To see the other types of publications on this topic, follow the link: Мова виразів.
Journal articles on the topic 'Мова виразів'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Мова виразів.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Khokh, V. D. "РОЗРОБКА СКРИПТОВОЇ МОВИ ЗАПИСУ ПРАВИЛ В ЕКСПЕРТНІЙ СИСТЕМІ НА ОСНОВІ НЕЧІТКОЇ ЛОГІКИ." Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 4, no. 50 (September 12, 2018): 152–56. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2018.4.152.
Full textAbstract:
Предметом вивчення у статті є процес розробки експертних систем із використанням апарату нечіткої логіки та продукційною базою знань. Метою є розробка скриптової мови для запису правил у базу знань експертної системи, що використовує апарат нечіткої логіки. Cкриптова мова, повинна реалізувати мінімальні можливості для опису правил, а саме: опис змінних; запис та обробка логічних виразів; визначення просторів імен, – що дозволило би більш точно описати певну ситуацію; надати більш гнучкі засоби опису; виконувати логічні операції між різними типами даних; компенсувати неоднозначність висновків експертів, зважаючи на можливу недостовірність даних. Завдання: дослідити існуючі, поширені скриптові мови, що використовуються для запису правил у базі знань експертної системи, здійснити аналіз існуючих методів їх застосування; розробити власну мову опису правил – мову логічного програмування, інтерпретовану, інтегровану в механізми роботи експертної системи, однак таку, яку можливо виділити в самостійну. Отримані такі результати: Розроблено скриптову мову для запису правил у базу знань експертної системи, що використовує апарат нечіткої логіки. Cкриптова мова реалізує мінімальні можливості для опису правил: опис змінних; запис та обробка логічних виразів; визначення просторів імен, що дозволяє: більш точно описати певну ситуацію; надати більш гнучкі засоби опису; виконувати логічні операції між різними типами даних; компенсувати неоднозначність висновків експертів, зважаючи на можливу недостовірність даних. Визначено напрямки подальших досліджень та роботи по вдосконаленню та розширенню області застосування розробленої скриптової мови. Висновки. Розроблено скриптову мову для запису правил у базу знань експертної системи, що використовує апарат нечіткої логіки. На даний момент розроблена скриптова мова реалізує мінімальні можливості для опису правил: опис змінних; запис та обробка логічних виразів; визначення просторів імен. Це дозволяє: більш точно описати певну ситуацію; надати більш гнучкі засоби опису; виконувати логічні операції між різними типами даних; компенсувати неоднозначність висновків експертів, зважаючи на можливу недостовірність даних. Планується реалізувати підтримку конструкцій, що дозволить використовувати скриптову мову окремо від експертної системи.
2
Марченко, В. В., and А. O. Шинкаренко. "МОВА КВІР-СПІЛЬНОТИ: ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СЛЕНГУ ДРЕҐ-КВІНС (НА МАТЕРІАЛІ ТЕЛЕШОУ RUPAUL’S DRAG RACE)." Nova fìlologìâ, no. 82 (August 10, 2021): 140–46. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-23.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу особливостей мовної ідентифікації представників квір-спільноти, зокрема сленгових виразів із вокабуляру дреґ-квінс. Наукова розвідка належить до категорії досліджень «лавандової» лінгвістики – молодої гілки соціолінгвістики та загального мовознавства, що популяризується серед лінгвістів-антропологів. У статті окреслюються теоретичні засади перенесення ідей квір- теорії в лінгвістику, спираючись на роботи західних дослідників із метою критичного дослідження дискурсивного формування гетеронормативності. З’ясовано, що мову квір-спільноти розглядають у безпосередньому зв’язку з її носіями, рівнем їхньої культури, духовними цінностями, переконаннями, статтю, уподобаннями тощо. Сленг дреґ-квінс визначено як особливу, характерну для квір-середовища спеціалізацію загальнонаціональної мови, яка ґрунтується на загальній для всіх стилів системі фонетичних, граматичних і лексичних засобів. Визначено, що серед ключових мовних характеристик сленгу дреґ-квінс є запозичення також і з суміжних соціолектів, з якими взаємодіє мова квір-спільноти, зокрема з арґо та мовою поларі. З’ясовано, також, що, крім запозичень, для поповнення лексики дреґ-спільноти найбільш характерними шляхами є перенесення найменування за формою та якістю предмета, метафоризація, переосмислення якості предмета і перенесення його ознаки на людину. У статті розглядається сутність понять «квір», «сленг», «поларі», “drag queens”, пояснення яких супроводжується переліком популярних та найчастотніших сленгових виразів з їх певним прагматичним характером. Аналізовані одиниці базуються на матеріалі сучасного американського телешоу “Rupaul’s Drag Race”, що є ключовим «драйвером» популяризації квір-сленгу сьогодні. Окреслено перспективи подальшого вивчення соціолектів як середовища розвитку інклюзивності і каналів поширення нового в загальнонаціональній мові.
3
Коваль, Л. М., О. А. Чаплик, and С. Р. Масон. "Використання ідіом у сучасному англійському діловому дискурсі." Scientific Bulletin of UNFU 30, no. 3 (June 4, 2020): 122–26. http://dx.doi.org/10.36930/40300321.
Full textAbstract:
Досліджено проблему правильного використання таких лексичних засобів, як ідіоми в англійській діловій мові. Розглянуто теоретичні особливості поняття "ідіома" як стійкого неподільного лексичного засобу, який передає єдине поняття, зміст якого не визначається змістом складових його елементів. Проаналізовано комунікативні та експресивні функції ідіоматичних виразів та їх роль в оволодінні сучасною діловою англійською мовою студентами, рідною мовою яких не є англійська. Велику увагу приділено складнощам перекладу англійських ідіом через їх специфічні етнічні та культурні особливості. Наголошено на емоційному та експресивному ефектах фразеологічних одиниць під час ділових переговорів. Також зазначено, що багато англійських ідіом ґрунтуються на аналогіях та метафорах, і їх варто вивчати в контексті, щоб правильно зрозуміти їх значення. Показано, що, незважаючи на думку про те, що ділова мова суха, існує велика кількість англійських ідіом, які роблять ділову мову більш живою та виразнішою, і хоча у діловому світі є своя термінологія, багато ідіом часто використовують як у діловій мові, так і в небізнесовому середовищі, вони можуть бути ідеально використані у суспільному житті. Подано низку ідіом, які можуть бути використані у різних випадках: від дискусій та нарад до презентацій, переговорів, доповідей та листів тощо. Подано визначення до кожної фразеологічної одиниці, визначення супроводжуються прикладними реченнями, які ілюструють як значення, так і синтаксичні можливості ідіоми. Наведено приклади вживання ідіоматичних виразів відповідно до їх функціонального навантаження (започаткування бізнесу; мета та цілі; зосередження уваги; незгода та критика; кроки до компромісу та згоди) і це допомагає усвідомити, що відмінного знання ділової лексики та термінів недостатньо для того, щоб відчувати себе комфортно в робочих умовах, де спеціалізована англійська мова є нормою. Набагато важливіше практичне оволодіння діловим спілкуванням у різних ситуаціях, вміння встановлювати більш особистий контакт між партнерами, створювати неформальну, доброзичливу атмосферу спілкування. Отже, знання ідіоматичних виразів та вміння правильно їх застосовувати надають студентам можливості, які допоможуть їм досягти рівня кваліфікації, необхідного для досягнення успіху у сучасному діловому світі.
4
Дядченко, Олена. "ДИДАКТИЧНИЙ СУПРОВІД НАВЧАННЯ ДІЛОВОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ." ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 20, no. 2 (November 23, 2021): 188–96. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(20).2021.188-196.
Full textAbstract:
Стаття присвячена організації дидактичного супроводу професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов в плані оволодіння ними англійською мовою для ділового спілкування. Дидактичний супровід навчання ділової англійської мови майбутніх учителів розглядається у двох площинах: дотримання дидактичних принципів навчання й забезпечення майбутніх учителів дидактичними матеріалами для формування й розвитку компетенції в діловому спілкуванні. Серед усіх дидактичних принципів для навчання ділової англійської мови необхідними є принципи науковості, свідомості, доступності, зацікавленості, мотиваційної насиченості, повного засвоєння навчального матеріалу. В якості забезпечення дидактичними матеріалами для формування й розвитку компетенції в діловому спілкуванні розглядаємо електронний дидактичний матеріал, ефективність використання якого була підтверджена в процесі віддаленого навчання у період карантину. Використання електронного дидактичного супроводу уможливлює індивідуалізацію, диференціацію та інтенсифікацію академічного процесу, посилення мотивації, формування професійної компетенції, здійснення контролю, візуалізацію навчальної інформації за допомогою мобільних додатків, моделювання міжкультурного спілкування, враховуючи соціокультурні відмінності носіїв англійської мови й українців. Основні правила ділового спілкування, необхідні для взаєморозуміння, такі як дотримання різниці між формальним і неформальним спілкуванням та уникнення сленгу, жаргону, сумнівних виразів; використання офіційних мовних конструкцій, прийнятних в певній сфері діяльності; уникання скорочень тощо згадуються в статті.Ключові слова: дидактичний супровід; майбутні вчителі іноземних мов; ділова англійська мова; електронний дидактичний матеріал.
5
Uzunova, Nataliia. "Філософія мови (Франсуа Реканаті) та теорія поетики (Юлія Крістєва): актуалізація спільних проблем та пошуки єдиного осередку." Multiversum. Philosophical almanac, no. 3-4 (September 26, 2019): 174–84. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2019.3-4.10.
Full textAbstract:
Стаття являє собою дослідження у сфері природної мови (та мови поетичної) і репрезентує певні спільні аспекти, які містяться у працях Франсуа Реканаті та Юлії Крістєвої, не зважаючи на наявні методологічні розбіжності. Зазвичай, дослідження з поетики відокремлюють власний предмет від предмета аналізу лінгвістичного, зокрема, та – природної мови загалом, оскільки поетичній мові притаманні особливі властивості. Проте автор виходить із переконання, що між дослідженнями текстів художніх творів, попри їхню складну семантику, та виразів природної мови є можливим плідний консенсус. Подібне переконання, що випливає зі співставлення певних фрагментів вчень та понять Крістєвої і Реканаті, дає можливість вгледіти парадоксальну подібність предметів їхніх досліджень або специфіки їхнього опису. Так, розгляд Реканаті, приміром, індексальних виразів не лише не суперечить концепту наративної темпоральності Крістєвої, а й відсилає до єдиного осередку (чи то зазнаваного впливу) підходів, що зумовлює цікавість не так до тексту або виразу, як до фігури мовця. У даному випадку за спільне впливове джерело покладається вчення Ж. Лакана, хоча автор і не вдається до розгорнутого розгляду такої думки, що потребує окремого ґрунтовного дослідження. Проте згадувані у статті теоретичні положення (принаймні, щодо статусу мовця) названих авторів можуть мати сенс у випадку спільного використання як у річищі поетики, так і відносно аналізу виразів природної мови. У цьому сенсі наголос ставиться на використанні теоретичних розробок Крістєвої та Реканаті з погляду зв’язку між ними, що дає можливість обопільно розширити горизонти дослідження мови як такої поза конкретних форм її репрезентації
6
Теплякова, Альбина. "О структуре словаря крылатых слов современного немецкого языка (для белорусов, изучающих немецкий язык как иностранный)." Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 21 (April 7, 2022): 68–86. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v21i.4754.
Full textAbstract:
У статті репрезентовано структуру словника активно використовуваних крилатих виразів у сучасній німецькій літературній мові. Акцентовано на текстових джерелах крилатих слів у німецькій мові, принципах побудови словника, його обсягові, структурі словникової статті, а також проілюстровано приклади лексикографічного опису крилатих німецькомовних за походженням виразів. Кожен аналізований німецькомовний вираз супроводжуваний білоруськомовним відповідником. Окреслено практичне значення запропонованої лексикографічної праці.
7
Шмирко, О. С. "«ІНТЕЛІГЕНТНА ЛАЙКА» У НІМЕЦЬКІЙ МОВІ." Nova fìlologìâ 2, no. 81 (June 23, 2021): 204–10. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-30.
Full textAbstract:
Розглянуто проблему використання «інтелігентних лайливих виразів» у німецькій мові. Дослідження спирається на концепції німецьких лінгвістів з означеного питання: Б. Зайдель (B. Seidel) (офіційні та неофіційні особисті імена / прізвиська), С. Мартен-Кліф (S. Marten- Cleef), І. Опельт (I. Opelt) (насмішка), А. Рідель (А. Riedel) (етимологічне дослідження лайливих виразів). Актуальність вивчення окресленого прошарку німецької лексики продиктована необхідністю розшифрувати приховане значення досліджуваних сталих виразів, що пов’язане з їхнім буквальним значенням та створює комічний ефект. Об’єктом дослідження визначено сучасну німецьку мову освічених прошарків населення, предметом – мовленнєві засоби, за допомогою яких (через їхнє друге значення) можуть бути виражені емоції. Наголошено, що ці неявні (приховані) значення та способи їх пояснення досі мало вивчені в сучасній лінгвістиці. Досліджено 75 лексичних одиниць. Виокремлено декілька груп «інтелігентних лайливих виразів». Зазначено, що значна кількість досліджуваної лексики асоціюється з термінами «інтелект» та «інтелектуал» (34 лексичні одиниці). До інших груп увійшли вирази, що позначають статус людини (9 лексичних одиниць), характеризують її неприємні риси (22 лексичні одиниці), використовуються на позначення людей з різними світоглядами (4 лексичні одиниці); низка термінів уживаються на позначення ступеня непрофесійності (6 лексичних одиниць). Зазначено, що більшість «інтелігентних лайливих виразів» є запозиченнями з латини (як варіанти – грецько-неолатинські, грецькі, англійські, італійські слова); деякі терміни використовувалися в різних сферах життя в минулому, інші є цілком сучасними. «Інтелектуальну лайку» розглянуто як особливо тонкий стилістичний засіб, що використовує багато іронії, яку може зрозуміти далеко не кожен (через власну необізнаність, відсутність критичного мислення тощо). Наголошено, що вивчення цього прошарку лексики збагачує не тільки словниковий запас, а й знання про історію і культуру країни, допомагає зрозуміти глибинні смисли, запобігає непорозумінню у спілкуванні.
8
Демиденко, Г. Г., and Г. М. Ковальова. "ФРАЗЕОЛОГІЗМИ З КОМПОНЕНТОМ «СИН» В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІНГВОКУЛЬТУРНІЙ ТРАДИЦІЇ." Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", no. 1 (September 17, 2021): 69–74. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2021-1-9.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано лінгвокультурні параметри фразеологізмів української мови з компонентом «син». Досліджено семантичні особливості сталих висловів, пов’язаних із традиційними сімейними цінностями, у контексті їх соціальної рефлексії. Внутрішня форма дібраних для розгляду фразем постає як культурно детермінований образ, що виражає не тільки знання й уявлення представників мовного колективу про родинні зв’язки, стосунки між батьками і дітьми, але й демонструє їх оцінку. Звернено увагу на те, що такі узвичаєні, загальновідомі витлумачення поняття «син» продиктовані національно зумовленими уявленнями про роль чоловіка і жінки в родині й суспільстві. Символічне навантаження й емоційний зміст аналізованих виразів, їхня репрезентація життєвих реалій, буденних і філософсько-повчальних прототипових ситуацій дає підстави зробити висновок: батьки та родина є втіленням генетичного коріння людини, її зв’язку з різними поколіннями. Прикметною рисою дібраних для мовного аналізу фразем є виразні семантико-експресивні нашарування, яскраві оцінні характеристики, які демонструють засудження, схвалення або відсутність чітко виражених характеристик, зумовлених соціально закоріненою оцінкою особи, здебільшого її поведінки, інтелектуальних якостей, моральних рис, соціальних інтеракцій, зовнішності тощо. Помічено деяку амбівалентність у значенні виразів із компонентом «син», що полягає в різноплановості вживання фразеологізму (як у лайливому, фамільярному, загалом негативному контексті, так і для вираження доброзичливого, позитивного ставлення, захоплення). З’ясовано специфіку експресивно-стилістичного забарвлення фразеологізмів, зокрема через зіставлення загальномовних і регіональних лінгвоодиниць. Прокоментовано семантику, внутрішню форму й компонентний склад ареальних мовних зворотів, зважаючи на сферу побутування, ціннісні орієнтації, світоглядні уявлення, морально-виховні якості тощо. Розглянуті сталі вирази поєднують універсальне й ідіоетнічне відображення дійсності, фіксують територіальні лінгвоментальні риси українців.
9
Riezina, Olga V. "МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ СТВОРЕННЮ ЦИФРОВИХ ЧАСТОТНИХ СЛОВНИКІВ." Information Technologies and Learning Tools 72, no. 4 (September 21, 2019): 214–25. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v72i4.2498.
Full textAbstract:
Частотні словники створюються для виявлення найбільш використовуваних слів у природній мові, мові письменника, певному творі тощо. Цими словниками послуговуються при вивченні іноземних мов; розробці інших видів словників; проектуванні мовних експериментів; проведенні досліджень у галузях лексичної семантики, психолінгвістики, морфології та інших; створенні прикладних програм, орієнтованих на опрацювання природної мови. Інформаційно-комунікаційні технології, доступ до величезних електронних лінгвістичних корпусів, національних баз даних слів, заснованих на субтитрах телевізійних програм та фільмів, значно прискорили дослідження в галузі статистичного опрацювання текстів. Зважаючи на те, що частотні словники широко використовуються в різних сферах діяльності, а їх побудова передбачає розв’язання широкого кола лінгвістичних задач, доцільно розглянути технологію створення таких словників у процесі підготовки фахівців з прикладної лінгвістики та комп’ютерних наук, учителів інформатики. У статті розглядається методика навчання студентів створенню частотних словників. Запропоновано алгоритм побудови частотного словника. Аналізуються особливості реалізації кожного кроку алгоритму з використанням мови Python, яка є популярною мовою програмування з відкритим кодом та великими бібліотеками. Автор наводить програмні коди та обґрунтовує використання відповідних модулів, методів опрацювання рядків, функцій, констант, структур даних, регулярних виразів. Запропонована методика спрямована на: 1) підвищення мотивації студентів до навчання та 2) розкриття практичної значущості засвоєних ними методів та прийомів програмування. Автор вважає, що підхід, представлений у цій статті, може бути корисним викладачам дисциплін інформатичного циклу.
10
Ochanina, Anastasia. "ПОРIВНЯЛЬНО-ЛIНГВIСТИЧНИЙ ПIДХIД ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ОБРАЗУ ЕВРІДІКИ З ОПЕРИ «ОРФЕЙ ТА ЕВРІДІКА» K. B. ГЛЮКА У ФРАНКО ТА ІТАЛОМОВНИХ РЕДАКЦІЯХ ЛІБРЕТО." Музичне мистецтво і культура 2, no. 32 (January 11, 2022): 103–19. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2021-32-2-9.
Full textAbstract:
Мета роботи полягає у визначенні важливості лінгвістичного аспекту в передачі оперного образу і відмінностей, що спостерігаються при зміні мови лібрето, зокрема при порівнянні лібрето, написаних на двох романських мовах, французькою та італійською, на прикладі одного образу, але в двох редакціях лібрето: Образу Еврідіки з опери К.В. Глюка «Орфей та Еврідіка» у Віденській редакції (італійською мовою) і Паризькій редакції (французькою мовою). Методологія статті зумовлена з’єднанням музично-текстологічного та компаративного лінгвістичного підходів, завданнями семантичного интерпретативного аналізу, передбачає розвиток інтердисциплінарного напрямку музикознавства. Образ Еврідіки у двох редакціях буде порівнюватися за допомогою аналізу лібрето, постановок, а також за допомогою статистичного аналізу методом Max Reinert за кількістю оккуренцій, тобто повторів одного слова, синоніма або виразу, їх валентності і відсотка HAPAX- тобто тих слів, які одного разу зустрічаються в тексті і дають інформацію про граматичні функції, вказують на багатство мови. Наукова новизна даного дослідження полягає в новому підході до аналізу оперного образу, заснованому на компаративно-лінгвістичному аналізі тексту оперного твору. У даній роботі використовується принципово новий статистичний метод аналізу даних за допомогою системи Max Reinert в програмі IRaMuTeQ. Висновки. Вивчення лібрето опери «Орфей та Еврідіка» К. В Глюка з контрольованими параметрами епохи, стилю, композитора і музичного матеріалу, підкріплене статистичним аналізом, дозволяє стверджувати, що словесна мова впливає на передачу оперного образу навіть у разі використання двох мов романської групи (французької та італійської), що відкриває нові перспективи у вивченні оперних лібрето за допомогою статистики та акцентує увагу на важливості слова як маркера національних рис у побудові оперного образу.
11
Приходько, І. М. "НЕОПЛАЗМОНІМИ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ ХІ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТЬ." Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", no. 2 (April 9, 2021): 7–15. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2020-2-1.
Full textAbstract:
У статті на широкому фактичному матеріалі розглядається історія становлення й розвитку неоплазмонімічної лексики української мови від праслов’янської доби до кінця 50-х років минулого століття. До такої лексики належать найменування опухів та інших надшкірних утворень, прищів, наривів, виразок, шрамів, а також назви новоутворень у внутрішніх органах людини чи тварини. Обстежений матеріал дає підстави говорити про те, що значний масив неоплазмонімів функціював у праслов’янській мові. Встановлено, що з дописемної доби українська мова успадкувала окремі найменування новоутворень (пухиръ, гуля, гудз, мозоль, бородавка, прищ, болячка, вредъ, лишай, бѣльмо). Проаналізовані писемні джерела давньоруськоукраїнського та середньоукраїнського періодів розвитку української мови, окрім нечисленних успадкованих із праслов’янської мови назв бѣльмо та врεдъ, інших слів не засвідчують. Активне поповнення лексики на позначення внутрішніх органів людини і тварини відбувається у XVIII – на початку ХХ століття за рахунок як питомого українського матеріалу, так і запозичень з інших мов. Найбільшою в кількісному плані була група найменувань набряків, наривів, опухів та інших на(д)шкірних утворень, дещо менше виявлено назв шрамів, рубців та пухлин усередині організму. З огляду на мотивацію, неоплазмоніми могли утворюватися кількома шляхами: а) віддієслівна деривація, коли твірними для нових слів виступали дієслова, котрі позначали вплив самого утворення на організм або спосіб його поширення (напливи, нарва); б) деривація на основі подібності до тих чи тих предметів, форм, які названі вивідним словом (жабур ‘прищик’, басаман ‘шрам’, зернина ‘гранульома’); в) творення неоплазмонімів з огляду на їх локалізацію (ясеняк ‘пухлина на яснах’, наслизень ‘поліп’). Із-поміж способів морфологічної деривації іменників на позначення внутрішніх органів людини і тварини найпродуктивнішим був суфіксальний, проте на початку ХХ століття конкуренцію йому складав композитний спосіб словотворення. Для уточнення локалізації чи складу новоутворення до іменника міг приєднуватися прикметник, утворюючи словосполучення (водяний напух, каблучка підшкурна пахвинна, кров’яна гуля).
12
Odnoromanenko, M. V., and M. A. Lashchenko. "ЗАСТОСУВАННЯ «ЧАНКІВ» У ВИКЛАДАННІ ІНОЗЕМНИХ МОВ НА ПЛАТФОРМІ QUIZZIZ ДЛЯ НЕМОВНИХ ЗВО." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, no. 1 (September 8, 2021): 153–58. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-2-24.
Full textAbstract:
Статтю присвячено викладанню та вивченню іноземних мов у технічних ЗВО, оскільки мотивація у студентів до іноземних мов перебуває на недостатньому рівні. Із метою підвищення мотивації студента до її опанування було вирішено звернутися до некласичних підходів до її викладання. Таким чином, у статті розглядається застосування на заняттях лексичного підходу, а саме впровадження чанків у процес вивчення іншомовної лексики. Основну увагу у статті сконцентровано на ефективності застосування чанків у вигляді комбінацій слів, сталих словосполучень, виразів, ідіом та речень із метою підвищити інтерес студента до іноземної мови взагалі. Доведено, що за допомогою даного підходу студенти швидше стали опановувати мову порівняно з традиційними методами, оскільки вони вчили нові лексичні одиниці у вигляді комбінацій слів, що містили у собі певний контекст та мали чітке значення згідно із ситуаціями мовлення, не розгублюючись у словнику з різноманіттям значень. Проаналізовано вивчення граматики на основі застосування чанків, оскільки граматика вивчається приховано, у вигляді словосполучень, що містять у собі граматичні структури, які студенти запам’ятовують і використовують у мовленні підсвідомо, не замислюючись над реченням з граматичного погляду. Доведено, що даний некласичний підхід є універсальним для різних вікових категорій, а також і спеціальностей, наприклад як для філологічного спрямування, так і для технічного. Лексичний підхід гармонійно поєднується з іншими класичними методами і може слугувати як основним способом викладання, так і допоміжним. У результаті дослідження проаналізовано актуальність даного підходу, яка стрімко зростає, особливо з поширенням коронавірусної інфекції, що змусила процес навчання перейти на дистанційну форму. Застосовуючи чанки, поліпшується процес навчання для студентів, вони допомагають опанувати іноземну мову на достатньому для вільного спілкування рівні та якісно підготуватися до складання єдиного вступного іспиту з іноземної мови, оскільки студент повинен уміти розрізняти лексичні значення та граматичні конструкції.
13
Іваненко, A., and O. Марченко. "Cпосіб трансляції конкатенації рядкових виразів мови TypeScript у проміжну мову CIL платформи .NET." COMPUTER-INTEGRATED TECHNOLOGIES: EDUCATION, SCIENCE, PRODUCTION, no. 42 (March 30, 2021): 137–41. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2524-0560-2021-42-19.
Full textAbstract:
У статті запропоновано спосіб, який надає можливість генерації ефективніших інструкцій CIL для конкатенації рядкових виразів мови програмування TypeScript. Запропонований спосіб базується на виклику потрібного варіанту перевантаження вбудованої у платформу .NET функції в залежності від кількості операндів конкатенації. Результатом роботи способу є згенерований код, який показує кращу швидкодію, ніж код, створений існуючим аналогом.
14
Сога, Л. "Особливості вживання фразеологічних виразів іноземної мови." Психолінгвістика, Вип. 21 (2) (2017): 109–18.
Find full text
15
Лактіонова, А. В. "Апостеріорність та апріорність змістів виразів мови." Гуманітарні студії, Вип. 28 (2016): 23–26.
Find full text
16
Лактіонова, А. В. "Апостеріорність та апріорність змістів виразів мови." Гуманітарні студії, Вип. 28 (2016): 23–26.
Find full text
17
Іваноў, Яўген. "Крылатыя выразы з Бібліі ў беларускай мове (лексікаграфічны аспект)." Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 18 (December 20, 2018): 35–47. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v18i0.2126.
Full textAbstract:
У статті визначено принципи системного й комплексного лінгвістичного опису крилатих виразів з Біблії, уживаних у сучасній білоруській літературній мові, у спеціальному нормативному довіднику (тлумачному словнику з етимологічним коментарем й еквівалентами в російській мові). Розроблено зразок словникової статті, що містить зони кодифікації форми крилатого вислову, його стилістичної й еспресивної характеристики, етимологічного аналізу, біблійного контексту, лінгвістичного та лінгвокультурного коментаря, пояснення значення і ситуації застосування, ілюстрації використання, еквівалента в російській мові.
18
Демиденко, Ганна Глебівна. "До проблеми системних явищ у сфері фразеології: варіативність паралінгвальних сталих виразів." Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 7, no. 2 (November 20, 2012): 36–44. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v7i2.652.
Full textAbstract:
У статті розглянуто особливості варіювання паралінгвальних фразем української мови; проаналізовано лексичні, морфологічні, комбіновані зміни у структурі стійких зворотів; звернено увагу на вплив варійованих компонентів у формуванні внутрішнього образу сталого словосполучення.
19
Онищак, Галина, and Наталія Петій. "ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ ФЕМІННІСТЬ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ." Молодий вчений, no. 9 (97) (September 30, 2021): 34–38. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-9-97-8.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню змісту, структури і засобів вербалізації концепту ФЕМІННІСТЬ в англійській мовній картині світу. Виявлено етимологічні й передконцептуальні характеристики досліджуваного концепту, його поняттєво-ціннісні й образно-ціннісні ознаки, здійснено семантичний аналіз первинних номінацій ФЕМІННОСТІ, описано засоби вторинної номінації як способи актуалізації концепту в англомовному дискурсі кінця XX-XXI століть. Комплексний концептуальний аналіз концепту ФЕМІННІСТЬ в сучасній англійській мові показав, що досліджуваний концепт належить до числа базових концептів у свідомості носіїв англійської мови та має складну структуру. Вербальні засоби, які репрезентують його характерні ознаки, формують поняттєво-ціннісну та образно-ціннісну складові. Перша репрезентована п’ятьма мікроконцептами, в яких яскраво виражені зовнішні, внутрішні, фізичні, біологічні та соціальні характеристики представниць жіночої статі. Антропоморфний концепт ФЕМІННІСТЬ включає в себе знання про жінку як істоту жіночої статі різного віку, особистість із притаманними їй зовнішністю та рисами характеру, субʼєкта, що виконує різноманітні соціальні ролі. Аналіз вторинних засобів номінації дав змогу виявити образно-ціннісну складову концепту ФЕМІННІСТЬ в англійській мові та охарактеризувати актуалізацію лінгвокультурного образу жінки за допомогою метафоричних виразів та фразеологічних одиниць. Встановлено, що досліджуваний концепт є об’ємним утворенням, що вербалізується естетичними, чуттєво-статевими, ментальними, психологічними, етичними, соціальними та професійними концептуальними ознаками.
20
Hrona, Natasha Victorivna. "ВЛАСНЕ ВИСЛОВЛЕННЯ: МОВНА НОРМАТИВНІСТЬ У КОТЕКСТІ ІДЕЙ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО." Інноватика у вихованні, no. 10 (November 7, 2019): 50–57. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i10.150.
Full textAbstract:
Анотація. Стаття акцентує увагу на актуальності педагогічних ідей В. О. Сухомлинського в контексті проблем дотримання мовних норм у власних висловленнях учасників зовнішнього незалежного оцінювання. Наголошено на необхідності та важливості використання поглядів педагога щодо вивчення української мови. Слушними є думки В. О. Сухомлинського, який радить вдумливо й багато працювати над тим, аби слово жило в дитячій творчості, у спілкуванні, бо вважав це однією з умов загальної та педагогічної культури шкільного життя.
Автор вважає, що створення досконалих текстів є складним аналітико-синтетичним процесом, спрямованим на досягнення результату пізнавальної діяльності.
Доведено, що процес підготовки до створення власних висловлень не можна вважати достатнім, якщо учнів/студентів не залучено до практичної діяльності з вивчення та вдосконалення мовних норм. Тому, щоб запобігти вживанню лексичних і граматичних анормативів у текстах-роздумах, доцільно застосовувати на заняттях різноманітні мовні вправи.
Щоб правильно орієнтувати здобувачів освіти у виборі мовних засобів, педагог має бути добре обізнаним із сучасними процесами розвитку мови, труднощами, які виникають у засвоєнні учнями/студентами знань про норми української літературної мови, уміло застосовувати різноманітний комплекс методів.
Науковий пошук дав можливість виокремити провідні напрями роботи для формування норм літературної мови як еталона правильності мовлення, основної умови реалізації найважливішої функції мови — комунікативної.
Спираючись на ідеї В. О. Сухомлинського ми переконалися, що українська мова має виразні індивідуальні риси на різних мовних ярусах, тому анормативи є свідченням недостатнього опанування мовних норм.
21
КУЛЬЧИЦЬКА, Олена. "ДИСФЕМІЗМИ ЯК ЛЕКСИЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЗНОСТІ МОВИ (НА ПРИКЛАДІ СУЧАСНОГО МОЛОДІЖНОГО АНГЛОМОВНОГО РОМАНУ)." Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, no. 45 (September 23, 2021): 209–20. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.19.
Full textAbstract:
Статтю присвячено проблематиці дисфемізмів як засобів виразності мови в сучасному молодіжному англомовному романі The Host (С. Майєр), а також їх ідентифікації та класифікації в системі мови. Дисфе- мізми розглянуто з урахуванням як лінгвістичних (семантичних і прагматич- них), так і екстралінгвістичних чинників з увагою на психологічну та соціальну характеристику мовців. Авторка поділяє традиційне визначення дисфемізмів як слів чи виразів, протилежних за функціями до евфемізмів, свідоме викори- стання грубих, вульгарних, стилістично знижених, часто нецензурних слів та виразів із метою передачі різкої негативної оцінки або створення експресії в тих випадках, де є така необхідність, та підтримує й новаторський підхід до трактування дисфемізмів, не обмежений лексичною площиною як когнітив- ного процесу концептуалізації певної реалії та більшою мірою відповідний дис- курсивній діяльності процесу дисфемізації. Такий підхід є доповненням до тра- диційного та в сукупності дає змогу значно ширше описати явище дисфемії. Дисфемія трактується як прояв вербальної агресії, як можливий потен- ційно маніпулятивний мовний засіб. Негативний комунікативний намір мовця, негативні емоційні реакції адресата на дисфемістичні висловлювання та неузгодженість змісту висловлювання, характеру вербальної комунікації і психологічної й мовної особистості адресата визначено як основні мотиви, що спонукають мовця до використання дисфемізмів. Прояви вербальної агре- сії, виражені через дисфемію, призводять до виникнення конфліктів та/або їх ескалацій, суперечать соціально-прийнятій комунікативній поведінці. Із пси- хологічного погляду дисфемізми слід розглядати як показник внутрішніх кон- фліктів у психіці. У статті стверджено: для дисфемії характерною рисою є збереження денотата, тобто процес зміни відбувається в конотативному компоненті, коли денотат може бути негативним або нейтральним; за семантичною при- родою дисфемізми поділяються на усталені та контекстуально зумовлені, а семантичний зсув є тим лексико-семантичним способом, що веде до утворення дисфемізмів; оцінність є однією з підстав розгляду функціонування дисфеміз- мів як лексичних засобів виразності мови. Ці чинники показують належність дисфемізмів до пейоративного пласту лексики, адже майже завжди це є пейоративи з грубими емосемами. Прагматична функція дисфемізмів дає найбільш великий потенціал для ретельного розгляду й аналізу властивих їм прагмалінгвістичних та дискур- сивно-мовних функцій. Особливо цікавим є дослідження дисфемізмів із пози- цій психології особистості й культурології, що може допомогти розкрити прагматичну природу дисфемізмів і зробити внесок у наукове обґрунтування мотивів, які спонукають до вживання дисфемізмів у мові. Тож особливості функціонування дисфемізмів залишаються малорозкритими й потребують подальшого вивчення та вимагають детального аналізу.
22
Грещук, Богдан. "СЛОВОТВІРНА КАТЕГОРІЯ ‘НЕПОВНИЙ ВИЯВ ОЗНАКИ’ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ В ЗІСТАВЛЕННІ З АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ." Українознавчі студії, no. 19 (March 27, 2018): 201–12. http://dx.doi.org/10.15330/ukrst.19.201-212.
Full textAbstract:
У статті в зіставному аспекті проаналізовано словотвірну категорію«неповний вияв ознаки» в українській та англійській мовах. В українській мовізазначена словотвірна категорія репрезентована похідними деад’єктивнимиприкметниками з суфіксами -уват-, -еньк-, -ав- (-яв-), -аст- (-яст-) та з префіксами небез-, пів-, напів-, по-, при-. В англійській мові аналогічну словотвірну категорію формують відприкметникові утворення з суфіксами -ish, -y та з префіксами semi-, sub-, under-. Типовими семантико-функційними відповідникамиукраїнських деад’єтивів із суфіксом -уват словотвірної категорії «неповний виявознаки» в англійській мові переважно є деад’єктиви з суфіксом -ish. Низка українських деад’єктивів не мають в англійській мові словотвірних аналогів, їм відповідають номінативні структури, що містять прикметник певної семантики ізмодифікувальним прислівником (виразом) зі значенням ‘трохи’, ‘дещо’, ‘досить’тощо. Англійські деад’єктиви в багатьох випадках виступають аналогами іншихструктурних різновидів українських прикметникових утворень словотвірної категорії «неповний вияв ознаки», однак для більшості з них відповідниками є складені номінативні структури із модифікаторами з семантикою ‘трохи’, ‘дещо’,‘досить’. Українськими деад’єктивам із семантикою неповного вияву ознаки зпрефіксами пів-, напів- в англійській мові переважно відповідають утворення зпрефіксом semi- та композити з першим компонентом half-. Англійські похідніприкметники із запозиченим префіксом sub- не мають аналогів із вказаним формантом в українській мові, оскільки в ній префікс суб- задіяний не в градуальних, ав локативних модифікаціях ознаки.
23
Навальна, Марина. "СКЛАДНОЩІ РЕДАГУВАННЯ ТРАНСФОРМОВАНИХ ВИСЛОВІВ У СУЧАСНИХ УКРАЇНАСЬКИХ МАС-МЕДІА." Society. Document. Communication, no. 7 (November 19, 2019): 50–62. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-7-50-62.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано різні види трансформацій відомих висловів, розглянуто їхні ступені та межі, визначено роль трансформованих сполук у сучасних друкованих засобах масової інформації.
Мета статті – на підставі зібраного матеріалу з мови сучасної української преси спробуємо виокремити деякі типи трансформацій, визначивши їхню роль у публіцистичному стилі, зауважити на складності редагування окремих лексем.
У статті для вивчення трансформованих сполук у мові української періодики початку ХХІ ст. використано як основні метод спостереження та описовий метод. На різних етапах дослідження послуговувалися методом функціонального аналізу для визначення стилістичного навантаження лексичних одиниць.
Проведений аналіз трансформованих висловів свідчить про розширення сфери застосування таких мовних одиниць у сучасній українській публіцистиці. Серед загалу трансформацій чільне місце обіймають заміщення на лексичному рівні, що мають кілька різновидів. Такі мовні засоби автори застосовують із прагненням до виразності, що досягається певною мірою за допомогою розмовних елементів. Трансформовані вислови зазвичай стають оказіоналізмами, що зумовлено їхньою новизною, свіжістю, несподіваністю, а головне – контрасністю щодо традиційних усталених виразів. Оновлення, «оживлення» мови газетних публікацій, певний авторський суб’єктивізм і стремління до емоційно-експресивних характеристик ослаблює низку попередніх канонів щодо окремих стилів, зокрема публіцистичного, і активізує функціонування елементів розмовного стилю.
Трансформовані сполуки нерідко мають різне графічне відтворення словосполук, що засвідчує неусталеність їхнього написання та ускладнює роботу редакторів та сприйняття читачем.
24
ГРИГОР’ЄВА, Вікторія. "МЕТОДИ РОЗВИТКУ НЕВЕРБАЛЬНИХ ЗАСОБІВ КОМУНІКАЦІЇ СТУДЕНТА-ХОРМЕЙСТЕРА В КЛАСІ ДИРИГУВАННЯ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 2020): 233–40. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-233-240.
Full textAbstract:
У статті розглянуто проблему диригентсько-хорової підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва як важливої складової їх професійного навчання у педагогічному закладі вищої освіти. Зазначається, що невербальні засоби комунікації майбутнього хормейстера є важливою складовою диригентської підготовки поряд із опануванням мануальної техніки. Виконавська практика, а саме диригування, звертається до невербальної мови міміки та жесту, коли неможливий словесний або будь-який інший засіб комунікації. Таким чином, у результаті синтезу та природного відбору з’явилася система виразних жестів і рухів, що складають виразно-пластичну диригентську мову. Аналіз досліджень провідних педагогів-диригентів та актуальність зазначеної тематики дозволили сформулювати мету статті, яка полягає у висвітленні невербальних засобів комунікації диригента-хормейстера та методів їх розвитку в умовах роботи в класі диригування. Встановлено, що центр невербальної поведінки складають різні рухи: жести, погляди, пози, інтонаційно-ритмічні характеристики голосу, які пов’язані з мінливими психічними станами людини й визначають експресивний компонент. Саме така виразна поведінка є джерелом певної інформації для виконавців хорового колективу. Узагальнюючи теоретичні засади, автором обґрунтовано методи невербальних засобів комунікації студента-хормейстера в класі диригування. Представлено групи вправ, спрямованих на розвиток вищезазначених здібностей диригента. Автором зазначається, що вправи на вироблення свободи володіння диригентськими рухами та розвиток пантомімічних навичок є ефективним засобом удосконалення диригентської майстерності майбутніх учителів музичного мистецтва. Для розвитку пантомімічних здібностей використовуються не тільки репродуктивні методи, але й творчі завдання, представлені у вигляді рольових ігор та невеликих тематичних сценок. Вони сприяють розкутості диригента в показі емоцій і настроїв та мотивують до створення власної оригінальної інтерпретації хорового твору. Ключові слова: невербальні здібності, диригентсько-хорова підготовка, мануальна техніка, міміка і жести, студенти-хормейстера.
25
CHUGAI, Oksana. "TECHNICAL UNIVERSITY STUDENTS’ BELIEFS ABOUT SECOND LANGUAGE LEARNING." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 29, 2021): 354–64. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-354-364.
Full textAbstract:
Попит на володіння іноземною мовою студентами технічних університетів веде до визнання необхідності ефективного викладання мови. Використання сучасних методів може не привести до бажаного результату, оскільки студенти мають суперечливі погляди на вивчення іноземної мови. У статті розглядаються уявлення студентів технічного університету щодо вивчення другої мови та даються рекомендації для викладачів університету. Результати дослідження сприяє кращому розумінню відповідальності викладачів та студентів під час вивчення другої мови. Дані були зібрані в ході опитування щодо ставлення студентів до вивчення другої мови та індивідуальних відгуків під час сесій в Zoom. Студенти висловили свою думку щодо вісімнадцяти тверджень, використовуючи п’ятибальну шкалу Лікерта від рішучої згоди до категоричної незгоди. Ми використовували описову статистику для обчислення медіани (переконання більшості студентів) та інтерквартильного діапазону кожного елемента (наскільки розкиданими були їх відповіді). Результати показали, що більшість студентів технічних університетів погоджуються з твердженнями про вивчення другої мови, більшість з яких є «міфами». Рефлексія після отримання результатів опитування, надання додаткових матеріалів щодо суперечливих тверджень стосовно вивчення мови та проведення дискусій в групах сприяли кращому розумінню потреб студентів. результати дослідження свідчать про те, що усвідомлення переконань студентів щодо вивчення другої мови дозволяє викладачам пристосовувати навчання до їхніх потреб, ділитися зі студентами знаннями про мову, які необхідні для підвищення ефективності засвоєння мови. Подальші дослідження можуть бути присвячені порівнянню переконань студентів технічних університетів та викладачів щодо вивчення другої мови. Ключові слова: вивчення другої мови, переконання студентів, виправлення помилок, граматичні правила, академічний зміст, викладання, сталі вирази.
26
Полєжаєв, Ю. Г. "ФРАЗЕОЛОГІЯ ЯК ОБ’ЄКТ ПОЛІАСПЕКТНОГО ВИВЧЕННЯ." Nova fìlologìâ 2, no. 81 (June 23, 2021): 82–88. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-11.
Full textAbstract:
Інтегративний характер сучасної науки, опанування нових способів пізнання вможливили впровадження міждисциплінарних методів у мовознавчі дослідження. У статті представлено огляд наукових праць із проблем фразеології (к. ХХ ст. – донині), проаналізовано класичний і некласичний підходи до аналізу фразеологічної мікросистеми мови, визначено ефективність цих підходів для аналізу стійких виразів, з’ясовано переваги та обмеження наявних напрямів. Акцентовано на тому, що сучасна теорія фразеології формувалася під впливом різних підходів до тлумачення усталених виразів, класифікації одиниць та визначення об’єкта фразеології. Представники класичного підходу продовжують довготривалі дискусії стосовно термінологічної стрункості та критеріїв зарахування тих чи інших виразів до фразеологічної підсистеми. Типологічне та порівняльно-історичне мовознавство фокусує увагу на семантичній параметризації фразеологічних підсистем, історичній динаміці та джерелах їх формування. Лінгвокогнітивний, етнопсихолінгвістичний й лінгвокультурологічний аспекти дозволяють розглянути образні основи міжмовного ядра та специфічної фразеології, особливості втілення знань про світ у когнітивних і мовних структурах. Розкриття комунікативної потужності фразеологізмів, їх варіативності унеобхіднюють синергію когнітивного, лінгво-прагматичного та лінгво-стилістичного аспектів. Упродовж останніх років виявляється стійка тенденція до науково- прикладних досліджень у галузі фразеології, спрямованих на вдосконалення лінгвістичних баз даних у фразеологічній лексикографії та термінографії, а також комп’ютерної обробки багатослівних виразів. Систематизація чинних підходів і напрямів вивчення фразеології дозволяє дійти висновків про актуальність комплексного аналізу цих одиниць, розкриття їх семіотичного потенціалу, механізмів збереження вагомої культурної інформації в компактній формі. Міждисциплінарне вивчення фразеології забезпечить розуміння тенденцій формування фразеологічних систем, їх історичну динаміку, умови, чинники та механізми розвитку. Запропонована розвідка поглиблює уявлення стосовно сучасного стану та перспектив розвитку теорії фразеології.
27
Страшко, І. В. "ТЕКСТОВА БАЗА ДАНИХ FRANTEXT: СТРУКТУРА, ПАРАМЕТРИ, ПРИНЦИПИ ВИКОРИСТАННЯ." Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", no. 2 (April 9, 2021): 126–33. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2020-2-18.
Full textAbstract:
У статті розглядаються стан, детермінативні характеристики та історія розроблення французької текстової бази даних Frantext. Frantext – це унікальне зібрання французьких і франкомовних синхронно-діахронічних текстових корпусів не тільки за репрезентативністю матеріалу, а й за глибиною представлення різних його аспектів. Ця текстуальна база надає широкий спектр мовної інформації, відображаючи використання французької мови в усій своїй різноманітності. Принципи побудови та збагачення її новими текстами ґрунтуються на балансуванні різних епох та жанрів. Frantext дає можливість користуватися наявними попередньо визначеними корпусами, створювати власні користувацькі корпуси і здійснювати широке коло пошукових завдань: за словоформою, лемою, граматичними категоріями, семантикою, сполученням лексичних одиниць тощо. Вибираючи корпус, комбінуючи команди і різні типи пошуку, користувач може диверсифікувати його застосування відповідно до своїх наукових інтересів і пріоритетів. Доступні опції експлуатації корпусних ресурсів дають змогу дублювання і видалення корпусу, редагування його назви та опису, створення власного корпусу за автором, датою, літературним жанром, додавання текстів, пошук метаданих для сортування та фільтрування творів. Серед інших можливостей, запропонованих текстовою базою Frantext, є створення, редагування та перегляд списків слів, які можуть створюватися за допомогою регулярних виразів або CQL і містити окремі слова або їх послідовності. Сьогодні управління текстовою базою здійснюється за допомогою програмного забезпечення Allegro, компоненти якого – індексатор, робоче середовище і сервер – забезпечують ефективну роботу користувачів із корпусами. Обсяг, хронологічні межі, текстове наповнення цієї бази свідчать про те, що вона неухильно розвивається, нарощується її ефективність, зростає поле її застосування, збільшується коло користувачів. Існування такого текстового ресурсу з інструментами для його використання у наукових дослідженнях мови становить інтерес для всіх, хто вивчає і викладає французьку мову як рідну або іноземну.
28
Наместюк, С. В., О. В. Стефурак, and О. М. Рак. "СТРАТЕГІЯ ЗАМОРОЖЕННЯ ПЕРЕКЛАДУ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ." Nova fìlologìâ, no. 84 (December 30, 2021): 180–85. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-25.
Full textAbstract:
Незважаючи на зростання кількості праць, присвячених фразеології, дотичні загальнотеоретичні питання все ще залишаються відкритими. Фразеологію часто представляють як прикладну науку, а не сферу фундаментальних досліджень. Дискусійне питання про фразеологізми з боку багатомовності й міжмовного перекладу. Оскільки фразеологічні одиниці мають оцінний інформаційний зміст, вони схильні до варіативності, і саме тут виникає проблема перекладу такого виразу. Новизна дослідження полягає в розгляді проблеми перекладу фразеологізмів із боку стратегії «заморожування». Метою роботи є аналіз можливостей «заморожування» українських фразеологізмів у контексті французького перекладу. Завдання полягають у проведенні порівняльного аналізу фразеологічних одиниць із подібним семантичним навантаженням і визначенні ступеня їх безпосереднього потенціалу до перекладу. На прикладах на рівні міжмовного перекладу показано, що стратегія заморожування під час перекладу фразеологізмів може відповідати двом моделям конструювання різних значень, створюючи лінгвістичні й екстралінгвістичні проблеми для перекладу. Результати аналізу показали, що переклад з української мови значно перевищує можливості «заморожування» французькою мовою через особливості й складність мовної структури. Виявлено, що залежно від особливостей структури мови й культури переклад фразеологічної одиниці може містити стратегію «заморожування». Семантичне навантаження фразеологічної одиниці передається навіть у разі зміни морфосинтаксичних параметрів, смислового навантаження та впливу тексту оригіналу на його читачів. Якщо мова одержувача не має прямого еквівалента, у перекладача є два варіанти: або перекласти фразеологізм дослівно, або вмістити ілюстративний варіант в тексті й у примітці запропонувати дослівний переклад. Можливості практичного застосування: дослідження спрямоване на перспективу нових позицій для порівняльного аналізу міжмовного перекладу.
29
Любченко, Т. В. "Сталі дієслівно-субстантивні вирази у новогрецькій мові." Мовні і концептуальні картини світу, Вип. 25, ч. 2 (2009): 183–86.
Find full text
30
Мамай, Ю. Ю. "КОГНІТИВНІ ДИФЕРЕНЦІЙНІ ОЗНАКИ ЯДЕРНИХ ВЕРБАЛІЗАТОРІВ КОНЦЕПТУ TRAUMA." Nova fìlologìâ, no. 82 (August 10, 2021): 133–39. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-22.
Full textAbstract:
Взаємовідносини мислення і мови протягом тривалого часу досліджуються різними науковими напрямами. Когнітивна лінгвістика, яка розглядає мову як засіб вербалізації думок, передачі інформації, інструмент за призначенням якого можна краще зрозуміти природу когнітивних процесів у мисленні людини, займає окреме місце поряд із психологією, психіатрією, медициною, соціологією. Лінгвістичний аналіз допомагає краще зрозуміти, які саме асоціації викликають певні слова, вирази або явища у свідомості носіїв, які проживають у спільноті, мають схожу історію, культурний розвиток, спілкуються однією мовою. Концепт TRAUMA, який знаходиться нині в полі інтересу медичного, публіцистичного, психологічного дискурсів, потребує ретельного вивчення когнітивною лінгвістикою для того, щоб зрозуміти причину зростаючої популярності. Статтю присвячено аналізу визначень «категорія», «класифікатор», «когнітивні ознаки» в рамках лінгвокультурного і лінгвокогнітивного підходів. На основі теоретичних знань виокремлено когнітивні диференційні ознаки ядерних вербалізаторів концепту TRAUMA для розуміння того, як людина розрізняє цей концепт, коли декодує слово trauma в англійській мові. Теорія номінації О.С. Кубрякової, лінгвокультурний підхід З.Д. Попової і Й.А. Стерніна та Дж. Лакоффа вказують на технології досліджень концептів, виділяючи універсальні когнітивні категорії, які притаманні усім концептам, класифікаційні, шляхом аналізу яких можна виокремити диференційні ознаки ядра і периферії концепту. На основі цих теоретичних засад у статті застосовано методологію когнітивного диференційного аналізу ознак ядерних вербалізаторів концепту TRAUMA взятих із 6 сучасних лексико-графічних джерел для встановлення образів, які закріплені в людській свідомості стосовно травмувальних подій, умов скоєння травми, діючих осіб, наслідків і характеристики досвіду, який формується через інтерпретацію навколишнього середовища, коли людина перебуває у стані крайнього шоку, несподівано неприємних почуттів і переживань. Отриманий матеріал буде доданим до аналізу контекстуальної актуалізації концепту TRAUMA у творах «Олівія Кіттерідж», «І знов Олівія» для визначення індивідуально-авторського концепту TRAUMA письменницею Є. Страут.
31
Кириллова, М. Д., and К. В. Воробйова. "ЗІСТАВНИЙ АНАЛІЗ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ РЕАЛІЙ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ." Nova fìlologìâ, no. 82 (August 10, 2021): 97–103. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-16.
Full textAbstract:
Стаття досліджує фразеологічні реалії, які представляють найбільш мальовничу і виразну частину словникового складу мови, відображаючи звичаї, традиції народу, згадки про його історію, фольклор. Вони характеризуються подвійним смислом, значення складових слів цих фразеологічних одиниць створюють цілком новий образ. Фразеологічна реалія – це варіативна категорія, пов’язана з процесом переважно бінарного зіставлення мов на лексичному та фразеологічному рівнях. Окремі мовознавці без належних підстав збільшують деякий обсяг фразеологічних реалій, включаючи до цієї категорії прислів’я. Вони, без сумніву, можуть бути реаліями, але прислів’я як цілісна одиниця через узагальнено-абстрактний характер не має відповідника, співвідносного денотата в позамовній предметній дійсності. Отже, їх не можна зарахувати до реалій. 3 погляду семантики реалії завдяки наявності в їхньому семантичному континуумі метамовної інформації про закріплення за «своїм» мовним колективом збігаються частково з діалектизмами. Як і діалектизми, вони надають мовленню певного колориту, формують мовленнєву характеристику літературних персонажів. Але принципова розбіжність між діалектизмами полягає в тому, що географічна інформація реалій пов’язана з позначуваним предметом. Це інформація про специфічні предмети та явища певного географічного ареалу. Місцева маркованість діалектизмів – інформація про специфічні мовні засоби позначення загальновідомих предметів. Як ми переконались, фразеологізми мають своє специфічне фразеологічне значення, яке відрізняється від загальномовного інваріантного значення, по-перше, унікальністю узагальнення свого семантичного змісту, по-друге, вищим ступенем узагальнення. Унікальність фразеологічного значення хоча б одного компонента фразеологічної одиниці зв’язує всі її компоненти в єдине ціле, поза якими воно не існує. 3 погляду перекладацької практики можна виділити явні і скриті реалії. Вони начебто мають відповідники в мові – сприймачі, але співвідносні денотати в позамовній дійсності дуже відрізняються між собою, тому беззастережна субституція їх позначень, що мають різну художньо-стилістичну наповненість, може спричинити низку додаткових труднощів, пов’язаних із культурологічною розбіжністю.
32
Стрига, Е. В. "ВИКОРИСТАННЯ ФРАЗОВИХ ДІЄСЛІВ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ." Nova fìlologìâ, no. 82 (August 11, 2021): 267–71. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-43.
Full textAbstract:
У запропонованій науковій статті розглянуто особливості вживання фразових дієслів в англійській мові. Фразові дієслова розглядаються як багаточленні лексичні одиниці, які складаються з дієслів, що виражають життєво важливі поняття та мають високу частотність уживання, та прислівників, що позначають напрямок дії або післялогів. Фразові дієслова – це інтегральна семантична одиниця, що є одним членом речення. Найчастіше значення фразових дієслів значно відрізняється від значення основних. Із точки зору комунікативної цінності їх уналежнюють до розмовного стилю. Значущість вивчення фразових дієслів уважається вагомою. Для підтвердження наведено діалог, у якому продемонстровано належність фразових дієслів до розмовного стилю. Уживання фразових дієслів завжди спрямоване на розмовне мовлення, «живу», повсякденну англійську мову, тобто на ту мову, якою послуговуються більшість її носіїв. Цілеспрямоване використання фразових дієслів дозволить уникнути певних застарілих виразів та значно збагатить мовлення словами та синонімами розмовного стилю. Значущість і висока частотність уживання фразових дієслів полягає у впізнанні і легкості у використанні елементів фразових дієслів. З’ясовано, що належне знання цього пласту англійської лексики дозволяє тому, хто говорить, не тільки висловити велику кількість понять, а й зробити це, використовуючи мінімальну кількість початкових елементів. Фразові дієслова полісемічні. Наявна багатозначність при цьому не завжди визначає очевидний семантичний зв’язок. Початковими значеннями є значення переміщення в просторі і результати дії. Тому одним із їх складників є велика кількість саме дієслів зі значенням переміщення у просторі. Виявлено, що до складу фразових дієслів входить дієслово високої частотності вживання (to be, to do, to bring, to carry, to give, to make, to get, to take, to put, to set, to keep, to hold, to throw, to come, to go, to fall, to turn, to see, to look та інші) та одного (up, down та інші) або кількох (up from behind, out from under та інші) післялогів (часток, що утворились від омонімічних їм прислівників). Фразові дієслова також можуть містити прийменники. Представляючи розмовний стиль, фразові дієслова сприятимуть природності та різноманітності комунікації.
33
Івченко, Н. С. "КАРНАВАЛІЗОВАНИЙ АНІМАЦІЙНИЙ ЕКОДИСКУРС: ЕКОЛОГІЯ ЕМОТИВНИХ МОВНИХ ЗАСОБІВ." Nova fìlologìâ, no. 84 (December 30, 2021): 99–105. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-15.
Full textAbstract:
Роботу присвячено вивченню взаємодії двох сучасних сфер наукових інтересів лінгвістики – емотіології та еколінгвістики. На їхньому стику сформувалася нова наукова галузь – емотивна еколінгвістика, яка досліджує мову крізь призму екологічної вмотивованості емоцій, що виражені емотивними засобами мови. Емоції є мотиваційною основою вербальної та невербальної поведінки, отже, безпосередньо визначають вибір засобів мовлення, які зі свого боку сприяють екологічному зростанню або знищенню. Уперше доведено, що до емотивних засобів мови належить не лише лексика, але й граматичні, стилістичні й синтаксичні засоби мови, які своєю виразністю сприяють емотивному забарвленню дискурсу. У дослідженні послідовно розглядаються способи вираження емотивності засобів мови вербальним модусом (номінація (пряма назва емоції), дескрипція (опис емоційного переживання) та експресія (емотивний вираз)), а також категорії емотивної семантики (афективи (емоційні засоби мови), конотативи (засоби, що мають асоціативне емотивне значення) та потенціативи (неемотивні засоби, що набувають емотивного значення в просторі анімації), репрезентовані в карнавалізованому анімаційному екодискурсі “Zootopia”. Під час передачі змісту емотивної семантики у вищезазначеному типі дискурсу не менш важливим є також і невербальний модус: аудіальний, який передає невербальні особливості мовлення, його гучність, тон, інтонації, звуки анімаційного простору, і візуальний – рухи тіла, жести, міміку, особливості побудови кадру, його яскравість, кут огляду, освітленість тощо. Особливо значущим у випадку саме карнавалізованого анімаційного дискурсу є те, яку саме емотивність транслює невербальний модус, іншими словами, чи він збігається, доповнює, регулює, або, навпаки, протистоїть чи замінює емотивне значення вербального модусу. У роботі визначено, що позитивна чи негативна забарвленість емотивів не має потенціалу впливати як на екологічність, так і на неекологічність, отже, емотивні засоби мови екологічні, якщо вони спрямовані на успішність комунікації, викладення проблем сьогодення та заохочують до екологічного зростання, і неекологічні, якщо вони орієнтовані на конфлікт і деструкцію екологічного світу.
34
Хатіпова, Інна Алімівна. "ФОРТЕПІАННІ П’ЄСИ КОМПОЗИТОРІВ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА МЕЖІ ХХ-ХХI СТОЛІТЬ У КОНКУРСНО-КОНЦЕРТНІЙ ПРАКТИЦІ." Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», no. 44 (June 25, 2021): 107–15. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.44.2021.235388.
Full textAbstract:
Мета статті – характеристика особливостей тематичного матеріалу і музичної мови творів П. Русу (Пастушачий танець), В. Загорського (Фантазія), В. Ротару (П’ять новелет на одну тему), В. Бєляєва (Остінато) і Г. Чобану (Натюрморт із квітами, мелодіями і гармоніями), які активно використовуються у концертно-конкурсній практиці піаністів Республіки Молдова. Методологія. За допомогою методу музикознавчого і виконавського аналізу розглядаються жанрові ознаки вказаних творів, характеризуються мелодико-гармонійні, метроритмічні і фактурні особливості, що забезпечують якість концертної яскравості і репрезентативності. Наукова новизна. Вперше системно аналізуються фортепіанні п’єси композиторів Республіки Молдова, які активно використовуються в концертно- конкурсній практиці піаністів. Висновки. Проаналізовані фортепіанні п’єси показові для сучасного музичного мистецтва Республіки Молдова. Будучи за жанровою атрибуцією концертними п’єсами з яскраво вираженою належністю до молдавської національної музичної традиції, вони відрізняються за стильовими і мовними параметрами. У змістовному аспекті чільне місце відведено активним, вольовим і танцювальним образам з елементами театральної дієвості та ігрової логіки. Музична мова характеризується складністю і сучасністю: у звуковисотній організації поєднуються гармонійна тональність, атональність, додекафонія і сонористика; метроритмічна сторона характеризується як регулярною акцентністю, так і позатактовим часовиміром. Сучасність засобів органічно синтезується з фольклорними елементами. Величезну виразну і формоутворювальну роль відіграє фактура, що поєднує гомофонно-гармонійний, імітаційно-поліфонічний, сонористичний і гетерофонний склади, що вимагають для виконавської реалізації застосування різноманітних видів фортепіанної техніки і надають проаналізованим творам віртуозності, необхідної для концертно-конкурсного репертуару.
35
Cherniak, Oksana. "ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ НА ПОЗНАЧЕННЯ ОСУДУ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ПЕРЕКЛАДУ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 1 (9) (February 9, 2021): 195–205. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2021-01-195-205.
Full textAbstract:
У статті виокремлено і проаналізовано фразеологізми, які виражають негативну оцінку адресата; визначено характеристики особи, які найбільш піддаються осуду в англомовному суспільстві і є зафіксованими у фразеологічних одиницях; проаналізовано фразеологізми, що позначають дії адресата, які можуть викликати осуд. Фразеологічні засоби є тією частиною лексики, яка найбільш влучно і виразно виражає емоції та експресії у мові. Вони точно передають емоційний стан самого мовця і тому широко використовуються для позначення його оцінного ставлення до об’єкта. Визначено, що переважна більшість фразеологізмів має експресивно забарвлене значення, суб’єктивно модальний компонент їхньої семантики сприяє передачі почуттів, емоцій, емоційних переживань. Виявлено, що за структурно-морфологічною ознакою фразеологічні одиниці на позначення осуду можна поділити на дієслівні та субстантивні. Фразеологізми на позначення осуду виражають різний ступінь критики: від легкого несхвалення дій адресата до осуду з образами. Виявлено, що в англомовному суспільстві найбільш осуду піддаються такі характеристики особи: надмірність, багатство, дратівливість, підступність, нечесність в бізнесі тощо.
У статті розглянуто способи перекладу фразеологічних одиниць на українську мову та проаналізовано, які способи перекладу найчастіше використовуються при передачі фразеологізмів з негативним знаком оцінки. Труднощі перекладу англомовних фразеологізмів зумовлені складністю їх семантичної структури, образним характером, національно-культурною специфікою їх значень. Виявлено, що найчастіше при перекладі фразеологізмів на позначення осуду застосовується описовий переклад, оскільки велика кількість англійських фразеологізмів є безеквівалентними. Водночас нерідко можна знайти фразеологічний аналог або фразеологічний еквівалент при передачі таких фразеологічних одиниць української мовою.
36
Kaczmarczyk, Marta. "REFLEKSJE NAD TOŻSAMOŚCIĄ W DRAMACIE OŁEKSANDRA IRWANCIA KŁAMCZUCH Z PLACU LITEWSKIEGO." Studia Ukrainica Posnaniensia 5 (March 24, 2017): 279–88. http://dx.doi.org/10.14746/sup.2017.5.33.
Full textAbstract:
Авторка статті аналізує драму сучасного українського письменника Олександра Ірванця Брехун з Литовської площі, звертаючи увагу на проблеми національної тотожності, мови, ідентичності тощо. Драма О. Ірванця становить дзeкрало, у якому виразно відбиваються найболючіші проблеми української сучасності.
37
VOYTKO, Tetyana, and Oksana ARTIUSHENKO. "ПЕРЕКЛАД ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ У ЗАГОЛОВКАХ ПУБЛІЦИСТИЧНОГО СТИЛЮ (НА ПРИКЛАДІ «НЬЮ-ЙОРК ТАЙМС»)." Astraea 1, no. 2 (2020): 118–33. http://dx.doi.org/10.34142/astraea.2020.1.2.07.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано наукову літературу з даної теми та порівняно особливості використання фразеологічних одиниць у заголовках. Виділено основні типи функціонально-стилістичних груп фразеологічних одиниць. Дослідження показало, що основними типами трансформації фразеологічних одиниць є найпростіші зміни елементів синтаксичних одиниць, які є результатом їх перестановки, заміщення, додавання та скорочення. Аналіз наукових джерел показав, що поняття «фразеологічна одиниця» розглядалося багатьма вченими і трактується як стійка фраза або вираз, що характеризується відтворюваністю, цілісністю значення, стійкістю поєднання слів та прихованим значенням. В статті авторами виділено основні типи функціонально-стилістичних груп фразеологічних одиниць. Суть семантичної трансформації фразеологізму полягає у введенні нових семантичних відтінків або грі слів у фразеологізми. Основні типи аналітичної трансформації можна визначити наступним чином: синтаксичні; лексичний; забруднення. Крім того, фразеологізми висвітлюють проблеми в більш м’якому світлі, забарвлюючи назву журналістського тексту, тим самим привертаючи до нього увагу. Аналіз заголовків у «The New York Times» показав, що в сучасній журналістській практиці використання фразеологічних одиниць є популярним метод просування тексту. Доведено, що автори у своїх роботах використовують майже всі стилі та типи фразеологічних одиниць, але найчастіше в українській мові вживаються розмовний стиль та жаргонні слова, рідше педантичний стиль та практично відсутні міжстильові фразеологізми, а в англійській мові більшість часто розмовний і педантичний стилі, рідше використовується розмовний. Фразеологічні одиниці складають ядро фразеологічного фундаменту будь-якої мови, містять історичну та культурну інформацію та відображають динаміку розвитку мовлення.
38
Філоненко, І. "Ідіоматичні вирази сучасної перської мови на матеріалі творів Сімін Данешвар." Літературознавчі студії, Вип. 39, ч. 2 (2013): 434–39.
Find full text
39
ГОЛУБЕНКО, Наталія. "ЧИННИКИ ВАРІАНТНОГО ВІДТВОРЕННЯ ЛІНГВОКУЛЬТУРНОГО КОДУ В АСПЕКТІ ІНТЕРСЕМІОТИЧНОГО ПЕРЕКЛАДУ." Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, no. 45 (September 23, 2021): 105–13. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.10.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню базових особливостей кодування/декодування лінгвокультурного коду крізь призму інтерсеміотич- ного прочитання першотвору. Розглянуто підходи до розуміння різних виявів інтерсеміотичного перекладу в зіставленні і порівнянні його з іншими видами перекладу, акцентовано увагу на процесах інтерпретації різних знакових сис- тем. Актуальність статті зумовлена недостатньо вивченими та обґрунто- ваними чинниками асиметрії сприйняття тексту в різних семіотичних площи- нах. Основоположником цієї наукової полеміки вважається Р. Якобсон і його стаття про лінгвістичні аспекти перекладу, у якій дослідник запропонував виділити три типи перекладу: інтралінгвістичний, інтерлінгвістичний та інтерсеміотичний. Інтерсеміотичний переклад – інтерпретація вербальних знаків за допомогою невербальних. Наголошено, що переклад не зводиться до простої передачі значень між мовами і культурами – йдеться про контекстуалізацію знаків. Окремі явища культури (особливість зовнішності, одяг, артефакт, пісня) мають статус лінгвокультурного коду; вони знаходять сенс лише у загальному контексті твору і відображають макросмисл твору. Особливість інтерсеміотичного перекладу полягає у тому, що він має справу з двома або більше знаковими системами, наприклад мовною, музичною, танцювальною або образотворчою тощо. У передачі цього макросмислу полягає основна мета інтерсеміотич- ного перекладу. Відповідно, культурні смисли осягаються не на рівні окремих значень і мікросмислів, а на рівні макросмислу, у формуванні якого вони беруть участь. Інтерсеміотичний переклад, що спричиняє зміни між знаками, роз- глянуто з позиції мультимодальності, яка незалежно від її виду встановлюється за допомогою використання різних типів знаків. Пошук правильного коду для процесу перекодування, передбачуваного мультимодальністю, призво- дить до нових варіантів інформації або набору знаків, які завжди спричиня- ють незначні зміни форми або значення. Доведено, що такі зміни залежать від подібності/відмінності мов узагалі або ж подібності/відмінності окремих слів/виразів кожної мови зокрема.
40
Ганєчко, Вероніка. "ТЕРМІНОЛОГІЧНА ЛЕКСИКА ЗА ЧАСІВ COVID-19: НОМІНАТИВНИЙ АСПЕКТ." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 5 (June 14, 2021): 209–13. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.04.06.2021.038.
Full textAbstract:
У статті розглядаються термінологічні лексичні засоби, що актуалізувалися в українській, англійській та німецькій мовах під час виникнення та розповсюдження нової коронавірусної інфекції. Слова й вирази, що асоціюються з пандемією, можна поділити на три семантичні групи: назви захворювання та вірусу, найменування захисних засобів та видів безпечної поведінки задля уникнення інфікування, позначення нових форм життєдіяльності в умовах обмеженого пересування. Автор більш детально зупиняється на назві вірусу та хвороби й зазначає, що у досліджуваних мовах окрім офіційного англомовного терміну COVID-19 широко використовуються описові конструкції та скорочені назви захворювання.
41
Козубай, І. В., А. Ю. Хаджи, and А. В. Гудова. "ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ АНГЛОМОВНОГО СЛЕНГУ НА ПОЗНАЧЕННЯ ГРОШЕЙ В АМЕРИКАНСЬКИХ РЕП-ТЕКСТАХ." Nova fìlologìâ, no. 82 (August 10, 2021): 118–22. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-19.
Full textAbstract:
З огляду на активне розширення міжнародної співпраці, глобалізації та Інтернет-культури поширення сленгу не тільки не припиняється, але й зростає. Сучасне життя суспільства, зокрема молоді, також характеризується стрімким проникненням реп-культури, у зв’язку з чим лінгвістичні дослідження цього стилю нині є дуже перспективними та актуальними, адже словник хіп-хоп культури вважається одним із найпродуктивніших способів поповнення лексичного запасу англійської мови. Ця стаття присвячена вивченню поняття та функціонування сленгових слів та виразів на позначення грошових одиниць у новітньому американському реп-дискурсі. Практична частина цього дослідження містить аналіз причин і особливостей використання сленгових лексичних одиниць у текстах сучасних американських реп- виконавців, таких як Kanye West, Jay-Z, Kendrick Lamar, The Notorious B.I.G., Wiz Khalifa, Headie One, Trinidad James та інші. Авторами роботи було здійснене групування знайденого сленгу за семантичним значенням та з’ясовано закономірність його використання. У рамках проведеної роботи було виявлено, що сленгові терміни для позначення грошей часто пов’язані із зовнішнім виглядом і характеристиками банкнот і монет, їх вартістю, історичними асоціаціями або відповідними грошовими одиницями. Також варто зазначити, що частина з них стала домінуючим способом позначення валюти і навіть перейшла в загальновживані слова, про що свідчать сучасні словники. Наукове дослідження доводить, що сленг насамперед відображає реальність та використовується як прийом непрямої комунікації, під час якої розуміння висловлювання включає безпосередньо зміст, який власне не міститься в ньому, але потребує додаткових інтерпретаційних зусиль із боку адресата. У рамках одного мовного співтовариства деякі сленгові терміни розрізняються залежно від соціальних, етнічних, економічних і географічних шарів. Перспективність подальшого вивчення типології цих сленгових виразів зумовлена їх поширеністю в сучасному американському реп-дискурсі, що і буде становити предмет дослідження подальших наукових робіт.
42
Сметана, Ірина Ігорівна. "Мовні засоби репрезентації рослинного світу в поезії В. Свідзінського." Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 17 (October 27, 2017): 192–202. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v17i0.144.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано мовні засоби вираження рослинного світу на лексико-синтаксичному рівні. З’ясовано, що для змалювання цих словесних образів митець використовує прості речення, для розширення та узагальнення думки – складні конструкції, для відтворення живого усного мовлення – діалог та пряму мову. Досліджено, що в поетичному доробку автора рослини, представлені різноманітними видами та назвами, виразно відтворюють простір, у якому перебуває ліричний герой, виступають як дійовими особами, так і виконують статичну функцію.
43
Kruhlii, Olena. "ПОЛІТИЧНИЙ ЖАРГОН ТА ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ (НА ПРИКЛАДІ ТЕКСТІВ АНГЛОМОВНИХ ЗМІ." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 1 (9) (February 9, 2021): 101–9. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2021-01-101-109.
Full textAbstract:
Статтю присвячено вивченню основних особливостей політичного жаргону у текстах англомовних ЗМІ. Розглянуто та систематизовано головні характеристики досліджуваних одиниць як одного з різновидів нелітературної лексики. На основі отриманих даних синтезовано дефініцію термінів «політичний сленг» і «політичний жаргон». У дослідженні окреслено роль політичного жаргону на сторінках сучасних англомовних ЗМІ. Уточнено поняття експресивності як лінгвістичного терміну. Виявлено основні фактори широкого використання політичних жаргонізмів у соціально-публіцистичному дискурсі. Проаналізовано структурні характеристики політичних жаргонізмів та словотвірні засоби, що слугують експресивності досліджуваної лексики англійської мови. Наведено приклади політичних жаргонізмів – акронімів, складноскорочених і складних слів, телескопічних утворень, ідіоматичних виразів.
Зростаючий інтерес суспільства до політичних процесів і політичних рішень, а також величезна роль й вплив ЗМІ винесли політичний жаргон – «кодовану» підмову, призначену для спілкування всередині політичної еліти, за межі окремої групи та зробили підмовою загального використання. Політичний жаргон є ефективним засобом створення і вираження експресивності в текстах ЗМІ політичної тематики, адже відповідає їх прагматичній спрямованості на управління громадською думкою, формування у масового адресата певної оцінки інформації і заданої емоційної реакції на неї. Природа політичних жаргонізмів на сторінках ЗМІ надає в цілому висловлюванню виразності, привертає увагу читача й допомагає цілісно та точно передати інформацію про ту чи іншу подію у суспільному середовищі. Політичний жаргон – це динамічна лексична підсистема, котра постійно оновлюється, поповнюється новими лексичними одиницями.
44
Ясельська, Н. "ОСОБЛИВОСТІ РОЗУМІННЯ СУТНОСТІ ПРАВА НА ДОСТУП ДО ПРАВОСУДДЯ." Юридичний вісник, no. 3 (September 9, 2021): 193–200. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.2204.
Full textAbstract:
У статті здійснено повне, зміс-тове та термінологічне тлума-чення поняття «доступ до пра-восуддя», в тому числі шляхомтлумачення таких категорій, як«суд», «суд, установлений законом»та «доступ до суду». Дослідженоіснуючі в правовій науці підходи довизначення права доступу до пра-восуддя, як у його широкому, так іу вузькому значенні. Встановлено,що найбільш розповсюдженим нау-ковим підходом до розуміння сут-ності «доступу до правосуддя»є визначення його як важливогоаспекту права на справедливийсудовий розгляд. Проведений авто-ром аналіз наукових підходів давможливість простежити тенден-цію ототожнення понять «доступдо правосуддя» та «доступ досуду». Проте єдиного підходу досутності права доступу до право-суддя дослідники наразі не мають,у зв’язку з чим виникає необхід-ність його системного аналізу тавивчення.Аргументується теза про те, щоКонвенція не містить будь-якоговизначення поняття «доступ доправосуддя», але це право фактичновиокремлюється зі статті 6 Кон-венції як важливий аспект гаран-тій права на справедливий судовийрозгляд. Автором було здійсненопростий та послівний аналізпункту 1 статті 6 Конвенції намовах оригіналу (французькій таанглійській мові) в контексті тлу-мачення виразу «суд, встановленийзаконом». Встановлено, що зна-чення виразу «tribunal indépendantet impartial établi par la loi» фран-цузькою мовою та «independent andimpartial tribunal established by law»англійською мовою хоч і є однаковоавтентичними, але мають різнезмістове наповнення. Значенняданого виразу французькою мовою єбільш широким і охоплює не тількисудовий розгляд, а також і дії, щопередують судовому розгляду.Проведений ґрунтовний аналізстатті 6 Конвенції та окремихправових позицій Європейськогосуду з прав людини, а також під-ходів науковців, дозволили комп-лексно підійти до вивчення зміступоняття «права доступу до пра-восуддя» та зробити авторськевизначення даного поняття.
45
Кононенко, Віталій. "УКРАЇНСЬКИЙ НОВОСТИЛЬ: ЛІНГВОПОЕТИКА ХУДОЖНЬОГО ДИСКУРСУ СЕРГІЯ ЖАДАНА." Українознавчі студії, no. 19 (March 26, 2018): 17–31. http://dx.doi.org/10.15330/ukrst.19.17-31.
Full textAbstract:
У статті розглянуто лінгвопоетичні параметри художнього дискурсуСергія Жадана. Аналіз мовно-естетичної манери письменника здійснено на тлівизначення особливостей новостилю сучасної української постмодерністськоїпрози й поезії, представником якої виступає С. Жадан. Розкрито специфічні засоби й прийоми організації художнього викладу, що вирізняють ідіостиль письменника з урахуванням прагнення опрацювати новаторську систему образногомовомислення, внести свій стильовий доробок у сучасне художнє текстотворення. Виписано своєрідні риси лексико-семантичної системи й синтаксичної організації Жаданових текстів. Звернуто увагу на ставлення автора до літературноїнорми, що нерідко розриває зв’язок із загальноприйнятим літературним стандартом. Продемонстровано поєднання в текстах письменника елементів різностильового призначення, включно із введенням у мову персонажів вульгаризмів, діалектизмів, англіцизмів, сленгових і жаргонних слів і висловів. Показано шляхидосягнення деструкції текстів, введення ігрового компонента, прийомів карнавалізації. Доведено, що мовостиль С. Жадана має виразні ознаки індивідуальноавторського слововживання.
46
Вакалюк, Т. А., О. А. Черниш, and О. Б. Сивак. "ЖАНР «СЛОВНИКОВА СТАТТЯ»." Nova fìlologìâ 1, no. 81 (June 22, 2021): 60–65. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-1-9.
Full textAbstract:
Наукову статтю присвячено аналізу характерних особливостей жанру «словникова стаття». Установлено місце жанру «словникова стаття» в просторі сучасного англомовного лексикографічного Інтернет-дискурсу й наголошено на важливості вичерпного аналізу його дистинктивних характеристик. Окреслено сучасні підходи до розуміння поняття «жанр». Відповідно, наведено визначення поняття жанр «словникова стаття». Наголошено на обов’язкових складниках словникової статті, що передбачають об’єкт та обсяг лексикографування, а також адресат словника. Висвітлено обов’язкові й факультативні параметри словникової статті. Установлено, що до обов’язкових параметрів належать орфографічний, акцентологічний, орфоепічний, граматичний, стилістичний, семантичний, ілюстративний, нормативний, словотворчий. Факультативні параметри передбачають етимологічні, статистичні, тематичні, асоціативні, лінгвокраїнознавчі й бібліографічні відомості. Розглянуто особливості структурної побудови жанру «словникова стаття» сучасних електронних словників. Представлено інваріантну композицію зазначеного жанру, що складається із шести функціонально-семантичних (комунікативних) блоків, а саме заголовок словникової статті (реєстрове слово), відмітку про частину мови, особливості вимови (транскрипцію), вичерпну дефініцію, приклади вживання та додаткові відомості про лексичну одиницю. Додаткові відомості передбачають урахування похідних слів, наведення можливих словосполучень, сталих виразів і фразеологічних зворотів, окреслення етимології, висвітлення частоти вживання мовної одиниці тощо. Зосереджено увагу на особливостях кожного із шести функціонально-семантичних блоків і наголошено на їх характерних властивостях. Зазначено, що зміст та особливості представлення лексичних одиниць у різних електронних словниках різняться, що слугує додатковою принадою для читацької аудиторії та робить електронне видання пізнаваним. Окреслено перспективу подальших наукових розвідок, що полягає в лінгвостилістичному аналізі жанру «словникова стаття».
47
Печко, Н. М., and Г. І. Харкевич. "КОГНІТИВНІ АСПЕКТИ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ МЕТАФОРИ В ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ (НА МАТЕРІАЛІ ІНАВГУРАЦІЙНОЇ ПРОМОВИ ДЖ. БАЙДЕНА)." Nova fìlologìâ, no. 84 (December 30, 2021): 200–206. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-28.
Full textAbstract:
Когнітивна лінгвістика трактує метафору як ідеальну модель мовного відображення базового когнітивного процесу. Вона є універсальним знаряддям мислення та пізнання світу. У політичному дискурсі метафора виступає непрямим засобом впливу на суспільну свідомість, метою якого є створення політичного іміджу, формування переконань та уявлень, продукування позитивної чи негативної емоційно-оцінної позиції. Отже, дослідження метафори та метафоризації в когнітивно-дискурсній парадигмі є перспективним і актуальним напрямом сучасних лінгвістичних студій. У статті розглянуто концептуальні аспекти метафоризації англійського політичного дискурсу. Предметом детального аналізу є когнітивні та комунікативно-прагматичні особливості метафоричних засобів, використаних в інавгураційній промові Джозефа Байдена. Виокремлено базові концептуальні метафори (UNITY IS A PURPOSE, HISTORY IS A STORY, HISTORY IS A PERSON, NATION IS AN ORGANISM, DEMOCRACY IS A WAR), які формують рамковий пропозиційний зміст політичної промови. Ці концептуальні метафори реалізуються через низку метафоричних засобів, серед яких такі: метафора-кліше, метонімія, персоніфікація, порівняння, індивідуально-авторська метафора. Фактичний матеріал підтверджує домінування оригінальної індивідуально-авторської метафори в політичному дискурсі президента, найоптимальнішим способом передачі якої є дослівний переклад із застосуванням абсолютних та відносних еквівалентів. Дослідження використаних політичних метафор здійснювалося з позиції аналізу лінгвістичних образних виразів як елементів індивідуального авторського стилю американського політичного лідера – Джозефа Байдена. Визначено комунікативну та прагматичну спрямованість використаних метафоричних засобів. Запропоновано ефективні стратегії передачі використаних американським президентом Дж. Байденом англійських концептуально-образних прийомів засобами української мови зі збереженням їхнього семантичного, прагматичного та стилістичного потенціалу.
48
Гриценко, Павло. "Архівувати – досліджувати – повертати із забуття: нотатки до творчого портрету Наталі Хобзей." Gwary Dziś 10 (December 15, 2018): 9–21. http://dx.doi.org/10.14746/gd.2018.10.2.
Full textAbstract:
Дослідницький шлях Наталі Хобзей (1964–2018) позначений цінними студіями про лексику українських карпатських діалектів, регіональними словниками Гуцульська міфологія. Етнолінгвістичний словник (2002), Гуцульські світи. Лексикон (2013), Лексикон львівський: поважно і на жарт (2009, 2012, 2015), підготовленими до друку діалектними лексиконами інших авторів. Ці праці відчутно розширюють інформацію про лексику та інші структурні рівні українських діалектів. У дослідженнях стверджено виразну самобутність гуцульських говірок, інформаційний потенціал яких досі не розкрито вповні; продемонстровано необхідність залучення до студіювання діалекту автентичних розлогих діалектних текстів, фольклорних записів, давніших етнографічних та діалектологічних праць (як основи зіставного студіювання говірок за їх різночасовими фіксаціями / описами). У працях Н. Хобзей та львівського академічного кола діалектологів реалізовано тріаду актуальних завдань: архівувати кожен елемент говірок як результат народного мовокористування та мовотворенння; досліджувати діалектні явища у просторі, змінах у часі та на тлі народної культури; повертати із забуття в інформаційний науковий простір, віталізувати загрожені на зникнення елементи народної мови.
49
Мащенко, О. А. "Концепція гумору в книзі Ліня Юйтана «Моя країна і мій народ»." Alfred Nobel University Journal of Philology 20, no. 2 (2020): 133–39. http://dx.doi.org/10.32342/2523-4463-2020-2-20-13.
Full textAbstract:
Лінь Юйтан – сіно-американський письменник, передусім відомий своїми розвідками категорії комічного в літературних та загалом культурних традиціях Китаю та Заходу. Він є розробником концепції yōumò. Переклавши англійське слово humour, китайською мовою як yōumò і почерпнув- ши значення терміна із західної літератури, а саме з творів провідного англійського письменника Джорджа Мередіта, зокрема з його знаменитого «Есе про комедію», Лінь Юйтан публікує декілька досліджень, присвячених природі гумору, генезису та етапам розвитку комічного. Поетика гумори- стичного тексту, що спирається на переплетіння китайської та англійської сміхових культур і традицій реалізації комічного, була розроблена в найбільш відомій книзі письменника і перекладача «Моя країна і мій народ» (1935). Проблематика визначення жанру книги полягає в основному в тому, що вона написана у формі довідника, але її легкий стиль, гумористичний модус оповіді, різноманітна те- матика, емоційність, живість мови та виразні образи двох країн – Великої Британії та Китаю – не до- зволяють говорити про книгу лише як про представлення Китаю Заходу. Натомість «Моя країна і мій народ» є унікальною спробою осмислити і відчути китайське світобачення, спосіб життя, суспільні відносини і культурну спадщину самими китайцями за допомогою нових для китайської літературної традиції зображально-виражальних засобів створення комічного. Через дослідження феноменів гу- мору і сатири як сутнісної та характерної риси природи англійської літератури він вперше виявляє і демонструє соціальні, історичні та когнітивні особливості сприйняття комічного в китайській культурі, а також види, прийоми і способи реалізації комічного в китайській літературній традиції за допомо- гою англійської мови.
50
Karashetskyy, V. Р. "АВТОМАТИЗОВАНА ВЕБ-СИСТЕМА ПІДБОРУ ТА ВІДОБРАЖЕННЯ ОПТИМАЛЬНИХ АПРОКСИМАНТ." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 3 (April 26, 2018): 127–30. http://dx.doi.org/10.15421/40280326.
Full textAbstract:
Іноді таблично-задана функція є результатом експериментальних досліджень. Кожна з наведених точок, які входять у таблицю експериментальних даних, не є абсолютно достовірною внаслідок впливу ряду випадкових чинників. Розроблено методику і програмне забезпечення автоматизованої веб-системи підбору та відображення оптимальних апроксимант для таблично-заданих двовимірних залежностей. Розроблене програмне забезпечення представляє веб-сайт. Цю веб-систему можна застосовувати для математичного опису досліджуваних процесів у різних предметних областях. Для отримання розв'язку задачі апроксимації застосовано метод найменших квадратів. Як апроксиманту використано повний поліном. Систему лінійних алгебраїчних рівнянь відносно коефіцієнтів апроксиманти розв'язують чисельним методом Гауса для кожного з повних поліномів першого, другого, та третього степенів. Якість апроксимації оцінюють за максимальним значенням коефіцієнта детермінації. Підбір оптимальної апроксиманти виконують після заповнення таблиці значень xi, yi, zi двовимірної залежності у вікні графічного інтерфейсу системи. Розроблена веб-система виводить діалогове вікно з виразом оптимальної апроксиманти або з повідомленням про неможливість її отримати, якщо система лінійних алгебраїчних рівнянь відносно коефіцієнтів апроксиманти не має розв'язку, та відображає тривимірний графік оптимальної апроксиманти, який можна повертати, масштабувати, переміщати по осі Z, анімувати та зберегти у вигляді скриншоту, для цього застосовано бібліотеку Jzy3d на мові Java.