Journal articles on the topic 'Мовлення ділове'

Статтю присвячено дослідженню локальних маркерів у писемних пам’ятках офіційноділового стилю другої половини XVII–XVIII ст., окресленню тенденцій розвитку староукраїнської мови цього періоду. Джерельну базу пропонованої розвідки формують ділові документи з Гуцульщини другої половини XVIII ст., зібрані О. Маковеєм і представлені М. Грушевським на ІІ асіданні «історично-фільософічної секції» Наукового товариства імені Шевченка у Львові (1909 р.) та акти Лохвицької ратушної книги другої половини XVII ст. Встановлено, що попри усталений віками структурний каркас ділових пам’яток, вони репрезентують елементи живого народного мовлення, що відображені найяскравіше в основній частині документа, де викладено суть справи. Наголошено, що дослідження українського мовного простору у діахронії крізь призму писемних пам’яток офіційно-ділового стилю актуалізує потребу реалізації новітніх лексикографічних студій з урахуванням сучасних форм комп’ютерного опрацювання текстів та удоступнення їх широкому загалу, створенням нової методології словникових студій, нових типів лексиконів.

Статтю присвячено опису категорії когезії в ділових текстах англійської мови. На прикладі текстів тендерної документації виявлено текстоутворювальну роль цієї категорії. Визначено, що в основі когезії знаходяться граматичні взаємовідношення. Завдяки лінгвістичному характеру категорії зв’язності, що проявляється на різних мовних рівнях, виокремлюють такі види зв’язності: лексико-граматичні і функційно-синтаксичні засоби когезії. Вибір засобів когезії визначено специфікою стилю. Представлено трактування когезії ділових текстів як структурної організації окремих блоків тексту за допомогою лексико-граматичних зв’язків. Виокремлено два рівні когезії: композиційний та формальний. З’ясовано, що когезіальна зв’язність на композиційному рівні акцентується у розташуванні двох блоків тексту з чітким розташуванням структурних частин. Перший блок містить вступ “Preface”, а наступний блок, своєю чергою, складається з трьох розділів. Підкреслюється важливість композиційної когезії у формуванні зв’язності ділового тексту. Проведено аналіз формального складника ділового тексту в такому напрямі: виявлено традиційні функційно-синтаксичні засоби когезії, серед яких виокремлено сполучники (сурядні, підрядні та парні) і сполучникові слова. Обґрунтовано вживання відповідних сполучних засобів у тендерній документації як жанру ділової кореспонденції, які легко ідентифікувати без контексту або певних лексичних маркерів, підкреслено важливість однозначності таких сполучних засобів у жанрах ділових текстів. Представлено розгорнутий список сурядних та підрядних сполучників, які засвідчують досліджувані тендерні документи. Визначено роль сурядних сполучників у нанизуванні фрагментів інформації, що допомагає пов’язати текст і забезпечує ритмічність ділового мовлення. Проаналізовано підсилювальну роль підрядних сполучників та їх значення для зв’язку від попередньої до нової ідеї у документації. Можна спостерігати системний характер використання когезійних мовних засобів, серед яких сполучники відіграють суттєву роль в автоматизації вибору слів і характеру їх вживання.

Purpose. The purpose of this article is to identify the main types of encouraging constructions in English letters of confidentiality.Methods. Both general scientific methods and linguistic methods are used in the work. The research is methodologically based on analysis, descriptive method, continuous selection, definitional, semantic and syntactic analysis.Results. A confidential letter as a text version of the sub-style of commercial correspondence within the official business functional style is interpreted as a regulated type of business letters, which has both specific and general features, due to the affiliation of genre groups to one functional style. It is characterized by certain language features; stability of stylistic devices of the genre, its form provides the communicative properties of the document, which are manifested in the composition and architectonics. The text of the confidential letter provides information about the reason for writing the letter, states the need to ensure the confidentiality of information related to the contract, regulates specific mechanisms of cooperation between partners in the use and disposal of classified information. Since the main purpose of such a letter is to force the recipient to perform certain actions, a confidential letter contains many constructions with a motivating value. Encouraging constructions in the texts of business letters are diverse in their semantics, among which the most frequent constructions express directives.The directive is implemented in the form of three types, which are classified by the degree of categoricalness: the actual directive (with the maximum degree of expression of categoricalness); directive-instruction (the degree of categoricalness decreases); directive-request (categoricalness is minimal, but the directive remains). Typical language formulas are presented, which help to classify these types of speech.Conclusions. Therefore, a confidential letter refers to regulated letters, the purpose of which is to establish the procedure for the use of confidential information. To do this, the addressee uses encouraging constructions, diverse in their semantics, among which constructions that express directives stand out.Key words: business letter, genre, modal verbs, confidentiality, directives. Мета. Мета цієї статті – виявити основні типи cпонукальних конструкцій в англомовних конфіденційних листах.Методи. У роботі використано як загальнонаукові методи, а саме: аналізу, описовий метод, суцільного вибирання, так і лінгвістичні методи: дефініційний, семантичний та синтаксичний аналізи.Результати. У процесі дослідження доведено, що діловий лист виокремлюється як жанр, який має критерії, що характерні будь-якому жанру, а саме: текстовий варіант ділового листа має свою назву завдяки наявності формуляру, який і відповідає назві цього документа; ділові листи оформлюються з урахуванням чітких вимог до композиції, що співвідноситься з жанро-вою формою; сюжет, що представлений у тексті листа, наповнений мовними етикетними формулами; діловий лист має обсяг, який відповідає типу листа; жанрова група ділових листів представлена різними текстами-варіантами.Конфіденційний лист належить до регламентованих листів зі своїм набором реквізитів, архітектонікою і композицією. Текстова частина дає інформацію про привід складання листа, констатує необхідність забезпечення конфіденційності відо-мостей, пов’язаних із договором, регулює конкретні механізми співпраці партнерів під час користування і розпорядження секретною інформацією. Оскільки основна мета такого листа – змусити адресата виконати певні дії, конфіденційний лист міс-тить значну кількість конструкцій зі спонукальним значенням. Спонукальні конструкції в текстах ділових листів різноманітні за своєю семантикою, які можуть виражати розпорядження, прохання, пропозиції. Розпорядження реалізуються у вигляді трьох типів, які прокласифіковано за ступенем категоричності: власне-розпорядження (з максимальним ступенем вираження категоричності); розпорядження-інструкція (ступінь категоричності знижується); розпорядження-прохання (категоричність мінімальна, але директивність зберігається).Представлено типові мовні формули, які допомагають класифікувати зазначені типи мовлення. Типова мовна формула для першого типу мовлення, а саме власне-розпорядження, акцентує увагу на тому, що суб’єкт повинен здійснити певні дії, необхідні для досягнення результату. Ефективність виконання розпорядження визначається правильно поставленою метою адресантом та адекватним вибором мовних засобів, серед яких превалюють модальні дієслова will, must, shall. Розпоряджен-ня-інструкція належить до другого типу розпоряджень, коли ступінь категоричності в повідомленні знижується. Такий тип розпорядження означає висловлювання вимоги щодо правил і необхідних умов типових дій у тій чи іншій ситуації. Розпоря-дження-прохання реалізує комунікативну мету адресанта змусити адресата підписати лист або зробити заключні дії, необхідні для підписання контракту.Висновки. Отже, конфіденційний лист належить до регламентованих листів, текст яких розвивається в певну жанрову форму і реалізує мовний задум адресанта встановити порядок використання конфіденційної інформації. Конфіденційний лист як текстовий варіант жанру ділового листа містить спонукальні конструкції, які характеризуються різноманітністю мовних засобів вираження.Ключові слова: діловий лист, жанр, модальне дієслово, конфіденційність, розпорядження.

У статті проаналізовано поняття «комунікативна компетентність майбутніх фармацевтів», яке ми розглядаємо як інтегративну властивість особистості, яка охоплює знання мови і практичні навички володіння її вербальними та невербальними засобами та вміння застосовувати їх у професійній діяльності; здатність та вміння налагоджувати спілкування і взаємодію з людьми як в професійному, так і в соціальному аспектах. Акцентовано увагу на значенні комунікативної компетентності у майбутній професійній діяльності фармацевта. Описано форми та методи роботи на заняттях з хімічних дисциплін, які є найбільш ефективними у процесі формування комунікативної компетентності. Це, насамперед, методи організації освітньої діяльності: бригадно-груповий, робота в парах; інтерактивні методи: евристична бесіда, метод проєкту, дискусія/диспут/дебати, ділові та імітаційні ігри; нестандартні форми проведення занять: заняття – виставка-конкурс,заняття – презентація.Наголошено на ефективності описаних методів, процесі за допомогою яких студенти активно тренують мовлення, невербальні навички комунікації, професійні комунікативні якості.

У сучасних умовах розвитку й широкого застосування комп’ютерної техніки навчальний процес у закладах вищої освіти має будуватись із застосуванням інформаційних технологій, що сприяє диференціації, гуманізації та гуманітаризації освіти, інтенсивному розвиткові й реалізації духовного та інтелектуального потенціалу студентів. Висока культура мовлення є складником загальної людської культури. Сьогодні збільшився інтерес до української мови як державної і студентам недостатньо мати набуті в школі знання. Випускник закладу вищої освіти повинен досконало знати українську мову і використовувати її в процесі виконанні службових обов’язків. Сформовані мовно-мовленнєві і мовно- професійні компетентності сприяють оволодінню фахом, підвищують ефективність праці, позитивно впливають на ділові стосунки. Для спеціаліста економічного профілю висока культура усного й писемного мовлення – не лише відображення його професійності, толерантності, вихованості, інтелігентності. Вона визначає культуру його праці, а також, що є найважливішим, культуру взаємин у всіх сферах мовленнєвої діяльності. Саме пошук інноваційних ефективних методик викладання мовних курсів в економічних закладах вищої освіти зумовлює дослідження особливостей формування мовно-мовленнєвих компетентностей студентів економічних спеціальностей засобами сучасних інформаційних технологій. У статті досліджено: погляди вчених-психологів і педагогів на проблему впровадження інформаційних технологій у процес навчання української мови за професійним спрямуванням; визначено основні лінгводидактичні завдання, вирішенню яких сприяє впровадження інформаційних технологій у процес мовної освіти; окреслено психолого-педагогічні умови формування професійних мовно-мовленнєвих компетентностей студентів економічного профілю з використанням інформаційних технологій; розглянуто зміни в моделі та складники процесу навчання мови за професійним спрямуванням при використанні інформаційних технологій.

У статті обґрунтовано доцільність використання технологічного підходу в навчанні англійської мови магістрів філологічних спеціальностей у закладах вищої освіти України. Констатовано, що їх підготовка здійснюється за двома рівнями вищої освіти – бакалаврським (першим) і магістерським (другим) – в умовах модернізації освітньої галузі, перебудови її структури та змісту, вдосконалення діючих програм, підготовки нових навчальних курсів, використання сучасних механізмів визначення якості освіти в контексті інтеграції в Європейський освітній простір. Формування спеціальних фахових компетенцій забезпечує вивчення нормативних навчальних дисциплін («Практичний курс іноземної (англійської) мови», «Ділова англійська мова», «Методика викладання іноземної мови у середній та вищій школі», «Друга іноземна мова» тощо) і дисциплін вільного вибору здобувачів освіти («Теорія та історія мовознавства», «Основи германістики» тощо). Встановлено, що до найбільш ефективних технологічних підходів у навчанні англійської мови належать застосування інформаційних та телекомунікаційних технологій, робота з навчальними комп’ютерними програмами, дистанційні курси іноземних мов, створення презентацій у програмному середовищі Open Office Impress, Microsoft Power Point, використання ресурсів всесвітньої мережі Internet. Висвітлено алгоритм використання комунікативно орієнтованого комплексу мультимедійних технологій в навчанні навичок говоріння. З’ясовано, що до основних видів роботи, які сприяють навчанню англійської мови та розвитку мовлення, належать: дискусія, рольова гра, відтворення недостатньої інформації, завершення розповіді, доповідь, розповідь за малюнком (малюнками). З’ясовано, що сучасний викладач в освітньому процесі виступає організатором самостійної, активної пізнавальної діяльності студентів, їхнім консультантом і помічником у засвоєнні іноземної мови.

У статті висвітлено особливості використання діалогічних методів під час викладання навчальних дисциплін «Історія України та української культури» й «Українська мова за професійним спрямуванням». Визначено значення зазначених навчальних дисциплін для формування особистісного потенціалу майбутніх захисників кордону, патріотизму та відданості Батьківщині. Детально розкрито необхідність опанування майбутніми офіцерами-прикордонниками комунікативними уміннями і навичками, формування у них відповідного типу мовної та комунікативної поведінки. З’ясовано, що під час вивчення навчальних дисциплін «Історія України та української культури» й «Українська мова за професійним спрямуванням» важливе значення має використання діалогових методів навчання, зокрема евристичних бесід, презентацій, «мозкового штурму», «круглих столів», «ділових ігор», практичних групових й індивідуальних вправ, обговорень відеозаписів тощо. Запропоновано під час вивчення «Історії України та української культури» методом «мозкового штурму» та під час «круглих столів» обговорювати низку проблем щодо походження української держави, творення русько-української нації, ґенези українського козацтва, особливостей формування масової свідомості сучасної України, різних моделей української ідентичності. Це дозволить розширити розуміння курсантами актуальних проблем української історії, удосконалити їхні вміння аргументувати свою думку та слухати інших. Щодо навчальної дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» авторки вважають, що використання діалогічних методів дозволяє підготувати майбутніх офіцерів-прикордонників до професійної комунікації з громадянами у пунктах пропуску через державний кордон. Запропоновано для розвитку навичок професійної взаємодії та комунікації майбутніх офіцерів-прикордонників навчати їх вести діалог, узгоджувати зусилля, підтримувати зворотній зв’язок, досягати взаєморозуміння. Детально розкрито значення «ділових ігор», які є важливим елементом спільної діяльності щодо вирішення професійно важливих завдань. Загалом доведено, що використання діалогічних методів дозволяє розширити простір співробітництва на рівнях «викладач – курсант», «курсант – курсант», вчити курсантів комунікативно виправдано користуватися мовними засобами у різних сферах і жанрах мовлення, спільно вирішувати проблеми.

Проаналізовано ситуацію щодо проблем реалізації конституційних вимог розвитку й застосування мов в Україні. Виявлено, що процеси русифікації ще не припинені та набувають витончених форм; мовна реабілітація громадян України подекуди свідомо гальмується; зрусифіковано вищу освіту і механізми впровадження державної мови в навчально-виховний процес проходять досить-таки повільно; дуже неохоче і кволо переходить до українського ділового мовлення численний корпус державних службовців, особливо на місцевому рівні. Доведено, що у сфері внутрішньої політики має бути всіляка підтримка державної мови, яка є одним із символів державності. Основна її функція – забезпечення єдиного політичного, економічного та освітнього простору на території всієї країни. Мовна політика держави має здійснюватися на базі чітко розробленого мовного законодавства. Державна мовна політика України має достатній набір формалізованих і відокремлений цілей, а також інших властивостей та якостей, щоб виділити її в окремий тип державної політики. Кожна з мов, які існують в Україні, є об’єктом правового регулювання в державній мовній політиці України, оскільки вони є об’єктом ділової, культурної, наукової та інших видів діяльності. Державна мова України також є інструментом державного управління, що слугує для виявлення волі народу і волі держави.

Анотація. З розширенням міжнародних зв’язків та академічної мобільності виникла значна потреба підвищити вміння студентів вільно спілкуватися з представниками різних країн з метою розвитку професійних, ділових та особистих контактів з закордонними партнерами, а також необхідність читати професійну літературу іноземною мовою. В зв’язку з цим в Україні існує зростаючий попит на випускників, які мають хороші знання іноземних мов і спроможні застосувати ці знання в своїй професійній діяльності. У статті автори торкаються питання навчання студентів немовних вищих навчальних закладів іншомовній професійно-орієнтованій лексиці, як формі опанування іноземною мовою. Запропонована класифікація вправ та завдань необхідних для вдосконалення лексичних навичок ґрунтується на засвоєнні лексики на перед текстовому, текстовому та після текстовому етапах. Такі форми навчання на думку авторів сприяють формуванню вмінь і навичок іноземної професійної мовленнєвої діяльності. Результати використання розглянутих форм навчання фаховому мовленню показують, що правильно організована робота з вивчення іноземної мови для спеціальної мети дає можливість студентам вільно володіти іноземною мовою.

У статті розглянуто основні положення щодо вивчення курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)» у закладі вищої освіти, проаналізовано зміст навчального предмета «Українська мова (за професійним спрямуванням» і принципи його реалізації у процесі підготовки фахівців психологічних спеціальностей, з’ясовано професійні аспекти та результати навчання студентів-психологів. Виокремлено мету курсу, завдання та методи навчання, основні аспекти викладання ділової української мови у гуманітарних закладах вищої освіти, окреслено перспективи. Проаналізовано види вправ на заняттях з української мови (за професійним спрямуванням), що формують професійну компетентність магістра психології, сприяють ефективному розвитку та активному застосуванню базових мовленнєвих умінь здобувачів освіти. Обґрунтовано методику вивчення нових термінів і понять у процесі засвоєння студентами фахової термінології, визначено основні аспекти у формуванні та вдосконаленні термінологічної компетентності під час вивчення дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)», проілюстровано методи успішного засвоєння та активного використання професійної лексики, зокрема ефективне поєднання різних вправ. Представлено основні типи завдань, які сприяють кращому засвоєнню фахової лексики. Здійснено аналіз сучасного стану викладання професійної лексики, редагування, коригування, перекладу наукових текстів та основ професійного ділового мовлення. Окреслено проблему використання словників, передусім галузевих, під час опрацювання фахових текстів, що супроводжується виконанням вправ на закріплення фахової термінолексики.

Стаття актуалізує питання реалізації принципу ситуативності в іншомовному навчанні ЗВО як такого, що спонукає студентів до розумової діяльності, пізнавального пошуку, активного вираження власних думок та безпосередньо впливає на формування їхніх мовленнєвих умінь. Одним із показників сучасної соціально активної особистості є її вміння комунікувати та співпрацювати з іншими на основі принципу ситуативності. Автор наголошує на необхідності створення навчальних мовленнєвих ситуацій як прототипу подальшої професійної діяльності студентів та ефективного засобу іншомовного спілкування. Передбачається створення сукупності зовнішніх умов спілкування, які стають опосередкованим стимулом усного мовлення студентів. Особлива увага приділяється підбору дидактичного матеріалу. Здійснюючи вибір комунікативних завдань, автор розглядає ситуації, зумовлені контекстом та метою, а не формою, та ситуації, які не регламентуються ні формою, ні змістом. Серед найбільш дієвих засобів першої групи виокремлено складання діалогів, проведення рольових та ділових ігор. Ретельно підібрані тематика та матеріали, які порушують актуальні проблеми професійного характеру, дають змогу активізувати комунікативні вміння і навички студентів, підштовхують їх до конструктивної дискусії та розвивають уміння орієнтуватися в динамічній комунікативній ситуації. Проблемні комунікативні ситуації визначаються спонтанним розвитком подій, стимулюють креативний потенціал студентів, активізують їхні професійні знання та сприяють розвитку іншомовної комунікативної компетентності студентів. Студенти набувають навичок співпраці, навчаються вести дискусію, будувати аргументовану відповідь, нести відповідальність за прийняті рішення, отримують можливість практичного застосування своїх знань, умінь та навичок. Автор робить висновок, що процес становлення майбутніх фахівців немовних спеціальностей є багатоаспектним явищем, яке здійснюється за рахунок постійної інтенсивної взаємодії та передбачає активне впровадження принципу ситуативності.

У статті ідентифіковано «регулярну й дискурс-специфічну метакому- нікацію», де метакомунікацію представлено як прагмакогнітивний феномен. Зауважено основний критерій типологізації метакомунікації, яким є спосіб вияву метакомунікативного знання. Установлено, що регулярна метакомунікація є експліцитним відображенням того, що відбувається в поточній комунікації, і базується на регулярних стереотипних патернах, притаманних усім/майже всім типам дискурсу, «оформлених» згідно зі стандартами інтеракційних жанрів, до яких вони належать. Схарактеризовано автономні метакомунікативи (МК) як регулярні, експліцитні, контекстуально незалежні, високо конвенціалізовані й семантично спустошені, стереотипні одиниці, які класифіковано в шість основних груп: контактно-фатичні, регулятивні, референційні, рефлективні, логіко-композиційні, суб’єктно-модальні МК. Доведено, що до найпоширеніших МК регулярної метакомунікації відносяться контактно-фатичні, регулятивні й рефлективні МК, рідковживаними є суб’єктно-модальні МК. З’ясовано, що реалізація прагматичних інтенцій мовців відбувається шляхом вибору адекватних для відповідного типу дискурсу (розмов ного, юридичного, медійного, риторичного, науково-академічного) стереотипних клішованих структур, які віднесено до дискурс-специфічних МК. Зазначено, що для аналізу англомовної метакомунікації вибір дискурсів здійснено за мовленнєво- жанровою диференціацією на основі того, що мовленнєві жанри, які типологізовано відповідно до традиційних класифікацій функціональних стилів (розмовний, науковий, офіційно-діловий, публіцистичний), нині розглядають у термінах дискурсознавства як дискурсивні сфери мовлення. Уточнено, що дискурс-специфічні МК теж є часто вживаними одиницями, але обмеженими певним дискурсивним типом, тому їх визначено як «регулярні МК відповідного типу дискурсу». Обґрунтовано, що «найметакомунікативнішими» є усний медійний і риторичний дискурси, а найнижчий мета-індекс – у юридичному дискурсі; найчастотнішими в усіх досліджуваних типах дискурсів, окрім розмовного, є МК-регулятиви, натомість розмовний дискурс вирізняється саме фатичною метакомунікацією.

У статті представлено методичну розробку заняття з української мови як іноземної для викладачів закладів вищої освіти. Розглядаються 4 етапи практичного заняття, що сприяли розвитку живого, спонтанного мовлення студентів, розвитку уваги та когнітивного мислення, що дозволили закріпити необхідний лексичний мінімум, повторити пройдений синтаксичний і граматичний матеріал тощо. Мовне наповнення навчально-тренувальних вправ підпорядковане комунікативному підходу до навчання, який визначив наявність на занятті завдань, призначених для формування та розвитку різних видів мовленнєвої діяльності – слухання, говоріння, читання та письма. Сприйняття і розуміння нового матеріалу підсилювалося тим, що комплексно задіяно зорову (відеосупровід і роздатковий матеріал), слухову (пояснення викладача) і механічну пам’ять (запис студентами слів і словосполучень у зошити). Робота з текстом є важливою не лише для застосування на практиці граматичних знань, формування правильної вимови чи наголошування слів, а й для ознайомлення іноземних студентів із українською культурою, її традиціями і виховання в них поваги до нашої нації і держави. Знання лексики, вміння будувати монологічні висловлювання, ініціювати й вести діалог-розпитування на запропоновану тему, навички узгоджувати прикметники, особові та присвійні займенники з іменниками у роді, числі й відмінку дозволять забезпечити реалізацію комунікативних потреб іноземних студентів у різних сферах спілкування: побутовій, соціально-культурній, офіційно-діловій, навчально-професійній. Професійне спрямування вивчення цієї теми полягає у формуванні українськомовної фахової компетентності майбутнього спеціаліста, здатного брати участь у діалоговій комунікації, розв’язувати комунікативні завдання у сфері професійної діяльності. Розроблена система вправ відповідає програмі навчальної дисципліни «Українська мова як іноземна» для студентів спеціальності 222 «Медицина».

The article reveals the conceptual approaches to improving the content and organization of professional foreign language teaching in technical higher educational establishments.The purpose of the study is to consider the role of information technology and to determine the psychological and pedagogical conditions in the formation of professional foreign language speech competencies of future technical specialists.Research methods: method of theoretical analysis of normative educational documents and scientific-methodical works on problematic issues of pedagogy teaching methods; synthesis of educational and methodical ideas; generalization of own pedagogical experience; methods of generalization, systematization for formulating of scientific research conclusions.Results. The main attention of the publication focuses on theoretical and practical aspects of professional foreign language teaching of future technical specialists, the formation of professional foreign-language speech competencies on its basis.The views of psychologists and teachers on the problem of introducing information technologies into the process of teaching a foreign language for professional purposes are studied. The study of the peculiarities of the formation of professional foreign language speech competencies by means of modern information technologies is conditioned by the search for effective methods of teaching a foreign language in technical higher educational establishments. In the process of learning a foreign language with the use of information technologies, important psychological and pedagogical conditions for the formation of professional foreign language speech competencies are identified. Besides, the main linguodidactic objectives have been defined, the solution of which is facilitated by the introduction of information technologies in the process of foreign language learning. Changes in traditional teaching model of the process of professional foreign language training using information technologies are considered. It is noted that the essence of learning in the new model is not the transfer of information, but the students’ ability to independently acquire knowledge, form and improve their speech competencies, communication skills and habits.Conclusions. The content of foreign language training for future specialists in technical higher educational establishments is the formation of professional foreign language speech communication competencies that contribute to the development of professionally oriented speaking skills, mastering the profession, increase labor efficiency and positively affect business relations.Key words: linguodidactic objectives, teaching model, information technologies, psychological and pedagogical conditions, professional foreign language speech competencies. У статті розкрито концептуальні підходи до вдосконалення змісту й організації навчання іноземної мови за професійним спрямуванням у закладах вищої освіти технічного профілю.Мета дослідження – розглянути роль інформаційних технологій та визначити психолого-педагогічні умови під час формування професійних іншомовних мовленнєвих компетентностей майбутніх фахівців технічного профілю.Методи дослідження: метод теоретичного аналізу нормативних освітніх документів і науково-методичних праць із проблемних питань методики викладання педагогіки; синтез навчально-методичних ідей; узагальнення власного педагогічного досвіду; методи узагальнення, систематизації для формулю-вання висновків наукового дослідження.Результати. Основна увага публікації зосереджується на теоретичних і практичних аспектах навчання іноземної мови професійного спрямування майбутніх фахівців технічного профілю, формуванні на його основі професійних іншомовних мовленнєвих компетентностей. Досліджено погляди вчених-психологів і педагогів на проблему впровадження інформаційних технологій у процес навчання іноземної мови за професійним спрямуванням. Дослідження особливостей формування професійних іншомовних мовленнєвих компетентностей засобами сучасних інформаційних технологій зумовлене пошуком ефективних методик викладання іноземної мови у закладах вищої освіти технічного профілю. У про-цесі навчання іноземної мови з використанням інформаційних технологій визначені важливі психолого-педагогічні умови формування професійних іншомовних мовленнєвих компетентностей. Визначено основні лінгводидактичні завдання, вирішенню яких сприяє впровадження інформаційних технологій у процес іншомовної освіти. Розглянуто зміни в моделі процесу навчання іноземної мови за професійним спрямуванням під час використання інформаційних технологій. Під час побудови нової моделі навчання сутністю навчання стає не передача інформації, а вміння студента самостійно здобувати знання, формувати та вдосконалювати свої мовленнєві компетентності, комунікативні вміння та навички.Висновки. Зміст навчання іноземної мови майбутніх фахівців у закладах вищої освіти технічного профілю полягає у формуванні професійних іншомовних мовленнєвих комунікативних компетентностей, які сприяють розвитку професійно зорієнтованого мовлення, оволодінню фахом, підвищують ефективність праці та позитивно впливають на ділові стосунки.Ключові слова: лінгводидактичні завдання, модель навчання, інформаційні технології, психолого-педагогічні умови, професійні іншомовні мовленнєві компетентності.

Стаття порушує питання наповнення змісту навчання іноземної мови професійного спілкування майбутніх економістів, а саме: включення основних ділових ситуацій професійного спілкування, особливостей дискурсу, комунікативних стратегій. У методиці викладання іноземних мов існують різні підходи до трактування комунікативних стратегій, набору їхніх складових. На основі аналізу праць дискурсознавців розуміємо комунікативну стратегію як модель спілкування з відповідними компонентами: мовленнєвий намір, смисл та обсяг інформації, мовленнєві засоби, тип мовлення, стиль, жанр мовлення. Ділова презентація – це професійно підготовлене монологічне висловлювання, яке має чітку структуру побудови, містить результати аналітичного дослідження (певної економічної проблеми), спрямоване на інформування, мотивування та переконання аудиторії у важливості поданої інформації, перевагах представленого предмета. Комунікативний намір презентації-доповіді – інформувати слухачів про стан бізнес-процесу. Виклад матеріалу, який дотримується послідовності: проблема – тема – тези – аргументи, використання спеціальних прийомів (цитата, риторичне запитання), фонологічних прийомів (зміна висоти тону, інтонації) викликає інтерес аудиторії, спонукає її до певної дії. Використання засобів міжфразового зв’язку забезпечують експліцитну зв’язність презентації, використання мовних засобів, які експліцитно чи імпліцитно містять прагматичну установку аргументації, забезпечують можливість регулювання поведінки слухачів. Мовленнєві кліше підвищують ситуативну заданість мовлення, його стійкість, стислість та виразність. Виявлено, що граматичні явища, лексичний запас, синтаксичні конструкції, прагматичні установки інформативних, спонукальних, аргументативних комунікативних стратегій забезпечують ефективність представлення презентації-доповіді.