2(22)-230-240.
Full textAbstract:
Визначено, що державне управління у сфері цивільного захи- сту можна назвати окремим видом діяльності з організації процесів забез- печення захисту та безпеки населення, оптимального функціонування та сталого розвитку системи державного управління національною безпекою, яка проводиться публічними і приватними суб’єктами. Визначено, що до суб’єктів управління у сфері цивільного захисту належать державні органи влади, які реалізують розробку та виконання державної політики у сфе- рі цивільного захисту; об’єкт управління — акумулює різні аспекти сфери цивільного захисту як системи забезпечення захисту та безпеки життєді- яльності суспільства (в широкому сенсі представляє собою управлінську діяльність); процеси управління — відповідають за забезпечення суспільних відносин та організовують прямий і зворотний зв’язки між суб’єктами та об’єктами управління.
Проаналізувавши доктринальні та нормативні джерела, в яких наво- диться визначення терміна “надзвичайна ситуація”, відмічена відсутність уніфікованого підходу до цього питання, що також можна спостерігати під час дослідження питання класифікації надзвичайних ситуацій.
Систематизовано сім критеріїв, відповідно до яких конкретну подію можна віднести до надзвичайної ситуації:
організаційно-управлінський;
соціально-політичний;
соціально-психологічний;
соціально-екологічний;
економічний;
мультиплікаційний;
часовий.
Кожен із зазначених критеріїв відповідає певним якісним характеристи- кам. Будь-яку неочікувану екстремальну подію варто відносити до надзви- чайної ситуації лише у випадку її відповідності усім семи критеріям. Визна- чені критерії надзвичайної ситуації, у своїй сукупності, дають можливість кваліфікувати процеси, явища та події як надзвичайну ситуацію, водночас відокремлюючи їх від інших кризових явищ.
4
Єгорова, А. В. "КОГНІТИВНІ АСПЕКТИ ПОРОДЖЕННЯ І СПРИЙНЯТТЯ ПРИРОДНОГО НАРАТИВНОГО ДИСКУРСУ." Nova fìlologìâ, no. 83 (November 10, 2021): 79–84. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-11.
Full textAbstract:
В останні десятиліття дослідження наративного дискурсу привертають надзвичайну увагу науковців по всьому світу. У статті досліджується процес конструювання наративу й нарації (вербалізації наративу) як когнітивно-комунікативної події, що виникає в певному контексті. Спираючись на впливові праці Тойна ван Дейка про ментальні моделі подій і вплив контексту на процес комунікації, теорію концептуальної інтеграції Жиля Фоконьє і Марка Тернера та ідеї Роналда Ленекера про когнітивні операції конструювання, провели теоретичний аналіз з метою пояснити, як може функціонувати конкретна подія в суб’єктивній ментальній моделі мовця, який потім залежно від умов (а часто й обмежень) безпосереднього контексту комунікативної події робить певний вибір щодо того, що саме і як розповідати, спираючись на арсенал когнітивних операцій конструювання. По-перше, необхідно було дослідити механізм побудови ментальної моделі події, а також охарактеризувати її компоненти; по-друге, розглянути елементи контекстуальної моделі, які можуть впливати на те, що саме розповідає мовець при конструюванні своєї оповіді (включаючи як безпосередню комунікативну ситуацію, так і соціокультурні параметри); і, нарешті, описати когнітивні операції конструювання, які використовуються мовцем, щоб вивести на передній план – експлікувати, імплікувати, або навіть повністю приховати певні деталі подій, про які вони розповідають. У результаті аналітичної розвідки встановлено, що нарація як вербалізація наративу про певні події виникає в результаті когнітивних операцій конструювання (а саме специфікації, фокусування, промінантності й перспективізації), які дають можливість мовцю виділити з ментальної моделі подій відповідні елементи й організувати їх певним чином у розповідь, що робить наратив зрозумілим для реципієнта відповідно до прагматичних цілей мовця.
5
Labzhynskiy, V. A. "Математичні методи розпізнавання надзвичайних ситуацій в умовах невизначеності." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 1 (February 28, 2019): 121–25. http://dx.doi.org/10.15421/40290126.
Full textAbstract:
Показано, що системи розпізнавання надзвичайних подій виявляють різні типи невизначеності: неповні потоки даних, помилки в потоках даних і невідповідні шаблони складних подій. Показано, що потоки подій, що потрапляють на вхід системи розпізнавання складних подій, характеризуються певним ступенем невизначеності. Джерела даних є неоднорідними і характеризуються різною структуризацією даних і відповідними процедурами реагування на пошкоджені блоки даних. Навіть для даних, визначених достатньо точно, система може некоректно моделювати складні події, що призводить до подальшого типу невизначеності. Отже, зазначено, що важливо розглянути методи розпізнавання складних подій, які можна віднести до невизначених. З цією метою було запропоновано відповідні модельні об'єкти. Проведений аналіз ключових моментів побудови систем розпізнавання складних подій, які здатні ефективно працювати в умовах невизначеності, охоплював методи стохастичного моделювання, моделі часового представлення та реляційні моделі. Розглянуто методики, що базуються на абстрактних автоматах, імовірнісних моделях графів, системах логіки першого порядку, мережах Петрі та прихованих мережах Петрі. Зазначено, що проміжним етапом роботи відповідних алгоритмів має бути створення ієрархії складних об'єктів, що не завжди піддаються чіткому визначенню. Виявлено низку обмежень щодо використовуваного синтаксису, моделей і ефективності, які були зіставлені з конкретними варіантами їх реалізації. Запропоновано підхід щодо переходу від детерміністичного математичного апарату до системи розпізнавання складних подій в умовах невизначеності, через введення функції вірогідності події. Розроблена методологія дала змогу виділити напрями досліджень і оцінити продуктивність використовуваних математичних методів.
6
Бєлікова, Ксенія, Юлія Кравченко, Сергій Потеряйко, and Олександр Марченко. "ОРГАНІЗАЦІЯ ВЗАЄМОДІЇ МІЖ ОРГАНАМИ УПРАВЛІННЯ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ: ПРАВОВИЙ, ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТИ." Науковий вісник: Державне управління 4, no. 6 (November 30, 2020): 6–29. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2020-4(6)-6-29.
Full textAbstract:
Анотація. Значна кількість надзвичайних ситуацій, що відбуваються в світі, їх місцями масштабні наслідки та безповоротні втрати змушують науковців дедалі частіше сферою своїх наукових інтересів обирати дослідження причин виникнення непередбачуваних подій з метою їх попереджень, особливостей реагування на них відповідних служб, ефективності ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій як природного, так і техногенного характеру тощо. Окремої уваги заслуговує побудова раціональної взаємодії між органами управління та силами, що залучаються до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Адже, від злагодженості такої взаємодії, вчасного коригування дій цих органів та сил на підставі релевантної інформації залежить життя людей. Враховуючи зазначене, авторським колективом досліджено актуальні правові, організаційні та економічні аспекти щодо організації взаємодії між органами управління в умовах надзвичайних ситуацій. На підставі отриманих наукових результатів, запропоновано заходи щодо удосконалення процесу організації взаємодії, зокрема: правового забезпечення – шляхом внесення доповнень в Кодекс цивільного захисту України щодо заходів взаємодії, організаційного – шляхом визначення раціонального методу організації взаємодії, що відповідає умовам конкретної надзвичайної ситуації, економічного – застосування раціонального методу фінансово-економічного аналізу, що дозволяє визначити найбільш ефективний, результативний та економічний метод взаємодії.
Ключові слова: надзвичайна ситуація, методи взаємодії, органи управління, економічне обґрунтування, управлінське рішення, фінансово-економічний аналіз.
7
Ареф’єва, А. "СИНКРЕТИЗМ ТА СИНТЕТИЗМ ЕВОЛЮЦІЇ МИСТЕЦТВА ЯК ЗАСОБИ КУЛЬТУРОТВОРЧОСТІ." Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, no. 2(90) (December 9, 2021): 165–76. http://dx.doi.org/10.35433/philosophicalsciences.2(90).2021.165-176.
Full textAbstract:
У статті розкрито експлікації категорії "синтез мистецтв" в контексті категоріального простору понять "синкретизм", "еклектика", "взаємодія", "художній синтез". Доведено, що синкретизм, як механізм культуротворення, фіксує стадію "первинної простоти" та відображує потенціал художнього універсалізму конкретної доби, стилю, особливості поетики й естетичні вподобання митця – автора синтетичного художнього твору. Встановлено, що художній синтез відображує іманентну цілісність твору як синтез образу та предмета, натомість синтез мистецтв свідчить про взаємодію різних видів мистецтв.
Особлива увага у дослідженні сконцентрована на аналізі егалітаризму в грецькій та європейській культурі. З’ясовано, що мистецтву властивий розмірений ритм і метрика, яка була пов'язана з циклізмом і навіть своєрідним «метрономом» – протагоністом вітворення події. Водночас змагальна система гри (агон), коли в одному просторі грали декілька драм, потребувала певної акцентації, орієнтації в часові та просторі. Протагоністи, перші комуніканти були надзвичайно важливими детермінативами, а детермінантою, що допомагала увійти в наслідково-причину реальність, ставала обрана тканина події. Детермінативи розводили омоніми, розводили подібне, а детермінанти намагалися звернутися до засади, до метафізики, до того, що рухало подією в контексті змагальної акторської драматургії.
Встановлено, що триєдина хорея як своєрідний образ, який в класицизмі досягає буквально канонічного принципу єдність місця, часу і дії, є своєрідним принципом самоздійснення сценічної дії. Системогенез як породження цілісності, де передбачається подія, що випереджається в образах, визначається надзвичайно гостро як маска. Маска була незмінною трагічною або ментальною іпостасью, яка проводила вісь, вертикаль. На основі цієї домінанти відбувалася інтрига події, яка мала своє місце і мала свою драматургію самоздійснення. Поряд з цим час моделював вічність і розгортався в надзвичайно широких чи більш малих діапазонах, але він завжди моделював ту одвічність, яка усувала часовість в християнському розумінні за межі події.
8
Мельниченко, Олександр Анатолійович. "МЕХАНІЗМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ РЕАГУВАННЯМ НА НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ: СУТНІСТЬ ТА ВИДИ." Науковий вісник: Державне управління 3, no. 5 (September 15, 2020): 165–76. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2020-3(5)-165-176.
Full textAbstract:
Почасти ті, кого безпосередньо це стосується, неспроможні самотужки локалізувати надзвичайні ситуації та ліквідувати їхні наслідки. Саме тому всі причетні до цього процесу суб’єкти (органи державного управління, органи місцевого самоврядування, представники бізнесу) мають консолідувати свої ресурси та зусилля, аби належним чином реагувати на ймовірні та наявні надзвичайні ситуації, тим самим мінімізуючи негативні ефекти від них. Забезпечено подальший розвиток сутності поняття «надзвичайні ситуації» як повне чи часткове унеможливлення життєдіяльності на певній території чи акваторії унаслідок негативного впливу подій техногенного, природного, соціального чи військового характеру, що призводить до істотних соціальних, економічних, екологічних і політичних втрат, мінімізація яких можлива за умови належного реагування органів публічного управління. Витлумачено поняття «механізми публічного управління реагуванням на надзвичайні ситуації» як сукупність доступних способів, методів і засобів регуляторного впливу наділених владою інституцій, які їх використовуються для зменшення негативних ефектів від ймовірних і наявних надзвичайних ситуацій. Механізми публічного управління реагуванням на надзвичайні ситуації складаються з таких елементів: суб’єкти, об’єкти, функції, цілі, принципи, методи та засоби регуляторного випливу. Систематизовано види таких механізмів залежно від: рівня, способу, суб’єкту, об’єкту та цілей впливу. Своєю більшістю, означені механізми використовуються або одночасно (доповнюючи один одного), або ж послідовно (вирішуючи конкретне завдання), залежно від наявної ситуації. Окрім науково обґрунтованого методологічного (розуміння: що, коли, хто і як саме має діяти), також необхідне належне кадрове, організаційне, матеріально-технічне, правове та інформаційне забезпечення.
9
Рогуля, Андрій. "АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ З ОРГАНІЗАЦІЇ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД НА ОСНОВІ ЕКОНОМЕТРИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ." Науковий вісник: Державне управління 1, no. 7 (March 15, 2021): 242–67. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2021-1(7)-242-267.
Full textAbstract:
Із реформою децентралізації, актуальності набула проблема ефективної діяльності органів місцевого самоврядування в організації безпеки життєдіяльності територіальних громад. В статті проведений детальний аналіз ефективності діяльності органів місцевого самоврядування з організації безпеки життєдіяльності територіальних громад на основі економетричного моделювання. Розраховано і подано динаміку: кількості підрозділів пожежної охорони Львівщини, кількості пожежних-рятувальників Львівщини, кількості надзвичайних подій на Львівщині, кількості пожеж та виявлення вибухонебезпечних предметів на Львівщині, кількості загиблих у наслідок надзвичайних ситуацій, пожеж та небезпечних подій на Львівщині, кількості травмованих унаслідок надзвичайних ситуацій, пожеж та небезпечних подій на Львівщині, кількості виїздів підрозділів пожежної охорони Львівщини, інформаційної роботи пожежно-рятувальних служб Львівщини у засобах масової інформації, фінансування, матеріально-технічне забезпечення та суми накладених штрафів пожежно-рятувальними службами Львівщини.
Моделювання динаміки процесу та ефективності діяльності органів місцевого самоврядування з організації безпеки життєдіяльності територіальних громад Львівської області здійснено на основі обчислень, виконаних за допомогою програмного продукту Statistica.
Аналіз річних статистичних даних щодо пожеж і небезпечних подій у Львівській області за 1991–2017 рр. за допомогою покрокової регресії методу найменших квадратів дав змогу визначити найбільш впливові чинники для побудови багатофакторної регресійної моделі запобігання надзвичайним ситуаціям. Факторна модель підтвердила необхідність збільшення особового складу місцевих або добровільних пожежно-рятувальних підрозділів регіону. А також, на нашу думку, доцільно заохочувати забезпечення пожежної безпеки інженерно-технічних працівників до складу добровільних пожежних дружин, використавши позитивний досвід інших країн.
10
Гур’єв, Сергій, Наталія Іскра, and Анна Терент’єва. "ІНФОРМАЦІЙНА ВЗАЄМОДІЯ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ МЕДИКО-БІОЛОГІЧНОГО ХАРАКТЕРУ." Науковий вісник: Державне управління 4, no. 6 (November 30, 2020): 68–92. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2020-4(6)-68-92.
Full textAbstract:
Базовим ресурсом для здійснення управлінської діяльності, зокрема опрацювання управлінських рішень, є адекватна інформація про надзвичайну ситуацію як власне подію та її характеристики. Самена цій інформації ґрунтуються наступні заходи щодо здійснення управлінських функцій: оцінка обстановки в зоні надзвичайної ситуації, прийняття управлінського рішення, планування дій, організація взаємодії і кризових комунікацій, постановка завдань до виконання та здійснення контролю прийнятих управлінських рішень. Проблема отримання адекватної та своєчасної інформації про наслідки надзвичайної ситуації безпосередньо із-зони для прийняття управлінських рішень частіше за все виникає з причини відсутності налагоджених процедур отримання та обміну інформацією між всіма службами екстреного реагування, що залучаються до надання допомогипостраждалим. Вирішення цієї проблеми можливе лише за наявності консолідованих підходів до класифікації надзвичайної ситуації, методик визначення поворотних і безповоротних санітарних втрат і розрахунку сил і засобів, що залучаються до ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. Метою взаємодії ДСНС і МОЗ з попередження та ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайної ситуації є забезпечення ефективного використання медичного персоналу, спеціалізованого санітарного транспорту, медичних виробів, лікарських засобів, закладів охорони здоров'я для рятування життя та збереження здоров'я людей під час ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайної ситуації.
11
Романюк, О. Д., and Р. О. Романюк. "ПРОСТОРОВО-ЧАСОВИЙ КОНТИНУУМ В ЕНЕРГЕТИЧНО-ІНФОРМАЦІЙНО-ЧАСОВОМУ ПОЛІ ОБ’ЄМНОГО ВСЕСВІТУ." Математичне моделювання, no. 2(45) (December 13, 2021): 140–47. http://dx.doi.org/10.31319/2519-8106.2(45)2021.247065.
Full textAbstract:
Основними параметрами енергетично-інформаційно-часового поля об'ємного Всесвіту, є: енергія; час; інформація, які безпосередньо також характеризують просторово-часовий континуум. Отже, питання визначення зони знаходження просторово-часового континууму в енергетично-інформаційно-часовому полі об'ємного Всесвіту є одним з основоположних.
Відповідно до встановленого правила нумерації відносно початкової точки відліку, незалежно від розглянутої осі, наступні події утворюють замкнуту криву на основі якої побудована енергетична октаграма об'ємного Всесвіту. Дана енергетична октаграма характеризується унікальним властивостям, а саме: сума енергетичних носіїв подій по будь-якій діагоналі або будь-якого довільного «хороса» октаграми завжди дорівнює «початковій енергії».
Згідно властивості дуальності матеріального світу була перебудована енергетична октаграма об'ємного Всесвіту в енергетичну гексаграму матеріального світу, що дало можливість встановити зону знаходження просторово-часового континууму в енергетично-інформаційно-часовому полі об'ємного Всесвіту. Відповідна зона характеризується чотирьохвимірним полем і розташовується на енергетичній осі моделі об'ємного Всесвіту. Це обумовлює неявний вираз таких параметрів як, час та інформація. Саме тому для реалізації нам доступна тільки енергетична складова, яка і визначає одномірність поля просторово-часового континууму згідно фундаментальної мірності моделі об'ємного Всесвіту.
Таким чином, на даному етапі нашого розвитку ми спостерігаємо, усвідомлюємо і реалізуємо події, в диференціальній області розуміння. Що зумовлює іноді надзвичайно складні математичні викладки для опису відповідних подій, так як розглядаємо певне ціле як окремі частини, іноді на наш погляд не взаємопов'язані. Для усвідомлення, а тим більше розуміння цього єдиного цілого необхідно переходити в інтегральну область розуміння. Прогресивніше за все, є область фундаментального розуміння, тому що, усвідомлюючи події восьми октант, як єдине ціле, ми зможемо не тільки зрозуміти справжню сутність речей, але й навчиться їх реалізовувати. Усвідомити і сприйняти нульову мірність, можливо тільки пізнавши основний закон Всесвіту, у всьому його нескінченному різноманітті.
12
Романова, С. С., and А. О. Романов. "ДИТЯЧІ СПОГАДИ ЯК ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО ПРИ ВИВЧЕННІ ПОДІЙ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ НА ХАРКІВЩИНІ." Історія та географія, no. 57 (2020): 151–56. http://dx.doi.org/10.34142/2313-2345.2020.57.24.
Full textAbstract:
Стаття аналізує історичний контекст письмових свідчень дітей періоду Другої світової війни на Харківщині та, спираючись на оригінальну джерельну базу – письмові шкільні твори дітей Харкова та Харківської області, обґрунтовує необхідність використання науковцями наративів дитячих спогадів. Твори школярів Харківщини, які об`єднані темою "Мої переживання під час окупації", є надзвичайно великим пластом різноманітної інформації про події в період з 1941 по 1943 р., свідками яких стали діти. Шкільні твори як письмові свідчення про пережите – специфічна та унікальна група джерел спогадів про дитинство. Незважаючи на масовість і схожість спогадів, кожен з авторів розповідав про свої переживання, емоційний досвід, не розраховуючи на оприлюднення їх пам'яті про війну, що є особливо цінним. Хоча тема окупації Харківщини привертає увагу дослідників вже не один десяток років, велика кількість подій та явищ залишається поза їх увагою. Особливо це стосується практик повсякденності на окупованій території та подій в містах та селах області, яким не приділяється належної уваги, бо інтерес науковців зосереджений на дослідженні самого міста Харкова та подій військового значення. Рухаючись в руслі сучасної історичної науки, доцільно перейти до вивчення історії невеликих міст та сел, а також життя дітей, літніх людей, полонених, використовуючи в тому числі дитячи спогади як цінне письмове джерело.
13
Dukhnevych, Vitalii. "Готовність громади до викликів надзвичайної ситуації: психологічний ракурс." Scientific Studios on Social and Political Psychology, no. 47(50) (July 3, 2021): 151–59. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi47(50).219.
Full textAbstract:
Обґрунтовується ідея про необхідність розроблення цілісної системи забезпеченняпсихологічної безпеки громади. Підкреслено, що діти і молодь шкільного віку – це та групанаселення, яка найбільше потерпає від катастрофічних подій, що зумовлено не тільки бракомдосвіду (знань, умінь, навичок реагування в надзвичайних ситуаціях), а й віковимиособливостями їхньої психіки (низькою стресостійкістю, що призводить до виникненнястресових і постстресових розладів унаслідок нездатності опанувати стресогенну ситуацію).Обстоюється думка про можливість залучення психологів системи освіти до процесівформування безпечного середовища в громаді. Категорію «готовність колективного суб’єктадії» визначено як: 1) сукупність якостей та знань колективних суб’єктів (груп, команд,об’єднань, державних інститутів), що дають їм змогу ефективно взаємодіяти в кризових,екстремальних чи надзвичайних умовах у процесі вирішення спільних завдань;2) забезпечення об’єктивних умов для налагодження та підтримки конструктивної взаємодії вситуації, що склалася. Висунуто ідею про п’ять векторів готовності: 1) спроможністьвідповідних державних органів та структур забезпечити необхідні умови функціонуваннясуспільства та їхню здатність організовувати життєдіяльність громадян таким чином, щобмінімізувати ймовірність настання надзвичайної ситуації; 2) спроможність державнихструктур ефективно організовувати процес підготовки до дій у разі виникнення надзвичайнихситуацій, процеси супроводження та подолання їхніх наслідків; 3) спроможність державнихорганів та структур забезпечити медичну, психологічну та гуманітарну допомогупостраждалим унаслідок дії надзвичайної ситуації як в умовах самої надзвичайної ситуації,так і після завершення дії деструктивних факторів; 4) спроможність суб’єктів дії виконуватисвої професійні обов’язки в умовах надзвичайної ситуації; 5) спроможність суб’єктів дії вумовах надзвичайної ситуації конструктивно/ефективно вирішувати різні проблемні питання.Презентовано два виміри готовності: організаційний і психологічний; запропоновано чотиригрупи завдань, що потребують вирішення для психологічного забезпечення формуванняготовності. Розроблено систему принципів залучення фахівців-психологів різних громадськихі професійних організацій громади, а також психологів системи освіти та соціальних педагогівдо надання допомоги постраждалим від надзвичайної ситуації: 1) принцип партнерства,2) принцип відкритості, 3) принцип добровільності, 4) принцип справедливої мотивації,5) принцип необхідності приросту компетентності, 6) принцип територіальності, 7) принципвідповідальності.
14
Твердохліб, І. М. "Особливості тактики огляду місця події в умовах надзвичайних ситуацій." Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ, no. 4 (2007): 135–42.
Find full text
15
Клименко, Ольга. "ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ СТРАХУВАННЯ У ФОРС-МАЖОРНИХ СИТУАЦІЯХ." Public management 25, no. 5 (December 29, 2020): 95–106. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-5(25)-95-106.
Full textAbstract:
Висвітлено проблеми функціонування в екстремальних умовах системи і механізмів державного регулювання ринку надання страхових послуг. Проаналізовано поточну ситуацію в Україні в період виникнення і поширення коронавірусної хвороби. Показано, що населення залишилося не захищеним, сам на сам із проблемами, без достойної компенсації державою збитків постраждалим. Проведено оцінку стану системи і механізмів державного регулювання ринку страхування ризиків настання подій надзвичайного характеру. Запропоновано авторську стратегію побудови страхування таких ризиків, яка передбачає фінансову підтримку з боку держави. У разі створення і реалізації у державі програми страхування населення від ризиків, пов’язаних з виникненням і поширенням COVID-19, то серйозних проблем, які спостерігаємо в Україні, вдалося б уникнути. Підкреслено, що при виникненні обставин непереборної сили, природних катаклізмів, коронавірусної пандемії тощо держава через систему і механізми державного регулювання має невідкладно запровадити заходи стимулювання діяльності страхового ринку для компенсації збитків і надання підтримки постраждалому населенню. Негативний досвід державного управління у сфері забезпечення благополуччя населення України в період надзвичайного стану, зумовленого виникненням “коронавірусної кризи”, спонукає запровадження на законодавчому рівні системного підходу до реагування на надзвичайні ситуації, виклики епідемі- ологічного характеру, природні та інші катаклізми. На прикладі страхування ризиків у сільському господарстві, зумовленими катастрофічними відхилен- нями погодних умов від норми, показана необхідність державної підтримки страхового бізнесу в цій сфері економіки України. Розглянуто перспективи розвитку ринку страхування ризиків в аграрному секторі. Надано пропозиції щодо удосконалення захисту громадян шляхом страхування від ризиків виникнення надзвичайних ситуацій. Сформульовано рекомендації у напрямі послаблення негативних наслідків для фізичних і юридичних осіб за рахунок розширення механізмів страхування із застосуванням державної підтримки. Обґрунтовано необхідність визначення регулятором страхового ринку прин- ципів побудови програм страхування на випадок надзвичайних ситуацій. Рекомендовано створення програми підтримки державою страхування ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, яка буде передбачати заходи і фінансові ресурси для пом’якшення негативних наслідків у разі раптової появи нових збудників інфекційних захворювань та інших катаклізмів різного характеру. Запропоновано нові наукові підходи до розкриття сутності страхування фізичних і юридичних осіб в Україні від природних катаклізмів, подій непереборної сили, наслідків надзвичайних ситуацій. Запропоновано кардинально новий підхід до використання поняття “форс-мажор”, який відрізняється від загальноприйнятого.
16
Михайлова, А., С. Чумаченко, А. Мошенський, and М. Кірієнко. "Моделювання мережі NVIS зв`язку для оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайної ситуації в агропромисловому комплексі на сході України." Науковий журнал «Інженерія природокористування», no. 4(14) (February 25, 2020): 114–21. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2019.4(14).114-121.
Full textAbstract:
Існуючі загрози воєнного та техногенного характеру, пов’язані з веденням збройного конфлікту в зоні проведення Операції об’єднаних сил, що проходить на території Східної України вже шостий рік, вимагають від спеціальних служб, зокрема Державної служби України з надзвичайних ситуацій, належного стану системи оповіщення та зв’язку з метою попередження виникнення надзвичайних ситуацій воєнного та техногенного характеру на території Донеччини, в тому числі у агропромисловому комплексі, проведення робіт з їх ліквідації та рятування цивільного населення Донбасу, що знаходиться на території виникнення події, а також, залежно від характеру ситуації, що виникла, регіону довкола місця її виникнення. У зв’язку з цим, а також зважаючи на факт можливого збою електро- та телекомунікаційної мереж, необхідно розглядати альтернативні види зв’язку.
У даній роботі здійснено аналіз радіомережі ALE, яка широко використовується у світі в тому числі і для надання допомоги спеціальним службам в ході виконання рятувальних робіт. Застосування системи радіозв’язку ALE дозволяє не лише ініційовувати та підтримувати голосову розмову, а й забезпечує виконання ще ряду функцій, зокрема здійснення оповіщення про надзвичайну ситуацію, обмін інформацією й даними, передачу коротких текстових повідомлень, трансфер документами та зображеннями, а також можливість відстеження географічного розташування. У поєднанні з антеною конфігурації NVIS вищезазначена радіосистема може дозволити безперебійний зв'язок на випадок виникнення екстремальної ситуації, а також в ході реагування та ліквідації наслідків від неї. Для підтвердження цієї думки авторами роботи здійснено моделювання антени, необхідної для забезпечення оповіщення та зв’язку, котре проводилося із застосуванням програмного забезпечення MMANA-GAL.
17
Bespalikova, Olha. "ПАЛЕСТИНСЬКА ПРОБЛЕМА ЯК ОДИН ІЗ НАЙВІДОМІШИХ ТА НАЙГОСТРІШИХ МІЖНАРОДНИХ КОНФЛІКТІВ." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 1 (5) (May 29, 2019): 78–86. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2019-01-78-86.
Full textAbstract:
У сучасних міжнародних відносинах одним із найгостріших і найтриваліших конфліктів є Палестинська проблема, витоки якої вбачаємо глибоко в історії. Отже, після посилення сіоністського руху в першій половині ХХ ст. почалась активна імміграція євреїв, що викликало невдоволення в арабів. Декларація Бальфура, яка фактично проголосила підтримку Англії, створення єврейського національного осередку в Палестині ще більше загострили мусульман і підштовхнули їх до військових дій. Результатом такої політики були криваві бунти 1920-х рр., події 1930-х. Після проголошення незалежності Ізраїлю (14 травня 1948 р.) конфронтація отримала нові, більш політизовані ознаки. Незважаючи на численні мирні угоди, укладені за участю впливових міжнародних суб’єктів, до кінця ХХ ст. палестинське питання залишалося невирішеним. Отже, на початку XXI ст. палестинсько-ізраїльська опозиція, що має давнє історичне походження, і досі залишається ефективною. Незважаючи на територіальну обмеженість ведення дій, палестинське питання привертає увагу всієї світової спільноти, зокрема, тим, що має також глибоке етнічнорелігійне коріння. Ураховуючи гостроту етнічних і релігійних протистоянь у сучасному світі, їх наслідки не лише для ворогуючих сторін, а й для інших міжнародних акторів, вивчення питання формування та розвитку Палестинської проблеми є надзвичайно актуальним. У статті описано процеси та події, які зумовили формування Палестинської проблеми, цілі учасників конфлікту, основні події. Здійснено комплексний аналіз процесу формування й розвитку палестинської проблеми в середині – другій половині ХХ ст. Визначено суть міжнародних відносин і міжнародних конфліктів у трактуванні сучасною наукою.
18
Каленчук-Порханова, Анжеліна Олексіївна, and Вадим Григорович Тульчинський. "Математичне моделювання екологічного стану природних об'єктів навколишнього середовища." Visnik Nacional noi academii nauk Ukrai ni, no. 11 (November 18, 2021): 43–54. http://dx.doi.org/10.15407/visn2021.11.043.
Full textAbstract:
Статтю присвячено фундаментальним і прикладним напрямам робіт Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України, пов'язаним з вирішенням проблем аналізу ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, забезпечення безпеки функціонування екологічних систем, дослідженням та прогнозуванням складних динамічних процесів у неоднорідних середовищах, розробленням методів математичного моделювання і комплексів їх чисельної реалізації, створенням високонадійних систем захисту інформації та автоматизованих систем математичного моделювання станів об'єктів навколишнього середовища. Наявність в Інституті кібернетики фахівців високої кваліфікації та потужного обчислювального ресурсу дозволяє гарантувати достовірність результатів при вирішенні складних наукових проблем. У статті також згадуються деякі пов'язані з Чорнобильською катастрофою події, які мають безпосередній зв'язок з обговорюваними напрямами робіт.
19
Тютюник, Вадим, Ольга Тютюник, Микола Удянський, and Олександр Ященко. "Кластеризація регіонів України за рівнем небезпеки та шляхи підвищення ефективності функціонування єдиної державної системи цивільного захисту в умовах невизначеності вхідної інформації про виникнення надзвичайних ситуацій." Науковий вісник: Цивільний захист та пожежна безпека, no. 1(11) (July 6, 2021): 75–84. http://dx.doi.org/10.33269/nvcz.2021.1(11).75-84.
Full textAbstract:
Представлено результати класифікації території України за рівнем небезпеки життєдіяльності населення в умовах виникнення надзвичайних ситуацій (НС) різного походження. Аналіз проведено шляхом комплексного розгляду кількості виникнення НС природного та техногенного характеру за 2015–2019 рр. Класифікацію регіонів держави виконано за допомогою кластерного аналізу, який полягає у знаходженні груп схожих об’єктів у вибірці даних, так званих кластерів. У результаті класифікації за кількістю виникнення НС природного характеру області України об’єднано у три кластери. До першого кластеру, з високим рівнем виникнення НС, віднесено області де кількість виникнення НС природного характеру знаходиться на рівні 7–8 подій на рік. До другого кластеру, з середнім рівнем виникнення НС, віднесено області де кількість виникнення НС природного характеру знаходиться на рівні 4–6 подій на рік. До третього кластеру, з відносно низьким рівнем виникнення НС, віднесено області де кількість виникнення НС природного характеру знаходиться на рівні до 3 подій на рік. У результаті класифікації за кількістю виникнення НС техногенного характеру області України об’єднано у три кластери. До першого кластеру, з високим рівнем виникнення НС, віднесено області де кількість виникнення НС техногенного характеру знаходиться на рівні 5–6 подій на рік. До другого кластеру, з середнім рівнем виникнення НС, віднесено області де кількість виникнення НС техногенного характеру знаходиться на рівні 3–4 подій на рік. До третього кластеру, з відносно низьким рівнем виникнення НС, віднесено області де кількість виникнення НС техногенного характеру знаходиться на рівні до 2 подій на рік. За результатами проведеного кластерного аналізу регіонів України дана оцінка ефективності функціонування Єдиної державної системи цивільного захисту (ЄДСЦЗ). З урахуванням невизначеності параметрів, які впливають на умови нормального функціонування території держави, запропоновано створення ефективної інформаційно-аналітичної підсистеми управління процесами запобігання та ліквідації НС при комплексному включені в діючу ЄДСЦЗ по вертикалі від об’єктового до державного рівнів, різних функціональних елементів територіальної системи моніторингу НС та системи ситуаційних центрів. Виходячи з проведеного аналізу встановлено, що функціонування ЄДСЦЗ, а відповідно й інформаційно-аналітичної підсистеми управління процесами запобігання та ліквідації НС, відбувається в умовах імовірності виникнення небезпек для регіонів держави. Така динаміка обумовлюється невизначеністю параметрів, які впливають на умови нормального функціонування території України. У зв’язку з цим виникає проблема прийняття оптимальних антикризових рішень в умовах невизначеності щодо забезпечення відповідного рівня безпеки життєдіяльності держави. Показано, що процедура прийняття управлінських рішень ускладнюється тим, що необхідними умовами ефективності рішень є їх своєчасність, повнота й оптимальність. Тому, підвищення ефективності прийнятих рішень пов'язане з необхідністю рішення задачі багатокритеріальної оптимізації в умовах невизначеності, що потребує розробки формальних, нормативних методів і моделей комплексного рішення проблеми прийняття рішень в умовах багатокритеріальності й невизначеності при управлінні процесами запобігання та ліквідації НС для забезпечення ефективного функціонування ЄДСЦЗ.
20
Коробка, Іван. "ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ ПОЛЬОТІВ АВІАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ." Public management 20, no. 5 (December 29, 2020): 143–55. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-5(20)-143-155.
Full textAbstract:
Розглядається актуальна проблема розвитку і впровадження інноваційних технологій у контексті діяльності органів державного управ- ління щодо забезпечення прийнятного рівня безпеки польотів авіації ДСНС України в надзвичайних ситуаціях.
Фундаментальною парадигмою діяльності державних органів управління безпекою польотів державної авіації до цього часу залишається виявлення порушень вимог нормативних документів та відхилень в експлуатації по- вітряних суден, з наступним проведенням профілактичних заходів. Ця ре- троактивна система та закладені в її основу організаційно-правові механіз- ми управління безпекою польотів на сьогодні практично вичерпали себе. Тому вирішення проблеми має бути зосередженим на пошуку інноваційних механізмів управління безпекою польотів, спрямованих на упередження розвитку небажаних у польоті подій на засадах проактивних і прогностичних підходів.
На сьогодні безпосереднє управління безпекою польоту конкретного пові- тряного судна орієнтоване на екіпаж і органи управління польотами, а опосе- редковане — відбувається через законодавчі і нормативно-правові механізми та організаційні заходи, що здійснюються органами управління суб’єктами державної авіації та органами державного управління.
Управління безпекою конкретного польоту повітряного судна ДСНС має базуватися на ймовірнісних і статистичних методах, але їх реалізація потре- бує досить глибокодеталізованого інформаційного забезпечення. Сутність зазначеної методики полягає у визначенні певного набору необхідних для безпечного польоту параметрів, які характеризують штатне функціонування системи: “екіпаж, повітряне судно, координатор на об’єкті надзвичайної си- туації, орган управління польотами”.
Нові методики визначення кількісних та якісних показників ризиків мо- жуть стати одним з інноваційних підходів у досягненні прийнятного рівня безпеки польотів державної авіації, а застосування показників ризику дасть змогу порівнювати дію шкідливих і небезпечних чинників різної природи й виду, визначати інтегральний ступінь небезпеки. Концепція прийнятного ри- зику, на засадах системного підходу, сприятиме побудові достатньо гнучкого алгоритму детального аналізу всіх етапів польоту та отриманню достатньо чітких і адекватних результатів для швидкого ухвалення управлінських рі- шень.
21
Tregubenko, S. S., R. V. Kubal, L. Ya Poberezhny, and V. В. Zapukhlyak. "РИЗИКИ ТРАНСПОРТУВАННЯ ЕНЕРГОНОСІЇВ У ЗОНАХ ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 2 (March 29, 2018): 120–23. http://dx.doi.org/10.15421/40280222.
Full textAbstract:
Обсяг економічних збитків від екологічних катастроф, спричинених техногенними аваріями під час бойових дій, часто досить важко підрахувати. Здебільшого дешевше і технологічно простіше відновити населений пункт або підприємство в новому місті. Відповідно до норм чинного законодавства технологічний тероризм – це злочини, які вчиняють з терористичною метою із застосуванням ядерної, хімічної, бактеріологічної (біологічної) та іншої зброї масового ураження або компонентів, інших шкідливих речовин для здоров'я людей. Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, визначають такі види надзвичайних ситуацій: a) техногенного характеру; б) природного характеру; в) соціального характеру; г) воєнного характеру. Розроблено підходи, які покликані спростити прогнозування експлуатаційних ризиків та забезпечити коректну оцінку залишкового ресурсу нафтогазопроводів, які експлуатують в умовах бойових дій. За результатами проведених випробовувань, ґрунтуючись на кінетичних кривих деформації та користуючись розробленою методикою, визначено області низькочастотної корозійної втоми для основного металу та зварного з'єднання трубопроводів. Запропонований спосіб потребує подальшого вдосконалення у плані комплексного прогнозування живучості, залишкового ресурсу та експлуатаційних ризиків.
22
Космеда, Т. А. "АВТОРИТЕТНЕ НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ В ГАЛУЗІ ТЕОРІЇ МОВОЗНАВСТВА." Лінгвістичні дослідження, no. 53 (2020): 263–68. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2020.53.24.
Full textAbstract:
Загнітко А. Теорії сучасних лінгвістичних вчень: навчальний посібник. Вінниця: ТОВ «Твори», 2019. 528 с. Підготувати навчальний посібник, що максимально відповідав би вимогам часу, надзвичайно складно. Роль добротної навчальної літератури зростає в умовах дистанційного навчання під час пандемії. Тому вихід у світ навчального посібника, у якому на високому науковому рівні й з актуалізацією принципів сучасної дидактики комплексно та всебічно було б репрезентовано напрацювання в галузі сучасної лінгвістики з проєкцією на поступ провідних тенденцій лінгвістичної науки, посібника, що презентує лінгвістичні напрями з урахуванням новітніх розробок і мовознавчої класики, висвітлює ідеї наукових шкіл та ключових постатей мовознавства, — це однаково знакова подія і для науковців, викладачів вищої школи, і для студентів, магістрантів, аспірантів, учителів середніх шкіл.
23
Богдашина, О. М. "МЕТОДОЛОГІЯ І МЕТОДИКА ІСТОРИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В. П. БУЗЕСКУЛА." Історія та географія, no. 57 (2020): 137–43. http://dx.doi.org/10.34142/2313-2345.2020.57.22.
Full textAbstract:
Устатті розглядається вплив просвітницьких, ліберальних, позитивістських ідей на світогляд та наукову творчістьвидатного історика. Зокрема шляхом аналізу наукової спадщини В. П. Бузескула показано наявність усіх елементів позитивістської моделі історіописання в його працях: віра у суспільний прогрес, визнання історичного процесу закономірним, багатофакторним, розробка теорії суспільної еволюції. У цьому відношенні його варіант не відрізнявся від загальноєвропейського прототипу. Історик закликав інших дослідників дотримуватися принципу об’єктивності та активно використовувати принцип системності та метод аналогії, що набули культового значення у позитивістській дослідницькій методиці. Ліберальні переконання В. П. Бузескула найяскравіше проявилися під час революційних подій 1905–1907 та 1917–1920 рр. публічним засудженням вченим смертної кари та інших видів репресій. Його просвітницькі уподобання сконцентровані у словах вченого про надзвичайну важливість науки, освіти і культури для розвитку суспільства.
24
Бєлай, Сергій, Володимир Васищев, Іван Ліпатов, and Андрій Бубенець. "ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ СІМЕЙ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ В УМОВАХ ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ ОБСТАВИН." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 86, no. 4 (April 16, 2022): 22–35. http://dx.doi.org/10.32453/3.v86i4.932.
Full textAbstract:
Стаття присвячена вивченню актуальних проблемних питань соціального захисту сімей військовослужбовців, як одного з напрямів соціальної політики Збройних Сил України та Національної гвардії України. Представлені основні аспекти соціальної політики держави стосовно задоволення соціальних потреб, інтересів військовослужбовців та членів їх сімей. Визначені основні закони та інші нормативноправові акти, що регламентують питання соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей. Проаналізовано становлення системи соціального захисту з моменту набуття Україною незалежності, визначені проблемні питання, які мали місце до подій 2014 року, та зазначені ті позитивні зміни в соціальній політиці держави щодо питань соціального захисту військових, які відбулись після 2014 року. Автори звертають увагу на нові завдання, що має вирішувати система соціального захисту, в умовах збройного конфлікту в окремих регіонах Донецької та Луганської областей. Описана методика емпіричного дослідження, що проводилось влітку 2021 року на базі військових частин Східного та Південного територіальних об’єднань Національної гвардії України. Представлені результати опитування щодо визначення проблемних питань в організації соціального захисту сімей військовослужбовців в умовах кризових ситуацій техногенного, природного чи воєнного характеру. Опитування дозволило визначити основні проблемні питання системи соціального захисту сімей військовослужбовців: недостатній рівень соціальної захищеності родини під час довготривалих відряджень військовослужбовця; відсутність відчуття у членів сімей соціальної захищеності під час виконання військовослужбовцем службово-бойових завдань у відриві від пункту постійної дислокації; неволодіння інформацією процедури евакуації сім’ї військовослужбовця у разі виникнення на території регіону надзвичайних ситуацій техногенного, природного або воєнного характеру.
25
Kyselov, Mykola. "Історія та історична пам’ять: сфери перетину." Multiversum. Philosophical almanac 2, no. 1 (October 28, 2020): 44–63. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2020.2.1.03.
Full textAbstract:
У статті подається компаративний аналіз феноменів історії та історичної пам’яті; аналізується проблема меж компетентності історичного методу як загальнонаукового. Наводиться ретроспекція явища скепсису щодо об’єктивності та обґрунтованості висновків історичної науки. Робиться висновок, що історична пам’ять є феноменом, корені якого сягають глибин антропогенезу, у зв’язку з чим заторкується вчення К.Юнга про архетипи. Досліджуються архетипічні витоки людської пам’яті, роль історичної пам’яті у формуванні національної ідентичності, модифікації та різновиди сприйняття «історичного минулого». Коментується явище політизації історичної пам’яті під впливом ідеологічної кон'юнктури. Проблема надзвичайно актуалізується тому, що нині політична кон'юнктура та система цінностей соціуму багато в чому детермінують специфіку бачення, розуміння й тлумачення подій минулого. Особлива увага приділяється терміну «національна історична пам’ять». Аргументується положення про некоректність радикального поділу націй на «політичні» та «етнічні». Розглядаються сучасні інтерпретації феноменів етноцентризму та презентизму в історичному контексті.
26
Tkach, Mykola, Ivan Ablazov, and Ihor Komarnytsʹkyy. "Вплив історичного розвитку держави на формування її воєнно-економічного потенціалу." Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, no. 5 (October 31, 2020): 38–47. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.5.4.
Full textAbstract:
Стаття є цікавою для фахівців, як в економічній так і в оборонній сферах, які займаються дослідженням питань щодо забезпечення воєнно-економічних потреб держав, як в мирний, так і у воєнний час. Метою статті є дослідження залежностей у розвитку економічного потенціалу держави та нарощенню її воєнної могутності, на прикладі історичного розвитку Великобританії. Поставлене наукове завдання вирішувалося шляхом визначення тенденцій у соціально-економічному та політичну розвитку Великобританії.
В процесі досягнення мети дослідження використані наступні методи наукового пізнання: історичної аналогії, аналізу, синтезу, індукції, дедукції, системного підходу.
Проведений аналіз джерел свідчить, що питанням розвитку воєнно-економічного потенціалу держав приділяється надзвичайно велика увага, особливо інтерес до цього питання почав зростати з початком війни в Сирії та Україні. Переважна більшість держав світу поступово збільшують свої оборонні бюджети, тим самим нарощуючи глобальну воєнну могутність та напругу. Питанням воєнної могутності все більше приділяється увага вищого політичного керівництва передових держав світу, що не може не викликати інтерес у науковців. Дослідження історичних аналогій, ідентичних подій в минулому, можуть допомогти виявити закономірності та спрогнозувати сценарії майбутніх подій, що допоможе державам краще підготуватися до потенційних загроз.
В статті проведено аналіз розвитку соціально-економічного та політичного устрою Великобританії на протязі сотень років, виявлено певні тенденцій та закономірності їхнього впливу на воєнно-економічний потенціал держави.
27
Grynchyshyn, N. M. "Ефективність методик для розрахунку збитків від забруднення земель в Україні." Scientific Bulletin of UNFU 30, no. 5 (November 3, 2020): 66–70. http://dx.doi.org/10.36930/40300511.
Full textAbstract:
Економічний механізм управління екологобезпечним природокористуванням передбачає компенсацію екологічного збитку від забруднення природних ресурсів. У нормативно-методичній базі України для оцінювання екологічного збитку від забруднення природних ресурсів сформовані два напрямки: оцінка збитку через порушення природоохоронного законодавства та оцінка збитку від наслідків надзвичайних ситуацій. Серед чинних методик з оцінювання збитку від забруднення природних ресурсів є різні методики для розрахунку збитків від забруднення земель. До актуальних належить дослідження порівняльної ефективності методик розрахунку збитків від забруднення земель. Серед чинників процесу формування економічного збитку від забруднення важливе місце належить чинникам впливу і сприйняття, які визначають екологічний збиток. За допомогою здійсненого аналізу показників процесу формування екологічного збитку встановлено оцінювальні підходи до розрахунку збитків у різних методиках. Так, методика для розрахунку збитків від забруднення земель через порушення екологічного законодавства визначає прямий збиток від забруднення земель, а методики розрахунку збитків від забруднення земель для оцінювання наслідків надзвичайних ситуацій спрямовані на визначення опосередкованого збитку, а саме, збитку від забруднення підземних вод. Використовуючи опис подій техногенного характеру доведено неефективність методик для розрахунку опосередкованого збитку від забруднення земель. За результатами проведеного дослідження, рекомендуємо в Україні для оцінювання економічного збитку від забруднення земель використовувати одну, ефективнішу методику, яку розроблено для розрахунку збитків від забруднення земель через порушення природоохоронного законодавства.
28
Shelestova, O. "Межові психічні розлади та розлади адаптації (диференційна діагностика опис випадків)." Herald of Kiev Institute of Business and Technology 46, no. 4 (January 8, 2021): 74–81. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2020.46.09.
Full textAbstract:
В період глобальних світових трансформацій Четвертої Промислової революції, перед особистістю постають нові вимоги до психічного здоров’я та питання адаптації до нових умов життя, сресостійкості, саморегуляції. Стаття присвячена диференціальній діагностиці межових психічних розладів, серед яких розлади адаптації займають центральне місце. В статті висвітлюється диференційна діагностика розладів адаптації як різновиду межових станів внаслідок стресового впливу. Приділено увагу клінічній диференціальній діагностиці розладів адаптації згідно МКХ – 10, DSM–IV, DSM–V та останньому розробленому уніфікованому клінічному протоколі первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. В статті наведено опис клінічних випадків пацієнтів з розладами адаптації внаслідок впливу стресу. Причому стресові ситуації у обраних пацієнтів носять надзвичайний для кожної описаної особистості характер, можуть загрожувати життю, фізичному і психічному благополуччю. При проведенні експериментально-психологічного дослідження були використані такі опитувальники та об’єктивні, діалогічні і проективні тести як MMPI (адаптація Березіна Ф.Б.), Акцент 2/90, опитувальник Кеттела, КТЛ та МПВ Сонді, HAND-test, а також методики патопсихологічного дослідження. Окрімінтерв’ю, при дослідженні асоціативного процесу користувались методикою «Асоціативний експеримент», словесний варіант, піктограми, розуміння переносного сенсу, «Класифікація», «Виключення зайвого», «Порівняння понять». В статті показано, що ймовірність несприятливого прогнозу протікання межових розладів адаптації залежить від багатьох факторів, що впливають на здатність індивідуума адаптуватися до зміни в житті або психотравмуючої події.
29
Ткачук, Роман. "УПРАВЛІННЯ ЦИВІЛЬНИМ ЗАХИСТОМ ЯК СКЛАДОВА МУНІЦИПАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ВЕЛИКОГО МІСТА." Науковий вісник: Державне управління, no. 2(8) (June 30, 2021): 152–84. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2021-2(8)-152-184.
Full textAbstract:
Стан захищенності кожного члена громади, власне сам захист від різних надзвичайних ситуацій, пожеж та небезпечних подій має безпосередній вплив на подальший соціально-економічний розвиток територіальної громади та зростання добробуту її населення. У ході реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні значущі для безпеки населення повноваження передаються на найближчий до громадян базовий рівень влади – в територіальні громади. Рівень ризику в некомерційній муніципальній діяльності потребує чіткого усвідомлення керівництвом зростання очікувань з боку суспільного оточення та місцевих громад. Процеси децентралізації державного управління також висувають нові вимоги до муніципальної діяльності та збільшують відповідальність органів місцевого врядування за реалізацію ефективних змін. Прямування України шляхом дмократичних трансформацій вимагає партнерської співпраці між державою та місцевим самоврядуванням, спрямованим на подальший розвиток суспільства, його демократизацію, зміщення пріоритетів саме на громадянина, на забезпечення його потреб і реалізацію його прав, зокрема таких як право на безпечний оточуючий світ. Кодексом цивільного захисту визначено повноваження місцевої влади у сфері цивільного захисту, що спрямовані на розбудову відповідної територіальної підсистеми, реалізацію територіальних і місцевих програм із створення відповідних підсистем, спрямованих на захист населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, забезпечення техногенної та пожежної безпеки. Наразі з передачею низки повноважень у сфері цивільного захисту на місцевий рівень у керівників місцевих органів виконавчої влади має сформуватися розуміння того, що запобігання виникненню надзвичайних ситуацій на місцевому рівні та ліквідація їх наслідків є вимагає відповідної підготовки та планування заходів спільно з органами управління і підрозділами Державної служби України з надзвичайних ситуацій, а також відповідного розподілу бюджетних видатків на своєму рівні. Саме тому збереження безпеки міст, особливо великих, тягне за собою створення громадської інфраструктури для проведення заходів і впровадження технологій, які забезпечують захист громадян. З метою оптимізації структури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), а також забезпечення виконання завдань з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами затверджено структуру Департаменту муніципальної безпеки виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), до складу якого включено Управління з питань цивільного захисту. Створення Департаменту муніципальної безпеки Київської міської державної адміністрації було обґрунтовано практикою реагування на НС на рівні міста, зважаючи на те, що функціонування виокремлених підрозділів на напрямами діяльності ускладнює взаємодію та координацію дій в умовах виникнення НС на місцевому рівні за рахунок витрат часу на узгодження заходів з реагування та розподілу наявних матеріально-технічних ресурсів.
30
АНТОНЮК, НАТАЛІЯ. "Роль інституту проступків для диференціації кримінальної відповідальності." Право України, no. 2000/11 (2020): 158. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-11-158.
Full textAbstract:
Поява інституту проступків не лише вплинула на класифікацію кримінальних правопорушень, а й дала підстави для дискусії про значення такого поділу для диференціації кримінальної відповідальності. Необхідно відповісти на запитання: чи впровадження цього нового для кримінального права поняття відобра зилося лише у поділі кримінально-караних діянь на злочини та проступки, чи ж вплинуло й на інші кримінально-правові інститути? Метою статті є визначення ролі інституту кримінальних проступків для такого феномену, як диференціація кримінальної відповідальності. Зокрема, важливо встановити, чи поділ на злочини та проступки можна визнати засобом диференціації кримінальної відповідальності або ж цей поділ є її видом. Звернуто увагу на те, що категоризація кримінальних правопорушень не є засобом диференціації кримінальної відповідальності, оскільки не є інструментом у руках законодавця для забезпечення варіативності кримінальної відповідальності, беручи до уваги певні критерії. Вочевидь значення класифікації кримінальних право порушень для побудови Кримінального кодексу України (КК України) є надзвичайно важливим, оскільки забезпечує системність, лаконічність, структурованість і логічну послідовність викладу положень кодексу. Ця класифікація кримінальних правопорушень лежить в основі для подальшої диференціації кримінальної відповідальності. Так, у процесі підготовки статті було встановлено, що у КК України з’явилися положення, які не поширюються на злочини, однак стосуються саме проступків. Зокрема, йдеться про можливість застосування певних видів покарань за злочин або ж проступок, існування стадії готування, певних аспектів давності та судимості. Водночас частина наскрізних диференціюючих положень КК України продовжує застосовуватися до обох видів кримінальних правопорушень. Вважаємо, що саме явище категоризації кримінальних правопорушень за своєю суттю не призначене для градуювання кримінальної відповідальності, а отже, не є засобом її диференціації. З урахуванням впливу категорії проступків на деякі наскрізні положення кримінального закону можна зробити висновок про необхідність виділення нового виду диференціації кримінальної відповідальності за ознакою ієрархії тяжкості кримінальних правопорушень: 1) диференціації кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних проступків; 2) диференціації кримінальної відповідальності за вчинення злочинів. Окрім цього, звернуто увагу на дещо “механічний” підхід законодавця до поділу кримінально-караних діянь на проступки та злочини. Адже існуючий поділ побудований на фактичній зміні санкцій із метою віднесення певного діяння до злочинів або ж проступків. І такий процес “підтягування” санкцій має низку недоліків. Поділ на проступки та злочини має бути спрямованим на досягнення певної цілі саме для матеріального права, а не для процесуального. Тому варто більш конкретно спробувати сформулювати саме матеріально-правові підстави для обґрунтування такого поділу. Перевага процесуальних передумов для появи інституту проступків над матеріальними є недопустимою. Всі кримінально-карані правопорушення повинні бути зосереджені в одному нормативному акті. Поява поряд із Кодексом України про адміністративні правопорушення ще двох кодексів про проступки та злочини видається необґрунтованою.
31
АНТОНЮК, НАТАЛІЯ. "Роль інституту проступків для диференціації кримінальної відповідальності." Право України, no. 2000/11 (2020): 158. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-11-158.
Full textAbstract:
Поява інституту проступків не лише вплинула на класифікацію кримінальних правопорушень, а й дала підстави для дискусії про значення такого поділу для диференціації кримінальної відповідальності. Необхідно відповісти на запитання: чи впровадження цього нового для кримінального права поняття відобра зилося лише у поділі кримінально-караних діянь на злочини та проступки, чи ж вплинуло й на інші кримінально-правові інститути? Метою статті є визначення ролі інституту кримінальних проступків для такого феномену, як диференціація кримінальної відповідальності. Зокрема, важливо встановити, чи поділ на злочини та проступки можна визнати засобом диференціації кримінальної відповідальності або ж цей поділ є її видом. Звернуто увагу на те, що категоризація кримінальних правопорушень не є засобом диференціації кримінальної відповідальності, оскільки не є інструментом у руках законодавця для забезпечення варіативності кримінальної відповідальності, беручи до уваги певні критерії. Вочевидь значення класифікації кримінальних право порушень для побудови Кримінального кодексу України (КК України) є надзвичайно важливим, оскільки забезпечує системність, лаконічність, структурованість і логічну послідовність викладу положень кодексу. Ця класифікація кримінальних правопорушень лежить в основі для подальшої диференціації кримінальної відповідальності. Так, у процесі підготовки статті було встановлено, що у КК України з’явилися положення, які не поширюються на злочини, однак стосуються саме проступків. Зокрема, йдеться про можливість застосування певних видів покарань за злочин або ж проступок, існування стадії готування, певних аспектів давності та судимості. Водночас частина наскрізних диференціюючих положень КК України продовжує застосовуватися до обох видів кримінальних правопорушень. Вважаємо, що саме явище категоризації кримінальних правопорушень за своєю суттю не призначене для градуювання кримінальної відповідальності, а отже, не є засобом її диференціації. З урахуванням впливу категорії проступків на деякі наскрізні положення кримінального закону можна зробити висновок про необхідність виділення нового виду диференціації кримінальної відповідальності за ознакою ієрархії тяжкості кримінальних правопорушень: 1) диференціації кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних проступків; 2) диференціації кримінальної відповідальності за вчинення злочинів. Окрім цього, звернуто увагу на дещо “механічний” підхід законодавця до поділу кримінально-караних діянь на проступки та злочини. Адже існуючий поділ побудований на фактичній зміні санкцій із метою віднесення певного діяння до злочинів або ж проступків. І такий процес “підтягування” санкцій має низку недоліків. Поділ на проступки та злочини має бути спрямованим на досягнення певної цілі саме для матеріального права, а не для процесуального. Тому варто більш конкретно спробувати сформулювати саме матеріально-правові підстави для обґрунтування такого поділу. Перевага процесуальних передумов для появи інституту проступків над матеріальними є недопустимою. Всі кримінально-карані правопорушення повинні бути зосереджені в одному нормативному акті. Поява поряд із Кодексом України про адміністративні правопорушення ще двох кодексів про проступки та злочини видається необґрунтованою.
32
Tarasov, V. V. "Повсякденне життя у таборах переміщених осіб в окупованій Німеччині (за матеріалами журналу «ДіПініада», 1946-1947 рр.)." Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, no. 10(138) (January 26, 2017): 98. http://dx.doi.org/10.15421/1716112.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблематиці повсякденного життя у таборах переміщених осіб (т.зв. ДіПі) упродовж 1946-1947 рр. в американській зоні окупації Німеччини. Визначено головні особливості устрою післявоєнного соціального середовища окупованої Німеччини, що були пов’язані із цілим комплексом соціально-економічних та політичних обставин. Використовуючи історичні джерела 1945-1947 рр. (матеріали преси, звіти чиновників ЮНРРА, рапорти фахівців громадських організацій) встановлені основні побутові тактики життя переміщених осіб в таборах ДіПі. Практика табірного повсякдення розглянута на прикладі матеріалів із приватного архіву родини В. Елліса – харківського інженера та поета, що упродовж зазначеного періоду часу разом із своїм другом, художником В. Одіноковим випускав самвидавний альманах «ДіПІніада». Встановлено, що альманах як візуальне джерело має надзвичайно цінну контекстуальність. Коло тем, що показані у «ДіПініаді», дозволяють істотно якісніше описати побутові та повсякденні практики взаємовідносин місцевого німецького населення із біженцями, американської окупаційної адміністрації із колишніми в’язнями німецьких концтаборів тощо та проаналізувати увесь складний вузол протиріч та взаємин, який становить основний зміст подій 1945-1947 рр. в американській зоні окупації Німеччини. Зауважено, що дослідження має подальшу перспективу щодо аналізу історії повсякдення у контексті візуальної антропології джерел, які є водночас мистецьким та літературним явищем свого часу.
33
Шелестова, О. В. "Використання малюнкового тесту Вартегга в діагностиці розладів адаптації." Herald of Kiev Institute of Business and Technology 47, no. 1 (August 25, 2021): 82–95. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2021.47.02.
Full textAbstract:
Психодіагностика широко використовує сучасні технології, більшість опитувальників мають електронні версії, що з одного боку суттєво спрощує роботу спеціаліста з іншого боку може ускладнити подальший психотерапевтичний процес. Стаття присвячена застосуванню в диференціальній діагностиці розладів адаптації малюнкового тесту Вартегга. В статті висвітлюється основні автобіографічні дані Еріга Вартегга, історія виникнення тесту, основні концепції тесту, дослідження використання проективних методів щодо питань обґрунтованості та надійності. Диференційна діагностика розладів адаптації розглядається як різновид межових станів внаслідок стресового впливу. Приділено увагу клінічній диференціальній діагностиці розладів адаптації згідно МКХ – 10, DSM–IV, DSM–V та останньому розробленому уніфікованому клінічному протоколі первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Обговорювані діагностичні критерії в статті досить умовні, оскільки для різних людей подібні життєві події можуть мати для абсолютно різне значення. В статті наведено аналіз основних особистісних генетичних характеристик характерологічних показників щодо однобічності чи рівноваги сенсомоторних рефлексів по Вартеггу при розладах адаптації (внаслідок впливу стресу). Причому стресові ситуації у обраних пацієнтів можуть не носити надзвичайний для кожної описаної особистості характер, загрожувати життю, фізичному і психічному благополуччю. В статті встановлено кореляційні зв’язки між особистісними властивостями за тестом ММРІ і особистісними характеристиками за малюнковим проективним тестом Вартегга. При проведенні нашого експериментально-психологічного дослідження були використані опитувальник MMPI (адаптація Березіна Ф.Б.) та проективний малюнковий тест Вартегга.
34
Халюк, С. О. "СТРУКТУРА КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ВИЩОЇ РАДИ ПРАВОСУДДЯ." Знання європейського права, no. 4 (November 10, 2021): 15–18. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i4.253.
Full textAbstract:
У статті розглянуто загальнотеоретичні аспекти, пов’язані з конституційно-правовим статусом Вищої радиправосуддя. Здійснено аналіз доктринальних джерел юридичної науки, які стосуються структури конституцій-но-правового статусу.Наголошено на тому, що на шляху розбудови демократичних засад існування громадянського суспільстваУкраїна має неухильно дотримуватися світових і європейських стандартів. Розвиток і становлення суверенноїта незалежної держави неможливий без розвитку системи національного права, місцевого самоврядування, фор-мування демократичних державних інституцій.Розвиток подій останнього часу в Україні свідчить про надзвичайно важливу роль і значення суду. Пріоритет-ними завданнями судової гілки влади були і залишаються надійний захист конституційних прав і свобод людини,а також законність і правопорядок у державі.Констатовано, що за сучасних умов демократичні держави створюють у своїй конституційній структурі дер-жавного апарату незалежний орган юстиції, здатний забезпечити судову систему високопрофесійними суддямизадля панування у державі принципів законності та дотримання прав і свобод людини та громадянина. Такиморганом в Україні є Вища рада правосуддя. Формування конституційно-правового статусу цього органу триваєдотепер, тож його визначенню відводиться значна увага як наукової спільноти, так і юристів-практиків. Це зумов-люється тим, що вітчизняне законодавство містить достатньо конкретні положення про порядок формування,кількісний та організаційний склад Вищої ради правосуддя та водночас – окремі спірні положення стосовно дея-ких її повноважень.
35
Бергхауер-Олас, Емьовке Ласлівна. "БАГАТОАСПЕКТНА СОЦІОМЕТРІЯ МИРЕІ." Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, no. 1 (May 10, 2022): 48–55. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.1.7.
Full textAbstract:
Присутність однолітків відіграє особливо важливу роль у житті школярів, оскільки діти проводять усе більше часу у компанії однолітків й поступово вчаться знайти своє місце у групі шляхом засвоєння норм. Обставини організації групи, ролі у соціальних формуваннях, а також досвід й спогади про дружні відносини також мають кардинальне значення. Основна мета цієї статті – шляхом аналізу міжнародної спеціалізованої літератури з відповідної теми, а також представлення емпіричних досліджень, зосередитись на потенційному дослідницькому методі багатоаспектної соціометрії Ф. Миреі як методі вивчення соціальних відносин. Ф. Миреі шукав інший тип соціометрії порівняно з попереднім методом, який дійсно аналізує суспільство; який не тільки вказує на місце людини у ньому, але й характеризує саме суспільство, дозволяє визначити людську спільноту (конгломерат) як соціально-психологічну одиницю. На підставі критеріїв відбору багатоаспектної соціометрії можливо локалізувати суттєві відхилення від тез Я. Морено. Понад усе, вона відображає інтерпретацію соціальної позиції членів групи як доповнення до соціальної позиції досліджуваного формування з метою отримання інтерпретаційної підтримки про малу групу як соціальну одиницю. По-друге, вона обов’язково містить відносини в соціальному полі зі всіма його підрозділами, ієрархіями та взаємозв’язками. По-третє, вона передбачає цілі, які сприяють наданню додаткової інформації про мотиви, вибір та належність до соціальної сфери. Задля правильного керування групою або класом, вчителю необхідно знати внутрішню динаміку групи, глибинні, приховані події, які можуть слугувати важливим орієнтиром у виборі методів керування. Відмінний спосіб зробити це – провести соціометричне опитування. Сьогодні застосування цього методу несправедливо відійшло на другий план у психолого-педагогічній практиці, частково через його надзвичайну трудомісткість. На противагу цьому, ця публікація пропонує наочну перспективу.
36
Спасенко, К. О. "ОСОБЛИВОСТІ ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИННИХ ПОРУШЕНЬ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ РОБІТ ІЗ ПІДВИЩЕНОЮ НЕБЕЗПЕКОЮ." Прикарпатський юридичний вісник, no. 4(39) (December 20, 2021): 62–65. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i4(39).918.
Full textAbstract:
Спасенко К. О. Особливості призначення та прове-дення судових експертиз при розслідуванні злочиннихпорушень правил безпеки під час виконання робіт ізпідвищеною небезпекою. – Стаття.Стаття присвячена дослідженню особливостей при-значення судових експертиз при розслідуванні злочин-них порушень правил безпеки під час проведення робітіз підвищеною небезпекою. З’ясовано, що методикаекспертних досліджень у провадженнях, пов’язанихіз порушенням правил безпеки під час проведення ро-біт із підвищеною небезпекою, складається зі стадій:попереднього дослідження, основного дослідження (ана-літична, порівняльна, синтезувальна стадії), постанов-ки висновку. З’ясовано, що при розслідуванні злочин-них порушень правил безпеки під час виконання робіт ізпідвищеною небезпекою найбільш затребуваним є прове-дення інженерно-технічних експертиз із застосуваннямспеціальних технічних знань з електробезпеки, пожеж-ної безпеки, будівництва, гірничої справи.Наголошено, що судова інженерно-технічна експер-тиза з охорони праці призначається з метою виявленняпричинних залежностей і фактів щодо діяльності абобездіяльності робітників та посадових осіб у процесінормального функціонування підприємства й у разівиникнення на ньому надзвичайної ситуації, недотри-мання трудової та виробничої дисциплін, невиконаннявимог нормативно-правових актів із охорони праці таексплуатаційної документації тощо. Сутність гірни-чо-технічної експертизи як процесуальної дії полягаєв дослідженні для кримінального провадження обста-вин події на підприємстві гірничої промисловості, щопризвела до загибелі людей або до заподіяння шкоди їхздоров’ю, або до інших наслідків, проведеному в перед-баченому законом порядку обізнаними в гірничійсправі особами. Судово-технічна експертиза допомагаєнайбільш точно й достовірно встановити якість буді-вельних і ремонтних робіт, виконуваних на всіх етапахбудівництва, їх відповідність будівельним нормам і до-говору, а також якість і кількість використаних буді-вельних матеріалів та їх відповідність вказаним у буді-вельно-монтажній документації.
37
Yu., Bohdanova. "F. KIZLER AND THE SEARCH OF SPACE CREATION WAYS IN THE ARCHITECTURE OF THE XX CENTURY." Vìsnik Nacìonalʹnogo unìversitetu "Lʹvìvsʹka polìtehnìka". Serìâ Arhìtektura 2, no. 2 (November 2020): 19–27. http://dx.doi.org/10.23939/sa2020.02.019.
Full textAbstract:
У ХХ ст. відбулися суттєві зміни у парадигмі розуміння та творення мистецтва та архітектури. Сформувалася революційна думка про те, що будь що може стати твором мистецтва, бо це залежить не від якості самого об’єкту, а від підготовленості глядача його сприйняти. Якщо відвідувач виставки, оглядаючи експонати, переповнюється емоціями та глибокими роздумами - то мета галеристів та митців, що виставляються досягнута. Якщо ні – то як би якісно не були прописані полотна чи виліплені скульптури – акція є невдалою. Бурхливі історичні події початку ХХ ст., такі як перекрій мапи світу, війни, економічні кризи зробили суспільство надзвичайно емоційним, що насамперед позначилося на доробку людей творчих професій. Велика кількість різноманітних угруповань та окремих творців по усьому світу ніби поставила собі за мету заперечити усе, що було створено до них. Проводилися різноманітні експерименти, які підсумовувалися яскравими маніфестами. В архітектурі, паралельно з раціональним модернізмом, завжди залишалося місце для романтики ірраціональних течій. В порівнянні з минулими історичними періодами, прогресивні візіонери творили не приміщення, обмежені у меншій чи більшій степені, задекорованими стінами – вони творили простори, намагаючись надати їм нової якості. Пориваючи з традиціями, вони опрацювали велику кількість винаходів, які частково так і залишилися реалізованими лише на папері. Одним із таких видатних романтиків-експериментаторів був Ф. Кізлер. Від початку своєї творчої кар’єри він, мандруючи, ознайомився з найкращими досягненнями світової думки у галузі пошуку шляхів творення простору. Споглядаючи чужі досягнення та беручи безпосередню участь у їхньому творенні, Ф. Кізлер поступово створив власний авторський стиль — «кореалізм», який ґрунтувався на відображенні безмежного простору іншої реальності. Його винаходи до нашого часу залишаються не просто унікальними проектами, а є промовистим свідченням нової філософії ідеального універсуму, що знайшла реалізацію у творах наступних поколінь митців.
38
Komlichenko, Albina. "ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНА СТРАТЕГІЯ КНР." Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences 4, no. 1 (July 21, 2021): 95–104. http://dx.doi.org/10.15421/342111.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу зовнішньополітичної стратегії КНР на світовій арені. Мета дослідження – дати комплексний аналіз основних вимірів зовнішньополітичної стратегії КНР на сучасному етапі.Охарактеризовано геополітичні та геоекономічні чинники становлення стратегії КНР. Було підкреслено, що стрімко змінювана економічна позиція Китаю на світовій арені також впливає на її глобальну політику. Проаналізовано регіональний вимір сучасної зовнішньополітичної поведінки КНР та його вплив на формування загального бачення китайського керівництва ролі країни на міжнародній політичній арені. У світлі подій, що відбуваються, особливої важливості набуває політика КНР. Очевидно, що ця країна відіграє дуже важливу роль у світовій політиці і згодом ця роль буде все більше зростати. Ряд відомих експертів та аналітиків вже зараховують КНР до економічної супердержави. Деякі експерти навіть вважають, що якщо в перші 30 років здійснення економічних реформ в якості основного імперативу виступала інтеграція Китаю із зовнішнім світом, то протягом наступних трьох десятиліть основний акцент КНР буде вже ставити на формування глобального світопорядку.Доведено, що головним фокусом активної зовнішньополітичної діяльності КНР з набуття статусу провідної регіональної та глобальної держави залишається економіка.З’ясовано основні виміри реалізації національних інтересів Пекіна на сучасному етапі. Припущено, що національні інтереси КНР на даному етапі перебувають на стадії трансформації. Деякі науковці говорять про те, що основні інтереси Китаю вже виходять за рамки простого суверенного територіального обмеження.Зроблено висновок, що надзвичайно амбітні зусилля Китаю під керівництвом Сі Цзіньпіна спрямовані на розширення своєї сфери впливу та контролю на весь світ та щодо становлення глобальної економічної держави.
39
Хар, М. Є. "ЛІНГВІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ РОМАНУ ЛУЇЗ ЕРДРІЧ “LOVE MEDICINE”." Nova fìlologìâ, no. 82 (August 11, 2021): 321–25. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-51.
Full textAbstract:
У статті досліджуються індивідуальні особливості стилю американської письменниці Луїз Ердріч на прикладі її роману «Love medicine». Визначення індивідуального стилю автора є одним із найактуальніших завдань у галузі прикладної лінгвістики, що відіграє провідну роль для розробки сучасних засобів машинної обробки тексту. Індивідуальний стиль автора відображає неповторні риси у творчості митця, що відрізняють його твори від літературної спадщини інших письменників. Він розкриває особистість творця, його життєвий досвід, цінності, погляди та упередження, а також культуру його краю та характерні риси тогочасного суспільства. Луїз Ердріч є однією з найвідоміших американських письменниць індіанського походження, яка, вивчаючи історію предків, відображає її у своїх творах, втілює в образах різних персонажів. Упродовж дослідження визначено вплив культурного та особистісного досвіду письменниці на творчий доробок, проаналізовано вибір синтаксичних конструкцій, граматичних та лексичних засобів. Для проведення дослідження здійснено вибірку прикладів уживання художніх засобів та визначено їх значення в контексті твору. Проаналізовано використані автором метафори, порівняння, гіперболи, символи, анафору та ономатопею, їх вплив на текст, пробудження емоцій та почуттів у читачів. Ми виявили, що частка метафор у нашому тексті становить приблизно 40%, тоді як епітети та порівняння трапляються у 16% та 15% випадків уживання художніх засобів. До того ж діаграма ілюструє, що персоніфікація та анафора досить часто використовуються автором. Художні засоби відіграють неабияку роль у творі, адже саме вони дозволяють читачеві поринути у світ слова та переживати події разом із його героями, глибше пізнаючи кожного із них. За їх допомогою автор підкреслює індивідуальні та неповторні риси персонажів та надзвичайно тонко зображує їхні почуття, переживання та теплі стосунки між героями твору Луїз Едріч, що пронизують читачів до глибини душі. Робота має теоретичну цінність із точки зору вивчення унікальних рис, притаманних конкретному авторові, та практичну цінність під час застосування результатів дослідження в автоматизованих системах аналізу текстів та лінгвістичних корпусах.
40
Мислива, О., О. Никифорова, and О. Бойко. "Методологія проведення занять із тактичної медицини для поліцейських в Україні з урахуванням сучасних вимог НАТО." Юридичний вісник, no. 2 (August 26, 2020): 207–12. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1724.
Full textAbstract:
Політико-правова інтеграція України в Євросоюз і НАТО залишається пріоритетним курсом держави у 2020 році. У рамках партнерства України з НАТО пріоритетними для правоохоронних органів є проведення спільних із фахівцями членів - партнерів НАТО навчань і тренувань, спрямованих на своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізацію загроз безпеці об'єктів критичної інфраструктури, а також мінімізацію та ліквідацію наслідків у разі їх виникнення та реалізації. Подібні завдання викликають очевидну потребу вироблення концепції з організації та методики їх проведення, які здатні привести до надбання практичних умінь і навичок, здатних ефективно сприяти службово-бойовій діяльності.
Виходячи з основних нормативно-правових завдань, однією з провідних структур сектору оборони й безпеки є система Міністерства внутрішніх справ (далі - МВС) України, у складі якого перебувають Національна гвардія України, Національна поліції України та Державна служба надзвичайних ситуацій. Отже, їхня діяльність та реформування мають бути спрямовані на підтримання співпраці України і НАТО, яке можливе в рамках Програми «Партнерство заради миру».
Ураховуючи, що незалежно від існуючих загроз та їх рівня першими з числа органів і підрозділів системи МВС України на місце події потрапляє персонал Національної поліції України, то саме представники цієї служби мають отримати сучасні знання та досвід НАТО з ініціалізації та нейтралізації різноманітних видів загроз безпеці об'єктів критичної інфраструктури.
Пріоритетами навчання та тренування поліцейських є визначена чинним законодавством України обов'язковість конституційного захисту життя, здоров'я та безпеки людини, зокрема надання домедичної допомоги у разі будь-якої пригоди з одночасним забезпеченням власної безпеки. Саме такий оптимальний досвід пропонує призначений для міських чи інших цивільних умов військовий стандарт медицини ТЕСС (Tactical Emergency Casualty Care), навчання поліцейських якому дасть змогу убезпечити мирне населення, тактично забезпечити виконання професійних обов'язків, зберегти сили і засоби тощо.
41
Никифорова, О., and О. Бойко. "Оптимізація професійно важливих якостей у майбутніх працівників патрульної поліції." Юридичний вісник, no. 1 (July 31, 2020): 101–8. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1566.
Full textAbstract:
У статті аналізується структура професійно важливих якостей, їх зв'язок із несприятливими психічними станами. Психологічна специфіка пов'язана також із дією таких екстремальних чинників, як небезпека і надзвичайний динамізм розвитку подій; дефіцит часу та інформації; невизначеність можливих варіантів зміни обстановки; необхідність негайного вирішення завдань, що вимагають нестандартного, творчого підходу; висока відповідальність за наслідки прийнятих рішень. Такі конфліктогенні ситуації чинять значний психологічний вплив на усіх, у т. ч. на працівників правоохоронних органів,. Вони створюють труднощі у вирішенні професійних завдань, позначаються на успішності дій, вимагають від персоналу психологічної стійкості, особливої підготовки, особливого уміння діяти за таких умов. У статті проаналізована структура властивостей особистості у зв'язку із професійними й особистісними якостями працівників поліції. Виявлено вплив знань, умінь, навичок на профілактику змін психоемоційного фону, пов'язаних зі стресом, напругою та тривогою, характерними для виконання професійних обов'язків. Показана динаміка провісників несприятливих станів і необхідність проведення профілактичних заходів з урахуванням умов служби. Проведені дослідження показали, що у процесі навчання нівелюються несприятливі психічні якості особистості, пов'язані з браком знань і, можливо, дефектами виховання, а це усуває умови виникнення і розвитку несприятливих психічних станів, зумовлених адаптацією до вимог навчального процесу. Штатним психологам необхідно враховувати, що у багатьох курсантів під час вступу на службу є основа необхідних для професії якостей, але у процесі діяльності у них накопичується досвід на фоні нівелювання необхідних психологічних професійно важливих якостей. Тому проведення навчальних психологічних тренінгів під час навчання є запорукою професійної адаптації.
42
Нашинець-Наумова, Анфіса Юріївна, Володимир Леонідович Бурячок, Наталія Володимирівна Коршун, Олексій Борисович Жильцов, Павло Миколайович Складанний, and Лідія Володимирівна Кузьменко. "ТЕХНОЛОГІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ І КІБЕРБЕЗПЕКИ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ." Information Technologies and Learning Tools 77, no. 3 (June 19, 2020): 337–54. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v77i3.3424.
Full textAbstract:
Зі збільшенням доступності Інтернету і стрімкого розвитку засобів комунікації, потреби в доступності до інформаційно-телекомунікаційних ресурсів, незалежно від місця їх надходження, постійно зростають. Одними з осередків таких ресурсів є заклади вищої освіти (ЗВО). Сучасні ЗВО і їх корпоративні мережі – це багаторівневе ієрархічне середовище, у якому стикаються інтереси і дані різних груп користувачів: студентів, науково-педагогічних працівників, адміністрації тощо. Оскільки периметр класичної корпоративної інформаційної мережі ЗВО продовжує розвиватися, саме застосування смартфонів, планшетів та інших кінцевих пристроїв з вебдодатками або спеціалізованими АРМ-ами сприяє невідворотній зміні освітнього процесу. Це, своєю чергою, надає користувачам можливість отримувати доступ до навчальних сервісів ЗВО знаходячись як в освітньому закладі, так і поза його межами. Разом з тим при впровадженні концепції доступу до інформації виникає цілий ряд завдань, які необхідно вирішити в процесі забезпечення інформаційної та кібербезпеки ЗВО, а саме: забезпечити: запобігання несанкціонованого доступу до приміщень ЗВО та його локальної мережі; виконання вимог і рекомендацій існуючих політик інформаційної та кібербезпеки; контроль підключених до корпоративної мережі пристроїв на предмет відповідності діючим політикам; логічний поділ корпоративної мережі на зони безпеки без зміни існуючої інфраструктури тощо. Крім захисту інформації обмеженого доступу, необхідно також забезпечити безпеку інформаційних систем ЗВО, зокрема, наприклад, такої системи, як «Електронний Університет». Випадкове або цілеспрямоване виведення цих систем з ладу може зупинити процес навчання і порушити договірні умови між навчальним закладом та студентом (у разі оплати освітніх послуг), нанести матеріальний, моральний та інший збиток громаді навчального закладу та ЗВО в цілому внаслідок проєктно-технологічної та/або інформаційної діяльності. Саме тому питання забезпечення інформаційної і кібербезпеки ЗВО нині є надзвичайно актуальним.
43
Штомпель, Л. М. "ОБ’ЄКТИВНІ І СУБ’ЄКТИВНІ ЧИННИКИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ УЧНІВ ДО СКЛАДАННЯ ЗНО." Problems of Modern Psychology, no. 2 (February 15, 2021): 60–68. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2020-2-7.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз об’єктивних і суб’єктивних чинників психологічної адаптації учнів до складання ЗНО. Процедуру проходження учнями ЗНО визначено як стресогенну ситуацію в житті учнів-випускників, оскільки проходження ними тестування супроводжується такими виявами: емоційна збіднілість, самодепривація, дезорганізованість, відчуття зупинки або нестачі часу, самозаглибленість. Обґрунтовано, що це пов’язано із динамічністю подій, необхідністю швидкого прийняття правильних рішень, внутрішнім дисонансом у свідомості учнів між «хочу» і «можу». Доведено, що суперечність між бажаним, наявним і належним спричиняє появу стійких негативних емоцій, зокрема почуття безпорадності, безсилля і розпачу. Успішність же адаптаційного процесу підтверджується конструктивними психічними змінами, переходом випускників на вищий рівень особистісного розвитку, набуттям впевненості і віри у себе, власні можливості, підвищенням самооцінки молодої людини. Адаптацію учнів до складання ЗНО визначено як процес пристосування психічної, фізичної і функціональної організації особистості учня до нових умов і методів визначення рівня навчальних досягнень. Адаптацію як процес і адаптивність як здатність (вроджену і набуту) особистості до адаптації розглянуто як надзвичайно важливі передумови проходження тестування без негативних відчуттів дискомфорту, тривожності, напруженості і стресу. Обґрунтовано, що формування відповідної адаптивної поведінки учнів залежить від низки чинників як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру. Основним завданням психологічної адаптації учнів до складання ЗНО визначено формування у них стійкої психологічної і фізичної готовності застосувати усі свої ресурси й продемонструвати за короткий термін часу максимально високий рівень відповідних знань, умінь і навичок у нових незвичних умовах. Під час емпіричного дослідження було встановлено, що статистично значимими суб’єктивними чинниками процесу психологічної адаптації школярів до складання ЗНО є емоційний компонент – рівень ситуативної тривожності, рефлексивний – показник самооцінки досліджуваних і поведінковий компонент – копінг-стратегія, спрямована на пошук соціальної підтримки у стресогенних ситуаціях.
44
Гора, Ірина, and Валерій Колесник. "СУЧАСНІ МОЖЛИВОСТІ ДНК-ІДЕНТИФІКАЦІЇ В РОЗСЛІДУВАННІ ОКРЕМИХ ВИДІВ ЗЛОЧИНІВ." KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 1, no. 8 (July 13, 2021): 183–89. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.1.27.
Full textAbstract:
Досудове розслідування злочинів проти життя й здоров’я людини, проти громадської безпеки та багатьох інших злочинів не можна уявити без використання слідчим знань у галузі судової медицини. Вод- ночас установлення тяжкості тілесних ушкоджень та причин настання смерті зумовлює потребу обов’язкового залучення стороною обвинувачення експерта для проведення судово-медичної експертизи. Об’єктом судово- медичної експертизи часто стають трупи не встановлених осіб, серед яких трапляються тіла у стані виразної гнильної трансформації, обвуглювання, скелетування, розрізнені фрагменти людських тіл тощо. Одним із головних питань, що ставиться експерту – судовому медику на вирішення, є ідентифікація особи, де вели- ке значення для проведення дослідження й отримання правильних результатів має застосування біологічних методів. Певну роль у цьому процесі відіграють інтеграція і диференціація суміжних галузей знань, а саме криміналістики, біології та судової медицини, що в сукупності покликані сприяти об’єктивізації процесу досудового розслідування, підвищенню статусу слідів та окремих об’єктів біологічного походження як необ- хідних елементів доказової бази. Від результатів таких експертиз залежить правильність прийнятих органом досудового розслідування та судом рішень. У кримінальних провадженнях про вбивства, терористичні акти, завдання тілесних ушкоджень та вчинення інших злочинів, пов’язаних із ушкодженням тіла людини пошуки слідчого під час проведення огляду місця події, оглядів предметів, приміщень спрямовані насамперед на виявлення слідів крові та інших слідів біологічного походження, що, як правило, у значній кількості утворюються у певних місцях і на різноманітних об’єктах під час вчинення та приховування таких злочинів. Зазначені сліди можуть бути виявлені на ґрунті, стінах приміщен- ня, меблях та інших предметах, у пазах між дошками чи плитами підлоги, на знаряддях завдання ушкоджень чи травми, на предметах одягу чи взуття тощо. Об’єкти біологічного походження та предмети з їх слідами доволі часто використовуються як джерела орієнтовної та доказової інформації. Вони дають змогу висунути обґрунто- вані версії щодо характеру події, відтворити обстановку, в якій було скоєно злочин, значно звузити коло осіб, які можуть бути причетні до його вчинення, а в окремих випадках – встановити конкретну особу, яка скоїла злочин, або виключити певну особу з числа підозрюваних. За певних обставин завдяки використанню відомостей про об’єкти біологічного проходження вдається встановити особу потерпілого, якщо вона залишається невідомою на момент початку розслідування. Якщо особу підозрюваного або потерпілого не встановлено, коли справжні відомості про таких осіб при- ховуються або спотворюються навмисно, потужним інструментом отримання важливої доказової інформа- ції може виступати генетична ідентифікація особи. Процедура судово-медичної ідентифікації особи полягає у встановленні тотожності невідомого живого чи померлого індивідууму з конкретною і відомою орга- нам досудового розслідування людиною. Індивідуальність об’єктів матеріального світу, їх взаємозв’язок та взаємозалежність, об’єктивний характер змін та відносна сталість є передумовами, котрі визначають можливість ідентифікації різних об’єктів матеріального світу загалом і людини зокрема. Задля цього для ідентифікації людини як об’єкта живої природи використовують біологічні методи досліджень, засновані на вивченні довгої полімерної молекули дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) – одного з двох типів при- родних нуклеїнових кислот, що забезпечує зберігання й передачу наступним поколінням нащадків генетич- ної програми розвитку та функціонування людини як живої істоти. Розшифровку структури ДНК вчені здій- снили ще у 1953 р., що стало одним з поворотних моментів в історії біології. З часом ці дослідження стали в нагоді криміналістам та судовим медикам, які встановлювали обставини вчинення злочинів та причетних до них осіб. Сучасна технологія криміналістичного ДНК-аналізу дає змогу досліджувати майже всі тканини та біологічні рідини людського організму. Нині досягнуті суттєві результати щодо дослідження біологічних слідів і навіть тих, які зазнали негативного впливу факторів зовнішнього середовища, а саме фізичних, хімічних і біологічних, або піддалися частковій деградації. Застосування молекулярно-генетичних дослі- джень дає змогу швидко та ефективно ідентифікувати постраждалих та провести реконструкцію обста- вин події у разі надзвичайних ситуацій з великою кількістю людських жертв, зокрема нещасних випадків, авіакатастроф, терористичних актів, бойових дій. Знання таких можливостей судово-медичної експертизи слідчими, прокурорами, адвокатами, суддями, уміння збирати матеріали для проведення експертних досліджень, формулювати запитання експерту та оцінювати отримані ним висновки має велике значення для зби- рання та оцінювання доказів у кримінальному проваджені, а також їх використання в інтересах здійснення справедливого правосуддя.
45
Костров, В. О. "КОНЦЕПЦІЯ СОЦІАЛЬНОЇ І ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ В УКРАЇНІ." Знання європейського права, no. 1 (April 27, 2021): 41–45. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.168.
Full textAbstract:
Статтю присвячено характеристиці теоретичного та конституційно-правового аспектів концепції соціальної та правової держави в Україні. Аналіз теоретичних аспектів соціальної, правової держави та її місця у сучасній політичній і юридичній науках дає змогу не лише зробити певні висновки щодо методологічного змісту поняття соціальної, правової держави, специфіки її існування та основних механізмів взаємодії з громадянським суспільством, з одного боку, та державною владою з іншого, а й окреслити ще один надзвичайно вагомий зріз цієї проблеми.
Політико-правове значення ідеї соціальної, правової держави у стратегічному процесі українського державотворення, як і її роль у формуванні напрямів розвитку сучасної політичної практики, сприяє визначенню проблематики досліджень конституційно-правового забезпечення тих процесів, що супроводжують запровадження принципів соціальної, правової держави та виступають тими показниками, які дають змогу в юридичному плані зафіксувати ступінь реалізації тих чи інших норм, принципів, механізмів, правил, що визначають соціальну, правову державу.
Конституція України створила міцні основи для розвитку соціальної, правової держави. Основні ознаки такої держави закріплені у конституційних принципах: визнання пріоритету прав і свобод людини та громадянина; взаємна відповідальність держави і громадян; поділ державної влади на виконавчу, законодавчу та судову; соціальна справедливість, гуманізм, демократична форма правління та інші. Проте встановлення зазначених норм, як і тривалий процес побудови демократичної, правової, соціальної держави, потребує негайного приведення правових, організаційних, структурних та інших засад функціонування усіх інститутів влади в Україні, закріплених у діючому законодавстві, відповідно до нових політико-правових умов їх діяльності та розвитку.
Органи державної влади мають, з одного боку, забезпечити виконання вимог чинного законодавства, а з іншого - створити досконалу законодавчу базу, яка б забезпечувала стабільний рух України в проголошеному європейському напрямі, виходячи з пріоритетності прав і свобод людини як альфи і омеги всіх державотворчих процесів.
46
ГУЙВАН, Петро. "РІЗНІ НАУКОВІ КОНЦЕПЦІЇ ВИВЧЕННЯ ЧАСУ ЯК ОБ’ЄКТИВНОЇ РЕАЛЬНОСТІ, ЩО ОПОСЕРЕДКОВУЄ РУХ МАТЕРІЇ." Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», no. 44 (May 20, 2022): 134–45. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.44.9.
Full textAbstract:
Дана стаття присвячена актуальному питанню про вивчення часового руху матерії як постійно триваючого процесу переміщення об’єктивних явищ від минулого до майбутнього. Воно є надзвичайно важливим, бо в соціально-економічному плані символізує соціальне правило, за яким процес розвитку суспільства прямо пропорційний цінності часу як важливого фактору ефективності поступу. Тож, у роботі автором ставилася мета з’ясувати темпоральні прояви буття, як вони усвідомлюються конкретною особистістю, які методи пізнання часового руху у світовій доктрині найбільш прийнятні та яке значення часу, його роль та прояви в оточуючій реальності. При дослідженні вказаного питання використовувалися загальнонаукові та спеціально-наукові методи пізнання, зокрема діалектичний, формально-логічний та порівняльний. Наукова новизна. Розглянуті та оцінені окремі концепції вивчення часу, які, маючи різні засадничі підвалини та ґрунтуючись на певних еволюційних уявленнях про час упродовж розвитку пізнання природи, виходили з не однакових засад щодо природи руху як категорії часу. Зокрема, субстанційна концепція використовує поняття часу як певну особливого роду субстанцію, яка об’єктивно існує в природі поряд із простором, речовиною тощо. Простір і час є незалежними від матерії сутностями – субстанціями. Відповідно до протилежної – реляційної наукової концепції час то не певний «сам по собі» незалежний перебіг та не окреме незалежне явище – субстанція. Це конкретна фізична властивість фізичного тіла та змін, які з ним відбуваються. Також у праці порівняно основні тези статичної та динамічної концепцій часу, позаяк вони постулюють різні підходи до принципового питання про взаємне співставлення таких визначальних категорій як час і буття. Окремо досліджена така ознака часу, як його однонаправленність та незворотність. Висновки. У прийнятому нами усвідомленні часовий перебіг завжди відбувається у напрямку від минулого до майбутнього. Разом з тим, перебіг часу від минулого до майбутнього одночасно означає перетікання конкретних подій матеріального світу із майбутнього через сучасність в минуле.
47
Максимчук, О. В., and С. С. Бондар. "Роль мас-медіа у формуванні політичних міфів." Актуальні проблеми політики, no. 65 (September 2, 2020): 49–54. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i65.305.
Full textAbstract:
У статті досліджено роль мас-медіа у становленні та формуванні сучасних політичних міфів. Зазначено, що інформаційні засоби масової інформації своєю чергою в умовах загальної нестабільності та зростаючої міжнародної та геополітичної конкуренції використовуються владою як потужний інструмент політичного впливу і, таким чином, виконують не інформаційну, а ідеологічну функцію. Поєднання цих двох фундаментальних процесів призводить до загальної ірраціоналізації політики та створює надзвичайно сприятливі умови для контролю над політичною свідомістю та поведінкою мас за допомогою технологій політичного міфотворення. Розкрито сутність співвідношення категорії міфу і засобів масової інформації в соціально-політичній площині. Акцентовано на особливостях творення сучасних політичних міфів шляхом тотальної експансії мас-медіа у сферу не лише суспільної свідомості, але й способу сучасного буття соціумів загалом і владних відносин зокрема. Міф поєднує раціональне і ірраціональне знання, він є характерною рисою історичної пам'яті народу і сучасних оцінок природного і соціального світу. Зазначено, що політична реклама є специфічною системою прийомів масової комунікації. Політичне міфотворення стало неодмінною ознакою сучасності, політичній міфології більше притаманна «спонтанність» розвитку, незалежність від волі осіб та інститутів, причетних до її створення. Це зумовлено тим, що політична міфологія формується в процесі взаємодії ідеологічної доктрини з наявними стереотипами суспільної свідомості. Визначено, що процес трансформації публічної сфери супроводжується зміною природи політики за допомогою засобів масової інформації. Відбувається це за допомогою включення до публічної дискусії багатьох сфер людської діяльності. Узагальнено, що ЗМІ через повідомлення, інформування, навчання, переконання, навіювання та інші психологічні методи впливають на маси. Зазначено, що політичний міф став складником добре відпрацьованої технології маніпулювання - і не лише «побутовою» частиною масової свідомості, але й теоретичною (ідеологічною) її складовою частиною. Політичний міф використовується як інструмент для конструювання політичної реальності, побудови нової ціннісної системи. Зроблено висновок, що нині мас-медіа стали потужним інструментом формування політичних міфів та впливу на політичну свідомість, цим самим завдавши величезного удару по інформаційній безпеці сучасного суспільства. Зазначено, що ознакою є характерний для міфологічної свідомості та культури загалом провінціалізм, що поряд з агресією та анархією міфів утворює визначальну рису нинішньої ситуації. Деякі події та явища сучасної політичної дійсності, що здаються, на перший погляд, нелогічними та неможливими для пояснення, можуть стати зрозумілішими, якщо розглядати їх із точки зору іншої, міфологічної логіки, що домінує в масовій, у тому числі масовій політичній, свідомості.
48
Крижановська, О. О. "«ПРИМИ МОЙ БРАТСКИЙ ПОЦЕЛУЙ» (ТИПОЛОГІЧНІ СХОДЖЕННЯ ПОЕЗІЙ Д. ФАЛЬКІВСЬКОГО ТА М. ГУМІЛЬОВА)." Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", no. 2 (April 9, 2021): 179–83. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2020-2-25.
Full textAbstract:
У статті з’ясовано, що схожий життєвий досвід М. Гумільова та Д. Фальківського сприяв появі таких поезій, які демонструють типологічну близькість авторів. Поети були учасниками Першої світової (М. Гумільов) та громадянської (Д. Фальківський) війн, революційних подій, були свідками численних людських страждань, на собі відчули жахи руйнації старого світу. Багато творів українського поета репрезентують його досвід участі у чекістських розправах 1920–1923 рр. у лавах Надзвичайної Комісії Білорусії. М. Гумільов займав протилежну до Д. Фальківського ідеологічну позицію. У серпні 1921 р. російського поета було розстріляно за участь у контрреволюційній змові. М. Гумільов в одному з останніх творів «Заблукалий трамвай» створює образ ката, який забере його життя. У статті з’ясовано, що у творах Д. Фальківського із циклу «Минуле» представлено сповідь ліричного героя-чекіста, котрого бентежить каяття перед тими, кого він стратив. Автор статті довела, що герой, якого відтворено у творі Д. Фальківського «А він стояв тоді понуро», має багато спільного з особистістю М. Гумільова. Російський поет так само, як і герой згаданої поезії, достойно прийняв смерть і попросив перед стратою докурити. Ситуацію, яку відтворює Д. Фальківський, можна змоделювати як таку, що передає почуття й тих чекістів, які стратили М. Гумільова. Типологічну близькість виявляють поезії Д. Фальківського «В степу коса збиває роси» та «Війна» М. Гумільова. Образ женця в цих творах виступає одним зі складників метафоричного втілення не тільки війни, але й взагалі насильства. У творі російського поета «Війна» воїни- жнивці, вбиваючи, виконують свою буденну роботу. У цьому тексті велике значення має релігійно-філософський план, який сприяє ствердженню авторський ідеї гуманізму, поет закликає воїнів бути братами своїм ворогам. Ця думка є провідною й у творах Д. Фальківського, у яких на перший план виходить каяття ліричного героя-чекіста. Почуття провини перед його жертвами зумовлюється авторським гуманізмом, безмежною любов’ю до людини, через яку він за вимушених обставин переступає, зраджуючи власну душу.
49
Сандул, Я. М., and А. Л. Калімбет. "МЕХАНІЗМ РОЗГЛЯДУ ЗАПИТУ НА ІНФОРМАЦІЮ." Знання європейського права, no. 3 (February 3, 2021): 120–24. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.111.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню механізму розгляду запиту на інформацію. Виокремлено сутнісні ознаки запиту на інформацію: 1) метою подання запиту на інформацію є забезпечення права особи на інформацію; 2) суб'єктом подання запиту на інформацію є громадянин України (або особи, які не є громадянами України, однак законно перебувають на її території, якщо інше не передбачено міжнародними договорами), юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи; 3) предметом запиту на інформацію є публічна інформація, яка була отримана, створена під час реалізації правосуб'єктності конкретного розпорядника публічної інформації у межах наданої йому компетенції, яка не обов'язково має стосуватись суб'єкта, що звертається. Можливим є повторне подання запиту на інформацію, що стосується діяльності одного і того ж органу та подане від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання.
З'ясовано, що строки розгляду запитів на інформацію можна класифікувати на два види: 1) загальні, в межах яких усі запити на інформацію розглядаються у термін не більше 5 робочих днів від дня їх надходження; 2) спеціальні - встановлюються залежно від рівня складності розгляду та значення запитуваної інформації: а) протягом 48 годин з дня отримання запиту - щодо запитів на інформацію, які стосуються інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян; б) не більше 25 днів - максимальний термін розгляду, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних.
Встановлено, що процедура розгляду запиту на інформацію є регламентованим нормами права порядком дій у сфері публічного адміністрування, що спрямований на забезпечення права на інформацію. Виокремлено стадії процедури розгляду запитів на інформацію, а саме: стадію подання запиту на інформацію; стадію розгляду запиту на інформацію по суті; стадію прийняття рішення; стадію оскарження рішення.
50
БОЙКО, ІГОР. "Західноукраїнська Народна Республіка та її місце в історії національного державотворення (до 100-річчя проголошення)." Право України, no. 10/2018 (2018): 164. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-10-164.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано передумови утворення, процеси становлення і розвитку Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), а також визначено її місце в історії національного державотворення. Метою статті є аналіз становлення та розвитку ЗУНР, визначення її місця в історії національного державотворення. Зазначено, що проголошення ЗУНР було знаковою подією у тисячолітній історії національного державотворення. Ця подія свідчила про реалізацію українським народом свого права на політичне самовизначення і відповідала тогочасним європейським та світовим стандартам і традиціям, які визнавали право народу на самовизначення. Проголошення ЗУНР мало епохальний вплив на формування українського народу і його боротьбу за національну гідність та державну незалежність у ХХ ст. Наголошено, що однією з вагомих причин падіння ЗУНР була військова агресія Польщі та Румунії. Крім цього, до краху призвели надзвичайно складні міжнародні обставини, підтримка післявоєнною Європою експансіоністських, загарбницьких дій щодо ЗУНР Польщі та Румунії. Власне, зовнішньополітичні фактори й були основ ною причиною загибелі обох українських держав: щодо Української Народної Республіки – це наступ російських більшовицьких військ, підтриманих місцевими більшовиками, що зайняли значну частину українських земель; щодо ЗУНР – це захоплення її території Польщею й Румунією. З внутрішніми негараздами та проблемами обидві українські держави напевне могли б впоратися, а ось із зовнішньою агресією з боку значно сильніших сусідів не змогли. Зазначено, що ЗУНР мала важливе історичне значення. Це була чергова спроба українського народу відновити державу, звільнитися від вікової влади чужинців, влади, яка різними способами нав’язувала своє панування, право, ідеологію, історію. Великим позитивом було й те, що ЗУНР формувалась як національна держава на демократичній основі: визнання народу джерелом влади, рівність усіх перед законом, прагнення забезпечити конституційне оформлення новоствореної держави, проголошення принципів поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, гарантування широких політичних і культурних прав національним меншинам та ін. Українці заявили про себе всьому світові як окрема нація, яка має право на власну державу. Значно підвищився рівень національної свідомості тогочасного українського народу. Українці здобули досвід державотворення, який міцно вкоренився в історичну пам’ять і став надбанням наступних поколінь борців за Українську державу, зокрема й ХХ ст. Історичне значення ЗУНР також полягає у тому, що було збережено ідентичність української нації й поглиблено процес українського державотворення.