To see the other types of publications on this topic, follow the link: Міське господарство.
Journal articles on the topic 'Міське господарство'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Міське господарство.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Вовк, О. Й. "ЗАКОНИ ПРО СТАНИ ЯК ДЖЕРЕЛО МІСЬКОГО ПРАВА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ХІХ СТОЛІТТЯ". Прикарпатський юридичний вісник, № 4(39) (15 грудня 2021): 3–9. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i4(39).905.
Full textAbstract:
Вовк О. Й. Закони про стани як джерело міськогоправа Російської імперії ХІХ ст. – Стаття.У дослідженні проаналізовано джерело місько-го права – Закони про стани, постанови яких булизосередженів ІХ томі Зводу законів Російської імперіїдругої третини XІХ ст. – початку ХХ ст. Визначено їхправовий вплив на розвиток міського самоврядуванняв містах держави зазначеного історичного періоду.В середині ХІХ ст. на території європейської части-ни та Сибіру Російської імперії налічувалося близько730 міст із правом самоврядування та органами управ-ління різного державного становища (губернські,повітові, штатні тощо). Міське право в усіх містахРосійської імперії загалом та в українських зокремана початку ХІХ ст. було не стандартним, а відрізня-лося в деяких із них своїми джерелами. Тобто на тойчас ще не була сформована єдина система міськогозаконодавства.Кодифікація загальноросійського законодавства,зокрема і міського, була започаткована 31 січня1826 р. виданням іменного указу «Про скасування Ко-місії складання законів і про заснування при Особистіййого імператорської величності канцелярії особливо-го Відділення для здійснення Уложення вітчизнянихзаконів». Нормативні акти про правове становищеокремих станів були зосереджені у томі ІХ Зводу зако-нів Російської імперії 1833 р. під назвою «Звід Законівпро стан людей у державі», що складався з двох книг,поділених на відповідні розділи та статті. Перевидан-ня Зводу законів Російської імперії здійснювалосявпродовж 1834–1915 рр. п’ять разів. У 1915 р. буловидане останнє за часів монархії об’єднане тритомневидання Зводу законів Російської імперії, у ІІ томі яко-го були зосереджені саме норми міського права.Основна увага в статті присвячена постановамІХ тому «Законів про стани» Зводу законів Російськоїімперії 1857 р., адже вони стали головною правовоюосновою під час підготовки нового збірника міськогосамоврядного законодавства та залишалися чиннимиу період проведення реформ органів міського самовря-дування.Правовими джерелами під час підготовки ІХ тому«Законів про стани», а саме: Книги І Розділу ІІІ «Проміських обивателів» та Книги другої Розділу ІІ Главитретьої «Про акти стану міських обивателів» Зводу1857 р., для укладачів стали: Інструкція магістратам1724 р.; Грамота на права та вигоди містам Російськоїімперії 1785 р.; Маніфест про встановлення нового ста-ну почесних громадян 1832 р.; Статути першої полови-ни ХІХ ст. (Статут про податки, Статут торговий, Ста-тут про міське господарство); іменні та сенатські укази,інструкції, положення, маніфести тощо.Структурно Розділ ІІІ «Про міських обивателів»Книги І тому ІХ «Законів про стани» Зводу 1857 р. скла-дався з п’яти глав, поділених на відділення та статті.Характеризуючи основні положення Розділу ІІІ «Проміських обивателів» ІХ тому «Законів про стани» Зво-ду 1857 р., потрібно вказати на важливість визначенняукладачами поняття «міський обиватель» у двох фор-мулюваннях: «загалом» та «в особливості». У відповід-них главах Законів про стани були розміщені норми, щовизначали докази міського стану, права міського станув складі міських громад, перехід із міського стану таприпинення його прав, надбання і зарахування статусупочесного громадянина та його права і переваги. Окре-мо Закони про стани вміщували норми про акти стануміських обивателів. Норми положень Законів про ста-ни впродовж ХІХ ст. були належним засобом правовогорегулювання суспільних відносин у містах Російськоїімперії у сфері міського самоврядування.
2
Koblianska, I. I. "Ідентифікація чинників комерціалізації діяльності натуральних господарств в Україні". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 2(80) (25 лютого 2019): 18–26. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.2.4.
Full textAbstract:
Ведення натурального господарства в сільськогосподарській галузі є перешкодою на шляху ефективного розвитку галузі через неефективне використання ресурсів (передусім, праці та землі), створює загрози продовольчій безпеці через недостатнє гарантування якості та безпечності продукції у таких господарствах, а також є перешкодою на шляху сталого розвитку сільських територій через малий внесок натуральних господарств у розвиток локальної спільноти. З використанням методів порівняння та кореляційного аналізу у статті ідентифіковано структурні зрушення, що мали місце за десятирічний період (2008-2018 рр.) у приватному секторі з виробництва продовольства в Україні, а також визначено зв’язки між соціально-економічними параметрами розвитку сільських територій та особливостями ведення підсобного господарювання, зокрема, тенденціями комерціалізації/натуралізації діяльності господарств населення. Використовуючи кореляційний аналіз також визначено зв’язки між соціально-економічними умовами розвитку регіонів та особливостями ведення (комерціалізації/натуралізації) особистих селянських господарств, що фактично постають як форма підприємницької діяльності в приватному секторі сільськогосподарського виробництва. Отримані результати свідчать про необхідність вироблення системної політики, спрямованої на підтримку малого та середнього підприємництва в сільськогосподарскій галузі.
3
Weber, N., та K. Jäkel. "Участь громадськості в процесах лісового планування в Саксонії, Німеччина". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 13 (25 листопада 2015): 187–92. http://dx.doi.org/10.15421/411527.
Full textAbstract:
Доповнюючи юридично закріплені в суспільстві форми участі громадськості в управлінні державою (наприклад, вибори), неінституціоналізовані способи включають широкий спектр зацікавлених сторін і громадських організацій в процес прийняття суспільно важливих рішень, зокрема, пов’язаних з лісовим господарством. Вони набувають все більшої значимості у науковому та соціальному дискурсі в Німеччині та її субнаціональних суб’єктах (землях). Ця тенденція знаходиться в руслі руху суспільства до кооперативної демократії (Böhnke, 2012). В певній мірі обговорення цих питань має місце також і в лісовій політиці (Weber und Schnappup, 1998; Böhnke, 2012).
 В цій статті представлені в більш вузькому сенсі на політичному рівні землі Саксонія підходи, які безпосередньо або опосередковано впливають на ситуацію в лісовому господарстві, на лісівників та / або лісовласників.
 Підставою участі громадськості в управлінні державою є Конституція Саксонії, а в питаннях, пов’язаних з лісовим господарством, це – Саксонський Лісовий Акт, Саксонський Акт охорони природи та Саксонський Мисливський Акт.
 Правовими актами передбачено три форми участі громадськості у прийнятті рішень з питань лісового господарства: референдуми, консультативні ради і проведення слухань. Однак референдуми, які можуть привести до нових правових положень, до тепер не проводилися. Навпаки, широко застосовується консультації міністерств через консультативні ради. Діють наступні консультативні ради: Консультативна Рада з питань лісового господарства, Консультативна Рада з питань охорони природи та Консультативна Рада з питань полювання. Слухання в парламенті для врахування інтегрованих суспільних думок проводяться за необхідністю.
 Зацікавлені сторони в лісовому господарстві та лісовій промисловості послідовно розробили знизу вгору процеси для встановлення майбутніх керівних принципів і цілей лісового сектора. Найбільш впливовими громадськими організаціями в області лісового господарства в Саксонії є: Саксонська лісова асоціація, Саксонська асоціація лісовласників, регіональна Асоціація німецьких лісівників, регіональна Асоціація захисту лісів Німеччини, стратегічна Коаліція за майбутнє Саксонського лісу, до якої входять представники лісових професій та лісових профспілок, лісовласники, лісові підприємці, неурядові екологічні організації та багато інших.
 За участю цих громадських організацій було розроблено середньострокову концепцію для державних лісів «Саксонський ліс» як всеосяжний основоположний документ з лісової політики в Саксонії. Однак, як можна проілюструвати на прикладі нової «Лісової стратегії Саксонії 2050» і «Федеральної лісової стратегії Німеччини 2020», підходи зверху вниз продовжують застосовуватися в лісовій політиці.
 Громадські організації єдині в опозиції до планів уряду щодо передачі лісових повноважень в приватні і общинні ліси, а також передачі лісів до органів місцевого самоуправління.
4
Smolynets, I. B. "Аспекти розвитку різних організаційно-правових форм підприємницької діяльності в аграрному секторі". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 76 (2017): 100–107. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7620.
Full textAbstract:
Одним з найважливіших напрямів в цьому контексті є проблеми організаційно-правових форм розвитку підприємницької діяльності в сільському господарстві. В умовах конкурентного ринкового середовища важливе значення для забезпечення стабільного й ефективного аграрного виробництва мають механізми регулювання процесів відтворення в АПК, серед яких чільне місце належить формам підприємницької діяльності. У сучасних економічних умовах важливим фактором підвищення ефективності розвитку продовольчого підкомплексу є удосконалення даних форм. Проте слід визнати, що нині форми підприємницької діяльності перебувають в стані формування та розвитку. Тому проблеми реформування аграрного сектора економіки, постійно перебували і перебувають у полі зору економічної науки. В історичному аспекті розвитку підприємницька діяльність налічує наступні форми: приватні підсобні господарства, одноосібні володіння, господарства населення, селянські фермерські господарства, приватні та державні сільськогосподарські підприємства, колективні господарства, зокрема селянські спілки, агрофірми, міжгосподарські підприємства і об’єднання, різного роду та видів товариства, які поділяються за формою об’єднання та рівнем відповідальності. Найважливіші з них, які прижились та функціонують в сільському господарстві, є сільськогосподарські підприємства, зокрема приватні, та господарства населення. Ефективному розвитку підприємницької діяльності в сільському господарстві перешкоджають слабка адаптація до ринкових умов та низька інвестиційна привабливість аграрного виробництва і господарських формувань, безсистемність і розпорошеність надходжень коштів у модернізацію виробничої діяльності, недостатня державна підтримка, недосконалість організаційно-економічного механізму управління розвитком різних організаційно-правових форм підприємницької діяльності в аграрному секторі.
5
Strishenez, Mykola, Olena Pavlova та Kostiantyn Pavlov. "ЕКОНОМІЧНІ ПОГЛЯДИ ТА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА ГЕТЬМАНА І. С. МАЗЕПИ". Economic journal of Lesya Ukrainka Volyn National University 2, № 26 (2021): 6–15. http://dx.doi.org/10.29038/2786-4618-2021-02-6-15.
Full textAbstract:
У статті розглянуто діяльність гетьмана І. С. Мазепи, його уряду, органів місцевого управління по ефективному розвиткові сільського господарства, ремісничого виробництва, різних видів міських і сільських промислів, зміцненню торговельно - економічних зв’язків як на території України, так і за її межами.
 Вивчається зародження сільськогосподарського підприємництва на землях козацької старшини, мануфактурної промисловості: залізоплавильної, поташної, склоробної та селітроварної. Досліджуються козацькі та селянські господарства, організовані за фермерським зразком.
 Відмічаються особливості формування нового господарського устрою в умовах жорстокої боротьби за незалежність України.
 Висвітлюється сутність реформування аграрних відносин, організації та діяльності козацько- селянських господарств, сільськогосподарського підприємництва козацької старшини і зародження та розвиток мануфактурної промисловості.
6
Pashchenko, Yulia. "Стан і перспективи функціонування ринку лізингових послуг у сільському господарстві". Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 6, № 2 (2020): 91–107. http://dx.doi.org/10.51599/are.2020.06.02.06.
Full textAbstract:
Мета. Мета дослідження полягає у визначенні особливостей, проблем і перспектив функціонування ринку лізингових послуг у сільському господарстві та його місця в розвитку лізингу в Україні.
 Методологія / методика / підхід. Методологічною основою дослідження стали як загальнонаукові, так і спеціальні методи наукового пізнання. Було використано методи: монографічний, абстрактно-логічний, діалектичний, системно-структурний аналіз. Крім того, для досягнення поставленої мети використано системний підхід, методи інституціональної політичної економії, узагальнення, індукції, дедукції, аналізу, синтезу та порівняння.
 Результати. У статті ґрунтовно досліджено питання розвитку ринку лізингових послуг в Україні, здійснено аналіз тенденцій його розвитку. Узагальнено особливості лізингу як виду економічної діяльності, що впливають на його розвиток і поширення. Визначено, що найбільш активно застосування лізингових операцій відбувається в сільському господарстві й транспортній сфері. Установлено, що основними гравцями на ринку послуг фінансового лізингу залишаються юридичні особи лізингодавці, десять найбільших із них формують до 80 % портфеля чинних договорів. За умови збереження тренду до зростання вартості лізингового портфеля, у 2020 р. вартість договорів фінансового лізингу в аграрному виробництві України може збільшитися до 8192,6 млн грн. Визначено, що лізингове кредитування є поширеним способом формування матеріально-технічної бази сільськогосподарського виробництва, воно забезпечує підвищення продуктивності виробництва, сприяє модернізації агробізнесу та підвищенню конкурентоспроможності продукції, підприємств і галузі в цілому. 
 Оригінальність / наукова новизна. Наукова новизна полягає у визначенні співвідношення динаміки зміни вартості договорів фінансового лізингу укладених у сільському господарстві з показником валового внутрішнього продукту, та розробці математичних функцій, що описують зміну зазначених показників. Дістало дальшого розвитку обґрунтування місця сільського господарства на ринку послуг фінансового лізингу.
 Практична цінність / значущість. Практична цінність цієї статті полягає в тому, що одержані автором теоретичні узагальнення сприятимуть формуванню уявлень про стан і перспективи розвитку ринку лізингових послуг в Україні та місце сільського господарства в ньому. Розроблені функції екстраполяції вартості договорів фінансового лізингу галузі та валового внутрішнього продукту можуть бути використані в процесі поточного планування діяльності.
7
Акопян, Л. Л. "Проблемы обеспечения сельского хозяйства Республики Армения кадрами сельскохозяйственных специальностей и пути их решения". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (28 червня 2013): 120–22. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2013.02.32.
Full textAbstract:
Через відсутність фахівців безпосередньо на міс-цях сільське господарство Вірменії щорічно втра-чає (недоотримує) третину валової продукції.У статті обґрунтовується необхідність цих кад-рів і шляхи їх утримання, джерела фінансуваннязаробітної плати; розроблені основні принципивстановлення частки кожного джерела і конкре-тних її розмірів за умовами виробництва, місце-знаходження і т. д. Основні джерела фінансуваннядля заробітної плати – держава і господарстванаселення, яким будуть надавати послуги місцевіфахівці сільського господарства.
 Due to the lack of specialists directly in the field, the agriculture of Armenia losses one third of grossproduction. The article substantiates the necessity of such personnel and gives the basic ways of theircontent, sources of funding salaries, the basic principles for a share of each source and the particulardimensions of the share of the conditions of production, location, etc. The main sources of funding for thesalary are the state and a private sector of farming, to which agricultural specialists will provideservices.
8
ЩЕРБАК, Віталій. "ТРАНСФОРМАЦІЯ СТАНОВИЩА УКРАЇНСЬКОГО СЕЛЯНСТВА НАПРИКІНЦІ XVI – У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.: НА ПРИКЛАДІ КИЇВСЬКОГО ВОЄВОДСТВА". Східноєвропейський історичний вісник, № 22 (27 березня 2022): 33–41. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.22.253748.
Full textAbstract:
Мета дослідження – з’ясувати специфіку поземельних відносин та форм залежності селян Київського воєводства наприкінці XVI – у першій половині XVII ст. Методологія дослідження спирається на використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (проблемно-хронологічний, історико-системний, ретроспективний) методи. Наукова новизна. Вперше у вітчизняній історіографії досліджено трансформацію становища селян Наддніпрянської України, зумовленого офіційними заходами уряду Речі Посполитої з «освоєння східних кресів» держави, які супроводжувалися зміною поземельних відносин та масовою колонізацією краю магнатами і шляхтою як українського так і польського походження. Висновки. Запровадження у межах Київського воєводства на схилі XVI ст. фільваркового господарства, в якому використовувалася праця підданих селян, стало причиною суттєвого зростання соціального визиску, зокрема, й через відробіткову ренту. Проте шляхта та королівські урядовці змушені були враховувати реальності: загрозу з боку Московського царства, небезпеку татарських нападів та збільшення козацького прошарку серед населення, та регулювати податкові норми залежно від ситуації у кожному регіоні. Про трансформацію правового становища селян свідчив активний розвиток кріпацьких відносин, юридична основа якого була закріплена у нормах Литовського Статуту 1588 р. Селяни Київського воєводства ще мали можливість переселитися на інше місце проживання, але при цьому зобов’язані були сплачувати цілу низку податків на користь власника. Це призвело до їх масової участі у збройних козацьких повстаннях.
 Ключові слова: селянство, трансформація, Київське воєводство, фільваркове господарство, кріпацтво.
9
Кривошей, В. "Місце трудового капіталу у визначенні добробуту ресторанного господарства". Економічний аналіз, Вип. 7 (2010): 290–94.
Find full text
10
Андрієнко, Микола, та Петро Гаман. "ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ". Науковий вісник: Державне управління 1, № 7 (2021): 6–25. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2021-1(7)-6-25.
Full textAbstract:
Ефективність відповіді системи державного управління на соціально-економічні, політичні та гуманітарні виклики нової глобалізації та четвертої промислової революції буде залежати від її здатності забезпечити адекватну мінливій кон’юнктурі ринку праці систему підготовки фахівців, політику зайнятості з високим горизонтом планування, диференціацією по галузях і кластерах виробництва, а також стратегію інноваційного розвитку, що має мінімізувати транзакційні витрати. Глобалізація означає перехід системи національного господарства в інтегроване світове господарство. Вона призводить не просто до встановлення і розвитку відносин між економічними, соціальними та іншими суб’єктами різних країн, а й до різкого збільшення значущості цих відносин. Водночас вплив глобалізаційних процесів зумовлює необхідність нових теоретичних підходів для обґрунтування структурних зрушень в українській економіці. Розкриті питання спрямовані на формування стійкості до негативних чинників, посилення конкурентоспроможності, реалізація завдань щодо сталого розвитку, забезпечення відповідності встановленим світовим нормам, реагування на загрози посилили актуальність із точки зору гарантування економічної безпеки України в умовах глобалізаційних викликів. Метою дослідження є виокремлення негативних факторів здійснення глобалізаційних процесів в Україні, аналіз індексу глобалізації, надання пропозицій щодо формулювання заходів стимулювання розвитку цифровізації в Україні. Враховуючи зазначене, в ході дослідження розглянуто основні підходи науковців до поняття «глобалізація»; визначено основні фактори, які заважають здійснювати процеси глобалізації в Україні; виокремлено проблеми формування інформаційного суспільства в Україні; охарактеризовано індекс глобалізації та місце України в ньому; проаналізовано цифровізацію в контексті глобалізаційних процесів та сформульовані основні заходи щодо стимулювання цифровізації в Україні.
11
Онишко, О. В. "Сутність та зміст інституту господарсько-правової відповідальності в системі правової відповідальності". Ірпінський юридичний часопис, № 1 (10 квітня 2019): 66–72. http://dx.doi.org/10.33244/2617-4154.1.2019.66-72.
Full textAbstract:
Стаття присвячена одній із центральних проблем господарського права – господарсько-правовій відповідальності, що одночасно є досить дискусійною. Зроблена спроба з використанням ключових положень юридичної науки у сфері відповідальності усунути прогалини чинного законодавства, що полягають у площині відсутності чіткого законодавчого визначення господарсько-правової відповідальності. З’ясовані сутність і зміст господарсько-правової відповідальності у контексті розбудови інституту господарсько-правової відповідальності в системі правових інститутів господарського права. Обґрунтовано, що подібна розбудова повинна здійснюватися на основі однопорядкових відносин, підстав і принципів, закладених у правових базисних, базисно-господарських та господарсько-функціональних правових інститутах, кожен з яких займає відповідне місце, пов’язане з феноменом правової відповідальності.
12
Бутирін, Є. О. "Реформа місцевого самоврядування на території Буковини в другій половині ХІХ століття". Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 1, № 93 (2021): 14–24. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.93.14-24.
Full textAbstract:
У статті здійснено історико-правовий аналіз реформи місцевого самоврядування на території Буковини в другій половині ХІХ ст. Виділено, що невеликий розмір краю обумовив рішення Буковинського крайового сейму щодо скасування повітової ланки самоврядування, з яким погодився цісар, затвердивши його 31 грудня 1872 р. і розподіливши її повноваження між Крайовою управою Буковини та іншими органами влади. Громадська рада формувалася з 50 радців, обраних на чотири роки. Половина складу міської ради підлягала ротації кожні два роки. Перша половина радців, яка підлягала оновленню, визначалася жеребкуванням. Зазначено, що особа, яку обрали до складу ради, не мала права відмовитись від обрання під загрозою сплати штрафу в розмірі 100 гульденів. З’ясовано, що магістрат був адміністративним, виконавчим органом та покликаний виконувати всі постановлення громадської ради Чернівців. Саме магістрат розробляв проект міського бюджету, йому були підзвітні всі громадські каси та доброчинні заклади, під його наглядом та регулюванням знаходилася торгівельна діяльність у місті; він контролював надходження громадських прибутків, керував міською поліцією тощо. Зроблено висновки, що самостійність міського самоврядування Чернівців перебувала під щільним контролем як крайових, так і державних владних інституцій. Саме крайовий сейм через свій виділ постійно контролював стан міського господарства та добробут містян. Відбувався цей нагляд через поточне звітування міської влади перед крайовим виділом, а в разі необхідності, то й за допомогою спеціальних комісарів.
13
Гнилицький, М. В. "Місце і роль інформаційної галузі в національному господарстві України". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 113, (ч. 2) (2013): 193–97.
Find full text
14
Голубєв, А. "Місце і роль фермерських господарств у сфері аграрного виробництва". Економічний дискурс, Вип. 2 (2017): 105–11.
Find full text
15
Rudenko, Mykola. "РОЗВИТОК ЖИТЛОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ НА ОСНОВІ ДЕРЖАВНО-ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО ПАРТНЕРСТВА". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій, № 2 (27 грудня 2018): 71–76. http://dx.doi.org/10.32750/2018-0208.
Full textAbstract:
У статті розглянуто питання розвитку житлової інфраструктури сільських територій. За умови сучасної тенденції урбанізації та переселення мешканців сільських територій до міст, соціальний розвиток сільських територій, зокрема житлового господарства, набувають актуальності у теперішньому реформуванню економіки країни. Агропромисловий комплекс країни розвивається прогресуючими темпами, проте розвиток соціальної інфраструктури сільських територій значно відстає. За результатами проведеного аналізу зроблено висновки про те, що темпи житлового будівництва та введення в експлуатацію житла у міських поселеннях у 2,5 рази перевищують темпи житлового будівництва у сільській місцевості. Кількість збудованих квартир у сільській місцевості за період 2013-2017 рр. зросла на 3,85 %. Загальна житлова площа прийнятого в експлуатацію житла у міських поселеннях у 2017 р. у 2,48 рази перевищила загальну житлову площу у сільських поселеннях. Кількість збудованих квартир у міських поселеннях у 2017 р. у 3,67 рази перевищила кількість збудованих квартир у сільській місцевості.
 У Київській області розташовано 6718 будинків сільського, селищного та відомчого житлового фонду, з яких 355 є об’єднаннями співвласників багатоквартирних будинків. Значний фізичний знос тепломереж, водопостачальних мереж та мереж водовідведення є проблемою Київського регіону. Для вирішення цієї проблеми потрібні значні фінансові інвестиції, які держава не може виділити у повному обсязі. Доцільно рекомендувати поступове вирішення проблеми відновлення та реконструкції житлової інфраструктури сільських територій за рахунок впровадження механізму державно-підприємницького партнерства, що сприятиме зменшенню диспропорцій у житлових умовах та споживанні послуг між сільським та міським населенням. Враховуючи відсутність достатнього досвіду України у застосування механізму державно-підприємницького партнерства та наявність достатньо повної законодавчої бази для його реалізації, рекомендовано на початковому етапі оформлювати відносини співпраці державного та приватного секторів на основі договорів оренди.
16
Гоць, Т. "Роль та місце капіталізації у ціноутворенні послуг житлово-комунального господарства". Наука молода, Вип. 14 (2010): 145–49.
Find full text
17
РЄЗНІКОВА, ВІКТОРІЯ, та МАРІЯ КУРЕЙ. "Штраф як форма господарсько-процесуальної відповідальності". Право України, № 2020/07 (2020): 78. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-07-078.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню штрафу як форми господарської процесуальної відповідальності ті складової ефективного судового захисту, спрямованого на запобігання і протидію вчиненню господарських процесуальних правопорушень. Акцентовано увагу на проблемі визначення правової природи процесуальних штрафів, розглянуто доктринальні підходи прихильників і критиків концепції існування судових штрафів, розмежовано склади адміністративного правопорушення, передбаченого у ст. 1853 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), і господарських процесуальних правопорушень, передбачених у ч. 1 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України). Особливу увагу також приділено питанню віднесення неповаги до суду до господарських процесуальних правопорушень, на підставі чого аргументовано необхідність у наданні господарському суду можливостей для застосування штрафу до присутніх у залі засідань, а також наведено приклади судової практики, які свідчать про становлення тенденції притягнення порушників нормального ходу розгляду судової справи до процесуальної відповідальності за прояв неповаги до суду. Було проаналізовано ознаки судового штрафу, а також надано класифікацію особ ливостей господарського процесуального штрафу як загальних процесуальних, які роблять штраф міжгалузевим процесуальним феноменом, а також спеціальних процесуальних, якими визначається місце штрафу в господарському судочинстві. Зосереджено увагу на дискусійному питанні необхідності стягнення штрафу і з учасника господарської справи, і з його представника, проілюстровано позицію, якої дотримуються авторки статті. Проаналізовано та класифіковано функції штрафу, які визначають його місце в господарському процесі, на превентивну, стимулюючу, яка демонструє суттєву відмінність між штрафом у матеріальному та процесуальному праві, та каральну.
18
Кузьменко, М. "Місце господарсько-правової відповідальності у сфері захисту економічної конкуренції". Юридична Україна, № 9 (117) (2012): 67–72.
Find full text
19
Чупрун, О. С. "Місце аудиту в системі фінансового контролю (господарсько-правовий аспект)". Вісник господарського судочинства, № 6 (2007): 65–71.
Find full text
20
Слатвінська, В. "Щодо визначення поняття механізму господарсько-правового регулювання водного транспорту в транспортній системі України". Юридичний вісник, № 1 (6 грудня 2019): 121–26. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.538.
Full textAbstract:
Стаття присвячена науковому розробленню авторського поняття «механізм господарсько-правового регулювання водного транспорту» – система правових засобів, спрямованих на впорядкування господарських відносин на водному транспорті, яка реалізується за допомогою суб’єктів організаційно-господарських повноважень і господарсько-правового регулювання водного транспорту. Приділена увага категоріям «транспортна система» та «єдина транспортна система» з їх обґрунтованим розмежуванням. Виявлені ознаки і складники механізму, а також визначене місце механізму серед наявних у науковому обігу механізмів і в транспортній системі України.
21
Hanaba, Dmytro. "Озеленення міста Хмельницького в другій половині ХХ ст." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 12(337) (23 січня 2019): 23–30. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2016-337-12-23-30.
Full textAbstract:
У статті розглянуто особливості озеленення міської інфраструктури Хмельницького в другій половині ХХ ст. На основі документів відділу міського комунального господарства проаналізовано стан озеленення міста. Указано на масштабність комплексу заходів з озеленення, що здійснювалися на основі партійних і державних програм. Позитивний фактор у процесі озеленення – залучення громадськості у висадці та догляді за молодими насадженнями. Характерним недоліком у процесі озеленення, що набуває поглиблення й дотепер, є безсистемність у доборі асортименту рослин, незначна різноманітність їх видового складу, відсутність наукового підходу в проектах озеленення міста тощо. У процесі озеленення практично не враховували кліматичних характеристик міської території, санітарно-гігієнічних умов й екологічних особливостей урбанізованого середовища тощо.
22
Харина, У. Я. "Місце економіки КНР в системі світового господарства в умовах глобальної фінансової кризи". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 95, ч. 2 (2011): 46–47.
Find full text
23
Kushnir, Svіtlana, та Bogdan Semak. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОСТІ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 1(17) (2019): 80–87. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-1(17)-80-87.
Full textAbstract:
У статті окреслено місце економічної безпеки аграрного сектору в поліструктрурних системах національної економіки. Зокрема, вагому увага приділено аналізу наукових праць, у яких аналізуються такі поняття, як «національна продовольча безпека», «продовольча безпека», «національна економічна безпека» «економічна безпека». Детально розглянуто питання ідентифікації та обґрунтування особливостей функціонування аграрного сектору економіки, його компонентний склад, серед елементів якого виділено такі: виробництво засобів виробництва для сільського господарства; сільськогосподарське виробництво; переробка, зберігання та транспортування продукції із сільськогосподарської сировини; інфраструктурне забезпечення. Враховуючи результати такого дослідження, у статті обґрунтовано місце економічної безпеки саме аграрного сектору в системі національної та економічної безпеки держави, візуалізовано модель їх взаємозв’язку.
24
Тутова, А. С. "Роль і місце економічного стимулювання топ-менеджерів у діяльності підприємства". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 2 (258) (13 лютого 2020): 93–95. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-258-2-93-95.
Full textAbstract:
Реалізація інноваційної моделі розвитку вітчизняної економіки потребує створення відповідних умов прогресивної системи стимулювання трудової діяльності населення.
 Створення ефективного та конкурентоспроможного на світовому ринку підприємства, здатного забезпечити високий рівень активності на фінансовому ринку, є необхідною умовою для сталого розвитку економіки України та її подальшої інтеграції у світове економічне господарство. Ключову роль у виконанні поставленої задачі відіграє економічне стимулювання персоналу, а саме менеджерів стратегічного рівня управління підприємства.
 Успіх підприємства безпосередньо залежить від якості роботи менеджера вищої ланки. Саме топ-менеджер є однією з рушійних сил, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності, продуктивності і, в кінцевому результаті, прибутковості підприємства. Тому, кожен власник підприємства зацікавлений, щоб його ключові співробітники працювали з найбільш високою ефективність і самовіддачею. 
 Необхідною умовою та об'єктивною потребою таких перетворень є система економічного стимулювання топ-менеджерів, що безпосередньо впливають на ефективність діяльності підприємства.
25
Шабанов, Р. І., та М. Д. Ждан. "ДОГОВІР ФІНАНСОВОГО ЛІЗИНГУ В СИСТЕМІ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИХ ДОГОВОРІВ: НОВЕЛИ УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА". Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", № 33 (2021): 23–30. http://dx.doi.org/10.34142/23121661.2021.33.03.
Full textAbstract:
Автори досліджують договір фінансового лізингу в системі господарсько- правових договорів крізь призму новел українського законодавства. На переконання авторів, договір фінансового лізингу є господарсько-правовим договором, який посідає самостійне місце серед орендних договорів у сфері господарської діяльності. Зазначається, що самостій- ність договору фінансового лізингу як господарсько-правового договору обумовлюється метою договору фінансового лізингу, господарським характером лізингових операцій, об’єктом фінансового лізингу, основними ознаками фінансового лізингу та змістом договору фінансового лізингу, суб’єктним складом договору фінансового лізингу. Автори вважають, що для вдосконалення розуміння договору фінансового лізингу як господарсько-правового договору необхідно закріпити у ст. 1 Закону про лізинг таке поняття договору фінансового лізингу: «Договір фінансового лізингу – це господарсько-правовий договір, за яким лізин- годавець зобов’язується на строк та за плату передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об’єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, та може передбачати надання лізингоодержувачу посередницьких і допоміжних послуг». На думку авторів, включення у наведену нормативну дефініцію всіх трьох видів послуг із фінансового лізингу матиме практичну спрямованість, адже дозволятиме фіксувати безпосередньо в договорі фінансового лізингу додаткові мож- ливості для сторін без укладання супутніх договорів.
26
Ковальчук, Ірина Ігорівна, Ігор Васильович Ковальчук та Анастасія Валентинівна Морочківська. "СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ КОЗІВНИЦТВА". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 4 (47) (6 січня 2022): 82–86. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2021.4.14.
Full textAbstract:
Однією із галузей, що займає чільне місце у забезпеченні населення продуктами харчування є козівництво. У країнах із розвиненим тваринництвом, козівництво ‒ це важлива галузь сільського господарства, що зумовлено її поліпродуктивністю (джерело продуктів харчування ‒ молоко, сири, жир і сировина для різних галузей промисловості). В Європі козівництво розвивається за рахунок впровадження у виробництво сучасних технологій утримання, механізованого доїння, селекційно-племінної робити, яка спрямована на поліпшення молочної продуктивності кіз, а також за рахунок створення ряду молокопереробних підприємств. На жаль, в Україні галузь перебуває на стадії формування і потребує додаткової уваги з боку науковців та держави. У даній статті проаналізовано статистичні дані щодо поголів’я кіз і сучасного стану розвитку галузі козівництва в Україні, визначено основні кількісні показники продуктивності (надій молока), а також описано перспективи розвитку галузі в цілому. Запропоновано основні заходи з поліпшення ведення галузі, а саме: впровадження селекційних досягнень, механізаціі процесів утримання та доїння, профілактики захворювань, формування культури споживання продуктів козівництва тощо. Крім того, на прикладі господарства «Мила кізонька Гай», що розташоване у Житомирській області продемонстровано модель розвитку фермерського господарства з утримання кіз. Визначено, що незважаючи на різні кризові фактори у тваринництві і, зокрема, в козівництві галузь має потенціал до розвитку. В роботі використано статистичні та аналітичні методи досліджень.
27
Pavlova, Olena, Kostiantyn Pavlov та Volodymyr Kupchak. "РЕФОРМУВАННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОЇ СФЕРИ В МІСЬКИХ АГЛОМЕРАЦІЯХ ЗА УМОВ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 2, № 22 (2020): 161–67. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2020-02-161-167.
Full textAbstract:
В статті розглянуто теоретичні та практичні проблеми розвитку житлово-комунальної сфери міських агломерацій в умовах децентралізації. Деталізовано суть та значення поняття «децентралізації», конкретизовано тлумачення наукових видань з цього приводу. Досліджено етапи та особливості формування міських агломерацій житлово-комунального господарства в регіонах України. Охарактеризовано основні риси та типи пануючих міських агломерацій в Україні, а також з’ясовано основні перепони, які перешкоджають їх успішній реалізації в господарський устрій регіону; відмічаються специфіка створення міських агломерацій провідними країнами світу. Проаналізовано діюче нормативно-правове забезпечення дієвості міського агломерації. Обґрунтовується, що досвід реформування житлово-комунальної сфери кожної з країн є унікальним та віддзеркалює специфіку окремо взятої країни, що призводить до неефективності запровадження зарубіжного досвіду, без врахування власного економічного, соціального та територіального потенціалу. Досліджено агломераційний ефект, який отримується шляхом ефекту від масштабу, збільшення відносного показника наданих послуг на одиницю площі, кількісне та якісне зростання обслуговування за рахунок ефективності науково-дослідних установ, навчальних закладів та дії впливу соціальної інфраструктури. Сформовано пріоритетні напрями проникнення інноваційних підходів та методів в житлово-комунальну сферу міського агломеративного регіонального угрупування. Доведено, що динамічність процесів реформування житлово-комунальної сфери міських агломерацій залежить від ефективності використання механізмів державно-приватного капіталу задля реалізації важливих інфраструктурних об’єктів.
28
Сарікурт, Бедірхан. "Погляд на 6-й найбільший світовий ринок насіння: Індія". Аграрні інновації, № 8 (5 листопада 2021): 84–90. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.8.13.
Full textAbstract:
Загальна площа становить 200 мільйонів гекта- рів, а кількість людей, що зайняті у сільському госпо- дарстві та супутніх видів діяльності в Індії, становить 600 мільйонів. Індійська насіннєва галузь достатньо розвинута і посідає 6 місце у світі. У країні домінує нез- рошуване землеробство, яке страждає від дефіциту води, енергії та робочої сили; має більші виробничі витрати, низьку рентабельність виробництва, низьку інтенсивність землеробства, проблеми з нестабільною та низькою врожайністю, пов’язані з непередбачувані- стю природного зволоження, біотичних та абіотичних стресів, традиційними методами ведення сільського господарства та низькою забезпеченістю сертифікова- ним насінням. Але Індія – динамічна країна, і крок за кроком вирішує проблеми за допомогою міжнародних інвесторів. У цьому огляді ми розглянемо індійський ринок насіння, щоб виявити деякі можливості та загрози для інвесторів насіннєвого сектору в цій тропічній кра- їні. Результати. Індійський насіннєвий сектор відіграє ключову роль у сільському господарстві Індії. Ринок насіння сегментований за типом, культурним складом, обробкою насіння, ознаками, конкуренцією, географією та доступністю передових технологій. Насіннєвий сек- тор в Індії складається з великого державного та зроста- ючого приватного сектору. Індія має світле майбутнє на ринку насіння. Відкрите сортове насіння домінує в індій- ському насінницькому бізнесі, але ситуація змінюється, і тепер споживачі насіння надають перевагу отриманню високоякісного врожаю, добре пристосованого до пере- робки та транспортування на великі відстані. В Індії величезна кількість генетично модифікованих гібрид- них кукурудзи та бавовнику. Висновки. Через велике розмаїття кліматичних, географічних, соціальних, агро- культурних та ринкових умов у масштабах Індії краще вийти на цей ринок у новому консорціумі, що включає компанії з різних сегментів. Другий консорціум, що складається з малих та середніх індійських партнерів, також може бути корисним для побудови стабільної та складної мережі, здатної перетворитися на більш прийнятий на місцевому рівні міжнародний агломерат. Ця система може не лише підтримувати стійку торгівлю, але й покращувати знання місцевого сільського госпо- дарства на благо фермерів з низьким рівнем доходу. Ця стратегія взаємного виграшу, вірогідно, забезпечить зростання доходів фермерів.
29
Kolodiychuk, A. V. "ТЕОРЕТИЧНЕ ПІДҐРУНТЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ РИЗИКІВ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ". Scientific Bulletin of UNFU 25, № 7 (2015): 88–94. http://dx.doi.org/10.15421/40250714.
Full textAbstract:
Через призму понятійно-термінологічної системи "Ризики розвитку національної економіки" показано місце і роль у ній територіальних ризиків, а також визначено теоретико-методологічні засади дослідження останніх. Визначено сутність територіальних ризиків, а саме локального, регіонального, національного та глобального, з погляду різних науковців. Узагальнено і систематизовано підходи різних вчених до тлумачення суті окремих територіальних ризиків розвитку національної економіки. Подано авторське визначення змісту зазначених вище категорій з огляду на потреби вивчення процесів розвитку національного господарства.
30
Гаджиєва, Махбуба Джамал гизи. "ДОПОМОГА БАКИНСЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ РОСІЙСЬКОГО ІМПЕРАТОРСЬКОГО ТЕХНІЧНОГО ТОВАРИСТВА ЩОДО БЛАГОУСТРОЮ МІСТА БАКУ". Litopys Volyni, № 24 (9 липня 2021): 143–50. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.23.
Full textAbstract:
Роботи, виконані Бакинським відділенням щодо повного забезпечення міста питною водою, можна сказати, дотепер не були досліджені. Про роботи, виконані з метою задоволення потреби в питній воді міста Баку, ідеться у статтях і книгах, а в нечисленних записах навіть детально висвітлено поетапне вирішення цієї проблеми. Однак чомусь рішення із цього питання, тобто технічні обчислення і рекомендації, після звернення мерії до керівництва відділу в рамках його структури, не відображені в жодній літературі. Одним із напрямів діяльності Бакинського відділення були проблеми, пов’язані з різним роботами з питань міського господарства та благоустрою Баку. В основі цієї діяльності лежали робочі відносини з місцевими органами управління відділення, їхній досить сформований науково-технічний робочий потенціал, звернення міської мерії за рішенням різних проблем. Така діяльність і взаємозв’язки сприяли вирішенню багатьох проблем бакинського міського господарства, водночас давали великий економічний ефект, допомагали вирішити багато питань, пов’язаних із населенням, його соціально-побутовими проблемами. Зв’язки відділення, Бакинської мерії і керівників міського господарства із проблеми постачання питної води міста почалися ще з 80-х років XIX століття. Варто зазначити, що питання постачання питної води Баку були в центрі уваги Бакинського відділення і неодноразово ставали темою обговорення. Однак обмеженість можливостей міського бюджету та віддавання переваги вирішенню проблеми коштом самого населення міста, інші причини сприяли тому, що не було здійснено жодного з конкретних проєктів, і виконані роботи залишилися на рівні пропозицій і рекомендацій відділення. Водночас було зроблено досить роботи із благоустрою та розвитку міста.
31
Приходько, Юрій. "Соціологічні та статистичні оцінки економічних відносин у ранньомодерній Україні". Старожитності Лукомор'я, № 3 (19 січня 2021): 15–21. http://dx.doi.org/10.33782/2708-4116.2020.3.32.
Full textAbstract:
Стаття розкриває становлення та розквіт панщино-фільваркового господарства у Речі Посполитій, яка є не тільки місцевою, але й загальноєвропейською. Особливе місце у роботі приділене соціальним і статистичним оцінкам, на підставі яких можна зробити висновок про те, що селянство в Україні, як частині Польщі–Речі Посполитої у XVI-XVII ст. хоча і поділялося на кметів, загородників, халупників тощо, але було повністю закріпачене та було втягнуте у фільварково-панщинну систему та змушено було відробляти панщину, яка з часом тільки збільшувалася.
32
Shelenko, D. I. "РОЗВИТОК ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ФОРМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ". Actual problems of regional economy development 1, № 14 (2018): 99–106. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.14.99-106.
Full textAbstract:
Стаття спрямована на дослідження ролі організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств на пореформеному етапі розвитку сільського господарства. Згруповано теоретичні основи організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств та на основі цього виділено основні причини, цілі, принципи й тенденції для формування стратегічних пріоритетів їх розвитку.
 Аргументовано основні проблеми та причини гальмування розвитку організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств Україні.
 Досліджено основні функції організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств. Доведено, що важливе місце в розвитку організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств повинно приділятися їх цілям та завданням.
 
33
Кузнецов, С. І., Р. Я. Татарчук та В. М. Татарчук. "Диференційований підхід до використання кам'янистих садів у різних категоріях міських зелених насаджень та на Наддніпрянських схилах міста Києва". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 1 (2020): 14–18. http://dx.doi.org/10.36930/40300102.
Full textAbstract:
На основі літературних даних та результатів натурного обстеження досліджено сучасний стан кам'янистих садів Києва як перспективного напряму в садово-парковому будівництві. Проаналізовано екологічні особливості потенціальних місць розташування кам'янистих садів та наддніпрянських схилів за наявними даними. Оцінено особливості типів кам'янистих садів в урбанізованому середовищі. Запропоновано способи використання різних типів кам'янистих садів у міських умовах. Наведено рекомендації та варіанти побудови кам'янистих композицій у насадженнях різного функціонального призначення: кам'янистий сад на плоскому рельєфі, терасований кам'янистий сад, японський сад, рокарій, рокарій із папоротями, кам'янистий міксбордер, гравійний сад, мініатюрний рокарій, припіднята клумба, кам'яниста рабатка, альпінарій. Виконано порівняльний аналіз наявних типів кам'янистих садів, методів та підходів за їх використання в різних категоріях міських зелених насаджень, а також на наддніпрянських схилах. Встановлено, що в разі вмілого підбору деревних і трав'яних рослин перше квітування в кам'янистих садах можна спостерігати вже в квітні, а останнє – навіть у вересні-жовтні, тому вони є досить перспективними для покращення стану парків, скверів, вулиць, схилів Києва. Результати досліджень будуть використані для практичної діяльності студентів спеціальності 206 "Садово-паркове господарство" та наукових працівників.
34
Suduk, O. Y. "ОСОБЛИВОСТІ БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ ТА ЕКСПЕРТИЗИ ПРОЄКТІВ В АГРАРНІЙ СФЕРІ УКРАЇНИ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 92 (2021): 401. http://dx.doi.org/10.31713/ve4202035.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано необхідність розроблення технології бізнеспланування проєктів в аграрній сфері. Аргументацією наведеного обґрунтування є аналіз переваг і недоліків існуючих технологій бізнеспланування. Досліджено сутність бізнес-плану та обґрунтовано необхідність планування виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. Визначено місце та роль бізнеспланування у системі загального стратегічного розвитку підприємства, як важливої умови функціонування, економічного розвитку та зростання сільськогосподарських підприємств в непередбачуваних ринкових умовах. Розглянуто основні задачі, які вирішує система бізнеспланування та особливості складання бізнес-плану на підприємствах сільського господарства. Запропоновано пріоритетні напрямки та заходи бізнес-планування для забезпечення зростання, розвитку та вдосконалення діяльності підприємств в аграрній сфері.
35
Ощипок, І. М. "СПЕЦИФІКА ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ В УМОВАХ D-ГОСПОДАРЮВАННЯ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 59 (18 червня 2020): 83–89. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-59-11.
Full textAbstract:
Розглянуто поняття цифрового d-господарювання (digital- господарювання) як складне і бага-тогранне. Цифрове господарювання слід визначати тією частиною економічної діяльності, яка спирається на використання цифрових технологій, очевидний є її прямий вплив на процеси в готельно-ресторанному бізнесі. Розвиток наукових досліджень і прогресивних цифрових технологій привели до цивілізаційних змін світового господарського розвитку та зумовили виникнення нового типу господарювання, в межах якого відбувається трансформація моделей бізнес-процесів конкурентоспроможних підприємств. Інтернет-бронювання в готелях та замовлення місць в ресторанах дасть змогу підвищити якість обслуговування, зробить міську інфраструк-туру більш “розумноюˮ та енергоефективною. Розглянуто визначення цифрової економіки та виділено три ключові компоненти цифрового господарювання. Зосереджено увагу на розвитку деяких ефективно функціонуючих компонентів d-господарювання. Важливим напрямком розвитку підприємств готельно-ресторанного бізнесу може стати платформний бізнес, який надає суттєві конкурентні права в порівнянні з організаціями традиційних моделей. Цифрові платформи все частіше з’являються в традиційних сферах діяльності і послуг та призводять до швидких інновацій, до зміни ліній, складу галузевих ринків і норм конку-рування на них. Показана роль функціонування соціально-виробничих систем (СВС) на сучасному етапі, вияв-лені особливості і закономірності відтворювального функціонування СВС підприємств готельно-ресторанного господарства. Процес формування високих технологій за допомогою перетворення інновацій і можливостей цифровізації в ключовий фактор d-господарювання є невід’ємним базисом ефективного розвитку і зростання. Вивчаючи деякі властивості розглядуваних систем, встановлено, що при зміні однієї складової відбуваються впливи на інші елементи і все це надалі призводить до перетворення всієї сукупності, що свідчить про її цілісність. Використання хмарних обчислень і загальної віртуалізації дозволяє не тільки досягти цільових зна-чень надійності, продуктивності і гнучкості платформи підприємств готельно-ресторанного господарства, але і значно полегшити процедури її експлуатації, а також знижувати витрати на обладнання за рахунок більш високого ступеня уніфікації деталей машин.
36
Круглов, Віталій. "НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА У АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ". Науковий вісник: Державне управління, № 2(8) (30 червня 2021): 37–55. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2021-2(8)-37-55.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано сучасний стан аграрного сектору економіки України, його місце у формуванні валового внутрішнього продукту, тренд зміни продуктивності сільського господарства, його роль у зменшенні негативного впливу економічної кризи в 2020 р. та головні тенденції розвитку аграрного сектору. Метою дослідження є аналіз існуючих підходів до формування напрямів розвитку державно-приватного партнерства у аграрному секторі економіки та розробка практичних заходів щодо активізації розвитку стратегічного партнерства державного та приватного власника в аграрному секторі. Існуючі підходи, спрямовані на розвиток аграрного сектору, мають використовувати можливості додаткового залучення ресурсів, що можливо досягнути за рахунок моделей державно-приватного партнерства. Проаналізовано особливості державно-приватного партнерства в аграрному секторі, яке спрямовується на реалізацію пріоритетних проєктів інфраструктури з метою розвитку виробництва, зберігання та збуту сільськогосподарської продукції; реалізації продовольчої безпеки; розвитку ланцюгів створення вартості. Визначено основні форми реалізації проєктів державно-приватного партнерства, які використовується у світовій практиці. Акцентовано увагу на необхідності використання державно-приватного партнерства в аграрному секторі на основі стратегічного управління в межах загальноекономічної політики держави. Обґрунтовано переваги використання інструментарію державно-приватного партнерства в аграрному секторі та визначено напрями його розвитку. Визначено основні підходи до формування державної політики розвитку сфери агропромислового комплексу шляхом державно-приватного партнерства, які передбачають підвищення рентабельності виробництва, реалізації експортного потенціалу країни, поліпшення інвестиційного клімату, підвищення конкурентоспроможності сільського господарства, удосконалення законодавчої бази, інноваційний розвиток.
37
Василішин, С. І., С. О. Винограденко та С. О. Дьяконов. "ПОТЕНЦІАЛ ВИРОБНИЦТВА КУКУРУДЗИ НА ЗЕРНО В КОНТЕКСТІ ЗМІЦНЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ ТА СВІТУ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 12 (23 травня 2022): 10–19. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2022.12.2.
Full textAbstract:
Статтю присвячено аналізу тенденцій, обґрунтуванню проблем і напрямів зміцнення потенціалу виробництва кукурудзи на зерно в контексті зміцнення продовольчої безпеки України та світу. Проаналізовано місце України серед провідних експортерів кукурудзи у світі та динаміку показників її виробництва у розрізі категорій господарств. Надано оцінку тенденцій урожайності кукурудзи на зерно в Україні та світі, а також у розрізі регіонів. Охарактеризовано основні проблеми розвитку зерновиробництва в Україні. Доведено, що під час виходу з кризи через пандемію COVID-19 кукурудза залишатиметься однією з провідних культур, які формують продовольчу безпеку планети, при цьому потенціал її вирощування в Україні використаний не до кінця. Запропоновано ключові напрями ґрунтовної трансформації аграрно-економічної політики щодо вирощування та експорту кукурудзи на зерно в Україні.
38
Hrabynska, I. V. "ВНЕСОК ВОЛОДИМИРА ТИМОШЕНКА У РОЗВИТОК АГРАРНОЇ ТЕОРІЇ ЕКОНОМІЧНИХ КОЛИВАНЬ". Scientific Bulletin of UNFU 25, № 7 (2015): 70–79. http://dx.doi.org/10.15421/40250711.
Full textAbstract:
З'ясовано наявні підходи та труднощі класифікації теорій економічних коливань, а також місце аграрної теорії економічних циклів у загальній архітектурі макроекономічної науки. Досліджено історичні умови зародження, напрямки розвитку аграрної теорії ділових циклів та її вплив на розвиток сучасної макроекономічної теорії. Американський економіст українського походження В. Тимошенко зробив помітний внесок у розвиток цієї теорії. Проаналізовано основні положення теоретичної концепції В. Тимошенка. На основі проведених розрахунків "індексу Тимошенка" для економіки України у 2000-2014 рр., зроблено висновок про те, що основні положення аграрної теорії ділових циклів можуть бути використані у прогнозуванні та аналізі причин і наслідків коливань ділової активності у країнах із великою питомою вагою сільського господарства у галузевій структурі. За таких умов коливання обсягів сільськогосподарського виробництва можуть впливати на виробничу функцію, рівень доходів, обсяг інвестицій, а отже – і на економічне зростання.
39
O., Cheremisin. "SPECIAL, ADDITIONAL AND INDIVIDUAL LAWS FOR THE MUNICIPAL GOVERNMENT OF THE SOUTH OF UKRAINE IN THE LATE 18TH – THE FIRST HALF OF THE 19TH CENTURY." South Archive (Historical Sciences), no. 34 (October 7, 2021): 39–46. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2786-5118/2021-34-7.
Full textAbstract:
The paper analyzes the effect of special, additional and individual legislative acts adopted by the central authorities in order to supplement and specify the positions of the Charter of 1785 to improve the financial state of the towns and cities in the Southern Ukrainian region. The role of the regional-individual laws for the towns and cities in the South of Ukraine was extremely important since they offered opportunities for the development of the municipal budgets and trade. Excise duties, farming of revenues and servitude were common for all the provinces in the South of Ukraine. They differed in private privileges, for instance, class payments were more characteristic of the towns in Ekaterinoslav province, more privileges were given on trade and land ownership for the towns of Taurida province. The only province in the South of Ukraine, the towns of which were given some financial assistance, was Kherson province. Financial support was given to the towns from the state treasury for the best payment of the state taxes. But the only conclusion that can be drawn is that the towns and cities in the South of Ukraine did not have a satisfactory financial position. According to new laws, many positive phenomena were introduced, but the financial position of the towns and cities did not improve. For instance, the self-government had more opportunities and rights in managing the municipal economy and more independence in the formation and use of the budget. But the general plan of dividing estimates into mandatory and non-mandatory costs, direct and indirect, current and occasional profits, direct and indirect, ordinary and extraordinary remained without changes. The conclusions emphasize that, as a result of the effect of additional, special and individual laws, the newly-established municipal public authorities in the South of Ukraine received mandatory costs for the state needs with much less opportunities in financial and economic initiative. Therefore, the social-economic activity was enclosed in the space of legislative-administrative directives, but the activity of individual municipalities had their own specificity of the development.Key words: the South of Ukraine, municipal authorities, municipality, legislation, legal frame. У статті аналізується дія спеціальних, додаткових та індивідуальних законодавчих актів, які приймались центральною владою з метою доповнення та уточнення позицій Жалуваної грамоти 1785 р. для покращення фінансового становища міст південноукраїнського регіону. Роль регіонально-індивідуальних законів для міст Півдня України була надзвичайно важлива, оскільки вони створювали можливості для розвитку міських бюджетів та торгівлі. Спільними у всіх губерніях Півдня України були акцизні збори, винні відкупи, постійна повинність. Різнилися у приватних пільгах. Так, для міст Катеринославської губернії більш характерним явищем було станові виплати, для міст Таврійської губернії більше пільг надавалося для розвитку торгівлі та щодо земельної власності. Єдиною губернією Півдня України, у міста якої призначалась певна грошова допомога, була Херсонська. Із державної казни надавалось фінансове заохочення містам за найкраще виконання державних податків, але висновок можна зробити лише єдиний, що в містах Півдня України було незадовільне фінансове становище. Нові закони стимулювали появу багатьох позитивних явищ, але особливо не покращувалася фінансова система міста. Так, самоврядування отримало більше можливостей і прав у веденні міського господарства і більше самостійність у формуванні та використанні бюджету. Але сам загальний план поділу кошторисів на обов’язкові та необов’язкові витрати, прибутки поточні та випадкові, прямі та не прямі, ординарні та надзвичайні збереглися без особливих змін. У висновках відзначено, що результатом дії додат-кових, спеціальних та індивідуальних законів стало те, що новостворені міські громадські інституції влади на Півдні України отримали обов’язкові витрати на державні потреби із значно зменшеними можливостями у фінансовій та господарській ініці-ативі. Тому соціально-економічна активність виявилася в замкнутому просторі законодавчо-адміністративних настанов, але із розвитком індивідуальних особливостей у діяльності кожного окремого муніципалітету.Ключові слова: Південь України, міське самоврядування, муніципалітет, законодавство, правова система.
40
Прокоп’єв, Р. "ОСНОВНІ ФАКТОРИ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН". Юридичний вісник, № 6 (16 лютого 2022): 129–37. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2275.
Full textAbstract:
Актуальність статті полягає в тому, що конституційний принцип рівності прав та свобод людини і громадянина беззаперечно стосується сфери трудових правовідносин, а тому саме Кодексом Законів про працю України закріплюється єдність трудового законодавства незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками тощо. Проте, окремим галузям господарства притаманні певні особливості щодо організації та функціонування своєї роботи, а отже мають місце реальні відмінності у нормативно-правовому регулюванні праці, відпочинку, охорони праці, заробітної плати тощо. Так, робота на підприємствах, пов’язаних з наданням транспортних послуг також має свої особливості та притаманні тільки їй риси нормативно-правового регулювання трудових правовідносин. Метою статті є чітке визначення основних факторів, які визначають диференціацію правового регулювання трудових відносин працівників транспорту. Для досягнення поставленої мети у статті вирішуються наступні завдання: здійснюється розгляд термінологічного розуміння «диференціація правового регулювання», визначаються суб’єктивні та об’єктивні фактори для здійснення такої диференціації. У статті здійснено з’ясування змісту поняття «диференціація правового регулювання праці». Наголошено на тому, що диференціацію правового регулювання трудових правовідносин пов’язують із певною галуззю господарства, в якій працюють особи. Зроблено висновок, що для працівників залізничного транспорту характерними є значна кількість суб’єктивних та об’єктивних факторів для диференціації правового регулювання трудових відносин працівників транспорту. Водночас наголосимо на тому, що розгляд таких факторів для диференціації має здійснюватися виключно в сукупності та розглядатися у тісному взаємозв’язку між собою. Саме таким чином, на нашу думку, можна досягнути найбільш повного розуміння правового регулювання не тільки суспільних відносин у певній галузі, а й правового статусу працівника відповідної сфери.
41
Іванова, Л. С. "Роль і місце місцевих органів самоврядування в процесі трансформації особистих селянських господарств у суб"єкти підприємницької діяльності в сфері агробізнесу". Економіка та держава, № 11, листопад (2020): 54–58.
Find full text
42
Швидка, Т. "ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОРУШЕНЬ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НЕПРАВОМІРНИМ ВИКОРИСТАННЯМ ДІЛОВОЇ РЕПУТАЦІЇЇ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ". Юридичний вісник, № 2 (5 липня 2021): 62–69. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.2143.
Full textAbstract:
Ділова репутація - це вид нематеріального актива підприємства, що впливає на його вартісний характер. Серед нематеріальних активів вагоме місце в діяльності компанії на ринку займає торгова марка, постійна база клієнтів, кре- ативний підхід до управління бізнесом, довіра клієнтів, патенти, інтелектуальний капітал тощо. Усе це формує ділову репутацію суб'єкта господарювання, що збільшує ринкову вартість активів, підвищує інвестиційну привабливість компанії на ринку. Ділова репутація ототожнюється з іміджем компанії, її місцем та статусом на ринку. Завдяки діловій репутації формується суб'єктивна оцінка діяльності того чи іншого суб'єкта на ринку, підвищується вартість цієї компанії.
 Серед розповсюджених проявів недобросовісної конкуренції є порушення умов використання
 ділової репутації суб'єкта господарювання, що має такі прояви, як «неправомірне використання позначень», «неправомірне використання товару іншого виробника»; «копіювання зовнішнього вигляду виробу» та «порівняльна реклама».
 Копіювання зовнішнього виду товару має ще назву «підробка», «фальсифікація», «контрафакція», проте між цими поняттями існують суттєві відмінності, що знаходить прояв передусім у сфері їх застосування. Так, поняття «фальсифікація» використовується в декількох сферах діяльності, в той час як «контрафакція» - тільки щодо порушень, що скоються у сфері інтелектуальної власності. Контрафакція є одним із видів фальсифікації товарів, тому поняття «фальсифікація (підробка)» та «контрафакція» співвідносяться одне з одним як частина і ціле.
 Відповідно до угод, укладених з Європейським Союзом, Україна зобов’язалася привести своє законодавство у відповідність до законодавства ЄС. Необхідним згідно із цими зобов'язаннями є реформування законодавства у сфері захисту інтелектуальної власності, захисту патентів та створення компетентних органів, до повноважень яких входить вирішення проблем у галузі захисту інтелектуальної власності, адже порушення у сфері захисту від недобросовісної конкуренції та порушення у сфері захисту інтелектуальної власності тісно пов'язані між собою.
 Неправомірне використання товару іншого виробника за своєю суттю вважається протилежним неправомірному використанню позначень, оскільки за умови його вчинення позначення суб'єкта господарювання, які мають індивідуалізувати товар такого виробника, змінюються або не використовуються взагалі. Метою таких дій недобросовісного конкурента є привернення підвищеної уваги до свого товару за рахунок добре відомих на ринку зовнішніх характеристик товару добросовісного виробника.
43
Fedorovych, Y., V. Fedorovych, N. Mazur, P. Bodnar та S. Fil. "ВПЛИВ СЕРЕДОВИЩНИХ ЧИННИКІВ НА МОЛОЧНУ ПРОДУКТИВНІСТЬ КОРІВ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 3 (38) (30 вересня 2019): 44–53. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2019.3.7.
Full textAbstract:
Серед паратипових чинників, що впливають на формування молочної продуктивності корів, особливе місце займають «стадо-рік-сезон», врахування яких закордоном є необхідним для корегування надоїв та інших важливих селекційних ознак. Досліджуючи вплив вищенаведених факторів на формування майбутньої молочної продуктивності корів варто зазначити, що самі по собі ці чинники не можуть безпосередньо впливати на надій, вміст жиру та білка в молоці, однак опосередковано розвиток будь якої кількісної ознаки залежить від умов, які були створені у тому чи іншому році для вирощування молодняку, особливо умов годівлі та утримання. З огляду на зазначене метою наших досліджень було вивчити вплив року та сезону народження і першого отелення на молочну продуктивність корів у високопродуктивних стадах (середній надій на корову близько 10000 кг). Дослідження проведені на коровах стад ТОВ «Велетень» Сумської області (n=1956) та ПАТ «Племзавод “Стєпной”» Запорізької області (n=1981), створених за поглинального схрещування маток української чорно-рябої молочної породи з голштинськими плідниками. На основі ретроспективного аналізу даних зоотехнічного обліку (програма управління молочним стадом «Юніформ-Агрі»), та результатів власних досліджень у корів, отелення яких відбулося у період з 2004 по 2017 рр., вивчали молочну продуктивність, залежно від року та сезону їх народження і отелення. У підконтрольних стадах встановлена міжгрупова диференціація за надоєм корів за першу та вищу лактації, залежно від вищенаведених факторів. В обох господарствах кращими надоями відзначалися первістки, які народилися у 2015 та отелилися у 2017 році, а за вищу лактацію – корови з 2012 роком народження та 2014 роком першого отелення. Порівняння групових середніх у стаді ТОВ «Велетень» засвідчує, що корови весняного сезону народження характеризувалися найвищими надоями за першу лактацію, однак за вищу лактацію більше молока було одержано від особин, які народилися восени. У ПАТ «Племзавод “Стєпной”» вплив сезону народження на надій корів-первісток був більш суттєвим і достовірним. При цьому вищими надоями за обидві досліджувані лактації відзначалися тварини, народжені влітку. За такими важливими селекційними ознаками як вміст жиру та білка в молоці між коровами різних сезонів народження суттєвої різниці не відмічено. Кращими надоями в обох підконтрольних стадах характеризувалися первістки, які отелилися влітку чи восени, за вищу лактацію у ТОВ «Велетень» – тварини з літнім сезоном отелення, а у ПАТ «Племзавод “Стєпной”» – з зимовим. Найсуттєвіший вплив на ознаки молочної продуктивності первісток справляли рік народження (залежно від господарства та ознаки – 1,9–42,5 %) та рік першого отелення (1,6–41,2 %) первісток. Сезон народження та сезон першого отелення значно менше впливав на досліджувані ознаки, що, на нашу думку, пояснюється рівномірним забезпеченням тварин повноцінними раціонами впродовж усього року. Вплив чинника «стадо» на молочну продуктивність первісток хоч і був незначним, проте на мінливість надою, кількість молочного жиру та молочного білка його рівень був високодостовірним.
44
Solovey, M. S. "Експорт зерна: стан, проблеми та перспективи". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 2(80) (25 лютого 2019): 43–48. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.2.8.
Full textAbstract:
В даний час Україна є одним із світових лідерів з експорту сільськогосподарської продукції. Метою написання статті є аналіз ситуації на ринку зерна, визначення тенденцій, ємності ринку зерна та експортного потенціалу України.
 В статті зроблено огляд експортного потенціалу ринку зурна в Україні та світі. Аналізуючи данні ми дійшли наступних висновків. Україна займає 7,5 відсотків загального світового експорту пшениці, що ставить її на шосте місце в світі. Позитивні тенденції щодо зростання відсотку експорту в порівнянні з 2018 роком на 15,5 відсотків, що свідчить про поступовий вихід України в першу трійку експортерів зерна.
 В статті зроблено висновок, що зберігаючи високі темпи нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, агропромисловий сектор має значний додатковий нереалізований потенціал щодо нарощування експорту продукції з доданою вартістю. Подальший його розвиток (за умови стійкого забезпечення продовольчої безпеки держави) здатен не лише закріпити за Україною статус надійного постачальника якісного доступного продовольства на світовий ринок, але і стати потужним рушієм розвитку економіки та зростання добробуту населення, сприяти сталому розвитку сільського господарства, реалізовуючи при цьому потужний виробничий та експортний потенціал.
45
Білавич, Галина, Марія Багрій та Ярина Мазур. "Розвиток патріотичних почуттів дітей та юнацтва засобами життєтворчості педагога і письменника, громадського діяча Івана Филипчака". New pedagogical thought 106, № 2 (2021): 137–42. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-106-2-137-142.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано життя, творчість, а також літературну, наукову, громадсько-просвітницьку, етнографічну діяльність педагога і письменника, краєзнавця, науковця Івана Филипчака. Наголошено, що історична проза письменника («Княгиня Романова», «За Сян», «Будівничий держави», «Сила волі», «Кульчицький – герой Відня», «Дмитро Детько», «Анна Ярославна – королева Франції», «Берладник або пропаща сила» та ін.), як і життєпис митця, нині можуть слугувати чинником виховання національно-свідомого юного громадянина-патріота. Винятково важливою для сьогодення, особливо для тієї категорії юнаків і дівчат, які мають бажання стати педагогами, є «повість з життя молодої вчительки» «За вчительським хлібом», яка окреслює скристалізований І. Филипчаком один із найяскравіших і найвиразніших у західноукраїнській літературі того періоду тип учителя-патріота, що органічно поєднує громадянина-просвітителя і креативного методиста. Центральною в педагогічній та літературній спадщині І. Филипчака є концепція образу дитини, становлення людини як особистості. Спадщина І. Филипчака на ниві українського шкільництва, музейництва, етнографії, сільського господарства, публіцистики потребує ґрунтовного вивчення та аналізу, а його історичні наукові твори та художня проза повинні посісти належне місце на сторінках навчальної літератури, хрестоматій з української літератури для сучасного студентства та школярів.
46
Shchur, O. S. "Морфологічні особливості залишково-карбонатних чорноземів на елювії щільних карбонатних порід Малого Полісся". Мінеральні ресурси України, № 3 (19 листопада 2021): 37–42. http://dx.doi.org/10.31996/mru.2021.3.37-42.
Full textAbstract:
Актуальність наукового дослідження визначається недостатньою вивченістю питань, пов’язаних з морфологічними особливостями залишкових карбонатних чорноземів, а також браком наукових публікацій, що якісно висвітлюють різні аспекти складу ґрунтів Малого Полісся. У цій праці маємо на меті, ґрунтуючись на основі морфології залишково-карбонатних чорноземів на елювії щільних карбонатних порід Малого Полісся визначити головні особливості складу ґрунтів цього регіону і його місце в єдиній системі родючих ґрунтів країни загалом. В основі методології дослідження – поєднання методів системного наукового аналізу складу ґрунтів регіону Малого Полісся, що дає змогу визначити закономірності поширення ґрунтів і з’ясувати їхній морфологічний склад, а також морфологічні особливості залишково-карбонатних чорноземів на елювії щільних карбонатних порід Малого Полісся. Дослідження свідчить про істотну важливість вивчення процесів ґрунтоутворення і вивітрювання ґрунтів з погляду перспектив сільськогосподарського використання та збереження ґрунтового ресурсу країни. Результати та висновки цієї праці мають істотне наукове, теоретичне й прикладне значення для подальшого вивчення якості складу ґрунтів України загалом і Малого Полісся зокрема, для розуміння структури ґрунтового покриву досліджуваних регіонів і доцільності наукового розроблення методів їхнього використання для потреб народного господарства.
47
Іванів, С. І., та Н. Ю. Драбчук. "ВПРОВАДЖЕННЯ СІЛЬСЬКОГО ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ У ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВАХ ЯК ОДИН ІЗ НАПРЯМКІВ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЇХ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ". Actual problems of regional economy development 2, № 16 (2020): 210–20. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.210-220.
Full textAbstract:
Стаття присвячена розгляду питань щодо можливості отримання фермерськими господарствами додаткового доходу шляхом впровадження сільського зеленого туризму.
 Метою дослідження є вивчення особливостей впровадження сільського зеленого туризму в фермерських господарствах на території України, зокрема особливості, переваги та стримуючі фактори розвитку.
 При проведенні дослідження були використані такі методи: графічний для відображення розвитку агротуризму в ОТГ; абстрактно-логічний для визначення сутності поняття «сільський зелений туризм» та «агрокластер»; аналіз – для формування особливостей розвитку сільського зеленого туризму в Україні; групування для визначення основних чинників, що сповільнюють розвиток агротуризму в українських селах; узагальнення, який був використаний для формування висновків, проведеного дослідження.
 У статті обґрунтовано важливість провадження додаткової діяльності фермерами у вигляді агротуризму та відображено основні переваги такої діяльності. Досліджено стримуючі чинники, які мають місце в розвитку агротуристичної діяльності в Україні. Здійснено аналіз розвитку сільського зеленого туризму в іноземних країнах. Виокремлено напрямки розвитку агротуризму в ОТГ. Описано вплив кластерної системи на економічне становище сільських місцевостей та причини повільного розвитку.
 Наукова новизна проведеного дослідження полягає у формуванні авторами структурованої послідовності дій при впровадженні додаткової діяльності у вигляді агротуризму; формуванні визначення поняття «агрокластер».
 Результати, які отримані в процесі дослідження, можуть бути використані фермерськими господарствами, сільськогосподарськими підприємствами, особистими селянськими господарствами для реалізації агротуристичної діяльності в своєму регіоні.
48
Піддубний, О. Ю. "До питання про розмежування цивільних і господарських договорів і його вплив на інші види договорів". Прикарпатський юридичний вісник, № 2(31) (3 вересня 2020): 48–51. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(31).563.
Full textAbstract:
Статтю присвячено традиційній проблемі розмежування цивільного та господарсько-правового договору і можливому впливу такого розмежування на розуміння місця інших видів договорів із погляду низки універсальних критеріїв.
 Пропонується всі майнові договори поділити на три види - ординарний, споживчий і господарський. Враховуючи, що всі три види є цивільно-правовими у своїй основі, але споживчий і господарський договори відрізняються як між собою, так і щодо базового цивільного договору, запропоновано присвоїти йому типологічне найменування «ординарний» на противагу іншим двом, котрі мають свої особливості.
 Як риса, яка є універсальною для всіх запропонованих видів, висувається їх майновий характер і визначається, що він є родовим. Іншою спільною рисою всіх майнових договорів є їхня цивільно-правова основа. Отже, всі означені договори є насамперед цивільно-правовими. Згідно з авторською класифікацією із застосуванням запропонованих критеріїв до цивільно-правових належать ординарний і споживчий договір, що існують як понятя одного порядку з господарським договором. Підтримується думка науковців, які стверджують, що господарський договір є також різновидом цивільно-правового договору, але має додаткову господарсько-правову специфіку.
 Специфіка господарського договору вбачається автору у господарській діяльності й одночасно у її суб'єктах, для яких така діяльність є єдиною можливою.
 Для розмежування ординарних і споживчих договорів, за авторським твердженням, неможливо обійтися без критерію предмету договору, а саме стандартизованого чи індивідуального товару або послуги. Також для споживчих договорів відзначається дисбаланс у правах і обов'язках сторін, що створює достатньо підстав, щоб розглядати такі договори як самостійне явище одного класифікаційного порядку з ординарним і господарським договорами.
 Аналізується можливий вплив такої класифікації на місце трудового й адміністративного договору. Встановлено, що останній залежно від наявності чи відсутності майнового характеру може виступати як самостійне родове поняття або бути ознакою майнового договору.
49
Бірта, Г. О., та Ю. Г. Бургу. "ВІДГОДІВЕЛЬНІ, ЗАБІЙНІ ТА М’ЯСО-САЛЬНІ ЯКОСТІ СВИНЕЙ РІЗНИХ НАПРЯМІВ ПРОДУКТИВНОСТІ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (27 грудня 2012): 49–51. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2012.04.11.
Full textAbstract:
В успішній реалізації м’ясної проблеми в країніважливе значення надавалося і повинно надавати-ся інтенсифікації галузі свинарства, спрямованої,передусім, на підвищення фактичної продуктивно-сті тварин, зниження собівартості та покращан-ня якості вироблюваної свинини. Серед ефективнихприйомів, що сприяють досягненню високої про-дуктивності свиней, особливе місце належитьвпровадженню науково-обґрунтованої системи роз-ведення, що базується на максимальному викорис-танні наявних у кожному регіоні порід, спеціалізо-ваних типів і ліній, чіткого взаємозв’язку племіннихі товарних господарств, раціонального викорис-тання явища гетерозису, а також створеннятваринам оптимальних умов годівлі й утримання.
 To be succeeded in commercial output of meat in our countrynowadays (and aforetime as well) it is very important to payattention to intensification of pig farming industry mainlypointed at increasing the actual productivity of animals, reducing cost price and improvement of the pork quality. Of all effective techniques that contribute to the high pigs productivity, aspecial place belongs to implementation of science-based farming system, which is based on the maximum use of available ineach region breeds, specialized types and lines, precise connection between breeding and commercial farms, the rational usageof heterosis phenomenon and provision optimal conditions inanimal feeding and keeping as well.
50
Тітлов, О. С., Є. О. Осадчук та О. П. Цой. "Розробка автономних систем охолодження з урахуванням відновлювальних і непридатних джерел теплової енергії". Refrigeration Engineering and Technology 55, № 2 (2019): 84–96. http://dx.doi.org/10.15673/ret.v55i2.1357.
Full textAbstract:
Виконано аналіз можливостей використання нічного радіаційного випромінювання (НРВ) для додаткового відводу тепла від елементів системи рідинного охолодження. Показано енергетичні перспективи використання технології НРВ для автономних первинних систем охолодження переважно в селянських господарствах, розташованих у віддалених місцевостях від джерел електричної енергії. Для підвищення енергетичної ефективності автономних систем охолодження запропоновано використовувати абсорбційні водоаміачні холодильні машини (АВХМ) і парокомпресійні холодильні машини (ПКХМ), які дозволять в світлий час доби створювати запаси холоду в системі холодоакумуляціі. Для роботи АВХМ пропонується використовувати теплову енергію сонячного випромінювання. Розроблено алгоритм пошуку мінімальної температури гріючого джерела АВХМ в залежності від температур об'єкта охолодження і охолоджуючого середовища. Показано, що при реалізації традиційних циклів АВХМ мають місце режими з максимальною енергетичною ефективністю, а для їх досягнення необхідна відповідна комбінація складу робочого тіла (водоаміачного розчину) і температур гріючого джерела. Показано також, що при роботі від сонячних колекторів з водою в якості теплоносія, до складу схеми АВХМ необхідно включати бустер-компресор перед конденсатором аміаку. Виконано термодинамічний аналіз циклів ПКХМ, що працюють на дозволених в даний час робочих тілах. Відзначено високі енергетичні характеристики ПКХМ при роботі в умовах низьких температур атмосферного повітря. Так, при зниженні температури атмосферного повітря від 40 ° С до 10 ° С в середньому має місце зростання холодильного коефіцієнта циклів ПКХМ в 4-6 разів, а для аміаку – в 17,3 рази. Розроблено оригінальні схеми систем первинного охолодження молока на базі ПКХМ і АВХМ з використанням технології НРО, що дозволяють працювати в автономному режимі з використанням мінімальної кількості електричної енергії.