Academic literature on the topic 'Мовне виховання'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Мовне виховання.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Мовне виховання"
1
БАТРУН, Ірина. "ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ НУШ." Acta Paedagogica Volynienses, no. 5 (December 30, 2021): 76–83. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.5.12.
Full textAbstract:
Розвиток особистості громадянина України, формування інноватора і патріота з метою збереження цілісності вітчизняної держави передбачає формування громадянських якостей. Формування патріотизму в українському суспільстві залишається першочерговим як для держави, так і для системи освіти загалом. Заклади освіти є державно-громадськими установами, які організовують свою діяльність на ґрунті національної культури і національних традицій, які за змістом, формами роботи відповідають національно-культурним потребам України, її розвитку як суверенної держави. Отже, національно-патріотичне виховання є важливою складовою частиною сучасного освітнього процесу. Формування здатності людини, громадянина до активної діяльності у справах суспільства, держави на основі усвідомлення своїх прав та обов’язків із гармонійним поєднанням національно-патріотичних почуттів розглядається як громадянськість. Формування громадянських якостей взаємопов’язано із поняттям патріотизму, що сьогодні ототожнюється із захистом національних інтересів, наведенням порядку, забезпеченням соціальної справедливості. Патріотизм несе в собі повагу до інших народів, країн, їхньої культури. Повага до своєї країни, до її національних традицій, історії і багатої культури є основою будь-якого виховання. У 2017 році почалися реформи в загальній середній освіті – початок реалізації Концепції «Нова українська школа». Це реформа шкільництва Міністерства освіти та науки, яка передбачала створення школи, де діти будуть навчатися через діяльність. У 2017–2018 навчальному році 100 шкіл тестували новий стандарт, з 2018–2019 року усі перші класи навчаються за ним. Шкільне середовище в умовах НУШ має виховували дітей у дусі патріотизму, глибокого розуміння історії свого народу, національної ідентичності, самобутності. Завдання педагогів полягає в тому, щоби слова «Україна», «патріотизм» набували для дитини особливого сенсу. Важливим напрямом є повсякденне виховання поваги до Конституції держави, законодавства, державних символів − Герба, Прапора, Гімну. Важливим аспектом національно-патріотичного виховання та формування громадянськості є повага та любов до державної мови. Мовне середовище завжди впливає на формування учнягромадянина, патріота України. Багато поколінь українців боролись за незалежність України, яка стала реальністю 24 серпня 1991 року. Сьогодні нашій державі ще тільки 30 років. Відзначаючи і вшановуючи своє державне тридцятиріччя, важливо у дитячому шкільному просторі провести його цікаво, привертаючи увагу до знакових подій і до постатей знакових наших сучасників, які активно брали участь у розбудові України.
2
Новіцька, О. І., and С. І. Гнатишин. "ВИВЧЕННЯ ТЕМИ «ЛЮДИ І РЕЧІ НАВКОЛО НАС» НА ЗАНЯТТЯХ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ: МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ДЛЯ ВИКЛАДАЧА." Медична освіта, no. 4 (February 2, 2022): 102–6. http://dx.doi.org/10.11603/m.2414-5998.2021.4.12698.
Full textAbstract:
У статті представлено методичну розробку заняття з української мови як іноземної для викладачів закладів вищої освіти. Розглядаються 4 етапи практичного заняття, що сприяли розвитку живого, спонтанного мовлення студентів, розвитку уваги та когнітивного мислення, що дозволили закріпити необхідний лексичний мінімум, повторити пройдений синтаксичний і граматичний матеріал тощо. Мовне наповнення навчально-тренувальних вправ підпорядковане комунікативному підходу до навчання, який визначив наявність на занятті завдань, призначених для формування та розвитку різних видів мовленнєвої діяльності – слухання, говоріння, читання та письма. Сприйняття і розуміння нового матеріалу підсилювалося тим, що комплексно задіяно зорову (відеосупровід і роздатковий матеріал), слухову (пояснення викладача) і механічну пам’ять (запис студентами слів і словосполучень у зошити). Робота з текстом є важливою не лише для застосування на практиці граматичних знань, формування правильної вимови чи наголошування слів, а й для ознайомлення іноземних студентів із українською культурою, її традиціями і виховання в них поваги до нашої нації і держави. Знання лексики, вміння будувати монологічні висловлювання, ініціювати й вести діалог-розпитування на запропоновану тему, навички узгоджувати прикметники, особові та присвійні займенники з іменниками у роді, числі й відмінку дозволять забезпечити реалізацію комунікативних потреб іноземних студентів у різних сферах спілкування: побутовій, соціально-культурній, офіційно-діловій, навчально-професійній. Професійне спрямування вивчення цієї теми полягає у формуванні українськомовної фахової компетентності майбутнього спеціаліста, здатного брати участь у діалоговій комунікації, розв’язувати комунікативні завдання у сфері професійної діяльності. Розроблена система вправ відповідає програмі навчальної дисципліни «Українська мова як іноземна» для студентів спеціальності 222 «Медицина».
3
КУЗЬМІНА, І. В., and Т. В. БОЙКО. "РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ НА ЗАНЯТТЯХ СЛОВЕСНОСТІ ЯК ВИХОВАННЯ КОМПЕТЕНТНОГО МОВЦЯ ТА ЧИТАЧА." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, no. 4 (April 19, 2022): 9–14. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.2.2.
Full textAbstract:
У статті досліджуються основні методи й засоби розвитку творчої особистості на заняттях української мови і літератури як складник виховання компетентного мовця й читача. Основні акценти переміщено з накопичення обсягу мовних чи літературних знань на цілеспрямований розвиток мовної і літературної компетентності як інтегрованої якості особистості. Наголошено, що формування духовного обличчя здобувача освіти, його культури залежить від того, як педагоги зуміють розвинути в ньому уміння знаходити красу в тому, що його щоденно оточує. Зауважується, що розвиток творчих здібностей важливий для будь-якого здобувача освіти, бо він стає більш самостійним у своїх судженнях, має власну думку і вміє її відстоювати, в нього вища працездатність, і найголовніше – розвивається його емоційна сфера, почуття. А при розвинених емоціях буде розвиватися і мислення. Наголошено, що важливою особливістю компетентної мовної особистості є її постійний інтелектуальний розвиток, розвиток памʼяті (зорової та слухової), мислення – абстрактного (понятійного) й образного (художнього), спостереження, уяви – репродуктивної (відтворювальної) і творчої. Позитивно створене середовище сприяє формуванню таких складників літературної компетентності, як особистісна (діалогічне мовлення, творча уява, розвиток природних обдарувань), діяльнісна (образне мислення, самостійна критична оцінка дій літературного героя), когнітивна (знання змісту літературного твору та теорії літератури). Зазначено, що компетентну мовну особистість характеризує духовне багатство та здатність берегти й розвивати мовні традиції національного мовленнєвого етикету.
4
Чайка, О. І. "ПРОЄКТУВАННЯ ПРОЦЕСУ ВИХОВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, no. 3 (December 30, 2021): 358–70. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-358-370.
Full textAbstract:
У статті розкриваються теоретичні основи проєктування процесу виховання полікультурності майбутніх викладачів іноземних мов, в основу якого покладено науковий метод моделювання; обґрунтовано технологію виховання полікультурності майбутніх викладачів іноземних мов, складовими якої є структурно, змістовно та функціонально пов’язані між собою усі компоненти полікультурності особистості: лінгвокультурологічні знання; полілінгвальна мовна свідомість; інтерсоціальні цінності; соціокультурна толерантність по відношенню до представників іншої культури; емоційна саморегуляція; міжкультурна комунікативна компетентність; культуротворча діяльність.
Теоретично обґрунтована структурно-змістовна модель процесу виховання полікультурності майбутніх викладачів іноземних мов має такі блоки: цільовий, представлений соціальним замовленням, метою і завданнями; концептуальний, представлений науковими підходами, закономірностями і принципами; змістовно-технологічний, представлений змістом освітнього процесу, формами, методами, технологіями, етапами та засобами; критеріально-результативний, що містить компоненти, критерії, показники та рівні сформованості.
Структура полікультурності майбутніх викладачів іноземних мов представлена когнітивним, аксіологічним, комунікативним, саморегуляційним та культуротворчим компонентами та відповідними критеріями з показниками: світоглядно-пізнавальний (система лінгвокультурологічних знань; полілінгвальна свідомість; рівень володіння рідною та іноземними мовами); емоційно-ціннісний (система ціннісних орієнтацій; толерантність як прийняття цінностей іншої людини, іншої культури; налаштованість на діалог і співпрацю; емоційна саморегуляція в процесі міжкультурної комунікації); мотиваційно-комунікативний (позитивна мотивація до полікультурного розвитку; здатність до міжкультурного спілкування; уміння обирати стиль мовної поведінки в полілінгвальному середовищі; діяльнісно-рефлексивний (здатність до використання технологій полікультурного виховання; здатність до професійної та особистої рефлексії, прагнення до самоосвіти, прагнення до професійного мовленнєвого та культурного саморозвитку); мовно-естетичний (сформованість естетичних почуттів та інтересу до вітчизняної та світової культури, художньо-естетична толерантність; уміння аналізувати художньо-естетичні цінності, дати художньо-естетичну оцінку літературним іншомовним текстам). На основі визначених критеріїв та аналізу наукових підходів схарактеризовано три рівні полікультурної вихованості майбутніх викладачів іноземних мов: високий (креативний), середній (репродуктивний), низький (адаптивний).
5
Аксьонова, Дар’я, and Юлія Кулінка. "ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ ТА МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ФАХІВЦІВ СФЕРИ ОБСЛУГОВУВАННЯ." Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, no. 16 (December 9, 2021): 184–94. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.16.2021.246625.
Full textAbstract:
Стрімкі соціально-економічні зміни в суспільстві є рушійною силою для розвитку усіх сфер життєдіяльності людини та вимагають перебудови та удосконалення підходів та методів на всіх етапах освітнього процесу. Стаття присвячена проблемі теоретичних аспектів формування мовної особистості фахівців сфери обслуговування, висвітлюється актуальність проблеми виховання висококваліфікованого фахівця сфери обслуговування, перераховуються основні закони та нормативно-правові акти, які регулюють вимоки до підготовки фахівців сфери обслуговування. Розглянуто компетентнісний підхід до формування фахівців сфери обслуговування, як підґрунтя мовно культурного розвитку, виділені та охарактеризовані основні варіанти класифікацій компетентностей. Розкривається поняття мовного вміння та різні підходи до диференціації та стратегій спілкування. Аналізується комунікативна компетентність та основне коло вмінь, які вона охоплює. Досліджено лінгводидактичну літературу та зроблена порівняльна характеристика таких понять як «мовленнєва компетентність» та «мовна компетенція», визначена суть, структура та їх основні функції і структурні компоненти. У статті висвітлюється важливість володіння відповідними мовними нормами та навичками для формування професійної особистості фахівця сфери обслуговування, важливість комунікативної культури як засобу й умови формування професійної особистості.
6
Дроздова, Ірина. "Модернізація вищої школи України в сучасних умовах задля формування професійного мовлення фахівця нефілологічного профілю." Освітній вимір 41 (May 8, 2014): 198–203. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v41i0.2900.
Full textAbstract:
Дроздова І. П. Модернізація вищої школи України в сучасних умовах задля формування професійного мовлення фахівця нефілологічного профілю.
У статті розглядається проблема модернізації вищої школи України задля формування професійного мовлення фахівця нефілологічного профілю в сучасних умовах розвитку українського суспільства. Автор виокремлює поняття «мовно-професійне виховання», що пов’язане з формуванням професійно досконалої особистості.
7
Chernyakov, Volodymyr Volodymyrovych, Oleksndr Mykhailovych Dudorov, and Volodymyr Petrovych Samiylenko. "ТЕРМІНОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ФАХІВЦЯ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ – ЗАПОРУКА УСПІШНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." SOCIAL WORK ISSUES: PHILOSOPHY, PSYCHOLOGY, SOCIOLOGY, no. 1(13) (2019): 87–92. http://dx.doi.org/10.25140/2412-1185-2019-1(13)-87-92.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Проблема підвищення рівня термінологічної компетентності фахівця з фізичного виховання на сьогоднішній день набуває особливого значення, що обумовлюється як викликами сучасного суспільства так і новим розумінням фізкультурно-оздоровчої роботи. Постановка проблеми. Підготовка висококваліфікованого та конкурентоспроможного спеціаліста будь-якого фаху у сучасних умовах розвитку українського суспільства передбачає набуття ним обов’язкових знань та умінь із галузі фізичного виховання. Реалізацію цього завдання цілком покладено на фахівців з фізичного виховання, які повинні мати високий рівень професійної компетентності. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання сутності і змісту термінологічної компетентності фахівців з фізичного виховання розглядалися такими вітчизняними дослідниками як В. Арефьєв, В. Шегімага, І. Терещенко, Р. Райтер, Ю. Салямін (гімнастична термінологія), В. Арефьєв, Б. Шиян, О. Худолій, В. Айунц (теорія і методика підготовки фахівців з фізичного виховання), Б. Шиян, В. Гетман, Ю. Новицький, В. Акімова, І. Вржеснєвський, Г. Вржесневська, Н. Турчина, Е. Черняєв (методика проведення занять з фізичного виховання у ВНЗ) та інші. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Малодослідженим залишаються теоретичні та практичні аспекти реалізації термінологічної компетентності фахівців з фізичного виховання у процесі фахової діяльності. Постановка завдання полягає у визначенні основних недоліків термінологічної компетентності фахівців з фізичного виховання, що виявляються у процесі фахової діяльності та наданні рекомендацій щодо їх усунення. Виклад основного матеріалу. Вивчення термінологічної компетентності фахівця з фізичного виховання як важливої складової його професійної компетентності обумовлене застосуванням єдиного підходу до використання гімнастичної термінології у фаховій діяльності відповідно до вимог, що висуваються до неї. Уніфікація термінологічної компетентності фахівця з фізичного виховання дозволить підвищити рівень професійної компетентності та професійно-педагогічного саморозвитку, забезпечити стабільну результативну фахову діяльність. Висновки. Осмислення та свідоме використання коректних термінологічних назв і термінів дозволить підвищити рівень мовно-термінологічного компоненту професійної компетентності фахівців з фізичного виховання.
8
Мацько, Л. І. "Мовна особистість Андрія Малишка як лінгвокультурологічний феномен національного виховання у світлі лінгвофілософії." Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 16 : Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики, вип. 20 (30) (2013): 139–44.
Find full text
9
Федяєва, Валентина, and Марія Пентилюк. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ ЯК МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ В РОДИННОМУ СЕРЕДОВИЩІ." Інноватика у вихованні 2, no. 11 (May 30, 2020): 35–47. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v2i11.254.
Full textAbstract:
У статті представлено результати наукової роботи з теоретичних основ виховання мовної особистості в сім’ї у полікультурному середовищі України.
Увага зосереджена на концептуальних засадах виховання дитини як мовної особистості в родинному середовищі, доведено, що саме в сім’ї, закладаються основи формування мовної особистості. Історично сім’я, сімейне виховання, виховання мовної особистості об’єднували і об’єднують вчених-дослідників різних наукових галузей: психології, педагогіки, лінгводидактики, соціальної психології, психолінгвістики та ін.
Розкрито сутність поняття «мовна особистість» у контексті теорії мовленнєвої діяльності та її конструкти: мова, рідна мова, спілкування, види мовленнєвої діяльності. Узагальнений теоретичний аналіз понять, праць учених над цією проблемою дав можливість закцентувати увагу на тому, що така робота в сім’ї, з сім’єю всіх виховних інституцій сприяє успішному фізичному, психічному, моральному, духовному, мовному, інтелектуальному розвитку дитини і взагалі є основою державотвірних процесів країни, утвердженням національної ідеї та ідентичності.
У статті обґрунтовано шляхи формування мовної особистості в сім’ї; змістові компоненти мовленнєвої особистості (особистісний, культурологічний, ціннісний); роль рідної (материнської) мови у цьому процесі; функції мови (спілкування, мислення, нагромадження й збереження знань; емотивна, ідентифікаційна та інші функції) .
Науковий пошук дав можливість виокремити провідні форми роботи сім’ї, дошкільних навчальних закладів і школи у становленні мовної особистості: формування в дитини уміння слухати, говорити, читати, писати; поєднувати різні види діяльності: пізнавальну, трудову, ігрову, навчальну, художню, образотворчу, мовленнєво-ігрову; створювати умови для продуктивної комунікативно мовленнєвої діяльності дітей.
Така робота є організаційно-педагогічно, науково-методично забезпеченою і сприяє розвитку інтелекту, культури мовлення і високої загальної культури особистості, що є показником моральності, духовності і культури взагалі.
10
Крсек, О. Є. "МОВНА ОСВІТА ЯК ЧИННИК ДУХОВНОЇ БЕЗПЕКИ ТА ЄДНОСТІ ГУМАНІТАРНОГО ПРОСТОРУ США." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 95, no. 2 (May 13, 2020): 82–94. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-95-2-82-94.
Full textAbstract:
У статті розглядається мовна освіта як чинник духовної безпеки та єдності гуманітарного простору США. Проаналізовано проблеми забезпечення національної безпеки в контексті пріоритету духовних цінностей освіти, зроблено аналіз організації мовної освіти національних меншин в системі мовної політики в США на початку ХХІ століття.
Використано стратегічні положення концепції академіка Г. Шевченко щодо важливості освіти і виховання, яки мають виконати найважливішу місію нинішньої цивілізації – сформувати у підростаючих поколінь «Одухотворений образ Людини Культури ХХІ століття». Обґрунтовано, що «фундаментом духовної безпеки є духовна культура і духовні цінності, які створюють архітектуру духовності особистості». Охарактеризовано найважливіші функції мовної освіти у збереженні культурної спадкоємності і духовного розвитку особи. Обґрунтовано причини, за якими сьогодні без людини, її духовного здоров’я, інтелектуального розвитку поняття безпеки втрачає будь-який сенс. Доведено, що мовна освіта, як складова духовного життя суспільства, є одним із важливіших чинників духовної безпеки суспільства. У двадцять першому столітті з усією очевидністю та глобальністю постає одна з найхарактерніших прикмет нового часу – зростання комунікативно-діяльнісних потреб членів соціуму, проблема «людина, мова, суспільство» набуває нових аспектів, нюансів та дослідницьких завдань.
Dissertations / Theses on the topic "Мовне виховання"
1
Зибіна, А. Р. "Проблеми орфоепії в молодіжних телепрограмах." Thesis, НТУ "ХПІ", 2014. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/8197.
Full text
2
Провотар, Тетяна. "Культурологічні мовні аспекти у вихованні студентів вищих технічних навчальних закладів." Thesis, Київ 2018, 2018. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/33071.
Full text
3
Гомон, Андрій Михайлович. "Українознавчий аспект у викладанні української мови як іноземної." Thesis, Национальный технический университет "Харьковский политехнический институт", 2018. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/37692.
Full textReports on the topic "Мовне виховання"
1
Білоконенко, Л. А. Антикультурна поведінка суб’єктів у міжособистісному конфлікті та її причини. ХІФТ, 2016. http://dx.doi.org/10.31812/0564/1817.
Full textAbstract:
У статті описано два фактори антикультурного спілкування осіб у конфлікті. Перший – загальнокультурний, який реалізується через соціальні, ситуативні передумови та через потребу особи в реакції на конфлікт. Другий – суб’єктивно орієнтований, він уможливлюється через вікові, гендерні, соціальні відмінності опонентів, їхні мовні пріоритети, індивідуально-психологічні, характерологічні особливості, комплекси, сімейне виховання