Academic literature on the topic 'Мова виразів'

Предметом вивчення у статті є процес розробки експертних систем із використанням апарату нечіткої логіки та продукційною базою знань. Метою є розробка скриптової мови для запису правил у базу знань експертної системи, що використовує апарат нечіткої логіки. Cкриптова мова, повинна реалізувати мінімальні можливості для опису правил, а саме: опис змінних; запис та обробка логічних виразів; визначення просторів імен, – що дозволило би більш точно описати певну ситуацію; надати більш гнучкі засоби опису; виконувати логічні операції між різними типами даних; компенсувати неоднозначність висновків експертів, зважаючи на можливу недостовірність даних. Завдання: дослідити існуючі, поширені скриптові мови, що використовуються для запису правил у базі знань експертної системи, здійснити аналіз існуючих методів їх застосування; розробити власну мову опису правил – мову логічного програмування, інтерпретовану, інтегровану в механізми роботи експертної системи, однак таку, яку можливо виділити в самостійну. Отримані такі результати: Розроблено скриптову мову для запису правил у базу знань експертної системи, що використовує апарат нечіткої логіки. Cкриптова мова реалізує мінімальні можливості для опису правил: опис змінних; запис та обробка логічних виразів; визначення просторів імен, що дозволяє: більш точно описати певну ситуацію; надати більш гнучкі засоби опису; виконувати логічні операції між різними типами даних; компенсувати неоднозначність висновків експертів, зважаючи на можливу недостовірність даних. Визначено напрямки подальших досліджень та роботи по вдосконаленню та розширенню області застосування розробленої скриптової мови. Висновки. Розроблено скриптову мову для запису правил у базу знань експертної системи, що використовує апарат нечіткої логіки. На даний момент розроблена скриптова мова реалізує мінімальні можливості для опису правил: опис змінних; запис та обробка логічних виразів; визначення просторів імен. Це дозволяє: більш точно описати певну ситуацію; надати більш гнучкі засоби опису; виконувати логічні операції між різними типами даних; компенсувати неоднозначність висновків експертів, зважаючи на можливу недостовірність даних. Планується реалізувати підтримку конструкцій, що дозволить використовувати скриптову мову окремо від експертної системи.

Стаття присвячена аналізу особливостей мовної ідентифікації представників квір-спільноти, зокрема сленгових виразів із вокабуляру дреґ-квінс. Наукова розвідка належить до категорії досліджень «лавандової» лінгвістики – молодої гілки соціолінгвістики та загального мовознавства, що популяризується серед лінгвістів-антропологів. У статті окреслюються теоретичні засади перенесення ідей квір- теорії в лінгвістику, спираючись на роботи західних дослідників із метою критичного дослідження дискурсивного формування гетеронормативності. З’ясовано, що мову квір-спільноти розглядають у безпосередньому зв’язку з її носіями, рівнем їхньої культури, духовними цінностями, переконаннями, статтю, уподобаннями тощо. Сленг дреґ-квінс визначено як особливу, характерну для квір-середовища спеціалізацію загальнонаціональної мови, яка ґрунтується на загальній для всіх стилів системі фонетичних, граматичних і лексичних засобів. Визначено, що серед ключових мовних характеристик сленгу дреґ-квінс є запозичення також і з суміжних соціолектів, з якими взаємодіє мова квір-спільноти, зокрема з арґо та мовою поларі. З’ясовано, також, що, крім запозичень, для поповнення лексики дреґ-спільноти найбільш характерними шляхами є перенесення найменування за формою та якістю предмета, метафоризація, переосмислення якості предмета і перенесення його ознаки на людину. У статті розглядається сутність понять «квір», «сленг», «поларі», “drag queens”, пояснення яких супроводжується переліком популярних та найчастотніших сленгових виразів з їх певним прагматичним характером. Аналізовані одиниці базуються на матеріалі сучасного американського телешоу “Rupaul’s Drag Race”, що є ключовим «драйвером» популяризації квір-сленгу сьогодні. Окреслено перспективи подальшого вивчення соціолектів як середовища розвитку інклюзивності і каналів поширення нового в загальнонаціональній мові.

Досліджено проблему правильного використання таких лексичних засобів, як ідіоми в англійській діловій мові. Розглянуто теоретичні особливості поняття "ідіома" як стійкого неподільного лексичного засобу, який передає єдине поняття, зміст якого не визначається змістом складових його елементів. Проаналізовано комунікативні та експресивні функції ідіоматичних виразів та їх роль в оволодінні сучасною діловою англійською мовою студентами, рідною мовою яких не є англійська. Велику увагу приділено складнощам перекладу англійських ідіом через їх специфічні етнічні та культурні особливості. Наголошено на емоційному та експресивному ефектах фразеологічних одиниць під час ділових переговорів. Також зазначено, що багато англійських ідіом ґрунтуються на аналогіях та метафорах, і їх варто вивчати в контексті, щоб правильно зрозуміти їх значення. Показано, що, незважаючи на думку про те, що ділова мова суха, існує велика кількість англійських ідіом, які роблять ділову мову більш живою та виразнішою, і хоча у діловому світі є своя термінологія, багато ідіом часто використовують як у діловій мові, так і в небізнесовому середовищі, вони можуть бути ідеально використані у суспільному житті. Подано низку ідіом, які можуть бути використані у різних випадках: від дискусій та нарад до презентацій, переговорів, доповідей та листів тощо. Подано визначення до кожної фразеологічної одиниці, визначення супроводжуються прикладними реченнями, які ілюструють як значення, так і синтаксичні можливості ідіоми. Наведено приклади вживання ідіоматичних виразів відповідно до їх функціонального навантаження (започаткування бізнесу; мета та цілі; зосередження уваги; незгода та критика; кроки до компромісу та згоди) і це допомагає усвідомити, що відмінного знання ділової лексики та термінів недостатньо для того, щоб відчувати себе комфортно в робочих умовах, де спеціалізована англійська мова є нормою. Набагато важливіше практичне оволодіння діловим спілкуванням у різних ситуаціях, вміння встановлювати більш особистий контакт між партнерами, створювати неформальну, доброзичливу атмосферу спілкування. Отже, знання ідіоматичних виразів та вміння правильно їх застосовувати надають студентам можливості, які допоможуть їм досягти рівня кваліфікації, необхідного для досягнення успіху у сучасному діловому світі.

Стаття присвячена організації дидактичного супроводу професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов в плані оволодіння ними англійською мовою для ділового спілкування. Дидактичний супровід навчання ділової англійської мови майбутніх учителів розглядається у двох площинах: дотримання дидактичних принципів навчання й забезпечення майбутніх учителів дидактичними матеріалами для формування й розвитку компетенції в діловому спілкуванні. Серед усіх дидактичних принципів для навчання ділової англійської мови необхідними є принципи науковості, свідомості, доступності, зацікавленості, мотиваційної насиченості, повного засвоєння навчального матеріалу. В якості забезпечення дидактичними матеріалами для формування й розвитку компетенції в діловому спілкуванні розглядаємо електронний дидактичний матеріал, ефективність використання якого була підтверджена в процесі віддаленого навчання у період карантину. Використання електронного дидактичного супроводу уможливлює індивідуалізацію, диференціацію та інтенсифікацію академічного процесу, посилення мотивації, формування професійної компетенції, здійснення контролю, візуалізацію навчальної інформації за допомогою мобільних додатків, моделювання міжкультурного спілкування, враховуючи соціокультурні відмінності носіїв англійської мови й українців. Основні правила ділового спілкування, необхідні для взаєморозуміння, такі як дотримання різниці між формальним і неформальним спілкуванням та уникнення сленгу, жаргону, сумнівних виразів; використання офіційних мовних конструкцій, прийнятних в певній сфері діяльності; уникання скорочень тощо згадуються в статті.Ключові слова: дидактичний супровід; майбутні вчителі іноземних мов; ділова англійська мова; електронний дидактичний матеріал.

Стаття являє собою дослідження у сфері природної мови (та мови поетичної) і репрезентує певні спільні аспекти, які містяться у працях Франсуа Реканаті та Юлії Крістєвої, не зважаючи на наявні методологічні розбіжності. Зазвичай, дослідження з поетики відокремлюють власний предмет від предмета аналізу лінгвістичного, зокрема, та – природної мови загалом, оскільки поетичній мові притаманні особливі властивості. Проте автор виходить із переконання, що між дослідженнями текстів художніх творів, попри їхню складну семантику, та виразів природної мови є можливим плідний консенсус. Подібне переконання, що випливає зі співставлення певних фрагментів вчень та понять Крістєвої і Реканаті, дає можливість вгледіти парадоксальну подібність предметів їхніх досліджень або специфіки їхнього опису. Так, розгляд Реканаті, приміром, індексальних виразів не лише не суперечить концепту наративної темпоральності Крістєвої, а й відсилає до єдиного осередку (чи то зазнаваного впливу) підходів, що зумовлює цікавість не так до тексту або виразу, як до фігури мовця. У даному випадку за спільне впливове джерело покладається вчення Ж. Лакана, хоча автор і не вдається до розгорнутого розгляду такої думки, що потребує окремого ґрунтовного дослідження. Проте згадувані у статті теоретичні положення (принаймні, щодо статусу мовця) названих авторів можуть мати сенс у випадку спільного використання як у річищі поетики, так і відносно аналізу виразів природної мови. У цьому сенсі наголос ставиться на використанні теоретичних розробок Крістєвої та Реканаті з погляду зв’язку між ними, що дає можливість обопільно розширити горизонти дослідження мови як такої поза конкретних форм її репрезентації

У статті репрезентовано структуру словника активно використовуваних крилатих виразів у сучасній німецькій літературній мові. Акцентовано на текстових джерелах крилатих слів у німецькій мові, принципах побудови словника, його обсягові, структурі словникової статті, а також проілюстровано приклади лексикографічного опису крилатих німецькомовних за походженням виразів. Кожен аналізований німецькомовний вираз супроводжуваний білоруськомовним відповідником. Окреслено практичне значення запропонованої лексикографічної праці.

Розглянуто проблему використання «інтелігентних лайливих виразів» у німецькій мові. Дослідження спирається на концепції німецьких лінгвістів з означеного питання: Б. Зайдель (B. Seidel) (офіційні та неофіційні особисті імена / прізвиська), С. Мартен-Кліф (S. Marten- Cleef), І. Опельт (I. Opelt) (насмішка), А. Рідель (А. Riedel) (етимологічне дослідження лайливих виразів). Актуальність вивчення окресленого прошарку німецької лексики продиктована необхідністю розшифрувати приховане значення досліджуваних сталих виразів, що пов’язане з їхнім буквальним значенням та створює комічний ефект. Об’єктом дослідження визначено сучасну німецьку мову освічених прошарків населення, предметом – мовленнєві засоби, за допомогою яких (через їхнє друге значення) можуть бути виражені емоції. Наголошено, що ці неявні (приховані) значення та способи їх пояснення досі мало вивчені в сучасній лінгвістиці. Досліджено 75 лексичних одиниць. Виокремлено декілька груп «інтелігентних лайливих виразів». Зазначено, що значна кількість досліджуваної лексики асоціюється з термінами «інтелект» та «інтелектуал» (34 лексичні одиниці). До інших груп увійшли вирази, що позначають статус людини (9 лексичних одиниць), характеризують її неприємні риси (22 лексичні одиниці), використовуються на позначення людей з різними світоглядами (4 лексичні одиниці); низка термінів уживаються на позначення ступеня непрофесійності (6 лексичних одиниць). Зазначено, що більшість «інтелігентних лайливих виразів» є запозиченнями з латини (як варіанти – грецько-неолатинські, грецькі, англійські, італійські слова); деякі терміни використовувалися в різних сферах життя в минулому, інші є цілком сучасними. «Інтелектуальну лайку» розглянуто як особливо тонкий стилістичний засіб, що використовує багато іронії, яку може зрозуміти далеко не кожен (через власну необізнаність, відсутність критичного мислення тощо). Наголошено, що вивчення цього прошарку лексики збагачує не тільки словниковий запас, а й знання про історію і культуру країни, допомагає зрозуміти глибинні смисли, запобігає непорозумінню у спілкуванні.

У статті проаналізовано лінгвокультурні параметри фразеологізмів української мови з компонентом «син». Досліджено семантичні особливості сталих висловів, пов’язаних із традиційними сімейними цінностями, у контексті їх соціальної рефлексії. Внутрішня форма дібраних для розгляду фразем постає як культурно детермінований образ, що виражає не тільки знання й уявлення представників мовного колективу про родинні зв’язки, стосунки між батьками і дітьми, але й демонструє їх оцінку. Звернено увагу на те, що такі узвичаєні, загальновідомі витлумачення поняття «син» продиктовані національно зумовленими уявленнями про роль чоловіка і жінки в родині й суспільстві. Символічне навантаження й емоційний зміст аналізованих виразів, їхня репрезентація життєвих реалій, буденних і філософсько-повчальних прототипових ситуацій дає підстави зробити висновок: батьки та родина є втіленням генетичного коріння людини, її зв’язку з різними поколіннями. Прикметною рисою дібраних для мовного аналізу фразем є виразні семантико-експресивні нашарування, яскраві оцінні характеристики, які демонструють засудження, схвалення або відсутність чітко виражених характеристик, зумовлених соціально закоріненою оцінкою особи, здебільшого її поведінки, інтелектуальних якостей, моральних рис, соціальних інтеракцій, зовнішності тощо. Помічено деяку амбівалентність у значенні виразів із компонентом «син», що полягає в різноплановості вживання фразеологізму (як у лайливому, фамільярному, загалом негативному контексті, так і для вираження доброзичливого, позитивного ставлення, захоплення). З’ясовано специфіку експресивно-стилістичного забарвлення фразеологізмів, зокрема через зіставлення загальномовних і регіональних лінгвоодиниць. Прокоментовано семантику, внутрішню форму й компонентний склад ареальних мовних зворотів, зважаючи на сферу побутування, ціннісні орієнтації, світоглядні уявлення, морально-виховні якості тощо. Розглянуті сталі вирази поєднують універсальне й ідіоетнічне відображення дійсності, фіксують територіальні лінгвоментальні риси українців.

Частотні словники створюються для виявлення найбільш використовуваних слів у природній мові, мові письменника, певному творі тощо. Цими словниками послуговуються при вивченні іноземних мов; розробці інших видів словників; проектуванні мовних експериментів; проведенні досліджень у галузях лексичної семантики, психолінгвістики, морфології та інших; створенні прикладних програм, орієнтованих на опрацювання природної мови. Інформаційно-комунікаційні технології, доступ до величезних електронних лінгвістичних корпусів, національних баз даних слів, заснованих на субтитрах телевізійних програм та фільмів, значно прискорили дослідження в галузі статистичного опрацювання текстів. Зважаючи на те, що частотні словники широко використовуються в різних сферах діяльності, а їх побудова передбачає розв’язання широкого кола лінгвістичних задач, доцільно розглянути технологію створення таких словників у процесі підготовки фахівців з прикладної лінгвістики та комп’ютерних наук, учителів інформатики. У статті розглядається методика навчання студентів створенню частотних словників. Запропоновано алгоритм побудови частотного словника. Аналізуються особливості реалізації кожного кроку алгоритму з використанням мови Python, яка є популярною мовою програмування з відкритим кодом та великими бібліотеками. Автор наводить програмні коди та обґрунтовує використання відповідних модулів, методів опрацювання рядків, функцій, констант, структур даних, регулярних виразів. Запропонована методика спрямована на: 1) підвищення мотивації студентів до навчання та 2) розкриття практичної значущості засвоєних ними методів та прийомів програмування. Автор вважає, що підхід, представлений у цій статті, може бути корисним викладачам дисциплін інформатичного циклу.

Мета роботи полягає у визначенні важливості лінгвістичного аспекту в передачі оперного образу і відмінностей, що спостерігаються при зміні мови лібрето, зокрема при порівнянні лібрето, написаних на двох романських мовах, французькою та італійською, на прикладі одного образу, але в двох редакціях лібрето: Образу Еврідіки з опери К.В. Глюка «Орфей та Еврідіка» у Віденській редакції (італійською мовою) і Паризькій редакції (французькою мовою). Методологія статті зумовлена з’єднанням музично-текстологічного та компаративного лінгвістичного підходів, завданнями семантичного интерпретативного аналізу, передбачає розвиток інтердисциплінарного напрямку музикознавства. Образ Еврідіки у двох редакціях буде порівнюватися за допомогою аналізу лібрето, постановок, а також за допомогою статистичного аналізу методом Max Reinert за кількістю оккуренцій, тобто повторів одного слова, синоніма або виразу, їх валентності і відсотка HAPAX- тобто тих слів, які одного разу зустрічаються в тексті і дають інформацію про граматичні функції, вказують на багатство мови. Наукова новизна даного дослідження полягає в новому підході до аналізу оперного образу, заснованому на компаративно-лінгвістичному аналізі тексту оперного твору. У даній роботі використовується принципово новий статистичний метод аналізу даних за допомогою системи Max Reinert в програмі IRaMuTeQ. Висновки. Вивчення лібрето опери «Орфей та Еврідіка» К. В Глюка з контрольованими параметрами епохи, стилю, композитора і музичного матеріалу, підкріплене статистичним аналізом, дозволяє стверджувати, що словесна мова впливає на передачу оперного образу навіть у разі використання двох мов романської групи (французької та італійської), що відкриває нові перспективи у вивченні оперних лібрето за допомогою статистики та акцентує увагу на важливості слова як маркера національних рис у побудові оперного образу.

Усталені вирази – лінгвістичний феномен, який знаходиться у фокусі дослідження багатьох науковців. Науковий інтерес до проблеми усталених виразів не вщухає протягом тривалого часу, з огляду на те, що наразі, незважаючи на високий ступінь розробленості різноманітних аспектів усталених виразів, не існує єдиного уніфікованого визначення цього поняття, обсяг та зміст поняття все ще є об’єктом наукових дискусій. Джерелами походження усталених словосполучень є жива народна мова (усне побутове спілкування й усна народна творчість), біблійні вислови, вислови з античної міфології, крилаті вислови відомих людей, професійно-виробниче мовлення. Найбільш продуктивними джерелами походження можна вважати живе мовлення і професійно-виробничу діяльність. Усталені словосполучення – це терміни, значення яких не випливає зі значення слів, що його складають, а також прямого значення їх поєднання. Усталені словосполучення – стійкі поєднання слів, значення яких обумовлене історичними особливостями буття та існування народу, в мові яких вони з’явились. Наразі, не існує єдиної класифікації типів усталених виразів, проте, більшість дослідників розрізняє три типи усталених словосполучень: фразеологічні зрощення (або ідіоми), фразеологічні єдності і фразеологічні поєднання. Групи усталених виразів у сучасній англійській мові: усталені вирази, що відносяться до групи "Relations – відносини"; усталені вирази, що відносяться до групи "Activity – діяльність"; усталені вирази, що відносяться до групи "Possibilities – можливості"; усталені вирази, що входять до групи "Inevitability – неминучість"; усталені вирази, що входять до групи "Personality traits – особистісні риси". Усталені вирази є важливою складовою частиною сучасного мовлення, адже вони здатні виразити емоційну оцінку, надати висловлюванню позитивного або негативного відтінку, висловити ставлення мовця до означуваної ним проблеми / теми, донести до адресата зміст висловлювання й переконати його у правильності висловлених автором позицій. Додаткової образності зафіксованим усталеним виразам надає той факт, що вони можуть використовуватись як у зафіксованій в лексикографічних джерелах формі, так і у трансформованому вигляді. Це засвідчує приналежність усталених виразів до двох зрізів: з одного боку, вони чітко відповідають лексикографічним стандартам, а з іншого, – тяжіють до стійкої мовної експресії . Крім того, варто наголосити на тому, що усталені вирази є одним із провідних засобів образності сучасної мови, що дає підстави зробити висновки про те, що сучасні сталі вирази виконують інформаційну, текстоформуючу, емоційну функції, а також функцію переконання.
Стойкие выражения - лингвистический феномен, который находится в фокусе исследования многих ученых. Научный интерес к проблеме устойчивых выражений не утихает в течение длительного времени, учитывая то, что сейчас, несмотря на высокую степень разработанности различных аспектов стойких выражений, не существует единого унифицированного определения этого понятия, объем и содержание понятия все еще является объектом научных дискуссий . Источниками происхождения устойчивых словосочетаний есть живая народная речь (устная бытовое общение и устное народное творчество), библейские высказывания, изречения из античной мифологии, крылатые выражения известных людей, профессионально-производственная речь. Наиболее продуктивными источниками происхождения можно считать живую речь и профессионально-производственную деятельность. Устойчивые сочетания - это термины, значение которых не следует из значения слов, его составляющих, а также прямого значения их сочетания. Устойчивые словосочетания - это устойчивые сочетания слов, значение которых обусловлено историческими особенностями бытия и существования народа, в языке которых они появились. Сейчас не существует единой классификации типов устойчивых выражений, однако, большинство исследователей различает три типа устойчивых словосочетаний: фразеологические сращения (или идиомы), фразеологические единства и фразеологические соединения. Группы устойчивых выражений в современном английском языке: устойчивые выражения, относящиеся к группе "Relations - отношения"; устойчивые выражения, относящиеся к группе "Activity - деятельность"; устойчивые выражения, относящиеся к группе "Possibilities - возможности"; устойчивые выражения, входящие в группу "Inevitability - неизбежность"; устойчивые выражения, входящие в группу "Personality traits - личностные черты". Устойчивые выражения является важной составной частью современной речи, ведь они способны выразить эмоциональную оценку, придать высказыванию положительный или отрицательный оттенок, выразить отношение говорящего к обозначенной ним проблеме / теме, донести до адресата содержание высказывания и убедить его в правильности высказанных автором позиций. Дополнительной образности зафиксированным устоявшимся выражениям придает тот факт, что они могут использоваться как в зафиксированной в лексикографических источниках форме, так и в трансформированном виде. Это говорит о принадлежности устоявшихся выражений к двум срезам: с одной стороны, они четко соответствуют лексикографическим стандартам, а с другой - тяготеют к устойчивой языковой экспрессии. Кроме того, стоит отметить, что устойчивые выражения являются одним из ведущих средств образности современного языка, что дает основания сделать выводы о том, что современные устойчивые выражения выполняют информационную, текстоформирующую, эмоциональную функции, а также функцию убеждения.
Set expressions are a linguistic phenomenon that has been the focus of research by many scholars. Scientific interest in the problem of regular expressions has not abated for a long time, given that currently, despite the high degree of development of various aspects of set expressions, there is no single unified definition of this concept, the scope and content of the concept is still the subject of scientific debate. The sources of the origin of set phrases are living folk language (oral communication and oral folk art), biblical expressions, expressions from ancient mythology, expressions of famous people, professional and production speech. The most productive sources of origin can be considered live speech and professional production activities. Regular phrases are terms whose meaning does not follow from the meaning of the words that make it up, as well as the direct meaning of their combination. Set phrases are stable combinations of words, the meaning of which is determined by the historical features of the existence of the people in whose language they appeared. Currently, there is no single classification of set expressions types , however, most researchers distinguish between three types of set phrases: phraseological conjunctions (or idioms), phraseological units and phraseological combinations. Groups of established expressions in modern English are as follows: established expressions belonging to the group "Relations "; set expressions belonging to the group "Activity";set expressions belonging to the group "Possibilities, opportunities";set expressions belonging to the group "Inevitability "; set expressions that are part of the group "Personality traits ". Set expressions are an important part of modern speech, because they are able to express emotional assessment, give the statement a positive or negative connotation, express the speaker's attitude to the problem / topic, the message to the recipient and convince him of the correctness of positions expressed by the author. The fact that they can be used both in the form fixed in lexicographic sources and in the transformed form gives additional imagery to the fixed set expressions.This indicates that the set expressions belong to two sections: on the one hand, they clearly correspond to lexicographic standards, and on the other hand, they tend to stable linguistic expression. In addition, it should be emphasized that set expressions are one of the leading tools for imagery of modern language, which gives grounds to conclude that modern set expressions perform informational, text-forming, emotional functions, as well as the function of persuasion.

Активне цитування слів і виразів з книг і кіно – помітне явище в мовній практиці носіїв різних мов, яке отримало особливого поширення в XX столітті. Вони входять в активний мовний запас багатьох людей, часто будучи найважливішим фактором соціальної поведінки.

Mono – це платформа, створена американською компанією Xamarin і призначена для розробки мобільних додатків з використанням мови програмування C#. Завдяки цьому продукту тепер для написання додатків під Android, IOS чи Windows Phone немає необхідності у вивченні таких мов як Objective-C або Java. Ідея дуже проста. Ви створюєте програму в середовищі розробки Xamarin Studio під необхідну вам платформу (Android, IOS або Windows Phone) і пишете код мовою C#, використовуючи всі ваші улюблені конструкції: LINQ, лямбда-вирази, колекції і т.п.

Стаття представляє собою аналіз та порівняння феномену культури спиртного та визначення способів його вербалізації через призму лексичної складової української, англійської та німецької мов. Ставлення до алкоголю та його трактування у зазначених вище народів частково збігається. Найпоширенішими засобами вербалізації культури пиття є фразеологічні звороти, ідіоматичні вирази та метафори з превалюванням іменників та прикметників.

Посібник містить практичний матеріал для підготовки до Єдиного вступного іспиту з англійської мови до магістратури: тести у форматі ЄВІ різних типів, лексичні та граматичні завдання, у додатках зібрано матеріал, потрібний для виконання тестових завдань на знання виразів з прийменниками, неправильних дієслів, вставних слів та з’єднувальних елементів у реченні. Формат, тематика та послідовність матеріалу сприяють формуванню вмінь та навичок, які необхідні для успішного виконання екзаменаційних завдань. Посібник складається з передмови, комплексу тестових завдань, тренувальних прав, додатків та списку рекомендованої літератури. Для студентів закладів вищої освіти, викладачів та широкого читацького загалу.

Состав пособия: 1. Синтаксический анализ выражений (формул), заданных символьной строкой. 2. Рекурсивный интерпретатор формул, заданных на стадии выполнения программы в виде символьной строки. 3. Работа в графическом режиме с библиотекой Borland Graphics Interface (BGI) при построении графиков функций. 4. Работа с массивами структур файлового хранения.

Подана стаття присвячена проблемi еквiвалентностi при перекладi сталих виразiв iз компонентом на позначення днiв тижня. Матерiалом дослiдження послугували фразеологiзми української, англiйської i французької мов. У роботi розкрито сутнiсть поняття «еквiвалентнiсть», окреслено особливостi й способи перекладу фразеологiзмiв. Проаналiзовано сталi вирази з компонентом на позначення днiв тижня i їх еквiваленти в дослiджуваних мовах з точки зору збереження семантичного i/або прагматичного значення оригiнального виразу при перекладi

У статті розкривається реалізація невербального культурного коду в білоруській та українській мовах; визначаються особливості «невербальної» семантики стійких виразів досліджуваних мов, звертається увага на етнокультурний фон фразем, їх здатність передавати емоційні стани носіїв мови.

У статті репрезентовано структуру словника активно використовуваних крилатих виразів у сучасній німецькій літературній мові. Акцентовано на текстових джерелах крилатих слів у німецькій мові, принципах побудови словника, його обсягові, структурі словникової статті, а також проілюстровано приклади лексикографічного опису крилатих німецькомовних за походженням виразів. Кожен аналізований німецькомовний вираз супроводжуваний білоруськомовним відповідником. Окреслено практичне значення запропонованої лексикографічної праці.

У статті подано класифікацію крилатих висловів російської та української мов як конфліктогенів. Класифіковано та описано групи крилатих висловів, які визначають вплив на особу у процесі комунікації, називають фізичні поведінкові акти та характеризують психологічний тиск на опонента у конфлікті.

У публікації йдеться про експресивність як категорійну ознаку сталих висловів; з’ясовано виразово-зображувальні властивості паралінгвальних стійких зворотів, їх здатність передавати ставлення мовця до фактів навколишньої дійсності, підсилювати логічний та емоційний зміст висловленого, виступати засобом суб’єктивного увиразнення мови.

У поданiй статтi топонiми розглядаються як категорiя власних назв i як складова частина фразеологiзмiв французької мови. Аналiзуються поняття «ендонiм» i «екзонiм». Визначаються способи перекладу сталих виразiв iз топонiмним компонентом (повнi i частковi еквiваленти, описовий метод, калькування) й особливостi перекладу топонiмiв при використаннi кожного з них.

Перше знайомство з процесом компіляції відбувається при вивченні основ програмування в старших класах середньої школи, тому в процесі співбесіди з шкільного курсу інформатики абітурієнти, як правило, досить чітко означають поняття компілятора (транслятора) мови програмування, процесу компіляції, інтегрованого середовища програмування тощо. Поглиблення цих понять відбувається на І курсі фізико-математичних факультетів педагогічних ВНЗ при вивченні теми “Основи компіляції”. У лекції формалізуються основні поняття процесу компіляції, розглядається типова структура компілятора, інтегровані середовища та вимоги до розробки компіляторів. Виходячи з того, що студенти постійно користуються компіляторами для створення власних програм, доцільно на практичному занятті із вказаної теми перейти від розгляду інтерфейсу конкретного середовища програмування до програмної реалізації наступної задачі: "Створити програму для обчислення значень арифметичних виразів, що містять цілі числа, з’єднані операціями додавання та множення; вирази можуть бути згруповані за допомогою дужок".

Розглянуто специфіку темпоральних фразеологічних одиниць в українській мові. Акцентовано особливу увагу на те, що за допомогою фразеологічних одиниць можна влучно та виразно охарактеризувати часові періоди. Розкрито семантичні особливості фразеологізмів на позначення часу в українській мові.

У статті розглядається специфіка метонімізації паралінгвальних фразеологізмів української мови. Ідеться про когнітивні механізми творення сталих виразів, звернено увагу на ментальні моделі ситуації спілкування, процес семантичної трансформації кінематичних мовних структур у стійкі звороти.

У статтi описано мовну специфiку прози Кира Буличова. Установлено, що письменник умiло використовує увесь арсенал лексико-стилiстичних засобiв мови. Кожне слово є значущим i вагомим. Навiть складнi поняття пояснюються весело, доступно. Активно застосовуються антонiми та синонiми, оцiнна та стилiстично забарвлена лексика, а також виразнi засоби фразеологiї. За їх допомогою автор характеризує своїх персонажiв, оцiнює їх, малює художню реальнiсть, пояснює читачам новi слова та складнi поняття, створює комiчний ефект, веде мову про Добро та Зло.