Journal articles on the topic 'Місцеві вирази'

Застосування малоінвазивних технологій є сучасним напрямком у лікуванні варикозної хвороби нижніх кінцівок. Однак показання до виконання цих операцій на тлі трофічних виразок є обмеженими. Мета – дати клінічне обґрунтування застосуванню PRP, PRF технологій для лікування трофічної виразки у хворих із хронічною венозною недостатністю в стадії декомпенсації з метою їх підготовки до наступного виконання радіочастотної абляції вен. Матеріал і методи. Проведено клінічне обґрунтування застосування PRP та PRF для лікування трофічної виразки у 35 хворих. Контрольною групою були 30 хворих, яким місцево застосовували метилурацилову або актовегінову мазі. Перед лікуванням хворих виконували УЗД для встановлення особливостей гемодинаміки у поверхневій та глибокій венозній системі, локалізації перфорантних вен. Усім хворим проведена оцінка стану трофічних виразок на момент лікування та в процесі його виконання із застосуванням системи МЕASURE. Результати. Застосування PRP та PRF для лікування трофічної виразки суттєво посилює процеси регенерації в трофічній виразці, про що свідчить зменшення термінів появи грануляційної тканини, крайової епітелізації. Також у пацієнтів, порівняно з контрольною групою хворих, зменшилася площа і глибина ранових дефектів на 23,1 %, 37,4 % і 79,9 % відповідно, на 5–6, 8–9, 12–14 добу, порівняно з вихідними даними. До 8 дня у більшості хворих відмічається зміна характеру цитограм на регенераторно-запальний тип. Зникають детрит, мікробні тіла. Характерною ознакою є виражена епітелізація. У 24 пацієнтів трофічна виразка загоїлась. Іншим 11 хворим виконана аутодермопластика трофічної виразки під час проведення РЧА вен. Середній день передопераційної підготовки хворих із трофічними виразками, в яких була застосована PRP та PRF технологія, склав (7,8±4,6) доби, проти (14,6±3,7) доби в контрольній групі. Це дало можливість провести повноцінну РЧА варикозно трансформованих вен із додатковою ліквідацією горизонтального рефлюксу в ділянці трофічних змін шляхом застосування склеротерапії неспроможних перфорантних вен під УЗ-навігацією. Висновки. 1. Застосування технології PRP та PRF активізує процеси регенерації в хронічній трофічній виразці, що дозволяє скоротити передопераційну підготовку хворих. PRP та PRF технологія лікування трофічних виразок у комбінації з малотравматичними операціями (РЧА та склеротерапія) є перспективним напрямком лікування хворих із варикозною хворобою нижніх кінцівок у стадії декомпенсації.

Мета дослідження. Поліпшення результатів лікування хворих з приводу трофічних виразок (ТВ) нижніх кінцівок (НК) венозного генезу шляхом застосування в комплексі лікування місцевої вакуум–терапії (ВТ). Матеріали і методи. Проаналізовані результати лікування 25 хворих, у 13 з яких в коплексі лікування ТВ НК, зумовлених хронічною венозною недостатністю (ХВН), місцево застосовували курси безперервної ВТ протягом 7 – 14 діб, тривалість використання однієї пов’язки 1 – 3 доби, залежно від кількості) ексудату та вираженості мікробного забруднення. Результати. На тлі застосування ВТ інтенсивність болю в ділянці виразки зменшувалась до (1,78 ± 1,32) бала наприкінці 2–го тижня лікування, майже в 4 рази прискорювалось очищення ТВ від некротичних мас та фібрину порівняно з таким у контрольній групі, площа ТВ зменшувалась на 78,6% вже на 14–ту добу лікування. Також швидко зникали перифокальний набряк та гіперемія, через (6,5 ± 1,65) доби з’являлися грануляції, через (7,9 ± 2,2) доби – крайова епітелізація. Запально–регенеративний тип цитограм переважав в основній групі вже на 14–ту добу терапії. Швидкість загоєння ТВ в основній групі становила у середньому (4,6 ± 0,9)%, в групі порівняння – (2,1 ± 0,8)%, тривалість лікування хворого у стаціонарі зменшилася до (17,8 ± 3,0) днів. Висновки. Місцеве застосування ВТ в комплексі лікування ТВ НК – достатньо безпечний та ефективний метод, всі пацієнти добре переносили лікування, у них прискорювались очищення виразок, крайова епітелізація, зменшувалась тривалість лікування у стаціонарі.

Мета роботи: проаналізувати результати хірургічного лікування і якость життя хворих, оперованих із приводу перфоративної гастродуоденальнї виразки. Матеріали і методи. Робота базується на аналізі результатів хірургічного лікування 261 хворого з перфоративною гастродуоденальною виразкою. Переважали хворі працездатного віку: у віці до 60 років було 235 (90 %) осіб. Середній вік хворих складав 38,7 року. Залежно від виду операції усі хворі були розподілені на дві групи. Першу групу склали 159 хворих, яким виконана операція висічення виразки з пілоропластикою без ваготомії, другу – 102 хворі, яким виконана операція висічення виразки з ваготомією. Для обстеження хворих були використані такі методи: клінічний аналіз крові, клінічний аналіз сечі, біохімічне дослідження, групи крові, резус-фактора, електрокардіографія, рентгенологічне дослідження органів черевної порожнини та грудної клітки. Були визначені такі гематологічні індекси: лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ), ядерний індекс зсуву (ЯІЗ), а також відношення нейтрофілів до лімфоцитів (Н/Л). Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз показав, що в усіх випадках мала місце перфорація хронічної виразки. З’ясовано, що у віддалені терміни у оперованих хворих слизова оболонка шлунка мала морфологічні особливості, характерні для хронічного атрофічного гастриту з вогнищами повної кишкової метаплазії. При хірургічному лікуванні хворих на перфоративну гастродуоденальну виразку рекомендовано виконувати висічення виразки з виконанням пілоропластики та проведенням медикаментозної коригуючої терапії.

В статті проведений аналіз ерозивно-виразкових змін слизової оболонки гастродуоденальної зони у військовослужбовців з хірургічною патологією. Мета дослідження. Вивчити особливості змін слизової оболонки шлунку та дванадцятипалої кишки у військовослужбовців з хірургічною патологією. Матеріали та методи. Виконано аналіз звітної медичної документації – 9591 езофагогастродуоденоскопічних досліджень у пацієнтів, що перебували на лікуванні у відділеннях хірургічного профілю Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ». Вивчено показники структури та динаміки змін слизової оболонки шлунку та дванадцятипалої кишки у військовослужбовців з хірургічною патологією. Результати та обговорення. Встановлено, що за період 2017-2020 рр. загальна кількість ерозивно-виразкових змін слизової оболонки шлунку та дванадцятипалої кишки у військовослужбовців становила 410 (42,8‰). У структурі цих патологій – виразка шлунку – 11 осіб (2,7%), виразка дванадцятипалої кишки – 48 осіб (11,7%), ерозивний гастрит – 212 осіб (51,7%), ерозивний дуоденіт – 139 осіб (33,9%). Виявлено, що за досліджений період (2017-2020 рр.) частка випадків ендоскопічних змін слизової оболонки шлунку має загальну тенденцію до зростання, а динаміка змін з боку слизової оболонки дванадцятипалої кишки має низхідний характер. Найбільша частка (39,5% випадків) ерозивно-виразкових пошкоджень гастродуоденальної зони припадає на відділення невідкладної хірургії. Висновки. Встановлено, що у військовослужбовців – пацієнтів хірургічного профілю при проведенні езофагогастродуоденоскопії найбільш часто мали місце ерозивні зміни слизової оболонки шлунку та дванадцятипалої кишки – у 51,7% та 33,9% відповідно. Виразкові пошкодження виявляли значно рідше – виразку шлунку діагностовано у 2,7%, а виразку дванадцятипалої кишки у 11,7% випадків. Ерозивні зміни шлунку та дванадцятипалої кишки мали тенденцію до зростання показників протягом дослідженого періоду, а динаміка виразкових пошкоджень – навпаки мала низхідний характер. Ерозивно-виразкові зміни слизової шлунку та дванадцятипалої кишки частіше реєструвалися у пацієнтів з гострою хірургічною патологією.

Алмаші І. М., Алмаші М. М. Староста в реалізації права на місцеве самоврядування: окремі аспекти законодавчого регулювання. – Стаття. У даній статті досліджено окремі аспекти правового регулювання старости як інституції, спрямованої на забезпечення реалізації права жителів територіальних громад, які не є адміністративним центром, на місцеве самоврядування. Розкрито історико-правовий аспект виникнення посади старости, компетенцію старости за чинним законодавством. Проаналізовано пропозиції щодо зміни законодавства в даній сфері, досліджено поняття старостинського округу та запропоновано зміни до законодавства в частині регулювання правового статусу старости. Із метою створення у громадах умов для належного представлення інтересів всіх жителів у вирішенні питань місцевого значення були внесені зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і включена до системи місцевого самоврядування України нова посадова особа місцевого самоврядування – староста. Така посада є виборною і може бути утворена місцевою радою об’єднаної територіальної громади в усіх населених пунктах у межах її юрисдикції, за винятком поселення, що є адміністративним центром об’єднаної територіальної громади. Інститут старости з власними повноваженнями і відповідальністю перед людьми, які його обрали, набуває нині великого значення. Зменшення дистанції між громадянином і уповноваженим органом є однією із головних цілей децентралізації. Староста у багатьох селах України є найближчим до людей представником місцевого самоврядування. Це лідер, якому громадяни виразили підтримку, і нова інституція, утворена для того, щоби інтереси усіх жителів сіл в об’єднаних територіальних громадах були враховані, щоб соціальні, побутові й інші потреби мешканців села були задоволені, щоб проблеми місцевого значення вирішувалися відкрито, швидко і зрозуміло. З огляду на важливість діяльності старости для розвитку громади та значимість для територіальної громади його компетенції необхідно внести зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Зокрема, потрібно встановити вимоги щодо віку, освіти, володіння державною мовою та строку проживання на території відповідного старостинського округу.

У статті представлене дослідження лінгвальних засобів номінації подяки в авторському коментарі та персонажному мовленні. Авторський коментар являє собою особливий функціональний модуль, що є невід’ємною частиною художнього твору. Він нерозривно пов’язаний із діалогом персонажів, містить уточнення й пояснення дат / імен / подій, відображення екстралінгвальних особливостей спілкування й опис вживаних персонажами невербальних комунікативних засобів, що спрямовано на включеність читача у твір. Персонажне мовлення може бути діалогічним та внутрішнім. Останнє зосереджує в собі мотиви подій, розкриває їхні причинно-наслідкові зв’язки та справжні відношення, експлікуючи їхню сутність. Лінгвальний інвентар номінації подяки в авторському коментарі та персонажному мовленні доволі скромний. Найуживанішим лінгвальним засобом номінації подяки є прикметник grateful (42,4%), який описує внутрішній стан персонажа. Зазвичай він має місце у висловлюванні feel grateful й може бути посилений прислівниками really, so, modestly, gaspingly. Майже в два рази рідше зустрічається дієслово to thank (23,5%). Ступінь щирості подяки, реалізованої to thank, детермінується прислівниками merely / silently / profusely. Ще рідше вживається іменник gratitude (12,9%) у виразах feel gratitude, smile with gratitude, take with gratitude, hug in gratitude. Прислівник gratefully (8,2%) комбінується з дієсловами murmur, hug, smile, clasp. Найменш уживаними лінгвальними засобами номінації подяки в авторському коментарі та персонажному мовленні є віддієслівний іменник thanks, що трапляється з дієсловами grunt та murmur й у сталому виразі smile one’s thanks, thank-you, і to appreciate, та їхні похідні appreciatively й thankful. Їхня частка становить від 1,2% до 2,4%. Серед інших лінгвальних засобів номінації подяки в авторському коментарі та персонажному мовленні зафіксовані дієслова, що позначають тактильність.

Стаття уводить у науковий обіг вироби з кістки та щільного рогу з давньоруського Вишгорода і аналізує рівень розвитку місцевої косторізної справи. Проаналізовані матеріали датовано у межах ХІ–ХІІ ст. Усі вироби з кістки можна розділити на дві великі групи. До першої з них входять примітивні вироби з кісток із мінімальним обробленням, які цілком або частково базуються на формі вихідного матеріалу. Другу групу становлять вироби, виготовлені з підготовлених частин кістки або щільного рогу. Вони мають специфічні форми, не пов’язані з вихідним матеріалом. Перша група за кількістю знахідок переважає. Найбільше знайдено примітивних знарядь праці з загостреною робочою частиною. До першої групи належать також гральні астрагали, іграшка-кістка з двома отворами (пристрій для відтворення шумливих звуків), ковзани, амулети з ікл вепра і ведмедя. Друга група охоплює речі різного функціонального призначення (ґудзики, гребені, руків’я ножів, застібка недоуздка, іконка, яйцеподібний виріб, шахова фігурка та ін.). Виявлено також окремі напівфабрикати і заготовки. Вироби з кістки могли з’являтися у побуті населення СтародавньогоВишгорода двома шляхами. У самому Вишгороді могли відбуватися спорадичні косторізні роботи, виявлено невелику косторізну майстерню. Деяка частка виробів могла потрапляти з Києва, де було розвинене професійне косторізне ремесло. Дослідження Вишгорода є ще одним свідченням нерівномірного розвитку косторізного ремесла в різних центрах Київської Русі, раніше простеженого на інших давньоруських пам’ятках.

Оцінка ефективності сонячних енергетичних установок з пристроями стеження, але розташованих у різних кліматичних зонах, часто неможлива внаслідок неповторюваних або важко відтворюваних штучно режимів інсоляції. Тому у розрахунках переважно використовують усереднені середньомісячні значення погодинної зміни інтенсивності прямого потоку сонячної енергії за умови ясного неба, наведені в актинометричних довідниках. Але вони також відображають місцеві особливості інсоляції, виражені наприклад локальними відхиленнями від симетрії відносно полудня. Відтак енергетичну оцінку пропонується проводити з використанням погодинних значень інтенсивності прямого потоку сонячної енергії, розрахованих за однозначно регламентованими параметрами прозорості атмосфери. Моделювання відповідних залежностей проведено за співвідношенням, рекомендованим Європейським Каталогом сонячної радіації (ESRA), для випадку моделі ясного неба – показника релеївської складової оптичної товщини ідеальної атмосфери δR(m) та сезонних значень фактору каламутності Лінке-Кастена TLК. Отримані симетричні відносно полудня модельні криві співставлені з даними реєстрації на метеостанціях Бориспіль і Ковель, розташованих поблизу широти 50о. Помітні відмінності обумовлені місцевими добовими та сезонними особливостями стану реальної атмосфери. У той же час інтегральні показники інсоляції – зареєстровані денні суми прямого потоку сонячної енергії – близькі модельним з врахуванням сезонних змін фактору каламутності: 4 – влітку, 3,5 – весняного рівнодення і 3,0 – зимового сонцестояння. Потік сонячної енергії, розрахований за виразом з відповідними сезону коефіцієнтами, зручний для оцінки поточної потужності і денної продуктивності сонячних енергетичних установок з пристроями стеження у будь якому регіоні. Місцеві особливості інсоляції оцінюються внеском малих відхилень від ідеалізованого потоку. Бібл. 17, табл.3, рис. 5.

Мета роботи. Маркетинговий аналіз ринку лікарських засобів, що сприяють загоєнню ран, а також пошук напрямків розвитку ринку та подальшої диверсифікації асортименту. Матеріали і методи. У дослідженні використано матеріали аналітичної системи PharmXplorer / Pharmstandard дослідницької компанії «Проксима», дані Державного реєстру лікарських засобів України в Державній службі статистики України, а також інші офіційні джерела інформації. Використано загальновизнані системні, графічні та поперечні аналізи, спостереження, порівняння та узагальнення. Результати й обговорення. Встановлено, що відповідно до ВООЗ терапевтична група D03 «Препарати для лікування ран та виразок» представлена 9 підгрупами та включає 64 торгові назви. Ключове місце в терапії ранового процесу займають м’які лікарські засоби (мазі, креми, гелі, пасти). На сьогодні в Державному реєстрі лікарських засобів України зареєстровано 53 назви препаратів групи D03 для лікування ран та виразок, у тому числі 25 МЛЗ. Такі вітчизняні виробники, як НВЦ Борщагівський ХФЗ, фармацевтичні фірми «Дарниця», «Фармак», «Фітофарм», фармацевтична фабрика «Віола», ХФЗ «Червона Зірка», є лідерами у виробництві лікарських засобів групи D03A. Висновки. Аналіз ринку препаратів для лікування ран та виразок дозволив встановити, що відповідно до ВООЗ терапевтична група D03 «Препарати для лікування ран та виразок» представлена 9 підгрупами та включає 64 торгові назви. Основну частку структури асортименту препаратів для загоєння (рубцювання) ран (група D03A) складають мазі – 44,35 %.

Мета роботи: Аналіз асортименту засобів для замісної терапії синдрому сухого ока, наявних на фармацевтичному ринку України. Матеріали і методи: Маркетинговий, статистичний, структурний, графічний. Результати і обговорення: Серед засобів для місцевої замісної терапії синдрому сухого ока нараховується 11 лікарських засобів групи S01X A20 – «Штучні замінники слізної рідини та інші нейтральні препарати» та 24 зареєстрованих як медичні вироби, в тому числі 1 багатоцільовий розчин (група 03. Офтальмологічні та оптичні вироби), 16 засобів для офтальмологічного використання (група 03. Офтальмологічні та оптичні вироби) та 7 розчинів для промивання, зрошення, лікування (група 13. Інші вироби для лікування). Аналіз форм випуску засобів для замісної терапії виявив, що в Україні вони представлені у чотирьох формах: очних крапель, очного гелю, розчинів, емульсії. Асортиментний аналіз за країною-виробником вказав на широку географію розташування потужностей виробництв. Механізм дії даних засобів забезпечується наявністю таких активних інгредієнтів, як натрію гіалуронат, карбомер, гіпромелоза, кармелоза, поліквад, повідон, полівініловий спирт, декспантенол з таурином, трегалоза, комплекс вітамінів з амінокислотами, ектоїн, омега-3, поєднання натрію гіалуронату з пропіленгліколем та гуаром. Висновки. Для замісної терапії синдрому сухого ока в Україні використовується 35 найменувань засобів у формі очних крапель, очного гелю, розчинів та емульсії. Майже 90 % з них випускається у флаконах по 3, 5, 10 чи 15 мл. Переважна більшість – 80 % – засобів для замісної терапії синдрому сухого ока імпортується в Україну з Європейських країн. До складу 17 найменувань входить натрію гіалуронат в якості діючої субстанції. Таким чином, в результаті проведених досліджень варто відзначити відсутність засобів для замісної терапії ССО у формі мазей. Крім того, слід звернути увагу як на недостатню кількість засобів зазначеної групи вітчизняного виробництва загалом, так і обмежений асортимент активних інгредієнтів, представлений лише натрію кармелозою, таурином з декспантенолом, а також натрію гіалуронатом.

У статті висвітлено історію розвитку гончарства Влодави та Павлова до середини ХХ століття. Значні поклади глини, особливо багатої окисами заліза, давали змогу місцевим майстрам виготовляти передусім димлені вироби. У ХVІ ст. гончарний цех у Влодаві отримав великі привілеї, виробляючи різні види посуду. Мальована кераміка у Павлові з’явилася завдяки гончарям із Прикарпаття, зокрема з Кут (колишнє Станіславівське воєводство; зараз Івано-Франківська область). Визначено основні типологічні групи кераміки (посуд, предмети інтер’єру церков і помешкань – вази, скарбонки, а також іграшки), названо імена майстрів. Простежено художні особливості, зокрема основні техніки декору димлених (гладження, ритування) та мальованих (розпис кольоровими ангобами та поливою) глиняних виробів. Деякі з керамічних предметів застосовували в обрядах календарного й родинного циклів.

У статті проаналізовано специфіку та проблемні аспекти політичної участі жінок-лідерок в Україні. Формулюючи концепцію описаного дослідження, було вирішено керуватися судженнями та результатами досліджень провідних науковців вітчизняної та зарубіжної площини політичних наук. Виявлення проблем та особливостей вітчизняної жіночої політичної участі стало метою та завданнями дослідження. Методи дослідження, що було застосовано: порівняльний аналіз, аналіз статистичних матеріалів та вивчення документів, систематизація та моделювання. Мотивами участі жінок у місцевій політиці є: потреба вирішити нагальну соціальну проблему політичними засобами, а не свідомою побудовою власної політичної кар’єри; потреба в самореалізації, що виражається в емоційному прагненні бути активною, виконувати цікаву роботу, та мотив творця (альтруїстична версія самореалізації), який має виразну складову творення чогось нового, що дає результат і приносить користь. Явища дискримінації за статтю в політичній діяльності ідентифікують жінки-політикині залежно від їхнього досвіду. Рекомендовано звернути увагу на виявлену проблематику задля якісного здійснення трансформаційних процесів у сучасному суспільстві та політичному просторі.

Пиво являє собою досить складну систему органічних і неорганічних кристалоїдів та колоїдів у слабкому водно-спиртовому розчині. До його складу входять більше 400 сполук, які визна- чають його високу якість. Найціннішими в пиві є гіркі речовини хмелю, що надають йому своєрідну приємну гіркоту, сприяють біологічній стійкості. Хміль, який лише нещодавно загрожував поглинути все в навалі зеленої гіркоти, нині відступає, щоб посісти своє правомірне місце серед інших способів варити смачне і виразне пиво. Багато крафтовиків приглядаються й до інших рослин, що притаманні конкретним регіонам, і пробують варити пиво з повагою до місцевих традицій. Хміль є незамінним компонентом будь-якого пива, але в разі надмірного вживання негативно впливає на організм людини. Останні дослідження вчених дають підставу стверджувати про негативний вплив хмелю на орга- нізм людини, оскільки в шишках хмелю є 8-пренілнарінгенін – речовина, яка належить до класу фітое- строгенів. Тому заміна хмелю на іншу нетрадиційну сировину є перспективним напрямом досліджень. Повний список інгредієнтів, які використовуються як сурогат хмелю або задля забезпечення альтер- нативних смакових властивостей, досить великий. Розглянуто часткову заміну хмелю на натуральну рослинну сировину (хвою хвойних порід дерев), яка за своїми властивостями та хімічним складом наближена до хмелю. Також охарактеризовано використання деревію, хрону, бузини, імбиру та інших альтернативних хмелю рослин у виробництві пива. Зроблено висновок, що у виборі сировини (замін- ника хмелю) необхідно звертати особливу увагу на її хімічний склад і дію на організм людини, оскільки більшу частину цих властивостей отримає і пиво з її додаванням. Доведено, що інноваційні технології з використанням нетрадиційної сировини як заміни хмелю можуть бути рекомендовані до викорис- тання в пивоварінні задля розширення зразків продукції, що позитивно впливають на організм людини.

Європейська практика облаштування місць загального користування в обов'язковому порядку передбачається розміщення сантехнічного обладнання для людей з обмеженими можливостями. Якщо обладнання ванних кімнат та туалетів для інвалідів в Європі є звичним явищем, то місця громадського користування – будівлі, в яких розташовані органи місцевої влади, готелі, вокзали, аеропорти в Україні – тільки починають облаштовуватися спеціальним обладнанням. В останні роки і в нашій країні відбулися позитивні зміни в цьому питанні, тепер одна з вимог при узгодженні об'єкта будівництва – комплекс проектних заходів, що забезпечує доступність будівель та інфраструктури для інвалідів. На сучасному етапі формування вільного ринку в Україні актуальною проблемою є вивчення властивостей виробів для людей з особливими потребами, їх ідентифікація та виявлення підробок. В залежності від віку особи сантехнічні вироби будуть мати різні розміри та форми. В залежності від виду захворювання керамічні сантехнічні вироби можуть бути оснащені різним допоміжним обладнанням із функціями, притаманними певному виду хвороби. Житлові помешкання також потребують спеціального оснащення. Тому сантехнічне обладнання, яке показало свою ефективність при облаштуванні місць загального користування в громадських місцях,переноситься в житлові приміщення для здійснення гігієнічних процедур інвалідами. Обладнання ванної кімнати повинно відповідати важливим критеріям, таким як: доступність, функціональність, ремонтопридатність. Людям з обмеженими можливостями доводиться дуже нелегко пересуватися як на вулиці, так і вдома. У держави є можливість допомогти і полегшити їх життя. Для цього існує маса засобів, щоб такі люди могли жити повноцінним, максимально самостійним життям. У нашій статті наведено приклади пристосувань, які допоможуть безпечно і з комфортом здійснювати щоденні гігієнічні процедури.

Досліджено особливості аналізу Стефанією Павлишин окремо взятої нової американської фортепіанної музики з погляду втілення композиторами певних стильових тенденцій. У чималій кількості стильових пластів дослідниця виділила найбільш виразні, що проявилися у фортепіанній творчості, яка у США порівняно нечисленна. Загалом фортепіанна (як і інша) музика американських композиторів розвивалася в дусі експериментування. Тут «ідейний новатор» Чарлз Раґлс – представник пізньоромантичної естетики з використанням серійної та додекафонної техніки письма. Джордж Крамб – «класик сучасної музики», у фортепіанних творах прихильник підкресленої звукозображальності з проявами містики, прийомами сонористики. Джон Кейдж – експериментатор, прихильник еклектики з використанням колажу, ударним трактуванням фортепіано. Відзначається ґрунтовність аналізу С. Павлишин, об’єктивність її оцінок, вказується місце тих досліджень серед інших радянських, а також у контексті історії української музичної науки.

У статті аналізується роль мистецьких стратегій і мистецького примусу як їхньої складової у розбудові наступальних ідеологій (універсалістських, шовіністичних, расистських) та створенні охоронницьких міфів. Окреслюється зв’язок романтичного гіперболізму з принципом реальності, який виразно постає у політичних і геополітичних імплікаціях. Романтизм розглядається як епіфеномен раціоналізму. Зокрема, йдеться про Пошлість – як одну з перетворених форм комунікативної раціональності, що паразитує на контрасті між ідеологічною тотальністю та узвичаєними формами культури. Чільне місце у статті посідає тема глобальних експансіоністських ідеологій. Автор визначає роль мистецької фантазії та містичних ідей стосовно міждержавного суперництва у геополітичних доктринах. У статті простежується взаємозалежність теоретичних засад романтизму та геополітичних проектів. Автор досліджує міфологічну ґенезу завойовницької фантазії авторитарних лідерів, яка утворюється на основі романтичної сваволі творчого суб’єкта. Осмислюється значення мистецького максималізму у контексті культурно-історичної традиції, що сягає імперського універсалізму

Хлібобулочні вироби належать до продуктів масового споживання і займають одне із ключових місць у раціоні харчування українського споживача. Особливе місце в асортименті цієї лінійки харчових продуктів займають вироби, що мають діє- тичний, лікувальний або профілактичних ефект, який формується за рахунок внесення в рецептуру додаткових компонентів дієтичної, лікувальної чи профілактичної дії, інший варіант – виключення або заміна небажаних, «токсичних» інгредієнтів. Використання в рецептурі хлібобулочних виробів компонентів, що забезпечують вищезгадані влас- тивості готовому продукту, дає змогу ефективно вирішити проблему профілактики різноманітних захворювань, пов’язаних із дефіцитом необхідних для людського організму харчових речовин. Удосконалення традиційних та створення інноваційних технологій хлібобулочних виробів, що сприяють збереженню корисних властивостей, є актуальною проблемою, яку диктує сьогодення. Розв’язання такої проблеми можна досягти шляхом використання продуктів рослинного походження як джерела макро-, мікронутрієнтів та антиоксидантів. Метою роботи є обґрунтування вибору крафтової сировини задля вдосконалення технології хлібо- булочних виробів. У статті проведено детальний аналіз асортименту перспективної аглютенової сировини та розглянуто доцільність використання продуктів переробки вівса, в тому числі вівсяного толокна як джерела біологічно активних речовин у технології виробництва хлібобулочних виробів. Узагальнено дані вмісту макро- та мікронутрієнтів у вівсяному толокні вітчизняного виробництва. Визначено, що толокно із зерна вівса є джерелом повноцінного білка, широкого спектра вітамінів і мінеральних речовин, що робить його корисним для харчування людей всіх вікових категорій, у тому числі і глютен- залежних споживачів. Розглянуто можливість використання вівсяного толокна як головного компо- нента в технології аглютенового хліба.

Мета роботи: проаналізувати результати лікування пацієнтів із поширеним вторинним гнійним перитонітом та порівняти ефективність різних методик лікування. Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз результатів лікування 545 пацієнтів із вторинним гнійним перитонітом, що знаходились на лікуванні у відділенні гнійної хірургії та проктології КП “Рівненська обласна клінічна лікарня” РОР з 2015 по 2019 рр. За структурою захворюваності: місцевий (відмежований) перитоніт було виявлено у 47,7 %, поширений, або дифузний – у 16,51%, загальний, або тотальний –у 35,78 %. За Мангеймським індексом перитоніту пацієнтів було розподілено на три групи MPI <16 у 36,6 %; 17 <MPI <21 у 31,7 %; MPI> 22 в 31,7 %. Результати досліджень та їх обговорення. У 51 пацієнта виконано релапаротомію, що становить 9,26 %. З них релапаротомію “на вимогу” виконано у 36 (6,51 %), а програмовану релапаротомія – у 15 (2,75 %). Кількість релапаротомій в одного пацієнта коливалась від 1 до 15. Середня кількість – 3. У структурі захворювань, із приводу котрих виконували релапаротомію: гострий деструктивний панкреатит – 22 (44,43 %) пацієнти, виразкова хвороба шлунка та ДПК, ускладнена перфорацією виразки, 5 (11,12 %), ЖКХ та її ускладнення – 5 (11,12 %), тромбоз мезентеріальних судин – 3 (5,55 %), рак товстого кишечника та прямої кишки – 3 (5,55 %), дивертикулярну хворобу товстого кишечника та інші запальні захворювання кишечника, рак шлунка, ушкодження порожнистих органів черевної порожнини – 11 (22,23 %), інфікований асцит на фоні ХХН – 2 (3,67 %). Серед 545 оперованих пацієнтів у післяопераційному періоді померло 135 пацієнтів (24,77 %). У групі пацієнтів після виконаних релапаротомій померло 20 пацієнтів (39,2 %).

Взаємовідносини мислення і мови протягом тривалого часу досліджуються різними науковими напрямами. Когнітивна лінгвістика, яка розглядає мову як засіб вербалізації думок, передачі інформації, інструмент за призначенням якого можна краще зрозуміти природу когнітивних процесів у мисленні людини, займає окреме місце поряд із психологією, психіатрією, медициною, соціологією. Лінгвістичний аналіз допомагає краще зрозуміти, які саме асоціації викликають певні слова, вирази або явища у свідомості носіїв, які проживають у спільноті, мають схожу історію, культурний розвиток, спілкуються однією мовою. Концепт TRAUMA, який знаходиться нині в полі інтересу медичного, публіцистичного, психологічного дискурсів, потребує ретельного вивчення когнітивною лінгвістикою для того, щоб зрозуміти причину зростаючої популярності. Статтю присвячено аналізу визначень «категорія», «класифікатор», «когнітивні ознаки» в рамках лінгвокультурного і лінгвокогнітивного підходів. На основі теоретичних знань виокремлено когнітивні диференційні ознаки ядерних вербалізаторів концепту TRAUMA для розуміння того, як людина розрізняє цей концепт, коли декодує слово trauma в англійській мові. Теорія номінації О.С. Кубрякової, лінгвокультурний підхід З.Д. Попової і Й.А. Стерніна та Дж. Лакоффа вказують на технології досліджень концептів, виділяючи універсальні когнітивні категорії, які притаманні усім концептам, класифікаційні, шляхом аналізу яких можна виокремити диференційні ознаки ядра і периферії концепту. На основі цих теоретичних засад у статті застосовано методологію когнітивного диференційного аналізу ознак ядерних вербалізаторів концепту TRAUMA взятих із 6 сучасних лексико-графічних джерел для встановлення образів, які закріплені в людській свідомості стосовно травмувальних подій, умов скоєння травми, діючих осіб, наслідків і характеристики досвіду, який формується через інтерпретацію навколишнього середовища, коли людина перебуває у стані крайнього шоку, несподівано неприємних почуттів і переживань. Отриманий матеріал буде доданим до аналізу контекстуальної актуалізації концепту TRAUMA у творах «Олівія Кіттерідж», «І знов Олівія» для визначення індивідуально-авторського концепту TRAUMA письменницею Є. Страут.

У статті проведене висвітлення традиційного, щорічного заходу кафедри цивільного процесу Національного Університету «Одеська юридична академія «Тиждень цивільного процесу». Проаналізовано мета, завдання, а, також актуальність проведених заходів, кожного окремо та в цілому Тижня цивільного процесу. В рамках популяризації останніх законодавчих новин та аналізу прогнозування введення медіації, як досудового способу врегулювання цивільних спорів, кафедрою був проведений Круглий стіл з питань альтернативних засобів врегулювання спору, де учасники торкалися питань не тільки медіації, а й інших способів альтернативних судовим захистити порушене цивільне право. В статті надається стислий аналіз доповідей шановних гостей-спікерів, практикуючих суддів та правників з питань медіації, врегулювання спору за участю судді тощо. Наводиться стислий виклад змісту майстер-класів доцентів кафедри за актуальними та корисними темами, що були присвячені практиці ЄСПЛ та порівняльному аналізу обранню майбутньої професії студентами. Висвітлено окремо мета та основні висновки спікерів, порядок обговорення та результати проведення. За для підвищення уваги студентів до проблем цивільного процесу студентам була надана можливість прийняти участь у майстер-класах провідних практиків та прийняти участь у наукових та творчих заходів. Науковим заходом для студентів став Конкурс наукових робіт, в роботі стисло викладається зміст та порядок проведення такого заходу. Творчим заходом став «Тиждень цивільного процесу, як студентський перформанс». В статті окреслено порядок проведення заходу «Тиждень цивільного процесу, як студентський перформанс», як місце для творчого виразу студентами свого бачення проблем судочинства, цивільного права та процесу. Проаналізовано результати проведення заходу «Творчий погляд на цивільний процес, як студентський перформанс» та всього Тижня Цивільного процесу.

Метою статті є встановлення концептуального змісту аксіологічної опозиції «добро – зло» у перській мовній свідомості на основі проведеного з носіями перської мови психолінгвістичного експерименту та когнітивної інтерпретації його результатів. Методи дослідження. Використано два методи психолінгвістичного аналізу семантики слова: вільний асоціативний експеримент та метод прямого тлумачення або розгорнутої дефініції слів. Усього в експерименті взяли участь 102 особи різного віку і статусу. За результатами оброблення даних, отриманих на першому етапі експерименту, було сформовано асоціативне поле досліджуваних концептів, а внаслідок аналізу розгорнутих предикацій у процесі семантизації запропонованих слів – їхнє семантичне поле. В основу оброблення експериментальних даних покладено особливу методику групування мовного матеріалу із застосуванням контент-аналізу: одиницями аналізу поставали опорні слова, що повторювалися у відповідях різних респондентів і розглядалися як ключові концептуальні ознаки. Завершальним етапом аналізу стала когнітивна інтерпретація даних, базована на принципах «конструювання» змісту мовного виразу Р. Ленекера. Результати. В результаті проведеного дослідження встановлено, що концептуалізації аксіологічної опозиції «добро – зло» перською мовною свідомістю притаманні як універсальні, так і етноспецифічні ознаки. При цьому переважання перших із них свідчить про те, що уявлення носіїв перської мови і культури про добро і зло цілком вкладаються в загальнолюдську картину світу, згідно з якою ці морально-етичні категорії займають основоположне місце в системі цінностей індивіда. Висновки. Як показав проведений аналіз, застосування дослідницького апарату двох сучасних мовознавчих напрямів – когнітивної та психолінгвістики – до вивчення специфіки концептуалізації різних фрагментів зовнішнього і внутрішнього світу людини представниками різних етнокультурних спільнот уможливлює в найбільш об’єктивний спосіб визначення набору універсальних та етноспецифічних ознак, притаманних як процесам асоціювання респондентів, так і змістовій структіурі досліджуваних концептів.

У статті розглянуто специфіку перекладацьких трансформацій засобів художнього психологізму на прикладі перекладів роману С. Лема «Соляріс» українською і російською мовами. Вибір об’єкту аналізу зумовлений розмаїттям форм мистецької рецепції даного твору у вітчизняному культурному просторі і його місцем в каноні масової художньої літератури радянського і пострадянського періодів. Методологічною підставою порівняльного аналізу є сучасна герменевтична парадигма перекладацької діяльності, що ефективно синтезує методи компаративістики і перекладознавства. Важливість перекладознавчого аспекту інтерпретації художнього твору зумовлена його трансдисциплінарною специфікою (поєднанням рис філософського, літературознавчого, лінгвістичного, лінгвокультурологічного різновидів аналізу). Здійснений порівняльний аналіз перекладацької інтерпретації засобів психологізму в романі С. Лема «Соляріс» засвідчує, що способи перекладу мають суттєві відмінності, визначені специфікою розуміння перекладачем концепції особистості головного героя і жанрової специфіки твору. Переклад Г. Гудімової, В. Перельман позбавлений підвищеної емоційності і метафоричності, репрезентує читачеві тип героя-аналітика, філософа і раціоналіста-вченого. Переклад внутрішнього мовлення героя, вибір лексем для характеристики його психологічного стану, дій, мотивації вчинків, предметного оточення орієнтований на мінімальну кількість засобів виразності, що властиво більшою мірою екзистенційній філософській прозі. Переклади Д. Брускіна і Д. Андрухіва орієнтовані на жанровий канон наукової фантастики як різновиду пригодницької літератури, що відобразилося в обраній перекладацькій стратегії. Психологічні характеристики героя більш художньо виразні, емоційні, образно-метафоричні. Зафіксовані відмінності перекладів не вказують на хибну перекладацьку інтерпретацію, а являють собою єдине поле смислів – культурно-історичних, ідеологічних, мовних тощо.

Мета статті — з’ясувати особливості відродження і розвитку Укрхудожпромради у воєнні та повоєнні роки. На сучасне українське суспільство впливають світові глобалізаційні процеси з тенденцією до нівеляції місцевих особливостей побуту, культури, мистецтва, тому актуальності набувають питання відродження, розвитку національних традиційних промислів. Методологія дослідження ґрунтується на аналізі адміністративно- ділових документів районних, обласних та державного рівнів; використанні методів накопичення і систематизації фактологічного матеріалу та топологічного розгляду. Аналітичний та дедуктивний методи використані для підбиття підсумків на основі попередньо отриманих архівних тверджень, матеріалів і спогадів учасників подій. Наукова новизна. Уперше в історіографії досліджено розвиток і становлення Укрхудожпрому. Порушено малодосліджену тему, пов’язану з діяльністю цього підприємства, яке виготовляло й реалізовувало вироби народних художніх промислів на теренах України та за її межами. Висновки. Проаналізовано адміністративно-організаційні заходи, спрямовані на відновлення зруйнованих підприємств, їх реорганізацію. Держава була зацікавлена у зростанні прибутку, виробничих потужностей і надавала фінансову підтримку для будівництва нових корпусів, цехів, виготовлення обладнання, сприяючи розвитку художньої промисловості України. З’ясовано, що на базі артілей за участю Укрхудожпрому створювалися виробничі об’єднання й фабрики, надаючи можливість продукувати випуск товарів ексклюзивного та масового виробництва. Виявлено, що окрім товарів, необхідних у повсякденному житті, усі виробництва Укрхудожпрому створювали суто мистецькі твори, які були настільки художньо високі, що їх експонували у музеях та демонстрували на всесоюзних й міжнародних виставках і ярмарках. Тобто артіль була не лише виробничим підприємством, а й творчою, мистецькою майстернею.

В умовах механізації і автоматизації сільськогосподарського виробництва зростає значення показників надійності і довговічності в загальній оцінці якості техніки. Тим часом вирішувати завдання, забезпечена надійності машин стає все важче через безперервне зростання силовий напруженості деталей і вузлів в результаті підвищення робочих швидкостей, збільшення завантаження при універсалізації машин і багатьох інших факторів, пов'язаних з прогресом сільгоспмашинобудування. Розглядаючи різні моделі відмов виділено ряд розподілів: нормальний, логарифмічно нормальний, Вейбулла, гамма та експоненціальний, які є основою побудови моделей довговічності невідновлених виробів тваринницької техніки, замінених у разі відмови запасними. Перелічені розподіли охоплюють відповідно поступові, зносові, утомлені та раптові відмови механічних систем, складних систем, що пройшли період припрацювання, а також систем, які експлуатуються в тяжких умовах під впливом механічних і кліматичних навантажень. Характерним для нормального розподілу є те, що інтенсивність відмов починається з 0 і зі збільшенням часу дуже зростає. Це означає, що потік відмов не є стаціонарним і має місце старіння елементів. В області малих значень t старіння елементів несуттєво впливає на надійність, тому ймовірність безвідмовної роботи виробу зменшується незначно. Після тривалої експлуатації системи, відмови елементів якої мають нормальний розподіл, її надійність швидко знижується, тому ймовірність безвідмовної роботи падає. Нормальний розподіл застосовується при поступовій зміні параметрів, або у тому випадку, коли частка раптових відмов дуже мала, тобто для виробів, працюючих у сприятливих умовах експлуатації. Він притаманний для опису поступових спрацьовуваних відмов. Розподіл Вейбулла відповідає ситуації руйнування самої слабкої ланки із деякої сукупності, а також є достатньо гнучкою функцією, за допомогою якої добре вирівнювати різноманітну статистику відмов і яка може бути моделлю відмов механічних об’єктів. Експоненціальний розподіл має місце у випадках, коли вироби складні й можлива більша кількість відмов різних елементів виробів із неоднаковою інтенсивністю.

Стаття досліджує фразеологічні реалії, які представляють найбільш мальовничу і виразну частину словникового складу мови, відображаючи звичаї, традиції народу, згадки про його історію, фольклор. Вони характеризуються подвійним смислом, значення складових слів цих фразеологічних одиниць створюють цілком новий образ. Фразеологічна реалія – це варіативна категорія, пов’язана з процесом переважно бінарного зіставлення мов на лексичному та фразеологічному рівнях. Окремі мовознавці без належних підстав збільшують деякий обсяг фразеологічних реалій, включаючи до цієї категорії прислів’я. Вони, без сумніву, можуть бути реаліями, але прислів’я як цілісна одиниця через узагальнено-абстрактний характер не має відповідника, співвідносного денотата в позамовній предметній дійсності. Отже, їх не можна зарахувати до реалій. 3 погляду семантики реалії завдяки наявності в їхньому семантичному континуумі метамовної інформації про закріплення за «своїм» мовним колективом збігаються частково з діалектизмами. Як і діалектизми, вони надають мовленню певного колориту, формують мовленнєву характеристику літературних персонажів. Але принципова розбіжність між діалектизмами полягає в тому, що географічна інформація реалій пов’язана з позначуваним предметом. Це інформація про специфічні предмети та явища певного географічного ареалу. Місцева маркованість діалектизмів – інформація про специфічні мовні засоби позначення загальновідомих предметів. Як ми переконались, фразеологізми мають своє специфічне фразеологічне значення, яке відрізняється від загальномовного інваріантного значення, по-перше, унікальністю узагальнення свого семантичного змісту, по-друге, вищим ступенем узагальнення. Унікальність фразеологічного значення хоча б одного компонента фразеологічної одиниці зв’язує всі її компоненти в єдине ціле, поза якими воно не існує. 3 погляду перекладацької практики можна виділити явні і скриті реалії. Вони начебто мають відповідники в мові – сприймачі, але співвідносні денотати в позамовній дійсності дуже відрізняються між собою, тому беззастережна субституція їх позначень, що мають різну художньо-стилістичну наповненість, може спричинити низку додаткових труднощів, пов’язаних із культурологічною розбіжністю.

ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ВАКЦИНАЦІЇ ВІД COVID-19 З ПОГЛЯДУ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВАУ статті досліджуються правові проблеми вакцинації від вірусу COVID-19 з погляду цивільного права. Вихідною тезою є те, що така вакцинація обґрунтовано розглядається як реальний засіб подолання пандемії, котрий потребує належного матеріального, організаційного, правового та ідеологічного забезпечення. При цьому увагу звернено на те, що для подолання проблем, які виникають у зв’язку з вакцинацією від COVID-19, важливе значення маєефективне використання не лише публічно-правових, як це зараз має місце, а й приватноправових юридичних засобів. Зазначається, що успішне проведення вакцинації в Україні ускладнюється існуванням у суспільстві глибо-кого конфлікту між прихильниками і противниками такої вакцинації. Зауважується, що на тлі сподівань держави на вирішення проблеми подолання пандемії COVID-19 та її наслідків публічно-правовими засобами у частини суспільства наразі формується виразна тенденція до уникнення вакцинації, що обґрунтовується тезами про зазіхання на права людини, порушення цивільних прав приватної особи. Зазначається, що негативне ставлення до вакцинації має наслідками ухилення «антивакцинаторів» від щеплення, а також вчинення ними протиправних дій, які полягають у виготовленні та збуті фальшивих документів, котрими посвідчується фейковий факт вакцинації, котрий нібито мав місце. Констатується недостатня ефективність зусиль однієї лише держави у цій галузі. На підставі критичного аналізу етичних та правових аспектів ситуації, що склалася, робиться висновок проможливість й умови вирішення низки проблем вакцинації за допомогою засобів цивільного законодавства та удосконалення практики його застосування. Звертається увага на те, що активне протистояння вакцинації можерозглядатись як зловживання цивільними правами (шикана), та аналізуються наслідки такого зловживання правами, передбачені цивільним законодавством. Констатується важливе значення вакцинації дітей, захворюваність яких на COVID-19 наразі є високою і супроводжується низкою додаткових негативних наслідків. У зв’язку з цим зазначається існування проблеми врахування ставлення дітей та їхніх батьків до вакцинації і доводиться необхідність керуватися положеннями Цивільного кодексу, що стосуються диференціації правового становища неповнолітніх.

У статті досліджено стилістичний зв’язок пізньобарокового сакрального мистецтва Волині з європейськими художніми тенденціями, що виразно простежується на прикладі скульптурного декору місцевих культових споруд римо-католицького ордену піарів. З’ясовано, що в католицьких костелах він разом із монументальними фресковими розписами і станковим релігійним живописом являв собою невід’ємну складову частину їх худож- нього декорування. Вказано, що скульптурний декор Дубровицького піарського костелу є показовим прикладом оздоблення пізньобарокових інтер’єрів пластикою в техніці стукко. У ній виконані фігурки путті, що й доте- пер прикрашають його стіни та стелю. Розкрито, що до творів монументальної статуарної пластики Волині доби пізнього бароко, яка відігравала роль сюжетно-пластичного й емоційного акценту храму, належали кам’яні фігури Богоматері Ласкавої та Йосифа Обручника Любешівського піарського костелу, а також скульптура Божої Матері Ласкавої піарського костелу святого Антонія Падуанського в Межирічі Корецькому. Охарак- теризовано, що рококовій круглій скульптурі була притаманна характерна манера формування фігур, а також динамізм їх драперії. На жаль, всі вони були втрачені під час Другої світової війни. Виявлено, що Межиріцький піарський костел був щедро декорований вівтарними скульптурними фігуративними композиціями та художнім орнаментальним різьбленням. Простежено, що барокове скульптурне оздоблення вівтарів вповні узгоджувалося з його загальним художньо-стилістичним задумом, а художня різьба не лише доповнювала цілісний пластичний образ храму, але й надавала більшої декоративності. Підсумовано, що в контексті пізньобарокової концепції цілісності облаштування інтер’єру латинського храму пластичний декор у техніці стукко, монументальна скульптура, декоративна різьба відігравали роль не лише елементів його мистецького наповнення, а й ключових засобів утілення провідних художніх ідей.

У статті проаналізовано різні види трансформацій відомих висловів, розглянуто їхні ступені та межі, визначено роль трансформованих сполук у сучасних друкованих засобах масової інформації. Мета статті – на підставі зібраного матеріалу з мови сучасної української преси спробуємо виокремити деякі типи трансформацій, визначивши їхню роль у публіцистичному стилі, зауважити на складності редагування окремих лексем. У статті для вивчення трансформованих сполук у мові української періодики початку ХХІ ст. використано як основні метод спостереження та описовий метод. На різних етапах дослідження послуговувалися методом функціонального аналізу для визначення стилістичного навантаження лексичних одиниць. Проведений аналіз трансформованих висловів свідчить про розширення сфери застосування таких мовних одиниць у сучасній українській публіцистиці. Серед загалу трансформацій чільне місце обіймають заміщення на лексичному рівні, що мають кілька різновидів. Такі мовні засоби автори застосовують із прагненням до виразності, що досягається певною мірою за допомогою розмовних елементів. Трансформовані вислови зазвичай стають оказіоналізмами, що зумовлено їхньою новизною, свіжістю, несподіваністю, а головне – контрасністю щодо традиційних усталених виразів. Оновлення, «оживлення» мови газетних публікацій, певний авторський суб’єктивізм і стремління до емоційно-експресивних характеристик ослаблює низку попередніх канонів щодо окремих стилів, зокрема публіцистичного, і активізує функціонування елементів розмовного стилю. Трансформовані сполуки нерідко мають різне графічне відтворення словосполук, що засвідчує неусталеність їхнього написання та ускладнює роботу редакторів та сприйняття читачем.

Мета статті – характеристика особливостей тематичного матеріалу і музичної мови творів П. Русу (Пастушачий танець), В. Загорського (Фантазія), В. Ротару (П’ять новелет на одну тему), В. Бєляєва (Остінато) і Г. Чобану (Натюрморт із квітами, мелодіями і гармоніями), які активно використовуються у концертно-конкурсній практиці піаністів Республіки Молдова. Методологія. За допомогою методу музикознавчого і виконавського аналізу розглядаються жанрові ознаки вказаних творів, характеризуються мелодико-гармонійні, метроритмічні і фактурні особливості, що забезпечують якість концертної яскравості і репрезентативності. Наукова новизна. Вперше системно аналізуються фортепіанні п’єси композиторів Республіки Молдова, які активно використовуються в концертно- конкурсній практиці піаністів. Висновки. Проаналізовані фортепіанні п’єси показові для сучасного музичного мистецтва Республіки Молдова. Будучи за жанровою атрибуцією концертними п’єсами з яскраво вираженою належністю до молдавської національної музичної традиції, вони відрізняються за стильовими і мовними параметрами. У змістовному аспекті чільне місце відведено активним, вольовим і танцювальним образам з елементами театральної дієвості та ігрової логіки. Музична мова характеризується складністю і сучасністю: у звуковисотній організації поєднуються гармонійна тональність, атональність, додекафонія і сонористика; метроритмічна сторона характеризується як регулярною акцентністю, так і позатактовим часовиміром. Сучасність засобів органічно синтезується з фольклорними елементами. Величезну виразну і формоутворювальну роль відіграє фактура, що поєднує гомофонно-гармонійний, імітаційно-поліфонічний, сонористичний і гетерофонний склади, що вимагають для виконавської реалізації застосування різноманітних видів фортепіанної техніки і надають проаналізованим творам віртуозності, необхідної для концертно-конкурсного репертуару.

Серед основних проблем людства особливе місце належить охороні, використанню та відтворенню природних ресурсів, а також екологічному убезпеченню населення. Сьогодні ставлення більшої частини населення світу до природи має виразно споживацький характер, де природні ресурси та природні умови сприймаються лише як чинник, що впливає на розвиток економіки. Такий підхід населення до природи є хибним і призводить до погіршення стану природного життєвого довкілля, великомасштабних біологічних катастроф, а також погіршення якості життя та здоров’я людей. Для об’єктивної оцінки обізнаності та ставлення населення до розвитку екологічної економіки і розуміння концепції сталого розвитку здійснено соціально-економічне дослідження, за результатами якого з’ясовано, що більшість громадян України (84%) вважають, що екологічна економіка є основним інструментом для реалізації сталого розвитку. Більшість респондентів (87%) вважають, що економічний розвиток має ґрунтуватись на теоретико-методологічній основі концепції сталого розвитку. Встановлено концептуальні положення щодо вдосконалення розвитку економіки, орієнтовані на засадничі принципи екологічної економіки та моделі сталого розвитку. Обґрунтовано необхідність посилення ролі держави у розвитку екологічної економіки та практичній реалізації засад сталого розвитку, спрямованих на забезпечення належних контролюючих механізмів, невідворотності відповідальності за порушення законодавства та належної координаційної діяльності органів державної влади у сфері реалізації політики з питань сталого розвитку. Запропоновано класифікацію та порівняльну характеристику еколого-економічних інструментів щодо реалізації сталого розвитку. Сформовано пропозиції щодо удосконалення шляхів запровадження інструментів екологічної економіки для реалізації концепції сталого розвитку

У статті проаналізовано комбінаторні процеси у звуковому потоці (асиміляція, дисиміляція, афереза, діереза, епентеза, метатеза, гаплологія), притаманні східнополіським говіркам. Зазначено, що такі фонетичні модифікації є джерелом збільшення лексики й важливою ознакою їх фонетичної системи. Установлено, що вивчення й опис взаємодії звуків сприяють виявленню виразних специфічних ознак окремих говірок і діалектних груп. Цей фактор набуває особливого значення для східнополіського ареалу, розташованого в регіоні споконвічного міждіалектного контактування, й умотивовує актуальність статті, мета якої – аналіз комбінаторних звукових змін, здійснений на матеріалі власних письмових і звукових записів. Підкреслено, що комбінаторні зміни звуків належать до тих фонетичних ознак, які включають досліджувану говірку до складу східнополіських говорів української мови та певним чином об’єднують із суміжними західнобрянськими діалектами, білоруськими у своїй основі. Прокоментовано з використанням значного фактичного матеріалу, зібраного автором, модифікації груп приголосних і голосних сіверської говірки. Із залученням численних прикладів охарактеризовано повну та часткову суміжну й дистантну асиміляцію за такими ознаками: способом і місцем творення, за дзвінкістю, м’якістю, твердістю; численні випадки дисиміляції за способом творення і глухістю, а також обидва процеси щодо взаємодії голосних. Певну увагу приділено говірковим особливостям аферези як одного з найвиразніших маркерів діалектного Полісся; специфічним проявам в досліджуваному ареалі діерези й епентези. Розглянуто відносно нечисленні приклади метатези й гаплології. Подано деякі історико-етимологічні коментарі; у певних випадках матеріал висвітлено в діахронічному, порівняльно-історичному та соціолінгвістичному аспектах. Доведено, що фонетичні процеси, притаманні досліджуваним говіркам, збагачують їх лексичний склад і за своєю природою й особливостями реалізації відповідають тенденціям розвитку північноукраїнських діалектів загалом і східнополіського мовного ареалу зокрема.

Проблема збереження здоров’я населення України в даний час тісно пов'язана з необхідністю виробництва та наукового обґрунтування розробки повноцінних харчових продуктів загального та спеціального призначення, тому особлива увага приділяється розробці і впровадженню технологій продуктів харчування, що відрізняються високою якістю, безпекою на основі комплексного використання рибної сировини. Вітчизняні вчені сформулювали теоретичні основи ресурсозберігаючих технологій з урахуванням основних принципів функціонального харчування. Одним з актуальних напрямків у цій галузі є удосконалення та розробка технологій продуктів харчування масового споживання, особливе місце серед яких займають консерви. У зв'язку з цим зберігається тенденція збільшення обсягу виробництва консервів в заливках, також є важливим розширення їх асортименту, підвищення харчової та біологічної цінності, створення технологій і рецептур багатокомпонентних продуктів. Комбінуючи білки гідробіонтів з легкозасвоюваними вуглеводами, вітамінами і мінеральними речовинами овочів можна отримати вироби збалансованого складу, що забезпечують вимоги функціонального харчування людей. В останні роки увага приділяється збільшенню частки споживання колагенвмісних продуктів, що пов'язано із загостренням у людей ряду захворювань опорно-рухового апарату, шлунково-кишкового тракту, тощо. Раціональне поєднання різних видів колагену яке міститься в сировині, залучення в виробництво ресурсів, які не використовуються, дозволяє підвищити харчову цінність продуктів, що представляє великий інтерес для наукових досліджень і практичної діяльності промислових підприємств. Споживання в їжу нових видів продуктів, які містять високу кількість сполучнотканинних білків, може спонукати до вирішення проблеми забезпечення населення продуктами харчування, які мають в своєму складі харчові волокна і біологічно активні добавки хондропротекторного типу.

Наукову статтю присвячено аналізу характерних особливостей жанру «словникова стаття». Установлено місце жанру «словникова стаття» в просторі сучасного англомовного лексикографічного Інтернет-дискурсу й наголошено на важливості вичерпного аналізу його дистинктивних характеристик. Окреслено сучасні підходи до розуміння поняття «жанр». Відповідно, наведено визначення поняття жанр «словникова стаття». Наголошено на обов’язкових складниках словникової статті, що передбачають об’єкт та обсяг лексикографування, а також адресат словника. Висвітлено обов’язкові й факультативні параметри словникової статті. Установлено, що до обов’язкових параметрів належать орфографічний, акцентологічний, орфоепічний, граматичний, стилістичний, семантичний, ілюстративний, нормативний, словотворчий. Факультативні параметри передбачають етимологічні, статистичні, тематичні, асоціативні, лінгвокраїнознавчі й бібліографічні відомості. Розглянуто особливості структурної побудови жанру «словникова стаття» сучасних електронних словників. Представлено інваріантну композицію зазначеного жанру, що складається із шести функціонально-семантичних (комунікативних) блоків, а саме заголовок словникової статті (реєстрове слово), відмітку про частину мови, особливості вимови (транскрипцію), вичерпну дефініцію, приклади вживання та додаткові відомості про лексичну одиницю. Додаткові відомості передбачають урахування похідних слів, наведення можливих словосполучень, сталих виразів і фразеологічних зворотів, окреслення етимології, висвітлення частоти вживання мовної одиниці тощо. Зосереджено увагу на особливостях кожного із шести функціонально-семантичних блоків і наголошено на їх характерних властивостях. Зазначено, що зміст та особливості представлення лексичних одиниць у різних електронних словниках різняться, що слугує додатковою принадою для читацької аудиторії та робить електронне видання пізнаваним. Окреслено перспективу подальших наукових розвідок, що полягає в лінгвостилістичному аналізі жанру «словникова стаття».

У статті досліджується сутність, основні тлумачення поняття «емоційна мова», його місце в сучасному інформаційному просторі. Зважаючи на важливість емоцій для людини в її життєдіяльності, виникає потреба проаналізува- ти емоції, їхній вплив на ефективність комунікативної діяль- ності людини. Розглядаються підходи до розуміння поняття «емоційна мова» й оцінки доречності її застосування за умов академічно-наукового, соціально-побутового та політичного жанрів комунікацій. Мета. Визначити специфіку, прийнят- ність та ефективність застосування «емоційної мови» у кому- нікативній практиці. Методи. Результати дослідження отри- мані застосуванням таких методів: історіографічного аналізу для систематизації першоджерел та наукової літератури, які присвячені поняттю «емоційної мови», а також методів тео- ретичного узагальнення, порівняльного аналізу, аналізу та син- тезу. Наукова новизна. Автор пропонує під «емоційною мовою» розуміти стиль комунікування, який спрямований на трансля- цію емоційно забарвлених суджень щодо певного фрагмента дійсності. Ефективність емоційної мови під час переконання пояснюється вагомістю впливу емоційного рівня еволюції мозку на свідомість людини. Висновки. Емоційна мова є необхідним елементом для повноцінної життєдіяльності людини, а історія її застосування є багатовіковою. До структури емоційної мови можна віднести як вербальні, так і невербальні засоби. Засто- сування засобів емоційної мови сприяє збільшенню ефективнос- ті процесу переконання, що зумовлює їх активне використан- ня в комунікативній практиці. Деякі емоції складно виразити засобами природної мови. Емоційна мова є лише засобом люди- ни, лише від останньої залежить, для досягнення яких цілей її буде використано. Емоційна мова активно використовується як засіб маніпулювання.

У статті на основі аналізу наукової літератури, досвіду роботи у закладі вищої освіти, результатів досліджень педагогічного спрямування розкрито взаємозв’язок традицій і інновацій у педагогічній діяльності. Підкреслено, що підготовка фахівців нової формації залежить від органічного творчого поєднання традиційних та інноваційних форм, методів навчання і виховання в освітньому процесі. Розкрито суть традицій як перевірений часом педагогічний досвід, як механізм накопичення специфічних норм, цінностей, прикладів постановки і розв’язання проблем, які дозволяють за певних умов отримати гарні результати. Підкреслено, що педагогічна традиція як складне явище вміщує багато компонентів, виконує різні функції, має різні види і знаходить свій вираз у значній кількості педагогічних форм, засобів, технологій, методик. У статті показано ставлення видатного українського педагога В. О. Сухомлинського до педагогічних традицій як скарбниці, «куди кожне покоління кладе свій маленький коштовний внесок». У тексті наведено аргументи на користь реалізації інноваційних заходів у педагогічному процесі, а саме: інтенсивний розвиток ІКТ, інтеграційних процесів; особливості сучасної студентської молоді; зміна ролі і функцій викладача вищої школи. Розкрито місце і значення інновацій у діяльності викладача, зокрема, підкреслено їх роль у забезпеченні діяльної позиції суб’єктів освітнього процесу, у вивченні досвіду обговорення проблем, набутті самостійності, формуванні активно-позитивної мотивації, спрямуванні особистісного розвитку, сприянні розвитку пізнавального інтересу, введенні здобувачів у дослідницьку сферу. На основі аналізу наукової літератури узагальнено погляди дослідників щодо вагомого «внеску» інноваційності в стимулювання академічної і професійної мобільності здобувачів на основі самоосвіти, їх ціннісних орієнтирів і життєвих смислів. У статті представлено у систематизовану вигляді вимоги до викладача вищої школи, як головного реалізатора інновацій у професійній діяльності. Підкреслено, що викладач, який здатний творчо, результативно працювати, бути конкурентоспроможним в умовах сьогодення, виступає «творцем», ініціатором конкретних нововведень, може мати статус інноваційної особистості. Подано різні точки зору науковців щодо визначення «інноваційної особистості». Отримано висновок про доцільність розумного поєднання традиційних і інноваційних форм та методів, про процес взаємоперетворення інновацій у традиції та народження нових інновацій із традицій, про їхній взаємозв’язок і взаємодоповнення.

Серед кондитерських виробів особливе місце займають глазуровані вироби та шоколад, основними компонентами яких є какао-масло і какао терте, що одержують з імпортної сировини: какао-бобів. Під час виробництва глазурей для кондитерських виробів пильну увагу приділяють зниженню в’язкості композицій і зменшенню витрати какао-продуктів, насамперед какао-масла. Глазур уповільнює процеси окислення, черствіння, потрапляння вологи, у такий спосіб подовжуючи термін придатності виробу, а також забезпечує зовнішню привабливість, композиційну завершеність і смакову палітру продукту. Глазурі для кондитерських виробів є багатокомпонентними сумішами. В розплавленому стані, за якого здійснюються всі технологічні процеси, вони утворюють собою дисперсні системи. Загальновідомими емульгаторами для кондитерської промисловості є фосфатиди. Вони ефективно втримують надлишок води у шоколадних глазурях, дозволяючи таким чином одержати гладку глянсову поверхню шоколадних покриттів і приємний смак. Актуальною є розробка рецептури глазурі з використанням емульгаторів, компонентом яких є сировина вітчизняного виробництва. В роботі розглянута можливість використання продуктів переробки тваринного жиру, а також тропічної олії, яка з кожним роком набуває більшого поширення в нашій країні. З метою розширення асортименту емульгаторів у статті наведено можливість застосування комбінацій фосфатидного концентрату з сумішшю моно- і дигліцеридів тваринного жиру, а також із сумішшю моно-, дигліцеридів тропічної олії. Ця комбінація компонентів застосовувалася в якості емульгаторів у рецептурі глазурі для кондитерських виробів. На підставі проведених досліджень встановлено, що оптимальним та економічно вигідним є додавання комбінації фосфатидного концентрату та суміші моно- та дигліцеридів тваринного жиру до глазурі для кондитерських виробів у кількості 0,4%. Саме це дозування призводить до зменшення в’язкості та не впливає на органолептичні показники готової продукції.

У статті представлено аналіз психолого-педагогічних досліджень щодо історії виникнення психологічних тревелогів. Висвітлено зміст поняття тревелог як форми творчого субєктивно- емоційного освоєння фізичного або психічного простору шляхом переміщення в ньому . Розглянуто поняття тревелогу як одної з найдавніших форм творчості людини. Розкрито елементи травелогу:чужий національний наратив . Тревелог повинен пропонувати погляд зсередини – уявлення про чуже нам місце від людей, які там живуть;свій національний наратив, характер, темперамент. Через спостереження чужого наративу та порівнняння з власним, можна краще зрозуміти та відчути свій;політична проблематика. Порівняння «своє-чуже» неминуче веде до політичних висновків. Необов’язково акцентувати на суто політичних питаннях, краще показати, як впливає інша форма правління на виразні особливості життя людей та культурний феномен цієї країни, етнопсихологію;побутова панорама. Гумус, на якому виростає тревелог – це побут країни – звички, страви, одяг, преференції в уявленнях тощо;злам стереотипів. Чим більше ми дізнаємося, тим більш «захитаними» стають типові погляди, й сталі стереотипи піддаються сумнівам;біографічна панорама. В тревелозі обов’язково повинен бути особистий погляд дослідника, що вирізняє його серед інших. Проаналізовано, що емотивні конструкції свідчать, що дослідник моделює образ дороги крізь призму сприйняття аномальності часу, за умов викривленого континууму. У такий спосіб розкриває модель часово-просторового континууму, позначеного втратою сенсу свого існування, свій обсяг і значення для «Я»-его. Психологічна творчість освітлює синтез поглядів, переконань, принципів, оцінок, життєві позиції, програми поведінки та діяльності дослідника. Доведено, що саме концепт «тревелог» з його архетипними елементами (Подорожній, Шлях, Пригода) виявляється найбільш «зручним» інструментарієм на даному етапі проникнення в сутність психічного (свідоме-несвідоме).

Однією з фундаментальних гарантій справедливого судового розгляду, а отже, важливою гарантією верховенства права, є незалежність суддів, що забезпечується завдяки низці законодавчо встановлених приписів. Механізм реалізанцепту незалежності суддів є складноструктурованим, передбачає сукупність елементів, що є різними за своїм змістом і характером. Чільне місце у ньому посідає спеціальний порядок притягнення суддів до відповідальності. Проте показники у цій сфері відображають не лише рівень суддівської незалежності в державі, а й ефективність функціонування судової влади, рівень суспільної довіри до неї. Остання вимагає наявності розумного балансу між незалежністю та підзвітністю представників суддівського корпусу, формою виразу якої є їхня юридична, зокрема, дисциплінарна відповідальність. Оновлення законодавства у сфері судової влади засвідчило зміну підходів у питанні притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Оскільки дисциплінарна відповідальність суддів завжди балансує із забезпеченням їхньої незалежності, гостро постає проблема наявності належних пересторог перетворення її на засіб тиску. Мета статті полягає у тому, аби на основі системного аналізу положень чинного законодавства з’ясувати питання, чи на сучасному етапі судової реформи досягнуто балансу у сфері забезпечення незалежності суддів і притягнення їх до дисциплінарної відповідальності. Встановлено, що порівняно з попередніми періодами судової реформи, нинішній відрізняється “суворістю” запроваджених змін у сфері нормативного регулювання притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Зокрема, логіко-структурний і системний методи аналізу окремих положень чинного Закону України “Про судоустрій і статус суддів” дали змогу дійти висновку про невичерпність підстав притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, а також, що більшість із них передбачають можливість застосування найсуворішого виду дисциплінарного стягнення – подання про звільнення судді з посади. У процесі дослідження класифіковано дисциплінарні стягнення: 1) за структурою: прості і складні; 2) за ступенем впливу на можливість здійснювати повноваження судді: такі, що не впливають на здійснення суддею правосуддя, та такі, що спричиняють наслідки, які позбавлять суддю можливості здійснювати правосуддя. Окремо увагу звернуто на такий вид дисциплінарного стягнення, як подання про переведення судді до суду нижчого рівня, існування якого, на думку автора, суперечить положенням про єдиний статус судді. Запроваджена в Україні модель дисциплінарної відповідальності суддів містить у собі високі ризики загрози їх незалежності. Тому пошук необхідного у цій сфері балансу триває.

У статті на матеріалі творів Джона Фаулза визначено основні риси комунікативної поведінки британців. Увагу зосереджено на спробі дослідження концептосфери англійського народу та виявлення національних особливостей шляхом аналізу деяких культурно значущих концептів. Мається на увазі виділення ознак, які свідчать про етнокультурну своєрідність народу. Дослідження національної концептосфери є одним зі способів з’ясувати унікальність і універсальність відповідної культури. Автор аналізує комунікативну поведінку британців у стандартних комунікативних ситуаціях, до яких належать ситуації встановлення контакту, його підтримання / завершення та ведення дискусії. Для носіїв британської культури не характерно вдаватися до емоцій – згідно з «неписаними правилами» варто приховувати власні почуття, переключаючи увагу на почуття інших. Емоційна стриманість британців, як відомо, корениться у традиціях протестантського виховання, які приписують утримуватися від відкритого прояву емоцій практично у всіх життєвих ситуаціях. У носіїв британської культури емоційна поведінка пов’язується насамперед із нераціональністю, суб’єктивністю та іншими негативними характеристиками. Висвітлено, що у британській комунікативній культурі відсутні спеціалізовані мовні акти призиву і зауваження, поради у формі непрямої модифікації поведінки співрозмовника менш поширені, ніж, наприклад, в українській культурі спілкування. Постулюється ідея, що особистий простір є важливим невербальним компонентом британської культури. У британців особистий простір є значно більшим, ніж в українців, і значно краще захищеним. Незнання того, що британці надто стримано ставляться до фізичного контакту під час спілкування, може стати причиною комунікативної невдачі. Взагалі, знання законів невербальної комунікації в іншій культурі допомагає уникнути різноманітних непорозумінь, які виникають через таку неграмотність. За аналогією з мовою простору будь-якій культурі властива своя неповторна мова часу, за допомогою якого можна виразити ставлення до людини, позначивши її місце в соціальній ієрархії.

Метою пропонованого дослідження є визначення ролі і місця музичної складової у процесах українського культурного націєтворення у Галичині в умовах панування монархії Габсбурґів. Методологія дослідження побудована на комплексному застосуванні історичного, ретроспективного та культурологічного методів. Історичного – у висвітленні історичних реалій соціо-політичного буття галицьких українців в умовах імперії Габсбургів. Ретроспективного – в аналітичній реконструкції культурних форм публічної реалізації національного самоусвідомлення українців Галичини на межі XIХ–XX ст. Культурологічного – при естетичній оцінці мистецьких явищ та форм, що народжувалися в культурному просторі підавстрійської Галичини досліджуваного періоду і сприяли українському націєтворенню на цих теренах. Наукова новизна здійсненої розвідки полягає у виокремленні культурно-мистецької сфери як аналітичної оптики, що дає змогу більш повно осмислити й оцінити історично вагомі процеси формування української ідентичності галичан у мультикультурному соціумі імперії Габсбургів. Висновки. У розбудові української національної культури у Галичині другої половини XIХ – початку XX ст. вагоме місце відігравала діяльність численних музичних товариств, а також творчість галицьких композиторів, пов’язана з поетичним словом Т. Шевченка. Ці фактори стали вагомим чинником подолання германізації і полонізації галицького населення, що перебувало в умовах, де українська мова була усунута з публічного життя і деколи навіть з домашнього вжитку. Частково цю проблему вдалося подолати завдяки творчій діяльності О. Нижанківського, Д. Січинського, Ф. Колесси, Г. Топольницького, Я. Лопатинського. Згадані композитори зверталися до текстів відомих письменників, які репрезентували українську літературу в підросійській Україні (О. Кониський, Б. Грінченко, Леся Українка, А. Кримський) і в підавстрійській Галичині (І. Франко, У. Кравченко, В. Пачовський, Б. Лепкий, О. Луцький). У такий спосіб вони утверджували та пропагували не лише українську музику, але й українське слово, пробуджуючи своєю творчістю “виразний дух нації”.

Санжаров В. А. Інституційне оформлення папського правосуддя з повноправною юрисдикцією у XIV ст.: Римська Рота. – Стаття. Стаття присвячена дослідженню історії судової системи католицької церкви і проблеми розвитку папського трибуналу, Римської Роти, як інституту; правил звичайної, кримінальної та скороченої процедури розгляду справ; етапів процесу і судової практики розвинутого Середньовіччя. Автором констатовано, що у авіньйонський період організаційна структура папського правосуддя набула закінченого вигляду. Нагальною необхідністю стали спеціалізація та поділ судової влади. До цього повноваження та функції суддів були делегованими (папою) та обмеженими: вони лише проводили розслідування та слухання справи. Вироки за нечастими винятками виносив сам понтифік. Стаття доводить, що за понтифікатів Клемента V та Іоанна XXII папське правосуддя, навпаки, отримало організаційне оформлення з повноправною юрисдикцією. Стверджується, що аудітори апостольського палацу, як і інші куріалісти, утворили колегію, об’єднану не лише завдяки дотриманню загальної дисципліни та літургічним практикам, а й завдяки характеру та методам роботи. Компетенція аудіторів Роти охоплює всі сфери церковного життя, а прийняті ними рішення стають правовими прецедентами. Висловлено думку, що правознавці займають чільне місце при папському дворі як через їх особисті якості, так і через значущість їх функції – стежити за дотриманням закону. Просопографічний та біографічний аналіз колегії аудіторів папського трибуналу демонструє, що завершенням кар’єри багатьох середньовічних церковних суддів були єпископські сани або інші прелатури. Істотною ознакою діяльності Римської Роти є розробка процесуальних норм ordo iudiciarius або римсько-канонічного процесуального права. Збірки рішень суддів папського трибунала отримали офіційний або напівофіційний характер і незабаром набули широкого визнання в Європі. Автор доходить висновку, що організація, процедури судочинства та фіксація прийнятих рішень Римської Роти стали прикладом для наслідування для тогочасних світських судових установ.

У статті йдеться про оригінальну навчальну інтердисциплінарну методику опрацювання правової справи (реляційну техніку), яка знайшла свій класичний вираз у посібнику Германа Даубеншпека (1831–1915) «Referat, Votum und Urtheil: eine Anleitung für praktische Juristen im Vorbereitungsdienst», перше видання якого мало місце у 1884 в Берліні у видавництві Vahlen, нараховуючи 154 сторінки, а останнє – 35 зі змінами і доповненнями, продовжене іншими редакторами, 514 сторінок – у 2013 році. Метою статті є опис і критичний аналіз згаданої в попередньому абзаці реляційної техніки у світлі двох основних – за Робертом Алексі – форм правозастосування, а саме з погляду субсумції і зважування. У нашій роботі розглядаються три питання: по-перше, передісторія та історія видань пра- ці Г. Даубеншпека, її структура й окремі особливості. Зокрема, констатується, що реляційна техніка складається в судовій діяльності приблизно з 1500 року, а в останні 14 десятиліть вона була актуальною в кайзерівській Німеччині, Веймарській республіці, в націонал-соці- алістичний період та післявоєнний період і є такою в наші дні в рамках двоступеневої юри- дичної освіти Німеччини. По-друге, питання про філологічну і субсумційну природу оригінальної реляційної техніки Г. Даубеншпека. Зокрема, констатується, що експертний та судовий стилі опрацювання пра- вової справи (як методологічні та матеріально-правові аспекти реляційної техніки) є, власне кажучи, двома можливими способами юридичного і логічного аналізу застосування норм, які належним чином виражені в чинному законодавстві, тобто так званих закритих норм. По-третє, щодо делібераційного потенціалу згаданої техніки. Тут йдеться про ті питання, які не можуть бути вирішенні на основі субсумції, тобто про застосування шляхом зважуван- ня відкритих правових норм. У підсумку констатовано, що згадана реляційна техніка може бути реципована в юри- дичній навчальній практиці України (з відповідною адаптацією і розвитком, які мають пряме відношення до основних форм правозастосування). Її найкраще розроблені аспекти спи- раються на логічну структуру субсумції, тобто підведення факту під норму, і в цьому сенсі є інтерсуб’єктивними. Водночас ця техніка має відкриті питання, пов’язані з такою формою правозастосування, як зважування. Розроблення останнього аспекту може надати нове жит- тя реляційній техніці як у Німеччині, так і в Україні.

Вступ. Сучасний підхід до терапії ран передбачає загоєння ранової поверхні, використання пов’язок, які були призначені для закриття ран із метою запобігання забруднення. На сьогодні фармацевтичний ринок пропонує безліч продукції у формі пов’язок у залежності від типу та фази рани. При розробці нового лікарського засобу необхідним етапом є проведення доклінічних досліджень щодо встановлення ступеня його небезпеки при різних шляхах надходження до організму. У зв’язку з цим виникає необхідність проведення вивчення токсикологічних характеристик розроблених лікарських засобів, а саме: МДМ-мазі, ранової пов’язки та кріогелю. Саме це і обумовило актуальність проведення нашого дослідження. Мета – вивчити токсикологічні характеристики розроблених лікарських засобів (МДМ-мазь, ранова пов’язка та кріогель). Матеріали та методи. В рамках фармакологічного методу дослідження використовувались теплокровні тварини – білі щури, білі миші, морські свинки, кролі породи Шиншила згідно відповідних методик. Результати. У статті представлені результати вивчення гострої токсичності для одержання токсикологічної характеристики розроблених лікарських засобів, а також для з’ясування ступеня їх нешкідливості. Враховуючи те, що МДМ-мазь, ранова пов’язка та кріогель є засобами для зовнішнього застосування, було вивчено їх можливий токсичний вплив при різних шляхах надходження до організму згідно вимог ДЕСТ 12.1.007-76. Упродовж усього періоду спостереження (14 діб) у тварин після отримання МДМ-мазі, ранової пов’язки та кріогелю не було відмічено будь-яких клінічних симптомів інтоксикації. Зовнішній вигляд, поведінка тварин, споживання ними їжі та води не відрізнялись від таких у тварин контрольної групи. Автором встановлено, що нанесення МДМ-мазі, ранової пов’язки та кріогелю при одноразовому контакті зі шкірою тварин не викликає місцево-подразнюючої дії (4 клас небезпеки згідно ДЕСТ 12.1.007-76). Проведені дослідження з виявлення сенсибілізуючої дії опрацьованих лікарських засобів із тестуванням на 10-у та 20-у добу показали, що в усіх тварин реакція шкіри була негативною: шкіра тварин була чистою, звичайного кольору, без подразнення, виразок та набряку. Висновки. Результати проведених нами токсикологічних досліджень та дані літератури дають змогу констатувати, що розроблені м’які лікарські засоби не містять токсичних речовин, недозволених до використання у фармацевтичній промисловості та відповідають гігієнічним вимогам згідно ДЕСТ 12.1.007-76. Одержані результати дають змогу зробити висновок, що МДМ-мазь, ранова пов’язка та кріогель не проявляють резорбтивно-токсичної дії при надходженні в організм.

Мета. Сьогодні, особливе місце на ринку посідають ювелірні вироби релігійного спрямування. Це пояснюється специфікою даної групи товарів, оскільки споживач вибирає не тільки прикрасу, але й атрибутику духовного світосприйняття. Разом з тим, на формування асортименту ювелірних товарів у певній мірі впливають уподобання населення, тому визначення чинників, що впливають на них, є актуальним. Тому метою даної статті стало дослідження поведінки споживачів при виборі натільних хрестиків різних стилів і матеріалів виготовлення з урахуванням віку і статі респондентів. Методика. Об’єктом був обраний натільний хрестик, оскільки він одночасно є уособлення християнської віри та предметом ювелірного мистецтва. Визначення уподобань при виборі ювелірних виробів релігійного змісту ґрунтувалось на проведенні дистанційного анкетування серед споживачів чоловічої і жіночої статі віком від 18 до 45 і більше років. Результати. Виявлено, що український споживач віддає перевагу натільним хрестикам зі срібла, виконаних у класичному і мінімалістичному стилях. Натільні хрестики, виготовлені у таких художніх стилях, як бароко, рококо та ампір не привертали увагу учасників опитування. Визначено, що вік респондентів є статистично вагомим у виборі матеріалу виготовлення і художнього стилю натільного хрестику. Також результати опитування показали, що споживачі обирають натільні хрестики з урахуванням власного віросповідання та естетичних властивостей запропонованих ювелірних виробів, зокрема, зовнішнього вигляду, обрамлення. Крім того, натільні хрестики для учасників анкетування виступають оберегами. Наукова новизна отриманих даних полягає у виявленні споживних переваг при виборі натільних хрестиків. Практична значимість. Практична значимість статті полягає у виявленні наукової та соціальної ефективності використання запропонованих методів визначення споживних переваг при виборі натільних хрестиків. Перспективи наступних досліджень можливо зосередити на проведенні експертного оцінювання ювелірних товарів релігійного спрямування. Також результати даної роботи вказують на необхідність визначення інших чинників впливу при виборі ювелірних виробів, зокрема, соціального статусу, освітнього рівню споживачів тощо.

Обґрунтовано, що архетип комплементарності як взаємодо- повнення має глибинний, притаманний предметам або явищам характер, що доводиться аналізом останніх наукових досліджень. У сучасному україн- ському суспільстві суспільно-владні відносини можна позначити поняттям “депривація” — втрата, психічний стан, який виникає в результаті життєвих ситуацій, коли влада не створює громадянинові умови для задоволення йо- го життєвих потреб упродовж тривалого часу. Це ускладнює демократичні процедури функціонування ліберальної економіки, формування інституцій громадянського суспільства, виникає необхідність гармонізації суспіль- но-владних відношень. Проаналізовано зміст понять “свідомість” та “колективне несвідоме”, що дало змогу констатувати наступе: свідомість — це здатність людини пізна- вати навколишній світ і саму себе за допомогою мислення та розуму, що складається з таких компонентів: чуттєво-афективного, ціннісно-вольового, абстрактно-логічного, рефлексивного і отримується у прижиттєвому досві- ді. Водночас колективне несвідоме не отримується у прижиттєвому досві- ді суб’єкта, а існує в його душі вже у мить народження, що успадковується від предків. Тож архетипи є “психічним конденсатом”, що став невід’ємною спадщиною кожної людини, яка з наступними поколіннями потребує тільки пробудження, а не набуття. Однак кожна людина через свої унікальні біоло- гічні здібності та індивідуальний життєвий досвід засвоює форму архетипу та його енергію по-своєму, важливе місце у цьому відіграє тип особистості. В Україні зростає динаміка психосоціальних процесів на рівні системоутворю- вальних чинників життєдіяльності суспільства й особистості. Керівництво органів державної влади, які наразі постають раціональними, характеризу- ється відповідальністю, компетентністю, реально оцінюють факти і події, змінюючи мотиваційну основу поведінки всього суспільства. Викладене доводить, що архетип комплементарності розбудовує свої ідеї, поєднуючи одиничне і множинне, монологічне і діалогічне, базуючись на бінарних незалежних домінантах свідомого й колективного несвідомого є виразом психологічної цілісності людини, групи, соціуму, що безсумнівно впливає на гармонізацію сучасних суспільно-владних відносин.

У статті розглядаються педагогічна майстерність як аспект підготовки педагогів-хореографів. Авторами зазначено, що педагогічна майстерність – це комплекс властивостей особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі.Одним з важливих чинників педагогічної майстерності є реальна дійсність, життєві спостереження.Важливу роль відіграє здатність учителя, особливо вчителя-хореографа, проявляти свій внутрішній світ, зробити його чуттєвим і привабливим. Для передачі своїх почуттів учитель використовує жести, міміку, виразну позу, тобто індивідуальну пластику.Серед розмаїття професійно-культурного потенціалу майбутнього вчителя хореографії особливе місце належить пластичній культурі, яку ми відносимо до показників педагогічної майстерності.Пластична культура – поняття, що включає в себе знання про якості організму, навички й уміння, на основі яких при виникненні правильного самопочуття може виникнути органіка фізичних дій. Це поняття втілюється в гармонійності та виразності рухів і, що головне, у майстерному володінні тілом.Важливою характеристикою пластичності вчителя є її мелодійність. Почуття пластичності складається з навичок, які формуються в процесі «переживання» руху. Це означає, що рухи й жести повинні гармоніювати з його зовнішністю, мовою, відповідати темі й стилю спілкування, а не дратувати чи викликати кепкування. Перше, що привертає увагу учнів у пластиці вчителя, – це постава, а потім невербальні засоби спілкування – міміка, пантоміміка. Постава – це звичне положення тіла, коли людина стоїть, ходить, сидить. Складовою постави є поза. Поза – є важливою частиною загального враження про вчителя не тільки з точки зору емпатії, але й з точки зору його особистого стануУ процесі педагогічного спілкування пластична культура виконує такі функції: мотивуюча, мобілізуюча, атрактивна (притягальна) та інтерактивна. Комплексно всі ці функції повинні допомагати викладачеві впливати на соціально-психологічний механізм сприйняття його як особистості. Досліджуючи пластичну культуру вчителя хореографії, авторки визначили її головні структурні елементи: технічна майстерність, особистісні якості, художнє виконання.

В дослідженні показано місце завдань встановлення фонетичної якості термінів у сучасній термінознавчій проблематиці, конотативного аспекту у існуючих системах основних вимог до термінів. Оскільки фоносемантичне значення, або звукова оболонка, яка теж має додаткові семантичне навантаження, є певною можливістю, яка реалізується в мовній діяльності, та яка не завжди правильно та влучно відбиває належні конотативне оформлення референції, то альтернативні варіанти термінування отримують додатковий параметр оцінювання — фонетичну якість, яка може бути врахована у процесі термінування. Запропоновано визначення профілю належної конотації та експериментально встановлено оцінки його конкретних прикладів на основі запропонованого методу визначення фонетичної якості з використанням належної конотації термінів та терміноелементів (метод ПУНКТ). Оскільки є достатньо верифіковані результати дослідження семантичного диференціалу та фоносемантичних шкал, то вірогідною є й гіпотеза, що так само числом можна виразити профіль належної конотації, спираючись вже не на звучання, а на значення слова. Було досліджено гіпотезу профілю належної конотації з використанням фоносемантичних шкал на матеріалі конкретного експериментального встановлення профілів належної конотації та порівняння за результатами такого фоносемантичного аналізу, що дало можливість стверджувати позитивний потенціал використання та розвитку методу ПУНКТ. Завдяки такому дослідженню можна зробити висновок про те, що кожен термін може мати не тільки семантичний диференціал та фоносемантичний профіль, а й може мати також власний профіль належної конотації, який може встановлювати вимоги до вираження у семантичному диференціалі та фоносемантиці терміну різних звукових оболонок. Правильно вона буде реалізована лише тоді, коли для цього є необхідні передумови і установки. Дослідження також допомогло співвіднести фоносемантичний та термінологічний аспекти лексикології та виявити їх взаємозв'язок. Існують мови і терміни, де цей зв'язок простежується краще, але десь він може бути навпаки оберненим. На головне питання дослідження отримано безперечно позитивну відповідь: так, терміни можуть мати власний профіль належної конотації, його можна визначити та порівнювати з іншими фонетичними якостями термінів, визначаючі фонетичну якість термінів та терміноелементів.

Наявність гнійно-некротичного запалення під швами в міжкишковому анастомозі визначає загоєння грубим рубцем, що заміщує тканинну структуру, на тлі інкапсуляції та відторгнення шовного матеріалу. Мета дослідження – вивчити особливості відновлення тканинних структур у ділянці міжкишкового анастомозу, створеного із застосуванням технології електрозварювання живих тканин у період репарації і формування рубця. Матеріали і методи. Досліджували зміни в міжкишковому анастомозі через 4; 7; 21; 45 та 90 діб після його створення з погляду відновлення структури тканин та стінки кишки. Циркулярний електрозварний тонко-тонкокишковий анастомоз наклали 18 свиням у хронічному експерименті. Використовували електрозварювальні апарати ЕК-300М1 і Патонмед ЕКВЗ-300 та прототипи циркулярних електрозварювальних інструментів. Базове забарвлення препаратів анастомозу здійснювали за гематоксиліном та еозином або за Ван-Гізон. Результати досліджень та їх обговорення. Через 7 діб міцність електрозварного анастомозу на розрив перевищила 220 мм рт. ст. З’явилися ознаки відновлення тканинних структур: симетричне зближення меж візуально незмінених ділянок кишки, порівняно з 4-ю добою, на тлі орієнтації та формування жмутків різноспрямованих колагенових волокон. Сформовано молоду сполучну тканину з сіткою артеріол. Через 21 добу ознак запалення не було. Волокниста сполучна тканина мереживно охоплює тканинні структури і проникає на 5 мм вглибину симетрично з’єднаних країв кишки. Функціонують судини різного типу. Через 45 діб наявна колагенізація уздовж усіх мембран і оболонок. Судини з’єднаних ділянок забарвлюються крізь лінію анастомозу. Через 90 діб тенденції до злиття у суцільний рубець немає, складки слизової відновлені, а лінія з’єднання ледь виразна за зміною орієнтації волокон. Висновки. Каркасна безперервність оболонок кишечника, що відновлюється на місці створення електрозварного анастомозу, є передумовою багатого наскрізного кровопостачання та симетричного відновлення тканинної структури стінки кишки вже через 7 діб. Відсутність сторонніх тіл і мікроорганізмів у структурі електрозварного анастомозу зумовлює зникнення запалення через 21 добу, що також є складовою формування мережевної ніжної, а не заміщувальної структури з’єднання сполучної тканини в ньому.

Ключові слова: релігійні свята, Уманська округа, місцева преса, радянська влада, 1923–1925 роки, антирелігійна політика. Анотація У статті розглядається офіційне ставлення партійних, державних, громадських структур в Уманській окрузі до релігійних свят у 1923–1925 рр. Проаналізовані відповідні матеріали вміщені на сторінках газети «Робітниче-селянська правда» – органу Уманського окружного комітету КП(б)У і окрвиконкому Уманщини. Зроблено висновок, що в Уманській окрузі, як і загалом в радянській Україні у той період, відносно більш толерантне офіційне ставлення до релігії поєднувалося із подальшим насадженням нетерпимості до неї. Це досить виразно виявлялося в неприйнятті релігійних свят та всього пов’язаного з ними і вело до руйнації традиційних духовно-культурних цінностей тих релігійних конфесій, які були представлені у цьому регіоні. Посилання «Seider», 1923 – «Seider» y «Tainaia vecheria» ["Seider" and "The Last Supper"] // Robitnyche-selianska pravda. 1923. 22 bereznia. № 63. S. 2. Pidpys: F. N. [in Ukrainian]. Antyrelihiina propahanda, 1923 – Antyrelihiina propahanda v s. Tanskomu [Anti-religious propaganda in the village of Tanske] // Robitnyche-selianska pravda. 1923. 11 kvitnia. № 78. S. 3 Pidpys: V. B. [in Ukrainian]. Antyrelihiina propahanda, 1924 – Antyrelihiina propahanda v s. Taliankakh [Anti-religious propaganda in the village of Talianki] // Robitnyche-selianska pravda. 1924. 16 sichnia. № 9. S. 2. Pidpys: M. [in Ukrainian]. Babenko, 2010 – Babenko L. Osoblyvosti antyrelihiinoi propahandy 1920-kh rokiv ta yii alternatyvy [Features of anti-religious propaganda of the 1920s and its alternatives] // Filosofski obrii. 2010. № 24. S. 222–235. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/25951/18-Babenko.pdf?sequence=1 [in Ukrainian]. Baidachenko, 1925 – Baidachenko H. Proty Peruna y Khrysta – elektryka y radio [Against Perun and Christ – electricity and radio] // Robitnyche-selianska pravda. 1925. 31 hrudnia. № 298. S. 3 [in Ukrainian]. Bezbozhnyk, 1923 – Relihiina dyskusiia v s. Nesterivtsi [Religious discussion in the village of Nesterivka] // Robitnyche-selianska pravda. 1923. 29 kvitnia. № 94. S. 2. Pidpys: Bezbozhnyk [in Ukrainian]. Bliau, 1923 – Bliau D. Blahochestyvыe masloboishchyky [Pious chippers] // Robitnyche-selianska pravda. 1923. 16 travnia. № 107. S. 4 [in Russian]. Bondarchuk, 1925 – Relihiinyi durman ta babski zabobony [Religious dope and women superstitions] // Robitnyche-selianska pravda. 1925. 5 liutoho. № 28. S. 2. Pidpys: Bondarchuk [in Ukrainian]. Borotba komnezamu, 1923 – Borotba komnezamu s. Kniazhykiv z relihiinymy zabobonamy [The struggle of the komnezam of the village of Knyazhyky with religious prejudices] // Robitnyche-selianska pravda. 1923. 29 kvitnia. № 94. S. 2. Pidpys: B. [in Ukrainian]. Brusianin, 1925 – Brusianin V. Komu potribni relihiini sviata? [Who needs religious holidays?] // Robitnyche-selianska pravda. 1925. 12 kvitnia. № 83. S. 1 [in Ukrainian]. Vecher antyrelyhyoznoi propahandы, 1923 – Vecher antyrelyhyoznoi propahandы v teatre «Kommuna» [An evening of anti-religious propaganda at the Kommuna theater] // Robitnyche-selianska pravda. 1923. 11 kvitnia. № 78. S. 3. Pidpys: D. [in Russian]. Vecher v klube, 1923 – Vecher v klube polyhrafystov [Evening at the club of printers] // Robitnyche-selianska pravda. 1923. 4 kvitnia. № 74. S. 2. Pidpys: D. [in Russian]. Vidhadai, 1923 – Bez boha khlib matymesh, a z bohom torbu chipliatymesh [Without God you will have bread, and with God you will cling to a bag] // Robitnyche-selianska pravda. 1923. 15 veresnia. № 209. S. 3. Pidpys: Selkor Vidhadai [in Ukrainian]. Vitrynska, 2016 – Vitrynska O. V. Polityka radianskoi vlady shchodo yudaizmu v Ukraini v 1921–1929 rokakh. [The policy of the Soviet government towards Judaism in Ukraine in 1921–1929] Dys… kand. ist. nauk. Poltava, 2016. 254 s. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Vitrynska_Olena/Polityka_radianskoi_vlady_schodo_iudaizmu_v_Ukraini_v_1921–1929_rokakh.pdf [in Ukrainian]. Volska, 1925 – Ne derzhit uchniv vdoma v relihiini sviata [Do not keep students at home on religious holidays] // Robitnyche-selianska pravda. 1925. 19 hrudnia. № 290. S. 3. Pidpys: Selkorka Volska [in Ukrainian]. Haievska, 2013 – Haievska T. Derzhavni radianski sviata: istoryko-kulturolohichnyi aspekt [State Soviet holidays: historical and cultural aspect] // Kulturolohichna dumka. 2013. № 6. S. 153–159. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Kultdum_2013_6_21 [in Ukrainian]. Demennyi, 1923 – Shkola s. Kamianechoho boretsia z relihiinymy zabobonamy [School in the village of Kameneche struggles religious prejudices] // Robitnyche-selianska pravda. 1923. 14 kvitnia. № 81. S. 2. Pidpys: Demennyi [in Ukrainian]. Didus, 1923 – Antyrelihiina propahanda na paskhalni sviata v s. Hromakh [Anti-religious propaganda on Easter holidays in the village of Gromy] // Robitnyche-selianska pravda. 1923. 4 kvitnia. № 74. S. 2. Pidpys Didus [in Ukrainian]. Yev. Hen, 1924 – Shcho take sviato rizdva? [What is a Christmas holiday?] // Robitnyche-selianska pravda. 1924. 25 hrudnia. № 225. S. 2. Pidpys: Yev. Hen [in Ukrainian]. Zakrepym pobedu, 1923 – Zakrepym pobedu [Let's consolidate the victory] // Robitnyche-selianska pravda. 1923. 4 kvitnia. № 74. S. 1 [in Russian]. K antyrelyhyoznoi propahande, 1923 – K antyrelyhyoznoi propahande v paskhalnыe dny [To anti-religious propaganda on Easter days] // Robitnyche-selianska pravda. 1923. 24 bereznia. № 65. S. 1 [in Russian]. K Komsomolskoi paskhe, 1923 – K Komsomolskoi paskhe [For Komsomolskaya Easter] // Robitnyche-selianska pravda. 1923. 29 bereznia. № 69. S. 3 [in Russian]. Kak obmanыvaiut, 1923 – Kak obmanыvaiut Yehovu [How Jehovah is Deceived] // Robitnyche-selianska pravda. 1923. 1 kvitnia. № 72. S. 2 [in Russian]. Kyrydon, 2017 – Kyrydon A. M. Indoktrynatsiia radianskosti: obriadovo-sviatkovyi kanon yak marker formuvannia ateizovanoho suspilstva (1920–1930-i rr.) [The indoctrination of Sovietness: a ceremonial-festive canon as a marker of the formation of an atheistic society (1920s–1930s)] // Umanska starovyna. 2017. Vypusk 3. S. 5–20. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=umanst_2017_3_3 [in Ukrainian]. Labenskyi, 1924 – S. Kniazhyky [The village of Knyazhiki] // Robitnyche-selianska pravda. 1924. 6 serpnia. № 107. S. 3. Pidpys: Labenskyi [in Ukrainian]. Litstudiia, 1925 – Litstudiia «Pluhu» pry Umanskim Ahrotekhnikumi [Litstudio "Plow" at Uman Agricultural College] // Robitnyche-selianska pravda. 1925. 15 kvitnia. № 85. S. 2. Pidpys: P. K. [in Ukrainian]. Makukha, 1923 – Borotba z relihiinymy zabobonamy v s. Pidvysokomu [Struggle against religious prejudices in the village of Pidvysoke] // Robitnyche-selianska pravda. 1923. 29 kvitnia. № 94. S. 2. Pidpys: Makukha [in Ukrainian]. Matukhno, 2017 – Matukhno Yu. O. Problema klasyfikatsii radianskykh sviat u pershe porevoliutsiine desiatylittia [The problem of classifying Soviet holidays in the first post-revolutionary decade] // Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu Zaporizkoho natsionalnoho universytetu. 2017. Vyp. 48. S. 139–142. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Npifznu_2017_48_27.pdf Medsanrabotnyky, 1923 – Medrabotnyky ne otstaiut [Medical workers are not lagging behind] // Robitnyche-selianska pravda. 1923. 6 kvitnia. № 76. S. 2 [in Russian]. Na obshchem sobranyy, 1923 – Na obshchem sobranyy transportnykov y stroytelei [At a general meeting of transport workers and builders] // Robitnyche-selianska pravda. 1923. 31 bereznia. № 71. S. 3 [in Ukrainian]. Naiblyzhchi zavdannia, 1924 – Naiblyzhchi zavdannia raionnykh komisii po protyrelihiinii propahandi [Immediate tasks of district commissions for anti-religious propaganda] // Robitnyche-selianska pravda. 1924. 11 sichnia. № 7. S. 3 [in Ukrainian]. Novoselytskyi, 1923 – Novoselytskyi F. Stradaiushchye y voskresaiushchye bohy y yskuplenye ymy liudskykh hrekhov [Suffering and resurrecting gods and their atonement for human sins] // Robitnyche-selianska pravda. 1923. 20 bereznia. № 61. S. 2 [in Russian]. Paskhalnaia kampanyia, 1923 – Paskhalnaia kampanyia [Easter campaign] // Robitnyche-selianska pravda. 1923. 28 bereznia. № 68. S. 3 [in Russian]. Polytprosvet, 1923 – Prazdnyk Paskhy y paskhalnыe obriadы [Easter holiday and Easter ceremonies] // Robitnyche-selianska pravda. 1923. 20 bereznia. № 61. S. 2. Pidpys: Polytprosvet Ukoma KSM [in Russian]. Polishchuk, 2009 – Polishchuk V. Onoprii Turhan – zhurnalist i pysmennyk [Onopriy Turgan is a journalist and writer] URL: https://umanliteratura.ucoz.ua/news/v_polishhuk_onoprij_turgan_zhurnalist_i_pismennik/2010-12-20-256 [in Ukrainian]. Popova, 1925 – Popova O. Sviatkuimo ne bozhi sviata, a sviata pratsi y peremohy [Let us celebrate not God's holidays, but the holidays of work and victory] // Robitnyche-selianska pravda. 1925. 12 kvitnia. № 83. S. 2 [in Ukrainian]. Proletshkola, 1923 – Proletshkola protyv boha [Proletarian school against god] // Robitnyche-selianska pravda. 1923. 28 bereznia. № 68. S. 2 [in Russian]. Rabkor, 1923 – Budem borotsia s relyhyei kak y s vooruzhennыm vrahom [We will fight religion like an armed enemy] // Robitnyche-selianska pravda. 1923. 3 kvitnia. № 73. S. 3. Pidpys: Rabkor K. [in Ukrainian]. Rabota ahytpropa, 1923 – Rabota ahytpropa v aprele [Agitprop work in April] // Robitnyche-selianska pravda. 1923. 9 travnia. № 101. S. 3 [in Russian]. Robitnyk, 1924 – Osvitu zhintsi na seli [Education for a woman in the countryside] // Robitnyche-selianska pravda. 1924. 8 liutoho. № 18. S. 3. Pidpys: Robitnyk [in Ukrainian]. Robitnyche zhyttia, 1924 – Robitnyche zhyttia [Working life] // Robitnyche-selianska pravda. 1924. 23 kvitnia. № 48. S. 3 [in Ukrainian]. Sylantiev, 2005 – Sylantiev V. I. Vlada i pravoslavna tserkva v Ukraini (1917–1930 rr.) [Authorities and the Orthodox Church in Ukraine (1917–1930)] Avtoref. dys… dokt. ist. nauk. Kharkiv, 2005. 46 s. [in Ukrainian]. Syrotiuk, 1924 – Zubrytskyi KNS ne porvav shche z relihiieiu [The Zubrytsia CРР has not yet broken with religion] // Robitnyche-selianska pravda. 1924. 5 sichnia. № 4. S. 2. Pidpys: Syrotiuk [in Ukrainian]. Sidorenko, 1923 – Sidorenko Z. Neobkhidna chystka komnezamu s. Pobiinoi [It is necessary to clean the komnezam of the village of Pobiyna] // Robitnyche-selianska pravda. 1923. 19 kvitnia. № 85. S. 2 [in Ukrainian]. Soloviov, 1924 – Soloviov D. Nebazhane yavyshche [An undesirable phenomenon] // Robitnyche-selianska pravda. 1924. 16 sichnia. № 9. S. 2 [in Ukrainian]. Tabel, 1924 – Tabel sviat i nerobochykh dniv. Oboviazkova postanova Kyivskoho hubvykonkomu № 49 vid 19 bereznia 1924 roku [Table of holidays and non-working days. Mandatory Resolution of the Kyiv Provincial Executive Committee № 49 of March 19, 1924] // Vistnyk Kyivskoho hubvykonkomu. 1924. 2 kvitnia. № 14. S. 2 [in Ukrainian]. Tarapon, 2016 – Tarapon O. Derzhavni sviata v Ukraini 1920–1930-kh rr. yak zasib formuvannia radianskykh politychnykh tsinnostei [Public holidays in Ukraine in the 1920s and 1930s as a means of forming Soviet political values] // Aktualni pytannia humanitarnykh nauk: mizhvuzivskyi zbirnyk naukovykh prats molodykh vchenykh Drohobytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Ivana Franka. Drohobych, 2016. Vyp. 15. S. 96–102. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apgnd_2016_15_13 [in Ukrainian]. Tolko 40 pyshchevykov, 1923 – Tolko 40 pyshchevykov ne odurachenы relyhyei [Only 40 food workers are not fooled by religion] // Robitnyche-selianska pravda. 1923. 31 bereznia. № 71. S. 3 [in Russian]. Turhan, 1924 – Turhan O. Proty staroho rizdva [Against old Christmas] // Robitnyche-selianska pravda. 1924. 24 hrudnia. № 224. S. 2 [in Ukrainian]. Fiialko, 1923 – Fiialko S. Antyrelihiina propahanda v s. Ksendzivtsi [Anti-religious propaganda in the village of Ksendzivka] // Robitnyche-selianska pravda. 1923. 19 kvitnia. № 85. S. 2 [in Ukrainian]. Flerovskyi, 1923 – Flerovskyi Y. Stradaiushchyi, umershyi y voskresshyi... [Suffering, dead and resurrected...] // Robitnyche-selianska pravda. 1923. 6 kvitnia. № 76. S. 3 [in Russian]. Flierovskyi, 1925 – Flierovskyi I. Zvidky pishly tserkovni sviata [Where did the church holidays come from?] // Robitnyche-selianska pravda. 1925. 10 kvitnia. № 81. S. 2 [in Ukrainian]. Tserkvy, 1923 – Tserkvy, kostelы, synahohy – pod klubы y teatrы [Churches, churches, synagogues - for clubs and theaters] // Robitnyche-selianska pravda. 1923. 6 kvitnia. № 76. S. 2 [in Russian]. Chuchalin, 2019 – Chuchalin O. P. Vplyv ateistychnoi propahandy radianskoi presy na relihiinu sytuatsiiu v USRR u 1920–1930-ti rr. [The influence of atheistic propaganda of the Soviet press on the religious situation in the USSR in the 1920s and 1930s] // Hileia: naukovyi visnyk. 2019. Vypusk 142(1). S. 182–188. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi- bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=gileya_2019_142(1)__39 [in Ukrainian]. Yunenko, 1925 – Yunenko S. Nash KNS [Our СPP] // Robitnyche-selianska pravda. 1925. 16 sichnia. № 9. S. 3 [in Ukrainian].

Демодекозна інвазія є однією з найпоширеніших акарозних хвороб серед собак незалежно від віку, статі та породи тварин. Відомо, що захворювання можуть викликати декілька видів кліщів, а саме Demodex canis (Leydig, 1859), Demodex injai (Desch & Hillier, 2003) та Demodex sp. cornei. Ці кліщі певною мірою відмінні між собою за морфологічною будовою, місцем локалізації, проте їх об’єднує виразний патогенний вплив, який вони чинять на організм собак. Переважно хвороба має хронічний перебіг і важко піддається лікуванню, тому завдає значних економічних затрат. Незважаючи на широке поширення демодекозу, багато питань епізоотології залишаються недостатньо вивченими, що ускладнює розробку заходів боротьби і профілактики цього захворювання в окремих регіонах. То-му мету цього дослідження – це необхідність з’ясувати розповсюдження демодекозу собак в умовах м. Полтави, закономірності вікової динаміки, а також порідної сприйнятливості. Роботу виконува-ли на базі лабораторії паразитології кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи та клініки ветеринарної медицини «ФОП Локес-Крупка Т. П.» при кафедрі терапії імені професора П. І. Локеса Полтавської державної аграрної академії. Діагноз на демодекоз встановлювали, засто-совуючи удосконалену методику В. О. Євстаф’євої та ін., з використанням суміші «Бішофіту» та гліцерину у співвідношенні 1 : 1. Акарологічне дослідження за дослідний період зробили 562 собакам дванадцяти порід (службові, мисливські, декоративні) та безпорідні, яких було розділено на п’ять вікових груп (собаки до одного року, від одного до трьох років, від трьох до шести років, від шести до дев’яти та собаки віком понад дев’ять років). Під час проведених досліджень встановлено, що собаки на території м. Полтави уражені збудником демодекозу Demodex canis, Leydig, 1859. Інвазо-ваність собак в середньому становила 7,29 %. Доведено, що вік тварин істотно впливає на показник інвазованості. Максимальну екстенсивність інвазії зареєстровано в собак двох вікових груп – тварин віком 1–3 роки та старше 9 років (ЕІ=33,49 та 29,14 % відповідно). Найменш ураженими були соба-ки до 12-ти місячного віку (ЕІ=18,45 %). За результатами досліджень встановлено, що показники екстенсивності демодекозної інвазії залежали від породних особливостей собак. Найбільш ураже-ними збудником демодекозу виявилися собаки мисливських порід та безпорідні тварини. У собак мис-ливських порід показник інвазованості сягав 41,46 %, натомість у безпорідних цей показник стано-вив 26,83 %. Тварини декоративних порід виявилися найменш сприйнятливими до захворювання, се-редня інвазованість у цій групі собак склала 12,21 %.