Academic literature on the topic 'Моральне становлення'

Актуальність. Соціальна зрілість – складне соціально-психологічне явище, яке включає низку компонентів: самосвідомість, світогляд, моральну зрілість, соціальні почуття. Формування соціальної зрілості та її компонентів відбувається під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів. Особливого значення набуває виховання й закріплення комплексу особистісних якостей, моральної самосвідомості та соціальних почуттів – основи соціальної зрілості. Соціальні почуття покликаний виховувати і вчитель фізкультури, який формує не лише фізичне, але й моральне здоров’я, соціальну активність, почуття відповідальності, групової інтелектуальної, вольової, емоційної й організаторської єдності та інші важливі особистісні якості вихованців. Тому ставимо за мету виявити шляхи та фактори становлення соціальної зрілості в учнівської молоді під впливом фізкультурних занять, під час яких, окрім фізичного, формується моральне здоров’я, соціальна активність, почуття належності до команди, почуття групи. Методи дослідження – аналіз наукової літератури, спостереження, індивідуальні та групові бесіди, анкетування, тестування, методи статистичного опрацювання результатів дослідження. Результати роботи. Доводимо, що заняття з фізкультури й спорту дають змогу старшокласникам усвідомити існування багатьох форм суспільно корисної діяльності, де вони можуть розкрити себе, свої потенційні можливості, знайти місце їх застосування як у професійному плані, так і в суспільстві. Висновки. Аналіз емпіричних досліджень засвідчує важливу роль занять із фізкультури й спорту у формуванні компонентів соціальної зрілості старшокласників: самоорганізації, самопізнання, вольових та морально-соціальних якостей, почуття групи, взаємодопомоги, уважності, культури спілкування тощо. Виявлено дисонанс між вимогами старшокласників щодо особистості вчителя фізкультури сучасної школи й вимогами майбутніх учителів: учні ставлять більше серйозних вимог, ніж майбутні вчителі, що може вплинути на ставлення учнів до самих занять та на результати роботи вчителя.

Стаття присвячена розгляду процесів становлення і розвитку ідей про моральне виховання дітей і молоді у вітчизняному науковому та освітньому просторі. На основі аналізу джерелознавчих та історіографічних праць схарактеризовано три етапи розвитку вітчизняної етики у ХХ столітті. Із початком ХХ століття у вітчизняному гуманітарному просторі найбільш виразною, а в освіті й загальновизнаною, стала релігійно-теологічна концепція. Стверджується, що в цей час випрацьовуються інваріанти, константи морального виховання: категорії – добро і зло, поняття – віра, надія, любов, працелюбність, правдивість, любов до свого, рідного (патріотизм). З’ясовано, що радянський дискурс відкрив новий етап у вітчизняній гуманітарній науці, демонстративною відмовою на початку 1920-х рр. від моралі як духовного явища. Водночас нова моральна ідеологія була симбіозом більшовицької партійної етики з моралізаторством, а моральними орієнтирами стали вірність комуністичним ідеям. Отже, теорія і практика морального виховання йшла від моральної ідеології (30-х рр. ХХ ст.) до «виховання комуністичної моралі», яка стала важливою складовою освітнього процесу у 50-і рр. ХХ ст. Саме становлення радянської моралі у 1960-1990-х рр. як процесу утвердження радянської етики започаткувало альтернативний різновид морального виховання, в межах якого ідеологічні та класові установки поступилися місцем одухотвореному варіанту морального виховання. Лише два українських педагоги - А. Макаренко і В. Сухомлинський, кожен зі своїх позицій, внесли помітний вклад в розробку проблем морального виховання. Роки незалежності України представили цілу палітру концептуальних підходів та різноманітних практик морального виховання – від теологічного, релігійного розуміння моральності, традиційно-консервативного (народні цінності) до антропоцентричних підходів та ідеологічного моралізаторства.

У статті розкриваються проблеми духовно-морального виховання школярів, особливості взаємодії школи та сім'ї в духовно-моральній освіті школярів. Робиться акцент на необхідності такої взаємодії з урахуванням психологічних і вікових особливостей дітей, знань батьками цих особливостей. Визначено основні напрямки взаємодії школи та сім'ї з метою духовно-моральної освіти учнів. Проблемою дослідження є створення педагогічних умов для духовно-морального виховання школярів спільно з батьками, з сім’єю. Просліджується послідовність особливостей зміни цих відносин з віком дитини. Відзначається, що для вирішення цієї проблеми вчителю потрібно не тільки знання предметів початкових класів і методика їх викладання, а й уміння направити свою діяльність на духовно-моральне виховання в напрямі взаємодії з батьками. Вирішуючи тільки на уроці моральні проблеми, вчитель не зможе в повній мірі розкрити можливості для духовно-морального розвитку молодших школярів. Виховна робота охоплює і позаурочну діяльність. За допомогою бесід, уроків, екскурсій, ігор, трудової діяльності вчитель допомагає дитині розвинути і перші моральні якості: не ображати однокласників, поважати вчителя і батьків, допомагати ближньому. У початковій школі формуються основні риси характеру особистості. Молодший шкільний вік є особливим періодом в духовно-моральному становленні людини, тому на вчителів початкових класів та батьків покладається особлива відповідальність. В результаті дослідження дійшли висновку, що моральне виховання не можна відокремити у якийсь спеціальний виховний процес. Формування моральних якостей протікає в процесі багатогранної діяльності дітей. Перед учителем стоїть завдання, не залежно від ситуації, створювати умови для розвитку цих якостей.

У статті розкрито сутність соціально-філософського підходу до етичного знання в освітянській традиції. Нестримний розвиток сучасної цивілізації зумовлює кризові ситуації, які є загрозою для існування буття людини. А це дає можливість відповісти на вічні питання про співвідношення сущого і належного, про усвідомлення актуалізації етики у соціально-філософській думці, у культурі, в освіті. Водночас актуалізується теоретизування та практичне застосування моральних цінностей в усіх сферах суспільної діяльності. Важливим завданням етики як сутнісного аспекту сучасної освітянської традиції є становлення моральної особистості. Здійснено аналіз історичного розвитку моралі, історію становлення та розвиток етичних теорій, цінностей, категорій, концепцій, етапи історичного розвитку етичної думки їх взаємозв’язок з матеріальним та духовним, життям людей і суспільства. Розкрито сутність етичних знань, моральних принципів, моральних норм, життєвих орієнтацій, а саме – такі знання відіграють роль у визначенні спрямованості моральної культури особистості, що є показником рівня її соціалізації, носієм смислів людського буття. Актуалізовано необхідність формувати етичну культуру, моральні принципи, моральні норми, які застосовують у національних, політичних, екологічних, економічних, правових, соціальних сферах, у розвиткові культури етичного мислення, яке спроможне вирішувати найскладніші в моральному відношенні життєві проблеми. Визначено шляхи етизації освіти та людини. Таким чином, актуалізуються завдання етики щодо її застосування в освіті, а відтак, у всіх сферах людського буття.

У статті аналізуються питання сутності і змісту поняття моральна культура, здійснюється теоретичний аналіз процесу формування моральної культури в майбутнього вчителя початкових класів засобами інформаційно-комунікаційних технологій. «Моральна культура» як інтегральне поняття віддзеркалює світоглядні, моральні і культурні почуття, переконання, ідеали, норми і принципи людської поведінки, діяльності, а також реальний рівень людських взаємин. Обґрунтовується ідея холістичного підходу у становленні майбутнього вчителя початкових класів, що розглядається як важлива методологічна основа його цілісності, набутті гуманістичного світогляду, переконань і вчинків. Акцентується увага на тому, що застосування інформаційно-комунікаційних технологій у формуванні моральної культури майбутнього вчителя початкових класів має практично необмежені можливості. Водночас їх використання повинно бути професійним, компетентним і системним.

У статті досліджується роль сім’ї в моральному вихованні дітей та розкрито особливості морального виховання. Обґрунтовано думку про те, що моральне виховання дуже важливе для повноцінного розвитку дитини. Моральне виховання дітей відбувається впродовж їхнього життя, і визначальне значення в становленні моральності дитини відіграють середовища, в якому вона розвивається і росте. Автор доходить висновку, що навчити дитину моральних принципів – надзвичайно вагоме завдання для батьків. Сім’я - один з основних джерел морального виховання дітей. Правила поведінки, прийняті в сім’ї, дуже швидко засвоюються дитиною і сприймаються нею, як правила загальноприйнятої норми. Найперше завдання батьків полягає в тому, щоб допомогти дітям визначитися з об’єктами їхніх почуттів і зробити їх суспільно цінними. Почуття дозволяють людині відчути задоволення після зробленого правильного вчинку або змушують відчувати докори сумління, якщо моральні норми були порушені. Основа таких почуттів як раз і закладається в дитинстві, і завдання батьків допомогти в цьому своїй дитині. Обговорювати з нею моральні питання, допомогти сформувати систему моральних цінностей. На основі вивчення психолого-педагогічної літератури встановлено, що розвиток моралі в дитини невіддільний від її соціального розвитку. Якщо з якихось причин дитина не має достатньо сформованих соціальних навичок, вона стає схильною до аморальної поведінки.

Залучення до професійно-особистісної культури студентів в освітньому процесі відбувається шляхом засвоєння ціннісних орієнтацій. Уявлення про цінності мають безпосереднє відношення до виховання, тому що змістом виховання є реалізація соціальних програм, що функціонують в системі цінностей. Духовно-моральні цінності – фактор, що визначає регуляцію поведінки особистості. Стаття присвячена вивченню механізмів формування ціннісних орієнтацій особистості. Розкрито сутнісно-змістовну основу громадянської позиції особистості, вказуючи на тісний зв'язок становлення громадянської позиції зі становленням духовно-моральних цінностей молодих людей. Визначено роль та значення духовних цінностей у формуванні громадянської позиції здобувачів вищої освіти. Обґрунтовано актуальну проблему розвитку духовно-моральних цінностей у громадянському вихованні молоді. Проаналізовано проблематику та показано необхідність прийняття корінних заходів щодо виправлення існуючого становища в сфері виховання та формування активної громадянської позиції студентів. Визначено духовно-моральні цінності особистості студента як важливий напрям вдосконалення психолого-педагогічного процесу професійного навчання, що створює умови для того, щоб кожен фахівець мав активну громадянську позицію, відданість обов'язку, сміливість, рішучість, відповідальність, порядність і чесність у відносинах між людьми, найвище розуміння соціальної значущості своєї діяльності в будь-яких ситуаціях.

У статті з’ясовано, що проблема формування життєвої компетентності у дітей дошкільного віку є актуальним завданням дошкільної освіти. Саме дошкільна ланка посідає фундаментальне місце у формуванні та становленні дитини як суб’єкта життєтворчості. Обґрунтовано необхідність та пошук ефективних шляхів формування життєвої компетентності дітей дошкільного віку. Охарактеризовано дефініції понять «ляльки-«моральні путівники», «ляльки-персони». Розкрито зміст методики «Лялька як персона»: педагогічний підхід для соціального і психологічного розвитку дитини», яка покликана навчати дітей: позитивно сприймати себе в різних ситуаціях; шанувати свою родину та родини інших; співчувати, чути інших і вчитися одне в одного; стояти за себе в ситуаціях несправедливості й упередження; переносити навички спілкування з лялькою на реальні життєві ситуації. Виокремлено основні принципи використання ляльок у процесі морального виховання дітей дошкільного віку: рівність у ставленні до дітей; емоційне реагування на поведінку; групове й індивідуальне спілкування; сюрпризність візиту; сталість дій під час приходу; стимулювальний вплив; моральне наповнення; різноманітність форм контактування. Лялька стимулює говорити дітей про упередження, стереотипи, хибні уявлення. Завдяки цьому можна дізнатися про думки й переживання вихованців, запобігати виникненню проблем у майбутньому. Запропоновано методичні рекомендації для вихователів закладів дошкільної освіти щодо використання «ляльок-«моральних путівників» у роботі з дітьми. Встановлено, що лялька – «моральний путівник» має стати для дітей другом. Вони починають довіряти їй свої таємниці, просять поради у складних ситуаціях, діляться досягненнями тощо. А лялька своєю чергою радіє їхнім успіхам, підказує, як чинити по совісті, та допомагає долати труднощі.

У статті розкрита сутність понять «цінності», «духовно-моральні цінності». Автор обґрунтовує, що найважливішими завданнями загальноосвітніх навчальних закладів та вищої школи є формування духовно-моральних цінностей особистості в процесі її соціального становлення, а також розкриває особливості формування духовно- моральних цінностей у майбутніх учителів у процесі фахової підготовки.

Дисертаційне дослідження присвячене вивченню змісту, структури і вікових особливостей моральної самосвідомості підлітків, пошуку шляхів і засобів консультативного впливу на її розвиток. Здійснено науковий аналіз теоретичних підходів до вивчення проблем розвитку моральної самосвідомості та психологічного консультування підлітків у зарубіжній і вітчизняній психології, презентовано методичні засади вивчення зазначеного утворення. Представлено результати дослідження структурних компонентів моральної самосвідомості (когнітивного, емоційно-ціннісного і поведінкового), визначено критерії її оцінки (осмислення моральних якостей, моральна рефлексія, інтроспекція, моральні цінності, почуття відповідальності, емпатія, самоконтроль, моральні дії і вчинки) та рівні (високий, середній, низький) розвитку, уточнено сутність поняття «моральна самосвідомість» і «моральна рефлексія». Обґрунтовано та апробовано модель консультативної роботи з розвитку моральної самосвідомості підлітків, що включає різні форми консультативної роботи (групову, індивідуальну та домашні завдання). На засадах впровадження моделі консультативної роботи виявлено динаміку розвитку компонентів моральної самосвідомості підлітків, що доводить ефективність її застосування.
Dissertation research is devoted to study the content, structure, age and sexual particularities of the moral self-consciousness of teenagers, standard of judgement, searching of the ways and facilities of the consulting influence upon their development. The work presents the analysis of the scientific-theoretical approach to study the problems of the development of the moral self-consciousness and psychological consultations of teenagers in the foreign and domestic psychology, different conceptual approaches of study of this structure are considered. The results of the research of structural components of the moral self-consciousness (the cognitive, emotional-valuable and behavioural) are presented, criteria of their estimation (of the awareness of the moral quality, moral reflection, introspection, moral values, feeling of responsiblity, empation, self-verification, moral deeds and actions) and the levels (high, average, low) of the development, the essence of such meanings as «moral self-consciousness» and «moral reflection» are determined. Theoretically motivated and approved the model of the consultative work on the development of the moral self-consciousness of teenagers, which includes different forms of the consultative work: the group (in the manner of social-psychological training) and the individual forms of the consultative work and the homework. The efficiency of its use is proved on the basis of the innovation of the consultative work model which shows the dynamic of the development of the components of the self-consciousness of teenagers it also gives the quantitative and qualitative analysis of the received results.
Диссертация посвящена исследованию содержания, структуры и возрастных особенностей морального самосознания подростков, поиску путей и способов консультативного воздействия на его развитие. В работе проанализированы научные подходы к изучению проблемы развития морального самосознания и психологического консультирования подростков в зарубежной и отечественной психологии. Раскрывается специфика морального самосознания как сложноорганизованной психологической системы. В структуре морального самосознания выделены три компонента: когнитивный, эмоционально-ценностный и поведенческий, которые влияют на развитие моральной мотивации, способность действовать в ситуации морального выбора, ориентируясь на моральные нормы. Представлены результаты экспериментального исследования психологических особенностей морального самосознания в подростковом возрасте, на основе которых выделены критерии (осознание моральных качеств, моральная рефлексия, интроспекция, чувство ответственности, эмпатия, самоконтроль, моральные действия и поступки) и определены уровни (высокий, средний и низкий) его развития. Исследование позволило выяснить, что для большинства подростков характерно неравномерное усвоение моральных понятий. Они в большей степени проявляют интерес к изучению своего внутреннего мира, чем к анализу моральных ситуаций. Их уровень эмпатии зависит от степени эмоциональной близости с объектами. В развитии чувства ответственности преобладает дисциплинарная ответственность, так как дисциплинарные установки у них формируются раньше, чем ответственность за себя и других. Подростки способны контролировать свои эмоциональные состояния и поведенческие реакции, но в сложных ситуациях проявляют несдержанность. Проведенное исследование позволило изучить у подростков целостную картину развития их морального самосознания и предложить формы и методы консультативной работы его гармонизации. Созданная нами модель консультативной работы для развития морального самосознания подростков основывалась на главном положении когнитивно-бихевиорального подхода консультирования, подчеркивающим ведущую роль когнитивных структур в возникновении и формировании эмоциональных реакций и поведения личности. Процесс реализации консультативной модели в практической деятельности включал три этапа: диагностический, планирования и проведения психокоррекционных воздействий. Основными формами консультативной работы являлись индивидуальные беседы, групповые занятия и домашние задания. Групповая консультативная работа проводилась в форме социально-психологического тренинга и предусматривала участие подростков в дискуссиях и диспутах, в процессе которых рассматривались вопросы, позволяющие уточнять и дифференцировать моральные понятия. Моделирование в сознании подростков альтернативных жизненных ситуаций и их групповое обыгрывание в форме тренинговых упражнений позволило развить и укрепить когнитивные, эмоциональные и поведенческие нормативы для адекватного разрешения моральных проблем. Индивидуальная консультативная работа с подростками основывалась на использовании комплекса методов и техник, направленных на коррекцию искаженных компонентов морального самосознания, которые лежат в основе беспокоящих их проблем. Основные психологические воздействия включали коррекцию базовых компонентов морального самосознания - когнитивного, эмоционально-ценностного и поведенческого. При проведении консультативной работы у подростков наблюдались развитие процессов понимания и дифференциации моральных понятий, трансформация неконструктивных моральных взглядов в адекватные убеждения, активизация способности к моральной рефлексии, расширение объема моральных знаний, актуализация чувства ответственности и способности к эмпатии, трансформация иерархии ценностных ориентаций, развитие способности к самоконтролю. Сравнительный анализ количественных и качественных психологических характеристик до и после консультирования позволяет отметить позитивную динамику многих показателей морального самосознания в экспериментальной группе учащихся в отличие от контрольной. Апробация данной психологической модели консультативной работы, выявленная эффективность предложенных методов и приемов психокоррекционных воздействий, позволяют предложить ее для практического внедрения в работу школьных психологов, педагогов, воспитателей, методистов отделов образования и работников школ – интернатов.

Трансплантація органів – диво ХХ століття, порятунок сотень тисяч наших сучасників і надія людства. Вже сьогодні у розвинених країнах світу вона стала стандартом лікування багатьох патологій, а за прогнозами експертів, у середині третього тисячоліття 50 % хірургічних операцій будуть пов’язані з пересадкою органів людини. Цьому сприятимуть новітні технології вирощування органів і тканин, науковці працюють над розробкою нових імуносупресантів, суспільство очікує на сенсаційні відкриття у цій галузі. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/34112

Духовне, моральне та соціальне відродження українського суспільства передбачає зростання ролі моралі в регуляції суспільних відносин та особистісних стосунків у всіх сферах життя. Це зумовлює необхідність підвищеної свідомості людей на основі засвоєння ними моральних цінностей та норм, вимагають нових підходів до організації, психолого-педагогічного забезпечення морального виховання дітей. Саме тому проблеми, пов’язані з моральним становленням підростаючого покоління, зокрема, молодшого школяра набувають сьогодні особливої значущості. Процес усвідомлення дитиною моральних засад поведінки і стосунків є довготривалим і вимагає особистісно зорієнтованих підходів, де важливу роль відіграє формування і розвиток моральної самооцінки, яка виконує регулятивну функцію в життєдіяльності особистості, зокрема, впливає на характер стосунків учня з оточуючими людьми, сферу його діяльності, стимулює моральний вибір в різноманітних життєвих ситуаціях, визначає всі відношення дитини з світом. Саме цей вік вітчизняні і зарубіжні психологи вважають сензитивним для становлення моральної свідомості людини (І.Бех, П.Блонський, М.Боришевський, Д.Ельконін, В.Давидов, Л.Обухова, Р.Павелків, Є.Смірнова, Н.Яцюк та ін). З цього приводу Л.Божович стверджує, що рівень розвитку самосвідомості безпосередньо пов'язаний з виникненням особливого новоутворення – внутрішньої позиції школяра. Розвиток моральної самооцінки молодшого школяра передбачає виникнення прагнення у нього і уміння об’єктивно оцінювати своє ставлення людей, до світу, усвідомити власну позицію у сфері спілкування та жити у гармонії зі своїм внутрішнім світом. У становленні моральної самооцінки у дітей зрілого дитинства домінантою є їх моральні норми, ідеали, морально-ціннісні орієнтації. М. Боришевський вважає морально-ціннісні орієнтації є одним із найважливіших утворень у структурі моральної свідомості і самосвідомості людини, що зумовлюють цілу низку її суттєвих характеристик як особистості. Моральні норми, ідеали, цінності, звички стають реально діючими, якщо вони присвоюються, включаються у самосвідомість особистості, стають Яцінностями. Так виникає моральна самосвідомість, центром якої є інша людина як безумовна цінність, незалежно від її особливостей та об’єктивних чи суб’єктивних стосунків з нею. Відсутність педагогічної уваги вчителя до становлення моральної самооцінки дитини на першому етапі навчання у школі призводить до того, що при переході в середню школу дитина стикається з об’єктивною проблемою оцінити свої можливості, позитивні і негативні якості. Це негативно впливає на спробу вже підлітка до морального вираження власного Я. Дослідження психологів (М.Боришевський, І.Булах, Т.Гончаренко, Т.Титаренко) підтверджують, що підліток часто губить відчуття власної індивідуальності і почуття власної гідності, потрапляє у залежність від ровесників, що у свою чергу теж не володіють моральним досвідом. Це призводить до зростання почуття тривоги, невпевненості в собі, нездатності дотриматися моральної позиції, відсутності морального ідеалу взагалі. Тому становлення дієвої та адекватної моральної самооцінки у молодшого школяра є актуальним завданням цього вікового розвитку. Як зазначає О.Кононко, дієвість моральної норми залежить від ступеня збігу зовнішніх соціальних настанов і приписів з індивідуальною системою поглядів, знань, почуттів і прагнень дитини. Показником дієвості тієї чи іншої моральної норми, вважає вона, є збіг моральної свідомості (знань, уявлень про необхідне і бажане) і моральної поведінки (реалізації знань на практиці). Саме діяльність і спілкування, що організовані на моральних засадах – сприятливіші чинники для формування моральної мотивації. На етапі молодшого шкільного віку (зрілого дитинства) відбувається перехід від конкретно-ситуативної моральної самооцінки (оцінка своїх дій, вчинків) до узагальнішої, зростає самостійність моральної самооцінки. Стаючи стійким особистісним утворенням, моральна самооцінка починає виконувати функцію регулятора морально-мотивованої поведінки школяра. У зв’язку з вище наведеним проблема вивчення закономірностей та механізмів становлення моральної самооцінки молодших школярів набула для нас важливого значення й окремого наукового статусу. Здійснений нами науковий аналіз теоретичних джерел дозволив виявити ще не з’ясовані дослідниками питання, що стосуються з’ясування психологічних умов становлення моральної самооцінки молодших школярів. Значущість зазначеної проблеми та неузгодженість уявлень у педагогічній та віковій психології про психологічні механізми становлення моральної самооцінки, нерозкритість чинників та умов, які впливають на її становлення у молодших школярів загалом, зумовило вибір теми дисертаційного дослідження «Психологічні умови становлення моральної самооцінки молодших школярів».

The article deals with the meaning of folklore as the means of a moral-aesthetic making of a pupil’s personality. The author’s conclusions are based on the opinions of famous pedagogues and musicians. The curriculum in Music analysis, the recommendations concerning the broadening of a used repertoire of a folk music creative work in the practice of a compulsory school at the expense of introduction of the material of an folk creative work are given.

У статті представлено огляд регуляторних актів Республіки Мальта, що внормовують розвиток інклюзивного навчання. Указано, що навчання учнів з особливими освітніми потребами на Мальті, як і в більшості європейських країн, формувалося в межах медичної (обмежувальної) концепції. Аналіз національних систем інклюзивної освіти доводить, що обов’язковою базою для її запровадження та функціонування є система законодавчих актів, котрі декларують необхідні права і свободи та містять механізми забезпечення. Звернення до джерел з історії становлення інклюзивної освіти на Мальті дозволяє констатувати поступову реалізацію різноманітних моделей освіти для цієї категорії учнівства: моральна (пов’язується з ганьбою, упередженням та зневагою до осіб із вадами розвитку), благодійна (до основи якої покладено співчуття до осіб з обмеженими можливостями та надання їм допомоги), соціальна (спрямована на подолання соціальної дискримінації осіб з особливими потребами) та полікультурна (передбачає повагу до етнічного та культурного розмаїття в суспільстві). Зважаючи на те, що освітня політика Республіки Мальта в інклюзивному напрямі розвивається відповідно до загальноєвропейських тенденцій, які передбачають розуміння інклюзії як полікультурного явища, констатовано інтенсифікацію реалізації концепції інклюзивного навчання на Мальті (у його полікультурній моделі) після вступу країни до ЄС (2004 р.). Названо нормативно-правові документи Республіки Мальта, які визначають пріоритетні напрями розвитку інклюзивного навчання, схарактеризовано ті, що мали найбільший вплив на визначений процес. До пріоритетних напрямів розвитку інклюзивного навчання Республіки Мальта віднесено ствердження дефініції інклюзії в її розширеному – полікультурному – варіанті, створення та підтримку недискримінаційного освітнього середовища, взаємодію державних установ та громадських об’єднань, наукової, педагогічної та батьківської спільнот у розвитку інклюзивного навчання. Підкреслено значення для цього процесу взаємодії державного та громадського секторів, яка ґрунтується на надбаннях наукової та педагогічної спільнот. Зроблено висновок, що реалізація інклюзивної політики відбувається через побудову чіткої структури освітнього процесу, що передбачає запобігання дискримінаційному ставленню до учнів через будь-які ознаки та створення атмосфери прийняття, привітності та безпеки, що визнається та підтримується всіма суб’єктами навчального процесу та всім позашкільним середовищем.

Сохранность спортивного резерва в юношеских командах во многом обеспечивается усилиями тренера по сопоставлению физических изменений с психологической стороной подготовки, помощью игрокам в разрешении возрастных и ситуационных кризисов, по предупреждению стихийного становления их личности; своевременной ориентацией всех на большой труд во имя будущих побед. Эмоциональная и морально-волевая сфера при этом испытывает колоссальные нагрузки. Цель исследования – выявить особенности проявления субъективного контроля и его взаимосвязь с показателями эмоциональной сферы у игроков командных видов спорта 15-16 лет. Материалы. Протоколы психологической диагностики. Методы исследования. Анализ и обобщение научно-методической литературы, психологическое тестирование (методика диагностики уровня субъективного контроля; опросник для изучения агрессивности личности спортсмена; опросник MBI для выявления «синдрома выгорания»), констатирующий эксперимент, методы математической статистики. Результаты. Признаки «синдрома выгорания» выявлены у 57% испытуемых. Интернальный локус контроля отмечается в области достижений у 61%, неудач – у 63%, межличностных отношений – 66%; в наименьшей степени проявляется в семейных (34%) и производственных (20%) отношениях. В среднем по выборке индекс агрессивности (Иагр= 57,8) выше индекса враждебности (Ивр= 48,9). При этом 14 игроков-экстерналов, подчас не справляясь с негативными эмоциями, имеют склонность испытывать глубинное чувство вины вместо чувства ответственности в социально и лично значимых ситуациях. Заключение. Юноши с интернальным типом самоконтроля в шесть раз реже испытывают эмоциональное истощение, втрое реже проявляют цинизм по отношению к товарищам по команде, хотя имеют некоторую склонность редуцировать (обесценивать) значимость своих личных достижений на фоне все возрастающих требований нового уровня спортивных результатов. Спортсмены-интерналы в два раза реже склонны испытывать чувство вины, отдавая предпочтение принятию объективной ответственности в сфере межличностных, семейных и производственных отношений, в ситуации достижений или неудач.