Academic literature on the topic 'Мова російська'

Purpose. The article aims to study the peculiarities of lexicalisation of cognitive features of concepts “langue”, «мова» and «язык» in French, Ukrainian and Russian languacultures by analysing phraseological units with representative words langue, мова and язык. The objects of the study are the concepts “langue” (language in French), «мова» (language in Ukrainian) та «язык» (language in Russian), and its subjects are phraseological units with lexicalised figurative features of these concepts. Methods. The article defines methodological features of the structure principle of selection of phraseological units, semiotic analysis and method of linguistic reconstruction. The article also provides definitions of key notions such as concept, conceptualisation and languaculture.Having performed the sample list of the research material, based on a structural principle, a semiotic analysis of the phraseological locutions was carried out to bring them to the corresponding domains of concepts “langue”, «мова» and «язык» and the method of linguistic reconstruction was used to correlate the figurative components of the phraseological locutions and their meaning with the corresponding lexicalised cognitive features of the concept. Further, a comparative study of the obtained results in French, Ukrainian and Russian languacultures was carried out.Results. All the results of the study are provided in the summary tables. It was revealed that all three studied languacultures have only one common cognitive feature – verbality, which proves that language in different languacultures is primarily a means of verbalisation and communication. Ukrainian and Russian languacultures also have (mis)understanding, identification and search among the common cognitive features, demonstrating that for the speakers of these languacultures, language is also a means of understanding and identification. Further, a number of specific for each languaculture cognitive features were singled out and analysed (Ukrainian – “mentality”, “periodicity”, “dynamism”, “desire”, “emotionality”, “ability”, “starting”, “control”, “successful conversation”, “spoiled conversation”, “logic”, “mysteriousness”, “topicality”, “precision”, “reticence”; Russian – “quantity”, “possession” and French – “motherhood”, “nationality”, “age” “reproductive preperty”, “dogmatism/stereotype”, “argotic”, “manner of expression”, “art”, “divinity”, “individual author’s style”, “use”, “tyranny”, “wood” and “green colour”).Conclusions. The performed research of phraseological units with words-representatives langue, мова, язык made it possible to identify a number of common and specific to French, Ukrainian and Russian languacultures domains and cognitive features of the concepts “langue”, «мова», «язык».Common domains of the studied concepts of Ukrainian and Russian languacultures are “language-ability” and “language-means”, and among the specific domains of the languacultures we can find Ukrainian “language-conversation” and French “language-type of language”, “language-code”, “language-lect/style” and “language-system”.Considering the results of the study, the conclusions were drawn concerning the specificity of conceptualisation of the language by French, Ukrainian and Russian native speakers. Language in all the analyzed languacultures is primarily the means of communication, and for the speakers of the studied Slavic languages it is also the means of understanding and identification in society. For the Ukrainians, the language also has a connection with thinking processes, emotions and feelings, as well as it is related to the concepts of competence, control and language/conversation character. For the speakers of Russian languaculture, cognitive features of the language like “quantity” and “possession” belong to the group of features about the language’s governance by speakers. And the French speakers conceptualise the language in connection with the concepts of motherhood, art and divinity and correlate the language with its use. The concept “langue” can also have the features of objects. Language for the French can be dogmatic and stereotypical, and its manner of expression can be specific (argotic or individual). For the speakers of French languaculture, language can also indicate the nationality and the age of its speakers, from which they began to use it.Key words: conceptualisation, phraseological units, concept domains, objectification, language. Мета. Стаття має на меті дослідження особливостей лексикалізації когнітивних ознак досліджуваних концептів у фран-цузькій, українській та російській лінгвокультурах за допомогою аналізу фразеологічних одиниць із словами-репрезентанта-ми langue, мова та язык. Об’єктом цього дослідження є концепти “langue”, «мова» та «язык», а його предметом виступають фразеологічні одиниці з лексикалізованими у них образними ознаками цих концептів. Методи. У статті визначено методологічні особливості структурного принципу відбору фразеологічних одиниць, семіо-тичного аналізу та методу лінгвокультурологічної реконструкції. Також наведені визначення таких ключових понять, як кон-цепт, концептуалізація та лінгвокультура.Після вибірки матеріалу дослідження за структурним принципом, проведено семіотичний аналіз виокремлених фразеологізмів для їх віднесення до відповідних доменів концептів “langue”, «мова» та «язык»; використано метод лінгвокультурологічноїреконструк-ціїдля співвіднесення образних компонентів фразеологізмів та їх значення із відповідними лексикалізованими когнітивними ознаками концепту. Далі проведено зіставний аналіз отриманих результатів у французькій, українській та російській лінгвокультурах.Результати. Усі результати дослідження наглядно представлено у підсумкових таблицях. Виявлено, що всі три дослі-джувані лінгвокультури мають тільки одну спільну когнітивну ознаку – вербальність, що доводить, що мова у різних лінг-вокультурах перш за все є засобом вербалізації та спілкування. Українська та російська лінгвокультури також мають серед спільних когнітивних ознак (не)порозуміння, ідентифікацію та пошук, які демонструють, що для носіїв цих лінгвокультур мова також є засобом порозуміння та ідентифікації. Далі виокремлено та проаналізовано низку специфічних для кожноїз трьох лінгвокультур когнітивних ознак (українські – «ментальність», «періодичність», «динамічність», «бажання», «емоційність», «здатність», «початок», «контроль», «успішна розмова», «зіпсована розмова», «логічність», «таємничість», «актуальність», «влучність», «небагатослівність»; російські – «кількість», «володіння» та французькі – «материнство», «національність», «вік», «репродуктивність», «догматичність/стереотипність», «арготичність», «манера висловлювання», «мистецтво», «боже-ственність», «індивідуальний стиль автора», «уживання», «тиранія», «деревина» та «зелений колір»).Висновки. Виконане дослідження фразеологічних одиниць із словами-репрезентантами langue, мова, язык дало змогувиявити низку спільних та специфічних французькій, українській та російській лінгвокультурам доменів та когнітивних ознак концептів “langue”, «мова», «язык». Спільними доменами досліджуваних концептів української та російської лінгвокультур є «мова-здатність» та «мова-засіб», а серед специфічних доменів ми знаходимо українську «мову-розмову» та французькі «мову-тип мови», «мову-код», «мову-лект/стиль» та «мову-систему». Зважаючи на результати дослідження, зроблено висновки щодо специфіки концептуалізації мови носіями французької, української та російської мов.Мова у всіх проаналізованих лінгвокультурах перш за все є засобом спілкування, а для носіїв досліджуваних слов’янських мов також засобом порозуміння та ідентифікації у суспільстві. Для українців мова також має зв’язок із мисленнєвими процесами, емоціями та почуттями, а також пов’язана із поняттями компетентності, контролю та характеру (роз)мови. Для носіїв російської лінгвокультури когнітивні ознаки мови «кількість» та «володіння» належать до групи ознак про урядування мови мовцями. А французи концептуалізують мову у зв’язку з поняттями материнства, мистецтва та божественності та співвідносять мову із її вживанням. Концепт “langue” також може мати предметні ознаки. Мова для французів може бути догматичною та стереотипною, а її манера висловлювання – специфічною (арготичною чи індивідуальною). Для носіїв французької лінгвокультури мова також може вказувати на національність та вік її носіїв, з якого вони почали її вживати. Ключові слова: концептуалізація, фразеологічні одиниці, концептуальні домени, об’єктивація, мова.

<div><p><em>The article investigates the language situation in Ukraine over a period of 2009–2019 in terms of the language of periodic and continued printed publications. The article singles out chief problems in the investigation of the language of printed media and traces back the dynamics of the number of publications in the context of the Ukrainian/Russian language.</em></p></div><p><em>The difficulty of the research consisted in various methods of calculation used by the relevant government institutions, such as the National Book Chamber of Ukraine, the Ukrainian Association of Press Publishers, the State Television and Radio Broadcasting Committee, and, respectively, in the data published by them as well as in the fact that in order to perform a more objective analysis it would be essential to have the data of not such an out-dated (2001) All-Ukrainian population census according to the ethnic background and mother tongue criteria.</em></p><p><em>Investigating the language situation in the printed media, it can be claimed that, above all, it is closely related to the language situation in the state, that is: predominance of the Ukrainian language in the Western Ukraine, transition to the bilingualism in the Centre and diglossic bilingualism in the East of the state. The majority of publications are published in the Ukrainian (state) language – <br /> 42–52,5%. The Russian language takes the second place with 16–21%. The lion’s share of the whole press is issued in the Ukrainian and Russian languages (Ukrainian/Russian/both Ukrainian and Russian) – 70–85%, which shows certain bilingualism of the society but with the predominance of the state language – Ukrainian. This is evidenced by the polling data and may point to the fact that the lingual national identity has already been formed when it comes to the Ukrainian language as the only state language as well as the desire to obtain the better half of the information from the mass media in the Ukrainian language.</em></p><strong><em>Key words: </em></strong><em>printed media, language of publication, press, language situation, bilingualism, diglossia.</em>

У науковому доробку відомого українського лінгвіста Галини Прокопівни Їжакевич стилістика посідає особливе місце й пов’язана з вивченням взаємовпливу української та російської мов. Однак проблематика стилістичних праць спрямована не лише на вивчення мовної взаємодії, а насамперед на збагачення однієї мови засобами іншої. У вивченні мови українських та російських класиків Г. П. Їжакевич убачала великий сенс і неодноразово зверталася до цього питання. Творчість М. В. Гоголя цікавила її в аспекті оновлення української і російської мов експресивно-стилістичною лексикою та фразеологією. Новаторське поєднання двох мовних стихій в одному вислові українським письменником, що писав російською, розширювало уявлення про межі літературної мови й розкривало творчі потенції кожної з мов.

The study aims to show that the different usage frequencies of Ukrainian, Russian and «Suržyk» in everyday life in Ukraine can be described and mapped as a continuum of «tricodalism». This sets it apart from previous representations that usually assume a historical-political demarcation of sub-areas and consequently tend to indicate a linguistic bisection of the country into a Ukrainian-speaking area encompassing the west and the central region, and a Russian-speaking area in the east and south. The approach proposed here employs empirical data on usage of the three codes as the basis for its structuration. Starting from the mean frequencies of code usage in individual oblasts, a cluster analysis groups these into larger areas and clarifies their internal variation. This result is not just a more continuous picture of the linguistic landscape in Ukraine, but also a more coherent one.

У статті розглядаються особливості української регіональної ідентичності. Регіональна ідентичність має коріння в процесах взаємодії, взаємовпливу та часом конфлікту регіональних ідентичностей, котрі утворилися на історичному етапі розвитку, під дією деяких як соціальних, так і економічних, політичних ситуацій, а також були передумовами незвичних геополітичних особливостей України, що і мало вплив на різницю в національному розумінні себе жителями Сходу, Півдня, Центру і Заходу України. Дане розділення сталося через те, що територія України є границею західноєвропейського, східноєвропейського та середземноморського просторів. Регіональний вимір національної ідентичності тісно пов’язаний з особливостями формування регіонального національного складу населення. Однією з регіональних ідентичностей між Заходом та Сходом виступає мова. Вагомим історичним впливом на регіональні відмінності між Західною та Східною Україною характеризується період СРСР, що вплинув на русифікацію та зміну релігійної ідентичності. Відмінністю Західної від Східної Україна виступає вплив східної і західної культури на формування регіонального менталітету. Регіональні відмінності між західними і східними українцями сформувалися на різній основі, а саме йдеться про індивідуалістичний та колективістській світогляд. Сьогодні для західних українців ідентичність характеризується орієнтацією на державу та служіння її інтересам. У свою чергу, східні українці характеризується критичним ставленням до влади, що нерідко межує з анархізмом, орієнтацією на самоорганізацію в рамках громади. Однією з відмінностей у регіональній ідентичності Заходу та Сходу є різні релігійні конфесії. На релігійний світогляд вплинули історичні фактори, для Західної України більше притаманний католицизм, у свою чергу, Східна Україна – більш православна. Відмінністю регіональною ідентичністю між Заходом та Сходом виступає мова. На Західній Україні переважає українська мова. Але на Східній Україні переважно прослідковується російська мова, яка є виявленням таких історичних чинників: русифікації українців, імперської політики царської Росії та політики влади радянського періоду.

У статті робиться спроба аналізу лексичної вмотивованості російських літературних і діалектних номінацій органів зорового сприйняття. Автором виявлено найбільш продуктивні когнітивно-ономасіологічні моделі утворення загальноросійських і діалектних найменувань очей. В результаті дослідження встановлено, що в сучасній російській літературній мові найменування органу зору (нейтральне глаз і застаріле око) є невмотивованими. У той же час більшість російських діалектних найменувань очей мають «живу» внутрішню форму. Найменування органів зорового сприйняття в російській діалектній мові здійснюється на підставі двох базових принципів номінації: номінації за ознакою і номінації за функцією. Мотиватори першого типу визначають очі з точки зору форми ("круглі"), кольору ("білі"), характерних особливостей ("вирячені", "відкриті"). Функціональний принцип номінації реалізується за допомогою продуктивної мотивувальної ознаки "такий, що дозволяє бачити, дивитися". Мотивувальна ознака "світло" може бути кваліфікована і як функціональна ("такий, що дозволяє бачити світло"), і як якісна ("світлий"). Для номінації очей характерні також семантичні переноси синестетичного характеру, які свідчать про взаємодію різних модусів сприйняття (зорового, слухового, тактильного). Велика кількість виявлених лексем і різноманіття когнітивно-ономасіологічних моделей, що лежать в основі їх утворення, свідчать про високий аксіологічний статус об'єкта номінації – органу зорового сприйняття – для носіїв російської мови. Характер виявлених мотивувальних ознак демонструє особливості інтерпретації відповідного концепту в російській мовній свідомості. Оскільки очі являють собою орган, що забезпечує здатність бачити навколишній світ, орієнтуватися в просторі, носії мови пов'язують їх зі світлом і характеризують не тільки на підставі зовнішніх ознак, але й функціонально.

На постсоветском пространстве Казахстан выделяется многонациональным составом населения, синтезом западных и восточных культур, высоким уровнем толерантности казахов по отношению к другим народам. В условиях полиэтнического государства находятся в постоянном взаимодействии и взаимовлиянии представители самых разных народов и культур. С 2007 г. в Казахстане начата реализация культурного проекта "Триединство языков" – казахского, русского и английского. В связи с этим, на наш взгляд, весьма актуальным является изучение этностереотипов в языковом сознании билингва, т.к. большинство жителей Казахстана – билингвы и полилингвы. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36484

В качестве раздела языковедения лексикография русского языка изучает теорию и практику составления словарей и поставляет лингвистические данные о языковых фактах в распоряжение носителей языка, преподавателей и студентов. Лексикография активно способствует развитию устной и письменной речи, эрудиции и интеллекта участников учебного прцесса. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/29210

Навчальний посібник призначений для студентів-філологів усіх форм навчання та магістрантів факультету іноземних мов за напрямом підготовки 7.02030302 Мова і література (російська, англійська, німецька)* / 8.02030302 Мова і література (російська, англійська, німецька)* з додатковою спеціальністю «англійська, німецька мова». Посібник відповідає програмі та курсу лекцій із «Зарубіжної літератури кінця ХХ – початку XXI ст.», містить певний мінімум різних завдань для самостійної роботи з тем, які не ввійшли в обсяг аудиторних занять навчального курсу. Включає в себе опис навчальної дисципліни курсу, короткий зміст кожної теми, а також завдання для виконання самостійної роботи, питання для самоконтролю і теми творчих робіт (рефератів) для індивідуальної роботи.

«Культура усного та писемного мовлення» є навчально-методичним посібником, в якому систематизовано матеріали наукового та практичного напрямку, що необхідні для успішного засвоєння орфографічних і пунктуаційних правил і підвищення мовної, мовленнєвої та комунікативної компетенції студентів. Посібник складається з планів лабораторних занять, схем, таблиць, алгоритмів, контрольних питань, списку літератури, які дозволяють студентам самостійно опрацьовувати навчальний матеріал, підвищувати орфографічну та пунктуаційну грамотність, мовленнєву культуру. Для студентів російських відділень філологічних факультетів вищих навчальних закладів, учителів російської мови та літератури шкіл, гімназій, ліцеїв. Може бути корисним усім, хто прагне поглибити свої знання з російської мови, підвищити рівень мовленнєвої культури.

У тезах представлений перш за все власний досвід роботи з навчання креативного письма словацьких студентів і в цілому творчого підходу в процесі викладання у ЗВО. Розмежовуються поняття творчості і креативності, наводяться конкретні приклади реалізації активних методів роботи і прийомів їхньої реалізації у навчальній практиці. Ключові слова: творчість, креативність, інноваційні методи, критичне мислення, рефлексивне письмо.

Статтю присвячено вивченню місця та різновидів розмовно-просторічної лексики в мовному побуті міста. На матеріалі української, російської та англійської мов досліджено особливості та подано соціолінгвістичні характеристики окремих різновидів розмовно-просторічних одиниць, що функціонують у міському мовленні. У роботі було з’ясовано, що російська мова містить найбільшу кількість розмовно-просторічних одиниць, що є ознакою досить пізнього оволодіння широкими масами населення Росії літературною мовою та тривалого переважання діалектів у мовленні російських міст; в українську мову значна кількість розмовно-просторічних одиниць була запозичена з російської, а зовсім низький відсоток просторічних елементів в англійській мові свідчить про те, що в ній практично відсутнє таке поняття, як просторіччя.

У статті розглянуті шляхи реалізації українського та європейського векторів вивчення російської мови, літератури, зарубіжної літератури в школі. На фоні реалій сьогодення розглянуті проблеми та перспективи викладання предметів, розроблені конкретні методичні рекомендації. Стаття буде корисна вчителям, які викладають предмети «російська мова», «зарубіжна література» та інтегрований курс «Література».

У статті визначено та схарактеризовано в їх історичному розвитку методи навчання російської мови як іноземної: прямий, свідомий (перекладний), комбінований, граматико-перекладний, свідомо-практичний метод, аудіолінгвальний, аудіовізуальний, комунікативний, інтерактивний, інтегрований, інтенсивні методи навчання.

У статті подано класифікацію крилатих висловів російської та української мов як конфліктогенів. Класифіковано та описано групи крилатих висловів, які визначають вплив на особу у процесі комунікації, називають фізичні поведінкові акти та характеризують психологічний тиск на опонента у конфлікті.

З метою виявлення основних компонентів стереотипних образів української, російської та англійської мови проведено спрямований психоасоціативний експеримент зі студентами факультету української філології. Невтішні висновки даних експерименту передбачають заходи щодо активного функціонування української мови, аби вона набувала позитивних прагматичних характеристик, щоб розширювалося її функціонування у сфері масової комунікації, масової культури, інформаційних технологій

Досліджено українську націю як етнічний і лінгвістичний феномен. Доведено, що українська й російська мови маючи одного пращура — давньоруську (східнослов’янську) найбільш яскраво зберігають, але кожна окремо, риси давніх антської й словенської підгруп, хоча жодна із слов’янських мов не позбавлена елементів іншої групи, зумовлено факторами племінної міграції.

Іншомовна освіта в світі і в Україні наразі змінила вектор руху: стратегічною метою є не отримання знань – не заучування правил, слів і теоретичного матеріалу, а формування практичних навичок – формування компетентної особистості, здатної спілкуватися з носієм мови на рівних, тобто формування вторинної мовної особистості, яка здатна розтлумачити та використати будь-яку інформацію іноземною мовою, включаючи прецедентні феномени культури. Прецедентні феномени культури як когнітивні структури містять культурологічну, історико-культурну, соціокультурну, національну інформацію, яку неможливо перекласти лише з допомогою лексики, а потрібно залучати фонові знання, що і зумовлює необхідність роботи з ними на уроках іноземної мови. Установлено, що успішна і продуктивна організація роботи з прецедентними феноменами культури на уроках російської мови як іноземної уможливлює активізацію процес формування вторинної мовної особистості, сприяє його ефективності.

У статті розглянуто особливості відтворення зоонімів, вжитих в романах Дж. К. Ролінґ про Гаррі Поттера; проаналізовано інформаційний потенціал онімів в мові оригіналу і мовах перекладів (українській і російській).

доведено, що реалізація соціокультурної змістової лінії навчання української мови неможлива без урахування ряду соціолінгвістичних чинників, зокрема функціонального співвідношення між російською й українською мовами в сучасній мовній ситуації, стереотипного образу української мови. Робота має бути спрямована на формування позитивного стереотипного образу української мови, на формування в учнів потреби повсякчас послуговуватися рідною мовою.

Стаття присвячена дослідженню міського мовлення на матеріалі української, російської та англійської періодики; виявлено основні групи ненормативних лексико-фразеологічних одиниць, які є віддзеркаленням мовної та культурної свідомості містян кожної з досліджуваних націй.