To see the other types of publications on this topic, follow the link: Міжнародний обмін.
Journal articles on the topic 'Міжнародний обмін'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Міжнародний обмін.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Бандурко, А. О. "Міжнародний науково-технологічний обмін на сучасному етапі розвитку світового господарства". Держава та регіони. Економіка та підприємництво, № 6 (2006): 322–26.
Find full text
2
Herasymenko, N. M. "Міжнародні податкові договори як інструмент державного управління у сфері оподаткування". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (3 травня 2018): 81–87. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2018.02.12.
Full textAbstract:
Стаття розкриває місце міжнародних податкових договорів в державному управлінні процесами оподаткування, зокрема, обміну податковою інформацією. Цілі їх укладання включають усунення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від оподаткування. Міжнародні податкові договори встановлюють принципи обміну інформацією: взаємності (обмін еквівалентною інформацією) та паритетності (обмін в однакових формах).
3
ГАЛИЦЬКА, Наталія. "ЗАСТОСУВАННЯ ПРОЕКТНОГО ПІДХОДУ В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ В СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління 59, № 1 (2022): 14–20. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4625-2020-1(59)-3.
Full textAbstract:
У статті визначено, що міжнародні програми та проекти у сфері вищої освіти варто розглядати у двох аспектах – забезпечення участі учасників освітнього процесу з України у міжнародних освітніх програмах та проектах в рамках міжнародної академічної мобільності і забезпечення реалізації міжнародних програм та проектів на території України. Виявлено, що наразі в Україні найчастіше діють міжнародні освітні програми та проекти грантового характеру. Однак, не всі вони за своїм змістом відповідають вектору розвитку України, цінностям, культурі, традиціям, проблемним питанням, які потребують першочергового вирішення, в окремих випадках, вони не реалізуються на взаємовигідних умовах. Тому наукова проблема залишається актуальною й потребує пошуку шляхів її вирішення. Встановлено, що міжнародне співробітництво у сфері вищої освіти є важливим елементом діяльності як держави, так і учасників освітнього процесу. Одним із ключових факторів міжнародного співробітництва є міжнародні програми та проекти у сфері вищої освіти, які сприяють обміну інформації, знаннями, кращими практиками, міжкультурній комунікації.
4
НІТЕНКО, Ольга. "ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА СПІВРОБІТНИКІВ ПОЛІЦІЇ В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ: РОЛЬ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 20, № 1 (2020): 191–203. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v20i1.408.
Full textAbstract:
У статті узагальнено сучасний досвід професійної підготовки співробітників поліції в країнах Європейського Союзу за сприяння ключових міжнародних організацій (Організація з безпеки і співробітництва в Європі, Європейський поліцейський коледж та Міжнародна правоохоронна академія). Розглянуто створену Агенцією CEPOL програму обміну, яка дозволяє організовувати підготовку та обмін досвідом курсантів з різних країн, у тому числі й України. Проведений аналіз спільних програм підготовки персоналу поліції, розроблених зазначеними міжнародними організаціями, виявив спільні риси, які потребують розгляду щодо впровадження у вітчизняні програми професійної підготовки персоналу правоохоронних органів України: імплементація принципів навчання впродовж усього життя; визнання попереднього навчання та врахування вже набутих професійних компетентностей для підготовки персоналу різних категорій; відповідність принципам андрагогіки для максимального полегшення процесу навчання; застосування формативного та сумативного оцінювання. Автором було проведено аналіз можливості використання цього досвіду з метою його впровадження в систему професійної підготовки персоналу поліції України.
5
Біла-Кисельова, А. А. "ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ЗА СТАТТЕЮ 8 КОНВЕНЦІЇ ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ І ОСНОВОПОЛОЖНІ СВОБОДИ ЩОДО ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД І ПРАКТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 26 (22 липня 2020): 12–18. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v26i0.655.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню міжнародного досвіду про захист фізичних осіб під час обробки персональних даних. Автор вважає, що досвід Європейського Союзу для України міг би зіграти вирішальну роль під час урегулювання в національному законодавстві певних недоліків щодо організації роботи державних органів у системі захисту фізичних осіб під час обробки персональних даних.
 Проаналізована практика Європейського суду з прав людини щодо захисту персональних даних у контексті статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Наведено приклади рішень ЄСПЛ, у яких констатовано порушення прав людини за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зроблено висновок, що відкритий режим тримання персональних даних (інформації) може спричинити шкоду фізичній особі. Фізичні особи потерпають від порушень щодо доступу до їх персональної інформації без їх згоди.
 Автор звертає увагу на те, що інформатизація суспільства призводить до виникнення нових труднощів для захисту персональних даних фізичних осіб. Зріс обмін персональними даними між публічними та приватними суб'єктами, між публічними суб'єктами різних галузей в органах державної влади. Такі зміни вимагають наявності більш узгоджених засад щодо захисту персональних даних. Встановлено, що в Україні діє не на достатньому рівні процедура захисту прав особи від протизаконного втручання в її особисте життя.
 Зроблено наголос на тому, що право на захист персональних даних не є абсолютним правом, але державні органи мають пам'ятати, що «збір, використання, обмін зібраною інформацією, зберігання інформації, а також розповсюдження третім особам такої інформації охороняється сферою застосування пункту 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Право на захист персональних даних повинно розглядатися в зв'язку з його функцією в суспільстві та бути збалансованим з іншими фундаментальними правами згідно з принципом пропорційності. Саме тому слід спиратися на міжнародний досвід та модернізувати національне законодавство в питанні захисту фізичних осіб під час використання та обробки персональних даних.
6
Popko V., V. V. "Захист свідків і потерпілих осіб у транснаціональному кримінальному праві". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (29 серпня 2019): 57–68. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.04.06.
Full textAbstract:
У статті розглядаються міжнародні стандарти захисту свідків та потерпілих осіб у сфері кримінального судочинства, які слугують моделлю для національної системи кримінального правосуддя і втілені у деклараціях, конвенціях, угодах, резолюціях, рекомендаціях та інших міжнародних актах. Важливу роль у їх розробці відіграють міжнародні організації, зокрема Організація Об’єднаних Націй, Рада Європи, Європейський Союз, Міжнародний кримінальний суд та інші. Аналізуються документи та рішення, ухвалені конгресами ООН з питань попередження злочинності та поводження із правопорушниками: Каракаська декларація 1980 р., Міланський план дій 1985 р., Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживань владою 1985 р., в якій викладені основні принципи захисту свідків та потерпілих осіб у транснаціональному кримінальному праві, та інші документи. Особлива увага приділяється Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 р., в якій містяться положення щодо захисту свідків та потерпілих у зв’язку зі здійсненням транснаціональних злочинів.Досліджуються заходи із захисту свідків, що беруть участь у кримінальному судочинстві; аналізується законодавство окремих держав і дається порівняльна характеристика. Автор розглядає програми, які забезпечують захист свідків та потерпілих осіб, а також надання їм моральної та матеріальної допомоги, зокрема в США, Німеччині та інших державах. Метою статті є вивчення змісту, завдань та принципів реалізації міжнародно-правових актів, направлених на регулювання відносин захисту свідків і потерпілих осіб у транснаціональному кримінальному праві.Наукова новизна. Виявляються основні проблеми у регулюванні відносин захисту свідків та потерпілих осіб у транснаціональному кримінальному праві, зокрема досліджується необхідність узгодженості норм транснаціонального кримінального права і національного законодавства країн з різними правовими системами, обміну інформацією про найбільш успішні види практичної діяльності, удосконалення програм захисту свідків та потерпілих осіб у тих державах, де вони існують, і прийняття таких програм, насамперед, у тих країнах, де особливо швидко розвивається транснаціональна злочинність.Висновки. Щодо захисту свідків та потерпілих у міжнародному кримінальному праві склались міжнародні стандарти охорони прав цих осіб у сфері відправлення правосуддя, що представляють собою нормативно виражені положення, напрацьовані на міждержавному рівні, адресовані державам, які зобов’язані в межах своєї юрисдикції забезпечити охорону прав своїх громадян. Досягнення цього завдання можливе при наявності внутрішньодержавного механізму імплементації міжнародних кримінальних норм, що дозволить забезпечити повну, всебічну і своєчасну реалізацію взятих державою міжнародних зобов’язань у сфері захисту свідків та потерпілих осіб у кримінальному судочинстві.
7
Dvurechenska, Oleksandra. "МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ІЗ ЗАБОРОНИ ХІМІЧНОЇ ЗБРОЇ:". Філософія та політологія в контексті сучасної культури 12, № 1 (2020): 179–88. http://dx.doi.org/10.15421/352021.
Full textAbstract:
Досліджено специфіку функціонування Організації із заборони хімічної зброї. Встановлено компетенції і порядок формування провідних установ організації. Розкрито потенціал організації у забезпеченні міжнародної хімічної безпеки. Встановлено повноваження організації щодо порушників міжнародного права у сфері хімічної безпеки. Розкрито роль Організації із заборони хімічної зброї як провідної контролюючої установи у реалізації положень Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення. Визначено взаємовідносини організації з країнами-членами, міжнародними організаціями, представниками хімічної промисловості та громадянського суспільства. Підкреслено зв’язок організації з ООН.Доводиться, що Організація із заборони хімічної зброї є провідним багатостороннім об’єднанням в системі світової хімічної безпеки, яке сприяє врегулювання міжнародних відносин щодо знищення хімічної зброї, контролю над хімічною зброєю, розробки, виробництва, накопичення хімічних речовин прямого та подвійного призначення. Встановлено, що провідними структурами організації є Конференція держав-учасниць, Виконавча рада, Технічний секретаріат, Науково-консультативна рада, Комісія з питань конфіденційності та Консультативний орган з адміністративних та фінансових питань. Серед провідних напрямів практичної діяльності організації важливу роль відіграють інспекції, оскільки дозволяють представникам установи з’ясувати стан хімічної безпеки на окремих територіях та сприяють підтримки довіри між світовими акторами, обмін інформацією між країнами-учасницями та допомога державам, які постраждали від використання хімічної зброї, або прагнуть вдосконалити систему хімічної безпеки. Аналіз діяльності організації доводить, що установа постійно корегує методи реалізації своїх функцій у відповідності із новими світовими загрозами, бере участь у створенні нових міжнародних норм у сфері хімічної безпеки, а також, за погодженням з ООН, відбувається розширення її повноважень.Встановлено, що існуюча структура та способи діяльності дозволяють Організація із заборони хімічної зброї забезпечувати міжнародну хімічну безпеку та оперативно реагувати на її порушення.
8
Гайдукова, О. О., Є. Я. Ніколенко та Г. С. Кратенко. "ДОСВІД МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ ХАРКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ В. Н. КАРАЗІНА В ГАЛУЗІ ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ: СПРИЯТЛИВІ ФАКТОРИ ТА ОБМЕЖЕННЯ". Медична освіта, № 1 (20 квітня 2021): 11–16. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2021.1.11700.
Full textAbstract:
Актуальність статті обґрунтовується беззаперечним впливом процесів інтернаціоналізації як на ефективність, так і на міжнародну конкурентоспроможність університетів, внаслідок чого вони перетворюються на активних учасників світового ринку освітніх послуг. У статті визначено основні особливості інтернаціоналізації освіти у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна в умовах глобалізації та проаналізовано основні акценти інтернаціоналізації. Відзначено, що університет здійснює активну роботу над міжнародним іміджем та підвищенням привабливості серед іноземців і має значні успіхи, про що свідчать високі рейтингові місця у міжнародних системах ранжування. Медичний факультет також поступово долучається до використання можливостей інформаційних технологій, а відтак і технологій дистанційної освіти для інтернаціоналізації вищої медичної освіти, що відкриває нові перспективи і можливості. В університеті акцентовано увагу на академічній мобільності та створюються сприятливі умови для її реалізації. Участь у міжнародних наукових колабораціях, конференціях, форумах, програмах двостороннього і багатостороннього міждержавного обміну в рамках міжнародних освітніх та наукових програм є одним із головних напрямів інтернаціоналізації. У статті висвітлено питання місця інтернаціоналізації вищої освіти у стратегічному управлінні університетом; зазначено останні інтернаціоналізаційні тенденції; перераховано позитивні аспекти інтернаціоналізації вищої освіти, а також елементи, які необхідно розвивати в умовах інтернаціоналізації.
9
Федоришина, Л. М. "Дослідження тенденцій розвитку міжнародної інтернет-торгівлі та міжнародного поштового обміну". Митна безпека, № 1(2) (11 січня 2019): 218–32. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5959.1(2).2018.218-232.
Full textAbstract:
Мета. Аналіз тенденцій розвитку міжнародної інтернет-торгівлі та міжнародного поштового обміну у їхньому взаємозв’язку. Методика дослідження. Теоретичною основою дослідження є наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених за досліджуваною проблемою. У процесі роботи були використані загальнонаукові методи та прийоми: монографічний – для вивчення літературних джерел з теми дослідження; формальної логіки – для аналізу, узагальнення і систематизації матеріалу; табличний та графічний – для наочного відображення проаналізованих даних; абстрактно-логічний – під час обґрунтування теоретичних положень і формулювання висновків. Результати. Проаналізовано динаміку показників розвитку електронної торгівлі України у 2014–2017 рр. і встановлено, що вони характеризуються вищими темпами зростання, ніж показники обсягу роздрібної торгівлі; зростає кількість транскордонних операцій; лідерами поставок товарів в України є AliExpress, eBay та Amazon. Узагальнено умови виконання замовлень зарубіжними торговцями. Виявлено, що найбільша частка обсягом реалізованих міжнародних послуг у сфері телекомунікацій та поштового зв’язку припадає на м. Київ, Львівську, Одеську, Київську та Харківську області, що пояснюється наявністю саме у цих регіонах місць міжнародного поштового обміну (проведення митних формальностей стосовно міжнародних поштових відправлень) та розміщенням центральних сортувальних станцій (проведення митних формальностей стосовно міжнародних експрес-відправлень). Узагальнено місця міжнародного поштового обміну та центральні сортувальні станції в регіональному розрізі. Проаналізовано структуру поштового обміну. Встановлено, що упродовж 2014–2016 рр. зростає кількість оформлених митницями ДФС міжнародних поштових та експрес-відправлень вартістю до 150 євро без сплати до державного бюджету митних платежів. Наукова новизна. Дістало подальшого розвитку дослідження особливостей і наслідків переміщення (пересилання) товарів через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях. Обґрунтовано потребу у розробці дієвого механізму аналізу ризиків, що актуалізуються під час здійснення міжнародної електронної торгівлі. Практична значущість. Окремі положення наукового дослідження можуть бути використані в навчальному процесі та щодо написання наукових робіт.
10
Юрійович, Каламайко Андрій. "УПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИНЦИПІВ ЦИВІЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА". Часопис цивілістики, № 43 (25 грудня 2021): 58–65. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i43.445.
Full textAbstract:
Розвиток інформаційних технологій є одним з аспектів глобальної трансформації, зокрема й органів державної влади. Зважаючи на сучасні інформаційні потреби суспільства, зрозуміло, що без упровадження інформаційних технологій і автоматизації окремих процесів у суді подальший розвиток системи правосуддя неможливий.«Електронне правосуддя» забезпечує використання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі реалізації процесуального права. Новинки судової влади мають бути спрямовані на розширення доступності правосуддя, прискорення й оптимізацію судового розгляду, підвищення його якості й ефективності, досягнення прозорості та відкритості судової системи.Метою статті є розкриття особливостей використання інформаційних технологій у цивільному судочинствів розрізі дотримання основних його засад, адже цифровізація судової системи шляхом упровадження сучасних IT-технологій в Україні є одним із найбільш ефективних способів підвищення рівня та якості здійсненняправосуддя, виконання його завдань. Справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішенняцивільних справ неможливі без дотримання його принципів, які є ключовими орієнтирами у формуванніпроцесуального права.У результаті проведеного аналізу чинного та перспективного законодавства, доктринальних підходів, передового досвіду зарубіжних країн автор розкриває переваги впровадження інформаційних технологій у цивільне судочинство, їхній вплив на реалізацію таких принципів, як: верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, гласність і відкритість судового процесу, розумність строків розгляду справи судом, змагальність сторін.Перехід на електронне правосуддя, безумовно, замінить паперову рутину та полегшить доступ до правосуддя,а також зробить правосуддя більш прозорим та доступним. Міжнародний досвід свідчить, що використання електронних технологій у судовій системі сприяє більш ефективній судовій діяльності, спрощує обмін інформацією між судами, учасниками процесу, а також іншими органами влади.На основі проведеного дослідження зроблені узагальнення та висновки щодо стану та перспектив застосування інформаційних технологій у цивільному судочинстві крізь призму його принципів.
11
Руда, Т. В., та А. С. Марчуков. "ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ІНФОРМАЦІЙНО- ДОВІДКОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МИТНИЦЬ ДФС В КОНТЕКСТІ КОНТРОЛЮ ЗА ПРАВИЛЬНІСТЮ ВИЗНАЧЕННЯ МИТНОЇ ВАРТОСТІ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ". Митна безпека, № 3 (25 січня 2021): 98–106. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5959.3.2019.98-106.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано нормативно-правові віхи практичної реалізації здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів. Актуалізовано необхідність налагодження міжнародної співпраці між Україною та країнами-учасницями митних правовідносин, зокрема, в частині інформаційної взаємодії з питань митної вартості. Наведено перелік інформаційних ресурсів ‒ цінових довідників, що на сьогодні використовуються з метою визначення митної вартості транспортних засобів й окреслено проблемні аспекти їх використання у практичній діяльності митниць ДФС. Набули подальшого розвитку наукові напрацювання щодо удосконалення інформаційно-довідкового забезпечення митниць ДФС в контексті контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів. Окреслені напрями удосконалення інформаційно-довідкового забезпечення митниць ДФС при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів шляхом відновлення доступу до цінових довідників, що на сьогодні використовуються на міжнародних авторинках, та підвищення ефективності взаємодії України із міжнародними партнерами у сфері обміну митною інформацією дадуть змогу знизити зловживання щодо заниження митної вартості транспортних засобів.
12
ЧУЄНКО, Валентина. "ПРАВОВІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО ЦЕНТРАЛЬНОГО БЮРО ІНТЕРПОЛУ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки 60, № 1 (2022): 58–61. http://dx.doi.org/10.32689/2522-4603.2021.1.10.
Full textAbstract:
Мета статті полягає у науковому дослідженні правових аспектів взаємодії правоохоронної системи України з Міжнародною організацією кримінальної поліції. Насамперед актуальність теми мотивована важливістю співробітництва у сфері протидії злочинності. Визначено основні цілі Інтерполу, сформульовані у Статуті організації, та підкреслено значущість вступу України до організації. Співробітництво здійснються через – Національні центральні бюро, що за науковим визначенням є специфічними підрозділами в структурі національних правоохоронних органів на правах організатора і координатора міжнародної співпраці у сфері боротьби зі злочинністю і надання правової допомоги. У статті зазначено, що функцію НЦБ Інтерполу у вітчизняній системі виконують органи Національної поліції. Наведено ряд нормативно-правових актів, що становлять правову основу діяльності НЦБ Інтерполу, зокрема проаналізовано норми Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про Національну поліцію», що визначають ключові завдання, покладені на органи у сфері міжнародної протидії злочинності. Окремо висвітлено проблему відставання правового регулювання від трансформацій у структурі вітчизняних та міжнародних органів, що виражається у тривалій відсутності оновленого нормативного акта з питань інформаційної співпраці. У статті присвячена особлива увага головному аспекту взаємодії з МОКП – обміну оперативною інформацією за допомогою високотехнологічних систем в рамках кримінальних проваджень. Визначено цілі обміну інформацією, а також етапи його здійснення, що виражаються в надсилання запитів, аналізі та наданні відповідей з використанням баз даних Інтерполу. Наведено статистику співпраці станом на кінець 2020 року, що свідчить про активність національних правоохоронних органів у загальному процесі боротьби з криміногенними проявами. Грунтуючись на проведеному дослідженні зроблено висновок щодо активізації співпраці, для цілей якої є потреба в наукових розробках з аналізу чинної як вітчизняної, так і міжнародної нормативно-правової бази та швидкому реагуванні на зміни, удосконаленні механізмів взаємодії та координації.
13
Требіна, О. "ЗМІСТОВНА СКЛАДОВА КОНТРОЛЬНОГО МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ". Юридичний вісник, № 1 (14 квітня 2022): 101–8. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.2308.
Full textAbstract:
У статті досліджено сутність і змістовна складова контрольного механізму забезпечення виконання міжнародних договорів. Розглянуто різноманіття поглядів на явище міжнародного контролю. Доведено, що контроль виконання міжнародних договорів сьогодні став нормою та необхідною умовою функціонування міжнародного права. Обґрунтовується, що дослідження теоретичних та практичних аспектів міжнародного контролю за дотриманням міжнародних договорів має велике значення як для доктрини міжнародного права, так і для міжнародної практики. Пропонується визначити контрольний механізм виконання міжнародного договору як системну та впорядковану діяльність суб’єктів міжнародного права щодо забезпечення вимог відповідного договору. Обґрунтовано, що виходячи зі структури міжнародних правовідносин, виділяються три складові в контрольному механізмі виконання міжнародних договорів: договірна, пов’язана з об’єктом правовідносин; інституційна, пов’язана з суб’єктом (суб’єктами) міжнародних правовідносин та змістовна, пов’язана зі всім спектром забезпечення вимог міжнародних договорів (принципи, норми, форми, методи, засоби контрольної діяльності тощо). Доведено, що контрольний механізм міжнародного договору функціонує в суворій відповідності до загальновизнаних принципів сучасного міжнародного права, використовує різні методи міжнародного контролю за дотриманням міжнародних договорів (конвенцій), а саме: обмін інформацією, доповіді, звіти, консультації, спостереження, інспектування, анкетування, моніторинг, верифікація, розслідування, арбітражний і судовий контроль тощо. Функціонування змістовної складової контрольного механізму міжнародного договору розглянуто на прикладі Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією та Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуального насильства та сексуальної експлуатації. Обґрунтовується, що дослідження феномену міжнародного контролю за дотриманням міжнародних договорів має величезне практичне значення, безпосередньо впливаючи на якість та ступінь розробленості положень про контрольний механізм конкретних міжнародних договорів, продуманість функціонування його змістовної складової.
14
Птащенко, О. В., А. О. Пастушенко, О. Ю. Курцев та А. С. Кулініч. "Українська публічна дипломатія: минуле, сьогодення та перспективи". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 3 (267) (10 квітня 2021): 79–84. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-267-3-79-84.
Full textAbstract:
У статті розглянуто основні особливості української публічної дипломатії. 
 В сучасних умовах (нові соціально-економічні відносини, створення і розвиток різних форм власності, становлення ринку праці, впровадження інтенсивних технологій і пов'язаних з ними технічних засобів, розвиток зовнішньополітичних, економічних відносин, нещодавній початок реалізації стратегії публічної дипломатії МЗС України) вихід України на міжнародну арену повинен супроводжуватися ефективним формуванням системи публічної дипломатії. Досягти цього можливо, зокрема, реалізовуючи програми обміну. Програми обмінів на сучасному етапі – один із найголовніших інструментів реалізації дипломатії кожної з країн. Розвиток цієї галузі – одне із провідних завдань будь–якої держави.
 Публічна дипломатія – це новий етап, який хоч і має однакові цілі з традиційною дипломатією, але водночас має ширший спектр дії та впливу на закордонні спільноти.
 Формування іміджу та бренду держави це важлива передумова реалізації її майбутніх інтересів. Чим краще продається товар, чим більший на нього попит, тим більша пропозиція – звичайний закон ринку. Тому дипломати намагаються «створити» таку яскраву картинку в уявленнях іноземців про акредитуючу державу, щоб усе продуковане цією державою мало якомога вищу ціну. Важливо зазначити, що формування іміджу країни не може відбуватися тільки завдяки словам, а тому за словами повинна бути дія. Тому, розвиваючи імідж своєї держави, дипломати використовують не тільки пропаганду, але й політику експорту та імпорту, культурний обмін між країнами тощо. Тобто, публічна дипломатія є свого роду агентом національного продукту, який необхідно поширювати на міжнародній арені.
 До основних результатів роботи слід віднести оцінку й систематизацію проблем, заходів політики України, щодо побудови системи публічної дипломатії. Виділено голові здобутки України у формуванні цієї стратегії. Розглянуто недопрацювання в цій галузі, а тому розроблено ключові рекомендації, щодо модернізації даної системи. Проведено порівняльний аналіз різних систем світу в цій сфері.
 Отже, публічна дипломатія відіграє вкрай важливу роль у сучасній міжнародній системі. Вона є одним із аспектів прогресу, що відіграє дуже вагому роль у формуванні думок і настроїв суспільства. Це в деякому сенсі зброя сучасного покоління, яку можна використовувати у якості як базового так і головного механізму впливу на суспільства різних країн. Якщо вміти ефективно використовувати публічну дипломатію, то можна досягти значного успіху на міжнародній арені.
15
ПОПОВА, АНАСТАСІЯ. "Торгівля валютними цінностями як вид професійної фінансової діяльності". Право України, № 2020/02 (2020): 215. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-02-215.
Full textAbstract:
Необхідність удосконалення правового регулювання торгівлі валютними цінностями, незначна кількість теоретичних досліджень і недостатня розробленість проблематики цієї правової категорії зумовлює актуальність зазначеної статті. Метою статті є аналіз співвідношення торгівлі валютними цінностями і валютних операцій, категорій “торгівля” та “обмін”. На підставі виділених основних ознак запропонувати визначення торгівлі валютними цінностями. Класифікувати зазначений вид професійної фінансової діяльності за різними критеріями. Зроблено висновок, що торгівля валютними цінностями є формою обміну валют ними цінностями, яка здійснюється за допомогою укладення відповідних договорів купівлі-продажу; категорії “валютні операції” і “торгівля валютними ціннос тями” співвідносяться як ціле і частина, оскільки згідно з чинним законодавством торгівля валютними цінностями виділяється як складова валютних операцій. Виявлено недолік законодавчого регулювання господарських відносин на валютному ринку в частині закріплення переліку валютних цінностей, який розширюється на підзаконному рівні. У результаті проведеного аналізу основних ознак торгівлі валютними цінностями запропоновано визначати цю правову категорію як професійну фінансову діяльність банків і небанківських установ щодо обміну валютних цінностей у готівковій та (або) безготівковій формі (для банківських металів – із або без фізичної поставки) шляхом укладення переважно договорів купівлі-продажу на валютному України та на міжнародних валютних ринках. Авторка зробила висновок, що торгівля валютними цінностями є окремим видом професійної фінансової діяльності, що характеризується наявністю притаманних їй кваліфікуючих ознак: особливий (обмежений) суб’єктний склад – банки і небанківські установи; зміст – фінансова послуга з обміну валютних цінностей; комерційний і ризиковий характер; поєднання приватних і публічних інтересів; здійснюється у сфері суспільного виробництва – на валютному ринку України та на міжнародних валютних ринках. Торгівлю валютними цінностями пропонується класифікувати за такими критеріями: суб’єктним складом; сферою здійснення; видом валютних цінностей; формою здійснення; способом здійснення.
16
Костюченко, Я. М. "ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТОРГІВЛІ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИМИ КРАЇНАМИ". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(26) (28 листопада 2019): 221–25. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(26).43.
Full textAbstract:
У статті з’ясовано, що в умовах сучасного світу найбільш впливовою рушійною силою розвитку економіки є різні форми міжнародної торгівлі, яка охоплює сферу міжнародних економічних відносин і представлена сукупністю зовнішнього обміну товарами, послугами, інтелектуальною власністю з іншими країнами. Для міжнародної торгівлі характерне існування світового ринку, який є сферою формування товарно-грошових відносин між низкою країн, що базується на засадах міжнародного поділу праці та низці інших виробничих чинників. Товар, який реалізується в межах світового ринку, є своєрідним інформаційним інструментом, оскільки несе в собі інформацію про величину сукупного попиту та пропозиції у світі. З огляду на це країни можуть здійснювати аналіз та оцінку параметрів виробленої продукції порівняно з міжнародними нормативами та стандартами якості. Кожна країна, беручи участь у процесі міжнародної торгівлі, набуває статусу продавця, тобто торгівля здійснюється між окремими країнами, які обмінюються зустрічними потоками товарів і послуг, а саме: вивезення (експорту) та ввезення (імпорту).
 Охарактеризовано особливості функціонування Європейської асоціації вільної торгівлі та виявлено, що вона об’єднує митні території Республіки Ісландія, Князівства Ліхтенштейн, Королівства Норвегії та Швейцарської Конфедерації. З’ясовано, що Угоду про вільну торгівлю між Україною і ЄАВТ було підписано 24 червня 2011 року й ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Угоди про вільну торгівлю між Україною та державами Європейської асоціації вільної торгівлі». Визначено основні цілі створення Зони вільної торгівлі для України. Виокремлено можливі ризики для України у разі створення Зони вільної торгівлі з ЄС.
 До найбільш ефективних заходів, які варто передбачити в контексті реалізації стратегії та які здійснять позитивний влив на підвищення якісного розвитку зовнішньої торгівля з кранами Європейського Союзу, можна віднести: реалізувати план імплементації Угоди Світової організації торгівлі про спрощення торговельної діяльності (TFА); створити систему фінансування експортної діяльності, включаючи створення експортно-кредитного агентства (ЕКА); втілити Всеохоплюючу стратегію імплементації Глави IV Угоди про асоціацію з Європейським Союзом для того, щоб подолати технічні нетарифні бар’єри на шляху здійснення вітчизняної експортної діяльності.
17
Чернецька-Білецька, Н. Б., І. О. Баранов та М. В. Мірошникова. "Удосконалення системи управління безпекою руху на залізничному транспорті". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 4(268) (10 червня 2021): 100–104. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-268-4-100-104.
Full textAbstract:
Проведений аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду забезпечення безпеки руху на залізничному транспорті в міжнародному сполученні. Визначені проблеми розвитку єдиної залізничної мережі Європи в галузі експлуатаційної сумісності та безпеки при організації міжнародних перевезень.Призначення єдиної системи менеджменту безпеки руху на залізничному транспорті в міжнародному сполученні полягає в реалізації єдиної стратегії і постійно діючих механізмів досягнення і підтримки позитивних тенденцій в забезпеченні безпеки руху; координації діяльності національних залізничних адміністрацій щодо реалізації цієї стратегії і механізмів; організації обміну досвідом та впровадження передового досвіду. Розроблено проєкт єдиної системи менеджменту безпеки руху на залізничному транспорті в міжнародному сполученні і реалізовано підхід «системи управління». Складені шість основних принципів єдиної системи менеджменту безпеки руху на залізничному транспорті, які відповідають міжнародній практиці і стандартам в галузі залізничної безпеки.
18
Леган, І. М. "Основні напрями й форми міжнародного співробітництва щодо запобігання та протидії транснаціональній злочинності". Актуальні проблеми держави і права, № 90 (9 серпня 2021): 89–93. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i90.3212.
Full textAbstract:
У статті розглядаються правові основи та основні напрямки діяльності правоохоронних організацій у сучасних умовах. Визначено, що у світі створено глобальну поліцейську інформаційну мережу, її цілі та завдання реалізуються переважно шляхом інформаційного забезпечення міжнародного розшуку та ведення міжнародних криміналістичних обліків, а також інформаційного забезпечення боротьби з окремими видами злочинів. Однак сучасні тенденції злочинності, їх міжнародна складова частина вимагають не тільки інформації, але й спільних дій із недопущення й розкриття злочинів. Це зумовило формування регіональних організацій по співпраці між сучасними правоохоронними органами. У статті доведено, що сучасні глобалізаційні процеси у світі та розвиток інформаційного суспільства, новітні засоби комунікації та цифрові технології актуалізують питання транснаціональної злочинності та виводять її на зовсім інший рівень. У статті охарактеризовано, що під впливом різних інститутів громадянського суспільства, а також наростаючої терористичної загрози, збільшення обсягів кримінальної торгівлі зброєю, наркотиками і легалізації (відмивання) коштів, отриманих злочинним шляхом, які останнім часом набули транснаціонального характеру, державні органи змушені з усією відповідальністю поставитися до забезпечення громадської і державної безпеки через підвищення професіоналізму співробітників правоохоронних органів. Виділено основні характеристики сучасної організованої злочинності, серед яких: стійкий та довготривалий характер, жага до отримання надприбутків, попереднє планування своєї діяльності та визначення ролі кожного члена у групі, чітка диференціація на керівників різного рівня та виконавців, організація спільних грошових страхових запасів. У статті доведено, що співпраця в напрямку протидії та запобігання транснаціональній злочинності ведеться відносно певних категорій злочинів. Вказано, що, крім того, здійснюється обмін досвідом, нормативно-правовими актами та методичними посібниками, організовуються спільні семінари, ознайомчі візити та консультації. У статті проаналізовано, що сторони у ході міжнародного співробітництва можуть обмінюватися стратегічною та технічною інформацією, яка становить взаємний інтерес, а також аналітичними матеріалами з різних аспектів боротьби з організованою транснаціональною злочинністю, в тому числі з міжнародним тероризмом.
19
Подольська, А. "Імплементація міжнародних стандартів податкового контролю в українське законодавство". Юридичний вісник, № 4 (5 лютого 2020): 256–61. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.1000.
Full textAbstract:
Стаття присвячена вивченню процесу впровадження міжнародних стандартів податкового контролю в національну правову систему. Податковий контроль є важливою ланкою державного контролю, яка при ефективному правовому регулюванні та успішній організації здатна наповнювати бюджет країни необхідними їй коштами для забезпечення стабільного соціального та економічного розвиту держави. Перепоною на шляху досягнення поставленої цілі є проблема ухилення від сплати податків, в тому числі з використанням прогалин у законодавстві та міжнародних угодах і недосконалостей правового регулювання податкового контролю. Ухилення від сплати податків давно стало масовим явищем, яке негативно впливає на економічний стан країни, незалежно від рівня її розвитку. Задля протидії даній проблемі розвинуті країни беруть активну участь у розробці та впровадженні дієвих способів здійснення податкового контролю. В умовах сучасних реформаційних процесів та з огляду на розвиток української економіки, постає актуальним питання співпраці України з іншими країнами в сфері контролю за оподаткуванням та імплементації міжнародних стандартів податкового контролю у вітчизняне законодавство. Метою статті є теоретичний аналіз розвитку нормативно-правового забезпечення впровадження в Україні міжнародних стандартів податкового контролю. У статті розглянуто вплив глобальних негативних явищ, таких як агресивне податкове планування, на міжнародні відносини в сфері оподаткування. Проаналізовано найбільш яскраві тенденції розвитку норм міжнародного податкового контролю та їх вплив на реформування нормативно-правового регулювання податкового контролю в Україні. Досліджено кроки держави з юридичного закріплення міжнародних стандартів податкового контролю в національному законодавстві. Незважаючи на, в загальному, досить позитивну динаміку з впровадження нових стандартів виявлено юридичну прогалину, що стосується правового регулювання процесу міжнародного обміну інформацією в податкових цілях.
20
Нікітін, В. В. "ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗМІСТУ ПРИНЦИПУ АДЕКВАТНОСТІ В МІЖНАРОДНИХ УГОДАХ ПРО УНИКНЕННЯ ПОДВІЙНОГО ОПОДАТКУВАННЯ". Juridical science, № 2(104) (15 липня 2021): 267–74. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.30.
Full textAbstract:
Актуальність статті полягає в тому, що міжнародна співпраця щодо податкових питань між владами різних країн дозволяє розв’язувати спірні питання, що стосуються подвійного оподаткування й застосування подат- кових законів, а також здійснювати обмін інформацією з метою боротьби з ухилянням від сплати податків, провадити діяльність по боротьбі з міжна- родною злочинністю у цій царині. Співробітництво на міжнародному рівні у формі укладання міжнародних податкових угод сприяє встановленню га- рантій щодо незастосування дискримінаційного оподаткування стосовно громадян і резидентів Договірних держав. Названі зобов’язання є надзви- чайно важливою умовою, що забезпечує виконання різних економічних угод і домовленостей, спрямованих на забезпечення свободи торгівлі, оскільки вони стосуються всіх податків, а не тільки охоплюваних тією чи іншою уго- дою. Разом із тим, щоб міжнародна співпраця була більш ефективною, вона має будуватись на відповідних засадах, серед яких важливе місце належить принципу адекватності. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм чинного вітчизняного і зарубіжного законодавства, надано характеристику принципу адекватності в міжнародних угодах про уникнен- ня подвійного оподаткування. Обґрунтована важливість та доцільність закріплення на законодавчому рівні принципу адекватності, що дозволить більш комплексно підійти до розв’язання проблем подвійного оподаткуван- ня. Зроблено висновок, що для платника це надзвичайно важлива норма, адже він отримує практичний засіб захисту своїх інтересів в іншій державі. У цьому полягає перевага порівняно із ситуацією, коли податкової угоди не- має: по-перше, є можливість подати скаргу на дії податкових органів іншої країни органам своєї країни, резидентом або громадянином якої він є; по-дру- ге, податкові органи його країни можуть вступити у прямі перемовини чи контакти з органами іншої країни, щоб розв’язати його питання. Якщо бра- кує угоди, таких можливостей не існує, і платник податку може розрахо- вувати лише на процедуру оскарження, що передбачена в країні, де, на його думку, він зазнав податкової дискримінації щодо оподаткування його доходу.
21
Vitenko, Z. R. "Міжнародна епістолярія українських профспілок (1920-х – 1930-х рр. ХХ ст.)". Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, № 6 (2018): 13–20. http://dx.doi.org/10.15421/171879.
Full textAbstract:
На основі опублікованих документів та архівних джерел у статті комплексно досліджено міжнародну діяльність українських профспілок в Україні у 1920-х – 1930-х рр.. ХХ ст., що знайшла своє вираження у проведенні листування із зарубіжним робітничим рухом. Розкрито пропагандистську роль у цьому русі профспілкових організацій. Проаналізовано методи, форми співпраці робітників різних профспілкових організацій.Поставлено головну мету із вивчення даної теми. Досліджено та проаналізовано джерельну базу та ступінь історіографічної розробки теми. Встановлено форми та методи листування, які проводили радянські профспілки. Проаналізовано головні постанови вищих органів влади, які регулювали міжнародну діяльність профспілкових організацій. Визначено головну мету організації радянською владою міжнародного листування. Визначено вплив робкорівського та есперантського руху на розвиток листування між радянськими та зарубіжними робітниками. Охарактеризовано історичні обставини виникнення феномену міжнародного листування та базові проблеми на шляху його подальшого розвитку. Простежено еволюцію політики обміну кореспонденції між радянськими та закордонними робітниками.В результаті дослідження було з’ясовано, коли були зроблені перші спроби встановлення листування із зарубіжними робітниками, та коли воно набрало масового характеру. Встановлено роль листування у розповсюджені комуністичної пропаганди Радянським Союзом за кордон. Було виявлено, що велику роботу по організації листування проводила комісія зовнішніх відносин і міжнародне бюро зв’язку при ВЦРПС. У статті також охарактеризовано закономірності організації міжнародного листування в Україні. Було досліджено, на яких заводах робітничі колективи встановили постійний зв’язок із зарубіжними робітниками. Було зроблено порівняння проведення міжнародного листування у 1920-х рр. та 1930-х рр. та виявлено фактори, які на нього впливали в різні роки. Було вивчено, як за допомогою встановлення інтернаціонального листування із «політв’язнями» здійснювалась шефська робота над ними.В результаті розробки даної теми було з’ясовано, що роль організатора міжнародного листування виконувала комісія зовнішніх справ ВЦСПС, Міжнародні комітети пропаганди і радянська преса. Безпосереднім проведенням листування у профспілкових організаціях займались бюро інтернаціонального зв’язку при завкомах і фабкомах підприємств, у цехах і на виробничих ділянках обирались відповідальні за його проведення. Для надання організаційно-методичної допомоги і контролю за листуванням при ЦК союзів створювались відділи міжнародного робітничого зв’язку.
22
Nosyk, О. М. "Відкриті інноваційні системи: головні характеристики і напрями інтернаціоналізації". Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, № 6 (1 липня 2016): 103. http://dx.doi.org/10.15421/191611.
Full textAbstract:
Розкриття особливостей та тенденцій інноваційного розвитку в сучасний період ґрунтується на визначенні його нових характеристик, обумовлених постіндустріальними трансформаціями.Мета написання статті – дослідження головних елементів відкритих національних інноваційних систем та напрямів їх включення у міжнародне інноваційне співробітництво. У ході виконання окреслених завдань використано методи системного та структурно-функціонального аналізу з метою обґрунтувати головні складники відкритих інноваційних систем та чинники і напрями їх формування та функціонування.Наголошено, що головні характеристики відкритих інноваційних систем – це інноваційне підприємництво, інноваційні мережі, інноваційна співпраця і партнерство, інноваційні кластери та екосистеми. Рушійною силою сучасного інноваційного процесу є підприємницька інноваційна діяльність, що охоплює всі стадії та сфери системного інноваційного процесу, спирається на інновації – технологічні, управлінські, ринкові, соціальні і забезпечує інноваційний розвиток суспільства.Виявлено, що інноваційна співпраця передбачає залучення її учасників до інноваційного процесу із застосуванням таких форм, як трансфер технологій, інформаційний обмін, наукові та освітні програми, комерційний обмін інноваційними продуктами. Інноваційне партнерство поєднує інноваційні ресурси та діяльність їх учасників – створення інноваційних підприємств, сумісне здійснення інноваційних проектів. У сучасний період інноваційна співпраця і партнерство розвиваються на рівні корпорацій, галузей та секторів національної економіки й на міжнародному рівні.Розвиток інноваційної співпраці та партнерства залежить від формування й стану інноваційних екосистем як середовища відкритих інновацій. Під впливом глобальних чинників розвитку інноваційних кластерів притаманна тенденція інтернаціоналізації інноваційної діяльності на основі міжнародної кооперації кластерів різних країн.Інноваційний розвиток приводить до певних трансформацій людського капіталу, зростання рівня його інновативності й інноваційності. Інтернаціоналізація людського капіталу інновацій відбувається на основі розвитку міжнародної науково-технічної співпраці, здійснення соціогуманітарних програм.Напрямами формування відкритих інноваційних систем є розвиток інноваційного підприємництва, інноваційних мереж, інноваційного співробітництва і партнерства, інноваційних екосистем та кластерів. Ядро відкритих інноваційних систем складає людський капітал інноваційного розвитку.Наукова новизна дослідження полягає у визначенні умов та чинників набуття інноваційними системами різного рівня відкритого характеру, обґрунтування їх складників та напрямів інтернаціоналізації. Практичне значення одержаних результатів – використання суб’єктами інноваційної діяльності матеріалів статті для організації інноваційного процесу на основі принципів відкритих інновацій.Подальше дослідження зазначеної наукової проблеми спрямовуватиметься на обґрунтування особливостей відтворення людського капіталу відкритих інноваційних систем.
23
Фрадинський, О. А. "Митні делікти у сфері міжнародних поштових та експрес-відправлень: сутність, формування і класифікація". Митна безпека, № 4 (9 березня 2021): 141–51. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5959.4.2020.141-151.
Full textAbstract:
Стаття присвячена питанням дослідження митних правопорушень у сфері міжнародного поштового обміну та експрес-відправлень. Зроблено висновок, що митні делікти у цій сфері є відносно новим різновидом митних правопорушень, який сформувався завдяки виникненню й розвитку міжнародного поштового обміну та полягає у здійсненні контрабандних дій і порушень митних правил із використанням засобів та можливостей поштового обміну та експрес-перевезень визначення митного делікту. Обгрунтовано доцільність виокремлення передумов їх вчинення на універсальні (притаманні для усієї митної системи) та специфічні (які несуть у собі ознаки, що випливають із особливостей функціонування міжнародного поштового обміну).
24
Khomeriki, O. A. "Глобалізація в сфері вищої освіти в фокусі макроаналізу: тенденції і проблеми". Grani 18, № 9 (2015): 55–59. http://dx.doi.org/10.15421/1715176.
Full textAbstract:
В статті розглядається глобалізація в сфері вищої освіти. Навколо вищої освіти групується багато ключових питань глобалізації: стратегія інтернаціоналізації; транснаціональна освіта; забезпечення міжнародної якості; підприємницькі підходи до функціонування освіти; регіональна і міжрегіональна співпраця; інформаційна і комунікаційна технології та віртуальні навчальні заклади; поява нових освітніх посередників – провайдерів освіти, проблеми рівноправності та доступності освіти і таке інше. Більш детально серед глобалізаційних процесів виділяють нові відносини обміну, інтернаціоналізацію торгівлі, реструктурування міжнародного ринку праці, зменшення конфліктів на рівні трудових капіталів, міжнародний поділ праці, розвиток нових сил виробництва і технологій, капіталомістке виробництво, збільшення кількості зайнятих жінок у виробничоекономічних процесах, збільшення розміру і значення сфери послуг. При цьому необхідно зазначити, що система вищої освіти здатна впливати на глобалізацію, формуючи лінію майбутньої політики держави і регіону. Зазначається, що лідерами процесу глобалізації в цілому і зокрема інтеграційних процесів і процесів формування ринку освітніх послуг на міжнародному рівні є провідні країни світу, які вступили на шлях перетворення своїх освітніх систем і розглядають активну участь у формуванні світового освітнього простору як один з чинників вирішення існуючих проблем на національному та міжнародному рівнях. Такими країнами є США, Канада, країни Західної Європи, Австралія.
25
Забара, І. "Становлення і розвиток міжнародно-правового регулювання обміну інформацією". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини, вип. 1 (40) (2013): 62–66.
Find full text
26
Забара, І. "Правове регулювання обміну інформацією в діяльності міжнародних організацій системи ООН". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини, вип. 1 (42) (2014): 74–78.
Find full text
27
Мешко, Н. П. "Регіональний аспект науково-технічного обміну в умовах міжнародної інтеграції". Держава та регіони. Економіка та підприємництво, № 1 (2008): 110–16.
Find full text
28
Грушко, П. "Міжнародно-правове регулювання електронної комерції та електронного обміну даними". Український часопис міжнародного права, № 1 (2002): 45–47.
Find full text
29
Жорж, Гюлльєн. "Курси обміну валют та міжнародний кредитний канал: деякі факти щодо банківського кредитування". Актуальні проблеми економіки, № 11 (125) (2011): 384–94.
Find full text
30
Жорж, Гюлльєн. "Курси обміну валют та міжнародний кредитний канал: деякі факти щодо банківського кредитування". Актуальні проблеми економіки, № 11 (125) (2011): 384–94.
Find full text
31
Ткаченко, Уляна. "МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ В ГАЛУЗІ ВИЩОЇ ОСВІТИ (2000–2005 РР.)". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 19, № 4 (2020): 395–405. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v19i4.282.
Full textAbstract:
У статті розкрито основні аспекти міжнародного співробітництва України в галузі вищої освіти (2000–2005 рр.), проаналізовано його напрями, нормативно-правову базу. Звернено увагу на впровадження сучасних інновацій, розвиток співпраці між університетами України та Європи. Акцентовано на участі в програмах двостороннього та багатостороннього міждержавного обміну студентами, аспірантами, науково-педагогічними працівниками зростанню мобільності кадрів. Відмічено, що Міністерство освіти і науки України використовує європейські підходи у розвитку міжінституціонального співробітництва на неурядовому рівні. Зокрема за програмою Tempus відкрито інноваційний центр з міжнародних освітніх програм “ІНКОС”, що є важливою складовою реформування системи вищої освіти в Україні.Зосереджено увагу на основних акцентах приєднання України до Болонського процесу. Розкрито основні завдання у цьому контексті, як-от: перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців; формування мережі вищих навчальних закладів, для задоволення потреби кожної людини і держави в цілому; створення умов для постійного навчання впродовж усього життя; запровадження в системі вищої освіти і науки України передового досвіду розвинутих країн світу та її інтеграція у міжнародне науково-освітнє співтовариство. Також, зазначено що розвиток України у процесі євроінтеграції повинен бути спрямований на загальносвітові цінності: права національних меншин, права людини, свободу здобуття освіти, парламентаризм та ін. Визначено також, щодо створення єдиного європейського простору належать: якість освіти, викладання, наукові дослідження, єдність з європейським ринком праці,привабливість для талановитих студентів та ін.
32
Tronko, M. D., O. I. Kovzun, N. V. Sologub та I. P. Pasteur. "Результати роботи ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» за 2020 рік". Endokrynologia 26, № 2 (2021): 205–22. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2021.26-2.205.
Full textAbstract:
Державна установа «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка Національної академії медичних наук України» (далі — Інститут) є консультативним і лікувальним закладом, що надає допомогу дорослим і дітям з ендокринною патологією. Також Інститут є провідною в Україні науково-дослідною базою для підготовки аспірантів, клінічних ординаторів, захисту докторських і кандидатських дисертацій за фахом «ендокринологія», підготовки фахівців на курсах стажування та інформації. Мета — аналіз результатів роботи Інституту за 2020 рік. Матеріал і методи. Об’єктом дослідження став звіт Інституту за 2020 рік, а предметом дослідження — наукові звіти за темами та проєктами, статистичні дані по науці й клініці. Методи дослідження — відбір, групування та аналіз наукових звітів і статистичних даних. Результати. У 2020 році в Інституті продовжено виконання 3 фундаментальних досліджень у сфері теоретичної та клінічної медицини, 10 прикладних і науково-технічних розробок, 1 міжнародної наукової програми й 1 проєкта за грант міжнародних організацій. Отримано 3 патенти на корисні моделі, створено 2 нові технології, впроваджено в практику 9 власних нововведень і 6 нововведень інших установ. Науково-практичний медичний журнал «Ендокринологія/Endokrynologia» внесено до Переліку наукових фахових видань України (медичні й біологічні науки). Опубліковано 164 праці, у т. ч. 16 — за кордоном. 17 статей опубліковано у виданнях, що індексуються наукометричними базами Web of Science та/або Scopus. Видано монографію (у співавторстві), 2 розділи у підручнику, державний формуляр, інформаційний лист і рекомендації. На засіданнях спеціалізованої вченої ради за спеціальністю «ендокринологія» захищено 2 докторські та 1 кандидатська дисертації. Проведено 8 науково-практичних конференцій «Школа ендокринолога» і 15 навчальних планових циклів. У стаціонарі проліковано 3 143 хворих і проведено 1 116 операцій, у поліклініці прийнято 28 862 хворих. За результатами державної атестації Інститут віднесено до I кваліфікаційної групи та внесено до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави. У складі Інституту працюють 2 академіки Національної академії медичних наук (НАМН) України і члена-кореспондента Національної академії наук (НАН) України, 11 професорів, 22 доктора наук і 46 кандидатів наук, 7 заслужених діячів науки й техніки України й 5 заслужених лікарів України. 10 співробітникам Інституту присуджена премія Кабінету Міністрів (КМ) України. Висновок. Інститут займає провідні позиції серед установ НАМН України.
33
Перга, Тетяна Юріївна. "МІЖНАРОДНИЙ ВЕКТОР ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ АВСТРАЛІЇ: 1970-ТІ РОКИ". Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, № 7 (3 червня 2021): 67–78. http://dx.doi.org/10.31866/2616-745x.7.2021.233240.
Full textAbstract:
Метою дослідження є виявлення особливостей етапу становлення зовнішнього вектора екологічної політики Австралії, який віднесено до 1970-х рр. Дослідження проведено на основі аналізу документів Парламенту Австралії, Департаменту зовнішніх відносин і торгівлі та Міністерства води, сільського господарства і навколишнього середовища. У результаті дослідження встановлено, що до поч. 1970-х рр. в Австралії було прийнято низку перших міжнародних угод, які сформували підґрунтя для подальшого розвитку багатостороннього екологічного співробітництва. У цей період були відпрацьовані різні механізми і моделі багатостороннього співробітництва. Розкрита роль Конференції ООН з Навколишнього середовища, яка відбулася у Стокгольмі в 1972 р., у розвитку міжнародного екологічного співробітництва нового рівня. Доведено, що на цей момент в Австралії загострилася низка екологічних проблем, що обумовило потребу країни у широкому обміні інформацією з іншими країнами світу щодо їх подолання і більш тісного об’єднання зусиль у боротьбі з ними. Саме в цей час в Австралії і на рівні федерації і на рівні штатів були створені державні установи, відповідальні за впровадження екологічної політики, що сприяло координації внутрішнього і зовнішнього вектора природоохоронної діяльності. Зроблено висновок, що саме після цієї конференції, у 1970-х рр., розпочався період становлення міжнародного вектора екологічної політики Австралії, адже ця діяльність ґрунтувалася на нових засадах і принципах і включила нові напрями. Продемонстровано її особливість. Наголошено на великій ролі, яку приділяє Парламент Австралії виконанню міжнародних угод.
34
Kolodiichuk, Volodymyr. "ПРІОРИТЕТИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 3, № 23 (2020): 143–52. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2020-03-143-152.
Full textAbstract:
Досліджено структуру експортно-імпортних операцій агропромислових підприємств Львівської області та дано оцінку її ефективності. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі АПК Львівської області формується за рахунок сировинної структури експорту, яка надаючи підприємствам ситуативні вигоди у можливості швидкого одержання валютних коштів, загалом не відповідає державним інтересам. Переважну більшість найменувань агропромислової продукції область імпортує, незважаючи на сприятливий ресурсний потенціал для її виробництва. Для області пріоритетними напрямками міжнародної підтримки є обмін досвідом та залучення інвестиційних ресурсів у сферу виробництва, переробки та зберігання аграрної продукції. Серед експортних пріоритетів зовнішньоекономічної діяльності підприємств АПК є торгівля продукцією переробних підприємств, експорт органічних товарів та використання транзитного потенціалу області.
35
Дрозач, О. М. "Запровадження в Україні якісно нових процесів щодо здійснення ключових функцій митних органів". Ірпінський юридичний часопис, № 1 (10 квітня 2019): 89–99. http://dx.doi.org/10.33244/2617-4154.1.2019.89-99.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню сукупності факторів та їх впливу на якість та ефективність здійснення системою митних органів, покладених на них завдань та функцій. У статті проведено аналіз процесів, які базуються на діджиталізації взаємовідносин між митною службою та учасниками зовнішньої торгівлі, а також активізації обміну митною інформацією між митними службами різних країн, які потребують запровадження у зв’язку із зростанням обсягів міжнародної торгівлі. У процесі дослідження здійснено огляд проблеми запровадження сучасних методів здійснення контрольних процедур митними органами України та недостатнього інформаційного обміну з митними органами інших країн світу й іншими контролюючими органами, який відкриває додаткові можливості для системи управління ризиками. В умовах глобалізації торгівлі методи та засоби здійснення митних контрольних процедур потребують постійного розвитку і досягнення якісно нового та більш ефективного рівня. У процесі цього дослідження використаний історичний досвід митних органів України, а також досвід розвинених країн світу.
36
Зелінська, О. М. "СУТНІСТЬ МІЖНАРОДНОЇ МІГРАЦІЇ РОБОЧОЇ СИЛИ ТА ОЦІНКА СУЧАСНОГО РІВНЯ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ В МІЖДЕРЖАВНИЙ РИНОК РОБОЧОЇ СИЛИ". Actual problems of regional economy development 2, № 16 (2020): 28–36. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.28-36.
Full textAbstract:
Міграція робочої сили впливає на суспільне життя, і відіграє важливу роль у розвитку соціально–економічних відносин, що, у свою чергу, впливає і на політичний розвиток. Тому актуальність даної статті полягає в глобальності та швидкому зростанні внутрішньодержавних та міждержавних переїздів населення і трудових ресурсів у різноманітних формах, зумовлених, насамперед, нерівномірністю соціально–економічного розвитку країн.
 Обсяги міжнародної міграції з кожним роком зростають. До неї залучається все більше трудових ресурсів. Цей факт підтверджує важливість вивчення міжнародної міграції трудової сили, як однієї з основних форм світових господарських зв'язків, та її вплив на світове господарство.
 Важливість дослідження процесів міграції трудових ресурсів зумовлена швидким зростанням їх обсягів, нарощуванням інтенсивності, значним впливом на соціальний та економічний розвиток держави. Особливостями міграційних процесів на даному етапі розвитку суспільства є їх динамізм, швидке реагування на зміни у суспільстві та економіці.
 В даній статті об’єктом вивчення виступає міждержавний обмін робочої сили. Предметом дослідження є теоретичні аспекти міжнародної міграції трудової сили в Україні, а також сучасні тенденції які спостерігаються у переміщенні трудової сили.
 Основними методами дослідження, застосованими у дослідженні стали загально філософський, діалектичний, логіко–семантичний, метод синтезу, системно–структурний, соціологічний, а також статистичний метод. Найбільш важливе значення належить загально філософському методу, тому що вивчення міграційних процесів своїм корінням сягає глибини, яку доцільно досліджувати за допомогою філософського обґрунтування. Використання діалектичного методу пізнання обумовлено можливістю дослідити міграційні проблеми в єдності економічного, соціального, морального та правового змісту. Метод синтезу надає можливість поповнити категоріальний апарат новими визначеннями.
37
В. В. Хоша. "МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД АКРЕДИТАЦІЇ СУДОВО-ЕКСПЕРТНИХ УСТАНОВ І ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ". Криміналістичний вісник 31, № 1 (2020): 20–26. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2019-31-1-20.
Full textAbstract:
Мета статті – узагальнити міжнародний досвід акредитації судово-експертних установ та конкретизувати можливості його використання в Україні, запропонувати напрями розвитку організаційних засад акредитації судово-експертних установ в Україні, що передбачають, зокрема, розроблення відповідного комплексного нормативного акта. У процесі дослідження закцентовано на уніфікації процесу акредитації судово-експертних установ для спільного визнання результатів досліджень незалежно від того, у якій країні вони зроблені, підвищення їх якості, забезпечення обміну досвідом і вирішення інших питань, зумовлених діяльністю з оцінки відповідності. З’ясовано проблеми, які постають через розбіжності правових систем окремих країн і термінологічну неузгодженість, а також через першочергове розроблення стандартів для регулювання акредитації випробувальних лабораторій, яким не характерні специфічні ознаки судово-експертних установ і особливості проваджуваної такими установами діяльності. Обґрунтовано доцільність започаткування в Україні комплексного акта з питань акредитації судово-експертних установ (їх підрозділів) з огляду на вимоги стандартів ISO/IEC 17025, ISO/IEC 17020 і Настанови ILAGG-19:08/2014 «Модулі в судово-експертній діяльності», сформовано пропозиції щодо його розроблення. Достовірність отриманих результатів і висновків забезпечено загальнонауковими і спеціальними методами пізнання, зокрема: порівняльно-правовим досліджено основні підходи до нормативної регламентації розглядуваних процесів; системно-структурним аналізом з’ясовано сутність досліджуваних категорій і правових явищ, їх елементно-компонентний склад; історико-правовим здійснено ретроспективний аналіз окремих проблем розвитку організаційних засад акредитації судово-експертних установ; за допомогою моделювання сформульовано висновки і пропозиції щодо розроблення комплексного акта з питань акредитації судово-експертних установ (їх підрозділів) з огляду на вимоги стандартів ISO/IEC 17025, ISO/IEC 17020 і Настанови ILAGG-19:08/2014 «Модулі в судово-експертній діяльності».Ключові слова: акредитація; судово-експертні установи; судово-експертна діяльність; стандарт; модуль; настанова.
38
Ковальова, М. Л. "ПРИНЦИПИ ТА ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМИ МИТНОГО КОНТРОЛЮ В ЄС". Підприємництво та інновації, № 17 (30 квітня 2021): 13–17. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/17.2.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано систему митного контролю в ЄС, принципи та особливості митного оформлення та визначення рівня ризиків. Визначено основні тенденції розвитку та вдосконалення системи митного контролю в країнах ЄС, становлення загальної митної системи. Виокремлено основні цілі застосування системи управління митними ризиками. Митний контроль здійснюється в рамках загальної системи управління ризиками, що ґрунтується на обміні інформацією про ризики та результатах аналізу ризиків між митними органами і встановлює спільні критерії та стандарти ризиків. Наголошено, що одним з елементів системи митного контролю в ЄС є загальна декларація прибуття, яка була запроваджена і в Україні, що є важливим кроком до впровадження в Україні міжнародних стандартів митного контролю та майбутнього приєднання до процедури спільного транзиту.
39
Oberemok, S. O. "МОДЕЛЬ ОБРОБКИ ПАКЕТІВ В КОМУТАЦІЙНИХ ВУЗЛАХ З ПОВНОЗВ’ЯЗНОЮ ТОПОЛОГІЄЮ МЕРЕЖІ АСУ ПОВІТРЯНИМ РУХОМ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, № 47 (2018): 28–31. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2018.1.028.
Full textAbstract:
В роботі розглянуті принципи побудови системи передачі даних в автоматизованих системах управління повітряним рухом, що створена в Україні та функціонує в рамках міжнародної системи обміну інформацією про повітряний рух. Проведений аналіз дозволив стверджувати, що існуюча система побудована за ієрархічним принципом передачі та обробки інформації. Для передавання інформації використовуються принципи комутації буферизованих пакетів із застосуванням різних стратегій, які можуть впливати на основні характеристики процесу комутації пакетів в мережі АСУ повітряним рухом. В результаті досліджень було встановлено, що для розробки комутаційних засобів в мережах необхідно використовувати буферну пам'ять яка розрахована на максимальне інформаційне навантаження.
40
Климчук, Ірина. "ШВЕДСЬКИЙ ІНСТИТУТ: СКАНДИНАВСЬКИЙ ДОСВІД НАЛАГОДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ТА СТВОРЕННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ ДЛЯ ВЗАЄМОДІЇ ШВЕДІВ ЗІ СВІТОМ". Молодий вчений, № 7 (95) (30 липня 2021): 56–60. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-7-95-13.
Full textAbstract:
У даній статті досліджено особливості функціонування Шведського інституту, що відіграє важливу роль у зміцненні міжнародної суб’єктності країни засобами культурної дипломатії і не тільки. Зокрема, висвітлено передумови та процес становлення даної інституції, що успішно працює протягом останніх 76-и років. Проаналізовано структуру, функції, завдання та місію Шведського інституту у сфері громадської дипломатії. У статті розглянуто установчі документи, засоби фінансування, стратегію розвитку та основні напрямки програмної діяльності Інституту. Також охарактеризовано зміст та інструменти, зокрема наповнення у соціальних мережах (Facebook, Twitter та Instagram), запуск інформаційних порталів таких як: Sweden.se, Sharing Sweden, Image Bank Sweden тощо, а також організація програм з академічної мобільності, суспільно-просвітницьких заходів, професійного обміну, фінансування приватних культурних і комерційних проєктів, пов'язаних зі Швецією за кордоном. Розглянуто географію поширення та роль зазначеної організації у формуванні міжнародного іміджу та репрезентації Королівства Швеції через потенціал культури та економіки у світі.
41
Margasova, Viktoriіa, та Olena Akymenko. "ВИХІД ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ РИНОК В УМОВАХ ПОСИЛЕННЯ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT 3(15), № 3(15) (2018): 7–14. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-3(15)-7-14.
Full textAbstract:
У статті розглянуто правові засади підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Досліджено процес реалізації політичного курсу України, як європейської держави, що прагне рівноправного взаємовигідного партнерства з ЄС, на інтеграцію до ЄС та його впливу на зовнішньоекономічні зв’язки і зміцнення позицій у світовій системі міжнародних відносин. Доведено зв'язок особливого географічного розташування країни (між Європою і Азією) та багатовекторності зовнішньополітичної орієнтації (східний – країни СНД, західний – Польща, Західна Європа, США та південно-східний – Болгарія, Туреччина, країни Сходу), наведено аргументи на користь розвитку співпраці України з ЄС. Доведено, що поєднання поглибленого цільового регуляторного наближення з фокусом на участі в європейських ланцюгах створення доданої вартості, промислового аутсорсингу; ширшого залучення України до програм «Горизонт 2020» та COSME; обміну новітніми технологіями, є потенційними напрямами співробітництва України та ЄС.
42
Гайтан, В. В. "Транскордонне співробітництво в контексті децентралізації місцевого самоврядування: політико-правовий аспект". Актуальні проблеми політики, № 66 (18 січня 2021): 43–49. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i66.706.
Full textAbstract:
Визнання місцевого самоврядування в якості інституту громадянського суспільства та основи демократичного устрою держави довело існування більш зручного механізму захисту основних прав і свобод людини та громадянина крізь місцеві органи влади. Розуміння світових і національних державно-політичних процесів призвело до нового трактування ролі інституту місцевого самоврядування в контексті розбудови України як демократичної, правової, соціальної держави.
 Усвідомлення своїх основних векторів міжнародної співпраці, прагнення до членства в Європейському Союзі вимагає від України вироблення відповідних підходів і змін на концептуальному та законодавчому рівнях. Перетворення в територіальному державному устрої шляхом укрупнення територіальних громад і децентралізації влади були впроваджені в більшості демократичних країн світу. Світовий досвід і міжнародні стандарти моделювання місцевого самоврядування показують переваги його зарубіжної моделі побудови перед українською моделлю, що обґрунтовується практичним збільшенням економічної результативності, покращенням у соціально-культурній, кадровій та управлінській сферах.
 1 квітня 2014 року в Україні була прийнята Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, яка заклала основу проведення багатоступеневої територіальної реформи та суттєві зміни в державному управлінні й розподілі державно-владних повноважень, прийняття низки нормативно-правових актів, які не завжди повільно сприймаються суспільством, а іноді мають примусовий характер.
 Транскордонне співробітництво як один із пріоритетних напрямів реалізації зовнішньополітичних відносин залежить від обрання правильного шляху впорядкування органів місцевого самоврядування та територіально-адміністративного устрою України. Згідно Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2016-2020 роки нині транскордонне співробітництво здійснюється як на міждержавному рівні, так і на рівні територіальних громад, їх представницьких органів, місцевих органів виконавчої влади. Таке співробітництво сприяє соціальній та економічній конвергенції прикордонних регіонів і створенню нових можливостей для їх розвитку, в тому числі розвитку економічних, соціальних, науково-технічних, екологічних, культурних та інших відносин, обміну досвідом, що у світлі обраного Україною шляху державотворення набуває особливої актуальності.
43
Кочина, Олександра Сергіївна. "МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ ДОСВІД ЗАХИСТУ АВТОРСЬКИХ ПРАВ У ВСЕСВІТНІЙ ІНТЕРНЕТ-МЕРЕЖІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ В УКРАЇНІ". Часопис цивілістики, № 37 (29 липня 2020): 93–97. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i37.356.
Full textAbstract:
Наукова стаття присвячена дослідженню сучасного стану міжнародно-правового регулювання захисту авторських прав в Інтернет-мережі у перспективі його впровадження у законодавство України.
 Проаналізовано Закон США про авторське право у цифрову епоху (DMCA) від 12 жовтня 1998 року, який вважається першим у світі нормативно-правовим актом з регулювання авторсько-правових відносин у цифровому середовищі. Одним із основних принципів DMCA є забезпечення так званої «безпечної гавані» для постачальників онлайн-послуг, яка полягає в тому, що постачальник онлайн-послуг звільняється від відповідальності за розміщення інформації з порушенням авторських прав, якщо відповідає на заяву про видалення розміщеного з порушенням авторських прав контенту в найкоротший строк.
 Встановлено, що схожий принцип знайшов втілення і в Директиві 2001/29/ЄС Про гармонізацію деяких аспектів авторського права і суміжних прав в інформаційному суспільстві. Україна, спираючись на досвід США та ЄС, законодавчо закріпила порядок припинення порушень авторського права з використанням мережі Інтернет лише в 2017 році.
 Автор зазначає, що найважливіше значення для боротьби з порушеннями авторських прав в інтернеті має Директива 2019/79/ЄС Про авторські та суміжні права на єдиному цифровому ринку. Найбільший резонанс у суспільстві викликала норма ст. 17 зазначеної Директиви, якою передбачена можливість притягнення до відповідальності інтернет-платформи для обміну контентом (такі як YouTube, Vimeo тощо) за публічне надання контенту, який порушує авторські права, навіть якщо він був завантажений їх користувачами. Такий підхід є безпрецедентним зрушенням у сфері відповідальності за порушення авторських прав в інтернет-просторі.
 З метою запровадження європейського досвіду обґрунтовано необхідність продовження процесу адаптації українського законодавства в сфері захисту авторських прав до законодавства ЄС, взявши курс на посилення відповідальності інтернет-платформ обміну інформацією за публічне надання контенту, який порушує авторські права, завантаженого їх користувачами.
44
Середюк, Лариса. "МІСТ МІЖ ТЕОРІЄЮ І ПРАКТИКОЮ: БЕЗПЕРЕРВНЕ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ТА ВІДПОВІДЬ НА ВИКЛИКИ СУЧАСНОСТІ З КОНЦЕПЦІЄЮ «ВЧИМОСЯ НАВЧАТИ НІМЕЦЬКОЇ»". Інноватика у вихованні 2, № 11 (2020): 174–80. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v2i11.209.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню нової програми підвищення кваліфікації вчителів німецької мови Гете-інституту „ Вчимося навчати німецької» на предмет її імплементації на заняттях з іноземної мови. У статті проаналізовано важливість та актуальність застосування новітніх дидактико-методичних принципів, які покладені в основу програми DLL у процесі вивчення німецької мови та відповідають сучасним вимогам до знань, і за допомогою яких можна досягти високого успіху в навчанні іноземної мови та дозволити учням діяти за допомогою мови. DLL відповідає міжнародним стандартам якості в області методичного освіти і пропонує завдання з систематичного спостереження та аналізу навчальної діяльності на основі відеозаписів практичних занять з іноземної мови у різноманітних країнах. У програмі DLL увага зосереджується на учнях, які є головними діячами в навчальному процесі. Крім того у статті окреслено положення, що важливими залишаються і такі традиційні теми як розвиток умінь, навчання граматиці, лексиці, фонетиці, літературі, соціальним темам роботи, тощо. Усі ці аспекти інтегровані в загальну концепцію заняття, спрямованого на розвиток відповідних компетенцій школярів та студентів. Навчальні матеріали усіх модулів DLL актуалізують фахово-дидактичні знання, уможливлюють обмін досвідом та симуляцію на занятті, проводять нас по заняттю від спостереження за автентичним уроком на відео до рефлексії діяльнісного підходу на уроці.
45
Pereviznyk, B. O., T. A. Kovalchuk та N. A. Dzhavadova. "ЄВРОПЕЙСЬКА МЕДИЧНА ОСВІТА: МОДЕЛЬ ПОЛЬЩІ". Медична освіта, № 4 (15 лютого 2020): 144–48. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.4.10874.
Full textAbstract:
Програма студентської мобільності Ерасмус є однією з найбільших міжнародних програм обміну у світі, яка дала змогу отримати досвід семестрового навчання у європейських університетах більш ніж трьом мільйонам учасників від початку її функціонування. Щороку студенти різноманітних європейських, як медичних, так і немедичних ВНЗ, мають змогу брати участь у даній програмі, отримуючи унікальну можливість інтегруватися в іншу систему навчання, працювати над власними науковими ідеями та розробками, розвинути свій майбутній професійний нетворкінг, подорожувати та пізнати життя, культуру, традиції та побут в європейській країні. У статті висвітлено ключові характеристики навчального процесу, можливості наукового розвитку та студентського дозвілля у Вроцлавському медичному університеті (Польща) через призму участі в програмі обміну Ерасмус. В даній роботі проаналізовано, а також описано структуру й особливості проведення практичних занять та лекцій на клінічних кафедрах для старшокурсників, навантаження студентами на одного викладача, оцінку та контроль студентських знань під час практичних занять, а також в кінці семестру, можливість вибору елективних курсів, поняття та умови для застосування ректорських годин. З 18 лютого 2015 р. у Вроцлавському медичному університеті з метою покращення навчального процесу була запроваджена внутрішньоуніверситетська система оцінки якості освіти SONA, що передбачає стандартизоване анкетування студентів з подальшим трансфером опитувальників у навчальний відділ з метою аналізу та подальшої розробки схем покращення якості медичної освіти. У даній статті також йдеться про студентські асоціації університету, їх структуру, цілі та особливості функціонування, наукові видання різного ступеня цитування, в яких публікуються дослідники з різних країн світу.
46
Добреля, Н. В., та Т. А. Бухтіарова. "Проблеми біоетики в контексті пандемії COVID-19". Фармакологія та лікарська токсикологія 14, № 3 (2020): 159–65. http://dx.doi.org/10.33250/14.03.159.
Full textAbstract:
Пандемія COVID-19 поставила перед людством низку питань, що потребують детального розгляду, обговорення та прийняття зважених рішень. Серед цих питань чи не найважчими для практичного розв’язання є питання біоетики: взаємодія лікаря й пацієнта в умовах відсутності визнаних методів і протоколів лікування, рекомендації та засоби безпеки для медичних працівників, етичність проведення протиепідемічних заходів, дослідження та публікації на тему COVID-19, розгляд клінічних випробовувань з точки зору етики та їхнє безпосереднє проведення, прийняття рішень в умовах обмежених ресурсів, лікування пацієнтів в інтенсивній терапії, надання паліативної допомоги, проблеми, що пов’язані з психічним здоров’ям населення, захист даних та обмін ними, прискорення розробки й оцінка ефективності вакцини для профілактики COVID-19. За таких умов ресурси системи охорони здоров’я багатьох країн виявились недостатніми для надання всім пацієнтам якісного медичного обслуговування, на яке вони мають право за міжнародними документами. Питання життя та смерті хворих постало так само гостро, як у ті часи, коли технології, що підтримують життя, тільки вводились у клінічну практику.Пандемія COVID-19 суттєво змінила біоетичний дискурс із репродуктивних технологій, штучного інтелекту та можливостей молекулярної генетики на утилітарну етику з підтриманням заходів охорони громадського здоров’я.
47
Borysiuk, Оlena, Tatiana Shmatkovskaya та Maria Datsyuk-Tomchuk. "ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ ВИКОРИСТАННЯ СТЕЙБЛКОЇНІВ ЯК ІНСТРУМЕНТУ ЗМЕНШЕННЯ ВОЛАТИЛЬНОСТІ КРИПТОВАЛЮТ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ". Economic journal of Lesya Ukrainka Volyn National University 1, № 25 (2021): 69–78. http://dx.doi.org/10.29038/2786-4618-2021-01-69-78.
Full textAbstract:
Криптовалютам властива висока волатильність. Це пояснюється, перш за все тим, що цей ринок відносно молодий з невеликою кількістю учасників і обсягами торгів. Якщо на традиційних ринках присутній потік публічної інформації, регулярна корпоративна звітність відповідно до міжнародних стандартів, звітність регуляторів про макроекономічні показники, прогнозні оцінки аналітиків з поточного та майбутнього стану ринків. То у сфері криптовалют таке середовище тільки формується. Це призводить до того, що курси криптовалют (в основному в доларовому вираженні) схильні до високого рівня волатильності, що робить їх використання не зручними з практичної точки зору як засобу обміну і вартості.
 Водночас волатильності курсу біткоїну і інших криптовалют на фінансовому ринку перешкоджає використанню цих цифрових активів в якості грошей. Поряд з інструментами, що дозволяють пом'якшити валютний ризик використання існуючих криптовалют, розробляються нові криптовалюти, спеціально сконструйовані так, щоб їх ринковий курс мав низьку волатильність щодо того чи іншого активу. Такі криптовалюти отримали назву стейблкоїни (stablecoins).
48
Козлакова, Галина. "Організація мобільних конференцій студентів і викладачів в європейських університетах". Нові технології навчання, № 95 (15 грудня 2021): 113–21. http://dx.doi.org/10.52256/2710-3560.95.2021.13.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано передумови щодо визначення і реалізації одного з принципів Болонського процесу – принципу мобільності учасників освітнього процесу. Автором представлено заходи, що здійснювалися університетами прикордонних міст у країнах Європи (Чехословаччина, Німеччина, Нідерланди тощо) у 80–90-х рр. минулого століття. Наведено приклади організації мобільних груп студентів під керівництвом викладачів на умовах «безвалютного обміну» у 80-х роках. Описано участь автора у 2010-х роках у мобільних конференціях студентів і викладачів, що були організовані університетами і проходили у прикордонних містах України, Словаччини, Угорщини. Зазначено, що під час такої активності студенти набувають не лише професійних компетентностей за фахом, але також іншомовних компетентностей і навичок культурного спілкування між представниками різних країн.Обговорюється перспективність і можливість забезпечення мобільності студентів і викладачів університетів у сучасних умовах після усунення карантинних обмежень. Запропоновано тематику майбутніх наукових досліджень для спільних міжнародних проєктів. Фактично описано соціальні і комунікаційні втрати, яких зазнали системи освіти європейських країн під час тотальних обмежень внаслідок пандемії.
49
ПЕТРЕНКО, Ірина, Жанна ГРАЩЕНКОВА та Максим МІШИН. "СПОРТИВНЕ ВОЛОНТЕРСТВО ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН СУЧАСНОСТІ". Humanitas, № 5 (12 січня 2022): 46–51. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.5.7.
Full textAbstract:
У статті розглянуті питання виникнення спортивного волонтерства як соціокультурного феномена сучасності. У волонтерському русі виділено напрям спортивного волонтерства, який сприяє побудові та розвитку активної взаємодії з іншими країнами та міжнародними організаціями для подальшого співробітництва, зокрема у сфері фізичної культури та спорту. Волонтерська діяльність є ефективним засобом соціалізації осіб, які беруть у ній участь із нагодою отримати цінний досвід. Спортивне волонтерство як соціальний феномен було предметом дослідження низки авторів. Наукові дослідження вітчизняних вчених висвітлюють аспекти організації та розвитку спортивного волонтерства, однак питанння, що стосується історичних передумов виникнення волонтерства в нашій країні, зокрема у сфері олімпійського спорту мало вивчені. В Україні у 2001 році розроблено низку заходів щодо сприяння розвитку волонтерського руху, цей рік був призначений для збільшення визнання, сприяння та популяризації волонтерської діяльності та створення мережі поширення та обміну інформацією. Були визначені сфери діяльності волонтерів, збільшені кількість бажаючих працювати волонтерами, спонсорування та підтримка волонтерських програм. Спорт, будучи однією з популярних сфер діяльності, важко нині уявити без активної участі волонтерів, а саме: проведення великомасштабних спортивних заходів, таких як Олімпійські, Паралімпійські ігри та інші міжнародні змагання. Діяльність волонтерів на спортивних змаганнях допомагає вирішенню низки організаційних питань, а також створенню на спортивному заході відповідної атмосфери і іміджу, які необхідні для настрою учасників і відчуття свята для глядачів. Незважаючи на те, що досвід залучення спортивних волонтерів бере початок від перших Олімпійських ігор 1896 р., сучасна модель спортивного волонтерства, яка характеризується придбанням власних соціальних норм, принципів і процедур, почала складатись із 1980 р. – зимової Олімпіади в Лейк-Плесіді, коли було створено перший комітет з організації волонтерів. Розробляючи масштабні сценарії майбутніх Універсіад та Олімпійських ігор, організатори почали робити ставку на участь добровольців в їх проведенні. Спортивний волонтерський рух – це соціальна течія, виражена у взаємодії окремих спортивних волонтерів та їх об’єднань, яка є складником системи проведення змагань. Незважаючи на бурхливий розвиток в Україні, спортивний волонтерський рух має низку істотних проблем, тому для більш продуктивного розвитку спортивної волонтерської діяльності необхідне створення державою умов для реалізації прав громадян на добровільну і пряму участь у вирішенні соціально значущих проблем суспільства.
50
Телелим, Василь, Борис Олексієнко та Володимир Кириленко. "ЕВОЛЮЦІЯ ОСНОВНИХ ПРОБЛЕМ ПРОТИДІЇ ВІЙСЬКОВИМИ ЗАСОБАМИ “ГІБРИДНІЙ” АГРЕСІЇ З БОКУ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 84, № 1 (2021): 119–38. http://dx.doi.org/10.32453/3.v84i1.807.
Full textAbstract:
У статті розглянуто основні визначення (поняття) і сутність протидії “гібридній” агресії з боку Російської Федерації (РФ) проти України як в загальному плані, так і військовими засобами, її основні уроки. Показано, що заходи протидії “гібридній2 агресії в Україні у своєму розвитку пройшли досить складний і неоднозначний шлях від абсолютного їх несприйняття не лише керівництвом держави, але і переважною більшістю українського суспільства у зв’язку зі сліпою вірою у політичну порядність кремлівських політиків, вірність їх взятим на себе міжнародним зобов’язанням стосовно гарантування Україні незалежності, суверенітету та територіальної цілісності в обмін на майже безкоштовну передачу Росії третього у світі за розміром ядерного потенціалу, і аж до безкомпромісного збройного протистояння із російськими найманцями та їх посібниками на Сході України. У статті розкриваються основні етапи протидії російській “гібридній” агресії у всіх її основних сферах, надається їх змістовне наповнення, показана еволюція нарощування заходів протидії, але водночас особлива увага приділена протидії військовими засобами, тобто головним чином у процесі підготовки та участі військових формувань сил оборони сектору безпеки й оборони України спочатку в антитерористичній операції, а згодом – і в операції Об’єднаних сил. Зважаючи на значний діапазон завдань протидії російській “гібридній” агресії військовими засобами, наведено й основні можливі форми застосування сил оборони в різних умовах оперативної обстановки в процесі бойових дій.