Journal articles: 'Метод R-функцій'

1

Філєр, Залмен, and Артем Чуйков. "МЕТОДИКА ПОШУКУ КОМПЛЕКСНИХ РОЗВ’ЯЗКІВ НЕРІВНОСТЕЙ СПОСОБОМ НЕВ’ЯЗКИ." Physical and Mathematical Education 31, no. 5 (November 18, 2021): 73–78. http://dx.doi.org/10.31110/2413-1571-2021-031-5-011.

Full text

Abstract:

Формулювання проблеми. Традиційно у школі розглядають нерівності у множині дійсних чисел. Розв’язуючи нерівності із невідомим, обмежуються відшуканням області, у якій виконується вимога більше (менше). Між іншим, у низці задач важливо на скільки відрізняються величини. При цьому виявляються і комплексні розв’язки при дійсній нев’язці. Матеріали і методи. У статті використані методи математичного аналізу та теорії функції комплексної змінної, а також аналіз і моделювання – для розробки алгоритмів графічного подання результатів у системі комп’ютерної математики Maple. Результати. Запропоновано використовувати комплексну нев’язку r = s + it, де s > 0 або s = 0 і t > 0, яка дає комплексні розв’язки нерівностей. Множиною усіх розв’язків нерівності, отриманих методом комплексної нев’язки, є двовимірна область. Причому, нерівності з протилежними знаками мають розв’язки, які взаємно доповнюють один одного до комплексної площини. Показано приклади застосування методу комплексної нев’язки для розв’язування квадратних, раціональних та інших нерівностей. Продемонстровано застосування системи комп’ютерної математики Maple 17 для графічної побудови області-розв’язків нерівностей. Висновки. Поданий матеріал може бути корисний вчителям, викладачам закладів фахової передвищої та вищої освіти при вивченні теми «Комплексні числа». Нерівності у комплексній множині розглядалися епізодично, наприклад, при доведенні леми Д’Аламбера про значення модуля комплексного аргументу в сусідніх точках в околі точки, де він не дорівнює нулю. Ці нерівності можна використати для пошуку коренів комплексних функцій. Подальші наукові дослідження у цьому напрямку полягають у систематизації та класифікації нерівностей та методів їх розв’язання у комплексній площині.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Bodnar, Yu. "Review of works on the application of the method of R-functions in the mechanics of deformable solids." Vìsnik L’vìvs’kogo nacìonal’nogo agrarnogo unìversitetu. Arhìtektura ì sìl’s’kogospodars’ke budìvnictvo 19 (December 1, 2018): 5–9. http://dx.doi.org/10.31734/architecture2018.19.005.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Makarov, V. L. "Новий підхід до побудови узагальнених класичних поліномів." Ukrains’kyi Matematychnyi Zhurnal 73, no. 6 (June 18, 2021): 827–38. http://dx.doi.org/10.37863/umzh.v73i6.6256.

Full text

Abstract:

УДК 517.587 Роботу присвячено розробці нового методу побудови узагальнених класичних поліномів, насамперед поліномів Ерміта, у сенсі A. Krall, J. Koekoek, R. Koekoek, H. Bavinck, L. Littlejohn та ін. Побудовано диференціальний оператор нескінченного порядку, власними функціями якого є такі поліноми. Досліджено ряд властивостей узагальнених поліномів Ерміта, що притаманні класичним ортогональним поліномам (ортогональність, узагальнену формулу Родріга, тричленне рекурентне співвідношення, твірну функцію). Продемонстровано універсальність нового методу для побудови узагальнених поліномів Лежандра та Чебишова першого роду.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Mykhailovska, N. S., S. M. Manuilov, H. V. Grytsai, and T. O. Kulynych. "ВПЛИВ ПСИХОВЕГЕТАТИВНИХ РОЗЛАДІВ НА КОГНІТИВНИЙ СТАТУС ТА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ХВОРИХ НА ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ ІЗ СУПУТНЬОЮ АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 3 (November 15, 2019): 19–24. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.3.10588.

Full text

Abstract:

Мета: вивчити вплив психовегетативних розладів на когнітивний статус та якість життя хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС), коморбідну з артеріальною гіпертензією (АГ). Матеріали і методи. У проспективне моноцентрове подвійне відкрите дослідження в паралельних групах залучено 56 хворих на ІХС: стабільну стенокардію напруження II–III функціонального класу, коморбідну з АГ, віком 42–68 років (медіана віку – 5,0 (54,0; 65,0) років; 26 жінок, 30 чоловіків). Усім хворим проводили комплексне клінічне обстеження згідно із загальноприйнятими стандартами. Виявлення тривожно-депресивних розладів (ТДР) здійснювали за допомогою госпітальної шкали тривоги і депресії (HADS); когнітивних порушень − за допомогою Монреальської шкали оцінки когнітивних функцій (МоСА); дослідження якості життя проводили за допомогою Сіетловського опитувальника (SAQ) та опитувальника SF-36; оцінку вегетативної дисфункції − за допомогою часових і спектральних показників варіабельності серцевого ритму (ВСР). Залежно від наявності ТДР хворих поділено таким чином: 1 група – 34 хворі у поєднанні з ТДР і 2 група – 22 пацієнти без ТДР. Результати. У хворих на ІХС та АГ з ТДР порівняно з хворими без ТДР спостерігали вегетативний дисбаланс зі зниженням загальної варіабельності серцевого ритму, переважанням активності симпатичної ланки на тлі пригнічення парасимпатичних впливів. У хворих на ІХС з АГ з ТДР виявлено погіршення якості життя пацієнтів за даними Сіетловського опитувальника та загального опитувальника здоровʼя SF-36, а також помірне зниження когнітивної функції за МоСА. Встановлено позитивний кореляційний звʼязок між сумарним рівнем тривоги і депресії та когнітивним дефіцитом (r=+56; р<0,05), показниками якості життя PL (r=+0,54; p<0,05), AF (r=+0,50; p<0,05), співвідношенням LF/HF (r=+0,44; p<0,05), зворотний − з SDNNі (r=+0,34; p<0,05). Висновки. Виявлено асоціацію між тривожно-депресивними, вегетативними порушеннями та погіршенням складових якості життя та когнітивного статусу в хворих на ІХС, коморбідну з АГ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Petrova, Anna. "ОСОБЛИВОСТІ МЕЛАТОНІНУТВОРЮВАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ ЕПІФІЗУ ТА ДИСЛІПІДЕМІЇ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ ХВОРОБУ НИРОК 5 Д СТАДІЇ." Actual Problems of Nephrology 25 (March 19, 2020): 35–40. http://dx.doi.org/10.37321/nefrology.2019.25-06.

Full text

Abstract:

Мета дослідження: проаналізувати мелатонінутворювальну функцію епіфізу (МФЕ) та показники ліпідного обміну крові хворих на хронічну хворобу нирок (ХХН) 5 Д стадії та визначати взаємозв’язок дисліпідемії з МФЕ.Матеріал і методи: Обстежено 130 осіб (50 % чоловіки) у віці 58,5 [43; 66] років, що знаходяться на постійному лікуванні гемодіалізом. Усім хворим проведені клініко-лабораторні дослідження: загальний та біохімічний аналізи крові з визначенням рівня холестерину та його фракцій, визначено денний та нічний рівень мелатоніну в слині методом імуноферментного аналізу, проведено вимірювання офісного артеріального тиску (АТ).Результати та обговорення: Виявлено значну поширеність порушення МФЕ у хворих на ХХН 5 Д стадії та його взаємозв’язок з ліпідним спектром крові. Визначено негативний кореляційний зв’язок нічного рівня мелатоніну з загальним холестерином (ЗХ) (r = -0,26; p < 0,05), негативний кореляційний зв’язок з тригліцеридами (ТГ) (r = -0,27; p < 0,05) та позитивний кореляційний зв’язок з ліпопротеїдами високої щільності (ЛПВЩ) (r = 0,33; p < 0,05). Отримано позитивний зв’язок ЛПВЩ та денного рівня мелатоніну (r = 0,27; p < 0,05) За аналізом результатів дослідження ліпідного метаболізму у пацієнтів на гемодіалізі відзначена наявність підвищеної концентрації загального ЗХ, ТГ, фракцій ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) та низький вміст ЛПВЩ. Хворі з порушеною МФЕ в порівнянні з групою ІІ мають достовірно вищі рівні ЗХ, ТГ, ЛПНЩ та нижчі рівні ЛПВЩ.Висновки: Для хворих на ХХН 5Д ст., що лікуються методом гемодіалізу, притаманні виражені порушення ліпідного обміну (58%). У хворих на нирково – замісній терапії порушення ліпідного метаболізму асоційоване з мелатонінутворювальною функцією епіфізу, рівнями систолічного та діастолічного артеріального тиску, тривалістю артеріальної гіпертензії, рівнем гемоглобіну та тривалістю лікування гемодіалізу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Duve, K. V., T. S. Mishchenko, and S. I. Shkrobot. "ЗМІНИ КОГНІТИВНОЇ СФЕРИ У ПАЦІЄНТІВ У ВІДНОВНОМУ ТА РЕЗИДУАЛЬНОМУ ПЕРІОДАХ АНЕВРИЗМАЛЬНОГО СУБАРАХНОЇДАЛЬНОГО КРОВОВИЛИВУ." Вісник наукових досліджень, no. 4 (January 31, 2019): 124–28. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.4.9788.

Full text

Abstract:

Аневризмальний субарахноїдальний крововилив (аСАК) характеризується високою летальністю (від 32 до 67 %), значною частотою неврологічних ускладнень, суттєвою інвалідністю пацієнтів та зниженням якості життя. Статистичні дані свідчать, що зміни у когнітивній сфері хворих після перенесеного аСАК поглиблюються при наявності у них депресії, тривоги та порушення сну. Мета дослідження – оцінити зміни когнітивної сфери пацієнтів, які перенесли аСАК залежно від віку, статі, тяжкості крововиливу в гострому періоді (шкала Hunt-Hess), клініко-анатомічної форми перенесеного крововиливу, локалізації аневризми та методу її оперативного виключення. Матеріали і методи. Обстежено 114 пацієнтів у віці від 22 до 59 років, з них – 74 чоловіки та 40 жінок. Оцінку когнітивного функціонування проводили з використанням Монреальського Когнітивного Тесту (MoCA). Ступінь функціонального відновлення та інвалідизації визначали відповідно до модифікованої шкали Ренкіна. Для оцінки активності повсякденної життєдіяльності використовували індекс Бартела. Стан психоемоційної сфери оцінювали, застосовуючи Госпітальну шкалу тривожності й депресії (HADS). Результати досліджень та їх обговорення. Когнітивні розлади різного ступеня вираження було виявлено у 85,96 %: легке когнітивне зниження – у 43,86 %, помірне – в 23,69 %, деменцію – 18,42 %. З-поміж усіх рубрик шкали найбільших змін зазнали функції зорово-конструктивних навичок, мови та пам’яті. Пацієнти, у яких діагностували депресію, демонстрували нижчі показники шкали MoCA (r=-0,325; p=0,001). Встановлено кореляційну залежність між результатом MoCA-тесту та ступенем тяжкості у гострому періоді (за шкалою Hunt-Hess) – (r=-0,310; p=0,001), а також індексом Бартела – (r=0,305; p=0,001). Не було встановлено достовірної різниці у результатах MoCA-тесту в групах пацієнтів, яких поділили за віком, статтю, локалізацією аневризми та методом її оперативного виключення. Проте відмічено достовірно (p<0,01) нижчі показники MoCA-тесту в пацієнтів із субарахноїдально-паренхіматозно-вентрикулярним крововиливом ((19,09±1,83) бала), порівняно з групою хворих, які перенесли субарахноїдальний крововилив ((22,84±0,43) бала). Висновки. Середній бал за шкалою MoCA становив (21,71±0,37) бала, що відповідає помірному когнітивному зниженню. Згідно з отриманими даними з-поміж усіх рубрик найбільших змін зазнали функції зорово-конструктивних навичок, мови та пам’яті (p<0,05).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Havrysh, V. I., V. B. Loik, O. D. Synelnikov, T. V. Bojko, and R. R. Shkrab. "МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ АНАЛІЗУ ТЕМПЕРАТУРНИХ РЕЖИМІВ У 3D СТРУКТУРАХ ІЗ ТОНКИМИ ЧУЖОРІДНИМИ ВКЛЮЧЕННЯМИ." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 2 (March 29, 2018): 144–49. http://dx.doi.org/10.15421/40280227.

Full text

Abstract:

_____________________________________ Інформація про авторів: Гавриш Василь Іванович, д-р техн. наук, професор кафедри програмного забезпечення. Email: gavryshvasyl@gmail.com Лоїк Василь Богданович, канд. техн. наук, доцент кафедри пожежної тактики та аварійно-рятувальних робіт. Email: v.loik1984@gmail.com Синельніков Олександр Дмитрович, канд. техн. наук, доцент кафедри пожежної тактики та аварійно-рятувальних робіт. Email: o.synelnikov@gmail.com Бойко Тарас Володимирович, канд. техн. наук, доцент, заступник начальника інституту. Email: boykotaras@gmail.com Шкраб Роман Романович, асистент кафедри програмного забезпечення. Email: ikni.pz@gmail.com Цитування за ДСТУ: Гавриш В. І., Лоїк В. Б., Синельніков О. Д., Бойко Т. В., Шкраб Р. Р. Математичні моделі аналізу температурних режимів у 3D структурах із тонкими чужорідними включеннями. Науковий вісник НЛТУ України. 2018, т. 28, № 2. С. 144–149. Citation APA: Havrysh, V. I., Loik, V. B., Synelnikov, O. D., Bojko, T. V., & Shkrab, R. R. (2018). Mathematical Models of the Analysis of Temperature Regimes in 3D Structures with Thin Foreign Inclusions. Scientific Bulletin of UNFU, 28(2), 144–149. https://doi.org/10.15421/40280227 Нерівномірне нагрівання − один із факторів, що спричиняють деформації та напруження у пружних конструкціях. Якщо з підвищенням температури ніщо не перешкоджає розширенню структури, то вона деформуватиметься і жодних напружень не виникатиме. Однак, якщо в конструкції температура зростає нерівномірно і воно неоднорідне, то внаслідок розширення формуються температурні напруження. Першим і незалежним кроком для дослідження температурних напружень є визначення температурного поля, що становить основну задачу аналітичної теорії теплопровідності. В окремих випадках визначення температурних полів є самостійною технічною задачею, розв'язання якої допомагає визначити температурні напруження. Тому розроблено лінійні математичні моделі визначення температурних режимів у 3D (просторових) середовищах із локально зосередженими тонкими теплоактивними чужорідними включеннями. Класичні методи не дають змоги розв'язувати крайові задачі математичної фізики, що відповідають таким моделям, у замкнутому вигляді. З огляду на це описано спосіб, який полягає в тому, що теплофізичні параметри для неоднорідних середовищ описують за допомогою асиметричних одиничних функцій як єдине ціле для всієї системи. Внаслідок цього отримують одне диференціальне рівняння теплопровідності з узагальненими похідними і крайовими умовами тільки на межових поверхнях цих середовищ. У класичному випадку такий процес описують системою диференціальних рівнянь теплопровідності для кожного з елементів неоднорідного середовища з умовами ідеального теплового контакту на поверхнях спряження та крайовими умовами на межових поверхнях. Враховуючи зазначене вище, запропоновано спосіб, який полягає в тому, що температуру, як функцію однієї з просторових координат, на боковій поверхні включення апроксимовано кусково-лінійною функцією. Це дало змогу застосувати інтегральне перетворення Фур'є до перетвореного диференціального рівняння теплопровідності із узагальненими похідними та крайових умов. Внаслідок отримано аналітичний розв'язок для визначення температурного поля в наведених просторових середовищах з внутрішнім та наскрізним включеннями. Із використанням отриманих аналітичних розв'язків крайових задач створено обчислювальні програми, що дають змогу отримати розподіл температури та аналізувати конструкції щодо термостійкості. Як наслідок, стає можливим її підвищити і цим самим захистити від перегрівання, яке може спричинити руйнування як окремих елементів, так і конструкцій загалом.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Подоусова, Тетяна, and Ніна Вашпанова. "Про існування деформацій овалоїдів." Proceedings of the International Geometry Center 13, no. 1 (May 13, 2020): 23–34. http://dx.doi.org/10.15673/tmgc.v13i1.1709.

Full text

Abstract:

У даній роботі у тривимірному евклідовому просторі E3 розглядаються загальні нескінченно малі (н.м.) деформації вищих порядків однозв'язних поверхонь, які мають важливе значення при вивченні їх неперервних деформацій. Завдання знаходження векторів зсуву цих деформацій зводиться до дослідження і розв'язку системи n рівнянь (або основних рівнянь) загальних н. м. деформацій скінченого порядку n, які отримані відносно довільно обраної на поверхні системи координат. Показано, що для замкнутих поверхонь додатньої гаусової кривини математичною моделлю цього завдання в сполучено-ізотермічній системі координат буде система n неоднорідних рівнянь комплексного виду, яка у випадку овалоїда приводиться до системи n інтегральних рівнянь. Використовуючи тензорні методи, апарат теорії узагальнених аналітичних функцій і методи функціонального аналізу, доведено, що регулярний овалоїд в E3 «в цілому» допускає загальну н.м. деформацію скінченого порядку n, яка однозначно визначається заздалегідь заданими 3n функціями. Знайдений їх геометричний зміст: завдання їх рівносильно завданням значень варіацій орта нормалі і елемента площі до порядку n включно. Векторні поля деформації при цьому визначаються з точністю до постійних векторів. Встановлено, що овалоїд буде жорстким щодо загальних н.м. деформацій скінченого порядку n тоді і тільки тоді, коли всі значення варіацій орта нормалі і елемента площі до порядку n включно тотожно рівні нулю. В якості прикладу поверхні, яка підтверджує отриманий результат, розглянута сфера радіуса R. Вектори зміщень при цьому знайдені в явному вигляді.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Немеш, М. І., О. П. Кентеш, О. С. Паламарчук, and О. Є. Костенчак-Свистак. "ВЗАЄМОЗВ᾽ЯЗОК ПОКАЗНИКІВ КОМПОНЕНТНОГО СКЛАДУ ТІЛА З ФУНКЦІОНАЛЬНИМ СТАНОМ ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ У ЖІНОК МОЛОДОГО ВІКУ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (April 29, 2021): 105–10. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i1.12000.

Full text

Abstract:

На сьогоднішній день проблема ожиріння тісно пов᾽язана з ендотеліальною дисфункцією. Ендотеліальна дисфункція характеризується порушенням функціонування ендотелію в бік зниження вазодилатації. В свою чергу, ендотеліальні клітини відіграють важливу роль у мікроциркуляції тканин. Неоваскуляризація залежить від синтезу ендотеліальними клітинами судинного ендотеліального фактора росту. При абдомінальному ожирінні спостерігається підвищений вміст вісцерального жиру, це супроводжується виробленням таких прозапальних адипокінів як вісфатин, фактор некрозу пухлин-альфа (α-ФНП), що впливає на зменшення синтезу оксиду азоту ендотелієм. Мета – знайти взаємозв᾽язок між показниками компонентного складу тіла з функціональним станом ендотеліальної функції у здорових осіб жіночої статті. Матеріал і методи. У дослідженні взяла участь 41 здорова студентка віком 18–25 років. Вимірювання маси тіла, а також визначення таких параметрів як індекс маси тіла (ІМТ, кг/м2), відсотковий вміст загального жиру (ВЗЖ, %), вміст вісцерального жиру (ВВЖ, од.) та вміст безжирової маси (ВБМ, %) проводили з використанням вагів-аналізаторів TANITABC-601 (Японія). Функціональний стан ендотелію досліджували за допомогою проби «реактивна гіперемія» (РГ) з оцінкою ендотелійзалежної вазодилатації (ЕЗВД). Дослідження проводиль на реографічному комп᾽ютерному приладі «РЕОКОМ» (ХАЇ-Медика). Результати були статистично опрацьовані за допомогою мультифакторного регресійного та кореляційного аналізів. Результати. По-перше, за результатами мультифакторного регресійного аналізу було встановлено, що ВВЖ, як незалежний предиктор, мав статистично достовірний зв᾽язок із показником ендотелійзалежної вазодилатації (ПЕЗВД) (р<0,0008). По-друге, показник ВВЖ мав статистично достовірний позитивний кореляційний зв᾽язок із ПЕЗВД (r=0,4211; p<0,006). Кореляційних зв᾽яків між ПЕЗВД та ВЗЖ, ІМТ та ВБМ знайдено не було (р>0,05). Висновки. Підвищення вмісту вісцерального жиру характеризується спершу підвищеним виробленням оксиду азоту, з метою покращення васкуляризації жирової тканини, а згодом адипокіни зменшуватимуть синтез оксиду азоту, що призведе до втрати еластичної здатності судин, і тим самим сприятиме появі артеріальної гіпертензії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Gorban, N. Ye, I. B. Vovk, N. H. Hoida, and O. V. Linchak. "ПОРУШЕННЯ МЕНСТРУАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ: СИТУАЦІЯ В СВІТІ І В УКРАЇНІ – У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ ТА З НЕАТИПОВОЮ ГІПЕРПРОЛІФЕРАТИВНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ ЕНДОМЕТРІЯ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 3 (November 18, 2019): 77–83. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.3.10596.

Full text

Abstract:

Мета: вивчити особливості порушення менструального циклу (ПМЦ) в Україні у 2010–2017 рр. у жінок репродуктивного віку та з неатиповою гіперпроліферативною патологією ендометрія (НГПЕ). Матеріали і методи. Використано дані статистичної звітності МОЗ України та Державної служби статистики України щодо жіночого населення віком 18–49 років. Вивчено особливості менструальної функції у 184 пацієнток із НГПЕ, поділених на три групи: І (n=60) – неатипова гіперплазія ендометрія (НГЕ), ІІ (n=62) – поліпи тіла матки (ПТМ), ІІІ (n=62) – поєднання НГЕ+ПТМ. Результати. Частота ПМЦ серед жінок України у 2010–2017 рр. становила 15,96 ‰. Відзначено коливання значень показника від найнижчих у м. Севастополі (2,92 ‰) та в Луганській області (5,90 ‰) до найвищих у Дніпропетровській області (26,16 ‰) та в м. Києві (29,84 ‰). Встановлено, що чим більша поширеність ПМЦ, тим більша частота хвороб сечостатевої системи (r=0,75) та деяких гінекологічних захворювань – сальпінгітів (r=0,63), ендометріозу (r=0,42). Найвищу частоту ПМЦ спостерігали у ІІІ (61,3 %) та в І (53,3 %) групах, і лише у третини (32,3 %) хворих ІІ групи. Висновки. 1. Найвищі показники порушення менструального циклу визначено у жінок з НГЕ та поєднанням НГЕ+ПТМ на відміну від пацієнток тільки з поліпами тіла матки. 2. ПМЦ можна розглядати як маркер та показник неблагополуччя функціонування сечостатевої системи та наявності гіперпроліферативного процесу ще на догоспітальному етапі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Skrypko, L. A. "Порушення імунного гомеостазу як одна з патогенетичних ланок полінейропатії при цукровому діабеті 2-го типу." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 7.69 (December 24, 2014): 101–6. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.7.69.2014.80929.

Full text

Abstract:

Метою дослідження було встановити роль імунного фактора в патогенезі полінейропатії у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу шляхом визначення рівня ФНП-α, ІЛ-1β, показників системи комплементу С3 та С4, а також оцінити ступінь зв’язку даних характеристик імунозапального процесу з показниками функціонального стану нервів.У процесі дослідження обстежено 76 хворих на ЦД 2-го типу: у 32 (42,1 %) діагностовано діабетичну полінейропатію (ДПН) ІІА стадії, у 26 (34,2 %) — ДПН ІІІ стадії; у 18 (23,7 %) проявів полінейропатії виявлено не було. Проведено електронейроміографічне дослідження малогомілкових та великогомілкових нервів з визначенням стану функції мієліну, досліджували вміст ІЛ-1β, ФНП-α та рівень компонентів комплементу С3, С4. У досліджуваних хворих з прогресуванням ДПН відбувається активація системи комплементу та прозапальних цитокінів, зокрема ФНП-α та ІЛ-1β, а також системи компонентів комплементу С3 і С4. Встановлено кореляційний зв’язок між зазначеними показниками та ступенем ураження мієлінових оболонок рухових нервів нижніх кінцівок: між резидуальною латенцією (РЛ) при стимуляції малогомілкових і великогомілкових нервів та С3 (r = 0,47; p = 0,031 та r = 0,58; p = 0,027 відповідно), між показниками швидкості проведення збудження (ШПЗ) малогомілковими і великогомілковими нервами та С3 (r = –0,38; p = 0,039 та r = –0,48; p = 0,032 відповідно); між РЛ при стимуляції великогомілкових нервів та ІЛ-1β (r = 0,53; p = 0,019), між показниками ШПЗ великогомілковими нервами та ІЛ-1β (r = –0,44; p = 0,036). Це свідчить про те, що хронічне низькоінтенсивне запалення, характерне для ЦД 2-го типу, є несприятливим фоном, на якому в подальшому розвиваються автоімунні реакції на структури мієлінової оболонки.При ІІІ стадії ДПН спостерігається зменшення показника С4 на тлі високого рівня С3, що може характеризувати зниження опірності інфекціям і зростання ризику розвитку виразкового процесу стопи у хворих на ЦД 2-го типу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Фурман, Юрій, Вікторія Онищук, Наталія Гаврилова, and Олександр Здебський. "Вплив занять за комплексною програмою фізичної реабілітації на біоелектричну активність серця юнаків, хворих на бронхіальну астму." Слобожанський науково-спортивний вісник K, no. 6 (December 30, 2019): 101–6. http://dx.doi.org/10.15391//snsv.2019-6.041.

Full text

Abstract:

Протягом останнього десятиліття медична статистика констатує неухильне зростання бронхіальної астми (БА) серед осіб різного віку. В Україні серед дітей віком 6 - 7 років бронхіальна астма простежується у 8,1%; віком 16-18 років - 6,1%. Такий відсоток захворюваності серед молодого населення є не лише медико-біологічною, але й соціальною проблемою, оскільки створює перешкоди для одержання освіти й обмежує в подальшому можливості вибору професії. Варто відзначити, що поширення захворюваності на БА супроводжується ускладненням перебігу зазначеної хвороби. Відомо, що у осіб з бронхіальною астмою часто виникають порушення діяльності функції серцево-судинної системи. У таких осіб простежується синусова тахікардія більш як 120 скорочень в 1 хвилину, підвищення артеріального тиску, наростання клінічних ознак правошлуночкової недостатності (набухання шийних вен, збільшення печінки). На електрокардіограмі визначаються ознаки перевантаження правих відділів серця. Такі наслідки викликають занепо- коєння, що в подальшому може призвести до інвалідності та смертності. Для покращення стану хворих на бронхіальну астму використовують різноманітні засоби фізичної реабілітації. Однак, застосування традиційних методів і засобів фізичної реабілітації не завжди є ефективним для хворих, що підтверджується зростанням захворюваність серед осіб молодого віку. Класичні засоби фізичної реабілітації застосовують головним чином у санаторно-лікувальних та дис- пансерних закладах, що робить їх недоступними для молоді у період навчання через брак часу. З огляду на це постає проблема пошуку і розробки наближених до процесу навчання нових ефективних технологій фізичної реабілітації мо- лоді, яка хворіє на бронхіальну астму. Мета: обґрунтувати та розробити комплексну програму фізичної реабілітації юнаків, хворих на бронхіальну астму. Матеріал і методи: Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження: огляд літера- турних джерел; електрокардіографія, сфігмоманометрія; методи математичної статистики. Результати. Заняття за розробленою програмою, яка включала дихальну гімнастику на апараті «Ендогенік 01», не викликали негативних змін біоелектричної активності серця у юнаків. Результати наших досліджень засвідчили, що під впливом систематичнихзанять у студентів основної групи вже через 30 тижнівзбільшується тривалістьінтервалу R-R на 3,67% (p<0,05). При цьому відповідно відбувається зменшення частоти серцевих скорочень на 3,18% (p<0,05). По завершенню курсу фізичної реабілітації нами зареєстроване подальше збільшення інтервалу R-R (на 3,79%, p<0,05) у студентів основної групи. Частота серцевих скорочень у юнаків на 3,42% (p<0,02) залишилась вірогідно низькою по- рівняно зі значеннями, зареєстрованими до початку формувального експерименту. Решта досліджуваних показників біоелектричної активності серця у юнаків основної групи протягом 40 тижнів занять суттєво не змінилась. Нами не за- реєстровано в студентів даної групи вірогідних змін артеріального тиску протягом сорокатижневого періоду занять. Висновки. Заняття за розробленою програмою не викликали негативних змін біоелектричної активності серця у юна- ків. При цьому слід відзначити як позитивний феномен вірогідне зниження частоти серцевих скорочень, що свідчить про економізацію серцевої діяльності досліджуваних в стані відносного м’язового спокою. Ключові слова студенти, бронхіальна астма, фізична реабілітація

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Virstyuk, N. G., I. I. Vakalyuk, O. J. Cherkashyna, and V. M. Kazmiryk. "Функціональний стан печінки у хворих із хронічною серцевою недостатністю залежно від наявності неалкогольного стеатогепатиту." Терапевтика 2, no. 1 (July 30, 2021): 33–38. http://dx.doi.org/10.31793/2709-7404.2021.2-1.33.

Full text

Abstract:

Результати досліджень довели вплив неалкогольної жирової хвороби печінки на перебіг серцево-судинних захворювань. Недостатньо вивченим залишається функціональний стан застійної печінки при хронічній серцевій недостатності (ХСН) у поєднанні з неалкогольним стеатогепатитом (НАСГ). Мета роботи — вивчення показників функціонального стану печінки у хворих на ХСН ІІА стадії ІІІ ФК за класифікацією NYHA (New York Heart Association) залежно від наявності НАСГ. Матеріали та методи. Обстежено 72 хворих на артеріальну гіпертензію (АГ), ускладнену ХСН ІІА стадії ФК ІІІ за NYHA: 36 хворих без НАСГ (І група), 36 хворих із НАСГ на стадії фіброзу F1-F2 (ІІ група). Групу обстежених становили 31 (43,0%) чоловік і 41 (57,0%) жінкавіком (66,9±5,4) року. Контрольну групу становили 20 практично здорових осіб. Вивчали показники функціонального стану печінки, ліпідограми, а також вміст С-реактивного протеїну (СРП), фактора некрозу пухлин альфа (ФНПα) і NT-pro BNP у крові імуноферментним методом зі статистичним опрацюванням. Результати. Зміни функціонального стану печінки були більшими за поєднання ХСН і НАСГ: у пацієнтів ІІ групи вміст білірубіну, активність АсАТ, АлАТ, ЛДГ, ГГТП і ЛФ були вищими, показники дисліпідемії вираженішими порівняно з пацієнтами І групи (p<0,05). Вміст СРП у крові пацієнтів ІІ групи перевищував такий у здорових у 7,88 раза, у пацієнтів І групи — у 2,26 раза (p<0,05); вміст ФНПα — у 3,86 і 1,24 рази (p<0,05); NT-proBNP — у 4,79 і 1,49 рази відповідно (p<0,05). Виявлено кореляції між показниками ФНПα й активністю АлАТ, ГГТП, холінестерази (r=+0,61; r=+0,42; r= –0,42 відповідно; p<0,05); між ФНПα і NT-pro BNP (r=+0,73; p<0,05); між АлАТ, ГГТП і NT-pro BNP (r=+0,55; r=+0,49 відповідно; p<0,05).Висновки. Поєднання ХСН ФК ІІІ за NYHA з НАСГ характеризується помірною гепатомегалією, порушенням функціонального стану печінки із цитолітичним, холестатичним синдромами, порушенням синтезуючої функції печінки та наростанням дисліпідемії; посиленням субклінічного системного запалення і ХСН за збільшенням у крові вмісту СРП, ТНФα і NT-pro BNP.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

R.S., Melnyk. "THE TERM “WESTERN UKRAINE” AND ITS “NATIONALIZING” FUNCTION IN THE DISCOURSE OF THE NEWSPAPER “DILO” (1923–1939)." South Archive (Historical Sciences), no. 36 (February 18, 2022): 11–18. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2786-5118/2021-36-2.

Full text

Abstract:

The purpose of this article is to investigate the use of the term “Western Ukraine” / “Western Ukrainian lands” as a “basic/key concept” in the discourse of Lviv’s newspaper “Dilo” and the environment of the Ukrainian National Democratic Union (UNDO) in 1923–1939.The study applies the methodology of “conceptual history” (Begriffsgeschichte) according to R. Koselleck and J. Ifversen. The article focuses on a specific aspect of the use of this term, namely its “nationalizing” function in the context of relations with the Polish state. For a broader comparative context, the article also briefly describes Ukrainian nationalistic, Polish, and Soviet discourses, as well as transcripts of sessions of the Sejm of the Polish Republic.The article shows that after the Entente Council of Ambassadors’ decision of 1923 to recognize the sovereignty of the Second Polish Republic over Eastern Galicia, the term “Western Ukraine” acquired a new geographical meaning in Ukrainian national and Soviet discourses, denoting the territory of all Ukrainian lands in Poland. Simultaneously, with the postulate of “autonomy of the western Ukrainian lands”, this term regained its political tone.The article shows that the term “Western Ukrainian lands” was used to emphasize the national character of the Ukrainian territories of Poland, to oppose it to the policy of the Polish state, and to connect this area with Greater / Soviet Ukraine.Because of such political connotation, this term provoked a sharp controversy between the Ukrainian and Polish discourses, in particular within the parliament. At the same time, with the change of political orientation in the 1930s, the use of the term “Western Ukrainian lands” in the political declarations of the UNDO and “Dilo” gradually decreased.The study concludes that the term “Western Ukrainian lands” became a “basic / key” concept in the interwar Ukrainian discourse and contained certain political connotations. This term’s “nationalizing” function and its sharp discursive role have led to the gradual refusal of its use at the highest political level.Key words: Western Ukraine, UNDO, Dilo newspaper, Second Polish Republic, interwar period, conceptual history. Метою цієї статті є дослідити вживання терміна «Західна Україна» / «західноукраїнські землі» як «базового/ключового поняття» у дискурсі львівської газети «Діло» та середовища Українського національно-демократич-ного об’єднання (УНДО) у 1923–1939 рр.У статті застосовано методологію «історії понять» (conceptual history / Begriffsgeschichte) за Р. Козелеком та Я. Іфверсеном. Стаття зосереджується на конкретному аспекті вживання цього терміна, а саме його «націоналізуючої» функції в контексті відносин із польською державою. Для ширшого порівняльного контексту у статті коротко залучено також український націоналістичний, польський та радянський дискурси, а також застосовано стенограми засідань Сейму Польської республіки.Стаття демонструє, що після рішення Ради послів Антанти про визнання суверенітету Польської республіки над Східною Галичиною в 1923 р. термін «Західна Україна» в українському національному, а також радянському, дискурсах набув нового географічного наповнення, позначаючи простір всіх українських земель Польщі. Водночас із висуненням постулату про «автономію західноукраїнських земель» цей термін знову набув політичного звучання.У статті показано, що поняття «західноукраїнські землі» використовували з метою підкреслити національний характер українських територій Польщі, протиставити його політиці польської держави та пов’язати цей простір із Великою/Радянською Україною. Через таке змістове наповнення цей термін викликав гостру полеміку між українським та польським дискурсами, зокрема в стінах парламенту. Водночас зі зміною політичних орієнтацій у 1930-х рр. використання поняття «західноукраїнські землі» у політичних деклараціях УНДО та «Діла» поступово зменшувалось.Дослідження доходить висновку, що термін «західноукраїнські землі» став «базовим/ключовим» поняттям в міжвоєнному українському дискурсі і ніс певні політичні конотації. Саме ця його «націоналізуюча» функція та спричинена нею гостра дискурсивна роль цього терміна стала причиною поступової відмови від його використання на вищому політичному рівні.Ключові слова: Західна Україна, УНДО, газета «Діло», Польська республіка, міжвоєнний період, історія понять.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Kryvoruchko, I. A., V. V. Boyko, O. Yu Lavretieva, and S. A. Andreieshchev. "Зміни оксидантно-антиоксидантного гомеостазу та окремих цитокінів у хворих з бластоматозною жовтяницею різної тяжкості." Klinicheskaia khirurgiia 85, no. 1 (March 24, 2019): 3–9. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2019.01.03.

Full text

Abstract:

Мета. Дослідження стану вільнорадикальних процесів, перекисного окислення ліпідів, антирадикального захисту та вмісту цитокінів у сироватці крові хворих з бластоматозною жовтяницею. Матеріали і методи. Дослідження проведено щодо 80 хворих у віці від 38 до 83 років, які мали бластоматозну жовтяницю до оперативних втручань. Всі пацієнти були розподілені на три групи в залежності від тяжкості жовтяниці, визначеної за класифікацією Е. І. Гальперіна (2012), для оцінки та прогнозування післяопераційних результатів. До 1-ї групи включили 18 (22,5%) пацієнтів з жовтяницею класу А, до 2-ї групи - 32 (40%) пацієнти з жовтяницею класу В, до 3-ї групи - 30 (37,5%) пацієнтів з жовтяницею класу С. У 68 (85%) пацієнтів діагностовані III і IV стадії захворювання. Результати. В умовах клінічного перебігу бластоматозної жовтяниці всіх трьох класів тяжкості у сироватці крові хворих значно збільшувався вміст середньомолекулярних пептидів і аміаку; антиоксидантний гомеостаз характеризувався збільшенням вмісту в сироватці крові малонового діальдегіду, дієнових кон’югатів, підвищенням активності церулоплазміну і зниженням активності каталази (р < 0,05); вміст у сироватці крові цитокінів IL-1β, IL-6 і ІL-8 значно підвищувався (р < 0,05), водночас динаміка змін вмісту цитокінів ІL-4 і ІL-10 була зворотною (р < 0,05). Порівняння середніх міжгрупових відмінностей за критерієм Спірмана показало, що показники рівня васкулоендотеліального фактора росту були вірогідними у хворих з жовтяницею класів A і B (r = -0,90, p = 0,000), класів B і C (r = 0,726, p = 0,000) та класів A і C (r = 0,489, p = 0,041). Встановлено, що рівень васкулоендотеліального фактора росту, який у середньому становив 346 пг/мл, був єдиним показником, що мав більшу точність у разі порівняння хворих з раком і умовно здорових людей (площа під RОС-кривою становила 0,943, чутливість - 86,8%, специфічність - 82,4%, загальна точність - 82,3%). Висновки. Порушення функції ендотеліальних клітин і клітин гладких м’язів судин, індуковане вільнорадикальними процесами і антирадикальною захисною системою, призводить до розвитку ендотеліальної та судинної дисфункції, яка, ймовірно, ініціює та індукує гіпоактивність судин і вазодилатацію, а рівень васкулоендотеліального фактора росту має більшу точність у разі порівняння хворих з раком і умовно здорових людей.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Зубченко, Світлана, Ігор Гайдучок, and Валентина Чопяк. "ДОСЛІДЖЕННЯ РОЛІ MIR-BART-13 І MIR-BART-15 У ПАТОГЕНЕЗІ АЛЕРГІЧНИХ ХВОРОБ НА ТЛІ ХРОНІЧНОЇ ЕПШТЕЙНА-БАРР ВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ." Immunology and Allergy: Science and Practice, no. 1-2 (May 21, 2021): 13–18. http://dx.doi.org/10.37321/immunology.2021.1-2-02.

Full text

Abstract:

Вступ. Віруси герпесу надзвичайно поширені в людській популяції і здатні вражати практично всі органи і системи, викликати маніфестацію супутніхзахворювань, їх атиповий перебіг і стійкість до традиційних методів терапії. За літературними даними і власними клінічними спостереженнями сьогодні частіше зустрічається інфекція, викликана вірусом Епштейна-Барр (EBV). Одним із механізмів уникнення вірусом імунного нагляду є здатність до продукції власних miRNAs, зокрема miR-BART-13 і miRBART-15. Дослідження ролі вірусних miRNAs у патогенезі різних хвороб, в т.ч. алергічних, є актуальними.Мета. Дослідити рівні miR-BART-13 і miRBART-15 у пацієнтів з алергічними хворобами (АХ) на тлі різних фаз хронічної EBV-інфекції.Матеріали та методи. Виконували детальний аналіз анамнестичних даних, клінічний огляд, загальні лабораторні, цитологічні, інструментальні, специфічні алергологічні, молекулярно-генетичні дослідження, статистичний аналіз. Визначення експресії miRBART-13 і miR-BART-15 у зразках сироватки визначали методом зворотної транскрипції і ПЛР у реальному часі. Виокремили 46 хворих на АХ на тлі активної та латентної фаз хронічної EBV-інфекції, з них 63,0 % жінок, 37,0 % чоловіків, віком 18-59 років. Контрольну групу склали 20 ЕBV-серонегативних осіб з АХ відповідного віку і статі.Результати дослідження. Концентрація miRBART-13 і miR-BART-15 була вищою у пацієнтів з персистуючою бронхіальною астмою (БА) на тлі активної фази EBV-інфекції порівняно з латентною фазою ЕВV-інфекції і пацієнтами з іншими АХ (р<0,05). У хворих на БА на тлі хронічної EBV-інфекції в активнійфазі концентрація miR-BART-13 зворотно (r=-0,391, p=0,038) корелювала з показниками функцій зовнішнього дихання (ОФВ1).Висновки. У пацієнтів з БА, персистуючою на тлі активної фази EBV-інфекції, рівні BART-15 і miRBART-13 були вищими порівняно з пацієнтами з іншими АХ та з латентною фазою EBV-інфекції. Наявність зворотного кореляційного зв›язку між рівнями miRBART-13 та ОФВ1 вказувала на участь вірусу в активній фазі в патогенезі алергічного запального процесу в нижніх дихальних шляхах і роль miR-BART-13 як біологічного маркера тяжкості цього процесу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

V.V., Plokhikh, and Kadukha O.S. "INTELLECTUAL ABILITIES OF STUDENTS WITH AN ADDICTIVE TENDENCY TO LISTEN TO MUSIC." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 1 (April 15, 2021): 32–40. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-1-4.

Full text

Abstract:

Purpose. The purpose of the researchis to determine the features of the connection of intellectual abilities with addictive manifestations of passion for listening to music in students. Methods. The subjects were 57 students. In an empirical study, the following methods were used: “The scale of Progressive Matrices” by J. Raven; “Simple analogies”; scale “Sports and music fanaticism” from the method “Tendency to dependent behavior” by V.D. Mendelevich. Passion for listening to music was determined using a research questionnaire. We performed statistical analysis of empirical data using correlation analysis (according to Spearman), the Mann-Whitney criterion u, and the Fisher criterion φ*. Results. Analysis of the results according to the method of V.D. Mendelevich allowed us to identify a problem subgroup with an increased predisposition and a high probability of musical dependence in the group of subjects (22 people). We have found that for the studied group, the highest problems are: the frequency of listening to music at leisure (U = 235,5; p = 0,022); desired expressiveness of the musical rhythm (U = 271,5; p = 0,039); frequency of loss of time perception when listening (U = 237,0; p = 0,012); frequency of listening to works in the rock styles (φ* = 1,73; p = 0,042) and hip-hop (φ* = 1,8; p = 0,036). Manifestations of musical addiction correlate with: the use of music to raise the mood (r = 0,289; p = 0,029); the desired sound volume (r = 0,258; p = 0,053); the frequency of “immersion in yourself” when listening (r = 0,350; p = 0,008). The feedback of musical addiction with indicators of intellectual development in Series A (r = −0,280; p = 0,035) and C (r = −0,370; p = 0,005) methods of J. Raven. We have determined that the use of music for intellectual concentration correlates with the overall indicator of problem-solving, according to J. Raven (r = 0,260; p < 0,051) and with the effectiveness of searching for simple analogies (r = 0,303; p < 0,022). Conclusions. The severity of addictive manifestations among studied students about listening to music is directly related to a decrease in the effectiveness of intellectual functions. Those functions aim at determining the relationships and principles of development of the analyzed structural organization. Music contributes to students’ concentration in intellectual activities, but excessive listening to music for mental concentration contributes to the loss of a person’s sense of reality and conscious control over actions when immersed in a flowing state.Key words: thinking, memory, semantic processing of information, musical style, state of consciousness, passion for listening to music. Мета дослідження – визначення особливостей зв’язку інтелектуальних здібностей з адиктивними проявами щодо захопленості прослуховуванням музики у студентів. Методи. Досліджуваними виступили 57 студентів. В емпіричному дослідженні були використані такі методики: «Шкала прогресивних матриць» Дж. Равена; «Прості аналогії»; шкала «Спортивний та музичний фанатизм» із методики «Схильність до залежної поведінки» В.Д. Менделевича. Захопленість прослуховуванням музики визначалася за допомогою дослідницької анкети. Статистичний аналіз емпіричних даних проводився з використанням кореляційного аналізу (за Спірменом), критерію U Манна – Уітні, критерію φ* Фішера. Результати. Аналіз результатів за методикою В.Д. Менделевича дозволив виокремити у групі досліджуваних проблемну підгрупу з підвищеною схильністю та високою ймовірністю музичної залежності (22 особи). Встановлено, що для досліджуваних проблемної групи вище значення показників: частота прослуховування музики на дозвіллі (U = 235,5; p = 0,022); бажана виразність музичного ритму (U = 271,5; p = 0, 039); частота втрати відчуття плину часу у процесі прослуховування (U = 237,0; p = 0,012); частота прослуховування творів у стилях рок (φ* = 1,73; p = 0,042) і хіп-хоп (φ* = 1,8; p = 0,036). Прояви музичної адикції корелюють із: використанням музики для підняття настрою (r = 0,289; p = 0,029); бажаною гучністю звучання (r = 0,258; p = 0,053); частотою «занурення в себе» під час прослуховування (r = 0,350; p = 0,008). Встановлено зворотний зв’язок музичної адикції з показниками інтелектуального розвитку в серіях А (r = −0,280; p = 0,035) та С (r = −0,370; p = 0,005) методики Дж. Равена. Визначено, що використання музики для інтелектуальної зосере-дженості корелює із загальним показником вирішення завдань за Дж. Равеном (r = 0,260; p < 0,051) та з результативністю пошуку простих аналогій (r = 0,303; p < 0,022). Висновки. Виразність адиктивних проявів у студентів-досліджуваних щодо прослуховування музики прямо пов’язана зі зниженням ефективності інтелектуальних функцій, спрямованих на визначення взаємозв’язків та принципів розбудови аналізованої структурної організації. Музика сприяє зосередженості студентів в інтелектуальній діяльності, але надмірне прослуховування музики для розумової зосередженості сприяє втраті особою відчуття реальності та свідомого контролю над діями під час занурення в потоковий стан.Ключові слова: мислення, пам’ять, смислова переробка інформації, музичний стиль, стан свідомості, захопленість прослуховуванням музики

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Колісник, П. Ф., Я. П. Лісков, С. П. Колісник, В. І. Колісник, Н. С. Гончарова, and О. В. Долинна. "Зв’язок між показниками вертебробазилярного кровотоку та стабілометрії у пацієнтів з периферичним головокружінням і дегенеративними змінами шийного відділу хребта." Pain medicine 3, no. 2/1 (October 18, 2018): 35. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.34805.

Full text

Abstract:

Актуальність. Поширеність головокружіння складає від 4 до 7 % дорослого населення. За даними Yardley L. (1998), із 20 тисяч опитаних людей працездатного віку до 30 % страждали на головокружіння понад 5 років, що значно погіршувало якість життя та підвищувало ризик падіння. До найпоширеніших причин периферичного головокружіння відносяться: доброякісне пароксизмальне позиційне головокружіння, хвороба Меньєра, вестибулярний нейроніт і порушення кровотоку у вертебробазилярному басейні (ВББ). За даними Яхно Н. Н. (2005), причинами порушення кровотоку ВББ є стеноз магістральних судин, вроджені особливості будови судинного русла, мікроангіопатії, синдром підключичного обкрадання, компресія хребтових артерій патанатомічно зміненими структурами в шийних сегментах, защемлення потиличного нерва, гостра травма шийного відділу хребта, артеріїти, антифосфоліпідний синдром, спазм підпотиличних м’язів тощо. Основними методами дослідження є: МРТ в судинному режимі, УЗД судин шиї та голови, реоенцефалографія (РЕГ), стабілометрія, електроністагмометрія тощо. Хоча залежність ризику падіння від постуральних функцій доведена, але зв’язок між показниками базилярного кровотоку та стабілометрії потребує вивчення. Мета: вивчити зв’язок між реографічними показниками кровотоку в ВББ та даними стабілометричного аналізу у пацієнтів з периферичним головокружінням та дегенеративними змінами шийного відділу хребта, оцінити кореляційний зв’язок між даними РЕГ та стабілометрії. Матеріали і методи: у дослідження було включено 16 пацієнтів з периферичним головокружінням віком 23–63 (42,07 ± 13,6) років. Реєстрацію РЕГ виконували в стандартних (фронтомастоїдальному та окципіто-мастоїдальному) відведеннях з різницею базового імпедансу до 10 Ом. Зміни кровотоку досліджувалися у стандартному положенні голови. Показники постуральної стійкості досліджувалися за допомогою стабілометрії у вертикальному положенні з відкритими очима. Статистичну обробку проводили за допомогою програми SPSS. Для оцінки кореляції використовували коефіцієнт кореляції Пірсона. Достовірність різниці рівня ознаки в групах розраховано за допомогою критерію Манна – Уїтні. Результати. Встановлено достовірну різницю показників відхилення центру мас у сагітальній площині у пацієнтів з головокружінням (U = 10,5; p = 0,01). Спостерігався прямий кореляційний зв’язок середньої сили між коефіцієнтом асиметрії кровотоку у ВББ та відхиленням центру мас у сагітальній площині (r = 0,56; p ≤ 0,05). Висновки. Отримані результати свідчать про прямий кореляційний зв’язок середньої сили між коефіцієнтом асиметрії кровотоку у ВББ та відхиленням центру мас в сагітальній площині у пацієнтів з периферичним головокружінням, що може свідчити про зв’язок порушень кровотоку в ВББ з периферичним головокружінням і потребує подальшого дослідження. Перспективи подальших досліджень. Дослідження є фрагментом дисертаційної роботи та науково-дослідної роботи кафедри. Триває обстеження пацієнтів і дослідження між показниками вертебробазилярного кровотоку та стабілометрії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Винниченко, Л. Б., В. Ф. Орловський, А. В. Жаркова, Н. В. Деміхова, and Т. О. Якуба. "ВПЛИВ ЗАПАЛЬНИХ ЦИТОКІНІВ НА ПЕРЕБІГ ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 1 (May 22, 2021): 46–53. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.1.12087.

Full text

Abstract:

Вступ. Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) є однією з провідних проблем охорони здоров’я в усьому світі, що зумовлено значною поширеністю даної патології, досить високими показниками інвалідності й смертності, а також великими економічними втратами. Це захворювання є найчастішою причиною інвалідизації і летальності серед усіх легеневих захворювань. За прогнозами експертів, у 2020 р. смертність від ХОЗЛ мала вийти на третє місце. Мета дослідження – вивчити вплив запальних цитокінів на перебіг хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ). Матеріали і методи. Загальна кількість досліджуваних склала 146 осіб, які були зіставлені за віком та статтю. Першу групу склали 100 пацієнтів, хворих на ХОЗЛ (II ступінь (ст.) бронхообструкції мали 38 хворих, III ст. ̶ 43 хворих, IV ст. ̶ 19 хворих). Другу групу склали відносно здорові курці зі стажем куріння ≥10 пачко/років (24 особи). Третю групу склали здорові некурці чоловіки, зі стажем куріння ≤1 пачко/років (22 особи). Хворим було проведено спірометричне дослідження; аналіз крові на біомаркери запалення (БЗ), а саме ̶ лейкоцити, С-реактивний білок (СРБ), інтерлейкін-6 (IL6), інтерлейкін-8 (IL8), фібриноген; комп’ютерна томографія легень; виміри індексу маси тіла (ІМТ); тест mMRC, опитувальники SGRQ та САТ. Рівень біомаркерів запалення (БЗ) у хворих на ХОЗЛ порівнювався з такими у здорових курців з нормальними показниками спірометрії та у тих, хто не курить. Для аналізу статистичної значущості відмінностей між групами використовували тести Краскела – Уолліса. Достовірність відмінностей між кількісними ознаками із ненормальним розподілом проводили за допомогою непараметричного парного U-критерію Манна – Уїтні. Зіставлення якісних показників проводили з використанням χ2-критерію з поправкою Йєйтса. В усіх випадках достовірними вважали відмінності при р<0,05. Результати. Рівень БЗ, а саме – лейкоцити, СРБ, IL6 та фібриногену є статистично вищим (р<0,001) у пацієнтів із ХОЗЛ, ніж у курців з нормальною функцією легень і тих, хто не курить, тоді як рівень IL8 вищий у групі курців без ХОЗЛ (р<0,001). Середній рівень СРБ, IL6 та фібриногену майже не відрізняється між курцями і екс-курцями в межах досліджуваних груп (ДГ), тоді як рівень IL8 у теперішніх курців статистично вищий порівняно з тими пацієнтами, які кинули курити, як у хворих на ХОЗЛ (р<0,01), так і в групі курців з нормальними показниками спірометрії (р<0,001). Відсоток осіб з підвищеним рівнем БЗ був значно вищим в першій групі, порівняно з другою (70 й 62 % відповідно, р<0,05), та в другій порівняно з третьою (62 й 22 % відповідно, р<0,001). Відсоток хворих, які мали підвищення двох і більше БЗ, був також статистично вищим в групі ХОЗЛ порівняно з курцями без ХОЗЛ (p<0,05) та з некурцями (p<0,001). Спостерігається прямий кореляційний зв’язок між вираженням БЗ та ст. бронхообструкції ХОЗЛ (r=0,39, p<0,05). У хворих на ХОЗЛ встановлені прямі позитивні кореляційні взаємовідношення між вираженням БЗ та стажем куріння (r=0,82; p<0,05), вираженням задишки за шкалою mMRC (r=0,62; p<0,05), наявністю супутньої патології (r=0,51; p<0,05), частотою емфіземи легень та загострень протягом року (r=0,82 та r=0,89 відповідно; p<0,05). Висновки. Отримані результати дозволяють розглядати БЗ у пацієнтів із ХОЗЛ як фактор, що модифікує розвиток патології.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Bolshova, O. V., N. M. Muz, D. A. Kvachenyuk, and M. O. Ryznychuk. "Взаємозв’язок стану системи гормон росту/ростові чинники, рівнів вітаміну D та показників зросту в дітей із затримкою внутрішньоутробного розвитку." Endokrynologia 26, no. 1 (March 22, 2021): 21–30. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2021.26-1.21.

Full text

Abstract:

Мета — вивчити взаємозв’язок стану системи гормон росту/ростові чинники, рівнів вітаміну D (віт. D) і показників зросту в дітей із затримкою внутрішньоутробного розвитку (ЗВУР), запропонувати оптимальну схему корекції затримки росту. Матеріал і методи. Обстежено 34 дитини (14 дівчаток і 20 хлопчиків) із затримкою росту (середній вік — 6,95±0,46 року), які при народженні мали ознаки ЗВУР. Симетричний тип ЗВУР виявили в 15 пацієнтів (44,2%), асиметричний тип — у 19 пацієнтів (55,8%). Рівень гормону росту (ГР) в плазмі крові (нг/мл) визначали хемілюмінесцентним методом на аналізаторі Immulate 2000 (США) за допомогою стандартної тест-системи GRH («Siemens», США). Рівні інсуліноподібного чинника росту‑1 (ІЧР‑1), зв’язуючий білок‑3 інсуліноподібного чинника росту (ІЧР-ЗБ-З) в плазмі крові визначали імуноферментним методом; рівень25-гідроксикальциферолу (25(ОН)D) — імунохемілюмінесцентним методом. Результати. Усі пацієнти мали достатній стимульований викид ГР (>10 нг/мл), однак, дефіцит росту був значним (мінус 2,83±0,12 SDS). Суттєве зниження рівнів ІЧР‑1 та ІЧР-ЗБ‑3 спостерігали у всіх дітей із ЗВУР, більш значне в пацієнтів з асиметричним типом захворювання, ніж зі симетричним типом ЗВУР (р=0,05 і р<0,05 відповідно). Недостатність віт. D встановлено в 16 обстежених (47,06%), а дефіцит віт. D — у 18 дітей (52,94%). Не встановлено суттєвих відмінностей між показниками віт. D у дівчаток та хлопчиків з ознаками ЗВУР (51,79±3,38 і 48,36±2,86 нмоль/л відповідно, р>0,05). Кореляційного зв’язку між масою тіла пацієнтів зі ЗВУР і вмістом віт. D не виявлено (r=0,03). У пацієнтів зі симетричною формою ЗВУР рівень віт. D був суттєво нижчим і становив 44,1±3,2 нмоль/л, а серед дітей з асиметричною формою — 54,2±2,56 нмоль/л (р<0,05). Показано прямий зв’язок між вмістом віт. D і SDS ІЧР‑1 (rху=+0,45, р<0,05), віт. D і зростом (rху=+0,52, р<0,05) у пацієнтів із симетричним типом ЗВУР. У групі пацієнтів з асиметричним типом ЗВУР також виявлено прямий кореляційний зв’язок між рівнем віт. D і SDS ІЧР‑1 (rху=+0,36, р<0,05), між рівнем віт. D і ростом (rху=+0,38, р<0,05). Встановлено прямий кореляційний зв’язок між вмістом віт. D і SDSІЧР-ЗБ‑3 (rху=+0,53, р<0,05). Комбіноване лікування препаратами рекомбінантного ГР (рГР) в дозі 0,05 мкг/кг і віт. D (відповідно до наявності недостатності/дефіциту віт. D — 1000 МО або 2000 МО) приводило до вірогідного прискорення швидкості росту (р<0,05). Висновки. Діти з низькорослістю внаслідок ЗВУР мають суттєве зниження довжини та маси тіла при народженні та зберігають суттєвий дефіцит росту в препубертат-ному віці навіть на тлі збереженої соматотропної функції. Дефіцит росту асоціюється зі значним зниженням рівнів ІЧР‑1 та ІЧР-ЗБ‑3. Недостатність віт. D встановлено в 16 обстежених (47,1%), а дефіцит віт. D — у 18 дітей (52,9%). Встановлено прямий зв’язок між вмістом віт. D та SDS ІЧР‑1, віт. D і SDS ІЧР-ЗБ‑3, віт. D і ростом пацієнтів. Не встановлено кореляційного зв’язку між рівнем віт. D і максимальним піком стимульованого викиду ГР. Додавання препарату віт. D у комплекс терапії сприяє вірогідному збільшенню прискорення росту цієї категорії пацієнтів. До переліку досліджень при обстеженні дітей із низькорослістю, які народилися з ознаками ЗВУР, рекомендовано включати визначення рівня віт. D у плазмі крові незалежно від типу захворювання та стану соматотропної функції.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Тарасюк, Інна. "Тестування та оцінювання мовленнєвої компетенції: німецький досвід." East European Journal of Psycholinguistics 6, no. 1 (June 30, 2019): 76–81. http://dx.doi.org/10.29038/eejpl.2019.6.1.ita.

Full text

Abstract:

Оскільки навчання іноземної мови на сьогодні має абсолютно новий, сучасний підхід, оцінювання мовленнєвої компетенції повинно відповідати чітким міжнародним стандартизованим вимогам. Позаяк стаття має стислий інформативний характер, в її межах уточнено поняття оцінювання, як спонукання до відповідної мовленнєвої реакції або дії через чітко поставлені комунікативні завдання. У статті також відображено типи оцінювання, а саме формальне та неформальне, зовнішнє оцінювання та самоконтроль. Через те, що завжди важливо розуміти, з якою метою здійснюється оцінювання мовленнєвої компетенції, у статті виокремлено його функції, а саме: діагностування, сприяння, розпізнання прогресу, констатування досягнення цілей, встановлення рейтингу, виставлення оцінок, порівняння, мотивація та ін. Там, де дві особи, існують дві суб’єктивні картини об’єктивного світу: бачення ситуації тим, хто оцінює, і тим, кого оцінюють, то до уваги також взято психоемоційний аспект досліджуваного питання. Література References Ballweg, S. Drumm, S. Hufeisen, B. Klippel, J., Pilypaityte, L. (2013). Wie lernt man die Fremdsprache Deutsch? Deutsch Lehren Lernen. Band 2. München: Klett-Langenscheidt. Beurteilen im DaF-/DaZ-Unterricht Testen – Evaluieren – Prüfen Akten der Vierten Gesamtschweizerischen Tagung für Deutschlehrerinnen und Deutschlehrer 29. und 30. Juni 2012 – Universität Bern. M. Clalüna, B. Tscharner (Eds.). Impressum Käser Druck. Bolton, S., Glaboniat, M., Lorenz, H., Perlmann-Balme, M., Steiner, S. (2008). Mündlich: Mündliche Produktion und Interaktion Deutsch: Illustration der Niveaustufen des Gemeinsamen europäischen Referenzrahmens. München: Langenscheidt. Garme, B. (2005). Auf den Flügeln der Sprache: Ein diagnostisches Verfahren. In: Anforderungen an Verfahren der regelmäßigen Sprachstandsfeststellung als Grundlage für die frühe und individuelle Förderung von Kindern mit und ohne Migrationshintergrund. (pp. 241-260), K. Ehlich u.a. (Eds.). Bonn: BMBF. Grotjahn, R. (2010). Sprachtests: Formen und Funktionen. In: Handbuch Fremdsprachendidaktik. (pp. 211–215). W. Hallet, F. Königs (Eds.). Seelze-Velber: Kallmeyer. Grotjahn, R., Kleppin, K. (2015) Prüfen, Testen, Evaluieren Klett-Langenscheidt München. Kleppin, K. (2010): Fehleranalyse und Fehlerkorrektur. In: Deutsch als Fremd- und Zweitsprache: ein Internationales Handbuch (1.Halbband). (pp. 1060-1072). H.-J. Krumm (Ed.). Berlin: Mouton de Gruyter. Krumm, H.-J. (2001): Bildungsstandards und Kompetenzorientierung – Herausforderungen für das Fach Deutsch als Fremdsprache. In: Theorie und Praxis. Österreichische Beiträge zu Deutsch als Fremdsprache. Bd. 14/2010. (pp. 171–185). H.-J. Krumm, P. R. PortmannTselikas, (Eds.). Innsbruck: Studienverlag. Lengyel, D. (2010). Language Diagnostics in multilingual settings with respect to continuous procedures as accompaniment of individualized learning and teaching. Strasbourg: Council of Europe. Retrieved from: http://www.coe.int/t/dg4/linguistic/Source/Source2010_Forum Geneva/1_Diagnostic Lengyel_EN.pdf Roche, J. (2010) Fremdevaluation und Selbstevaluation. In: Handbuch Fremdsprachendidaktik. (pp. 228–231). W. Hallet, F. G. Königs. (Eds.). Seelze-Velber: Kallmeyer. Rumpf, H. (1996). Wirklichkeiten berühren. Umrisse einer neuen Lernkultur. Fragen und Versuche, 77, 8–22. Shohamy, E. (2001). The Power of Tests: A Critical Perspective on the Uses of Language Tests. Harlow: Pearson Education. Smit, R. (2008). Formative Beurteilung im kompetenz- und standardorientierten Unterricht. Beiträge zur Lehrerbildung, 26(3), 383–392. Studer, T. (2010). Kompetenzmodelle und Bildungsstandards für Deutsch als Fremd- und Deutsch als Zweitsprache. In: Deutsch als Fremd- und Zweitsprache. Ein internationales Handbuch. (pp. 1264–1271). H-J. Krumm, C. Fandrych, B. Hufeisen, C. Riemer (Eds.). Berlin: De Gruyter. Bd. 2, Art. 142. Van Avermaet, P., Gysen, S. (2008): Language Learning, Teaching and Assessment and the Integration of Adult Immigrants. The Importance of Needs Analysis. Strasbourg: Council of Europe. Retrieved from: http://www.coe.int/t/dg4/linguistic/MigrantsSemin08_MainDocs_ EN.asp.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

L.V., Pomytkina, and Ichanska O.M. "Features of coping-behavior of medical workers during the COVID-19 pandemic." Insight: the psychological dimensions of society, no. 5 (July 6, 2021): 148–61. http://dx.doi.org/10.32999/2663-970x/2021-5-10.

Full text

Abstract:

The article presents the results of a theoretical and empirical study of coping-behavior of medical work-ers during the COVID-19 pandemic, as in the threaten-ing conditions of the pandemic, the professional activ-ity of doctors is associated with extreme conditions that require maximum tension on physiological and mental functions. Thepurpose of the research was to find out the main differences in the choice of coping-behavior strategies at the conscious and subconscious levels of doctors during the pandemic, depending on the form of ownership of the medical institution. The research methodology was based on the general scientific principles of activity and personality approaches in psy-chology, as well as on the basic statements of the struc-tural theory of ego-protection of R.Plutchic. Such psychodiagnostic methods were used: “Strategies for overcoming stressful situations” (SACS) of S.Hobfoll adapted by N.Vodopyanova, E.Starchenkova; diagno-sis of psychological protective mechanisms of the per-sonality of Plutchik-Kellerman-Conte “Life Style Index” (Life Style Index, LSI); WHO quality of life question-naire (WHOQOL-100). Asar esult, there were signifi-cant differences in the coping-behavior of private clinic doctors, who are less likely to demonstrate antisocial models of behavior (at the level of p≤.05), more often use the mechanism of displacement than substitution (at the level of p≤.05), have much higher indicators of intellectualization mechanism (at the level of p≤.01), more prone to excessively mental way of overcoming frustrating experiences; from all spheres of life sig-nificant differences (at the level of p≤.05), as well as higher indicators (at the level of p≤.05) of quality of life in the “spiritual sphere”, which indicates the presence of strong personal beliefs that help to successfully cope with most difficulties in professional activity, giving answers to spiritual and personality questions. Con-clusions. The obtained data will allow to build a system of psychological work to increase the level of construc-tive and reduce the level of destructive coping-strate-gies of doctors, the development of proactive coping as a system of personal resources that will help doc-tors prepare to overcome the negative consequences of future stressful situations. Keyw ords: coping strategies, medical workers, mechanisms of psychological protection, pandemic, behavior, quality of life. У статті подані результати теоретико-емпіричного дослідження особливостей копінг-поведінки медичних працівників під час пандемії COVID-19, оскільки в загрозливих умовах пандемії професійна діяльність лікарів пов’язана з екстремальними умовами, що вимагають максимального напруження фізіологічних та психічних функцій організму. Метою дослідження було з’ясування основних відмінностей у виборі стратегій копінг-поведінки на свідомому та підсвідомому рівнях у лікарів в період пандемії в залежності від форми власності медичного закладу. Методологія дослідження спиралася на загальнонаукові принципи діяльнісного та особистісного підходів в психології, а також на основні положення структурної теорії его-захисту R. Plutchic. Були використані психодіагностичні методики: “Стратегії подолання стресових ситуа-цій” (SACS) С. Хобфолл в адаптації Н.Водоп’янової, Е. Старченкової; діагностика психологічних захисних механізмів особистості Плутчика-Келлермана- Конте “Індекс життєвого стилю” (Life Style Index, LSI); “Опитувальник якості життя ВОЗ” (ВОЗКЖ-100). Урезу льтаті отримано значущі відмінності у копінг-поведінці лікарів приватної клініки, які рідше демонструють прояв асоціальних моделей поведінки (на рівні p≤.05), частіше застосоdують механізм витіснення ніж заміщення (на рівні p≤.05), мають значно вищі показники механізму інтелектуалізації (на рівні p≤.01), більше схильні до надмірно розумового способу подолання фрустраційних переживань; з усіх сфер життя значимі відмінності (на рівні p≤.05), а також вищі показники (на рівні p≤.05) якості життя у “духовній сфері”, що свідчить про наявність у них стійких особистісних переконань, які допомагають успішно справлятися з більшістю труднощів у професійній діяльності, даючи відповіді на духовні й особистісні питання. Висновки. Отримані дані дозволять побудувати систему психологічної роботи з підвищення рівня конструктивних та зниження рівня деструктивних копінг-стратегій лікарів, з розвитку проактивного копінгу як системи ресурсів особистості, які допоможуть лікарям підготуватися до подолання негативних наслідків майбутніх стресових ситуацій.Ключовіслова:копінг-стратегії, медичні працівники, механізми психологічного захисту, пандемія, поведінка, якість життя.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Шмігер, Тарас. "Погляди Роналда Ленекера на когнітивну семантику як модель перекладознавчого аналізу ("Слово некоего калугера о чьтьи книг» в сучасних українсько- та англомовних перекладах." East European Journal of Psycholinguistics 3, no. 1 (June 30, 2016): 102–17. http://dx.doi.org/10.29038/eejpl.2016.3.1.shm.

Full text

Abstract:

Мета цього дослідження – проаналізувати можливість використовувати погляди Р. В. Ленекера на когнітивну семантику як семантико-текстологічну модель перекладознавчого аналізу. Матеріалом для розгляду обрано твір «Слово некоего калугера о чьтьи книг» із «Ізборника Святослава» 1076 р. та його три переклади: два переклади сучасною українською мовою (повний – В. Яременка, частковий – Є. Карпіловської й Л. Тарновецької) та один переклад англійською мовою (В. Федера). Теорія когнітивної семантики Р. Ленекера орієнтується здебільшого на граматичні проблеми й опис мови через параметри простору. Параметрам опису образности, які пропонує когнітивна семантика, бракує чіткости, які мають аналітичні методи структуралізму. Однак, вони виконують головну аналітичну функцію: вони дозволяють усвідомити наявні в перекладі порушення й відхилення від першотвору та намагатися усвідомити їхню природу й межі. Література References Бычков В. 2000 лет христианской культуры sub specie aesthetica : в 2 т. Т. 2 :Славянский мир. Древняя Русь. Россия. Москва; Санкт-Петербург : Университетскаякнига, 1999.Bychkov, V. (1999). 2000 let khrystyanskoi kultury sub specie aesthetica. T. 2: Slavianskyimyr. Drevniaia Rus. Rossyia. [2000 years of Christian culture sub specie aesthetica. Vol. Slavonic world. Old Rus. Russia]. Moscow; S.-Petersburg: Unyversytetskaya Kniga. Божилов И. Цар Симеон Велики (893–927): Златният век на СредновековнаБългария. София: На отечествения фронт, 1983.Bozhylov, Y. (1983).Tsar Symeon Velyky (893–927): Zlatnyiat vek na SrednovekovnaBalgariya. [Czar Simeon the Great (893–927): the golden epoch of the MedievalBulgaria]. Sofia: Na Otechestvenyia Front. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел.К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005.Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy. [A great comprehensivedictionary of the contemporary Ukrainian language]. (2005). Busel, V. T. (comp.). Kyiv;Irpin: Perun. ЕСУМ: Етимологічний словник української мови. – К.: Наукова думка, 1982.Etymolohichnyi slovnyk ukrayinskoyi movy. [An etymological dictionary of the Ukrainianlanguage]. (1982). Kyiv: Naukova Doumka. Изборник 1076 года. М.: Наука, 1965.Izbornik 1076 goda. [A synaxarion of 1076]. (1965). Moscow: Nauka. Золоте слово / упорядн. : В. Яременко, О. Сліпушко. Київ: Аконіт, 2002.Zolote slovo. [Golden word] (2002). Yaremenko, V., Slipushko, O. (comp.). Kyiv: Akonit. Каждан А. П. Книга и писатель в Византии. Москва: Наука, 1973.Kazhdan, A. P. (1973). Kniga i pisatel v Vizantii. [Books and writers in Byzantium].Moscow: Nauka. Київський псалтир : Давида пророка и царя пhснь. Київ, 1397. Зберігається:Российская Национальная библиотека (Санкт-Петербург). Шифр: ОЛДП F 6.Kyivskyi psaltyr: Davyda proroka i tsaria pisn. [The psalm book of Kyiv] (1397). Kyiv.Manuscript. Stored at: Russian National Library (Saint-Petersburg). Code: OLDP F 6. Книга правил святих апостолів, Вселенських і Помісних Соборів і святих Отців.К.: Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви КиївськогоПатріархату, 2008.Knyha pravyl sviatykh apostoliv, Vselenskykh i Pomisnykh Soboriv i sviatykh Ottsiv. [Abook of rules of Saint Apostles, Ecumenical and Local Councils and Holy Fathers].(2008). Kyiv: Vydannia Kyivskoyi Patriarkhiyi Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi TserkvyKyivskoho Patriarkhatu. Малоруско-нїмецкий словар / уложили Є. Желеховский, С. Недїльский. Львів : Т-воім. Шевченка, 1886.Malorusko-nimetskyi slovar. [A Ukrainian-German dictionary]. (1886). Zhelekhovskyi,Ye., Nedilskyi, S. (comp.). Lviv: Tovarystvo im. Shevchenka. Настольная книга священнослужителя. Т. 4. Москва, 1983.Nastolnaia kniga sviashchennosluzhytelia. T. 4. [A priest’s handbook. Vol. 4]. (1983).Moscow. Пиккио Р.Slavia Orthodoxa: Литература и язык. Москва : Знак, 2003.Piccio, R. (2003). Slavia Orthodoxa: Literatura i yazyk. [Slavia Orthodoxa: Literature andlanguage]. Moskcow: Znak. Православная энциклопедия. Т. 16. Москва : Церк.-науч. центр «Православнаяэнциклопедия», 2007.Pravoslavnaia Entsyklopediia. T. 16. [Orthodox Encyclopedia. Vol. 16]. (2007). Moscow:Church and Scientific Center “Pravoslavnaia Entsyklopediia”. Сивокінь Г.М. Одвічний діалог: (Українська література і її читач від давнини досьогодні). Київ : Дніпро, 1984.Syvokin, H. M. (1984). Odvichnyi dialoh: (Ukrainska literatura i yiyi chytach vid davnynydo sohodni). [The eternal dialogue: Ukrainian literature and its readership from the oldtimes till nowadays]. Kyiv: Dnipro. Словарь древнерусского языка (XI–XIV вв.) / гл. ред. Р. И. Аванесов. Москва: Рус. яз., 1988.Slovar drevnerusskoho yazyka (XI–XIV vv.). [A dictionary of the Russian language of the11th–14th centuries]. (1988). Avanesov, R. Y. (ed.-in-chief). Moscow: Russkiy Yazyk. Словарь русского языка ХІ–XVII вв. Москва: Наука, 1975.Slovar Russkogo Yazyka ХІ–XVII vv. [A dictionary of the Russian language of the 11th-17th centuries]. (1975). Moscow: Nauka. Slovar Staroslavianskogo Yazyka. [A dictionary of the Old Slavonic language]. (2006).Saint-Petersburg. Словарь української мови / упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко. Київ, 1907–1909.Slovar Ukrayinskoyi Movy. [A Dictionary of the Ukrainian language]. (1907–1909).Hrinchenko, B. (comp.) Kyiv. Срезневскій И.И. Матеріалы для словаря древне-русскаго языка по письменнымъпамятникамъ. Санктпетербургъ, 1893–1912. Sreznevskiy, I. I. (1893–1912). Materialy Dlia Slovaria Drevne-russkago Yazyka poPismennymPpamiatnikam. [Materials for the Dictionary of the Old Rus Language asBased on Written Monuments ].Saint-Petersburg. Словник української мови. Київ : Наукова думка, 1970–1980.Slovnyk Ukrayinskoyi Movy. [A Dictionary of the Ukrainian language]. (1970–1980).Kyiv: Naukova Doumka. Словник староукраїнської мови XIV–XV ст. Київ: Наук. думка, 1977–1978.Slovnyk Staroukrayinskoyi Movy XIV–XV st. [A Dictionary of the Ukrainian Language ofthe 14th–15th centuries]. (1977–1978). Kyiv: Naukova doumka,. Словник української мови XVI – першої половини XVII ст. Львів, 1994.Slovnyk Ukrayinskoyi Movy XVI – Pershoyi Polovyny XVII st. [A Dictionary of theUkrainian Language of the 16th to the first half of the 17th centuries]. (1994). Lviv. Українська література ХІ–ХVІІІ століть / упоряд. Є. А. Карпіловська,Л. О. Тарновецька. Чернівці : Прут, 1997.Ukrayinska Literatura ХІ–ХVІІІ stolit. [Ukrainian Literature of the 11th–18th Centuries].(1997).Ye. A. Karpilovska, L. O. Tarnovetska (Eds.). Chernivtsi: Prut. Франко І. Із лектури наших предків ХІ в. // Франко І. Додаткові томи до Зібраннятворів у п’ятдесяти томах / І. Франко. Київ : Наук. думка, 2010. Т. 54. С. 911–922.Franko, I. (2010). Iz lektury nashykh predkiv ХІ v. [From the Readings of our Ancestors inthe 11th century]. In: Dodatkovi Tomy do Zibrannia Tvoriv u Pyatdesiaty Tomakh . Vol. 54(pp. 911–922). Kyiv: Naukova doumka. Цейтлин Р.М. Лексика старославянского языка: Опыт анализа мотивированныхслов по данным древнеболгарских рукописей Х—ХІ вв. Москва: Наука, 1977.Tseitlin, R. M. (1977). Leksika Staroslavianskogo Yazyka: Opyt Analiza MotivirovannykhSlov po Dannym Drevnebolgarskikh Rukopisei Х—ХІ vv. [Lexis of the Old SlavonicLanguage: A Case Study of Derived Vocabulary in the Old Bulgarian Manuscripts of the10th–11th centuries]. Moscow: Nauka. The Compact Edition of the Oxford English Dictionary: Complete Text ReproducedMicrographically. (1971). Oxford: Oxford University Press. The Compact Edition of the Oxford English Dictionary: Complete Text ReproducedMicrographically. (1987). Burchfield, R. W. (ed.). Oxford u.a.: Clarendon Press. The Edificatory Prose of Kievan Rus' (1994). Veder, W. R. (trans.). Cambridge, MA:Harvard University Press. Henry, M. (1972). Commentary on the Whole Bible: Complete and Unabridged in 2Volumes. Wilmington, Delaware: Sovereign Grace. Langacker, R. (1988). A View of Linguistic Semantics. In: Topics in CognitiveLinguistics (pp. 49–89). Amsterdam: Benjamins. Langacker, R. W. (1987). Foundations of Cognitive Grammar. Stanford CA: StanfordUniversity Press. New Catholic Encyclopedia. (2002–2003). Detroit: Thomson/Gale. Sophocles, E. A. (1914). Greek Lexicon of the Roman and Byzantine periods: (fromB. C. 146 to A.D. 1100). Cambridge : Harvard University Press ; London: HumphreyMilford. Stockwell, P. (2002). Cognitive Poetics: An Introduction. London: Routledge. 17. Словарь старославянского языка. СПб, 2006.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

N.I., Melenchuk, and Prokopenko K.O. "PSYCHOLOGICAL PROTECTION OF PERSONS WITH DIFFERENT LEVELS OF AGGRESSIVENESS." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 1 (April 15, 2021): 25–31. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-1-3.

Full text

Abstract:

Purpose. The purpose of this article is to present the results of theoretical and empirical research aimed at studying the features of psychological protection in people with different levels of aggression.Methods. The method “Life Style Index” by R. Plutchyk, G. Kellermann, H. Comte, adapted by L. Wasserman was used to diagnose the mechanisms of psychological protection. The method “Determination of integral forms of communicative aggression” by V. Boyko was used to study of communicative aggression.Results. The results of the correlation analysis between the indicators of the mechanisms of psychological protection and communicative aggression are presented. It was identified the positive and negative significant correlations between most indicators of psychological protection and communicative aggression. The profiles of features of psychological protection of “aggressive” and “non-aggressive” persons are considered. It is established that there are some differences in the manifestations of mechanisms of psychological protection in members of a group of people with different levels of aggression.Conclusions. Psychological protection is seen as a system of regulatory mechanisms of the psyche, which are aimed at eliminating or minimizing negative, traumatic personal experiences associated with internal or external conflicts, states of anxiety and discomfort. The function of psychological protection is to overcome feelings of insecurity, inferiority, protection of value consciousness and maintaining a stable self-esteem. Aggression is understood as a person’s behavior towards other people, which is characterized by a desire to cause them trouble, harm. Correlation analysis has shown that communicative aggression is most associated with psychological defense mechanisms such as displacement, regression, compensation, and substitution. The qualitative analysis was established that persons with a high level of communicative aggression are characterized by such mechanisms of psychological protection as regression, compensation and substitution. In the group of people with a low level of aggression is dominated such mechanisms of psychological protection as denial, compensation and reactive education.Key words: mechanisms of psychological protection, aggression, communicative aggression, personality trait, quantitative analysis, qualitative analysis. Метою статті є виклад результатів теоретико-емпіричного дослідження, спрямованого на вивчення особливостей психологічного захисту осіб з різним рівнем агресивності.Методи. Для діагностики механізмів психологічного захисту використовувалась методика «Індекс життєвого стилю» (Life Style Index) Р. Плутчика, Г. Келлерманна, Х. Конта, в адаптації Л.І. Васермана. Вивчення комунікативної агресивності здійснено за допомогою методики «Визначення інтегральних форм комунікативної агресивності» В.В. Бойко.Результати. Наведено результати кореляційного аналізу між показниками механізмів психологічного захисту і комунікативної агресивності. Виявлено наявність додатних і від’ємних значимих кореляційних зв’язків між більшістю показників психологічного захисту і комунікативної агресивності. Розглянуто профілі особливостей психологічного захисту «агресивних» і «неагресивних» осіб. Встановлено, що існують певні розбіжності у проявах механізмів психологічного захисту у представників групи осіб з різним рівнем агресивності.Висновки. Психологічний захист розглядається як система регуляторних механізмів психіки, які спрямовані на усунення або зведення до мінімуму негативних переживань, що травмують особистість, пов’язаних із внутрішніми або зовнішніми конфліктами, станами тривоги та дискомфорту. Функцією психологічному захисту є подолання відчуття невпевненості в собі, власної неповноцін-ності, захисту ціннісної свідомості та підтримки стабільної самооцінки. Агресивність розуміється як поведінка людини щодо інших людей, яка відрізняється прагненням заподіяти їм неприємності, завдати шкоди. За результатами кореляційного аналізу встановлено, що комунікативна агресивність найбільш пов’язана з такими механізмами психологічного захисту, як витіснення, регресія, компенсація і заміщення. За допомогою якісного аналізу встановлено, що особам із високим рівнем комунікативної агресивності притаманні такі механізми психологічного захисту, як регресія, компенсація і заміщення. В групі осіб із низьким рівнем агресивності переважають такі механізми психологічного захисту, як заперечення, компенсація і реактивне утворення.Ключові слова: механізми психологічного захисту, агресивність, комунікативна агресивність, властивість особистості, кількісний аналіз, якісний аналіз

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Подгорний, Олексій Русланович, and Максим Вікторович Сидоров. "ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ R-ФУНКЦІЙ ДО АНАЛІЗУ ФІЛЬТРАЦІЙНИХ ТЕЧІЙ У КУСКОВО-ОДНОРІДНОМУ СЕРЕДОВИЩІ." Радиоэлектроника и информатика, no. 4(83) (December 27, 2018). http://dx.doi.org/10.30837/1563-0064.4(83).2018.184701.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Подгорний, Олексій Русланович. "МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ ФІЛЬТРАЦІЙНИХ ТЕЧІЙ ТА ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ R-ФУНКЦІЙ ДЛЯ ЇХ ЧИСЕЛЬНОГО АНАЛІЗУ." Радиоэлектроника и информатика, no. 1(80) (March 27, 2018). http://dx.doi.org/10.30837/1563-0064.1.2018.152792.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Гибкіна, Надія Валентинівна, Максим Вікторович Сидоров, and Максим Олександрович Шпакович. "ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ R-ФУНКЦІЙ ДО МАТЕМАТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ПЛОСКИХ СТАЦІОНАРНИХ ПОВІЛЬНИХ ТЕЧІЙ В’ЯЗКОЇ РІДИНИ." Радиоэлектроника и информатика, no. 2(85) (June 27, 2019). http://dx.doi.org/10.30837/1563-0064.2(85).2019.184738.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Полковниченко, Єгор Юрійович. "ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ R-ФУНКЦІЙ ДО ЧИСЕЛЬНОГО АНАЛІЗУ В’ЯЗКИХ ТЕЧІЙ У ОБЛАСТЯХ ЗІ ЗМІННОЮ МЕЖЕЮ." Радиоэлектроника и информатика, no. 4(83) (December 27, 2018). http://dx.doi.org/10.30837/1563-0064.4(83).2018.184702.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Podolsky, I. M., S. Yu Shtrygol', and V. V. Tsyvunin. "ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ IN VIVO СКРИНІНГУ ТА IN SILICO ПРОГНОЗУВАННЯ ПСИХО- ТА НЕЙРОТРОПНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ 3-(N-R,R′-АМІНОМЕТИЛ)-2-МЕТИЛ-1Н-ХІНОЛІН-4-ОНІВ." Фармацевтичний часопис, no. 1 (March 24, 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2018.1.8616.

Full text

Abstract:

Мета роботи. Провести аналіз результатів скринінгових in vivo досліджень та ретроспективного in silico прогнозування психо- та нейротропних властивостей 3-(N-R,R′-амінометил)-2-метил-1Н-хінолін-4-онів за допомогою програми PASS.Матеріали і методи. Аналіз результатів попередніх скринінгових in vivo досліджень психо- та нейротропних властивостей 3-(N-R,R′-амінометил)-2-метил-1Н-хінолін-4-онів ґрунтувався на опублікованих нами даних. Комп’ютерне прогнозування спектра біологічних властивостей 3-(N-R,R′-амінометил)-2-метил-1Н-хінолін-4-онів проведено ретроспективно за допомогою системи PASS Online.Результати й обговорення. Систематизація та аналіз результатів проведених раніше експериментальних фармакологічних досліджень показали, що більшість 3-(N-R,R′-амінометил)-2-метил-1Н-хінолін-4-онів має виразні ноотропні властивості, які у деяких похідних поєднуються з високою антидепресивною активністю, протитривожним ефектом, седативними або, навпаки, стимулювальними властивостями. Аналіз результатів для окремих підгруп 3-(N-R,R′-амінометил)-2-метил-1Н-хінолін-4-онів дозволив виявити певні зв’язки між хімічною будовою та характером біологічної дії сполук.Результати PASS-прогнозу показали, що найбільш імовірними біологічними ефектами 3-(N-R,R′-амінометил)-2-метил-1Н-хінолін-4-онів є здатність виступати інгібіторами убіхінол-цитохром с редуктази, глюконат 2-дегідрогенази, пластохінол-пластоціанін редуктази, кінази рецепторів тромбоцитарного фактора росту та енхансерами експресії 3-гідрокси-3-метилглутарил-КоА синтази 2. Показники для ефектів, які хоча б опосередковано можуть впливати на функції ЦНС (активатори потенціалзалежних кальцієвих каналів та інгібітори вивільнення серотоніну), мають значно нижчі значення.Висновки. За умови використання комп’ютерного прогнозування спектра фармакологічної активності 3-(N-R,R′-амінометил)-2-метил-1Н-хінолін-4-онів за допомогою програми PASS як основного підґрунтя для подальших скринінгових досліджень цей клас сполук було б втрачено як перспективний в аспекті пошуку нових речовин, здатних впливати на функції ЦНС.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Кондратюк, Віталій, and Аліна Стахова. "ЕНДОТЕЛІАЛЬНА ДИСФУНКЦІЯ У ХВОРИХ НА РЕВМАТОЇДНИЙ АРТРИТ: ВНЕСОК РЕЗИСТЕНТНОЇ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ." InterConf, May 20, 2021, 249–66. http://dx.doi.org/10.51582/interconf.7-8.05.2021.028.

Full text

Abstract:

Визначення ендотеліальної дисфункції (ЕД) у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) дозволяє спрогнозувати і попередити настання важких кардіо-васкулярних подій, а також розвиток резистентності до антигіпертензивних препаратів. Так, як системне запалення лежить у патогенезі як АГ, так і ревматоїдного артриту (РА) за рахунок участі в окислювальному стресі та ЕД, дослідження спільних ланок коморбідних патологій дозволить обгрунтованіше призначати лікування. Метою дослідження є вивчення ендотеліальної функції у хворих на резистентну артеріальну гіпертензію (РАГ) у поєднанні з РА. Обстежено 179 осіб, проводили лабораторне обстеження, офісне вимірювання АТ, добове моніторування АТ (ДМАТ) упродовж 24 годин до та після терапії та пробу Целермайера. У хворих на РА в поєднанні з РАГ притаманне часте виявлення порушення ендотеліальної функції (ЕФ) як при оцінці часу відновлення вихідного діаметру плечової артерії (ЧВВД), так і ендотелій-залежної вазодилатації (ЕЗВД). Порушення ЕФ за ЧВВД у 1,4 рази частіше виявляється при РА та РАГ ніж окремо при РА та АГ (χ²=3,8 та χ²=4,7, р<0,05), а частота зниження ЕФ за ЕЗВД при РА та РАГ у 1,3 рази більш поширена ніж пи РА та АГ (χ²=3,9, р<0,05), у 1,4 рази ніж при РА (χ²=5,1, р<0,05) і у 2,3 рази ніж при АГ (χ²=20,1, р<0,001). У структурі порушення ЕФ за ЕЗВД хворих на РА та РАГ парадоксальна вазоконстрикція (ПВК) у найпоширеніша (р<0,05. Порушення ЕФ визначається високою активністю РА: з підвищенням рівня СРБ та DAS28-СРБ ПД зменшується (r=-0,61 та r=-0,49 відповідно, p<0,01). Високий рівень СРБ тісно асоціювався із розвитком порушення ЕФ, а саме зменшення ПД (ВШ=1,09, 95 % ДІ 1,02-1,16, р=0,02). При зниженні рівнів ліпопротеїнів низької та високої щільності, а не загального холестерину, знижується судинна реактивність (r=0,27 та r=0,29 відповідно, p<0,05). При збільшення офісного та добового ДАТ у хворих на РА та РАГ зменшується ПД (r=-0,26 та r=-0,29 відповідно, p<0,05). Таким чином, для хворих на РА та РАГ притаманний вищий рівень артеріального тиску, особливо, діастолічного, який може призвести до більш швидшого розвитку ендотеліальної дисфункції. У структурі порушення ендотеліальної функції переважає парадоксальна вазоконстрикція, яка збільшується при підвищенні активності РА. Погіршення функції ендотелію у пацієнтів з РА та РАГ прискорюється при збільшенні рівня ліпопротеїдів високої та низької щільності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Medvediev, V. V. "Варіативність кореляції рівня функції та спастичності паретичної кінцівки за різного перебігу відновного процесу на моделі спінальної травми." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 4 (February 9, 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2016.4.7180.

Full text

Abstract:

Метою роботи було дослідження кореляції рівня спастичності та функції паретичної кінцівки на моделі спінальної травми. Тварини – білі безпородні щури-самці (5,5 міс. ~350 г), групи: “контроль” – лівобічний перетин половини поперечника спинного мозку на рівні Т11 (n=16), “стороннє тіло” – аналогічна травма + негайна імплантація фрагмента мікропористого гідрогелю в зону ураження спинного мозку (n=10); “нейрогель” – імплантація фрагмента NeuroGelTM за аналогічних умов (n=20). Дослідження показника функції (ПФ) та показника спастичності (ПС) задньої іпсилатеральної кінцівки (ЗІК) – шкала Basso–Beattie–Bresnahan (ВВВ) та шкала Ashworth відповідно. Імплантація фрагмента NeuroGelTM достовірно покращує результативність відновного процесу на 7 балів шкали ВВВ, зменшує рівень спастичності на 1 бал шкали Ashworth; персистенція стороннього тіла – погіршує перебіг травматичного процесу протягом 2–4-го місяця, достовірно зменшуючи ПФ та збільшуючи ПС ЗІК. У групах “контроль” та “нейрогель”, на відміну від групи “стороннє тіло”, ПФ та ПС ЗІК не виявляють сильної від’ємної кореляції (r>–0,75); для групи “нейрогель” виявлено додатну кореляцію ПС та ПФ при аналізі динаміки їх значень у часі. Регенераційний процес суттєво видозмінює вид кореляції між рівнем функції та спастичності паретичної кінцівки, ймовірно, шляхом збільшення елементної бази еферентної ланки рухової системи, контрольованої супраспінальними впливами.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Слинько, Ю. О. "АНАТОМО-ТОПОГРАФІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МАЛИХ ДЕФЕКТІВ ЗУБНИХ РЯДІВ НАСЕЛЕННЯ м. ХАРКОВА." Art of Medicine, July 5, 2020, 70–75. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2020.2.14.70.

Full text

Abstract:

Резюме. Вивчення поширеності та структури дефектів зубних рядів у різних вікових групах та регіонах України є одним із актуальних питань сучасної стоматології, а також є основою не тільки для діагностики, а й для планування реабілітаційних заходів, спрямованих на відновлення функцій зубощелепної системи. Мета: вивчення анатомо-топографічних характеристик та структури малих дефектів зубних рядів дорослого населення м. Харкова за результатами аналізу ортопантомограм. Матеріали і методи. Було проаналізовано ортопантомограми 1269 пацієнтів, серед яких жінок було 767 осіб (62,6%), а чоловіків – 502 особи (37,4%). Було сформовано 12 груп згідно з віковою класифікацією ВООЗ (2019) та відповідними рекомендаціями, починаючи від 18 до 84 років. Аналіз стану зубощелепного апарата було здійснено за такими топографічними та структурними ознаками, як розташування на нижній або верхній щелепах, у фронтальних або бічних ділянках, одночасна наявність декількох малих дефектів зубних рядів. Результати. Отримані дані свідчать про відсутність різниці у кількості малих дефектів зубних рядів залежно від топографії (нижня або верхня щелепа), але підтверджують наявність прямого кореляційного зв’язку між їхньою поширеністю та віком пацієнтів (r = 0,2863, р = 0,000 для нижньої та r = 0,3568, р = 0,00 – для верхньої щелепи). Також встановлено, що дефектів бічної локалізації було у 13,38 раза більше порівняно з такими фронтальної локалізації (р<0,001). Найбільша поширеність малих дефектів зубних рядів у фронтальних ділянках зафіксована з 45 до 69 років, і пацієнти переважно мали по одному дефекту. А найбільша поширеність малих дефектів зубних рядів у бічних ділянках зафіксована з 35 до 44 років, і пацієнти переважно мали по одному або два дефекти. Встановлені особливості можуть бути пов′язані із більшою увагою пацієнтів до стану зубів фронтальних ділянок, що й обумовлює більш пізні строки їх видалення. Зуби бічних ділянок підлягають видаленню набагато частіше через їхнє несвоєчасне лікування, пов′язане із низькою мотивацією пацієнта до їхнього збереження або через незадовільні результати ендодонтичного лікування.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Дуткевич, Тетяна. "ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ КРЕАТИВНОСТІ МАЙБУТНІХ МАГІСТРІВ ПЕДАГОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ." Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, September 30, 2021, 47–57. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2021.15(60).05.

Full text

Abstract:

У статті розкрито гендерні особливості соціальної креативності майбутніх магістрів педагогічних спеціальностей. Методи дослідження: теоретичні (аналіз та узагальнення результатів психологічних досліджень); емпіричні (методика «Соціальна креативність» А.В. Батаршева); математичної статистики (визначення відсоткових співвідношень, типових результатів варіаційного ряду, середнього квадратичного відхилення, критерію Манна-Уїтні). Виокремлено три підходи до тлумачення соціальної креативності (як феномена міжгрупового порівняння, як одного з видів творчості, як здатності особистості ефективно вирішувати нестандартні ситуації у сфері спілкування і взаємин). Показано, що соціальна креативність педагога є складовою його професійної творчості й професійно важливою якістю, оскільки до його обов’язків належить конструювання навчального (та інших видів) спілкування, залагодження складних і нестандартних комунікативних ситуацій. Встановлено, що більшість майбутніх педагогів має середній і вище рівні соціальної креативності, що дозволятиме їм ефективно виконувати свої професійні функції. Виявлено статистично значущі гендерні відмінності за чотирма з вісімнадцяти шкал соціальної креативності. Для хлопців притаманною є більш висока самооцінка своєї рішучості; здатність проявити вимогливість і наполегливість, щоб люди виконали обіцяне; здатність до справ, які оточуючі сприймають як несподівані й принципово нові. Дівчата частіше беруть на себе відповідальність за вирішення найбільш складних проблем і справ. Відповіді й дівчат, й хлопців мають нормальний розподіл, у чоловічій підвибірці вони є більш контрастними, хлопці помітніше відрізняються між собою за проявами соціальної креативності. Зʼясовано, що актуальним завданням у роботі з формування соціальної креативності є розвиток здатності майбутніх педагогів трансформувати поставлені цілі й визначені завдання відповідно до умов їхнього досягнення, спроможність доопрацьовувати й вдосконалювати початкові проєкти й задуми у процесі їх втілення. Література Антюхова, Н.І. (2015). Концептуальна модель творчого потенціалу майбутнього вчителя іноземних мов. Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». Тематичний випуск «Міжнародні Челпанівські психолого-педагогічні читання», 7–14. Балл, Г.О., Зливков, В.Л., Копилов, С.О., Курганська, Л.О., & Михайлюк, Л.М. (2011). Педагогічна комунікація та ідентичність педагога. (Монографія). Київ : Педагогічна думка. Батаршев, А.В. (2005). Базовые психологические свойства и профессиональное самоопределение личности: Практическое руководство по психологической диагностике. Санкт-Петербург : Речь. Дуткевич, Т.В. (2021). Психологія конфліктності студентів педагогічних спеціальностей. (Монографія). Київ : КНТ. Каган, М.С., & Эткинд, А.М. (1988). Общение как ценность и как творчество. Вопросы психологии, 4, 25–34. Лазарєв, М.О. (2011). Творчість як родова властивість людини і основа педагогічної діяльності. А.А. Сбруєва, О.В. Єременко, & О.В. Михайличенко (Ред.). Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, 3(13), 93–105. Моляко, В.А. (1983). Психология решения школьниками творческих задач. Киев : Радянська школа. Моляко, В.А. (2007). Творческая конструктология (пролегомены). Киев : «Освита Украины». Попель, А.А. (2014). Социальная креативность: новые подходы к конструированию понятия. Вестник Нижегородского университета имeни Н.И. Лобачевского. Социальные науки, 3(35), 129–135. Саврасов, М., & Александров, К. (2019). Соціальна креативність у структурі творчих здібностей майбутнього педагога. Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, 9, 105–115. Санникова, О.П., & Белоусова, Р.В. (2001). Оценка показателей коммуникативной креативности с помощью оригинальной методики. Наука i освiта, 6, 52–54. Сисоєва, С.О. (2014). Творчий розвиток фахівців в умовах магістратури. (Монографія). Київ : Едельвейс. Amabile, Т.М. (1983). The social psychology of creativity. New York : Springer-Verlag. APA Dictionary of Psychology. Electronic resource. Access mode: https://dictionary.apa.org/social-creativity Chikszentmihalyi, (1988). Society, culture and person: A system view of creativity. In R. Sternberg & T. Tardif (Eds.), The nature of creativity. (pp. 325–339). Cambridge : Cambridge Press. Maarten Johannes van Bezouw, Jojanneke van der Toorn, &Julia Christina Becker (2020). Social creativity: Reviving a social identity approach to social stability. European Journal of Social Psychology, 1–14. https://doi.org/10.1002/ejsp.2732 Tajfel, , & Turner, J.C. (1979). An integrative theory of intergroup conflict. In W.G.Austin & S.Worchel. (Eds.), The soсial psychology of intergroup relations. (pp. 33–47). Brooks/Cole.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Метод R-функцій'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles