Academic literature on the topic 'Момент рушійний'

Кінематичні характеристики ланок і окремих точок механізму визначені методом замкнутих геометричних контурів та методом проєктування планів. Сили взаємодії між ланками механізму визначені методом кінетостатики, а зрівноважувальний момент – розглядом динамічної рівноваги корби. Також зрівноважувальний момент визначений методом балансу потужностей. Похибка не перевищує 10-12 %, що вказує на коректність проведеного аналізування. Отримані аналітичні залежності готові до програмування. Результати досліджень подані у вигляді графічних залежностей кінематичних параметрів різця, зрівноважувального моменту, зведених до урухомчої ланки моменту сил опору та моменту інерції, реакції між стояком і поковзнем від кута обертання корби. В обертальних кінематичних парах побудовані годографи реакцій. Наведена динамічна і математична модель руху механізму і визначені її параметри. Показано технологію визначення потужності електродвигуна на прикладі механізму довбального верстата, де момент рушійних сил залежить від кутової швидкості, а момент інерції – різко нелінійна функція. Стійку ділянку роботи електродвигуна апроксимовано прямою лінією, а момент сил опору – вектором значень. Для забезпечення руху різця з квазінульовою швидкістю у середині кінематичного циклу запропоновано: застосувати механізм, в якому довжину корби потрібно змінювати за заданою програмою залежно від кута повороту корби; синтезувати новий або використати відомий закон зміни довжини корби, за якого рух різця відбуватиметься без м’яких ударів із ділянкою квазінульової швидкості різця у середині кінематичного циклу.

Стаття присвячена апріорному аналізу точності виведення супутника в перший висхідний вузол близької до колової орбіти висотою 500 км ракетою космічного призначення легкого класу в умовах дії стохастичних збурень комплексу командних приладів, характеристик рушійної установки, масових і аеродинамічних характеристик. Виявлені визначальні збурюючі фактори, що впливають на точність виведення супутника в першому висхідному вузлу автономного польоту і масу залишків компонентів палива в момент відділення супутника від ракети космічного призначення. Для двох режимів роботи безплатформної інерціальної навігаційної системи без комплексування супутниковою навігаційною системою і з в умовах дії збурень визначені розподіли відхилень оскулюючих параметрів орбіти супутника в першому висхідному вузлу автономного польоту, досліджена зміна трубки траєкторій ракети космічного призначення від часу польоту, визначений розподіл відхилення маси компонентів палива в момент відділення супутника від ракети космічного призначення. Бібл. 23, іл. 10, табл. 5.

У статті зазначено, що кримінологічні особливості особи державного службовця, порівняно з особою злочинців, засуджених за інші злочини, на цей момент залишаються маловивченими і не досить повно висвітленими у кримінологічній літературі. Це пов'язано з тим, що відомості про особу державного службовця у кримінальній статистиці відображаються не досить повно, а матеріали кримінальних проваджень про злочини у сфері службової діяльності хоча і можуть надати певну інформацію, але кримінологічно значущі відомості про таку особу правопорушника в них так само не представлені. Найбільш перспективними в плані вивчення особи злочинця, особливо його морально-психологічних властивостей, є соціологічні опитування, інтерв'ювання, методики психологічного тестування. Однак під час використання цих методів для вивчення особи державного службовця виникають значні труднощі, викликані тим, що зазначені особи порівняно рідко засуджуються до позбавлення волі (наприклад, в Україні до позбавлення волі засуджується лише близько 5% державних службовців). Зазначено, що оскільки державні службовці знаходяться найближче до населення, забезпечення їх нормального функціонування є одним із головних завдань держави. У зв'язку з цим питання недопущення порушень прав та свобод громадян та різного роду службових зловживань з боку державних службовців є одним із найбільш серйозних та складних питань за сучасних умов реформування держави. Наголошено, що кожен державний службовець, який вчинив злочин, - це продукт не лише існуючих зовнішніх впливів та відносин, а й розвитку власної самосвідомості. Стійкі антигромадські погляди й орієнтації не характерні усім без винятку особам, які вчинили злочини. Особливо це стосується державних службовців. Як показав аналіз кримінальних проваджень, мотивами злочинів, що їх вчинили державні службовці, найчастіше виступали корисливі або особиста зацікавленість. Досить часто рушійною силою злочину були заздрість, помста, бажання створити видимість активної (і результативної) службової діяльності, неправильне тлумачення поняття «службова потреба».

У даній науковій статті ставиться завдання проаналізувати “поняття якості” в динаміці йо-го розвитку в індустрії гостинності України. В процесі розвитку індустрії гостинності питання якості посі-дають одне з важливих місць. Ключовим моментом у формуванні якості є процес взаємодії туристичних фірм і готельно-ресторанних комплексів. Встановлено, що зміна форм власності, інтеграція України у світовий простір стали початком нових підходів до формування якості сервісних послуг готелів, ресторанів і турис-тичних фірм. На основі аналізу діяльності туристичної фірми “Супутник” (туроператор з багаторічним дос-відом роботи на ринку туристичних послуг України), а також враховуючи опрацювання наукових джерел з даного питання, авторами робиться спроба систематизувати діалектику розвитку, поняття якості за останні десятиліття. Хронологічні межі дослідження: 70-80-ті роки XX століття та період ринкових відно-син у незалежній Україні. Логічним і своєчасним є судження про важливість якості послуг в умовах всесвіт-ньої пандемії коронавірусу COVID-19. Доведено, що наслідком всесвітньої пандемії коронавірусу стала поява цілого ряду новітніх технологій обслуговування клієнтів туристичними фірмами і готельно-ресторанними комплексами. Актуальним є бачення історичної динаміки розвитку поняття якості як фактора привабливості індустрії гостинності та її рушійної сили. Зроблено висновок, що готельно-ресторанні господарства і туризм як одні з високорентабельних сфер світової економіки в XXI столітті стають провідним напрямом економіч-ного і соціального розвитку України.

Стаття спрямована на дослідження соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності. Соціальний аспект підприємництва стає необхідною компонентою ділового успіху, зростання прибутковості та конкурентоспроможності, а також мінімізації ризиків. Соціальна результативності представлена як відповідність розвитку господарської діяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства, інтересам трудового колективу і окремої людини. Дослідження соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності запропоновано аналізувати за допомогою соціальних факторів. Соціальні фактори характеризуються мінливістю очікувань, відносин та інтересам суспільства, колективу чи індивіда. Запропонована узагальнена класифікація факторів, що здійснюють вплив на соціальну результативність підприємницької діяльності, виділено зовнішні та внутрішні фактори. До зовнішніх факторів віднесли: рівень доходів населення; диференціація населення за доходами; міграційні процеси; рівень заробітної плати; рівень легалізованості доходів населення; сімейний статус населення; рівень зайнятості населення; вікова структура населення тощо. Стосовно внутрішніх факторів, то доцільно виділити наступні: низький рівень професійної базової підготовки, використання низько кваліфікованих працівників, відсутність умов для застосування креативних здібностей, недосконалість ефективної системи мотивації професійного зростання, відсутність спеціалізованих центрів для підвищення кваліфікації тощо. Кількісний та якісний аналіз вище зазначених факторів дасть змогу визначити рівень соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності. Для аналізу ступеня впливу факторів на результативність діяльності розроблена анкета експертного оцінювання, яка представлена у вигляді оціночної шкали. Проведене анкетування та оброблення думок експертів і визначений ступінь впливу факторів на соціальну результативність підприємницької діяльності. Оцінка рівня соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності експортним методом конкретного фактора і представлена формулою. Шкала оцінки рівня соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності у відсотковому еквіваленті за окремими факторами: 100-90 – високий рівень; 89-75 – середній рівень; 74-60 – задовільний рівень; 59-40 – низький рівень; 30-0 – відсутній рівень. В статті окремо розраховані рівні соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності для зовнішніх та внутрішніх факторів. Встановлено, що і зовнішні, і внутрішні фактори знаходяться на середньому рівні, тобто попадають в проміжок 89%-75%. Дані розрахунки демонструють резерв для підвищення соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності. Основні заходи щодо підвищення соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності доцільно об’єднати в наступні групи: науково-технічна група; організаційно-економічна група; соціально-психологічна група; зовнішньоекономічна група. Дані резерви дозволяють максимально скоротити резерв рівня соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності, що, у свою чергу, підвищить їхню ефективність і конкурентоспроможність, а також знизить підприємницькі ризики. Отже, зростання результативності виявляється в максимізації соціального та економічного ефекту і мінімізації робочого часу. Соціальний результат суб’єктів підприємницької діяльності знаходить вираження у забезпеченні кращих умов життя створюються передумови для майбутнього розвитку як колективу, так і індивіда загалом. Механізм соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності є основою розвитку, переходу від простих до складних потреб, від матеріальних до духовних, від економічних до політичних, отже, до всебічно розвиненої індивідуальності. При цьому вищі потреби повинні розглядатись як головне багатство суспільства, головний чинник його економічного і соціального прогресу. Суперечність між необмеженим зростанням соціальних і економічних потреб та обмеженими ресурсами додаткового часу, який може бути спрямований для задоволення їх в кожний певний момент, виступає рушійною силою соціально-економічного розвитку.

Анотація. Розглянуто задачу математичного моделювання напруженого стану одиночного плоду кісточкової культури (абрикос сорту "Домашній") в стадії технічної стиглості в момент його знаходження в зоні отвору круглої форми при транзитному переміщенні по перфорованій поверхні циліндричної оболонки в полі відцентрових сил. Рушійною силою процесу є обертальний рух лопатевого ротора. Метою даного завдання є визначення мінімального значення кутової швидкості лопатевого ротора, що забезпечує руйнування покривної тканини і м'якоті плоду для їх відділення від кісточки. Мірою для визначення кутової швидкості є максимальне значення міцності покривної тканини на прокол за допомогою пенетрометра з циліндричним наконечником (індентором) площею поперечного перерізу 1 мм2. Практичне використання результатів дослідження дозволить застосувати оптимальні режими переробки кісточкової сировини рослинного походження у вихідному (біологічному) стані з метою відокремлення м'якоті від кісточок в умовах відцентрового поля в залежності від міцності покривних тканин.

У статті розкривається сутність творчого становлення найбільш відомих дизайнерів, основні віхи їх життя, освіту і схильності, лідерські якості. Основна увага приділена їх мотивам як рушійної творчої сили, їх генезису і реалізації. Креативна складова особи подібна до іскри, що може запалити весь світ потенціалом нових ідей і нового бачення, але цій іскрі вчасно треба допомогти спалахнути, надихнути вірою в успіх і в себе. Саме у цей ключовий момент близькі люди повинні підтримати художника і “підкинути хмизу” у вогонь творчості. Виокремлено проблеми молоді, які повинні пам’ятати, що в сучасному світі необхідним елементом будь-якої діяльності є комерційний успіх, який визначає подальшу долю будь-якого підприємства, в тому числі і модного будинку. Історія знає багато прикладів феноменально талановитих кутюр’є, наприклад Крістіан Лакруа, що створили безліч цікавих образів і ідей, але, тим не менш, потерпіли комерційний крах. З метою недопущення подібних сценаріїв молоді фахівці повинні бути озброєні необхідним маркетинговим арсеналом впливу на публіку через ЗМІ, соціальні мережі і блоги. Історична тенденція моди зміщується у бік онлайн-сервісів, всіляких колаборацій і аутсорсингових послуг, тим більше це продиктовано нинішніми реаліями глобальних пандемій.

Анотація. Ризик є рушійним джерелом, одним із стимулів для економічного розвитку підприємств. Ризики властиві будь-якій економічній системі. Ринкове середовище характеризується більшим ступенем невизначеності, носить імовірнісний характер, отже, діяльність будь-якого підприємства схильна до широкого спектру ризиків. Пов’язування ризику лише з несприятливими наслідками – це однобічний підхід до його розуміння. Насправді наявність ризиків різної етіології походження сприяє поступальному розвитку економіки, що зумовлено кореляцією між ступенем ризиків та величиною очікуваних результатів. Для забезпечення сталого розвитку підприємства та отримання високих економічних результатів необхідно навчитися виявляти, локалізувати та нейтралізувати ризики. Проблема аналізу, оцінки та управління ризиками при здійсненні виробничої діяльності підприємствами є однією з головних проблем вітчизняної економіки. У умовах, коли збиткові підприємства отримували субсидії шляхом перерозподілу коштів з прибуткових підприємств, ці проблеми були не такими актуальними. В теперішній час, якщо промислове підприємство не приносить прибутку, і тим більше, якщо воно не повертає інвестиції, воно знаходиться на межі банкрутства. Тому раціональне використання коштів та врахування фактора ризику є найважливішим моментом у його діяльності. В умовах формування ринкових відносин роль і значення окремих елементів процесу управління підприємством кардинально змінилися, тому змінюються підходи до їх аналізу, оцінки та нейтралізації. Невирішені проблеми управління економічними та виробничими ризиками на промислових підприємствах суттєво зросли з розвитком конкурентного середовища. В статті розглянуто типи ризиків на підприємстві та види втрат підприємства від негативного впливу ризику. В статті визначено характеристики оцінки ймовірності виникнення зон ризику, наслідки негативних подій та їх запобігання. Авторами в статті надано характеристику методам зниження ризиків на підприємстві. Ключові слова: підприємства; ризик; види ризиків; втрати підприємства; зон ризику; ризиковані стратегічні альтернативи.

Мета. Побудувати концептуальну схему розвитку інноваційного потенціалу туристичних підприємств. Методи. У процесі дослідження використано прийоми абстракції (для виявлення ключових моментів розуміння інноваційного потенціалу в туристичній галузі), системного аналізу та синтезу (для розробки концептуальної схеми розвитку інноваційного потенціалу туристичних підприємств). Результати. Рушійною силою перетворень в туристичній галузі виступає розвиток інноваційного потенціалу окремих туристичних підприємств, який потребує осмислення та концептуалізації. З урахуванням теоретичних напрацювань, які сформовані в сучасній економічній науці щодо концептуального розуміння розвитку інноваційного потенціалу туристичних підприємств необхідно визначити, що інноваційний потенціал в туристичній галузі – це комплексна категорія, яка характеризує можливість і готовність впровадити інноваційний туристичний продукт шляхом застосування наявних та прихованих ресурсів. Концептуальна схема розвитку інноваційного потенціалу туристичних підприємств містить такі елементи: передумови (на макро, мезо, мікро рівнях), напрями (інноваційна інфраструктура, інноваційний продукт, організаційні інновації, технологічні інновації, маркетингові інновації), мотиви (перенасичення населення багатьма стандартизованими туристичними продуктами, зростання потреби населення в знайомстві зі способом життя в інших регіонах і одержанні нових знань, технологічна революція й експансія послуг в економіці), тенденції (електронна торгівля туристичним продуктом, створення віртуальних туристичних фірм), принципи (загальні, спеціальні, специфічні), методи (економічні, управлінські, ринкові), проблеми (відсутність комплексної програми розвитку на рівні підприємства, застаріла матеріально-технічна база інноваційного потенціалу підприємства, брак кваліфікованих кадрів з формування та використання інноваційного потенціалу, високий ступінь ризику інноваційних перетворень), інформаційне забезпечення, результати (формування інноваційного туристичного продукту, розвиток клієнтського потенціалу, створення позитивної репутації, сприяння популярності туристичного бренду) розвитку. Розвиток інноваційного потенціалу туристичних підприємств має спиратися на діалектичний зв'язок вказаних елементів.