To see the other types of publications on this topic, follow the link: Мова російська.
Journal articles on the topic 'Мова російська'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Мова російська.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
T.M., Fanahei. "LEXICALISATION PECULIARITIES OF COGNITIVE FEATURES OF CONCEPTS “LANGUE”, «МОВА», «ЯЗЫК» IN FRENCH, UKRAINIAN AND RUSSIAN LANGUACULTURES." South archive (philological sciences), no. 86 (June 29, 2021): 116–24. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-86-18.
Full textAbstract:
Purpose. The article aims to study the peculiarities of lexicalisation of cognitive features of concepts “langue”, «мова» and «язык» in French, Ukrainian and Russian languacultures by analysing phraseological units with representative words langue, мова and язык. The objects of the study are the concepts “langue” (language in French), «мова» (language in Ukrainian) та «язык» (language in Russian), and its subjects are phraseological units with lexicalised figurative features of these concepts. Methods. The article defines methodological features of the structure principle of selection of phraseological units, semiotic analysis and method of linguistic reconstruction. The article also provides definitions of key notions such as concept, conceptualisation and languaculture.Having performed the sample list of the research material, based on a structural principle, a semiotic analysis of the phraseological locutions was carried out to bring them to the corresponding domains of concepts “langue”, «мова» and «язык» and the method of linguistic reconstruction was used to correlate the figurative components of the phraseological locutions and their meaning with the corresponding lexicalised cognitive features of the concept. Further, a comparative study of the obtained results in French, Ukrainian and Russian languacultures was carried out.Results. All the results of the study are provided in the summary tables. It was revealed that all three studied languacultures have only one common cognitive feature – verbality, which proves that language in different languacultures is primarily a means of verbalisation and communication. Ukrainian and Russian languacultures also have (mis)understanding, identification and search among the common cognitive features, demonstrating that for the speakers of these languacultures, language is also a means of understanding and identification. Further, a number of specific for each languaculture cognitive features were singled out and analysed (Ukrainian – “mentality”, “periodicity”, “dynamism”, “desire”, “emotionality”, “ability”, “starting”, “control”, “successful conversation”, “spoiled conversation”, “logic”, “mysteriousness”, “topicality”, “precision”, “reticence”; Russian – “quantity”, “possession” and French – “motherhood”, “nationality”, “age” “reproductive preperty”, “dogmatism/stereotype”, “argotic”, “manner of expression”, “art”, “divinity”, “individual author’s style”, “use”, “tyranny”, “wood” and “green colour”).Conclusions. The performed research of phraseological units with words-representatives langue, мова, язык made it possible to identify a number of common and specific to French, Ukrainian and Russian languacultures domains and cognitive features of the concepts “langue”, «мова», «язык».Common domains of the studied concepts of Ukrainian and Russian languacultures are “language-ability” and “language-means”, and among the specific domains of the languacultures we can find Ukrainian “language-conversation” and French “language-type of language”, “language-code”, “language-lect/style” and “language-system”.Considering the results of the study, the conclusions were drawn concerning the specificity of conceptualisation of the language by French, Ukrainian and Russian native speakers. Language in all the analyzed languacultures is primarily the means of communication, and for the speakers of the studied Slavic languages it is also the means of understanding and identification in society. For the Ukrainians, the language also has a connection with thinking processes, emotions and feelings, as well as it is related to the concepts of competence, control and language/conversation character. For the speakers of Russian languaculture, cognitive features of the language like “quantity” and “possession” belong to the group of features about the language’s governance by speakers. And the French speakers conceptualise the language in connection with the concepts of motherhood, art and divinity and correlate the language with its use. The concept “langue” can also have the features of objects. Language for the French can be dogmatic and stereotypical, and its manner of expression can be specific (argotic or individual). For the speakers of French languaculture, language can also indicate the nationality and the age of its speakers, from which they began to use it.Key words: conceptualisation, phraseological units, concept domains, objectification, language. Мета. Стаття має на меті дослідження особливостей лексикалізації когнітивних ознак досліджуваних концептів у фран-цузькій, українській та російській лінгвокультурах за допомогою аналізу фразеологічних одиниць із словами-репрезентанта-ми langue, мова та язык. Об’єктом цього дослідження є концепти “langue”, «мова» та «язык», а його предметом виступають фразеологічні одиниці з лексикалізованими у них образними ознаками цих концептів. Методи. У статті визначено методологічні особливості структурного принципу відбору фразеологічних одиниць, семіо-тичного аналізу та методу лінгвокультурологічної реконструкції. Також наведені визначення таких ключових понять, як кон-цепт, концептуалізація та лінгвокультура.Після вибірки матеріалу дослідження за структурним принципом, проведено семіотичний аналіз виокремлених фразеологізмів для їх віднесення до відповідних доменів концептів “langue”, «мова» та «язык»; використано метод лінгвокультурологічноїреконструк-ціїдля співвіднесення образних компонентів фразеологізмів та їх значення із відповідними лексикалізованими когнітивними ознаками концепту. Далі проведено зіставний аналіз отриманих результатів у французькій, українській та російській лінгвокультурах.Результати. Усі результати дослідження наглядно представлено у підсумкових таблицях. Виявлено, що всі три дослі-джувані лінгвокультури мають тільки одну спільну когнітивну ознаку – вербальність, що доводить, що мова у різних лінг-вокультурах перш за все є засобом вербалізації та спілкування. Українська та російська лінгвокультури також мають серед спільних когнітивних ознак (не)порозуміння, ідентифікацію та пошук, які демонструють, що для носіїв цих лінгвокультур мова також є засобом порозуміння та ідентифікації. Далі виокремлено та проаналізовано низку специфічних для кожноїз трьох лінгвокультур когнітивних ознак (українські – «ментальність», «періодичність», «динамічність», «бажання», «емоційність», «здатність», «початок», «контроль», «успішна розмова», «зіпсована розмова», «логічність», «таємничість», «актуальність», «влучність», «небагатослівність»; російські – «кількість», «володіння» та французькі – «материнство», «національність», «вік», «репродуктивність», «догматичність/стереотипність», «арготичність», «манера висловлювання», «мистецтво», «боже-ственність», «індивідуальний стиль автора», «уживання», «тиранія», «деревина» та «зелений колір»).Висновки. Виконане дослідження фразеологічних одиниць із словами-репрезентантами langue, мова, язык дало змогувиявити низку спільних та специфічних французькій, українській та російській лінгвокультурам доменів та когнітивних ознак концептів “langue”, «мова», «язык». Спільними доменами досліджуваних концептів української та російської лінгвокультур є «мова-здатність» та «мова-засіб», а серед специфічних доменів ми знаходимо українську «мову-розмову» та французькі «мову-тип мови», «мову-код», «мову-лект/стиль» та «мову-систему». Зважаючи на результати дослідження, зроблено висновки щодо специфіки концептуалізації мови носіями французької, української та російської мов.Мова у всіх проаналізованих лінгвокультурах перш за все є засобом спілкування, а для носіїв досліджуваних слов’янських мов також засобом порозуміння та ідентифікації у суспільстві. Для українців мова також має зв’язок із мисленнєвими процесами, емоціями та почуттями, а також пов’язана із поняттями компетентності, контролю та характеру (роз)мови. Для носіїв російської лінгвокультури когнітивні ознаки мови «кількість» та «володіння» належать до групи ознак про урядування мови мовцями. А французи концептуалізують мову у зв’язку з поняттями материнства, мистецтва та божественності та співвідносять мову із її вживанням. Концепт “langue” також може мати предметні ознаки. Мова для французів може бути догматичною та стереотипною, а її манера висловлювання – специфічною (арготичною чи індивідуальною). Для носіїв французької лінгвокультури мова також може вказувати на національність та вік її носіїв, з якого вони почали її вживати. Ключові слова: концептуалізація, фразеологічні одиниці, концептуальні домени, об’єктивація, мова.
2
Гостра, К. В. "МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ІНТЕГРОВАНОГО УРОКУ «ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА — РОСІЙСЬКА МОВА — АНГЛІЙСЬКА МОВА»." Scientific and methodological journal "Foreign Languages" 103, no. 3 (December 21, 2020): 55–60. http://dx.doi.org/10.32589/1817-8510.2020.3.219302.
Full text
3
Haladzhun, Z. "МОВА ДРУКОВАНИХ ЗМІ УКРАЇНИ (У РОЗРІЗІ УКРАЇНСЬКА/РОСІЙСЬКА МОВИ ВИДАННЯ)." State and Regions. Series: Social Communications, no. 1(41) (March 10, 2020): 134. http://dx.doi.org/10.32840/cpu2219-8741/2020.1(41).21.
Full textAbstract:
<div><p><em>The article investigates the language situation in Ukraine over a period of 2009–2019 in terms of the language of periodic and continued printed publications. The article singles out chief problems in the investigation of the language of printed media and traces back the dynamics of the number of publications in the context of the Ukrainian/Russian language.</em></p></div><p><em>The difficulty of the research consisted in various methods of calculation used by the relevant government institutions, such as the National Book Chamber of Ukraine, the Ukrainian Association of Press Publishers, the State Television and Radio Broadcasting Committee, and, respectively, in the data published by them as well as in the fact that in order to perform a more objective analysis it would be essential to have the data of not such an out-dated (2001) All-Ukrainian population census according to the ethnic background and mother tongue criteria.</em></p><p><em>Investigating the language situation in the printed media, it can be claimed that, above all, it is closely related to the language situation in the state, that is: predominance of the Ukrainian language in the Western Ukraine, transition to the bilingualism in the Centre and diglossic bilingualism in the East of the state. The majority of publications are published in the Ukrainian (state) language – <br /> 42–52,5%. The Russian language takes the second place with 16–21%. The lion’s share of the whole press is issued in the Ukrainian and Russian languages (Ukrainian/Russian/both Ukrainian and Russian) – 70–85%, which shows certain bilingualism of the society but with the predominance of the state language – Ukrainian. This is evidenced by the polling data and may point to the fact that the lingual national identity has already been formed when it comes to the Ukrainian language as the only state language as well as the desire to obtain the better half of the information from the mass media in the Ukrainian language.</em></p><strong><em>Key words: </em></strong><em>printed media, language of publication, press, language situation, bilingualism, diglossia.</em>
4
Галаджун, З. В. "Мова друкованих ЗМІ України (у розрізі українська/російська мови видання)." Держава та регіони. Серія: Соціальні комунікації, no. 1 (41) (2020): 134–40.
Find full text
5
Ткаченко, Є. "Мова правосуддя в Криму українська чи російська?" Юриспруденція: теорія і практика, no. 1 (2007): 52–55.
Find full text
6
Озерова, Н. Г. "Російська мова в працях І.К. Білодіда: (соціолінгвістичний та функціонально-стилістичний аспекти)." Мовознавство, no. 6 (2006): 22–26.
Find full text
7
Радчук, О. В. "СТИЛІСТИКА ФАЗЕОЛОГІЗМІВ У СВІТЛІ ТИПОЛОГІЇ Г. П. ЇЖАКЕВИЧ (на матеріалі поеми М. В. Гоголя «Мертві душі»)." Лінгвістичні дослідження, no. 55 (2021): 115–28. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2021.55.11.
Full textAbstract:
У науковому доробку відомого українського лінгвіста Галини Прокопівни Їжакевич стилістика посідає особливе місце й пов’язана з вивченням взаємовпливу української та російської мов. Однак проблематика стилістичних праць спрямована не лише на вивчення мовної взаємодії, а насамперед на збагачення однієї мови засобами іншої. У вивченні мови українських та російських класиків Г. П. Їжакевич убачала великий сенс і неодноразово зверталася до цього питання. Творчість М. В. Гоголя цікавила її в аспекті оновлення української і російської мов експресивно-стилістичною лексикою та фразеологією. Новаторське поєднання двох мовних стихій в одному вислові українським письменником, що писав російською, розширювало уявлення про межі літературної мови й розкривало творчі потенції кожної з мов.
8
HENTSCHEL, G., and O. O. TARANENKO. "BILINGUALISM OR TRICODALISM: UKRAINIAN, RUSSIAN AND «SURŽYK» IN UKRAINE (analysis and linguistic-geographical mapping)." Movoznavstvo 322, no. 1 (February 22, 2022): 21–50. http://dx.doi.org/10.33190/0027-2833-322-2022-1-002.
Full textAbstract:
The study aims to show that the different usage frequencies of Ukrainian, Russian and «Suržyk» in everyday life in Ukraine can be described and mapped as a continuum of «tricodalism». This sets it apart from previous representations that usually assume a historical-political demarcation of sub-areas and consequently tend to indicate a linguistic bisection of the country into a Ukrainian-speaking area encompassing the west and the central region, and a Russian-speaking area in the east and south. The approach proposed here employs empirical data on usage of the three codes as the basis for its structuration. Starting from the mean frequencies of code usage in individual oblasts, a cluster analysis groups these into larger areas and clarifies their internal variation. This result is not just a more continuous picture of the linguistic landscape in Ukraine, but also a more coherent one.
9
Шеховцова-Бурянова, В. А. "Особливості регіональної ідентичності українців." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 29 (July 6, 2021): 54–58. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i29.960.
Full textAbstract:
У статті розглядаються особливості української регіональної ідентичності. Регіональна ідентичність має коріння в процесах взаємодії, взаємовпливу та часом конфлікту регіональних ідентичностей, котрі утворилися на історичному етапі розвитку, під дією деяких як соціальних, так і економічних, політичних ситуацій, а також були передумовами незвичних геополітичних особливостей України, що і мало вплив на різницю в національному розумінні себе жителями Сходу, Півдня, Центру і Заходу України. Дане розділення сталося через те, що територія України є границею західноєвропейського, східноєвропейського та середземноморського просторів. Регіональний вимір національної ідентичності тісно пов’язаний з особливостями формування регіонального національного складу населення. Однією з регіональних ідентичностей між Заходом та Сходом виступає мова. Вагомим історичним впливом на регіональні відмінності між Західною та Східною Україною характеризується період СРСР, що вплинув на русифікацію та зміну релігійної ідентичності.
Відмінністю Західної від Східної Україна виступає вплив східної і західної культури на формування регіонального менталітету. Регіональні відмінності між західними і східними українцями сформувалися на різній основі, а саме йдеться про індивідуалістичний та колективістській світогляд. Сьогодні для західних українців ідентичність характеризується орієнтацією на державу та служіння її інтересам. У свою чергу, східні українці характеризується критичним ставленням до влади, що нерідко межує з анархізмом, орієнтацією на самоорганізацію в рамках громади.
Однією з відмінностей у регіональній ідентичності Заходу та Сходу є різні релігійні конфесії. На релігійний світогляд вплинули історичні фактори, для Західної України більше притаманний католицизм, у свою чергу, Східна Україна – більш православна.
Відмінністю регіональною ідентичністю між Заходом та Сходом виступає мова. На Західній Україні переважає українська мова. Але на Східній Україні переважно прослідковується російська мова, яка є виявленням таких історичних чинників: русифікації українців, імперської політики царської Росії та політики влади радянського періоду.
10
Педченко, Людмила Вадимовна. "ПРИНЦИПИ НОМІНАЦІЇ ОРГАНІВ ЗОРОВОГО СПРИЙНЯТТЯ В РОСІЙСЬКІЙ МОВІ." Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды 4, no. 70 (2019): 43–51. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1572.2019.04.70.07.
Full textAbstract:
У статті робиться спроба аналізу лексичної вмотивованості російських літературних і діалектних номінацій органів зорового сприйняття. Автором виявлено найбільш продуктивні когнітивно-ономасіологічні моделі утворення загальноросійських і діалектних найменувань очей. В результаті дослідження встановлено, що в сучасній російській літературній мові найменування органу зору (нейтральне глаз і застаріле око) є невмотивованими. У той же час більшість російських діалектних найменувань очей мають «живу» внутрішню форму. Найменування органів зорового сприйняття в російській діалектній мові здійснюється на підставі двох базових принципів номінації: номінації за ознакою і номінації за функцією. Мотиватори першого типу визначають очі з точки зору форми ("круглі"), кольору ("білі"), характерних особливостей ("вирячені", "відкриті"). Функціональний принцип номінації реалізується за допомогою продуктивної мотивувальної ознаки "такий, що дозволяє бачити, дивитися". Мотивувальна ознака "світло" може бути кваліфікована і як функціональна ("такий, що дозволяє бачити світло"), і як якісна ("світлий"). Для номінації очей характерні також семантичні переноси синестетичного характеру, які свідчать про взаємодію різних модусів сприйняття (зорового, слухового, тактильного). Велика кількість виявлених лексем і різноманіття когнітивно-ономасіологічних моделей, що лежать в основі їх утворення, свідчать про високий аксіологічний статус об'єкта номінації – органу зорового сприйняття – для носіїв російської мови. Характер виявлених мотивувальних ознак демонструє особливості інтерпретації відповідного концепту в російській мовній свідомості. Оскільки очі являють собою орган, що забезпечує здатність бачити навколишній світ, орієнтуватися в просторі, носії мови пов'язують їх зі світлом і характеризують не тільки на підставі зовнішніх ознак, але й функціонально.
11
Карловас, О. А. "РОЗВИТОК МОВНОЇ СТІЙКОСТІ МАЙБУТНІХ ФІЛОЛОГІВ ЯК ІНДИКАТОР СФОРМОВАНОСТІ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, no. 3 (December 30, 2021): 136–48. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-136-148.
Full textAbstract:
У статті розглянуто поняття мовної стійкості як риси індивідуальної та колективної мовної поведінки, важливої для збереження стабільності національної мови у двомовній ситуації нашої країни.
Актуалізація питання розвитку мовної стійкості майбутніх філологів в умовах російсько-української двомовності східного регіону країни зумовлена основною метою навчання рідної мови в середній школі, яку будуть реалізовувати молоді спеціалісти, – формувати національно свідому, духовно багату мовну особистість, яка вмітиме вільно, комунікативно доцільно послуговуватись засобами рідної мови в усіх видах мовленнєвої діяльності, тобто забезпечувати належний рівень комунікативної компетенції.
Аналіз мовознавчих студій засвідчив, що дотепер немає загальноприйнятого, виразного та чіткого визначення досліджуваного поняття мовної стійкості. В лінгводидактиці означену проблему розглядають з погляду формування національно-мовної / мовної / мовленнєвої особистості в умовах реалізації компетентнісного підходу до навчання української мови. Лінгвісти звертають увагу на необхідність розвитку мовної стійкості, зокрема у здобувачів вищої освіти, яка допоможе розв’язати проблему, що постає там, де процеси мовної асиміляції ставлять під загрозу існування національної мови. Переорієнтація означеної двомовності на поступове зростання груп ситуативних двомовців за рахунок російських одномовців з подальшим формуванням і розширенням україномовних середовищ дозволить надати мовному розвитку України зворотного напрямку, і вища школа має посісти одне з ключових місць у цьому процесі.
Мовна стійкість є характерною рисою комунікативної поведінки мовної особистості, оскільки мова постає конструктом власної ідентичності, внутрішнім чинником позиції громадянина щодо своєї національної приналежності. У процесі вивчення мовознавчих дисциплін майбутні філологи долучаються до опосередкованої співвіднесеності з українською спільнотою, конструюючи завдяки мові національну ідентичність, яка постає перед людиною в ході формування національної самосвідомості.
12
Нахлік, Є. "Зачин Івана Котляревського і мовна ситуація в Україні на зламі XVIII-XIX століть (слав"яноукраїнська, книжна українська, українська народна, російська літературна мова)." Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність, Вип. 21 (2012): 590–94.
Find full text
13
Сустрєтов, Анатолій. "ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІСТОРІОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ З ПРОБЛЕМ РЕФОРМ ГРОШОВОГО ОБІГУ М. СПЕРАНСЬКОГО." Society. Document. Communication, no. 8 (February 7, 2020): 265–83. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-8-265-283.
Full textAbstract:
У статті досліджено історіографію ХІХ – ХХІ століть щодо проблематики впровадження реформ грошового обігу М. Сперанським на початку ХІХ ст. Були висвітлені погляди дослідників на роль М. Сперанського та інших діячів (М. Балуг’янського, М. Мордвінова, Д. Гур’єва, Б. Кампенгаузена та ін.), які брали участь у питаннях розробки «Плану фінансів». Установлені також основні причини, які спонукали до реформаторських дій уряду в питаннях обігу грошей та фінансової системи загалом в наявному науковому доробку, оскільки фінансова система знаходилася в системній кризі, яку не вдалося вирішити попереднім державним діячам, що поєдналося із зовнішніми факторами. Проаналізовано рівень висвітлення в літературі процесу реформ, а також фактори, які призвели до невдач з ряду принципових положень реформи (низький рівень реалізації державного майна тощо). В дослідженні йде мова про оцінку в історіографії реформ М. Сперанського, і указано на, переважно, позитивному ставленні до тих норм «Плану фінансів» та заходів, які передбачалися задля їх реалізації, відмінності в поглядах на причини, внаслідок яких реформа зазнала невдачі (автори вказують важку зовнішньополітичну ситуацію через постійні війни, в яких брала участь Російська імперія). У статті встановлено, що протягом ХІХ – ХХІ століть дослідники приділяли значну увагу питанням реформ М. Сперанського. У науковому доробку ця проблематика розглядається в контексті загальних питань історії грошового обігу України, Російської імперії, у рамках висвітлення його біографії та державної діяльності, ряд праць присвячений суто реформам фінансів в 1810-х роках. Здебільшого, про спробу фундаментальної реформи грошового обігу в науковий доробок вносять іноземні автори, концентруючи увагу на загальнодержавних аспектах, не враховуючи регіональні особливості та специфіку впровадження реформи, її впливу на місцях.
14
Волянська, Євгенія Володимирівна. "Словотвірна морфонологія відсубстантивних нових слів в українській і російських мовах." Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 9, no. 1 (October 16, 2013): 78–85. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v9i1.512.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано нові слова української і російської мов, виявлено продуктивні морфонологічні явища нових слів та порівняно особливості та закономірності їхнього творення в українській та російській мовах.
15
ЗАХАРЧЕНКО, ПЕТРО, and ОЛЕКСАНДР СИБІГА. "Державний статус української мови: спроба ліквідації завершення процесу уконституювання." Право України, no. 2019/12 (2019): 246. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-12-246.
Full textAbstract:
Поява пропонованої широкому загалу статті спричинена багатолітнім протистоянням між прихильниками надання українській мові статусу державної і їхніми політичними опонентами. На підставі оприлюдненого тексту конституційного подання до Конституційного Суду України 51 народного депутата України від 23 квітня 2019 р., що поставили під сумнів конституційність окремих положень Зако ну України “Про забезпечення функціонування української мови як державної” (Закон № 2704-VIII), здійснено конституційно-правовий аналіз спірних положень цього Закону у зіставленні з нормами Конституції України. Мета статті полягає у правовому обґрунтуванні позиції щодо відповідності окремих положень Закону № 2704-VIII, яким здійснено законодавче забезпечення функціонування української мови як державної, приписам Конституції України. Приводом для конституційного подання слугували окремі норми Закону № 2704-VIII, які, на думку суб’єкта конституційного подання, дискримінують російськомовних громадян за мовною ознакою. Крім того, автори вважають, що права російської мови істотно порушуються в тій частині, що на підставі документа надана перевага кримськотатарській мові як мові корінного народу, англійській мові та іншим мовам Європейського Союзу, незважаючи на те, що в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської мови та інших мов національних меншин. Аргументовано, що законодавець, ухвалюючи Закон № 2704-VIII, не порушив основні приписи конституції в частині забезпечення прав корінних народів, націо-нальних меншин України, зокрема й російськомовної частини населення. Визнані маніпулятивними, надані суб’єктом конституційного подання статистичні відомості, про факти, пов’язані з кількістю носіїв російської мови, кількісним складом націй і національностей, що проживають на території України, та чисельністю представників найбільшої етнічної меншини. Зазначено, що прямий зв’язок між національною належністю і мовою користування відсутній. Зроблено висновок, що в ухваленому Законі № 2704-VIII відсутня дискримінація як за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, так і за мовними чи іншими ознаками.
16
Васильева, О. В. "ОСОБЛИВОСТІ МІЖМОВНОЇ ІНТЕРФЕРЕНЦІЇ РОСІЙСЬКОМОВНИХ АМЕРИКАНЦІВ." Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды 1, no. 71 (2020): 17–23. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1572.2020.01.71.03.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу особливостей міжмовної інтерференції, що виникає в процесі вивчення російської мови як іноземної. Проаналізовано різні погляди на термін «міжмовна інтерференція», представлені в лінгвістичній науковій літературі. Автором названо причини виникнення інтерференції і ефективні шляхи її подолання. Виявлено типи інтерферентних явищ: недодіфференціація ознак (при наявності диференціальних ознак в нерідній мові і відсутності в рідній мові); сверхдіфференціація (при наявності диференціальних ознак в рідній мові і відсутності їх в іноземній); реінтерпретація. У статті виділено ключові фактори, поєднання яких дозволяє досягти більш вільного володіння іншомовною вимовою. Описано явище інтерференції на фонетичному, лексичному, морфологічному і синтаксичному рівнях: на фонетичному рівні названо типові помилки в артикуляції звуків російської мови, заміщення окремих звуків, зміна наголосів, неточності в інтонуванні речень; виявлено труднощі в засвоєнні окремих граматичних категорій, наприклад, категорії роду, відмінка, які відсутні в англійській мові; звернуто увагу на порушення норм мови на синтаксичному рівні, проаналізовано складності в структурі речень, зумовлені вільним порядком слів; визначено особливості інтерференції на лексичному рівні – використання багатозначних слів, труднощі з використанням омофонів, акцентовано увагу на використанні фразеологізмів. Представлено результати опитування американців, які вільно володіють російською мовою і проживають у місті Херсоні, про лінгвістичні труднощі, що виникли в процесі вивчення російської мови. Аналіз особливостей рідної мови дозволяє прогнозувати типові помилки, поява яких можлива в мовленні американців.
17
Авер`янова, Ніна, and Тетяна Воропаєва. "НЕОКОЛОНІАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР МОВНИХ КОНФЛІКТІВ В УКРАЇНІ." Молодий вчений, no. 4 (92) (April 30, 2021): 156–61. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-4-92-33.
Full textAbstract:
У статті аналізуються важливі проблеми мовних конфліктів в Україні. Показано, що мовні конфлікти найбільш гостро протікають у країнах з багатоетнічним складом населення. Мовні конфлікти бувають міжнаціональними, міжетнічними та внутрішньоетнічними. Мовна рівноправність зазвичай відображена в конституції країни, однак на практиці реалізація цієї ідеї проходить з ускладненнями. Наслідками мовних конфліктів можуть стати збройні конфлікти між ворогуючими національними або етнічними групами, посилення сепаратистських настроїв у державі та ін. Висвітлено, що після прийняття Закону «Про мови в Українській РСР» почалися гострі дискусії щодо надання російській мові статусу другої державної, які точаться донині. Мовно-політична проблема вміло використовується проросійськими силами як спосіб ескалації російсько-українського збройного конфлікту на теренах України. Доведено, що відсутність чіткої і цілеспрямованої мовної політики в Україні є наслідком її колоніального минулого. Нівелювати мовні конфлікти можна лише за допомогою продуманої державної мовної політики, при цьому важливо не допускати політичних спекуляцій та штучних конфліктів. Мовна політика, разом із гарантуванням мовних прав людини, має забезпечувати національну єдність та утверджувати політичну стабільність.
18
Космеда, Тетяна. "ЛІНГВІСТИЧНІ ЕКСПЕРИМЕНТИ Т. ШЕВЧЕНКА, АБО ЗАГАДКА, ЧОМУ РОСІЙСЬКА МОВА ОБРАНА МОВОЮ ПИСЬМЕННИЦЬКОГО ЩОДЕННИКА (до 200-ліття від дня народження письменника)." Studia Ukrainica Posnaniensia 3 (January 1, 2015): 105. http://dx.doi.org/10.14746/sup.2015.3.14.
Full text
19
Солошенко, О. М. "ФОРМУВАННЯ ЕТНІЧНОЇ СТРУКТУРИ НАСЕЛЕННЯ ХАРКІВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ." Історія та географія, no. 57 (2020): 126–31. http://dx.doi.org/10.34142/2313-2345.2020.57.20.
Full textAbstract:
У статті аналізується етнічний склад населення Харківської губернії в другій половині ХІХ століття. У цей період в регіоні мешкали представники 45 народів. Ґрунтуючись на статистичних даних переписів населення 1864, 1879, 1897 років, автор акцентує увагу на змінах чисельності українців, росіян та євреїв, які у другій половині ХІХ ст. становили більшість населення губернії. Беруться до уваги історичні передумови формування етнічної структури Харківської губернії. Для висвітлення етнічних особливостей населення враховується порубіжне розташування регіону. Звертається увага на вплив транскордонного фактору на формування етнічної структури населення до кінця ХІХ ст. Зауважується, що значна кількість населення під час перепису, визнали рідною мовою російську. Звертається увага на особливості етнічної картини в місті Харкові, де, за даними перепису 1897 року, більшість населення становило російськомовне населення. Це пояснюється загальною тенденцією русифікації. Доведено, що даний процес був обумовлений зростанням чисельності росіян у структурі населення регіону, піднесенням позицій російської мови в галузях промислового виробництва, торгівлі, освіти, науки та поширенням стереотипу про російську мову як про мову розвинену та культурну. Між тим більшість населення Харківської губернії була україномовною. Окрема увага приділяється особливостям становища та динаміці єврейського населення в Харківській губернії. Їх розташування в регіоні, було пов‘язано не тільки із російським законодавством щодо євреїв, а й особливостями їх занять (торгівля, освіта). Історично на території губернії проживали поляки, німці, білоруси, цигани, чисельність яких до кінця ХІХ ст. не перевищувала 1%. Припускається, що для отримання більш достовірних даних щодо етнічної структури Харківської губернії необхідно залучати джерела соціальної історії другої половини ХІХ ст.
20
ПЕДЧЕНКО, Людмила Вадимівна. "КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ПЕРЦЕПТИВНОЇ ОЗНАКИ «ВОЛОГІСТЬ» (ЗА ДАНИМИ РОСІЙСЬКОЇ ДІАЛЕКТНОЇ МОВИ)." Мова, no. 35 (July 29, 2021): 39–45. http://dx.doi.org/10.18524/2307-4558.2021.35.237851.
Full textAbstract:
Мета статті — виявити характер концептуалізації перцептивної ознаки «вологість» у російській діалектній мові і чинники, що його детермінують. Об’єкт дослідження — семантика лексем мокрий, вологий, сирий і їхніхареальних опозитів і дериватів у говірках російської мови. Предметом дослідження є когнітивні ознаки, актуалізованів семантичній структурі цієї групи лексем. У роботі використано методи семантичного, етимологічного, компонентного аналізу, історичний та описовий методи. У результаті аналізу семантики номінацій перцептивної ознаки «вологий»в російській діалектній мові було встановлено, що характер мовної інтерпретації вказаної ознаки детермінований нетільки емпіричними, а й власне лінгвістичними факторами. Номінативний потенціал лексем мокрий, вологий, сирийі їх дериватів демонструє неізоморфність їхніх семантичних структур, яка може бути зумовлена як відмінностями їхвнутрішніх форм, первісної семантики, так і різними векторами подальшого семантичного розвитку. Етимологічні данідають підстави припустити, що досліджувані номінації актуалізували різні аспекти концепту «вологість»: прикметникмокрий і його похідні співвідносилися з уявленням про «природну» вологу (пор. первісні значення «калюжа, бруд,болото»), дериваційне гніздо з коренем волог- / волож- маніфестувало інтерпретацію рідини як людської їжі, а лексеми,висхідні до праслов. *syr, позначали вологу, що міститься всередині необроблених або не до кінця оброблених, недосушених предметів. Висновки. Гетерогенність первісних смислів і зумовлені нею різні напрямки семантичного розвитку лексем, які є вербалізаторами ознаки «вологість» у російській діалектній мові, дають змогу говорити про складнуструктуру відповідного концепту, про необхідність виокремлення в цій структурі субконцептів, що актуалізують різніаспекти інтерпретації такої перцептивної ознаки.
21
ВАН, Лілі. "ВНУТРІШНЯ ФОРМА СЛІВ-РЕПРЕЗЕНТАНТІВ КОНЦЕПТУ ЛІНЬ У РОСІЙСЬКІЙ МОВІ (НА ТЛІ ЗІСТАВЛЕННЯ З КИТАЙСЬКИМИ ІЄРОГЛІФАМИ." Мова, no. 35 (July 29, 2021): 61–67. http://dx.doi.org/10.18524/2307-4558.2021.35.237797.
Full textAbstract:
Мета дослідження — розглянути історію слів-репрезентантів концепту Лінь, проаналізувати їх внутрішню форму і сучасні значення, а також зіставити отримані дані з семантикою китайських ієрогліфів. Об’єктом дослідження є семантика слів-репрезентантів концепту Лінь. Предметом — внутрішня форма слів лень, ленивый та ін. У роботі використані методи семантичного, етимологічних, порівняльного аналізу. Результат порівняльного дослідження внутрішньої форми російських слів і китайських ієрогліфів: в матеріалі і російської, і китайської мови виявлені ключові когнітивні ознаки ‘лежати’, ‘спати’, ‘їсти’, на базі яких був реконструйований вихідний концепт-архетип. Внутрішня форма слів відображає результати процесу пізнання, які можна представити у вигляді когнітивного сценарію: ‘лінива людина багато лежить, довго спить, мало і повільно рухається, багато їсть, і тому розраховує жити за рахунок результатів праці інших людей’. Була виявлена специфіка внутрішньої форми китайських ієрогліфів: вона пов’язана з розумінням ліні як ознаки, властивій жінкам. У структурі сучасного китайського ієрогліфа зник елемент «жінка». Вихідний концепт-архетип реалізується в понятійних значеннях російських слів лень, ленивый, лентяй та ін.; образах персонажів російських казок (билинного персонажа Іллі Муромця та казкового персонажа Ємелі-дурня), літературному образі Іллі Обломова, який прийняв символічне значення. У китайській лінгвокультурі, на відміну від російської, поширене типове порівняння ледачий як свиня, а також образ напівлюдини-напівсвині Чжу Бацзе, який став символом ліні, ненажерливості, боягузтва і бездіяльності. Практичне застосування результатів дослідження полягає в тому, що воно може бути використано для перекладу російської художньої, філософської або релігійної літератури на китайську мову.
22
Дьякова, О. В. "УКРАЇНОМОВНІ НОМІНАЦІЇ В УРБАНІМІЦІ ХАРКОВА." Історія та географія, no. 56 (2019): 55–58. http://dx.doi.org/10.34142/2313-2345.2019.56.08.
Full textAbstract:
Стаття висвітлює вплив мовної політики Росії, Радянського Союзу та України на урбаніміку Харкова. У статті авторка вперше виділила україномовні топоніми, що з’явилися у Харкові протягом XVII-XXI століть. Аналізуючи ситуацію з урбаністичними номінаціями вулично-дорожньої мережі, можна зробити висновок, що основна маса місцевих топонімів має двомовний характер, тобто і українською, і російською мовами вони звучать майже однаково. Причому є назви, що з’явились за часів Російської імперії або Радянського Союзу, які мають українське походження і російською мовою звучать так само, як і українською (Панасівка, Джерело, Квітуча) – тобто відбулася калька топоніму. У статті зазначається, що на сучасному етапі українізації у Харкові поки що дотримуються двомовного паритету, проте вже зараз з’являються суто українські хороніми. Таким чином, можна констатувати, що державна мовна політика безпосередньо впливала на номінацію урбанонімів і в Російській імперії, і в Радянському Союзі, і в сучасній Україні. Це особливо видно по періодах появи україномовних номінацій вулично-дорожньої мережі Харкова.
23
Maliutina, Natalia. "Смерть в симулятивном пространстве гиперреальности современной русской драмы на примере пьес Олега Богаева." Slavica Wratislaviensia 167 (December 21, 2018): 427–39. http://dx.doi.org/10.19195/0137-1150.167.36.
Full textAbstract:
Death in the simulative space of the hyperrealityof modern Russian dramaon the example of Oleg Bogayev’s playsThe image of the death’s simulacrum is a product of character’s speech in many comedy plays by the Russian playwright from Ekaterinburg — Oleg Bogayev, among them: Russian folk post, Dead Ears. The newest history of a toilet paper and others. In the poetics of O. Bogaev’s texts, the space of hyperreality is formed and the images of life and death function as simulacra and reminiscence of the mental stereotypes of the post-Soviet era. Analysis of the use of simulacra of death in a number of Bogayev plays allows us to find authorial irony over the processes of appearance of these simulacra in the speech, and over the processes of their involvement in the universal play of senses. The abyssal situation of the repetition of the transition from life to death, repeatedly duplicated, cause action in the comedies, the gap between the word and its meaning. Language becomes, in fact, a means of simulating discourse, and, therefore, causes the illusion of communication. The context of death dying acquires a literary, cultural and psychological contexts of the last collective experience. That becomes a cause of the loss of the direct sense of the term, the word and its meaning lies in the relationship of semantic transgression.Смерть у симулятивному просторі гіперреальності сучасної російської драмина прикладi п’єc Олега БогаєваОбраз-симулякр смерті є породженням мовлення персонажів багатьох комедій сучасного російського драматурга з Єкатеринбургу Олега Богаєва. Серед них: Російська народна пошта, Мертві вуха. Новітня історія туалетного паперу та інші. В поетиці текстів Богаєва формується простір гіперреальності, образи „життя і смерті” функціонують як симулякри, що нагадують ментальні стереотипи пострадянської доби. Аналіз того, як використовуються симулякри смерті в ряді п’єс Богаєва, дозволяє виявити авторську іронію щодо процесів появи в мовленні цих симулякрів, щодо процесів їх втягування до універсальної гри смислами. Абсурдна ситуація повторення переходу від життя до смерті, багаторазово тиражована, організує дію в комедіях, тим самим виявляється дистанція між словом та його значенням. Мова стає, по суті, засобом симуляції дискурса, отже, викликає ілюзію комунікації. Побутовий контекст смерті вмирання набуває літературні, культурно-психологічні контексти минулого колективного досвіду. У зв’язку з цим втрачається пряме значення цього поняття, слово та його значення знаходяться у відношеннях семантичної трансгресії.
24
Kanevska, Olga B. "Дидактичний потенцiал лiнгвостилiстичного аналiзу тексту на уроках росiйської мови як iноземної." Educational Dimension 56, no. 4 (March 29, 2021): 122–42. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v56i4.4377.
Full textAbstract:
Актуальною проблемою лінгводидактики є пошук нових методів і прийомів роботи з текстом, які ґрунтуються на текстоцентричному підході до мовної підготовки. У статті виявлено та схарактеризовано дидактичні можливості застосування лінгвостилістичного аналізу тексту на уроках російської мови як іноземної.
Визначено причини необхідності роботи з текстом як із найвищою комунікативною одиницею: 1) твори різних стилів і жанрової приналежності використовуються на мовних уроках в якості дидактичного матеріалу при формуванні мовної компетенції; 2) до задач розвитку мовленнєвої компетенції відноситься навчання різних видів аналізу текстів; 3) на підґрунті тексту формується комунікативна компетенція.
Виявлено цілі застосування тексту, в тому числі й художнього, на уроках російської мови як іноземної: 1) мовні та мовленнєві (збагачення словникового запасу; демонстрація можливостей граматичної системи; текст як стимул для дискусії); 2) соціокультурні (знайомство з культурою країни, мова якої вивчається; «культура, яку описує мова»); 3) етико-естетичні (гуманістичні та естетичні цінності; навички естетичного сприйняття художньої літератури).
Установлено критерії відбору тексту як навчального матеріалу: відповідність тексту навчальним цілям; інформативність; доступність; культурологічна значущість; виховна спрямованість; когнітивна та етико-естетична цінність. Ефект повідомлення залежить не лише від смислу одиниць висловлювання, але й від контекстуального оформлення, від ідеї твору та замислу автора, авторських інтенцій.
Лінгвостилістичний аналіз тексту, зокрема художнього, є важливим методом у методиці російської мови як іноземної: він уможливлює формування в тих, хто навчається, свідоме відношення до мовленнєвої діяльності, розвиток естетичних почуттів і смаків, засвоєння російської мови та російського мовлення в їх єдності, вдосконалення мовної, мовленнєвої та комунікативної компетенцій. Таке вивчення російської мови допомагає подолати сухість і штамп у викладанні мови, підвищити його виховний потенціал.
25
Дядечко, Людмила Петрівна, and Юрій Федорович Прадід. "Лексикографічний проект «250 крилатих слів і зворотів: засади створення»." Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 6, no. 1 (October 16, 2011): 168–72. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v6i1.790.
Full textAbstract:
У статті мова йде про історію фіксації гоголівських крилатих слів і зворотів у російській та українській ептографії, описуються теоретичні та практичні засади створення словника «250 крылатых слов и выражений Н. В. Гоголя (русско-украинский толковый словарь). 250 крилатих слів і зворотів М. В. Гоголя (українсько-російський тлумачний словник)».
26
Радчук, Ольга Вячеславовна. "КОРЕЛЯЦІЯ ПОНЯТТЯ «ВІДСУТНІСТЬ» ІЗ СЕМАНТИЧНИМИ КАТЕГОРІЯМИ ПОЗБАВЛЕННЯ, КАРИТИВНОСТІ Й НЕВОЛОДІННЯ." Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды 4, no. 70 (2019): 52–57. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1572.2019.04.70.08.
Full textAbstract:
У межах когнітивної лінгвістики досліджуються мовні явища, що відбивають систему світобудови, а також розуміння і сприйняття людиною існуючого світу в реаліях і абстракціях. Онтологічні та гносеологічні суті як буття людини, так і мови як системи базуються на опозиції наявність vs відсутність. У сучасних лінгвістичних студіях розвиваються ідеї основоположників когнітивного напрямку Дж. Лакофф, Р. Лангакера, Е. Рош, Ч. Філлмора, У. Чейфа. Особлива увага приділяється лінгвальним узагальненням, що мають конкретну реалізацію в мові та мовленні, і, в той же час, охопленню всієї системи мови. Оскільки всю мовну систему пронизують асиметричні відносини, а теорія опозицій відображає сутнісні властивості системи мови, абстрактне поняття «відсутність» висувається на перший план в аспекті пояснення привативного характеру мови. Застосування лінгвокогнітивного аналізу, в основі якого лежить теорія прототипового опису лексико-граматичних явищ, дозволяє розглянути поняття «відсутність» у системі мови і засоби його репрезентації. Поняття «відсутність» і семантика засобів його вираження не піддавалися окремому розгляду. В наукових працях ставилися питання про самостійний статус у російській мові семантичних категорій позбавлення, неволодіння і каритивності, що фрагментарно пов’язані з поняттям «відсутність». Зокрема, зазначені семантичні категорії протиставлялися детально дослідженій на матеріалі російської мови категорії посессівності. Огляд досліджень категорій заперечення, каритивності, позбавлення і неволодіння свідчить про те, що вони безпосередньо і нерозривно пов’язані з поняттям «відсутність», а їх кореляція відбиває взаємозалежність конкретного (семантичних категорій) і цілого, під яким мається на увазі поняття «відсутність». Семантичний обсяг абстрактного поняття «відсутність» ширше, ніж семантичний обсяг зазначених категорій.
27
Тараненко, Валерия Викторовна, and Татьяна Григорьевна Доценко. "МІЖМОВНІ ФОРМАЛЬНО-СЕМАНТИЧНІ ВІДПОВІДНОСТІ В ЦЕРКОВНОСЛОВ’ЯНСЬКІЙ ТА СУЧАСНІЙ РОСІЙСЬКІЙ МОВАХ. ЛЕКСИКОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ЄВАНГЕЛЬСЬКОЇ ПРИТЧІ ПРО СІЯЧА." Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды 3, no. 69 (2019): 38–46. http://dx.doi.org/10.34142/https://doi.org/10.34142/2312-1572.2019.03.69.05.
Full textAbstract:
При вивченні близькоспоріднених мов і мов-попередників сучасних літературних мов значну роль відіграє проблема міжмовної лексичної інтерференції. Серед мов-попередників особливе місце займає церковнослов'янська мова, яка в даний час є важливою складовою частиною життя Православної Церкви і служить предметом викладання в духовних навчальних закладах України. Для більшої результативності в засвоєнні церковнослов'янської мови доцільно створити навчальний посібник з церковнослов'янського читання, матеріалом якого є євангельські притчі. Складовими частинами цього посібника можуть стати вже розроблений словник міжмовних формально-семантичних відповідностей, а також лексичний, граматичний, історичний і екзегетичний коментарі євангельських притч. Стаття присвячена питанню практичного застосування лексикографічного досвіду зіставлення міжмовних відповідностей церковнослов’янської та сучасної російської мов. У роботі представлені приклади вказаних мовних явищ на основі розгляду Притчі про сіяча, яка відображена у всіх синоптичних євангеліях. Автори аналізують 21 міжмовну відповідність (омоніми та пароніми), що містяться у Притчі, порядок розміщення яких зумовлено її контекстом. Даний аналіз, показуючи вплив лексичної інтерференції на розуміння кожного епізоду притчі, що розглядається, та її тексту в цілому, сприяє практичній меті досконального вивчення та розуміння Святого Письма. Представлена робота відкриває собою лексичний коментар євангельських притч, котрий є частиною майбутнього навчального посібника з церковнослов’янського читання.
28
Bilavych, Halyna, Borys Savchuk, Vasyl Ilnytsky, and Nadiya Fedchyshyn. "КУЛЬТУРА НАУКОВОГО МОВЛЕННЯ МАЙБУТНЬОГО МАГІСТРА ЯК СКЛАДНИК ЙОГО ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ." Mountain School of Ukrainian Carpaty, no. 23 (November 24, 2020): 75–80. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.23.75-80.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі формування культури (екології) наукового мовлення майбутніх магістрів. Спостереження за мовним освітнім середовищем вишу, а також власний досвід редагування наукових текстів дали підстави для висновку, що рівень наукового мовлення (як усного, так і писемного) майбутніх магістрів є здебільшого середній, а то й низький. У статті проаналізовано типові помилки в студентських наукових текстах, зазначено їх причини та окреслено шляхи їх усунення. За результатами дослідження з’ясовано, що найбільше проблем при укладанні науковоготексту в здобувачів виникає в ділянці терміносистеми, доборі потрібних термінів, умінні правильно ними оперувати, коректно перекласти українською той чи інший термін з російської чи англійської мов, урешті, зредагувати науковий текст. Великий відсоток помилок (94%) зумовлений інтерферентними явищами внаслідок інтенсивного впливу російської мови, якого постійно зазнає українська наукова мова. Переконані, що вміння правильно укладати наукові тексти уможливлять магістрантам глибше засвоїти навчальний матеріал, підвищити якість навчального процесу, сприятимуть формуванню власного наукового стилю та загалом формуванню національно-мовної особистості науковця-початківця.
29
O.R., Mykytyuk. "VERBALIZATION OF THE ESSENCE OF UKRAINIAN IDENTITY (BASED ON THE MAGAZINE «AB IMPERIO»)." South archive (philological sciences), no. 84 (December 23, 2020): 164–69. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2020-84-25.
Full textAbstract:
Purpose. The purpose of the research is to find out the essence of verbalization of Ukrainian identity based on articles of the international journal «Ab imperio». The aim is to consider the following tasks: to find out the inconsistency of certain publications of the weekly with historical facts, to declare the appearance of Ukrainian printed monuments as a phenomenon of national identity and to show the need to publicize knowledge about the Ukrainian heritage of the Hetman and Cossack era.Methods. The article uses: a) the method of contextual analysis, which reproduces the information on the Ukrainian issue on the basis of the analyzed journal; b) a contrasting method, as there are two mutually incompatible views, one of which reproduces the Ukrainian vision of the problem, the other – the Russian, which is covered by the journal's publications; c) interdisciplinary method, as the analysis of linguistic aspects includes data from history, ethnology, literature, which allows a comprehensive consideration of the research material.Results. The study makes it possible to understand that the Russian-centric position on the national Ukrainian identity distorts the essence of the Ukrainian mentality. It is proved that: 1) external factors, in particular, Ukrainian clothes, patriot's house, predominance of national dishes, characteristic mustaches and stories about people's life were only an additional element for the formation of national identity, not the main factor determining the formation of the Ukrainian nation; 2) It is logically reasoned that the designed communicative code of Ukrainians (Russian position) does not exist. It is proved that the Ukrainian language was not constructed lately. Numerous written memoirs in particular the chronicle «The Tale of Bygone Years» testify that it had existed since ancient times; 3) It is explained that the literary and written tradition of Rus’is not a Russian tradition, but a Rus' one (ie, Ukrainian); 4) The change of Ukrainian identity is not related to evangelical sects; 5) There is no need to call the Polish minority (in Lviv) a «subculture»; 6) The term «correct Ukraine» is inappropriate because it threatens the integrity of the Ukrainian state. The article refutes the thesis that Ukraine received its own identity only after the tragic events of 2014.Conclusions. Therefore, if such statements from «Ab Imperio» still shape public opinion, and Ukrainian scholars do not respond to such posts, it will lead to the understanding of the modern Ukraine on a global scale again as a subcolonial territory that cannot cope without Russia. There is need to introduce into the linguistic and mental space facts about Ukrainian traditions, national symbols, indomitable spirit and heroic heritage of the Cossack and Hetman state.Key words: language, linguistic and mental features, Rus'-Ukraine, Russia, national revival, construction of national mythology. Мета: з’ясувати суть вербалізації української ідентичності за статтями міжнародного журналу «Ab іmperio». Поставлена мета передбачає розгляд таких завдань: з’ясувати невідповідність певних публікацій тижневика історичним фактам, задекларувати вихід українських друкованих пам’яток як явища національної ідентичності та показати необхідність омовлення в різних засобах масової інформації знань про українську спадщину гетьманської та козацької доби.Методи. У статті використано: а) метод контекстуального аналізу, за допомогою якого відтворено інформацію щодо українського питання на основі аналізованого журналу; б) контрастивний метод, оскільки є два навзаєм несумісні погляди, один з яких відтворює українське бачення проблеми, інший – російське, яке висвітлюють публікації журналу; в) міждисциплінарний метод, бо до аналізу мовознавчих аспектів долучено дані історії, етнології, літератури, що дає змогу комплексно розглянути матеріал дослідження.Результати. Проведений аналіз дає змогу зрозуміти, що російськоцентрична позиція щодо національної української ідентичності спотворює сутність української ментальності. Доведено: 1) зовнішні чинники, зокрема, одяг українців, хата патріота, переважання національних страв, характерні вуса та розповіді про народне життя були лише додатковим елементом для тво-рення національної ідентичності, а не основним чинником, який визначив формування української нації; 2) про сконструйо-ваний комунікативний код українців (російська позиція) немає ніякої підстави говорити, оскільки українська мова існувала з прадавніх часів, що засвідчують численні писемні пам’ятки, наприклад, найвідоміша – літопис «Повість временних літ»; 3) літературно-писемна традиція Руси – це не російська традиція, а руська (тобто українська); 4) зміна української ідентичності не пов’язана з євангельськими сектами; 5) немає потреби польську меншину (у Львові) називати «субкультурою»; 6) термін «правильна Україна» є недоречним, бо ставить під загрозу цілісність Української держави. У статті спростовано тезу, що Україна отримала власну ідентичність після трагічних подій 2014 року.Висновки. Вербалізація суті української ідентичності крізь призму матеріалів «Ab іmperio» часто спричиняє розуміння сучасної України у світовому вимірі як підколоніальної території, яка не дає собі ради без Росії. Потрібно впроваджувати в мовно-ментальний простір факти про українські традиції, національну символіку, незламний дух та героїчну спадщину козацької та гетьманської держави.Ключові слова: мова, мовно-ментальні риси, Русь-Україна, Росія, національне відродження, конструювання національної мітологі.
30
Фазан, В. В., and В. Ю. Шафрановський. "ДІЯЛЬНІСТЬ ЦЕРКОВНО-ПАРАФІЯЛЬНИХ ШКІЛ ПОЛТАВИ ЩОДО ВИХОВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ УЧНІВ." Теорія та методика навчання та виховання, no. 49 (2020): 128–35. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2020.49.11.
Full textAbstract:
Духовенство і церква в цілому завжди відігравали важливу роль в українському суспільстві. Одним із важливих напрямів просвітницької роботи православного духовенства було навчання і виховання дітей. Складно переоцінити внесок церкви у виховання толерантності молодого покоління. Навчальні заклади функціонували при монастирях і церквах на всій території України. Діяльність церковно-парафіяльних (церковно-приходських) шкіл православних монастирів та церкв України, як найбільш поширених духовнорелігійних та освітніх осередків, зробили вагомий внесок у навчання, виховання і просвітництво дітей і народу в цілому. Свого особливого розквіту і значимості у системі освіти досліджувані питання зазнали в ХІХ столітті, що зумовлено початком духовного піднесення в країні, реформуванням духовномонастирської освіти (видано Статути 1808 р., 1810 р., 1814 р., створено «Нарис правил духовних училищ», 1810 р.), активним розвитком церковнопарафіяльних навчальних закладів, зростанням інтересу до духовності і вивчення богослов‟я, появою теоретико-методологічної бази. Слід зазначити, що духовенство було і носієм, і проповідником як патріотизму, так і толерантного ставлення до особистості. Так, із різних губерній України надходили повідомлення про бажання духовенства і віруючих запровадити викладання українською мовою у церковнопарафіяльних школах та духовних семінаріях У статті схарактеризовано діяльність церковно-парафіяльних шкіл міста Полтави, їх особливості, графік роботи та специфіка організації навчально-виховного процесу щодо виховання в учнів толерантного ставлення. Акцентовано увагу на тому, що в Полтавській губернії функціонувало від 190 до 961 шкіл, зокрема у місті Полтава 9. Дані навчальні заклади слугували місцем отримання базової освіти для дітей нижчих верств населення, переважно селян. Головними дисциплінами були: Закон Божий, церковнослов‟янське читання, церковні співи, церковна історія, арифметика, російська мова, вітчизняна історія, географія, геометричне креслення і малювання, дидактика, основи гігієни, чистописання. Вчителями церковнопарафіяльних шкіл були переважно священики, семінаристи, інколи грамотні селяни.
31
Тетяна, Космеда, and Галина Намачинська. "ШЛЯХИ, ХАРАКТЕР ТА ТИПИ ЗАПОЗИЧЕНЬ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В МОВУ РОСІЙСЬКУ (на матеріалі словника живої російської мови В. Даля)." Studia Ukrainica Posnaniensia 7, no. 2 (June 1, 2019): 19–33. http://dx.doi.org/10.14746/sup.2019.7.2.02.
Full textAbstract:
W artykule wyznaczono na podstawie analizy słownika żywego języka rosyjskiego W. Dala typy zapożyczeń z języka ukraińskiego na rosyjski. Wyróżniono zapożyczenia pośrednie i bezpośrednie, kognaty, zapożyczenia leksykalno-semantyczne oraz semantyczne, zapożyczenia będące faktami rosyjskiego języka literackiego oraz te, które weszły w skład języka narodowego jako dialektyzmy. Ukrainizmy uzupełniły pasywną leksykę języka rosyjskiego w postaci archaizmów oraz historyzmów, jak również jego aktywną leksykę, z uwzględnieniem stylistycznej oraz stylowej różnorodności, reprezentując nominacje językowe właściwe i przenośne. Nie wszystkie fakty zapożyczeń z języka ukraińskiego odnotowane w słowniku W. Dala zostały formalnie potwierdzone we współczesnych słownikach języka rosyjskiego. Do ukrainizmów w języku rosyjskim należą przede wszystkim nominacje faktów ukraińskiej kultury i historii, leksemy, które „ujęzykowiają” kluczowe koncepty ukraińskiej mentalności, egzotyzmy oraz etnografizmy.
32
Nowacka, Dagmara. "POLACY UCZĄ SIĘ UKRAIŃSKIEGO. WPŁYW CZYNNIKA TYPOLOGICZNEGO NA PROCESY PRZYSWAJANIA JĘZYKÓW OBCYCH." Studia Ukrainica Posnaniensia 5 (March 24, 2017): 143–50. http://dx.doi.org/10.14746/sup.2017.5.17.
Full textAbstract:
Перша частина статті — це спроба окреслити ситуацію вивчення української мови в Польщі не лише як мови нацменшини, але і як іноземної мови. Поляки охоче вивчають іноземні мови, зокрема й мови своїх сусідів, а отже, українську та російську. Чи близька спорідненість мов допомагає, чи, швидше, заважає ефективно її вивчити? Друга частина статті — аналіз частотних студентських помилок.
33
Чернова, Ірина. "СУЧАСНІ ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ." ΛΌГOΣ. МИСТЕЦТВО НАУКОВОЇ ДУМКИ, no. 8 (December 10, 2019): 111–13. http://dx.doi.org/10.36074/2617-7064.08.026.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу основних прогалин у вивченні української мови студентами—іноземними громадянами. Акцентується увага на сучасних вимогах до компетенції майбутніх фахівців, простежується місце комунікативної компетенції у професійній сфері. Окреслено здобутки вітчизняної мовної підготовки та типові помилки, пов’язані з перенесенням моделей навчання одній мові на вивчення іншої. Наголошується на суттєвих розбіжностях української та російської мов, що унеможливлює звичайне запозичення методик. Розкрито важливість соціокультурної складової освітньо-виховного процесу. Запропоновано найбільш ефективні методи опанування українською мовою, зокрема побудови індивідуальної траєкторії навчання, що дозволить належним чином сформувати у студентів комунікативну компетентність. Доведено, що лише комплексний підхід може бути запорукою якісної підготовки та комфортної адаптації в іншокультурному просторі.
34
Дьячок, Н. В. "ОСОБЛИВОСТІ УНІВЕРБАЛЬНОЇ ОМОНІМІЇ В РОСІЙСЬКІЙ МОВІ." Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды 1, no. 71 (2020): 24–29. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1572.2020.01.71.04.
Full textAbstract:
Явище омонімії не втрачає своєї актуальності як об’єкт дослідження в межах російськомовного мовного матеріалу. Зацікавленість ним пов’язана з появою омонімів на сучасному етапі розвитку мови. Спостереження демонструють різнотипність наявних омонімічних одиниць, що виникли раніше і з’являються зараз унаслідок активних процесів, що відбуваються на всіх рівнях лінгвосистеми. Новітній матеріал сучасної російської мови демонструє наявність універбальної омонімії, яка характеризується дублетністю синтетичних та аналітичних найменувань, з одного боку, і словесною, омонімічною універбу, одиницею, – з іншого. Метою дослідження постало виявлення особливостей універбів, 1) омонімічних іншим універбам, 2) омонімічних лексемам, що виникли в мові раніше за них. Основним принципом організації одиниць, що збігаються структурно, фонетично та графічно, є принцип лінгвальної аналогії, втілений у прагненні мовленнєвих і мовних елементів до структурної уніфікації. Причини появи универбів-омонімів зазначеного зразка зумовлені, окрім універсальних, індивідуальними закономірностями. Тому процес виникнення в мові досліджуваних омонімічних одиниць є більш складним, ніж звичайний процес омонімізації. Однією з причин появи таких лексичних омонімів постає дія активних процесів у російській мові, серед яких провідну роль відіграє універбація. Матеріал дослідження дозволив виділити два типи універбальних омонімів, репрезентованих такими корелятами: 1) універб-омонім – слово-омонім, 2) універб-омонім – універб-омонім. Доволі часто універбальні омоніми другого типу представлені квазіунівербами. Омонімічні утворення обох типів належать до різних мовних одиниць – номінатем. Порушена в статті проблема вимагає подальшого розгляду, прикінцева мета якого – укладання спеціальних словників універбальних омонімів.
35
Sasyn, H. V. "Інформаційна війна: сутність, засоби реалізації, результати та можливості протидії (на прикладі російської експансії в український простір)." Grani 18, no. 3 (February 10, 2015): 18–23. http://dx.doi.org/10.15421/1715052.
Full textAbstract:
У статті розглянуто сутність та специфіку інформаційної війни, яка як явище існує з давніх часів та є глобальним ресурсом сьогодення. Методи і засоби інформаційної боротьби є невід’ємною частиною сучасних збройних конфліктів, які здатні привести до трагічних наслідків. Встановлено проблему інформаційної війни в Україні та її передумови. Досліджено, що проти України вже давно здійснюються інформаційні атаки, які розхитують ситуацію всередині країни та створюють негативний імідж України в світі. Прикладом інформаційних атак зі сторони Росії є: нав’язування ідей федералізації, надання російській мові статусу другої державної, проблеми Чорноморського флоту, проблематика паливноенергетичного комплексу, проблеми Криму і кримських татар, звинувачення у продажу зброї у російськогрузинській війні тощо. Проаналізовано застосування Російською Федерацією проти України засобів та методів інформаційного впливу. Встановлено, що сьогодні Росія веде інформаційну боротьбу відкрито, не шкодуючи фінансування. Виявлені основні напрямки та способи маніпулятивних, психоінформаційних технологій Російської Федерації відносно України. Автором запропоновано підходи щодо захисту інформаційного простору та національної безпеки України.
36
Тимошенко, Аліна Ігорівна. "Архаїчні відмінкові форми іменників у фразеологічних одиницях української та російської мов." Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 9, no. 1 (October 16, 2013): 390–99. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v9i1.556.
Full textAbstract:
У статті досліджено проблему збереження архаїчних граматичних явищ у складі фразеологічних одиниць; визначено основні різновиди застарілих відмінкових форм іменника в українських та російських фразеологізмах. Порівняльне вивчення фразеологічного складу української та російської мов дало можливість виявити спільні та відмінні риси в уживанні реліктових форм у стійких одиницях двох споріднених мов.
37
Арзуманова, Т. В. "ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ БІКУЛЬТУРАЛІЗМУ УКРАЇНЦІВ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКОГО ЕТНІЧНОГО ПОРУБІЖЖЯ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ." Історія та географія, no. 57 (2020): 5–10. http://dx.doi.org/10.34142/2313-2345.2020.57.01.
Full textAbstract:
У статті розглянуті проблеми формування бікультуралізму українців Воронезької губернії, які мешкали на етнічному українсько-російському порубіжжі. Проаналізовано відмінні риси в складових етнічної культури росіян та українців регіону (мова, одяг, побут та архітектура, звичаї, ментальність). Виявлено, що в другій половині ХІХ ст. серед українців – мешканців Воронезької губернії спостерігався процес формування бікультуралізму – прилучення до домінуючою російської культури з одночасним збереженням маркерів власної етнічної культури. Опанування українцями російської мови та елементів російської етнічної культури (одяг, традиції та звички в повсякденному житті, світоглядні погляди) носило переважно соціальний характер через панування в суспільстві Російської імперії шовіністичних стереотипів про першість та домінантність російської культури над селянською українською культурою. Бікультуралізм української діаспори на теренах Воронезької губернії виражався в розумінні її представниками власної відмінності від етнічних росіян та і від представників материнського етносу
38
АРЕФЬЄВА, Наталія Георгіївна. "КОДОВІ ПРОСТОРИ ТА ЛІНГВОКУЛЬТУРНІ КОДИ ЯК СПОСІБ ОРГАНІЗАЦІЇ КУЛЬТУРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ (на матеріалі фразеології російських говірок Півдня України)." Мова, no. 35 (July 29, 2021): 7–15. http://dx.doi.org/10.18524/2307-4558.2021.35.237858.
Full textAbstract:
Мета статті полягає у визначенні методологічного апарату, який сприяє виявленню та опису етно- та лінгвокультурного змісту мовних одиниць на прикладі російської діалектної фраземіки Півдня України. Предмет дослідження становлять кодові простори й лінгвокультурні коди, планом вираження яких є культурно значущі мовні одиниці, зокрема фразеологізми, що існують у російських говірках Півдня України. Методологічною основою дослідження стали сучасні розробки й основні положення лінгвосеміотики, лінгвокультурології, етнолінгвістики, концептології, діалектології, фразеології. Як спосіб виявлення, систематизації та подальшого опису культурного знання запропоновано класифікацію, яка передбачає виокремлення трьох кодових просторів: антропного, природного та ірраціонального — і лінгвокультурних кодів, що їх наповнюють. Класифікацію проілюстровано конкретними прикладами; відзначено перетини лінгвокультурних кодів і кодових просторів. Результатом дослідження стали висновки, згідно з якими фразеологічна, мовна, концептуальна картини світу можуть бути реконструйовані за допомогою кодових просторів і лінгвокультурних кодів, що їх наповнюють. Складовими лінгвокультурних кодів є знаки культури, закріплені в мові: архетипи, концепти, стереотипи, еталони, символи.
39
Демешко, Інна Миколаївна. "Умови альтернацій у словотвірних парадигмах девербативів в українській, російській і польській мовах." Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 6, no. 1 (October 16, 2011): 153–61. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v6i1.788.
Full textAbstract:
У статті окреслено перспективу дослідження віддієслівних дериватів в українській мові в контексті теоретичних здобутків сучасної лінгвістики, умови альтернацій у словотвірних парадигмах девербативів в українській, російській і польській мовах.
40
Polkanov, Andriy. "Тенденції перехідності у камерно-вокальній творчості російських композиторів xix – початку хх століть." Музичне мистецтво і культура 23 (November 30, 2016): 69–79. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2016-23-69-79.
Full textAbstract:
Мета роботи – висвітлити загальні стильові тенденції розвитку камерних вокальних жанрів у творчості російських композиторів XIX – початку ХХ століть як показові для становлення національного стилю музичного мистецтва, виокремити якість перехідності у стильовій системі російської музики даного періоду. Методологія роботи утворена перетином трьох головних методичних настанов: історико-культурологічної, жанрово-стильової мистецтвознавчої та семіологічної музикознавчої. Наукова новизна статті визначається спробою вибудувати жанрово-стильову модель мовної (семіотичної) перехідності в музиці на матеріалі російської музики, визначити тенденції перехідності, які вливають на розвиток камерно-вокальних жанрів та зумовлюють їх входження до системи вторинної композиторської творчості. Висновки роботи дозволяють проектувати визначення національно-стильових засад російської музики її класичного періоду до сфери камерно-вокальної творчості, відкривати в жанровій площині камерно-вокальної музики естетичні та мовні пролегомени національної музичної свідомості.Ключові слова: камерно-вокальна творчість, жанрова галузь, перехідність, стиль, національна музична свідомість, музична мова, класичний період.
41
Гуменяк, В. О. "ПОНЯТТЯ «СТИЛЬ» І «ДИСКУРС» В ІНТЕРПРЕТАЦІЙНИХ ПАРАДИГМАХ СУЧАСНОЇ ЛІНГВІСТИЧНОЇ ДУМКИ." Лінгвістичні дослідження, no. 52 (2020): 148–59. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2020.52.15.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано погляди українських і зарубіжних мовознавців на поняття «стиль» та «дискурс». Акцентовано напрями наукової концептуалізації поняття «стиль» в українській, російській, французькій, німецькій лінгвістичній думці. Проаналізовано особливості розуміння поняття стилю у зв’язку з дискурсом. Окреслено критерії класифікації функційних стилів. Розглянуто співвідношення «стилю» й «дискурсу» в сучасному мовознавстві (взаємодоповнення, взаємовиняток, взаємозаміна чи індиферентність та нерозрізнення). Ключові слова: мова, стиль, функції мови, функційний стиль, функційно-стилістична диференціація, дискурс.
42
Колесников, Андрій Олександрович. "Українсько-російська взаємодія у граматиці українських говірок межиріччя Дністра і Дунаю." Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 9, no. 1 (October 16, 2013): 220–29. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v9i1.534.
Full textAbstract:
У статті описано граматичні явища в українських говірках мультилінгвального ареалу межиріччя Дністра і Дунаю, стимульовані взаємодією української і російської мов. Визначено чинники, що зумовлюють наслідки російськомовного впливу, проілюстровано динаміку українсько-російського контактування у регіоні, а також спільні південнобессарабські елементи у граматиці українських і російських говірок.
43
Bilavych, Galyna. "Формування культури наукового мовлення майбутніх фахівців інформаційної, бібліотечної та архівної справи у процесі професійної підготовки." Освітній простір України, no. 13 (September 28, 2018): 36–42. http://dx.doi.org/10.15330/esu.13.36-42.
Full textAbstract:
Стаття присвячена практичному аспекту проблеми культури наукової мови, під якою розуміємо досконалий рівень мовнокомунікативної підготовки майбутніх фахівців інформаційної, бібліотечної та архівної справи, що передбачає дотримання нормативності української літературної мови, володіння науковим стилем тощо. З’ясовано зміст поняття “культура наукового мовлення”, визначено особливості реалізації норм сучасної української літературної мови в науковому стилі, звернено увагу на найбільш типові для студентських наукових текстів помилки. Більшість помилок у писемному мовленні студентів зумовлена інтерференційними явищами внаслідок інтенсивного впливу російської мови на українську наукову мову.
44
КАБАНЕН, Інна. "МИСТЕЦТВО ГОВОРИТИ ПО-ОДЕСЬКИ: ОДЕСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ ІСААКА БАБЕЛЯ ЯК «ФІКСОВАНІ ОДИНИЦІ МОВНОГО МИСТЕЦТВА» В ТЕЛЕВІЗІЙНО-КІНЕМАТОГРАФІЧНОМУ КОНТЕКСТІ." Мова, no. 35 (July 29, 2021): 102–10. http://dx.doi.org/10.18524/2307-4558.2021.35.237844.
Full textAbstract:
Мета цієї статті — дізнатися про те, чи є певні фрази на так званій «одеській мові» в Одеських оповіданнях Ісаака Бабеля віддзеркаленням реальності, відображенням міфу або виключно художнім твором. Для досягнення мети у статті продемонстровано способи подання цих фраз у таких екранізаціях Одеських оповідань: «Беня Крик» (1926), «Мистецтво жити в Одесі» (1989), «Биндюжник і король» (1989) і «Захід» (1990). Новизна цього дослідження полягає в тому, що вищевказані фрази розглянуто як «фіксовані одиниці мовного мистецтва», які використовуються у фільмах як маркери і застосовуються в орнаментальному призначенні, а також як визначники місця дій оповідання, додаючи тексту одеський колорит. Спочатку проаналізовано основні характеристики кожного з фільмів, їх спільне і відмінне; далі показано, як цитати з творів І. Е. Бабеля занурено в екранізовані діалоги. Результати аналізу свідчать про те, що в більш сучасних екранізаціях фіксовані одиниці мовного мистецтва використовуються особливо часто, хоча сам розповідний текст значно змінений і наближений до норми російської літературної мови. Висновки констатують, що, незважаючи на те, що в фільмах «одеська мова» І. Е. Бабеля представлена як художнє мовлення і відображення міфу, не виключена можливість відображення нею місцевих міських мовних реалій першої чверті ХХ століття.
45
ПОНОМАРЬОВА, Людмила, and Iнна ЛОБОДЮК. "ПИТАННЯ ПЕРЕКЛАДУ ТЕМПОРАЛЬНИХ СТИЛІЗАЦІЙ У СУЧАСНИХ ТВОРАХ." Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, no. 45 (September 23, 2021): 369–76. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.33.
Full textAbstract:
Лексика завжди відповідає часу створення і відрізняється у різний час і на різних територіях. Для територіальних різниць існують мови та діалекти. Їх переклад хоча і може викликати труднощі, однак підтрима- ний словниками, доробками вчених та практикою. Темпоральну лексику можна спостерегти в текстах двох різновидів: 1. тексти, написані у віддалені епохи 2. історичні або квазіісторчні сучасні сти- лізації, де автори навмисно стилізують мову опису в часовому аспекті. Актуальність роботи полягає в аналізі можливостей міжмовної пере- дачі сучасних темпорально стилізованих текстів між близькоспорідненими мовами, враховуючи можливості неоднакового сприйняття в мові оригіналу і мові перекладу. Об’єктом дослідження є темпоральна лексика російської мови, вико- ристовувана у сучасних літературних творах, та її переклад українською мовою. Предметом дослідження є методи перекладу застарілих слів, за допо- могою яких досягається ефект темпоральної стилізації. Проблема перекладу темпорального складника твору є однією з найменш досліджених як у теоретичному, так і в практичному відношенні. У теоре- тичному плані науковий інтерес представляє визначення складу і статусу лексичних шарів, джерел їх походження і закономірностей їх використання в різних сферах комунікації. Також слід указати на відсутність теоретично розроблених критеріїв виділення ознак темпоральної стилізації, дослідження механізму породження стратегії історичної стилізації мови, визначення функцій лексики високого стилістичного шару, джерел її формування і тенденцій розвитку. Дискусійні питання пов’язані з вибором та реалізацією стратегій адекватного перекладу та цілісністю семантичного-емоційного навантаження перекладених тек- стів. Отже, ступінь еквівалентності перекладу може бути достатньо об’єк- тивно визначено за допомогою зіставлення реакції реципієнтів на текст пере- кладу та оригіналу, і саме відповідність розуміння тексту реципієнтами буде критерієм оцінки результатів перекладацького процесу.
46
ДВОРЯНЧИКОВА, Світлана, and Наталія ГУДКОВА. "Застосування інтерактивних методів у навчанні англійської та російської мов як іноземних студентів-нефілологів." EUROPEAN HUMANITIES STUDIES: State and Society 3, no. II (November 30, 2019): 87–99. http://dx.doi.org/10.38014/ehs-ss.2019.3-ii.07.
Full textAbstract:
У статті розглянуто теоретичні основи і викладено практичний досвід застосування інтерактивних методів навчання на заняттях з англійської та російської мов як іноземних. Описується комплекс матеріалів, спрямованих на закріплення та активізацію лексики, розвиток адекватної реакції на розмовне мовлення носіїв мови.
47
Книжникова, Софія Володимирівна. "ВСТУПНІ ТИТРИ ДО ФІЛЬМІВ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ФОТОКІНОУПРАВЛІННЯ: СПЕЦИФІКА ХУДОЖНЬОЇ МОВИ ТА ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ КОНТЕКСТ." Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», no. 44 (June 25, 2021): 202–13. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.44.2021.235432.
Full textAbstract:
Мета статті – проаналізувати специфіку художньої мови вступних титрів до фільмів Всеукраїнського фотокіноуправління. Для досягнення поставленої мети було застосовано відповідні методи дослідження, зокрема історичний (дослідження архівів Всеукраїнського фотокіноуправління), культурний (вплив організації на розвиток такої галузі культури, як кінематограф) та мистецтвознавчий (аналіз художньої мови вступних титрів до фільмів фотокіноуправління). Наукова новизна. Уперше проаналізовано особливості художньої мови вступних титрів до фільмів 1920–1930-х рр. українського кіновиробництва. Висновки. Всеукраїнське фотокіноуправління здійснило значний внесок у розвиток кінематографа, внаслідок чого зросла популярність означеної галузі. Встановлено, що 80% стрічок компанії втрачено, але завдяки збереженим фільмам ми маємо уявлення про титри, які створювалися на території України в той час. З’ясовано, що вступні титри несли лише інформацію щодо назви стрічки, рідше йшлося детальніше про фільм, на відміну від сучасних титрів, котрі повідомляють не тільки назву та спеціалістів, які працювали над кінофільмом, але й мають особливий дизайн. Виявлено, що художня мова вступних написів до кінострічок Всеукраїнського фотокіноуправління відрізняється лише шрифтовою частиною. Зокрема, деякі титри мають спільні шрифти з агітаційними плакатами того часу, на інших – відчутний вплив західної культури. Усі титри виконані на чорному тлі білим шрифтом. До 1927 р. більшість написів займала всю площу екрана, наступні – мали менший за розміром шрифт. Привертає увагу мова, якою написані титри (наприклад, написи ялтинської кінофабрики виконувалися українською, тоді як інші кінофабрики послуговувалися російською мовою). Проаналізовано вплив історико-культурного контексту на створення титрів до фільмів фотокіноуправління та особливості їхньої художньої мови.
48
Н.А. Валенда. "МЕТОД АВТОМАТИЧНОЇ ОБРОБКИ ПАРАЛЕЛЬНИХ КОРПУСІВ." Наукові нотатки, no. 67 (January 31, 2020): 19–23. http://dx.doi.org/10.36910/6775.24153966.2019.67.3.
Full textAbstract:
Розглядається метод автоматичної обробки паралельних корпусів російської та української мов для отримання словників перекладу. Для аналізу текстової інформації використовуються технології Cache Intersystems. В роботі розглядається метод формування двомовних словників на основі розбору паралельних корпусів за допомогою технології iKnow. Проводиться зіставлення виділених сутностей на різних мовах..
49
Холчанська, О. В. "Причинова конструкція через + знахідний відмінок і її аналоги в російській мові (на матеріалі перекладу на російську мову української радянської художньої прози)." Українське мовознавство, Вип. 14 (1987): 88–94.
Find full text
50
Yakovlyev, Maksym Volodymyrovych. "ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОНЦЕПТОСФЕРИ ПОЛІТИКИ ЯК ДЖЕРЕЛО ЗНАНЬ ПРО КОНЦЕПТОСФЕРУ ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ." Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences 4, no. 1 (July 21, 2021): 132–39. http://dx.doi.org/10.15421/342115.
Full textAbstract:
У статті виокремлені основні етапи становлення концептосфери політики як складової концептуальної картини світу українців в різні історичні періоди. Методологічною базою для розгляду основного теоретичного матеріалу слугував підхід, згідно з яким концептуальна картина світу (ККС) складається з концептосфер як способу організації концептів, а мовна картина світу містить у собі різні ККС. Основними запропонованими етапами розвитку концептосфери політики ідентифіковані періоди перебування українців під пануванням Австро-Угорської та Російської імперії і цей період відзначається як особливо цікавим для компаративних студій; нетривалий період української державності на початку ХХ ст. і формування радянсько-імперського дискурсу, в якому на особливу увагу заслуговує поновлення колоніального панування російського дискурсу над українським; українська діаспорська мовна картина світу, яка лишається все ще недостатньо дослідженою і яка може бути порівнена з формуванням українськими дисидентами дискурсу, альтернативного до панівного радянського; встановлено, що (пост)радянська спадщина все ще впливає на сучасну українську ККС, а відтак і на концептосферу політики в Україні, на якій також відображається тиск російської пропаганди і сучасна російська неоімперська ідеологія, що намагається зберегти тяглість з радянським минулим і при цьому є засадничо антиукраїнською. У статті встановлено, що перспективними для подальших досліджень виглядають розвідки, в яких на основі міждисциплінарного політико-лінгвістичного підходу можна буде виокремити конкретні констеляції політичних концептів, з яких складається концептосфера сучасної української політичної науки.