Journal articles on the topic 'Мова молоді'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Мова молоді.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Мова молоді.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Штепа, А. Л. "МІЖКУЛЬТУРНА КОМУНІКАЦІЯ ЯК ХУДОЖНИЙ ЗАСІБ ВИКЛАДАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ." Nova fìlologìâ 2, no. 81 (June 23, 2021): 217–21. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-32.
Full textAbstract:
Стаття присвячена опису спілкування студентів на міжнародному рівні. Іноземній мові належить особливе місце в загальній культурній підготовці молоді до життя та діяльності в суспільстві. Це єдиний предмет, який включений у плани всіх підсистем освіти. Саме цей предмет, орієнтований переважно не на здобуття знань, а на формування навичок діяльності, має величезний потенціал для всебічного розвитку особистості. Можливість брати участь є важливою в міжкультурному спілкуванні для професіоналів, що займаються міжнародним бізнесом. З настанням століття глобалізації й інтеграції англійська мова посіла провідне місце в міжнародних переговорах. Ось чому знання цієї мови має велике значення. Однією з основних відповідей на запитання – вирішення нагальної проблеми вивчення іноземних мов як наповнення спілкування між представниками різних народів та культур. Позитивне ставлення є запорукою успішного навчання іноземної мови, оскільки іноземна мова – це не просто навчальна дисципліна, а ціле освітнє поле, яке створює умови для засвоєння знань із багатьох інших предметів: історії, географії, літератури тощо. Отже, неможливе навчання конкурентоспроможних спеціалістів із міжкультурного спілкування без опанування іноземних мов. Адже лише володіння мовою відкриває можливості для повноцінної професійної діяльності в усіх сферах. Знання повинні стати обов’язковою професійною якістю, яка забезпечить розуміння іноземних мов усіма спеціалістами, незалежно від їхнього профілю, ефективне ухвалення рішень та співпрацю. Отже, проблема потребує подальшого розвитку культурологічної та лінгвістичної підготовки майбутніх фахівців із погляду її методичного забезпечення.
2
Біскуб, Ірина, and Анна Данильчук. "ОСВІТА ТА ГЛОБАЛІЗАЦІЯ: СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ." Актуальні питання іноземної філології, no. 13 (June 22, 2021): 17–21. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-3.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано статистичні дані, зібрані Європейською комісією, щодо вивчення та використання англійської мови в Європейському Союзі, її поширення й особливості функціонування в межах країн-членів ЄС. Установлено, що особливо важливу роль англійська мова відіграє в професійному, освітньому та науковому середовищах, а також у сфері міжнародної співпраці й Інтернет-комунікації. Простежено вплив освітньої сфери Європейського Союзу на становлення та підтримку англійської мови як lingua franca навіть після виходу Великої Британії з ЄС. Англійська мова традиційно належить до п’ятірки найпоширеніших іноземних мов, якими володіють громадяни ЄС, і хоча Європейський Союз на інституційному рівні впроваджує політику мультилінгвізму, більшість громадян надають перевагу вивченню англійської мови як першої (головної) іноземної. У 19 з 25 держав-членів, де вона не є офіційною, англійська залишається найбільш поширеною іноземною мовою, до того ж понад 30 % опитаних стверджують, що розмовляють нею вільно. Понад 80 % європейців вважають знання іноземних мов дуже корисним, а 67 % опитаних називають англійську однією з двох найбільш корисних для себе мов, приблизно четверо з п’яти громадян ЄС вважають англійську мову однією з найбільш корисних мов для майбутнього власних дітей. Установлено, що найвищий рівень володіння англійської демонструють молоді люди віком 15–24 роки; ті, котрі отримали повну денну освіту у віці понад 20 років; люди, які живуть у великих містах Європейського Союзу; ті, які продовжують професійне навчання; а також люди, які щодня користуються інтернетом. Особливу роль у популяризації вивчення та застосування англійської мови на теренах Європейського Союзу відіграють школи: понад 90 % учнів середньої школи опановують її саме там. Понад дві третини громадян ЄС вивчили іноземну мову таким чином. Спираючись на зібраний матеріал, у дослідженні демонструємо, що передусім сфера освіти відіграє одну з провідних ролей у становленні англійської як lingua franca сучасного глобалізованого світу загалом та Європейського Союзу зокрема.
3
Жиденко, Тамара. "KIEZDEUTSCH, ЯК МОВА МОЛОДІ, ЯКА ФОРМУЄ ОСОБЛИВУ КУЛЬТУРУ." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 7 (September 3, 2021): 192–96. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.27.08.2021.035.
Full textAbstract:
Проведене дослідження Kiezdeutsch (кицдойч)як соціоетнолекта сучасної німецької мови, що представляє собою поєднання елементів мови іммігрантів і німецького молодіжного сленгу, в контексті німецькомовного медіадискурс. Медіадискурс включає в себе як письмові, так і усні форми дискурсу, що реалізуються в рамках масової комунікації, комедійні шоу, ток-шоу, поп-музика та ін. Проводиться відмінність між двома категоріями, що описують аспекти критики і наслідування мови та культури іммігрантів: стилізовані варіанти і власне кіцдойч (по Х. Візе[2]). До особливостей Kiezdeutsch відноситься широке використання лексем рідної мови іммігрантів (перш за все, турецького і арабського), гібридні лексеми, різні сугестивна, емоційно насичені вираження, неправильний порядок слів у розповідному реченні з фінітним дієсловом на першому місці (замість другого) і різні види клітізаціі, наприклад, мономорфемние форми, утворені шляхом асиміляції і злиття предикативних одиниць. Аналіз матеріалу показав, що в сучасній німецькій масмедіа існують негативна, нейтральна і позитивна типізації іммігрантів. Негативна типізація включає в себе негативну стереотипизацию і негативну стигматизацію, тобто приписування іноземцям певних рольових кліше і соціокультурних стереотипів, які розглядається німецьким суспільством як деградація. При позитивному або нейтральному прийнятті елементів культури і мови іммігрантів кіцдойч розцінюється як явище, здатне впливати на мовну свідомість молоді і вимагає серйозної уваги і дослідження [7].
4
Карловас, О. А. "РОЗВИТОК МОВНОЇ СТІЙКОСТІ МАЙБУТНІХ ФІЛОЛОГІВ ЯК ІНДИКАТОР СФОРМОВАНОСТІ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, no. 3 (December 30, 2021): 136–48. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-136-148.
Full textAbstract:
У статті розглянуто поняття мовної стійкості як риси індивідуальної та колективної мовної поведінки, важливої для збереження стабільності національної мови у двомовній ситуації нашої країни.
Актуалізація питання розвитку мовної стійкості майбутніх філологів в умовах російсько-української двомовності східного регіону країни зумовлена основною метою навчання рідної мови в середній школі, яку будуть реалізовувати молоді спеціалісти, – формувати національно свідому, духовно багату мовну особистість, яка вмітиме вільно, комунікативно доцільно послуговуватись засобами рідної мови в усіх видах мовленнєвої діяльності, тобто забезпечувати належний рівень комунікативної компетенції.
Аналіз мовознавчих студій засвідчив, що дотепер немає загальноприйнятого, виразного та чіткого визначення досліджуваного поняття мовної стійкості. В лінгводидактиці означену проблему розглядають з погляду формування національно-мовної / мовної / мовленнєвої особистості в умовах реалізації компетентнісного підходу до навчання української мови. Лінгвісти звертають увагу на необхідність розвитку мовної стійкості, зокрема у здобувачів вищої освіти, яка допоможе розв’язати проблему, що постає там, де процеси мовної асиміляції ставлять під загрозу існування національної мови. Переорієнтація означеної двомовності на поступове зростання груп ситуативних двомовців за рахунок російських одномовців з подальшим формуванням і розширенням україномовних середовищ дозволить надати мовному розвитку України зворотного напрямку, і вища школа має посісти одне з ключових місць у цьому процесі.
Мовна стійкість є характерною рисою комунікативної поведінки мовної особистості, оскільки мова постає конструктом власної ідентичності, внутрішнім чинником позиції громадянина щодо своєї національної приналежності. У процесі вивчення мовознавчих дисциплін майбутні філологи долучаються до опосередкованої співвіднесеності з українською спільнотою, конструюючи завдяки мові національну ідентичність, яка постає перед людиною в ході формування національної самосвідомості.
5
Уманец, Н. А. "РИЗИКИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ МОЛОДІ В УМОВАХ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 96, no. 3 (June 29, 2020): 244–55. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-96-3-244-255.
Full textAbstract:
У статті говориться про кризи соціалізації молоді в умовах інформаційного суспільства. Нова модель соціалізації молоді знаходиться на етапі становлення. Глобалізаційні процеси відбиваються на цій соціальній групі в першу чергу. Зміна цінностей, особливостей та способів спілкування, що породжені цифровою революцією, сприяли посиленню індивідуалізації соціальних практик. Зростання складності соціального життя супроводжується інтенсифікацією процесів обміну інформацією і підвищенням потреби людей в ній. Адаптуючись до нових умов існування, сучасна людина змушена трансформувати свої когнітивні стратегії й встигати обробляти більшу кількість інформації за коротший проміжок часу. Лінійне, бінарне мислення замінюється нелінійним. Сьогодні людина все частіше мислить яскравими образами, брендами, рекламними текстами, не маючи цілісної картини. Під тиском інформаційного потоку змінюється свідомість людини, її мова, процес мислення, комунікативні якості особистості. Змінюється співвідношення традиційних та нових форм в структурі практик читання сучасної молоді. Розглядається процес кіберсоціалізації особистості, який набуває значущості в умовах трансформації соціокультурного середовища і ціннісної системи. Акцентується увага на системі освіти як ключовому інституті у забезпеченні соціального розвитку молоді. Актуальність цієї проблематики пов'язана з розвитком віртуального комунікативного простору соціальних мереж і появою у сучасної молоді потреби в соціальних мережах.
6
Хлєстова, Світлана, Тетяна Шевчук, Тетяна Васенко, Ольга Спрут, and Ірина Климчук. "ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗАСТОСУВАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОФЕСІЙНОМУ САМОВИЗНАЧЕННІ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ ПСИХОЛОГІВ." Молодий вчений, no. 3 (91) (March 31, 2021): 85–89. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-3-91-20.
Full textAbstract:
В статті висвітлено проблеми професійного самовизначення, які набувають значної актуальності для сучасного студентства, оскільки необхідною умовою професійного розвитку є готовність до майбутньої професійної діяльності. Вільний вибір професії, самовизначення й самореалізації особистості в професійній діяльності набуває актуальний характер. Особливо це важливо, коли мова йде про лікарів психологів, що координують процес соціалізації суспільства та молоді, які знаходяться в складних життєвих обставинах. Визначено рівень обізнаності професійного самовизначення студентів першого курсу медико-психологічного факультету, які вже навчаються за своїм майбутнім психологічним фахом. Теоретично обґрунтовано значення застосовування інтерактивних технологій у виявленні рівня професійного самовизначення майбутніх лікарів психологів. Розроблено зміст диспуту та просвітницького тренінгу на профорієнтаційну тематику психологічного спрямування, впроваджено їх в навчально-виховну практику медичних закладів вищої освіти, які готують медичних психологів та розкрито значущість професійного самовизначення для ідеалу майбутніх лікарів психологів.
7
Полякова, Тетяна. "СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ОРГАНІЗАЦІЮ КУЛЬТУРО-ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПРАВОВІЙ КУЛЬТУРІ." Молодий вчений, no. 10 (98) (October 31, 2021): 220–24. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-10-98-46.
Full textAbstract:
У статті викладені практичні рекомендації, що є результатом сучасних знань про організацію культурних проектів, яка орієнтована на фахівців культурної і правової галузей. Зокрема, загальнонаціональний проект «Я маю право» виступає певною мірою суспільним замовленням з причин нестачі володіння культурою та знань нормативно-правового забезпечення в процесі навчання. Виявляє різні підходи до теми культури, реальні наслідки впливу культурного формотворення на право-освітні управління, забезпечення взаємодії різних субкультур процесу організації. Оскільки мова йтиметься про взаємодію спільних принципів організації творчих проектів права та культури, буде здійснено прийом ототожнення діяльнісного підходу, а саме з’єднання двох паралелей правосвідомості та культури. З даного припущення виходить спільне єднання в аспекті творчості двох інститутів культури та права. Даний механізм єднання творчості культури та права має спонукати в самовизначенні та самореалізації творчої молоді в майбутньому нашої країни.
8
НАВОЛЬСЬКА, Галина, Олександра КАШУБА, Тетяна КРАВЧУК, and Тетяна САВАРИН. "ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ЛІНГВІСТИЧНОЇ ЕРУДИЦІЇ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ЛАТИНСЬКОЇ МОВИ В ЄЗУЇТСЬКИХ КОЛЕГІЯХ XVI-XVIII СТ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 29, 2021): 41–51. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-41-51.
Full textAbstract:
Розробка освітньої моделі підготовки фахівців, яка здатна ефективно функціонувати в новітніх умовах, забезпечуючи позитивну динаміку перетворень держави, є пріоритетним напрямом української освітньої парадигми. Європейські прагнення в цій галузі спрямовані на розробку програм, які не лише опираються на загальні принципи, цінності, підходи, а й ураховують культурні традиції та історичний контекст. Одним із елементів такого підходу є формування лінгвістичної ерудиції, яка є необхідною складовою професійної компетенції філологів. Це актуалізує потребу більш комплексного дослідження діяльність ордену єзуїтів, які досягли високих успіхів у підготовці ерудованої молоді. Метою нашої статті є з’ясування дидактичних умов формування та шляхів розширення лінгвістичної ерудиції при вивченні латинської мови в навчальних закладах ордену єзуїтів. У статті охарактеризовано структуру, зміст та особливості організації навчального процесу навчальних закладів ордену єзуїтів. З’ясовано, що формування лінгвістичної ерудиції у цих освітніх закладах вдалось досягти завдяки дотриманню таких дидактичних умов: системності та структурованості; чіткості мети і завдань для кожного класу (ступенева система навчання); структуруванню змісту кожної навчальної дисципліни, в тому числі і латинської мови (характерною ознакою було не лише досконале оволодіння латинською мовою, а й формування розумових здібностей під час читання літературних творів класиків); доцільному використання методів та прийомів навчання (активне застосування методів стимулювання і мотивації пізнавальної діяльності учнів); відповідному матеріальному забезпеченню; підготовці педагогічних кадрів. Оскільки сьогодні перед курсом латинської мови, окрім навчальної мети, стоять завдання загальнокультурного і естетичного виховання, то творче використання досвіду минулого здатне забезпечити ефективність навчального процесу і на сучасному етапі. Ключові слова: дидактичні умови, лінгвістична ерудиція, латинська мова, навчальний процес, орден єзуїтів.
9
ГЛУШЕНКО, Катерина, and Олександр КОЗИНЕЦЬ. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СТАТЕВО-ГЕНДЕРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ У ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 29, 2021): 99–108. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-99-108.
Full textAbstract:
Наукова стаття присвячена дослідженню особливостей протікання психосексуального розвитку в дітей з психофізичними порушеннями з акцентом на формуванні статево-гендерної ідентичності в осіб із сенсорними та мовленнєвими порушеннями. У публікації розглядаються поняття «стать», «статева свідомість», «психосексуальний розвиток». В аспекті статевого виховання та сексуальної просвіти дітей та молоді з інвалідністю йдеться про три головні спектри, які обумовлюють психосексуальний розвиток особистості: статеву самосвідомість (усвідомлення власної статевої приналежності і статі оточуючих); становлення статеворольової поведінки (формування стереотипу адекватної статевої ролі, відповідного психофізіологічним і соматичним ознаками дитини); психосексуальна орієнтація. Як один із «помічників» для батьків у питанні психосексуального виховання дітей та підлітків згадується брошура про правила спідньої білизни («правила трусиків»), розроблена Радою Європи. Брошура містить поради для батьків і вихователів про те, як пояснити дитині, що таке інтимні частини тіла. Також у науковій статті йде мова про актуальність проблеми уникання батьками тем статевого виховання з дітьми з особливими освітніми потребами. Окреслена чотирьохкомпонентна модель сучасного бачення статевої та гендерної ідентичності людини. Наприкінці в статті описані специфічні бар’єри, характерні для дітей з порушеннями розвитку, які їм доводиться долати в період свого психосексуального розвитку. Представлені результати опитування К. О. Глушенко батьків дітей з порушеннями психофізичного розвитку, які відображають ставлення родин до суперечливих питань сексуальної просвіти. Ключові слова: психосексуальний розвиток, статеве виховання, гендерна ідентичність, статева орієнтація, діти з особливими освітніми потребами, сексуальність та інвалідність.
10
Аветісова, І. С. "РОЛЬ ПОЛІКУЛЬТУРНИХ ЄВРОКЛУБІВ У АНГЛОМОВНІЙ ПІДГОТОВЦІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 94, no. 1 (March 4, 2020): 6–15. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-94-1-6-15.
Full textAbstract:
В Україні трансформується сфера освіти. Неабиякого значення набуває проблема інтеграції вищої освіти в європейське і світове співтовариство. Сучасному світу властиві тенденції інтенсивної міжкультурної комунікації, глобалізації. Україна, проголосивши європейський вибір, потребує виховання молоді, здатної самореалізуватися в полікультурному суспільстві, а іноземна мова стає одним з джерел знань про країни та світ.
Саме тому особливої актуальності набуває роль громадських об’єднань, таких як полікультурні Євроклуби, що є дієвими осередками полікультурного виховання. У представленому дослідженні полікультурний Євроклуб розглядається як різновид студентського громадського об’єднання, спрямованого на пізнання та прийняття особистістю цінностей різних культур світу, діяльність його ґрунтується на принципах добровільності та особистої орієнтації, толерантності, взаєморозумінні та взаємоповазі, здійснюється як в навчальний так і поза навчальний час. Через це автор акцентує увагу на тому, що сучасний навчальний процес має стати таким процесом, в якому відбувається соціалізація індивіда, його входження в європейську соціокультуру.
У статті надано аналіз діяльності полікультурних Євроклубів у закладах вищої освіти, зокрема у Донецькому національному медичному університеті, яка спрямована на виховання взаємоповаги до міжнародної спільноти, дає змогу правильно поводитися у конкретних ситуаціях, використовувати словниковий запас, розуміти значення слів у контексті обраної спеціальності, вибирати відповідну форму соціального етикету.
Доведено вплив на організацію та роботу полікультурних Євроклубів викладачів, які сприяють полікультурному діалогу, зануренню в різні культури, зосередженні на досягненнях в медичній галузі, проведенні спільних наукових досліджень, створенні спільних освітніх і наукових програм з іноземними закладами вищої освіти, науковими установами.
11
Бєлавіна, Тетяна. "Проблеми соціально-психологічного супроводу неповнолітніх в період підготовки до звільнення з місць позбавлення волі." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 2(52) (2020): 310–21. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-52-2-310-321.
Full textAbstract:
У статті розглядаються актуальні проблеми ефективності раціонального суспільного контролю (на відміну від стихійного) за процесами соціалізації неповнолітніх осіб в умовах соціальної депривації. У якості прикладу розглядаються вихованці, що відбувають покарання у правовиконавчих закладах. Аналізується можливість оптимального ефективного ресоціалізуючого впливу на соціально-дезадаптованих юнаків в період їх підготовки до звільнення з місць позбавлення волі. Зокрема, мова йде про комплекс заходів соціально-психологічного супроводу вихованців у правовиконавчому закладі напередодні їхнього звільнення. Підкреслюється гостра необхідність успішного побудування, впровадження та послідовної реалізації комплексної програми різнобічної підготовки до реінтеграції засуджених у широкий соціум після відбуття покарання. Зазначено, що програма має бути обґрунтованою, методично точною, з соціально-психологічною спрямованістю та присвячена, по-перше, діагностиці неповнолітніх з урахуванням своєрідності соціальної ситуації розвитку та специфічних особливостей найближчого оточення, по-друге, подальшій ресоціалізації вихованців, по-трете, сприянню створення умов забезпечення стабільного становища звільнених юнаків. Завданнями програми визначено моделювання та впровадження інноваційних методик щодо формування здорового способу життя, розвитку навичок соціальної взаємодії, професійної орієнтації, професіоналізації, працевлаштування, здатності до протидії негативному впливу та тиску з боку антисоціального середовища. Зазначено, що така програма була складена у межах соціальних програм різних партнерів та реалізовувалась протягом кількох років як комплекс заходів психокорекційної роботи, так і окремі її складові. Окрема увага приділяється проблемам адикції у цієї вікової групи, передумовам розвитку адиктивної поведінки, зазначається актуальність і важливість проблеми долання схильності до найбільш поширених серед молоді її проявів, зокрема наркоманії, алкоголізації. Наведені деякі результати моніторингу ефективності запровадження одного з блоків програми «Скажи наркотикам «ні».
12
Марченко, В. В., and А. O. Шинкаренко. "МОВА КВІР-СПІЛЬНОТИ: ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СЛЕНГУ ДРЕҐ-КВІНС (НА МАТЕРІАЛІ ТЕЛЕШОУ RUPAUL’S DRAG RACE)." Nova fìlologìâ, no. 82 (August 10, 2021): 140–46. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-23.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу особливостей мовної ідентифікації представників квір-спільноти, зокрема сленгових виразів із вокабуляру дреґ-квінс. Наукова розвідка належить до категорії досліджень «лавандової» лінгвістики – молодої гілки соціолінгвістики та загального мовознавства, що популяризується серед лінгвістів-антропологів. У статті окреслюються теоретичні засади перенесення ідей квір- теорії в лінгвістику, спираючись на роботи західних дослідників із метою критичного дослідження дискурсивного формування гетеронормативності. З’ясовано, що мову квір-спільноти розглядають у безпосередньому зв’язку з її носіями, рівнем їхньої культури, духовними цінностями, переконаннями, статтю, уподобаннями тощо. Сленг дреґ-квінс визначено як особливу, характерну для квір-середовища спеціалізацію загальнонаціональної мови, яка ґрунтується на загальній для всіх стилів системі фонетичних, граматичних і лексичних засобів. Визначено, що серед ключових мовних характеристик сленгу дреґ-квінс є запозичення також і з суміжних соціолектів, з якими взаємодіє мова квір-спільноти, зокрема з арґо та мовою поларі. З’ясовано, також, що, крім запозичень, для поповнення лексики дреґ-спільноти найбільш характерними шляхами є перенесення найменування за формою та якістю предмета, метафоризація, переосмислення якості предмета і перенесення його ознаки на людину. У статті розглядається сутність понять «квір», «сленг», «поларі», “drag queens”, пояснення яких супроводжується переліком популярних та найчастотніших сленгових виразів з їх певним прагматичним характером. Аналізовані одиниці базуються на матеріалі сучасного американського телешоу “Rupaul’s Drag Race”, що є ключовим «драйвером» популяризації квір-сленгу сьогодні. Окреслено перспективи подальшого вивчення соціолектів як середовища розвитку інклюзивності і каналів поширення нового в загальнонаціональній мові.
13
Liakhovich, G. V. "Language community as an agent of individual’s socialization." Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, no. 1(141) (March 23, 2017): 42. http://dx.doi.org/10.15421/17177.
Full textAbstract:
У представленій статті автор аналізуює соціологічні параметри поняття «мовна спільнота» в контексті мовної ситуації в Україні. Дослідження проблематики поняття мовна спільнота на соціологічному рівні наразі потребує виваженого структурування та ретельного осмислення. У статті пропонується аналіз робіт вітчизняних і закордонних соціологів, які намагались виявити механізми та чинники становлення молодої особистості, її соціальну обумовленість. Однак соціологічний аналіз поняття мовна спільнота не був представлений у роботах дослідників, тому метою роботи є розкриття соціологічного змісту поняття «мовна спільнота» в контексті наукових доробок таких дослідників, як П. Бергер, Т. Лукман, Дж. Гамперц, У. Вайнрайх. У статті пропонується аналіз робіт вітчизняних та зарубіжних дослідників у сфері соціолінгвістики, соціології мови на основі спільних рис в тлумаченнях поняття мовної спільноти. Обґрунтовано роль мовної спільноти у конструюванні соціального простору в контексті теорії П. Бергера та Т. Лукмана.Охарактеризовано у статті соціологічний підхід до пояснення мовної спільноти як агента соціалізації індивіда. Автор вважає, що поняття перебуває у зв’язку з категоріями мовна ситуація, мовна ідентичність, мовні процеси. Осмислено стан мовної спільноти залежно від статусу мов у суспільстві.
14
Рогожа, М. "СОЦІАЛЬНІ ВИКЛИКИ ТА ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В УНІВЕРСИТЕТІ (ПІД ЧАС КАРАНТИНУ COVID-19 В УКРАЇНІ)." Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, no. 1(89) (September 3, 2021): 35–45. http://dx.doi.org/10.35433/philosophicalsciences.1(89).2021.35-45.
Full textAbstract:
Здійснено аналіз зумовлених пандемією та новими соціальними викликами соціально-ціннісних та морально-етичних проблем, зокрема професійного спілкування і дистанційного навчання в університеті під час пандемії COVID-19 і карантину.
Технічні фактори (відсутність безперебійного Інтернет сполучення, комфортного місця для навчання, утрудненість доступу до індивідуальних якісних гаджетів тощо) є свідченням соціальної нерівності та соціальної несправедливості, загострених в умовах карантину та зумовлених рівнем доходів людей та місцем локації (в мешканців великих міст практично відсутня проблема доступу до Інтернету, на відміну від мешканців невеликих міст та проживаючих у сільській місцевості).
Звернуто увагу, що дистанційне навчання редукує особистісний компонент взаємодії викладача зі студентами, сприяючи багатьом негативним моментам у спілкуванні та навчальній діяльності при взаємодії "викладач-студент". У статті визначено, що дистанційна освіта зменшує традиційний для університету особистий компонент спілкування викладача зі студентом як неминучий елемент морального виховання при інкультурації та соціалізації особистості. Чорний екран із вимкненою камерою і мікрофоном сприймається студентом як прояв академічної свободи і незалежності від "електронного синоптикуму" (З. Бауман), але він також звільняє його від відповідальності за інтелектуальну діяльність в аудиторії та не розвиває креативність і належні професійні якості у спілкуванні з викладачем та іншими студентами. Відсутність самодисципліни студента та його / її нездатність організувати особистий навчальний процес за допомогою самопримусу призводять до збільшення розриву між найкращими та найгіршими учнями Нестача самодисципліни здобувача вищої освіти веде до збільшення розриву між сильними і слабкими студентами, коли мова йде про їхні вольові якості, відповідальність та звернення уваги на феномен обов’язку в соціальному бутті, що не сприяє належній соціалізації та інкультурації молоді та ін. Проте указані проблеми стають на заваді отриманню якісної освіти, що становить значний суспільний ризик для українського суспільства.
15
Loboda, Olga. "Впровадження позитивного досвіду іншомовної підготовки педагогів Угорщини в умовах євроінтеграційних процесів в Україн." Освітній простір України, no. 15 (April 15, 2019): 31–38. http://dx.doi.org/10.15330/esu.15.31-38.
Full textAbstract:
У статті виокремлено позитивний досвід іншомовної підготовки педагогів Угорщини. Розкрито особливості раннього навчання іноземної мови дошкільної і початкової ланок освіти. Схарактеризовано роль Проекту Багатомовна Європа з питань сприяння вивченню іноземних мов, розробці нових підходів до мовної підготовки та мовного навчання. Визначено роль іноземної мови і її особливого значення в повсякденному житті Європейського Союзу. Висвітлено схожі та відмінні аспекти підготовки вчителів іноземної мови в Україні та Угорщині. Визначено пріоритетні завдання іншомовної підготовки педагогів України, а саме: вдосконалення системи відбору даної категорії молоді для оволодіння педагогічною професією, профорієнтаційна робота та розвиток особистісних якостей майбутніх вчителів іноземної мови.
16
Поздняков, О. В. "СКЛАДНІ ІМЕННИКИ В НІМЕЦЬКІЙ МОЛОДІЖНІЙ ЛЕКСИЦІ." Nova fìlologìâ 2, no. 81 (June 23, 2021): 76–81. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-10.
Full textAbstract:
Стаття присвячена структурному та семантичному аналізу складних іменників у німецькій лексиці молоді. Словоскладання є продуктивним шляхом формування нових лексичних одиниць німецької мови загалом та її підсистем зокрема. Автор досліджує словниковий запас молоді, зафіксований у сучасних лексикографічних джерелах. Більшість аналізованих складних іменників є двоосновними. Також зафіксовано лексичні одиниці, утворені складанням трьох основ. У процесі утворення складних іменників у молодіжній лексиці використовується незначна кількість словотвірних моделей. Це зумовлено вторинністю аналізованої мовної підсистеми. Характерною для словоскладання є метафоризація. Остання розглядається як зручний засіб для реалізації креативності та оригінальності. Метафоризовані слова мають позитивне чи негативне семантичне забарвлення і вживаються для вербальної самоідентифікації. Таким чином, молодіжна лексика протиставляється розмовному та літературному варіантам німецької мови. Морфологічна структура складних іменників також може включати словотвірні морфеми. Їх найпродуктивнішим типом є суфікси. Вони зазвичай підкреслюють суб’єктивне ставлення молоді до повсякденного світу. Низка досліджуваних основ характеризуються стилістичною зниженістю, демонструючи потребу молодих людей у неповторності та протиставленні. Виокремлено найпоширеніші типи семантичних відношень між основами. Встановлено позамовну детермінованість цих відношень. Значну частину аналізованого вокабуляра становлять англо-американізми. Вживання цих слів визначається субкультурним впливом. Ці лексичні одиниці можуть бути утворені поєднанням англійських та німецьких основ. Для їх утворення притаманна метафоризація. Соціальні, вікові та субкультурні чинники відіграють важливу роль у формуванні німецької молодіжної лексики. Молоді люди прагнуть вираження суб’єктивної оцінки, іронії. Вони також схильні до вербальної самоідентифікації серед інших представників німецькомовної спільноти. Тому досліджуваний вокабуляр характеризується прагматичною ефективністю і часто використовується для привернення уваги комунікативних партнерів.
17
Миропольська, Євгенія Валеріївна. "Художня цінність слова (на матеріалі викладання гуманітарних дисциплін)." Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого, no. 27-28 (May 25, 2021): 165–71. http://dx.doi.org/10.34026/1997-4264.27-28.2021.238844.
Full textAbstract:
У періоди радикальних змін у суспільстві загострюється проблема цінностей, світ яких є багатоманітним. Він охоплює цінності матеріальні та духовні, соціальні й політичні, етичні та естетичні. Ціннісний зміст життя узагальнюється в художніх цінностях, котрі яскраво його втілюють завдяки художній образності творів мистецтва, звертаючись до почуттів і розуму людини, і таким чином стимулюють осмислення певної ціннісної проблеми, яка в результаті стане чи не стане власним надбанням реципієнта. Надаючи можливість пережити непрожите, стискаючи суспільний та історичний досвід поколінь до концентрації й форм, доступних для особистісного прилучення до нього, мистецтво є своєрідним “банком даних” щодо архетипів поведінки, архетипів сприймання реальності та культури. І все це молода людина опановує через найнадійніше входження людини в соціум – мову. Слово мовлене характеризує як людину, так і суспільство, в якому вона живе. У кожного народу мова своєрідна і незрівнянна, але спільним для всіх є те, що вона виражає думки і почуття людини, містить у собі творче начало. Передбачаємо декілька нових технологічних прийомів, які, на нашу думку, допоможуть через слово прилучитися до художніх цінностей світу в процесі викладання гуманітарних дисциплін у мистецьких ВНЗ, розширивши нескінченну багатовимірність молодої людини: іншомовна мистецька терміно-ідіоматична “інкрустація” теоретичних гуманітарних дисциплін, що може слугувати засобом міжнародного спілкування і взаєморозуміння. Будучи раціональним осягненням цінностей і джерелом інформації, яке забезпечує процес пізнання фіксованих одиниць мови, оперування термінами в галузі мистецтва допоможе культурній орієнтації студента, його здатності спілкуватися іноземною мовою, не поводитись “асиметрично” в певних ситуаціях, що свідчитиме про мовну коректність і сприятиме подальшому розвитку чуття мови. 2) Мистецтво літературно-художнього перекладу (у нашому випадку це стосується світового театру і світової драматургії, поезії). Звертаємо увагу студентів на той факт, що, на відміну від музики, живопису, танцю, літературний твір чи не єдиний з видів мистецтва, що замкнений мовними межами. Українською мовою герої грецьких трагедій почали розмовляти завдяки видатним українським перекладачам Василеві Сімовичу, Андрію Содоморі, Борисові Тену, Тарасові Франку та ін. Студенти мають зрозуміти сутність праці перекладача художнього твору: виконання перекладу – не технічна справа, не «фото» тексту, який потребує буквального перекладу кожного слова, а використання перекладачем своїх вмінь і таланту для донесення читачам (глядачам, слухачам) максимальної близькості до смислів оригіналу. Якщо така мета досягнута, відбувається не лише популяризація тексту, а й розбудова мови, в сферу якої завдяки перекладу вноситься цей текст, мобілізуючи почуття мовного патріотизму читача. 3) Діалог культур як фундаментальна потреба людської спільноти, що дає можливість уникнути одномірності мови; дає змогу інтерпретувати думки, посилювати їх, обмірковувати, сперечатися тощо. Запропонована технологія представляє нові ракурси та акценти приєднання студентів до культурних традиційних та інноваційних практик спілкування і регулювання взаємовідносин з наявним буттям.
18
ЖУЛКОВСЬКИЙ, Вадим. "ЕВОЛЮЦІЯ ТЕНДЕНЦІЙ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ В МОЛОДІЖНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 25, no. 2 (July 1, 2021): 63–72. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v25i2.782.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз тенденцій національно-патріотичного виховання у молодіжних організаціях західної української діаспори другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Розроблено критерії та обґрунтовано періодизацію розвитку національно-патріотичного виховання в молодіжних і студентських організаціях західної української діаспори. Критеріями визначено: соціокультурний (суспільно-історичні передумови та діяльність громадських організацій у здійсненні національно-патріотичного виховання молоді); нормативно-правовий (інституційне забезпечення діяльності молодіжних і студентських організацій в західній українській діаспорі) і організаційно-педагогічний (формування мети, змісту, завдань, форм, методів і засобів національно-патріотичного виховання молоді у молодіжних і студентських організаціях західної української діаспори). З’ясовано, що національно-патріотичне виховання молоді в західній українській діаспорі – це цілеспрямована діяльність виховних інституцій (родини, церкви, рідномовної школи, громадських і молодіжних організацій), спрямована на формування української етнокультурної ідентичності через засвоєння рідної мови та культурних надбань українців, дотримання їх національних традицій і, водночас, на формування громадянина держав проживання, позаяк для багатьох представників молодої генерації вони стали їх батьківщиною – країною народження. Проблема творчого використання напрацьованого закордонним українством досвіду національно-патріотичного виховання молодого покоління у поліетнічному соціумі на сьогодні набуває все більшої актуальності. Закономірно, що провідна роль у цьому належить молоді діаспори, яка бере активну участь у розбудові України як незалежної, демократичної, правової, громадянської держави.
19
ЄЩЕНКО, Тетяна Анатоліївна. "КОЛЕКТИВНИЙ АДРЕСАНТ ПОЕТИЧНОГО ТЕКСТУ: КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ." Мова, no. 35 (July 29, 2021): 85–91. http://dx.doi.org/10.18524/2307-4558.2021.35.237790.
Full textAbstract:
Мета статті – опис лінгвоперсонологійних виявів колективного адресанта української поезії кінця ХХ століття як літературно-мовного феномена, окреслення динаміки зрушень та стильові тенденції іміджу митців постколоніального українського дискурсу. Джерельною базою розвідки слугують поетичні словесні цілі, з яких у спосіб точної і повної інвентаризації здійснено вибірку одиниць (метафор, епітетів, перифраз, оксюморонів тощо), що маніфестують текстову категорію «колективний адресант». Об̓єктом вивчення є український поетичний дискурс постколоніальної епохи та його складники (колективний адресант↔текст↔адресат), а предметом – художні образи української поезії 1990-х років як виразники колективного адресанта «дев̓ятдесятників». Джерельною базою обрано віршовані твори сучасних українських поетів В. Виноградова, Р. Скиби, І. Павлюка, Л. Мельник, М. Кіяновської, Н. Нежданої, А. Дністрового, В. Балдинюк, С. Жадана, О. Галети, В. Махно, Д. Кубая, Н. Дички, О. Яковини, Н. Федорака, П. Михайлюк, П. Вольвача, А. Бондаря, І. Бондаря-Терещенка, О. Сливинського та ін., що уміщені в літературних часописах, журналах, газетах («Березіль», «Кальміус», «Сучасність», «Курʾєр Кривбасу», «Літературна Україна», «Тернопіль вечірній», «Дніпро», «Світо-вид», «Дзвін», «Дніпро», «Слово просвіти» «Слово і час», «Західний курʾєр», «Світ молоді», «Київ», «Українська культура», «Дивослово» та ін.), антологіях поезій («Іменник» (1997), «Девʾятдесятники» (1998), «Антологія нової української поезії» (1998), «Дивовид» (1997), «Антологія нової української поезії» (1998), «Боян-97», «Пастухи квітів» (1999), «Цех поетів» (1999) та ін.). Результатом наукового пошуку стало опрацювання концепції антропоцентричної природи поетичного тексту, в якому адресант і адресат складають інтерактивний комунікативний ланцюг, а художньо-поетична комунікація в аспекті дискурсивного підходу розглядається як процес, у якому предмет вербальної взаємодії між її учасниками закодований у віршованій формі. Подано також характеристику стильових мовних ознак іміджу митців. Висновком є те, що кожна культурно-історична епоха витворює мікрообраз часу, виробляє власний спосіб художньо-образного осмислення і бачення світу. Українські поети покоління «1990» – це знакова спільнота письменників, що народилася орієнтовно в один час і має спільний життєвий досвід, і як наслідок – ідентичність способів рефлексії, спорідненість емоцій, проблем, зацікавлень. Ці автори характеризуються спільним досвідом так званого поколіннєвого переживання, що визначило їх подальше духовне зростання й формування свідомості. Молодіжна поетична група «1990» у своїх поетичних збірках нарешті позбулася комплексу меншовартості колоніальної нації, сформувала унікальну манеру письма, виступила проти так званого методу «соціалістичного реалізму» у літературі, зафіксувала протест проти офіціозу й ідеологічної заангажованості у художній словесності, утвердила гендерну рівність у поезії. Визначаємо лінгвоперсонологійні вияви колективного адресанта української поезії кінця ХХ століття: сарказм, депресивний синдром, почасти мода на деконструкцію, колажність техніки, кліповість, фрагментарність бачення світу, стилістична какафонія, змішування жанрів, гіперболізм та цитатність мислення, антипоетичність, антиестетичність, іронічна позиція щодо усталених зворотів, синтез сучасного європейського світогляду з притаманними тільки українському менталітету способу сприйняття міфів, образів та метафор, гра з етноміфологемами українського віршування, етнототожніми елементами етнокультури, мовно-естетичний радикалізм, пародійність, гротескність, стилістчні варіації, семантично-деструктивні експерименти з усталеними поетизмами, фразеологізмами, відомими у національній і світовій культурі текстами, прецедентними іменами, деконструктивістська гра з узуально-«стертими» метафоричними образами з метою подолання тиражованості, автоматизму їх сприймання, знижена мова як масово-естетична реакція на нормотворчість, стандартність мови та пуризм, зорієнтованість на маси, тобто «середню» людину, без переваг та духовної вишколеності, кітчева естетика письма, уведення у поезію кліше мас-медіа-простору, ідеологізованих висловів тоталітарного режиму, які творчо модифікуються авторами шляхом іронізування та заперечення, нівелювання канонізованого сентиментального ставлення до історичних та релігійних істот, будь-яких авторитетів, розширення мовно-естетичних горизонтів поетичного слова (сленг, суржик, діалектизми), відчуження від соціальних інститутів, політики, панівних ідеалів та ідеологій, семантико-стилістичні мотиви самотності, порожнечі та спустошення.
20
Khalemendyk, Yuliia. "Виховання студентської молоді під час вивчення англійської мови в університетах." Освітній простір України 17 (November 22, 2019): 96–102. http://dx.doi.org/10.15330/esu.1.96-102.
Full textAbstract:
У статті висвітлено актуальність виховання студентів у процесі вивчення англійської мови в університетах. Обґрунтовано, що виховна робота зі студентами на заняттях з англійської мови є значущою для трансляції історичного, культурного та духовного досвіду англомовних країн. Виокремлено проблеми визначення змісту виховання студентської молоді у вищий школі: відповідність завдань виховання студентів реформуванню українського суспільства, невизначеність меж повноважень і ролі викладача і студентської молоді у виховній роботі, відсутність вимог до студентів як особистостей і майбутніх професіоналів у фокусі сучасного розвитку України. Узагальнено наукові підходи до визначення змісту виховання студентської молоді в Україні: особистісно орієнтований; соціально орієнтований; системно-ціннісний; ціннісно-компетентнісний та гендерний.
21
Ясногурська, Людмила Михайлівна. "ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ." Інноватика у вихованні, no. 9 (June 11, 2019): 302–7. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v0i9.7.
Full textAbstract:
Анотація. Статтю присвячено проблемі формування міжкультурної комунікативної компетенції студентів закладів вищої освіти. Розглядаються характеристики понять «компетентність», «компетенція», «міжкультурна комунікативна компетенція». Представлений процес формування даної компетенції у студентів в умовах немовного вузу. У статті стверджується, що розуміння ролі іноземної мови, знайомство з культурою країни досліджуваного мови допомагає молоді усвідомити культурно-історичні цінності і сприяє формуванню міжкультурної комунікації. Полікультурне становлення сприяє гармонізації особистості молодої людини, взаєморозуміння і співпраці з представниками інших культур в студентському, а також і в професійному середовищі. Різноманітна палітра методів, прийомів подачі матеріалу ініціює моделювання соціокультурного простору, формує у студентів уявлення про навколишній світ. Виконуючи завдання, пов’язані з вивченням іншої культури, студенти асоціюють вивчений матеріал з реаліями української культури. Відбувається діалог культур, внаслідок чого формується міжкультурна комунікативна компетенція. Формування міжкультурної комунікативної компетенції слід розглядати в контексті з розвитком здатності студентів брати участь в діалозі культур на основі принципів взаємоповаги, терпимості до культурних відмінностей і подолання культурних бар’єрів.
22
Сорочинська, А. Ю. "Деякі особливості розмовної мови французької молоді." Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту. Фундаментальні та гуманітарні науки. проблеми освіти, no. 11 (2001): 117–19.
Find full text
23
Горлач, В. В., and В. А. Доня. "ЛЕКСИКОГРАФУВАННЯ СЛІВ ГЕЙМЕРСЬКОГО ЖАРГОНУ РОСІЙСЬКОЇ ТА ПОЛЬСЬКОЇ МОВ НА ПРИКЛАДІ ГРИ DOTA 2." Nova fìlologìâ, no. 84 (December 30, 2021): 50–54. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-7.
Full textAbstract:
В епоху глобалізації, тотальної комп’ютеризації та інформатизації всесвітня мережа стає невіддільною частиною життя людини. Одним із популярних віртуальних місць спілкування, окрім соціальних мереж, є онлайн-ігри, в яких існує своя специфічна лексика – геймерський жаргон. Попри те, що сучасна людина проводить в Інтернеті більшу частину свого дня, та онлайн-ігри, особливо серед молоді, щороку стають більш популярними, досліджень геймерського жаргону, зокрема лексикографічних робіт щодо зазначеної лексики, не так багато. Дослідження присвячене спробі описати та охарактеризувати структуру польсько-російського словника геймерського жаргону. В статті надано дефініцію поняття жаргон та виділені особливості власне геймерського жаргону, який слід відрізняти від комп’ютерного; описуються структурні елементи, за якими створено словник, та перелічені одиниці, з яких складається його макро- та мікроструктура. В запропонованому лексикографічному описі геймерського жаргону в російській і польській мовах враховуються фонетичні, графічні, граматичні, словотвірні особливості кожної з мов і здійснюється компаративний аналіз їх диференціальних ознак. Виділені специфічні ознаки ілюструються прикладами, які якнайбільше розкривають та аргументують сутність висловлювань. Словник базується на основних принципах лексикографування: наступництво лексикографічних творів, значна роль суб’єктивного фактора, зумовленість жорстким прагматизмом, нормативність у відборі й подачі лексичного матеріалу, теоретична й практична багатоплановість лексикографічних творів. Результати цього дослідження дали змогу порівняти систему геймерського жаргону у російській та польській мовах, виділити в них спільні та відмінні ознаки, підкреслити особливості кожної з мов щодо використання досліджуваних лексичних одиниць.
24
Пальчикова, Олександра Олександрівна. "Проблеми програмно-методичного забезпечення навчання української мови як іноземної." Освітній вимір 45 (June 25, 2015): 175–81. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v45i0.2611.
Full textAbstract:
Пальчикова О. О. Проблеми програмно-методичного забезпечення навчання української мови як іноземної.
У статті проаналізовано проблеми програмно-методичного забезпечення навчання української мови на підготовчому відділенні. Розглянуто базові навчальні плани тапрограми, затверджені та рекомендовані Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України. Визначено основну мету й завдання у процесі укладання навчальних програм зукраїнської мови як іноземної.
25
Krasniakova, Alla. "Мережа інтернет як комунікативний простір національної та громадянської самоідентефікації кіберпокоління." Проблеми політичної психології 21 (December 6, 2018): 174–84. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol21-year2018-15.
Full textAbstract:
Інформаційно-комунікаційне середовище мережі Інтернет розглядається як мультикультурне віртуальне середовище взаємодії носіїв різних мов і культур. Наголошується, що інтернет-простір є гібридним середовищем, яке утворюється за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у результаті інтеграції елементів реального і віртуального життя. У процесі комунікативної взаємодії різних соціальних суб’єктів в інтернет-середовищі формуються ідентифікаційні характеристики користувача. Висвітлено особливості самоідентифікації кіберпокоління у віртуальному інтернет-просторі, зокрема: 1) процес самоідентифікування відбувається синхронно в реальному соціокультурному просторі і віртуальному мультикультурному інтернет-середовищі; 2) у віртуальному інтернет-просторі конструювання образу “Я” може здійснюватися як а) копіювання реальної ідентичності, зокрема національної та громадянської; б) утворення віртуального образу, відмінного від реальної ідентичності, а також як в) поєднання елементів віртуальної і реальної ідентичності в гібридній (за Дж. Сулером) моделі. Звертається увага на те, що можливість створювати різні “Я” образи у віртуальному інтернет-просторі приводить до формування мінливої, гнучкої, динамічної і нестабільної ідентичності. Підкреслюється, що процес самоідентифікації молодих громадян країни поєднується з кризою дитячої ідентичності, яка сформувалася в рамках наявної системи соціальних відносин під впливом батьків, і входженням у віртуальний світ Інтернету, де пропонується нові системи цінностей, норм і правил поведінки. Наведено результати дослідження особливостей самоідентифікування студентської молоді у віртуальному інтернет-середовищі. Встановлено, що переважна частина молоді (62%) презентує в інтернет-середовищі свою реальну національну та громадянську ідентичність, третина – демонструє елементи гібридної моделі ідентичності. Зауважено, що частка молоді, яка створює тільки віртуальний образ “Я” в Інтернеті, не перевищує 1,5%. З’ясовано, що майже 93% респондентів для презентації національної та громадянської ідентичності обирають візуальні форми: використовують символи, кольори, атрибути, фрагменти національного орнаменту тощо. Виявлено, що найбільш прийнятними формами інтернет-комунікації, де виявляється національна та громадянська ідентичність, молоді громадяни країни вважають інтерактивні полілоги, зокрема чати, форуми, коментарі на сторінках соціальних інтернет-мереж, обговорення в блогах та мікроблогах.
26
Волох, Світлана. "ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЯХ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ." Актуальні питання іноземної філології, no. 12 (June 22, 2021): 33–41. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-12-6.
Full textAbstract:
У статті висвітлено питання застосування ігрових технологій у навчанні англійської мови в закладах вищої освіти, зіставлено традиційні підходи до навчання та ігрові технології. Досліджено сутність поняття гейміфікації в освітньому процесі, визначено її переваги та недоліки порівняно з традиційними методами навчання, наведено приклади застосування гейміфікації в освіті. Завданням статті є обґрунтувати сприяння розвитку нових, прогресивних підходів до навчання та розширення використання їх під час практичних занять з англійської мови у вищій школі. У дослідженні застосовано описовий і зіставний методи, а також процедуру класифікації для аналізу явища гейміфікації та визначення її основних рис. На сучасному етапі традиційні форми та методи навчання дійсно стають менш ефективними серед молоді через те, що молоді люди мають низьку мотивацію до навчання та їхнє повсякденне життя перенасичене використанням електронних гаджетів. Тому одним із засобів покращення навчання є використання ігрових технологій, або “гейміфікація”, Digital Game Based Learning (DGBL) – навчання, під час якого використовуються комп’ютерні ігри. Основними перевагами гейміфікації є мотивація студентів, залучення їх до активної діяльності, запровадження елементу змагання, заохочення, докладання більших зусиль до навчання та концентрації уваги, поліпшення атмосфери на занятті. Використання гейміфікації можливе без інформаційних технологій, але використання комп’ютерних ігор або онлайн ― компонента збагатить навчальні ігри та піде на користь підготовці фахівців. Труднощами запровадження гейміфікації в навчальний процес визначено трудомісткість підготовки навчальних завдань, необхідність використання технічних засобів, можливі складнощі у використанні ТЗН на заняттях і комп’ютерна грамотність викладачів. В Україні гейміфікація не є поширеною, проте з огляду на ряд переваг у порівнянні традиційними підходами може бути поступово впровадженою в освітній процес з метою осучаснення викладання іноземних мов у ЗВО України. Прикладами використання ігрових технологій у навчанні є інтернет-сервіси і освітні платформи. Duolingo ― це сервіс для самостійного вивчення іноземної мови, який разом із тим надає послугу щодо його використання в навчальних закладах. Edmodo та Kahoot є навчальними платформами на основі ігор, які можливо використовувати на заняттях іноземної мови. Гейміфікація допомагає ефективно навчати, мотивує співпрацю і взаємодію між учасниками, але слід пам’ятати, що використання ігрових технологій у ЗВО – це не розвага і не заміна викладача. Гейміфікація освітнього процесу, на думку автора, у певних випадках є більш ефективною в навчанні сучасних студентів порівняно з традиційними методами і вдало доповнює їх. З огляду на це важливим є впровадження помірної гейміфікації у навчальний процес в Україні з урахуванням усіх переваг і труднощів реалізації цього явища.
27
Lopuha, Oresta Ivanivna. "СУЧАСНИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІР ЯК ПРОСТІР СОЦІАЛІЗАЦІЇ ЛЮДИНИ." Філософія та політологія в контексті сучасної культури 12, no. 1 (July 10, 2020): 67–74. http://dx.doi.org/10.15421/352008.
Full textAbstract:
Постмодерне суспільство – це період інтенсивного розвитку інформаційного простору. Однак цей процес носить нерівномірний характер, в цей час коли в сучасному суспільстві стає домінуючим соціальна мережа, Інтернет, які позитивно впливають на людину, збагачуючи її інформацією, але паралельно можна також і побачити негативні їх наслідки – перетворення життя в гру, людина стає «гравцем» життя, де втрачає реальність буття, що пов’язано з віртуальною реальністю. Під соціалізацією особистості мають на увазі процес входження людини в соціальне середовище через засвоєння соціального досвіду. В широкому розумінні – це включення індивіда в суспільні процеси, процес становлення особистості. Метою статті є висвітлення впливу сучасного інформаційного простору на соціалізацію найважливішої когорти нашого суспільства – молоді. Відображено авторський аналіз та основні шляхи дослідження впливу масової культури на сучасну людину. Стверджується, що масова культура, яка стала панівною в суспільстві, не має життєздатної альтернативи. Уніфікація масової культури робить людину збіднілою в культурному плані. Масова культура сучасної епохи йде по суті всупереч її основним настановам відносно пріоритетності індивідуальної самореалізації кожної людини. Вона замінює сприйняття людини як індивідуальності, вона ідентифікується з суспільством, уподібнюється даними стереотипами, які диктує мода, яка дуже мінлива.Автор спробував дослідити ще одну атрибутивну ознаку постмодерну і показати її вплив на людину – віртуальну реальність як соціокультурного феномену і середовища соціалізації молоді. За допомогою неї людина здобула свободу у всьому, але одночасно набула небаченого розмаху загроза для підростаючого покоління стати рабами віртуального простору. Узагальнюючи результати дослідження автор доходить до висновку, що в цілому інформаційний простір дуже впливає на людину, особливо на молодь, яка тільки починає формувати своєю особистість. Соціокультурні зміни в суспільстві, які проходять в нас на очах показують, що ми знаходимся на порозі переходу в якісно нову стадію сучасного розвитку, де імперативами в соціокультурній сфері є самоцінність особи, толерантність, плюралізм тощо.
28
O.B., Osaulchyk. "ОСОБЛИВОСТІ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ ЗАСОБАМИ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 92 (January 29, 2021): 35–39. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-92-5.
Full textAbstract:
Статтю присвячено особливостям патріотичного виховання і розвитку почуття толерантності як основоположного складника патріотичного виховання в умовах сучасних політичних подій. На фоні загострення міжнаціональних конфліктів та суспільних кризових явищ виявлено необхідність і доцільність переформатування основних підходів у напрямі патріотичного виховання молоді нині. У зазначеному контексті акцент має бути зміщено у бік виховання толерантного ставлення громадянина-патріота до інших громадян як у межах своєї країни, так і з-за кордону, що уособлює мирне співіснування людей з різними поглядами на життя, незалежно від їхнього віросповідання, політичних поглядів чи мови, яку вважають рідною. Увагу акцентовано на важливості розвитку поваги, шанобливого ставлення, бажанні примножувати та берегти культурні цінності і надбання рідного народу, проте разом із тим почуття патріотизму не повинне бути абсолютизованим і загостреним. У статті доведено, що останнє є рушійною силою у виникненні конфліктів через різне бачення і ступінь виявлення патріотизму. Головним чинником на шляху примирення та запобігання цьому є розвиток почуття толерантності як основоположного складника патріотичного виховання в умовах сьогодення, що визначено нами як виховання свідомого громадянина-патріота. У статті наголошено, що формування такого свідомого патріотизму має тривати впродовж усього навчально-виховного процесу всіма закладами освіти, включаючи домашнє виховання. Принагідно було зазначено, що найкращим способом виховання толерантності є власний приклад, тому вчитель має сам бути свідомим патріотом і взірцем для тих, хто навчається. Також було визначено, що оптимальні умови для продуктивного виховного процесу у зазначеному контексті можуть бути створені на заняттях з іноземної мови: пізнання культури іншого народу, говоріння іноземною мовою створює невидимий дотик до іншого світу, відмінного від власного, і формує шанобливе ставлення до нього. Розуміння того, що наш світ є багатогранним, сповненим різних культур, віросповідань, мов, звичаїв, поглядів, що саме ця різнобарвність має створювати певну гармонію, є шляхом до мирного співіснування і визначається нами як толерантне ставлення до оточуючих свідомого патріота. У межах вивчення іноземних мов окреслено спеціальний інструментарій у вигляді, зокрема, таких інтерактивних методик, покликаних сприяти в розвитку зазначених особистісних якостей, як: рольові ігри, підготовка спільних проєктів і презентацій, кейс-метод, дискусії у стилі толерантності.Ключові слова: патріотичне виховання, толерантність, свідомий громадянин-патріот, власний приклад, пізнання інших культур, інтерактивні методики. Viewing the political events today the article is devoted to the peculiarities of patriotic education and upbringing a sense of tolerance as its fundamental component. The need of reformatting the main approaches to patriotic education of young people today has been revealed taking into consideration growing quantity of interethnic conflicts and social crises. In this context, the emphasis should be shifted towards developing a tolerant attitude of the patriot-citizen to other citizens both within his own country and abroad, that makes possible the peaceful coexistence of people with different views on life, regardless of their religion, political views or the spoken language. Emphasis has been given to the importance of developing the sense of respect, desire to multiply and preserve the cultural values and heritage of the native country, but at the same time the sense of patriotism should not be absolute and sharpened. The article proves that the latter is a driving force in the emergence of conflicts, both multinational and among citizens of one country and nationality, that often happens because of different views on patriotism. The main factor in reconciling and preventing such conflicts is upbringing the sense of tolerance as a fundamental component of patriotic education in today’s conditions, that we define as the education of a reasonable citizen-patriot. The article emphasizes that the formation of such a reasonable patriotism should be continued throughout the educational process by all educational institutions, as well as be supported at home. It has been also stated that the best way to become tolerant is to see the true to life example, so the teacher himself must be a real patriot and a role model for students. It has been also determined that the optimal conditions for a productive educational process in this context can be created at foreign language classes: learning the culture of other people, speaking a foreign language creates an invisible touch to another world, different from their own and forms a respectful attitude to it. Understanding that our world is unique, full of different cultures, religions, languages, customs, views and that this diversity should create a certain harmony, is a way to peaceful coexistence and is defined by us as a tolerant attitude to others by a reasonable patriot. Within the study of foreign languages, special tools have been singled out, namely interactive methods for promoting the development of these personal qualities: role-playing games, preparation of joint projects and presentations, a case method, discussions in the style of tolerance.Key words: patriotic upbringing, tolerance, reasonable citizen-patriot, true to life examples, learning other cultures, interactive methods.
29
Udzhmadzhuridze, G. G. "Політична культура студентської молоді ДНУ ім. О. Гончара." Grani 19, no. 4 (March 12, 2016): 88–98. http://dx.doi.org/10.15421/1716084.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню політичної культури студентів ДНУ ім. О. Гончара. Автор використовує основні теоретичні положення концепту політичної культури у побудові методико-методологічної моделі дослідження політичної культури студентської молоді. Враховуються особливості перехідного характеру українського суспільства. Політична культура визначається як система інтеріоризованих знань, відчуттів, оцінок індивідів до -політичного. Типологізація політичної культури здійснюється на основі використання шкал: демократія/тоталітаризм, активність/пасивність. Виокремлюються чотири типи політичної культури студентської молоді. Проведене емпіричне дослідження зафіксувало, що 87,3% студентів ДНУ відносяться до пасивно-демократичної політичної культури. Виявлено вплив наступних факторів на формування політичної культури студентів ДНУ: рівень освіти батьків, певне вірування, матеріальне положення сім’ї. Натомість з’ясовано, що політична культура студентів ДНУ не залежить від рідної мови спілкування або країни походження батьків.
30
Vitіuk, Valentyna. "Культура мовлення як основа правописної грамотності майбутніх учителів початкової школи." Освітній простір України 17 (November 15, 2019): 229–36. http://dx.doi.org/10.15330/esu.17.229-236.
Full textAbstract:
Автор статті наголошує на важливості мовно-мовленнєвої підготовки студентів педагогічних вишів на сучасному етапі модернізації вищої освіти в Україні у контексті концептуальних аспектів Нової української школи. У статті проаналізовано типові помилки у мовленні майбутніх учителів початкової школи. Описано суржик, молодіжний сленг, жаргонну лексику в мовленні студентів, висвітлено культуру спілкування в сучасних соціальних мережах. Презентовано сучасний стан інтернетного спілкування, названо поширені пунктуаційні анормативи, запропоновано соціальні мережі для вивчення української літературної мови. Проілюстровано використання ненормативної лексики на текстах художньої літератури сучасних українських письменників. Окреслено основні шляхи вдосконалення культури усного та писемного мовлення сучасної молоді. Автор статті наголошує, що студенти педагогічного факультету повинні досконало знати норми сучасної української літературної мови, уміти користуватися академічними лінгвістичними словниками української мови, стежити за правильністю усного та писемного мовлення.
31
Миропольська, Н. Є. "МУЛЬТИЛІГВІЗМ ЯК УВЕДЕННЯ В СВІТ ХУДОЖНІХ ЦІННОСТЕЙ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 91, no. 4 (September 30, 2019): 88–99. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-91-4-88-99.
Full textAbstract:
У статті запропоновано новий ракурс дослідження проблем освоєння мультилінгвізму учнівською молоддю. У розвідці наголошується, що ця проблема на порядку денному багатьох країн світу, оскільки пов’язана з об’єднанням народів різних культур. Тому навчальні предмети гуманітарного циклу в школі і вищих навчальних закладах мають передбачати органічне поєднання рідного та інонаціонального, їх вільного сполучення.
Це глибинна стратегія людського буття, що визначає внутрішню основу особистості, спрямовану як на вироблення власного погляду на світ і слідування власному покликанню, так і здатність до поваги і співпереживання іншому.
У статті відзначається, що новий підручник «Мистецтво» (10-11 класи), одним з авторів якого виступає дописувач статті, представляє як спільні, так і відмінні риси мистецького доробку України і світу, а завдання спрямовані на виховання у школярів прихильності вершинним загальнолюдським надбанням, не втрачаючи естетичну і етичну прихильність до свого рідного. Паралельно введено вправи, пов’язані з використанням іноземних мов. Це стимулює необхідність занурення в контекст світових культуротворчих процесів і дозволяє виявити нові аспекти донесення до учнів естетико-художніх паралелей між культурно-історичними нормативами цінностей і мов.
У статті також розглядається методика створення ситуацій мовно-мистецьких перетинів на уроках мистецтва (10-11 класи), серед яких описано такі методи, як діалог культур, біографічний, горизонтально-вертикальна подача матеріалу, що спрямовані на виховання мотивації до освоєння мов як потреби в знаходженні гармонії і вищих смислів буття.
Ключові слова: методика, мистецтво, мультилінгвізм, художні цінності, учнівська молодь.
32
Петько, Людмила. "Формування професійно орієнтованого іншомовного навчального середовища шляхом роботи з художнім текстом як реалізація виховного принципу навчання іноземної мови в умовах університету." Освітній вимір 44 (February 19, 2015): 250–56. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v44i0.2690.
Full textAbstract:
Петько Л. В. Формування професійно орієнтованого іншомовного навчального середовища шляхом роботи з художнім текстом як реалізація виховного принципу навчання іноземної мови в умовах університету.
Описано виховання гуманістичних цінностей у студентів ВНЗ в умовах професійно орієнтованого іншомовного навчального середовища на прикладі роботи з художнім текстом, що стимулює виховання християнських цінностей у студентської молоді. Автор надає зразки вправ до роботи з текстом.
33
Мягка, М. М. "ВИКОРИСТАННЯ ІГОР ТА ІГРОВИХ МЕХАНІЗМІВ У ВИКЛАДАННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ КУРСАНТАМ НАНГУ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 99, no. 6 (December 24, 2020): 95–103. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-99-6-95-103.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу використання ігор та ігрових механізмів у викладанні іноземних мов курсантам Національної академії Національної гвардії України. У роботі окреслені поняття гри та гейміфікації, з’ясовано особливості впровадження інтерактивних технологій у процес навчання, визначено переваги застосування ігор та ігрових механізмів у військовій навчальній діяльності. Наводяться приклади використання ігор та ігрових механізмів, створення необхідних умов для формування професійних якостей майбутніх офіцерів на заняттях з англійської мови.
У межах дослідження було визначено, що використання ігор на заняттях із курсантами підвищує загальну мотивацію групи до навчальної діяльності, допомагає згуртовувати колектив, підтримує дух співробітництва, налаштовує на продуктивну співпрацю в подальшій професійній діяльності.
Диджиталізація суспільства та захоплення молоді ігровим віртуальним простором сприяли виникненню новітніх методів викладання та підвищенню ефективності навчання за допомогою гейміфікації.
Гейміфікація – це використання ігрових механізмів у неігрових контекстах з метою підвищення мотивації та зацікавлення слухачів. Ігрові елементи використовуються на веб-сайтах, у бізнес-сфері, у медицині, у правоохоронних органах і тепер все частіше у сфері освіти.
Завдання гейміфікації полягає не у створенні повноцінної гри, а у застосуванні елементів гри навіть без інформаційно-комунікаційних технологій.
З метою досягнення ефективності використання ігор та ігрових механізмів варто звертати увагу на пізнавальні здібності та здатності курсантів, індивідуальний стиль навчання, адже це впливає на якість виконання ігрового завдання. Задля ефективного виконання ігрового завдання і підвищення мотивації, необхідно комбінувати різні види діяльності під час гри, аби усі курсанти змогли максимально реалізувати себе. Під час розробки та використання ігор на заняттях з іноземної мови варто враховувати особистість курсантів, надавати їм можливість пережити ситуацію поразки або перемоги, створювати усі умови для самоаналізу та саморозвитку.
34
Паламар, Л. М. "Специфіка викладання української мови в Молдові." Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства 9 (2006): 438–43.
Find full text
35
Віняр, Ганна Миколаївна. "Творення нових іменників багатоосновними способами (на матеріалі газети «Україна молода»)." Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 3 (May 20, 2009): 14–20. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v3i0.948.
Full textAbstract:
У статті розглянуто словотвірну структуру складних і складноскорочених іменників, що виникли в українській мові останнім часом. Матеріалом дослідження послужили публіцистичні та інформаційні тексти газети “Україна молода” за 2005–2006 роки. Способи творення нової лексики в засобах масової інформації певною мірою відбивають тенденції сучасного новотворення загалом.
36
Tavrovetska, Nataliia, and Vitaliia Shebanova. "Крос-культурне дослідження вживання обсценної лексики у молодіжному середовищі." PSYCHOLINGUISTICS 28, no. 1 (November 8, 2020): 239–66. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2020-28-1-239-266.
Full textAbstract:
Мета дослідження – визначити психологічні особливості вживання обсценної лексики молоддю різних країн з відмінними культурними та мовними традиціями. В контексті соціально-психологічного підходу вживання нецензурної лайки є індикатором напруження у суспільстві та індивідуально-особистісних криз.
Процедура дослідження. Впродовж 2018-2019 рр. було проведене онлайн-опитування 518 респондентів віком 16-20 років. Розроблена анкета (Google Форма) містила 15 питань щодо використання нецензурної лайки в різних комунікативних ситуаціях. Здійснений порівняльний аналіз п’яти національних вибірок з різними передумовами формування мовленнєвої культури: Україна, Росія, Польща, США та країни Азії.
Результати. Національну специфіку мають не тільки зовнішні форми обсценної лексики, але й внутрішні, психологічні реакції, які супроводжують таке спілкування. Принципове неприйняття брудної лайки продемонстрували респонденти з країн Азії. Найбільш толерантне сприйняття ненормативної лексики виявлене в Росії та Польщі. В Україні загальне негативне ставлення висловили 43.7% опитаних, особливо гостро українці сприймають лихослів’я на власну адресу. Молоді американці більш негативно ставляться до обсценної лексики взагалі (як до явища), але досить терпимі до її використання стосовно себе. За частотою та характером вживання нецензурної лайки українська вибірка більш подібна до американської та польської, ніж до російської.
У висновках сформульовано типологію вживання обсценної лексики, обумовлену соціокультурними особливостями різних країн; виділені характерні риси української вибірки, де на основі кримінально-вульгаризованої мови відбуваються процеси формування демократичного суспільства та відродження національної ідентичності. Запропоновані заходи щодо соціальної регуляції мовної норми та запобігання поширенню обсценної лексики в молодіжному середовищі.
37
Бовт, А. Ю. "ПЕРЕКЛАД ПОЕЗІЇ ЯК СКЛАДОВА ПРОЦЕСУ ДУХОВНОГО РОЗВИТКУ МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, no. 2(Ч.1) (September 28, 2021): 46–56. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_1-46-56.
Full textAbstract:
У статті розкрито роль перекладу поезії в процесі духовного розвитку майбутніх перекладачів. Підкреслено, що духовний розвиток студентської молоді має бути пріоритетним завданням навчально-виховного процесу закладу вищої освіти. Актуальність дослідження обумовлена тим фактом, що важливість духовного розвитку майбутніх перекладачів є не просто суб'єктивною думкою, оскільки однією із загальних компетентностей, визначених в програмі підготовки фахівців з перекладу, є здатність зберігати та примножувати моральні, культурні, наукові цінності і досягнення суспільства. Виконання цього завдання неможливе без духовного розвитку, адже саме духовність надає молодим людям поштовх для пошуку шляхів вдосконалення навколишнього світу та самовдосконалення. Авторка наголошує на виховному потенціалі поезії як рушійної сили духовного розвитку особистості майбутніх перекладачів. Визначено, що в процесі художнього перекладу відбувається актуалізація однієї з потреб духовно розвиненої людини, а саме художньої потреби. Описано процес актуалізації творчого самовираження перекладача, який складається з трьох етапів: професійно-орієнтованого, професійно-практичного і професійно-творчого. Саме на останньому етапі відбувається активізація творчих здібностей і можливостей здобувача. Описано особливості Всеукраїнського студентського конкурсу перекладу «Художнє слово в світовій культурі», який щорічно проводиться кафедрою германо-романської філології та перекладу Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Метою конкурсу є активне залучення студентів до креативної діяльності, розкриття їхнього творчого потенціалу, виховання відчуття краси слова і образної мови поетичних творів, одухотворення перекладацької праці. Наведено приклади та описано твори, які пропонуються для перекладу і мають високий художній потенціал, а також наповнені високодуховними і емоційно піднесеними образами, що сприяє духовному розвитку здобувачів - учасників конкурсу.
38
Форостюк, І. "Підвищення мотивації молоді до вивчення іноземних мов у закладах вищої освіти." Молодь і ринок, no. 7 (162), липень (2018): 36–40.
Find full text
39
Danyliuk, Nina. "Linguistic world view in the poetic texts of Lesya Ukrainka’s collection “On the Wings of the Songs”." Ukrainian Linguistics, no. 47 (2017): 63–78. http://dx.doi.org/10.17721/um/47(2017).63-78.
Full textAbstract:
The article deals with the study of the artistic expressive means of the creation of a linguistic world view in the poetic texts of Lesya Ukrainka’s collection “On the Wings of the Songs” (Lviv, 1893). The materials of the lexicographic work “Dictionary of Lesya Ukrainka’s Language (on the basis of the collection “On the Wings of the Songs”)” in 2 volumes (Lutsk, 2012, 2016) were applied in the study. The nouns used in the microtexts of the dictionary give an opportunity to imagine Lesya Ukrainka’s linguistic world view which was modeled on the basis of key words. Lesya Ukrainka’s linguistic world view is formed by the names of kinship (мати (матінка, матуся), мама, ненька, отець, син (синонько), дочка, дід (дідусь), дитя, дитина (дитинонька), діти (дітки), онуки), plants (верба, дуб, тополя, сосна, калина; барвінок, рожа (роженька), рута, любисток, конвалія, льон), animals and birds (кінь, козеня, корова; голубка, соловейко, чайка), celestial bodies (зоря, зірка (зіронька), місяць, молодик), changes in nature (зима, літо, день, дощ, вітер), geographical objects (балка (балочка), бережок (бережечок), яр (ярочок), гора, круча, бескид; бір, гай, діброва, ліс, луг; річка (річенька, річечка), море), places of living (хата, будинок), utensils (колиска), прикрас (вінок, кораль), traditional ceremonies and their participants (дівич-вечір, молода, староста (старостонька), дружка, кобзар, лірник), abstract notions (бажання, біда, воля, добро, доля, дух, душа, жаль, журба, мрія) and etc. The analyzed fragments of the Ukrainian national linguistic world view reflect the ethnic linguistic thinking of Lesya Ukrainka and prove that she was a Ukrainian. The data gathered in the “Dictionary of Lesya Ukrainka’s Language” compiled on the basis of the collection “On the Wings of the Songs” enable scholars to study an individual linguistic world view.
40
ШАПАР, Любов, and Тетяна ШПІЛЄВАЯ. "КОНКУРЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ МОРЯКІВ НА СВІТОВОМУ РИНКУ ПРАЦІ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 29, 2021): 80–88. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-80-88.
Full textAbstract:
У статті висвітлюється важливе значення морської індустрії у світі, яка посідає одне з перших місць у системі міжнародних перевезень та торгівлі. Щорічне збільшення міжнародного торговельного флоту потребує більш інтенсивної підготовки кадрів морської галузі. Особлива увага приділяється підготовці офіцерського та рядового складу морських суден у різних країнах світу, які є основними постачальниками висококваліфікованих кадрів морської галузі. Серед основних країн світу, які готують дипломований офіцерський та рядовий склад морських суден, входять такі країни світу, як Китай, Філіппіни, Індія, Індонезія, Російська Федерація, Україна, Польща, В’єтнам, Японія, Туреччина та Сполучені Штати Америки. Морські заклади вищої освіти цих країн постійно шукають та впроваджують нові методи заохочення молоді вступати до морських закладів освіти, забезпечуючи підготовку та дипломування випускників. Вищезгадані навчальні заклади постійно вдосконалюють навчально-тренажерну базу за допомогою інвестицій судноплавних та крюінгових компаній, що дозволяє відпрацьовувати необхідні вміння та навички для отримання відповідної кваліфікації. Забезпечується поглиблене вивчення морської англійської мови для покращення мовної комунікації у змішаних екіпажах. За рахунок плідної співпраці морських вищих закладів освіти із судноплавними та крюінговими компаніями забезпечується можливість належної практичної підготовки молодих спеціалістів на морських суднах та отримання ними необхідних навичок та досвіду для подальшої роботи в морі. Організація навчання та практичної підготовки в закладах освіти вищезгаданих країн будується таким чином, щоб ще на етапі навчання забезпечити курсантів робочими місцями та сприяти їх стрімкому кар’єрному росту в морській галузі, що, у свою чергу, веде до збільшення як офіцерського, так і рядового кадрового складу морських суден. Ключові слова: дипломування моряків, офіцерський склад морських суден, рядовий склад морських суден, Конвенція ПДНВ, морські заклади вищої освіти, працевлаштування моряків.
41
Оріщук, Руслан, Валентина Печена, and Ольга Мартинюк. "ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ОНЛАЙН-ЗАНЯТЬ З БАСКЕТБОЛУ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ В ПЕРІОД КАРАНТИННИХ ОБМЕЖЕНЬ." Молодий вчений, no. 3 (91) (March 31, 2021): 175–77. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-3-91-38.
Full textAbstract:
Навесні минулого року світова спільнота зіштовхнулась з новим викликом – респіраторним захворюванням, яке спричинене вірусом COVID-19. Всесвітньою організацією охорони здоров’я було оголошено пандемію та надзвичайну ситуацію у світі. Щоб запобігти стрімкому зростанню кількості хворих , державні та місцеві органи влади ввели численні обмеження на рух людей та фізичну взаємодію. Як результат, студентська молодь більше не мала доступу до занять з фізичного виховання, а також взагалі до відвідин закладів освіти в цілому. Ця стаття присвячена проблемам організації процесу фізичного виховання студентів в закладах вищої освіти, особливо занять з командних видів спорту, а саме баскетболу. Мова йтиме про переваги і недоліки дистанційного навчання, на кафедрі фізичного виховання та спорту навчально-наукового інституту природокористування Національного технічного університету «Дніпровська політехніка», про запровадження елементів дистанційного навчання, розроблені на базі системи Moodle.
42
Колган, О. В., Т. В. Колган, and Р. М. Падалка. "ДО ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В СТУДЕНТІВ НА ОСНОВІ ТВОРІВ ПИСЬМЕННИКІВ ДОНЕЧЧИНИ ПІД ЧАС ВИКЛАДАННЯ КУРСУ «ПРАКТИКУМ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ»." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, no. 2(Ч.2) (September 28, 2021): 49–58. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_2-49-58.
Full textAbstract:
Стаття продовжує цикл публікацій авторів із проблеми формування ключових компетентностей у студентів у процесі їхнього навчання в закладах вищої освіти, зокрема під час викладання курсів гуманітарного циклу. Ураховуючи, що реформування української освіти ставить за мету формування ключових компетентностей у процесі навчальної діяльності, авторами досліджено теоретичні засади поняття компетентність, проблеми формування громадянської компетентності в здобувачів вищої освіти, запропоновано ілюстративний матеріал, який може бути використано під час проведення практичних занять із вивчення орфографії української мови, виконання індивідуальних завдань, самостійної роботи студентів. Висвітлено питання всебічного розвитку здобувачів вищої освіти, зокрема формування в них громадянської компетентності (як однієї з ключових компетентностей) під час вивчення курсу «Практикум з української мови» на основі творів письменників-земляків. У праці науковцями подано приклади текстів української прозаїки. Презентований матеріал для практичного застосування запропоновано в результаті опрацювання відповідного тексту твору українського письменника-земляка Івана Костирі «Думи про Донбас», може бути використано під час викладання курсу «Практикум з української мови» у студентів філологічного факультету педагогічного університету. У розвідці розкрито теоретичні та практичні аспекти, які вможливлюють процес формування в студентів громадянської компетентності, що сприяє вихованню патріотичної молоді, ерудованих членів українського суспільства, майбутнього нації.
Ілюстративний матеріал є цінним не лише як із боку лінгвістичного, так само й літературознавчого, бо сприяє ознайомленню здобувачів вищої освіти з постаттю письменника – уродженця Донеччини, його творчістю й формує в студентів приклад національно свідомого громадянина країни, прозовий доробок якого свідчить про любов до рідної землі. Відповідно, поданий у розвідці матеріал може стати елементом інтегрованих занять із української мови та літератури (літератури рідного краю).
43
Salyha, Nataliya. "НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНІ МОТИВИ У ДІЯЛЬНОСТІ МИХАЙЛА БАЗНИКА." Mountain School of Ukrainian Carpaty, no. 20 (September 30, 2019): 48–51. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2019.20.48-51.
Full textAbstract:
У статті висвітлено прогресивні ідеї національно-патріотичного виховання дітей і молоді в діяльності та творчій спадщині Михайла Базника. На основі аналізу педагогічної діяльності та творчої спадщини галицького педагога автор робить акцент на таких завданнях виховання сучасного молодого покоління, як: любов та повага до рідної мови, знання історії свого народу, його звичаїв і традицій тощо. Обґрунтовано важливість творчого доробку Михайла Базника, використання якого сприяє вдосконаленню педагогічного процесу, відповідає вимогам сьогодення. Сучасні дослідники усе частіше звертаються до надбань педагогічної думки 20-30-х років минулого століття. У цей період на перше місце виходять питання школи та освіти, розробляються теоретичні основи національної школи. І заслуга в цьому, в першу чергу, самовідданих трудівників на ниві освіти, які своєю працею сприяли національному поступові. Серед них – галицький педагог Михайло Базник, якому довелося пережити складні життєві обставини на чужині, важкі воєнні і повоєнні роки, примножувати багатовікову спадщину в царині національного виховання дітей та молоді. Відсутність дослідження із зазначеної теми в українській історико-педагогічній науці дало поштовх до поглибленого аналізу його педагогічної спадщини. Наукові погляди Михайла Базника в галузі педагогіки та психології, його плідна і невтомна праця і донині не поціновані належним чином. Михайло Базник відноситься до тих культурно-освітніх діячів Галичини, які сприяли культурному та освітньому розвитку народу.
44
Поліщук, Т. "Тематичні групи неологізмів у сучасній українській мові. На матеріалі газети "Україна молода"." Українська мова і література в школах України, no. 5 (192), травень 2019 (2019): 24–27.
Find full text
45
Андреєва, M. O., О. М. Василенко, and К. А. Дмитренко. "СУЧАСНІ ГЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ В МЕДІАПРОСТОРІ ЯК ФАКТОР ВПЛИВУ НА СОЦІАЛІЗАЦІЮ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 100, no. 1 (April 28, 2021): 14–23. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-100-1-14-23.
Full textAbstract:
У статті розкриваються та аналізуються сучасні гендерні стереотипи, що акумулюються та нав’язуються у медіапросторі. Зазначається, що основним об’єктом впливу цих стереотипів виступає учнівська молодь, як основний споживач і користувач інформаційних ресурсів мережі Інтернет. Наголошується, що однією з загальних функцій соціальних мереж є формування громадської думки, і, як зазначають автори, цю функцію соціальні мережі виконують в демократичному суспільстві, організовуючи на своїх сторінках обговорення важливих соціальних проблем, надаючи можливість виступу для всіх зацікавлених громадян з широкого кола актуальних питань. Визначено основні механізми формування і збереження гендерної нерівності у соціальних мережах, охарактеризовано основне завдання гендерного виховання підлітків, визначено закономірності.
Проведено ґрунтовний аналіз медіа-контенту на основі бесід і опитувань підлітків, зокрема учнів закладів загальної середньої освіти м. Харкова, за обраними критеріями: когнітивний, мотиваційний та поведінковий. Проведене опитування підлітків щодо виявлення найпопулярнішого у них контенту у соціальних мережах дало можливість визначити, що сфера інтересів дівчат – мода та краса, рукоділля та бьюті індустрія тощо; хлопців – спорт, тренування, музика, ігри тощо. Визначено, що гендерно-чутливі матеріали – це такі матеріали, що спрямовані на зменшення дискримінації за ознакою гендеру та висвітлюють гендерну проблематику у різноманітних сферах суспільного життя, зокрема у соціальних мережах.
У статті представлені матеріали моніторингу, під час якого аналізувалась кількість гендерно-чутливих матеріалів в мережі Інтернет і визначено їх соціалізуючий вплив на учнівську молодь.
46
Vasyluk, V. M. "HАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАВЧАJІЬНОГО ПРОЦЕСУ В КРЕМЕНЕЦЬКІЙ ГІМНАЗІЇ (ЛІЦЕЇ) ПРОТЯГОМ 1805–1833 РОКІВ В УРОЧНИЙ ТА ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС." Медична освіта, no. 4 (January 6, 2021): 110–15. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2020.4.11672.
Full textAbstract:
Освіта молоді – це майбутнє його народу. Програма й система навчання Волинської гімназії та ліцею, згідно з рекомендаціями Тадеуша Чацького і Гуго Коллонтая, у перших класах передбачали вивчення класичних та навчання іноземних мов. З метою розвитку учня програма була складена так, щоб у першу чергу розвивалася памʼять, яка є фундаментом у пошуку майбутніх знань. На вищому рівні, тобто на курсах, переважало вивчення предметів, які вимагали не стільки памʼяті, скільки мислення. Розвивалися також здібності (таланти).
Тексти лекцій складали самі викладачі, учні (студенти) записували ці тексти (конспекти) у свої зошити під час читання текстів лекцій чи дискусій (семінарів). Бібліотека була забезпечена літературою в достатній кількості, а викладацький склад – європейськими професорами.
47
Vashulenko, Mykola. "LINGUODIDACTIC PRINCIPLES OF THE UKRAINIAN LANGUAGE TEXTBOOKS CREATION FOR PRIMARY SCHOOL." B U L L E T I N OF OLEKSANDR DOVZHENKO HLUKHIV NATIONAL PEDAGOGICAL UNIVERSITY 47, no. 3 (December 29, 2021): 71–77. http://dx.doi.org/10.31376/2410-0897-2021-3-47-71-77.
Full textAbstract:
У статті розкрито лінгвометодичні засади створення підручників з української мови як мови навчання нового покоління для початкових (2–4) класів; визначено основні лінгводидактичні принципи реалізації мовленнєвого розвитку і мовної освіти в нових підручниках як важливого аспекту початкового навчання української мови; висвітлено шляхи, якими має реалізуватися компетентнісний підхід до мовної освіти у створених підручниках. Звернуто увагу на те, що в новому змісті початкової мовної освіти особливої ваги надано відображенню міжрівневих мовних зв’язків. Обґрунтовано авторську позицію, яка полягає в тому, що мовно- мовленнєві знання й уміння, яких молодші школярі набувають у початковій школі, повинні бути науково достовірними, вони не можуть суперечити тим відомостям, які учні здобуватимуть на наступних етапах навчання – в основній і старшій школі. Визначено, що більшість мовленнєвих і мовних завдань у підручниках має пропонуватися саме з метою комунікації (спілкування). Представлено покладену в основу нових підручників з української мови для початкових класів педагогічну технологію, яка ґрунтується на зв’язному тексті. Доведено, що текстова основа у вивченні як мовної теорії, так і виробленні мовленнєвих знань, потребує посиленої уваги до формування в учнів компетентнісно орієнтованих умінь: слухати і розуміти; сприймати інформацію; сортувати її; виділяти головне й утримувати його в пам’яті, орієнтуючись на логіко-смислові частини під час його відтворення та виконання мовно-мовленнєвих завдань. Висвітлено концептуальні засади, що стосуються ілюстративного складника підручників.
48
Онищенко, Неля. "МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПРЕДМЕТІВ СУСПІЛЬСТВОЗНАВЧОЇ ГАЛУЗІ ДО ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ УЧНІВ ЛІЦЕЇВ." Інноватика у вихованні 2, no. 11 (May 30, 2020): 155–64. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v2i11.224.
Full textAbstract:
У статті визначено методологічні засади підготовки майбутніх учителів предметів суспільствознавчої галузі до формування національної ідентичності учнів ліцеїв. Досліджено виклики (маргінальна або розмита національна ідентичність молоді, високі міграційні настрої і бажання самореалізуватися, відірваність від національної культури, ціннісна невизначеність і зорієнтованість на псевдоцінності, підміна смисложиттєвих цінностей тимчасовими цілями, бажання уникнути служби в армії, громадянська пасивність) і проблеми щодо підготовки майбутніх учителів предметів суспільствознавчої галузі до формування національної ідентичності особистості. Перепонами до формування національної ідентичності у молоді є політика невизнання, негативні стереотипи, упередження, інформаційна війна. У роботі використано наступні методи: теоретичні – аналіз, систематизація та узагальнення методологічних засад та наукових принципів з проблеми підготовки майбутніх учителів суспільствознавчої галузі до формування національної ідентичності учнів ліцеїв. Виявлено основні методологічні підходи (особистісно орієнтований, аксіологічний, компетентнісний) та принципи ( моделювання професійної діяльності у навчально-виховному процесі закладу вищої освіти, інтегративності, єдності соціалізації і професіоналізації, професійної мобільності, природовідповідності, гуманізму, ментальності, суб’єкт-суб’єктної взаємодії), які протистоять директивній педагогіці. У статті окреслено ціннісно-смислове поле національної ідентичності через національну мову, національну ідею, національні інтереси, національну згоду, національну культуру, історію та традиції нації, а також схарактеризовано психологічні механізми формування національної ідентичності (національна свідомість і самосвідомість, національне самопізнання, національне самоствердження). Проаналізовано нормативну базу з проблеми дослідження. Усі розглянуті методологічні підходи щодо проблеми підготовки майбутніх учителів предметів суспільствознавчої галузі до формування національної ідентичності учнів ліцеїв свідчать про взаємозв’язок та взаємозалежність наукових підходів та принципів.
49
Geben, Kinga. "Зелінська Марія Зенонівна. Комунікативна компетенція молодих носіїв польської мови західних областей України." Slavistica Vilnensis 64, no. 2 (December 20, 2019): 143–47. http://dx.doi.org/10.15388/slavviln.2019.64(2).27.
Full textAbstract:
Зелінська Марія Зенонівна. Комунікативна компетенція молодих носіїв польської мови західних областей України. Дрогобич: ПП «ПО́СВІТ», 2018. [Maria Zielińska. Kompetencja komunikacyjna młodych użytkowników języka polskiego zachodnich obwodów Ukrainy. Drohobycz: Wydawnictwo „Posvit”, 2018]. Monografia. Red. naukowy prof. Ałła M. Krawczuk, ss. 288. ISBN 978-617-7624-67-6.
50
Галецький, Сергій Миколайович. "КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ." Інноватика у вихованні, no. 9 (June 11, 2019): 327–38. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v0i9.135.
Full textAbstract:
Анотація. У статті розглянуто підходи до трактування комунікативної компетентності. Зазначено, що комунікативна компетентність є складовою професійно-педагогічної компетенції викладачів англійської мови. Рівень сформованості знань, комунікативних навичок, умінь майбутніх фахівців здійснює визначальний вплив на здатність реалізувати їх у педагогічному процесі, встановленні контактів, вихованні сучасної молоді, успішної діяльності в бізнес-середовищі. З’ясовано загальні і відмінні риси у таких її складових як «компетенція» і «компетентність», «спілкування» і «комунікація». Наголошено на необхідності більш чіткого використання таких загальнонаукових визначень як «термін», «поняття», «категорія». Важливо розрізняти у внутрішній організації явища співвідношення понять «загальне» і «часткове». Саме воно характеризує розмежування змісту явища і форми його прояву не тільки в якості внутрішньої субординації, а й їх діалектичної взаємодії. Процес розвитку явища проявляється в нерозривності та взаємопереході однієї категорії в іншу. Зроблено висновок, що відсутність узгодженості в підходах вчених щодо трактування сутності, складових, співвідношення багатьох понять часто пов'язано із нечітким вирізненням у внутрішній організації явища співвідношення понять «загальне» і «часткове».