Journal articles: 'Міжетнічні відносини'

1

Зан, М. "Міжетнічні відносини на Закарпатті : побудова етносоціонічної моделі." Освіта регіону, no. 3 (2009): 185–91.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Чугріна, О. "Міжетнічні відносини в Україні: проблеми і шляхи їх розв"язання." Етнічна історія народів Європи, Вип. 3 (1999): 86–89.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Pacheva, Mariya. "Чинники етнокультурного розвитку болгарської національної меншини Північного Приазов’я у 1943-91 рр." Eminak, no. 2(30) (June 26, 2020): 180–89. http://dx.doi.org/10.33782/eminak2020.2(30).418.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано вплив зовнішніх і внутрішніх чинників на етнокультурний розвиток болгарської етнічної меншини Північного Приазов’я у 1943-1991 рр., таких як: чисельність болгар у регіоні, наявність етнічних організацій політичного, соціального чи культурного характеру, особливості державної політики стосовно болгарського населення у цей період, зв’язок з історичною батьківщиною, міжетнічні відносини у регіоні. Виявлено, що сукупна дія названих факторів спричинила загальний вектор впливу на етнокультурний розвиток болгарської етнічної меншини у Північному Приазов’ї у напрямку поступової часткової асиміляції.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Kapeliushnyi, Valerii, and Viktor Pylypenko. "SOCIOCULTURAL TRANSFORMATIONS AND INTERETHNIC RELATIONS IN GALYHYNA IN 1918–1939." Ethnic History of European Nations, no. 59 (2019): 108–10. http://dx.doi.org/10.17721/2518-1270.2019.59.19.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Slyushchynskyi, B. V. "Ethnic relations in Ukrainian Priazovye: interaction of the dominant cultural groups and cultural minorities." Ukrainian Society 2011, no. 1 (April 11, 2011): 44–54. http://dx.doi.org/10.15407/socium2011.01.044.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Fedun, O. V., and N. I. Papish. "Політико-правові аспекти захисту прав національних меншин в Україні." Grani 19, no. 2 (January 28, 2016): 15–21. http://dx.doi.org/10.15421/1716041.

Full text

Abstract:

Розглянуто основні категорії прав національних меншин, що проживають на території України. Проаналізовано політико-правові засади та законодавчі джерела забезпечення цих прав на рівні держави у відповідності з міжнародно-правовими стандартами. Розкрито особливості співробітництва України з міжнародними організаціями та державами-сусідами в сфері захисту прав національних меншин та регулювання міжетнічних відносин. В Україні гарантії та захист прав національних меншин на законодавчому рівні відповідають світовим і європейським стандартам, створена система органів державного управління у сфері міжетнічних відносин, проте існує низка проблем, які необхідно розв’язувати на рівні парламенту, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. На сучасному етапі необхідно прийняти Закон про «Концепцію державної етнонаціональної політики України», визначити політико-правовий статус корінних народів, зокрема кримськотатарського, депортованих національних меншин і етнографічних груп українського етносу, налагодити ефективний механізм реалізації прав національних меншин в Україні та здійснювати моніторинг за дотриманням цих прав. Застосування відповідних заходів сприятиме запобіганню проявам конфронтації в українському суспільстві на етнополітичному та мовному підґрунті, недопущенню загострення міжетнічних відносин, забезпечить формування у громадян толерантного ставлення до осіб, що належать до національних меншин.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Ларченко, М. Л. "Національна ідея як засіб гармонізації міжетнічних відносин." Вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут". Політологія. Соціологія. Право, no. 1 (5) (2010): 18–22.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Ісак, Н. Ю. "Упередження як важливий чинник міжнаціональних та міжетнічних відносин." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія, Вип. 49/51 (2003): 66–69.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Ісак, Н. Ю. "Упередження як важливий чинник міжнаціональних та міжетнічних відносин." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія, Вип. 49/51 (2003): 66–69.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Dobroskok, Stefaniya. "МОВНА ТОЛЕРАНТНІСТЬ ЯК СКЛАДОВА ПСИХОЛІНГВІСТИКИ КОМУНІКАТИВНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ." Psycholinguistics in a Modern World 16 (December 17, 2021): 80–85. http://dx.doi.org/10.31470/10.31470/2706-7904-2021-16-80-85.

Full text

Abstract:

У статті наведено авторське розуміння мовної толерантності. Відповідно до нашого наукового розуміння, мовна толерантність - це терпимість та поблажливість суб'єктів мови до чужої мови. Це установка на ліберально шанобливі мовні відносини, терпиме ставлення та прийняття з розумінням мовної поведінки носіїв різних етнічних мов, їх національних мовних традицій та цінностей, відмінних від власних. Мовна толерантність допомагає запобігти міжетнічним конфліктам на тлі мовної нетерпимості та сформувати збалансовану мовну політику.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Lysenko, V. S. "Галичина в месіанській візії Ю. Пілсудського." Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, no. 7 (September 21, 2017): 39. http://dx.doi.org/10.15421/171794.

Full text

Abstract:

Розкрито ґенезу месіанської візії Ю. Пілсудського, яка полягала у пояснені історичних першопричин відродження Речі Посполитої та встановлення її гегемонії у Центрально-Східній Європі. З’ясовано, що ця візія сформувалася під впливом історичних процесів, які стали знаковими для польського народу, його ментальності та світогляду; вона містить такі елементи, як польська національна ідея та концепція національного гегемонізму. Встановлено, що відродження власної незалежної держави – першочергове завдання, яке ставив перед собою Ю. Пілсудський. У процесі реалізації цього завдання було сформовано концепції, які пояснювали необхідність відродження польської держави. Однією з них стала месіанська візія країни, яку омивали б Балтійське та Чорне моря. Особливе місце у цій візії посідає Східна Галичина, що розглядалася політиком як «польський П’ємонт», тобто як центр політичного відродження. У концепції пояснювалася історична приналежність до польського народу регіону, що став оазою формування національної ідеї та політичним центром відродження Речі Посполитої. Встановлено, що месіанська концепція Ю. Пілсудського носила гегемоніальний характер, оскільки мала на меті возвеличення польського етносу над українським, нівелюючи при цьому інтереси останнього, що в умовах загострення польсько-українських міжетнічних відносин призводило до конфліктно-конфронтаційної взаємодії та подальших антагонізмів у відносинах між народами.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Курило, О. В. "Вплив економічного фактору на розвиток міжетнічних відносин в Україні." Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини, Вип. 4 (1995): 84–92.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Ріаханов, Ш. Н. "Асамблея народу Казахстану як інститут регулювання міжетнічних відносин у Республіці Казахстан." Держава і право. Серія "Політичні науки", вип. 76 (2017): 59–70.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Ріаханов, Ш. Н. "Асамблея народу Казахстану як інститут регулювання міжетнічних відносин у Республіці Казахстан." Держава і право. Серія "Політичні науки", вип. 76 (2017): 59–70.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Козубовський, Р. В. "Полікультурна освіта як чинник попередження девіантних проявів в міжетнічних відносинах." Соціальна робота в Україні: теорія і практика, no. 1/2 (2016): 28–35.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Устименко, В. М. "Формування правничої бази для регулювання міжетнічних відносин у період Української Центральної Ради." Український історичний журнал, no. 1 (502) (2012): 79–88.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Подольський, А. "Володимир Жаботинський та українські національні змагання першої чверті XX ст.: цінності міжетнічних відносин." Історія в сучасній школі, no. 6 (130) (2012): 41–43.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Sokolovskyi, Oleksandr. "ПИТАННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН У РОЗВИТКУ ТРАНСКОРДОННОЇ СПІВПРАЦІ КАРПАТСЬКОГО ЄВРОРЕГІОНУ." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 1 (9) (February 9, 2021): 283–99. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2021-01-283-299.

Full text

Abstract:

У статті досліджено роль національних меншин у розвитку транскордонної співпраці у Карпатському єврорегіоні. Єврорегіон "Карпати" є одним із найбільших єврорегіонів на теренах Східної та Центрально-Східної Європи до якого входять такі держави як: Україна, Польща, Словаччина, Угорщина та Румунія. Стратегія ефективного розвитку єврорегіону дає чудові можливості для розширеного політичного діалогу, а також поглибленої економічної, культурної та міжетнічної співпраці. Чимало проектів в рамках даного єврорегіону покликані перш за все розширити співпрацю з національними меншинами, а також ведені політики культурного різноманіття в регіоні та створення єдиної, добре розвиненої інфраструктури. Від початку свого заснування Карпатський єврорегіон перейшов від декларативного утворення до ефективного та практичного інструменту в багатосторонній дипломатії. Мета створення Карпатського єврорегіону полягала у забезпеченні належного розвитку для членів у координації транскордонного співробітництва, сприянні більш швидкому регіональному та економічному розвитку та - звісно - створенню добросусідських відносин відносини між зацікавленими сторонами. Попри це, Карпатський єврорегіон є чималим, і тому існує деякі нерівномірність у співпраці між державами-учасницями процесу. Аналіз показав, що співпраця між Польщею та Україною є значно потужнішою, ніж співпраця між Польщею та Словаччиною. Звичайно, першою причиною такої нерівномірності у співпраці є спільне історичне минуле, а також наявність національних меншин, які і задають основну тенденцію та є основним елементом практичної реалізації співпраці між сторонами. З іншої сторони, деякі держави-члени мають певні побоювання щодо активної участі окремих національних меншин, перш за все це стосується Угорщини та угорської національної меншини в Україні, Словаччині та Румунії. Центральна влада Угорщини є дуже різкою у висловлюваннях та постійно піддає критиці інші уряди та активно заохочує до розширення прав угорської національної меншини, що негативно сприймається її сусідами. Тому не дивно, що участь Угорщини в транскордонній співпраці є, але вона є непомітною, та не такою ефективною, як з іншими сторонами процесу, зокрема це стосується Польщі-України чи Румунії-України.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Крюков, В. Г. "Відображення міжетнічних відносин на Піренейському півострові в арабській географіній писемній традиції IX - X століть." Наука. Релігія. Суспільство, no. 4 (56) (2013): 28–34.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Матковська, Марія. "НАЦІОНАЛЬНО-СПЕЦИФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ БРИТАНЦІВ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРІВ ДЖОНА ФАУЛЗА)." KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 1, no. 8 (July 13, 2021): 97–102. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.1.14.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена лінгво-семантичному аналізу моделей комунікативної поведінки британців, що співвідносяться із системою національної культури на матеріалі творів британського письменника Джона Фаулза. Увагу зосереджено на домінантних рисах англомовної комунікації, які відображають особливості сприйняття та інтерпретації вербальних повідомлень британцями. Автор, аналізуючи національно-специфічні особливості комунікативної поведінки британців, виявляє катего- рії англомовної комунікативної свідомості та презентує систему ціннісних орієнтацій британців. Мова й культура є взаємопов’язаними і загальновизнаними поняттями; але як саме моделі комунікативної поведінки співвідно- сяться із системою національної культури являє інтерес як для загальної теорії комунікації, так і для опису і ана- лізу комунікації в межах окремої мовної спільноти. В результаті аналізу висвітлено основні національно-специ- фічні особливості як вербальної, так і невербальної поведінки британців. Виявлено, що дистанційність лежить в основі базових ціннісних орієнтацій британців. Особистий простір є важливим невербальним компонентом британської культури. В процесі спілкування дистанціювання може слугувати могутнім інструментом впливу на оточуючих; це свого роду мистецтво, що дозволяє як у прямому розумінні слова, так і абстрактно регулювати ступінь близькості чи віддаленості співрозмовників. Останнім часом усе складнішою стає ситуація в міжнародних та міжетнічних відносинах, тому постулюється ідея, що знання стратегій, тактик та моделей комунікації дозволяє передбачити більшість конфліктних ситуацій у відносинах як між окремими комунікантами, так і в міжнаціональних відносинах, або деякою мірою просто попередити їх.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Pekarchuk, V. M. "Розвиток фольклору та декоративно-прикладного мистецтва етноменшин України: тенденції 1990 – 2000-х років." Grani 18, no. 1 (November 5, 2014): 158–62. http://dx.doi.org/10.15421/1715029.

Full text

Abstract:

На основі представленої широкої палітри історичних фактів, аналітичних матеріалів, наукових документів зроблено спробу відтворити місце і роль фольклору та декоративноприкладного мистецтва у процесі відродження і розвитку культури етноменшин протягом 1990 – 2000 х років. Важливість окресленої проблеми зумовлюється, перш за все, необхідністю мати чітке уявлення про механізм розв’язання незалежною державою проблеми міжетнічних відносинв. З’ясовано, що протягом досліджуваних років в Україні створювалися передумови для розвитку новітніх форм етнічної творчості і в цьому плані розширення спектра культурної спадщини. Враховувався фактор наступності та перспективності у справі розвитку форм етнічної творчості. Значна увага приділена з’ясуванню діяльності різного рівня театральних колективів та внеску у розбудову у культуру України. Крім того, проаналізовано низку напрямків діяльності кримськотатарських, грецьких, єврейських, угорських професійних мистецьких колективів. Досліджувані проблеми аналізувалися під кутом зору їх сприянню досягненню політичного порозуміння і налагодження плідних контактів у сфері налагодження культурномистецького життя етносів України.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Стешенко, Н. Л., А. В. Бородай, and К. С. Чоста. "ДЕПОРТАЦІЯ БОЙКІВ НА ДОНБАС 1951 р.: ПРОБЛЕМИ ПЕРЕСЕЛЕННЯ ОЧИМА СВІДКІВ." Історія та географія, no. 58 (2020): 51–55. http://dx.doi.org/10.34142/2313-2345.2020.58.08.

Full text

Abstract:

У статті досліджуються культурні, соціальні, кліматичні та інші проблеми переселення бойків на Донбас у 1951 р., спираючись на усні свідчення очевидців тих подій. Матеріали було зібрано під час краєзнавчої експедиції. Проаналізовано стан, тенденції і динаміку трансформації ідентичності депортованих бойків, нині жителів сіл Донецької області. Визначено масштаб та причини булінгу бойків з боку місцевого населення. Усні свідчення очевидців щодо культурних, соціальних, кліматичних та інших проблем переселення бойків на Донбас у 1951 р. є значущим та нетривким джерелом інформації стосовно деталей депортації. Шляхом інтерв’ю були отримані цінні факти щодо переселення жителів сіл Задвір’я та Гошів Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області до сіл Яковлівка та Староварварівка Олександрівського району Донецької області. Було вивчено основні передумови та причини депортації, надана оцінка ролі влади в цьому процесі. Чітко окреслено умови депортації та порушення прав людини під час переселення. З’ясовано місце культурної спадщини бойків Донбасу в формуванні національної ідентичності, сучасних міжетнічних, міжконфесійних відносин. Також виявлено, що бойки після переселення зазнали чималої трансформації, пов’язаної із зовнішнім середовищем та оточенням

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Гулай, В. В. "Загострення міжетнічних відносин в Західній Україні на початковому етапі Німецько-радянської війни в контексті етнонаціональної політики тоталітарних режимів." Гілея, Вип. 57 (№ 2) (2012): 99–104.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Прокопчук, Вікторія. "ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ КОНФЛІКТ В ІНТЕРПРЕТАЦІЇ РАДЯНСЬКИХ ПАРТИЗАНСЬКИХ КЕРІВНИКІВ." Litopys Volyni, no. 25 (December 10, 2021): 48–53. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.25.08.

Full text

Abstract:

У статті здійснено спробу показати польсько-український конфлікт 1939–1945 рр. крізь призму присутності в ньому СРСР та Третього райху як «третьої сили» цього міжетнічного протистояння. Мета статті – розкрити бачення польсько-українського конфлікту радянськими партизанськими керівниками у своїх спогадах та простежити у цих спогадах німецько-радянський вплив на ескалацію протистояння між поляками та українцями в 1939–1945 рр. Як джерела для вивчення проблематики польсько-українських відносин в роки Другої світової війни проаналізовано мемуари радянських партизанських керівників С. Руднєва, Д. Медведєва, А. Бринського, І. Старінова, В. Войцеховича, Г. Якименка. Із використанням критичного методу викладено інтерпретацію ворожнечі між поляками та українцями радянським партизанським керівництвом. Висвітлено аспекти діяльності радянської партизанки, спрямовані на посилення конфронтації між поляками та українцями. Показано, що в ескалації міжетнічної польсько-української ворожнечі були зацікавлені як радянська, так і німецька сторона. На основі мемуарів висвітлено позиції радянського партизанського керівництва щодо діяльності українського національно-визвольного руху в роки Другої світової війни. Коротко охарактеризовано погляди сучасних українських науковців на присутність «третьої сторони» в польсько-українському протистоянні в 1939–1945 рр. Спираючись на подану в мемуарах інформацію, простежено розвідницьку діяльність радянської партизанки на території України. Наукова новизна статті полягає у систематизованому опрацюванні спогадів радянських партизанських керівників із метою виявлення в них фактів, які свідчать про втручання СРСР та Третього райху в польсько-українське протистояння в роки Другої світової війни. Визначено перспективи для проведення подальших досліджень окресленої у статті проблематики.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

БОЛЯНОВСЬКИЙ, Андрій. "ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОТИСТОЯННЯ CИЛ ПОЛЬСЬКОГО ТА УКРАЇНСЬКОГО ПІДПІЛЛЯ У РОКИ НІМЕЦЬКО-РАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ: ГОЛОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТРАКТУВАННЯ ПОДІЙ У ПОЛЬЩІ." Східноєвропейський історичний вісник, no. 18 (March 30, 2021): 239–51. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.18.226505.

Full text

Abstract:

Анотація. Мета дослідження – висвітлити, як різні інтерпретації найактуальніших питань теми репрезентовані в історіографії предмета дослідження у Польщі. Методологія дослідження базується на застосуванні методів порівняльного і критичного аналізу, а також принципу наукової об’єктивності у процесі вивчиенн головних праць, опублікованих із вказаної теми. Наукова новизна статті – критичний аналіз причин, ходу і наслідків конфліктів між польськими і українськими підпільними силами в історіографії у Польщі в останні десятиліття. Висновки: У процесі аналізу праць з історії міжетнічних конфліктів можна прослідкувати виразну тенденцію: схильність нав’язати сприймання цих конфліктів виключно зі сприймання його учасниками з очевидною метою отримати емпатію до “своїх” жертв із замовчуванням “чужих жертв” цих конфронтацій. Типовим прикладом поширення таких тенденцій може бути стан вивчення дослідниками у Польщі проблеми протистоянь між польською Армією Крайовою (AK) з одного боку і Організацією Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери (ОУН-Б) й Українською Повстанчою Армією (УПА) з другого у 1943–1944 роках. У цій країні актуальною залишається потреба критично-наукового дослідження причин, форм і наслідків цього протистояння. Головну увагу у дослідженні цієї проблематики у Польщі присвячено висвітленню втрат польського цивільного населення в ході протистояння. Водночас багато інших важлививх питань для розуміння передумов, характеру й розвитку цього протистоянння потребують подальшого вивчення (з’ясування кількості українських жертв протистояння збройних формувань АК і УПА, порівняльний аналіз форм та методів злочинів, скоєних їх вояками проти цивільного населення, спроби зупинити протистояння шляхом ведення переговорів між представниками українського та польського підпілля, вплив нацистської Німеччини та Радянського Союзу на погіршення українсько-польських відносин тощо). З’ясування причин конфліктів, політичної відповідальності за їх наслідки, втручання “третіх сил” та кількості загиблих має особливе значення для розуміння комплексу проблем конфронтації між АК і УПА у майбутніх наукових дослідженнях, що повинні бути вільними від однобічних національних упередженостей.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Tokovenko, Oleksander Sergiiovych. "ПОЛІТИЧНА ІСТИНА ТА ІДЕАЛИ ЛІБЕРАЛЬНОГО МУЛЬТИКУЛЬТУРАЛІЗМУ: СОЦІАЛЬНО-ЕПІСТЕМІЧНИЙ КОНТЕКСТ." Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences 4, no. 2 (December 25, 2021): 124–32. http://dx.doi.org/10.15421/342130.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена вивченню значення ненаукових способів набуття політичного знання з точки зору глобальної та локальної політичної правди. Мета дослідження – виявлення специфіки соціально-епістемічного контексту взаємозв’язку політичної істини та ідеалів ліберального мультикультуралізму. Охарактеризовано унікальність політико-епістемологічного підходу до аналізу етнічної політичної істини. Було підкреслено, що міркування про укоріненість епістемічних засад у соціальній реальності та свідомості мають аналіз як суспільних детермінант впорядкування знання та наукового інтересу. Проаналізовано причини розгортання емпіричних політологічних досліджень спрямоване на встановлення істини в описі політичних фактів та встановлення істини у зв’язку між окремими об’єктами політичного світу. Розкрито визначення соціальних чинників пізнання у вирішенні питання епістемічної обґрунтованості політичних положень буденних та побутових міркувань. З’ясовано, що механізми когнітивного вилучення стають основою для формування стійких епістемних засад на рівні буденних соціальних практик ототожнення й ідентифікації. Розкрито, що соціально-епістемічні упередження визначають конкретні психологічні настанови, які можуть у подальшому зумовлювати політичну поведінку в міжетнічних відносинах. Доведено, що емотивні та соціальні засади епістемічного підґрунтя містять істотні соціальні упередження та ставлення до соціальної і політичної реальності на основі хибних тверджень, що веде до значних втрат і, навіть, злочинів. Встановлено, що закріплення хибних епістемічних настанов і вірувань (переконань) у певних нормах поведінки поширюється на всі практики суспільства, підходи і судження, які набувають загальнообов’язкового значення. Припущено, що державні та політичні установи або сприймають соціально-хибні вірування, або забезпечують їх корекцію. Встановлено, що обрання певних стратегій мислення та підтримка соціальних інституцій заохочується індивідуальними і колективними інтересами. Зроблено висновок, що загальнолюдська політична істина стоїть перед перспективою широкої культурної інклюзивності, відсторонення від цивілізаційної вибірковості та ієрархії етноцентричних цінностей.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Vasiutynskyi, Vadym. "Екстрапунітивні оцінки міжетнічних відносин як суперечливий чинник соціального оптимізму." Проблеми політичної психології 23 (December 25, 2020). http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol23-year2020-56.

Full text

Abstract:

Актуальність проведеного дослідження зумовлено потребою аналізу соціально-психологічних чинників розвитку суспільства в емоційно напруженому контексті орієнтацій на минуле, теперішнє і майбутнє. Зроблено спробу пов’язати оцінки майбутнього носіями різних поглядів на міжетнічні відносини і притаманний їм рівень соціального оптимізму. Мета статті полягає у висвітленні результатів експериментального вивчення впливу оцінки міжетнічних проблем на рівень соціального оптимізму. Метод і методологія. Було опитано 1356 студентів із різних регіонів України. Одна з частин анкети відображала оцінку відносин українців із сусідніми народами – євреями, поляками та росіянами. Відповідні індикатори сформульовано за зразком методики на ідентифікацію з усім людством. Було три варіанти цієї частини з різним спрямуванням оцінки міжетнічних проблем, що мало справити експериментальний вплив на респондентів: екстрапунітивні з погляду українців, що містять елементи етнічного фаворитизму та колективного нарцисизму; інтропунітивні (самозвинувачувальні) щодо українців; імпунітивні – нейтральні щодо всіх. Наступна частина анкети була однакова для всіх трьох варіантів і стосувалася різних аспектів соціального оптимізму – оцінки майбутнього України через п’ять років. Отримані результати показали, що збудження інтропунітивних або імпунітивних тенденцій не впливало визначальним чином на соціальний оптимізм. Відносно вищий рівень соціального оптимізму виявили респонденти, які дали високу екстрапунітивну оцінку міжетнічних відносин. Натомість загальний рівень соціального оптимізму респондентів з «екстрапунітивної» групи був нижчим, ніж в инших групах. Тобто актуалізація у свідомості поміркованих осіб умовно «патріотичної» постави знижує рівень їхнього соціального оптимізму. Практична значущість. Результати дослідження увиразнюють доцільність чи недоцільність зосередження громадської уваги на проблемах міжетнічних відносин у контексті орієнтації на майбутнє, розкривають психологічно складні аспекти патріотизму, надмірне акцентування якого може проблематизувати прогресивний розвиток суспільства. Перспективи можна вбачати в розробці психологічних засобів корекції індивідуальної і колективної поведінки, переживань і ставлень у міжетнічній сфері.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Лутфуллін, Валерій, Людмила Матяш, and Максим Лутфуллін. "ПЕРСПЕКТИВИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ДОСВІДУ ОСВІТНІХ РЕФОРМ СІНГАПУРУ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ МАТЕМАТИЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ." InterConf, August 16, 2021, 110–22. http://dx.doi.org/10.51582/interconf.19-20.08.2021.011.

Full text

Abstract:

У статті на основі аналізу проведених досліджень і наявних публікацій висвітлюються визнані усім світом досягнення Сінгапуру в розвитку освіти на всіх її рівнях. Визначено головну передумову цих успіхів – зосередження уваги уряду Сінгапуру на тому, щоб освіта відігравала роль локомотиву в економічному, політичному і культурному розвитку молодої незалежної держави, у гармонізації міжетнічних відносин. Розкрито такі важливі чинники досягнення подальших успіхів в розвитку освіти, як досконала система педагогічної освіти й підвищення кваліфікації педагогічних працівників; високий рівень зарплати учителів; ретельний відбір серед випускників шкіл, які бажають обрати професію учителя; забезпечення наступності і взаємозв’язку всіх ланок освітньої системи; утвердження здорового способу життя серед багатоетнічного населення країни з низькою в минулому санітарною культурою та ін. У відповідності до поставленої у статті мети показано, що зменшення обсягу шкільних навчальних програм у Сінгапурі має виключно важливе значення для зниження рівня перевантажень учнів і нормування їх навчальної діяльності, відкриваючи перспективи подальшого піднесення якості освіти на всіх її вікових ступенях. Розглянуто першочергові завдання щодо запровадження досвіду освітніх реформ Сінгапуру в контексті піднесення якості математичної освіти в Україні.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Міжетнічні відносини'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles