Journal articles: 'Мовна проблематика'

1

Луцишин, А. "Мовна проблематика в сучасній філософії: прагматичний аспект." Схід, no. 3 (123) (2013): 132–36.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Рижко, О. "Мовна проблематика в греко-католицьких мас-медіа." Стиль і текст, Вип. 13 (2012): 32–39.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Веремчук, Ольга Олександрівна. "МІСЦЕ ТА РОЛЬ МОВНОГО ПИТАННЯ У ВИБОРЧІЙ КАМПАНІЇ 2019 Р. В УКРАЇНІ." Актуальні проблеми політики 63 (September 7, 2019): 166–80. http://dx.doi.org/10.32837/app.v63i0.15.

Full text

Abstract:

Висвітлюється проблематика мовного питання в політичному дискурсі, його актуальність та місце в передвиборчих програмах кандидатівна виборах 2019 року. Проаналізована ситуація, яка склалася навколо мовноїполітики в попередні роки та її місце в передвиборчих програмах 2019 року.Розглянуті такі категорії як «виборчі технології», «мовна політика», «передвиборча програма». З’ясовано, що мовне питання й досі є актуальнимта не зникає з порядку денного української політики, хоча його роль і дещозмінилася

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Liakhovich, G. V. "Інтерпретація мовної ідентичності у сучасному соціально-гуманітарному пізнанні." Grani 18, no. 4 (March 6, 2015): 16–21. http://dx.doi.org/10.15421/1715072.

Full text

Abstract:

У представленій статті автором аналізуються категорії Символічне, Реальне, Уявне психоаналітичної теорії Жака Лана у проекції на мовну проблематику. Дослідження проблематики мовної ідентичності як Символічного, Реального та Уявного у сучасному соціальногуманітарному пізнанні зумовлено тим, що взаємодія між Реальним, Уявним та Символічним має значний вплив на формування ідентичності. Причому цей вплив можна визначити і як щодо людини як суб’єкта мовної поведінки, і як щодо мовних феноменів. У статті пропонується аналіз робіт вітчизняних і закордонних філософів та соціологів, які досліджували цю тематику, зокрема вивчали функціонування уявного та символічного в системі соціальних та політичних відносин, в соціальній структурі та в структурі мови. Однак соціологічний аналіз категорії Символічне, Реальне, Уявне у проекції на мовну проблематику не був представлений у роботах дослідників, тому метою роботи є здійснення інтерпретації мовної ідентичності як Символічного, Реального та Уявного у сучасному соціальногуманітарному пізнанні в контексті наукових доробок таких дослідників, як П. Бурдьє, Е. Гіденс, Ф. де Соссюр, П. Бергер, Т. Лукман, Дж.Г. Мід. У статті запропоновано інтерпретацію мовної ідентичності як Символічного, Реального та Уявного у сучасному соціальногуманітарному пізнанні, яка дозволяє описати мовну ідентичність як таку, що засвоюється індивідом за допомогою оцінок, застосовується для побудови власної картини світу за допомогою символів та відтворюється за допомогою поведінки, структурованої уявними категоріями. Незважаючи на існування множини варіантів інтерпретації мовної ідентичності проекція категорій Символічне, Реальне та Уявне на мовну проблематику може стати новаторським підходом у дослідженні мовних феноменів, адже дозволяє змістити акценти з стандартизованих методик на рефлексивні з метою виявлення глибинних сенсів та кодів досліджуваного явища, феномена, процесу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Liakhovich, G. V. "Language community as an agent of individual’s socialization." Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, no. 1(141) (March 23, 2017): 42. http://dx.doi.org/10.15421/17177.

Full text

Abstract:

У представленій статті автор аналізуює соціологічні параметри поняття «мовна спільнота» в контексті мовної ситуації в Україні. Дослідження проблематики поняття мовна спільнота на соціологічному рівні наразі потребує виваженого структурування та ретельного осмислення. У статті пропонується аналіз робіт вітчизняних і закордонних соціологів, які намагались виявити механізми та чинники становлення молодої особистості, її соціальну обумовленість. Однак соціологічний аналіз поняття мовна спільнота не був представлений у роботах дослідників, тому метою роботи є розкриття соціологічного змісту поняття «мовна спільнота» в контексті наукових доробок таких дослідників, як П. Бергер, Т. Лукман, Дж. Гамперц, У. Вайнрайх. У статті пропонується аналіз робіт вітчизняних та зарубіжних дослідників у сфері соціолінгвістики, соціології мови на основі спільних рис в тлумаченнях поняття мовної спільноти. Обґрунтовано роль мовної спільноти у конструюванні соціального простору в контексті теорії П. Бергера та Т. Лукмана.Охарактеризовано у статті соціологічний підхід до пояснення мовної спільноти як агента соціалізації індивіда. Автор вважає, що поняття перебуває у зв’язку з категоріями мовна ситуація, мовна ідентичність, мовні процеси. Осмислено стан мовної спільноти залежно від статусу мов у суспільстві.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Попович, М. М. "Аксіоматика і проблематика вчення про мовну систему." Мовні і концептуальні картини світу, Вип. 24, ч. 3 (2008): 130–35.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Pavlenko, Igor Vasilievich. "МОВНІ ІГРИ ЯК КОНТЕКСТ МЕТАФІЗИКИ." Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences 4, no. 2 (December 25, 2021): 19–25. http://dx.doi.org/10.15421/342118.

Full text

Abstract:

Розглядаються основні аспекти використання мови в сучасній філософії, яка сама є набором специфічних мовних ігор, що відбуваються за певними правилами. Вказано, що мовні ігри в філософії, використання слів з нечітко визначеним сенсом, застосування метафор і тропів, є не стільки недоліком метафізичного дискурсу, як вважають представники аналітичної філософії, а необхідністю, оскільки більш-менш повне відображення антропологічної і екзистенціальної проблематики вимагає саме таких лінгвістичних форм. Внутрішня картина свідомості людини не є чітко спланованою будовою, або планом, на якому відображаються всі ментальні компоненти, скоріше це сутінкова зона із невизначеною топологією, яка до того ж дуже рухлива. В той час, коли досліднику вдається вхопити щось постійне і чітке у внутрішньому світі людини, картина починає змінюватися, об’єкт трансформується до невпізнаваності, що робить недоречною будь-яку класичну наукову методологію. Теж саме можна сказати про філософські дослідження мови, культури, релігії, які постіно уникають чітких визначень і локалізації. Саме тому мова метафізики є відносно оптимальною для дослідження цих складних утворень і завдання полягає не в тому, щоб спростити і деметафорізувати мову філософії, а навпаки, в її подальшому розвитку і ускладненні.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Серебрянська, І. М. "Мовна репрезентація освітньої проблематики в текстах студентського інтернет-журналу." Філологічні трактати 8, no. 4 (2016): 51–56.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Серебрянська, І. М. "Мовна реалізація проблематики вищої освіти на шпальтах українських газет." Філологічні трактати 8, no. 3 (2016): 52–60.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Камінська, О. "Фахова мова. Проблематика визначення та особливості вживання." Актуальні питання суспільних наук та історії медицини, no. 1 (17) (2018): 6–9.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Камінська, О. "Фахова мова. Проблематика визначення та особливості вживання." Актуальні питання суспільних наук та історії медицини, no. 1 (17) (2018): 6–9.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Герич, Агнеса. "МІСЬКІ РАДИ ТА МІСЬКІ ГОЛОВИ ЯК МІСЦЕВІ МУНІЦИПАЛЬНІ ОРГАНИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЄКТІВ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД." KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 1, no. 8 (July 13, 2021): 177–82. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.1.26.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено проблематиці міських рад та міських голів як муніципальних органів публічно- го управління у сфері адміністративно-правового регулювання проєктів економічного розвитку об’єднаних тери- торіальних громад. Мета статті – охарактеризувати проблематику міських рад та міських голів як муніципальних органів публіч- ного управління у сфері адміністративно-правового регулювання проєктів економічного розвитку об’єднаних територіальних громад. Методами дослідження є загальнонаукові та спеціально юридичні методи. На основі проведеного дослідження було встановлено, що серед муніципальних органів публічного управлін- ня у сфері адміністративно-правового регулювання проєктів економічного розвитку об’єднаних територіальних громад можна виокремити обласні та районні ради, а також сільські, селищні, міські ради і сільських, селищних, міських голів. Міжнародне співробітництво міських рад та міських голів як органів публічного управління у сфе- рі адміністративно-правового регулювання проєктів економічного розвитку об’єднаних територіальних громад є важливим для реалізації окремих проєктів економічного розвитку міських громад.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Шарманова, Наталя Миколаївна. "Мовні кліше: з історії вивчення в лінгвістичній традиції." Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 5 (November 23, 2010): 115–20. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v5i0.897.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Шарманова, Наталя Миколаївна. "Мовне кліше в контексті функціонально-стильової диференціації мови." Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 6, no. 2 (November 30, 2011): 119–29. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v6i2.742.

Full text

Abstract:

У статті розкрито питання функціонування мовних кліше в контексті лінгвостилістичної проблематики, висвітлено особливості побутування стереотипних одиниць у різних функціонально-стильових різновидах української мови.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

ЩАВІНСЬКИЙ, ВІТАЛІЙ, and СЕМЕН СТЕЦЕНКО. "Захист інтересів держави в адміністративному судочинстві як наукова та практична проблема." Право України, no. 2019/04 (2019): 77. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-04-077.

Full text

Abstract:

У статті акцентується увага на проблематиці захисту інтересів держави в адміністративному судочинстві. Мета статті полягає у приверненні уваги до тієї обставини, що адміністративні суди, поряд із традиційними справами “людина проти держави”, розглядають також й інші, де фактично захищаються інтереси держави, та обґрунтуванні необхідності внесення змін до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (“Завдання та основні засади адміністративного судочинства”). Встановлено, що всі наявні точки зору стосовно проблематики спрямованості завдань адміністративного судочинства можна відобразити у трьох групах: 1) із домінуванням захисту інтересів людини у взаєминах із державою; 2) з пріоритетним відображенням захисту інтересів людини у взаєминах із державою, проте із зазначенням, що захист інтересів держави теж присутній серед завдань адміністративного судочинства; 3) із відображенням того, що захист інтересів держави існує поряд із захистом інтересів людини як завдання адміністративного судочинства України. Доводиться той факт, що захист інтересів держави такий же “повноправний учасник” серед завдань адміністративного судочинства, як і захист інтересів людини у взаєминах із суб’єктами владних повноважень. Особлива увага приділена проблематиці сутності інтересів держави. Акцентовано на тій обставині, що у держави теж є свої інтереси, які з певною мірою умовності можна вважати сукупним інтересом державних інституцій, органів публічної адміністрації, які, зі свого боку, у широкому розумінні створені суспільством для сприяння реалізації прав, свобод та законних інтересів членів суспільства. Відтак запропоновано під правовими інтересами держави розуміти сформульовані у положеннях чинного законодавства та доктринальних документах правлячих політичних сил загальні пріоритети держави, які базуються на потребах суспільства, сучасній ідеології та реалізуються на практиці за допомогою апарату держави. Привернуто увагу до важливості врахування впливу судової практики Європейського суду з прав людини на адміністративне судочинство України загалом та на розгляд справ щодо захисту інтересів держави зокрема.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Штоквиш, О. А. "Мова і Пам"ять. Лінгвокультурологічний аспект проблематики memory studies." Національна та історична пам"ять, Вип. 3 (2012): 245–67.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Айтов, C. "Понятійний апарат і методи історичної антропології як сучасної філософії історії." Studies in history and philosophy of science and technology 29, no. 1 (January 24, 2020): 3–10. http://dx.doi.org/10.15421/272001.

Full text

Abstract:

Дослiджено складну проблематику виникнення i сутності понятійного апарату й сукупності дослідницьких методів історичної антропології як сучасної фiлософії icторії. Методологiя даної праці заснована на реалізації принципів комплементарностi, структурностi, дiалогiчностi. У студії зазначеної проблематики були залучені методи філософської герменевтики, системно-структурний, мiждисциплiнарний. Понятійний апарат історичної антропології як сучасної філософії історії розуміється як інтелектуальний фундамент пізнавальної структури, що створює теоретичну систему координат для аналізу і досліджень людського виміру історичного розвитку і концептуальних досягнень науки про минуле та застосування отриманих у процесі дослідження згаданого проблемного поля когнітивних підходів і знань задля розуміння проблем сучасних соціокультурних процесів і їх потенціальних альтернатив у майбутньому. Визначальні риси методологічного підґрунтя історично-антропологічного горизонту сучасної філософії історії відрізняються переважним застосуванням низки загальнонаукових, окремонаукових та метатеоретичних методів. Так, серед загальнонаукових найбільш впливовими для її розвитку є методи розуміння, ідеалізації і теоретичний. Найбільш ефективними для історичної антропології у складі окремонаукових методів виявляються методи історичний, реконструкції та міждисциплінарний. Високий когнітивний статус наведених вище загальнонаукових і окремонаукових методів зумовлений особливостями актуальних дослідницьких завдань історичної антропології, аналізом ментальної і соціокультурної площини динаміки минулого. Залучення метатеоретичних методів викликано орієнтацією історичної антропології як сучасної філософії історії на осмислення складної проблематики теоретичних студій глибинних психологічно-культурних основ суспільно-гуманітарного горизонту минулого та їх впливу на сучасну соціокультурну динаміку. Серед перспектив продовження студiй у проблемному полi цiєї роботи можна вказати на аналiз понять і дослідницьких методів, важливих для аналізу ментально-культурної площини сучасних теорій динаміки глобалiзацiї. Досить важливим є також вплив на створення теоретичної системи координат подальших студій в інтелектуальному універсумі історично-антропологічного горизонту сучасної фiлософiї icторiї.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Василенко, Екатерина. "Гендерно спричинена “мова ворожнечі” в Білорусі: фактори і специфіка." Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 20 (December 20, 2019): 21–28. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v20i0.3695.

Full text

Abstract:

В статье представлен анализ гендерно обусловленного “языка вражды” в Беларуси. Выявляются социальные, политико-правовые и культурно-этические факторы, детерминирующие его функционирование в данном дискурсивном сообществе. Выделяются две социальные группы, на которые направлен указанный тип “языка вражды”: женщины и представители ЛГБТ-сообщества. Проведенный анализ читательского отклика на новостные публикации в рамках коммуникативного пространства белорусского интернет-дискурса выявил повышенный интерес пользователей к проблематике ЛГБТ-сообщества.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Реутський, Василь, and Ігор Яковлєв. "УКРАЇНСЬКА ПОЛІТИЧНА ІНТЕЛІГЕНЦІЯ В БОРОТЬБІ ЗА ВИЗНАННЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РР." ΛΌГOΣ. МИСТЕЦТВО НАУКОВОЇ ДУМКИ, no. 8 (December 10, 2019): 163–65. http://dx.doi.org/10.36074/2617-7064.08.040.

Full text

Abstract:

В даній статті йде мова про діяльність представників української політичної інтелігенції в боротьбі за визнання голодомору 1932-1933 рр. злочином проти людства та геноцидом українського народу. Проаналізовано громадську діяльність голови Конгресу української інтелігенції Івана Драча направлену на розробку даної проблематики та винесення її на всеукраїнський розгляд. Відображено політичну діяльність третього президента незалежної України В. Ющенка, який консолідував українське суспільство навколо проблематики визнання голодомору.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Мєдінцев, Владислав Олександрович, and Олена Василівна Завгородня. "ПСИХОЛОГІЧНІ ВЗАЄМОДІЇ У СИНТЕТИЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ СЕРЕДОВИЩАХ." Information Technologies and Learning Tools 78, no. 4 (September 11, 2020): 1–13. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v78i4.3321.

Full text

Abstract:

Сучасна наукова проблематика розробки синтетичних середовищ охоплює широке коло психологічних, педагогічних і технологічних питань. Методологія досліджень вказаної проблематики формується значною мірою стихійно, тому в ній зберігаються концептуальні суперечності і нечіткості. При розробці нових методів навчання з використанням сучасних інформаційно-комунікативних технологій актуальною виступає проблема чіткої концептуалізації комплексу нових організаційно-методичних форм освіти та психологічних взаємодій у синтетичних навчальних середовищах. Таке середовище – одне зі спеціалізованих синтетичних середовищ, де частина складових є штучно створеною, у якому суб'єкт навчального процесу значною мірою функціонує як оператор-дослідник, використовуючи технічні засоби для набуття знань, умінь, компетенцій. Будь-яке синтетичне навчальне середовище є частиною природного та культурного середовищ учня, опис активності агентів у цих середовищах – важливе теоретико-методологічне завдання психології та суміжних із нею наук. У статті показано можливості теоретико-множинного методу опису процесів для концептуалізації синтетичних навчальних середовищ, а також активності агентів у цих середовищах. Компоненти синтетичних навчальних середовищ запропоновано розглядати як носіїв множин елементів знання (знаннєвих середовищ), доступних учню в процесі виконання навчального завдання. Розглянуто можливі варіанти відношень множин елементів знання учня та інших агентів синтетичного навчального середовища з урахуванням їх змін. Зокрема розглянуто три види процесів, результатом яких є зміни в різних компонентах психіки учня і чинниками яких є складові синтетичного навчального середовища. На основі запропонованої концептуалізації можна моделювати і досліджувати зміни компонентів синтетичного навчального середовища на етапах його розробки, використання та вдосконалення.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Сустрєтов, Анатолій. "ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІСТОРІОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ З ПРОБЛЕМ РЕФОРМ ГРОШОВОГО ОБІГУ М. СПЕРАНСЬКОГО." Society. Document. Communication, no. 8 (February 7, 2020): 265–83. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-8-265-283.

Full text

Abstract:

У статті досліджено історіографію ХІХ – ХХІ століть щодо проблематики впровадження реформ грошового обігу М. Сперанським на початку ХІХ ст. Були висвітлені погляди дослідників на роль М. Сперанського та інших діячів (М. Балуг’янського, М. Мордвінова, Д. Гур’єва, Б. Кампенгаузена та ін.), які брали участь у питаннях розробки «Плану фінансів». Установлені також основні причини, які спонукали до реформаторських дій уряду в питаннях обігу грошей та фінансової системи загалом в наявному науковому доробку, оскільки фінансова система знаходилася в системній кризі, яку не вдалося вирішити попереднім державним діячам, що поєдналося із зовнішніми факторами. Проаналізовано рівень висвітлення в літературі процесу реформ, а також фактори, які призвели до невдач з ряду принципових положень реформи (низький рівень реалізації державного майна тощо). В дослідженні йде мова про оцінку в історіографії реформ М. Сперанського, і указано на, переважно, позитивному ставленні до тих норм «Плану фінансів» та заходів, які передбачалися задля їх реалізації, відмінності в поглядах на причини, внаслідок яких реформа зазнала невдачі (автори вказують важку зовнішньополітичну ситуацію через постійні війни, в яких брала участь Російська імперія). У статті встановлено, що протягом ХІХ – ХХІ століть дослідники приділяли значну увагу питанням реформ М. Сперанського. У науковому доробку ця проблематика розглядається в контексті загальних питань історії грошового обігу України, Російської імперії, у рамках висвітлення його біографії та державної діяльності, ряд праць присвячений суто реформам фінансів в 1810-х роках. Здебільшого, про спробу фундаментальної реформи грошового обігу в науковий доробок вносять іноземні автори, концентруючи увагу на загальнодержавних аспектах, не враховуючи регіональні особливості та специфіку впровадження реформи, її впливу на місцях.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Ivanov, I. "ПРОБЛЕМАТИКА ВИКОРИСТАННЯ АВТОМАТИЗОВАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ У ДІЯЛЬНОСТІ МВС УКРАЇНИ." Juridical science 1, no. 5(107) (April 3, 2020): 113–20. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-1.14.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано основні завдання та структуру Єдиної інформаційної системи МВС України. Визначено дефініції «інформаційна система», «підсистема», «інформаційно-пошукова система», «інформаційна автоматизована система». З’ясовано, що інформаційна автоматизована система – це організаційно-технічна система, в якій реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів. Розглянуто основні нормативно-правові акти, які регламентують діяльність інформаційних систем. Здійснено аналіз особливостей використання у діяльності поліції Інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», окреслено її основні завдання. Визначено, що основними складовими системи ІПНП є центральний програмно-технічний комплекс, автоматизовані робочі місця користувачів, телекомунікаційна мережа доступу, комплексна система захисту інформації. Проаналізовано підсистеми інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» та Інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ («Армор»). Констатовано, що усі підсистеми інтегровано в єдиний інформаційний банк даних, в якому, завдяки взаємозв’язку підсистем між собою, можна отримати розгорнуту інформацію на осіб чи події. Виокремлено основні переваги та проблемні питання у роботі системи ІПНП. Надано дієві пропозиції щодо її удосконалення у частині, що стосується: покращення ефективності оперативного реагування на правопорушення; окремих напрямів правового забезпечення використання у діяльності Національної поліції інформаційних систем (систематизації відомчих законодавчих актів – об’єднання їх у єдиний нормативно-правовий документ, який забезпечить комплексне вирішення завдань, пов’язаних з інформаційно-правовим забезпеченням діяльності поліції, сприятиме розробленню єдиного алгоритму дій щодо порядку збору, накопичення, обробки та захисту інформації, а також підвищенню рівня відповідальності за порушення вимог чинного законодавства у даному напрямі).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Ковбас, І. В. "СУБ'ЄКТИ, ЩО СПРИЯЮТЬ У НАГОРОДНІЙ ПРОЦЕДУРІ ЯК РІЗНОВИДІ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ПРОЦЕДУРИ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 26 (July 22, 2020): 56–63. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v26i0.661.

Full text

Abstract:

Ефективність нагородної процедури як виду адміністративної процедури багато в чому залежить від визначеності ролі суб'єктів, які впливають на нагородну процедуру. Не будучи основними або ж обов'язковими суб'єктами, без яких нагородна процедура взагалі не може бути, як-от: суб'єкт нагородження та особа (колектив осіб), щодо яких нагородження здійснюється, особи, що сприяють, відіграють також важливу роль. Саме вони ініціюють процедуру, подають клопотання про нагородження, перевіряють дотримання вимог нагородного законодавства щодо заслуг, щодо періодичності нагородження, ступневості визначення, готують матеріали до розгляду й забезпечують виконання акта про нагородження. Найбільша кількість таких суб'єктів та їхнє розмаїття зумовлюють плутанину, затягування нагородної процедури, дублювання положень та істотно знижують ефект застосування нагородного законодавства та використання ресурсу нагороди. Важливо визначитися не тільки з колом таких суб'єктів, але й їхнім статусом, моделями їхніх взаємовідносин. В умовах активного громадського обговорення проєкту Закону України «Про адміністративну процедуру», положення якого мають поширюватися і на нагородну процедуру, а також у перспективі реалізації ідеї прийняття Нагородного кодексу України проблематика визначеності статусу суб'єктів, що сприяють нагородній процедурі, істотно актуалізується, набуває не тільки теоретичного, але й практичного значення. Важливо чітко усвідомлювати, які суб'єкти є тими, що сприяють нагородній процедурі, яким є їхній статус, чи виникають проблеми у їхньому функціонуванні, чи впливають ці проблеми на ефективність нагородної процедури загалом, що потрібно зробити, щоб усунути ці проблеми. Метою роботи є аналіз тематичних наукових, публіцистичних, навчальних, нормативних джерел, виокремлення проблематики участі суб'єктів у нагородній процедурі як різновиді адміністративної процедури й формулювання пропозицій щодо їхнього розв'язання. Об'єкт роботи становлять суспільні відносини, які безпосередньо пов'язані з нагородною процедурою. Предмет дослідження формують теоретико-методологічні положення стосовно суб'єктів нагородної процедури. Методи дослідження - це сукупність загальнонаукових і спеціальних методів наукового дослідження, серед яких - діалектичний, порівняльно-правовий, експертних оцінок, юридично-логічний, прогнозування, моделювання. Проблематику суб'єктів нагородної процедури як виду адміністративної процедури досліджували лише фрагментарно А. Осадчий, І. Бойко, О. Зима, О. Соловйова, В. Заїка, А. Майдебура, Д. Коритько та інші вчені. Проте комплексних наукових тематичних робіт, на жаль, немає, що й зумовлює прогалину у вітчизняній правовій доктрині та у науковому базисі нагородної нормотворчості. Окремі питання суб'єктів нагородної процедури висвітили у своїх роботах О. Кузьменко, В. Колпаков, Т. Коломоєць, О. Миколенко, які і слугували базою для написання роботи. Результати: Цілком можна запропонувати авторське визначення суб'єктів нагородної процедури як визначених законодавством України осіб (фізичних осіб, їхніх колективів, юридичних осіб, суб'єктів публічної адміністрації, суб'єктів публічної влади), наділених відповідним статусом у процедурі, пов'язаній із нагородженням, позбавленням, поновленням державними нагородами, гарантуванням їх. Серед них своє чільне місце посідають ті, що сприяють нагородній процедурі. їхня кількість і розмаїття є надмірно завеликим, що вимагає модернізації їхньої системи та вдосконалення чинного законодавства в частині визначення статусу таких суб'єктів. Варто визначити їхню кількість для того, щоб їх не було багато (наприклад, на стадіях порушення, ініціювання), проте їх не може бути і замало (щоб громадськість і фахова спільнота мали можливість брати участь у процедурі). Саме тому у розділі Нагородного кодексу України (фінального кодифікованого акта, що має регламентувати суспільні відносини, пов'язані з нагородженням) має бути визначено перелік таких суб'єктів, їхній правовий статус і чітко унормовані форми й методи їх залучення до нагородної процедури, результати їхньої діяльності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Hrytsenko, Pavlo. "Карпатоукраїнська словосполука біла дівка в південнослов’янському контексті." Gwary Dziś 12 (June 15, 2020): 15–57. http://dx.doi.org/10.14746/gd.2020.12.3.

Full text

Abstract:

Студія є ескізним розглядом окремих питань із широкої проблематики карпатобалканіки. За матеріалами словосполучення біла дівка та інших номінацій із компонентом *běl- у фольклорних текстах показано спеціалізацію семантики кольороназви; прокоментовано окремі лінії змін значень*běl- в українськокарпатському просторі, а також виявлені в болгарському, македонському і сербському мовно-культурних континуумах паралелі й відповідники цим процесам. Окреслено особливості лінгвальної й етнокультурної інформації, що містять фольклорні тексти, прийоми її використання в дослідженні діалектного континууму однієї мови та генетично споріднених мов.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Настенко, Є., В. Максименко, С. Поташев, В. Павлов, В. Бабенко, С. Рисін, О. Матвійчук, and В. Лазоришинець. "ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ ГРУПОВОГО УРАХУВАННЯ АРГУМЕНТІВ ДЛЯ ПОБУДОВИ АЛГОРИТМІВ ДІАГНОСТИКИ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ." Біомедична інженерія і технологія, no. 5 (May 12, 2021): 1–9. http://dx.doi.org/10.20535/2617-8974.2021.5.227141.

Full text

Abstract:

Проблематика. Метод групового урахування аргументів є доволі недооціненим інструментом для отримання високоточних прогностичних моделей. Перший варіант штучної нейронної мережі (які користуються величезною популярністю в світі машинного навчання) був отриманий в 1965 році українським вченим Олексієм Івахненко, який як раз використовував метод групового урахування аргументів для навчання мережі. Відомо, що даний підхід має місце фактично в будь-якій проблематиці, і не виключенням є задача розпізнавання ішемічної хвороби серця по відеоданим спекл-трекінг ехокардіографії. Вирішення подібної задачі є актуальним, оскільки це надасть можливість аналізувати ехокардіограми навіть якщо вони не оснащені технологією спекл-трекінг. Мета. Методом групового урахування аргументів за даними спекл-трекінг ехокардіографії побудувати класифікаційні алгоритми діагностики порушень кінематики скорочень лівого шлуночка серця у хворих на ішемічну хворобу серця в умовах стану спокою, та при застосуванні ехострестесту із добутаміновою пробою. Методика реалізації. Національним інститутом серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова були надані відеодані, отримані за допомогою методу спекл-трекінг ехокардіографії, яким було обстежено 56 пацієнтів з підозрою на ішемічну хворобу серця. Серед них лише у 16 пацієнтів патологію виявлено не було. Ехокардіографія реєструвалась у B-режимі за трьома позиціями: довгої вісі, 4-камерної та 2-камерної позиціях. Усього для дослідження було використано 6245 кадрів відео потоку: 1871 – без порушень серцевої діяльності, та 4374 – при наявності патології під час обстеження. Результати дослідження. Методом групового урахування аргументів було одержано 12 моделей класифікації з урахуванням доз добутаміну (0, 10, 20 і 40 мкг), точність яких на екзаменаційній вибірці варіювалась від 81.7% до 97.4%. Також були отримані 3 моделі класифікації без урахування доз добутаміну, які на екзаменаційній вибірці показали точність в межах 75.2-82.2%. Висновки. Отримані високоточні моделі класифікації методом групового урахування аргументів. Дані моделі можна буде застосувати для аналізу ехокардіограм, отриманих у B-режимі на обладнанні, яке не оснащене технологією спекл-трекінг. Ключові слова: метод групового урахування аргументів; спекл трекінг ехокардіографія; ехострестест з добутаміном; ішемічна хвороба серця.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Kravets, A. Y. "Витоки біополітики як нового напрямку наукових досліджень у межах вітчизняної політичної науки." Grani 19, no. 3 (February 19, 2016): 68–72. http://dx.doi.org/10.15421/1716062.

Full text

Abstract:

Основною метою є дослідження витоків біополітики як нового напрямку наукових досліджень у межах вітчизняної політичної науки. З’ясовано, що в науковому співтоваристві й досі не вироблено чіткого уявлення про витоки цієї наукової дисципліни: одні біополітики бачать їх в еволюції біологічного знання, інші – підкреслюють важливу роль політичних концепцій. Запропоновано комплексний підхід до цієї проблематики, де до витоків біополітики можна віднести філософські, біологічні, політичні та психологічні концепції від античного періоду до сучасності, що сприяє уточненню наукового знання стосовно цієї проблематики, підкреслює міждисциплінарний статус цієї дисципліни і конкретизує сферу її наукового інтересу. З’ясовано, що біополітика – це міждисциплінарна галузь знання в межах вітчизняної політичної науки, яка поєднує безліч напрямів досліджень: витоки та еволюція політичної поведінки людини, психофізіологічні аспекти такої поведінки, роль виховання і соціальних норм у трансформації соціальної та політичної поведінки, вплив політичної поведінки на політичний процес тощо. Запропоновано визначення біополітики як суміжної дисципліни, що досліджує «людину політичну» як біологічний вид з акцентом на психофізіологічних механізмах політичної поведінки та їх впливом на політичний процес.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Бугайова, Оксана. "СЕМАНТИЧНІ ЛЕКСИКО-СЛОВОТВІРНІ ПОЛЯ В СОЦІАЛЬНІЙ РЕКЛАМІ ЯК ЗАСІБ МОВНОГО ПРОГРАМУВАННЯ." Society. Document. Communication, no. 6 (June 27, 2019): 92–105. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2018-6-92-105.

Full text

Abstract:

У статті окреслено ряди спільнокореневих слів, які використовують у різних тематичних групах соціальної реклами, визначено роль семантичних лексико-словотвірних полів у досягненні іллокутивної мети соціорекламної комунікації. Як основні методи дослідження застосовано методи аналізу та синтезу на етапі членування текстів соціальної реклами на окремі лексеми з однаковими коренями й групування їх за певними ознаками. Крім того, послуговувалися функційним методом з метою з’ясування ролі сем у текстотворенні відповідно до комунікативної мети й завдань соціальної реклами. Зроблено висновки, що в проблематиці лінгвістики рекламного тексту не можна відділити мовний аспект від психологічного. Аналіз рекламного тексту дав змогу виявити мовні засоби, які використовують рекламісти задля впливу на підсвідомість і свідомість людини. З’ясовано, що не лише лексеми впливають на реципієнта, а й семи, що шляхом повторення створюють ефект психолінгвістичного програмування. Використання споріднених лексем підсилює емотивно-логічний вплив на реципієнта за рахунок повторення в споріднених словах, які відрізняються між собою семантичним наповненням і стилістичним забарвленням, спільної семи. Центри словотвірних полів і, відповідно, самі ряди споріднених слів тематично марковані: у рекламі гармонізації людини як фізичної та духовної цінності пріоритетними є спільнокореневі лексеми зі значенням ризиків для здоров’я та життя людини; у рекламі гармонізації міжособистісних стосунків – безпеки на дорозі та сімейних цінностей; у рекламі гармонізації людини як члена суспільства – поведінки особи як законослухняного громадянина; у рекламі гармонізації ставлення людини до довкілля – небезпеки забруднення навколишнього середовища.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Дідук-Ступ’як, Г. І. "Формування мовної та мовленнєвої компетентності учнів основної школи." Освітній вимір 35 (September 13, 2012): 104–16. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v35i0.3522.

Full text

Abstract:

Дідук-Ступ'як Г. І. Формування мовної та мовленнєвої компетентності учнів основної школи. У статті показано особливості мовно-мовленннєвої підготовки учнів основної школи у процесі застосування інноваційної лінгвометодичної технології «Інтеракція різнотипових підходів до вивчення мови»; з’ясовано актуальність проблематики і завдання наукового дослідження, методологічні засади зіставлення навчальних дій у чотирьох видах мовленнєвої діяльності; з’ясовано окремі дефініції терміна «підхід» і виведено власне трактування цього поняття в методиці навчання мов; описано систему пропедевтичного вивчення словосполучення в п’ятому класі в руслі поєднаного використання таких підходів, як комунікативно-діяльнісний, особистісно зорієнтований, соціокультурний, текстоцентрично-дискурсний, компетентнісний.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Коваленко, І. А. "Правові наслідки укладення правочинів особами з вадами волі." Прикарпатський юридичний вісник, no. 4(33) (November 18, 2020): 31–36. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i4.619.

Full text

Abstract:

Проблема відповідальності - одна з найбільш складних проблем як загальної теорії права, так і галузевих юридичних наук. В останні роки у вітчизняній юридичній науці цій проблемі приділяється значна увага. Дослідження вчених-юристів зробили значний внесок у розробку теорії юридичної відповідальності. Але цю проблему не можна вважати вичерпаною. До цього часу ще не вироблено єдиного визначення поняття юридичної відповідальності, відсутній також єдиний погляд і щодо її змісту. Упродовж останніх років найбільш досліджуваними були питання цивільно-правової відповідальності малолітніх та неповнолітніх осіб. Зокрема, це знайшло відображення в дисертаційних дослідженнях молодих науковців. Водночас проблематика цивільно-правової відповідальності обмежено дієздатних, недієздатних осіб та осіб, які не усвідомлювали значення своїх дій та (або) не могли керувати ними, залишається малодослідженою в науці цивільного права України. Такий стан речей дає підстави говорити про необхідність нового, більш широкого підходу до питання цивільно-правової відповідальності осіб з вадами волі й зумовлює необхідність здійснення комплексного та всебічного аналізу даної проблематики. Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв'язку з цивільно-правовою відповідальністю осіб з вадами волі, а предметом дослідження є цивільно-правова відповідальність осіб з вадами волі. Вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в окремих випадках може породити цивільні права та обов'язки. Зокрема, цивільне законодавство встановлює два способи визнання правочину, вчиненого малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, дійсним: по-перше, в разі подальшого схвалення такого правочину батьками або одним із них, з ким проживає малолітня особа, або опікуном; по-друге, у випадку пред'явлення до суду позову про визнання його дійсним. Оскільки однією з умов дійсності правочину, згідно з Цивільним кодексом України, є умова, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити йому та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочини, що вчинені з дозволу органу опіки та піклування, але порушують права підопічних, мають визнаватися недійсними, такими, що порушують загальні вимоги чинності пра-вочинів. Такий правочин порушуватиме норму права, відповідно до якої опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

ВІНТОНЯК, Оксана. "РЕАЛІЗАЦІЯ МОВНО-ЛІТЕРАТУРНОЇ ОСВІТИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ ВИПУСКНИКАМИ ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕДЖУ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ НУШ." Acta Paedagogica Volynienses 2, no. 1 (April 14, 2022): 31–36. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.2.5.

Full text

Abstract:

Мета нашої наукової розвідки – за результатами аналізу ключових понять, дослідницьких джерел і нормативно-правової бази з проблеми дослідження зібрати, систематизувати і науково інтерпретувати об’єктивну інформацію про стан проблематики дослідження в педагогічній науці, що дає можливість дослідити важливість та значення реалізації мовно-літературної освіти в початковій школі випускниками педагогічного коледжу через призму Нової української школи. Методологічну основу дослідження становлять теоретичні методи наукового пізнання, як-от контент-аналіз, синтез, вивчення наукової літератури, узагальнення, конкретизація. Наукова новизна обраного дослідження виявляється в тому, що з’ясовано суть поняття «мовно-літературна освіта» в початковій школі в контексті Нової української школи та його вплив на учительську діяльність випускників педагогічного коледжу; проаналізовано основні принципи об’єкта дослідження, регламентовані законодавством України; визначено основу компетентнісного підходу до навчання молодших школярів у здобутті мовно-літературної освіти під час професійної діяльності випускників педагогічного коледжу; наголошено на важливій місії й стратегічній позиції випускників педагогічного коледжу в реалізації мовно-літературної освітньої галузі через призму Нової української школи; виокремлено концепцію людиноцентризму як кваліфікаційної компетентності педагога, підготовленого педагогічним коледжем, в освітньому процесі Нової української початкової школи. Революція гідності активізувала подальшу розбудову громадянського суспільства через реформування освіти України, а Державний стандарт початкової школи на основі нового Закону України «Про освіту» також констатував беззаперечну консолідацію у всебічному розвитку українськомовної освіти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

ДЕРЖИПІЛЬСЬКА, АННА. "Притягнення до відповідальності за вчинення злочинів проти людяності як спосіб захисту цінностей, закріплених у Загальній декларації прав людини." Право України, no. 2018/09 (2018): 196. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-09-196.

Full text

Abstract:

Правова природа злочинів проти людяності, аналізу підстав і передумов встановлення заборони цього виду злочинних діянь на рівні міжнародного права та судочинства має неабияку потребу у науковому дослідженні. Актуалізація дослідження цієї проблематики у площині міжнародно-правової науки та міжнародного судочинства спричиняється, зокрема, відсутністю і донині спеціального правового документа, присвяченого цьому виду протиправних діянь, усталених науко вих думок щодо потреби встановлення заборони цієї категорії злочинів на рівні міжнародної конвенції та теперішньою діяльністю Комісії Організації Об’єднаних Націй (ООН) з міжнародного права щодо її проектування. Злочини проти людяності належать до категорії тих “варварських актів”, прагнення попередити які було метою Загальної декларації прав людини, 70-річчя прийняття якої святкуватиме весь цивілізований світ у грудні цього року. Аби правильно зрозуміти “дух” цього документа, не можна не з’ясовувати проблематику названих кримінальних правопорушень. Саме така спроба представлена у пропонованій статті. Метою статті є дослідження легалізованої у міжнародних документах конструкції злочинів проти людяності, а також заходи юридичної відповідальності за їх вчинення. Простежуються зумовлювані конкретними історичними подіями зміни офіційної інтерпретації відповідних понять, починаючи зі статутних документів Нюрнберзького трибуналу та закінчуючи рішеннями Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Проаналізовано правову позицію ЄСПЛ, який у декількох своїх рішеннях конкретизував та додатково обґрунтував низку аспектів інтерпретації поняття злочинів проти людяності та відповідальності за їх вчинення. Зокрема, ЄСПЛ звертає увагу, що притягнення до відповідальності за вчинення зазанчених кримінальних правопорушень може здійснюватися національними судами на основі міжнародно-правових норм, незалежно від того, чи передбачена вона національним кримінальним законом. У статті також наводяться статистичні дані про факти засудження міжнародними трибуналами (зокрема й Міжнародним кримінальним судом (МКС)) окремих осіб за вчинення злочинів проти людяності. Увага особливо акцентується на історичному внеску у цю проблематику британського професора Г. Лаутерпахта (колишнього студента Львівського університету та першого наукового проектанта згаданого різновиду кримінальних правопорушень). Сьогодні найбільш детальна характеристика зазначених злочинів міститься у Римському статуті МКС, а також у підготовленому Комісією ООН з міжнародного права проекті Конвенції про заборону злочинів проти людяності. Одним із головних моментів проведеного дослідження є порівняльна таблиця конструкції злочинів проти людяності Г. Лаутерпахта із наведеним у Римському статуті МКС. На основі аналізу зроблено висновок, що, по суті, в Римському статуті МКС застосовується першопочаткова конструкція визначення злочинів проти людяності тому, що наведене у статутних документах Нюрнберзького трибуналу: п’ять складів злочинів знайшли своє відображення серед 11, наведених у Римському статуті МКС, що становить близько 45 %. Якщо пригадати, що формування злочинів проти людяності у Статуті Нюрнберзького трибуналу було сформульоване професором Г. Лаутерпахтом, то стає очевидним, що практично всі його положення з цього питання зберігають свою актуальність і донині. В основу дослідження покладено соціально-детерміністичний та антропосоціальний методологічні підходи. Фундаментом обрання та використання концептуальних підходів і дослідницьких методів була діалектика як всезагальна парадигма будь-яких наукових досліджень.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Vermenych, Ya V. "Emergence of Conceptual Metaphors in Ecological Filmic Discourse." Alfred Nobel University Journal of Philology 20, no. 2 (2020): 160–65. http://dx.doi.org/10.32342/2523-4463-2020-2-20-16.

Full text

Abstract:

У статті подано аналіз мультимодальних реалізацій концептуальних метафор, референт яких на- лежить до домену ЕКОЛОГІЯ, та які утворюються в екологічному кінодискурсі, зокрема англомовних документальних фільмах екологічної проблематики. Дослідження базується на сучасному варіанті теорії концептуальної метафори, яка включає мультимодальний та емергентний підходи. У статті кон- цептуальна метафора трактується як емергентний феномен, а саме пояснюється посиланням не лише на лінгвістичні засоби, а й на екстралінгвістичні, при цьому особлива увага приділяється взаємодії цих засобів. У кінодискурсі знаки різних семіотичних систем або модусів беруть участь у процесі ви- никнення екологічних метафор: розмовна мова (вербальний модус), письмова мова (візуальний мо- дус), динамічні образи (візуальний модус) і музика та звуки (аудіальний модус). Мультимодальні концептуальні метафори, тобто такі, у яких референт та корелят виражені у різних модусах, мають сильний емоційний вплив на глядача. Дослідження екологічного кінодискурсу показує, що вербаль- ний модус може яскраво ілюструвати концептуальну метафору, представлену вербально� звертати- ся до тілесного досвіду глядачів� або виділяти важливість певних рис концептуального перенесення. У статті продемонстровано, що відповідно до їх мотивації метафори екологічної проблематики, які виникають в екологічному кінодискурсі, можуть бути таких типів: кореляційні метафори, метафори, що базуються на подібності, та метафори, які виникають в результаті операції схематизації. За допо- могою цих трьох типів метафор здійснюється концептуалізація складних екологічних концептів або реконцептуалізація тих концептів, які традиційно трактуються неправильно. Це стає можливим за- вдяки зверненню до схожості цих концептів із простішими, до тілесного досвіду, або схематизації ключової риси концепту в референт метафори.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Мукатаєва, Я. В. "ВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ ОБ’ЄКТИВАЦІЇ КОНЦЕПТУ «ЗАПАХ» У РОМАНІ ПАТРІКА ЗЮСКІНДА «ПАРФУМИ. ІСТОРІЯ ОДНОГО ВБИВЦІ»." Nova fìlologìâ 2, no. 81 (June 23, 2021): 18–23. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-2.

Full text

Abstract:

У статті розглядаються засоби вербалізації концепту «запах» на лексичному, синтаксичному і фразеологічному рівнях на матеріалі роману Патріка Зюскінда «Парфуми. Історія одного вбивці». Зазначається, що саме ці чинники формують мовну і концептуальну картини світу. Методологічною основою дослідження є вивчення проблематики з позиції сучасної когнітивної парадигми. Аналізуються різні підходи щодо тлумачення понять «концепт» і «художній концепт», які є основними одиницями мовної картини світу письменника. Від мовних концептів і концептів культури текстові (художні) концепти відрізняються змістом і способом презентації на вербальному рівні, а також обсягом об’єктивації, який є здебільшого фіксованим Мова роману тісно пов’язана з мисленням і мовленнєвою діяльністю індивіда (у нашому випадку головного героя роману), його чуттєво-нюховим ставленням до навколишнього середовища у процесі його пізнання. Ольфакторний концепт «запах» є основним ідейнотворчим елементом індивідуально-авторської концептуальної картини Патріка Зюскінда, вважається безпрецедентним прикладом художнього тексту, у якому значне місце відводиться ольфакторним образам, що презентуються найрізноманітнішими вербальними засобами на різних рівнях мови. У романі відбивається специфіка авторського світобачення, актуалізуються ті рівні значень і смислів, які є аксіологічно вагомими та цікавими для адресата. Концепт «запах» є ключовим серед перцептивних концептів, оскільки він пов’язаний із нюховим сприйняттям дійсності, що певною мірою ускладнює його відтворення і потребує детального аналізу на вербальному рівні. У науковій розвідці здійснюється комплексний аналіз лексичної, синтаксичної та фразеологічної об’єктивації концепту «запах» у зазначеному художньому тексті, зокрема його номінативні та денотативні репрезентанти, зосереджується увага на дослідженні синтаксичної стилістики концепту «запах». Визначається статус концепту «запах» в індивідуально-авторській концептосфері Патріка Зюскінда, аналізуються найуживаніші види метафор, які виступають репрезентантами зазначеного концепту, зосереджується увага на його репрезентації на фразеологічному рівні.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Найчук, Вікторія, and Божена Стахів. "ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «Я-КОНЦЕПЦІЇ»." Молодий вчений, no. 2 (102) (February 28, 2022): 90–94. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-2-102-18.

Full text

Abstract:

У статті узагальнено основні наукові підходи до визначення поняття «Я-концепції» за феноменологічним підходом, символічним інтеракціонізмом та психоаналізом. Проведено порівняльну характеристику зарубіжного та вітчизняного досвіду вчених-психологів до дослідження цієї проблематики. Зроблено порівняння основних складових, що входять до поняття «Я-концепції». На основі порівняльного аналізу встановлено, що у структурі «Я-концепції» можна виділити такі основні компоненти: когнітивний, оціночно-афективний та поведінково-вольовий. Виокремлено головні ознаки концепції, які б були універсальними для розуміння за будь-якого наукового дослідження. Встановлено, що «Я-концепція» є динамічним явищем, що бере свій початок від самопізнання людиною себе та зазнає трансформації впродовж усього її життєвого шляху. Сформовано структуру поняття «Я-концепція».

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Сапрун, И. Р., and Н. Н. Старцева. "ЛИНГВОКУЛЬТУРНИЙ ТИПАЖ СТАРЕЦЬ: ПОНЯТІЙНА СКЛАДОВА." Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды 1, no. 71 (2020): 42–48. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1572.2020.01.71.07.

Full text

Abstract:

Стаття виконана в рамках сучасних лінгвокультурологічних досліджень и базується на теорії лінгвокультурних типажів (ЛКТ). Дослідження звертається до вивчення лексичних засобів, вербалізуючих ЛКТ СТАРЕЦЬ в російській мові, а також вивчає процеси сприйняття і відображення даного типажу в російській мовній картині світу. Актуальність звернення до даної проблематики обумовлена необхідністю вивчення найбільш значущих концептів православної лінгвокультури, що зазнають зміни в сучасній мовній свідомості, включаючи їх універсальні ознаки і лінгвокультурну специфіку, що сприяє глибокому розумінню концептів. Дано визначення поняттю старецтво, пов'язаного з досліджуваним ЛКТ. Виконано порівняльний аналіз лексикографічних джерел, що дозволив вивчити понятійну сторону досліджуваного типажу, визначити його смисловий обсяг, схожість і відмінність лексикографічних інтерпретацій, встановити когнітивні ознаки поняття. Розглянуто сукупність понятійних ознак ЛКТ СТАРЕЦЬ як одного із ключових утворень, що формує православну мовну картину світу. Виділено та проаналізовано основні понятійні компоненти ЛКТ СТАРЕЦЬ, що закріплені в богословській літературі і лексикографічних джерелах. Окреслено перспективні напрями подальшого дослідження даної проблематики, а саме, порівняльний аналіз концепту СТАРЕЦЬ в російській мові і асоційованого з ним концепту МONK в англомовній лігвокультурі, а також його дискурсивний аналіз і проведення асоціативного експерименту з метою виявлення прецедентних імен ЛКТ. Використовувались методи лінгвістичного дослідження: дефініційний, понятійний, контекстуальний, інтерпретатівний, метод кількісного аналізу як загальнонауковий метод, а саме, узагальнення даних.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Bondarenko , Ye I. "Legal precedent as a source of law in European countries." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 1 (February 24, 2021): 6–12. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.01.01.

Full text

Abstract:

Метою статті є аналіз та переосмислення юридичної сили та значення правового прецеденту для регулювання правовідносин, що виникають у сфері публічного та приватного права, а також з'ясування його ролі та місця як джерела права на сучасному етапі розвитку правових систем європейських держав, з акцентом на романо-германській правовій сім'ї, шляхом аналізу законодавства та дослідження поглядів науковців різних країн. Огляд наукових досліджень з даної тематики засвідчує, що в різні періоди проблематика юридичної сили джерел права в цілому і місця правового прецеденту серед них, зокрема, завжди були у фокусі уваги вітчизняних та зарубіжних вчених. Проте розглядаючи прецедент як джерело права, основна увага науковцями акцентувалась саме на судовому прецеденті - судової правотворчості, в результаті розгляду конкретних справ, що містить правило поведінки, може поширюватися на інші аналогічні випадки, і це, в свою чергу, зумовило певну однобічність дослідження проблематики правового прецеденту. Наукова новизна. Розроблено теоретичні положення та практичні рекомендації щодо особливостей використання правового прецеденту в країнах, де він не визнається офіційним джерелом права, обґрунтовано позицію щодо необхідності визнання правового прецеденту джерелом права у країнах романо-германської правової сім’ї . Правовий прецедент було визначено автором як правоположення сформульоване в акті уповноваженого державного органу у процесі вирішення конкретного правового питання за відсутності або при невизначеності його законодавчої регламентації, яке містить юридичний принцип (stare decisis) обов’язковий для застосування при вирішенні однорідних справ в майбутньому. Висновки. Різноманіття причин виникнення права, форм його об'єктивації приводять до висновку, що перелік джерел права не може обмежуватися тільки законодавством, а практичне застосування правового прецеденту стає необхідною формою правотворчості, що забезпечує адаптивність права до потреб суспільства та динаміки його розвитку. Необхідність прецедентного регулювання базується на динамічності суспільного життя та потреб у адаптивності права. Слід зазначити, що правовий прецедент є родовим поняттям, оскільки в юридичній діяльності можна виокремлювати судові, адміністративні та інші прецеденти. Тобто «правовий прецедент» – це комплексне поняття, що означає результат вирішення справи правозастосовчим органом, який містить юридичний принцип (stare decisis) обов’язковий для застосування при вирішенні однорідних справ в майбутньому, тобто фактично є своєрідним зразком для регулювання наступних аналогічних правовідносин. Нині, науковцями та практиками відбувається переосмислення значення прецеденту в правових системах країн романо-германської правової сім'ї, в тому числі і в Україні, доктрина яких раніше заперечувала саму можливість існування правових норм в іншій формі, крім офіційного нормативного правового акта або санкціонованого положення.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Hrebenyuk, D. "АНАЛІЗ МЕТОДІВ РОЗПОДІЛЕННЯ РЕСУРСІВ У СЕРЕДОВИЩАХ ВІРТУАЛІЗАЦІЇ." Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 6, no. 52 (December 13, 2018): 98–103. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2018.6.098.

Full text

Abstract:

Існуючі в хмарних обчислювальних середовищах підходи до початкового виділення і подальшого розподілу ресурсів можна розділити на 3 типи: ручне призначення ресурсів, планування ресурсів диспетчером хмарного обчислювального середовища і планування ресурсів середовищем віртуалізації. Хмарні обчислювальні середовища мають особливості, які створюють специфіку розподілу ресурсів в такому середовищі. Деякі елементи цієї проблематики є спільними з проблемами систем віртуалізації, а деякі мають особливості, характерні для хмарних обчислювальних середовищ. У середовищах віртуалізації проблема планування та оптимізації використання ресурсів вирішується двома способами: перерозподіл ресурсів адміністратором середовища віртуалізації вручну; автоматичне планування ресурсів з використанням методів розподіленого виділення ресурсів DRS (Distributed Resource Scheduling) і розподіленого управління енергоспоживанням DPM (Distributed Power Management). У різних середовищах віртуалізації DRS і DPM працюють по-різному, однак початкова логіка роботи зберігається. Предметом статті є дослідження проблематики розподілення ресурсів у середовищах віртуалізації та у хмарних обчислювальних середовищах. Метою є оцінка існуючих методів розподілення ресурсів у віртуальних середовищах, виявлення їх відповідності до обов’язкових характеристик хмарних обчислень. Завдання: проаналізувати існуючі методи розподілення ресурсів у середовищах віртуалізації та хмарних обчислювальних середовищах, визначити їх переваги і недоліки. За результатами порівняльного аналізу можна зробити висновок, що методи, які найчастіше застосовуються в хмарних обчислювальних середовищах, дуже примітивні, і завдання розподілу ресурсів в хмарному середовищі може бути більш ефективно вирішено тими ж методами, що використовуються в середовищах віртуалізації. Висновки. Недоліком кожного з проаналізованих методів є те, що потреби застосунків, які працюють всередині екземплярів, враховуються тільки в контексті необхідних обсягів процесорного ресурсу, оперативної пам'яті і наявності вільного дискового простору. При цьому не враховується специфіка роботи застосунків, а також те, як з цим застосунком будуть розділяти ресурси вже розгорнуті на тих же хостах екземпляри. Таким чином, не завжди має місце вибір оптимального хоста / ресурсу зберігання для розміщення екземпляру, що призводить до істотного зниження продуктивності застосунків і ефективності використання «хмарного» ресурсу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

БАКУМОВ, ОЛЕКСАНДР. "Відповідальність Парламенту України в системі юридичної відповідальності держави: конституційно-правовий аналіз." Право України, no. 2019/07 (2019): 198. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-07-198.

Full text

Abstract:

У статті подано конституційно-правовий аналіз юридичної відповідальності Парламенту України, зокрема: загальнотеоретичні та конституційноправові засади такої відповідальності; зв’язок між відповідальністю Парламенту та відповідальністю держави; своєрідність конституційно-правового закріплення інсти туту юридичної відповідальності Верховної Ради України та практики його реалізації. Метою статті є визначення у конституційно-правовому ракурсі особливостей відповідальності Парламенту в системі юридичної відповідальності держави. Проблематика юридичної відповідальності держави стала однією з провідних у вітчизняному конституційно-правовому дискурсі протягом останніх років. І це цілком виправдано, адже науково-теоретичний і прикладний рівні забезпечення реальності відповідного конституційно-правового інституту досі не можна визнати задовільними. Водночас тривала криза у державній владі обумовлює підвищений інтерес науковців і практиків до пошуків нових форм та видів відповідальності суб’єктів конституційно-політичних відносин, насамперед держави та її органів. Тож ці оцінки об’єктивно спонукають до поглиблення наукового пошуку в означеному напрямі. У цьому сенсі особливий науково-теоретичний і прикладний інтерес становить проблематика віднесення до сфери та суб’єктів юридичної відповідальності Парламенту України, який конституйований єдиним органом законодавчої влади (ст. 75 Конституції України) та органом, що має представницьку природу. Адже юридична відповідальність закономірно вважається невід’ємним конститутивним елементом правового статусу Парламенту, як і будь-якого іншого органу державної влади, поряд із його правами та обов’язками (повноваженнями). Проте й досі Парламент України залишається до певної міри нетиповим суб’єктом юридичної відповідальності з огляду на сукупність таких факторів: тривалість переважно дореволюційних і радянських конституційно-правових уявлень щодо невідповідальності Парламенту як органу народного представництва; ототожнення невідповідальності Парламенту з абсолютизованою моделлю депутатського імунітету; відсутність спеціального конституційного та законодавчого регулювання предмета, видів, меж такої відповідальності та конкретних санкцій за вчинення деліктів з боку Парламенту; відсутність юридичної інституціалізації концепту конституційно-правової відповідальності загалом і цього різновиду юридичної відповідальності Парламенту зокрема, тощо. Тож закономірно, що сьогодні Верховна Рада України цілком справедливо вважається одним із найскладніших колективних суб’єктів юридичної відповідальності. Проблематика юридичної відповідальності Парламенту України тривалий час була недостатньо дослідженою в українській конституційно-правовій науці. Так, окремі питання юридичної відповідальності Верховної Ради України, її співвідношення з відповідальністю парламентарів та держави загалом порушувалися у наукових працях, проте цілісної та завершеної картини юридична відповідальність Парламенту в системі юридичної відповідальності держави в Україні так і не отримала.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Кучерко, І. М., and А. М. Заморока. "ІНВАЗІЯ ГОРІХА ВОЛОСЬКОГО (JUGLANS REGIA L.) НА ЄВРОПЕЙ- СЬКОМУ КОНТИНЕНТІ: ОГЛЯД ПРОБЛЕМАТИКИ." Біорізноманіття, екологія та експериментальна біологія 2, no. 23 (2021): 16–28. http://dx.doi.org/10.34142/2708-5848.2021.23.2.02.

Full text

Abstract:

У статті здійснено огляд стану пізнання проблеми інвазії горіху волоського на Європейському континенті. Окресено основні напрямки сучасних досліджень, визначено причинно-наслідкові зв'язки та ключові драйвери інвазії, а також розглянуто прогнози щодо наслідків інвазії після цілковитої натуралізації горіху волоського. Початок інвазії на Європейському континенті був поліцентричним і менш-більш одночасним, проте з невеликим часовим лагом між Південною і Центрально-Східною Європою. У першому випадку інвазія розпочалась у проміжку 1970-1980-х років, а у другому – 1990-2000-х років. Причинами інвазії став комплекс чинників, який включає глобальні кліматичні зміни, соціально-економічні зміни, зміни у структурі землекористування та зміни у популяціях розповсюджувачів насіння. Інвазія горіху волоського має каскадний характер, який виражається у первинній інвазії на антропогенно змінених територіях завдяки постачанню насіння із культурних насаджень, з переходом у вторинну, коли дикі популяції самовідтворюються, з проникненням у заплавні та низькогірні ліси. Наслідком цього процесу, прогнозується, буде поява нового типу екосистем у Європі – волоськогоріхових лісів. Всі процеси, які пов’язані з волоськими горіхами є короткострокові і довгострокові, вони впливали на їх популяцію протягом довгих років. Проаналізувавши їх, можна зробити багато висновків, які наведені в цій статті. Результати досліджень та прогнози вчених є дуже несподіваними, оскільки вказують не просто на зміни (часто-густо тимчасові) у екосистемах, які за звичай спричинюють інвазійні види, а на виникнення цілковито нових екосистем, які раніше не існували на Європейському континенті. Один із найважливіших висновків – це формування нових типів лісів із незвичною комбінацією деревних порід: горіхово-сосново-смерекові, сосново-горіхові, вербово-горіхові, дубово-горіхові ліси.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Гришко, І. "Функціональне призначення тактичних операцій під час розслідування самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва." Юридичний вісник, no. 2 (August 26, 2020): 243–52. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1729.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено дослідженню функціонального призначення тактичних операцій під час розслідування самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва. Запропоновано розглядати функціональне призначення тактичних операцій під час розслідування вказаного злочину як сукупність взаємопов'язаних функцій, оскільки під функціями тактичних операцій слід розуміти систему властивостей, що відбивають і зумовлюють роль та призначення цього тактичного засобу для оптимізації процесу досудового розслідування і вирішення тактичних завдань щодо певних слідчих ситуацій. Проведено аналіз наукових підходів до проблем визначення функцій тактичних операцій, висловлено авторське бачення цієї проблематики. Обґрунтовано, що пізнання сутності функціонального призначення тактичних операцій під час розслідування самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва забезпечить поглиблене дослідження функцій діяльнісної спрямованості. Визначено, що до функцій діяльнісної спрямованості тактичних операцій можна віднести: пізнавальну; прогностичну; регулятивну; організаційну; конструктивну; пошукову; профілактичну. Запропоновано функціональне призначення тактичних операцій під час розслідування самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва розглядати як відображення цих тактичних засобів через систему властивостей як надійного засобу організації, опти-мізації, підвищення ефективності розслідування з метою впливу на слідчу ситуацію для її зміни у сприятливий бік і вирішення конкретних тактичних завдань цього злочину. Розглянуто специфіку формування та реалізації тактичних операцій під час розслідування самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва у контексті розглядуваних функцій. Визначено перспективні напрями подальших досліджень указаної проблематики.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Zhekalo, H. I. "Природа та сутність політичного конфлікту." Grani 18, no. 3 (February 6, 2015): 45–49. http://dx.doi.org/10.15421/1715057.

Full text

Abstract:

При кожному дослідженні перш за все необхідно чітко та правильно визначити предмет, об’єкт аналізу, виділити суб’єктів та учасників, охарактеризувати межі і виміри досліджуваного феномена. У даній статті тим самим досліджуваним феноменом виступають політичні конфлікти, проблематика вивчення яких є надзвичайно актуальною на даний момент у нашій державі та у світі загалом. На політичний конфлікт поширюються загальні характеристики будьяких соціальних конфліктів. Проте, досліджуючи природу останніх, ми можемо зауважити ті окремі особливості, які належать виключно політичним конфліктам. Політичний конфлікт можна охарактеризувати як зіткнення політичних суб’єктів з різними інтересами, принципами та прагненнями, в основному з приводу чи задля досягнення влади або її перерозподілу, зміни політичного статусу в суспільстві чи відстоювання своїх політичних цінностей та норм. Змістом політичного конфлікту є політична боротьба суб’єктів, в основі якої лежить загальний (загальносуспільний, загальнодержавний) інтерес. Це в загальному і визначає ті головні особливості, які відрізняють політичні конфлікти від інших видів соціальних конфліктів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Пантілеєнко, К. С. "ОСОБЛИВОСТІ ТЛУМАЧЕННЯ ЛЕКСИКИ В СУЧАСНОМУ СЛОВНИКУ." Nova fìlologìâ 2, no. 81 (June 23, 2021): 61–65. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-8.

Full text

Abstract:

Мета статті – розкрити питання історичної важливості формування слів і тлумачень у словнику, а також розташування та тлумачення слів, підходи до того, як визначати критерії класифікації слів, крім тлумачень, що існують у самій реальності, а також їх вираження у змістах і поняттях. Також у статті порушено питання системного поняття в словниках і їх ідеографічні особливості, розглядаються особливості гендерної лексики російської мови на матеріалі тлумачного словника. Саме така лексика пояснює, як фактичний вплив соціально-культурних та мовних чинників визначає ставлення суспільства до чоловічого та жіночого сприйняття слів. Основними ідеографічними галузями лексики є професії, хобі і захоплення. Наукова новизна статті – розкрити традиційні та новітні підходи щодо питання ідеографічного аспекту мови, в цьому разі – на прикладі лексики, пов’язаної з гендером. У статті підкреслено універсальні закономірності та національно-специфічні розбіжності під час тлумачення понять, їх функціонування в мові та мовленні. Також досліджуються галузі стосовно різних аспектів формування дійсності свідомості і явності логіки без урахування гендерних факторів (на прикладі тлумачення професій, хобі та вподобань). У статті виокремлено універсальні закономірності та національно-специфічні розбіжності під час тлумачення понять у словнику і їх функціонування в мові. Гендерні дослідження дають можливість проаналізувати соціально- культурні та мовні чинники, що визначають ставлення суспільства до чоловіків і жінок, а також поведінку індивідів у зв’язку з причетністю до певної статі і стереотипні уявлення чоловічих і жіночих якостей, тобто все те, що переводить проблематику статі зі сфери біології у соціальну. В результаті походження, сенсу і вживання у мові суспільство коригує мовну свідомість людини, диференціюючи в мові і менталітеті соціальну природу і положення статей, наказуючи людині прагнути до певних моделей поведінки, про які спочатку вона може і не підозрювати. У практичній частині статті представлено фрагмент тлумачного словника сучасної російської мови, в якому розкрито особливості категорії роду, безпосередньо пов’язаної з категорією роду і гендерною відмінністю.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Ковбас, І. В. "Нагородна справа як об’єкт адміністративно-правового регулювання: поняття та зміст." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1(30) (July 13, 2020): 81–87. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).521.

Full text

Abstract:

Актуальність. Практичне виконання положень Концепції реформування нагородної справи в Україні істотно актуалізує проблематику визначеності поня-тійного апарату, одним із елементів якого є нагородна справа. Саме відсутність легального визначення наго-родної справи у законодавстві України зумовлює різ-ні підходи до його тлумачення на практиці у процесі застосування нагородного законодавства. Наслідком цього є ототожнення її із системою нагород, нагородною системою, нагородною практикою, нагородною політи-кою тощо. Представники різних галузевих правових наук поглиблено, на жаль, феномен нагородної спра-ви не досліджували, а здебільшого зосереджувалися на окремих проблемах різновидів нагород, нагородної процедури, співвідношенні нагороди з іншими видами заохочень тощо. Саме відсутність наукових ґрунтов-них тематичних досліджень, безпосередньо присвя-чених нагородній справі, зумовили й «дефект» дефі-ніційного ряду й проєктів нормативно-правових актів з проблематики нагородної справи. Тобто понятійна прогалина нагородного законодавства стосовно визна-чення основного «понятійного» фундаменту залиша-ється, а отже, й різноваріативність нагородної практи-ки також, що негативно впливає й буде зберігатися й у майбутньому. Отже, нагальна потреба корегування «базового» понятійного нагородного апарату, насам-перед стосовно визначення нагородної справи, яке б охопило її зміст, визначає вектори наукових тема-тичних фахових досліджень і, зокрема, цієї роботи. Метою роботи є – на підставі опрацювання «базових» тематичних наукових, нормативних джерел сформу-лювати визначення поняття «нагородна справа», яке б охоплювало весь її зміст, й обґрунтувати доцільність закріплення його для використання як офіційної дефі-ніції. Об’єкт дослідження формують суспільні відно-сини, що виникають у зв’язку із використанням наго-род, що виникають у сфері нагородної справи. Предмет дослідження – теоретико-методологічні положення щодо розуміння нагородної справи, її змісту, співвід-ношення із суміжними поняттями, а також форму-вання наукового базису для нормативних визначень. Методи дослідження, які використовувалися, форму-ють систему загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання, серед яких: діалектичний, порів-няльно-правовий, логіко-юридичний, семантичний, експертних оцінок, прогнозування, моделювання. Під час написання роботи опрацьовувалися наукові, нор-мативні, публіцистичні тематичні джерела, які тією чи іншою мірою пов’язані із нагородною справою, а саме: роботи Є. Трофімова, М. Титаренко, А. Майдебури, Д. Коритько та інших. Результати дослідження. Уза-гальнюючи все вищезазначене, можна запропонувати авторське визначення нагородної справи як регламен-тованої нормами права історично сформованої з ура-хуванням нагородних традицій офіційної публічної діяльності, безпосередньо пов’язаної із впроваджен-ням та застосуванням державних нагород за заслуги особи (колективу осіб) перед державою, українським народом, а також реалізацією гарантій такої діяльно-сті. Таку діяльність умовно варто поділяти на два види: основну (безпосередньо пов’язану із впровадженням та застосуванням державних нагород) та додаткову (організаційне, матеріально-технічне, інформаційне забезпечення такої діяльності). Нагородну справу вар-то розглядати як елемент єдиного тематичного суміж-ного понятійного ряду, відмежовуючи від нагородної системи держави, системи нагород, нагородної політи-ки, нагородної практики, нагородних традицій, наго-родної культури, нагородної ідеології, нагородної про-цедури, нагородної юстиції та нагородних матеріалів (нагородних документів), нагородного права, нагород-ного законодавства. Враховуючи її тісні зв’язки з ін-шими нагородними явищами, нагородну справу варто розглядати як складник нагородної системи України. Запропоноване визначення варто використовувати як у наукових дослідженнях з проблематики нагородного права, так і закріпити як норму-дефініцію, упорядку-вавши тим самим понятійний термінологічний апарат й усунувши передумови для помилкового ототожнення суміжних нагородних явищ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Царинний, Євгеній, and Павло Канівець. "АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КЛАСИФІКАЦІЇ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ." Молодий вчений, no. 6 (94) (June 30, 2021): 76–78. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-6-94-17.

Full text

Abstract:

У статті вивчено актуальні проблеми класифікації судових експертиз. Акцент зроблено на проблематиці визначення базових критеріїв та підстав формування класифікацій. Вивчено значення поняття «спеціальні знання» у процесі формування класифікації на різних рівнях. Виявлено базові дефініції процесу класифікації в сучасній науці. Проаналізовано триланкову систему ознак-підстав класифікації судових експертиз на основі поєднання предмету, об’єкту та методу дослідження. Виявлено проблему недосконалості поділу судових експертиз відповідно до загальної класифікації наук. Визначено необхідність комбінування спеціальних знань та поєднання методу, предмету та об’єкту дослідження як базових критеріїв та підстав формування класифікації удових експертиз. Запропоновано базову класифікацію судових експертиз відповідно до цих критеріїв. Визначено потенційні можливості її застосування для подальшого формування класифікацій судових експертиз, які можна було б застосовувати на практиці.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Лавренчук, Володимир, and Марія Лавренчук. "Емоційно-ціннісна складова компетентнісного уроку літератури в Новій українській школі." New pedagogical thought 108, no. 4 (January 6, 2022): 87–91. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-108-4-87-91.

Full text

Abstract:

У статті схарактеризовано актуальні проблеми компетентнісного підходу до навчання учнів літератури в аспекті Нової української школи, зокрема продемонстровано необхідність виокремлення емоційно-ціннісного компонента у змісті мовно-літературної освіти. Актуальність та доцільність досліджуваної проблематики зумовлено необхідністю переходу до нової за змістом і формою української школи, покликаної формувати насамперед життєві компетентності та систему цінностей здобувачів освіти, на що звертається увага і в державних документах про освіту – Законах України «Про освіту» та «Про повну загальну середню освіту», Концепції «Нова українська школа», Державному стандарті початкової освіти, Державному стандарті базової загальної середньої освіти. Визначено, що ключовим завданням освіти на сучасному етапі трансформації українського суспільства є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості. Відповідно головним показником якості освіти є духовний світ особистості дитини, що передусім формується в шкільному курсі рідної мови, української та зарубіжної літератури. Доведено, що найважливішим елементом внутрішньої структури особистості, її духовного світу є ціннісні орієнтації як форма відображення особистісних цінностей.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Савчук, Борис, Оксана Петренко, Оксана Блавт, and Галина Білавич. "ПЕДАГОГІЧНІ КОНФЛІКТИ В РЕЦЕПЦІЇ ЗАХІДНИХ НАУКОВЦІВ: НАУКОВІ ПРІОРИТЕТИ І МЕТОДИЧНИЙ ДОСВІД." Інноватика у вихованні, no. 14 (November 17, 2021): 108–17. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.394.

Full text

Abstract:

У статті визначено пріоритети дослідження педагогічних конфліктів у західній науці та представлені в ній підходи і методики формування конфліктологічної культури студентів. Зазначено, що в процесі осмислення проблематики педагогічних конфліктів зарубіжні дослідники спираються на міждисциплінарний досвід вивчення конфліктології. Одним із пріоритетних напрямів таких студій стали т. зв. маргінальні групи студентської молоді (представники етнічних меншин, ЛГБТ спільноти, особи з обмеженими можливостями здоров’я тощо), які часто стають джерелами виникнення конфліктів. У статті актуалізовано підходи та методи формування конфліктологічної культури між студентами та викладачами. Схарактеризовано два основних вектори західного дискурсу щодо сутності та наслідків педагогічних конфліктів. Одна група науковців стверджує, що вони апріорі негативно впливають на розвиток освітнього процесу, тому їх виникненню треба будь-яким чином запобігати і будь-яким способом прагнути досягти компромісу між учасниками конфлікту. Друга група авторів доводить природність та регулярність педагогічних конфліктів у навчальному процесі, тому їх не можна уникнути; їх варто використовувати для формування конфліктологічного досвіду між викладачами та студентами.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Гуцул, Н. З., В. В. Лешик, В. І. Рихаль, and Г. І. Гук. "ПІДВИЩЕНННЯ РІВНЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ЗА МЕТОДИКОЮ «ТАБАТА» ДЛЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДИЗАЙНЕРІВ." Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation), no. 10 (April 26, 2022): 95–100. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1795.2022.10.12.

Full text

Abstract:

У статті висвітлено проблематику фізичної підготовленості студентської молоді у вищих навчаль-них закладах освіти. Досліджено особливості впливу методики «Табата» на рівень фізичної підго-товленості майбутніх фахівців дизайнерів, які навчаються в Українській академії друкарства.Мета – оцінити вплив методики «Табата» на фізичну підготовленість майбутніх фахівцівдизайнерів. Матеріал. В педагогічному експерименті взяли участь 70 студентів 18–20 років.Студентів було поділено на ЕГ – 35 осіб і КГ – 35 осіб. Дослідження відбувалось протягом2020–2021 навчального року. Результати. За результатами дослідження в кінці педагогічногоексперименту майбутні фахівці-дизайнери продемонстрували такі результати рівня фізичної під-готовленості: 49 % показали середній рівень підготовки, і він був найвищим, вище за середнійрівень показали 24 %, нижчими показниками виявився рівень нижче середнього – 20 %, високийпоказник лише 7 % у студенток-дизайнерів. Висновки. За результатами педагогічного експери-менту можна констатувати, що заняття за методикою «Табата» є більш ефективним для підви-щення рівня фізичної підготовленості майбутніх фахівців дизайнерів, ніж традиційна навчальнапрограма з фізичного виховання для студентів ВНЗ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

Гуцул, Н. З., В. В. Лешик, В. І. Рихаль, and Г. І. Гук. "ПІДВИЩЕНННЯ РІВНЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ЗА МЕТОДИКОЮ «ТАБАТА» ДЛЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДИЗАЙНЕРІВ." Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation), no. 10 (April 26, 2022): 95–100. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1795.2022.10.12.

Full text

Abstract:

У статті висвітлено проблематику фізичної підготовленості студентської молоді у вищих навчаль-них закладах освіти. Досліджено особливості впливу методики «Табата» на рівень фізичної підго-товленості майбутніх фахівців дизайнерів, які навчаються в Українській академії друкарства.Мета – оцінити вплив методики «Табата» на фізичну підготовленість майбутніх фахівцівдизайнерів. Матеріал. В педагогічному експерименті взяли участь 70 студентів 18–20 років.Студентів було поділено на ЕГ – 35 осіб і КГ – 35 осіб. Дослідження відбувалось протягом2020–2021 навчального року. Результати. За результатами дослідження в кінці педагогічногоексперименту майбутні фахівці-дизайнери продемонстрували такі результати рівня фізичної під-готовленості: 49 % показали середній рівень підготовки, і він був найвищим, вище за середнійрівень показали 24 %, нижчими показниками виявився рівень нижче середнього – 20 %, високийпоказник лише 7 % у студенток-дизайнерів. Висновки. За результатами педагогічного експери-менту можна констатувати, що заняття за методикою «Табата» є більш ефективним для підви-щення рівня фізичної підготовленості майбутніх фахівців дизайнерів, ніж традиційна навчальнапрограма з фізичного виховання для студентів ВНЗ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Гуцул, Н. З., В. В. Лешик, В. І. Рихаль, and Г. І. Гук. "ПІДВИЩЕНННЯ РІВНЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ЗА МЕТОДИКОЮ «ТАБАТА» ДЛЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДИЗАЙНЕРІВ." Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation), no. 10 (April 26, 2022): 95–100. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1795.2022.10.12.

Full text

Abstract:

У статті висвітлено проблематику фізичної підготовленості студентської молоді у вищих навчаль-них закладах освіти. Досліджено особливості впливу методики «Табата» на рівень фізичної підго-товленості майбутніх фахівців дизайнерів, які навчаються в Українській академії друкарства.Мета – оцінити вплив методики «Табата» на фізичну підготовленість майбутніх фахівцівдизайнерів. Матеріал. В педагогічному експерименті взяли участь 70 студентів 18–20 років.Студентів було поділено на ЕГ – 35 осіб і КГ – 35 осіб. Дослідження відбувалось протягом2020–2021 навчального року. Результати. За результатами дослідження в кінці педагогічногоексперименту майбутні фахівці-дизайнери продемонстрували такі результати рівня фізичної під-готовленості: 49 % показали середній рівень підготовки, і він був найвищим, вище за середнійрівень показали 24 %, нижчими показниками виявився рівень нижче середнього – 20 %, високийпоказник лише 7 % у студенток-дизайнерів. Висновки. За результатами педагогічного експери-менту можна констатувати, що заняття за методикою «Табата» є більш ефективним для підви-щення рівня фізичної підготовленості майбутніх фахівців дизайнерів, ніж традиційна навчальнапрограма з фізичного виховання для студентів ВНЗ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Malynovska, O. L., S. R. Mason, V. V. Lentiakov, and O. A. Chaplyk. "Особливості специфіки комунікативної діяльності учасників кіберпростору." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 6 (June 27, 2018): 172–75. http://dx.doi.org/10.15421/40280632.

Full text

Abstract:

Виконано роботу в контексті психологічних досліджень віртуальної комунікації, що становить подальший розвиток цієї проблематики у сфері соціальної психології. Представлено результати емпіричного дослідження психологічних феноменів кіберкомунікантів, особливості їх активності щодо комунікативної діяльності в кіберпросторі та розглянуто специфіку комунікативної діяльності учасників кіберпростору (соціальна мережа Facebook, навчальні та тематичні форуми). Окреслено дві групи кіберкомунікації, як одного з аспектів соціальної феноменології: кіберкомунікація як продовження, доповнення реальної комунікації та кіберкомунікація, що не пов'язана з реальним спілкуванням. Зазначено мотиви, які спонукають людину до кіберкомунікації, та виділено 15 видів основних психологічних типів кіберкомунікантів. Розглянуто типи кіберкомунікантів, які можна зустріти як у "чистому вигляді", так і у змішаному, оскільки нерідко їхні риси модифікуються і трансформуються – набувають рис інших типів чи повністю переходять у інший тип. Це залежить як від прагматичної установки кіберкомуніканта в кожному конкретному випадку, так і від його досвіду в кіберпросторі взагалі. Отримані результати розширюють наявні психологічні уявлення про типи кіберкомунікантів, що детермінуються тією чи іншою їхньою комунікативною діяльністю у кіберпросторі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Мовна проблематика'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles