Academic literature on the topic 'Міжнародно-правові стандарти прав іноземців'

У статті досліджено правову природу міжнародно-правових пенітенціарних стандартів, на основі чого окреслено їх значення в загальному механізмі захисту прав людини. Крім того, автором проаналізовано основні міжнародні акти, якими закріплені, зазначені стандарти та особливу увагу приділено з’ясуванню їх характеру та впливу на національні правові системи захисту прав засуджених. В результаті чого зроблено висновки, що система міжнародно-правових пенітенціарних стандартів є досить розгалуженою та прямо похідною від міжнародно-правового механізму захисту прав людини, тому, вони підлягають обов’язковій імплементації у національні пенітенціарні правові системи, однак з урахуванням політичних, економічних і соціальних умов кожної країни.

Сучасний стан формування культури людських прав в Україні та світі характеризується неоднозначністю й суперечливістю. З одного боку, людські права майже одностайно визнаються цінністю загальнолюдської культури, існує розгалужена система міжнародних стандартів та інституцій щодо їх регламентації й захисту. З іншого боку, повага до людських прав, їх дотримання, гарантування нівелюються й знецінюються в умовах сучасних міжнародних збройних конфліктів, катастроф техногенного характеру, зменшення матеріальних і природних ресурсів тощо. Рівень культури людських прав як окремих індивідів, так й українського суспільства загалом не є високим. Це зумовлено й історичним минулим (адже індивідуалізм, у контексті якого розвивалися уявлення про людські права на Заході, не притаманний українському суспільству), і реаліями сьогодення. Тимчасова окупація територій і неоголошена війна в Україні є серйозним викликом людським правам, фактично спростуванням поваги до людського життя й людської гідності. У такій ситуації важливо, щоби як громадяни, так і представники державних структур мали знання у сфері людських прав і навички щодо їх реалізації та захисту. Метою статті є дослідження освітнього й науково-дослідного напрямів формування культури людських прав як основи демократії та цивілізованої держави, аналіз міжнародно-правових стандартів і національного досвіду. Вагому роль у формуванні культури прав людини в сучасній Українській державі відіграє міжнародне співробітництво. Інформування громадськості про права людини здійснюється в рамках діяльності міжнародних і регіональних організацій. Освіта в галузі прав людини - це необхідна умова запобігання порушенням прав людини, а також важливий внесок у процес організації справедливого суспільства. Таке суспільство характеризується повагою до прав кожного його члена, високим рівнем культури прав людини. Досягнення вагомих здобутків можливе лише на основі ефективної міжнародної співпраці, діалогу всіх сторін, досконалого забезпечення права людини знати свої права. Поряд із освітнім напрямом у формуванні культури прав людини важливу роль відіграє також науково-дослідний складник. Дослідження різних аспектів прав людини в кандидатських і докторських дисертаціях з юридичних, політичних, історичних, філософських наук, створення нових напрямів науки прав людини, відкриття наукових лабораторій, ініціативних науково-дослідних груп з підготовки колективних робіт, наукових праць із прав людини, студентських гуртків, спеціалізованих кафедр. Дуже важливим є розвиток і вдосконалення досвіду юридичних клінік, що сприяє формуванню в студентів знань, умінь і навиків, здобуття цінного досвіду реалізації, охорони, захисту прав людини. Головними векторами формування культури прав людини в українському суспільстві сьогодні є реалізація зобов'язань, які випливають з універсальних і регіональних міжнародних нормативно-правових актів, спрямованих на виховання всіх верств населення й забезпечення належних умов для проведення юридичних досліджень у галузі прав і свобод людини.

Стаття присвячена дослідженню міжнародних стандартів прав людини у сфері охорони здоров’я та віднаходженню шляхів з удосконалення національного законодавства. Метою даної статті є визначення та дослідження міжнародно-правових актів, що закріплюють права людини у сфері охорони здоров’я, системи законодавства України з питань надання медичної допомоги, а також внесення пропозицій щодо її удосконалення. Методологічну основу даної статті склали, насамперед, порівняльно-правовий метод та методи аналізу та синтезу. Наукова новизна. Чинне законодавство у сфері охорони здоров’я не містить дефініції «міжнародно-правові стандарти прав людини у сфері охорони здоров’я», тому на законодавчому рівні їх слід визначити як «основні вихідні засади в галузі охорони здоров’я, що слугують орієнтирами при вироблені державної політики та забезпечують реалізацію громадянами прав у цій сфері». На сьогодні не має єдиного нормативно-правового акту щодо здійснення медичної діяльності, що створює додаткові труднощі в реалізації прав всіх суб’єктів медичних правовідносин. Тому, є необхідність вироблення єдиного зводу правил у сфері медичної діяльності, а саме Медичного кодексу України. Як висновок, аналіз міжнародно-правової бази з питань прав людини у сфері охорони здоров’я свідчить, що її положення закріплюють основні права людини у цій сфері. Українське законодавство загалом побудоване на нормах міжнародно-правових актів. Водночас варто визнати, що існує коло проблемних питань, що підлягають удосконаленню.

Стаття присвячена дослідженню правової основи міжнародних стандартів прав і свобод людини та громадянина. Проаналізовано наукові підходи до визначення поняття міжнародних стандартів прав людини і громадянина, а також розглянуті питання забезпечення прав і свобод людини і громадянина відповідно до міжнародних стандартів, закріплених в міжнародно-правових документах. Здійснено аналіз міжнародно-правових актів, які містять відповідні стандарти в сфері дотримання прав людини і громадянина, а також розглянуто їх класифікацію. Міжнародні стандарти прав людини є системою прав, які розкривають сучасну ідею прав людини, закріплену в основних міжнародно-правових документах і, відповідно, визнану в усьому світі. Стандарти основних прав і свобод людини і громадянина регулюються низкою міжнародно-правових актів, що визначають політичні, природні, культурні, соціальні права. Автор зробив висновок про те, що у основу Конституції України закладено принципово нові правові парадигми зовнішньої і внутрішньої державної політики України, що спрямовані на утвердження й забезпечення прав і свобод людини і громадянина. А це об’єктивно вимагає істотної переорієнтації та модифікації всієї національної правової системи. В Україні набуває поширення теорія визнання людської гідності, яка є інтегративною властивістю природи людини та виступає як один з інституційних джерел її основних прав. І з огляду на це у загальній теорії права сформульовано антропогенну інтерпретацію людської гідності, поняття якої визначається як самоцінність людини як унікальної біосоціальної істоти. На переконання автора, зазначені доктринальні позиції у ближній перспективі вимагатимуть відповідної нормативно-правової і навіть конституційної регламентації. Адже держава має охороняти, захищати права і свободи людини та громадянина, гарантувати їх реальне здійснення. Відповідно, держава повинна створювати необхідні умови для гідної праці, надавати соціальну допомогу тим, хто перебуває у складних життєвих обставинах.

Міжнародні стандарти прав і свобод людини можна розглядати як загальновизнані положення міжнародних актів обов'язкового та рекомендаційного характеру, а також принципи міжнародного права, що закріплюють фундаментальні права особистості, які мають визначальне значення для захисту людини від незаконних і необґрунтованих дій із боку держави, посадових та інших осіб, порушують або обмежують ці права, а також виконують функцію орієнтира для усіх держав у регламентації та забезпеченні прав своїх громадян. Основи міжнародно-правових стандартів прав людини продовжують розвиватися одночасно із процесом формування нових правових систем, які декларують у своїх конституціях ідеї верховенства права та поваги до прав людини. Міжнародно-правові акти в галузі прав людини розглядають як міжнародні стандарти, оскільки вони розробляються на підставі звичаєвих норм, що сформувалися внаслідок визнання державами юридичної сили правил поведінки, проголошених Генеральною Асамблеєю ООН у вигляді декларацій чи рекомендацій. Міжнародні стандарти у галузі прав людини - це загальновизнані міжнародно-правові норми, які закріплюють на загальнолюдському рівні статус особистості і встановлюють перелік основоположних прав і свобод, обов'язок держав їх дотримуватися, а також межі можливого або припустимого їх обмеження. Міжнародні cтaндaрти прав і свобод людини закріплені в міжнародних угодax, конвенціях і пaктax, що базуються на вcecвітньому досвіді та втілюють cучacні потреби, тенденції соціального прогресу. В основу міжнародних стандартів із прав людини покладені такі загальновизнані принципи, як: повага суверенітету держави; неприпустимість втручання у внутрішні справи держави; самоврядування народів і націй; рівноправність всіх людей і заборона дискримінації; рівність прав і можливостей чоловіків та жінок; дотримання прав людини навіть за умови збройних конфліктів і відповідальність за злочинні порушення прав людини. Значення наведених принципів полягає у тому, що вони є основою розроблення прав людини та їх закріплення у національному законодавстві, а також є критерієм законності діяльності держави у сфері прав людини. Міжнародні стандарти у сфері прав людини склалися поступово. Спочатку були закріплені лише політичні права, потім - економічні та соціальні. Саме вони і були конкретизовані у національному законодавстві держав, однак кожна держава повинна не лише привести своє законодавство у відповідність зі взятими на себе міжнародними зобов'язаннями, а й вчиняти певні дії та створювати реальні умови для гарантування і здійснення прав. Основу міжнародних стандартів у сфері прав людини становлять норми природного права, що включає ідеали свободи, справедливості та рівності перед законом. Ці норми закріпляються правовою системою кожної держави.

У статті розкрито зміст універсальних міжнарод-но-правових стандартів здійснення суверенними дер-жавами управління у сфері забезпечення інформацій-ної безпеки. На основі аналізу документів Організації Об’єднаних Націй у сфері прав людини, а також актів ООН із питань регулювання інформаційних процесів, встановлено, що універсальні стандарти є похідни-ми від загальних принципів здійснення державного управління, які визнано ООН як універсальні (пріори-тет дотримання прав людини, демократизм політичної системи, верховенство закону і т.д.).Визначено, що основними універсальними міжна-родно-правовими стандартами державного управління у сфері забезпечення інформаційної безпеки є: гаран-тування права кожному вільно шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засоба-ми; вільне висловлення власної думки; забезпечення балансу між правоохоронними інтересами і повагою до основних прав людини; сприяння ефективності кримінальних розслідувань і переслідувань, що стосу-ються кримінальних правопорушень, пов’язаних із комп’ютерними системами; криміналізація діянь, що пов’язані з посяганням на кіберпростір; сприяння визнанню юридичної сили інформації, яка міститься в електронних повідомленнях, що використовуються в процесі налагодження міжнародної торгівлі; забез-печення гендерної рівності в доступі і використанні інформаційних технологій; гарантування державою можливості недостатньо соціально забезпеченим вер-ствам населення користуватися інформаційними технологіями, налагодження державно-приватного партнерства у фінансуванні розвитку інформацій-но-комунікаційної інфраструктури.Акцентовано на тому, що практичне втілення уні-версальних стандартів стане потужним чинником збіль-шення рівня доступності інформаційно-комунікацій-них технологій для всіх верств населення держав світу, буде сприяти розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури суверенних держав, дасть додатковийімпульс для законодавчої регламентації забезпечення інформаційної безпеки на національному рівні. Зазна-чено, що міжнародно-правова основа здійснення дер-жавного управління у сфері забезпечення інформацій-ної безпеки потребує вдосконалення в частині розробки і затвердженні окремого акта міжнародного права, який би містив уніфікований перелік рекомендованих стандартів для суверенних держав, які б втілювалися задля забезпечення інформаційної безпеки на націо-нальному рівні. Означені питання мають стати пріо-ритетним напрямом подальших наукових розробок.

Дисертацію присвячено комплексному аналізу змісту та особливостей адміністративно-правового забезпечення прав громадян, засуджених до кримінального покарання у вигляді позбавлення волі в Україні. Визначено зміст та особливості правового статусу осіб, що відбувають кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі. Здійснено історико-правовий аналіз правового забезпечення прав осіб, засуджених до позбавлення волі в Україні. Розглянуто сучасні правові засади забезпечення прав громадян, засуджених до позбавлення волі в Україні, та встановлено місце серед них адміністративно-правового регулювання. Встановлено систему суб’єктів забезпечення прав громадян, засуджених до позбавлення волі в Україні, визначено їх основні завдання, функції та адміністративні повноваження. Розкрито зміст і особливості сучасного стану адміністративно-правового забезпечення та реалізації прав і свобод громадян, які відбувають кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі в Україні. Опрацьовано адміністративно-правовий механізм забезпечення прав засуджених, особливості їх нормативно-правових та організаційно- правових гарантій. Визначено зміст і види міжнародно-правових стандартів поводження з ув’язненими та можливості їх використання у національному законодавстві України. Узагальнено основні тенденції розвитку національного законодавства з питань регулювання правового статусу громадян, засуджених до позбавлення волі. Запропоновано напрямки удосконалення взаємодії між суб’єктами забезпечення прав і свобод громадян, засуджених до позбавлення волі в Україні.
В диссертационном исследовании осуществлён комплексный анализ содержания и специфики административно-правового обеспечения прав граждан, осуждённых к уголовному наказанию в виде лишения свободы в Украине. Определены общественные отношения, возникающие в связи с обеспечением прав и свобод и непосредственно относящиеся к административной сфере. Исследованы содержание и особенности правового статуса лиц, отбывающих уголовное наказание в виде лишения свободы. Осуществлён историко-правовой анализ процесса нормативно- правового обеспечения прав граждан, осуждённых к уголовному наказанию в виде лишения свободы в Украине. Рассмотрены правовые основы обеспечения прав граждан, осуждённых к лишению свободы в Украине, установлено место среди них административно-правового регулирования. Определены основные элементы нормативной базы регулирования и защиты прав граждан, осуждённых к лишению свободы в Украине, дан анализ их содержания и значения. Исследована система субъектов обеспечения прав граждан, осуждённых к лишению свободы в Украине, которую составляют органы государственной власти и местного самоуправления, общественные объединения и организации, а также лица, имеющие соответствующие задачи, функции и административные полномочия в данной сфере деятельности. Проанализированы структура и особенности административно-правового статуса индивидуальных и коллективных субъектов обеспечения прав лиц, осуждённых к лишению свободы в Украине, представлена характеристика его основных структурных элементов. Осуществлён анализ содержания и особенностей прав и свобод граждан, осуждённых к лишению свободы в Украине, как объекта административно-правовой охраны и защиты, исходя из их предметного разграничения по содержанию на физические (естественные), гражданско-политические, социально-экономические и культурные (духовные) конституционные, специальные и индивидуальные права и свободы граждан, осуждённых к лишению свободы. Исследована система обеспечения и защиты прав и свобод граждан, осуждённых к лишению свободы в Украине, представляющая собой совокупность нормативно-правовых и организационных мер, составляющих государственно-управленческий механизм обеспечения реализации данных прав в пределах и объёме, установленных законодательством. Определены основные пути усовершенствования административно-правового обеспечения прав граждан, осуждённых к лишению свободы в Украине. Выделены основные разновидности международно-правовых стандартов в сфере обеспечения прав и свобод граждан, осуждённых к лишению свободы, дана характеристика их содержания. Проанализированы основные формы использования международно-правовых норм, принципов, правил и рекомендаций, посвящённых правовому статусу лиц, осуждённых к лишению свободы, в национальном законодательстве Украины, определены основные направления практического решения проблемы применения международных стандартов обращения с осуждёнными в пенитенциарной системе Украины. Исследованы основные направления усовершенствования административного законодательства, регулирующего обеспечение прав и свобод граждан, осуждённых к лишению свободы в Украине. Установлены особенности современного периода реформирования национального законодательства по вопросам регулирования правового статуса осуждённых. Определены тенденции развития национального законодательства в сфере регулирования правового статуса граждан, осуждённых к лишению свободы в Украине, проанализированы их содержание и особенности. Предложены возможные пути усовершенствования взаимодействия между основными субъектами обеспечения прав и свобод граждан, осуждённых к лишению свободы в Украине.
The dissertation is focused on a comprehensive analysis of the content and peculiarities of administrative and legal provision of the rights of citizens sentenced to criminal punishment in the form of imprisonment in Ukraine. The content and peculiarities of the legal status of persons serving a criminal punishment in the form of deprivation of liberty have been determined. A historical and legal analysis of legal provision of the rights of persons sentenced to imprisonment in Ukraine has been carried out. The modern legal principles of ensuring the rights of citizens sentenced to imprisonment in Ukraine have been considered; and the place of administrative and legal regulation among them has been established. The system of subjects providing the rights of citizens sentenced to imprisonment in Ukraine has been established, their main tasks, functions and administrative powers have been determined. The content and peculiarities of the current state of administrative and legal provision and the realization of the rights and freedoms of citizens serving the criminal punishment in the form of imprisonment in Ukraine have been revealed. Administrative and legal mechanism of ensuring the rights of convicts, features of their normative and legal, organizational and legal guarantees have been worked out. The content and types of international and legal standards for the treatment of prisoners and their possible application in the national legislation of Ukraine have been determined. The main tendencies of the development of national legislation concerning the regulation of the legal status of citizens sentenced to imprisonment have been summarized. The author has suggested the areas to improve the interaction between the subjects of ensuring the rights and freedoms of citizens sentenced to imprisonment in Ukraine.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 – конституційне право, муніципальне право. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2017. У дисертації висвітлюються основні складові елементи муніципально-правового статусу іноземців в Україні, правові підстави для входження іноземців, які постійно проживають на території України, до складу територіальних громад, нормативно-правове регулювання їх прав, свобод та обов’язків. В роботі розглядаються міжнародно-правові стандарти прав іноземців в місцевому самоврядуванні, аналізуються механізми їх імплементації в національне законодавство, досліджуються найбільш вдалі практики наділення іноземців політичними правами на місцевому рівні. Доведено важливість здійснення комплексної виваженої міграційної політики як складової частини вдосконалення муніципально-правового статусу іноземців, також проаналізовано роль органів державної влади та органів місцевого самоврядування у формуванні цього статусу, окремо розглядаються питання статутної нормотворчості в галузі муніципального статусу іноземців.

Щедровський К. А. Правове регулювання та забезпечення статусу біженців:національні та міжнародно-правові стандарти : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник С. М. Кушнір. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 119 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 119 сторінок, перелік посилань містить 102 джерела. На сучасному етапі проблема біженців є однією з найбільш актуальних. До регіонів, тісно пов’язаних із міжнародною міграцією, належить Європа, в якому створені привабливі умови для проживання та розвитку. У зв’язку із цим держави-члени ЄС стали місцем потужного притягнення мігрантів із усього світу. Удосконалення державного управління у сфері міграції та діяльність із захисту прав біженців, на нашу думку, повинні бути визначеними в Україні, як один із загальнодержавних соціальних пріоритетів внутрішньої політики в силу тих воєнних ситуацій, які нині склалися у світі. Саме тому однією з актуальних проблем на сьогоднішній день залишається недосконале національне законодавство щодо визначення порядку надання притулку та статусу біженців, а також забезпечення захисту їх прав. Упродовж останніх років, за даними Євростату, спостерігається поступове зменшення потоку осіб, що претендують на міжнародний захист, кількість заяв про надання статусу біженців все ще залишається значною, як і кількість осіб, що набули такого статусу. Міграційна політика, права біженців і пов’язані з ними правові механізми традиційно викликають підвищений інтерес в академічному середовищі. Свобода вільно пересуватися є одним із основних прав людини та правовою підставою міграції людей. Воно закріплене як одне з основних прав людини в багатьох міжнародних документах. Як правило, «вільне пересування» розуміється у двох значеннях. Перше значення: вільне пересування громадян Європейського Союзу, що включає право на проживання та право залишитись на території держави-члена ЄС. Друге значення «вільного пересування» передбачає свободу перетину внутрішніх кордонів без додаткових перевірок. Для України на сьогодні проблема правового регулювання інституту притулку та його співвідношення з правовим статусом біженців залишається невирішеною. Слід відзначити, що законодавство України взагалі не містить терміну політичний притулок, натомість Конституція України у статті 26 встановлює, що іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом. Мета полягає у з’ясуванні особливостей правового регулювання статусу біженців на основі норм міжнародного права, права ЄС та національного законодавства, а також визначення проблем питань реалізації статусу біженця в Україні. Об’єктом кваліфікаційної роботи суспільні відносини в сфері регулювання та забезпечення статусу біженців. Предметом дослідження є правове регулювання та забезпечення статусу біженців:національні та міжнародно-правові стандарти.
EN : The qualification work consists of 119 pages, the list of references contains 102 sources. At the present stage, the refugee problem is one of the most pressing. Regions closely linked to international migration include Europe, which offers attractive living and development conditions. In this regard, EU Member States have become a place of strong attraction for migrants from around the world. In our opinion, the improvement of public administration in the sphere of migration and the protection of refugee rights should be identified in Ukraine as one of the national social priorities of domestic policy due to the current military situations in the world. That is why one of the pressing problems today is the imperfect national legislation on determining the asylum procedure and refugee status, as well as ensuring the protection of their rights. According to Eurostat, in recent years, there has been a gradual decline in the flow of applicants for international protection, and the number of applications for refugee status remains high, as is the number of persons who have acquired such status. Migration policy, refugee rights, and related legal mechanisms have traditionally attracted increased interest in academia. Freedom to move freely is a fundamental human right and a legal basis for human migration. It is enshrined as one of the fundamental human rights in many international instruments. As a rule, "free movement" is understood in two respects. The first is the free movement of citizens of the European Union, including the right of residence and the right to remain in the territory of an EU Member State. The second meaning of "free movement" implies the freedom of crossing internal borders without additional checks. For today, the problem of the legal regulation of the asylum institute and its relation to the legal status of refugees remains unresolved. It should be noted that the legislation of Ukraine does not contain a term of political asylum at all, instead the Constitution of Ukraine in Article 26 stipulates that asylum seekers may be granted asylum in accordance with the procedure established by law. The aim is to clarify the specificities of the legal regulation of refugee status on the basis of international law, EU law and national law, as well as to identify the problems of refugee status in Ukraine. The object of the qualification is public relations in the field of regulation and protection of refugee status. The subject of the study is the legal regulation and maintenance of refugee status: national and international legal standards.

Стороженко К. С. Позитивні зобов’язання держави щодо забезпечення права на життя : міжнародно-правові стандарти та їх імплементація у законодавство України : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник Р. В. Сінєльнік. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 116 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 116 сторінок, містить 76 джерел використаної інформації. Робота присвячена дослідженню міжнародно-правових стандартів у сфері позитивних зобов’язань держави щодо забезпечення права на життя та проблемам їх імплементації у законодавство України. Проблема позитивних зобов’язань держави все більше активізуєтьсяв академічному й публічному дискурсі України також через її застосовність вумовах конфлікту та тимчасової окупації. Проте сучасна теорія права лишаєпоза увагою той факт, що національні правові системи нерідко змушеніфункціонувати в умовах триваючих збройних конфліктів. При цьому, з одногобоку, держави продовжують виконувати функції та завдання «мирного часу», з другого – як учасники таких конфліктів держави мають забезпечуватиефективне проведення військових (силових) операцій, дотримуючись своїхзобов’язань у сфері прав людини. Так само зобов’язання держави у сфері правлюдини зв’язують «окупаційну владу», яка здійснює фактичний територіальнийконтроль на частині суверенної території іншої держави. Метою кваліфікаційної роботи є з’ясування особливостей міжнародно-правових стандартів у сфері позитивних зобов’язань держави щодо забезпечення права на життя, з урахуванням принципів і підходів європейського права прав людини та сучасних викликів національного державно-правового розвитку. Об’єктом кваліфікаційної роботи є суспільні відносини у сфері позитивних зобов’язань держави щодо забезпечення права на життя. Предметом дослідження є міжнародно-правові стандарти у сфері позитивних зобов’язань держави щодо забезпечення права на життя та їх імплементація у законодавство України. В основу методології покладено комплекснийпідхід до аналізу об’єкта й предмета дослідження, який охоплює широке колозагальнофілософських, загальнонаукових, спеціально-наукових і власнихправових методів. Загальнофілософські засади дослідження становлятьдіалектичний метод, а також сучасні методологічні підходи – антропологічний,феноменологічний, герменевтичний і синергетичний. Діалектичний метод дозволив обґрунтувати закономірний характерформування й розвитку позитивних зобов’язань держави. Його застосуваннязабезпечило всебічне вивчення позитивних зобов’язань у їх динаміці,постійному оновленні й розвитку, а також у зв’язку з іншими соціальнимичинниками як матеріального, так й ідеологічного характеру (пріоритетами йресурсами держави, соціально-економічними факторами, складнощами уформуванні політики тощо).
EN : Qualifying work consists of 116 pages containing 76 sources of information used. The work is devoted to the study of international legal standards in the field of positive obligations of the state to ensure the right to life and the problems of their implementation in the legislation of Ukraine. The problem of positive obligations of the state is becoming more and more active in the academic and public discourse of Ukraine also due to its applicability in the conditions of conflict and temporary occupation. However, modern theory of law ignores the fact that national legal systems are often forced to operate in ongoing armed conflicts. At the same time, on the one hand, states continue to perform the functions and tasks of "peacetime", on the other - as participants in such conflicts, states must ensure the effective conduct of military (force) operations, adhering to their human rights obligations. Similarly, a state's human rights obligations bind the "occupying power", which exercises de facto territorial control over part of the sovereign territory of another state. The purpose of the qualification work is to clarify the features of international legal standards in the field of positive obligations of the state to ensure the right to life, taking into account the principles and approaches of European human rights law and current challenges of national state and legal development. The object of the qualification work is public relations in the field of positive obligations of the state to ensure the right to life. The subject of the study is international legal standards in the field of positive obligations of the state to ensure the right to life and their implementation in the legislation of Ukraine. The methodology is based on a comprehensive approach to the analysis of the object and subject of research, which covers a wide range of general philosophical, general scientific, special scientific and own legal methods. General philosophical principles of research are the dialectical method, as well as modern methodological approaches - anthropological, phenomenological, hermeneutic and synergetic. The dialectical method allowed to substantiate the natural nature of the formation and development of positive obligations of the state. Its application provided a comprehensive study of positive commitments in their dynamics, constant renewal and development, as well as in connection with other social factors of both material and ideological nature (priorities and resources of the state, socio-economic factors, difficulties in policy makingetc).

Шурига Д. О. Усиновлення дитини громадянами іноземних держав: міжнародно-правові стандарти та особливості реалізації державної політики їх імплементації у країнах Західної та Східної традиції права : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник Ш. Н. Гаджиєва. Запоріжжя : ЗНУ 2020. 110 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 110 сторінок, містить 75 джерел використаної інформації. Першочерговим завданням будь-якої сучасної держави є створення ефективного механізму захисту прав людини, перш за все захисту прав дітей, як найуразливішої категорії. Первинно, дитина знаходиться під піклуванням батьків, однак є діти які не мають батьківської опіки, тому саме на державу покладається обов’язок піклування та контролю за розвитком таких дітей. У більшості країн світу сьогодні визнано пріоритет сімейного виховання дитини, міжнародно-правовими актами закріплено право кожної дитини на виховання у сім’ї, а правовою процедурою, яка з давніх часів допомагає дітям, які позбавлені батьківської опіки та піклування, отримати родину – є усиновлення. А отже, за для захисту прав та інтересів дітей, перед міжнародної спільнотою постало завдання розроблення й впровадження міжнародно-правових стандартів та механізмі, які будуть регулювати міжнародне усиновлення та стануть взірцем для розробки уніфікованих національних норм. Відповідно, розроблено універсальні та регіональні міжнародні договори, членами яких стають дедалі більше держав, що призводить до формування системи міжнародних-правових стандартів у сфері міжнародного усиновлення. З огляду на вищевикладене, наукова розвідка щодо особливості реалізації державної політики імплементації міжнародно-правових стандартів у сфері міждержавного усиновлення у країнах Західної та Східної традиції права є актуальною для науки міжнародного права, що й обумовило вибір даної тематики. Об’єктом дослідження даної кваліфікаційної роботи є сукупність міжнародно-правових відносин між державами щодо реалізації міжнародно-правових норм у сфері міжнародного усиновлення дітей. Предметом дослідження є правовий механізм імплементації міжнародно-правових стандартів у сфері міжнародного усиновлення дітей у країнах Західної та Східної традиції права.
EN : Qualification work consists of 110 pages, contains 75 sources of information used. The primary task of any modern state is to create an effective mechanism for the protection of human rights, especially the protection of children's rights as the most vulnerable category. Initially, the child is in the care of the parents, but there are children who do not have parental care, so it is the state's responsibility to care for and control the development of such children. In most countries of the world today, the priority of family upbringing is recognized, international law enshrines the right of every child to family upbringing, and the legal procedure that has long helped children deprived of parental care to have a family is adoption. Therefore, in order to protect the rights and interests of children, the international common task is to develop and implement international legal standards and mechanisms that regulate the international adoption and state of visualization for the development of unified national norms. In response, universal and regional international treaties have been developed, the members of which are creating more and more states, which lead to the formation of systems of international legal standards in international adoption. However, these universal international legal norms will not work without an effective international implementation mechanism, which requires each member state to create an effective national mechanism for implementing the state policy of implementation of international legal standards in the field of international adoption, which is influenced by and the interaction of international and national norms in the countries of the Western and Eastern traditions of law. Given the above, scientific research on the peculiarities of the state policy of implementation of international legal standards in the field of interstate adoption in the Western and Eastern traditions of law is relevant to the science of international law, which led to the choice of this topic. The object of study of this qualification work is a set of international legal relations between states on the implementation of international law in the field of international adoption of children. The subject of the study is the legal mechanism of implementation of international legal standards in the field of international adoption of children in the countries of the Western and Eastern traditions of law.