Academic literature on the topic 'Механізм адаптації підприємства до умов зовнішнього середовища'

У статті розглянуто сучасні тенденції розвитку ресторанного господарства у Західному регіоні України, зокрема нові формати закладів, які використовуються для утримання постійних і залучення нових клієнтів. Проаналізовані актуальні проблеми щодо застосування сучасних тенденцій розвитку ресторанного господарства. Досліджено послуги, які надає ресторанне господарство м. Тернополя для залучення великої кількості клієнтів, що дозволяє збільшити обсяги реалізації виробів, підвищити прибутковість підприємства, його конкурентоспроможність. Карантинні обмеження внаслідок пандемії вірусу СOVID-19 вкрай негативно вплинули на розвиток підприємств України, зокрема ресторанного бізнесу. Сучасна ситуація на ринку сфери послуг змушує підприємства ресторанного господарства розробляти нові механізми для збереження та розвитку свого бізнесу, адаптації до нових умов зовнішнього середовища. На основі аналізу визначено особливості та обґрунтовані перспективи розвитку підприємств. Здійснено оцінювання основних показників, а саме: кількості підприємств ресторанного господарства, кількості місць в об’єктах ресторанного господарства, забезпеченості населення місцями в об’єктах ресторанного господарства. Найвищий розвиток ресторанного господарства має Львівська область,помірний розвиток ресторанної галузі слід відзначити у Тернопільській та Івано-Франківській областях . Ці області є сприятливі для залучення інвестицій у розвиток галузі, характеризуються середнім рівнем забезпеченості населення підприємствами ресторанного господарства. Низький рівень забезпеченості населення підприємствами харчування мають Чернівецька та Закарпатська області. Визначено причини, що гальмують розвиток об’єктів ресторанного господарства та інноваційні підходи для утримання постійних відвідувачів, залучення нових в умовах конкуренції. У статті доведено, що впровадження інновацій забезпечує закладам ресторанного господарства конкурентні переваги. Перераховано тенденції, що зумовлюють появу нових видів організації ресторанного господарства.

У статті досліджено проблему формування системи адаптації суб’єкта господарювання до динамічних умов невизначеності зовнішнього середовища. Розглянуто концептуальні підходи до управління адаптивним розвитком підприємства. Проаналізовано особливості адаптивного управління потенціалом суб’єкта господарювання у конкурентному середовищі. Проведено аналіз ефективності діяльності та проблем розвитку підприємств олійно-жирової галузі. Діагностовано чинники зовнішнього середовища та важелі впливу на економічну стабільність функціонування суб’єктів господарювання. Проаналізовано сучасні тенденції формування системи забезпечення інноваційної адаптивності суб’єктів господарювання олійно-жирового комплексу. Запропоновано систему адаптації як стратегічного вектора управління підприємством в умовах турбулентності зовнішнього середовища. Обґрунтовано шляхи протидії та мінімізації негативного впливу зовнішніх та внутрішніх загроз на суб’єкт господарювання.

Анотація. Метою статті є дослідження впливу цифровізації на діяльність підприємств та організаціюсистеми їхньої фінансової безпеки, зокрема сформувати визначення фінансової безпеки як структур-ної компоненти економічної безпеки в контексті цієї роботи, окреслити переваги та виявити проблемифункціонування підприємств в умовах цифрової економіки та сформувати теоретичні положення роз-робки механізму фінансової безпеки, адаптовані до умов цифрового середовища. Наведено авторськевизначення поняття фінансової безпеки як міри гармонізації в часі і просторі економічних інтересівпідприємства з інтересами суб’єктів зовнішнього середовища з метою формування відповідної системидля захисту фінансових інтересів підприємства від наявних і потенційних внутрішніх і зовнішніх за-гроз. Досліджено сутність цифрової економіки як нової парадигми розвитку економіки і суспільства, деосновним фактором виробництва є інформація, представлена в цифровому варіанті. Визначено харак-терні риси цифрової економіки, а також позитивні та негативні аспекти, які мають вплив на безпеку під-приємницьких структур. Визначено сутність і роль системи фінансової безпеки підприємства в умовахдіджиталізації економіки та сформовано основні положення розробки механізму фінансової безпеки,адаптовані до умов цифрового середовища. При цьому до результатів функціонування механізму фі-нансової безпеки підприємства в умовах цифрової економіки віднесено: забезпечення сталого розвиткув мінливих умовах; збільшення позитивних грошових потоків; створення і використання сучаснихІТ-систем та бізнес-моделей; формування високого рівня управління і швидкого реагування на загрози.Своєю чергою, забезпечення фінансової безпеки підприємства в умовах цифрової економіки повиннобазуватися на таких принципах: системність; оперативність реагування на загрози; безперервністьздійснення заходів; узгодженість рішень і дій; доцільність витрат на заходи безпеки; компетентністьуправлінського персоналу та працівників компанії; послідовність у проведенні заходів; спрямованістьна результат.Ключові слова: фінансова безпека, цифрова економіка, діджиталізація, цифровізація, цифрові техноло-гії, цифрова трансформація, механізм фінансової безпеки.Формул: 0; рис.: 1; табл.: 0; бібл.: 12.

Анотація. Одним з головних завдань вітчизняних товаровиробників у сучасних умовах є визначення основних напрямів розвитку і вдосконалення методів управління конкурентоспроможністю. На основі критичного аналізу існуючих наукових позицій щодо «управління конкурентоспроможністю підприємства» здійснено їх систематизацію за чотирма підходами: функціональним, системним, процесним та ситуаційним та обгрунтовано використання комплексного підходу до управління конкурентоспроможністю підприємства, що ідентифікує його в якості управління конкурентоспроможністю на основі досягнення системності виконуваних функцій суб’єктами господарювання через охоплення всіх внутрішніх процесів із врахуванням впливу зовнішнього оточення на засадах багатоваріантності, що обумовлюється динамічністю умов господарювання у зв’язку зі стрімким розвитком глобалізаційних та інтеграційних процесів. У статті ідентифіковані наукові засади формування механізму управління конкурентоспроможністю підприємства. В дослідженні доведено, що в основі механізму управління конкурентоспроможністю підприємства лежить керуюча та керована компоненти, які, в свою чергу, складаються з елементів, покликаних виконувати функції управління конкурентоспроможністю залежно від рівнів її формування. При цьому встановлено, що основними принципами механізму управління конкурентоспроможністю підприємства є єдність, науковість, комплексність, ефективність, пріоритетність, еквіфінальність, інкременталізм, емерджентність, гнучкість, інноваційність, оптимальність, етапність. Доведено, що у цілому успішна діяльність суб’єктів господарювання АПК залежить від їх реакції на зміни зовнішнього середовища. Авторами обгрунтовано потребу підприємств агропромислового сектору в умовах євроінтеграційних процесіврозробки нових і коригуваннячинних стратегій ведення господарства та поведінки на ринку. Зроблено акценти на становленні конкурентного середовища, що вимагає розробки та інтеграції заходів адаптації агропромиcлових підприємств до нових умов їх ефективного функціонування. Ключові слова: управління конкурентоспроможністю, конкурентоспроможність підприємства, агропромисловий комплекс, євроінтеграція,конкурентна перевага, оцінка конкурентоспроможності.

В ході дослідження автором сформовано конценцію холістичного управління адаптивністю підприємства в умовах циклічної економіки, а також виокремлено стани підприємства в умовах циклічної економіки та взаємодію між всіма учасниками, які є єдиним цілим. Визначено основні принципи холістичного управління та запропоновано систему формування адаптивності підприємства, що дають можливість оптимізувати діяльність підприємств в умовах циклічної економіки. Під системою формування адаптивності підприємства, слід розуміти сукупність методів, критеріїв, принципів та цілей, а також напрямів забезпечення адаптивності підприємства залежно від його стану, що дозволить йому пристосуватися до умов зовнішнього і внутрішнього середовища на основі саморегулювання. Циклічність економічних процесів впливає на формування стійких умов розвитку підприємства, які змушені адаптуватися шляхом систематизації, оцінки та аналізу змін, що відбуваються під дією факторів циклічності. Ефективне функціонування підприємства є стратегічним планом його розвитку і являє собою концепцію дій, що зорієнтовані на підвищення ефективності, результативності, продуктивності функціонування діяльності у відповідності сучасним тенденціям. Таким чином, саме холістичне управління здатне забезпечити конкурентні переваги та суттєво підвищити ефективність функціонування підприємств в умовах циклічної економіки, а також мінімізувати вплив зовнішнього середовища, оскільки спрямоване на вирішення конкретних завдань та розроблення конкретних заходів, які сприятимуть інноваційній активності підприємства. Розроблено алгоритм холістичного підходу до управління підприємством в умовах циклічної економіки. Таким чином, запропонований алгоритм передбачає адаптацію підприємства з урахуванням фактора циклічності, створення якісних механізмів реагування на динаміку зовнішнього середовища з метою запобігання різким циклічним «стрибкам» у процесі діяльності підприємства та забезпечення максимально повного, раціонального використання внутрішніх можливостей. Досягнення стійкого функціонування та розвитку підприємства в умовах циклічної економіки є запорукою до інноваційного розвитку.

У статті актуалізовано дослідження необхідності безперервного розвитку, що є парадигмою сучасного ефективного та конкурентоздатного підприємства. На основі проведених досліджень запропоновано визначати розвиток підприємства як послідовну зміну сфер діяльності, закономірно викликану як реактивною, так і проактивною реакцією менеджменту на вплив факторів внутрішнього й зовнішнього середовища, з метою досягнення стабільного та ефективного стану всіх елементів суб’єкта господарювання. Узагальнено класифікацію видів та форм розвитку, яка дозволяє розглядати його як багатогранну та різнобічну зміну якісного стану суб’єкту господарювання. Зазначені особливості визначили доцільність оптимізації системи управління розвитком підприємства до умов зовнішнього та внутрішнього середовища, які дозволили оптимізувати модель системи управління розвитком підприємства на основі механізму фазового переходу, що включає фактори впливу зовнішнього середовища на розвиток підприємства, суб’єкти та об’єкти управління розвитком, рівні системи управління розвитком, механізм фазового переходу, методи і засоби здійснення змін та результат – перехід підприємства в перспективну фазу розвитку.

У статті обґрунтований процес управління ризиками як невід’ємної частини сучасного менеджменту. Сформульована основна мета ризик-менеджменту та визначене його місце в стратегії підприємства, що реалізується на практиці в межах функцій стратегічного планування. Розкрито особливості функцій стратегічного управління в ризик-менеджменті, таких як: розподілу ресурсів, адаптації до зовнішнього середовища, прогнозування і передбачення, внутрішньої координації. Розкрито напрямки реалізації стратегічного планування ризик-менеджменту та теоретичну сутність поняття стратегії управління ризиками, пов'язану з певними процедурними моментами – елементами механізмів управління. Таким чином, представлений процес управління ризиками як сукупність етапів – різних механізмів. Вони в свою чергу складають систему процедур реалізації стратегії управління ризиками. Проаналізовано структуру представлених поетапно механізмів, таких як: власно визначення механізму ризику, механізм аналізу ризиків, механізм реагування на ризик, моніторинг ризиків і управління.

За умов трансформаційної економіки країни та нестабільного зовнішнього середовища адаптація виступає як вагомий інструмент, який дає змогу збалансувати внутрішнє середовище підприємства до зовнішніх чинників та факторів впливу.