Contents
Academic literature on the topic 'Міждержавнє регулювання'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Міждержавнє регулювання.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Міждержавнє регулювання"
1
Кондратенко, Ю. "Право Європейського Союзу - особлива модель регулювання міждержавних відносин." Право України, no. 7 (2005): 130–34.
Find full text
2
Хассун, Мухамед Абдель Маджет. "ЕВОЛЮЦІЯ СТАНОВЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДИПЛОМАТИЧНОЮ ПОЛІТИКОЮ." Public management 23, no. 3 (March 20, 2020): 178–85. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-3(23)-178-185.
Full textAbstract:
Здійснено аналіз еволюційних процесів становлення механіз- мів державного регулювання дипломатичною політикою. Обгрунтовано, що у зовнішніх відносинах між країнами однією із найстаріших та найважливі- ших управлінських інституцій політичної діяльності є інституція регулюван- ня дипломатичних відносин. З появою міждержавних зносин стародавнього світу як мирних, так і воєнних, політичні діячі античних Єгипту, Індії, Греції, Риму, Китаю та інших країн розвивали напрями вдосконалення державної політики у сфері дипломатичної діяльності. Розглядаючи державність Ста- родавньої Індії, у контексті розвитку механізмів публічного адмініструван- ня галуззю дипломатичних відносин зазначено, що використання у практиці міжнародної політики дипломатичних привілеїв та імунітетів є одним з най- давніших і загальновизнаних способів регулювання цієї діяльності у міжна- родному праві.
Доведено, що проблематика пошуку балансу в напрямі закономірностей розвитку механізмів публічного адміністрування у галузі дипломатичної діяльності порушувалась у Стародавньому Китаї раніше, ніж у європейських державах. Мистецтво дипломатичних відносин, як провідного інструмента- рію впровадження зовнішньополітичної стратегії, є важливим елементом по- літичної культури громади та невід’ємним інструментом безпеки державних інтересів. Констатовано, той факт, що сучасні історики та державні управлін- ці доводять, що у Давній Греції існували певні закономірності, які полягали в наявності доволі розвиненої і потужної системи регулювання зовнішньопо- літичної діяльності та, зокрема, дипломатичних відносин.
Зазначено, що в дипломатичній діяльності Стародавньої Індії заслугову- ють особливої уваги Закони Ману, які сягають 1 тисячоліття до нашої ери. Згідно з цими нормативно-правовими актами галузі дипломатичних відносин, уникнення військових дій та укладення миру залежали від мистецтва ведення переговорів дипломатичних послів. Відзначено, що принцип недоторканості представників дипломатичних відносин віддзеркалений і в цій державі.
3
Хачатрян, В. В., О. М. Ткачук, and О. М. Менчинська. "СВІТОВІ ТРЕНДИ ПРОСТОРОВОГО НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО РОЗВИТКУ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ." Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, no. 6 (January 12, 2021): 145–57. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.6.2020.145-157.
Full textAbstract:
У статті досліджено основні пріоритети просторового розвитку бізнес-процесів та можливості їх імплементації в зовнішню економічну політику України. Визначено базові поняття зовнішньої та внутрішньої просторової політики, критерії її оцінювання. Встановлено, що стратегічні пріоритети просторового розвитку світових бізнес-процесів являють собою систему цілей і завдань просторових одиниць (міста, регіону, держави, міждержавних об’єднань) щодо управління адміністративним, економічним і соціальним розвитком окремої територіальної одиниці з урахуванням реалізації механізмів просторового регулювання. За результатами дослідження зроблено висновки про те, що державне регулювання варто спрямовувати на просторову інтеграцію країни в світові бізнес-процеси, проведення відповідної податкової політики, раціоналізацію використання унікальних природних ресурсів у ряді районів, створення і реалізацію важливих цільових програм.
4
Островська, Н. С., and Д. М. Абделязіз. "Особливості кредитної та інвестиційної політики міжнародних фінансових організацій." Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління, no. 1 (September 30, 2021): 8–15. http://dx.doi.org/10.54929/pmt-issue1-2021-02.
Full textAbstract:
У статті досліджено особливості кредитної та інвестиційної політики міжнародних фінансових організацій. Визначено, що на сучасному стані активізації процесів інтеграції та глобалізації життя міжнародного співтовариства поступово зростає вплив наднаціональних організацій на регулювання міжнародних, і зокрема, міждержавних відносин. Активізація зовнішньополітичної діяльності України передбачає її участь в таких міждержавних об’єднаннях. Досліджено, що інституційна будова світової фінансової системи в умовах кризи була вимушена змінюватися. Зміни, що відбуваються носять не лише інституційний характер, але і функціональний та правовий – змінюються функції міжнародних фінансових організацій, приймаються та затверджуються нові нормативи. Обґрунтовано, що суть кредитної та інвестиційної діяльності міжнародних фінансових організації полягає в сприянні розвитку підприємницької діяльності країн – позичальниць, залучення коштів для фінансування дефіциту державного бюджету та платіжного балансу, проведення структурних перебудов в економіці, реалізації окремих цільових соціально – економічних програм та забезпечення інших напрямів розвитку.
5
Chervyakova, Olga. "Державне регулювання в контексті зовнішніх впливів: економічні аспекти розвитку країни." Theory and Practice of Public Administration 2, no. 65 (May 15, 2019): 122–27. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.02.15.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано фактори зовнішніх впливів на економічні аспекти розвитку країни, серед яких, зокрема: перехід від індустріального до постіндустріального (інформаційного) суспільства, в якому базовим ресурсом є інформація; суттєве збільшення кількості країн, які застосовують ринкову модель економіки; посилення глобалізаційних та інтернаціоналізаційних процесів в економіці; втрата державою контролю за внутрішніми процесами в економіці; збільшення кількості інституцій, здатних впливати на регулювання економіки; збільшення розмірів і масштабів впливу інтеграційних міждержавних об’єднань, що призводить до деформації територіальних та/або економічних меж окремих країн; розширення переліку суб’єктів міжнародних економічних відносин, здатних впливати на державну політику щодо регулювання національної економіки; суттєве обмеження монополії держави на реалізацію регуляторної функції; взаємозв’язки держави та недержавних інституцій глобального масштабу.
Встановлено, що фактори зовнішнього впливу на державне регулювання економіки мають як позитивні, так і негативні наслідки. Одним з найбільш суттєвих негативних наслідків є загострення проблем в сфері державних фінансів. В останні десятиріччя чітко простежується тенденція до розбалансованості національних бюджетів, причому це стосується, як країн, економіка яких лише переходить до ринкової, так і високорозвинених країн. В результаті виявляється зростання державного боргу та часткова втрата суверенітету щодо здійснення державного регулювання національної економіки, адже кредитори отримують додаткові важелі впливу на внутрішньоекономічні процеси всередині країни.
В статті запропоновано науково-обґрунтовані підходи щодо державного регулювання економічною сферою, які дають можливість інтегруватись у сучасних світовий простір без додаткових ризиків.
6
Шамрай, В. В. "КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ В УМОВАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ МІЖДЕРЖАВНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ." Знання європейського права, no. 4 (February 11, 2021): 43–47. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i4.125.
Full textAbstract:
Статтю присвячено теоретико-методологічним підходам до визначення впливу процесів глобалізації на розвиток конституційного права в сучасних умовах європейської міждержавної інтеграції з погляду пошуку ефективних засобів комплексної правової модернізації суспільства.Автор аналізує юридичний зміст правової глобалізації, показує її специфічні особливості, розкриває значенняпроцесів удосконалення базових елементів суспільних відносин і конституційної модернізації суспільства й держави в сучасних умовах правової глобалізації та європейської міждержавної інтеграції. Особливу увагу приділенопрогнозуванню як побудові ефективної моделі розвитку з урахуванням можливих ризиків і кінцевих результатів.Таке моделювання принципово нових конституційно-правових принципів, норм, інститутів, підгалузей, бажанихта суспільно корисних відповідно до стану урегульованості реально наявних конституційно-правових відносину суспільстві дає чітке розуміння концепту глобалізаційного впливу на розвиток міждержавної інтеграції України в майбутньому.Обґрунтовано врегулювання питань співвідношення компетенції ЄС та його членів особливо під час реалізаціїЄвропейським Союзом зовнішньополітичної функції. В умовах глобалізації та міждержавної інтеграції здійснення спроби юридичного, нормативного, галузевого (конституційно-правового) прогнозування розвитку національної галузі конституційного права набуває особливої ролі та актуальності.Визначено правове прогнозування розвитку галузі конституційного права України.Запропоновано, що наднаціональність може існувати тільки в межах міжнародних утворень, у яких складовіелементи (держави) повністю не втратили свого суверенітету. Держави-члени організації зберігають свій суверенітет, вони мають право вільного виходу з неї, і позбавити державу цього права неможливо, як і не можутьвони відмовитися від нього, навіть внісши відповідні положення в установчий документ, унаслідок загальноправової презумпції недійсності відмови від потенційної вигоди.Наголошується на потребі подальшого вдосконалення конституційно-правового регулювання найважливішихсуспільних відносин як ключового напряму правової модернізації суспільних відносин у сучасній демократичнійдержаві, побудованій на принципових засадах європейського конституціоналізму.
7
Pavko , Ya А. "Міжнародно-правове регулювання відносин держав у сфері протидії зміні клімату." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 4 (July 21, 2021): 71–78. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.04.08.
Full textAbstract:
Метою статті є визначення та аналіз основних міжнародно-правових актів, які регламентують відносини держав у сфері протидії зміні клімату.
Наукова новизна полягає у комплексному дослідженні міжнародних договорів універсального характеру в сфері протидії зміні клімату та зʼясуванні їх переваг або недоліків.
Висновки. До основних міжнародно-правових актів, які регулюють міждержавні відносини в сфері протидії зміні клімату, належать Рамкова конвенція ООО про зміну клімату 1992 р. та Паризька угода, яка замінила з 2020 р. Кіотський протокол до вищезазначеної конвенції. Незважаючи на їх суперечливий характер стосовно ефективності реалізації відповідних положень, ці два міжнародні договори заклали фундамент для становлення та розвитку сучасного міжнародно-правового режиму охорони клімату. Паризька угода 2015 р. є новим важливим інструментом кліматичного правового режиму, який врахував прогалини Кіотського протоколу та встановив нові механізми імплементації з метою зменшення викидів парникових газів. Безумовно, дієвість цього міжнародного договору буде залежати від дотримання його державами та проведення ними комплексної правової кліматичної політики. При розробці державами свого національно визначеного внеску згідно з положеннями Паризької угоди 2015 р. слід ставити не тільки амбітні цілі, але й реальні, досягнення яких дійсно забезпечить скорочення або обмеження викидів парникових газів. Україна як активний учасник міжнародної кліматичної політики планує посилити свої позиції та готується взяти на себе зобовʼязання щодо Другого національно визначеного внеску.
8
Лікарчук, Дар’я Сергіївна. "МЕДІАЦІЯ ЯК СПОСІБ ВРЕГУЛЮВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ КОНФЛІКТІВ." Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, no. 8 (December 21, 2021): 50–61. http://dx.doi.org/10.31866/2616-745x.8.2021.249009.
Full textAbstract:
У статті аналізується політичний конфлікт – зіткнення й протиборство різних соціально-політичних сил і суб’єктів політики в їх прагненні реалізувати свої цілі та інтереси, пов’язані, насамперед, із боротьбою за здобуття влади, перерозподіл та зміну свого політичного статусу. Відзначається, що правління політичним конфліктом – це діяльність визначених суб’єктів щодо врегулювання конфлікту, або гармонізації його ходу для раціонального досягнення цілей учасників поточного політичного процесу. Досліджено специфіку й розкрито аспекти медіації як одного з сучасних способів вирішення політичних конфліктів. В основу статті покладено ціль дослідити специфіку й аспекти медіації як одного з сучасних способів вирішення політичних конфліктів. Політична медіація – форма опосередкування явищ політичного життя – солідарний компонент взаємодії владних структур і громадських сил, що сприяє вирішенню протиріч на користь позитивного розвитку держави та суспільства, міждержавних відносин. Завдання медіаторів не в тому, щоб ухвалити рішення третейського суду або вирок. Швидше від самих сторін конфлікту залежить вироблення рішення, що оптимально відповідає їхнім інтересам. У результаті досягнутої домовленості мають виграти усі. У статті встановлено, що розглядаючи історію становлення медіації як ефективну технологію регулювання політичних конфліктів, можна дати наступне визначення: медіація – це ефективний метод регулювання політичних конфліктів з участю третьої (нейтральної) сторони, яка є зацікавленою лише в тому, щоб сторони вирішили свій конфлікт.
9
Скороход, Г. М. "ПОНЯТТЯ ТА ЕЛЕМЕНТИ МЕХАНІЗМУ АДМІНІСТРАТИВНО- ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ УКРАЇНИ." Juridical science, no. 2(104) (July 15, 2021): 318–27. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.35.
Full textAbstract:
Актуальність статті полягає в тому, що наявність в кожної країні державного боргу є юридичним фактом, і з впевненістю можна стверджувати, що на сьогоднішній день, в світі немає країни, яка б не мала державного боргу. Однак, кожна країна застосовуючи різні механізми адміністративно-правового регулювання державним боргом по-різному використовує адміністративно-правові засоби, що спрямовані на його зменшення. Обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу в Україні, нажаль, з кожним роком зростає. Підставою для цього є багато різних причин, як зовнішніх, так і внутрішніх, зокрема: усугублення світової економічної кризи, в тому числі, спричиненої пандемією COVID-19; заго- стрення міждержавних конфліктів, що безсумнівну негативно впливає на економіку даних країн та міжнародні зв’язки; рівень розвитку корупції та результати діяльність органів державної влади тощо. Втім, не дивлячись на наявність державного боргу головним завданням уповноважених суб’єк- тів є забезпечення можливості управління ним, регулювати його розмір та вживати всі необхідні адміністративні заходи з метою його зменшен- ня та відповідного розвитку економіки країни і підвищення благополуччя всього населення. Наразі нашим завданням є розкриття змісту понят- тя «механізм адміністративно-правове регулювання державного бор- гу» та виокремлення його елементів. З’ясовано, що сьогодні Уряд України не має можливостей для проведення експансійної бюджетної політики і включення потужних фіскальних стимулів, спрямованих на піднесення економічної активності в період кризи. Тому, допускаючи значниий дефіцит бюджету, Уряд змушений залучати політично обумовлені позики офіційних кредиторів або ж вдаватися до емісійного фінансування дефіциту, руйнуючи останні опори фінансової стабільності. На сьогодні не визначена чітка система управління державним боргом, яка б гарантувала підвищення координованості дій центральних органів виконавчої і законодавчої влади та визначала пріоритети розвитку економіки та напрямки використання коштів від додаткових запозичень.
10
Якимчук, Мирослава Юріївна. "ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОТИДІЇ КІБЕРЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ." New Ukrainian Law, no. 4 (October 1, 2021): 182–86. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.4.27.
Full textAbstract:
У статті розглянуто основні аспекти правового регулювання кіберзлочинності в націо- нальному праві через призму міжнародного. Проаналізовано визначення поняття «кіберз- лочинність», його історичний розвиток. Дослідження наукових студій дало змогу уточнити визначення поняття «міжнародна кіберзлочинність», яке ми будемо розуміти як протиправну поведінку міжнародного значення, яка здійснена за допомогою комп’ютерної техніки задля несанкціонованого отримання інформації. У статті згадано і проаналізовано резонансний приклад кібератаки, якого названо вірусом «Petya». У сучасному світі країни розробляють нові методи боротьби з такими злочинами, зокрема зазначено, що США сформувала так звані «NIST Cyber security Framework» – стандарти з безпеки, які дозволяють виявляти, реагувати і навіть запобігати кіберзлочинам; Каліфорнія випустила Акт про повідомлення щодо порушення правил безпеки «Notice of Security Breach Act», згідно з яким компанії мають право вільно вибрати для себе спосіб забезпечення приватності своїх систем; Євро- пейський Союз прийняв Директиву щодо мережевої та інформаційної безпеки «NIS Directive on security of network and information systems», що визначив важливе значення надійності й безпеки мережевих та інформаційних систем для економічної та суспільної діяльності; Україна створила підрозділ «CERT-UA», який у межах своїх повноважень проводить аналіз та накопичення даних про кіберінциденти, веде державний їх реєстр. Узагальнюючи все проаналізоване вище, ми зробили висновки, що в сучасному світі існує багато видів кіберз- лочинів: комп’ютерне шпигування, поширювання комп’ютерних вірусів, інтернет-шахрай- ство, дефейс, кібертероризм тощо – ці злочини можуть мати більш масштабний об’єм і загро- жувати міждержавній безпеці. У статті згадано і виокремлено умовні групи злочинів проти приватності, цілісності інформаційних даних, за Конвенцією про кіберзлочинність. Аналіз наукової літератури дав можливість констатувати, що кіберзлочинність дійсно є актуальною проблемою сучасності, проте світове співтовариство спрямувало свої сили на її розв’язання через прийняття відповідних документів.
Dissertations / Theses on the topic "Міждержавнє регулювання"
1
Клепікова, Світлана Володимирівна. "Тенденції та перспективи реформування сучасної світової валютної системи." Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2017. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/42685.
Full text