Journal articles on the topic 'Механізми захисту даних'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Механізми захисту даних.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Механізми захисту даних.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Frankov, О. "Механізми захисту персональної інформації у чаті." COMPUTER-INTEGRATED TECHNOLOGIES: EDUCATION, SCIENCE, PRODUCTION, no. 43 (July 1, 2021): 223–29. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2524-0560-2021-43-37.
Full textAbstract:
У статті розкрито механізми захисту персональної інформації у чаті. Сформовано низку проблем, які є ключовими у забезпеченні безпечного інформаційного простору для спілкування. Запропоновано формальний опис глобальних комунікацій з використанням дискретних структур. Наголошено, що захист особистої інформації є важливою проблемою у розподілених сервісах і мережевих комунікаціях, включаючи хмарні сервіси. Тому слід застосовувати спеціальні технологічні та організаційні заходи щодо захисту персональних даних. Підкреслено призначення заходів захисту, як спеціально технічних так і організаційних. Обґрунтовано той факт, що права на конфіденційність пов'язані з особистою інформацією яку, безпосередньо, можна зібрати в процесі використання мережевих засобів спілкування. Позначено, що можна збирати і фіксувати будь-яку особисту інформацію без відома користувача, і, більш того, особисті дані можуть бути передані на законних підставах будь-якій третій особі. Сформовано модель здійснення комунікацій у мережі Інтернет, яка включає дві окремі групи: учасники / особи, визначені як сукупність користувачів, що мають можливість ініціалізації віддаленого доступу через Інтернет та інформаційне середовище, з конкретними технологічними компонентами для визначення конкретної структури і призначення простору, в тому числі модуль для попередньої реєстрації та збір даних у власній базі даних. Запропоновано графічну інтерпретацію життєвого циклу обробки персональних даних з детальним описом кожної окремої позиції. Структуровано всі можливі ланки зв’язку політики захисту даних із загальною структурою політики безпеки і структурними рівнями системи захисту персональних даних. Сформовано чотири основні механізми захисту персональної інформації у чаті та запропоновано у подальшому виконати формування єдиного підходу до реалізації системи захисту персональної інформації у соціальних мережах з урахуванням міжнародного досвіду.
2
Єльчанінова, Тетяна, Тарас Жванія, and Дар’я Бабкіна. "ЗАХИСНІ МЕХАНІЗМИ АКЦЕНТУЙОВАНИХ ОСОБИСТОСТЕЙ." Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", no. 62 (February 2020): 123–44. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2020.62.07.
Full textAbstract:
Актуальність проблеми: встановлення механізмів психологічного захисту, які використовують певні групи акцентуантів доповнює загальну характеристику акцентуйованих особистостей. Отримані дані конкретизують проблематику психологічного супроводу акцентуантів. Продовження вивчення проблеми захисних механізмів розкриє шляхи для вдосконалення взаємодії між людьми в освітній, професійній сферах. Мета: визначення особливостей захисних механізмів у осіб з вираженою акцентуацією (на прикладі студентської вибірки). Матеріали і методи: в якості діагностичного інструментарію щодо діагностики захисних механізмів було використано тест-опитувальник механізмів психологічного захисту «Індекс життєвого стилю» (Life Style Index, LSI, укр. ІЖС) Р. Плутчика, Г. Келлермана, Х. Р. Конте. Було визначено виразність таких захисних механізмів: витиснення, регресія, заміщення, заперечення, проекція, компенсація, гіперкомпенсація, раціоналізація. Для виявлення акцентуацій характеру застосовано Тест-опитувальник Р. Шмішека. В обробці даних застосовувались математико-статистичні методи. В дослідження залучено 71 студент Харківського національного педагогічного університету мені Г.С. Сковороди, які здобувають освіту у галузі знань 05 Соціальні та поведінкові науки (політологія – 4, психологія – 57, соціологія – 10). Результати дослідження: в ході експериментального дослідження було встановлено, що більшість юнаків демонструють афективний, гіпертимний, емотивний та циклотимний типи акцентуації характеру. Проекція, раціоналізація, компенсація, заперечення та витіснення є такими механізмами психологічного захисту, які найчастіше застосовуються в юнацькому віці. Доведено, що вибір захисних механізмів обумовлений типом акцентуації. Юнаками з афективною акцентуацією найчастіше застосовуються регресія, заміщення, проекція та компенсація; гіпертимні застосовують заперечення; емотивні – витіснення та гіперкомпенсацію; циклотимні – проекцію. Найтісніші кореляційні зв’язки визнано між емотивною акцентуацією та витісненням (негативний, зворотні зв’язок); неврівноваженою акцентуацією з регресією та заміщенням; тривожним типом акцентуації з регресією, заміщенням та гіперкомпенсацією. Визнано, що в юнацькому віці (ранній молодості) захисті механізми вдосконалюються, набувають внутрішньої, невротично обумовленої фрустрації. Це здебільшого інтегративні типи захисту, які опосередковують різні форми викривлення, трансформації інформації.
3
Мельник, К. С. "Правові механізми захисту персональних даних в Європейському Союзі." Правова інформатика, no. 4 (40) (2013): 55–61.
Find full text
4
Шевченко, Н. Ф., and О. О. Саміташвілі-Бірюк. "ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАХИСТУ ОСОБИСТОСТІ В РІЗНІ ПЕРІОДИ ДОРОСЛОСТІ." Problems of Modern Psychology, no. 2 (February 15, 2021): 52–59. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2020-2-6.
Full textAbstract:
У статті викладені результати емпіричного дослідження особливостей системи психологічного захисту особистості в період дорослості. Установлено, що система психологічного захисту особистості в різні періоди дорослості характеризується суб’єктивною динамікою, яка відбивається у взаємозв’язку несвідомих і свідомих компонентів психіки – захисних механізмів і копінг-стратегій. У ході дослідження встановлено, що прояв певних механізмів психологічного захисту залишається майже незмінними в аспекті віку. Найменш варіативні показники: механізми витіснення, проєкції, регресії, компенсації. До найваріативніших показників віднесено механізми заміщення, інтелектуалізації, заперечення, реактивних утворень. Провідними механізмами психологічного захисту в обох періодах дорослого віку виявилися заперечення, витіснення та регресія. У ході вивчення специфіки прояву стилів копінг-поведінки виявлено, що прояв певних стилів залишається майже незмінними в аспекті віку. Найменш варіативні показники: проблемно орієнтований стиль копінгу, орієнтація на соціальне відволікання. До найваріативніших показників віднесено емоційно орієнтований стиль копінгу, орієнтацію на уникнення. Провідними стилями копінг-поведінки в ранньому дорослому віці виявилися проблемно орієнтований стиль копінгу, орієнтація на соціальне відволікання; в середньому віці – проблемно орієнтований стиль копінгу, емоційно орієнтований стиль копінгу. Дослідження стратегій поведінкової активності в стресових умовах дозволило виявити, що прояв певних стратегій залишається незмінними в аспекті віку. Найменш варіативні показники: стратегії поведінкової активності А1, Б1, Б. До найваріативніших показників можна віднести стратегії поведінкової активності А. Провідними стратегіями поведінкової активності в стресових ситуаціях виявилися: тип А – в ранньому дорослому віці (гіперактивність, нетерплячість, імпульсивність), тип АБ – у середньому віці (збалансованість, впевненість, емоційна стабільність). За допомогою математико- статистичного аналізу експериментальних даних припущення про те, що система психологічного захисту особистості характеризується певною специфікою в різні періоди дорослості, підтвердилося. Ця специфіка відбивається в динаміці прояву несвідомих (механізмів психологічного захисту) й усвідомлюваних (копінг-стратегії) компонентів психіки.
5
Кучерявенко, Оксана Олександрівна, Олександр Вікторович Пиріг, Олена Петрівна Тимошенко, Оксана Олександрівна Дмитрук, and Ірина Миколаївна Бондар. "СПОСОБИ ЗНИЖЕННЯ ШКОДОЧИННОСТІ ЗБУДНИКІВ ВІРУСНИХ ХВОРОБ КАРТОПЛІ." Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Agronomy and Biology 44, no. 2 (February 4, 2022): 33–40. http://dx.doi.org/10.32845/agrobio.2021.2.4.
Full textAbstract:
Наведено результати багаторічних даних моніторингових досліджень щодо поширення у розсадниках елітного насінництва картоплі вірусних хвороб, які викликають значні втрати урожаю та якості бульб. Встановлено, що найбільш поширеними є М-, S-, Y-віруси картоплі, як у моноінфекції, так і у складі патокомплексів. Описано класичні методи боротьби із вірусними хворобами картоплі: біотехнологічні, фітосанітарні, хімічні та агротехнічні. Проведено аналіз досліджень з питань застосування фізіологічно активних речовин, антивірусних продуктів метаболізму різних мікроорганізмів та інгібіторів вірусів із широким спектром антивірусної дії, які у цілому здатні стимулювати природні захисні механізми рослин і є перспективними у стратегії захисту рослин від вірусних інфекцій.
6
Maksiv, C. Ya, and M. I. Marushchak. "РОЛЬ ОКСИДАТИВНОГО СТРЕСУ В РОЗВИТКУ ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ." Medical and Clinical Chemistry, no. 1 (April 12, 2019): 120–25. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v0.i1.9892.
Full textAbstract:
Вступ. Поширеність хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) продовжує неухильно зростати. На думку дослідників, до 2030 р. воно стане третьою за значимістю причиною смертності. Патофізіологія ХОЗЛ складна і на даний час не до кінця вивчена. Більшість дослідників у хворих на ХОЗЛ визначає локальні та системні зміни, що включають оксидативний стрес, зміну рівнів гострофазових протеїнів і запальних медіаторів, хоча й немає єдиної точки зору щодо їх ролі при цьому захворюванні.
У роботі використано загальнонаукові методи дослідження, що включають експертно-аналітичний огляд наукових джерел, аналіз і синтез літературних даних.
Дослідники зазначають, що пероксидне окиснення протеїнів є не тільки пусковим механізмом патологічних процесів при стресі, але й одним з найбільш ранніх маркерів оксидативного стрессу, а також відображенням ступеня окиснювального ураження клітин та резервно-адаптаційних можливостей організму при ХОЗЛ. Оксидативний стрес призводить до окиснення арахідонової кислоти і формування нової генерації простаноїдних медіаторів, так званих ізопростанів, які можуть проявляти виражені функціональні ефекти, включаючи бронхоконстрикцію та ексудацію плазми. Негативним ефектам оксидативного стресу в організмі протидіють ензимна і неензимна ланки системи антиоксидантного захисту. Високу антиоксидантну ефективність проявляють мідь-цинковмісна супероксиддисмутаза, гемовмісна каталаза, селеновмісна глутатіонпероксидаза. За результатами аналізу літературних джерел, внутрішньоклітинний антиоксидант глутатіон є головною захисною системою в епітелії легень. Захисні ефекти спорідненої антиоксидантної системи, розташованої в епітелії, імовірно, регулюють гени. Це може бути однією з причин, чому лише в 10 % осіб, які курять, розвивається ХОЗЛ.
Мета дослідження – проаналізувати сучасні літературні джерела про роль вільнорадикальних процесів у механізмах розвитку хронічного обструктивного захворювання легень.
Висновок. Проведений аналіз літературних даних показав, що оксидативний стрес відіграє вагому роль у патогенезі хронічного обструктивного захворювання легень, проте механізми його впливу потребують детальнішого і глибшого дослідження.
7
L.V., Stepanenko. "PECULIARITIES OF THE INTERRELATIONOF EMOTIONAL PROPERTIES AND COPING-PROTECTIVE MECHANISMS OF THE PERSONALITY OF IMMIGRANTS." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 1 (April 15, 2021): 47–53. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-1-6.
Full textAbstract:
Purpose. The purpose is to consider the peculiarities of interrelation of emotional properties, coping strategies of the personality’s behavior, and mechanisms of psychological protection in the process of emotional self-regulation of the personality. The views of scientists on the interrelation of coping strategies of the personality’s behavior and mechanisms of psychological protection in the process of self-regulation are analyzed. The results of the experimental study of the interrelation of personal emotional properties of immigrants with such mechanisms of emotional self-regulation as coping strategies and mechanisms of psychological protection are presented.Methods. The following diagnostic tools are used in the study presented: the scales of “Emotional excitability”, “Intensity of emotions”, “Duration of emotions” of the self-assessment test “Characteristics of emotionality” by Ye.P. Ilin; the scale “Emotional lability” of the Freiburg Personality Inventory; the scale “Emotional channel of empathy” by V.V. Boiko; the technique of the emotional-energetic charges by V.V. Boiko; the scale “General mood background” of the technique of the index of life satisfaction in adaptation by N.V. Panina; the coping test by R. Lazarus; the questionnaire by Plutchik – Kellerman – Conte “Life Style Index” (LSI). The following methods are used to process the empirical data: descriptive statistics and correlation analysis.Results. The study has been conducted with 54 immigrants from Donetsk and Luhansk regions. The conditionality of the choice of coping strategies and mechanisms of psychological protection of immigrants in a stressful situation with personal, emotional properties is determined.A significant interrelation is found between the indicators of emotional properties and such coping strategies as “planning problem solving”, “taking responsibility”, “escape-avoidance”. The emotional property “emotional intensity” forms the largest number of interrelations with coping strategies. The emotional property “optimism” has no correlation with the coping strategies of the personality.The interrelations between the indicators of emotional properties of immigrants with the mechanisms of psychological protection are analyzed. The greatest number of interrelations is formed by the emotional properties of immigrants (emotional excitability, intensity of emotions, emotional lability-rigidity, expressiveness, emotional stability-instability) with the indicators of psychological protection mechanisms “regression”, “substitution”, “compensation”, “hyper compensation”. The indicator “emotional sensitivity” is related to the mechanisms of psychological protection “substitution” and “compensation”. The emotional property “optimism” is inversely correlated with the psychological mechanism of “substitution”.Conclusions. It is proved that immigrants use a wide repertoire of coping strategies of behavior and mechanisms of psychological protection together with the interrelation with the characteristics of emotional response during a stressful situation. The results obtained contribute to a better understanding of the mechanisms of the personality’s holistic functioning in stressful situations.Key words: self-regulation, emotional self-regulation, characteristics of emotional reaction, coping strategies, mechanisms of psychological protection, stressful situations. Мета статті полягає в дослідженні особливостей взаємозв’язку емоційних властивостей, копінг-стра-тегій поведінки особистості та механізмів психологічного захисту у процесі емоційної саморегуляції особистості. Проаналізовано погляди вчених щодо взаємозв’язку копінг-стратегій поведінки особисто-сті та механізмів психологічного захисту у процесі саморегуляції. Представлено результати експери-ментального дослідження взаємозв’язку особистісних емоційних властивостей переселенців із такими механізмами емоційної саморегуляції, як копінг-стратегії та механізми психологічного захисту.Методи. У дослідженні використано такий діагностичний інструментарій: шкали «Емоційна збудливість», «Інтенсивність емоцій», «Тривалість емоцій» самооціночного тесту «Характеристики емоційності» Є.П. Ільїна; шкала «Емоційна лабільність» Фрайбургського опитувальника; шкала «Емоційний канал емпатії» В.В. Бойко; Методика емоційно-енергетичних зарядів В.В. Бойко; шкала «Загальний фон настрою» методики «Індекс життєвого задоволення», в адаптації Н.В. Паніної; копінг-тест Р. Лазаруса, опитувальник Плутчика – Келлермана – Конте «Індекс життєвого стилю» (Life Style Index, LSI). Для обробки емпіричних даних були застосовані такі методи: описова статистика та кореляційний аналіз.Результати. Дослідження було проведено з 54 переселенцями Донецької та Луганської областей. Визначено обумовленість вибору копінг-стратегій та механізмів психологічного захисту переселенців у стресовій ситуації з особистісними, емоційними властивостями. Встановлено значний взаємозв’язок між показниками емоційних властивостей і такими копінг-стратегіями, як «планування розв’язання проблем», «прийняття відповідальності», «втеча-уникнення». Найбільшу кількість взаємозв’язків із копінг-стратегіями утворює емоційна властивість «інтенсивність емоцій». Емоційна властивість «оптимізм» не має кореляційних зв’язків із копінг-стратегіями особистості. Проаналізовано взаємозв’язки показників емоційних властивостей переселенців із механізмами психологічного захисту. Найбільшу кількість взаємозв’язків утворюють емоційні властивості переселенців (емоційна збудливість, інтенсивність емоцій, емоційна лабільність – ригідність, експресивність, емоційна стійкість – нестійкість) з показниками механізмів психологічного захисту «регресія», «заміщення», «компенсація», «гіперкомпенсація». Показник «емоційна чуйність» пов’язаний із механізмами психологічного захисту «заміщення» та «компенсація». Емоційна властивість «оптимізм» має зворотний кореляційний зв’язок із психологічним механізмом «заміщення»
8
БЕМ, МАРКІЯН, and ІВАН ГОРОДИСЬКИЙ. "Відповідальність за порушення законодавства про захист персональних даних: проблеми відповідності законодавства України вимогам регламенту Європейського Союзу щодо захисту персональних даних (GDPR)." Право України, no. 2019/02 (2019): 237. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-02-237.
Full textAbstract:
Правові аспекти захисту персональних даних набувають усе більшої важливості як із практичної, так і з доктринальної точки зору. Право на приватність в епоху, коли з’являється все більше можливостей для обробки інформації про нас та наше особисте життя, потребує свого глибинного переосмислення, зокрема й у питанні відповідальності за порушення. Попри те, що в останні роки в Україні з’явилося багато публікацій, котрі розкривають різноманітні аспекти захисту персональних даних, проблематика відповідальності за порушення відповідних стандартів у вітчизняній правничій літературі практично нерозроблена. Метою статті є порівняльне дослідження механізмів притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист приватності та персональних даних в Україні та у Європейському Союзі (ЄС), задля оцінки їхньої ефективності, вияв-лення відповідних проблем, а також вироблення рекомендацій щодо подальшого вдосконалення правового регулювання у цій сфері в Україні. Доведено, що існуючий механізм притягнення до відповідальності за порушення стандартів захисту персональних даних в Україні є недосконалим та неефективним і не дає змогу як суб’єктам персональних даних повною мірою домагатися відновлення порушених прав, так й уповноваженим органам належно здійснювати свою діяльність із захисту. Аргументовано, що механізм притягнення до відповідальності, який діє в ЄС із травня 2018 р., враховує ті виклики, які існують у сфері захисту приватності на цьому етапі та можуть служити орієнтиром для вдосконалення відповідного механізму в Україні. Обґрунтовано пропонується з метою подальшого розвитку вітчизняного законодавства щодо відповідальності за порушення стандартів захисту персональних даних та приведення його у відповідність до чинних стандартів ЄС внести зміни у правове регулювання із таких напрямів: 1) удосконалення визначення поняття “захист персональних даних” та переліку фактичних підстав відповідальності за порушення стандартів захисту персональних даних; 2) вдосконалення норм, що регулюють адміністративну відповідальність за порушення відповідних стандартів та діяльність інституційної системи притягнення до відповідальності; 3) вирішення проблем із судовими процедурами вирішення питань щодо порушень обробки персональних даних; 4) посилення відповідальності за невиконання приписів контролюючого органу. Зазначається, що ці зміни дадуть змогу більш ефективно захистити порушені права та інтереси громадян України, а також сприятимуть подальшій інтеграції України у правовий простір ЄС.
9
Васильєва, Наталія, and Тетяна Ящук. "ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ САМОРЕГУЛЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЛЬНОСТІ ТЕЛЕРАДІООРГАНІЗАЦІЙ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЇХ СУСПІЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ." Науковий вісник: Державне управління 1, no. 7 (March 1, 2021): 26–39. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2021-1(7)-26-39.
Full textAbstract:
Авторами акцентовано увагу на проблемі низького рівня суспільної відповідальності та недовіри аудиторії до медіа, зокрема електронних, як загальнонаціональних, так і регіональних телерадіоорганізацій. Політика органів публічної влади на різних рівнях має бути спрямована на задоволення потреб усіх споживачів інформації через відповідальне ставлення та максимальне врахування їх інтересів без жодних утисків або приниження. У статті розкрито механізми саморегулювання: нормативно-правовий, інституційний, фінансовий. Дотримання демократичних принципів у роботі медіа, готовність до впровадження та ефективного використання механізмів саморегулювання є важливими факторами розвитку незалежності засобів масової інформації, тому дана тематика є об’єктом дослідження багатьох учених і практиків у всьому світі. Саморегулювання спрямоване на збалансування прав і відповідальності професійного медійного співтовариства. Незалежні засоби масової інформації беруть на себе частку відповідальності за якість суспільного дискурсу в країні при збереженні редакційної самостійності під час його формування. З метою отримання даних щодо якості, достовірності й об’єктивності наданої інформації, а також рівня довіри до медіа на постійній основі проводяться соціологічні опитування, анкетування та інші інструменти. Отримані емпіричні данні враховуються при розробці й прийняті відповідних управлінських рішень. У статті узагальнено досвід Австрії, Італії, Німеччини, Словаччини, Угорщини з впровадження механізмів саморегулювання, що дозволяє підвищити рівень суспільної відповідальності із дотриманням етичних норм і сформулювати конкретні наукові висновки та пропозиції. Наявна ситуація з недостатньої поінформованості в медійній галузі щодо ефективних механізмів саморегулювання, діалогу та солідарності при забезпеченні захисту особистих і суспільних інтересів, політичним тиском на засоби масової інформації, фінансовою залежністю від політичних еліт створює низку проблем, вирішення яких потребує формування й розвитку ефективних механізмів саморегулювання, що призведе до підвищення суспільної відповідальності професійної діяльності телерадіоорганізацій.
10
Золотухіна, Лілія, and Юлія Носенко. "ПЕРСОНАЛЬНІ ДАНІ ПРАЦІВНИКА: ПОНЯТТЯ ТА ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ." Молодий вчений, no. 6 (94) (June 30, 2021): 60–63. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-6-94-13.
Full textAbstract:
У статті проведено аналіз розвитку законодавства з проблем основних прав, свобод людини і громадянина, а також визначено, що основним інститутом, який забезпечує захист прав, свобод людини і громадянина, в тому числі і в інформаційній сфері, є держава, яке в результаті законодавчої діяльності має врегулювати поведінка суб'єктів відносин, пов'язаних із персональними даними. На основі узагальнення міжнародного досвіду з питань захисту персональних даних здійснено обґрунтування впливу європейських стандартів, досвіду демократичних країн і їх досягнень на організаційно-правовий механізм захисту персональних даних в Україні. Обґрунтовано розвиток організаційно-правових механізмів забезпечення захисту персональних даних, до яких слід віднести: ліцензування діяльності, реєстрацію баз і розпорядників персональних даних, сертифікацію інформаційних систем, в яких зберігаються і обробляються персональні дані.
11
Nykytiuk, Olesia. "ЗАСТОСУВАННЯ БЛОКЧЕЙН-ТЕХНОЛОГІЇ В ЕЛЕКТРОННОМУ УРЯДУВАННІ." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 1 (7) (March 18, 2020): 104–11. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2020-01-104-111.
Full textAbstract:
У статті досліджено особливості впровадження технологій розподіленого реєстру в електронному урядуванні. Великі обсяги інформації потребують нових рішень і засобів її обробки. Технологія блокчейн дає змогу реалізовувати ці завдання, забезпечуючи високий рівень захисту даних і надійності проведення транзакцій. З’ясовано, що децентралізація, яка реалізується за допомогою блокчейн-технології, якісно впливає на зниження рівня бюрократії, підвищення рівня автоматизацій процесів та зростання довіри громадян до уряду. Установлено, що блокчейн-технологію все частіше використовують провідні держави світу для оптимізації надання послуг і скорочення економічних витрат на транзакції у сфері адміністрації та регулювання міжурядових відносин. Розглянуто приклади реалізації блокчейн-технології в різних країнах світу й механізми функціонування спільно з урядами цих держав. Визначено перспективи ведення концепції цифрового самоврядування у сфері державного управління. Виявлено основні переваги та призначення нової технології в трансформації електронного урядування. Упровадження системи розподіленого реєстру для уряду впливає на скорочення економічних витрат, часу та зниження ризиків хибної обробки інформації. У статті розкрито нові можливості, які пропонує технологія блокчейн для державних установ, зокрема швидко отримувати доступ до потрібних даних й одночасно обробляти великі обсяги інформації. Також технології блокчейн потенційно можуть використовуватися як інформаційна інфраструктура для обміну інформацією між державними адміністраціями. Однією з проблем упровадження блокчейну в урядові процеси є метод реалізації технології. Засоби її застосування не є цілком досконалими й багато зусиль, щоб державні структури змогли адаптуватися під нововведення та почати функціонувати в повному обсязі.
12
Khaustov, M. M. "Механізми формування та система психотерапевтичної корекції станів дезадаптації у студентів медичного закладу вищої освіти." Експериментальна і клінічна медицина 83, no. 2 (March 12, 2020): 43–49. http://dx.doi.org/10.35339/ekm.2019.83.02.06.
Full textAbstract:
Проведено комплексне обстеження 412 студентів ІІ–V курсів Харківського національного медичного університету обох статей, віком 17–22 років. Усіх обстежуваних було розділено на три групи: I група – 215 студентів, мешканців Східної України; II група – 87 студентів, мешканців Луганської та Донецької областей, які вступили на навчання до ХНМУ до початку АТО; III група – 110 студентів, переселенців з зони АТО. Як показали результати дослідження, студенти-переселенці виявляють більш високий рівень розладів адаптації, порівняно зі студентами І та ІІ груп. Встановлено, що структура розладів адаптації представлена депресивним, неврастенічним, тривожним та дисоціативним синдромокомплексами. Патогенетичну значущість у формуванні дезадаптивних станів у студентів-медиків мають: зміна життєвого стереотипу, важкий навчальний матеріал, недосконалість механізмів психологічного захисту, відсутність навичок саморегуляції, неконструктивні копінг-стратегії, ситуації тривалої психічної напруги. Для студентів-переселенців стресогенним чинником є необхідність адаптації у новому та статус вимушеного переселенця. Прогностично значущими у формуванні розладів адаптації є збудливість і неврівноваженість, конфліктність у відносинах, тривожна помисливість, дезорганізація поведінки, неспроможність до саморегуляції, нездатність успішно долати стресові ситуації, діяти в умовах невизначеності, ригідність, фіксованість на травматичних і негативних переживаннях. Базисом розвитку станів дезадаптації студентів є високі рівні соматизації, депресії та тривоги за шкалою SCL-90-R; переважання важкого депресивного та тривожного епізодів за шкалою Гамільтона; клінічні прояви за лікарняною шкалою тривоги і депресії, переважання інтенсивної та екстенсивної нервово-психічної напруги. Базуючись на отриманих даних, нами розроблено систему медико-психологічної підтримки студента-медика в період навчання, що передбачає застосування комплексного психотерапевтичного, психоосвітнього та психопрофілактичного впливів та доведено її ефективність.
13
Лотюк, Юрій Георгійович, and Ольга Вікторівна Кондюк. "Формування у студентів умінь та навичок розширеного конфігурування операційної системи Microsoft Windows методом безпосереднього редагування системного реєстру." New computer technology 5 (November 7, 2013): 66–67. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v5i1.83.
Full textAbstract:
У вищих навчальних закладах студенти згідно освітньо-професійної програми підготовки бакалавра [2], повинні володіти сучасними методами ефективного доступу, систематизації та збереження інформації, використовувати методи ідентифікації та класифікації інформації за допомогою програмних засобів, вміти проектувати інформаційні потоки для комп’ютерних систем, визначати принципи організації інформаційного забезпечення інформаційних систем, знати загальну структуру сучасних комп’ютерів, основні операційні системи, володіти методами та сучасними програмними засобами для налагодження програм та програмних комплексів, мати досвід підтримки програмного продукту під час експлуатації. Набуття всіх цих знань та вмінь неможливо без досконалого професійного володіння налаштуваннями операційної системи.Налаштування операційної системи Windows можна здійснювати використовуючи стандартні засоби, наприклад, «Управління комп’ютером», «Служби», «Панель управління». Але вбудовані в операційну систему додатки не надають можливості розширеного конфігурування системи.Для більш гнучкого налаштування здебільшого користуються програмним забезпеченням сторонніх розробників [3]. Прикладом такої програми є утиліта «Tweak XP» фірми Totalidea Software. Ця програма є однією з провідних в даному сегменті ринку спеціалізованого програмного забезпечення, однак вимагає ліцензування, тому як правило використовуються freeware-утиліти. Такі програми дозволяють здійснювати конфігурування системи досить швидко і без особливих труднощів. Однак, основним недоліком зазначених програмних продуктів є обмеження їх функціональних можливостей, у зв’язку з чим неможливо охопити всі особливості налаштування операційної системи.Ефективнішим засобом конфігурування операційної системи є налаштування методом безпосереднього редагування системного реєстру. Відслідковування змін у базі даних налаштувань реєстру дає можливість здійснювати оптимізацію операційної системи, захист від вірусів та backdoor модулів. Деякі вірусні програми знешкоджуються прямим редагуванням системного реєстру [1].Знання особливостей системного реєстру необхідні не тільки для налаштування програмного забезпечення і встановлених пристроїв, а й для підтримання на надійному рівні безпеки комп’ютера. Реєстр надає можливість керувати обліковими записами користувачів та розмежуванням їх доступу до ресурсів комп’ютера.Модифікацію системного реєстру можна здійснювати використовуючи спеціальні reg-файли, що містять інформацію про створені адміністратором налаштування.Коли студент працює з програмою-твікером, то механізм функціонування налаштувань системи повністю прихований від нього, тобто як наслідок відсутність розуміння внутрішніх механізмів функціонування операційної системи. У випадку налаштування операційної системи через безпосереднє редагування системного реєстру студенту стає доступною вся структура взаємозв’язків у внутрішній роботі операційної системи, і знаючи загальні механізми функціонування та використовуючи аналітико-синтетичний апарат студент може комбінувати існуючі та створювати свої налаштування, тобто досягає гнучкості налаштування системи, якої неможливо досягти при використанні твікерів.Крім того знання внутрішньої будови системи налаштувань операційної системи дозволяє студенту поглиблювати свої знання в системному програмуванні при написанні утиліт для налаштування та захисту ОС.
14
Самофалов, Дмитро. "ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПУБЛІЧНОМУ АДМІНІСТРУВАННІ ОХОРОНОЮ ЗДОРОВ’Я ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ПОДОЛАННЯ ПАНДЕМІЇ COVID-19." Public management 23, no. 3 (March 20, 2020): 253–65. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-3(23)-253-265.
Full textAbstract:
Наведено аналіз сучасних актуальних зарубіжних джерел та на основі отриманих даних виділено підходи щодо комунікативної діяль- ності в публічному управлінні та адмініструванні спрямованої на подолан- ня пандемії COVID-19. Виявлено, що найкращі результати показали Сінгапур, Японія та Гонг-Конг, що призвело до незначного розповсюдження вірусу та своєчасного контролю соціальних процесів, пов’язаних з ним на території цих країн. Проаналізовано механізми та комунікативні інстру- менти, що були задіяні урядами цих країн. Розглянуто роль сучасних медіа в керуванні соціальною ізоляцією, розповсюдження або зменшення паніки та спростування, або розповсюдження невірогідної інформації щодо панде- мії COVID-19. При аналізі найкращих практик стосовно координації ро- боти закладів охорони здоров’я та надання медичної допомоги населенню, виявлена роль методу телемедичної консультації і роботи телемедичної ме- режі. Виокремлено та проаналізовано чотири стратегії відповідно до країн, які розробили вектор впровадження методів телемедицини: США, Китай, Південна Корея та Європа. Визначено напрями роботи телемедичних ме- реж. У процесі дослідження виявлено основні напрями використання ме- тоду телемедицини: сортування пацієнтів та прийняття рішення щодо їх госпіталізації; надання допомоги та консультацій пацієнтам з COVID-19 на самоізоляції; координація між лікарнями та забезпечення консультацій спеціалістів вузького профілю; навчання медичного персоналу щодо про- тиепідемічних заходів та роботі з пацієнтом з COVID-19; забезпечення ру- тинних консультацій для хронічних і паліативних пацієнтів; використання дистанційних комунікативних технологій консультацій та навчання знач- ною мірою зменшує перевантаження на заклади охорони здоров’я, зменшує ризик зараження інших мешканців та медичного персоналу і призводить до економічних бенефітів завдяки зменшенню використання засобів індивідуального захисту.
15
Ільченко, Олександр, and Катерина Корощенко. "АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ЩОДО ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ ВНАСЛІДОК ВЧИНЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ." Молодий вчений, no. 4 (92) (April 30, 2021): 252–55. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-4-92-54.
Full textAbstract:
Захист громадян України є одним із завдань держави, визначені в Конституції України та інших нормативних актах. Відновлення порушених прав також вважається захистом громадян. Майнова або моральна шкода є серйозними наслідками кримінального правопорушення, які можна відновити, довівши наявність такої шкоди. Проте, законодавство містить низку прогалин, які вимагають вирішення та реформування. Стаття присвячена дослідженню функціонування процесу відшкодування завданої шкоди потерпілому. А також виявленню проблем, які існують на даний час. Чітке визначення прогалин у законодавчому закріпленні механізму відшкодування майнової та моральної шкоди, а також конкретне окреслення проблем при процесуальному захисті прав громадянина допоможуть знайти шляхи вирішення цим проблемам.
16
Манжосова, О. В. "ЄВРОПЕЙСЬКА СТРАТЕГІЯ ЗАХИСТУ ОСНОВНИХ ПРАВ В ЕПОХУ ЦИФРОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ: ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ." Знання європейського права, no. 1 (March 27, 2022): 38–42. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.312.
Full textAbstract:
У статті аналізуються сучасні проблеми захисту основоположних прав і свобод людини в умовах глобальної цифровізації суспільства. Так, на рівні європейського законодавства існує потужна нормативна база захисту основоположних прав людини, з урахуванням використання цифрових технологій, а існуючий механізм їх захисту постійно удосконалюється. Відзначено, що право на повагу до приватного життя є найбільш вразливим в умовах спрощення процесу збору і використання інформації про особу і зменшення можливості контролю за персональними даними. При цьому захисту основоположного права на повагу до приватного життя набуває особливої актуальності в контексті захисту персональних даних та забезпечення конфіденційності. В статті проаналізованосуміжні базові поняття, такі як право на повагу до приватного життя та право на захист персональних даних та відзначено, що вони є по суті різними, але тим не менш тісно пов’язаними поняттями. За результатами проведеного дослідження встановлено, що одним із стратегічних напрямків захисту права людини на повагу до приватного життя є удосконалення європейського законодавства сфері захисту конфіденційності персональних даних, зокрема розробка та прийняття Регламенту щодо поваги до приватного життя та захисту персональних даних в електронних комунікаціях (Регламент про конфіденційність та електронні комунікації – ePrivacy Regulation), який має доповнити положення Загального регламенту по захисту даних (GDPR). Так, положеннями Регламенту про конфіденційність електронних комунікацій встановлюються гарантії посиленого захисту інформації, яка не може бути розкрита нікому, крім сторін, які беруть участь у спілкуванні. Цей принцип конфіденційності має застосовуватися як до вже існуючих, так і майбутніх засобів комунікації, включаючи дзвінки, доступ до Інтернету, програми для обміну миттєвими повідомленнями, електронну пошту, Інтернет-телефонні дзвінки та особисті повідомлення, які надаються через соціальні мережі. Крім того, особлива увага приділяється захисту користувачів Інтернет-сервісів від спаму, розсилки незапрошених маркетингових повідомлень, а найголовніше, має посилити контроль споживачів над власними персональними даними.
17
Гуйван, П. Д. "ЗАСТОСУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКИМ СУДОМ ІЗ ПРАВ ЛЮДИНИ СТАТТІ 8 КОНВЕНЦІЇ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ ПІД ЧАС ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 22 (November 8, 2019): 38–46. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v22i0.594.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню ефективності та дієвості міжнародного регулювання порядку обробки персональних даних. Проаналізовано механізм судового правотворення на рівні прецедентних рішень Європейського суду з прав людини. Наведено конкретні рішення, у яких тлумачаться та конкретизуються окремі принципи Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Надано пропозиції щодо врахування цих підходів у національному законодавстві.
18
Петросян, К. Є., and Л. В. Котова. "РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИМИ ОСОБАМИ: В АСПЕКТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИНЦИПУ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА." Актуальні проблеми права: теорія і практика, no. 1 (41) (May 20, 2021): 86–97. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2021-41-1-86-97.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз міжнародних та національних нормативно-правових актів, а також даних, зокрема статистичних, щодо окремих аспектів реалізації права на соціальний захист, у тому числі щодо правового забезпечення захисту внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО). Відзначено, що з початком збройної агресії Російської Федерації у 2014 році в Україні з’явилися особи, які з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту були вимушені залишити місця свого постійного проживання та переселитися в інші регіони держави. Офіційна статистика щодо кількості взятих на облік ВПО з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей та АР Крим, та частки серед них осіб пенсійного віку в черговий раз підкреслює необхідність дослідження питання забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб на соціальний захист та розробки ефективних механізмів вдосконалення законодавчої бази, що закріплює права і свободи внутрішньо переміщених осіб в аспекті забезпечення принципу верховенства права. Констатовано, що в аспекті забезпечення принципу верховенства права, право на соціальний захист має природно-правовий характер, тобто належить особі з моменту народження, а тому має визнаватись і гарантуватись державою. Підкреслюється неподільність принципу верховенства права з такими поняттями як демократія та права людини, в тому числі права у сфері соціального захисту. Авторами з’ясовані важливі моменти визначення понять «соціальний захист» й «соціальне забезпечення» та виокремлені три головні складові системи соціального захисту. Авторами зазначено, що існує ряд особливостей в реалізації права на соціальний захист в умовах збройного конфлікту в Україні внутрішньо переміщеними особами, зокрема: по-перше, констатовано, що право на соціальний захист внутрішньо переміщеної особи поставлено у залежність від наявності у такої особи довідки на підтвердження цього статусу; по-друге, підкреслюється, що з метою реалізації свого конституційного права особа повинна відкрити рахунок виключно в Ощадбанку; по-трете, встановлюється, що діюче законодавство передбачає обов’язок внутрішньо переміщеної особи періодично проходити фізичну ідентифікацію в установі банку; по-четверте, у разі недотримання встановлених умов особа зазнає обмеження у реалізації свого права на соціальний захист шляхом зупинення соціальних виплат, що порушує забезпечення принципу верховенства права.
Ключові слова: соціальний захист, соціальне забезпечення, система соціального захисту, реалізації права на соціальний захист, принцип верховенства права.
19
Sergiienko, Larysa, Kateryna Gorushko, Olena Krykun, and Sergiy Petryk. "Соціальна політика щодо захисту громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи: стан та перспективи у Житомирській області." Public Administration and Regional Development, no. 6 (January 13, 2020): 925–54. http://dx.doi.org/10.34132/pard2019.06.10.
Full textAbstract:
Соціальна політика щодо захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є актуальною проблематикою у системі публічного управління, зважаючи на наступні обставини. По-перше, масштабність та значущість наслідків даної техногенної аварії, які мають місце у сучасних умовах. По-друге, чисельність осіб, які мають право на соціальні гарантії та компенсаційні виплати, відповідно до чинного законодавства. По-третє, обмеженість бюджету, в умовах ведення операції об’єднаних сил та інших заходів забезпечення миру та прав громадян. Та по-четверте, враховуючи соціальну орієнтованість України, на даному етапі розвитку, та позиціонування її як соціальної держави. Метою статті є оцінка стану та визначення перспектив соціальної політики захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у Житомирській області.
Таким чином, на прикладі Житомирської області, було проведено оцінку стану та перспектив соціальної політики щодо захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у контексті здійснення аналізу даних щодо фінансування компенсаційних виплат та забезпечення законодавчо встановлених соціальних гарантій. Внаслідок дослідження механізму соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в Житомирській області слід зазначити наступне. У першу чергу, слід зазначити, що видатки на виплату компенсацій, допомоги фінансуються за рахунок державного та обласного бюджетів, однак, обсяг фінансування залежить від дохідної частини Державного Бюджету України. Бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можливо здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Натомість, за рахунок програми «Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється виплата 15 видів компенсаційних виплат та допомоги постраждалим громадянам та потерпілим дітям.
20
Лісяний, Микола. "ОСОБЛИВОСТІ ІМУНІТЕТУ ПРИ COVID-19." Immunology and Allergy: Science and Practice, no. 3-4 (December 24, 2020): 5–15. http://dx.doi.org/10.37321/immunology.2020.3-4-01.
Full textAbstract:
В огляді літератури розлядаються особливості розвитку імунітету при COVID-19, його роль в захисті від цієї інфекції. Сьогодні, не дивлячись на короткий термін від початку пандемії, уже опубліковано багато попередніх, не підтверженних, часто суперечливих даних про захисну та імунопатологічну дію певних імунних реакцій. В огляді послідовно розглядаються зміни в реакціях вродженного та набутого адаптивного імунітету при COVID-19. Відмічається як імуносупресивна дія вірусу на процеси розпізнавання його антигенів та передачі сигналу для синтезу інтерферо-ну, який є провідним у реакціях захисту від вірусних інфекцій, так і стимулювання синтезу прозапальних цитокінів, що викликає розвиток у хворих «цитокінового шторму». Аналізуються деякі із установленних механізмів ухилення вірусу від дії захисних імунних реакцій, синтезу інтерферону, гальмування цитотоксичної активності натуральних кілерних NK клітин та CD8 Т-лімфоцитів. В роботі приведені дані про порушення в системі адаптивного імунітету, про причини розвитку лімфопенії в периферичній крові та про накопичення імунних клітин в паренхімі легень, відмічається більше гальмування CD8 Т-клітинних, ніж CD4 лімфоицитарних реакцій. Приводятся дані про зміни В-клітинної ланки імунітету та тривалість гуморального імунітету і захисну роль специфічних антитіл.Проведенно порівняня специфічної Т- та В-клітинної імунної пам’яті та її роль у формуванні тривалого післяінфекційного імунітету. Аналізуються особливості синтезу вірус нейтралізуючих антитіл, та їх відмінності від інших противірусних антитіл, які утворюються при цій інфекції, та відмічається пряма залежність тяжкості захворювання від рівня та направленості антитіл в крові. Приведені дані про антитіло залежне підсилення інфекції, яке обумовлене Fc фрагментом специфічних противірусних імуноглобулінів. В огляді розглядаються також можливості використання специфічних антитіл і особливо плазми реконвалесцентів для лікування тяжкохворих пацієнтів з COVID-19. В кінці огляду приведено перелік недостатньо вивчен-них питань імунітету при COVID-19.
21
Давидюк, А. М. "ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО АГЕНТСТВА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ВИЯВЛЕННЯ, РОЗШУКУ ТА УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ, ОДЕРЖАНИМИ ВІД КОРУПЦІЙНИХ ТА ІНШИХ ЗЛОЧИНІВ." Прикарпатський юридичний вісник 2, no. 3(28) (March 23, 2020): 42–46. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i3(28).355.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано засади правового забезпечення впровадження та функціонування сучасних інформаційних процесів в інституційній та управлінській діяльності АРМА.
Механізм виявлення, розшуку та управління активами – це публічні функції, реалізація яких є неможливою без таких процесів інформаційної діяльності, як: створення, обмін та поширення інформації; захист відомостей та даних, що охороняються законом; адміністрування даних, оцифровування відомостей; аналіз та статистика тощо.
Діяльність АРМА є одним із ключових елементів антикорупційного механізму як з метою протидії корупції, так і ліквідації її негативних наслідків. Процедури виявлення, розшуку та управління активами здійснюються в межах невід’ємної інформаційної діяльності, яка водночас супроводжує внутрівідомчі управлінські процеси.
Одним із ключових принципів реалізації державної політики менеджменту корупційних активів у діяльності АРМА є широкі повноваження щодо: отримання, обробки та розголошення інформації про активи; доступу до інформаційних ресурсів, у тому числі тих, які містяться у розпорядженні суб’єктів іноземної юрисдикції; забезпечення відповідними обов’язками органів влади, місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб надавати інформацію, а також механізмами примусу у разі ненадання інформації; широкого поінформування громадськості про факти та процедури арешту активів у кримінальних провадженнях; обробки інших відомостей у сфері кримінального процесу, які потребують захищеності та безпеки; узагальнення та оперативного обміну інформацією щодо активів, одержаних злочинним шляхом.
Інформаційна діяльність АРМА є різнотиповою та включає: накопичення, структурування інформації; здійснення відборів необхідних даних у розрізі конкретно заданого критерію пошуку; проведення моніторингу внесення, коригування та видання даних; контроль та порівняння показників роботи відділу, виконавців; автоматизацію формування довідок, звітів; ведення статистики та обліку кореспонденції; забезпечення цілісності та достовірності інформації тощо.
Адміністрування Єдиного реєстру арештованих активів – це спеціальний вид складної інформаційної роботи, що потребує спеціального нормативного забезпечення у формі окремого Положення про Єдиний реєстр арештованих активів.
Досягнення високих показників під час виявлення, розшуку та управління активами, а також їх повернення з іноземних юрисдикцій у взаємодії з органами досудового розслідування, слідства та суду, іноземними партнерами, а також бізнес-спільнотою, громадянами вимагає від АРМА впровадження не тільки сучасних інформаційних технологій, їх обслуговування, а й якісного інформаційно-правового забезпечення зазначених процесів.
22
Gavrilyuk, V. "МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНИХ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ ПУБЛІЧНОЇ СЛУЖБИ." Juridical science 1, no. 5(107) (April 3, 2020): 219–30. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-1.27.
Full textAbstract:
Актуальність статті полягає в тому, що обсяг та зміст соціальних прав у населення та працівників публічної служби зокрема вказує на те, що їх правове регулювання та наступне застосування норм права є тривалим та складним процесом із великою кількістю етапів та елементів. Тому, для кращого розуміння змісту норм права та їх втілення доречним буде виділення окремих механізмів щодо реалізації, забезпечення та захисту соціальних прав працівників публічної служби. Дослідження механізму реалізації надасть можливість зрозуміти які саме соціальні права закріплені за працівниками публічної служби, які шляхи та способи їх реалізації визнані в законодавстві, які правомірні та дозволені. Не менш важливим є висвітлення складових елементів такого механізму, що демонструватиме яким чином відбувається втілення соціальних прав, роль та значення кожного і з них. Проблемним аспектом є те, що питання розмежування та сутності механізму реалізації від інших механізмів достатньо не розкрите, що спричиняє плутанину у термінології та навіть практиці застосування й поєднання норм права. Тому, проведене дослідження надасть можливість виділити характерні риси кожного окремого елементу механізму реалізації соціальних прав працівників публічної служби, а отже й встановити його відмінності від інших та самостійність дії. Зроблено висновок, що санкція норми права, що встановлює юридичну відповідальність за порушення порядку реалізації соціальних прав працівників публічної служби розірвана від диспозиції та гіпотези або ж взагалі відсутня. Така ситуація обумовлена недостатнім правовим регулюванням питання юридичної відповідальності, унаслідок чого відсутні вказівки на юридичну відповідальність за нецільове використання отриманих коштів соціальної допомоги чи підробку даних. Найбільш частим є випадок використання формулювання притягується до юридичної відповідальності «відповідно до закону», коли ж спеціальні законодавчі акти щодо адміністративної чи дисциплінарної відповідальності не узгоджені з новими нормами права, а отже фактично заходи юридичної відповідальності залишаються не встановленими.
23
Костенко, Олексій. "УПРАВЛІННЯ ІДЕНТИФІКАЦІЙНИМИ ДАНИМИ: ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ." Молодий вчений, no. 3 (91) (March 31, 2021): 90–94. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-3-91-21.
Full textAbstract:
Масштаби, швидкість та багатовекторність розвитку науки і техніки надзвичайно ефективно впливають на правові, економічні, політичні, духовні, професійні та інші суспільних відносин. Однією із рушійних сил нової науково-технічної революції є розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, використання мережі Інтернет, створення, збереження, передача, обробка та управління інформацією. Це сприяє впровадженню технологій передачі та використання інформації в цифровому виді практично у всіх сферах суспільного життя, а саме текстових даних, фото-, аудіо-, відео-зображень, які транслюються різноманітними способами мережею Інтернет та іншими комунікаційними засобами та системами. Одним із ключових елементів технологій та систем передачі даних є наявність інформації, за якою можливо ідентифікувати їх суб’єктів та об’єктів за притаманними ним ідентифікаційними атрибутами. В українському законодавстві, зокрема в Законі України «Про захист персональних даних», відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована визначають як персональні дані. Однак, незважаючи сучасність даний закон все ж таки містить ряд недоліків та невизначеності, як в термінології так і в правових механізмах роботи із даними, за якими може бути ідентифікована особа, тобто ідентифікаційними даними.
24
Крикун, В. В. "ФОРМИ ТА МЕТОДИ ЗАХИСТУ ОБ'ЄКТІВ КРИТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ В УКРАЇНІ." Знання європейського права, no. 3 (February 3, 2021): 99–103. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.107.
Full textAbstract:
У статті наголошено, що в межах реалізації правозастосовної форми захисту об'єктів критичної інфраструктури особи, які відхиляються від встановлених у межах функціонування досліджуваного адміністративно-правового механізму правил поведінки, можуть бути притягнені до відповідного виду юридичної відповідальності. Даний метод захисту об'єктів критичної інфраструктури має ряд особливостей, оскільки: його підґрунтям є власна законодавча основа; поряд із ним застосовується ще ряд специфічних методів; для нього характерний особливий суб'єктний склад; внаслідок його здійснення настають особливі правові наслідки індивідуального характеру. Зроблено висновок, що одним із найважливіших структурних елементів адміністративно-правового механізму захисту об'єктів критичної інфраструктури є відповідні форми та методи діяльності його суб'єктів. Вказано, що форми та методи вказують, як саме реалізується діяльність уповноважених суб'єктів зі здійснення захисту об'єктів критичної інфраструктури. Розглянуто позиції вчених-правознавців до трактування термінів «форма» та «метод». Запропоновано авторське визначення форм та методів захисту об'єктів критичної інфраструктури в Україні. Підкреслено, що форми вказують на зовнішні прояви діяльності із захисту об'єктів критичної інфраструктури, тоді як методи свідчать про конкретні способи такого захисту. Тобто форми і методи захисту об'єктів критичної інфраструктури перебувають в органічному взаємозв'язку - без форми не може бути методів; існування форми поза способом її реалізації, тобто методом, втрачає сенс. Наведено перелік провідних форм захисту об'єктів критичної інфраструктури: 1) юридично значимі форми захисту об'єктів критичної інфраструктури - правотвор-ча, правозастосовна, правоохоронна, контрольна; 2) організаційні форми захисту об'єктів критичної інфраструктури - проведення нарад і консультацій, взаємодія між суб'єктами захисту об'єктів критичної інфраструктури, здійснення координації їхньої діяльності тощо. Виокремлено такі методи захисту об'єктів критичної інфраструктури: правові - переконання, примус, притягнення до юридичної відповідальності тощо; неправові - здійснюються на власний розсуд суб'єктів захисту об'єктів критичної інфраструктури; організаційно-правові - в їх межах відбувається забезпечення функціонування адміністративно-правового механізму захисту об'єктів критичної інфраструктури за різноманітними напрямками.
25
Альошин, В. "ПОНЯТТЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ СПІВРОБІТНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ." Юридичний вісник, no. 2 (July 6, 2021): 201–10. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.2174.
Full textAbstract:
У даній статті про «Поняття соціального захисту співробітників правоохоронних органів» автором було проаналізовано законодавство України та наукову літературу. Питання соціального захисту
зумовлено об'єктивною потребою суспільства в ефективній системі забезпечення правопорядку, здатної гарантувати захист особистості, суспільства і держави від злочинних посягань. Правоохоронні органи відіграють важливу роль у механізмі сучасної держави. Від ефективності їх діяльності багато в чому залежать рівень законності і правопорядку в країні, безпека громадян, ступінь захисту їх прав та законних інтересів. У свою чергу, ефективність діяльності правоохоронних органів перебуває в прямій залежності від рівня соціального захисту їх працівників і членів сімей співробітників. Однак як показує статистика, в даний час рівень соціального захисту працівників правоохоронних органів та членів їх сімей ще далекий від необхідного.
Специфіка правоохоронної
служби, в тому числі обмеження на службі, вимагає забезпечення співробітників не тільки грошовим утриманням. Важливе значення мають охорона здоров'я, в тому числі медична допомога, медикаментозне забезпечення, санаторно-курортне лікування та відпочинок працівників і членів їх сімей, утримання дітей співробітників у дитячих дошкільних установах, соціально-побутове забезпечення співробітників та їх сімей, пенсійне забезпечення, інші заходи соціальної захисту. Усе сказане вище зумовило актуальність теми цієї статті і визначило її вибір.
У нормативних правових актах і науковій літературі нерідко вживається словосполучення «соціальні гарантії». Це має місце як у найменуванні деяких нормативних правових актів, так і в їх утриманні. Однак легального визначення поняття соціальних гарантій досі немає. Водночас є нагальна необхідність дослідити це поняття. Таке поняття є загальним і охоплює всі гарантії, неза-
лежно від їх змісту. У комплексі вони створюють можливості для здійснення громадянами своїх прав і виконання обов'язків. Існує необхідність у класифікації гарантій із тих чи інших підстав. Якщо взяти за основу різні аспекти стану громадянина в суспільстві (економічний, політичний, соціальний, правовий), то можна виділити відповідні їм гарантії.
26
Ozerchuk, І. "Принципи реалізації Bluetooth 5.2: апаратна реалізація." COMPUTER-INTEGRATED TECHNOLOGIES: EDUCATION, SCIENCE, PRODUCTION, no. 46 (March 31, 2022): 36–42. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2524-0560-2022-46-06.
Full textAbstract:
У статті розкрито принципи реалізації Bluetooth 5.2 з точки зору апаратної реалізації. Описано еволюцію технології Bluetooth, наведено інноваційні функції Bluetooth 5.2, визначено основні переваги. Розкрито механізм встановлення зв’язку та описано етапи реалізації останнього. Запропоновано алгоритм формування з’єднання точка-точка за технологією Bluetooth з детальним описом процесу. Охарактеризовано стек протоколів Bluetooth. Визначено функціональну приналежність кожного протоколу та описано принцип взаємодії поміж протоколами. Наголошується, що в умовах сьогодення, низка сучасних компаній інтегрували основні функції широкої смуги Bluetooth в апаратне забезпечення, інші компанії, надають інтерфейс керування хостом. Підкреслено, що система на основі ARM для реалізації Bluetooth передачі у своєму складі має низку додаткових компонентів з’єднаних поміж собою шиною даних. Схематично представлено взаємодію апаратного забезпечення Bluetooth з встановленням функціональних зв’язків. Обґрунтовано принцип реалізації шифрування даних (функція потокового шифру) в апаратному забезпеченні. Наголошується, що застосування функції потокового шифру в апаратному забезпеченні знімає безперервне навантаження з процесора по бездротовому каналу під час передачі даних, а реалізація механізму генерації ключів та аутентифікації в апаратному (а не програмному) забезпеченні призводить до швидшого часу підключення та мінімізації споживання енергії. Запропонована архітектура системи для реалізації апаратного забезпечення Bluetooth 5.2 з урахуванням функції крипто захисту, описано потоки зв’язків на базі системи та описано кожен наявний функціональний блок з відокремленням власної приналежності та виконуваних завдань. Описано широту спектру застосування Bluetooth 5.2 з виділенням таких сфер як: розумні пристрої; засоби масової інформації (телебачення, радіомовлення); подвійна трансляція (функція подвійної трансляції, допомагає у передачі ідентичної інформації через обладнання LE Audio та дубль через гарнітуру Bluetooth або відповідний мобільний додаток, це може значно заощадити час та енергію); багатомовний переклад у режимі реального часу (дана функція зручна при спілкуванні на різних мовах, чи прослуховуванні інформації різними мовами).
27
Остапець, Денис, Володимир Дзюба, and Тетяна Коваль. "КОМПЛЕКС ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ПРИНЦИПІВ АУТЕНТИФІКАЦІЇ ЗА ВІДБИТКАМИ ПАЛЬЦІВ В СИСТЕМАХ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ." System technologies 6, no. 131 (March 1, 2021): 50–60. http://dx.doi.org/10.34185/1562-9945-6-131-2020-06.
Full textAbstract:
В роботі розглядаються принципи розробки та організація програмного комплексу для вивчення механізму біометричної аутентифікації за відбитками пальців методом порівняння за особливими точками. Комплекс може бути використаний в навчальному процесі. Метою роботи є розробка комплексу. Вирішувані задачі: аналіз методів та засобів біометрії, зокрема за відбитками пальців, та вибір методу порівняння відбитків на основі порівняльного аналізу; розробка структури та програмного забезпечення комплексу. Представлено порівняльний аналіз методів порівняння відбитків пальців за локальними ознаками. Пропонується організація комплексу, формати даних, описані режими його роботи. Програмне забезпечення комплексу розроблено на мові Python, наведено основні приклади та етапи його роботи.
28
Пшик, Б., І. Тяжкороб, Н. Галайко, З. Лапішко, and О. Сідельник. "НАПРЯМИ ЗМІЦНЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ДОМОГОСПОДАРСТВ У ПРОЦЕСАХ ФІНАНСУВАННЯ ЖИТЛОВОГО БУДІВНИЦТВА." Financial and credit activity problems of theory and practice 1, no. 42 (March 31, 2022): 84–97. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3653.
Full textAbstract:
Анотація. Гарантування захисту фінансових інтересів інвесторів у житлове будівництво є актуальною проблемою для України, оскільки інвестиції громадян у житлове будівництво не захищені жодним економічним механізмом. Наявні законні шляхи фінансування будівництва об’єктів нерухомості нездатні повною мірою захистити інтереси громадян у цій сфері та забезпечити прозоре залучення коштів. Проведений аналіз динаміки обсягів упродовж 2012—2020 років дав змогу зафіксувати тенденцію до зниження обсягів будівництва житла, зумовленої зростанням цін на нерухомість, підвищенням процентних ставок за іпотечними кредитами, а найбільше — погіршенням фінансового стану населення внаслідок поширення коронавірусної пандемії COVID-19. У процесі аналізу виявлено суттєву різницю між обсягами введеного в експлуатацію і розпочатого будівництва житла, що свідчить не лише про зниження платоспроможного попиту на вітчизняному ринку житлової нерухомості, а також імовірність збільшення кількості недобудованого житла і поглиблення фінансових ризиків громадян, які вклали гроші в зазначене житло на початковому етапі його будівництва. Розроблено підхід до зміцнення фінансової безпеки громадян у процесі житлового будівництва, який базується на укладенні договорів інвесторами не із забудовником, а з фінансовою установою, яка контролює хід будівництва і перераховує кошти відповідно до графіка виконаних робіт. Обґрунтовано впровадження системи довгострокових житлових депозитів, що передбачає державне фінансове стимулювання їхніх власників у формі додаткових премій до процентної ставки. Це дасть можливість накопичувати житлові заощадження на рахунках, які будуть використані для поліпшення житлових умов. Сформульовано пріоритети державної політики, спрямованої на захист фінансових інтересів домогосподарств на ринку житлової нерухомості в Україні: формування бази даних із достовірною і прозорою інформацією про діяльність забудовників та її ретельний аналіз з метою недопущення виникнення проблемних об’єктів житлового будівництва; залучення банків, страхових компаній та інших фінансових посередників до участі у фінансуванні житлового будівництва шляхом розроблення відповідних депозитних, кредитних і гарантійних продуктів; упровадження системи довгострокових житлових депозитів, що передбачає державне фінансове стимулювання їхніх власників у формі додаткових премій до процентної ставки; створення гарантійних механізмів для виплат компенсацій інвесторам житлового будівництва в разі банкрутства забудовника; запровадження обов’язкового страхування відповідальності забудовників при фінансуванні об’єктів житлового будівництва; здійснення інвентаризації проблемних незавершених об’єктів житлової нерухомості та розроблення фінансових механізмів для забезпечення їх добудови і введення в експлуатацію; окреслення правових механізмів для гарантування державою майнових прав на об’єкти незавершеного будівництва та майбутні об’єкти нерухомості, у які вкладено кошти громадян. Ключові слова: домогосподарства, житлове будівництво, індивідуальні інвестори, фінансова безпека, фінансування житлового будівництва. Формул: 0; рис.: 0; табл.: 3; бібл.: 17.
29
В. І. Теремецький and Г. В. Муляр. "АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ПАЛІАТИВНИХ ПАЦІЄНТІВ: УКРАЇНСЬКИЙ ТА МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД." Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 2, no. 90 (August 26, 2020): 170–81. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.90.170-181.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано стан нормативно-правового забезпечення паліативної допомоги у світі та в Україні. Виділено структурні елементи механізму адміністративно-правового забезпечення прав паліативних пацієнтів. Підтримано пропозиції вчених щодо доцільності розробки й затвердження Державної програми розвитку паліативної та хоспісної допомоги, а також створення Національної Координаційної Ради з питань паліативної та хоспісної допомоги. Запропоновано привести у відповідність до міжнародних стандартів методичну базу та медичні протоколи лікування паліативних хворих; передбачити можливість отримання бюджетних коштів недержавними суб’єктами; сформувати ефективну систему підготовки та підвищення кваліфікації медичних та соціальних працівників, які надають паліативну допомогу; посилити санкції за порушення законодавства про захист персональних даних. У статті проаналізовано стан нормативно-правового забезпечення паліативної допомоги у світі та в Україні. Виділено структурні елементи механізму адміністративно-правового забезпечення прав паліативних пацієнтів. Підтримано пропозиції вчених щодо доцільності розробки й затвердження Державної програми розвитку паліативної та хоспісної допомоги, а також створення Національної Координаційної Ради з питань паліативної та хоспісної допомоги. Запропоновано привести у відповідність до міжнародних стандартів методичну базу та медичні протоколи лікування паліативних хворих; передбачити можливість отримання бюджетних коштів недержавними суб’єктами; сформувати ефективну систему підготовки та підвищення кваліфікації медичних та соціальних працівників, які надають паліативну допомогу; посилити санкції за порушення законодавства про захист персональних даних.
30
Войтович, Є. М. "Насильницьке зникнення людини як об’єкт криміналістичного дослідження." Актуальні проблеми держави і права, no. 84 (February 6, 2020): 16–23. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i84.145.
Full textAbstract:
У статті розкрити генезис правового регулювання захисту людини від насильницьких зникнень. Надано характеристику головним нормативно-правовим прогалинам у захисту людини від насильницького зникнення, зокрема в змісті Міжнародної конвенції 2006 р., що є перешкодою ефективному захисту та запобіганню актів насильницького зникнення. Визначена необхідність закріплення насильницького зникнення не тільки у кримінальному національному законодавстві як окремого злочину, а й інших нормативно-правових актах щодо відшкодування шкоди завданої таким злочином. З’ясовано, що для досягнення цілей Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень уважається насильницьким зникненням: арешт, затримання, викрадення чи позбавлення волі в будь-якій іншій формі представниками держави чи особами або групами осіб, які діють з дозволу, за підтримки чи за згодою держави, при подальшій відмові визнати факт позбавлення волі або приховування даних про долю чи місцезнаходження зниклої особи, унаслідок чого цю особу залишено без захисту закону. Кожна держава-учасниця вживає відповідних заходів для розслідування дій, визначених у ст. 2, що скоюються особами чи групами осіб, які діють без дозволу, підтримки чи згоди держави, і для віддання правосуддю відповідальних за це осіб. Наголошено, що у період до створення особливих міжнародних механізмів, покликаних займатися проблемою насильницьких зникнень, судово-правова практика різних міжнародних органів, зокрема Комітету з прав людини Організації Об’єднаних Націй, Міжамериканського суду з прав людини, Європейського суду з прав людини і Палати з прав людини для Боснії і Герцеговини сприяли подальшому розвитку нормативних принципів, що стосуються насильницьких зникнень. Зроблено висновок, що стаття 4 Конвенції зобов’язує держав-учасниць вживати необхідних заходів для того, щоб насильницьке зникнення кваліфікувалося як правопорушення в її кримінальному праві. Однак до липня 2018 року вітчизняний законодавець не поспішав виокремлювати в КК самостійну норму про відповідальність за вказане діяння. У зв’язку з цим правозахисники нарікали на те, що інертність українського законодавця не дає можливості для адекватного застосування положень Конвенції на практиці.
31
Габ, Ангеліна Іванівна, Віктор Володимирович Малишев, Дмитро Борисович Шахнін, Юрій Володимирович Куріс, Олексій Геннадієвич Кириченко, Оксана Сергіївна Воденнікова, and Роман Миколайович Воляр. "КОМПОЗИЦІЙНІ ЕЛЕКТРОХІМІЧНІ ПОКРИТТЯ НА ОСНОВІ ХРОМУ, МІДІ, ЦИНКУ, ЗАЛІЗА, ОЛОВА, БЛАГОРОДНИХ МЕТАЛІВ: ОДЕРЖАННЯ, СТРУКТУРА, ВЛАСТИВОСТІ (ОГЛЯД)." Scientific Journal "Metallurgy", no. 2 (February 22, 2022): 56–74. http://dx.doi.org/10.26661/2071-3789-2021-2-07.
Full textAbstract:
Здійснено систематизацію літературних даних щодо одержання композиційних електрохімічних покриттів на основі хрому, міді, цинку, олова, благородних металів, структури та властивостей покриттів хрому з частинками наповнювачів різної природи. Одним із способів поліпшення фізико-механічних властивостей є одержання комплексних електрохімічних покриттів (КЕП). Вихід за струмом хрому в присутності ультрадисперсних алмазів (УДА) знижується як у стандартному, так і в саморегулівному електролітах хромування. Композиційні покриття хром-графіт можуть бути використані у виробах, які працюють за умов сухого тертя. Зносостійкість і твердість КЕП на основі хрому значно підвищується за введення в стандартний електроліт хромування дисперсних частинок кремнію або діоксиду титану. Основне зазначення КЕП на основі міді – надання металевим поверхням зносостійкості, жароміцності й антифрикційних властивостей. Для одержання КЕП на основі міді найчастіше використовують сульфатні електроліти. Введення в електроліт УДА не змінює природу та механізм електродного процесу. Мікротвердість покриттів, осаджених з електроліту з вмістом УДА зростає майже в півтора разів порівняно з осадами, одержаними з базового електроліту. Електролітичні залізні покриття використовують для відновлення деталей машин і механізмів. Композиційні покриття на основі цинку застосовують для захисту сталевих поверхонь від корозії з поліпшенням їх фізико-механічних властивостей. КЕП на основі срібла з електропровідними частинками осаджують на електричні контакти для поліпшення провідності.
32
Maksiv, Kh Ya, and M. I. Marushchak. "КОМОРБІДНІСТЬ ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ: СТАН СИСТЕМИ АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 1 (November 14, 2019): 35–40. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2019.1.10517.
Full textAbstract:
Мета роботи. Оцінити стан антиоксидантної системи захисту в пацієнтів із коморбідним перебігом хронічного обструктивного захворювання легень й артеріальної гіпертензії.
Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 53 хворих на ХОЗЛ, 28 з яких мали артеріальну гіпертензію та перебували на стаціонарному лікуванні. Стан системи антиоксидантного захисту (АОЗ) оцінювали за активністю ензимів первинного захисту – супероксиддисмутази (СОД) і каталази, а також за вмістом церулоплазміну (ЦП).
Результати й обговорення. При аналізі показників системи антиоксидантного захисту відмічено порушення антиоксидантних резервів у пацієнтів із ХОЗЛ та при коморбідності ХОЗЛ і АГ. Так, активність СОД при коморбідному перебігу ХОЗЛ й АГ зменшувалася на 31,4 %, тоді як активність каталази була вдвічі нижча проти даних контролю. Вміст ЦП у хворих на ХОЗЛ й АГ був вищий на 94,3 % стосовно контрольних значень.
Висновки. Спільні фактори ризику ХОЗЛ та АГ, посилення системного запалення при загостренні ХОЗЛ супроводжують каскадом патофізіологічних механізмів, одним із яких є оксидативний стрес, який пов’язаний із виснаженням антиоксидантних резервів (вірогідне зниження активності супероксиддисмутази і каталази, підвищення вмісту церулоплазміну).
33
Годованець, О. І., Л. В. Кузняк, О. І. Вітковський, and Т. І. Муринюк. "СТАН АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ РОТОВОЇ РІДИНИ ДІТЕЙ ЗА УМОВ РОЗВИТКУ ОДОНТОГЕННОГО ЗАПАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ." Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 111, no. 2 (May 27, 2021): 88–92. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-36-2-88-92.
Full textAbstract:
Вступ. Сталість природної антиоксидантної сис-теми захисту є одним з ключових показників стану гомеостазу організму людини, а також забезпечує функціювання захисних механізмів за умов розвитку типових патологічних процесів.Мета дослідження. Проаналізувати антиоксидант-ну систему захисту ротової рідини дітей за умов ро-звитку одонтогенного запального процесу в тканинах щелепно-лицевої ділянки.Матеріали та методи дослідження. Проведено об-стеження 98 дітей віком 7-15 років соматично здо-рових та із супутньою патологією щитоподібної за-лози, які мали гострий одонтогенний запальний про-цес. У ротовій рідині дітей визначали рівень дієнових кон’югатів, малонового альдегіду, активність ката-лази, супероксиддисмутази та вміст НS-груп. Ста-тистична обробка отриманих даних проведена стан-дартними методами варіаційної статистики.Результати дослідження. Показники пероксидації у ротовій рідині дітей вказували на інтенсифікацію перекисного окиснення ліпідів, зокрема, рівень мало-нового альдегіду збільшувався на 78 ,57 % (р<0,05), дієнових конюгатів – на 27,27 %. Встановлено зни-ження активності супероксиддисмутази та різка ін-активація каталази, що й призводило до лавиноподіб-ного зростання кількості вільних радикалів у ткани-нах щелепно-лицевої ділянки з посиленням вільноради-кального окиснення.Висновок. Встановлено розвиток складних дезадап-туючих механізмів у середині системи антиоксидан-тного захисту з недостатністю як антипероксидної так і антирадикальної складових.
34
Коротун, О. М. "ЗАХИСТ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ: СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА." Прикарпатський юридичний вісник 1, no. 3(28) (March 16, 2020): 101–5. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i3(28).329.
Full textAbstract:
У статті розкриваються окремі питання, пов’язані із проблемами розвитку сучасного стану процесуального законодавства у сфері охорони та захисту інтелектуальної власності. Здійснюється аналіз діяльності суду, пропонуються шляхи удосконалення законодавства.
Ураховуючи пріоритети зовнішньої та внутрішньої політики України, зокрема вимоги стосовно створення Зони вільної торгівлі між Україною і Європейським Союзом, а також ураховуючи те, що Україна є членом Світової організації торгівлі, держава намагаються спрямувати зусилля на активне сприяння використанню інтелектуальних ресурсів нації для економічного розвитку держави з огляду на інноваційно-інвестиційний вектор. Однак охороні та захисту інтелектуальної власності в Україні ще приділяється недостатня увага. Повідомлення засобів масової інформації та аналіз правозастосовної діяльності свідчать про порушення даних прав. Особливо велика кількість порушень спостерігається у сфері охорони комп’ютерного забезпечення, баз даних, аудіовізуальної продукції тощо.
Звернено увагу на відсутність узагальнення Верховним Судом адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності. Востаннє таке узагальнення відбулося у 2006 році щодо правопорушень, передбачених нормами статей 51-2 та 164-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Однак з огляду на значну кількість статей Адміністративного кодексу, які передбачають відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності, вказане є недоліком судової гілки влади.
Підкреслено, що сучасний стан розвитку законодавства у сфері інтелектуальної власності, особливо процесуального, є таким, що не відповідає сучасним вимогам, потребує удосконалення з метою покращення правових механізмів захисту правовласників об’єктів права інтелектуальної власності.
35
Mavrov, H. I., Yu V. Shcherbakova, and T. V. Osinska. "НОВІТНІ МЕТОДИ СТРИМУВАННЯ ІНФЕКЦІЙ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ СТАТЕВИМ ШЛЯХОМ." Інфекційні хвороби, no. 1 (April 2, 2019): 4–13. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2019.1.9933.
Full textAbstract:
Кожен день більше 1 млн осіб заражаються на інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), які становлять значну частину захворюваності людства, а також підвищують ризик придбання вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ). Існуючі стратегії профілактики та запобігання ІПСШ, включаючи зміну поведінки, розповсюдження презервативів і своєчасну терапію, не привели до їх суттєвого скорочення, що вказує на необхідність пошуку нових стратегій.
Мета цього огляду – узагальнити нові біомедичні підходи до профілактики ІПСШ, включаючи багатоцільові технології, а також виявити наукові та організаційні перешкоди, які необхідно подолати.
Матеріали і методи. За період 1990-2018 рр. аналізувалися результати власних досліджень, статті, знайдені в базі даних PubMed, глобальні звіти UNAIDS (ЮНЕЙДС) – агентства об’єднаних націй з боротьби зі СНІДом, звіти окремих країн, матеріали Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ).
Результати. Проведено систематичний аналіз клінічних досліджень жіночих презервативів, місцевих мікробіцидів на основі гелю, вагінальних кілець, таблеток, плівок та нановолокон. Проаналізовано стан хімічної профілактики генітального герпесу, трихомонозу. Наведено принципи багатоцільової технології профілактики (БТП) та перспективи досліджень.
Висновок. ВІЛ та інші ІПСШ є частиною глобальної кризи охорони здоров’я. В даний час розробляються нові БТП для захисту від ВІЛ й ІПСШ з урахуванням механізмів зараження та культурних і соціальних чинників.
36
Serpukhov, O., H. Makogon, S. Novik, A. Klimov, I. Kovalov, and V. Bazeliuk. "ДОСЛІДЖЕННЯ МОДЕЛІ МІЖНАРОДНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ З МЕТОЮ ПОШУКУ ЕФЕКТИВНИХ МЕХАНІЗМІВ ЗАХИСТУ НАЦІОНАЛЬНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО СУВЕРЕНІТЕТУ." Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 6, no. 52 (December 13, 2018): 116–21. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2018.6.116.
Full textAbstract:
Предметом вивчення в статті є процес виникнення та розвитку інформаційних загроз безпеці України у воєнній сфері. Метою дослідження є аналіз деструктивних впливів на національний інформаційний суверинитет, пошук ефективних шляхів протидії і механізмів захисту. Задачі: на основі структурно-функціонального аналізу моделі міжнародного інформаційного простору (МІП) визначити загрози та потенційні небезпеки інтеграції України у міжнародний інформаційний простір, смоделювати процес проведення інформаційних атак, що здійснюються у МІП, та розробити оптимальний порядк профілактичних заходів щодо забезпечення інформаційної безпеки та інформаційного суверинитету у воєнній сфері. Використовуваними є методи системного аналізу та статистичної обробки даних. Отримані такі результати. За умов глобальної інтеграції та жорсткої міжнародної конкуренції МІП стає ареною зіткнень і боротьби різновекторних національних інтересів. У зв’язку з цим дослідження реальних та потенційних загроз негативних впливів на Україну у міжнародному інформаційному просторі та створення дієвої системи захисту і протидії дискредитації України на міжнародному рівні набувають значимої актуальності. Застосування “м’якої” сили у сучасних інформаційних технологіях дає змогу реалізувати власні інтереси у МІП. Контент-моніторинг МІП має бути спрямований на виявлення інформаційно-психологічних операцій, об’єктами впливу яких можуть бути: інформаційно-технічні та аналітичні системи, бази даних та інформаційні ресурси, психіка людини, настрої суспільства та імідж Збройних Сил і держави в цілому. Основними профілактичними заходами щодо забезпечення інформаційної безпеки та інформаційного суверинитету у воєнній сфері є своєчасне виявлення, класифікація та контроль факторів дестабілізації, ідентифікація загроз та розробка і виконання заходів щодо їх нейтралізації. Ефективне здійснення заходів захисту національного інформаційного суверинитету та протидії дискредитації України на міжнародному рівні неможливе без виховання інформаційної культури суспільства у цілому, і у майбутніх офіцерів зокрема. Висновки. У роботі проведено дослідження моделі міжнародного інформаційного простору з метою аналіза деструктивних впливів та пошуку шляхів протидії дискредитації України на міжнародному рівні. На основі аналізу умов і чинників, які впливають на процес виникнення та розвиток інформаційних загроз, визначено таку динаміку розвитку інформаційного деструктивного впливу: “чинник інформаційної загрози – проява інформаційної загрози – реалізація загрози (інформаційний вплив) – результати впливу”. В якості профілактичного заходу щодо забезпечення інформаційної безпеки та інформаційного суверинитету у воєнній сфері пропонується контент-моніторінг МІП. У роботі розглядаються шляхи реалізації основних етапів контент-моніторингу МІП із своєчасного виявлення та ефективної протидії інформаційно-психологічним операціям. Крім того, зазначено необхідність виховання інформаційної культури майбутніх офіцерів у фокусі проблем інформаційної безпеки України та протидії деструктивним інформаційним впливам.
37
ЛИСЕНКО, Сергій. "АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ ТА ІНФОРМАЦІЙНИЙ АСПЕКТИ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ." Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки 60, no. 1 (February 23, 2022): 21–25. http://dx.doi.org/10.32689/2522-4603.2021.1.4.
Full textAbstract:
У статті висвітлюються адміністративно-правові та інформаційні аспекти регулювання профілактичної медицини в Україні, що здійснюються відповідно до Конституції України, внесеним змінам до Закону України, прийнятих Наказів Міністерства охорони здоров’я України та інших установчих політичних документів. Розглядаються проблеми вирішення питань, що гальмують процес впровадження теоретичних розробок сучасної предикативної медицини в практичну діяльність та результати аналізу існуючих підходів у сфері боротьби з СOVID-19. В процесі дослідження виявлено, що в даний час інформаційна проблема механізму боротьби з пандемією та пошуку комплексних стимулів для підвищення рівня реагування, у сфері предикативної медицини в Україні, залишається актуальною та потребує не тільки комплексного захисту, а й забезпечення функціонування.
38
Підпала, І. В. "СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦІ МОРЯКІВ." Juridical science, no. 2(104) (July 15, 2021): 544–56. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.61.
Full textAbstract:
Соціальний захист є невід’ємною складовою прав людини, що вимагає приділяти особливу увагу формуванню соціальних стандартів на націо- нальному та міжнародному морському ринку праці. На сьогодні радикаль- ні економічні перетворення в Україні, гостро виділили проблему зайня- тості працівників морського торгівельного флоту. Істотне скорочення національного флоту, фінансова ситуація, що склалася, в галузі постави- ли перед моряками України проблему пошуку роботи на світовому ринку. Працевлаштовуючись до іноземного судновласника-роботодавця, моряк «випадає» з правового поля нашої держави і стає абсолютно беззахисним, як з боку нашої держави так і з боку судновласника. Однозначних статис- тичних даних по кількісному складу морської трудової міграції немає, кіль- кість українських моряків, що працюють за кордоном, оцінюється майже в 60-100 тисяч чоловік. Відсутність можливостей для застосування своїх професійних навиків в Україні є не єдиною насущною проблемою для моря- ка. Істотним є питання про соціальний захист моряків, що працюють за кордоном, як з боку судновласника-працедавця, так і держави прапора, дер- жави юрисдикції і держави громадянства. З’ясовано, що судновласники при працевлаштуванні моряків поза межами їхньої держави повинні сприяти у збереженні їх грошових заощаджень та допомагати перераховувати заро- бітну плату їхнім сім’ям, організувавши просту, швидку і надійну систему, яка діяла б за сприяння з боку консулів або інших компетентних органів, капітанів суден, представників судновласників або надійних фінансових установ і давала б змогу морякам, зокрема тим із них, котрі перебувають у іншій країні або служать на судні, зареєстрованому в іншій країні, депо- нувати чи переказувати свою заробітну плату повністю або частково. Ви- значено, що на сьогодні національне законодавство України є застарілим. Це полягає насамперед у медичному законодавстві, яке знаходиться у по- страдянській системі з недіючими механізмами безкоштовного медичного обслуговування та відсутністю законодавства у сфері обов’язкового ме- дичного страхування. Медичне законодавство України не передбачає спе- ціальних процедур медичного обслуговування моряків, а наявні механізми є неефективними.
39
Сандул, Я. М., and А. Л. Калімбет. "МЕХАНІЗМ РОЗГЛЯДУ ЗАПИТУ НА ІНФОРМАЦІЮ." Знання європейського права, no. 3 (February 3, 2021): 120–24. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.111.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню механізму розгляду запиту на інформацію. Виокремлено сутнісні ознаки запиту на інформацію: 1) метою подання запиту на інформацію є забезпечення права особи на інформацію; 2) суб'єктом подання запиту на інформацію є громадянин України (або особи, які не є громадянами України, однак законно перебувають на її території, якщо інше не передбачено міжнародними договорами), юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи; 3) предметом запиту на інформацію є публічна інформація, яка була отримана, створена під час реалізації правосуб'єктності конкретного розпорядника публічної інформації у межах наданої йому компетенції, яка не обов'язково має стосуватись суб'єкта, що звертається. Можливим є повторне подання запиту на інформацію, що стосується діяльності одного і того ж органу та подане від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання.
З'ясовано, що строки розгляду запитів на інформацію можна класифікувати на два види: 1) загальні, в межах яких усі запити на інформацію розглядаються у термін не більше 5 робочих днів від дня їх надходження; 2) спеціальні - встановлюються залежно від рівня складності розгляду та значення запитуваної інформації: а) протягом 48 годин з дня отримання запиту - щодо запитів на інформацію, які стосуються інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян; б) не більше 25 днів - максимальний термін розгляду, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних.
Встановлено, що процедура розгляду запиту на інформацію є регламентованим нормами права порядком дій у сфері публічного адміністрування, що спрямований на забезпечення права на інформацію. Виокремлено стадії процедури розгляду запитів на інформацію, а саме: стадію подання запиту на інформацію; стадію розгляду запиту на інформацію по суті; стадію прийняття рішення; стадію оскарження рішення.
40
Коженовські, Лєшек Фредерік, and Євген Литвиновський. "ІНФОРМАЦІЯ – ВАЖІЛЬ АНТИКРИЗОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА." Науковий вісник: Державне управління, no. 4(10) (December 2, 2021): 71–94. http://dx.doi.org/10.33269/2618-0065-2021-4(10)-71-94.
Full textAbstract:
Вимогами сучасності для сталого функціонування глобального суспільства в умовах надзвичайних викликів до його стійкості є проведення методологічних та науково-прикладних досліджень з проблематики цивільної безпеки, вивчення кращих практик антикризового менеджменту країн Європи. Також науковим завданням є теоретичне обґрунтування складових механізму державного управління сферою цивільної безпеки та їх характеристик. На основі аналізу механізму державного антикризового управління республіки Польща гіпотетично визначено інформацію як центральний (базовий) його важіль, обгрунтовано її значущі характеристики. Методами дослідження були метод компаративного аналізу, контент-аналізу, гіпотетичний, метод інтерв’ювання експертів. На основі аналізу попередніх наукових розвідок визначено, що такі структурні елементи механізму державного управління як політики, важіль, інструменти, зокрема в управлінні сферою цивільної безпеки, не знайшли свого місця, часом їх ототожнюють, а здебільшого лише похідно про них згадують. Зазначені дослідження є теоретичною базою підтвердження гіпотези, що інформація є основою прийняття державних управлінських рішень, невід'ємною частиною системи, метою якої є зменшення стану невизначеності її функціонування, не лише міждисциплінарним терміном, який суперечить невідомому, а й ключовим фактор (важелем державного управління) національної безпеки. Обіг інформації є підгрунтям належного функціонування системи антикризового управління Республіки Польща (далі – РП).
Аналіз системи антикризового менеджменту РП свідчить, що діяльність органів управління спрямована на організацію і підтримку всіх можливих систем комунікації – інформаційних, транспортних, логістичних тощо. Чим вищий рівень управління, тим важливішим є фактор координації окремих видів діяльності. Ця координація органів управління (сил) антикризового менеджменту заснована на базі отримання (надання) повідомлень (інформації) з наявних сил і засобів та проведених заходів суб’єкта системи нижнього рівня управління та повідомлень із запитом необхідних сил і засобів з вищих рівнів управління. Також значна увага приділяється системі моніторингу визначених загроз. Пропонується замість поняття «моніторинг» ввести «контролінг», в основі якого лежить збір, обробка, перевірка, стандартизація відповідної інформації (повідомлення) про стан (загрозу, ризик) об’єкта захисту. Визначено, що для упорядкування ієрархічної інформації та обробки даних у системі антикризового менеджменту РП, підтримання ефективного інформаційного потоку стандартизованих даних (збір мінімального обсягу даних, доповнення (за необхідності) їх додатковою інформацією та представлення у вигляді звіту (початкового, корегуючого, заключного) про ситуацію) функціонує інформаційно-аналітична система «Central Reporting Application». Зроблено висновок, що інформація – це зміст, який передається повідомленням, що надає можливість зрозуміти сенс даних і взаємозв’язок між ними, точка опори системи (механізму) державного управління антикризового менеджменту, відповідно до характеристик якої визначається ефективність діяльності його комунікаційної складової зокрема та всієї системи антикризового менеджменту загалом. Визначено значущі характеристики інформації, серед яких: актуальність, цінність, своєчасність, обґрунтованість, правдивість або істинність (хибність), суб’єктність (суб’єктивність), об’єктивність, первинність (вторинність), корисність, повнота, точність, гнучкість, достовірність, достатність, унікальність, однозначність. Напрямом подальшого дослідження є вивчення практичних кейсів щодо функціонування інформаційно-аналітичних систем антикризового менеджменту країн Європи з визначення значущих характеристик інформаційних потоків, що в них обробляються.
41
Соцька, А. М. "Особливості державної політики щодо захисту осіб з інвалідністю від інфекційних хвороб." Прикарпатський юридичний вісник, no. 2(31) (September 3, 2020): 103–7. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(31).575.
Full textAbstract:
Стаття присвячена прогалинам у законодавчому регламентуванні захисту осіб з інвалідністю від інфекційних хвороб. Окрім іншого, в тексті зазначено про основні проблеми, з якими зіштовхуються представники зазначеної категорії населення як із числа захворілих на інфекційні захворювання осіб, так і загалом осіб з інвалідністю. Тим самим окреслено ключові напрями вдосконалення державної політики у сфері охорони здоров'я в напрямі розвитку законодавства з питання захисту населення від інфекційних хвороб і практики його реалізації відповідно. Також охарактеризовано основні нормативно-правові акти, норми та положення яких визначають механізм захисту населення від інфекційних хвороб, на предмет врахування потреб осіб з інвалідністю. Серед зазначених законодавчих актів - закони України й акти Кабінету Міністрів України та Міністерства охорони здоров'я України. З'ясовано, що національне законодавство не містить спеціальних гарантій для осіб з інвалідністю стосовно їх захисту від інфекційних хвороб, не передбачає спеціальних заходів публічного адміністрування цією сферою, які б були спрямовані на забезпечення потреб осіб з інвалідністю. Тож установлено потребу в законодавчій регламентації питань врахування потреб осіб з інвалідністю в усіх аспектах державної політики щодо захисту населення від інфекційних хвороб, забезпечення доступу осіб з інвалідністю до медичних та інших видів послуг за умов інфекційних криз, забезпечення доступності інформації про інфекційні хвороби для осіб з інвалідністю всіх нозологій, збору статистичних даних про захворюваність осіб з інвалідністю на інфекційні хвороби тощо.
Акцентовано увагу на значенні участі громадянського суспільства у сфері соціальної та правової захищеності осіб з інвалідністю до прийняття рішень із питання захисту та боротьби з інфекційними хворобами для забезпечення прав і законних інтересів осіб з інвалідністю, оскільки всі без винятку заходи щодо попередження, лікування та ліквідації інфекційних хвороб повинні враховувати аспект інвалідності. За умов спалахів інфекційних хвороб життєво необхідно забезпечувати доступ осіб з інвалідністю (особливо тих осіб, які перебувають у закладах інституційного догляду або потребують постійного стороннього догляду) до усіх послуг, що надаються населенню, передусім медичних.
42
Кузик, Петро Миколайович. "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ ВИБОРІВ В УКРАЇНІ." Public management 29, no. 1 (May 24, 2022): 74–78. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2022-1(29)-10.
Full textAbstract:
У статті розглядається нормативно-правове забезпечення механізму державного управління виборчою безпекою в Україні, що здійснюється відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, міжнародних договорів України, Угоди про асоціацію між Україною та інші акти Президента України та Кабінету Міністрів України, відомчі положення, установчі політичні документи (стратегії, концепції, доктрини). Демократична влада отримує законну силу в ході загальнонародних виборів. Проте справжніми виборами можуть бути не всякі суспільно-політичні процеси, які базуються на голосуванні громадян. Наведено державні органи, покликані забезпечити безпеку виборчого процесу, окреслено основні нормативно-правові документи. Наведено результати аналізу наявних підходів та нормативних документів до оцінки процесу безпеки. З’ясовано, що чим вищим є освітній рівень громадянина, тим більше він політично зорієнтований і схильний до демократичних змін. Рівень освіти, особливо правової, впливає на особистість громадянина, тобто у більш освічених людей розвинуте прагнення до ефективної участі в політичному процесі, що відкриває їм доступ до політичної влади. У процесі дослідження виявлено, що в даний час проблема пошуку комплексних стимулів для підвищення рівня регулювання, у сфері безпеки виборів в Україні, залишається актуальною, а достовірність результатів досягається шляхом правильного використання сучасних методів аналізу, обробки статистичної інформації та прогнозованого механізму виборчого процесу. Важливо не тільки створити систему комплексного захисту, а й забезпечити її функціонування.
43
ГОЛОВІНА, Лариса. "СУЧАСНІ ТРЕНДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ: АНАЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ." Humanitas, no. 6 (February 23, 2022): 105–13. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.6.15.
Full textAbstract:
Окреслення сучасних трендів організації соціального забезпечення населення України відбулося на засадах узагальнення науково-методичного базису вітчизняних та зарубіжних учених із використанням офіційних даних Державної служби статистики України, Міністерства соціальної політики України, Державної казначейської служби України, Центру громадської експертизи. У статті наведено результати аналізу темпів зростання державних витрат на соціальний захист та соціальне забезпечення населення. Проаналізовано структуру видатків зведеного бюджету України, динаміку кількості пенсіонерів усіх категорій у регіональному розрізі за період 2010–2020 рр. За результатами аналізу встановлено, що в Україні спостерігаються стійкі тенденції в організації соціального забезпечення, серед яких переважно зростаючий тренд державних витрат на соціальний захист і соціальне забезпечення населення, стійкий тренд у пенсійному забезпеченні, який характеризується витратами на соціальний захист пенсіонерів на рівні більш ніж 50% та суттєва диференціація пенсійного забезпечення по регіонах України, яка майже не змінюється протягом Усього періоду незалежності України. Встановлено, що поряд зЫ стійкими трендами в організації соціального забезпечення населення України відбуваються трансформації, які визначають нові тренди. З’ясовано, що протягом аналізованого періоду відбулося уповільнення темпів зростання соціального забезпечення населення України, яке напряму пов’язане зі зміною структур видатків соціального забезпечення за 2018–2020 рр. Доведено, що зростання видатків державного бюджету на соціальний захист і соціальне забезпечення у 2020 році проти 2019 року зумовлено зміною механізму надання у 2020 році пільг та житлових субсидій та передачею повноважень Міністерству соціальної політики, що зумовило зниження міжбюджетних трансфертів.
44
МАЛИШЕВ, ОЛЕКСАНДР. "Охорона культурної спадщини на окупованих територіях України." Право України, no. 2000/11 (2020): 110. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-11-110.
Full textAbstract:
Проблема охорони культурної спадщини на окупованих територіях України виникла відразу після анексії Криму та початку збройного конфлікту на сході України. Зазначеної теми торкається вже перший, прийнятий ще у квітні 2014 р., Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, проте за весь цей період так і не було впроваджено системних підходів до відповідної роботи. Поточна ситуація із замороженням конфлікту може сприяти посиленню невоєнних форм протистояння з агресором, а захист культурної спадщини України, що потрапила під окупацію, поступово стає одним із основних фронтів гібридної війни. З огляду на це загострюється актуальність дослідження правових аспектів охорони культурної спадщини на окупованих територіях. Метою статті є її доведення до широкого загалу юристів, висвітлення авторського досвіду у відповідній сфері та надання пропозицій щодо удосконалення юридичних механізмів захисту національного надбання, що опинилося під тимчасовим контролем та у зоні інтересів російського агресора. Аналіз наявних даних свідчить про те, що Україна вживає певні заходи щодо обстоювання своєї позиції з питань охорони культурної спадщини на окупованих територіях і реагування на відповідні посягання з боку російських загарбників. Насам перед використовуються дипломатичні інструменти та санкції. Водночас навіть на сьомому році війни цим крокам досі бракує злагодженості та політичної координації. Важливим є створення правових передумов для усунення цих проблем. Потребує взаємного узгодження вже саме законодавче визначення Україною правового режиму тимчасової окупації територій Автономної Республіки Крим та окремих районів Донецької та Луганської областей (як і обов’язки окупанта з охорони культурної спадщини України). Поруч із посиленням роботи на міжнародному рівні із задіянням нових механізмів та належним використанням потенціалу ратифікованих документів, продовженням та удосконаленням санкційної політики, Україні потрібно передусім скоординувати роботу з відстеження стану об’єктів культурної спадщини на окупованих територіях, зокрема, за допомогою сучасних технологій супутникової зйомки. Це дасть змогу для радикального збільшення числа кримінальних проваджень щодо злочинів окупантів, що стане базисом для розвитку українського наступу на цьому фронті. Питання про врегулювання моніторингових функцій органів охорони культурної спадщини потребує вирішення на законодавчому рівні.
45
МАЛИШЕВ, ОЛЕКСАНДР. "Охорона культурної спадщини на окупованих територіях України." Право України, no. 2000/11 (2020): 110. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-11-110.
Full textAbstract:
Проблема охорони культурної спадщини на окупованих територіях України виникла відразу після анексії Криму та початку збройного конфлікту на сході України. Зазначеної теми торкається вже перший, прийнятий ще у квітні 2014 р., Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, проте за весь цей період так і не було впроваджено системних підходів до відповідної роботи. Поточна ситуація із замороженням конфлікту може сприяти посиленню невоєнних форм протистояння з агресором, а захист культурної спадщини України, що потрапила під окупацію, поступово стає одним із основних фронтів гібридної війни. З огляду на це загострюється актуальність дослідження правових аспектів охорони культурної спадщини на окупованих територіях. Метою статті є її доведення до широкого загалу юристів, висвітлення авторського досвіду у відповідній сфері та надання пропозицій щодо удосконалення юридичних механізмів захисту національного надбання, що опинилося під тимчасовим контролем та у зоні інтересів російського агресора. Аналіз наявних даних свідчить про те, що Україна вживає певні заходи щодо обстоювання своєї позиції з питань охорони культурної спадщини на окупованих територіях і реагування на відповідні посягання з боку російських загарбників. Насам перед використовуються дипломатичні інструменти та санкції. Водночас навіть на сьомому році війни цим крокам досі бракує злагодженості та політичної координації. Важливим є створення правових передумов для усунення цих проблем. Потребує взаємного узгодження вже саме законодавче визначення Україною правового режиму тимчасової окупації територій Автономної Республіки Крим та окремих районів Донецької та Луганської областей (як і обов’язки окупанта з охорони культурної спадщини України). Поруч із посиленням роботи на міжнародному рівні із задіянням нових механізмів та належним використанням потенціалу ратифікованих документів, продовженням та удосконаленням санкційної політики, Україні потрібно передусім скоординувати роботу з відстеження стану об’єктів культурної спадщини на окупованих територіях, зокрема, за допомогою сучасних технологій супутникової зйомки. Це дасть змогу для радикального збільшення числа кримінальних проваджень щодо злочинів окупантів, що стане базисом для розвитку українського наступу на цьому фронті. Питання про врегулювання моніторингових функцій органів охорони культурної спадщини потребує вирішення на законодавчому рівні.
46
Калітенко, Оксана Михайлівна. "ПРАВО НА ЗАБУТТЯ: ЗДОБУТОК ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЧИ ГЛОБАЛЬНИЙ?" Часопис цивілістики, no. 35 (February 16, 2020): 60–64. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i35.189.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню поняття, етапів формування та сучасних аспектів реалізації й захисту права фізичної особи на забуття.
У статті акцентується увага на необхідності оновлення правового регулювання окремих особистих немайнових прав фізичної особи, що виникають і реалізуються в мережі інтернет і невід’ємно пов’язані з розвитком сучасних технологій та інформаційних сервісів. Таке оновлення пов’язується також із рекодифікацією цивільного законодавства України, яка має на меті створення новітніх правових конструкцій і механізмів. Наголошується на необхідності вдосконалення сучасних напрямів захисту персональних даних, передбачених GDPR, у тому числі через упровадження в сучасну систему цивільного законодавства України права на забуття. Надається визначення права на забуття, характеризується його зміст та окремі особливості застосування. Робиться висновок про європейські та світові перспективи розвитку права на забуття й можливі проблеми його впровадження та реалізації. Також порушується питання про можливість, доцільність і відповідність звичного формату правового регулювання суспільних відносин для відносин, що виникають у мережі інтернет, і робиться висновок про необхідність перегляду деяких моделей правового регулювання з урахуванням сучасних тенденцій розвитку законодавства і права.
Окрема увага приділяється напрямам розвитку права на забуття в країнах-членах ЄС. Розглядається можливість імплементації права на забуття у вітчизняне законодавство України у світлі рекодифікації цивільного законодавства. Характеризуються окремі рішення європейських судів з питань захисту права на забуття й наголошується на необхідності детального дослідження таких рішень з метою формування практики правозастосування права на забуття в сучасному суспільстві.
Унаслідок проведеного дослідження авторкою робиться висновок про те, що вже сьогодні право на забуття можна вважати європейським здобутком. Однак чи стане це право здобутком глобальним, мають показати час і практика.
47
Stakhiv, О. V., and A. A. Hudyma. "ОСОБЛИВОСТІ ПОРУШЕНЬ ПОКАЗНИКІВ ЕНЗИМНОЇ ЛАНКИ АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ В ЛЕГЕНЯХ ЩУРІВ ПІСЛЯ ГОСТРОЇ КРОВОВТРАТИ, УСКЛАДНЕНОЇ ІШЕМІЄЮ-РЕПЕРФУЗІЄЮ КІНЦІВКИ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (September 29, 2020): 158–64. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i3.11596.
Full textAbstract:
Одним із ключових патогенних механізмів масивної зовнішньої крововтрати з кінцівок є активація процесів ліпідної пероксидації, зумовлена, з одного боку, розвитком гіпоксії, з іншого – виснаженням антиоксидантного захисту. Застосування за цих умов кровоспинного джгута супроводжується ішемічно-реперфузійним пошкодженням кінцівки, що ускладнює перебіг гострої крововтрати. На сьогодні недостатньо даних про особливості порушень антиоксидантного захисту в легенях, які належать до ключових органів-мішеней гострої крововтрати та ішемічно-реперфузійного синдрому.
Мета – зʼясувати особливості порушень показників ензимної ланки антиоксидантної системи в легенях щурів після гострої крововтрати, ускладненої ішемією-реперфузією кінцівки.
Матеріал і методи. Дослідження проведено на 156 білих нелінійних щурах-самцях масою 200–220 г. Усі експерименти виконані під тіопентал-натрієвим наркозом. У тварин моделювали ішемію-реперфузію кінцівки, гостру крововтрату та поєднували ці ушкодження. Через 1 і 2 години, а також через 1, 7 і 14 діб у гомогенатах легень піддослідних тварин визначали активність супероксиддисмутази і каталази.
Результати. За умов моделювання лише ішемії-реперфузії кінцівки активність СОД та каталази у гомогенаті легень зростала з максимумом через 2 год експерименту та нормалізацією показників до 14 доби. За умов гострої крововтрати показники зростали у всі терміни спостереження з максимумом через 1 добу експерименту. Додаткова ішемія-реперфузія кінцівки на тлі гострої крововтрати у легенях сприяє виснаженню СОД і каталази, активність яких через 1, 7 і 14 діб стає істотно меншою, порівняно з тваринами дослідної групи, в якій моделювали лише крововтрату.
Висновки. Ускладнення гострої крововтрати ішемією-реперфузією кінцівки сприяє більшому виснаженню в легенях ферментативної ланки антиоксидантного захисту через 1, 7 і 14 діб експерименту, що виявляють за істотним зниженням активності СОД і каталази в легенях порівняно з тваринами, яким моделювали лише гостру крововтрату.
48
Яворська, І. В. "ВПЛИВ ГОСТРОЇ КРОВОВТРАТИ, УСКЛАДНЕНОЇ ІШЕМІЄЮ-РЕПЕРФУЗІЄЮ КІНЦІВКИ, НА ДИНАМІКУ ПОКАЗНИКІВ ЕНЗИМНОЇ ЛАНКИ АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ В СЕЛЕЗІНЦІ ТА ЙОГО КОРЕКЦІЯ КАРБАЦЕТАМОМ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (July 28, 2021): 195–202. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i2.12225.
Full textAbstract:
Порушення ензимної ланки антиоксидантного захисту належить до одного з ключових патогенних механізмів ураження внутрішніх органів за умов гострої крововтрати та ішемічно-реперфузійного синдрому. Однак порушення активності супероксиддисмутази (СОД) та каталази за умов гострої крововтрати та її ускладнення ішемією-реперфузією кінцівки в селезінці практично не досліджені. Немає даних про ефективність за цих умов карбацетаму, який має антиоксидантну і тканинопротекторну активність.
Мета – зʼясувати особливості порушень показників ензимної ланки антиоксидантної системи в селезінці щурів після гострої крововтрати, ускладненої ішемією-реперфузією кінцівки, та ефективність її корекції карбацетамом.
Матеріал і методи. В експериментах використано 108 нелінійних щурів-самців масою 200–220 г. Усі експерименти виконані під тіопентало-натрієвим наркозом. У тварин моделювали ішемію-реперфузію кінцівки, гостру крововтрату та поєднували ці ушкодження. В окремій групі проводили корекцію виявлених порушень карбацетамом. Через 1 і 2 години, а також через 1, 7 і 14 діб у селезінці піддослідних тварин визначали активність СОД та каталази.
Результати. Моделювання гострої крововтрати, ускладненої ішемією-реперфузією кінцівки, в селезінці сприяє найбільшому виснаженню СОД і каталази. Починаючи з 1 год експерименту активність цих ферментів стає істотно меншою, порівняно з тваринами дослідної групи, в якій моделювали лише гостру крововтрату. Застосування карбацетаму суттєво знижувало порушення активності СОД і каталази в селезінці вже після 7-денного застосування. Показники були ще більшими після введення карбацетаму протягом 14 діб, що вказує на виражений протективний вплив препарату на досліджувані чинники антиоксидантного захисту селезінки і є перспективним засобом системної корекції.
Висновки. 1. Двогодинна ішемія кінцівки внаслідок застосування кровоспинного джгута за умов гострої крововтрати сприяє істотним зниженням активності СОД і каталази в селезінці з максимумом через 1 добу, величина якої не повертається до рівня контролю через 14 діб. Уведення карбацетаму протягом 7–14 діб супроводжується вираженим протекторним впливом на стан ензимної ланки антиоксидантного захисту селезінки.
49
Pozhydaieva , М. A., and A. O. Bidiukova . "Правове забезпечення протидії кіберзагрозам у платіжній сфері." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 5 (October 2, 2021): 68–77. http://dx.doi.org/10.32886/10.32886/instzak.2021.05.08.
Full textAbstract:
Стаття присвячена висвітленню проблемних аспектів правового забезпечення протидії кіберзагрозам у платіжній сфері. Наразі кібербезпека посідає пріоритетне місце в переліку питань щодо правового регулювання відносин у сфері здійснення платежів в Інтернеті. Це пояснюється сучасною тенденцією трансформації надання платіжних послуг повністю в онлайн простір, який не повною мірою врегульовано де-юре.
Метою статті є здійснення аналізу нормативно-правового забезпечення України протидії кіберзагрозам під час здійснення платіжних операцій за допомогою мережі Інтернет у контексті гарантування безпеки платежів.
Наукова новизна полягає у тому, що сформульовано та розкрито зміст визначення правового забезпечення протидії кіберзагрозам, що можуть виникати під час проведення платіжних операцій в Інтернеті, як здійснювані уповноваженими суб’єктами за допомогою норм права організаційні, правові, інженерно-технічні, криптографічні заходи, профілактичні (превентивні) та оперативні методи, у тому числі моніторинг та прогнозування, з використанням інформаційно-технологічних засобів, завдяки чому ці суб’єкти формують упорядковану систему своєчасного впливу на загрози безпеці платежів у мережі Інтернет та зумовлені ними ризики.
Висновки. До основних правових заходів протидії кіберзагрозам під час здійснення онлайн платежів належать: автентифікація (багатофакторна автентифікація); BankID НБУ; шифрування; контроль доступу до даних; обов’язкове призначення відповідальних осіб за забезпечення захисту інформації, кіберзахисту та інформаційної безпеки і здійснення контролю за їхньою діяльністю з боку керівника надавача платіжних послуг; використання спеціалізованих засобів захисту від зловмисного коду, шкідливого програмного забезпечення та вірусів, їх своєчасного оновлення тощо.
Через динамічне реформування законодавства у сфері платіжних послуг існує деяка розрізненість нормативно-правових актів щодо забезпечення кіберзахисту від кібератак та кіберінцидентів під час надання платіжних послуг та здійснення платежів в Інтернеті. Це вказує на необхідність застосування уніфікованого підходу щодо забезпечення правового механізму протидії кіберзагрозам у платіжній сфері, що буде гарантувати належний рівень безпеки онлайн платежів.
50
Гуйван, Петро Дмитрович. "ЮРИДИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДОБРОЇ СОВІСТІ ДЛЯ ДАВНІСНОГО ВОЛОДІЛЬЦЯ, ЙОГО ОБҐРУНТУВАННЯ З ПОЗИЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ ВИДИМОСТІ ПРАВА." Часопис цивілістики, no. 39 (January 20, 2021): 11–16. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i39.374.
Full textAbstract:
Дана наукова стаття присвячена дослідженню питання про юридичне значення такої категорії правового статусу набувача чужої речі, як його добросовісність. Вивчено сутність цього явища, встановлено, що саме критерій добросовісності надає істотного значення претензіям учасників даних взаємин на набуття чи збереження приватного речового права. У праці підкреслюється, що, окрім значення доброї совісті на момент заволодіння чужою річчю, що надає правової визначеності можливості оформлення титулу і є складовою частинного фактичного складу для набуття власності чи права давнісного володіння, bona fides також характеризує порядок поведінки окупанта і впродовж набувальної давності. При цьому добра совість тільки тоді має якісь правові наслідки, коли вона протиставлена суб'єктивному праву. За таких умов вона придбаває безпосереднє юридичне значення, в тому числі і як умова набуття та захисту права. Добросовісність володіння чужою річчю є внутрішнім показником усвідомлення певного майнового стану самим суб'єктом. У цьому сенсі у статті зроблена оцінка вказаного статусу з позицій наукової концепції про видимість права. За посилами цієї теорії давність також розглядається як наслідок видимості права, попри те, що вона виникає та триває всупереч волі учасників відносин та незважаючи на їхнє усвідомлення цього факту. Відтак добросовісне безперервне та відкрите володіння майном як власним упродовж строку набувальної давності найпоказовіше пов'язувалось із видимістю власності. Тож поняття добросовісності в сенсі особистісного сприйняття реально наявних ціннісних орієнтацій тісно пов'язано із принципом захисту видимості права, оскільки спрямована на усвідомлення його третіми особами. У роботі відмічені певні відмінності під час застосування теорії видимості права при набутті власності добросовісним набувачем від неповноважного відчужувана та за набувальною давністю. Наголошується, що подібний механізм мусить застосовуватися під час презумування відношення до речі як власної з боку володільця рухомого майна. Але із правила повинні бути виключення, зокрема, в разі, коли у власника є підстави для віндикації речі.