Academic literature on the topic 'Муніципальний сектор'

Метою статті є обґрунтування підходів до розуміння сутності та методичних засад оцінювання ефективності суспільного сектору національної економіки. В основу дослідження покладено методи системного та логічного аналізу, що дозволило виявити різноманітність поглядів на проблему ефективності суспільного сектору. Застосування системного методу дало можливість дослідити концептуальний зв’язок між основними складовими елементами суспільного сектору; використання методів діалектики, наукової абстракції, інституційного підходу дозволило розкрити сутність та структуру суспільного сектору економіки; методи аналізу та синтезу було використано при формуванні удосконаленого переліку показників ефективності суспільного сектору. Висвітлено основні підходи до розуміння категорії «суспільний сектор», ідентифіковано його структуру. Обґрунтовано необхідність перегляду ролі інституцій «третього» сектору в складі суспільного сектору. Розглянуто основні концепції оцінки ефективності суспільного сектору економіки. Ідентифіковано основні проблеми, що стають на заваді об’єктивному аналізу ефективності суспільного сектору в цілому та його структурних складових зокрема. Проаналізовано існуючі методики оцінки ефективності суспільного сектору, окреслено їх недоліки, розширено перелік індикаторів, що формують таку оцінку. Наукова новизна отриманих результатів полягає в удосконаленні параметрів оцінки ефективності суспільного сектору, що, на відміну від застосування існуючих методик, дозволяє отримати більш повне уявлення про результати діяльності інституцій «третього» сектору у взаємодії з державним та муніципальним підсекторами. Практичне значення дослідження полягає в тому, що використання удосконаленої методики оцінювання ефективності функціонування суспільного сектору дозволить вчасно виявляти напрями модернізації стратегії соціального розвитку і підвищення рівня та якості життя громадян.

У статті досліджено розвиток корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) вбудівельній галузі України з метою надання рекомендацій для державного регулювання, розробки муніципальних і регіональних програм та стимулювання розвитку КСВ в будівельному секторі. Здійснено огляд теоретичних наукових підходів до розкриття змісту поняття "корпоративна соцільна відповідальність", розкрито його сутність, чинники впливу, підходи до оцінювання. Виявлено основні тенденції розвитку корпоративної соціальної відповідальності, проведенодослідження підходів до оцінювання рівня корпоративної соціальної відповідальності, запропонованих вітчизняними науковцями. Виявлено складові формування системи корпоративної соціальної відповідальності, суб'єкти і об'єкти, засоби впливу, заходи, які здійснюються вітчизнянимибудівельними компаніями. Дослідження дозволило сформувати напрямки удосконаленнясистеми корпоративної соціальної відповідальності, що у подальшому дозволить здійснюватицільовий державний вплив з метою стимулювання розвитку КСВ.

Питання визначення суб'єктів корупційних кримінальних правопорушень має вирішальне значення для встановлення в певному діянні ознак складу злочину та належності цього злочину до ко-рупційних. Спеціальні суб'єкти корупційних правопорушень у публічному секторі управління, котрі є службовими особами й наділені публічними (державними) функціями, в яких реалізується державна чи муніципальна влада, викликають особливе зацікавлення для науковців та юристів-практиків, оскільки вчинені ними злочини становлять підвищену, порівняно з іншими службовими злочинами, суспільну небезпеку. Незважаючи на прискіпливу увагу науковців, питання, пов'язані з визначенням змісту поняття «службова особа», залишаються дискусійними та викликають труднощі під час кримінально-правової кваліфікації злочинів, пов'язаних зі зловживанням службовим становищем або владою. Метою статті є аналіз кола повноважень народних депутатів України як представників народу в парламенті - Верховній раді України, з огляду на наявність установлених законом підстав для віднесення їх до службових осіб, визначення яких надане в п.п. 1 і 2 прим. до ст. 364 КК, та притягнення їх до кримінальної відповідальності за зловживання владою або службовим становищем. Системний аналіз чинного законодавства вказує на те, що окремий народний депутат України не має владних повноважень ані у Верховній Раді Україні, ані у відносинах з іншими суб'єктами, оскільки не наділений правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати будь-які рішення, обов'язкові для виконання юридичними чи фізичними особами. Унаслідок дослідження автор дійшов висновку про неможливість визнання народного депутата службовою особою в розумінні прим. до ст. 364 КК, оскільки він не належить до суб'єктів владних повноважень, не наділений владними управлінськими функціями, а характер його взаємодії у процесі виконання повноважень представника народу України в парламенті та у відносинах з іншими суб'єктами не передбачає можливості впливу на інших осіб з огляду на відсутність відносин, які б характеризувались службовою залежністю від нього інших суб'єктів.