Relevant bibliographies by topics / Моноклональні антитіла

Academic literature on the topic 'Моноклональні антитіла'

Author: Grafiati
Published: 30 May 2022
Last updated: 31 May 2022

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles

Select a source type:

Contents

Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Моноклональні антитіла.'

Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.

You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.

Journal articles on the topic "Моноклональні антитіла"

1

Чорний, С., and Т. Луценко. "КЛІТИННІ ТЕХНОЛОГІЇ ОТРИМАННЯ ТЕРАПЕВТИЧНИХ МОНОКЛОНАЛЬНИХ АНТИТІЛ." Біомедична інженерія і технологія, no. 5 (May 12, 2021): 67–75. http://dx.doi.org/10.20535/2617-8974.2021.5.231283.

Full text
Abstract:
Розвиток розробки та виробництва терапевтичних моноклональних антитіл набирає значних обертів завдяки високим показникам безпечності та ефективності. В даній сфері відбувається стрімкий ріст на світовому ринку на рівні 150 млрд доларів у 2019 році, і десятки нових препаратів вже пройшли етап розробки та активно проходять клінічні дослідження. У статті проведено аналітичний огляд базових технологій отримання терапевтичних моноклональних антитіл з оцінкою переваг та недоліків. Розглядаються технології починаючи з “традиційної” гібридомної технології з високою імуногенністю отримуваних препаратів, до повністю людських моноклональних антитіл. Також у статті проаналізовано критичні етапи виробництва, що включають отримання клону-продуцента, культивування, виділення та очистку антитіл. Ключові слова: терапевтичні моноклональні антитіла, гуманізовані та химерні антитіла, рекомбінантні білки, гібридомна технологія, фаговий дисплей, виробництво
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Lisianyi, Mykola. "ОСОБЛИВОСТІ ГУМОРАЛЬНОГО ІМУНІТЕТУ ПРИ COVID-19 ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ПРОТИВІРУСНИХ АНТИТІЛ В КЛІНІЧНІЙ ПРАКТИЦІ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)." Immunology and Allergy: Science and Practice, no. 3 (November 28, 2021): 14–22. http://dx.doi.org/10.37321/immunology.2021.3-02.

Full text
Abstract:
Роль імунних реакцій як клітинного, так і гуморального типу в патогенезі COVID-19, неоднозначна та суперечлива. В представленому огляді літератури аналізуються два погляди на цю проблему, а саме – захисну та стимулюючу вірусну інфекцію, імунопатологічна роль різних імунних клітин, особливо антитіл.Приведені дані про направленість та рівень нейтралізуючих і не нейтралізуючих віруси антитіл в крові хворих, реконвалесцентів та здорових осіб і відмічається, що до 30-50% пацієнтів мають низькі рівні вірус нейтралізуючих антитіл, а це ускладнює можливості використання антитіл для профілактики та лікування тяжких форм захворювання. Характеризується антиген специфічний та неспецифічний механізми дії антитіл при корона інфекції, які по-різному впливають на перебіг захворювання. В огляді коротко обговорюються проблеми, пов’язані з отриманням та використанням різних типів моноклональних антитіл для лікування тяжко хворих. В статті робиться висновок, що імунні препарати із крові реконвалесцентів та моноклональні антитіла, які містять великий рівень нейтралізуючих антитіл, можуть бути одним із специфічних методів лікування COVID-19.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

Venher, I. K., N. I. Herasymiuk, S. Ya Kostiv, I. I. Loyko, and M. O. Husak. "ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОФІЛАКТИКИ ТА КОРЕКЦІЇ РЕПЕРФУЗІЙНО-РЕОКСИГЕНАЦІЙНОГО СИНДРОМУ ПРИ РЕВАСКУЛЯРИЗАЦІЇ АРТЕРІАЛЬНОГО РУСЛА В УМОВАХ ХРОНІЧНОЇ КРИТИЧНОЇ ІШЕМІЇ НИЖНІХ КІНЦІВОК." Вісник наукових досліджень, no. 2 (July 3, 2019): 19–23. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2019.2.10268.

Full text
Abstract:
У статті вказано на поширеність оклюзійно-стенотичних уражень артеріального русла нижніх кінцівок та частоту післяопераційних ускладнень після реваскуляризації у вигляді реперфузійно-реоксигенаційного синдрому (РРС). Наведено патогенетичні механізми та процеси розвитку РРС, які можуть бути призупинені або ж їх прояв може бути значно знижений при застосуванні комплексу заходів, який повинен бути спрямований на: а) зниження активності нейтрофілів; б) нормалізацію стану ендотеліоцитів; в) ліквідацію вазоконстрикції; г) нормалізацію мікросудинної проникності; ґ) відновлення прооксидантно-антиоксидантної рівноваги. Для профілактики та корекції РРС запропоновано застосовувати інфузію простогландину Е1, пролонговану епідуральну анестезію, поліклональну антинейтрофільну сироватку, моноклональні антитіла, L-селектин, лейкаферез, статини, бета-блокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, похідні індолоцтової кислоти, каталазу, манітол, алопуринол, альфа-токоферол, корвітин, L-аргінін. Мета дослідження – патогенетично обґрунтувати профілактику реперфузійно-реоксигенаційного синдрому при реваскуляризації артеріального русла в умовах хронічної критичної ішемії нижніх кінцівок. Матеріали і методи. Матеріалом для роботи були дані літератури за останні 5–10 років із проблеми критичної ішемії нижніх кінцівок та реваскуляризаціїї артеріального русла для з’ясування сучасних тенденцій і поглядів на причинні фактори розвитку реперфузійно-реоксигенаційного синдрому. Результати досліджень та їх обговорення. Результати досліджень засвідчують, що в основі РРС лежить надходження оксигенованої крові в артеріальне русло ішемізованої нижньої кінцівки. Сформований РРС пролонгує ішемію тканин нижньої кінцівки і сприяє прогресуванню у них процесів дистрофії, які проявляють генералізований депресивний вплив на органи та системи. Для профілактики та корекції РРС запропоновано застосовувати інфузію простогландину Е1, пролонговану епідуральну анестезію, поліклональну антинейтрофільну сироватку, моноклональні антитіла, L-селектин, лейкаферез, статини, бета-блокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, похідні індолоцтової кислоти, каталазу, манітол, алопуринол, альфа-токоферол, корвітин, L-аргінін. Висновки. Пусковим фактором складного комплексу патогенетичних механізмів та процесів розвитку РРС є невідповідність між кількістю кисню в крові, що надходить в артеріальну систему нижньої кінцівки при реваскуляризуючій операції, і можливістю його спожити реоксигенованими ішемізованими тканинами. Наведені патогенетичні механізми та процеси розвитку РРС можуть бути призупинені або ж їх прояв може бути значно знижений при застосуванні комплексу заходів, який повинен бути спрямований на: а) зниження активності нейтрофілів; б) нормалізацію стану ендотеліоцитів; в) ліквідацію вазоконстрикції; г) нормалізацію мікросудинної проникності; ґ) відновлення прооксидантно-антиоксидантної рівноваги.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
4

Pozniak, T. A., I. N. Kolesnikova, L. M. Litvinova, O. P. Kostiuchenko, L. P. Urvant, V. E. Khadzhynova, E. V. Lugovskoi, and S. V. Komisarenko. "Monoclonal antibodies specific to the E-region of human fibrin(ogen)." Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, no. 4 (April 25, 2014): 162–67. http://dx.doi.org/10.15407/dopovidi2014.04.162.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
5

Grushko, V. С. "БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ФУНКЦІЇ ПЕЧІНКИ У СПОРТСМЕНІВ ВИСОКОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ПІСЛЯ ЗМАГАЛЬНОГО ПЕРІОДУ." Вісник наукових досліджень, no. 3 (October 18, 2018): 30–33. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.3.9450.

Full text
Abstract:
У процесі інтенсивної м’язової діяльності й адаптації до неї виникає перебудова в роботі усіх систем і органів, а також організму в цілому. Адаптація до фізичних навантажень визначається різноманітними функціями печінки, які забезпечують і дотримують високу працездатність спортсменів вищої професійної майстерності. Мета дослідження – вивчити стан печінкового метаболізму в спортсменів високої професійної майстерності у період максимальних фізичних навантажень. Матеріали і методи. З дотриманням принципів біоетики та деонтології на базі фізкультурного диспансеру було обстежено 32 практично здорових осіб і 34 спортсменів-біатлоністів високої професійної майстерності. При дослідженні використали наступні методи діагностики: імунотурбідиметричний, колориметричний ферментний, непрямий 2-ступеневий хемілюмінесцентний імуноаналіз (CLIA), проточну цитофлуориметрію і моноклональні антитіла. Результати досліджень та їх обговорення. Визначені біохімічні показники функції печінки у спортсменів вищої професійної майстерності в період максимальних фізичних навантажень. Висновки. Отримані дані свідчать про негативний вплив надмірних фізичних навантажень на функцію печінки.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
6

Kravchenko, Anzhela S. "Biological therapy of melanoma." Consilium Medicum 22, no. 7 (2020): 29–32. http://dx.doi.org/10.26442/20751753.2020.7.200297.

Full text
Abstract:
Меланома – злокачественная опухоль кожи, характеризующаяся высокой распространенностью как в Российской Федерации, так и во всем мире, быстрым ростом, способностью к локальному и отдаленному метастазированию и высокой летальностью. Открытие и внедрение моноклональных антител позволило достичь определенных успехов в лечении ряда заболеваний, в том числе меланомы. Высокая эффективность использования моноклональных антител достигается за счет их точно направленного действия на определенные молекулы, что позволило увеличить общую вы-живаемость пациентов со злокачественными новообразованиями. В качестве терапии меланомы высокую эффективность продемонстрировали ингибиторы иммунных контрольных точек (CTLA-4 и PD-1), такие как ипилимумаб, ниволумаб и пембролизумаб. Эффективность данных монокло-нальных антител подтверждена в исследованиях, где они назначались в качестве монотерапии и комбинированной терапии, и выражалась в уве-личении общей выживаемости пациентов с меланомой кожи. Однако терапия моноклональными антителами может быть связана с риском возник-новения побочных реакций. Целью данного обзора является обобщение современных данных о биологической терапии меланомы. Ключевые слова: биологическая терапия, меланома, моноклональные антитела. Для цитирования: Кравченко А.С. Биологическая терапия меланомы. Consilium Medicum. 2020; 22 (7): 29–32. DOI: 10.26442/20751753.2020.7.200297
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
7

Kindrativ, E. O. "Експресія рецепторів стероїдних гормонів шийки матки при цервікальній інтраепітеліальній неоплазії, асоційованій із папіломавірусною інфекцією, у жінок із безпліддям." INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), no. 8.64 (January 22, 2015): 107–12. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.8.64.2014.77875.

Full text
Abstract:
У статті наведені результати імуногістохімічного дослідження рецепторів естрогену та прогестерону шийки матки при цервікальній інтраепітеліальній неоплазії (ЦІН), асоційованій із папіломавірусною інфекцією (ПВІ), у 157 жінок із розладами репродуктивної функції. Залежно від ступеня тяжкості ЦІН усі хворі розподілені на три групи: перша група — 62 пацієнтки з ЦІН легкого ступеня (ЦІН-І); друга група — 53 жінки з помірною ЦІН (ЦІН-ІІ); третя група — 42 пацієнтки з тяжкою ЦІН (ЦІН-ІІІ). Як первинні використовували моноклональні антитіла до естрогенових (ER) (клон 6F11, Novocastra) та прогестеронових рецепторів (PgR) (клон 1А6, Novocastra). При вивченні рецепторного статусу тканини шийки матки при ЦІН відзначаються суттєві зміни вираженості експресії рецепторів ER і PgR. Позитивна імуногістохімічна реакція щодо ідентифікації рецепторів естрогену виявляється у 29,9 % випадків, негативна реакція — у 70,1 %. Позитивна експресія PgR встановлена у 31,2 % жінок із ЦІН, негативна експресія — у 68,8 %. При ЦІН на тлі ПВІ відзначається перерозподіл експресії стероїдних рецепторів. Так, ER характеризується зниженням епітеліальної та появою стромальної позитивної реакції. Експресія PgR відрізняється появою позитивної епітеліальної ексцинції, при вираженій неспецифічній реакції у стромальному компоненті шийки матки. Оцінка гормонально-рецепторного апарату шийки матки показала значне зниження (р < 0,05) об’ємного вмісту ER (вдвічі) порівняно з PgR (в 1,3 раза). При ЦІН, асоційованій із ПВІ, відзначається вірогідне зниження співвідношення ER/PgR з найнижчим показником у групі пацієнток із ЦІН-III (р < 0,05). Отже, визначення експресії рецепторів стероїдних гормонів при цервікальній неоплазії, асоційованій із ПВІ, у жінок із безпліддям може бути використано як додатковий критерій встановлення ступеня диспластичного процесу епітелію шийки матки.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
8

Федосєєва, О. В. "КОРЕЛЯЦІЙНИЙ ЗВ’ЯЗОК МІЖ КІЛЬКІСТЮ СD3+ ТА СD4+-ЛІМФОЦИТІВ ТА РІВНЕМ ЕКСПРЕСІЇ МОНОКЛОНАЛЬНИХ АНТИТІЛ ДО ТИРОГЛОБУЛІНУ, TTF-1 ТА KІ-67 У ЩИТОПОДІБНІЙ ЗАЛОЗІ ЩУРІВ ЗА УМОВ ПРЕНАТАЛЬНОЇ ДІЇ АНТИГЕНУ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 2 (September 2, 2021): 90–94. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.2.12123.

Full text
Abstract:
Резюме. Останнім часом невплинно зростає рівень захворюваності дітей та підлітків із патологією щитоподібної залози, особливо автоімунного генезу. Розвитку таких станів сприяє імунологічний фон, який формується під дією антигенів, у тому числі й інфекційного генезу як пре-, так і постнатально. Тож постає питання про те, як впливають різні класи лімфоцитів на фолікулярні тироцити за умов пренатальної дії тиреоїднеспецифічного антигену, про інтенсивність впливу й векторність взаємодії. Мета дослідження – за допомогою коефіцієнта кореляції Пірсона встановити наявність й інтенсивність взаємодії між імуногістохімічно визначеними СD3+ та СD4+- лімфоцитами й імуноморфологічною експресією тиреоїдспецифічних антитіл до тироглобуліну, TTF-1 та Ki-67. Матеріали і методи. Досліджували щитоподібні залози щурів лінії Вістар у віці від 1 до 60 діб після народження (162 тварини): перша група – інтактні тварини (норма); друга група – контроль, тваринам вводили внутрішньоутробно 0,9 % розчин NaCl; третя група – експериментальним тваринам вводили стафілококовий анатоксин, очищений адсорбованою рідиною (10–14 одиниць зв’язування в 1 мл, розведених 10 разів) внутрішньоутробно на 18 день вагітності. Гістологічні зрізи товщиною 4 мкм фарбували гематоксиліном та еозином, імуногістохімічно використовуючи моноклональні антитіла СD3 (5В2), CD4 (5B4), Thyroglobulin Antibody (1D4) (Tg Ab) та TTF-1 (8G7G3/1), Ki-67 (Ki-67) фірми Santa Cruz Biotechnology, Inc. та дофарбовування гематоксиліном Майєра. Морфометрію проведено з використанням мікроскопа Carl Zeiss «Primo Star» з використанням камери AxioCam, комплекс морфометричних досліджень виконували за допомогою програми Zeiss Zen (2017). Розрахунок коефіцієнта кореляції Пірсона (r) проводили за допомогою програми Microsoft Office Excel, 2010. Результати. Встановлена наявність й інтенсивність взаємодії між імуногістохімічно визначеними СD3-, СD4-, TTF-1- та Ki-67-позитивними клітинами, а також імуногістохімічною експресією тироглобуліну, які інтенсивно змінюються в період з 11 до 30 доби життя після пренатальної дії стафілококового анатоксину на організм та значно відрізняються від таких показників у інтактній і контрольній групі. До 60 доби коефіцієнти кореляції за вищезазначеними показниками значно не відрізняються у всіх групах експериментальних тварин. Висновки. Встановлено наявність корелятивного взаємозв’язку між між CD4+-лімфоцитами та TTF-1 позитивними клітинами. В інтактних тварин цей зв’язок після народження помірний і до 60-ї доби майже не змінюється. В експериментальних тварин, на відміну від інтактних, ступінь зв’язку зростає до 60-ї доби. Взаємозв’язок між TTF-1+ тироцитами й ступенем експресії антитіл до тироглобуліну (r(TTF-1:TG)) експериментальних тварин вищий, ніж у інтактних, і залишається таким до 60-ї доби життя. Ступінь взаємозв’язку між Т-лімфоцитами та проліферуючими клітинами (r(CD3:Ki-67)) після народження більший в експериментальних тварин, і поступово підвищується до 30 доби. Ступінь взаємозв’язку між CD3+-лімфоцитами й ступенем експресії антитіл до тироглобуліну (r(CD3:TG)) після народження більший в інтактних тварин, але поступово зменшується, порівняно з експериментальними, у яких була зворотна тенденція. Отже, кількісний та класовий склад Т-лімфоцитарного пулу щитоподібної залози впливає на загальну та спеціалізовану проліферацію та синтетичну активність тироцитів, що в динаміці є адаптивною реакцією у відповідь на пренатальну дію стафілококового анатоксину.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
9

Мерзляк, Е. М., Д. С. Сырко, Е. А. Мусаткина, and М. А. Израельсон. "Использование моноклональных антител для терапии аутоиммунных заболеваний." НАНОМЕДИЦИНА, no. 6 (December 31, 2018): 164–69. http://dx.doi.org/10.24075/vrgmu.2018.094.

Full text
Abstract:
В последнее время в терапии аутоиммунных заболеваний стали применять моноклональные антитела. Мишенью этих антител являются провоспалительные цитокины и собственно Т и В-клетки потенциально участвующие в патогенезе заболевания. В данной статье проведена попытка систематизировать используемые препараты и привести основные механизмы, лежащие в основе такого рода терапии, описаны нежелательные побочные действия. Потенциальными путями и перспективами развития биологиксов в лечении аутоиммунных заболеваний, по нашему мнению, являются моноклональные антитела, которые узнают и элиминируют клоны Т и В-клеток, обусловливающие патогенез аутоиммунного заболевания. Поиск аутореактивных клонов является сложной и актуальной задачей современной биомедицины.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
10

Израельсон, М. А., А. В. Степанов, Д. Б. Староверов, И. А. Шагина, А. К. Мисорин, А. В. Евстратьева, Е. М. Мерзляк, Е. А. Богданова, О. В. Британова, and С. А. Лукьянов. "Тестирование моноклональных антител к Т-клеточному рецептору, ассоциированному с анкилозирующим спондилитом." ПРОФИЛАКТИЧЕСКАЯ МЕДИЦИНА, no. 5 (December 4, 2018): 83–92. http://dx.doi.org/10.24075/vrgmu.2018.064.

Full text
Abstract:
В последние десятилетия в лечении аутоиммунных заболеваний прослеживается тенденция к замещению симптоматической на молекулярно-таргетную терапию. Предпосылками для этого служат как установленные механизмы развития заболевания, так и прогресс в области биотехнологии. Недавно было показано, что Т-клеточные рецепторы, содержащие вариабельные участки β-цепи TRBV9, ассоциированы со спондилоартропатиями, включая анкилозирующий спондилит. Целью данной работы было получение, определение специфичности и оценка цитотоксичности химерного моноклонального антитела, взаимодействующего с вариабельным участком β-цепи Т-клеточного рецептора, который кодируется генным сегментом TRBV9. С помощью цитометрического анализа, а также массированного секвенирования показано, что химерное антитело обладает высокой специфичностью и цитотоксической активностью. Получение лечебного антитела к потенциально патогенному Т-клону может быть перспективным подходом для терапии аутоиммунных заболеваний в целом и АС в частности.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
More sources

Dissertations / Theses on the topic "Моноклональні антитіла"

1

Шебедя, Дмитро Сергійович. "Технологія виробництва субстанції моноклональних антитіл, специфічних до білку HBsAg вірусу гепатиту B. Дільниця культивування." Bachelor's thesis, КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2020. https://ela.kpi.ua/handle/123456789/41083.

Full text
Abstract:
Дипломний проєкт: 135 с., 26 рис., 12 табл., 13 формул, 90 посилань. Робота присвячена уніфікації та вдосконаленню технології масового напрацювання виробництва моноклональних антитіл у біореакторі, шляхом іммобілізації клітин продуцента на поверхні напівпроникних мембран та перфузійного типу подачі поживного середовища. На основі порівняльних характеристик, основним продуцентом було обрано найбільш стабільний та високо імуногенний штам гібридомних клітин, отриманих шляхом злиття клітин мієломи та спленоцитів мишачого походження. Штам 95E1 характеризується титром 1:1000 у культуральній рідини та ізотопом антитіл Ig G2α. У роботі наведений опис основних етапів технології з наведенням біохімічних характеристик та фізико-хімічних параметрів. Серед конструкцій біореакторів, що використовуються в технології, було обрано мембранний ферментер половолоконного типу, культивування в якому забезпечує високий вихід цільового продукту. На основі наявної моделі біореактору, було проведено технологічні, конструкційні та гідравлічні розрахунки, з метою модернізації технологічних параметрів та виробничих показників.
Diploma work: 135 p., 26 figures, 12 tables, 13 formulas, 90 references. The work is devoted to the unification and improvement of the technology of mass production of monoclonal antibodies in the bioreactor, by immobilization of producer cells on the surface of semipermeable membranes and perfusion type of nutrient medium. Based on comparative characteristics, the main producer was selected by the most stable and highly immunogenic strain of hybridoma cells obtained by fusion of myeloma cells and splenocytes of mouse origin. Strain 95E1 is characterized by a titer of 1: 1000 in the culture fluid and an isotope of Ig G2α antibodies.Presented data describes the main stages of technology with biochemical characteristics and physicochemical parameters. From between of the designs of bioreactors used in the manufacturing technology, based on the index of a high yield of the target product, was chosen membrane bioreactors with hollow fiber cartridges type. In result of using the real model of the bioreactor as prototype, the technological, structural and hydraulic calculations were performed in order to modernize the technological parameters and production indicators.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Микицей, Богдан Васильович. "Характеристика проміжних філаментів за допомогою моноклональних антитіл." Diss. of Candidate of Biological Sciences, Ін-тут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України, 1996.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

Кобзев, Д. В., Е. М. Климова, А. Л. Татарец, and Александр Николаевич Огурцов. "Создание конъюгатов моноклональных антител с новым флуоресцентным маркером К7-547." Thesis, Национальный технический университет "Харьковский политехнический институт", 2017. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/41441.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Conference papers on the topic "Моноклональні антитіла"

1

Елаков, А. Л., Н. М. Пухова, and И. Н. Матвеева. "ИСПОЛЬЗОВАНИЕ МОНОКЛОНАЛЬНЫХ АНТИТЕЛ ДЛЯ ДИАГНОСТИКИ БЕШЕНСТВА." In НАУЧНЫЕ ОСНОВЫ ПРОИЗВОДСТВА И ОБЕСПЕЧЕНИЯ КАЧЕСТВА БИОЛОГИЧЕСКИХ ПРЕПАРАТОВ ДЛЯ АПК. Москва: ООО «Август Борг», 2020. http://dx.doi.org/10.47804/978-5-89904-028-3_2020_220.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
You might also be interested in the extended bibliographies on the topic 'Моноклональні антитіла' for particular source types:
Journal articles
We offer discounts on all premium plans for authors whose works are included in thematic literature selections. Contact us to get a unique promo code!

To the bibliography