Journal articles on the topic 'Мовностилістичні засоби'

У статті висвітлюються проблеми особливостей вербалізації концепту НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ в англомовному політичному дискурсі на матеріалі політичних публічних виступів Б. Обами, Д. Трампа та Дж. Байдена (передвиборчі, президентські, інавгураційні промови, дипломатичні виступи в НАТО чи ООН). Підкреслено, що політична комунікація реалізується через мовностилістичні особливості політичної риторики, а також через способи репрезентації ментального світу особистості в мові, особливості категоризації та концептуалізації дійсності, що формує ідіостиль і когнітивний спосіб викладу політика. Виявлено специфіку структурних складників концепту «СВОЇ» і «ЧУЖІ», доведено, що для позначення американської нації (компонент концепту СВОЇ) президенти США у своїх промовах використовують нейтрально та позитивно забарвлені номінативні одиниці та дефінітивні лексеми. Проведено кількісний аналіз за ключовими словами концептосфери НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ, на основі аналізу етнонімів досліджено частоти їх вживання в протокольних промовах.

Аналітичні та художньо-публіцистичні тексти в уявленні традиційної друкованої журналістики є характерними протилежностями, адже для створення першого жанру за основу журналістами беруться факти та суворий стиль побудови, а для другого є характерним використання великої кількості мовностилістичних засобів. Сучасний розвиток мови та ЗМІ дозволив відійти від цих традицій, тож наразі в аналітичних матеріалах починають з’являтись різні лінгвостилістичні засоби на рівні з художньо-публіцистичними. У статті ретельно розглянуті сучасні тенденції у використанні метафор і метонімій та їх практичне вживання журналістами під час створення медійного тексту аналітичного чи художньо-публіцистичного жанру, зокрема використання палітри мовностилістичних засобів, що забезпечує досягнення необхідної емотивності та експресивності в реалізації прагматичних стратегій. Дослідники, які займались вивченням стилістичних троп і фігур, наголошують, що для сучасних засобів масової інформації характерне використання всієї їх палітри. Отже, їх роль у тексті дуже суттєва, адже стилістичні засоби посилюють вплив, що здійснюється на читача, а також спрощують розуміння написаного, викликаючи певні асоціації. Вживання метафор і метонімій є продуктивною частиною творення образності та емотивності в сучасних медійних текстах. Метою роботи є дослідження перекладацького аспекту метафоричних і метонімічних трансформацій у контексті сучасної мови медіа, адже через стрімкий розвиток мови ЗМІ та зацікавленість читачів у світових новинах все частіше можна побачити їх переклади в українських виданнях. Сучасні засоби масової інформації є рушієм мовної системи. Під час використання метафоричних і метонімічних сполук у медіа відбуваються процеси їх творення та адаптації у мову. Часто журналісти беруть не характерні для української мови сполуки перенесення, тож це спричиняє створення нових лексичних компонентів, що пояснюється бажанням здійснити сильний комунікативно-прагматичний вплив на читача. Оптимальним для дослідження метафор і метонімій у засобах масової інформації є їх розгляд за сучасними класифікаціями та практичне дослідження вживаності й перенесення в український контекст. Матеріал (150 метафоричних та 150 метонімічних сполук) обраний методом суцільної вибірки з англомовних медіатекстів 2019‒2020 року та досліджений в неологічному та перекладацькому аспектах.

The purpose of the work is to compare the translators’ idiostyles and conceptions through a comparative analysis of G.G. Byron’s mystery “Cain” and Ukrainian-language interpretations by M. Kabaliuk and O. Hriaznov.Methods of work. In the research a comparative method is used to compare the original and the translation and compare two translations, literary and stylistic textual analysis, descriptive and contextual methods are used to determine the stylistic dominants of the original and the target work, the method of assessing the adequacy of translation is used to define the translators’ mastery, the method of quantitative calculations is used to determine the degree of reproduction of linguistic and stylistic expression means.Results. In the article the characteristic features of G.G Byron’s idiostyle, the stylistic features of the original text of the mystery “Cain” are outlined. The degree of style reproduction adequacy of G.G. Byron’s mystery “Cain” in the interpretation by two Ukrainian translators – M. Kabaliuk and O. Hriaznov is determined, the specifics of their translation style are clarified. The history of O. Hiyaznov’s translation with the use of own electronic correspondence is investigated. The literary-critical opinion concerning the named translations is considered. Translation analysis is performed at the phonetic, rhythmic, lexical, morphological and syntactic levels. Information on the translation reception of G.G. Byron’s works in Ukraine has been expanded.Conclusions. The conducted comparative analysis makes it possible to state that each of these translators has an individual translation style, his own understanding of the author’s intention. M. Kabaiyuk takes into account the requirements for the most accurate reflection of the content in combination with the deepest reproduction of the author’s style, so his translation is marked by a high degree of adequacy. M. Kabaliuk approaches extremely close to the original work, avoiding literalism, preserving the author’s lexemes at most. He tries to convey all the stylistic dominants of the original maximally, pays attention to the subtle nuances of the poetic fabric of the English work; the interpreter’s presence is minimized. O. Hriaznov claims that a translation from an unlike language cannot be accurate; he pays more attention to the content than to the style, and does not reproduce all the features of G.G. Byron’s idiostyle (exclamatory intonation in some places, repetitions, about half of the epithets and exclamations). He is somewhat fluent with the original, often paraphrasing language units based on his own perception.Key words: translation, original, style, adequacy, stylistic dominant, translation strategy, emotionality, lexeme, lexical and syntactic linguistic-stylistic means. Мета роботи – шляхом зіставного аналізу містерії Дж.Г. Байрона «Каїн» та україномовних інтерпретацій М. Кабалюка і О. Грязнова порівняти ідіостилі і концепції перекладачів.Методи роботи. У дослідженні використано зіставний метод для порівняння оригіналу та перекладу і порівняння двох перекладів між собою, літературно-стилістичний текстуальний аналіз, описовий і контекстуальний методи – для визна-чення стильових домінант ориґіналу і цільового твору, метод оцінювання адекватності перекладу – для визначення ступеня майстерності перекладачів, метод кількісних підрахунків – для визначення ступеня відтворення мовностилістичних засобів вираження.Результати. У статті окреслено характерні риси ідіостилю Дж.Г. Байрона, стильові особливості оригінального тексту містерії «Каїн». Визначено ступінь адекватності відтворення стилю містерії Дж.Г. Байрона «Каїн» в інтерпретації двох укра-їнських перекладачів – М. Кабалюка та О. Грязнова, з’ясовано специфіку їхньої перекладацької манери. Досліджено історію перекладу О. Грязнова з використанням власного електронного листування. Розглянуто літературно-критичну думку щодо названих перекладів. Проведено перекладознавчий аналіз на фонетичному, ритмічному, лексичному, морфологічному та син-таксичному рівнях. Розширено відомості про перекладну рецепцію творчості Дж.Г. Байрона в Україні.Висновки. Проведений зіставний аналіз дає змогу стверджувати, що кожен із зазначених перекладачів має індивідуальний перекладний стиль, власне розуміння авторського задуму. М. Кабалюк враховує вимоги щодо якнайточнішого відображення змісту у поєднанні з якнайглибшим відтворенням стилю автора, тому його переклад відзначається високим ступенем адек-ватності. М. Кабалюк підходить гранично близько до першотвору, уникаючи буквалізму, максимально зберігаючи авторські лексеми. Він намагається максимально передати всі стильові домінанти першоджерела, звертає увагу на найтонші нюанси поетичної тканини англійського твору; присутність перекладача зведена до мінімуму. О. Грязнов стверджує, що переклад із неблизькоспорідненої мови не може бути точним; звертає більшу увагу на зміст, ніж на стиль, і відтворює не всі особливості ідіостилю Дж.Г. Байрона (окличну інтонацію подекуди, повтори, приблизно половину епітетів і вигуків). Він дещо вільно поводиться з оригіналом, часто перефразовує мовні одиниці, виходячи із власного сприйняття.Ключові слова: переклад, оригінал, стиль, адекватність, стильова домінанта, перекладацька стратегія, емоційність, лексема, лексичні та синтаксичні мовностилістичні засоби.

У статті досліджується прагматичний потенціал мовностилістичних засобів, помічених у романі «Зло» П. Загребельного. Установлюється список авторських стилістем і визначаються комунікативно-прагматичні смисли в структурі їхніх цілісних значень. Описуються функційно-класифікаційні особливості стилістичних фігур, проводиться їх семантичне та прагматичне маркування.

У статті висвітлено мовностилістичні особливості монодрами «Оtvetka@ua» Неди Нежданої. Зазначено, що специфіка використання мовного матеріалу у художньо-образній площині аналізованого тексту зумовлена стилістикою власне драми. Визначено мовні засоби та своєрідність їх відбору у драматичному творі, за допомогою яких авторка змальовує безглуздий та кривавий світ гібридної війни (вживання відповідної лексики, використання простих речень, риторичних звертань, запитань, повторення лаконічних фраз, наповнення ремарок словами, що характеризують внутрішній стан героїні).

У статті проаналізовано чотири розмови про Лесю Українку Предстоятеля Української греко-католицької церкви Святослава Шевчука та письменниці Оксани Забужко, долучені до книги Лесі Українки «Апокриф», і зроблено висновок про появу нового жанру наукового дискурсу – інтелектуального діалогу, якому притаманні надзвичайно високий рівень науковості й сучасні мовностилістичні засоби: інтертекстуальність, використання висловів різними мовами, різноплановість лексики, наявність розмовних складників тощо.

У статті проаналізовано експресивно-стилістичні елементи в тексті роману О. Солженіцина «У колі першому». Виснувано, що розмовна лексика, акцентовані повтори окремих слів, недомовки, метафори, іронія, парадокс, контраст, окличні й питальні конструкції характеризують оповідь загалом і образи персонажів роману зокрема. Семантично експресивність насамперед пов’язана з вираженням емоцій окремого персонажа, які передано у його внутрішніх монологах або зовнішніх діалогах.

У статті розглянуто мовностилістичні параметри відтворення словесної символіки в сучасних українських художніх текстах, що характеризуються активацією нових асоціативно-оцінних інтенцій, змінами в наборі лексико-семантичних засобів. Оновлення словесної символіки ґрунтується на перегляді традиційних принципів формування народнопоетичних образів, переосмисленні лінгвокогнітивних засад уключення слів-символів у контекст, метафоризації дискурсу з урахуванням тенденцій розвитку сучасного ідіолекту.

У статті розглянуто особливості функціонування національного стереотипу в романі Ліни Костенко «Записки українського самашедшого»; здійснено аналіз основних концептуальних понять, що моделюють авторський стереотип української нації; акцентовано увагу на різноманітті мовностилістичних засобів актуалізації характерних ознак українців. Встановлено комплекс оцінних номінацій, що конструюють модель національного стереотипу. Визначено чинники, що могли вплинути на індивідуальне сприйняття і відтворення автостереотипу в художньому тексті.

У статті досліджено специфіку актуалізації мовностилістичних параметрів урочистих промов Президента Польщі Анджея Дуди; вирізнено домінанти стилістичних тропів і фігур як засобів емоційного увиразнення мовлення політика. Зосереджено увагу на типових та індивідуально-авторських складниках лінгвостилістичної організації урочистих промов; встановлено особливості функціонування метафоричних конструкцій тощо. З’ясовано, що в урочистих промовах А. Дуди емоційно-експресивний вплив на авдиторію посилюють численні повтори, антитези, синтаксичні паралелізми, риторичні запитання, питання і відповіді, парцельовані конструкції та ін

Статтю присвячено дослідженню мовних особливостей реклами загалом та аналізу мовностилістичних засобів у німецькомовних рекламних текстах, зокрема. У роботі окреслено функції реклами та встановлено роль прагматичного й семантичного компонентів рекламного тексту, які безпосередньо впливають на вибір перекладацьких стратегій. Оскільки відкриття нових міжнародних ринків потребує якісного перекладу рекламної продукції, особлива увага приділяється вивченню стратегій перекладу – зокрема, в німецько-українському напрямку. На основі аналізу практичного матеріалу та з огляду на високий рівень експресії та домінантну роль прагматичного компоненту реклами встановлено важливість використання стратегій адаптації та ревізії при перекладі німецькомовної реклами українською мовою.