Journal articles: 'Моніторування'

1

Dzyha, S. V., O. V. Bakalets, N. B. Behosh, and K. Y. Maksiv. "КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК БОРЕЛІОЗНОЇ ІНФЕКЦІЇ ЯК МОЖЛИВОЇ ПРИЧИНИ УРАЖЕННЯ СЕРЦЯ ТА ВИНИКНЕННЯ СИНКОПАЛЬНИХ СТАНІВ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 1 (May 25, 2020): 83–85. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.1.10959.

Full text

Abstract:

Прояви ураження серця при лайм-бореліозі варіюють від безсимптомних чи симптомних електрокардіографічних (ЕКГ) змін та блокад серця, зворотних при лікуванні, до раптової смерті. Синдром слабкості синусового вузла як прояв лайм-кардиту зустрічається рідко. Мета дослідження – описати випадок виникнення синкопальних станів унаслідок дисфункції синусового вузла в пацієнтки з лайм-бореліозом. Матеріали і методи. Пацієнтку, яка перебувала на стаціонарному лікуванні у кардіологічному відділенні Тернопільської університетської лікарні, обстежено згідно з протоколом для оцінки стану серцево-судинної системи. Холтерівське моніторування проводили з використанням електрокардіографічного комплексу ECG-pro (ІМЕСК). Результати. Пацієнтку турбували епізоди втрати свідомості, виражена загальна слабість. За допомогою серодіагностики виявили специфічні антитіла до Borrelia afzelii в кількості, що підверджує наявність інфекції. При добовому моніторуванні ЕКГ зафіксовано наявність синусової паузи тривалістю 16 с, що виникла у ранковий час. Висновки. Діагностовано симптомну дисфункцію синусового вузла як прояв лайм-кардиту, що потребувало встановлення постійного кардіостимулятора.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Вакуленко, Людмила. "ЗНАЧЕНИЕ ВЕГЕТАТИВНЫХ НАРУШЕНИЙ В ПРОГРЕССИРОВАНИИ ХРОНИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНИ ПОЧЕК У ДЕТЕЙ." SWorldJournal, no. 06-02 (December 30, 2018): 50–52. http://dx.doi.org/10.30888/2663-5712.2020-06-02-092.

Full text

Abstract:

Анотація. У роботі розглядається взаємозв’язок між дисбалансом вегетативної регуляції та прогресуванням ХХН у дітей з початковими її стадіями. Обстежено 214 дітей 6 - 17 років з ХХН І-ІІІ стадій. Використовували метод добового моніторування електрокардіо

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Вакуленко, Людмила. "ЗНАЧЕНИЕ ВЕГЕТАТИВНЫХ НАРУШЕНИЙ В ПРОГРЕССИРОВАНИИ ХРОНИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНИ ПОЧЕК У ДЕТЕЙ." SWorldJournal, no. 06-02 (December 30, 2018): 50–52. http://dx.doi.org/10.30888/2410-6615.2020-06-02-092.

Full text

Abstract:

Анотація. У роботі розглядається взаємозв’язок між дисбалансом вегетативної регуляції та прогресуванням ХХН у дітей з початковими її стадіями. Обстежено 214 дітей 6 - 17 років з ХХН І-ІІІ стадій. Використовували метод добового моніторування електрокардіо

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Vakulenko, L. I., V. I. Kondratiyev, and A. V. Vakulenko. "Особливості добового ритму артеріального тиску у дітей із хронічним пієлонефритом." CHILD`S HEALTH, no. 2.37 (February 1, 2012): 47–50. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.0.2.37.2012.100538.

Full text

Abstract:

У статті наведені результати добового моніторування артеріального тиску у 40 дітей із хронічним пієлонефритом. У 30 % випадків виявлено артеріальну гіпертензію, що в три рази частіше зустрічалась у хлопчиків порівняно з дівчатками. Для перебігу хронічного пієлонефриту характерне переважання нічної артеріальної гіпертензії. Особливості добового ритму артеріального тиску при хронічному пієлонефриті у дітей характеризуються частим поєднанням лабільної артеріальної гіпертензії з підвищеним рівнем діастолічного артеріального тиску в нічний час.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Radetska, L. V., N. I. Yarema, I. V. Smachylo, A. O. Bob, Z. P. Mandzii, A. I. Khomitska, I. P. Savchenko, and L. V. Naumova. "ДЕЯКІ АСПЕКТИ КОРЕКЦІЇ ЛІПІТЕНЗІЇ – НОВОЇ ПРОБЛЕМИ У СУЧАСНІЙ КАРДІОЛОГІЇ." Вісник наукових досліджень, no. 3 (October 9, 2018): 49–52. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.3.9204.

Full text

Abstract:

Ліпітензія – це сучасний термін, що описує адитивний вплив артеріальної гіпертензії та гіперхолестеринемії на ризик серцево-судинних захворювань (ССЗ). Згідно з епідеміологічними дослідженнями, понад 50 % пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) мають гіперліпідемію. Мета дослідження – оцінити ефективність сучасної антигіпертензивної терапії у поєднанні зі статинотерапією та урсодезоксихолевою кислотою (УДХК) у хворих із ліпітензією (АГ та гіперхолестеринемією). Матеріали і методи. Обстежено 36 пацієнтів із гіпертонічною хворобою (ГХ) ІІ стадії 2–3 ступенів та гіперхолестеринемією, яким на тлі потрійної антигіпертензивної терапії (валсартан, амлодипін, тіазидний діуретик), аторвакору, урсохолу проводили комплексне клінічне дослідження, моніторування артеріального тиску (АТ) та ліпідного метаболізму. Результати досліджень та їх обговорення. Результати моніторування АТ свідчать про сприятливий вплив лікування на добовий профіль АТ: через 2 місяці терапії зареєстровано достовірне зниження середньодобового систолічного та діастолічного артеріального тиску. Під впливом аторвастатину та урсохолу відбулось поліпшення показників ліпідного обміну, що проявлялось достовірним зниженням рівня загального холестерину та холестерину ліпопротеїнів низької щільності, зростанням вмісту ліпопротеїнів високої щільності. Висновки. У статті обґрунтовано поєднане використання потрійної антигіпертензивної терапії, статинотерапії та урсохолу в пацієнтів із ліпітензією, особливо у клінічних випадках, при яких необхідно обмежити дозування статинів з точки зору поліпшення прогнозу хворих на ГХ за рахунок синергізму антигіпертензивного та ліпідознижувального потенціалів і плейотропних ефектів цих препаратів, дія яких направлена на сповільнення прогресування ГХ і атеросклерозу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Lilevska, A. A., V. K. Sierkova, L. O. Romanova, and O. O. Savytska. "КЛІНІКО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ КРИТЕРІЇ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНЕ ОБСТРУКТИВНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 2 (October 18, 2019): 69–75. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.2.10483.

Full text

Abstract:

Мета: вивчити клініко-функціональні особливості ішемічної хвороби серця при коморбідній кардіореспіраторній патології і виявити її найбільш інформативні діагностичні критерії у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень. Матеріали і методи. Обстежено 153 пацієнти, у тому числі 44 зі стабільною ішемічною хворобою серця (ІХС), 53 з діагнозом хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) і 56 хворих із поєднанням ХОЗЛ та стабільної ІХС на базі Вінницької обласної клінічної лікарні імені М. І. Пирогова. Результати. На сьогодні ХОЗЛ в Україні характеризується високим рівнем захворюваності, смертності та інвалідності, що призводить до значних економічних затрат для суспільства, втрати працездатності населення і суттєвого зниження якості життя. У хворих на ХОЗЛ основною причиною смертності є серцево-судинні захворювання (ССЗ), тому набуває актуальності рання діагностика ішемічної хвороби серця, яку найчастіше спостерігають у хворих. У хворих на ХОЗЛ виявлено такі особливості перебігу ІХС: атипові прояви стенокардії, велика частота безбольової форми ішемії міокарда і порушень серцевого ритму за даними добового (холтерівського) моніторування електрокардіограми (ЕКГ), збільшення частоти і ступеня задишки, яке достовірно відрізняється від інших груп, ремоделювання лівих відділів серця, що асоціюється зі ступенем бронхіальної обструкції. Висновки. Приєднання ІХС до ХОЗЛ обтяжує перебіг і модифікує клінічну картину, ускладнюючи діагностику захворювань, що зумовлює необхідність проведення добового моніторування ЕКГ і ехокардіографічного обстеження у хворих на ХОЗЛ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Гущук, І. В. "Досвід моніторування стану забруднення атмосферного повітря у Рівненській області у 2007-2017 роках." Довкілля та здоров"я, no. 4 (93) (2019): 57–60.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Kovaliova, O. N., and I. V. Sytina. "Особливості параметрів добового моніторування артеріального тиску у хворих із коморбідністю ожиріння та гіпертонічної хвороби." INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), no. 5.53 (June 1, 2013): 21–25. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.5.53.2013.84479.

Full text

Abstract:

У хворих із коморбідністю ожиріння та гіпертонічної хвороби вивчали особливості параметрів добового моніторування артеріального тиску залежно від індексу маси тіла (ІМТ) та типу ожиріння з використанням стандартних значень ІМТ понад 24,9 кг/м2 — ознака надмірної маси тіла, ІМТ > 29,9 кг/м2 вважали ознакою ожиріння. Абдомінальний тип ожиріння оцінювали згідно з робочою версією критеріїв IDF, NHLBI, AHA, WHF, IAS, IASO (2009) при окружності талії в чоловіків ≥ 94 см, у жінок ≥ 80 см. Встановлено, що хворі з ожирінням характеризувались вірогідно вищими середньоінтегральними значеннями артеріального тиску, з підвищенням варіабельності АТ у хворих з абдомінальним типом ожиріння та розвитком несприятливих у прогностичному значенні типів добового профілю non-dippers, night-peakers, оver-dipper.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Koval, S. M., and I. O. Snihurska. "Стрес-індукована артеріальна гіпертензія та артеріальна гіпертензія військового часу — грізні виклики сучасній Україні." HYPERTENSION, no. 5.43 (November 24, 2015): 13–18. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.5.43.2015.81170.

Full text

Abstract:

У статті наведені дані щодо проблеми стресу, його ролі в життєдіяльності людини, у підвищенні артеріального тиску. Розглянуті основні патофізіологічні механізми стрес-індукованої артеріальної гіпертензії (АГ), способи її діагностики, можливість формування прогностично несприятливих уражень органів-мішеней. Показана важливість проведення добового моніторування артеріального тиску для діагностики «АГ білого халата», маскованої АГ, у тому числі АГ на робочому місці. Наведені дані щодо артеріальної гіпертензії військового часу як одного з варіантів стрес-індукованої артеріальної гіпертензії, її особливості та труднощі у дослідженні її патогенезу. Запропоновані схеми лікування стрес-індукованої артеріальної гіпертензії та її ускладнень.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Stadnik, S. M. "Вплив терапії b-адреноблокаторами на неврологічну симптоматику та когнітивні функції пацієнтів із фібриляцією передсердь." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 3.65 (July 6, 2014): 35–40. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.3.65.2014.81107.

Full text

Abstract:

Метою даного дослідження стало вивчення церебропротективної активності b-адреноблокаторів (метопрололу й бісопрололу) у пацієнтів із постійною формою фібриляції передсердь у поєднанні з артеріальною гіпертензією. Усім пацієнтам початково й повторно через 6 тижнів терапії проводилася оцінка церебральної і когнітивної функцій, добове моніторування артеріального тиску (АТ) і частоти серцевих скорочень (ЧСС). Через 6 тижнів терапії відзначали вірогідне покращення показників неврологічних синдромів та когнітивної функції (покращення пам’яті, уваги, мислення). Відзначали вірогідне зниження як систолічного і діастолічного АТ, так і ЧСС. Отримані дані свідчать, що метопролол і бісопролол мають церебропротективну ефективність, позитивно впливаючи на когнітивні функції пацієнтів. При цьому не було виявлено негативного впливу на вуглеводний і ліпідний обмін.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Волошинська, К. О., and Т. О. Ілащук. "ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ У ПАЦІЄНТОК У ПРЕМЕНОПАУЗІ І МЕНОПАУЗІ ЗА ДАНИМИ ДОБОВОГО МОНІТОРУВАННЯ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ." Bukovinian Medical Herald 20, no. 2 (78) (June 30, 2016): 24–27. http://dx.doi.org/10.24061/2413-0737.xx.2.78.2016.64.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

I.V., Hushchuk. "Experience in monitoring the state of atmospheric air pollution in Rivnе region for the period 2007-2017." Environment & Health, no. 4 (93) (December 2019): 57–60. http://dx.doi.org/10.32402/dovkil2019.04.057.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Плеш, Ігор, Леся Гайдич, and Ганна Бойчук. "АРТЕРІО-ВЕНОЗНА ГІПЕРТЕНЗІЯ У ХВОРИХ НА ЕГ ІІ СТ.: МОЖЛИВОСТІ ДІАГНОСТИКИ." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 6 (July 7, 2021): 369–73. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.25.06.2021.065.

Full text

Abstract:

У 56 хворих на есенційну гіпертензію (ЕГ) ІІ ст. вивчали циркадіанний ритм артеріального тиску на апаратному комплексі “Solvaig” за традиційною методикою в активний – кожні 15 хвилин та 0,5-1 год. у пасивний періоди доби. За авторською методикою ангіотензіотонореобарографії в день добового моніторування АТ на вільній верхній кінцівці визначали тиски замикання артерій та вен в динаміці повільної компресії (ТЗВ, ТЗА) та відмикання артерій та вен під час повільної декомпресії (ТВА, ТВВ). Встановлено, що у 2/3 обстежених виявлено добовий ритм АТ «не діперів» (ND та NP). У більшості хворих ND та NP артеріальна гіпертензія поєднана з підвищеним та високим центральним венозним тиском визначеним за пропонованою методикою (ТЗВ ) та підтвердженим класичною за методикою Вальдмана. Отже, у більшості обстежених хворих на ЕГ ІІ ст. «не діперів» виявлена артеріо-венозна гіпертензія (АВГ), що слід враховувати при фармакотерапії антигіпертензивними засобами.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Mishchuk, V. G., V. B. Boychuk, and V. Yu Vyshivanyuk. "Стан моторно-евакуаторної функції шлунка за даними 13С-октаноєвого дихального тесту у хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу." GASTROENTEROLOGY, no. 3.53 (September 1, 2014): 15–19. http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.3.53.2014.82099.

Full text

Abstract:

Обстежено 58 хворих на ерозивну форму гастроезофагеальної рефлюксної хвороби та 10 здорових добровольців. Кожному пацієнту проведено фіброгастродуоденоскопію, добове моніторування рН нижньої третини стравоходу, 13С-октаноєвий дихальний тест, визначено концентрацію холецистокініну-панкреозиміну в сироватці крові. Встановлено, що у 44,83 % хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу мала місце сповільнена, у 36,21 % — прискорена та у 18,97 % — нормальна моторно-евакуаторна функція шлунка. У хворих із сповільненою моторикою шлунка відмічено переважання жовчних рефлюксів з рН у нижній третині стравоходу більше 6, що становили 42 % (р = 0,044), та підвищення концентрації у крові холецистокініну-панкреозиміну до (7,12 ± 0,21) нг/мл (p < 0,05), у здорових — (5,91 ± 0,34) нг/мл. У пацієнтів з прискореною моторикою число рефлюксів менше 4 становило 45 %, а рівень холецистокініну-панкреозиміну — (4,4 ± 1,2) нг/мл. Отримані дані підтверджують думку інших авторів, що причинами печії як провідного симптому гастроезофагеальної рефлюксної хвороби можуть бути дуоденогастральний рефлюкс та вісцеральна гіпералгезія.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Yavorskyi, V. V. "Оцінка стану центральної гемодинаміки за допомогою методу добового моніторування артеріального тиску при розвитку гіпертензивної енцефалопатії у хворих похилого віку." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 4.74 (August 7, 2015): 51–56. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.4.74.2015.78211.

Full text

Abstract:

Актуальною є необхідність розробки обґрунтованих методів, що корегують засоби підтримки й підвищення індивідуальної стійкості органів і систем організму при різних умовах його функціонування, особливо в пацієнтів похилого віку при розвитку хронічної ішемії мозку на тлі артеріальної гіпертензії (АГ). Для оцінки стану центральної гемодинаміки використовували метод добового моніторування артеріального тиску (ДМАТ) при розвитку гіпертензивної енцефалопатії (ГЕ) у хворих похилого віку. Аналіз ДМАТ у хворих похилого віку з ГЕ характеризувався підвищеним АТ, що вважається одним із головних факторів ризику серцево-судинних захворювань. Вірогідність зв’язку між показниками ДМАТ, ступенем ураження органів-мішеней і наявністю факторів ризику серцево-судинних ускладнень у хворих iз різним типом перебігу АГ важлива при проведеннi стратифікації пацієнтів залежно від ступеня змін добових параметрів АТ. Установлено, що варіабельність АТ знижується на тлі стабільно підвищеного АТ, тому при оцінці даних ДМАТ у таких хворих ми надавали перевагу індексам навантаження: виявлено від’ємну кореляцiю (r = –0,51) між варіабельністю систолічного АТ (САТ) (12,2 ± 0,1 мм рт.ст.) та індексом часу (76,4 ± 14,3 %) за денний період вимірів, що свідчить про наростання критичного рівня САТ за цей проміжок доби зі зменшенням показників варіабельності САТ. Проведене дослідження дозволило обґрунтувати особливості діагностики для подальшої профілактики та лікування хворих похилого віку з ГЕ на тлі АГ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Gonchar, M., I. Kondratova, Ye Ivanova, and V. Komova. "HEART RHYTHM DISTURBANCES IN NEWBORNS IN THE EARLY NEONATAL PERIOD." Inter Collegas 5, no. 3 (November 3, 2018): 148–52. http://dx.doi.org/10.35339/ic.5.3.148-152.

Full text

Abstract:

HEART RHYTHM DISTURBANCES IN NEWBORNS IN THE EARLY NEONATAL PERIODGonchar M., Kondratova I., Ivanova Ye., Komova V.Neonatal arrhythmia is not a rare condition, and may occur both in patients with structural heart disease and in children with functional cardiovascular disorders as well as in a relatively small number of healthy newborns. The article presents the results of the study of basic parameters of electrical activity of the heart in newborns with administration of daily ECG monitoring. The study involved examination of 187 infants in the early neonatal period. Assessment of the data of obstetric and gynecological history and extragenital pathology of the mothers of the examined children, analysis of the data of Holter ECG monitoring of newborns showed the most frequently occurring types of neonatal arrhythmias and significant risk factors for their development.Key words: cardiac rhythm disturbances in newborns, neonatal arrhythmias, risk factors. ПОРУШЕННЯ СЕРЦЕВОГО РИТМУ У НОВОНАРОДЖЕНИХ В РАННІЙ НЕОНАТАЛЬНИЙ ПЕРІОДГончарь М., Кондратова І., Іванова Є., Koмoвa В.Аритмії у неонатальному періоді не є рідким явищем та можуть виникати як серед тих, хто має структурні аномалії серця, так і серед дітей з функціональними серцево-судинними розладами, а також у відносно невеликої кількості здорових новонароджених. В статті представлено результати дослідження основних параметрів електричної активності серця у новонароджених за допомогою добового моніторування ЕКГ. Було обстежено 187 немовлят в ранній неонатальний період. За результатами аналізу даних акушерсько-гінекологічного анамнезу та екстрагенітальної патології матерів обстежених дітей, аналізу даних Холтерівського моніторування ЕКГ новонароджених визначено найбільш часто виникаючи види неонатальних аритмій та значущі факторів ризику їх розвитку.Ключові слова: порушення серцевого ритму у новонароджених, неонатальні аритмії, фактори ризику.НАРУШЕНИЯ СЕРДЕЧНОГО РИТМА У НОВОРОЖДЕННЫХ В РАННИЙ НЕОНАТАЛЬНЫЙ ПЕРИОДГончарь М., Кондратова И., Иванова Е., Комова В.Аритмии в неонатальном периоде не является редким явлением и могут возникать как среди новорожденных, которые имеют структурные аномалии сердца, так и среди детей с функциональными сердечно-сосудистыми расстройствами, а также - у небольшого числа здоровых новорожденных. В статье представлены результаты исследования основных параметров электрической активности сердца у новорожденных с помощью суточного мониторирования ЭКГ. Было обследовано 187 новорожденных в ранний неонатальный период. По результатам анализа данных акушерско-гинекологического анамнеза и экстрагенитальной патологии матерей обследованных детей, анализа данных суточного мониторирования ЭКГ новорожденных определены наиболее часто возникающие виды неонатальных аритмий и значимые факторов риска их развития.Ключевые слова: нарушение сердечного ритма у новорожденных, неонатальные аритмии, факторы риска.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Biskupska, N. B., I. P. Savchenko, and R. Y. Vybyrana. "ОСОБЛИВОСТІ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ У ЖІНОК З МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ У ПОСТМЕНОПАУЗАЛЬНОМУ ПЕРІОДІ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 2 (March 5, 2020): 25–31. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2019.2.10925.

Full text

Abstract:

Мета дослідження – вивчення добового профілю артеріального тиску (АТ) та виявлення його взаємозвʼязків із компонентами метаболічного синдрому (МС) у пацієнток в постменопаузальному періоді. Матеріали та методи. Обстежено 60 жінок у період постменопаузи. Всіх обстежуваних цієї когорти розподілено на дві групи – з наявністю МС та без нього. У дослідження включено також 30 пацієнток фертильного віку без ознак менопаузи. Проводили визначення антропометричних даних, добове моніторування АТ (ДМАТ) за допомогою кардіомонітора «Кардіотехніка-4000 АД», біохімічного аналізу крові з вивченням ліпідограми та рівня глюкози. Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз отриманих даних показав, що у пацієнток у постменопаузальному періоді існує взаємозв’язок показників ДМАТ з андроїдним типом перерозподілу жирової тканини, гіпертригліцеридемією та гіперглікемією, що спричиняє негативний вплив на показники АТ і прогноз артеріальної гіпертензії в контексті розвитку ймовірних ускладнень та приєднання ішемічної хвороби серця. Висновок. У пацієнток у постменопаузальному періоді з МС при ДМАТ реєструються вищі денні, нічні та середньодобові показники як САТ, так і ДАТ, порівняно з хворими без МС; у них виявлено вищі показники навантаження тиском для САТ і ДАТ. У фертильному віці для жінок характерний сприятливіший перебіг артеріальної гіпертензії (АГ).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Goldovsky, B. M., Yu V. Yurchak, and Ye V. Sid. "Предикторна цінність аналізу варіабельності серцевого ритму в діагностиці фатальних аритмій у хворих із гострим інфарктом міокарда." EMERGENCY MEDICINE, no. 3.58 (April 11, 2014): 109–13. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.3.58.2014.83288.

Full text

Abstract:

Незважаючи на постійне удосконалення підходів до діагностики та лікування гострого інфаркту міокарда, зберігається актуальність стратифікації ризику несприятливих наслідків цього захворювання. Відомо, що у хворих із гострим коронарним синдромом із перших годин від початку захворювання досить часто реєструються шлуночкові аритмії, які можуть бути предикторами раптової смерті.Одним з інформативних методів прогнозування розвитку фатальних шлуночкових аритмій у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда є моніторування ЕКГ з можливістю аналізу варіабельності ритму серця, пізніх потенціалів шлуночків і дисперсії інтервалу QT. На сучасному етапі розробка нових математичних методів і алгоритмів обробки біологічних сигналів, а також клінічні результати дозволили визначити роль аналізу варіабельності серцевого ритму (ВСР) у кардіології в прогнозуванні розвитку преморбідних станів і навіть імовірності раптової смерті.Зміна показників ВСР є наслідком порушення балансу симпатичної й парасимпатичної регуляції серцевої діяльності, субстратом для електричної нестабільності міокарда та виникнення фатальних аритмій.Таким чином, метод ВСР можна досить активно застосовувати для виявлення хворих із високим ризиком виникнення фатальних аритмій на тлі гострого інфаркту міокарда. Але на сьогодні існують проблеми, пов’язані з оцінкою чутливості, специфічності й предикторної потужності цього методу щодо прогнозування раптової серцевої смерті та оцінки електричної нестабільності серця.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Gura, E. Yu. "Особливості змін добового моніторування артеріального тиску та його варіабельність у пацієнтів із гіпертонічною хворобою в поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу." INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), no. 6.62 (October 16, 2014): 109–16. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.6.62.2014.76944.

Full text

Abstract:

Мета дослідження — з’ясування особливостей змін добового профілю артеріального тиску (АТ) та його варіабельності в пацієнтів із гіпертонічною хворобою (ГХ) у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу (ЦД 2-го типу).Обстежено 150 пацієнтів середнього віку 53,4 ± 5,3 року. За групами пацієнти розподілялися таким чином: 30 практично здорових осіб, 30 хворих на ЦД 2-го типу, 30 хворих на ГХ та 60 хворих на ГХ у поєднанні з ЦД 2-го типу.Добове моніторування АТ (ДМАТ) здійснювали на апараті АВРМ-04. Встановлено, що у хворих на ЦД 2-го типу порівняно з групою здорових осіб вірогідно підвищеними (р < 0,05) виявилися показники добового, денного й нічного діастолічного АТ (ДАТдб, ДАТд, ДАТн); були більшими показники індексу часу систолічного денного та нічного АТ (САТд, САТн) відповідно в 2,01 і у 1,80 раза. Вірогідно було підвищеним значення подвійного добутку (ПД), що вказує на високий рівень навантаження підвищеним АТ у зазначених хворих.У пацієнтів із АГ ІІ стадії у поєднанні з ЦД 2-го типу порівняно з групою хворих на ГХ показники ДМАТ практично не відрізнялися, а значення САТдб, САТд, САТн були вірогідно (р < 0,02) зниженими; показник ПД був вірогідно (р < 0,05) більшим порівняно з таким у групі порівняння. При III ступені АГ показники нічного зниження АТ (САТ, ДАТ) буди вірогідно вищими. Вірогідно (р < 0,05) зростали значення ПД добового і нічного АТ, що вказує на несприятливі гемодинамічні прояви впродовж доби і особливо вночі.У пацієнтів із ГХ у поєднанні з ЦД 2-го типу переважають типи циркадних ритмів dipper та non-dipper, виявляються більш високі значення варіабельності САТ у денні часи, навантаження тиском у денні та нічні часи, ступінь нічного недостатнього зниження та раннього підйому АТ. Ці показники вірогідно вищі при циркадному ритмі non-dipper.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Romankevych, I. V. "Стан артеріального тиску у дітей, хворих на ювенільний ревматоїдний артрит." CHILD`S HEALTH, no. 4.47 (July 5, 2013): 50–55. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.4.47.2013.89797.

Full text

Abstract:

У дітей, хворих на ювенільний ревматоїдний артрит (ЮРА), є підвищений ризик патологічних змін артеріального тиску (АТ) унаслідок розвитку ендотеліальної дисфункції, збільшення жорсткості судинної стінки та лікування системними глюкокортикостероїдами (ГКС). Метою нашої роботи було дослідити характеристики АТ у дітей, хворих на ЮРА.Під час дослідження нами обстежено 31 хвору дитину, з них 15 (48,8 %) із поліартритом, 12 (38,7 %) з олігоартритом та 4 (12,5 %) дітей із системним варіантом. Двадцять один пацієнт отримував ГКС у середній дозі 9 мг/добу.За результатами обстеження (офісне вимірювання АТ, добове моніторування АТ, підрахунок гомілково-плечового індексу (ГПІ) та оцінка вегетативного статусу за допомогою кардіоінтервалограми й опитувальника Вейна) виявлено підвищення рівня офісного систолічного АТ (САТ), середньодобового САТ і діастолічного АТ, індексів часу та площі гіпертензії, ранкового підйому АТ та кількості non-dipper у хворих дітей, зменшення показника ГПІ порівняно зі здоровими. При ЮРА виявлено зміну характеру залежності АТ від зросту та віку, що характерна для здорових дітей, у бік більшого впливу віку на рівень показника, через формування низькорослості. Тривалість прийому ГКС впливала на окремі показники АТ.Нами не знайдено вірогідної відмінності в характеристиках вегетативного статусу у хворих і здорових дітей. Висновок: у дітей, хворих на ЮРА, є патологічні зміни АТ, що вимагає своєчасної діагностики та лікування.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Tseluyko, V. Y., N. V. Matviychuk, and K. Yu Кinoshenko. "Oсновні тенденції зміни рівня NT-PRO BNP у хворих на хронічну серцеву недостатність." EMERGENCY MEDICINE, no. 3.50 (August 1, 2013): 107–12. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.3.50.2013.89612.

Full text

Abstract:

Мета дослідження — аналіз зв’язку рівня NT-pro BNP з клініко-інструментальними показниками у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) і виявлення прогностичного і діагностичного значення даного показника. Матеріали та методи. Всього нами були включені в дослідження 33 хворі з ХСН різної етіології. Усім хворим було проведене комплексне обстеження: стандартна ЕКГ у 12 відведеннях, тест із 6-хвилиною ходьбою, ЕхоКГ, моніторування ЕКГ за методом Холтера, визначення NT-pro BNP у сироватці крові. Період спостереження за хворими в середньому становив приблизно 6 місяців. Отримані дані оброблялися методами варіаційної статистики за допомогою програми Statistica® for Windows 6.0.Результати та обговорення. Дослідження рівня NT-pro BNP при ХСН показало високу варіабельність показника від 89,83 пг/мл до 1095,76 пг/мл (середній рівень NT-pro BNP — 317,5 ± 35,87 пг/мл). За даними нашого дослідження встановлено, що рівень NT-pro BNP у хворих із тривалістю анамнезу ХСН до 1-го року був вірогідно вищим, ніж у хворих із більш тривалим анамнезом ХСН (р < 0,05). Значення NT-pro BNP у хворих на ХСН із СН IIА ст. в нашому дослідженні було вірогідно нижчим за рівень NT-pro BNP у хворих із СН IIБ ст. (р = 0014). За даними нашого дослідження зазначено, що у хворих із вірогідною ХСН, які отримують стандартну медикаментозну терапію, відзначаються суттєві коливання рівня NT-pro BNP. Ми умовно розподілили хворих на дві групи. У 1-шу групу ми включили хворих, у яких рівень NT-pro BNP був меншим за 400 пг/мл (21 особа), а в 2-гу групу — хворих у яких рівень NT-pro BNP — понад 400 пг/мл (12 осіб). При проведенні оцінки наявності серцевої недостатності у хворих на ХСН було виявлено, що пацієнти 1-ї групи у 2,5 раза частіше мають СН IIА стадії, ніж хворі 2-ї групи (р < 0,05). Також нами було виявлено, що серед пацієнтів 2-ї групи у 2,5 раза частіше трапляються хворі на СН IIБ стадії порівняно з хворими 1-ї групи (р < 0,05). Показники ЕхоКС у хворих різних груп не мали вірогідних відмінностей. За даними моніторування ЕКГ за методом Холтера вірогідно більша середньодобова кількість шлуночкових екстрасистол відмічалась у групі з вищим рівнем NT-pro BNP (р < 0,05). Також вірогідно виявлено, що у хворих 2-ї групи зареєстрована вища кількість епізодів нестійкої шлуночкової тахікардії за добу (р < 0,05). Висновки. Визначено, що існує залежність рівня NT-pro BNP від тривалості анамнезу ХСН, найбільш високий рівень визначається при нетривалому перебігу захворювання. Рівень NT-pro BNP асоційований із клінічними проявами ХСН — при більш тяжкому перебігу захворювання (стадія СН, збільшення розмірів камер серця), концентрація пептиду в сироватці крові вища. Встановлена залежність між рівнем NT-pro BNP та частотою порушень ритму. У пацієнтів з рівнем NT-pro BNP понад 400 пг/мл вірогідно частіше зустрічаються шлуночкові екстрасистоли (р < 0,05), у тому числі й життєво небезпечні — епізоди нестійкої шлуночкової тахікардії (р < 0,05).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

KOBZA, I., O. DIDENKO, O. YAVORSKYI, Т. KOBZA, and Y. MOTA. "The Peculiarities of 24-hour Blood Pressure Monitoring before and after Carotid Endarterectomy in Patients with Arterial Hypertension and Type II Diabetes." Experimental and Clinical Physiology and Biochemistry 2018, no. 4 (February 5, 2018): 62–67. http://dx.doi.org/10.25040/ecpb2018.04.062.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Solomenchuk, T. M., L. M. Kopchak, and G. V. Tshngryan. "Астенія і якість життя хворих з артеріальною гіпертензією: ефективність мельдонію." Likarska sprava, no. 3-4 (December 5, 2018): 105–14. http://dx.doi.org/10.31640/3-4.2018(16).

Full text

Abstract:

Вивчали вплив мельдонію на якість життя та прояви астенії у хворих з артеріальною гіпертензією (АГ). Обстежено 49 пацієнтів, 20 чоловіків (40,8 %) та 29 жінок (59,2 %). У дослідження не включали хворих із супутніми хворобами, однією з проявів яких є астенія. Методом випадкової вибірки хворих розподілено на дві групи: 25 (І група) отримували лікування АГ згідно з рекомендаціями Європейського товариства кардіологів (ESC, 2013); 24 (ІІ група) – аналогічне лікування з включенням мельдонію (Тризипін® лонг, ТОВ НВФ “Мікрохім”) у добовій дозі 1000 мг протягом 8 тиж. Пацієнтам проводили стандартне клінічне, лабораторне та інструментальне обстеження з включенням добового моніторування артеріального тиску (ДМАТ). Для оцінки наявності та тяжкості перебігу астенії використовували анкети Multidimensional Fatigue Inventory (MFI-20). Якість життя вивчали за тестом 36-Item Short-Form Health Survey (SF-36). Результати лікування оцінювали як динаміку змін між початком дослідження і через 8 тиж після лікування. При початковому анкетуванні за результатами тесту MFI-20 практично в усіх пацієнтів спостерігали помірні прояви загальної та фізичної астенії. У хворих з АГ та астенією з недостатнім контролем АТ виявлено істотне зниження якості життя, пов’язаної із здоров’ям. Показано, що застосування комбінованої терапії з включенням мельдонію супроводжується достовірним зменшенням проявів астенії та покращанням якості життя на фоні поліпшення контролю за основними показниками ДМАТ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Плеш, Ігор, Наталія Сливка, and Ганна Влад. "ОПТИМІЗАЦІЯ ДОЗИ ДІУРЕТИКА В ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА ЕСЕНЦІЙНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ: РОЛЬ ФІЗІОЛОГІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ПРЕСОРНОГО НАТРІЙУРЕЗУ." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 11 (January 20, 2022): 515–19. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.24.12.2021.096.

Full text

Abstract:

У 62 хворих на ЕГ ІІ стадії з ІІ-ІІІ ступенем зростання АТ та 21 контрольної (нормотензивної) групи проводили добове моніторування АТ (ДМАТ) з використанням апаратного комплексу “Solvaig” (Україна). На час дослідження ДМАТ обстеженими проводився забір добової сечі. За даними ДМАТ визначали середні за активний, пасивний та добовий періоди величини систолічного (САТ), діастолічного (ДАТ) та середнього динамічного АТ (СДТ), а в добовій сечі - концентрацію іонів натрію та розраховували його екскрецію. Обстеження у хворих проводилось на фоні комбінованої двохкомпонентної антигіпертензивної терапії з використанням тіазидовго діуретика у фіксованій дозі (гіпотіазид 25 мг). Встановлено, що більшість обстежених хворих за циркадіанною структурою АТ мали ритм «не діперів» - ND (61,6%) та NP(12,9%), на відміну від контрольної (нормотензивної) групи де серед 21 обстеженого – 18 володіли добовим ритмом АТ – Dipper. СДТ у хворих наростав в оберненій залежності до величини добового індексу (ДІ). За даними коефіцієнту пресорного натрійурезу (КПН) встановлено, що тільки у хворих на ЕГ ІІ ст. з добовим ритмом АТ – Dipper він наближається до норми (1,5). У групах «не діперів» він значно нижчий від норми (ND – 1,30; NP – 1,28). Виявлені зміни вказують на недостатнє дозування діуретичної складової у комбінованому АГ лікуванні та перевагу у цих хворих об’ємзалежного варіанту ЕГ. Для оптимізації дози діуретика необхідно титраційним методом (по 12,5 мг гіпотіазиду) збільшити його дозу до досягнення КПН - 1,5.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Skybchyk, V. A., and O. S. Peleshko. "ДОБОВИЙ ПРОФІЛЬ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ ТА КОГНІТИВНІ ПОРУШЕННЯ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (April 25, 2019): 129–31. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i1.10063.

Full text

Abstract:

Взаємозв'язок між підвищеним артеріальним тиском (АТ) та когнітивними порушеннями (КП) привертає особливу увагу протягом останніх десятиліть. На сьогодні немає достатньо даних щодо впливу добового профілю АТ на когнітивні функції. Мета – вивчити стан когнітивних функцій у хворих з гіпертонічною хворобою (ГХ) залежно від особливостей добового профілю АТ. Матеріал і методи. Обстежено 45 хворих із ГХ ІІ–ІІІ стадій, 2–3 ступенів (середній систолічний та діастолічний АТ становив (169±9) та (96±7) відповідно) та залежно від результатів добового моніторування АТ поділено на три групи: перша група – dipper (n=20), друга – nondipper (n=14), третя – hyper-dipper (n=11). Для вивчення когнітивних функцій застосовували коротку шкалу дослідження психічного статусу (MMSE). Результати. Серед пацієнтів групи dipper когнітивні порушення виявлено у 70 % випадків, серед пацієнтів групи nondipper – у 93 % випадків, у групі hyper-dipper когнітивні розлади спостерігали в 100 % випадків. У структурі когнітивних порушень серед пацієнтів групи dipper та nondipper переважали легкі когнітивні порушення, тоді як у групі hyper-dipper частіше діагностували помірні когнітивні порушення. У пацієнтів hyper-dipper відзначали достовірно гірші показники когнітивних функцій за шкалою MMSE порівняно з пацієнтами dipper ((25,9±1,3) та (26,8±2,7) відповідно, p<0,05). Висновки. Когнітивні порушення було виявлено у трьох групах хворих із ГХ, проте достовірно нижчі показники когнітивних функцій мали місце у хворих з надмірним нічним зниженням АТ (hyper-dipper), також у них частіше виявляли помірні когнітивні порушення.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Ковальчук, Т. А., and О. Р. Боярчук. "ПОКАЗНИКИ ДЕЯКИХ ВІТАМІНІВ ГРУПИ В ТА ГОМОЦИСТЕЇНУ У СИРОВАТЦІ КРОВІ ДІТЕЙ ІЗ КАРДІОГЕННИМИ СИНКОПЕ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 1 (September 9, 2021): 5–11. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2021.1.12347.

Full text

Abstract:

Мета роботи – вивчити показники вітаміну В6, фолієвої кислоти, вітаміну В12 та гомоцистеїну в сироватці крові дітей із кардіогенними синкопе, визначити їх взаємозв’язки із показниками діяльності серцево-судинної системи. Матеріали та методи. Обстежено 19 дітей із кардіогенними синкопе та 23 практично здорові дитини віком 8–17 років. Кардіогенні синкопе діагностували з використанням критеріїв Європейської асоціації кардіології (2018). Рівні вітамінів В6, В9, В12 та гомоцистеїну в сироватці крові визначали колориметричним методом імуноферментного аналізу з використанням тест-системи Monobind (США). Усім пацієнтам було проведено холтерівське моніторування електрокардіограми та добовий моніторинг артеріального тиску. Результати дослідження та їх обговорення. Сироваткові рівні вітамінів В6, В9 та В12 у дітей із кардіогенними синкопе не відрізнялися від здорових дітей (p>0,05). Виявлені кореляційні зв’язки між вітаміном В6 та показниками систолічного артеріального тиску в денний період доби (r=0,62), фолієвою кислотою та кількістю епізодів синкопе в анамнезі (r=-0,49), вітаміном В12 та середньою добовою тривалістю інтервалу QTc (r=0,49) і показником варіабельності серцевого ритму LF/HF (r=0,46) є свідченням можливої ролі даних вітамінів у патогенезі кардіогенних синкопе (p<0,05). Порівняно з контрольною групою, у дітей із кардіогенними синкопе спостерігався достовірно вищий показник сироваткового гомоцистеїну (15,30±1,23; 7,81±1,71 мкмоль/л; p<0,05). Висновки. Кардіогенні синкопе у дітей характеризуються високими показниками гомоцистеїну на тлі референтних значень вітамінів В6, В9, В12. Поширеність гіпергомоцистеїнемії у групі кардіогенних синкопе становить 72,2 %.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Radchenko, H. D., O. O. Torbas, Yu M. Sirenko, H. V. Ponomariova, P. I. Sydorenko, S. A. Polishchuk, and O. O. Snitsarenko. "Сучасне лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією в умовах економічного сьогодення: фокус на дієві комбінації вітчизняного виробництва." HYPERTENSION, no. 2.40 (June 16, 2015): 59–69. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.2.40.2015.80478.

Full text

Abstract:

Мета. Відомо, що ефективність препаратів, призначених як монотерапія, або їх комбінації різна. Метою цього дослідження було порівняння ефективності терапії на підставі комбінації високоселективного бета-адреноблокатора бісопрололу та гідрохлортіазиду («Б + ГХТ») із дієвою фіксованою комбінацією вітчизняного виробництва — інгібітору ангіотензинперетворюючого ферменту (іАПФ) лізиноприлу та гідрохлортіазиду («Ліз + ГХТ»).Матеріали і методи. У дослідження було включено 59 пацієнтів із помірною та тяжкою артеріальною гіпертензією (АГ) (середній рівень систолічного (САТ)/діастолічного (ДАТ) артеріального тиску (АТ) — 171,3 ± 2,1/98,6 ± 1,3 мм рт.ст.). Усім пацієнтам на початку дослідження та на етапах лікування проводили такі дослідження: вимірювання маси тіла та зросту, офісного САТ, ДАТ та частоти серцевих скорочень (ЧСС), добове моніторування АТ (ДМАТ), визначення швидкості поширення пульсової хвилі по артеріях еластичного (ШППХе) та м’язового (ШППХм) типів, центрального САТ (цСАТ), біохімічне дослідження крові, електрокардіографію. Пацієнтам призначали або фіксовану комбінацію «Ліз + ГХТ» у добовій дозі 40 мг та 25 мг відповідно (n = 32) або нефіксовану комбінацію бісопрололу 10 мг та гідрохлортіазиду 25 мг (n = 27). Якщо рівень АТ через 1 місяць лікування становив понад 140/90 мм рт.ст., то додавали амлодипін 5 мг, дозу якого збільшували до 10 мг при неефективності терапії на 2-му місяці. Через 3 місяці, за необхідності, додавали доксазозин 2–4 мг.Результати. Відбулося достовірно однакове зниження офісних рівнів САТ/ДАТ як у групі «Ліз + ГХТ», так і в групі «Б + ГХТ» (44,5 ± 1,9/19,0 ± 2,1 мм рт.ст. та 42,4 ± 2,1/18,8 ± 2,5 мм рт.ст. у кожній групі відповідно, Р = НД для різниці між групами). Кількість пацієнтів, які досягли цільового АТ, становила 31,2; 53,1; 84,4 і 93,8 % у групі «Ліз + ГХТ» та 22,2; 48,1; 85,2 і 92,6 % — у групі «Б + ГХТ» на 1, 2, 3 та 6-му місяці відповідно. Показники 24САТ/24ДАТ у групі «Ліз + ГХТ» знизилися на 19,0 ± 3,3/19,3 ± 2,8 мм рт.ст., у групі «Б + ГХТ» — на 24,1 ± 1,8/16,9 ± 1,2 мм рт.ст. Крім того, ми спостерігали достовірне зниження середньодобової ЧСС у цій групі. Зниження цСАТ у групі «Ліз + ГХТ» було достовірно більшим, ніж у групі комбінації бісопрололу та гідрохлортіазиду (25,9 ± 2,9 мм рт.ст. проти 15,4 ± ± 2,9 мм рт.ст. відповідно; Р < 0,05 для різниці ступеня зниження цСАТ між групами). У групі «Б + ГХТ» відбулося достовірне збільшення індексу аугментації (від 19,7 ± 1,7 % до 24,6 ± 1,5 %; Р < 0,05), у групі «Ліз + ГХТ» індекс достовірно не змінився. Достовірної динаміки ШППХе та ШППХм в жодній групі не спостерігалося. У групі «Ліз + ГХТ» ШППХе знизилася на 1,2 ± 0,08 м/с, у групі «Б + ГХТ» — на 0,63 ± 0,09 м/с, різниця між групами була достовірною (Р < 0,001). Спостерігалося достовірне зниження рівня креатиніну на 6-му місяці лікування у групі «Ліз + ГХТ» (від 88,9 ± 3,7 мкмоль/л до 74,7 ± 3,8 мкмоль/л; Р < 0,05), у той час як на фоні застосування комбінації бісопрололу та гідрохлортіазиду цей показник знизився від 88,6 ± 3,2 мкмоль/л до 83,3 ± 2,5 мкмоль/л (Р = НД). Висновки. Незважаючи на майже еквівалентне зниження рівня брахіального АТ за результатами як офісного вимірювання, так і добового моніторування, терапія на основі комбінації «Ліз + ГХТ» достовірно краще впливала на зниження цСАТ. Крім того, лише у цій групі ми спостерігали достовірне зниження концентрації креатиніну сироватки наприкінці дослідження.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Sirenko, Yu M., and O. L. Rekovets. "Оцінка впливу моно- та комбінованої антигіпертензивної терапії дигідропіридиновими та недигідропіридиновими антагоністами кальцію на пружно-еластичні властивості артерій та центральний артеріальний тиск у пацієнтів із м’якою та помірною артеріальною гіпер." HYPERTENSION, no. 3.41 (August 21, 2015): 78–91. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.3.41.2015.80661.

Full text

Abstract:

Вступ. Нині широко обговорюється пошук новітніх методів зниження серцево-судинного ризику в популяції. У багатьох рандомізованих дослідженнях було доведено значення жорсткості артеріальної стінки в погіршенні прогнозу кардіологічних хворих. Тому, виходячи з таких міркувань, терапія, що сприяє покращенню еластичності артерій, можливо, має більшу ефективність у профілактиці основних кардіоваскулярних подій. Мета даного дослідження — порівняти ефективність різнодозової комбінації лерканідипіну та дилтіазему в пацієнтів із м’якою та помірною артеріальною гіпертензією за впливом на центральний артеріальний тиск (ЦАТ) та пружно-еластичні властивості артерій. Матеріали та методи. У дослідження були включені 123 пацієнти з м’якою та помірною артеріальною гіпертензією: середній рівень офісного систолічного (САТ)/діастолічного (ДАТ) АТ — 149,12/91,92 ± 1,42/0,93 мм рт.ст. Середній вік хворих становив 51,83 ± 0,86 року. Усіх пацієнтів було розділено на групи терапії. Першій групі пацієнтів (n = 20) призначався дилтіазем у дозі 240 мг на добу у два прийоми. Другій (n = 20) — лерканідипін 20 мг один раз на добу. Третій (n = 22) — нефіксована комбінація 20 мг лерканідипіну та 240 мг дилтіазему на добу. Четвертій (n = 20) — нефіксована комбінація 10 мг лерканідипіну та 240 мг дилтіазему на добу. П’ятій (n = 21) — нефіксована комбінація 10 мг лерканідипіну та 120 мг дилтіазему на добу. Шоста група пацієнтів (n = 20) отримувала нефіксовану комбінацію 20 мг лерканідипіну та 120 мг дилтіазему на добу.Усім пацієнтам на початку та в кінці лікування проводили такі дослідження: вимірювання маси тіла та зросту, розрахунок індексу маси тіла. Діагноз надлишкової маси тіла або ожиріння встановлювали відповідно до критеріїв ВООЗ (1997). Проводили вимірювання офісного САТ, ДАТ і ЧСС, добове моніторування АТ, визначення швидкості поширення пульсової хвилі по артеріях еластичного та м’язового типів, центрального САТ, біохімічне дослідження крові, що включало визначення вмісту загального холестерину, тригліцеридів, холестерину ліпопротеїнів високої, низької, дуже низької щільності, індексу атерогенності. Термін лікування становив 1 місяць. Результати. Після аналізу всіх даних було встановлено, що показники офісних САТ і ДАТ значно знизилися у хворих як із м’якою, так і з помірною гіпертензією у всіх групах практично однаково. ЦАТ у всіх групах лікування знизився ефективно та однаково. У групі дилтіазему 240 мг ЦАТ достовірно знизився на 10,95 мм рт.ст., у групі лерканідипіну 20 мг — на 12,18 мм рт.ст., у групі комбінації лерканідипіну 20 мг та дилтіазему 240 мг — на 14,13 мм рт.ст., у групі комбінації лерканідипіну 10 мг та дилтіазему 240 мг — на 11,93 мм рт.ст., у групі комбінації лерканідипіну 10 мг та дилтіазему 120 мг — на 13,11 мм рт.ст., у групі комбінації лерканідипіну 20 мг та дилтіазему 120 мг — на 14,82 мм рт.ст. Тобто всі вибрані схеми лікування були однаково ефективними в плані зниження центрального АТ. Не спостерігалося негативного впливу всіх схем лікування на рівень ліпідного спектра крові. Центральний САТ пов’язаний із рівнем ДАТ при добовому моніторуванні та з показниками, що характеризують пружно-еластичні властивості артерій, рівнем холестерину, товщиною комплексу інтима-медіа сонних артерій. У різних групах лікування спостерігалися різні фактори, що достовірно корелювали із кінцевим ЦАТ та ступенем його зниження. У групі комбінованої терапії кінцевий ЦАТ був пов’язаний із рівнем кінцевих офісного САТ, офісного ДАТ, показниками, що характеризують пружно-еластичні властивості артерій. У групі монотерапії кінцевий ЦАТ був достовірно обернено пов’язаний із ступенем зниження на фоні лікування офісної ЧСС і рівнем офісного САТ у кінці лікування. Ступінь зниження ЦАТ у групі комбінованої терапії достовірно був пов’язаний із показниками пружно-еластичних властивостей артерій, а також із товщиною комплексу інтима-медіа сонних артерій і рівнем загального холестерину. Усі схеми лікування достовірно не впливали на середні величини показників, що характеризують пружно-еластичні властивості артерій (у зв’язку з коротким терміном спостереження). Висновок. Як монотерапія, так і комбінація лерканідипіну та дилтіазему були ефективними в плані зниження як офісного АТ, так і АТ при добовому моніторуванні та центрального АТ. У зв’язку з найкращою переносимістю лерканідипіну 20 мг на добу та низькодозової комбінації лерканідипіну 10 мг та дилтіазему 120 мг ці стратегії лікування можна рекомендувати для подальшого лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією м’якого та помірного ступеня.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Mostovoy, Y. M., L. V. Rasputina, and D. V. Didenko. "ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЄДНАННЯ СТАБІЛЬНОЇ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ ТА ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ." Вісник наукових досліджень, no. 3 (October 12, 2018): 43–48. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.3.9269.

Full text

Abstract:

Дослідження демонструють динаміку гендерних особливостей ішемічної хвороби серця протягом останніх років. У випадку поєднання з хронічним обструктивним захворюванням легень клінічний перебіг патологій може змінюватись, що потребує оцінки залежно від статі пацієнтів. Мета дослідження – визначити клініко-функціональні особливості перебігу стабільної ішемічної хвороби серця та хронічного обструктивного захворювання легень при їх поєднанні, залежно від статі пацієнтів. Матеріали і методи. Обстежено 98 пацієнтів із поєднанням стабільної ішемічної хвороби серця та хронічного обструктивного захворювання легень, з них 78 чоловіків та 20 жінок. Проаналізовано дані загальноклінічного обстеження, тяжкість задишки за шкалою Medical Research Council (mMRC), тест з оцінки хронічного обструктивного захворювання легень (ТОХ), ЕКГ, показники спірографії, добового моніторування ЕКГ, ехокардіографії, параметри якості життя за анкетою MOS SF 36. Результати досліджень та їх обговорення. Гендерних відмінностей за клінічними формами ішемічної хвороби серця, ступенем ураження коронарних артерій та групами хронічного обструктивного захворювання легень не встановлено. Показники функції зовнішнього дихання не відрізнялись у чоловіків та жінок, але для жінок характерна більш виражена задишка за даними анкетування mMRC (р=0,007) та ТОХ (р=0,009). Сумарний показник фізичного статусу якості життя у жінок нижче, ніж у чоловіків – 25,8±2,8 проти 38,1±2,3 відповідно (р=0,005). Визначено тенденцію до більшої кількості шлуночкових екстрасистол у чоловіків – 428 (91; 1361) на добу, тоді як у жінок, – 247 (7; 496) на добу. В усіх пацієнтів наявні ознаки ремоделювання лівих та правих камер серця, але достовірної гендерної відмінності не встановлено. Висновки. У жінок із поєднанням стабільної ішемічної хвороби серця та хронічного обструктивного захворювання легень спостерігаються нижчі показники якості життя, більша потреба у медичній допомозі, порівняно з чоловіками, хоча достовірної відмінності між інструментальними показниками не виявлено.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Bezrodny, V. B. "Вплив добового ритму артеріального тиску, прозапальних і метаболічних факторів серцево-судинного ризику на розвиток гіпертензивної нефропатії у хворих на гіпертонічну хворобу." HYPERTENSION, no. 3.35 (May 1, 2014): 54–58. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.3.35.2014.82722.

Full text

Abstract:

Із метою визначення взаємозв’язку функціонального стану нирок із добовим профілем артеріального тиску (АТ), показниками вуглеводного та ліпідного обміну у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) були обстежені 98 хворих на ГХ II–III стадії, 1–2-го ступеня.Усім пацієнтам проводили офісне вимірювання та добове моніторування АТ. Визначали вміст ліпідів, сечової кислоти та рівень С-реактивного протеїну (СРП) у плазмі крові, а також швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) за кліренсом ендогенного креатиніну та мікроальбумінурію.Установлено, що у хворих на ГХ погіршення функціонального стану нирок асоціюється з порушенням добового ритму АТ за типом non dipper, збільшенням варіабельності систолічного АТ (САТ) за добу, хронічним гемодинамічним перенавантаженням протягом доби: найбільш тісний кореляційний зв’язок ШКФ установлено з середньонічними значеннями САТ за всі періоди доби та з середньодобовим діастолічним АТ (r = –0,384, p < 0,001). У хворих на ГХ виявлено достовірну обернену кореляцію ШКФ з індексом НОМА (r = –0,417; р < 0,001), умістом інсуліну й глюкози в плазмі крові натще (r = –0,248, р < 0,05; r = –0,397, р < 0,001 відповідно) та рівнем інсуліну на 60-й хвилині глюкозотолерантного тесту (r = –0,308; р < 0,001). За допомогою багатофакторного регресійного аналізу встановлено, що факторами, пов’язаними незалежно від рівня АТ зі зниженою ШКФ у хворих на ГХ, є СРП (β = –0,285, р < 0,01), загальний холестерин (β = –0,249, р < 0,03), мікроальбумінурія (β = –0,242, р < 0,05) та індекс НОМА (β = –0,238, р < 0,05).Підвищення рівнів сечової кислоти, тригліцеридів та СРП у плазмі крові у хворих на ГХ пов’язано з поглибленням проявів гіпертензивної нефропатії (зниження ШКФ та підвищення рівня мікроальбумінурії).Гіпертензивна нефропатія у хворих на гіпертонічну хворобу асоціюється з порушеннями ліпідного обміну — підвищенням у плазмі крові рівнів загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності та тригліцеридів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Кулинич, Т. О., О. О. Лісова, О. В. Шершньова, А. В. Грицай, and І. О. Стецюк. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ТА БЕЗПЕЧНІСТЬ ТЕРАПІЇ АРИТМІЧНИХ ТА ВЕГЕТАТИВНИХ ПОРУШЕНЬ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ КОРОНАРНИЙ СИНДРОМ ПІСЛЯ ПЕРЕНЕСЕНОЇ НЕГОСПІТАЛЬНОЇ ПНЕВМОНІЇ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (March 25, 2022): 94–101. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i4.12805.

Full text

Abstract:

Резюме. Перенесена негоспітальна пневмонія (НП) призводить до дисфункції нейрорегуляторних систем, розвитку аритмічних порушень, що впливає на перебіг хронічного коронарного синдрому (ХКС). Мета – оцінити ефективність та безпечність корекції аритмічних та вегетативних порушень у хворих на ХКС після перенесеної НП за допомогою включення до базисної терапії препарату екзогенного L-аргініну. Матеріал і методи. У дослідження увійшли 60 хворих на ХКС: стабільну стенокардію напруження II–III функціонального класу, які перенесли НП ІІІ клінічної групи (вік 70,5 (65,76; 72,24) років, чоловіків – 55,67 %, жінок – 44,33 %. Залежно від призначеного лікування пацієнти були поділені на 2 підгрупи: підгрупа 1 − 30 осіб, які отримували лише базисну терапію ХКС та НП; підгрупа 2 − 30 хворих, яким до базисної терапії додавали препарат екзогенного L-аргініну за схемою. Хворим проводили комплексне клінічне дослідження згідно із Національними рекомендаціями, добове моніторування ЕКГ за Холтером здійснювали з використанням приладу «Кардіосенс К» (ХАИ МЕДИКА, Україна) за загальноприйнятою методикою. Результати. Під впливом базисної терапії з додаванням L-аргініну у хворих на ХКС після перенесеної НП спостерігалось зменшення загальної тривалості тахікардії протягом доби на 33,13 %, кількості шлуночкових екстрасистол – на 63,2 %, тривалості депресії сегмента ST – на 74,36 %. Пароксизми фібриляції передсердь після проведеного лікування не зафіксовані в жодного з пацієнтів підгрупи 2, тоді як у підгрупі 1 спостерігались у 3 (10 %) хворих. Додаткове призначення L-аргініну на тлі базисного лікування сприяло збільшенню загальної варіабельності серцевого ритму (за показниками rMSSD та ТР) і відновленню симпато-парасимпатичного балансу (за співвідношенням LF/HF) за рахунок зростання парасимпатичної складової, що виявилось більш значущим в активному періоді. Висновок. Додавання екзогенного L-аргініну до базисного лікування хворих на ХКС після перенесеної НП сприяє зменшенню аритмічних, ішемічних порушень на тлі відновлення загальної варіабельності серцевого ритму та нормалізації симпато-парасимпатичний дисбалансу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Kovalchuk, T. A., and O. R. Boyarchuk. "ОСОБЛИВОСТІ ДОБОВОГО РИТМУ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ У ДІТЕЙ ІЗ ВАЗОВАГАЛЬНИМИ СИНКОПЕ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 1 (June 29, 2020): 10–16. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2020.1.11477.

Full text

Abstract:

Мета дослідження – визначити особливості добового ритму артеріального тиску у дітей із вазовагальними синкопе за допомогою методу добового моніторування артеріального тиску. Матеріали та методи. Основну групу склали 65 дітей віком 8–17 років із діагнозом вазовагального синкопе. До контрольної групи увійшла 41 здорова дитина аналогічного віку без ознак гострих чи хронічних захворювань. Для діагностики вазовагальних синкопе використовували критерії Європейської асоціації кардіологів 2018 р. Усім обстеженим проводили добовий моніторинг артеріального тиску за допомогою осцилометричного монітора BAT41-2 (Україна) протягом 24 год за умов звичайного функціонування. Результати дослідження та їх обговорення. Діти двох груп були зіставними за результатами демографічних та клінічних показників, що дозволило нівелювати вплив статі, віку, дефіциту та надлишкової маси тіла й ожиріння на показники артеріального тиску. Жодних відмінностей у поширеності денної та нічної систолічної й діастолічної гіпертензії у дітей двох груп не реєстрували. Варіабельність артеріального тиску не змінювалася залежно від наявності як мінімум одного епізоду вазовагального синкопе в анамнезі впродовж останнього місяця. Гіпертензію «білого халата» діагностували у 10 (15,4 %) хворих із вазовагальними синкопе порівняно з 1 (2,4 %) дитиною в групі контролю (р=0,0333). Аналіз циркадних ритмів показав, що у групі вазовагальних синкопе оптимальне нічне зниження артеріального тиску (dippers) було у 46,2 % пацієнтів за профілем систолічного артеріального тиску та у 60,0 % за профілем діастолічного артеріального тиску. У 47,7 % обстежених виявляли патологічний тип із недостатнім (non-dippers) зниженням нічного систолічного артеріального тиску, що було достовірно вищим порівняно з контрольною групою (р=0,0078). Висновки. Добові, денні та нічні профілі систолічного, діастолічного, середнього та пульсового артеріального тиску в пацієнтів із вазовагальними синкопе та у здорових дітей не відрізняються. Гіпертензія «білого халата» частіше діагностується у хворих із вазовагальними синкопе порівняно зі здоровими респондентами та може свідчити про їх знижену стресостійкість. Поширеність патологічного профілю «non-dippers» нічного зниження систолічного артеріального тиску становить 47,7 % та є обґрунтуванням дисфункції автономної нервової системи у дітей із вазовагальними синкопе.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Didenko, O. Z., І. І. Kobza, and O. G. Yavorskyi. "АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРТЕНЗІЯ У ХВОРИХ З АТЕРОСКЛЕРОТИЧНИМ УРАЖЕННЯМ ТА ПАТОЛОГІЧНОЮ ЗВИВИСТІСТЮ КАРОТИДНИХ АРТЕРІЙ ДО ТА ПІСЛЯ ХІРУРГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ КАРОТИДНИХ СТЕНОЗІВ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (August 17, 2020): 101–6. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i2.11321.

Full text

Abstract:

Однією з провідних причин розвитку ішемічного інсульту у пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ), що поступається лише атеросклерозу (АС), є патологічні звивистості (ПЗ) каротидних артерій (КА). Мета – вивчити особливості динаміки артеріального тиску (АТ) у пацієнтів з АГ у поєднанні АС або ПЗ КА до та після каротидної ендартеректомії (КЕ). Матеріал і методи. Відібрано 104 пацієнти з АГ та каротидними стенозами з метою проведення КЕ. Пацієнтів поділено на дві групи: 76 хворих з АС КА (група 1), та 28 хворих з ПЗ КА, що не поєднувалась з АС та(або) з фібром’язовою дисплазією (група 2). Пацієнтам проводили добове моніторування АТ (ДМАТ) за 2 дні та через 3 місяці після КЕ. Вік хворих складав від 36 до 70 років. Оцінювали середні показники систолічного АТ (САТ) та діастолічного АТ (ДАТ) за добу, день, ніч; середнього пульсового АТ (ПАТ); варіабельність САТ та ДАТ за добу, день, ніч. Результати. До операції у хворих групи 1 спостерігали достовірно вищий рівень середнього САТ за добу (p<0,001), за день (p<0,001), за ніч (p<0,0001); середнього ДАТ за добу (p<0,001), за день (p<0,01), за ніч (p<0,001); достовірно вищі показники денних значень варіабельності САТ (p<0,02) та ДАТ (p<0,03). Рівень ПАТ був вище нормативних значень в обох групах та достовірно вищий у групі 1. Після операції у хворих групи 1 відбулась достовірна позитивна динаміка усіх показників ДМАТ. У хворих групи 2 фіксували достовірну позитивну динаміку тільки середнього нічного ДАТ (p<0,01) та не спостерігали достовірних змін решти показників САТ та ДАТ. Достовірно позитивну динаміку варіабельності АТ спостерігали у хворих з АС КА. Висновки. У пацієнтів з АС КА хірургічне лікування асоційоване зі стійким зниженням АТ, на відміну від хворих з ПЗ КА.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Котюжинська, С. Г., І. П. Шмакова, and Л. В. Гончарова. "ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ В МЕДИЦИНІ: СИЛЬНІ ТА СЛАБКІ СТОРОНИ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (April 29, 2021): 147–51. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i1.12006.

Full text

Abstract:

Питання про застосування дистанційної форми навчання в медичних навчальних закладах залишається дискусійним. З одного боку, перевагами дистанційної освіти є можливість навчання відразу великої кількості студентів та, виходячи з компетентнісного підходу в підготовці лікарів, передбачає нову роль студента в освітньому процесі: з пасивного споживача знань він повинен стати їх активним творцем, здатним критично мислити, планувати свою самостійну роботу, виявляти ініціативу, формулювати проблеми і знаходити шляхи їх вирішення, в тому числі в нестандартних ситуаціях. З іншого боку, освоєння практичних навичок, які є головною складовою при навчанні майбутніх медичних працівників, таким шляхом неможливе. Мета – аналіз можливостей і перспектив використання дистанційної форми навчання в медичній освіті. Основна частина. Особливостями сучасної медичної освіти є збільшення відсотка самостійної роботи студентів в процесі навчання, широке використання його інтерактивних форм. Глибоке вивчення тематичного матеріалу диктує необхідність застосування сучасних електронних технологій, що дозволяють надати студентам повний і вільний доступ до великого обсягу довідкових даних, моніторування змін змісту матеріалу відповідно до нових наукових досягнень світового масштабу. До основних переваг дистанційного навчання можна віднести гнучкість, модульність, паралельність, далекодію, асинхронність, масовість, рентабельність, соціальність, інтернаціональність. Застосування, поряд із традиційною формою навчання, елементів дистанційного навчання, сприяє вдосконаленню професійного рівня як викладачів, так і студентів. При цьому відбувається творчий та професійний розвиток особистості майбутнього лікаря. В результаті відбувається переорієнтація традиційного навчання на принципово новий рівень, де змінюється роль учня: він стає активним учасником освітнього процесу. Висновки. Впровадження нових інноваційних підходів з елементами дистанційного навчання дозволяє перевести процес навчання на якісно вищий рівень, зробити його більш наочним, підвищити рівень компетентності у студентів та спонукати їх до активної участі в освітньому процесі. Слід зазначити, що активний процес впровадження дистанційних технологій навчання з заміною очних форм доцільніший на етапі післядипломної освіти медиків, у структурі додипломної освіти ця форма може бути додатковою до практичних та семінарських занять.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Radchenko, A. D., Ye A. Torbas, A. S. Dobrokhod, Yu N. Sirenko, and S. A. Polischuk. "Оцінка антигіпертензивної ефективності та впливу на жорсткість артерій раміприлу (Рамізес), призначеного у вигляді монотерапії або в комбінації з амлодипіном (Аладин), у пацієнтів з м’якою та помірною артеріальною гіпертензією." HYPERTENSION, no. 5.31 (September 1, 2013): 41–51. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.5.31.2013.86461.

Full text

Abstract:

Метою дослідження було оцінити антигіпертензивну ефективність та вплив раміприлу (препарат Рамізес компанії ВАТ «Фармак», Україна) у вигляді монотерапії або в комбінації з амлодипіном (препарат Аладин компанії ВАТ «Фармак», Україна) на центральний артеріальний тиск (АТ) та швидкість поширення пульсової хвилі по артеріях еластичного (ШППХе) та м’язового (ШППХм) типів у пацієнтів із м’якою та помірною артеріальною гіпертензією (АГ). У дослідження було включено 37 пацієнтів із м’якою та помірною АГ (середній вік — 53,40 ± 2,35 року). Усім пацієнтам на початку дослідження та на етапах лікування проводили такі дослідження: вимірювання маси тіла та зросту, вимірювання офісного систолічного АТ (САТ), діастолічного (ДАТ) та частоти серцевих скорочень, добове моніторування АТ, визначення швидкості поширення пульсової хвилі по артеріях еластичного та м’язового типів, центрального САТ, біохімічне дослідження крові, ЕКГ. Після рандомізації призначали раміприл у дозі 10 мг. Якщо рівень АТ через 1 місяць лікування був більшим за цільовий, то додавали амлодипін 5 мг, дозу якого збільшували до 10 мг при неефективності терапії на 2-му місяці лікування. Тривалість лікування становила 3 місяці.За даними офісного вимірювання АТ тримісячне лікування ефективно знижувало офісний САТ/ДАТ із 152,7 ± 3,6/92,7 ± 2,2 мм рт.ст. до 133,0 ± 1,9/80,9 ± 1,6 мм рт.ст. Цільовий офісний АТ було досягнуто на монотерапії у 21 (56,8 %) та на комбінованій терапії у 36 (97,3 %) пацієнтів. Середнє зниження середньодобового САТ/ДАТ становило 14,1 ± 0,9/5,1 ± 0,2 мм рт.ст., дСАТ/дДАТ — 14,8 ± 0,4/7,4 ± 0,3 мм рт.ст. та нСАТ/нДАТ — 11,5 ± 0,3/3,2 ± 0,1 мм рт.ст. Цільового середньодобового САТ та ДАТ було досягнуто у 17 (45,9 %) на монотерапії раміприлом та у 29 (78,4 %) пацієнтів на комбінації раміприл + амлодипін. Позитивний вплив призначеної терапії підтверджувався достовірним зниженням варіабельності дСАТ, Макс.САТ, Макс. ДАТ, індексів навантаження часом та площею для 24САТ, дСАТ, нСАТ, 24ДАТ, дДАТ та нПАТ. Лікування супроводжувалося достовірним зниженням центрального САТ з 129,5 ± 2,2 мм рт.ст. до 118,5 ± 1,5 мм рт.ст. та покращенням пружно-еластичних властивостей артерій еластичного типу, що проявлялося достовірним зменшенням ШППХе, ШППХм та індексу приросту. Частота побічних реакцій становила 5,4 % (2,7 % на монотерапії).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Sheiko, S. O., and N. O. Kolb. "КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ У ПОЄДНАННІ З ІШЕМІЧНОЮ ХВОРОБОЮ ТА ПОРУШЕННЯМИ СЕРЦЕВОГО РИТМУ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (April 25, 2019): 182–89. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i1.10072.

Full text

Abstract:

У комплексному лікуванні АГ у поєднанні з хронічною ІХС найдоцільніше застосувати засоби, які мають сприятливий вплив на перебіг обох захворювань: знижувати рівень АТ, запобігати ішемії та стенокардії, інфаркту міокарда та інсульту, зменшувати ймовірність смерті, покращувати якість життя хворих. Але лікування коморбідних пацієнтів з АГ, ІХС та порушеннями серцевого ритму на тлі гіпофосфатемії в даний час залишається не до кінця визначеним. Мета – вивчення клінічної ефективності комплексного лікування пацієнтів похилого віку з артеріальною гіпертензією (АГ) в поєднанні з ішемічною хворобою серця (IХС) та порушеннями серцевого ритму на тлі гіпофосфатемії. Матеріал і методи. Проаналізовано лікування 353 пацієнтів віком (71,2±4,5) року з АГ та ІХС, які отримували базисну терапію. Із них у 97 (50 жінок і 47 чоловіків) хворих з АГ, ІХС, порушеннями серцевого ритму та гіпофосфатемією зберігалися нестабільний перебіг АГ та серцево-больові напади. В основну групу включено 48 пацієнтів (25 жінок і 23 чоловіки), які приймали фіксовану комбінацію бісопрололу фумарату (5 мг) з амлодипіном (5 мг) і D-фруктозо-1,6-дифосфат. У групу порівняння увійшли 49 хворих (24 жінки і 25 чоловіків), у лікувальний комплекс яких D-фруктозо-1,6-дифосфат не додавали. Проведено загальноклінічне обстеження, визначення електролітів крові, електрокардіографію (ЕКГ), добове моніторування ЕКГ та артеріального тиску (АТ). Гіпофосфатемію діагностували при рівні фосфору у с <0,9/>. ироватці крові <0,9 ммоль/л. Результати. Після лікування кількість нападів стенокардії реєстрували в 2,25 раза рідше (1,07±0,03 проти 2,41±1,05), подій депресії сегмента ST достовірно менше у хворих основної групи, порівняно з такими в групі порівняння (2,13±0,04 проти 4,2±0,06). Фібриляцію передсердь діагностували у 4 (8,3 %) хворих основної та у 7 (14,2 %) – групи порівняння, суправентрикулярну екстрасистолію – у 8 (16,6 %) хворих основної і у 10 (20,4 %) пацієнтів групи порівняння, шлуночкові аритмії – у 3 (6,25 %) хворих основної групи та у 10 (20,4 %) хворих – групи порівняння. Небезпечних для життя шлуночкових порушень ритму після лікування в основній групі не зареєстровано в жодному випадку. Висновки. Застосування комплексної терапії при АГ з ІХС, порушеннями серцевого ритму і гіпофосфатемією зі включенням в лікувальний комплекс D-фруктозо-1,6-дифосфату забезпечує істотний антиішемічний ефект, приводить до зменшення (в 2,25 раза) частоти нападів стенокардії, подій суправентрикулярної екстрасистолії, пароксизмів фібриляції передсердь, запобігає виникненню небезпечних для життя шлуночкових порушень ритму.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Radchenko, H. D., L. O. Mushtenko, Yu M. Sirenko, O. O. Torbas, S. M. Kushnir, O. A. Yarynkina, and S. V. Potashev. "Оцінка впливу фіксованої комбінації периндоприл + амлодипін на ураження органів-мішеней у пацієнтів з артеріальною гіпертензією (первинні результати дослідження EPHES)." HYPERTENSION, no. 4.42 (September 15, 2015): 27–41. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.4.42.2015.80671.

Full text

Abstract:

Дослідження EPHES (Evaluation of influence of fixed dose combination Рerindopril/Amlodipine on target organ damage in patients with arterial HypErtension with or without iSchemic heart disease) мало за мету оцінити ефективність фіксованої комбінації периндоприл + амлодипін щодо зниження артеріального тиску (АТ) та динаміки вираженості ураження органів-мішеней у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) з ішемічною хворобою серця (ІХС) та без такої. У первинний аналіз включено дані 30 пацієнтів з АГ без ІХС віком понад 30 років. Рівень систолічного (САТ) і/або діастолічного (ДАТ) АТ у хворих, що до цього не лікувалися, на момент включення мав бути ≥ 160 та/або 100 мм рт.ст., але < 200/120 мм рт.ст.; у тих, хто знаходився на монотерапії або подвійній комбінованій терапії, — ≥ 140/90 мм рт.ст., але < 200/120 мм рт.ст. Усім пацієнтам у день рандомізації призначали фіксовану комбінацію периндоприл + амлодипін у початковій дозі 5/5 мг один раз на добу. При необхідності (АТ > 140/90 мм рт.ст.) дози компонентів фіксованої комбінації збільшували поступово кожні 2 тижні до 10/10 мг, а після 6 тижнів лікування додавали індапамід 1,5 мг, бета-адреноблокатори або альфа-адреноблокатори. Усім пацієнтам проводили: вимірювання маси тіла та зросту, офісних рівнів САТ, ДАТ та частоти серцевих скорочень, добове моніторування АТ, визначення швидкості поширення пульсової хвилі в артеріях еластичного (ШППХе) та м’язового типів, центрального САТ, біохімічне дослідження крові, електрокардіографію, ехокардіографію з Д-графією, вимірювання гомілково-плечового індексу, визначення товщини комплексу інтима-медіа. Тривалість спостереження становила 12 місяців.Лікування за допомогою фіксованої комбінації периндоприл + амлодипін забезпечувало досягнення цільового рівня і САТ, і ДАТ у 60 % випадків на етапі 6 тижнів. Додавання індапаміду 1,5 мг на добу (n = 12) та бісопрололу (n = 1) забезпечило контроль офісного САТ і ДАТ у 100 % пацієнтів на етапі 6 місяців лікування. Зниження офісного АТ супроводжувалося достовірним зменшенням середньодобового, денного та нічного АТ відповідно на 22,3 ± 0,1 мм рт.ст., 19,6 ± 0,4 мм рт.ст., 26,1 ± 0,2 мм рт.ст. та 8,2 ± 0,2 мм рт.ст., 8,4 ± 0,1 мм рт.ст., 7,9 ± 0,1 мм рт.ст. і досягненням цільового середньодобового АТ у 98,7 % пацієнтів. Достовірно зменшилася частка пацієнтів, які характеризувалися як «нон-діппери», з 50 до 23,3 % та варіабельність денних САТ/ДАТ та нічного САТ. Частка пацієнтів із величиною ранкового підйому САТ понад 55 мм рт.ст. достовірно зменшилася з 60 до 20 %. Центральний САТ достовірно знизився з 142,8 ± 2,5 мм рт.ст. до 118,3 ± 2,7 мм рт.ст. (Р < 0,001). Паралельно відбулося достовірне (Р < 0,001) зменшення індексу приросту з 26,8 ± 1,9 % до 11,2 ± 1,7 %. Ефективна щодо зниження АТ терапія протягом року призводила до достовірного регресу ураження органів-мішеней: зменшення гіпертрофії лівого шлуночка (індекс маси міокарда зменшився з 108,8 ± 5,5 г/м2 до 88,3 ± 5,3 г/м2, індекс Корнелла — з 2440,1 ± 67,9 мм • мс до 1987,2 ± 66,8 мм • мс, розмір лівого передсердя — з 41,1 ± 0,2 мм до 38,1 ± 0,3 мм), рівня альбумінурії (з 53,3 ± 5,6 мг/добу до 15,8 ± 3,2 мг/добу), покращенню діастолічної функції лівого шлуночка та пружно-еластичних властивостей аорти (ШППХе зменшилася з 11,9 ± 0,7 м/с до 9,4 ± 0,8 м/с). Зміни діастолічної функції лівого шлуночка та рівня альбумінурії достовірно та незалежно від змін рівня АТ (і офісного, і центрального) корелювали зі змінами ШППХе та індексу приросту. Проведена антигіпертензивна терапія на основі фіксованої комбінації периндоприл + амлодипін добре переносилася хворими (частота побічних реакцій 6,5 %).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Kryvonos, Y. M. "Analysis of circadian dynamics and heart rate trend during Holter monitoring in children with type 1 diabetes mellitus." Acta Medica Leopoliensia 26, no. 4 (2020): 13–20. http://dx.doi.org/10.25040/aml2020.04.013.

Full text

Abstract:

Aim. To determine the diagnostic value of the analysis of circadian dynamics and heart rate trend during Holter monitoring in children with type 1 diabetes mellitus. Material and Methods. Holter electrocardiogram monitoring was performed in 53 children with type 1 diabetes mellitus (DM) (17 boys and 36 girls) who were in the endocrinology department of the Children's Clinical Hospital №6 of the Shevchenkivskyi district of Kyiv. The patients were divided into two groups depending on the duration of diabetes. The first group included 28 children aged 9-17 years with duration of diabetes ranging from 9 months to 5 years. The second group included 25 children aged 12-17 years, with history of diabetes varying from 5 to 15 years. All children received basal bolus insulin therapy, which was documented (time, dose, and name of insulin administered) in their Holter monitoring diaries, as well as the blood glucose levels. Holter monitoring system DiaCard-2 with recorder 03100 (JSC "Solvaig", Kyiv) was used for ECG monitoring. In addition to the standard parameters of daily recording, the circadian dynamics of heart rate (HR), and circadian index (CI) were evaluated; the trend of heart rate was analyzed in relation to the patients' activity, glycemic level, and insulin administration. Results and Discussion. In children with disease duration of 5-15 years (2nd group), the average day time heart rate exceeded both the rates in children with disease duration of up to 5 years (1st group) and normal ranges; a positive correlation was revealed (r=0.53 at p<0.05) between diabetes duration and the average night heart rate in children. In addition, the progressive decrease in CI with the duration of the disease (1.33±0.16 in group 1 against 1.28±0.14 in group 2) indicated a progressive increase of the sympathetic and weakening of the parasympathetic influence on the heart rhythm. Signs of paroxysmal heart rate readiness, presented as increased duration (more than 50% of night sleep time) and/or number of periods of increased heart rate dispersion (more than 5) in combination with hyperreactivity of heart rate on waking, were found in 11 children (20.7%). Correlations between supraventricular tachycardia paroxysms (STP) and reactivity of the cardiovascular system during awakening (r=0.35 at p<0.05), and STP and the percentage of periods of increased heart rate dispersion on the heart rate trend during night sleep (r=0.33 at p<0.05) were revealed. These data may be useful for the early detection of patients with active heterotopic arrhythmias (eg, paroxysms of supraventricular tachycardia), which may not always be detected during Holter monitoring. During analyzing the heart rate dynamics according to the trend and comparing it with the patients' activity, insulin therapy and glycemic levels, an increase in heart rate of 15-25% in average was detected in 38 children (71.6%) 20-30 minutes after injections of short-acting insulin, which corresponds to the onset of their effect, and, after 60-120 minutes - to its maximum. Conclusions. Comprehensive analysis of the results of daily ECG monitoring with analysis of the heart rate trend revealed the effect of basic bolus insulin therapy on heart rate at the onset and maximum of short and ultrashort insulin drugs in 71.6% of patients with type 1 diabetes. Detection of signs of paroxysmal readiness on the heart rate trend may be useful for early detection of patients with active heterotopic arrhythmias that are not always detected during monitoring. Analysis of circadian dynamics of heart rate and circadian index allows to determine the condition of cardiac activity autonomic regulation even in the absence of technical feasibility of analyzing heart rate variability, and is available when using Holter systems of any level. Key words: type 1 diabetes mellitus, Holter monitoring, heart rate trend, circadian index, circadian heart rate dynamics

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Koreniev, M. M., L. F. Bohmat, V. V. Nikonova, O. M. Nosova, and I. M. Bessonova. "Метаболічні та гемодинамічні особливості артеріальної гіпертензії у підлітків залежно від маси тіла." HYPERTENSION, no. 1.39 (April 3, 2015): 36–44. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.1.39.2015.80399.

Full text

Abstract:

Останніми роками особливу увагу зосереджено на проблемах, що пов’язані з розвитком метаболічних порушень, ролі провідних факторів ризику несприятливого прогнозу перебігу артеріальної гіпертензії (АГ), але таких досліджень серед дітей і підлітків недостатньо. Проведено комплексне обстеження 142 юнаків з АГ з уперше встановленим діагнозом у віці 13–18 років. У контрольну групу включений 21 практично здоровий підліток з нормальними артеріальним тиском (АТ) та масою тіла. Фізичний розвиток оцінювався з урахуванням антропометричних параметрів та індексу маси тіла. Виділено три підгрупи підлітків з АГ з огляду на індекс маси тіла. Проведено добове моніторування артеріального тиску, ехокардіографію, вивчалися параметри вуглеводного та ліпідного обміну та рівень сечової кислоти. Статистична обробка матеріалу проведена на IBM PC/Pentium 4 з використанням пакета прикладних програм SPSS 17.0.Показники добового профілю АТ дещо відрізнялись за типами, але лише в підлітків з АГ й ожирінням реєструвалися всі відомі патологічні типи добового профілю АТ. При оцінці індексу часу гіпертензії залежно від маси тіла виявлено, що в пацієнтів із групи з АГ з нормальною масою тіла як удень, так і вночі реєструвався лабільний характер систолічної та діастолічної гіпертензії. У юнаків з АГ та надлишковою масою тіла (НМТ) у денний час показники часу гіпертензії знаходились у межах норми, а вночі відбувалось підвищення до лабільних значень, така сама тенденція була характерна і для підлітків з АГ та ожирінням. Аналіз морфофункціональних характеристик серця в підлітків з АГ та надлишковою масою тіла встановив достовірне потовщення міокарда лівого шлуночка (ЛШ), як задньої стінки (р < 0,01), так і міжшлуночкової перегородки (р < 0,05), істотне збільшення діаметра аорти (р < 0,05). Порожнини ЛШ, правого шлуночка і лівого передсердя також були розширеними порівняно з аналогічними розмірами юнаків контрольної групи та підлітків з АГ та нормальною масою тіла. У юнаків з АГ та ожирінням були ще більші розміри лівого та правого шлуночків (р < 0,001 та р < 0,01), кореня аорти (р < 0,01), а також найбільший показник індексу маси міокарда лівого шлуночка (р < 0,01). При вивченні показників загальної гемодинаміки у юнаків з АГ залежно від маси тіла виявлено тенденції до формування гіпокінетичного варіанта гемодинаміки за рахунок зниження хвилинного об’єму та підвищення загального судинного опору як у пацієнтів з АГ та НМТ, так і в підлітків з АГ й ожирінням. При вивченні ліпідного спектра крові в юнаків з АГ встановлено, що рівень загального холестерину, тригліцеридів та коефіцієнт атерогенності в підлітків з АГ і НМТ, а також ожирінням суттєво зростав порівняно зі значеннями групи контролю та юнаків з АГ та нормальною масою тіла (р < 0,05; р < 0,01). А показники холестерину ліпопротеїдів високої щільності були істотно знижені. У цих же групах підлітків встановлено підвищення рівня імунореактивного інсуліну, до того ж його рівень збільшувався зі зростанням маси тіла. Інсулінорезистетнність різного ступеня виявлялась значно частіше у підлітків із НМТ (67,3 %) та ожирінням (77,5 %) і значно рідше — у підлітків з АГ та нормальною масою тіла (40,0 %) (р < 0,01). У пацієнтів з АГ з нормальною та надлишковою масою тіла середні значення урикемії достовірно не відрізнялись (р > 0,1), але в юнаків з АГ й ожирінням показники були достовірно вищі порівняно з такими в осіб з АГ й надлишковою масою тіла (р < 0,05). Вважають, що порушення метаболізму пуринів, вуглеводів та ліпідного спектра крові як в осіб з АГ, так і з АГ та ожирінням необхідно розглядати з позицій формування дисфункції ендотелію. Процент приросту діаметра артерії після реактивної гіперемії в підлітків з АГ і нормальною масою тіла досяг 14,2 %, що відповідає нормальним значенням, але в 40,9 % підлітків цей показник був нижчим за 10 %. При проведенні проби з нітрогліцерином встановлено, що діаметр плечової артерії через 5 хвилин після його прийому в групі з АГ й нормальною масою тіла становив 0,52 см, що відповідало 23,8 % приросту, у пацієнтів з АГ і НМТ — 0,50 см, тобто 11,1 % приросту від вихідних значень, а у юнаків з АГ і ожирінням — 0,52 см, що становило лише 15,5 % приросту. Крім того, через 10 хвилин після проби з нітрогліцерином у пацієнтів з АГ і НМТ продовжувався приріст діаметра плечової артерії (+4,05 %) на відміну від юнаків з АГ і нормальною масою тіла та з АГ і ожирінням, у яких відбувалось зменшення діаметра плечової артерії (на –5,81 та –3,83 % відповідно), що є нормальною реакцією на виведення нітрогліцерину з кровообігу.Таким чином, у підлітків з АГ при підвищенні індексу маси тіла збільшується частота та глибина ендотеліальної дисфункції (у пробах ендотелійзалежної та ендотелійнезалежної вазодилатації), що тісно корелює з порушеннями в ліпідному спектрі крові, вуглеводному та пуриновому обміні. Виділено компоненти, що є найбільш значущими у формуванні ендотеліальної дисфункції у підлітків з АГ та надмірною масою тіла й ожирінням, а саме порушення метаболізму ліпідів, пуринів та інсулінорезистентність.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Sirenko, Yu M., O. L. Rekovets, Yu M. Sokolov, and A. S. Dobrohod. "Ефективність ниркової денервації в пацієнтів із резистентною гіпертензією з використанням сертифікованого обладнання (результати однорічного спостереження)." HYPERTENSION, no. 4.36 (July 1, 2014): 28–39. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.4.36.2014.82737.

Full text

Abstract:

Завершені контрольовані дослідження показали безпеку, але різну ефективність ниркової денервації (НДН) у хворих із резистентною артеріальною гіпертензією (АГ). Нами проведено НДН у 8 пацієнтів. Середній вік хворих становив 52,13 ± 3,88 року (40–66), середня тривалість АГ — 16,75 ± 2,17 (12–25) року. При надходженні в клініку інституту рівень артеріального тиску (АТ) становив 181,25/106,88 ± 4,3/4,0 мм рт.ст. (160–200/85–120 мм рт.ст.), ЧСС — 70,63 ± 3,03 уд/хв. Оптимізація терапії в умовах стаціонару у цих хворих привела до достовірного зниження рівня АТ до 156,88/95,00 ± 2,98 мм рт.ст. (150–165/85–100 мм рт.ст.) та ЧСС — 68,88 ± 3,28 уд/хв. Число антигіпертензивних препаратів становило в середньому 5,5 на пацієнта. При добовому моніторуванні артеріального тиску (ДМАТ) на етапі оптимізації терапії середньодобовий систолічний АТ (САТ24) становив 149,16 ± 5,40 мм рт.ст., а діастолічний (ДАТ24) — 86,98 ± 5,08 мм рт.ст. Середньодобова частота серцевих скорочень (ЧСС24) була 70,12 ± 2,94 уд/хв. Усі пацієнти добре перенесли процедуру. Середнє зниження середньодобового АТ (САТ/ДАТ) становило в динаміці на етапі 7 днів, 1, 6 та 12 місяців відповідно –15,73/–8,52 мм рт.ст., –11,45/–6,06 мм рт.ст., –10,70/–13,68 мм рт.ст. та –17,91/–13,88 мм рт.ст. Величина ЧСС24 достовірно не змінилася. Зниження денних САТ/ДАТ становило в динаміці на етапах 7 днів, 1, 6 та 12 місяців –14,79/–5,64, –16,55/–5,60, –12,29/–12,79 та –20,45/–13,62 мм рт.ст. відповідно. Динаміка зниження нічних САТ/ДАТ становила на етапах 7 днів, 1 місяць, 6 місяців та 12 місяців –15,03/–8,42, –10,64/–4,57, –9,23/–12,38 та –19,39/–14,84 мм рт.ст. відповідно. При САТ24 ≥ 160 мм рт.ст. через 12 місяців після НДН спостерігалося найбільш значне зниження середньодобового АТ –30,5/–18,9 мм рт.ст. При САТ24 ≥ 140 мм рт.ст. та < 160 мм рт.ст. через 12 місяців після процедури зниження САТ24/ДАТ24 становило –20,1/–18,0 мм рт.ст. При САТ24 < 140 мм рт.ст. достовірних змін у зниженні АТ не було. Середнє зниження офісного АТ становило в динаміці на етапах 7 днів, 1, 6 та 12 місяців відповідно –14,38/–5,63 мм рт.ст.,–9,02/–10,71 мм рт.ст., +3,12/–8 мм рт.ст. та –7,88/–5,0 мм рт.ст. Офісна ЧСС не змінилася.Розрахунковий рівень кліренсу креатиніну, визначений за формулою Кокрофта — Гаулта, достовірно не змінився в жодного пацієнта. Таким чином, застосування процедури НДН у пацієнтів із резистентною АГ є безпечним та рекомендоване лише в пацієнтів, у яких САТ за даними ДМАТ 140 мм рт.ст. і вище. Рекомендоване обов’язкове використання ДМАТ для відбору та ефективного контролю після НДН.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Shvets, N. V. "Взаємозв’язок добового ритму артеріального тиску з надлишковою масою тіла у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та остеоартрозом." Здобутки клінічної і експериментальної медицини 23, no. 2-3 (November 16, 2015). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2015.v23.i2-3.5274.

Full text

Abstract:

Резюме. Важливим фактором у поєднанні остеоартрозу та артеріальної гіпертензії є те, що лікування першого захворювання у багатьох випадках призводить до прогресування іншого. А за наявності ще й надлишкової маси тіла гормони та цитокіни, які утворює жирова тканина, взаємодіють на рівні нейрональних систем, спричиняючи гіперактивацію симпатичної активності, зростання рівня артеріального тиску. Добове моніторування артеріального тиску – єдиний неінвазивний метод артеріального тиску впродовж доби. Отже, у пацієнтів з поєднаним перебігом артеріальної гіпертензії та остеоартрозу відмічається більш істотне збільшення середньодобових значень артеріального тиску, що може бути пов’язане з цілим рядом причин. На підставі аналізу змін показників добового моніторування артеріального тиску виявлено, що при коморбідному перебігу артеріальної гіпертензії та остеоартрозу реєструються достовірно вищі середньодобові значення систолічного артеріального тиску та діастолічного артеріального тиску, збільшується його варіабельність, причому всі наведені зміни прогресують зі збільшенням індексу маси тіла.Ключові слова: артеріальна гіпертензія, ожиріння, остеоартроз, добове моніторування артеріального тиску, індекс маси тіла.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Pasechko, N. V., L. V. Radecka, N. I. Yarema, A. O. Bob, I. V. Smachylo, M. Ye Gavriluk, T. I. Kryckyi, Z. P. Mandzii, and G. I. Osinchuk. "ДЕЯКІ КЛІНІЧНІ АСПЕКТИ ЛІПІТЕНЗІЇ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (August 2, 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i2.8634.

Full text

Abstract:

Метою дослідження є оцінка ефективності сучасної антигіпертензивної терапії у поєднанні зі статинотерапією та урсодезоксихолевою кислотою (УДХК) у хворих з ліпітензією (артеріальна гіпертензія (АГ) та гіперхолестеринемія).Матеріал і методи. Обстежено 36 пацієнтів із гіпертонічною хворобою (ГХ) ІІ стадії, 2–3 ступенів, та гіперхолестеринемією, яким на фоні терапії діфорсом, аторвакором, урсохолом проводили комплексне клінічне дослідження, моніторування артеріального тиску (АТ) та ліпідного метаболізму.Результати. Результати моніторування свідчать про сприятливий вплив вказаного лікування на добовий профіль АТ: через 2 місяці терапії зареєстровано достовірне зниження середньодобового систолічного та діастолічного АТ. Під впливом аторвастатину та урсохолу поліпшилися показники ліпідного обміну, що проявлялось достовірним зниженням рівня загального холестерину та холестерину ліпопротеїдів низької щільності, тенденцією до зростання вмісту ліпопротеїдів високої щільності.Висновки. У статті обґрунтовано поєднане використання антигіпертензивної терапії, статинотерапії та урсохолу у хворих з ліпітензією, особливо у клінічних випадках, при яких необхідно обмежити дозування статинів, з точки зору поліпшення прогнозу хворих на ГХ за рахунок синергізму антигіпертензивного та ліпідознижувального потенціалу і плейотропних ефектів цих препаратів, дія яких направлена на сповільнення прогресування ГХ і атеросклерозу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Bogoslav, T. V., L. F. Kuznetsova, and M. V. Bondar. "ВПЛИВ СУБКЛІНІЧНОГО ГІПОТИРЕОЗУ НА КЛІНІКУ ТА ДЕЯКІ ПОКАЗНИКИ КАРДІОГЕМОДИНАМІКИ У ХВОРИХ НА СТАБІЛЬНУ ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (July 14, 2017). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v0.i2.7726.

Full text

Abstract:

Вступ. В даний час накопичено достатньо даних на користь того, що серце і судини можуть розглядатися як потенційні органи-мішені при гіпотиреозі. При цьому негативний вплив надає як маніфестний гіпотиреоз, так і субклінічний.Мета дослідженя: оцінити вплив субклінічного гіпотиреозу у хворих на стабільну ішемічну хворобу серця на клініку, деякі ехокардіографічні показники і на показники добового моніторування ЕКГ.Матеріал і методи дослідження. Обстежено 39 хворих зі стабільною ішемічною хворобою серця, у 19 був виявлений субклінічний гіпотиреоз. Проведено клінічне дослідження, ехокардіографія, добове моніторування ЕКГ, проба з 6-хвилинною ходьбою.Результати. Встановлено, що особливістю клінічних проявів стабільної стенокардії напруги у пацієнтів з субклінічним гіпотиреозом є частіші атипові ангінозні напади на тлі задишки, швидкої стомлюваності. Субклінічний гіпотиреоз у пацієнтів зі стабільною стенокардією напруги ускладнює перебіг захворювання за рахунок достовірно частіших та довготривалих епізодів больової і безбольової ішемії міокарда з депресією сегмента ST (p <0,05), а також достовірно нижчими фракцією викиду лівого шлуночка і толерантністю до фізичних навантажень. У пацієнтів з субклінічним гіпотиреозом виявлені ознаки діастолічної дисфункції лівого шлуночка за псевдонормальним типом (78,9% хворих), тоді як у хворих зі збереженим тіреодним статусом достовірно частіше діагностували діастолічну дисфункцію лівого шлуночка з порушенням релаксації (85% випадків).Висновки. У хворих на стабільну ішемічну хворобу серця наявність субклінічного гіпотиреозу призводить до більш частої появи епізодів безбольової ішемії міокарда та формуванню нетиповою клінічної картини стабільної стенокардії, до ранньої появи неспецифічних симптомів хронічної серцевої недостатності і більш швидкого прогресування діастолічної дисфункції лівого шлуночка, що сприяє більш важкому перебігу захворювання. Дослідження змін показників кардіогемодинаміки у таких хворих дозволяє діагностувати хронічну серцеву недостатність на ранніх етапах її розвитку і відкриває перспективи своєчасного і адекватного лікування різних типів дисфункції міокарда.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Lapasov, S. Kh, L. R. Khakimova, M. Kh Ablakulova, N. N. Ermukhamedova, and D. Kh Abdukhamidova. "ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ І ПРОФІЛАКТИКА ХРОНІЧНОГО ГЕПАТИТУ C В УМОВАХ ПЕРВИННОЇ ЛАНКИ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (July 14, 2017). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v0.i2.7722.

Full text

Abstract:

РЕЗЮМЕ. У статті представлений огляд літератури з діагностики, лікування та профілактики хронічного гепатиту С в умовах первинної ланки медичної допомоги.Висвітлено питання збору анамнезу, об'єктивного дослідження, а також методи лабораторно- функціонального обстеження, що включають біохімічні маркери – визначення аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), лужної фосфатази, гамма-глутамілтрансферази, альбуміну, загального білка крові, протромбінового часу, загальних показників крові; ультразвукове дослідження печінки. Для діагностики і моніторування інфекції, викликаної вірусом гепатиту C, представлені два види досліджень: серологічні – для визначення антитіл до HCV (анти-HCV), і молекулярно-біологічні – для детекції РНК вірусу (РНК HCV). Приділено особливу увагу немедикаментозним (зміна способу життя) і медикаментозним методам лікування хронічного гепатиту С у вигляді поєднання Пег-ІФН-α-2а (пегасис) і α-2b (пегінтрон) з рибавірином (копегус).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Фуштей, І. М., О. Я. Малиновська, and І. А. Кулініч. "ОСОБЛИВОСТІ ДОБОВОГО ПРОФІЛЮ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ В ЖІНОК З ЕСЕНЦІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ ЗАЛЕЖНО ВІД ТЯЖКОСТІ КЛІМАКТЕРИЧНОГО СИНДРОМУ." Вісник наукових досліджень, no. 4 (December 23, 2015). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2015.4.5635.

Full text

Abstract:

Метою дослідження було визначити особливості добового профілю артеріального тиску (аТ) в жінок, хворих на артеріальну гіпертензію, залежно від тяжкості перебігу клімактеричного синдрому. Обстежено 120 жінок з гіпертонічною хворобою у періоді постменопаузи від 1 до 5 років. Основну групу склали 90 пацієнток із проявами клімактеричного синдрому. За вираженням сомато-вегетативних симптомів за шкалою MRs хворих поділили на три групи: перша (0–5 балів); друга (6–8 балів) та третя (≥ 9 балів). Контрольну групу склали 30 жінок, хворих на гіпертонічну хворобу, в постменопаузі без ознак клімактеричного синдрому. Виконували добове моніторування аТ, дисперсійний аналіз (AnoVA) з апостеріорним аналізом. Виявлено, що середні показники систолічного аТ (саТ) і пульсового тиску та їх варіабельність за добу й у активному періоді не залежать від наявності клімактеричних розладів та їх тяжкості, діастолічний аТ (ДаТ) та середній аТ за добу та в активному періоді, саТ в активному періоді достовірно нижчі, ніж у жінок без клімактеричних розладів, проте збільшуються при тяжчому перебігу клімаксу. Найбільш виражені зміни стають у пасивному періоді. Виявлено достовірне зниження варіабельності ДаТ та середнього аТ за добу та в активному періоді, а у пасивному періоді – також зниження варіабельності саТ та пульсового аТ. систолічне навантаження тиском підвищується в активному періоді, діастолічне навантаження тиском знижується як за добу в цілому, так і в активному та пасивному періодах при патологічному перебігу клімаксу. Добовий індекс варіабельності аТ практично не змінювався при легкому та середньої тяжкості перебігу клімаксу та достовірно знижувався у хворих із тяжкими клімактеричними розладами

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Онищук, Т. П. "ОСОБЛИВОСТІ ПОКАЗНИКІВ ХАРАКТЕРУ ДОБОВОЇ РЕГУЛЯЦІЇ АТ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГІПЕРТОНІЧНОЮ ХВОРОБОЮ ІІ СТАДІЇ МОЛОДОГО ТА СЕРЕДНЬОГО ВІКУ." Art of Medicine, June 26, 2019, 81–87. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2019.2.10.81.

Full text

Abstract:

У статті було визначено статеві та вікові відмінності характеру добової регуляції АТ у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) ІІ стадії молодого та середнього віку. Із цією метою проведено комплексне обстеження 160 хворих на ГХ ІІ стадії у незалежності від ступеню. Усі хворі були розподілені за віком: хворі молодого віку (чоловіки та жінки по (n=40) віком від 18-44 років) та середнього віку (чоловіки та жінки по (n=40) віком від 45-60 років). Середній вік та частка пацієнтів молодого та середнього віку достовірно не відрізнялась. Верифікацію діагнозу ГХ проводили на підставі чинних критеріїв. Усім обстежуваним було проведено добове моніторування АТ за допомогою апарата «АВРМ-04» Meditech (Угорщина). Проведене обстеження показало, що у пацієнтів середнього віку реєстрували більш важчі порушення добової регуляції АТ та збільшення величини таких показників, як САТ доб.,САТ ден., Сер АТ доб., Сер АТ ден., ВСАТ доб. Та ВСАТ ніч згідно даних ДМАТ у порівнянні із пацієнтами молодого віку. Також у пацієнтів середнього віку визначали збільшення випадків реєстрації патологічного профілю “non-dipper”, визначених за динамікою САТ і ДАТ, і тенденцію до зменшення фізіологічного профілю “dipper”, визначених за динамікою САТ, передусім у осіб чоловічої статі. У осіб чоловічої статі у незалежності від віку, порівнюючи із жінками, реєстрували більш важчі порушення добової регуляції АТ, що стосувалось таких показників, як: САТ ден, Сер АТ ден, ВСАТ доб, ВСАТ ден, ВДАТ доб і тенденція до зростання випадків з профілем “non-dipper” i “night-pakers”, визначених за динамікою САТ. Найбільш переконливі гендерні відмінності в характері добової регуляції АТ зберігались в пацієнтів середнього віку.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Morieva, D. Yu, L. A. Stadniuk, and V. Yu Prykhodko. "ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОРУШЕНЬ РИТМУ У ПАЦІЄНТІВ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ ТА ХРОНІЧНОЮ ІШЕМІЧНОЮ ХВОРОБОЮ СЕРЦЯ НА ФОНІ ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОЇ РЕФЛЮКСНОЇ ХВОРОБИ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини 27, no. 3 (October 10, 2016). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2016.v27.i3.6773.

Full text

Abstract:

Резюме. Мета роботи – продемонструвати вплив ГЕРБ на перебіг ІХС на прикладі аналізу кількісних і якісних характеристик порушень ритму, а також частоти і тривалості ішемічних епізодів у пацієнтів з АГ в поєднанні з хронічною ІХС на тлі ГЕРХ. З цією метою було обстежено 107 пацієнтів з АГ в поєднанні з хронічною ІХС, віком від 44 до 78 років. Середній вік пацієнтів склав 63,4±8,94 року, в тому числі 73 (68,2 %) жінок і 34 (31,8 %) чоловіків. Основною групу склало 65 пацієнтів з АГ в поєднанні з хронічною ІХС на тлі ГЕРХ і 42 пацієнти з АГ в поєднанні з хронічною ІХС без супутньої ГЕРХ, відповідно, увійшло в групу контролю. Були проведені всі необхідні загальноклінічні та інструментальні обстеження відповідно до поставлених завдань дослідження: загальноклінічне дослідження, ЕхоКГ, холтерівське моніторування ЕКГ, езофагогастродуоденоскопія. Отримані дані свідчать про значно більшу частоту порушень ритму як суправентрикулярних, так і шлуночкових, в групі пацієнтів з АГ в поєднанні з хронічною ІХС на тлі ГЕРХ. Крім того, за кількісними характеристиками порушень ритму пацієнти з супутньою ГЕРХ характеризувалися більш тяжким перебігом порушень ритму, що відображалося великою кількістю пацієнтів з аритміями більш високих градацій. Наявність супутньої ГЕРХ у пацієнтів з АГ в поєднанні з хронічною ІХС достовірно частіше асоціювалося з наявністю ФП. Частота ішемічних епізодів у пацієнтів з АГ в поєднанні з хронічною ІХС на тлі ГЕРХ була достовірно частіше в порівнянні з пацієнтами без супутньої ГЕРХ. Таким чином ГЕРБ у пацієнтів з АГ в поєднанні з хронічною ІХС є додатковим фактором, який погіршує перебіг ІХС і створює умови для підвищення загального кардіоваскулярної ризику.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

Huhlina, O. S., and V. Y. Drozd. "ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ МЕЛЬДОНІЮ У КОМПЛЕКСНІЙ ТЕРАПІЇ ХВОРИХ НА СТАБІЛЬНУ СТЕНОКАРДІЮ НАПРУГИ ТА ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНУ РЕФЛЮКСНУ ХВОРОБУ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (July 14, 2017). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v0.i2.7732.

Full text

Abstract:

Мета. Вивчити вплив мельдонію (Вазонату) на перебіг гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, клініку ГЕРХ, показники ендоскопічного дослідження стравоходу та його рН-моніторування за коморбідної стабільної стенокардії напруги.Матеріали та методи. У дослідження включено 63 хворих на стабільну стенокардію напруги І-ІІ ФК із коморбідною ендоскопічно позитивною ГЕРХ (А, В, С) віком від 48 до 79 років. На початку дослідження та через 30 днів після лікування усім хворим було проведено клінічне (скарги, опитувальник GSRS (Gastrointestinal Symptom Rating Scale)) та інструментальне (езофагогастродуоденофіброскопія та 24-годинна pH-метрія нижньої третини стравоходу) дослідження із метою виявлення вираженості симптомів, стану слизової оболонки стравоходу, частоти виникнення, кількості, тривалості та типу (кислі, лужні) гастроезофагеальних рефлюксів. Усіх хворих, що брали участь у дослідженні, було поділено на дві групи: 1-ша (n=31) приймала базову терапію для лікування стабільної стенокардії напруги (нітрати, бета-адреноблокатори, статини, клопідогрель) та ГЕРХ (інгібітор протонової помпи, прокінетик, антацид) у середніх терапевтичних дозах, 2-га група (n=32) отримувала аналогічну базисну терапію, за виключенням нітратів, та, додатково, мельдоній (Вазонат) по 500 мг 2 рази на добу упродовж 30 днів.Отримані результати. Аналіз отриманих результатів показав, що у пацієнтів 2-ї групи додавання Вазонату до базової терапії призводить до зменшення частоти та інтенсивності симптомів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ), відновлення кліренсу стравоходу з істотним зменшенням частоти виникнення, кількості за добу, тривалості кислих гастроезофагеальних рефлюксів, у порівнянні із даними у пацієнтів, що отримували лише базисну терапію лікування стабільної ІХС та ГЕРХ, де клінічні симптоми ГЕРХ навпаки посилились.Висновки. У хворих на стабільну стенокардію напруги та гастроезофагеальну рефлюксну хворобу було виявлено виражену симптоматику ГЕРХ, підвищення частоти виникнення, кількості за добу, тривалості кислих гастроезофагеальних рефлюксів, порушення процесів кліренсу стравоходу. Додаткове призначення мельдонію (Вазонату) на тлі базисної терапії хворих на стабільну стенокардію напруги та гастроезофагеальну рефлюксну хворобу дозволило усунути клінічну симптоматику, істотно зменшити частоту, тривалість та кількість епізодів кислих гастроезофагеальних рефлюксів, що сприяло повному загоєнню рефлюкс-езофагіту.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Andreieva, I. O., and D. P. Myrnyi. "ВАРІАБЕЛЬНІСТЬ СЕРЦЕВОГО РИТМУ ПРИ ХРОНІЧНІЙ СЕРЦЕВІЙ НЕДОСТАТНОСТІ ЗІ ЗБЕРЕЖЕНОЮ ФРАКЦІЄЮ ВИКИДУ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (May 22, 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i1.8593.

Full text

Abstract:

Серцева недостатність залишається основною причиною передчасної смерті та низької якості життя у пацієнтів з різними кардіоваскулярних захворюваньМета дослідження: дослідити зміни варіабельності серцевого ритму у хворих з серцевою недостатністю зі збереженою фракцією викиду.Матеріали і методи: Обстежено 98 осіб з СНзЗФВ I-IIA стадії І-ІІ функціональних класів згідно класифікації NYHA (53 чоловіки та 45 жінок) віком від 19 до 66 років. Усім учасникам дослідження проведено загально клінічне обстеження з обов’язковим вимірюванням окружності талії та стегон, ваги та зросту, ехокардіографія, добове моніторування ЕКГ.Результати. В усіх пацієнтів з СНзЗФВ було зареєстровано зміни ВСР протягом доби і ригідний циркадний ритм ЧСС. Спостерігалось патологічне збільшення спектральних показників VLF, LF, LFN як у денний, так і у нічний час. Достатнього зниження спектральних показників VLF, LF, LFN у нічний час у основній групі не відбувалось. Не фіксувалось достатнього підйому HF та HFN у нічний час на відміну від контрольної групи. Співвідношення LF/HF відповідно було достовірно збільшене у хворих з СНзЗФВ. При кореляційному аналізі встановлено негативний кореляційний зв’язок віку з SDNN (r=−0,336, p<0,05), RMSSD (r=−0,312, p<0,05), рNN50 (r=−0,377, p<0,05), HF (r=−0,418, p<0,05) та позитивний кореляційний зв'язок зі співвідношенням LF/HF (r=0,384, p<0,05). SDNN корелював із час уповільнення кровотоку раннього діастолічного наповнення лівого шлуночка (r=−0,418, p<0,05) та час ізоволюметричного розслаблення (r=−0,436, p<0,05).Висновки. Розвиток хронічної серцевої недостатності зі збереженою фракцією викиду супроводжується зниженням загальною варіабельності серцевого ритму. У хворих з серцевою недостатністю зі збереженою фракцією викиду у порівнянні зі здоровими особами спостерігається зниження тонусу парасимпатичної ланки вегетативної нервової системи і збільшення тонусу симпатичної вегетативної ланки. За результатами однофакторного регресійного аналізу встановлено взаємозв’язок спектрального показника SDNN та часу ізоволюметричного розслаблення.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Kolodenko, O. V. "ДО ПИТАННЯ ЕТАПНОГО ВІДНОВЛЮВАЛЬНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ ПІСЛЯ ХІРУРГІЧНОЇ РЕВАСКУЛЯРИЗАЦІЇ МІОКАРДА." Вісник наукових досліджень, no. 3 (November 1, 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.3.8075.

Full text

Abstract:

Серед методів хірургічного лікування ішемічної хвороби серця (ІХС ) найчастіше використовують аортокоронарне (АКШ) та мамокоронарне шунтування (МКШ), черезшкірні втручання на коронарних судинах. Метою будь-якого з названих кардіохірургічних втручань є відновлення коронарного кровотоку, усунення основних клінічних проявів ІХС , підвищення якості та тривалості життя оперованих хворих та їх фізичної працездатності.Мета дослідження – вивчити клінічні, функціональні та психологічні особливості хворих на ішемічну хворобу серця після хірургічної реваскуляризації міокарда при надходженні на реабілітацію в різні терміни після операції та розробити і вивчити ефективність програми медичної реабілітації.Матеріали і методи. Під нашим спостереженням перебувало 65 пацієнтів у віці (58,7±8,9) року після аортокоронарного шунтування, які госпіталізовані на відновлювальне лікування у різні терміни. Пацієнтів першої групи (17 осіб) прийнято на реабілітацію через 7 діб після операційного втручання, пацієнтів другої групи (48 осіб) – 1–2 місяці після операції. Алгоритм дослідження (до і після лікування) включав повне клінічне спостереження за об’єктивним і суб’єктивним станом пацієнтів, лабораторну діагностику (біохімічний аналіз крові, ліпідограма, цукор крові, інсулін, індекс НОМА, лептин) та інструментальні методи дослідження (ЕКГ, УЗД серця, холтерівське моніторування ЕКГ, вимірювання артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, шестихвилинний тест (ТШХ )). Для оцінки психологічного стану використовували шкалу HADS та шкалу тривожності Спілбергера, якість життя оцінювали за шкалою SF-36. Курс відновлювального лікування (ВЛ) включав: режим рухової активності щаднотренувальний, клімато-, дієто-, фізіо- (магнітолазеротерапія), бальнеотерапію (“сухі” вуглекислі ванни) та ЛФК. Курс лікування склав 21 день.Результати досліджень та їх обговорення. Після курсу відновлювального лікування ми спостерігали зменшення тривоги на 27,4 % в першій групі та на 25,6 % в другій, депресії – на 25,3 та 21,7 % у першій та другій групах відповідно; зниження реактивної тривожності в обох групах на 31,8 та 26,4 % (р≤0,05), а також суттєве підвищення відстані, яку може пройти хворий за 6 хв в обох групах на 18,3 та 10,5 % відповідно, підвищення толерантності до фізичного навантаження – на 43,1 та 35,0 % (р≤0,05) та показників якості життя.Висновки. Ранній початок реабілітації сприяє відновленню психоемоційного стану, підвищенню фізичної працездатності, що дозволить закріпити ефект хірургічного та медикаментозного лікування, отриманого на стаціонарному етапі, адаптувати хворого до майбутніх побутових навантажень, соціального спілкування, трудової діяльності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Моніторування'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles